Олекса Терен

ЛІСОВА БАЙКА

Жили  собі  звірі  в  лісі,
Птахи  вили  гнізда  в  стрісі,
В  травах  коники,  жучки,
В  водах  риби  й  слимачки.
Жили  всі,  горя  не  знали,
Ще  ними  не  керували,
Не  створили  ще  Законів
Для  Свободи  перепонів.
Кожен  жив  з  своєї  праці,
Не  давав  ніхто  на  таці,
Був  один  Закон  природи  –
Відтворитись,  дати  сходи.

Та  один  раз  стрекоза
(чи  якась  друга  коза)
Заікнулась  за  спільноту
(бо  не  падка  на  роботу)  
-Що  отак  окремо  жити,
 Давай  будемо  дружити,
Спільне  буде  в  нас  усе
І  вперед  нас  понесе.
Звісно,  що  потрібен  штат
(ну,  керівний  апарат),
Щоби  те  все  направляти
І  куди  іти  вказати.

Сова  крильми  замахала
(вона  трохи  клепку  мала)
-А  хто  буде  направляти?
Хто  буде  вперед  нас  пхати?
До  чого  ми  ще  не  знаєм,
Але  щось  там  уявляєм.
-Як  хто  ?!
Ведмідь,  Вовк,  Лисиця
Все,  як  треба,  як  годиться
Може  хтось  щось  проти  має?
Нехай  сміло  виступає.

І  почалося  життя…
Для  верхів  все  краще,
Для  низів  пропаще.
Хочеш  ягідок?  Плати.
Контролюють  все  кроти.
Було  всіх,  а  стало  їх
Тобі  ж  дірка  й  пустий  міх.
За  Сонце  плати,  за  дощ,
За  нору,  гніздо,  за  хвощ,
За  газ,  той,  що  йде  з  болота
(на  болото  теж  є  квота).
Пчихнув  –  клеймо  на  чоло
Не  буде  вже,  як  було,
Вилікують  не  спитають
Вони  краще  тебе  знають,
Що  тобі,  баране,  треба
Скрутять  роги  і  до  неба
Літати  будеш,  як  птах
(звісно  тільки  по  первах).

-Й  взагалі,  вас  забагато
Тільки  портите  нам  свято
В  лісі  маєм  жити  ми
Ви  ж  десь  в  стайні  між  курми,
Щоб  яйце  і  вовну  дати
Так  навіщо  ж  вас  тримати?

Так  і  прем  в  світле  майбутнє,
Бо  нас  гонять  ззаду
І  на  коні  той  тепер,
Хто  має  посаду.

27.07.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021

ДЛЯ ЧОГО ?

Для  чого,  люди,  ми  живе́мо?  
Для  чого  топчем  Землю  цю?  
Чи  Істину  колись  збагнемо?  
Й  відкриєм  врешті  тайну  ту...  

Бог  дав  нам  тіло,  щоб  ходити,  
Він  дав  нам  душу  і  думки,  
Щоби  змогли  ми  сотворити
Свій  Світ  не  в  мить  цю  -  на  роки.  
І  от  коли  це  нам  вдало́ся,  
Коли  твій  Світ  вже  на  ногах,  
Невже  потрібно  ковирятись
У  гніві  сказаних  словах?  
Які  забудуться,  бо  пам'ять
Сама  зітре  отих  дій  шлак,  
Як  на  воді  щораз  щезає
Кругів,  що  від  удару,  знак.  

Й  зостанеться  ота  основа,  
Оте,  що  бу́ло,  є  й  буде́
І  ми  повернемось  до  слова,  
Яке  нас  поруч  поведе.  

18.  07.  2021р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2021

ЗОРЕХІД

Ми  дуже  мало  ходимо
(тай  погляд  наш  не  в  вись),
Життя  не  помічаємо
Нам  дні  в  роки  сплелись.

З  вікон  автомобілів
Ще  Світ  вітає  нас,
Та  тільки  не  покаже
На  швидкості  прикрас,
Якими  так  багатий
(в  ньому  ж  нема  дрібниць),
Безмежне  розмаїття
Чудес  з  його  полиць
Потрібно  нам  черпати
Й  спожити  до  схочу́,
Відчути,  що  з  Землею
По  Всесвіту  лечу-у-у-у…

У  неймовірнім  зореході
Чумацький  шлях  б’ючи́,
Тільки  чомусь  ногами
Щораз  менше  йдучи́.

12.07.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021

О, ЛЕМКОВИНО…

О,  Лемковино,  
                                 рідний  краю,
Я  в  далині,
                                 та  добре  знаю
Рідні  твоїй  душі
                                 простори,
Долини  і  Бескиди
                                 гори.

Де  журавель,
                                   злетівши  з  Сяну,
Десь  на  Дону
                                   шука  поляну,
Щоби  там  сісти,
                                   гніздо  звити
І  Рід  свій  древній
                                   відтворити.
Як  з  віку  в  вік
                                   (бо  так  було́),
Й  вкраїнським  духом
                                   тут  гуло́
На  Богом  даних
                                   нам  просторах
В  тих  долинах
                                   й  високих  горах.

О,  Лемковино,
                                   рідний  краю,
Тебе  в  душі,
                                   як  син,  тримаю...

10.07.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021

БЕСІДА

-Я  ти  тако  скажу,  Йване,
Вот  собі  хлоп  ходит,  ходит
І  ніхто  му  не  дого́дит.
Зле,  як  зимно,  зле,  як  спека
Ка́ждий  собі  грає  грека,
Вічно  єму  недогода
Все  му  чось  не  та  погода,
Невдоволений  життєм
Я  цалко́м  не  згідний  з  тим.

Та  то  ніґди  так  не  бу́де,
Як  собі  гадают  люди,
Би  всьо  було  рівно,  файно,
Всьо  робилосє  негайно,
Аби  мухи  не  кусали,
В  мороз  скули  не  скімали,
В  червню  в  карк  тє  не  пекло  –
Та  так  ніґди  не  було  !
В  життю  ружні  є  трафунки
Тутка  не  прості  рахунки,
Як  бис  хтів  і  так  сє  стало,
Забага́нки  тутка  мало,
Бо  всьо  є,  як  має  бути
Й  я  навіть  не  хочу  чути,
Як  хтось  стогне  задарма́
В  тебе  ж  волє,  не  тюрма  !

Де  хочеш  там  можеш  йти
Й  файне  місце  си  знайти,
Би  там  було  тепло,  гоже,
Би  було  м’єгоньке  ложе.
Але  й  так,  Йване,  нема,
Нема  в  світі  задарма́
Так  чи  так  платити  траба,
Як  казала  моя  баба
(а  вона  в  трох  клясах  була
і  від  свої  бабки  чула),
Що  в  життю  буває  так  –
(і  тому  в  Михальді  знак),
Як  є  добре,  буде  зле,
Так,  як  нинька,  не  буде́,
Бо  в  життю  сє  всьо  мінєє
Часом  тє  і  шлях  трафлєє
Й  ніц  не  зробиш,  тра  робити
І  гірку  водицю  пити,
Вмиватисє  солон-потом,
Бо  сє  впиниш  десь  під  плотом.

Будеш  себе  шкодувати,
То  нічо  не  будеш  мати.
Зимно  тобі  –  то  вберисє,
Як  горєчо  –  розберисє,
Всьо  сприймай,  як  Бог  дає,
Бо  то  є  життє  твоє́.

24.06.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021

НЕ ВІДКРИВАЙТЕ СВОЮ ДУШУ

Не  відкривайте  свою  душу,  
Мало  хто  жест  ваш  зрозуміє,  
Не  все    зерно  зросте  плодом,    
Яке  сівач  у  землю  сіє.  
Не  відкривайте  її  всім,  
Хтось  насміється,  хтось  з'язвить,  
А  ти  почуєш,    чи  побачиш
Й  душа  із  болем  забринить.  
Заб'ється  в  кут  у  мушлі  часу,  
А  так  хотілося  Парнасу...

13.06.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021

ДОВІРА

Ми  часто  сліпо  довіряєм,
Коли  потрібна  допомога,
І  чується  якийсь  неспо́кій
Чи  на  душі  жеврить  тривога.
Надіємось  –  вчитель  навчить,
Його  дитина  зрозуміє,
Вірний  діагноз  лікар  дасть
І  відвести́  біду  зуміє.
Надіємось  –  вони  ж  все  знають!
Пра́ва  на  похибку  нема,
Бо  там,  де  вчились,  добре  вчились,
Час  провели  все  ж  не  дарма.
Самі  екзамени  здавали,
(  ні,  не  за  гроші  з  заграниць)
Часом  у  книжку  заглядали
(а  мо  і  не  зняли́  з  полиць).
Ми  заглядаємо  їм  в  очі
І  віримо  понад  усе,
Вони  ж  все  знають  і  все  вміють
Біду  й  на  цей  раз  пронесе.

На  сто  не  вір  з  першої  спроби
Допуск  на  похибку  все  ж  дай,
Просто  все  знати  неможливо,
Як  маєш  час,  то  почекай.
Розставить  він  все  по  полицях,
Поможе  рішення  знайти
Оте  єдине,  надпотрібне
І  вкаже  шлях  куди  іти.
Не  всі  знайшли  свою  дорогу
Й  не  до  душі  всім  їхній  фах,
Де  треба  плавати,  як  риба,
(в  професії  )  чи  почуватися  мов  птах.

Коли  ж  збагнем,  що  віддавати
Знання  свої  все  ж  таки  дар?
Тільки  нелегко  він  дається
Тих  справжніх  знань  терпкий  нектар.


p.s.

В  нас  і  політики  всі  мудрі,
(розу́ми  вже  поїли  всі),
Та  все  не  вийдем  на  дорогу,
Як  не  в  кюветі  то  в  фосі́.

10.06.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021

ЯКЕ В ДИТИНСТВІ ДОВГЕ ЛІТО

Яке  в  дитинстві  довге  літо,
Який  безмежний  літній  день...
Там  починаєш  зустріч  з  Світом
Тобі  дарує  він  пісень.
Дарує  перших  друзів  справжніх
Ще  вибраних  не  по  потребі,
Бо  всі  тут  просто  народились
Зійшлися  так  зірки  на  небі.
На  вшивість  перші  проби  й  дим,
Там  перші  ґулі,  справжні  сльози
І  ясне  небо  там  над  цим
На  диво  там  прекрасні  грози.
В  яких  ти  мрієш  про  майбутнє
-  Воно  ж  буде́  не  грозове  ?
А  світле,  світле,  чисте  й  ясне...
Таке,  як  зараз,  та  нове.
Там  вічно  молоді  батьки
І  друзі  ще  не  залишають,
Ти  ще  не  знаєш  -  це  не  так,
Бо  всі  свою́  дорогу  мають.
Там  запах  яблук,  черешень,
Суниць,  що  в  лісі,  на  травині,
Там  справжнє  свято  кожен  день,
Яке  дарує  Світ  дитині.

В  дитинстві  зовсім  інший  Світ,
Бо  там  все  правильно,  як  треба,
Там  більше  спільного  навкруг,
Хватає  всім  Землі  і  Неба.  

10.06.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021

ДИЛЕМА

Ми  постійно  спішимо,
Постійно  і  всюди,
Не  встигаємо  вдихнути
Життя  в  повні  груди.
Нам  завжди  бракує  часу,
Але  ж  час  відносний,
Нема  значення  простий  рік
Чи  там  високосний.
В  порівнянні  з  Всесвітом,
Нас  ніби  й  немає,
Промінь  Сонця  життя  відстань
В  одну  мить  долає.
Небо  зір  над    головою  -
Все  ж  давно  минуло,
Їхнє  світло  з  сонми  літ
Землі  досягнуло.
Не  спішіть,  все  встигнемо,
Де  треба  дійдемо,
Нема  значення  в  галоп
Чи  пішо  підемо.
Озирніться  навкруг  себе
І  узріть  душею,
Збагніть  оту  неповторність
Природи  з  своєю
В  дивовижній  тій  оазі
Води  і  небес,
Гір,  лісів,  птахів,  комах...
Безмежних  чудес.

А  ми  вічно  спішимо,
Ми  спішимо  жити,
А  коли  вже  шмат  пройдем,
Починаєм  нити.
-  Та  я  ніби  і  не  жив!
А  коли?  Проблеми.
От  так  світом  й  бредемо́,
В  голові  дилеми.
-  Як  не  поспішу,  не  встигну,
А  Світ  почекає.
Ніби  життя,  швидкоплинне,
І  краю  немає.

Проблеми  були  і  будуть,
Треба  їх  долати,
Просто  бажано  нам  ЖИТИ,
А  не  виживати.

05.06.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021

ТРАВЕНЬ

Звертаюсь  до  Травня,  тож  знай
Вклоняюсь  тобі    за  розмай,
За  першу  весняну  росу,
За  ту  неповторну  красу,
Яку  ти  даруєш  щороку,
Даєш  підніматися  соку,
Що  з  сну  прокидає  природу,
За  буйно-смарагдову  вроду,
Якою  чаруєш  всякчас,
Коли  повертаєш  до  нас.

Байдужих  до  тебе  немає
Ти  в  ду́ші  заходиш  з  теплом,
На  краще  надію  даруєш
Тому,  що  приходиш  з  добром.
Землею  приймаєш  насіння,
Скропивши  дощами,  ростиш,
Ти  гнізда  листвою  вкриваєш
І  з  Місяцем  повним  не  спиш.

Які  килими́  з  різнотрав'я!
Які    різних  пта́хів  пісні!
Тобі  щиро  дякую,  Травню,
Тобі  й  життєдайній  Весні.

31.05.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021

НЕ ТРА ТІЛА ШКОДУВАТИ

Не  тра  тіла  шкодувати,
Казов  і  буду  казати,
Бо  то  всьо  є  ма́рний  вІдок
Я  тому  є  прємий  свідок.

Мусиш  рано  го  збудити,
Вмити,  дати  їсти,  пити,
Вбрати,  до  роботи  гнати
(чо  дармо  час  марнувати).
Пручєєсє  тото  тіло,
Ще  би  спати  троха  хтіло,
Валєлосє  ще  в  посте́ли,
Розглєдало  мух  на  стели,
Крутилосє  в  ружні  бо́ки,
Лиш  би  не  зробити  кроки
До  роботи  нелегко́ї
От  такі  то  дії  тво́ї.
Нащо?  Як  добре  лижєти
І  ніц  тако  не  робити.

Не  шкодуйте  го,  не  траба
І  най  го  не  душит  жаба,
Най  не  стогне  і  не  ниє,
На  долю  вовком  не  виє,
Бо  руханка,  то  життє,
А  лежаннє  -  терміттє.
Ніц  тото  тобі  не  дасть,
А  може  прийти  й  напа́сть
Заболєт  з  лежаннє  бо́ки,
Не  підут  живильні  соки
В  ружні  точки  твого  тіла...
Вставай!  Берисє  до  діла!

Не  тра  тіла  шкодувати,
Хто  ким  має  керувати?
Душа  тілом?  Навпаки?
А  не  йдут,  біжут  роки,
Ними  траба  користати,
А  не  дармо  час  вбивати.
Життє  скоро  йде,  панове,
То  най  бу́де  ґонорове!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021

Я ВКОТРЕ РОЗКАЖУ ПРО ХЛІБ

Я  вко́тре  розкажу  про  ХЛІБ,
Йому  дійсно  ціни  немає,
Безцінним  є  пшеничний  сніп,
Він  на  Землі  життя  тримає.
Хіба  зрівняється  щось  з  ним,
Що  споживає  грішне  тіло?
Тому  берусь  сказати  всім,
Щоби  нам  пам'ять  освіжило.

Забрали  ХЛІБ  і  тим  зламали
Спротив  заможного  народу,
Життя  в  мільйонів  відібрали,
Звели  ґоспо́дарів  породу.
От  й  пожинаємо  плоди,
Мало  хто  йде  у  хлібороби
І  чим  заманиш  їх  туди?
Де  вітер,  дощ,  сонце  і  грози.
Тай  до  пекарень  черг  нема
Щоби  ночей  не  досипати,
Щоби  смачний  і  свіжий  хліб
На  ранок  людям  дарувати.

Нема  в  матеріальнім  Світі
За  ХЛІБ  ціннішого  -  нема,
Нажаль  тоді  це  розумієм,
Коли  трапляється  сума́.

Вдихніть  із  хлібом  шум  дощів,
Які  зерно  те  напували,
Відчуйте  сонячне  тепло,
Що  їм  проміння  дарували.
В  хрусткій  скоринці  -  звук  вітрів,
Щем  жайвора  в  липневім  небі...
Ні,  не  найду  я  більше  слів
Хвали  оцій  людській  потребі.

Я  вко́тре  згадую  про  ХЛІБ,
Дійсно  йому  ціни  немає,
Хвала  натрудженим  рукам,
Що  хлібом  стіл  наш  накриває.

25.05.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021

ЧУЖИЙ РАЙ

Ми  розбрелися  по  світах
Добра  шукати,  та  чужого…
Здається  десь  солодший  мед
Шукаєм  там  раю  земного.
Ми  батракуєм  по  ночах,
Піт  заливає  сумні  очі
Одна  лиш  думка  гріє  всіх,
Що  в  світлий  день  чи  серед  ночі
Покинеш  той  батрацький  "рай"
З  його  таким  "солодким"  медом,
Просто  закутаєшся  весь
Думок,  таких  приємних,  пледом.

Там  безперечно  добре  –  їм,
Просто  вони  в  своєму  домі,
А  ми  ґаруєм  по  світах
В  фізичній  і  моральній  втомі.
Лиш  повернувшись,  свіжим  оком
Ти  зриш,  чого  не  помічав
І  вдячність  Богу  посилаєш,
Що  Він  тобі  цю  землю  дав.
Де  дихаєш  на  повні  груди,
Бо  це  твій  дім,  не  чужина,
Тут  перші  кроки  босоногі,
Твоя  пройде  тут  й  сивина...

Не  шукайте  ви  раю  чужого,
Повертайтесь  на  рідний  поріг
І  землі,  що  родила,  зростила
Поклоніться  уклінно  до  ніг.

16.05.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021

КУХНЄ

-  Я  тако,  сусіде,  скажу
Чєсом  тако  лажу,  лажу...
Тай  хочу  перекусити,
Ну  і  шо  маю  робити?
Поки  сво́ю  дочекаю,
Майже  з  голоду  вмліваю.
Щоби  того  сє  не  стало,
То  до  кухні  йду  помало
Й  в  голові  собі  складаю,
Що  зварґанити  там  маю.

-  Шо  ти  там,  Штефуню,  кажеш
Хіба  яйце  собі  всмажиш,
Вип'єш  горнє  молока,
Ну  вот  не  грай  дурака,
Бо,  що  хлоп  на  кухни  варта?
Се,  бігме,  не  наша  карта.

-  Як  то  так?  Нє,  зачекай,
Хочеш,  пальці  загинай,
Що  я  зроблю  ти  нараз
В  кухни  ж  не  дрова,  а  газ.
Вот  ти  їв  Батрацкий  хліб?
Галушки  клов  на  вокріп?
Якщо  нє,  слухай  мене
Може  й  голод  тє  мине.

Для  хліба  возьми  мукиці,
Налий  в  ню  трошка  водиці,
Посоли,  поташ  згаси
І  на  рондель  віднеси.
Кидай  пляцком  на  волію,
Так  зроби  ще  єдну  дію  -
Видельцем  зроби  дєрки,
Переверни  й  до  руки
Можеш  вже  го  сміло  брати,
Як  вистигне,  споживати.

Чи,  примі́ром,  галушки́.
Тут  та́кой  траба  муки,
Лижки  три  на  кип'яток,
Пару  міну́т  й  другий  крок  -
Тридцєть  дека  остуди
І  яйце  й  муки  туди,
Заміси  кісто  лаго́дне
Й  не  буде  тіло  голодне,
Лижков  опускай  в  вокріп
Маєш  вже  галу́шки  й  хліб,
А  додаш  там  троха  шкварків,
Яких  тра  тобі  подарків?

Всьо  можна  зробити,  Йване,
Як  ти  кістка  в  горлі  стане,
Як  закриют  в  селі  склеп,
То  почухаєш  си  леб,
Траба  всьо  вміти  зробити,
Бо  нелегко  в  наш  час  жити.

14.05.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021

ЙОЙ, ІВАНЕ

         До  85-ї  річниці  з  Дня  народження,
         єдиного  УКРАЇНЦЯ,  всесвітньо  
         признаного  Генія  сучасності.



Йой,  ІВАНЕ,  йой  ІВАНЕ,
Йой,  ІВАНЕ,  сину,
Як  жеж  файно  Ти  малюєш
Мене  -  Україну.

Як  жеж  файно  Ти  малюєш,
Пльонтаєш,  ваяєш,
Вроду  мою,  тобі  зриму,
Світу  представляєш.
Щоби  знали  континенти,
Яка  то    Вкраїна,
Що  то  маки,  що  то  глеки,
Гори  чи  долина.
Як  то  місяць  в  небі  сяє
Над  нашим  простором,
Срібло,  злато  розкидає,
Милується  взором
Того  краю,  що  немає  
Рівного  на  Світі,
Люде  горді,  працьовиті,
Землею  зогріті.

Україну  Ти,  ІВАНЕ,
Малюй  і  надалі,
Ні,  народ  Тобі  не  вчепить
На  груди  медалі,
Народ  Тобі  складе  дяку,
Бо  Ти  грієш  Душу,
Розливаєшся  в  ній  морем,
Квітом  стелиш  сушу.

Йой,  ІВАНЕ,  йой  ІВАНЕ,
Йой,  ІВАНЕ,  сину,
Як  жеж  файно  Ти  малюєш
Неньку  Україну!

12.05.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021

НЕЛЕГКО НАМ ЗМАГАТИСЯ З СОБОЮ

                 "Я  розумію,  що  єдина  людина,
                   з  якою  змагатися  є  сенс  -
                   це  я  вчорашня  ..."

                                     Таня  Мельник


Нелегко  нам
           змагатися  з  собою,
Бо  непростий  це,  
           надскладний  процес.
Когось  повчати,
           як  ступати,  просто
Важче  у  власних  вчинках
           бачити  прогрес.

Заставити  себе,  змінити,
           доказати..,
Собі  самому  
           вибрати  мету,
Усім  нутром  відчути
           і  ступити
На  праведну  дорогу,
         саме  ту,
Якою  ти  повинен
         йти  між  люди,
Де  нема  сорому,
         тривоги  і  ганьби,
Нелегко  це
         собі  сказати
Й  заставити  -
       о  так  роби  !

Змагатися  потрібно
       із  вчорашнім
Самим  собою,
       щось  ж  було  не  так?
І  щоб  змінитись,
       треба  власну  волю,
До  болю,
       сти́снути  в  кулак.

10.05.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021

НАМ З ТИМИ ДОБРЕ…

Нам  з  тими  добре,
Хто  нас  розуміє...

Тож  марне  витрачатись  на  слова,
Які  самі-собою  зрозумілі
(трапляються  в  житті  такі  дива́).
Диханням,  поглядом,  дотиком  чи  жестом,
Чи  ледь  помітно  порухами  брів,
Обоє  з  легкістю  спроможні  замінити
Потік  нікому  не  потрібних  слів.
Нам  часом  не  потрібно  і  пів  слова,
Бо  все  читається  в  примружених  очах,
Тому,  що  мовчазна  розмова
Не  потребує  поруху  в  губах.

Нам  з  тими  добре,  
Хто  нас  розуміє...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021

ДОБРО

Визріло  щире  Добро,
Пішло  поміж  люди,
Сподівається,  що  радо
Його  стрінуть  всюди,
Що  ввійде  в  кожну  оселю
Не  гостем  -  ріднею
І  поділиться  із  ближнім
Вдачею  своєю.

З  Добром  й  в  Добрі
Треба  жити,
Добром  накриватись,
З  ним  щодень  перебувати,
А  не  сподіватись,
Що  загляне,  не  полишить
Чи  пройде  десь  збоку,
А  поселиться  на  стале
У  вас  цього  року.

Не  пускайте  на  поріг
Заздрість,  ревність,  злість,
Нехай  вас  ниття  щоденне
Поїдом  не  їсть.
Впустіть  Добро,  поділіться,
(його  усім  стане),
Це,  як  букет  з  Незабуток,
Приємно,  хто  гляне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021

НЕ ЖАЛІЙТЕ

Не  жалійте  для  дітей
Часу  і  любові,
Бо  підуть  поміж  людей
Й  щоб  були  готові
Здолати  ті  перепони,
Що  будні  готують,
Нехай  мудрі  настанови
З  ваших  уст  почують.

Візьміть  внуків  на  коліна,
Щоб  відчули  ласку,
Щоб  виросла  гідна  зміна
Перетворіть  в  казку
Ту  науку,  як  їм  жити
Гідно  на  цім  Світі,
Добро  й  підлість  відрізнити
І  бути  в  зеніті
Повноцінного  життя,
А  не  проживання,
Внеможливити  ниття,
Щоб  світлі  бажання
Наповняли  їх  по  край,
Щоб  йшли  до  висот,
Любили  цей  дивокрай
Й  гордість  за  народ,
Якого  вони  частина,
Справжніми  булИ
Прості  слова  -  Я  ЛЮДИНА  !
Крізь  життя  несли.

Подаруйте  їм  свій  час
Вділіть  крихту  ласки,
Бо  залежить  і  від  нас
Дати  Світу  краски,
Щоб  змінити  сірі  будні
Й  в  мажорнім  сонеті
Оповісти,  як  їм  жити
На  дивній  планеті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021

ІВАНУ МАРЧУКУ

-  Ой,  Йване,  Іванку,
Де  ж  ти  лазиш  зранку?
Знову  долина́ми
Між  дерев,  верхами
Шкодиш  чорній  птасі!

Та  не  знала  мати,
Що  десь  на  Парнасі
Вибір  впав  на  сина,
Що  ота  долина
Є  початком  долі
В  мистецькому  полі.
А  воно  широке-е-е-е-е..,
Як  море  глибоке-е-е...
Спльонтане  з  відтінків,
Кольорів,  барвінків...
Технік,  жанрів...  То́го,
Що  для  сина  сво́го
Створила  природа
І  суха  колода
Веселкою  сяє,
Де  рука  МИТЦЯ
Полотна  торкає.

-  Ой,  Йване,  Йвано́чку,
Не  порви  сорочку!
Він  порвав  і  творить
На  ній  пльонтано́чку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021

РАНОК

Там  над  древнім  Галелеєм
Де  дуби,  модрини
Появлялося  Світило
Провісником  днини,
Починаючи  ходу
По  верхах,  по  кронах,
Пробиваючи  пітьму
В  променистих  гронах.
Мінялися  кольори
З  сірих  на  яскраві,
Відкривалася  палітра
В  червоній  заграві.

Тишу  пробивали  звуки
Перші,  полохливі
На  низьких  напівтонах
У  ранко́вім    зриві
Птахів,  тварин  і  комах
В  зелених  отавах,
Стаючи  гучнішими
В  росянистих  травах.
Купалися  у  Сереті
Промені  ті  й  звуки
В  тихоплинних  водах,
Де  неначе  руки
Омивало  жабуриння,
Що  за  течією
Граціозно  вигиналось
Космою  своєю.

Озивались  когути
З  Кута  й  Оболоні
Надривали  голоси
Крила,  як  долоні,
Розправляли  і  плескали
Вітали  Зорю,
Стоголосо  розносилось:
-  Ку-ку-рі-ку-ку  !!!
Розпливалось  по  вигону
Давньому,  при  школі,
А  було  ж  тут  ярмарко́вих,
Як  колосся  в  полі.
Давно,  давно  на  Іва́на
Ревло,  гомоніло
Усього  було  в  достатку,
Що  тіло  хотіло
Від  чобіт  до  капелюха,
Від  коня  до  гуски,
Коралі,  хустки,  дукати…
Нитки  і  мотузки.

Задів  промінь  оті  струни
Пішов  у  долину
Через  Місто  в  Дзюбів  луг,
Серет  вигнув  спину,
Завернувши  під  Стінкою,
Пішов  на  пороги.
Скрипів  тихо  старий  млин,
Чекав  допомоги
Від  води,  що  обертала
Колесо  зубате,
Щоби  при  його  підмозі
Зерно  зпетлювати.

Загорався  Святий  Ян
У  променях  златі
Щоб  душею  у  селі
Всі  були  багаті,
Окропилися  з  джерел
Святих  Підгорою,
Знамено  хресне  поклали
Правою  рукою.

Так  й  котився  Сонця  диск
За  Кляштор  ховався,
Щоб  спочити,  сил  набрати,
Щоб  й  завтра  почався
Знову  дивний  земний  день
Тут  під  небесами,
Щоби  ми  його  спожили
Вповні  разом  з  вами…

30.01.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021

ТИ Є

Ти  є  -  й  Тебе  немає…
Хіба  ж  так  може  бути?
І  чи  можливо  це  збагнути  ?
Те  -  де  проходить  ота  грань,
Єства,  бажань  і  сподівань,
Де  дотик  є  душі  -    не  тіла,
Де  свічка  ще  не  догоріла,
Яка  дарує  диво-час,
Який  без  меж  єднає  нас…

Немає    відстаней,  ні  часу
Відкинемо  ту    сіру  масу
Нікчемних,  непотрібних  дій,
Бо  час  цей  наш  –  не  тільки  свій…
Слова,  слова…  Та  не  сказати
І  неможливо  передати
Оту  безмежність  крил  душі,
Яка  лягає  у    вірші.
Прості  римовані  рядки,
Як  дотик  теплої  руки,
Мов  плескіт  тихих  хвиль  на  морі,
Де  засинають  ранком  зорі…

Нам  небо  шле
Свій  добрий  знак,
Тим  двом  серцям,
Що  б’ються  в  такт…

17.01.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021

НА ДУШУ ЧАСОМ КАМІНЬ ЛЯЖЕ…

На  душу  часом  
                           камінь  ляже,
Він  стисне  груди
                           мов  кулак,
Він  полином  гірким  
                           проллється
На  серці  викарбує
                           знак.
Ви  не  носіть  його  
                       у  со́бі,
Бо  він  роздавить  вас,  
                       тому  -
Розпорошіть  його,  
                     розбивши,
Зметіть  непрохану
                     суму́.
Нелегко  це,  
                   думки  прокля́ті,
Будуть  кружляти  
                   бумерангом,
Та  після  ночі,  
                     неодмінно,
Ви  насолодитесь
                     світанком.

Спожийте,  та  на  
                     повні  груди
Прозоро-чистеє
                     буття
І  зрозумієте  -
                     прекрасне,
Таки  прекрасне
                     це  життя.

23.01.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021

ЯК МИ БУЛИ БАХУРЄМА

Як  ми  були  бахурєма
Не  сиділи  в  хаті
І  на  ружні  там  трафунки
Все  були  багаті.
Чи  то  літо,  чи  зима
Не  загонєт  з  дво́ру
Мали  ми  Серет,  леваду,
Стайню  і  комору.
І  носило  нас  по  них
З  до́світа  й  до  но́чи
Аби  сє  дібрати  тхаті
Витріщувов  во́чи.

В  літі  майже  цалий  день
Були  на  Сереті,
При  худобі  на  леваді,
З  вудков  в  очереті,
Футбол,  «во́йна»,  лапанки́,
Буда  в  шкарпі,  в  лісі,
Ровер,  ножички,  рогатки,
Стріли  й  луки  в  стрісі.
З  води  в  воду,  в  порохи,
Будлаки,  кропиву…
На  мацаки́  брали  рибу,
Було  місце  диву.

А  приходила  зима,
Знов  не  всидиш  в  хаті,
Санки,  коньки,  шайба  з  блєхи
І  лижі  в  загаті.
Купа  дітей  летит  з  горба
На  санках  в  долину
Всі  в  снігу́  і  бурульках,
Видно  голу  спину.
Наїмосє  снігу,  леду,
Вип’єм  води  з  студні,
Пар  валит,  як  від  коней,
Файні  були  будні.

Лісові  горіхи  в  Стінці,
В  вересні  збирали,
Під  спортивне,  під  резинку
Повно  напихали.
Чорну  їли  ми  вурду,
Ягоди  і  япка,
Черешні  в  Локаційках,
«Пляцки»  пекла  бабка
На  блєті  нам  з  бараболь
Їли  й  реготали…
Ми  самі  своє  дитинство
Собі  будували.
Не  ходив  ніхто  за  нами
Де  воно  там  лазит,
Чи  си  щось  не  приробило,
Може  хто  образит  ?
Ми  робили  всьо  самі
Нам  хватало  духа,
А  приплентовсє  до  хати
Дістов  поза  вуха,
Почуховсє,  щось  там  з’їв,
А  з  ранє  за  сво́є,
Бо  колєґи  вже  чекают
І  дитинство  тво́є.

07.01.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021

ГІРКІ УРОКИ ІСТОРІЇ

ГІРКІ  УРОКИ  ІСТОРІЇ

Биймось,  браття  українці,
Биймось,  до  загину,
Втопім  у  своїй  кровІ
Себе  й  Україну...

Чотириста  років  тОму,
Триста,  двісті...  Нині,
Довбанім  себе  добряче
Граблями  по  спИні.
Довбанім  в  чоло  немудре  -
Але  чи  прозріємо  ?
Майже  півтисячоліття
Однаково  діємо.
Тетеря,  Юрій  Хмельницький,
Петро  Дорошенко,
СамойлОвич,  Многогрішний,
Михайло  Ханенко...
То  наші  славні  гетьмАни  -
Один  з  другим  бились,
Лівий  берег,  правий  берег
Все  Дніпром  ділились.
Кидалися  вліво,  вправо,
Від  турків  до  Польщі,
Та  від  чварів  попадали
У  пащу  до  мокші.
От  так  всіх  наших  гетьмАнів
Мокша  й  розтерзала,
Тортурами,  дибами...
Чи  в  Сибір  загнала.

Наші  дні.  Граблі  ті  сАмі.
Знов  два  таборИ,
А  москва  вже  на  границі,
Пре  знутра  й  згори.
Москаль  прийде  в  Україну,
Вискаливши  ікла,
Щоби  ні  одна  душа,  панове,
З  "обіймів"  не  втІкла.
І  потече  кров  рікою
У  Чорнеє  море,
Прийде  чергова  Руїна,
А  з  ним  людське  горе...

Між  собою  биймось,  браття,
Биймось  до  загину..,
А  хто  ж  буде  боронити
Неньку  Україну  !?

10.07.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2020

СТАРІ БАТЬКИ

Тримали  нас  батьки  за  руки
Вели  усіх  в  нетеплий  світ,
Щоб  ми  там  вижили  і  жили,
Щоби    продовжили  свій  рід.
Ми  йшли  разо́м  рука  об  руку,
Не  розбивались  об  розлуку,
Ми  спілкувались  на  словах
З  часом  частіше  у  думках…

Ідуть  роки,  ні  –  шаленіють,
Мужнієм  ми,  батьки  старіють
І  вже  твоя  рука  тримати
Повинна  ту,  щоб  дань  віддати,
Тепло  віддати,  піклування,
Безсонні  ночі,  спілкування.
Бо  вже  вони  стають,  як  діти,
Треба  доглянути  й  терпіти,
Так,  як  терпіли  вони  нас  -
Тут  на  Землі  всьому  свій  час.

Ні,  не  терпіти  –  бо  це  дань
І  втілення  тих  сподівань,
Які  батьки  тихо  леліють,
Коли  добро  в  серця  нам  сіють.

Візьміть  їх  руки  із  добром,
Наповніть  душу  їм  теплом.

21.12.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020

ДНІ

Ми  спішимо,
Ми  дні  рахуємо,  
Ми  Дні  народження  
Свої  святкуємо.
Круг  Сонця    бігає  Земля,
Його  відкриє  то  закриє,
Зігріє  нас  піде  в  поля,
Чи  завірюхою  завиє
Й  засне  натруджена  рілля…

Ми  ж  крутимось  довкруг  проблем,
Які  щодень  на  горизонті,
А  треба  жити,  просто  жити
В  для  тебе  створенім  П’ємонті.

Не  так  важливо  скільки  днів
Нам  всім  відміряно  в  житті,
Важливо  те  –  скільки  ЖИТТЯ
Ми  закладемо  в  дні  оті.

19.12.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2020

РІДНИЙ КРАЙ

Як  описати,  передати,
Словом  яким  намалювати  ?
Ту  неземну,  земну  красу
Прозорочисту,  мов  росу.
Ту  даль,  що  вабить  глибиною,
Маревом  вабить  за  собою
У  сині  гори  в  далині,
Які  виблискують  в  вогні
Проміння  Сонця,  що  сідає,
По  небу  зорі  розкидає
Тим  миготливим  діамантом,
Буття  довершеним  брильянтом.

Повітря  молока  парного
Вдихаєш,  п'єш  -  для  тіла  тво́го
Створив  Всевишній  ці  щедро́ти,
Тобі  теж  залишив  роботи,
Не  плюндрувати,  прикрашати,
Для  того  щоби  споживати
Нашим  й  прийдешнім  поколінням,
Щоби  живитися  корінням
Тим  Богом  даним  нам  розмаєм,
Який  зоветься  рідним  краєм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020

ВЕЛИКА ЖІНКА

«Замість  червоних  корогов,
Високо  знятих,  лиш  червона  кров
Річками  всюди  сумними  тече,
Стражденне  серце  тугою  пече…
«Яка  краса  –  відродження  країни»-
Яка  печаль  –  надій  сумні  руїни!..»

Олена  Пчілка  «  Червоні  корогви»
30.01.1918  р.

Вийшла  з  серця  України,
З  полтавського  краю
В  час  занепаду,  руїни  -
Та  в  квітах  розмаю
Із  теплом  вдихнула  рай
Не  природи  –  казки!
А,  вже  з  часом,  Зелен  Гай
Додав  душі  ласки.
Київ,  Волинь,  Колодяжне
Й  над  все  –  УКРАЇНА  !
А  навкруг  москва,  москва…
Й  червона  калина
Скапує  долу  сльозАми,
Не  сльозАми  –  кров’ю,
А  вона,  як  справжня  мати,
Напува  любов’ю
Дітей,  шестеро  дітей,
Вчить  рідної  мови,
Захищає  від  людей,
Від  тої  полови,
Яка  губить  зерно  правди
Про  коріння  роду,
Тай,  що  навчать  оті  зайди?
Щоб  не  дали  плоду?
Ті  суцвіття  українські
Бо  -  «Яка  ж  різниця…»
По  якому  розмовляти
«стог»  там,  чи  «Копиця».

Дала  псевдо  своїй  Лесі  
«  Леся  УКРАЇНКА»
Перша  –  вищій  поетесі,
Так  –  бо  перша  жінка
По  Шевченку  поетеса
Справжня  –  та  хто  ж  знає,
На  попсу  нам  наша  преса
Очі  відкриває.

Перша  жінка  Академік,
Журналіст,  прозаїк,
Фольклорист,  художник…
Багато  «мозаїк»
Сотворила  за  життя,
От  тому  і  «Пчілка»
Їй  не  личить  забуття,
Це  ж  корінь  –  не  гілка
Древа  нашого  живого
Його  треба  знати,
«  Орлове  гніздо»  знайти
Й  врешті  прочитати.

Є  автором  слова  «Мистецтво»,
Відкрила  Руданського  нам
ЇЇ  ж  «  Гарбуз  по  городу…»
Давно  ходить  собі  сам.

Скільки  від  нас  заховали,
А  ми  й  не  шукаємо,
Роду-племені  не  знали,
Тепер  пожинаємо…

12.12.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020

ДОТИК

Коли,  згадайте,  босоніж
Ваша  нога  Землі  торкалась
І  той  тонкий,  як  шкіра,  шар
Вами  на  дотик  відчувалась?

Ви  доторкніться  до  Землі
Й  вона  віддасть  свої  секрети,
Це  в  порівняння  не  іде,
Коли  на  вас  старі  штиблети.
Ступіть,  коли  коври  зелені
Застелено  на  чорнотУ,
Ви  наберіть  землі  у  жмені
Відчуйте  справжню  теплоту,
Яку  дарує  нам  планета,
Ви  доторкніться  хоча  б  раз,
Тоді  відчуєте,  як  втома,
Впаде  сама-собою  з  вас.

14.08.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020

НАДИХАЙТЕСЬ ЖИТТЯМ!

ЛЮДИ  !  
Нади́хайтесь  життям!
Воно  крізь  пальці  протікає.
Серце  відкрийте  почуттям,
Яким,  повірте,  меж  немає,
Не  закривайте  свою  душу
І  не  крадіть  в  себе  своє́,
Не  так  важливе  слово  -  МУШУ!
Бо  на  кону  життя  твоє́.

Нам  всім  відміряні  тут  дні,
У    буднях  непростих  земних,
Повірте,  все  ж    вони  одні
В  проміння    Сонця  золотих.
Відкиньмо  ту  відроблену  золу,
Що  наші  прагнення  тормо́зять,
Вийдем  на  Сонце  крізь  пітьму,
Хай  наші  нерви  не  ялозять
Не  варті  і  гроша́  думки,
Нехай  краще  шляхи  проложать
В  шляхетно-світлії  роки́
І  днів,  прекрасних  днів,
Примножать.

28.11.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020

СВОБОДА

Свобода,  панове,  свобода!
Та  дасть  її  тільки  природа
У  тишині  й  силаголоссі
Коли  хліба́  давно  в  покосі,
Коли  сльота,  дощі,  болото,
Коли  дерева  знявши  злото,
Листви  чарівної  печалі
Введуть  нас  в  неосяжні  далі
Зимової  білонавкру́ги,
Що  не  залишить  навіть  смуги
Периновкритої  землі
І  на  зажуренім  чолі
Її  турбот  затихнуть  болі
І  вко́тре  у  стражденній  долі
Такої  рідної  Землі
Прийдуть  ті  благодатні  дні
У  спо́кої  і  без  печалі,
Й  підемо  всі  в  нам  дані  далі.

26.11.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020

НОВИЙ ДЕНЬ

Уже  в  дорозі  новий  день
Із  темно-синьої  імли,
Із  царства  чорної  пітьми  
Приходить  промінь  на  пору,
Спинивши  холод,  дасть  теплу
Дорогу  світлу  в  щось  нове,
Що  з  ним  у  часі  попливе,
Як  неповторний  Божий  дар
Для  всього  сущого  нектар.
Щоби  спожили  по  краплині
Бо  він  залишиться  в  цій  днині
Не  буде  більш  під  небесами,
Бо  прийдуть  інші  панорами,
Інші  кольо́ри,  звуки,  зорі
І  хвилі  зміняться  на  морі…

Неперевершений  день  цей,
Та  для  допитливих  очей,
Простого  року,  день  простий,
Простого  місяця  та  спий
Ти  дар  цей  спраглими  ковтками,
Відчуй  себе  під  небесами
Й  ту  незбагненну  дивину,
Життя  земного  царину.

Народжується  щось  нове
В  якому  вкотре  оживе
На  голубій  диво-планеті
День,  просто  день
В  століть  букеті.

22.11.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020

РІВНОВАГА

Яка  відрада,  як  робота
Приносить  радість  і  спокІй,
Бо  відчуваєш,  що  гризота
Немає  шансів  і  надій.
У  тих  трудах,  що  нам  дарує
Сумісність  тіла  і  душі,
Коли  нічого  не  нервує
І  не  турбують  бариші…

Бо  сказано  у  Книзі  древній,
Що  щастя  більшого  нема,
Коли  людина  на  творіння
Своїх  рук  радо  позира.
Все  без  галопу,  без  надриву,
Без  суєтної  мішури,
Не  завмирає  тобі  серце,
Почувши  окрики  згори.
Коли  години  не  рахуєш,
Коли  приносить  фах  плоди,
Коли  єством  своїм  відчуєш
В  житті  ти  йшов  саме  туди.

Шукайте,  люди,  мо  знайдете,
Щоб  в  білу  днину  чи  вночі,
Йшли  на  роботу,  не  на  плаху
Творити  радість  й  калачі.

20.11.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020

СВЯТИХ ТАК МАЛО НА ЗЕМЛІ…

Святих  так  мало  на  землі…
Все  більше  грішних,  та  між  ними
Є  ті,  яких  бентежить  це,
Які  не  бачать  себе  ними.

Є  ті,  які  щось  говорили,
Є  ті,  в  яких  вже  слів  нема,
Може  вони  щось  й  провинили,
Але  ж  все  в  світі  не  дарма...
Вони  ж  кладуть  свою  стежину
Й  відчути  даність  хочуть  там
Де  всі  по  праву  мають  бути,
Та  чи  дійде  він  туди  сам?
Мо  хто  й  дійде,  та  допомога
Не  буде  зайвою  йому,
Тому  проста,  щира  розмова
Є  допомога,  а  тому  –

Спілкуйтесь  люди  з  різним  людом,
Вам  то  є  байка,  а  от  їм...
То  не  бальзам,  то  суть  на  душу
Почути  треба  вам  їх  всім.
В  вас  нема  часу,  нема  змоги,
Нема  бажання  й  терплячок,
Але  на  тому  боці  трубки
Чекають  слова,  не  гудок...

16.11.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020

ПРОРВИСЬ

Прорвись  крізь  марево  буденне
Відчуй  винятковість  свою́,  
Повір  в  оте  диво  надзе́мне,  
В  оту  неповторність  твою́.  
З  якою  тебе  поселили
На  цій  дивовижній  Землі,  
Скрижалі  Буття  привідкрили
Щоб  був  ти  в  Господнім  теплі.  

Щоб  був  ти  в  добрі  і  любові,  
Добро  і  любов  віддавав
Свій  шлях  прокладав  на  основі
Обов'язку,  честі  і  прав.  
Які  загубити  не  гоже
Й  комусь  забирати  їх    -  зась!  
Хай  кожен  собі  допоможе,  
Щоб  й  завтра  зоря  зайняла́сь
У  неповторному  ранку,  
Де  осінь,  нетепло,  сльота.  
Я  ж  вірю,  що  все  зло  минеться
Й  прийде  на  цей  Світ  -  ДОБРОТА!  

14.  11.  2021  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020

МИ ВСІ МАРНУЄМО СВІЙ ЧАС

Ми  всі  марнуємо  свій  час
На  життя  сіре,  без  прикрас
І  заповняємо  його
Простим  буденним  хламом
Не  відчуваючи  тогО,
Що  йдемо  справжнім  храмом.
Який  був  створений  для  нас
І  нам  відміряно  тут  час
На  Богом  обраній  планеті
Єдиній  квітці  голубій
У  мертво-чорному  букеті.

Нам  просто  треба  зупинитись,
Стати,  присісти,  подивитись
На  все,  що  поруч,  на  траву,
На  те,  що  бачиш  наяву.
Руки  розправте,  що  є  сила,
Відчуйте,  що  данО  нам  крила
Злетіти  там  за  неба  край
Де  полонини  й  водограй,
Де  величаві  осокори,
Смереки  підпирають  гори.
Біжить  Черемош,  йде  Дніпро
Де  розливається  добро
Не  надбане,  а  Богом  дане,
Що  знов  розквітне,  не  зів’яне
У  кругообігу  життя.
Не  відкидайте  почуття,
Які  природа  заложила,
Ви  ж  обрубали  свої  крила
І  ,  як  примара,  бредетЕ,
І  те  не  так,  і  це  не  те…

Відкрийте  душу,  протріть  очі,
Настане  день,  минуться  ночі.

07.11.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020

СТАРІ ДРУЗІ

(завдячую  товаришу-одногрупнику
по  Львівській  Політехніці  
Ярославу  Новицькому)

Старі  друзі  –  це  юність  сьогодні,
Зустріч  з  ними  –  без  меду  п’янка,
Тепло  з  ними  й  у  днини  холодні
Є  на  світі  ще  щирість  така  ?
Коли  хрускіт  по  тілу  в  обіймах,
Коли  потиск  руки  аж  іскрить,
Коли  слів,  як  багато  так    мало,
Коли  час  зупиняється  вмить.

Не  чекайте  гучних  ювілеїв,
Відкладати  на  потім  не  варт,
Тут  нема  корифеїв  й  плебеїв,
Бо  пройшли  ми  всі  юністю  гарт.
Дружба  та,  як  настояні  вина,
Що  міцніє  з  роками  й  всяк  час,
Коли  зустрічі  прИйде  хвилина,
Наповняє  по  вінця  всіх  нас.

Ви  надихайтесь  тим  спілкуванням,
Позитивом  упийтеся  вщент,
Дайте  волю  простим  цим  бажанням
Й  благодатний  наближте  момент.

25.10.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020

СЕРЕТ

Тихий  Серет,  во́ди  тихо
Не  несе  -  леліє,
В  жабуринні  колишеться
Про  щось  добре  мріє.
Шепочеться  з  берегами,
Дразниться  з  вербою,
Вурду  червону  так  чорну
Напува  собою.
Стає  дзеркалом  для  Сонця,
Щоб  причепурилось,
Біля  млина  хлюпочеться,
Згадує  -  крутилось
Те  старе,  залізне  коло,
Гралося  водою,
Хто  сильніший  сперечались
Завжди  між  собою.

Вночі  повний  Місяць  фосфор
Кидає  на  во́ди
І  купаються  в  них  зорі,
Додаючи  вроди.
Білим  о́брусом  дорогу
Собі  стелить  долу
Й  простягається  Серетом
Від  кладки  й  за  школу.
При  Підлозі  під  Стінкою
Вкриється  туманом
І,  поки  ніхто  не  бачить,
Подріма  над  раном.
А  сховається  Венера,
Краєм  зажовтіє,
Синь  проб'ється  з  чорноти,
Обрій  зажевріє  -
Прокинеться,  умиється
Чистою  росою
І  в  дорогу  до  Дністра
Тихою  ходою.

Чистий.  Тихий.  Неповторний.
Спокійно  -  глибокий.
Не  ріка,  а  просто  шлях
Душі  в  Світ  широкий.

06.09.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020

Я НАМАЛЮЮ ТОБІ…

Я  намалюю  Тобі  тишу,  
Я  зачерпну  Тобі  краси,
Я  подарую  Тобі  щирість
І  діаманти  із  роси.
Я  поведу  Тебе  у  небо
У  ту  незвідану  глибінь,
Я  розкажу  Тобі,  як  треба
В  житті  цінити  Янь  і  Інь.
Як  дихати  на  повні  груди,
Радіти  благодатним  дням
І  ЖИТИ,  ЖИТИ  не  губити
Тих  днів,  які  судились  нам.

Яка  велична  все  ж  природа,
Бо  творить  справжнії  дивА,
Вже  осінь,  скоро  пізня  осінь,
А  як  смарАгдова  трава.

20.10.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020

ЛІТНІЙ РАНОК

Коли  Сонце  ранком  корону
Крізь  віти  покаже  своЮ,
Промінням  тонким,  златотканним
Торкне  тихо  постать  твоЮ,
Ти  вийди  на  зустріч  і  душу
Наповни  тим  першим  теплом,
Що  небо  тобі  посилає,
А  ти  так  втішаєшся  сном...
Ще  виспишся,  ранку  ж  такого,
Що  променем  сушить  росу,
Не  бУде,  невже  варте  того
Проспати  таку  от  красу?
Де  ще  діамантами  вкрита
Зелена,  зелена  трава,
Де  зір  твій  милує  природа,
Які  ще  потрібні  слова?!
Щоб  вийти  на  зустріч  й  вдихнути
На  повні  легЕні  -  ЖИТТЯ!!!
У  душу  своЮ  зазирнути,
Думки  довестИ  до  пуття.

12.09.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020

НАПОВНЯЙТЕ ЖИТТЯ ЗМІСТОМ

Наповняйте  життя  змістом,
А  не  суєтою,
Будьте  просто  в  гармонії
Із  самим  собою.
Задумайтесь,  хоча  б  раз,
Для  чого  живете?
І  чи  колись  шкодувати
Про  то  не  будЕте,
Що  в  пошматованих  буднях
Не  було  години,
Коли  душа  поверталась
В  раба  до  людини.
Раба  безлічі  обставин,
Раба  слова  -  ТРЕБА!
Завжди  з  поглядом  під  ноги,
Тільки  не  до  неба.
Піднесіться  над  собою,
Дайте  душі  -  КРИЛА!
І  відчуєте,  яка
Є  внутрішня  сила
В  тому  суєтнОму  тілі,
Що  бреде  додому
Після  праведних  трудів,
Щоби  зняти  втому.
Наповняйте  життя  змістом,
Бо  вічна  гризота  
Де  взяти  на  кАвал  хліба,
Щоб  покласти  в  рота,
Затьмарує  все  прекрасне,
Що  створено  нам.
Й  треба  все  ж  таки  відчути
Божественний  храм
Дивної  природи,
Зоряного  неба,
Чумацького  шлЯху...
А  для  того  треба
(так,  між  суєтою)
Думати  не  тільки  шлунком,
Трохи  й  головою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020

НЕ ВІДКЛАДАЙТЕ НА ПОТОМУ

Не  відкладайте  на  потому
Радості,  мрії,  навіть  втому,
Радійте,  дійте  -  та  тепер
Не  з  понеділка,  не  в  четвер,
Бо  їх  просто  може  не  бути
І  ви  не  встигнете  збагнути,
Що  час  от  був,  а  вже  немає
Крізь  пальці  ллється  і  тікає...

Здається,  що  його  багато
І  що  настане  ЗАВТРА  свято,
Що  завтра  буде  все,  як  треба,
Що  завтра  впаде  манна  з  неба
І  ощасливить  неодмінно.

Не  ощасливить  і  не  впа́де...
Хтось  знову  час  ваш  собі  вкра́де,
Ви  мрійте  й  дійте,  час  летить
Прекрасна  кожна  життя  мить.

10.10.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020

НЕ ДІЛІТЬ БАТЬКІВ

Багато  років,  щасливо,
Іван  і  Марія
Прожили  в  старій  хатині
То  ж  була  надія,
Що  й  вікА  доживуть  разом
В  старім,  теплім  домі
Із  загатою  та  п'єцом
І  верхом  в  соломі.

Які  гарні  тут  роки
Пройшли  при  садочку...
Бог  послав  двійко  дітей
Сина  потім  дОчку.
Як  цвіли  вишні  в  саду?!
Діти  гомоніли
У  шибки  на  світло  в  травні
Хрущі  бубоніли...
А  літом  хата  в  квітках,
Маках  потопала
І  ні  горя,  ні  біди  тут
Родина  не  знала.
Теплим  був  той  дім  й  зимою,
Тріскотіло  ріщє,
Ходили  колядники
І  ще  веселіше
Ставало  в  оазі  щастя,
В  родинному  колі,
Уклінно  в  Бога  просили
В  молитвАх  всім  долі...

Пройшли  рокИ,  пішли  діти
У  своЇ  родини
І  до  хати  приходили
Лиш  на  іменини.
Ще  на  Пасху  і  Свят-вечір
Батьків  цілували,
Бо  завжди  сила  роботи
Все  часу  не  мали.
Постаріли  батьки  й  хата
З  ними  постаріла,
Як  сльоза,  капля  з  дощу
Крізь  верх  пролетіла.
Вирішили  діти  взяти
Батьків  по  одному
Дочка  маму,  а  син  тата
Й  лишити  "солому".
Полишити  те  гніздо,
Що  тепло  віддало,
Бо  тепер  вже  непотрібне
Обом  дітям  стало.
А  домівки  у  дітей
Не  вкупі  -  окремо.
-  Як  же  ми,  старий,  з  тобою
Не  разом  будЕмо?
Прожили  стільки  років,
Діти  розривають
І  про  наші  почуття
Навіть  не  питають...
Обнялись  старий  з  старою,
Як  вкопані  стали,
Дві  гіркі  сльози,  старечі,
На  підлогу  впали.
-  Чи  зустрінемося  ще
На  цім  світі,  Йване  !
-  Я  не  знаю,  та  без  тебе
Моє  серце  стане...
Й  загубилося  прощальне:
-  Іванеее  !..
-  Марієєє!..
Не  діліть  батьків,  нехай
Воля  Божа  діє.

07.08.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020

ПІДТРИМКА

Підтримуйте  одні  других
             добрими  словами,
Тому,  що  пливемо  разом
             одними  човнами
У  бурхливому  потоці
             життєвих  проблем
І  від  нас  одних  залежить
             хащі  чи  Едем
Ждуть  по  берегах  на  нас,
             всі  ж  подорожуємо,
Й  спів  птахів  чи  шум  вітрів
             в  тих  мандрах  почуємо.

Підтримуйте  одні  других
             добрими  словами,
Все  таки  за  нами  вибір
               тут  між  берегами...

11.08.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020

СЕРПНЕВИЙ РАНОК

Я  пішов  у  серпневий  поранок,
Я  надихався  літнім  теплом,
Це  душі,  а  тілу  сніданок
Все  єство  наповняє  добром.
Тут  росою  вмиваються  трави,
Переспів  чути  ранніх  птахів,
Діамантами  вкриті  отави,
Все  живе  прокидається  з  снів.
Я  впиваюсь  тим  запахом  літа,
Квітів,  трав,  м'яти  і  чебреця,
Я  б  за  ним  обійшов  і  пів  світу,
Тільки  б  диву  не  було  кінця.

Сонце  в  променях  Землю  купає,
Журавлі  обняли  синеву,
Зелен  день  вже  ходу́  набирає,
Запитайте:  "Ті  ди́ва  кому?"
Як  не  нам  на  Землі  нашій  грішній
І  такій  надпрекрасній,  тому  ...

Зачерпніть  повні  пригорщі  дива,
Заховайте,  зв'язавши  вузлом,
І  черпа́йте,  коли  буде  злива,
Чи  гроза  над  невтішним  чолом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020

Я УКРАЇНЕЦЬ

Я  українець,  просто
               українець  я...
І  Україна  -
                 то  моя  земля.
Ці  гори,  доли,
                   цвіт  калини,
Ріки,  моря,
                     карпатські  полонини...

Я  українець,  просто
                     українець  я...
Жили  тут  пращури,
                       живе  моя  сім'я
Й  душі  моїй  
                       судилося  тут  жити,  
У  тій  красі,  що  Бог  
                         зумів  створити.

Я  українець,  просто
                   українець  я...
І  мова  українська  -
                   це  моя,
Бо  наймиліша
                     з  усіх  мов,
Рідна  тече  в  мені
                       вкраїнська  кров.

Я  українець,  просто
                       українець  я...
Древня  історія,
                       що  тягнеться  здаля,
Підживлює  мене
                       своїм  корінням
І  є  фундаментом
                       прийдешнім  поколінням.

Я  українець,  просто
                       українець  я...
І,  як  в  НАРОДУ,  
                       правда  в  нас  своя.
Я  гордий  тим,
                       що  українцем  є
Чужого  не  потрібно  -
                         не  віддам  й  своє.
Ні  разу  на  чуже  
                         не  зазіхали,
Стоятимемо  тут,
                           як  і  віки  стояли
Й  зерно  кидатимем
                             натрудженій  ріллі
На  Богом  даній
                               нам  землі.

Я  УКРАЇНЕЦЬ,
                           ПРОСТО  УКРАЇНЕЦЬ  Я...

СЛАВА  УКРАЇНІ!!!
               

25.07.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020

ДОРОГА

Їхов  я  до  Тернопо́лє
Щось  там  купувати,
Лишень  виїхов  з  подвірє
Почєв  шляхувати.
Словами  не  перекажеш,
То  траба  відчути,
Се  тобі  не  карманадлі
Навіть  не  андрути.
На  андрутах  є  ямки,
На  дорозі  -  ями,
Такі  са́мі  квадратові
З  рівними  краями.
Круглі  є,  глібокі,  довгі,
Дрібонькі,  великі,
Скачут  по  них  машини́,
Як  ті  кози  дикі.

Зліва  вправо,  зправа  вліво
Бідні  ті  опони,
Радия  в  авті  не  чути,
Лиш  твої  прокльони.
На  дорозі  дивишсє
Не  за  машина́ми,
Вочи  вивалив  й  шукаєш
Чергової  ями.
Як  би  ти  не  виґаплєвсє,
Як  не  щурив  вочи,
Твоє  авто  всьо  равно
В  якусь  яму  вскочи.
Муфта  пахне,  гальма  виют,
Підвіска  співає  -
Се  укра́їнский  шофе́р
Дорогу  долає.

Чи  в  когось  мозґів  нема,
Асфальту,  щебнє?
Що  ми  по  тих  "автобанах"
Їздимо  щоднє.

27.06.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020

РОЗМОВА ОНУКА З ДІДОМ

-Що  в  нас,  діду,  попере́ду
І,  що  там  в  вас  ззаду?
Думаю,  вот  думаю
І  не  дам  си  раду.
Бо  всі  кажут  -  ми  ще  встигнем,
Ви  ж  своє́  пожили,
Розтолкуй  мені  сево,
Бо  не  маю  сили.

-Я  тако  ти  ска́жу,  внучку,
Нам  се  теж  казали,
Що  ж  там  спереду  чи  ззаду
Ми  такой  не  взнали.
Бо  то,  як  в  тім  аніґдоті
Про  гуцулів  із  Карпат,
Розказов  його  мені
Чи  то  шваґер,  чи  то  сват?

-Хотів  єден  чоловік
Взнати  де  гуцули,
Ну  тай  пішов  у  Карпати,
Кажут,  що  там  бу́ли.
Питаєтьсє,
-Тут  гуцули?
-Та  далі  там,  далі.
Пнетьсє  хлоп  ще  вище  в  гори,
Збиває  сандалі.
-Тут  гуцули?
-  Нє,  ще  вище.
Ще  троха  і  вже,
За́йдете  за  ту  Кичеру,
То  вже  там  й  буде́.
Зайшов  за  гору  високу,
Радий,  що  добровсє.
-Тут  гуцули?  У  людей
Тамтешніх  спитовсє.
-Нє,  пройшли,  панунцю,  ви,
Бо  гуцули  ззаду,
Звідки  так  поважний  пан
Припертись  дов  раду.
-Та  казали  вони  тутка!
-Ка́жу  вам,  що  там,
Можу  сє  ще  забожити
Я  ж  не  бре́шу  вам.

Так,  як  в  горах  тих  гуцулів
Не  видів  той  пан,
Життє  спереду  ні  ззаду
Не  видит  й  Їван.
Те,  що  ззаду,  призабули,
Спереду  не  знаєм,
Щось  там  собі  фантазуєм
Так  і  шкандибаєм.

11.06.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2020

ПІДГОТОВКА ДО СТАРОСТІ

Я  тако  ти  скажу,  Йване,
Кажут,  вот  життє  погане,
Бо  з  чєсо́м  старіют  люди,
Чось  від  того  стогнут  всюди.
Я  ти  ска́жу,  то  не  так  -
Би  відчути  життє  смак
Акраз  старітисє  й  тра,
Бо  на  всьо  своя  пора.

Вот  для  чого  люд  сє  вчит,
Вночи  робит,  мало  спит?
Вот  до  чого  люд  всьой  йде,
Дорога  куда  веде?
Малого  ведут  в  садок
(або  вдома  без  морок)
Вже  готуют  го  до  школи,
Букви  перші  вчут  поволи,
Танцювати  і  співати,
Абетку  й  рахунки  знати.
Далі  йде  мале  до  школи
Де  вже  довго,  не  поволи,
Там  гризе  граніт  науки,
Вчит  ружні  предмети,  штуки.
Як  то  скінчит,  йде    вже  далі
В  вишах  здоптує  сандалі,
В  училищах,  техніку́мах
Прибавлєє  у  розу́мах.

А  вивчитьсє,  неборака,
(диплом  у  руках  ознака)
Вже  бідне  йде  на  роботу,
Має  день  і  ніч  гризоту.
Оженитьсє  чи  віддастьсє
І  ту  чергове́  напастє  -
Траба  хати,  підут  діти,
А  їх  траба  взути,  вдіти.
Заклов  хату,  стайню,  сад,
Троха  вбровсє  в  "шоколад"-
Так  помало  роки  й  йдут
І  до  старости  ведут...

Підготовка  всьо  життє,
Би  матрас  не  терміттє
Ти  під  боком  мов,  Їване,
Там,  куда  ти  йшов,  тумане.
Як  так  довго  готувовсє
І  вот,  накінец,    добровсє,
То  радуйсє,  не  стогни,
Бо  прийшли  акраз  вони
Оті  благодатні  ро́ки,
Де  вже  менше  є  мороки.

Встань,  Їване,  помолисє,
Як  є  стара,  притулисє,
Дєкуй  Богу,  що  добровсє,
Куда  всьо  життє  спиновсє.
Здоровий?  Не  марікуй
І  нерви  собі  не  псуй,
Бо  не  всі  сюда  доперли
Щоб  зібрати  життя  перли.
Обдивисє  кругом  себе
Ну  і  що  не  так  у  тебе?
Ще  дибаєш  по  сім  світі,
Троха  зимов,  троха  в  літі,
Помагай  собі  й  країні
Не  спинєйсє  на  "Мівіні".
Злови  риби,  звари  юшки,
Болі  винеси  за  дужки
І  вдихай  (  поки  данО)
Старості  терпке  вино.

30.05.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020

МУДРІСТЬ

(мудрі  настанови  від  Маргарет  Тетчер  -
Прем’єр-міністра  Великої  Британії  1979-1990  р.р.)

Коли  свої  перші  гроші
Заробить  дитина
(на  морозиво  хоча  б)
То  в  вас  є  хвилина,
Перед  тим,  як  їх  лизне,
Вихватіть  й  кусайте
І  відсотків  так  із  20-ть
Собі  наминайте.
Поки  дитя  розгублено
Дивиться  на  вас,
То  ще  так  відсотків  30-ть
Відкусіть  в  той  час.
Після  того  віддавайте
Оту  половину,
І  при  тому  вже  навчайте
Скривджену  дитину.

Що  отак  держава  робить
З  усіма  грошами,
Які  люди  заробляють
Розумом  й  руками
І  від  кожних  "льодів"  в  тебе
За́вжди  щось  відкусять,
Та  відсоток  тих  відкусів
Пояснити  мусять.
Звіт  потребувати  треба,
Чому  стільки  взяли
Й  на  які-такі  потреби
В  закрома  поклали?

Якщо  зроблять  так  батьки,
То  ще  є  надія,
Що  виросте  покоління,
Яке  зрозуміє,
Що  в  держави  нема  гро́шей,
Всі  гроші  з  податків
І  потрібно  їм  прийти
До  нових  порядків.
Де  вони  не  тільки  МОЖУТЬ,
А  й  ПОВИННІ  знати,
Як  чиновники  їх  кровні
Будуть  витрачати.

Як  один  наш  вождь  сказав:
"Маємо,  що  маємо"  -
Вже  ті  "льоди"  так  скусали,
Що  й  смаку́  не  знаємо.

21.05.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020

НАУКА

Скоро  сє  кінчєє  рік  -
Тилько  рік  навчальний
В  кого  є  в  родині  учень  ,
То  дуже  повчальний.

Вчитьсє  бабка,  вчитьсє  дід,
Підключєє  сє  сусід,
Тато,  мама,  шваґер,  брат,
Сестра,  тета,  сваха,  сват.
Всі  сє  вчут  разо́м  в  онлайні
Би  оцінки  мала  файні
В  тій    школі  дитина
Дбає  вся  родина.
Сидєт  діти  по  хата́х,
Телефон  вічно  в  руках
(вони  й  так  го  не  пускают,
щось  там  дивлєтьсє  і  грают)
А  тепер  по  нім  сє  й  вчут,
Вот  скажіт,  люди,  не  цуд?
Замість  того  би  забрати,
Тепер  траба  прив’єзати.
Що  ж  то  буде  в  них  з  вочи́ма?
Би  не  виникла  проблєма
Цалий  день  в  тім  телефоні
Сверблєт  вже  від  них  долоні.

Завданнє́    ті  роблєт  всі
В  каждій  сивій  голові
Ще  сє  троха  щось  лишило,
Коли  в  школу  сє  ходило.
Каждий  щось  від  себе  скаже
І  задача  сє  розв’яже
На  ті  дроби  чи  проценти
"Учень"  зна́йде  аргументи,
Чо  писати  саме  так
І  який  покласти  знак.
Лічут  япка  і  грушки,
Ставлєт  в  реченньох  крапки́,
Дужки,  коми,  ружні  знаки,
Як  вирощувати  злаки,
Де  Іспанія,  Аляска
І  яка  найкраща  казка.
Як  писати  пряму  мову
І  що  взєти  за  основу,
Знают  всьо  -  гризут  науку
Би  допомогти  онуку,
Би  допомогти  дитині
Вчитисє  в  тій  школі  нині.
Вже  до  школи  хочут  діти,
Надоїло  їм  сидіти,
Гамір  класу  кличе  їх,
Тєгне  до  друзів  своїх.

МИ  ще  троха  і  вже  взнаєм,
Які  там  оцінки  маєм  !

19.05.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020

ДУМКИ В ГОЛОС

От  зрозуміймо,  люди,  те,
Що  більше  цього  не  будЕ,
Не  буде  просто  нам,
Окремо  взятим  -  сам
Живеш  на  дивнім,  білім  Світі
І  сам  підеш  -  один,  не  в  свиті.
Залишаться  хвилі  на  морі  
Й  родина,  по  первах,  у  горі.

Чому  кажУ?

Тому,  що  нам  тут  жити,
Вдихати  цю  красу,  не  нити.
Ступати  у  земні  простори,
Зайти  в  поля,  лани  і  гори.
І  спілкуватися  з  братами,
Прийти  до  батька,  свата,  мами...
На  каву  запросіть,  сусіди,
Щоб  об'єдналися  флюїди
Отого  дивного  життя,
Що  все  ж  не  має  вороття...

А  за  вікном  травень  буяє,
Природа  в  кОтре  починає
Свій  шлях  від  цвіту  до  плодів,
Нас  Бог  на  цьому  Світі  звів,
Для  чого?  То  ніхто  не  знає,
Але  ж  буття  якийсь  сенс  має?
Для  чогось  ми  тут  є  й  ці    трави,
Не  думаю,  що  для  забави.

Питань  багато  -  думи,  думи...
Чи  поїмо  усі  розУми,
Збагнемо  щось?
Чи  тільки  шлунок
В  житті  людини  той  трафунок
За  ради  чого  МИ  тут  є  -
Дивне  життя,  ЛЮДСТВО,  твоЄ...

07.05.2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020

КРИК ДУШІ

Заборона  !!!!  Заборона!!!
Друку,  мови  в  школі,
Кара!!!  Кара!!!  Кара  Смерті  !!!
Пісні,  церкви,  долі...
Триста  років  заборон,
А  ви  постіть  рашу,
Маєте  ж  найкращу  мову
Не  чужу,  а  нашу!!!

Вона  кращою  із  кращих  є
Чом  не  ціните  своЄ?
А  ту  мову  ката  
(так  званого  брата),
Що  вбив  Рибака.
Спинила  рука  
Його  -  бузувіра,
Взяв  Прапор  у  звіра
Не  дав  розірвати,
ЖИТТЯ  мав  віддати
За  УКРАЇНУ  !!!
А  ви  для  спомИну
Про  справжню  ЛЮДИНУ,
Мовте,  слухайте  рашу,
А  він  подивиться  на  вашу
З  небес  убогу,  пусту  душу
Тай  зятрясе  її,  як  гнилу  грушу,
Мо  й  витрясе  ті  віковії  пута
Й  пробудиться  Слава  забута.

Схаменіться,  яничари,
Любіть  УКРАЇНУ  !!!
Бо  нелюбов  приведе
Нас  всіх  до  загину.

25.04.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873439
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.04.2020

ГОРОДИ 2020

Починаютьсє  городи,
Сотики,  грєдки,
А  ту  ввели  карантин
З  легкої  руки.
Та  карантин  карантином,
А  їсти  сє  хочє,
Не  посадиш  бараболі,
Що  будеш  їв?  Клочє?
Не  можна  старому  з  хати
На  двір  виходити  -
Вот  цікаво,  хто  за  него
Має  всьо  зробити?
Що,  прийдут  поліціянти
Чи  з  "Білого  дому",
Посадєт  барабольки,
Підстелєт  солому?

Рад  не  рад,  а  тра  то  тра
Рівців  наробили,
Пару  міхІв  на  візок,
Аби  Бог  дов  сили.
Взєла  Ганька  з  собов  пашпорт,
Вбрала  тоту  маску,
Окуляри,  рукавиці
Ще  й  спрей  у  запАску.

Лиш  сє  смеркло,  на  город
ФОсами  крадесє,
На  помацки  бараболі
Садити  бересє.
Розкладає  бараболі,
Попелом  притрусит
Хоч  якогось  добрива,
Але  дати  мусит.
Чує  на  городі  в  мЕжу
Штефка  дає  раду...
Але  видит,  що  до  неї
Хтось  крадесє  з  заду.
Впала  Ганька  в  той  рівец,
Землицев  сє  вкрила,
Нараз  чує  -  бідна  Штефка
Вже  заголосила:
"Та  за  що  17-ть  тисєч?
Звідки  я  їх  маю?
Та  не  ївши  і  не  пивши,
Я  їх  не  вскладаю!"
Хто  то  слухає,  забрали
Штефку  до  машини,
Ганька  лежєла  в  рівци
Ще  зо  дві  години.

Загорнула,  належичє,
Тоті  бараболі
Тай  цофАєсе  назад
З  города  поволі.
На  помацки,  знов  фОсами,
Пси  на  Місєць  виют,
Страху  й  землі  сє  наїла
Аж  шляхи  трафлєют.
Маску  скинула  вже  в  хаті,
Милом  руки  миє,
Спрейом  пшикає  на  твар,
Владу  матом  криє.
Перевела,  бідна,  дух
Випила  гарбати,
Помолиласє  тихонько,
Поклала  сє  спати.

Сміх-сміхом,  але  скажіт,
Як  то  всьо  зробити?
Коли  ти  не  маєш  права
З  хати  виходити.

11.04.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871852
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.04.2020

ТЯЖКА РОБОТА

Коли  тяжко  тобі  буде,
Хлопе,  при  роботі,
Ти  згадай,  що  тяжче  було
Тобі  при  нудоті,
Як  нудився  без  роботи,
Марно  вбивав  час,  
На  годинник  поглядав
І  мучив  матрас.

Так  що  роби  собі,  хлопе,
І  не  кляни  долю,
Що  робити,  що  лежати
Ти  май  силу  волю.
"Добре  там,  де  нас  нема",
Де  ми  є  -  ще  краще,
Бо  таке  життя,  що  зробиш
То  сите,  то  натще.

24.01.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020

ПЕРЕМОГА

До  допису  "Геніально  про  українську  мову"  вірш  на  букву  "П"

ПЕРЕМОГА

Посірілим  полем  пройшли  побратими,
Піднімали  прапор  перших  перемог,
Проковтнувши  порох,  потом  перемитий,
Пекельним  поранком  під  пісні  пташок.
Полином  прогірклим  пропахла  піхота,
Полохливі  птахи  почали  політ
Полуднем  пекучим,  при  повнім  параді,
Папіросу  пальці  прикурили  -  піт
Покотивсь  по  плечах,  пострілом  пробитих,
Подолавши  прірву,  правий  переміг.
Привітали  просто,  посмішка  прикрита,
Потиском  правиці  прийняли  парад
Перед  п`єдесталом  поета-пророка
Поклялись  прогнати  погань  під  посад.

Приховалась  печаль,
Поряд  посмішок  -  плач
Проривається  проти  потреби.
Перестаньте,  прошу,
Пом`яніть,  покуріть,
Протиставте  підлоті  присягу.

16.01.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2020

ДОРОГА ДО ХРАМУ

Ні  -    не  тіло  
                       йде  до  церкви,
В  церкву  
                       йде  -  душа.
Де  спілкується
                         із  БОГОМ,
Бо  ЙОГО
                         вона.
Господь  Сина
                         пожертвував,
Щоби  спасти  
                         нас,
Спасти  наші
                         грішні  душі,
Коли  проб`є  
                         час  ...

07.01.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2020

З НОВИМ РОКОМ !

Може  я  старий,  не  знаю,  
Та  щурів  не  поважаю.  
То  традиція  не  наша,
Це  підкинула  нам  раша.
Вже  підсунули  свиню,
Тепер  ще  й  щура  в  меню.
Нащо  воно,  люди,  нам  -
Той  всесвітній,  не  наш,  хлам.

Всіх  вітаю  з  Новим  роком,  
Щоби  семимильним  кроком  
Ми  вертались  у  своє  -  
Воно  бігме  краще  є  !

31.12.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019

МОЯ ВУЛИЦЯ

В  нас  на  вулици  в  два  бо́ки
Було  повно  лю́да,
Хати,  стайні  і  городи  -
Та  лад  був  там  всюда.
Майже  на  каждім  подвіру
Корова,  телєтко,
Бичок,  гуска,  качка,  курка,
Єндики  й  пацєтко.
Всі  городи  потопали
В  ружних  сортах  маку,
На  межи́  росли  коноплі,
Кріп  й  м`ята  до  смаку.

Вулицє  сє  починала
В  нас  від  Богуна
Й  така  довга,  довга  стайнє
Стояла  єдна.
Він  їздовим  був,  мов  коні,
Троха  ґосподарки,
Всьо  спокійно,  тихо,  файно
Без  жадної  сварки.
Так  Квіцінський,  будівельник,
Їздив  на  Керсон,
Збудувов  велику  хату
І  в  тім  був  резон.
Четверо  там  було  діток,
То  чворак  й  поклов,
Аби  каждий  по  великій
Кімнаті  си  мов.
Далі  Дохтор,  в  давній  хаті,
Мов  п`єть  сіл  в  обслузі
Об`їжджєв  Кароль  на  ко́ньох
З  ним  по  всій  окрузі.
Вітер,  дощ,  літо,  зима
В  вікна  б`ют  і  йде  -
Тра  спасати,  дурно  в  ночи́
Ніхто  не  прийде.
А  так  Скрипник,  що  в  колгоспі
Був  десь  при  коморі,
Робив  і  жив  так,  як  всі,
Він  не  був  на  морі.
Любив  дуже  пироги
Скрипничка  варила,
Лиш  загледит  го  здалека
Вже  в  вокріп  ложила.
Два  брати  Москалики,
Ґрунт  по  половині,
Дві  хатини,  дві  стодоли,
Кури,  качки,  свині.
Ще  Михайло  черепицю
Робив  цементо́ву,
Спеціяльний  мов  станок-
З  піском  за  основу.
По  сусідству  -  Панькевичі,
Що  щітки  робили,
Половина  села  ними
Хати  си  білили.
І  хати  всі  білі  були,
Підмащені  синков,
Позичєли  єдні  в  других
Тої  синки  шклєнков.
Коло  него  жив  Кишкан,
Все  тримов  корову,
Поклов  файне  обійсьтє,
Все  підтримов  мову.
Про  те,  про  се  -
На  ровери  (пішки  не  ходив),
Як  не  їхов  на  нім  зверха,
То  збоку  котив.
Далі  сама  жінка  жила,
Дозє  коло  неї,
Навчиласє  хліб  печи
У  мами  своєї.
Що  була  орденоносцем
За  той  тютюнец,
Що  лишив  ї  на  долоньох
Не  єден  рубец.

Тут  сє  вулицє  кінчеє,
А  з  другого  боку
Зразу  не  було  хатів,
Лиш  фо́са  нівроку.
Дві  сестриці,  дві  Сендзючки
Були  доярка́ми
Немало  сє  надоїли
Молока  руками.
Зранє  до  ночи  на  фермі,
А  в  ночи́  дижур,
Коли  телятьсє  корови  -
Вочи  не  прищур.
Омелько  Сендзюк  в  колгоспі
Труби  й  крани  клов
І  як  тому  дати  лад,
Дуже  добре  знов.
Мов  конє,  бо  не  понесе
Тото  всьо  в  руках,
Там  тра  різака  з  карбітом,
Там  кливец,  там  цьвах.
Троха  вище  Богун  Тонько,
Перший  шофер  був  в  селі,
На  полу́торку  зелену
Ми  сє  ґапили  малі.
Як  пустив  кого  в  кабіну
За  руль  покрутити,
Перед  хлопцєма  ти  мов  вже
Чим  сє  похвалити.
Нище  него  дід  Багрій-
Шив  капці  й  чобо́ти
Правив,  латов,  зашивов
Не  був  без  роботи.
На  кілках  з  берези  шив
Чоботи  цайґові,
Ніхто  ноги́  не  змочив,
Всі  були  здорові.
Бабка  лагідна,  Багрійка
В  бахурів  була  єдна,
Ніґди  з  хати  не  пускала
Без  гостинців  нас  вона.
Так  Павлінка  горбатенька,
Лотоцкі  і  Со́ви  -
Про  якісь  сварки  сусідів
Не  було  і  мови.
Коло  Хре́ста  жив  Андрейків
Троха  нище  його  брат,
На  вулици  єдні  хлопці,
Мало  було  в  нас  дівчат.
А  за  пару  метрів  Стінка,
Горіхи  з  ліщини
І  "підлога"  на  Сереті  -
Теплі,  гожі  днини...

В  літі  стіни  в  тютюнах,
Коноплі  в  Сереті
Всі  силєют  тютюнец
На  глицю  в  вереті.
Людей  десь  під  шістдесєть
Було  по  два  бо́ки
І  то  всьо  було  при  купі  -
Якихсь  зо  два  кроки.

А  тепер  -  хоч  не  питайте,
Є  лиш  одиниці,
Пусті  хати  і  городи,
Троха  в  заграниці.

Не  думалось,  не  гадалось,
Що  у  наші  села,
На  такі  родючі  землі,
Пора  невесела
Завітає  й  завивати
Будуть  вітри  в  полі,
А  ми  по  чужих  краях
Шукатимем  долі...

28.12.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2019

ДВІ УКРАЇНИ

Дві  України  -
           на  вістрі  і  сита,
В  святкових  гірляндах
           і  вітром  прошита.
Там  на  нулі
           під  постійним  прицілом
Святкову  країну
             прикривають  всім  тілом.

Вони  там  за  нас
               і  за  себе  воюють,
Бо  цілу  країну
               вже  краєм  шматують,
Вгризаючись  в  тіло,
                 вбиваючи  нас,
Нас  українців,
                 війна  йде  і  час
Все  перемозі,
                 все  фронту  віддати,
Всім  одним  фронтом,
                 не  одні  лиш  солдати,
Зшивати  повинні
                 підірваний  край,
Нам  ВСІМ  будувати
                 на  землі  НАШІЙ  рай.

Не  дві  України  -
                 вона  в  нас  одна,
Згадайте  солдата,
                 як  п`єте  до  дна.

27.12.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019

Я НАРОДИВСЯ ДО КОСМІЧНОЇ ЕРИ

Я  народився  до  космічної  ери,
Не  продирявили  ще  атмосфери,
Ще  не  пробили  земну  оболонку,
Не  турбували  імли  Амазонку.
Дитя  ще  не  вирвалось  з  дому,
Бо  не  потрібне  воно  там  нікому,
Там  у  тій  чорній  дирі
(а  мо  там  якісь  упирі?)

Скільки  пройшло  тих  років
Й  багато,  багато  віків,
Перш  ніж  звелися  на  ноги
І  обійшли  всі  дороги,
Які  прокладали  по  ній,
Мушлі,  колисці  своїй.
Так  пропливли  океани,
В  небо  піднялись  з  птаха́ми,
Пірнули  в  найглибші  глибини,
Зійшли  на  найвищі  вершини...

Та  манить  той  Чумацький  Шлях
Й  безкрає  небо  у  зірках.

Тісною  стала  рідна  хата
І  до  зірок  сестру  і  брата
Вже  тягне  незвідана  сила  -
Тільки  б  Земля  відпустила.

11.12.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857757
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2019

МАРІЯ

Марія  (Марко  Вовчок)
Прагнула  писати
І  писала  дрібно,  швидко,
Щоб  більше  встигати.
Щоб  донести  до  людей
Болі,  красу  краю,
Долі  жінок  України
Зупинити  зграю,
Яка  рвала  нашу  мову,
Не  давала  жити,
Але  волею  своєю
Все  ж  змогла  творити.

Приходила  до  Шевченка,
Співала,  читала,
Заходила,  як  до  батька,
Названим  вважала.
Він  звертавсь  до  неї:  "Доню",
Бо  дочкою  була,
Що  доносить,  як  і  він,
СЛОВО  -  щоби  чула
Знедолена  Україна
Свою  чисту  мову
І  обоє  просівали
"Зерно"  крізь  полову.

Була  блищою  за  всіх,
Хто  був  поряд  нього,
Вдарував  автопортрет
І  зошита  сво́го.
Списаний  в  Орській  фортеці
Віршами,  таємно,
Й  Євангеліє  своє́,
Щоб  не  було  темно
Іти  крізь  недобрий  світ,
Що  ганьбив  її,
А  найбільше  бруду  лили,
Як  завжди,  свої.
Куліш  пасквілі  писав,
Сміявся  єхидно,
А  вже,  що  казав  про  неї
Й  слухати  огидно.

Одержала  в  Римі  звістку,
Що  "батька"  не  стало,
Мов  колючим  дротом  серце
І  душу  скувало.
Не  старий  же  був  роками,
Зістарівся  бідами,
Кріпацькими,  солдатськими
В  самоті  "сусідами".

Кожен  в  світі  своє  лихо
Й  свої  біди  має
І  Марія  не  виняток,
Бо  не  оминає
ЇЇ  чорне,  гірке  ймення
Чорної  вдови
Така  її  урна  долі,
От  піди  злови
Ти  її,  оцю  жар-птицю,
Яка  зветься  -  ДОЛЯ,
Всі  ми  тільки  пілігрими,
На  все  Божа  ВОЛЯ.

                                                   p.s.    Два  Пророки,  два  Світочі
                                                                   Тарас  і  Марія  -
                                                                   Перечитуймо,  читаймо
                                                                   Й  не  згасне  -  НАДІЯ  !

10.12.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2019

ОПОРА

Йде  людина  по  житті,
Як  опору  має,
А  немає  на  що  спертись,  
Не  йде  -  шкандибає.

Вже  давно  мудрець  сказав:
"Дай  точку  опори
І  я  Землю  підніму",
А  з  нею  і  гори.
Все  людина  подолає,
Важку,  лиху  пору,
Якщо  поруч  відчуває
Надійну  опору.
В  яку  вірить,  як  у  себе,
Бо  в  скрутну  хвилину
Не  вагаючись  підставить
І  плече,  і  спину.

Часом  поруч  і  немає,
Та  якщо  існує,
Твоя  зболена  душа
Підтримку  відчує.
Бо  пройде  вона  крізь  час,
Відстані,  кордони
І  немає  на  Землі
Тої  перепони,
Що  зупинить  віру
В  надійність  опори,
Яка,  якщо  треба,
Зрушить  Землю  й  гори!

30.11.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857473
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2019

ШКОДА ТЕБЕ, УКРАЇНО…

Шкода  тебе,  Україно,
Шкода  тебе  й  сумно
Радять  собі  твої  діти
Зовсім  нерозумно.
Мають  вже  третій  десяток
Власную  країну,
Але  з  рабства  вікового
Не  випрямлять  спину.
Та  що  вона  бідна  зробить,
Як  цвіт  погубили,
Цвіт  нації  весь  під  корінь
У  землю  зарили.
Не  дали  плодам  дозріти
Власних  думок,  долі
Окупанти  історію
Іншу  вчили  в  школі.
Вчили  синів  твоїх  й  дочок,
Зав'язавши  очі,
Щоб  не  бачили,  не  чули
Ми  слова  пророчі.

В  нас  героями  були
Кати  України,
Як  ти  взагалі  воскресла
З  такої    руїни?
У  Полтаві  скільки  літ
Прославляли  бій,
Прославляли  ворогів,
А  не  народ  свій,
Який  не  бажав  москви,
Прагнув  вільно  жити
І  Батурин  показав,
Які  московити.

Відновили  пам'ятник
Другій  Катерині,
Яка  зруйнувала  Січ
І  пройшлась  по  спині
Шпіцрутеном,  канчуками,
Палями,  вогнем..,
Як  це  можна  зрозуміти?
А  ми  з  цим  живем.

Накладали  анафему
На  кращих  синів:
"Мазепинці,  Петлюрівці,
Бандерівці..."  Слів,
Ядовитих  не  жаліли
На  найкращих  з  нас
І  до  чого  добрехались
Бачимо  в  наш  час.

Кращі  сини  України
За  неї  воюють,
Та  здається  так,  що  більшість
Пострілів  й  не  чують
І  не  бачать,  і  не  хочуть
Бачити  -  ВІЙНУ!
Розуміти,  що  на  світі
Маємо  одну,
Одну  Матір-Україну
Другої  не  буде,
Пробудися,  схаменися
Український  люде.

08.12.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857404
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 09.12.2019

ПЕЛЬМЄНІ

Вот  скажіт?  Смакує  що
Всім  людьом  і  всюда?
Є  на  світі  такі  страви,
Є  так  звані  -  цу́да.
І  єдно  з  тих  цуд  -  ПЕЛЬМЄНІ  !
(ну  пироги  з  м'єсом)
Кісто  на  тоті  цуда́
Роблю  так  сим  чєсом  -

Лєю  шклєнку  у  мищинку
Газова́ної  води,
Півлижечки  соли,  цукру
І  єдно  яйце  туди.
Штири  лижки  (вже  великі)
Даю  там  волії
Заколочую  то  всьо
І  наступні  дії  -
Штири  стакани́  мукиці
На  ситі  просію
Й  засипаю  в  тоті  води
І  мішу,  аж  прію.
Кісто  файне  має  бути
Не  туге,  мєгоньке,
(а  хто  казов,  що  варити,
то  діло  легоньке?)
Най  кісто  троха  постоїт,
Бо  йду  фарш  робити,
(коли  є  готовий  з  склепу,
то  не  тра  крутити).
Даю  соли,  трошка  перцю,
А  так  тру  цибулю,
Кропку  води,  -  замішую,
Далі  б'ю  ту  ґулю.
Файно  виб'ю  ї  в  мищинці,
Стане  єдна  маса,
Мі  ся  зда́є,  що  пельмєні
Будут  перша  кляса!

Розтачєю  тонко  кісто,
Шклєнков  виріжу  кружки,
Наскладаю  рівно  фаршу
І  закручу  в  дві  руки.
Закипит  вокріп  на  ґазі,
То  підсолю  трошка
Закидаю  там  пельмєні
Й  дерев'єнна  ложка
Їх  помішує  легонько
(аби  сє  не  злипли),
Бисмо  часом  при  кінци
В  халепу  не  влипли.
Витєгаю,  як  спливут,
Мащу  тим  ,  що  маю,
Саме  краще  я  пельмєні
З  воцтом  споживаю.

Їжте,  люди,  на  здоров'є,
Лиш  не  кажду  днину,
Ну  а  хоште,  -  вже  варіт
Не  лиґайте  слину!

02.12.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2019

РОЗДУМИ

І  яке  то  все  пусте
Не  варте  уваги,
А  в  житті,  як  ком  росте,
Має  переваги
Над  днем  сонячним,  спокійним,
Над  тихою  ніччю,
Над  поглядом  тепломудрим,
Зіллям  на  узбіччю...

Чому  усмішка  лукава
Править  білим  світом?
Чому  люди  до  людей
Не  ідуть  з  привітом?
Скільки  дива  на  Землі,
Бо  одна,  де  ж  друга,
В  чорній  космосу  імлі
І  яка  ж  їй  туга
За  синами,  за  до́чками,
Бо  її  не  бачать,
А  з  кейсами  і  візками
Все  на  гріш  батрачать.
У  ненависті  і  злобі
Її  роздирають
Чи  залишать  щось  по  собі,
То  гадки  не  мають...

Чому  жити  в  цьому  світі
Важко  мають  люди?
Ми  ж  одним  Сонцем  зігріті
На  планеті  всюди.
Для  нас  Матінка-Земля
Що  рік  шле  дари,
Оживляючи  поля
Теплої  пори.
Всім  дарує  заметіль,
Іній,  дощ,  тумани,
Щоб  був  на  столі  хліб-сіль
Й  будь-які  гурмани
Споживали,  що  зростила,
Зростила  для  ВСІХ,
Бо  вона  нас  тут  сповила
Не  для  бід,  для  втіх.

Чому  гнів,  підступна  заздрість,
Оголені  нерви
І  невиправдана  злість
Нас  точать,  як  черви?
Адже  пливуть  тихо  ріки
І  хмари  по  небу,
І  заповнені  засіки
Усім  на  потребу.
Ні,  одному  треба  більше
Й  у  других  урвати,
Щоби  було  комусь  гірше
Ранок  зустрічати.

О,  яке  то  все  пусте
В  порівнянні  з  -  СВІТОМ!
Нехай  радість  проросте
В  думках  теплим  літом...

01.12.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2019

ТРИ КРИНИЦІ

Три  криниці,  джерела́,
Три  криниці  Роду
З  них  черпа́ли  і  черпа́ють
Ще  відрами  воду.

Перша,  -  де  гори  Бескиди
В  Красній  при  долині,
При  поті́чку,  при  дорозі
Дає  воду  й  нині.
Гора  Собкова  висока
Сонце  зустрічає,
Там  Кичера  в  кінці  дня
Промені  збирає.
Пам’ятають  тамти  го́ри
Древній  рід  хорват,
Що  заселяв  оці  землі
До  самих  Карпат.
Жили  тут    Русини-Лемки,
Форпост  України,
Що  на  крайнім  заході
Не  зазнали  зміни,
А  зберегли  ідентичність,
Мову,  Віру  й  Рід  
І  церква́ми  й  каплицями
Залишили  слід.
На  тій  землі  благодатній,
Яку  полишили,
Бо  насильно  в  45-м
Їх  переселили.

Друга  собі  причаїлась
При  річці  Черкасці,
При  долині,  біля  замку
Між  верб  наче  в  казці.
Не  змінилась  за  роки́
З  колом  від  січкарні,
Біля  неї  всі  з  родини
Молоді  та  гарні
З  чорно-білих  фотографій
Всміхаються  нам,
А  та  хата  і  криниця
І  був  весь  їх  крам.
Після  переселення,
В  роки  повоєнні
Тяжкі,  сумні  та  голодні,
Сердиті,  злиденні.
У  Ягольниці  в  долині
Стоїть  та  криниця,
Б’є  ще  древнє  джерело,
Ще  спраглий  нап’ється.

Третя,  -  в  широкій  долині
Під  зелен-горою
Напувала  й  напуває
Нащадків  водою.
Приїжджали  в  Улашківці
Від  своїх  криниць  -
Іван,  Ганця,  Нуфер,  Михал,
Єва,  Каська,  Гриць...

Три  криниці,  три  століття
І  три  покоління
Тамували  у  них  спрагу,
Живили  коріння...

21.11.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2019

ПРИТЧА

(на  основі  Біблійної)

Жив  на  світі  чоловік,
Просто  собі  жив,
Та  пробив  тут  його  час
І  в  Бозі  спочив...
За  ним  пішов  і  собака
(єдиний  товариш),
Зрозумівши,  на  цім  світі
Сам  "каші  не  звариш".
Нерозлучними  були
Довгими  роками,
По  житті  разом  брели
Земними  стежками.
Розумілися  з  півслова,
З  погляду  одного,
Була  на  двох  одна  "мова"
І  свій  йшов  до  сво́го...

Так  прийшли  на  небесах
Під  браму  закриту
І  побачили  над  нею
Табличку  прибиту,
Що  це  Рай  і  все  тут  є
Вода,  їжа,  щастя,
Та  потрапити  обом
Їм  туди  не  вдасться.
Бо  написано  собак
Туди  не  пускають
Тож  заходити,  чи  ні,
Нехай  вибирають.

І  не  пішов  чоловік,
Не  лишив  собаку,
І  побрели  вони  разом
У  небесну  мраку.
Довго  йшли  голодні,  спраглі
В  холоді,  темря́ві
Так  відкрились  в  далині
Їм  вогні  яскраві.
Підійшли  до  тих  вогнів,
А  там  знову  брама,
Та  невже  повториться
Ще  раз  оця  драма  ?

Коло  брами  Святий  Петро
Каже:"Йди  до  Раю",
На  що  чоловік  сказав:
"Свої́х  не  лишаю".
"То  іди  з  собакою"  -
Промовив  Петро,
"Буде  вам  вода  і  їжа,
І  тепле  шатро".
"А  куди  ж  тоді..."  -  питає,
"Вела  перша  брама?
Вона  ззовні  виглядає
Майже  така  са́ма".

"Вона  вела  в  пекло.
Хто  СВОЇХ  лишає  -
Тому  на  Землі  і  в  Небі
Прощення  немає  !"

17.11.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2019

БУДЬТЕ ВСЕ САМІ СОБОЮ

Будьте  все  самі  собою
Не  потрібно  головою
Щось  вигадувати  нам,
Не  потрібен  чужий  крам
Бо  то  є  робота  ма́рна,
А  по  правді  і  негарна.

"Все    таємне  стане  явним"
Й  тоді  поглядом  безславним
Зміряють  згори  донизу,
Й  подумають  про  мармизу:
"Щось  воно  ні  це,  ні  те.
Ні  театр,  ні  вар’єте,
Воно  чомусь  "грека  грає",
Себе  чимось  представляє  -
Він  майже  Ален  Делон,
Вона  леді  із  Бурбон.
Їхні  усмішки  лукаві..."  
І  отій  химерній  славі
Все  дається  на  поталу,
Щоб  сподобатись  загалу.

Будьмо  все  самі  собою,
У  гармонії  з  душою.

28.10.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852878
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2019

ТУМАН

Над  землею  туман,
Наче  самообман.
Там  щось  є,  чи  нема?
Та  від  нього  сума́
Заповзає  у  душу
Й  я  себе  не  примушу
Заходи́ти  у  нього,
Бо,  що  вийде  із  того
Я  по  правді  не  знаю,
Я  собі  лиш  гадаю,
Що  там  є  у  тій  млі,
Що  повзе  по  землі.

Що  ховає  туман?
Гарні  квіти?  Бур'ян?
От  чому  сірий  він?
Кольорів  де  загін?
І  чому  тишина?
Простір  там,  чи  стіна?..

Розійдеться  туман
Щезне  самообман,
Був  туман  і  нема  -
Розчинилась  й  сума́...

20.10.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2019

Я ЙДУ НА ПОБАЧЕННЯ

Я  йду  на  побачення
З  рідним  селом,
Де  доторкнусь  
Обере́гів  чолом,
Де  усміхнуться
Мені  земляки,
Тут  я  провів
Все  ж  найкращі  роки.

Вони  протікали  тихо  з  Серетом,
Млин  на  Куті  вже  заріс  очеретом,
Стінка  півкругом  село  огортає,
Ян  Святий  воду  до  долу  скидає.

Млин  пам'ятаю  крутила  вода
На  Толоці  все  худіб  череда,
В  Дзюбовім  лузі,  що  рік,  фестиваль,
Центр  (тобто  "місто")  там  "склеп"  і  шпиталь.
Школа  стара,  "Буфет"  -  повно  народу,
Помпа,  де  всі  набирали  ми  воду,
"Садік"  так  Церква  і  Школа  нова,
Де  не  змовкала  півдня  дітвора.

Закарбувалось  у  пам'яті  все,
Нас  річка  часу  в  майбутнє  несе,
Та,  коли  йду,  чомусь  ТЕ  пам'ятаю,
Як  в  старім  Клубі  кіно  проглядаю.

Тихо  пливе  наш  Серет  під  горою
І  забирає  напевно  з  собою
Те  ,  що  було́,  але  більше  нема
І  заповзає  у  душу  сума́...
Так  було,  так  є  і  так  бу́де,  що  зробиш
І  в  річку  одну  двічі  просто  не  сходиш.

Я  йду  на  побачення  
З  рідним  селом,
Як  йде  на  побачення
Серет  наш  з  Дністром.

17.10.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2019

П'ЯТНИЦЯ

Прийде  п'ятниця,  панове,
А  потім  субота
Та  невже  в  кінці-кінців
Скінчилась  гризота  ?
Та  невже  два  дні  свободи,
Невже  два  дні  свята?
Невже  радістю  в  ці  дні
Наповниться  хата?

Ми  вирвемось  на  природу
До  свого  коріння,
Де  відсутній  отой  наріст,
Який  покоління  
Накладають  на  щоде́нь,
Вбивають  свободу,
Відірвіться  від  гризот,  -
Вийдіть  на  природу  !

12.10.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2019

КНИГА КНИГ

КНИГА  -  наповнена  добром,
Над  нею  ти  схились
                                                             й  чолом
Торкнись  обкла́динки
                                                             й  відчуєш
Тепло,  -  якого  потребуєш...

10.10.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2019

УЧНЯМ

Рідний  батько  й  мати
Є  в  кожного  з  вас,
Та  школа  Улашківська
Рідна  для  всіх  нас.
Кожного  за  руку
Привели  в  цей  храм,
Храм  добра  й  науки
І  в  дорогу  нам
Всім  дали  знання,
Ми  ж  одна  сім  "я  ...

З  шкільного  порога
Далека  дорога
Стелиться  всім  нам,
Та  кожен  з  нас  сам
ЇЇ  вибирає
Й  нехай  пам"ятає
Оте  джерело,
Що  в  світ  повело.
Й  ,як  вірний  лелека,
Вертаймось  здалека
На  школи  поріг
Наш  життя  оберіг!

06.10.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850638
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.10.2019

ВЧИТЕЛЯМ

Научайте  їх  добра,
Хай  ця  мила  дітвора
Горнеться  до  вас,
Хай  той  шкільний  час
Буде  для  них  святом,
Ви  ж,  як  мама  з  татом,
Ведете  їх  в  СВІТ  -
Хай  плоди  дасть  цвіт.

06.10.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2019

НАД СВЯТИМ ДЖЕРЕЛОМ

Над  святим  джерелом
Я  уклінно  чолом
До  святої  землі  припадаю,
Чую  подих  її,
Таку  рідну  мені,
В  спраглі  груди  її  я  вдихаю.

Кругом  висохло  все,
Заросло  бур’яном,
Тільки  тут  благодатна  оаза.
Тут  джерела  ще  б’ють,
Три  одній  віддають
Прохолоду  і  тихе  дзюрчання.
Чути  щебіт  птахів
Й  оживає  той  рів,
Який  яром  вгризається  в  душу.
Я  простий  пілігрим
І  прийшов  тільки  з  тим,
Що  я  спокій  його  не  порушу.

Приходіть,  не  спішіть,
Посидіть,  помовчіть
Те  святе  джерело  за  порогом,
Благодать  тут  земна,
Суєти  тут  нема,
Розмовляє  Душа  тут  із  Богом.

27.09.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849540
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 27.09.2019

ПЕРШИЙ КЛАС

Й  я  ходив  колись  до  школи
Пам’єтаю  перший  клас
Файні  всі  такі,  у  формі,
Сорок  п’єть  прибуло  нас.
Ми  прийшли,  за  парти  сіли,
Та  всім  місцє  не  булО
І  п’єтьох  (куда  ж  їх  діти)
Завернули  знов  в  село.

Парти  грубі,  дерев’єні,
Дошка,  грубка,  крісло,  стіл,
Учні  Лашківскі  всі  бУли
Не  було  з  окружніх  сіл.
Форма  в  хлопців  проста,  сина,
Тілько  білий  комірец,
Пришивовсє  так  по  колу,
Часто  в  шию  дер  рубец.
Коричнева  в  дівчат  форма,
Білий  й  чорний  фартушок
По  дзвінку  (ним  калатали)
Починовсє  в  нас  урок.
З  течков  каждий  йшов  до  школи,
Там  були  каламарі,
Луфка,  ладирка  в  пеналі,
Палички  й  ручка  в  пері.
Арихметика,  читання,
А  спочєтку  лиш  Буквар,
Пластилін,  лінійка,  зешит  -
Простий  шкільний  інвентар.

В  підлокітниках  сиділи,
Руки  рівно,  ані  руш,
Щось  не  так,  возьмут  за  вухо
Тоди  звинешсє,  як  вуж.
Чорнильницє  в  такій  ямці
І  пером  без  ґульки
Ми  виводили,  помало,
Свої  каракУльки.
Ніс  і  пальці  всі  в  чорнилі,
В  крейді,  коло  дошки,
Ну  і  форма  й  парта  тоже
В  тім  чорнилі  трошки.

Після  другого  уроку
Всі  бігли  в  столову
Там  давали  бараболі
І  кашу  перлову.
Возьмеш  кіста  си  з  котлєтов,
Печенє  до  чаю
За  то  всьо  копійок  двадцєть,
Десь  так  пам’єтаю.
Закалатає  дзвінок,
Летимо  з  перерви
Би  Софії  Йосипівні
Не  тріпати  нерви.
Ти  ж  попробуй  сорок  душ
До  парти  "припнєти",
Як  сє  кажде  чось  вертит,
Хоче  говорити...
Але  наша  вчителька
Раду  си  давала,
Не  раз  на  коліна  нас
Межи  парт  вкладала.

Пам’єтаю  був  диктант
На  букву  велику,
Що  то  було  тлумаків,
Що  то  було  крику!
"От  примІром  пес  Сірко,
То  сє  пише  так,
А  як  єнчи  го  назвати,
То  сє  пише  як?"
І  всі  дружно  -  "пес  дружок"
Пишемо  з  малої
До  сих  пір  я  пам’єтаю,
Як  коліна  свОї
Повкладали  у  проходах,
Руки  догори  ...
Власні  назви,  як  писати,
Знаю  з  той  пори.

Ми  хрестиком  вишивали,
В  руках  мнєли  пластилін,
Крючком  такой  щось  сплітали,
Дерли  штани  до  колін,
Як  грали  в  футбола  ...
Така  була  школа.

В  теплу  пору  всі  в  сандалах,
В  зимі,  в  черевиках,
То  всьо  було  шкірєне
Й  в  якихсь  заковиках
Не  ходив  єс  пару  днів,
Ходив  пару  років,
Як  тобі  повитинают
Дєри  з  обох  боків.
Аби  в  пальці  не  тиснуло
В  сандалах  дитину,
Бо  ти  в  них  ходив  до  школи
Ще  й  пас  худобИну.

Колівошко  тепер  плитку
Робит  в  нашім  класі,
Помінєлосє  багато
В  теперішнім  часі.
Нова  школа,  нове  всьо,
Я  ж  ту  пам’єтаю,
Як  з  пам’єти,  час  від  часу,
Щось  си  витєгаю.

31.08.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2019

ВДИХНІТЬ СВІЖОСПЕЧЕНИЙ ХЛІБ

Вдихніть  свіжоспечений  хліб,
Той  запах  ні  з  чим  не  зрівняти,
Там  ще  не  змолочений  сніп,
Терпкий  аромат  сіножати.
Пекучого  полудня  жар,
Пекельний  відгомін  грози,
Там  життєдайний  нектар
Хліба  колиски  з  лози.
Дивне  суцвіття  смаків,
Сплетене  з  тисяч  відтінків,
Частка  душі  трударів,
Радість  щорічних  обжинків.

Цей  аромат  нетривалий
Спішіть  упіймати  його,
Серед  життєвих  реалій
Торкніться  до  дива  цьогО.

12.08.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019

ПОЛЮБИТИ ЖИТТЯ

Нам  любити  життя  треба
В  різній  іпостасі,
Адже  просто  живучИ,
Ми  вже  на  Парнасі.
Ми  ТВОРЦІ  свого  життя,
Нам  Бог  помагає,
Тільки  нити  непотрібно,
Час  швидко  спливає.

Нас  з'їдає  суєта,
Клопоти  буденні,
Кругом  така  красота
Далі  незбагненні.
Скільки  ще  пізнати  треба,
Побути,  почути.
Доторкнутись  до  істини,
Суть  життя  збагнути...

Полюбім  життя,  панове,
Бо  воно  вартує,
Поки  в  нашім  грішнім  тілі
Кров  жива  пульсує  !

10.08.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2019

БІЛОРУСЬ

Відпочиваю  тілом  і  душею
В  краю,  що  Білоруссю  зветься.
В  густих  лісах,  рівних  ланах,
Де  Нєман  тихо  в'ється.
Бусли  кружляють  над  полями,
Над  синьоокими  ставами.
Смарагду  тисячі  відтінків,
Як  глянц  довершених  барвінків,
Віншує  благодатну  тишу
Й  як  не  писати?  От  і  пишу.
Про  те  повітря,  що  вдихаю,
Як  спраглий  п'ю  його,  ковтаю...

Падають  яблука  в  саду,
Вітер  колише  ковилу,
Пливуть  по  небу  білі  хмари
Над  Білоруссю,  мов  примари.
Жайвір  у  небі,  десь  високо,
Виспівує,  не  бачить  око.
Шепоче  сосна  щось  з  сосною,
Дуби  хитають  головою,
Цвіркун  вечірньою  порою
Дзюркоче  в  травах  сам  з  собою...

Зоря  упала  на  покоси,
А  ранком  заблищали  роси,
На  тканих  павуком  сітках.
Співає  щось,  проснувшись,  птах.
Милує  око  тут  природа,
Тут  чистота  і  насолода,
Тут  Новогрудок,  Нєсвіж,  Мір,
Білої  Вежі  дикий  звір.
Все  тихоплинно  й  неквапливо,
Це  -  БІЛОРУСЬ  !!!
Це  справжнє  диво  !

27.07.2019  р.
с.  Кемяни

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2019

РОЗУМ

Як  нема  розуму,  панове,
Яка  різниця  скільки  літ
І  скільки  воно  безголове
Вже  топче  цей  прадавній  світ.

Дається  розум  на  початку,
Дається  кожному  із  нас,
Та  кожен  має  свою  хватку
Хтось  береже,  а  хтось  в  той  час
Його  втрачає,  не  одразу,
Бо  вимиває,  як  пісок,
Впускаючи  в  нутро  заразу
З  недобрих  вчинків  і  думок.

Вагу  все  має  в  цьому  світі
Але  більш  вища  у  думок
Від  них  залежить  на  орбіті
Ми  на  шляху  ще  до  зірок,
Для  нас  омріяні  висоти,
Чи  вже  ведуть  на  ешафот?

Від  того  чи  ми  "за",  чи  "проти"
Такий  і  випаде  нам  лот.

10.07.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2019

БАЛКОН

(зі  слів  учасника  АТО  Олексія)

Я  стою  на  балконі
І  дивлюсь  просто  в  даль  ,
Тут  немає  нічого,
Тільки  кава  й  печаль  ...

Не  печаль,  як  печаль,
То  брати  й  побратими
Ми  були  разом  ТАМ
Я  там  був  разом  з  ними.
Там  війна  про  яку
Правду  ще  не  сказали
І  Дебальцево  там,  -
Де  свої  нас  продали.

Я  стою  на  балконі
І  дивлюсь  просто  в  даль  ,
Тут  немає  нічого,
Просто  кава  й  печаль  ...

20.06.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2019

УЛАШКІВЦІ

Повітря  тут  таке,
Що  можна  пити,
Вода  прозоро-чиста,  
Як  кришталь
І  зелень  так
Смарагдово-врочиста,
Як  справжній
І  Божественний  Грааль  !

10.06.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838304
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.06.2019

Я З ГЛИБИНИ ДУШІ ЧЕРПАЮ СЛОВО

Я  з  глибини  душі  черпаю  слово
Прадавня,  рідна  моя  МОВО,
Ти  карбувалася  віками
Щоб  ми  сьогодні  разом  з  вами
Спожили  цей  дороговказ,
Що  сотні  літ  єднає  нас.
Вузлом  нас  в’яже  воєдино,
Нас,  українська  прародино.

Яким  мірилом  оцінити,
Що  пращурі  змогли  створити?
Крізь  терни  нам  донесли  дар,
Що  споживаєм,  як  нектар,
Торкаючись  тих  древніх  звуків
Де  голос  горлиць,  дощу,  круків  ...
Там  рев  Дніпра  і  скрип  Карпат
Тепло  тих  перших  курних  хат
І  колискових,  що  дитині
Співала  мати  в  Україні
І  ще  безмежжя  тих  речей,
Що  шліфували  алмаз  цей.

Це  наша  мова  і  законам
Чи  віковічним  заборонам
Не  бути  владними  над  нею
Бо  неповторністю  своєю,
Своєю  гідністю  весь  час
Єднає  українці  нас.

СЛАВА  УКРАЇНІ!!!

28.04.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2019

ЗУСТРІЧ

Роки  спливають  за  роками
І  ми  пливемо  разом  з  вами
У  непростій  ріці  життя
Так,  -  час  не  має  вороття  ...
Та  ми  там  з  вами  на  початку
Разом  ступили  на  ту  кладку
Й  пройшли  по  ній  п’ять  славних  літ,
А  потім  попливли  у  світ.

Кожен  обрав  собі  дорогу
Та  пам’ятає,  що  з  порогу
Одного  юними  пішли.
Хто,  що  шукав,  може  й  знайшли  -
Та  повертаємось  з  доріг
На  Політехніки  поріг.

Вже  повертаємось  не  всі
Бо  на  життєвій  полосі
Одним  час  скроні  побілив,
А  інших  в  вічність  відпустив  ...

Поки  ми  тут,  -  будем  здибатись
І  позитивом  заряджатись,
Та  пам’ять  радісна  для  всіх
Наш  сьогодення  оберіг  !

04.06.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2019

НАЙМИТИ

От  вже  скоро  й  тридцять  літ,
Як  ми  наймитуєм
І  що  краще  ЗАВТРА  буде,
Що  п’ять  років  чуєм.
Батракуєм  по  Європі
Миєм,  підмиваєм
Дітей  при  живих  батьках
В  сирітстві  тримаєм.
Хто  його  бідне  навчить,
Як  на  світі  жити
Хіба  мати  з  чужини
Кахлі  й  миски  мити  ?,
Тато,  -  як  кельню  тримати
В  світах  на  будові  ?
І  молитись,  щоб  батьки
Ще  були  здорові.
Бо  на  них  лишаються  недогріті  внуки
Рідна  мати  не  сповине,
Не  візьме  на  руки,
Не  заспіва  тихесенько
В  рідній  хаті  -  "  Люлі  ...  ",
А  віддасть  на  другі  руки,
Як  роблять  зозулі.

Діти  у  сльозах  по  скайпу,
Батьків  виглядають
З  року  в  рік  отак  сердешні
На  рідних  чекають.
Мати  фату  не  одіне,
Хустку  не  зав’яже
Радості  сльозу  не  пустить
"  Благословлю!  "  -    скаже,
Та  скаже  знову  не  в  вічі,
А  десь  із  далека,
Серце  рвучи  у  журбі,
Наче  той  лелека.

І  що  виросте  ще  з  того,
Які  будуть  діти  ?,
Чи  захочуть  без  грошей
Вони  батьків  взріти  ?.
Чи  доглянуть  у  старості,
Чи  дадуть  водиці  ?,
Чи  прийдеться  доживати
В  наймах  ,  в  заграниці  ...

05.05.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2019

ДО УКРАЇНИ

До  України,  як  лелека,
Ми  повертаємось  здалека
Вдихаєм  край  на  повні  груди
Ту  особливість,  що  не  всюди,
А  притаманна  тільки  дома
Спадає  тут  набута  втома,
Що  не  проходить  "за  морями"
Постійно  там,  постійно  з  нами
І  тільки  думка  гріє  нас,
Що  ми  повернемось  в  свій  час
В  плакучі  верби  над  ставами,
В  тополі  рівними  рядами
У  ті  лани  щедрі  хлібами
На  ті  стежки  поміж  житами,
Що  нас  ведуть  в  широкий  світ
І  водять  ним  вже  многа  літ.

Є  на  Землі  така  країна,
Яка  зоветься  -  УКРАЇНА  !!!
Де  зогріваємось  душею,
Бо  ми  одне  єдине  з  нею,
Одне  єдине  неділиме,
Щось  нероздільно  невловиме  ...

Ні,  -  це  не  пафос
Й  не  оскома,
Це  кілька  слів  про  -
"  Я  вже  дома  !  "

30.05.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837037
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2019

НЕ ПИТАЙ ЧОМУ

Не  питай:  "Чому  ?!"
Така  Доля  плямиста,
Не  сердись:  "За  що  ?!"
З  світлом  йдеш
Крізь  пітьму.
Не  збагнути  тогО  -
Та  дорога  чому
Так  терниста  ?,
Може  Вічність
Стоїть  на  конУ  ...

17.03.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019

ШЕВЧЕНКОВІ

Я  дякую,  Батьку,  за  мову,
Яку  Ти  для  Світу  відкрив,
Повчально-буремному  слову,
Що  в  душу  вкраїнську  вложив.
Як  важко  було  кріпакові
"Крізь  терни  іти  до  зірок"
Знайти  зерна  правди  в  полові,
Звернувшись  до  "грішних"  думок.
"Зерном"  Ти  засіяв  Вкраїну,
Ти  Словом  в  серця  увійшов,
Гравюри,  "Кобзар",  "Катерину"
Створив  -  закипала  щоб  кров
Від  правди,  пророцтва,  науки,
Від  пізнання  хто  ми  є  ?
Ти  посаг  вложив  нам  у  руки,
Щоб  йшли  пізнавати  своє́
На  цьому  нетеплому  світі,
Який  Тебе  рідко  жалів,
За  думи  Твої  болем  вкриті
Під  рев  всемогутніх  вітрів.
Без  пафосу  в  кожній  оселі
Ти  в  очі  вдивляєшся  нам,
В  дні  смутку,  а  також  веселі,
Даєш  не  зчерствіти  думкам.

Тож,  поки  живемо,  вклонімся
Землі  української  Сину,
За  душу  його  помолімся
Над  все  він  любив  -  УКРАЇНУ  !

09.03.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2019

ЗА ГРОШІ НЕ КУПИШ

Ти  приязнь  за  гроші  не  купиш,
Не  купиш  за  них  доброту
До  дружби  за  них  не  примусиш  ...
Й  душевне  тепло  у  сльоту
За  гроші  до  тебе  не  прийде,
Не  вирве  задавнений  біль
І  байдуже  тут  чи  деінде
Не  скине  із  ран  твоїх  сіль.

Не  купиш  за  гроші  повагу,
Не  купиш  за  них  співчуття,
За  них  не  привернеш  відвагу
Й  найкращі  в  житті  почуття.
Не  купиш  любов  ти  до  краю,
Який  тобі  світ  цей  відкрив
Багато  чеснот,  я  це  знаю,
Всевишній  -  в  СЕРЦЯ  нам  вложив.

25.02.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2019

УСЕ ПРОХОДИТЬ, ВСЕ МИНАЄ …

Усе  проходить,  все  минає
І  тільки  пам’ять  повертає
Туди    де  трави  зеленіші
Розмови  теплі  і  добріші,
Погляди  щирі,  не  лукаві,
Де  босоногим  по  отаві
Серпневим  ранком  по  росі
Спішив  ловити  карасі.

Там  запах  маку,  тютюну
І  конопель,  як  бур’яну,
Все  в  перемішку  з  порохами
Горячими,  що  за  ногами
Клубились  в  полудень  щораз
Й  тягнуло  на  леваду  нас.

Там  ровер  був  один  на  всіх
І  допізнА  дитячий  сміх
Лунав  на  вулиці  всякчас,
Непросто  в  дім  загнати  нас.
Пекли  картоплю,  кукурудзу
Ніхто  не  мав  нас  за  обузу
Самі  до  школи  йшли  й  вертали
На  лавці  друзі  вже  чекали
І  літо,  осінь  чи  весна,
Зима,  різниці  вже  нема.
Там  ковзани,  клюшка  з  кавулі,
Лижі,  санки,  набиті  ґулі.
Це  дома  все,  не  в  Буковелі
Здорові,  ситі  всі,  веселі.
За  п’ять  копійок  "Фантомас",
(а  не  айфон  в  руках  весь  час)
Футбол,  "війна",  "япка"  в  саду
Із  бур’янів  кладем  будУ.
На  річці  острів  і  "пірати",
"Скарби"  і  карта  де  сховати.
Велика  камера  й,  як  бджоли,
Пливем  на  НАШ  Серет  від  школи.
Білик  старий  крутив  нам  "груші",
Як  з  камерою  йшли  по  суші.

"Смолу"  ми  їли  із  вишень  
І  об’їдались  черешень
В  Локаційках,  де  їх  багато,
Гаївка  була  справжнє  свято
Вербою  бились  по  ногах
І  СПІЛКУВАЛИСЬ  -  на  словах.
В  Дзюбовім  лузі  фестиваль
Відгомін  ярмарку  нажаль,
Що  на  Івана  довгі  роки
Із  удисюд  людські  потоки
Збирав  до  нас,  було  всьогО,
Пройшло,  забулось,  відгуло  ...

На  "Сяйво"  в  середу  чекали,
З  сусідами  переглядали.
Манив  в  печери  Святий  Ян,
Бо  дід  Багрій  казав,  що  Хан
Сховав  карету  золоту
І  він  малим  браму  оту
В  яру  залізну  бачив  сам,
Що  вона  є,  вона  десь  там.
Але  забув,  а  ми  шукали
Коліна  й  руки  поздирали,
Дід  тільки  в  вуса  все  сміявся
Правда,  неправда,  не  признався.

Там  Стінка  де  кущі  ліщини
Горіх  скидали  додолини,
Вурда  чорніла  над  рікою
Ми  захлинались  там  водою,
Купаючись  десятки  раз
Прекрасний,  теплий,  гарний  час  ...

Усе  проходить,  все  минає
І  тільки  пам’ять  повертає
Туди,  де  царство  доброти.
Згадав,  сховай  і  дальше  йди...

24.02.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2019

СЄЛЬОДКА (по Лашківски)

РозкажУ  я  вам  тувотка,
Що  таке  спровжна  сєльодка
Бо  та  з  склепу  ніц  не  варта
Не  поможе  навіть  кварта,
Би  той  смак  вам  перебити
Тому  тра  тако  робити:

Якщо  маєш  ти  ще  дриґи,
(а  нє,-  може  є  в  колєґи)
Возьми  вудку,  закидушку,
Хробаків,  хліба  восьмушку
Йди  на  став,  вОди,  ріку
Би  рибку  сяку-таку
Витєгнути  свіжу,  гожу
З  рештов  я  ти  допоможу.

Наловив,  -  прийшов  до  хати
Тепер  можеш  починати.
Почисть,  здойми  з  неї  шкіру
(  не  хочеш  здирати,  -  віру  )
Але  траба  ,  -  значить  траба
Бо  ти  хлоп  не  якась  ...
Далі  помий  ї  легонько
І  поріж  тако  тононько.
Залий  воцит  ,-  й  з  півгодини
Не  заглєдай  до  мищини.
(  риба,  як  сє  в  оцті  втопит,
то  буде  на  неї  попит  ).
Відлєй  воцит,  сполоскай
І  соли  туда  давай.
Дай  багато  не  скуписє,
Перемішєй  не  лінисє,
Постов  десь  на  дві  години
І  йди  шукай  цибулини.

Вийшов  час  тогди  негайно
Сполосни  в  трох  водах  файно,
Стече,-  то  цибулю  ріж
Намочи  цибулю  й  ніж
(  бис  не  плаков,  як  дитина  )
Півкільцями  цибулина
Так  олії,  перцю,  бібку
І  коляндри  зерен  дрібку.
Чуть  петрушки,  трошка  кропу
Й  можеш  вести  вже  в  Європу.
Се  всьо  в  слоїк  запихай,
Вийде  ропа,  -  закривай.
Постов  нАніч  в  холодильник
На  рано  настав  будильник
Можеш  йти  спокійно  спати,
Бо  по  ночи  споживати.

Я  на  другий  день  з  "шклом"  їм
То  є  -  ЦУД  !!!,  -  смачного  всім  .

17.02.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825938
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.02.2019

ЗАПОВІДЬ ПОЕТА

Я  бачив  п’яниць  з  мудрими  очима,
Повій  з  лицем  такої  чистоти  !  -
Я  знаю  сильних,  що  ридьма  ридають
Й  слабких,  що  по  житті  несуть  хрести.

Не  бійся  злодія  в  пошарпаних  одежах,
Не  проклинай  за  мізер,  за  грошІ  -
Ти  бійся  тих  хто  виглядає  стильно,
Бо  злодій  праведний  забере  щось  з  душі.

Якщо  не  впевнений,  -  то  й  не  суди,
Не  обіцяй,  як  вирішив  збрехати,
Не  провіряй,  коли  уже  довірив
І  не  даруй,  як  думаєш  відняти.

Молись  тоді,  коли  реально  віриш,
Живи  лиш  з  тим,  кого  ти  любиш  сам.
Гони  всіх  тих,  кого  ти  ненавИдиш
І  довіряй  очам,  а  не  пустим  словам  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825874
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.02.2019

ТИ ЗНАЄШ , ПОДРУГО, МУЖЧИНАМ НЕПРОСТО (Катерина Довлатова )

Ти  знаєш,  подрУго,  мужчинам  непросто,
(щоб  хтось  в  мене  й  камінь  у  злобі  жбурнув)
Ти  принца  малюєш  високого  зросту
І  щоб  молодим  та  багатим  він  був...

Мущина  ПОВИНЕН,  -  а  далі  по  списку
Народ  написав  вже  це  все  в  мережАх,
Букети  з  троянд,  -  романтичні  записки,
Айфон  новий  вийшов,  між  іншим,  на  днях.
Від  них  в  25  -ть  ждуть  нечуваних  звершень
Машини  ,  квартири  і  десь  там  хорОм  !
Й  чомусь  не  важливо,  які  перешкоди
Й  чи  все  це  своїм  все  ж  нажив  він    горбом  ...

Ти  знаєш,  подрУго,  мужчинам  непросто,
Не  можна  їм  плакати,  не  личить  печаль
В  них  є  заборони  ,  -  та  нам  все  це  можна
Ні,  -  без  захоплень,  мені  їх  не  жаль.
Вони  навіть  терплять  оту  істеричку,
В  кишенях,  що  шарить,  зазира  в  телефон.

Прощають  мужчини  так  багато  привичок,
А  більшості  й  зовсім  огидливий  тон.
Я  знаю  також  по  серйозному  вірних
Та  їм  от  чомусь  все    завжди  не  везло,
В  немудрих  влюбляються,  підступних  і  нервних
Напевно  у  більшості  таке  от  єство
Тому  то  і  їм  не  до  спіху  женитись
Хоча  діло  йде  вже  й  до  тридцяти,
Ділами  своЇми  змогли  похвалитись,
Та  те,  що  за  гранню,  -  ніяк  не  знайти.

Ти  знаєш,  подрУго,  мужчинам  непросто,
Розумним,  -  так  їм  ще  трудніше  в  сто  раз
Їм  мало  обличчя,  краси  ,  -  також  росту
Вони,  як  і  ми,  -    ідеальних  хотять...

Притча  про  дуже  старого  мужчину:

Йому  90  -сто,  а  він  холостий.  
"Що  ж  Ви  не  знайшли  ідеала  ?"
"Знайшов,  -  та  так  довго  шукав  ..."
"  І  що  ж  ,  -  вона  відказала  Вам  просто  ?"
"  Нажаль  відказала,  -  була  не  сама,
Шукала  мужчину  високого  зросту
І  щоб  молодий  та  багатий,  -  дарма  ..."
МРІЯ  ...

(  Катерина  Довлатова  ,    
переклад  Олекса  Терен    )

19.01.2019  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019

НАЩО НАМ ТОТІ ГАЗБУЛЬКИ ?!

(по  Лашківски)

Нащо  нам  тоті  газбульки  ?!
Фанти,  Пепсі,  Коли..,
Та  не  були  ті  напитки
В  нас  в  моді  ніколи  !

Бо  в  нас  на  каждім  подвіру
Япко,  грушка,  сливка  ...
Я  про  вишні  вже  не  кажу,
То  ж  майже  наливка  !
Агрус,  айва,  смородина,
Пузички  червоні,
А  ягоди  !,  (ну  клубніка)
Не  влазєт  в  долоні  !
Морва  чорна  і  ружова,
Ожина,  малина,
Черешні,  карАвишні,
Виноград,  калина,
Абрикоси,  алича  ..,
Шо  там  говорити  ?!
Та  то  траба  сево  всьо,
Людоньки,  -  СУШИТИ  !!!
Хоч  на  Сонци,  хочеш  в  п"єцу
Можна  і  в  брайтрурі.
Населєй  всьо  на  нитки
Тай  вішєй  на  мурі.

Або  свіжі  поскладай
В  салофанні  торбинки,
Поклади  то  до  "льодуфки"
Стане  тобі  на  роки.
Кинеш  каждого  по  троха
В  свій  поливаний  банєк,
Закипит,  -  як  вип"єш  того
То  вже  чуєшсє,  як  цьвєк!
Бо  то  є  узвар,  кампот
П"єш  ти  й  діти  без  гризот
Не  першит  тобі  в  тварИ,
Свіже  ружної  пори.

Пийте  ,  люди,  задармА
Кращого  Бігме  нема  !

23.12.2018  р.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018

ЗУПИНИСЬ

"Зупинись  на  хвилинку,  
                   поглянь,  як  красиво..."-  
Хіба  ж  це  не  Чудо  ?,
                   хіба  ж  це  не  Диво  ?!,
Що  в  чорному  Космосі,
                   життя  де  нема,
У  нас  на  Землі,
                   так  "квітує"  -  ЗИМА  !!!

16.12.2018  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2018

МОЛИТВА ЗА ВОЇНІВ

Сини  Укра́їни,  Захисники  Вітчизни
Бога  молю,  щоб  не  зазнали  тризни.
Хай  Ангел  Хоронитель  так  над  Вами
Крила́  розправить,  як  і  Ви  над  нами.
Земля  хай  наша  Вам  дарує  силу
Пряму  обрали  Ви  дорогу,  не  похилу
За  Вас  в  молитві  станем  на  коліна
Ви  є  й  на  них  не  стане  Україна.

04.12.2018  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2018

ПРАВДА ЖИТТЯ

Як  легко  знищити  велике  -  
Його  штовхни,  воно  й  впаде,
А  щось  нiкчемне,  оковите,  -
Шпаринку,  схованку  знайде...

20.11.2018  р.

"Світ  найбільше  потребує  людей,  яких  неможливо  ані  купити,  ані  продати,  людей  до  глибини  душі  вірних  і  чесних,  які  не  бояться  назвати  гріх  його  ім"ям,  людей,  чия  совість  так  само  віддана  обов"язку,  як  магнітна  стрілка  полюсу,  людей,  які  стоятимуть  за  правду,  навіть  якщо  впадуть  небеса"  (Е.Уайт).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814616
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 20.11.2018

СПОКІЙ

"  Послухайте  пильно  Мене,  
   й  споживайте  добро
   і  нехай  розкошує  у  наситі
   ваша  душа!"
                                         (Ісаї  55;  2)

Закутайтесь  спо́коєм,
Вдихніть  тишину
І  погляд  зверніть
У  небес  вишину.
Ви  думку  звільніть
Відірвіть  від  землі,
Ви  злобу  відкиньте
Дайте  шанс  доброті.
Вона  вас  огорне,
Як  теплий  туман,
Впустіть  доброту,  
Не  самообман.

Ніхто  нам  не  винен
Не  винні  і  ми
І  не  торкайтесь  тії  мозоли,
Яка  час  від  часу
Відвідує  вас,
Бо  є  у  житті
І  щось  добре  у  нас.

Я  вірю  -  добро
Таки  править  цим  світом,
Після  зими
Ми  ж  стрічаємось  з  літом...

19.11.2018  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2018