Мілкі краплини падають
Вода тече, шумить
Вологі дні ще раз нагадують
Як це життя біжить.
Холодний вітер нагадає
Як ми труднощі долали.
Всяка пташка заспіває,
Бо ми вірили й кохали…
Кохали інших, життям дорожили,
Сприймали усе так, як воно є
Ми пам’ятали все і далі жили,
І далі дощ у вікна б’є…
У вікна б’є, хоче в оселю зайти,
Хоче промити очі від сну
Та не вистачить йому води
Навіть на людину одну.
М’яка вода дощу сон довшим зробить,
Глибокі стануть ті події в сні,
Що ніби вічно там життя проходить
Й ніхто там не рахує дні.
Падають краплини мілкі
Шумить вода, тече
Пригадуються дні й гіркі,
Коли сонце сильно запече.
Лишилось тільки дивуватися
Від того, як життя побудоване
З питаннями краще не ховатися,
Бо лишиться життя поховане.
Питання жити дозволяють,
Даючи силу для шукання.
Вибирати слід обачно,
Щоб потім не шкодувати…
2003
