*****
Хочу я сказати
Те, що відчуваю,
Та, щоб не збрехати,
Слів не підбираю
Часом. Є у мові
Дійсно слів преповно
Й певний зміст є в слові
Кожнім. Велемовно
Мовити ж – не значить
Наймудрішим бути
І найкраще бачить,
І найкраще чути,
Ширший мать світогляд,
Що усе розкаже.
Часом тільки погляд
Нам усе те скаже
Чи звичайний дотик,
Усміх, плач... Всяк знає.
Вість та, мов у ротик
Ягідка, влітає
В нашу підсвідомість
Та у почування,
А також в свідомість
Так, як і бажання,
Мрії та надії
У часи погожі
І в часи лихії,
Темнії, негожі.
Так було повіки,
Є і буде далі,
Як моря та ріки,
Радощі й печалі…
Буде так, допоки
Буде світ і люди,
Що живуть в нім поки
І практично всюди.
Євген Ковальчук, 01. 09. 2021
