Між нами дощ стояв стіною
Між нами відстань - лише крок,
Душа зіщулилась від болю,
А їй летіти б до зірок...
Холодний дощ лягав а плечі,
Замерзли руки і серця,
І безкінечності в той вечір
Здалось, немає вже кінця.
В душі нам біль той хто загоїть
Хто нас почує - дощ чи небо...?
Ступити крок єдиний треба
Та вперто мовчимо обоє.
Галина Грицина.
