Самотність душить і терпіть не сила,а що я зроблю,я ж одна.
Ти знаєш,я же так любила,але вже чаша випита до дна.
І ти пішов і навіть не поглянув,а я стояла гола й без думок.
Тебе не стало,ти як в воду канув і це мені у спину був кидок.
Мені боліло,рана та глибока не заживе ще,навіть і не мрій
Моя любов як річка та широка,що вимиє із рани увесь той гній.
І стану вільна ,чиста,незалежна і дихать стале легше вже тепер.
Тепер я знаю – добре,що я чесна,і я відчую трепет між ребер.
16.12.2013
