| Сторінки (6/578): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Об’єдналась Україна !!!
Радості без меж !!!
І ти радий, і він радий,
І я радий теж !!!
Горді всі за Україну,
За її “ бійців “,
Не даремно синьо-жовтий
В руках майорів.
І не важно, як там дальше,
Бо гідний початок,
За усі переживання
Прекрасний завдаток.
Об’єдналась Україна, -
Так би повсяк час,
Бо, як є одна ідея,
Що єднає нас,
То здолаємо всі разом
Любі перепони,
Як пліч-о-пліч твердо станем
У стрункі колони,
У колони однодумства
За Вкраїни шлях
І вперед буде вести нас
Синьо-жовтий стяг !
12.06.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343544
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2012
Трави зелені, вітру тепло,
Жайвір у небі - літо прийшло!
Вкрилися луки ковром-чебрецем
Запах такий - що як є десь Едем,
То відчувається звісно оцей
Й не відвести́ нам від дива очей.
Дива природи, її різнотрав,
Райських відтінків, мов дивних приправ,
Що для душі зготувала природа,
Щоби в повні була та насолода
Від спілкування із вічним життям
В якому свій термін відміряно й нам…
Дарує джерельна вода прохолоду,
Дарує усім, не тасує колоду,
Усім хто живе на планеті Земля,
Для кого дарує поживу рілля …
Природа без нас ще якось обійдеться,
Та нам без природи життя обірветься,
Тому повернімся до неї лицем
А з святом Зеленим вже завтра ввійдем.
05.06.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2012
“ Ніхто не забутий, - ніщо не забуте ... “
Промовлено було це дуже давно,-
Якби ж то по правді так було воно...
Ми згадуєм їх кожен рік тільки раз
Було ж визволителів більше у нас,
Що воювали за Україну,
Які захищали свій край і родину.
Лежать тепер поряд в могилах одних
І по можливості треба до них
Частіше приходити, шану віддати,
Бо нас захистили, ті юні солдати,
Які боронили свій край від чуми,
Щоб вільно ходили по цій землі ми.
Не треба ділити їх,- край боронили
І юні лягли, щоби ми з вами жили
На цій благодатній вкраїнській землі
Й щасливі були у нас діти малі.
Шану віддати їм всім вже пора,
Всім хто поліг, щоб росла дітвора
В вільній країні полів і степів,
В вільній країні гір і морів.
Правдиву історію пора б вже і знати,
За що воювали вкраїнські солдати,
За що воювали на власній землі,
За що полягли старі і малі.
Чому не розкажем ?
Чому не покажем ?
Тих справжніх ГЕРОЇВ, що в вічність пішли,
Що жити хотіли, - та смерть віднайшли.
Не з власної волі, - судилося так.
Віддаймо всім воїнам шану на знак
Подяки безмежної їм за життя
Яке дарували всім нам з небуття.
29.05.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340620
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.05.2012
Дорога додому
Не посіє втому,
Дорога додому
Де тобі малому
Судилось вдихнути
Серпневе тепло,
Кличе тебе
В твоє рідне село…
Гора над рікою,
Що зелень весною
Смарагдів відтінки
Збирає усі,
Його захищає,
А Ян Святий знає
І бачить з давен
Все чим справді жило
І все пам’ятає…
Життя ярмаркове,
Яке розливалось
У липні внизу,
Зі світу усього
З’їжджалися люди
На Йвана на Відпуст
Було там всього, -
Верблюди, русалки,
Бавовна і прялки,
Карпенко там Карий
Вистави творив
Було розмаїття
Товару і див...
Пройшло , відшуміло
Не вернеться, - жаль,
Святий Ян в руїнах
На мурах печаль.
Та било і б’є
Святе джерело,
Що воду дарує,
Не воду, - нектар,
Що зцілює очі
Божественний дар,
Щоб ми милувались
Красою Землі,
Щоби милувались
Ми нею усі .
Ведуть нас дороги
На рідні пороги,
В оте джерело
Наше рідне село !!!
27.05.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2012
( дружині Терезі )
Проходять дні,
Проходять ночі,..
А я не бачу Твої очі,
А я не чую подих Твій
Це час чекання і надій ,..
Що буде зустріч віч-на-віч
Без укоризн, без протиріч
А тільки погляд очі в очі
І зчезнуть тії довгі ночі
Безсоння з Місяцем у парі, -
Тут місце є напевно карі ?
За не єднання, яке маєм,
Життя окремо проживаєм
І час не вернеться назад,
І не підемо разом в сад,
Весняний сад, що кинув цвіт
І не загубиться наш слід
У травах десь на толоці
І у туманнім молоці
Ми не пройдемо над світанком
Весняним, теплим, зеленранком …
Минає час, минають дні,
Ми не разОм, ми не одні, -
Час, що пройшов, не повернути
У ньому разом нам не бути.
Тому надією живем,
Що ще дорогою пройдем
З Тобою разом крок у крок, -
Всьому свій час, - і до зірок
Ми ще повернем погляд свій,
Що повен радості й надій !
11.05.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
Кажуть є такі чутки, -
Будемо платити
Ми за землю по якій
Маєм честь ходити.
І у кожного буде
Індивідуальний, -
Кошти ті будуть збиратись
У кошик загальний.
Буде братись розмір капців
І ваша вага,
Підрахують, яку площу
Накриє нога.
Тарифи будуть сезонні, -
Зимою зростуть,
Як надумали ви шубу
На себе вдягнуть.
Бо зросла ваша вага
З нею тиск, - це гроші,
Окремий буде тариф
Також на кальоші.
Подавати треба буде
Дані про маршрут,
Щоби знали точну цифру,
Щоб не вийшов блуд.
Зміряють довжину кроку, -
А збирати дані
Буде фірма недержавна, -
Гроші непогані
Буде вона заробляти
Для себе й держави, -
А ми ловім гави.
Як ви думали собі ?, -
По землі ходити
І державі так нічого
Зовсім не платити ?
Кожен місяць у бюро
Треба нести дані,
Якщо по якійсь причині
Це зробить не в стані,
То любий міліціянт
Вас спинить й спитає :
« А чи пан за місяць травень
Вже мельдунок має ?
А !, - нема, - то до арешту,
Або штраф платити
Нема чого без оплати
Тут тако ходити !
За авто ви платите ?, -
Що ?!, - не всі їх мають,
Тому і платити треба
Й тим , що шкандибАють ! «
А мораль то тут проста, -
За кого ж нас мають ?!, -
Що податки все нові
Й нові накладають.
14.05.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337379
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.05.2012
Позитивні емоції,
То є з ліків, - лік,
Бо продовжують життя нам,
Продовжують вік.
Блокується негатив,
Блокуються болі,
Відходять на другий план
Різні примхи долі.
І душа перемагає
Ту тілесну втому,
Яку тягнемо щодень
З роботи до дому.
Відкривається очам
Неповторний світ,
Який вабить новизною
Кличе у політ …
Думку кличе у безмежність
Радості й добра,-
Благодатна, неповторна,
Безцінна пора.
Визбируйте позитив
У житті буденнім,
Наповняйте ним скарбницю
У тім незбагненнім
ЖИТТІ ! ! !
Для чого ми є ?!,
Щоб прожили, не пронили
Ми життя своє !
08.05.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2012
Старовина в сьогоденні, -
Зупинений час,
Пустими віконницями
Дивиться на нас.
Пробитою покрівлею
Відкрита для неба…
І той спокій віковий
Рушити не треба.
Бо то зовсім інший вимір,
Друга площина
І те все, що залишилось,
Береже вона.
Кожен камінь - історія,
Тріщини, - то болі,
А дощі, - то не вода,
А на рани солі
Сипле сьогодення
На ту давнину
За які гріхи ?
За яку вину ?
Мовчать сірі стіни,
Виколоті очі
В спогадах проходять
Довгі, довгі ночі …
Не тривожте вічний спокій
Тільки доторкніться,
На минуле в сьогоденні
З болем подивіться.
08.05.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2012
Відчувати настрій треба
Й “бісер не метати “,
Як уваги на слова
Не хочуть звертати.
Міру словам треба знати
І знати їм час,
Коли слухати їх будуть, -
А попросту вас.
І впадуть слова в ріллю,
І зростуть думками,
І задумається хтось
Над тими словами,
Що виношували ви,
Щоб людям донести...
А так просто язиком
Нема чого плести,
Як байдужі до тих слів,
( Бачиш по очах ),
То може щось не в порядку
І в отих словах ?
Так , - на все у цьому світі
Є місце і час
Та надіятися треба,
Що почують нас !
28.04.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2012
Безкорисна допомога
Дорого вартує,
Як людина її творить,
Чи сама відчує.
Так, - дорого, бо безцінна,
Бо неоцінима,
Допомога, що приходить
Майже невловима.
Як повітря свіже,
Як спокій, - тепло,
Шепіт вітру, саван
На твоє чоло...
Як дотик десниці,-
Джерельна вода
І сама собою
Проходить біда.
Не один ти, - не один !!!
Бо допомогли
І на душу згорьовану
Пролилось слізьми,
Слізьми радості, бо відчай
Розійшовсь з туманом,
Сонце зійшло після ночі
І п’янким дурманом
Огорнуло !!! ...
Дякую !!! ... Вам понад усе !!!
Хіба можна оцінити
Той душевний щем ?,
Коли добро безкорисно
Даєм чи берем.
24.04.12 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
-Ну дивітьсє, що сє робит?
Всі сусіди вже садєт,
А сі тиждень вже відходєт
Від гижок, ковбас... від свєт!
Другий марафон зачнесє,
Грєдки і городи,
І не знати чи ще в світі
Є такі народи,
Що сє так сим переймают
Бо вони всьо в склепі мают!
Наші їздєт вже по світі
Всьо видєт, всьо кажут
І десь в Німцьох чи Анґлії
Най город покажут,
Коло баввера чи сера,
Коло його хати,
Вам скажут:
- Вар’яти!
Та він робит на роботі
Зароблєє гроші,
Нащо му тоті городи
Й з ґумаків кальоші!
Що ти вартий без города
На наших теренах?
В нас не ходєт від Армані,
Не ходєт й в Карденах.
Ту тра встигнути в землицю
Зерно устромити
Бис мов ти, а ще й худоба,
Що щодень спожити.
- Ти дивисє!
Ганька вже сотики саджєє,
В нас ще пес сє не жинив,
Та то шлях трафлєє!
І єден на перед другим
Рвут на собі жили,
Щоби ще й на другi свєта
Такой щось спожили.
Би в землицю закопати
Яку бараболю, кукурудзу, бурєчки,
Кабачки й фасолю.
А ще купа грєдочок,
Тра й тому лад дати
Вогирок, часник, цибулю
Такой траба впхати.
А там далі помідори,
Перец, патісони...
Аби ще щось не забути,
Та най Бог борони!
Залишити так землицю
Впрост без насінини
То склєнуть тє від сусідів
До всьої родини.
Старі поки що садєт,
Що то буде далі?
Не цікаві молодим
Рискаль, сапа й ґралі.
23.04.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2012
Над горою, над рікою
Журавель кружляє
Курли, - курли, - пару, гніздо
Звисока шукає.
Не знайшов , - то що ж робити ?
Сам собі звиває,
Поламане вітром гілля
Долами збирає.
В’яже гніздо на хатині
В кругову рядами,
Та шукає собі пару
Гідну над полями.
Курли, - курли, - відізвалась,
Над гніздом кружляє
Життя танець, парний танець
Над світом лунає.
Не кінчається ніколи
Звучить з року в рік,
Загубився у віках
Тому танцю лік
І танцюють його більшість
Там де народились,
Де на крило вперше стали,
З небом поріднились…
Повертайтеся до дому,
До гнізда свойого
Не замінить чужина
Вам затишку того,
Не замінить незбагненне
Тепло тої хати
Де ви перший крок ступили,
Де батько і мати
Вам відкрили дивний світ
З яким поріднились,
Так пішли у світ широкий
Та душі лишились.
Залишилась душі крапля
В тій першооснові,
Щоб ви завжди повертались
В те місце любові,
Де любили не за щось вас,
А просто, - любили
Обнімали, пригортали
Руками щосили…
Летіть , журавлі, до дому,
До рідної хати,
Коли я туди полину ?
Хто ж то може знати…
18.04.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2012
Час від часу тай заглянем
В минулого відблиск,
Як альбом перегортаєм
Й імена на обеліск
Наносимо нові й нові …
Там усі іще здорові,
Радісні й веселі
На життєвій каруселі
Крутяться ще всі,
Лиш на мить призупинився
Рух її осі ...
Посортований там час
(Ні, - не по порядку)
Кожен відблиск відкриває
Свою власну згадку,
Відкриває в пам’яті
Малу комірчину,
Відновлює призабуту
Життєву картину.
Доторкнутися ти можеш
На вибір до часу,
Що зупинений на мить,
Але має масу,
Має він свою вагу, -
Зупинений час
В давно буле, промайнуле
Повертає нас
І кожного у своє
Йому притаманне
Життя, життя чорно-біле
Вранішнє, - туманне ...
Переглянувши, закриєм
Хай час спочиває,
Він багато що нащадкам
Ще сказати має.
16.04.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330649
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2012
( Улашкiвска говірка )
Що сє люди навганєют
Перед тими свєтами ?,
Аж зажогнутсє, - і п’ют
Вже воду горнєтами.
Кілько тра всього купити
В ті базарні дни ?!,
Чи то траба, чи не траба,-
Купив, - і тєгни.
І то єден перед другим,
Аби більше взєв:
“ Ти дивисє, - а сусід
Ще сево купив !”.
Руки з тими торбинками
Вже повитєгали:
“Купім, Штефко, ще сево,-
Бисмо вже всьо мали.”
На базари не пройти
Баби вже кленут:
“ Чо с ти сє пороззявлєли ?!-
Задурно дают ?!.
Що стоїте ?!, - та вже йдіт,
Ну куда ти преш ?!,
Хозьда , Йване, бо сє зблудиш,-
Ще й паски помнеш !”.
Хто на чім, - хто на машині,
А хто й на кони,
Батіг в руки : “ Ну вйо, Карий ,
Помало тєгни !”.
А на возі вуйко, цьотка,
Кум , кума, сусіди
Всьо сє всіло, йти не хоче:
“ Ви, що – інваліди ?! “
Бідний “Карий” аж сє душит
Копитом їскрит,
Та ніхто з воза не скаче
Всі файно сидєт.
Ще на возі з пару пачок
Тої води з ґазом:
“ Та то щоби се тєгнути,
Тра їхати МАЗом!”.
А приїдут з базарУ
То всі до роботи,
Би всьо було, би всьо стало
Не було гризоти.
Траба хріну ще вкопати,
Зробити порєдки
Перед Пасков обійти
Всі свої маєтки.
Підбілити, підмастити, -
Та головне, - СТІЛ
І на то празнешне дійство
Каждий рве , як віл.
Витєгує свої жили,
Свої і родини,
Бо той СТІЛ має тривати
Аж три довгі днини.
Так ми жили, так жиєм
I так будем жити,
Поки Землє кругом Сонцє
Буде сє крутити !!!
12.04.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329879
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.04.2012
Зашуміло в верхах гілля,
Завило сумної …
Журно, - журно, що поробиш,
Чи долі такої
Мережила у думках
Ще молода мати,
Чи ж думала, що до неї,
Що до її хати
Біда прийде із журбою
Одна, а так друга,
Що по серцю, наче полем,
Пустить доля плуга.
І глибокою ріллею,
Чорними ровами
Там залишиться назавжди …
Хіба , що сльозами
Затамує оті рани
Приспить в грудях біль,
Вимиє з душі на хвилю
Ту пекучу сіль…
А вони усміхнені
Дивляться з стіни, -
Майже однолітками
В Вічність відійшли
І розлогим віттям
Тягнуться до хати
Де їх виглядає
Дружина і мати …
10.04.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
До сумної , - 165-ї річниці арешту
Т.Г.Шевченка - 5 квітня 1847 р.
Весілля у апогеї, -
Гості дружно гомонять,
А «боярин» йде до залі
І заходиться співать:
« Ой зійди, зійди
Ти зіронько вечірняя;
Ой вийди, вийди
Дівчинонько моя вірная …»
Із світлиць усі до залі
Зійшлися помало,
Гомоніти товариство
Ураз перестало,
А Тарас , заклавши руки,
За спину, - співає,
Лиш замовкне, - народ вкотре,
Співати благає.
Його тенор рвав всім душі,
А не тільки слово,
Перероджував на краще,
Мово, - моя мово …
У господаря щокою
Сльоза покотилась,
Обняв кріпко, цілуючи ,
Як пісня скінчилась.
Так співав на волі
Наш славний Орфей,
Усе для загалу,
Для добрих людей.
Костомарову «боярином»
Теж думав співати, -
Не судилось, - довелося
Кайдани вдівати.
У квітневий, п’янкий день,
Під Дніпрові хвилі
Зачинились на роки
Краєвиди милі.
Через зрадника чужого,
І звісно своїх,- Маніфест
«Книга битія українського народу «
До жандармів ліг.
Хто з вас бачив оцей твір ?
Хто його читав ?
Прочитати давно треба,
Щоби кожен знав,
Що " ... правителі повинні
підлягать закону,
слугами повинні бути ... ",
А не перепону
Між собою і людьми
Зводить для наруги .
Працювати для загалу,
Бо всім вони - СЛУГИ !
" ... не достоїть величаться
з помпою в очах,
а достоїть жити просто ... "
Для людей в трудах.
І за таке вольнодумство
Аж на десять років
Посадили нації
Сіль солей, - сік соків !
Щось змінилось докорінно
За ті два століття ?
Там забрали, тут не дали, -
А вкраїнське віття
Знов в " ... незгоді між собою ",
Як i сотнi років,
А щоб " ... своє було лучче "
Все бракує кроків ...
04.04.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327690
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2012
Вітер віє, - згина крона,
Стогнуть осокори,
Упокорені тій силі
Долини і гори.
Очищає вітер землю,
Пробива дорогу,
Щоб життя нове з’явилось,-
Щоби мало змогу
Із небуття відродитись,
Пробитись крізь твердь,
Перемогти уже вкорте
Незворотну смерть.
Ця боротьба незкінченна, -
Та верх за життям
І побачити це диво
Випадає нам.
Воно впевнено щороку
Крізь сірість і сніг
Повертає до життя все
І до наших ніг
Уже вкотре застеляє
Зелен оберіг .
Із життя , що не покірне
Створеним законам,
Із життя , яке підвладне
Всевишнім канонам,
Де є віра у майбутнє
Рівним серед рівних,
Де піклуються про право
Для собі подібних
ЖИТИ !!!...,
ЖИТИ !!!... на Землі,
Вона ж в нас одна,-
Й кожен має право зпити
Ту чашу до дна !
27.03.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012
Захотів я вчора кльоцків
І що мов робити ?
А жінки не мали змоги, -
Мусів сам місити.
Кльоцки, то є спровжне цудо,
А який то смак ?!
Хочете ?, - я вам розкажу,
То сє робит так.
У «мундирах», - би не трісли,
Варут бараболі,
А як вистигнут, обберут,
Тоди трут поволі.
Трут на тих маленьких вочках,
Де тресє бурак,
Так дают муки і яйці,
А тоди кулак
Запускаєсє в ту масу
( То тра мати сили )
Мене вчора в пальцьох мнучи,
Аж корчі ловили.
Кісто тра довго місити,
Аби туге стало,
А тоди на дошці вже
Тачєєш помало.
Розтачєєш тачівков
Пляцок грубий досит,
Над тим пляцком вострий ніж
Далі сє заносит.
Ріже сє з гори в долину,
Так з ліва на право
І в посолений вокріп
Кидаєш помало.
Ромбовидні кльоцки,
Як спливут, - виймают,
На дуршлаг, - стече вода
Й в мидницю скидают.
В залежності піст, чи нє,
Роблет душинину,
Або смажут на волії
Лишень цибулину.
Заливают отим кльоцки,
Солєт, - всьо, - готово
І виходит смакота !!!
Бігме, - єдно слово !
25.03.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324931
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.03.2012
Ми приїхали з далека,
Ми не ґонорові,
Веселітьсє, люди добрі,
Всі будьте здорові.
Веселітьсє, вибрикуйте
На то є весіллє,
Наливайте, закусуйте
На легке похміллє.
Не давайте молодому
Ви багато пити,
Бо забуде , що вночи
Він має робити.
Молодєта най танцюют,
Бо то їхна днина,
Вже до року танцювати
Їм не дасть дитина.
Ще налєйте вуйкови
І цьотці горівки,
Най згадают, як ходив
Молодим до дівки.
Як ходив і доходивсє
Такі в хлопців штуки,
Перше сидєт і мовчут,
Так ловлєт за руки.
Молодий ходив до дівки,
Чо було ходити ?
Тепер мама з татом мусєт
Весілє робити.
Що він шукав в тім селі ?
Чо го там тєгнуло ?
Та зато в нашій родині
Родини прибуло.
Молодому й молодій
ГІРКО !!! крикнем , гості,
Най сє діти поцілюют,
Би не били млості !
22.03.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324188
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 22.03.2012
Початок Сонячного року,
Час рівнодення на Землі,
В цей день святкує вся планета
Всесвітній день, коли рясні
Слова складаються у строфи,
Слова складаються в рядки,
По буквах-струнах б’ють поети
Рифмують їхні молотки.
Поезія звучить набатом
Дає задуматись на час,
Коли безвихідь, коли смуток
Підступно огортає нас.
І в радості вона із нами,
Як з тіла рветься душа в вись ,
Як просяться слова в порядок
Лиш поскладай і озирнись,
А там безмежна ,бо без краю,
Іще не займана рілля
Нас виглядає, нас чекає,
Коли засіємо поля !
21.03.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012
Пишіть, друзі мої,
Якщо пишеться,
Може щось по нас
Тай залишиться.
Прочитає хто
Думу давнюю,
Пригадає хто
Днину славную.
Днину славную,
Чи не славную,
Як вже вийде там,
Що судилось нам.
Складуть літопис
Із віршів отих
І судитимуть
Нас усіх по них.
Нас судитимуть
Судом правидним
Нема місця тут
Людям завидним.
Дав Бог кожному
Крихту талану
І дорогу дав,
Різну, - не одну.
Та дороги всі
В одну сходяться
Між поетами
Так вже водиться,
Що торуєм шлях,
Щоб почули нас,
Як сьогодні ні,
То в прийдешні дні.
Слово праведне
Проросте зерном,
А пусте простим
Зійде бур’яном
Його виполять,
Не жаліючи,
Тому думаймо,
Слова сіючи,
Щоби нива та
Колосилася,
А бур’ян-трава
Не пробилася !
19.03.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2012
За що кохаємо?
Питання…
Питання зовсім непросте,
За щось кохати неможливо,
Воно, як папороть цвіте.
Непоказне і невловиме,
Немногослівне й мовчазне
Його призвати не реально,
Якщо приходить, то саме.
Саме, як спалах блискавиці,
Серед безхмарного буття,
Десь на півфразі, на півкроці
В ім’я продовження життя.
Життя, що має інший вимір
Де перше місце, не твоє́
Просто повинен віддавати
Другому ти життя своє́.
Його потрібно захищати
І на шляху не розплескати,
Вогонь крізь вітер пронести́,
Що буде легко, не чекати
Пліч-о-пліч впевнено іти.
Бо якщо є воно, то й бу́де,
А як нема, покаже час
Проб’є над вами блискавиця,
Чи просто так пройде повз вас.
17.03.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2012
( повний діалект села Улашківці)
Нема того, що було,
Нема й тої хати,
Під соломов, старенької
І хто то міг знати,
Що історія жива
В убогій хатині, -
Одиниці пам’єтают
Про то життє нині...
Забіжиш босий до бабки
На бамбетель сєдиш,
Ногами собі махаєш
І всьо файно видиш.
Бабка встружит бараболю,
Припече на блєті,
Посолит з обох боків
І ти вже на свєті.
Розглєдаєшсє по хаті -
З дверей зліва п’єц,
Коло п’єца з нафтов з гільзи
Зроблений горнец.
В него бабка для розпалу
Мачеє качєн,
Коло грубки патички
І сухий бурєн.
В бабки всьо на поготові
І так день при дни, -
Ще буває припече
З варениць бліни.
Всі бахурі з вулиці
Заходєт до неї,
До бабки Багрійки,
Дитєчої феї.
Коло п’єца стоїт лужко,
На лужку перина
Пару подушок набитих
І в квітки ряднина.
На стіні , - проти дверей
Два великі образи,
Вікно,- з права на покуті,
Під іконков, три лози.
Під вікном ,замість стола,
Стоїт кута скриня
В ній усі свої “скарби”
Тримає ґаздиня.
Найцінніше – полотно,
Своє, домоткане
Ниточка до ниточки
Бабчине придане.
Пам’єтаю, як коноплі
Росли по городах,
Маки рясно червоніли
Між фасоль в проходах.
Коноплі ті люди жєли,
В’єзали в снопи,
Несли на Серет мочити,
Каміннє хлопи
Прикладали поверх снопів,
Щоб вода не вкрала,
Довго там тота коноплє
Мочитисє мала.
А як вимокла вже добре,
На Сонци сушили
На “козлі” ті коноплі
Раз-по-раз ломили.
Так на щітці дротєній
Куделю чесали,
А з куделі веретеном
Вже нитку сукали.
З нитки ткали полотно
Невиразне, сіре,
Так робили, щоб було
М’єгоньке і біле.
Вимочували у воді,
В золі дерев’єній
Полоскали на Сереті
В воді чистій, синій.
Били його праниками
В воді на камінню,
Вибілювали , розгорнувши,
В сонячнім промінню.
Підлоги в бабки не було,-
Глинов змащена земля,
А як файно пахло в хаті
Від усякого зілля !
Запарит бабка гарбати,
Дасть попити молока,
Молока не з під корови,
А “молока з під бика”.
Так звали те “молоко”,
Що товкли з насіннє
Чорного, - із конопель.
Старше поколіннє
Пам’єтає оті страви,
Траву-лободу,
Що від голоду спасала
У лиху біду.
Справа скрині , під стінов
З дерева бамбетель,
То є таке лавко-лужко
З дерев’єних пЕтель.
Далі справа від дверей
На стіні висит мисник,
Там всьо начиннє до кухні -
Рондель, горнє і банєк.
У брайтрурі , в чавуні -
Лижки, ножі , шклєнка,
За п’єцом, за лежаком,
Блєшєна ванєнка.
Стілец з дєрков у куті,
Ночви дерев’єні ,
Колись діти колисались
У них на бантині.
Лямпа на скрини стоїт,
Прикритій обрусом
Вишивані рушники,
Фото, - дід під вусом,
Коли в Першу Світову
Взєли воювати,
Годувальника забрали
Із рідної хати.
Потрет бабки з дідом
В рушниках над лужком,
За фіранков на віконци
Свічник з свічков з вушком.
З тютюном стоїт кісет,
З свинєчого капшука
Його виправила файно
Вправна дідова рука.
Тютюну колись висіло
На дворі по всіх хатах,
Стіни вільної не було
Всьо тонуло в тютюнах
Запах того тютюну
Витав над селом
В перемішку з Сонцем
І літнім теплом...
На підлозі , на зимли
Ходніки з трєпок,
В куті віник, кочерга
На дверох вінок
З посвєчених різнотрав,
Хатній оберіг,
Що не пустит духи злії
В хату на поріг.
Погостивши отак трохи
Вибігаєш з хати:
“Подєкувов файно, бабко,!”
Тільки тебе й знати...
Нема того , що було,
Нема тої хати ...
13.03.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2012
( лист двадцятилітньої давності )
( присутні діалектизми )
Гонить , цьоцю, ня нужда
Може здиблюсь з Вами
Мушу їхати я з хати,
Крутнувши мозгами.
От зібравсє я в дорогу,
Торбами обклавсє
І з Борисом за кордон
До Польщі подавсє.
Прибули ми за кордон
Десь так о півнОчі,
Як Ви, цьоцю, споглядали
Свої сни дівочі.
На кордоні,як то звикле,
Служба не спішить,
Лиш одна у них гризота, -
Людей заморить.
Так провівши цілу ніч
По отій причині,
Потягли сумки на стіл ми
О восьмій годині.
Всьо сє , цьоцю, так трєсе,
Як банні листочки,
Як таможня проглядає
Ті наші сумОчки.
Вивертают всьо до щенту,
Мов шукают міну
Кажут нести товар в скупку
За мізерну цІну.
От так витягши з нас соки,
А з мене комплекти
Почали нам по пашпортах
Печатками пекти.
Так попали ми в ПольщУ
В вас єнчі порядки
Не марав си там ніхто
Рук об наші тряпки.
Потримавши з півгодини
Нас пустили з Богом
Опинились ми далеко
За рідним порогом.
Й починає голова
В тебе туманіти
Де ти маєш той товар,
Як найкраще діти,
Ткнули пальцем в карту ми,
Цьоцю, де попало
І у Бохню під Краковом
Нас життя загнало.
Провели ніч на вокзалі
Рано лиш світає,
Торби в зуби й "у перьод"
Нас базар чекає.
Розложили на газеті
Всі свої товари
І почали з поляками
Свої тари-бари.
Сидиш собі й свій товар
Звісно вихваляєш
Й помаленько тисячі
До тисяч складаєш.
А вечером на вокзал
Знов на лавці спати,
30 тисяч за нічліг
Звісно шкода дати.
За три тисячі на вечер
Зупки си позволиш
Й щоб продати товар рано
Ввечер Бога молиш.
От так тиждень ми провели
На таких пайочках,
От так тиждень ми проспали
На отих лавОчках.
Та поїхав мій Борис
По своїй родині
Й залишився я один
В Бохні на чужині.
І рішив я тут у Бохні
Роботи шукати
На мізерні в нас заробки
Нема що вертати.
Бо за день в вас, цьоцю, можна
Стільки заробити
За чим у нас цілий місяць
Я мушу ходити.
Вчепив я собі тарифу
Же "Шукам роботи"
Й помаленько продавав
До машини дроти.
Найшов друга по нещастю
І ми собі сіли
Під одною тарифою
Тілько би нас хтіли.
Повезло лиш Василю
Взяли го косити
Я ж знов мусив на базарі
Роботи просити.
Прийшов Василь на вокзал
Ввечер по роботі
Розложились на лавках,
Зекономив злоті.
Вставши рано, на базар
Поплентались знову
Повезло нам, - бо обох
Взяли на будову.
Почали ми на машину
Пустаки грузити,
Почали ми на будові
Нелегко робити
Ну а ввечер на вокзал нас
Привіз Метек спати,
Бо нічліг нам по роботі
Не мав змоги дати.
Аж на другий день на стриху
З кОтами ми спали,
Перший раз за цілий тиждень
Ноги рівно мали.
Так одержали кімнату,
Майже, як в готелі,
Від радості ми скакали,
Чуть що не до стелі.
Бо вже стало нам нормально
Де жити, де бути,
Бо вже міг ти себе просто
Людиною чути.
Є де спати, є де сісти,
Є де тіло вмити,
Є де лахи по пранні
В теплі посушити.
За такі удобства, цьоцю,
Тра добре робити,
Що ми й робим з Василем,
Нас не тра просити.
Від світанку до смерку
Робим , що є мочі
По роботі, по вечері
Міцно спимо в ночі.
А в неділю на базар,
Що день марнувати,
Пару тисяч за дроти
Все ж можна вурвати.
О така то в нас робота,
Так ми поживаєм,
Так за домом щовечора
Потихо скучаєм.
Та мусимо ще хоч трохи
Отут поробити,
Щоб копійку,яку другу
Для сім'ї зложити.
Щоб , приїхавши додому,
Чув ти себе хлопом
І прийшовши в магазин
Щоб не клацав ротом,
А купив жінці і дітям
Все що забажают,
Бо як - не як мужика
Може в хаті мают.
До роботи , до схід сонця
Встаєм не зіваєм,
Для підтримки живота
Чайок попиваєм.
Приїжджа "Ніссан" за нами
Відвозить до праці
Тепер лиш давай роботу
Все решта при , -... плечах.
І шуфлюєм , цьоцю, ми
І риєм земельку
Від піску і від цементу
Витираєм пельку.
Трьом майстрам усе під руки
Положити треба,
Бо воно то все , як звісно,
Не впаде із неба.
І жорнує бетонярка,
І важчає тачка,
І скудіє у жолудку
Вранішня заначка.
Без хліба дають обід
О другій годині
Сьорбнеш, хлепнеш, задимиш
Й в рух знов по хвилині.
От так й Сонечко зайде,
А ти все шуфлюєш
І до п'ятої години
Бетонярку чуєш.
А приїдемо до хати
То палимо в грубі,
Бо вечори не тепленькі,
Зуб скаче по зубі.
Зваримо собі чайку
З'їмо хліба з салом
І від групки по хвилині
Тепло валить валом.
Так пробувши отут місяць
Заробили злоті
І поїхали додому
Ввечер по роботі.
По болоті, по дощі
В ночі по стациях
Потягли ми свої кости
По ваших колєях.
В Перемишлі здибав я
Колегів з торбами,
Що від бегів достают
До колін руками.
Прекрочили ми щасливо
Границю до краю
З чим себе я звісно, цьоцю,
Сердечно вітаю.
Допер вже до ТернопОля,
Тут ніч каратаю,
Аби ніч сходила швидше
От вірші складаю.
Ну поки що ,цьоцю, все
Бувайте здорові
Через пару годин я
Вже буду в Борщові.
Файна ,цьоцю, заграниця,
Та тягне додому,
Ще раз бувайте здорові
І крапка на тому !
01.11.1992 р. м.Тернопіль ж.д.вокзал
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319348
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.03.2012
Месій не було й не буде,-
Бо є один на грішнім світі
І усі сущі на Землі
Його святим теплом зігріті.
І всі ми рівні, як один,
На Богом обраній планеті, -
Чому шукаємо когось ?
Хто без кровІ, чи на багнеті
Нас ощасливить тим, що й так
По праву нам усім належить.
Чому вимолювати щось
В собі подібних не бентежить
Наш розум ...
“ Ми не раби, - раби не ми ! “
Та треба стати вже людьми,
Що мають гідність і повагу,
Повагу до себе самого,
А не до можновладця того,
Що обібрав усіх, як липку,
А тоді кинув малу скибку
З твого цілого короваю...
Чому так чинимо , - не знаю.
Як стелимо, - так спимо,
Всі проблеми в нас, -
Нам самим треба мінятись,
Не поможе Спас !
01.03.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318211
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2012
( западенський діалект )
“ Маю силу, - маю волю,
Та не маю - сили волі ...“
Казов єден чоловік,
Вже не молодий на вік.
Перед Постом Великодним
Хоче бути благородним
Оковитої не пити,
Вже дзиґарів не курити,
Позабути яйці, сало,
Молоко, сир теж відпало
З щоденного раціону,
Про стегенце із бульйону
Курєче - також забудь
Й не тра бити себе в грудь,
А сказати тако тихо:
“ Не таке й велике лихо,
Як свій кендюх не наб’ю,
Тої цьмаґи не поп’ю,
Не пущу із димом гроші...”
Так, - нема тої розкоші
При столі хоча б чєсом, -
Получєєсє облом...
Капуста, трошка фасолі
У мундирах бараболі,
Ще квашені вогирки,
Ну якісь там затирки,
Якщо не померзли, - ябка,
Замість булки пісна бабка
Ще з бурєчком вінігрет,
От такий пісний “букет”.
Та то лишень на добро
Й не одне твоє нутро
Очищення потребує,
А й душа твоя на всує
Із смиренням до добра,
Як з джерельного цебра
Хай черпає благодати,
Щоби іншим передати...
28.02.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317646
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.02.2012
( повний діалект западенського міста )
В банкоматі взєв аванс
Потримов ті гроші,
Се на тоє, то на сеє, -
Най го з’їдет воші.
Та то ніц сє не лишєє, -
Бо за газ тра дати,
А той шчотчик так вганєє
Встигай рахувати.
Рано ти цілий сєрник
Згорит на вогарок,
Як чекаєш на вогонь
Ніби на подарок.
Воно лиш повітрєм дме,
А газу не чути,
Зато шчотчик зо три рази
Встигне крутанути.
Ну нарешті, - запалив
Поставив си воду
Та не думай, що вона
Закипит ти сходу.
Сміло роби , що ти траба,
Вмий си твар, брий щоки,
А як сильно вже спішиш,
Не пий чай, - пий соки.
В Інтернеті також траба
Чєсом поблукати,
За се також копійчину
Тра немалу дати
І водицє, та що з крана,
Теж не здешевіла,
Її також тра немало
Для грішного тіла.
Дай за світло, за смітє,
Дай за телефон ...
Всьо , - лишивсє на цідилку
Й другий марафон починаєсє відразу
І без передиху,
До получки тра добігти, -
Та ну його к лиху.
Кажут люди за границев
Так за хату не платєт,
Каждий день в якихось пабах
Пиво п’ют і щось їдєт,
Бо якби вони за хату
Вбухали майже зарплату -
Як ми, - їли на роботі,
Рахували гривні, злоті
В наймах , чи у себе в хаті, -
То були б , як ми багаті .
22.02.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316077
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.02.2012
Не пишіть, щоби писати,
Як нема вам що сказати,
Просто краще промовчіть,
Відпочиньте - не спішіть...
Прийде слово ненароком
Швидким чи повільним кроком,
Прийде воно у свій час
Не до когось - а до вас.
Вам потрібно тільки взяти,
Як алмаз відшліфувати
Оте слово, що прийшло,
Далі щоб між люди йшло,
Щоб виблискували грані,
Щоб в людей думки погані
Не приходили, щезали,
Щоб добро вони черпали
З ваших виважених слів.
Сам собою прийде гнів,
Бо його в житті багато,
А творити треба свято,
Свято для душі і тіла,
Щоби думка багатіла
Зовсім новим, незбагненним,
Будній день, щоб був натхненним,
Щоб хотілось просто жити
Душі, щоб могли відкрити
Один одному навзаєм ...
Тож давайте почекаєм
На те СЛОВО, що в дорозі -
Може воно на порозі ?
[b]21.02.2012 р.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012
Про глобальне потепління
Торочили усі ЗМІ,
Мабуть терпець увірвався
Цьогоріч уже зимі,
Що таке “ тепло” бушує
В північній півкулі, -
Мабуть зима закрутила
Синоптикам дулі.
За такі прогнози смілі, -
Ефект парниковий,
За озонову диру,
За хід поступовий
Пустель в напрямку на “ NORD”, -
От й одержали рекорд.
Який тиждень мороз тисне,
Моря замерзають,
А на півдні, як “Челюскін”,
Кораблі спасають.
Від “тепла“ спасаються
Уже хто, як може,
Треба йти в Гідрометцентр, -
Може допоможе ?
14.02.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314025
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.02.2012
Творіть - буде подяка вам чи ні,
Не все зерно, що є в ріллі
У свій час проросте на світ,
Буває й кине пустоцвіт.
Та в землю все одно кидайте
І що зійде, надію майте,
А чи поживне ? То порада,
Що є на то Всевишня влада
Й коли вартує те зерно,
Якщо поживу дасть воно,
То прийде час на споживання,
На розуміння, смакування,
А ні - то просто пропаде
І поміж люди не піде…
Засівайте творчу ниву зерном розмаїтим,
Виплеканим, вистражданим, душею зігрітим,
Засівайте і не ждіте похвали - не треба
Попросіть тільки натхнення уклінно у Неба !
13.02.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2012
Вже пахне грунтом полотно
Незайманою білизною,
Палітра, фарба, колунок ...
Вже просяться, вже під рукою.
Мине досвітня тишина
І перший дотик полотна
Розі́рве тишу і кантата
Спершу нерівна, десь картата,
За шаром шар, нота по ноті
Невпевнена, та вже в польоті.
Фарби мазок кладе рука
І зупиняється ріка,
Час вже не владний тут над ними,
Коли торкається душею
Мольберта, пензля, полотна,
Коли єство його із дна
Черпає творчості наснагу,
Тамує так приємну спрагу
І піднімає в небеса,
Де є незвідана краса …
І в муках, часто в творчих муках
Народжує своє дитя,
Оберігає, захищає,
Так віддає без вороття.
Воно іде собі по світу
Милує незнайомцям зір,
Йому лишається на згадку
Лиш спомин про дитя, свій твір.
Нехай живе своїм життям,
Творчо ж натрудженим рукам
Мольберт, палітра, полотно...
І в світ відчинене вікно!
23.06.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2012
Таких, як ТИ нема на світі
Нема на світі й не будЕ
І не старайтеся, панове ,
Таку ніхто більш не знайде.
Чому ? - тому, що ТИ єдина
І неповторна на Землі,
Тому , що просто приєдналась
Твоя душа й в моїй душі
Немає місця більш нікому,
Бо вже заповнена по край …
Моя душа не половина,
А неділимо ціла, - знай .
Не прагну я щось доказати,
Я просто констатую це
І Небу дяку посилаю,
Що у свій час Твоє лице
Перед моїм в безкрайнім світі
Постало , - й слів не віднайти,
Та їх не треба і шукати
Бо просто я є, - й поруч, - ТИ !
07.02.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2012
Поведу я мову, люди, про малу дитину,
Якій Бог дав три Дари, вложив в сиротину…
Як ще живі батьки були, босими ногами
Ішло мале на гору : « Що ж там за горами ?»
Думало в своїй голівці : « Чи ж то неба край ?
Чи там є якісь стовпи ? «, - й вирішив : « Пізнай ! «
І той потяг до науки, до знань, до читання
Проявився в Тарасові із мала, - із рання.
В дяка по Святім Писанні навчився читати,
А не стало батька, неньки, - без майна, без хати,
Пригодилось, - бо під тином довелось б вмирати.
Перший Дар, - прекрасний голос й Псалми над мерцями
Читає мала дитина, а само сльозами
Захлинається при свічці довгими ночами…
За зароблену копійку купував папір
І «мережав нишком « у «книжечку» твір.
Другий Дар душі багатій, - творити вірші…
« Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто, не побачив,
Виспівую було, та плачу …»,
А щоб узріти світ широкий, « щоб добру навчили «,
Шукає знову вчителів, що пензлем творили.
Третій Дар, - то Дар малярства, з дванадцяти років
Для цієї мрії з мрій не жаліє кроків.
До мистецтва, до науки, - серед неволі, безнадії
Дитина тягнеться до світла, до Бога, правди,- люди злії
На кожнім кроці, та шукає, ті зерна правди підбирає
І йде вперед , - дивна дитина, як та билина-сиротина,
Що пробивається з твердині до Сонця у простори сині…
Тарас розвинув ті Дари, - пропасти не дав
Увесь світ Дари ті Божі від нього прийняв !
05.02.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311607
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.02.2012
Кожен має у житті особисту долю,
Чи виконуємо ми Всевишнього волю ?
Один живе в добрі, в славі, - другий у борні,
Одному усе вдається, - другий на горбі
Тягне злидні за злиднями , з юності до скону
І не може подолати оту перепону,
Що поставило життя на його дорозі,-
Хоча і благословили й його на порозі.
Кожному своє …
Чи комусь потрібно життя і твоє ,
Чи комусь потрібно, щоб ти от так жив ?
Один руйнував, - а другий творив.
Хтось іде крізь мідні труби, славу і визнАння,
А хтось тягне за собою болі та вигнАння.
Випробовується кожен, - кожен по одинці,
Кожен з нас в житті ступає по своїй стежинці
І потрібно ту стежину з гідністю долати,
ВИсоко на ній потрібно голову тримати !
28.01.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2012
Як неповторна та хвилина,
Коли зимою по коліна
Сніги, замети, кучугури,
Коли бурульок дивні шнури,
Як сталактити, зверху вниз,
Вкривають втомлений карниз …
Рубінами цвіте калина,
В сліпучому снігу краплина
За краплею спада червона
У білих шатах їхні грона
До низу хиляться в поклоні,
Неначе просяться в долоні ...
А під ногами стогне сніг
Сніжинок міріад від ніг
Калічиться, коли ступаєм,
І неповторність їх ламаєм…
Ні, не свідомо, коли б знати,
Як то по правді шлях обрати?
Потрібно берегти цей світ
І розтопити в душах лід
Байдужості і суєти,
І до прекрасного іти.
24.01.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2012
Просте поняття , - спілкування…
Але яку вагу питання
Оце приймає з часом враз,
Коли стосується вже нас.
Тих нас, кого лишають друзі,
Зникають на життєвій смузі,
Тих нас , від кого йде рідня …
Ми ж спілкувалися щодня
Уста в уста, лице в лице
І нам здавалося, що це
Буде постійно… та дарма
Того, що було, - вже нема.
Життя не вічне, - сиротіємо
І втративши, звісно жаліємо
Тих співрозмовників, що з ними
Були близькими ми такими.
Ми спілкувались і без слів
Була в нас радість, був і гнів…
Та закінчилось, - час пробив
І наодинці залишив
Нас з спогадами: " От колись !.."
Й сльозою очі налились…
Яке просте, яке безцінне
Те спілкування швидкоплинне,
Як відчуваєш, що душею
Благоговієш ти своєю
Від жесту, погляду, від фрази,
Коли слова немов алмази
Дорогоцінними рядами,
Як перли стеляться між нами.
Спілкуймось, люди, час іде
Нехай між нас не пропаде
Бажання просто спілкуватись
Словами в просторі єднатись !
22.01.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2012
Життя… життя…
В житті буває все
І часом доля піднесе
Такі сюрпризи, що й не знати
Чого іще тобі чекати.
Звідки взялось отеє, - щось ,
Чи то навіяв тобі хтось ?
На місці рівному проблему
І вже вирішуєш дилему –
На ліво йти, чи вправо взяти ?
Тільки не можеш запитати
Поради, - бо тобі іти,
Тобі лиш шлях той віднайти
Де знову Сонце, сміх і зорі,
Де на життя бурхливім морі
На зміну хвилям прийде гладь,
Прийде спокійна благодать
І шлях широкий, - не тернистий,
І світ там ясний, - не плямистий…
Чому в проблемах, « як в смолі »
Проводимо ми дні свої ?
Напевно , щоб загартуватись
І від ударів не зламатись,
Ударів долі повсяк час,
Що випробовує так нас .
21.01.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2012
( діалект села Улашківці )
Ви були на весілю в буді на городі ?
( бо єнакше весілє за Збручем на Сході )
Буду роблєт в нас велику, - людей так на триста
Каждий хоче порадити : “ Не грайте артиста !
Та не грайте кіна ! - Не так тра робити ! -
Хто так вішєє коври ! - Цвєком тра прибити . “
Буда двадц’єть п’єть на дев’єть,- штири столи в рєд,
Кухнє сє будує там же, - б’ют троє пацєт ,
Бичка і телєтко, качки , кури , гуси
Під клейонку на столи в нас стелют обруси.
Обвивают від цукерків слупи папірцєма
( дістати се всьо в наш час, то вже не проблєма )
Яму копают при кухни з жолобом до дна
І піде в ту яму з миски страва не єдна.
Що в нас ставлет на столи ? - не буду й казати,
Бо то всьо хлоп в голові не може тримати,
А миски на ті столи, як всі поскладают,
То і палец межи них вже люди не впхают.
Сего, того, - кльоші, флєшки, видельці, лижки,
Графіни, горнєта, - під стелев стонжки,
Що файно звисают межи лямпочками,
Дівчєта вчіпили їх там з парубками.
Для музИків також роблєт мале накритє,
Би не падало на них якесь термітє.
Всьо, - музики є, - столи сє вгинают
Гості вже помало йдут, їм марша заграют.
Вже приїхов молодий, купувати молоду,
Але йому підставлєют перебрану на ходу
З хлопа молодицю, як з тютюну глицю.
Троха поторгуютьсє за Кайзера крони,
Тай пускают молодєт вже бити поклони.
До тата, до мами, до свахи, до свата
Ті благословлєют, щоб була багата
Їх спільна дорога, їх спільне житє,
Щоб не зволікали, “ купили” дитє.
Тут рушили гості з горівков, тортами
І всі сє спинили за тими столами.
Кричєли там : “ Гірко !!! ...” співали пісень
Зайшло скоро Сонце, закінчивсє день.
Тут польку із ґудзом утєли музИки
Почули сє в танци і зойки , і крики.
Співали “ Смереку”, а так “ Каперуші”
Хто хтів станцювали, - відвели си душі.
За другим столом вже гостей небагато,
Лиш ті для котрих весілє справжне свято.
За будов кругом “запорожці” кружлєют
Чекают коли щось дадут і налєют.
Вже ніч сє кінчєє, пора і честь знати,
Пора вже мамам молоду зав’єзати.
Стілец так подушка, на ній молода
І падає долу вже біла фата,
Вже падає долу сльоза в молодої
Не буде вже більше свободи такої.
“ Ти , доню, вже жінка, - дивисє, вважєй !
А де мій зятьок ? , -А де наш молодий ? “
“ Та тутка я , мамо, чого кричите
Я знаю , що тьоща для зятє , - свєте ! “
Перетанцювала молода з дружками,
Перетанцювала ще і з парубками
Кинули вінок з підв’єзков зад себе
Скоро буде весілє, ( хто зловив ) і в тебе.
Так бубен завдали, - кінец весілю
Найбільше дісталось коту Мурзаю,
Кіт Мурза об’ївсє і впов під столом,
Як Сонце сходило над сонним селом .
Таке весілє в нас, - такі в нас музИки,
В нас файно співают і чути ті крики
В сусіднім селі на горі і в долині
Таке весілє в Западенскій Вкраїні !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306269
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.01.2012
Були в мене крила, я на них літав,
Були в мене крила, - тільки я не знав,
Я не знав, що з часом пилом припадуть,
Я не знав, що з часом у вись не знесуть…
У вись мрій сміливих без границь, без меж
Де гордо літають безліч юних теж.
Юних і сміливих, готових на все
І їм всім байдуже куди занесе
Їх попутній вітер, - тільки б висота…
Тільки б даль без краю, - тільки б широта …
Де ви мої крила ? - під пилом густим,
Де ви мої крила ? - окутав вас дим,
Дим буднів, суєт, - часу плин ріки,
А здавалось крила будуть на віки...
Не знайти, не взнати де вас полишив,
Де мрії, надії марно загубив.
По землі ходжУ я , висота ж зове
Може і чекають крила десь мене,
Може ще одіну, може полечу ? …
Та змінився розмір, - вже не по плечу
Оті крила юні… так, - всьому свій час
І мрій висота тепер не для нас.
Якщо є в вас крила, - то летіть у вись,
Щоби не жаліти про політ колись,
Якщо є в вас мрія, - то не зволікайте,
А вперто щодень її наближайте !
08.01.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2012
Від душі усіх здоровлю
З Збручанського краю,
Й щоб не бути голослівним,
То всім посилаю : ( в Інтернеті )
Сало і ковбаси,
Шинку і припаси,
Горілку, коньяк, шампанське,
Кутю і гірчицю,
( хай іде і в заграницю )
Щоб заробітчани мали,
Різдво радо зустрічали
З Колядою і Вертепом,
Щоб співали, сію..., сію…
Дарували всім надію
На щасливий Новий Рік.
Свої свята святкували,
А не Змію шанували .
Бойки, лемки і гуцули
Тих традицій не забули
Й не забудуть їх вовік.
Всім дарую у цей рік
Оберіг-вінок з дарів
Щедрих Галицьких полів
На добро, на довгий вік.
Щоб здоров’я добре мали
Тільки радості зазнали
Сліз від щастя у очах, -
Щастя, радості й всіх благ !
06.01.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304676
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 06.01.2012
Якщо були ви в селі ранньою порою,
Коли весна вже ступає повною ходою,-
То можливо і відчули дихання землі,
Яке з уст її парує, з чорної ріллі...
Посилає земля знаки, чекає зернину,
Щоб плекати, щоб ростити, як малу дитину,
На радість собі і світу, на життя поживу
Безкрайньому буйноцвіту, - щорічному диву.
Якщо були ви в селі ранньою порою,
Коли літо вже ступає повною ходою,-
Завмирав ваш подих там від п’янкого сіна,
Від тепла, краси, роси, - трави по коліна.
Жайвір в небі високому, - ген, ген над полями,
Понад лісом, понад плаєм, - хор з стоголосами .
Вже налилося зерно, колоситься море , -
Незбагненної краси, й ти ,- нічная зоре ...
Якщо були ви в селі ранньою порою,
Коли осінь вже ступає повною ходою,-
То бачили, як земля, що щедро вродила,
Плодами своєї праці лани й сади вкрила,
Як нагнулися сади в подяці низенько,
Щира дяка за труди, - тобі земле-ненько.
Щира дяка за труди, врожайні простори,
Низький уклін хліборобам за повні комори.
Якщо були ви в селі ранньою порою,
Коли зима вже ступає повною ходою,-
То поринули у казку , в тріскучі морози,
Дивовижний іній покрив верболози.
Міріадами алмазів заіскрився сніг,
Коли промінь Сонця по ньому пробіг.
“ Сію, сію, посіваю ... “ , - від хати до хати
І з Вертепом дітвора йде Колядувати…
Де э така краса , - ЛЮДИ ?!!
її збережiм,
Щоби з часом не жалiти
Нам з вами об тiм ...
03.01.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303972
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.01.2012
( до Ювілею брату Тарасу )
Всі ми бачимо довкілля,
Та кожен по свому,
Одні йдуть, не помічають,
Через буднів втому,
А другим дано ту мить
Вирвати із часу
Огранити, як алмаз,
Зробити прикрасу,
Що оцінить око,
Навіть не митця,
Від погляду на роботу ...
Вивітрить з лиця
Буденність, байдужість,
Зародить прекрасне,
Що в натружених очах
Не так скоро згасне.
Даруй, брате, ту красу,
Що бачиш душею,
Даруй, брате, Чернівці
Творчістю своєю ...
01.01.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2012
31 Грудня – день вітань, подій,
31 Грудня – переддень надій,
31 Грудня – передвечір див,
31 Грудня - радості порив.
31 Грудня – єднає весь світ,
31 Грудня - друзям шле привіт,
31 Грудня – казка на яву,
31 Грудня – шлях у даль нову.
31 Грудня – це бенгальський шквал,
31 Грудня – шампанське в бокал,
31 Грудня – щастя всім добра ,
31 Грудня – Новий рік – УРА !!!
31.12.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303356
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2011
Навіщо нам ті Дракони,
Мавпи, Щурі, Свині,
Чи замало нам свого
У своїй хатині ?
Чи погана в нас Маланка,
Вертепи й КолЯди ? –
Що ми тягнем з-за границі
Звірині паради.
Чи в Китаї почали вже
Маланку водити ? –
Засівають, колядують …
Й щоб не прогнівити
Нам таких добрих « сусідів»,
То їхній «звіринець»
У себе повинен мати
Кожен українець.
А що «Дракон» одягає
В Новий рік до столу ?
А якими кольорами
Прибрати стодолу ?
Які страви їсть «Дракон»
Манго, ківі, жаби ?
А під яким соусом
Подавати краби ?...
Чи в нас кожен день до столу
Є заморські страви
І потрібно нам вживати
«Мізім» для потрави ?
Споконвічні традиції
Мають всі народи
І нема чого нам лізти
У чужі городи.
Чуже треба поважати, -
А свого триматись
Ні, - негоже нам , панове,
В той « звіринець» гратись.
29.12.11 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303125
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.12.2011
( Перший вірш, - з чого все і почалося. Давно то було … )
Сидить студент на лекції
Тай думу думАє :
“ І чого мене принесло
У цюю хатину ?
Чи не краще було б піти
На кінокартину.
Піти, піти і забути
Про тії предмети,
Про фізику, про хімію
І складать куплети.
Хоч куплети не до складу,
Та не в тому ж діло,
Лиш би спати не хотілось,
Й втекти не кортіло.
А то сидиш тут, коптиш,
Воздух переводиш,
Хоч ти трісни на тій лаві,
Нічого ж не зловиш.
Ой не зловиш, бо не можеш,
Бо ще хочеш їсти
В животі ж тобі муляє,
Бо в кишенях то у тебе
Вітер гуляє.
Ой гуляє, ой гуляє
І не вилітає,
А як влетить, то вилетить
Й знов собі гуляє.
От таке то, брати мої,
От таке то діло,
Так складаю я вірші,
Хоч й не дуже вміло.
05.03.1975 р. м. Тернопіль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302669
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.12.2011
( Тема підказана Сніжаною Жирук )
Таїнство велике у світі стається
Перший крик дитячий ехом віддається,
Ехом відається попід небесами
Первісток родився в молодої мами.
Усміхнена мати, втомлена й щаслива,
Вже й вона творець всесвітнього дива!
Народила миле маленьке дитятко
Найкраще у світі її ангелятко.
Руками, як крилами, пригорне, плекає,
Щасливіш на світі від неї немає,
Немає на світі в ту першу хвилину,
Коли пригортає до себе дитину.
Маленький клубочок такий дорогий,
Маленький клубочок, а майже святий,
Бо ще непорочний, лиш з Духом Святим,
Який вже незримо витає над ним.
Як горлиця мати з своїм немовлям,
Якби відтворити це справжнім митцям,
Художникам справжнім, що вловлюють мить,
Як з матері щастя безмежне фонить...
Мадонною є в таку мить кожна мати,
Це можна відчути, та не передати!
26.12.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2011
Тебе вітаю , Олександре,
Бо носиш горде ти ім’я
І підкорялась йменню твому
В віки минулі вся земля.
Містам ім’я твоє давали
Імперій давніх Цар-градам
В віках воно не загубилось,
Як естафета дана нам.
Тобі дано вдачу завзяту,
Щоб долю гідну мав , багату
Багату друзями, сім’єю,
Щоби з дружиною своєю
Прожив в любові многа літ
Діти твої, як першоцвіт,
Онуків дарували вам,
Щоб місце було лиш святАм.
Хай оминають Тебе болі,
Хай Бог добавить щастя й долі
Надію, Віру май, - й Любов
Радій життю і будь здоров !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302238
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.12.2011
Лісова красуня, щастя піраміда …
Завітала внучка до бабки і діда ,
А в них вже ялинка прибрана стоїть,
Іграшок, гірлянд - щедра розмаїть.
Під ялинкою Даринці
Подарунки і гостинці
У коробках із бантами
Ваблять різнокольорами.
Дід Мороз у хвої сховався маленький,
Снігурочка, ангелятко і зайчик біленький.
Підбігла мала Даринка, радість в оченятах
Приходить осмислення у Різдвяних святах.
Оживає казка в маленькій душі,
Бо вже сходить зірка у нічній тиші.
Чарівне деревце вабить новизною
« У лісі , лісі темному …» завели юрбою.
Взявшися за руки дружнім хороводом,
Дід , бабка і внучка рушили походом
У зимову казку , - вишиту з чудес ,
Що на радість діткам приходить з небес !
24.12.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302157
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 25.12.2011
Як гріє нас приємне слово,
Як гріє погляд мовчазний,
Як гріє дотик, теплий, ніжний, -
На зустріч рух непоказний.
Краплина там тепла простого, -
Але як змінює нутро ?!,
Як входить нам у душу спокій,
Як напинається шатро,
Шатро від бід і негараздів,
Від смутку, болі і сльози,
Що проступає час від часу
У вигляді краплі роси.
Цей погляд, дотик, - безкоштовний
Просто такий він, - без ціни
Його не можна оцінити
Просто не має це ціни,
Яка вимірюється в чомусь,
Бо тут мірило лиш одне…
І це до тебе або прийде,-
Або підступно обмине !
20.12.11 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2011
Як ми відносимось до ближніх,
Те і одержимо в замін,
За слово гостре, болетворне
Не ждіть на добре перемін.
Ми не задумуємось часто
І ображаєм без підстав
Поглядом, жестом, гучним звуком,
Що в злобний крик переростав.
Та з часом вже на власній шкірі
Ми відчували те самЕ
І вже тобі від злого слова
Комок у горлі підніме:
« Не справедливо це ! «, -
А сам, - забув, як волю
Дав словам,
Як злоба лилась через край,
Те , що посіяв, - пожинай !
А добре слово озоветься,
Сторицею тобі вернеться,
Бо слово наше, - бумеранг
І від тогО, який ми ранг
Йому надали, - те й буде
Нам біль чи радість приведе !
18.12.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2011
Спілкуйтеся, люди добрі,
Не лиш в Інтернеті
Немало є місць прекрасних
У нас на планеті.
Година на мережу, -
Далі на природу,
Або книжку почитати, -
Хто має нагоду.
Ми ж діти природи,
А не мережі,
Скоро в нас від моніторів
Підуть міражі.
Сусідів забути можна, -
Зробіть передишку,
Нехай трохи відпочине,
Не чіпайте мишку.
Починається залежність,
А це вже “ чревато”, -
Тай навіщо інформації
Тої так багато?
Давно кажуть : “ Усе добре, -
Але добре в міру “,
Так далеко не заїдем,
Поламаєм фіру.
Окуляри вже на лобі ?
Уже додивились ?
Ще від того миготіння
Лінзи не втомились ?
На роботі , а так дома ...
На “OFF “ клацніть, люди,
Щоб потому через ящик
Не битися в груди !
16.12.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300379
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.12.2011
В тридцять три за гріхи наші
Ісуса розпняли,
А Тараса в тридцять три,
В солдати віддали.
В Орську кріпость - "Ямал Кала",
Місто зле, погане
Плоско, плоско навкруги
Куди око гляне.
Як раніш зреклись Ісуса,
Й Тараса зреклися
Не всі, декотрі із "друзів",
Що поруч вилися.
Репніна, княжна Варвара,
Молилась за нього
В листах душу очищати
Просила в святого.
До Всевишнього просила
Молитви складати,
Щоби тяжку тугу-думу
Трохи відігнати.
" Я, - якби від сну тяжкого
проснуся..." - писав,
" Як одержу лист від кого ..."
( хто на волі знав ),
" Хто не зрікся ще мене"
( в неволі згадав ).
Але зрадили й у друге
Й поплив в пекло, в пеклі,
В Новопетровськ на Каспії
У краї нетеплі.
У "незамкнену тюрму",
В тупі караули,
Коло "ящика" стояти
Де жили тягнули...
Не велено малювати
Й писати по свому,
Та в "Книжечку захалявну"
Писав попри втому.
Запрестольне "Воскресіння"
Пише для церквиці,
Отець Никанор позволив
І вже у правиці
Пензлі, пензлі...
Душу вилив
На дереві краска,
Вже за шаром, шар лягає
Наче Божа ласка.
Відбув десять страшних років
Друзям справжнім - Слава!
Підкорилася ж бо їм
Та доля лукава,
Витягли для України
Тараса з неволі,
Щоб засіяв слово правди
Пророк в нашім полі.
p.s. Друзів є в житті багато,
Справжніх - одиниці,
Кому побратиму в скруті
Не жалко правиці...
15.12.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2011
( Лашкiвский дiалект )
Пообідовши, мужик
Має цалком єнчий дриґ,
Як з’їст сала, байду хліба,
Як вип’є гарбати,
То вже може щось робити, -
Вже виходит з хати.
На порозі, як ґосподар,
Крякне, озирнесє,
Подивитьсє, як бичок
Там в саду пасесє.
Сходит в стайню до худоби
Погладит, підкине,
Позбирає із гнізд яйці :
“ Що ти робиш, свине ?! “
Накричит на пацюка
( вивернув корито )
“ Дивисє мені , ґалґаню,
Бо буде тє бито ! “
До коней в конюшню зАйде,
Підкине їм сіна,
На підкови подивитьсє,
На кінські коліна.
Змастит фіру базилiнов,
Помацає дишло,
Перевірит кінску збрую, -
Би біди не вийшло,
Аби у скрутний момент
Не стовсє трафунок,
Би не виставили ґазді
За порчу рахунок.
Перевірит плуг, борони,
Всьой наявний реманент,
Подивитьсє чи в порєдку
Й заточений інструмент
Помацає пальцем косу:
“ Траба наклепати”
І на рельсі починає
Косу витєгати.
До вуликів підойде,
Як там гудут бджоли,
Як невтомні трудівниці , -
Обкурит поволи.
Соти витєгне, поглєне
Чи пора качати,
Чи пора у трудівниць
Вже мід забирати.
Обійшов всьо обійстє,
Усьому дов лад,
Взєв косу, граблі, рискаль
Ще пішов у сад.
Там підкопов, там скосив,
Там підпер гіляку,
Восени за ту увагу
Дiстане подяку.
Вродєт йони і каштелі
Й паперівки білі,
I се все ґазді подяка
За йго руки вмілі.
Поки будут у нас ґазди,
То все в нас буде, -
І не будемо чекати,
Що хтось там прийде
З ГамерИки чи Европи
Й навчит нас, як жити,
Як ворати, як сіяти,
І як молотити.
14.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2011
Прийде Святий Миколай
До дітей у гості
Під подушки покладе
Подарунки, - злості
Він не держить ні на кого
І хто вередливий,
Тому теж щось перепаде, -
Щоби був щасливий.
І лягає дітвора
Чим раніше спати
Обнімають подушки,
Кожен хоче знати,
Що ж доброго на цей раз
Миколай вдарує :
“ Прохання про подарунок
Від мене почує ?”
От і ранок, - рученята
Подушку на бік :
“ Вже приходив Миколай !,
А куди ж він втік ?
Я подякувати хочу !”, -
“ Прийде через рік “
Відповіла мати ,
Щастя через край :
“До мене приходив
Святий Миколай !!! ”
14.12.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300016
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.12.2011
Жіноче щастя не тривале ...
Я не чіпатиму красу,
Бо не підвладна вона часу,
Вона заплетена в косу.
У тугу кОсу життя -долі
І в кожен час сама своя,
Краса жіноча - аксіома
І найпрекрасніша - ТВОЯ !
Жіноче щастя не тривале ...
Це час висмикує його,
Це час все вносить корективи
Було , - і вже нема того.
Того, що радувало душу,
Що окриляло й до небес
Підносило на крилах щастя ...
Нема в житті вічних чудес.
Ідуть роки, міняють долю,
Дорослішають малюки,
Не потребують вже опіки,
І не тримаються руки...
Жіноче щастя не тривале...
Тривале тільки в одиниць,
Воно підвладне тільки сильним,
Підвладне лиш для щастя Жриць !
13.12.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2011
Біля воріт стоїть мати
На сина чекає,
Краєм хустки старі очі
Від сліз витирає.
Вже помітила здалека
Фігуру знайому
Дочекалася, зраділа,
Син прийшов до дому.
"Як здоров'я?
Ти щось їла?"
"Ти голодний, сину?"
І обнявшися обоє
Зайшли у хатину.
Всі новини розказали,
Кльоцки на столі,
Про проблеми розпитали
В місті і селі.
Назбиралося роботи
В хаті і на дво́рі:
"Там поправ, тут підкрути,
Зроби лад в коморі.
Кущ вирубай, тут скопай,
Там заграбай, сину,
Бо я вже сама не вдам,
Маю хвору спи́ну.
Заночуєш?"
"Заночую".
Й в спогади пірнули,
Розмаїті історії
У житті в них були.
І веселі, і сумні
Так, є що згадати
І за північ розмовляють
Старий син і мати.
Рано сходять на могили,
Помолившись, сядуть,
А із маминих очей
Знову сльози впа́дуть.
За сина, за чоловіка,
Пішли ж молодими...
"Не плач, мамо, що поробиш
Ми в думках все з ними".
Обнімуться на цвинтарі:
"Коли прийдеш знову?"
Комок в горлі обом став
Враз відняло мову ...
Поцілував.
"Прийду, мамо",
Підвів з півдороги,
Пішов полем, озирнувшись,
На другі пороги.
Мама стояла маленька
Махала рукою,
А син йшов все оглядався,
Давився сльозою.
Мати дійшла до хатини
Сіла край вікна,
Знову тихо, тихо в хаті,
Нікого нема.
"Де ви літа молодії,
Куди відлетіли?
Ще недавно за цим столом
Всі разом сиділи.
Вся родина, а тепер...
Я сама сумую,
Темно-довгими ночами
Ваші кроки чую.
Як ви бігали малими,
Як ішли до школи...
Не думала, що вже цього
Не буде ніколи,
Що підуть кроки з роками,
Підуть за водою,
А я буду сумувати
Тут сама з собою..."
І рахує дні, години,
Коли син прийде,
Коли смуток, тугу, сльози
Трохи відведе.
Відвідуйте матір, батька,
Вони вас чекають,
День і ніч біля вікна
Все вас виглядають.
10.12.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2011
Чомусь забули круглу дату
Сьогодні ж це слов'яну-брату
Прийшла ідея " средь берез"
І сам впав глиняний Колосс,
Який хваливсь стоять віками
( чомусь в це вірили й ми з вами )
І "ощасливити" весь світ,
Щоби був вічний " дефіціт"
На все, - найперше на Свободу ,
Гідне життя свого народу,
На вільну думку, - без цензури,
Та довші для " щасливців " мури.
Тихо почив, - тихо забули -
Всі спершу навіть не збагнули ...
І з ейфорією Свободи ,
Своїм шляхом пішли народи.
Той шлях тернистий, - не простий,
Але він НАШ, - він НАШ такий !
08.12.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298736
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2011
( Пам'яті ЛІКАРІВ, - Батька і Брата )
Біль приходить, як прокляття,
Все підступно , - і не в час
Тільки лікар, - справжній ЛІКАР,
Біду відверне від нас.
Він, як Ангел Хоронитель,
В спеку, холод, день і ніч
Дасть пораду, поратує,
Розбереться в чому річ.
Ми ж з мольбою у очах
Дивимось на нього :
" Лікарю !!!... Допоможи !!!...
Позбав болю злого !.. "
Й з добротою у очах,
Теплотою власних рук,
Відверне біду від нас він,
Позбавить нестерпних мук.
І зажевріє усмішка
У наболених очах,
І без болю у блаженстві
Попливем в здорових снах...
Лікарем родитись треба,
Себе віддавати,
Другим, - справа нелегка
І біль гамувати
Не тільки тілесний,-
А й душу зцілить ,
В подяку почути :
" Мене , - не болить ! "
03.12.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297635
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.12.2011
В котре сиджу на вокзалі
В Києві, в столиці,
Сніг паде і мороз тисне
Міцно на вулИці,
А я сиджу , - час вбиваю,
Чекаю годину,
Коли потяг ня потягне
На ТернопільщИну,
Коли зайду в другий вагон
Ляжу на полицю,
Взамін подушки під вухо
Покладу правицю.
Потяг колісьми застука
Полетить в ненастя,
А я буду засинати,
Як мені удасться.
Як храпіти не будуть,
Може й буду спати,
А як ні, - всю ніч прийдеться
Знову "шляхувати".
А ще жара так під тридцять
Напевно там буде,
Не без того, що ще духу
Там напустять люди.
Вважай сервіс сто-процентний,
Й що будеш казати, -
Взяв єс бльочок, ліг на лавку,
Повинен мовчати.
Бо нічого не дадуть
Прозьби ні прокльони,
Які були, такі й будуть
Вже наші вагони.
То холодно, то гаряче, -
Іншого не ждіте
Бо ні в кого за вас диня
Не буде боліти.
Та й не їздили ми з вами
Ще нормально з роду,
А до каси, яка черга, -
Скільки там народу ?
Скільки вистояти треба,
Скільки грошей дати ?
Щоб потому у вагоні
Від спеки вмлівати.
От такий то він наш сервіс,
Такий споживач,
Що завжди круг себе бачить
Лиш хамство і ... .
21.12.1995 р. м.Київ ж.д.вокзал
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297403
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.12.2011
От два роки промайнуло,
Як я б'ю пороги,
Як щомісяця на мене
Чекають дороги.
Як не в область ,то в столицю
Їду на поклони,
А приїду посилаю
В дорогу прокльони.
Хто в інстанціях бував
Мене зрозуміє
Чому після тих відвідин
Башка туманіє.
То се не те,то те не те,
То не та печатка
От тебе й загнали в кут
У них мертва хватка.
В які тільки інстанції
Я відчиняв двері,
Що раз більше печаток
Було на папері.
І здавалось, що вже все
Нічого придертись
Та повинен в який раз
Ні з чим назад пертись.
Ну й сильний наш бюрократ,
Сильний та могутній,
А відвідувач для нього,
Як вітер попутній,
Що нарушив тишину,
Швидше його гнати,
А папір й за третім разом
Можна підписати.
Щоб було, якби одразу
Тобі папір дали,-
Та тоді б ми просто їх
І не помічали,
А так вистоїшся день,
Та підеш ні з чим,
От і згадуєш го словом
Не тихим, а злим.
Половина тих інстанцій
Зовсім ні при чому,
Не зарадять, лиш мішають
Вони ділу твому.
Та тримаються за крісло
Штани протирають,
Чим більше б'ють печаток,
Більше грошей мають.
І от так от всі два роки,
От так із дня в день
Не рушається віз з місця,
А стоїть, як пень.
Обростає печатками
Й ще більш загрузає
І чи зрушиться він з місця,
То ніхто не знає.
В Києві вже сотий раз,
Сиджу на вокзалі
Повертаюся ні з чим
Я додому далі
Бракнуло якогось слова
О, Діво Маріє,
Може Ти мені поможеж, -
Бачиш, що ся діє!
16.11.1995р. м.Київ ж.д.вокзал
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297231
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.12.2011
Вже добігає до кінця
Ще один рік, що до лиця
Додав нам зморшок борозну,
Наніс на скроні сивину
Кому дав радість,
Кому смуток,
Кому борги, кому прибуток.
Вже добігає до межі
Ще один рік на рубежі
На перевалі тисяч літ
Чи знову зміниться наш світ?
Як років сто тому назад,
Й людина стала з птахом в ряд.
Вже добігає до фіналу
Ще один рік, що для загалу
Дарує Новий рік з Різдвом,
Кутею, снігом і теплом
Теплом душевним, що з Вертепом
Із шопкою, святим наметом,
У кожен дім із колядою
Щедрівкою і свят-водою
Зайдуть і принесуть надію,
Коли прокажуть :" Сію,сію..."
Засіють в домі радість нам
Дарують казку дітлахам.
Вже добігає до мети
Ще один рік й потрібно йти
Нам твердо з вірою в майбутнє,
А щоби було щось там путнє
За нас дорогу не починять,-
"Хто стукає, - тому відчинять !".
01.12.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2011
Працювала Мурашина,
Працювала, як машина.
День при дні весело, жваво
Та стало Джмілю цікаво:
“Як то просто працювати?
Треба процес направляти
В русло правильне, надійне...”
Й керівництво професійне
Над Мурахою здійснив,
Фірму “Трутні “ він створив.
А щоб краще працювала,
Плани нагора́ давала,
Появився бригадир
Гнойовий Жук, - і у мир
Мурашини – роботяги
Поповзли тони бумаги.
Плани місячні, квартальні,
Щотижневі, персональні,
Звіт щоденний про роботу...
Щоб ослабити гризоту
Бригадир взяв секретарку
Павучиху, - й господарку
Паперову передав,
Сам процесом керував.
В поті чола Мурашина
І надалі, як машина,
Все працює і працює,
І нові завдання чує.
Запросив Джміль звіти но́ві,
Тому на такій основі
Появився асистент
Таракан, - який в момент
Почав ремонт кабінету,
Те що обійшлись в монету
Комп’ютери, столи нові
І прінтери кольорові,
Це в рахунок не береться,
Це все іміджем зоветься.
Новий офіс, BMWе
Хто рахує там лаве,
Головне - престиж для фірми!
А якщо завтра із Бірми
Хтось приїде на науку?
То тоді лицем в багнюку
Вже не впадем, - все о'кей ...
Тільки щось робітник цей
Задоволення не має,
Менше вже чомусь співає?
Кляне ті щоденні звіти,
Й щоб вогню не розгоріти
З невдоволення Мурахи,
Припинити охи..., ахи...,
То створили департамент,
Який на фірми фундамент,
На чолі із Саранчою
( щоби не було застою),
Поклав пару кабінетів
З картинами із багетів
Дорогих, шикарних
Картин антикварних,
Щоби веселіше
І якось жвавіше
Працювалось Мурашині
Думають в крутій машині,
Думають на фірмі
Всі кадри добірні.
Подивився Джміль на дані,
А вони чомусь погані :
“Вже рентабельність не та,
Треба звати нам Крота.
Діагностику провести,
Щоби лад в фірмі навести ”.
Три місяці Кріт сидів,
Смачно пив і смачно їв,
І таки нарив -
Й висновок зробив:
« Забагато персоналу,
Треба з вашого загалу
Скоротити одиницю»
Й поклав папку на полицю.
Джміль подумав і сказав
(на Мураху око мав):
« Все не задоволена,
Примха ж не дозволена,
Грошей все їй мало,
А кому їх стало ?
Скоротити в першу чергу!“
І оголосив перерву.
Мораль байки є такою,
Подумаймо головою
Чи тих Трутнів відігнати,
Чи їх дальше годувати ?!
29.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2011
Перевелись мужики, -
“Измельчал народец ...”
Нема сажені в плечах,
Мустанг Іноходець
Не рве землю з під копит,
Не скаче степами,
Не здригається земля
В мужчин під ногами
Від рицарства, від звитяг,
Від честі, від волі
Не шукають мужики
Щастя в чистім полі.
Вийдіть, мужики, за рамки
Станьте - МУЖИКАМИ ,
Обніміть неба півкруг
Дужими руками.
Станьте твердо на землі,
Як віки стояли,
Це ж від нас в усі часи
Поступу чекали ...
До захисту честі й волі
Ставали стіною
І життя або неволя
Вважались ціною.
Подивіться навкруги ...
Підкоріть цей світ
Лиш перед одним Всевишнім
Нам тримати звіт,
А серце підкаже
Той єдиний шлях,
Який завжди вів
МУЖЧИН до звитяг !
28.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296580
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 28.11.2011
Тендітна дівчинка схилилась
Над чорно-білим колоском
Взяла, до тіла притулила,
А голод в горлі став комком.
Із страхом бідне озиралось
Очима горя, повних сліз,
А той недОбиток, той нелюд
Уже за нею гадом ліз.
Накинулась "змія" на жертву
І відібрала колосок,
І загубився в чорнім небі
Її протяжний голосок ...
" Я просто їсти хочу, ЛЮДИ !!!
За що мене в сиру землЮ ?
Що злого я вам всім зробила ?
Я лиш недавно тут живу..."
І впало бідне в зимну грудку,
Застигла зболена сльоза
І ще в одну безвинну хату
Вповзла непрохана біда...
Про що тут, люди, говорити
І сперечатися, - про що ?
Нам треба свічку запалити
Все в порівнянні з цим , - ніщо !
24.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2011
"... творчествo на сим языке ? "
Чому ???
Як кістка в горлі, - Мова
Стоїть в сучасних яничар.
Чи мало сліз , страждань і крові,
Чи мало заборон і чвар ?
Що злого вам Вона зробила ?
Чи ми загарбали кого ?
Чи ми прийшли на чужу землю,
Бо нам замало є свого ?
Що в Україні українська
Була ізгоєм од віків
Від заборони для Шевченка
До Стуса, - що лише хотів
Писати рідною про рідне, -
Але і того не дали,
На злеті крила обрубали
Та найцінніше не взяли, -
Це - МОВА !!!
Є Вона і бУде !
Бо проросте і крізь граніт,
Допоки в серці пломеніє
У нас Шевченків "Заповіт" !
22.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295205
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.11.2011
Холод, холод навкруги
“Зуб до зуба скаче”
І що маєш ти робити
Із цим небораче?
Чим зігрієш грішне тіло
В обідню годину ?,
Як надибаєш в дирявих
Кишенях гривину .
А надибаєш, то що
Купиш за купюру ?
Лиш “Мівіну”, чи подібне
Купиш собі з дуру.
Розжиєшся кип’ятком
Запариш і грійся,
А на кусок хліба
Навіть не надійся.
Бо хто біду знає,
Без хліба ковтає,
Вважай на дієті
Безплатно худає.
“ Нету худа без добра “, -
Кажуть з-за границі,
Хоч яке то “худо”,
Як повні полиці.
В Міні , Супермаркетах
В ятках , на базарі
Розмаїття так і пре, -
Товар на товарі.
Та від тої смакоти
Павлова собаки
Задавились би слиною
І життя ознаки
Не подала б жодна...
Що там говорити -
Поміж то ходити
Й людині не можна
Бо клітина кожна
Зразу ж реагує,
Як запах почує, -
Запах шаурми
Й рецепти Бурми.
Похлептав гарячого, -
Надивився “ кІна”,
За твою зарплату
Спасе лиш “Мівіна”.
21.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294913
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.11.2011
Сонце сходить я журюся, а заходить плачу
Яку люблю дівчиноньку тієї не бачу.
Давно чутки вже немає про милу дівчину
Цілий вік свій я все плачу на лиху годину.
Не щебечи соловейку, як сонце пригріє
Не щебечи соловейку і як вечоріє.
Твоя пісня дуже гарна, ти гарно співаєш
Ти щасливий собі вдався, що гніздечко маєш.
Ти лети співай тим людям котрі веселяться
Вони піснею твоєю будуть забавляться.
А мені такая пісня душу розриває
Сильно б’ється моє серце аж дух замирає.
Пугач мені так годиться стогне не співає
Нехай стогне коло мене, на смерть сповіщає.
9-V-43
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Сиджу на чужині тай думку думаю
Коли я вернуся до рідного краю
До рідного краю, до милої рідні,
Відбилась від роду в чужій стороні.
В чужій стороні тяжко проживати
Навіть нема часу листа написати,
Листа написала тай стала плакати,
Ой, що ж там думає моя рідна мати.
Сиджу на чужині, дивлюся в віконце
У ту сторононьку звідки сходить сонце,
На ту доріженьку де я проїжджала
Де за мною матуся рідненька вмлівала.
Десь мою доненьку Німеччина взяла,
Ой чому ж вона так довго листа не писала
Чи вона думає, що я ще є жива,
Чи вона думає, що я вже не жива.
Не плач мамцю, не плач не журися,
Як буду щаслива додому вернуся
Вернуся додому буду говорити,
Як нам українцям в Німеччині жити.
В Німеччині жити , в німецькому краю
Відбилась від роду в сторонку чужую,
Щоб ти мамцю знала, яке мені горе,
То ти б переплила через синє море.
Згадай мене мамцю в сінях на порозі,
А я вас згадаю в далекій дорозі.
Згадай мене мамцю вечеряти сівши,
А я вас згадаю неївши, не пивши.
13 – І – 44 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
Жала пшениченьку правою рукою
Я не сподівалась бути в чужім краю
Бо в чужому краю вони не гуляють
А в неділю раненько музиченьки грають.
Десь нема родини вийшла на гуляння
Родина гуляє мене споминає
Десь нема дитини марно пропадає.
Терпить тяжкі муки десь наша дитина
А де ж тії куми що мене христили
Чого ж вони мене тоді не втопили
Несли через Дунай, через бистру воду
Чого не втопили ви мене молоду.
А де ж тії куми, куми молодиці
Чого ж не втопили в глибокій криниці
Луче було б мамо в криниці на дні
Чим мені тепер в чужій стороні.
13-І-44 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
Цей цикл, данина пам’яті моєму батькові Буй Івану Гавриловичу, який в юному віці був насильно разом з іншими вивезений по “ вербовці ” в Німеччину з с. Янчинці , Деражнянського р-ну, Кам’янець-Подільської обл.,(тепер Хмельницької) Україна.
Так написано в Альбомі, який розпочато 18 квітня 1943 р. в м. Саарбріккен в Німеччині на границі з Францією. В цьому Альбомі записані вірші, пісні молодих Остарбайтерів з Поділля. Їхня туга за рідним домом, за Україною ( не СРСР ). В віршах описано їхні поневіряння в лагерях на чужині, дорога до Німеччини і сум за домом. Цей Альбом був дуже дорогий моєму батькові, адже зберігаючи його там можна було попасти з лагера в концлагер. Та батько провіз його через всі границі вертаючись додому і зберіг. Хоча й за Радянського Союзу за такі вірші могли посадити до буцегарні на довго. Тепер Альбом зберігаю я.
Вірші вписані різними почерками, може не дуже рифмуються, але я не поміняю ні однієї букви, ні однієї коми цих вистражданих віршів, які мають право на те , щоб бути почутими нащадками в вільній Україні, яку вони любили понад усе.
Пісня
про любу, цвітучу Україну.
На ставу ставочку плавають качата,
Ой виходять замуж молоді дівчата,
Ой виходять замуж в такі тяжкі рочки
Ой, як їм здається як плетуть віночки.
Як плетуть віночки і музики грають
В далекій Росії з окопів стріляють і снаряди рвуться
Брати кров проливають, сестри віддаються.
Котрі хлопці вдома, як мак процвітають,
А котрі на фронті з голоду вмирають.
Як нам Бог дасть війна закінчиться,
Війна закінчиться вожді помиряться
Хлопці поприходять, листи поприносять,
Листи поприносять з чорними хрестами.
Котрі хлопці живі додому приходять,
А котрих немає , в землі спочивають.
Жінки та дівчата сльози проливають
У неділю рано о восьмій годині
Приїхали німці на новій машині
Розбили Україну на дві половині.
Першу половину то забрали німці,
Другу половину забрали руминці.
Чи ви хлопці спали, чи ви в карти грали,
Що ви Україну без бою віддали ?
Ой ми не спали і в карти не грали
Но ми Україну без бою віддали.
Наші командири пили та гуляли
Цвітучу Україну без бою віддали.
Україно люба, Україно мила
Багато ти дівчат без хлопців лишила.
Україно люба, Україно мила
Багато ти жінок без мужів лишила.
Україно люба, Україно мила
Багато ти дітей посиротила.
19-ХІІ-43 город Саарбріккен. Х.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011
Горить лампадка в хаті тихо
Уся сім’я спокійно спить,
А мати з горя і з досади
Сама заплакана сидить.
Сидить вона сама сумує
І гірко сльози пролива,
Давно півроку вже минуло
Дочки з Німеччини нема.
Мені ніхто не перекаже,
А я ї ждатиму всігда,
А вранці встану знов заплачу
Куди не гляну скрізь сама.
Дівчата людські усі дома
Моєї донечки нема
Ой доню, доню, моя доню
Чого нещасна в мене ти.
Зазнаєш горя і страдання
Серед проклятої тюрми,
А дочка тоже там сумує
І сльози гірко пролива.
Вона і днями і ночами
Нещасну долю проклина
Ой мамо, мамо, моя мамо
Нащо мене ти родила.
Нащо на білий світ пустила
На муку й голод оддала
Мені не снилося ніколи
У цій Німеччині бувать.
І на чужій землі далекій
Прийдеться з голоду вмирать,
А прийдеш вечері до дому
Сльозами койку обіллєш.
І сімейку свою рідну
Кожну хвилину вспом’янеш
Папа, мама і сестра,
А ото братіка родного
Буду згадувать всігда.
У всіх друзів лиш одна мета,
Коли прийдеться побувать
На своїй рідній Україні
Про лагеря не споминать
Бодай ліса повигоряли
Бодай цей лагер ізгорів,
А ми на рідній Уркаїні
Жили з сім’єю сміючись.
І мама лампу погасила
Бо зна, що донечки нема
Про її муки і страдання
Вона ніколи не забува.
Б.Г. 20 -ХІ – 43
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011
Ми завжди прагнемо тепла,
Тепла душі, тепла долонь,
Тепла взаємин, почуттів ...
Від малих літ, до сивих скронь.
В думках воно у нас зимою
І в пізню осінь із сльотою,
Нас тепла думка зігріва, -
Я не кажу вже про слова,
Які бувають різні – різні,
Бувають добрі, - є і грізні,
Що холодом вповзають в тіло
Нераз і серце заболіло
Від сказаних, - почутих слів,
Нераз той холод нас завів
В безвихідь, - у глухий куток,
Де горло дре сльози ковток.
А тепле слово сушить сльози,
Спадають лютії морози...
Як та травинка крізь асфальт,
Проб’є воно душі базальт.
Безвихідь щезне, як туман,
Те слово вижене дурман,
Що вповз із холодом у тебе,
Пригорне лагідно до себе,
Закутає пухким теплом
І над зажуреним чолом
Твоїм засяє блиск НАДІЇ ,
Холодні щезнуть думи злії
В тобі розійдеться тепло
І холоду, - як й не було.
Нам всім побільше теплих слів
Не тільки чути , - ПРОМОВЛЯТИ !
Тоді так бажане тепло
Всі разом з вами будем мати !
15.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2011
“ Немає нічого понад людяність. “
Мирослав Дочинець
“Вічник. Сповідь на перевалі духу.”
Виховуйте людяність,
люди, у собі
Бо це в першу чергу
потрібно ТОБІ !
Тобі , - “ Homo sapiens”,
“чоловік розумний”
І будь ти при цьому
тихий і безшумний,
Будь не галасливий
і не показний,
І , як втому з тіла,
гордість з себе змий.
Твори добро людям,
та тим не гордуй
Може і воздасться ?
але не шкодуй
З добра, - добро родить
полетить у світ
І уже байдУже
хто дав крилам літ !
11.11.11 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011
( 11 сек.11 хв. 11 год. 11 числа 11 місяця 11 року )
Зійшлось дванадцять
одиничок,
Тай пустились
у танок,
Лиш секунду
станцювали
І у ВІЧНІСТЬ, -
вийшов срок !
11.11.11 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292376
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 11.11.2011
Це було у літню пору,
Якраз сніг зійшов,
Птахи в вирій відлітали,
Дрібний дощик йшов.
А ми хлопці вусачі
Рішили купатись
Тільки сніг пішов із хмари
Й треба було вбратись.
І ми, довго не думавши,
Пішли на дурницю,
Щоб не зимно нам було
Залізли в копицю.
Я , Оверко, Гриць, Остап
Усі свої хлопці
Й вірно про нас люди кажуть, -
“ Родились в сорочці ! “.
Бо ми собі із соломи
Поробили весла,
Щоб, коли будем купатись,
Нас вода не несла.
І не встигли ми як слід
До води дійти,
Як на річці льодохід
Почав раптом йти.
Та хлопці ми не такі,
Щоб чогось боятись,
Веслами стопили лід
Й почали купатись.
Позалазили у воду,
А там риби тьма
Ми спіймати їх хотіли,
Так сітки нема.
Але звісно на ту пОру
Павук не дрімав
Й на деревах павутиння
Помалесенько сплітав.
От Оверко і узяв
Оту павутину
І у воду устромив
На яку хвилину,
А як витягнув її,
То щоб ви гадали ?
Стільки риби там було,
Ледве повиймали .
Наварили цебер юшки,
Наїлися раків
Немає по всім Сереті
Більш таких хлОпаків !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291956
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 09.11.2011
"Запахи ... Се пожива Неба. “
Мирослав Дочинець
“Вічник. Сповідь на перевалі духу.”
Нам теплить душу зір і слух,
Але немало важить нюх,
Ті запахи Землі і Неба
В яких є теж в житті потреба.
В глибинах пам’яті, на денці
Є запах молока ... , в пеленці
Плекали матері нектар
Цей життєдайний, Божий дар.
Там запах дому, стін, підлоги...
Звели нас запахи на ноги
Ми простягнули руки в вись
Пішли, - по світу розбрелись.
Та в пам’яті закарбувалась
Та стежка, - запах полину,
Гарячий порох на дорогах ,
Що нас покликав в далину.
Як пахне день після грози ?!
Стерня, напившися роси,
П’янить букетом різнотрав,
Ліс додає своїх приправ
Цієї страви для душі
Цей запах проситься в вірші ...
Бентежить нас морозний ранок,
Коли лиш теплиться світанок,
Скрипучий запах снігу й льоду
Дають нам чисту прохолоду ...
Даруєм запах квітів ми,
Які приймають зі слізьми,
З сльозами радості кохані
Це в пелюстки барвисті вбрані
Флюїди радості й любові
Не треба тут звучати мові.
Усе ж бо ясно і без слів, -
Це запах двох до купи сплів.
“ Запахи ... Се пожива Неба”,
Споживаймо, - бо так треба !
09.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291945
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.11.2011
Ніч спокійна, зоресвітна
Ступає безшумно,
А кому не спиться,
То на душі думно ...
Роєм думи, думи, думи
Просто думи невпопад
Падають, як плоди стиглі,
У твій нічних думок сад.
Тих плодів не позбирати,
Закотились у траву
І уже не розібрати,
Чи це сон? Чи наяву?
Куди тебе заведуть,
Яку глибину дадуть
Тобі зачерпнути
І у що пірнути?
Ніч минає, сон згасає
Загорає свічка дня,
Рій думок десь відлітає,
Пройшла ніченька твоя...
04.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2011
Мово, - мово,- Ти ріка
Бурхлива, печальна,
Тиха , лагідна, весела ...
Пісня повивальна.
З джерела життя народу
Маєш свою власну вроду,
Свою долю і талан,
Гордий, неповторний стан.
В ній краса смерек, дібров
Десь по горах знов і знов
Шумом вітру зазвучиш,
Так спочинеш, - замовчиш ...
Щоби морем розплескатись,
Шумом хвиль до нас озватись,
Сонця променем, зорею,
Досягнувши апогею
Зазвучати !!! ... Чистота ...
Мово рідна, - Ти свята !
"Олекса Терен"
04.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2011
Що таке периферія ?
Це тьму-таракань ?,
Не цивилізація ?,
Це відсутність знань ?
Кому дали право
Клеймити клеймом ,
Чому часто обзивають
В нас людей - “ селом ”,
Адже всі ми люди,
Кожен має фах
І яка різниця
В степу чи в горах,
В селі чи в столиці
Живеш в даний час ,
На терези хто поставить
Кожного із нас ?
В чому один майстер,
То другому, - зась,
Бо не кожному “ жар-птиця”
У руки далась.
А знання ,- вони відносні ,
Хто більше читає
Це іще питання,
Чи він більше знає .
Від природи розум є ,
Світорозуміння
Поговориш з дідусем
Й настає прозріння,
Просте розумiння
Істини буття, -
Цінності життя.
Ні , - нема периферії
Там де місце є Надії,
Місце творчості й роботі
I горшку з глини на плоті.
01.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290172
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2011
Зі святом Вас, водії,
Автомобілісти
І окремо однокашники,
(ми ж - спеціалісти!)
Немало доріг “прекрасних”
З’їздили ми з вами,
Промовили слів зубастих
До кожної ями.
Скільки часу пролежали
Під своїм “мустангом” ?
Тепер в крижах віддає
З болем бумерангом.
Але , що там не кажіть,
Авто, - то є штука
Не затьмарить радість їзди
Ремонту розпука.
Коли жмеш акселератор,
Бензин пре у карбюратор,
Свічки, іскра, поршень, вал
І рука взяла штурвал.
Ти козак, - бо на “коні”
Автотраса в далині
Вітер б’ється в лобове
І у даль тебе зове.
Даль незвідана й знайома
Не сидиться тобі вдома
Бо ти автомобіліст,
Ти по житті оптиміст !
Яка ціна на бензин ?
А резини магазин,
Які ціни заправляє ?
Та то нервів не хватає !
Але їдемо, братОве,
Бо життя, воно ж фартове
В далину нас шлях веде
Поки нас, - то так буде !
28.10.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011
Є в людини душа й тіло , -
Рівні половини ,
Та в гармонії вони
Тільки у дитини.
Бо , що думає дитина , -
То те вона й робить
Не роздвоюється навпіл,
А у парі ходить.
Так задумано Всевишнім,
Так повинно бути
Тільки з часом тіло душу
Всеж не хоче чути.
Молодому добрі дяді
Дадуть вина , пива ,
Так горілочки, цигарку
І стаються дИва ...
Бо калічить само себе
Тіло й вже не чує,
Як душа забита в кут
Без тіла банує.
А трапляються моменти,
Що і залишає, -
Тоді п’яне тіло
Вже й не пам’ятає,
Що воно робило,
Де воно було,
Яку дозу спирту й диму
В себе прийняло.
Подумайте, молоді ,
Бо час летить швидко,
Щоб душі вашій за тіло
Не було так бридко.
11.11.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289265
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.10.2011
Знову, моя мила, ніч
Над домом заходить,
Знову тінь Твоя у снах
До мене приходить.
Ти являєшся у сні,
Наче на яву,
Бо щомиті я Тебе
До себе зову.
По зірках ступаєш Ти,
Йдучи з темноти,
З Місяцем пливеш в ночі,
Як Тебе знайти ?
Та являєшся сама
Тут переді мною
І німіє моє тіло, -
Невже я з Тобою?
Ти стоїш, - в устах усмІшка
Коси на плечах
В димці прозора накидка
Сльози на очах.
“ Чому сльози ? , моя мила,
Я їх осушу “.
“ Ні , - не треба, мій коханий,
Я тебе прошу.
Я тебе прошу, - не треба,
Бо не сльози це,
Це нічна роса з далека
Впала на лице ”.
Ти схиляєшся, як фея,
Тихо наді мною
І стрічається сльоза
З моєю сльозою.
Так стікає та сльоза
По теплій щоці,
І уже Твоя рука
У моїй руці.
Знову разом ми з Тобою, -
Жаль не на яву
І приходить розуміння
Слова, - я ЛЮБЛЮ !
15.09.2002 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2011
Як Християни , ми по праву
Усі Ісусу Христу славу
В день Воскресіння воздаєм
І всім вітання подаєм, -
Вітаєм вербною лозою,
Освяченою Свят Водою
Яйцем вітаємо свяченим,
Ягням, як паска, золоченим.
У день Святого Воскресіння
Усім нам світлого прозріння,
Надії, Віри і Любові
І розуміння в щирім слові.
Хай наші щирі молитвИ
Ісус почує з висоти.
Христос Воскрес !
Воістину Воскрес !
15.04.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289030
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 27.10.2011
Незбагненна музика, - музика природи
Міріад мелодій щодень дають сходи
На безмежній ниві землі і небес
Кожному окремо по крихті чудес.
Особлива музика , - різна повсякчас
І усе це нам , - і усе для нас...
Прелюдія до східсонця , де-де тихий звук
Потім все сильніше , - чути тук -тук-тук...
А так стоголосо ранньою порою
Ожива природа в звуках чарівною, -
Чарівною піснею , во славу життя,
Щоб переповняло живих почуття
Причетності до краси, до сущого в світі
До Сонця вседайного, що світить в зеніті.
Вітер зашумить - шу-шу..., там капля – кап- кап...
Початок симфонії , - далі грому залп !
Розряд блискавиці в безмежній імлі
Це іде гроза по мокрій землі.
Далі буря, - реквієм, - стогнуть осокори
Заповняє МУЗИКА всі доли і гори !
По грозі тихенько зазвучить сонет,
Як вода струмочком задзюрчить в кювет.
З дерев знову – кап- кап- кап... листя вальс до долу
Це вже осінь покликала всіх дітей у школу.
Ось і вечоріє, - вічний деригент
У чохли збирає дивний інструмент.
Звучить акапельно тиха колискова,
Бо уже зійшла зоря вечорова !
26.10.11 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288850
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.10.2011
Того , що було, -
вже нема
Не тратьте нерви
задармА ,
Даремно бісер
не мечіть,
Переваріть, -
і дальше йдіть ...
26.10.11 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288849
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.10.2011
Народився я в селі
На нашій Вкраїні,
Народився в Улашківцях
В зеленій долині.
Де звивається, як вуж,
Серет між горами,
Де співають соловейки
Літніми ночами.
Тут уперше протоптав
Я свою стежину,
Тут почали з карапуза
Ліпити людину.
Був у мене на ту пору
Вже старший братОк
Й треба було заводити
З ним якийсь зв'язок.
Захотілося мені
Йому щось сказати
Та виявилось, що не вмію
Ще слів вимовляти.
От підходжу я до нього
Та як ущипну,
А він мене як угріє
От я вже й реву.
Похникаю, похникаю
Ззаді підійду
Тай легенько його штовх, -
Й він вже на полу.
Так ми з ним порозумілись,
Так в контакт ввійшли,
Й за ворота на вулицю,
Обнявшись пішли.
А на вулиці у нас
(Ви мабудь не чули )
Ні одної вам дівчини,
Одні хлопці були.
Василь,Богдан,Славік,Ігор
Роман та Іван,
Володимир, Антон, Міша
Гена щей Степан.
Не було навіть й хвилини,
Щоб ми нудьгували,
Як не бігали з м'ячем,
То у війну грали.
А як підем на Серет,
Що тече в долині,
То аж ввечір з води вийдем,
Як базники сині.
А додому лиш прийдеш,
То як скинуть штанці,
Враз на синіх сидниках
Заблищать рум'янці.
Тебе б'ють, а ти собі
Знов складаєш плани,
Як би вирватись із дому
На завтра з вудками.
Ранок. Тиша. За Серетом
Вже пташки співають
Й тебе горе-рибака
З ліжка піднімають.
Нишком-тишком підводишся
( Навики вже були )
Через вікно й за вудочки, -
Тільки тебе й чули.
Заберешся в верболози
Вудку спорядиш,
Поплюєш на червячка
Й тихенько сидиш.
Сидиш,сидиш і мабудь
Вже б терпець ввірвався,
Але , що це ? поплавок
Весь в воду сховався.
Тут берешся за вудочку
Обома руками
Тягнеш, - дивишся, а там -
Цілий пшик з бульками.
От так стративши півдня
Додому ідеш
За плечима замість риби
Вудочки несеш...
От таке було дитинство, -
Було, - та минуло.
Може то був тiльки сон
І воно заснуло ?
15.08.1977 р. с.Улашківці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288135
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.10.2011
У японців є , як звісно, “Чайна церемонія”
Там розписано усе, - там повна гармонія,
Які чашки, чайники, кісточки, салфетки,
Що за чим повинно йти, все згідно абетки.
Усі рухи розписані до автоматизму ...
А якщо це пропустити через нашу призму ?
Яку церемонію щодня ми провадим з вами,
Яка гідна описатись ретельно словами.
Послідовність щоб була, були рамки часу,
Щоби в світовій культурі мала певну “масу”.
Процедура є одна, - різне виконання
У робітного і без , у час прокидання.
Перше виконання
У сім ноль-ноль ліве око привідкрий повільно,
Потім праве і обидва зафіксуй стабільно.
На 15 градусів голова йде вправо
Потім ноги на підлогу і шукаєш жваво
Спершу тапочки, шкарпетки, штани і сорочки
Ремні , сведри, шнурівки , - ще якісь “примочки “.
Швидко в ванну , - бриття, зуби,
Хто в спідниці - красить губи.
Присядь в кухні на хвилину,
Ковтни кави, ні – то слину
Ще секунда - вже на двОрі
Тебе ждуть завод й в канторі.
Друге виконання
У сім ноль-ноль праве око привідкрий повільно
Потім ліве і обидва закривай надійно.
На 45 градусів голова йде вправо,
А так вліво й за годину підводишся мляво.
Спершу кухня, холодильник, чай, кава , канапки
Потім думка в дев’ять ноль-ноль : “ Ну де ж взяти “бабки “ ?
О десятій макіяж , бриття, марафет
Думок різних в голові осінній букет.
В одинадцять прогулянка, так – аби куди
Спершу вправо, потім вліво, так –сюди,туди.
Ще пару годин й додому, -
Завтра по кругу другОму.
От такі в нас “церемонії “ проходять щоднини,
Що розписані , за звичай, майже до хвилини.
19.10.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287309
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.10.2011
Залітаєш у підвал,
Лиш світло мигАє,
Одні чорні силуети
Хтось в кутку конає.
Гримить музика й народ
У такт їй трясеться
І якийсь баран , спіткнувшись,
На мене несеться.
Але падати не треба,
А міцно держатись,
Бо якщо впадеш під ноги,
Не зможеш піднятись.
І тому на місці ти
Гарцюєш ногами
Відганяєш всіх від себе,
Махаєш руками...
І корпусом помагаєш
Й головою трусиш,
Бо шейк тільки що почався
Й танцювати мусиш.
Витискаєш усміх з себе,
Дивлячись на даму,
Вона ж бідна ледво дише,
Наче риє яму.
Я вже мокрий і з чола
Піт тече рікою,
Але я ще не здаюся
Дригаю ногою.
Друге дихання напевно
У мене відкрилось,
Але хтось десь там зомлів
І все зупинилось.
Зупинилося усе
І я зупинився,
Провів даму, посадив,
Легенько вклонився.
А самому під стіну
Довелося стати,
Пропустивши один танець
Почав підсихати.
Висох, - і повільний танець
У цей час заграли
Я дівчИну запросив
І ми собі стали.
Та не думайте, що ми
Десь збоку стояли,
Ми в середині були,
Ми так танцювали.
І танцюєш, і стоїш,
І стоїш, -танцюєш
І поговорити можна,
І музику чуєш.
А опісля того танцю
Як врубили “ Боні еМ”,
То я думав, що оглохну,
Що всі чути не будем.
Танцювати я пішов,
Бо встоять не в силі
Й клята струйка потекла
Знов з чола по хвилі.
Чую, - дихати не можу,
Чую, - серце рветься,
Вікна в залі запотіли,
Народ все трясеться.
І ось настав перерив,
Довго його ждали,
Все вивалило в коридор
І мене забрали.
Думав , що повітрям чистим
Дихну хоч з хвилину,
Тільки задихався там
Я від нікотину.
Потім десь іще з годину
Я робив ногами
І що з мене залишилось
Не сказать словами.
Тільки одне пам’ятаю,
Що блудив словами
І на ліжку лежачи,
Я дригав ногами.
А на другий день коли
Я до пам’яті прийшов,
Каблуків від своїх туфлів,
Як не шукав , - не знайшов.
От так собі станцював,
Наче якийсь крос зробив
Одного тільки не знаю –
Чи я справді відпочив ?
30.03.1978 р. м. Львів
дискотека на “Чистій”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286590
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.10.2011
На війні я не бував,
Тай не міг там бути
Та все ж довелось мені
Пороху нюхнути.
Ні, - не думайте, що я
Так зміг закохатись,
Що потому з противником
Довелось стрілятись.
Просто, нАпросто, - ап – ч – хи !
Чорти б його били,
На Березіна – 4
Мене поселили.
Поселили, дали кут,
На ліжко лантУхи,
Попросили, щоб у хаті
Я не пив сивухи
І ще щось там говорили,
Щось забороняли,
Ага !, - згадав, щоб в ночі
Всі ,як один, спали.
Непогане було жИтло,
Можна було жити,
Та задумалось комусь
В нас ремонт робити.
Повиламували двері,
Стіни повалили
І весь паркет в коридорі
Порохом покрили.
І тепер живемо ми,
Немов при дорозі,
Бо їдять нас порохи,
А ми їх не в змозі.
Тож які в нас можуть бути
Справи з курсаками,
Як припали на два дюйми
Вони порохами !?
16.03.1977 р. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286589
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.10.2011
Чи всі пом'януть тую славу
В отій омріяній країні,
У День Покрови світлій днині -
Простого хлопця з України,
Що захищав тепло родини,
Що воював на два фронти,
Щоб лиш своє уберегти.
Уберегти родину й мову,
Щоб не казали знову й знову:
" Ти раб, - ніхто, й не твій це край
І не буде твоїм, - так знай !"
А він жадав на краще змін
Він знав, - підніметься з колін
Народ преславних козаків,
Національних воякІв,
Що боронив свою свободу
І землі іншого народу
Собі загарбанням не брав,
А лиш своє все захищав.
Пом'янім уклінно , браття,
ВоякІв УПА,
Нелегкою була їхня
Жертовна тропа, -
Вічна Слава всім Героям !
Слава Україні !
За усіх захисників
Помолімся нині !
14.10.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286159
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2011
Художник осінь в барви вбрала
Все, що за літо пристарала
Був зелен-колір головою
Та вже розтратив силу свою
І вже додались помазки
РізнокольОрів на смаки.
Щодень мазки сильніш, - сильніші
Вже заповняють свої ніші
Усі відтінки веселкОві
Та з часом різнокольорові
Замінить жовтий навкруги,
А коли лист задасть круги
У падолисті , - посіріє
Вже в голих кронах вітер віє...
А так палітра побіліє
Й природа вже в котре зуміє
Почати з чистого листа
Усе це мабуть не спроста
Ці кольори все нОві й нОві
Так неповторно веселкОві..
Художник осінь, - не спіши
Свої творіння залиши !
13.10.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286097
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.10.2011
Як гарно пахне новий віник ...
Він пахне літом і теплом,
Він пам’ятає теплі днини
Своїм уже сухим стеблом.
Стерні там запах, - полину
Сухого запах бур’яну
Зерна мітличини, мов льону,
Вінчають віника корону.
Була мітличина, - вона
Родила гронами зерна,
А зжали , - появився - він
Пов’язаний з усіх сторін.
Вона тягнулася до світла
Була все ввічлива й привітна
Хилила голову вітрам
І вдячна тим рясним дощам,
Що її спрагу гамували
І зерна стиглі наливали
На нові стебла з року в рік
Щоби був довгий роду вік.
Буде у домі чистота,
А з чистотою доброта …
Все має свою долю й шлях
І віник, - і у небі птах !
13.10.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286096
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.10.2011
( Від колишнього курця )
Де написано, скажіть,
Що треба курити,
Що із рота дим стовпом
Повинен валити ?
Розкурили індіанці
Колись трубку миру,
А до тепер з тим курінням
Вже бісяться з жиру.
Так вони трубку курили
Може й раз на рік,
Скільки сигарет в нас курять ? -
То вже збився лік.
Як то круто закурити !
МОлоді втирають,
От вони кільцями дим
Устами й пускають.
Спочатку противно,- гірко :
" Ти, що, - не пацан ! "
І полізла вже за "димом"
Рука у карман
І не зчувся, як втягнувся
Вже "бички" зшибаєш,
Коли грошей на "димок"
В карманах не маєш.
От вже кашель, вже віддишка
Голова кругами,
Вже тримає вас куріння
Обома руками.
Може б лишив,- та не можеш,
Бо вже засмоктало
І пару пачок на день
Тобі звісно мало.
Так й пускаєш з димом
Ти життя і гроші
І наслідки тебе ждуть
З часом нехороші.
Бо все гарно лиш в кіно, -
Всі круті й здорові
Смокчуть дорослі дядьки
"Соски" паперові.
Рішив кинути палити ?
То знову дай гроші
Тобі зразу ж "допоможуть"
В нас дяді хороші.
Рішив кинути ? Кидай !
І ні в кого не питай,
І нікому не кажи,
Сам собі допоможи!
Бо в житті щось й краще є
Від тієї "соски"
Лиш задуматись об тім
Треба хочаб трошки !
09.10.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285149
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.10.2011
На лекції із ТММ сиджу
На дОску поглядаю,
Але про що розмова йде ?
Ніяк я не впіймаю.
Тай як я можу щось піймати
І як почну роботу,
Коли на лекції сиджу
В “найтящий” день, - в суботу.
І хоч на лаві я сиджу, -
Думками вже богзна де ...
І повертаюся тоді,
Як слово в вухо впаде.
А хлопці, що збоку сидять
Не пишуть, - жваво розмовляють,
Наговорившись, замовчать
В квадратики пограють...
От так на лаві я сиджу,
От так вікно вивчаю,
От так підперши голову,
Я на дзвінок чекаю.
14.02.1976 р. м. Тернопіль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284717
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.10.2011
Вишиває Доля кожному сорочку
То хрестиком, то стіжком щодень по кусочку.
Кожен день свій колір має і свої узори,
То долини, то рівнини, то високі гори.
Одні світлі, другі темні і сірих багато,
Бо не кожен день буває лиш смуток чи свято...
Все життя, як вишиванка, спершу чисте полотно
Світлі днини, світлі ранки, безтурботність все одно
Куди йти і що робити навкруги безмежний світ,
Навкруги усе прекрасне, попереду многа літ...
Але з часом уплітає Доля нитку й з чорних бід.
Й вже мережить полотно різнокольора́ми,
Затягує з сере́дини міцними вузлами,
Що карбуються на серці, гудзують нам душі
Забирають спокій на морі й на суші.
Коли шиється сорочка, то не треба нити,
А що вишито до цього, то треба й носити,
Бо усе то наше, усі кольори,
Що вплiтає Доля рiзної пори.
Нехай буде білий світ до усіх привітним,
Хай життєве полотно буде більше світлим !
03.10.11 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2011
Як би ви знали, ті що ситі,
Як часом їсти хочу я,
Коли сиджу на першій парі,
А у кармані ні рубля.
Ви скажете : “ Яка дурниця ...
Хіба ж то їсти головне,
Як говорити про це можна,
Хіба ж той голод не мине ? “
А до стипендії зосталось
Не так вже й мало, -
Ще три дні
І чим же я вас запитаю
Напхати нутрощі мені ?
Тому то я сиджу і слину
Ковтаю з думкою про те,
Що я стипендію одержу,
Що скоро в мене харч буде !
08.04.1978 р. м. Львів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2011
Як відомо, що студент,
Коли все вивчає,
Після того неборака
Ще практику має.
От і нас з десяток душ,
Як того бажали
На практику, на курорт
У Ялту послали.
Тільки прийшли в АТП,
Стали оформлятись,
Як нас скромно попросили
Всіх за мітли взятись.
І, як кажуть, без п’яти
Хвилин інженери
Почали мести подвір’я
І збирать папери.
Перенесли гору ми
Каміння руками
Потім порпались з півдня
З якимись дошками
Аж на другий день хоч нами
Трохи нудили, крутили,
Та відважились й усіх
До автобусів пустили.
Ну а хлопцям з ПТУ
Майстри наказали,
Щоб майбутніх інженерів
Дечому навчали.
Та в кінці –кінців всіх нас
На змазку послали,
Де два цілих місяці
Ми і кантували.
Мажем тоті “ Ікаруси”,
А ще більш себе
І стікає солідолом
Порване хебе.
Все волосся у нігролі,
Груди в ТАП – 15,
А роботи не так мало,
Машин ще з сімнадцять.
Сидиш чорний у тій ямі,
А спати ж охота,
Бо працюєм ми не вдень
В нас нічна робота.
Стоїш крюком й хрестовини
Чим є тим і мажеш,
Лиш поїде той автобус,
Де стоїш там ляжеш.
Та на другий день на морі
До смерку час гаєм,
Випростовуєм хребти,
Сохнем, загораєм.
Все прекрасно й з висоти
Сонця промінь грає,
Лиш мене чомусь одна
Все думка глодає, -
Якщо отак на практиці
В ямі простояти,
Про майбутню професію
Можна хоч щось взнати ?
25.07.1978 р. м. Ялта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2011
Цього року ми на ВАЗі
На практиці були
Ви ж напевно про Тольятті
Ще мало, що чули.
Тож сідайте по зручніше,
Ось й місце знайшлося,
Я ж вам зараз розповім,
Як нам там жилося.
На роботі перший місяць
Ми були в ПеПе,
Зараз я вам розтолкую,
Що воно таке.
Це є дуже страшна штука,
Бо любить кусатись
Зазіваєшся й без рук
Можеш враз зостатись,
А якщо ти цілу зміну
Отам відкантуєш,
То потому з півгодини
Нічого не чуєш.
Бо і прес реве, як лев,
Й кари сновигають
І студенту-практиканту
Страху наганяють.
І за місяць там по вуха
Наївшися страху
На конвеєр головний
Пхнули бідолаху.
Виявляється, що пре він
Шість метрів в хвилину
От тут мені і сказали :
“ Давай, працюй, сину ! “
І почав я із машини
В машину скакати
Й до новеньких “Жигулів”
Ручки прикріпляти.
Що робота, то робота, -
Там не віддихнеш,
Щоб напитися води,
Дві години ждеш.
Хоч всього лиш за два метри
Та вода стоїть,
А ти ж другому не скажеш :
“ За мене зробіть “.
Та якщо б я довго там
Працювати став,
В марафонськім бігу зразу ж
Першість би дістав.
А прийшовши із роботи,
На ліжко паду
І у вісні, як конвеєр,
Знов чомусь пливу.
Але на конвеєр я
Кривди не тримаю,
Що таке робочий день
Тепер добре знаю !
06.08.1977 р. поїзд “Москва- Львів”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2011
Ні, - Всевишній не дарма
Дав жінку мужчині,
Бо жили б хлопи в печерах
З стрілами й до нині.
А так жінці все щось треба, -
Всього їй замало,
Так, - жіноцтво щось робити
Нас все заставляло :
«Жити не буду в печері ! -
Постав мені хату,
(А фантазію вони все мали багату)
Пішки не буду ходити, -
Запряжи коня ! –
Й в одній шкірі я ходити
Не буду щодня !”
От так думали жінки,
А хлопи робили,
Щоб фантазії ті їхні
Наяву ожили.
Тепер їздим машинами,
В шафах лахів тьма, -
Ну а їм все мало й мало :
“ Вбратись в що нема ! ”
От так поки жіночкам
Буде всього мало, -
Мужики й мусять робити,
Щоби всього стало !
29.09.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283369
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.09.2011
Всі працюєм в колективах
Та приходить час, -
( Кому рано, кому пізно )
Й вже не треба нас.
Чи по " власній волі ",
Чи там примусово
І не важить у цій справі
Уже твоє слово.
Коли йдемо на роботу,
То все нам не так, -
Тяжко нам ранком вставати
Все нам часу брак
Наче встав зовсім не пізно,-
Та знову бардак ...
І нема змоги відчути
Навіть кави смак.
А приперся на роботу,
То думка одна :
“ Ну коли вже закінчИться
Ця мука тяжка ? ”
От і закінчИлась, -
Ну і що тепер ?
Як було у колективі
Тепер вже допер ?
Що ? - ще хочеш рано спати ?
Чи сон не бере ?
А у грудях дивний звір
Тебе не дере ?
Що не кажіть, - але мудрий
Сказав ті слова :
“ Добре там , де нас із вами
В даний час нема ”
І коли щось тратимо,
То не нарікаймо,
Бо нема уже того, -
Тепер лиш згадаймо .
Нема мАрного на світі, -
Усе на добро,
А коли щось втратимо, -
Відчує нутро !
27.09.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283046
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.09.2011