Прийдеш і станеш впоперек душі
І горлу поперек, що не зітхнути.
Лиш чутиму: лавиною дощі
Обняли тіло і тримають люто.
І так стоятиму, як світ стоїть,
Хоча у ньому все живе й голосить,
А байдуже до змін усіх і бід
І що тасує небо сонце й грози.
А все, бо Ти прийшов,
Прийшов і став
Упоперек усього, що любила,
І я тепер війна, і я орда,
І я знання, що вже Тобі не мила.
