| Сторінки (6/527): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Щоб цвіла, як ружа,
Щоби знайшла мужа,
Щоби він тебе любив,
Щоби на руках носив.
Возив тебе в “Мерседесі”
Купив дачу десь в Одесі.
Щоби був моторний
На кухні проворний
Варив пироги й борщі
Щоби не спав у ночі,
Щоби прав і прибирав
Тещу “мамо” називав.
Порався в городі,
Вбирався по моді,
Щоби був красивий
Стрункий,чорнобривий.
На бік не ходив,
Люльки не курив.
Щоби на клич,- “фас”
Прибіг той же час,
Щоби Тебе слухав
Горілки не нюхав
На дивані не лежав
Телевізор не включав,
Щоб приносив гроші,
Не мізер, - хороші,
Тобі віддавав ,
Собі не лишав.
Щоби не сварився
На Тебе молився.
Щоб жили ви довго
Щасливо й багато,
Щоби в вашім домі
Завжди було свято!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273913
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.08.2011
Не знаю я чому така
На мене туга нападає,
Як сонце за гору піде
Й на землю тиха ніч лягає.
Я забуваюся тоді
Й душею лину в ту хатину,
Де я дитинство залишив,
Як ніжну пісню журавлину.
І перед взором повстають
Мої невдалі перші кроки,
Що батьку й матері моїм
Дали приємної мороки...
І не гадалося мені,
Що все оце колись скінчиться,
Що я покину рідний дім
І згадувать про все прийдеться.
Та ні покинути його,
Його ніколи я не зможу
Бо світла пам'ять в мене є
Й без цього жити я не можу.
А рідний дім, як мати жде,
Як мати жде дітей додому
Стаємо знову там дітьми,
Там залишаєм буднів втому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2011
Не рівна життя дорога
Можна й оступитись,
Та перше, ніж щось зробити
Треба подивитись,
Обдумати кожен крок
Й хибно не ступати, Щоб потому все життя
Себе не карати,
Щоб онуки й діти наші
Голів не схиляли,
Коли про нас ненароком
Десь - колись згадали,
А спокійні були діти
І горді за нас,
Що ми гідне щось зробили
На землі в свій час.
Ні ,- не робім , люди, кривди
Найперше собі
Не раз доля за все грішне
Гримне по горбі.
Не лишаймо ми ганьбу
Нащадкам у спадок ,
Якщо не буде маєтків,-
Це ще не упадок, -
Златом совість не купити,
Її треба мати,
І ніколи у житті
Совість не втрачати !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2011
Як тяжко нам пуститись берега,
Йти по незвіданій дорозі,
Хоч знаєм , - одчепитись треба,
Та ми ступити крок не в змозі,
Бо засмоктала трясовина
Одноманітних, сірих днів
Це ж кожен з нас сам мимоволі
Собі такий “маєток” звів.
Так , - ніби злого і немає
Тече повільно течія,
Та деколи сама собою
Приходить в груди печія,
Що щось в житті міняти треба, -
Зробити вивірений крок,
А не ловити лиш думками
Таких омріяних зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2011
ЗАПАДЕНСЬКИЙ РІК.
Починаєсє в нас рік
Від Різдва звичайно
Тож почєти його траба
Не просто, а файно.
До Різдва в нас сє готуют
Ще з літа, завчєсу,
Підгодовуют пацє,
Щодо чемерґесу,
То вже гонєт не багато,
Так трошка - для себе,
Пару ж ящиків горівки
Мусит бути в тебе.
Засолюют вогирки,
Мочут помідори,
Квасєт бочками капусту -
Й то всьо до комори.
Закривают кабачки,
Роблєт мармуляду
Розмаїті ті припаси
Ховают за ляду.
Бо то не на будний день,
То всьо лиш на свєта,
Щоби був багатий стіл,
Би були котлєта,
М’єса щоб було багато
Зрази там, рулєти,
Шинка, сало і ковбаси,
Вуджєнка, крокети.
Яке свєто без гижок ?
Гижки мусєт бути,
Ну і голубців цеберко
Траба крутанути.
Тісто з юшков - се свєте,
І з начинков качка,
А ще з ребрами капуста
Воселедців пачка,
Риба жарена, салати,
Канапки добав
І то всьо на другий день -
Крім дванадцєть страв.
І готуют жіночки се
Дітей відганєют,
Яких від тих запа́хІв
Аж шляхи трафлєют.
Півроку тєжка робота,
Аби стів накрити,
Аби ніхто із сусідів
Не смів говорити,
Що у тебе на столі
Було мало страв
Й ніхто в тебе на забаві
Під твій стіл не впав.
Страв на столі в три пове́рхи
Мишчина на мисці
В кльоші ружного сухого
Стоїт, як на вишці.
Хлопи сє понапивают,
Газдині кричут:
“ А би тебе шлях вже трафив!”
Й по крижох товчут.
“ Абис грани вже напивсє,
Ти свиньо паршива!
Ти, скотино!.." ( О йо-йой
Не слухай дитино).
І такого славослів’я
Йде на хлопів злива.
І так у нас цілий січень,
Бо є три празни́ки
І від них в бідних хлопів,
Аж рожеві пики.
А що? - жінка готувала,
То тра скоштувати,
Щоби сє не змарнувало
Траба споживати.
Як відбудут вже Різдво
Всьо поприбирают,
То всі дружно, як один,
Вже Паску чекают.
І знов жіночки готуют
Майже тото саме,
Що ми тілько прочитали
Троха вище з вами.
Та ріжут більше пацєт,
Би були ковбаси
І поповнюют звичайно
Горівки припаси.
Яке свєто без горівки,
А є - то тра пити,
Аби мали жіночки
На кого кричєти.
Тепло стане - на городі
Накопают хріну,
Куплет перцю, помідорів
Зроблєт лігуміну,
Цвіклів зроблєт з буречком,
Накрасєт яєц,
Зарубают когута,
Зварут холодец.
Після посту розговіют,
А то три дні свєт,
І не мало за ті дни
З’їдєт в нас пацєт.
Після Паски йдут городи -
Садєт бараболі,
Кукурудзу, бураки,
Дині і фасолі,
Помідори, вогирки,
Кабачки , капусту
Від шкідників захищєют,
А нема вже дусту.
Лиш вилізли бараболі,
Їх вже тра кропити,
З’їдєт жу́ки на корню,
Що будеш робити ?
Травень, червень - сапанє,
Война з бурєном
Хочеш сапай, хоч кропи
Каждий агроном.
Снуют люди по городах
Під прємим вуглом
Загоре́ний мают твар,
Вокур над селом.
Бараболі підгорнули,
Жу́ки покропили,
Після того до збиранє
Набирают сили.
По Зелених свєтах -
Івана Купала,
А так зразу Петра й Павла
Й жнив пора настала.
Викосєт озимину
І ярі культури
Натєгают зерна міхів
І жили, як шнури.
Після Спаса, Матка Божа-
Починай копати,
Барабольки із землиці
Траба вибирати.
Цалий вересень в роботі,
Акі у смолі,
На руках шкіри нема,
Єдні мозолі.
До Покрови всьо зібрали,
Збіжє у коморі
Ще городи тра зворати,
Що там скажут зорі ?
На майбутній урожай
Чи будемо з хлібом ?
Чи побити, чи лишити ?
Що робити з дрібом ?
Введениє, Миколая -
Вже Різдво настало
І давай знову по кругу
Би здоров’є стало !
Що там довго говорити -
Свєта - то є свєта,
Має бути стів накритий
Й горівка налєта !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2011
Вірші, вірші, вірші, вірші ...
Це виплекана думка,
Яка лягає на папір
У формі візерунка
Із букв, із слів, із цілих фраз
Нашептаних вустами,
Мов перевіяне зерно,
Що сієм разом з вами . . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2011
Т.Г.Шевченко " Причинна ".
Недавно довелось почути
Цей рев та стогін на яву,
Як "Дніпр широкий... " піднімає
Могутні хвилі на гору,
Як розбиває їх об кручі,
А хвилі вперто йдуть і йдуть,
Як вІтри буйні над рікою
Стома голОсами гудуть.
Реве Славутич, - шаленіє ,
Мов виривається з оков,
А верби гнуться у покорі
Та вітер виє знов і знов.
Могутність, - сила тут у всьому
І велич, - велич вікова
Над всім безмежне чорне небо
І грізна хмара грозова.
Перекіт грому, - блискавиці . . .
Аж переймає в грудях дух,
Переповняє почуттями, -
І , як не дивно, вабить слух.
Нарешті я зумів почути
Те, що колись почув КОБЗАР,
Його безсмертні слова й думи,
Які поклав він на вівтар !
03.08.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273494
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2011
Життя складається
з проблем,
Постійних, - майже без
зупину
І ми у них, як тінь,
бредем ,
Що йде за Сонцем , -
кожну днину.
11.07.2011 р.
Людина прагне
спілкування,
Людина прагне
співчуття,
Людина має
сподівання,
Що люди мають
почуття .
12.07.2011 р.
Цінніше, що є
за довіру,
За вірність між
двома людьми ?
Хіба це має
якусь міру ?
Як світло,
що іде з пітьми !
13.07.2011 р.
Біда, коли
нема єднання,
Як свічка,
скапують бажання
І вже примарні
сподівання,
На те омріяне
братання.
14.07.2011 р.
Творіть добро, -
І вам воздасться ,
Коли в свій час
Прийде ненастя.
15.07.2011 р.
Скажіть , - чому
не спиться ?
Бо літо на дворі.
Чомусь і сон
не сниться, -
Чекаємо зорі !
20.07.2011 р.
Цінуймо те,
що маємо,
Воно ж таке
крихке,
Що прийде,
ми не знаємо
Колюче, чи
пухке ?
21.07.2011 р.
Як добре, що є
однодумці
На рідній
з прадіда землі,
Як добре, що є
вихід думці
На білий аркуш
на столі !
26.07.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273493
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.08.2011
П'ЯТЬ ПРИКМЕТ
Важко жити,- безробіття
За горло хватає
Всюди лиш одна розмова,
Що грошей немає.
Всюди стогони, зітхання
Все на долю нарікання...
Та є таких п'ять прикмет, -
Як поміркувати,
Розібратися у них,
Можна й не стогнати.
Перша
Як прокинувся ти вранці,
Значить ще живий,
Значить ти на цьому світі
Не один такий.
Жити на цім білім світі
Випало не всім
Ти є вибраний з мільйонів,
Подумай об тім.
Друга
Як підвівся ти з постЕлі,
Значить ти здоровий
Бачиш, чуєш, відчуваєш
То будь ґоноровий.
Подивись, як все живе
Сонце зустрічає
Посміхнись,- воно й тобі
Промінь посилає.
Третя
Якщо маєш куди йти, -
Значить задоволений,
Бо не ходиш з кута в кут,
Як “пІтьма” , неголений.
Значить маєш ти роботу,
А це вже немало,
Значить тебе безробіття
Іще не спіткало.
Четверта
Як винагороду маєш,
Там куди ти йдеш,
То ти радий, бо як-неяк
Вже за щось живеш.
Вже си купиш хліба, сала
Олії, цибулі
Й тим, що ходять без роботи
Крутиш в штанах дулі.
П'ята
Як чотири ті прикмети
Є в друзів й родини
Ти щасливий і будь таким
Щодня, щохвилини.
Якщо не всі,- лиш декілька
З тих прикмет ти маєш,
Не такий ти вже й нещасний,
Як собі гадаєш.
Хоч би перші дві при тобі, -
То вже є багато
Так не буде все, й до тебе
Прийде врешті свято !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273343
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.08.2011
Марікуют старші люди
За тими роками,
Коли були молодими,-
З своїми зубами.
Хлопи були не жонаті,
Кавалєрували
Ще їх дома з макогоном
Жінки не чекали.
Могли цалу ніч гулєти
До самого рана
І ніхто їм не кричєв :
“ Ти свиньо погана !
Де Ти вештовсє, скотино,
Де гроші ?, пияку !”
Не тра було відбивати
Милої атаку.
Жінки були круглолиці
Про зморшки й не знали
І щомиті своїм чадам
Носи не втирали.
Кажда мріяла про принца
Знала, - буде так :
“Мені точно не попаде,
Якийсь там пияк.
І всьо буде , як в кіно
За Йвана , - нізащо,
Нащо мені коло хати
Якесь там ледащо.
Буде палац і фазенда
Муж , - Ален Делон
Аби троха відпочити, -
Буде закордон ”...
Пройшли роки, мрії згасли
І хочу сказати,
Нема чо нам старикам
В ті роки вертати.
Сорок років до свободи
Вів народ Мойсей, -
І у каждого із нас
Такой термін сей.
Так до років десєти
Життє без турбот
Ніяких тобі проблем,
Ніяких гризот.
Дали їсти, дали пити, -
“ Може поспиш, доню ?
Мо на льоди п’єтку дати
Тобі у долоню ? “
А так перша йде десєтка
Наука, наука...
ЕкзамІни, інститути
Невесела штука
То коптіннє над книжками
Заліки, контрольні,
АвтобУси, гуртожИтки, -
Діти підневольні.
З двадцєти до тридцєти
Всі шукают пару
І життє тут підкидає
Нормального жару.
Так спочєтку всьо в порєдку
Молода жона,
Але скоро життє вставит
В то свєто клинА.
“ Так, - по перше, - де нам жити ?
Ну ясно вокремо,
Що з батьками будем разом ?
Ні, - на бік підемо”.
Починаютьсє квартири
І сопливі діти,
А їх траба годувати,
Тра їх в щось одіти.
Би було грошей до волі
Потрібна робота
Та таких , як ти, немало :
“ Де прешсє , - голота !”
Каждий хоче, як найкращу
Роботу знайти,
Бо потреби всьо зростают
Плати і плати ...
Найшов якусь там роботу
Жінка хоче хати,
Бо вже діти підростают
Траба свою мати.
З тридцєти до сорока
Школа і будова,
Збори батьківські, уроки
Про віддих ні слова
У відпустку за границу
Зароблєти “бакси”
Поки діти ще у школі
Кладут в зешит клякси.
Вигнов хату, діточки
Вже школу кінчєют
І тобі за шкіру сало
Полегонько лєют.
З сорока до п’єтдесєтки
Діти в інституті,
А наука то в нас платна
І ти знов у скруті.
Тілько вивчив своє чадо, -
“ Женитисє хочу !
Віддавайте мене , тату ,
Бо у гречку скочу !”
Позалазили в борги,
Весіллє відбули:
“ Тату, - нам траба десь жити !,
Ви молоді були ? ”
Із сватами діточкам
Гніздо влаштували,
Слава Богу пішли внуки
От й дідами стали...
І ви хочете назад
Знов туда вертати ?
Ще пройти тих сорок років ?
Можна шизу мати !
Тільки після п’єтдесєтки
Починаєш жити
І не траба за роками,
Що пройшли тужити.
Віддихніт си старики,
Шо там сє лишило ?!
Чи мало за сорок років
З нас потів скотило ?
Якщо маєш хату, внуків
І здоров’є шмат
Не насилуй себе більше
Ти ж собі не кат.
Пожий троха без ґалопу,
Як кінь , не ґарцуй,
Подивисє на світ білий
І життє відчуй .
Якщо ж за тими роками
Маєш таку тугу,
То бери внуків за руки
Й по другому кругу !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273300
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.08.2011
А
Бо
Все
Го-ґо,
Добре ,
Елегія
Є,-а як нам
Жити далі
Знає хтось ?
И,- і затялись,
І почухались
Ї демо прямо,чи
Йдемо вже назад ?
Коли буде якийсь
Логічний напрям і
Милосердя до свого
Народу? Але всі нації
Обирають завше таких
Правителів,яких гідні.
Раба з себе ми не вигнали,
Страх перед начальством
Такий,як був і раніше,і чому
Україна тепер в такій кризі
Філософствувати нема сенсу.
Хтось з-за "бугра" чхав на нас тут,
Ціль у них напрочуд проста,-щоби
Чим більше вижати з щедрого краю.
Шкода,що така багатюща земля мала
"Щастя" родити нас м'ягкотілих,як той
Ь.Але ж були до нас покоління,що дбали
Юності своєї не жаліли,для блага краю,
Який любили,задумаймось,українці,-час !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273235
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.08.2011
Хто історію не знає
Власного народу,
Тому доля не покаже
В ріці життя броду.
З виру в вир кидати буде
Щей о камінь бити,
Щоби знали, як на світі
Без коріння жити.
Щоби знали, пам'ятали,
На помилках вчились
Українець з українцем
Щоб порозумілись
Не чубились між собою,
А за розум взялись
Бандерами й москалями,
Щоб не обзивались.
Не раз шкоди завдали нам
Міжусобні чвари
Стільки лиха не принесли
Й "монголо-татари".
На Дніпра березі правім
В славній Хвастовщині
Полковник Семен Палій
Служив Україні.
Голову він не схиляв
Катам на угоду
Вірой й правдою служив
Власному народу.
І з Мазепою Іваном
Думав побрататись,
Щоб два берега Дніпрові
Могли об'єднатись.
Об'єднатись і за волю
Одностайне стати,
Щоб не могли ті кацапи
Нами помикати.
Попросив Іван Семена
В Бердичів на раду,
Та знайшов там хвастовчанин
Мазепину зраду.
Закував гетьман Семена
Й здав царю Петрові,
Ніби є Семен Палій
З шведами у змові.
Бач збоявся вже старий
Гетьман молодого,
Щоб бува не відібрав він
Булаву у нього.
І в далекий у Сибір
Семена заслали,
От так сили козацькії
І не об'єднали...
Роки йдуть. Гетьман Мазепа
Проти Петра став,
Та із шведами до бою
Сили об'єднав.
Щоб визволить Україну,
Продану Богданом,
Бути на своїй землі
Не рабом, а паном.
Та цар Петро із Сибіру
Палія вертає
І Семена на Мазепу
У бій посилає.
І чубляться козаченьки,
Цар в вуса сміється,
Що козак із козаком,
Не з ним насмерть б'ється.
Так безславно під Полтавой
Мазепу побили,
А Семена Палія
Й сліди загубили.
Хто правий, хто виноватий,
Не нам їх судити,
Та висновки з історії
Пора б вже зробити.
Бо й дальше так за чуприни
Будемо тяга́тись,
А недруги будуть в вуса
Єхидно сміятись.
Дивлячись, як Захід з Сходом
Згоди не дійдуть,
Спільну мову між собою
Ніяк не знайдуть.
Пожалійте діти неньки
Не ганьбіть святої,
Що лиш стає на крило
Волі молодої!
Дай нам Боже в розумінні
Й терпимості жити,
А нащадків взаємної
Любові навчити.
Схаменімcя! Українці!
Поки є ще воля!
Лиш від нас одних залежить
України доля!!!
03.12.1997 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2011
Лежить малесенька зернина
В сухому місці, у теплі,
А незбагненну силу має, -
Ховає всесвіт у собі.
Тримає в пам’яті до часу
Все до малесеньких дрібниць,
А коли треба по порядку
Все забере з своїх полиць
І в послідовності незмінній
Так скрупульозно, - до мікрон
Усе відтворить від листочків
Аж до величних, дужих крон.
Навчить коли їм оживати,
Після тривалої зими,
Коли цвісти і лист скидати,
Як піклуватися дітьми, -
За зернами , щоб не пропали
До часу щоб не проросли,
Щоб з року в рік життя давали
І щоб незмінними були
Для свого виду, для родини ...
Це розумом не осягти, -
І щось ще має механізм цей
Ключем із кодом завести.
Цей ключ, - ВОДА , - це Н2О,
Якби ж то просто так було ?
Має вода якийсь ще знак,
Який нам знати не дано,
Але життя дає воно
Оте незвіданеє - ЩОСЬ
І все оте придумав ХТОСЬ.
Лиш капля впаде на зернину
Враз запускає ту пружину,
Що зжата була до пори,
Як знак, що десь прийшов з гори.
І оживає Всесвіт там,
І починає жити сам
По непорушних там законах,
По відшліфованих канонах.
Вода - життя, вода - початок,
Вода - кінець, вода – нащадок
Це пам’ять ВСЕСВІТУ з віків,
Це ключ життя наших років !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273105
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 01.08.2011
Посвята мамі Перун Єві Миколаїні
Хіба ж то можна підібрати
Епітети до слова МАТИ ?
Чим зміряти її добро,
Чи материнськеє тепло?
Що гріє все життя дітей,
Які пішли поміж людей.
Чим зміряти безсонні ночі?
Жури й любові повні очі,
Думки , думки,- як там дитина ?
В жорстокім світі мов билина.
Щоб там не скривдив хтось її
Молитви Богу шле свої
І звістку жде,жде допомоги,
Вдивляючись за край дороги,-
А дітям все бракує часу
Проблем бо завжди мають масу
І маму згадують тоді,
Коли вже місце є біді
І вже нема товаришів,
І повертаються до слів,
Якими мати научала,
Коли в дорогу виряджала.
Бо лиш вона тебе прийме
І вислухає й нагодує,
Коли з твоїх тремтячих вуст
Про допомогу клич почує
І вірне рішення знайде
Тривогу відверне від тебе
І,як в дитинстві, зі слізьми
Пригорне з ніжністю до себе.
В шаленій круговерті днів
Не забувайте матерів
Пишіть, дзвоніть і приїжджайте
"Як там здоров'я ? - запитайте,
Що мамо їла ти сьогодні?
Чи стіни в домі не холодні?
Їй легше стане на душі
Й засне нарешті у ночі
Бо у дитини добре все,
А це для мами,- над усе.
Не забувайте матерів,-
Скажіть їм кілька теплих слів !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2011
Бог створив людину,
А лукавий,- гроші
І не легко сущим в світі
Від такої ноші.
В замін того , щоб життям,
Вітром, небесами,
Лісом, полем, просторами
Ми втішались з вами.
Веселкою, дощу шумом,
Птахів співом , громом . . .
Думки зайняті грошима,
Які сніжним комом,
Лавиною все життя
Кожен день нас гнуть,
А що дане нам Всевишнім
Не в силі збагнуть.
Хіба має ціну сміх
Грудної дитини ?
Чи оцінить хтось із нас
Гори і долини ?
П’янкий запах сіножаті,
Морозного ранку,
Промінь перший, - сонце в небі,
Дівочу осанку.
Скільки літня ніч коштує ?
Місячна,- в мільярди зір
Ні ,- немає в лукавого
На усе це мір.
Бог дає нам цю красу
Хай кожен з нас знає
Й ,- “... ізбави нас від лукавого...”
Щодень промовляє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2011
Тихенько Богу помолись
Відкинь усі свої тривоги
До Бога з часом приведуть
Тебе твої земні дороги.
Зведи до неба погляд свій
Там джерело усіх надій,
Там відповідь,що й як робити
На білому,як світі жити.
Ти ввір Всевишньому свій біль
У благості і у покорі,
І біль мине ти лиш повір,
Так як минає шторм на морі.
Бо все,що в світі від Творця,
Від Всесвіту і до пилинки,
Не відвертай свого лиця
Звіряй з Отцем щоденні вчинки.
Ніщо безслідно не пройде
За все в житті платити треба
Господь все бачить, ми не ймем
На кого впаде кара з неба.
На нас самих, чи на дітей,
А чи платитимуть онуки?
За нас замолять всі гріхи,
За нас зведуть до неба руки?
Промов уклінно:"Отче наш ... "
Душею доторкнись до Бога,
І з вірою перехрестись
Й до тебе прийде допомога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2011
Там де річечка Черкаська
Між горами в'ється,
Із хатини над водою
Весь рід наш ведеться.
Хоч роз'їхались далеко
Від отчого краю,
Нераз серце защемить,
Як його згадаю.
Як згадаю, засумую
В думах туди помандрую
Де жили батьки батьків,
Де я річечці радів,
Граючись між берегами,
Бігав босими ногами
По зелених килимах,
Що стелились в долинах.
Верби лагідно шуміли
Часи йшли, а не летіли
І здавалось, що було
З давен отчеє село
Завжди лагідним, привітним
В пам'яті лишилось світлим,
Світлим променем на згадку
Куди йду я через кладку
Час від часу, як згадаю
Зупинюся й повертаю,
Повертаю до криниці,
Щоб напитись води-криці
З джерела води живої
Очищаю думи свої,
Очищаю душу й тіло
Все, що з часом задубіло,
Зашкарубло, зачерствіло
Відліта без вороття
Дає осмислити життя.
Що є життя, земне буття ?
Гнізда сімейного звиття,
Чи часу плин без вороття ?
Шляху щоденного биття,
Шукання гріш на прожиття ?
І чи доведем до пуття
Свої потреби, почуття,
Чи буде вічнеє риття
В шуканні істини буття ?
Якби знаття, якби знаття
Може не було б і ниття
Все б рівно йшло, як вишиття,
Якби то мали ми знаття,
Якби ми мали каяття
Змогли відкинути сміття
І заглянути в небуття !
Тож не забуваймо тієї хатини,
Де коріння наше, нашої родини.
Звідси вийшли в світ, сюди і прийдемо
І ту землю , що зростила, любити будемо !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2011
Посвята дружині Терезі.
( Білоруський воєнний округ, смт. Желудок , в/ч 70302 )
Природа плакала, рыдала
Ушло уж лето, осень стала
И ветер, листья обрывая,
Свистел, деревья нагибая.
И дождь протяжный ноту задал
Все с неба темной бездны падал,
Все в серо-темной мгле смешалось
Живое все к теплу подалось.
Но сам не знаю, что за диво
Казалось мне, что все красиво,
Красив тот дождь и чуден ветер
Прекрасно все в тот дивный вечер.
Прекрасно небо в темной мгле,
Прекрасны лужи на земле.
Но видел я одни глаза
И воздух чист был, как слеза.
Я воздухом тем не дышал,
Я воздух тот с дождем глотал
Глотал с девичьих нежных губ
Шептал нам что-то старый дуб,
Но слышен был один лиш звук
Двоих сердец синхронный стук
Тук, тук, - тук, тук, - тук, тук . . .
1981 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2011
Ми часто прагнемо плин часу
Прискорити,- не сповільнити,
Коли чекаємо на щось,
Чи надоїло щось робити.
Часто вбиваємо ми час
Надармо для душі і тіла,
Але ж та мить ,що лиш була
Була й у вічність відлетіла
Твоя була, тобі дана,
Тобі дана була для діла.
Ти змарнував її й в сміття,
Що найдорожчеє жбурнув
Невже твій розум не збагнув ?
Що це воно,- твоє ЖИТТЯ ,
Яке немає вороття...
Цінуймо , люди , кожну мить,
Що на життя дає Всевишній,
Не розкидаймо надарма
Повірте,- час для нас не лишній.
Бо кожна мить ,що нам несе
Приємне, смуток, а чи втому
Безцінна, люди, бо живем,
Належим всі Земному дому !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2011
Мені приснився дивний сон ...
Життя плило там в унісон,
Було там небо голубе ,
І обнімав я там Тебе.
На фоні куполів церков
Тебе в обіймах знов і знов
Руками пригортав до себе
І притулившися до Тебе,
Душею відчував покій
Бо Ти моя і я є Твій.
Те почуття не передати
Це неможливо описати
Словами, - бо немає слів
Для передачі почуттів,
Це щось на грані відчуття,
Грані реальності буття.
І я прокинувся , - світало...
Хоч Сонце ще не завітало
Ласкавим променем своїм
У наш привітний , теплий дім...
Де діти сплять, де радість дому,
Де залишаєш буднів втому...
Ти тут , - на відстані руки,
І не старайтеся роки
Бо милуватимусь Тобою
Спокійним подихом, - весною,
Що таке щастя ? Ось воно
Тут на яву , - таке воно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2011
Вір мені,просто вір
Без вагання,
Хоч нашіптують сумнів
Думки,
Вір мені,як я вірю
В кохання,
Як я вірю
В одвічні зірки,
Що з'єднали нас
В той перший вечір,
В літній вечір
Звертавсь я до зір,
Я звертався до
Господа Бога,
Я благав його:
"Тільки повір !"
Ти повір мені ,
Доле дівчино,
Не лукавлю я
Правду кажу
Не зрадливі зірки,
Вони вічні
Й я навіки
Любов збережу !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2011
Я жду тебе,
Як ждуть світанку,
Як ждуть дощу
Після спекот,
Я жду із вечора
До ранку,
Як після злиднів
Ждуть щедрот.
Я жду тебе,
Як спраглий воду
Вбачає в мареві
Щомить.
Я жду тебе,
Я жду кохана,
Тобі хай серце
Не щемить,
Що ми розлучені
З тобою
І ти в далекому
Краю,
Але з тобою
Я лягаю
З тобою
Вранці я встаю,
З тобою раджусь,
Розмовляю,
( Ні ,з розуму
Я не зійшов )
Ми не розлучні,
Знай,з тобою,
Який би термін
Не пройшов.
Нам не страшні
Ті кілометри,
Які роз'єднують
Тіла.
Бо є любов
І завжди буде,
Якщо вона
У нас була!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2011
Лиш не судіть нікого ,люди,
Бо це не наша царина
І не для нас на цьому світі
Ця вища функція дана.
Не маєм права ми нікого
Не те що словом, а й думками,
Владно примусити до того,
Що відкидаємо із вами.
Бо кожен в цьому світі має
Свою дорогу, правду й гріх
І кожен з нас у свій час стане
На суд Всевишнього поріг.
І не творіть нових законів,
Закони створені давно
Зріктися їх ,чи замінити
Простій людині не дано.
Це не дано і можновладцям
Бо рівні всі перед Творцем
Не СУДДІ ми , - ми всі ПІДСУДНІ
Перед Його святим лицем !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011
Лк.6.37.
Як часто у житті твоєму
Не вірив другу ти своєму
І ображався без підстав . . .
Хтось щось побачив,щось сказав,
А ти ковтнув й не подавився ?
І на півсвіта обізлився
Не вислухав його,-чужого
І байдуже тобі вже з того,
Що друг пояснить,- ти все знаєш,
Не вислухавши , проклинаєш.
Не вір очам ,- переконайся,
Що було в друга запитайся
Ти в очі зазирни йому,
Довірся серцю ти свому.
Чому другому віриш ти ?
Межі не можеш перейти,
Злоби межі,недругом даній
В єхидній посмішці поганій.
По менше слухай ти чужого
Ти перевір себе самого,
Те,що почув,- не те воно,
Що ти подумав,це зерно
Зерно з якого проросте
Із плином часу саме те,
Що ти відкинув,- і прозрієш
Усю неправду ти відсієш
Вислухай друга і впаде
Стіна,яка вас двох веде
До розладу,- бо є слова,
Як істина вічно жива
І прийде час, лихе забудете :
"... прощайте і прощенні будете..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011
Немає слів лиш ревний гнів
Й душа із тіла рветься
У гніві тіло з тілом є
Й душа не озоветься.
Дріма душа лин голі нерви
І тіло точать злоби черви,
Пропало все,лиш люта злоба
Єства прийдешнього оздоба
Дріма душа,душа заснула
У мить одну усе забула,
Забула ласку і повагу
Любов забула,а зневагу
З глибин на гору підвела
Туманом,мороком покрила
Все чим втішалась,що любила
Душа від розпачу завила,
Завила ревно й оголилась
І у безвиході забилась.
Забилась навпіл розділившись,
Немов в пропасниці забившись,
А клята гордість не пускає
Із тілом душу не єднає
Кида в вогонь розпуки хмизу
І тіло й душу гне до низу .
Та скільки б злобі не гуляти
Із тілом душу не єднати
Вона не в силі розділити,
Що небеса змогли стулити
Змогли стулить дві половини
І об'єднать в одне- єдине,
Що не розірветься во віки
Поки земля є,-зорі,-ріки,
Допоки очі бачать очі
Ті дві криниченьки дівочі
Бездонні,- чистої води
Згадай,як ти прийшов сюди
Прийшов,побачив і збагнув,
Як всім єством своїм почув,
Що ось вона та половина,
Що тут вона твоя єдина
З якою ти життя пройдеш,
З якою щастя ти знайдеш
І у безсмертя увійдеш -
В своїх синах,- а там онуки
Візьмуть життя у свої руки.
Тож бережім допоки є
Ближніх життя,життя своє,
Що нам відмічено у книзі,
Щоб не топилось воно в кризі
Пустих пригод буденних днів,
Щоб не затьмарив розум гнів.
Бо він не вартий і краплини
В ріці життя,життя людини.
Це шелуха,- відкинь її
І об'єднаються твої
Душа і тіло , і засяє,
Побачиш сонце виглядає
З-за чорних хмар і неба синь
Навкруг буде - де зір не кинь !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2011
Коли прийде до тебе спомин
Про щось приємне,що було
В житті твоєму ще недавно
(а може було і давно),
Не відпускай його від себе,
Ти пригадай все до дрібниць
Душі ще раз дай пережити
Оту життя прекрасну мить.
Коли душа твоя і тіло
Не відчували часу плин,
Коли на мить призупинився
Всесвітній, вічний часу млин.
Ти поверни ту мить сповна
Й відчуєш,як вона нахлине,
Як подих вітру, як роса
На душу спа́де й запанує
Та невимовная краса
Всевишнім даних почуттів
Про що ти мріяв, що хотів,
Які одержав,та минулось
І з плином часу щось забулось,
Життя ж бо не стоїть на місці
Щодень приносить нові вісті,
Нові події, відчуття,
А те, що бу́ло, лиш з думками
Ще має шанс на вороття...
Побільше згадуймо приємне
В години смутку й ностальгії,
Хай у житті в нас місце бу́де
Любові, Вірі і Надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2011
Життя невпинно йде, минає,
Як поміж пальців сніг стікає
Все по краплині ток та ток
Нас наближає до зірок.
Бракує часу зупинитись
На світ блакитний подивитись,
На повні груди день вдихнути,
Куди йдемо й чого збагнути.
Який величний світ круг нас,
Як безліч має він прикрас!
Від блиску чистої роси
До невимовної краси
Бездонно-голубого неба
Хіба людині ще щось треба
Для радості на цьому світі?
Як жити й споглядати світ,
Як жили прадід твій і дід
По травах босими ногами
І по ставках з чисто-сльозами
До дна прозорою водою
Господаря ішли ходою
І знали,що і як робити,
І як дітей своїх навчити,
Щоб шанували білий світ,
Щоб залишили в ньому слід,
Щоб щось природі-ненці дали,
Щоб внуки ту красу пізнали.
А ми з роботи на роботу,
А ми гризоту на гризоту,
Як тую цеглу на стіні
Все накладаєм день при дні
Не бачим ранку ми ні днини
Тільки рахуємо години.
Нас не бентежить захід сонця
Байдуже,що десь край віконця
Останній промінь грає златом,
Щоб поріднити нас із святом,
Святом життя не маяття.
Розправим руки для польоту,
На час відкинемо гризоту
Вдихнем життя на повні груди
Воно прекрасне, вірте, ЛЮДИ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2011