Чотири найвідвертіші присвяти.
Три крапки, знаки оклику, тире.
У них вся ти.
О, де полину взяти?
Бо горло від солодкого дере.
Бо я читав. Уголос всім навколо.
Ми реготали, я отак посмів
Ся розважати, чисто по-приколу.
Та, що там вірші, так, – пронос зі слів.
Тепер дивлюся, – ти інакше пишеш!!
Про інше…
І до іншого ідеш…
А я дурію від тієї тиші!!!
О, де ж я схибив, люба, мила?! Де ж !?
Зі збірки «Поносъ й оуничижéнїе»
