Коріння сосен тепле і тверде
крізь грунт чіпляє хлопчика за ноги.
Дорога в ліс від озера веде —
казковий, прохолодний і вологий.
Вночі там розважався буревій,
про що і свідчать гілочки соснові.
Суниці скрізь — краплинами в траві —
солодкі згустки сонячної крові.
В мереживо сплітаються сліди
всіляких переляканих звіряток.
Непевний страх далекої біди
не вилився ще в болісний нестаток.
Як щиро в лісі вірилось мені,
що вовк людей не буде більше їсти!..
Чого шукаю в тім далекім дні?
Юначних зрушень, сумнівів чи істин?
Чому не втішні вранішні вірші,
а люди лиш підлішають з віками?
Вовки з лісів до селища ввійшли?
Чи ми вже тут зробилися вовками?
---
