. Дежавю .
Достатньо поспавши розплющую очі,
І сонце розбудить ураз.
Дежавю мене будить кожної ночі,
Та це не хвороба й не сказ.
Я бачу майбутнє й минуле у снах ,
І чую нечуване в світі ,
Приховане місто,що спить у горах ,
Споглядаю пелюстки у цвіті .
Мені відкривалися Пекло і Рай,
Чистилище і просто дорога ,
Та тиша навколо й слово - втікай ,
Не вийде до тебе підмога .
Налякавшись і вмившись, забуваючи все ,
Вибіг до чистого моря .
Нахилився до нього, глянув на сіре лице ,
Не пустив до думок свого горя .
Розкричався від болю і не знав що робить ,
Стрибнув у воду згорівши .
Чую лиш вихор,як море шумить ,
Засинаю з відпливом попливши...
15.03.16
