|
Чому ти стала на розпутті,
Моя вкраїно дорога.
Хоч люди твої вже розкуті,
Але не видно ще добра.
Бо двадцять років верхи водять,
Нас то в Європу,то на Схід,
А от собі палаци зводять,
Там,де є другий зовсім світ.
Уся еліта наша славна
Гніздечка в"є в чужих краях,
А матінка-Вкраїна давна,
Видніється у бур"янах.
Вона бідненька,як билина,
Як та безвладна сирота,
Роками жде,щоб на хвилину
Прийшла й світилася зоря.
Чому ми маєм такі долі,
Коритися завжди чужим?
Не йти господарем по полі,
А бути наймитом глухим.
Не чути радості,ні співу,
Не бачити,як світ живе?
Нам Україну,як ту гриву,
Хто не захоче,той щипне.
Невже в нас кров тече у жилах
Не козаків,але рабів?
Та пам"ятаймо,хто в могилах
Лежить на протязі віків.
Чиї батьки,сини чи дочки,
У боротьбі завжди були,
Щоб ми могли нині радіти
І щоб на волі всі жили.
Так що ,шановні,станьмо сміло,
Хто до станка,хто до керма,
Працюймо,робім добре діло,
Щоби країна розцвіла.
Не розлітаймося по світі
І не шукаймо десь тепла.
Хай наша Україна в цвіті,
В віках для внуків процвіта.
ID:
726195
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 29.03.2017 11:29:43
© дата внесення змiн: 29.03.2017 11:29:43
автор: Дашавський поет
Вкажіть причину вашої скарги
|
