Ти мріяла сісти на потяг
Такий же стрімкий, як світанок
Та, сіла спиною на протяг
Гірким став тобі кожний ранок
Ти мріяла вчора і мрієш,
Що щастя впаде горілиць
Та зерна надії не сієш,
І пил не стираєш з полиць
Тож мрії твої не збулися!
Не навчена ти цінувати!!!
Була так близькою столиця
Прийдеться що є шанувати.
