Дзьобкай, дзьобкай свою траву,
Дзьобкай, дзьобкай своє зернятко.
Молоком із твогО горнятка
Тихо в горло Тобі пливу.
У траві стільки цвіркунів!
Там справляють чиєсь весілля.
На горищі забули півня,
Найрудішого із півнів.
Горілиць спочива земля
Під обрусом плиткого сонця,
Там у ньому, як в ополонці
Закипа молоко з горня.
Дзьобкай, дзьобкай свою траву!
Дзьобкай, дзьобкай своє зернятко,
Ціпка духу мого малятка.
Я піду, ще трави нарву.
