Мій любий Господи, я з рук Твоїх
Дари отримую безцінні вічно.
Володарю мій, я ціную в них
Не тільки те, які вони практичні,
А й те, що саме Ти їх дав мені,
Що в них з Тобою є мої стосунки.
Життя мойого нескінченні дні
Наповнюють від Тебе подарунки.
І Твій останній дивовижний дар —
Моя цнотлива, праведна дружина.
Усесвіту і мого серця Цар,
Вона — Твоєї милості частина.
Ти з серця власного у неї вклав
Всіх якостей Своїх маленьку частку
І доручив її мені, щоб мав
Я ці думки про Тебе повсякчасно,
Щоб завжди був в захопленності я,
До Тебе вдячність відчував шалену,
На Тебе щоб спрямованість моя,
Розсіяна, нестигла і зелена,
Міцнішала, спіліла день за днем,
А серце щоб ставало все м'якіше,
Щоб усвідомив врешті я одне,
Те, що у світі є найголовніше,
Щоб я відчув любові справжній смак,
Її солодкістю насичив серце,
Щоб я скорбот, щоб я нещасть не знав,
Як я не знаю, як то мулять берці
(Це ще одне з Твоїх чудових див:
Тоді як ноги тут у всіх убиті,
Я скільки б кілометрів не ходив,
Не мучає взуття мене ні миті).
Вона прекрасна — в ній Твоя краса.
Вона розумна мудрістю Твоєю.
Вона постійно робить чудеса...
За десять днів я знов зустрінусь з нею...
12.10.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html
