А ти мене чекай , як світ зорю
Як новий день, сонце на світанку.
З небес променем збуджу від сну
І побачиш, Всесвіт рано-зранку.
А ти мене чекай , як сад весну
Як ясну зірку в тихий вечір.
Як столітній дуб квітку запашну
Бачить, щастя в гнізді лелечім.
А ти мене жди, як мати дитя
Як сизокрилу птаху додому.
Вір, надію не втрачай у життя
Що оживеш, у цвітінні святому.
А ти мене чекай, відкрий двері
Прийду, до тебе через сотню літ.
Залишаю , мрії на папері
Кажу, що любов врятує цей світ.
Чудовий вірш, Марія! 
