"Сем'я вечеря коло хати.
Вечірня зіронька встає".
Тарас Шевченко. Із циклу "В казематі"
У плинному одвічне бачив геній...
Останнього проміння сяє серпантин,
А вечір у поспішному натхненні
Готує фарби й пензель –
для нічних картин.
І знов сем'я вечеря просто неба -
Неначе й не було криваво-чорних бід.
Лихе минулося, пропав за ним і слід -
Безсмертна лиш поезії потреба!
