І все завмерло, немає бульше суті,
вокзал пустий, і бульбашки надуті,
розбила все очерком надій нетихих,
подружила ніжне сонце з лихом.
Безбарвність оточує поволі і підступно,
і на цвинтарі просвічують труни, що трикутні,
шлях один до рідної землі, невчасно,
ти погасила те, що ще не згасло.
Чому не розумієш елементу правди,
для чого непотрібні зволікання,
сумну мелодію співають барди,
мелодію безсмертного кохання...
