Олекса Терен

ВОТ СКАЖИ МЕНІ, ЇВАНЕ

Вот  скажи  мені,  Їване,
Я  туман,  чи  ми  тумани?
Бо  тако  не  сплю  чєсом
І  в  думках  повний  облом,
Ну  дивисє,  як  то  є
Не  збагне  нутро  моє.

Возьмем  світло  чи  там  газ,
Що  послідні  соки  з  нас
Тєгнут  з  жилами  щорік
І  вкорочуют  нам  вік.
Платимо  більше  ніж  маєм,
В  колєйці,  в  черзі  вмліваєм,
Аби  справно  заплатити,
А  нема  вже  за  що  жити.

Під  землев  там  газу  тьма,
Пробив  дєрку  й  задарма,
За  якусь  копійку,
Тєгай  за  ту  дійку.
Чи  хтось  його  продукує?
Тилько  повітрє  надує,
А  ти  плати,  Йване,
Як  ти  грошей  стане.

Возьмем  світло.  Течут  води
І  турбіни  не  заводи
Круглий  рік  працуют
Й  світло  продукуют.
Вот  хтось  пхає  тоту  воду?
Тєгнут  соки  із  народу
Світло,  газ  приватні  стали
Наше  в  нас  тако  забрали,
Чи  він  той  газ  вироблєє?
На  турбіну  воду  лєє?

Нє,  щось  траба  заплатити,
Би  турбіну  помастити,
Би  газ  пхати  по  трубі,
Та  в  них  грушки  на  вербі
Ростут  ківі  і  банани,
А  ми  платимо,  Їване.
Платимо  вот  скілько  скажут
Й  собівартість  не  покажут,
Бо  ціна  мала  до  сміху,
Та  не  нам,  а  їм  на  втіху.
Кому?  А  хтось  знає,
Де  гривнє  сідає?

Краще  би  я  спов
Й  нерви  не  тріпов
Собі  й  тобі,  Йване,
А  мо  краще  стане?

25.01.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023

ВЕЧІРНЯ МОЛИТВА

Помолімся  кожен  вечір
За  наших  солдат,
Що  стоять  у  чистім  полі,
Де  звучить  набат.
Сумні  в  нас  часи,
Давно  невеселі,
І  потрібно  осягти
У  кожній  оселі.

Життя  йде,  та  маємо
Про  них  пам'ятати
І  уклінно  воїнам
"Отче  наш..."  сказати.

24.01.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023

ДУШЕВНІ РИФИ

Є  таке  місце  в  глибині
На  рифах  душ,  десь  там  на  дні,
Яке  веде  тебе  по  світу
І  задає  оту  орбіту,
Що  притаманна  лиш  тобі
Й  треба  признатися  собі,
Заносить  нас  на  віражах,
Коли  кермо  не  в  тих  руках,
Бо  ми  його  самі  віддали,
А  може  експопріювали?
Й  ти  (куди  хочеш)  вже  не  йдеш,
Тіло  колдобами  ведеш
Не  по  призначеній  орбіті.
Світило  де?  Було  в  зеніті?

Але  й  на  тих  кривих  стежках
Є  місце  де  скидаєм  втому,
Коли  вертаємось  додому.
Втома  спадає,  мов  луска,
Коли  натруджена  рука
Торкнеться  мокрого  чола
І  перепалена  зола
ОпАде,  весь  вогонь  віддавши,
Повітрю  чистому  проклавши
Дорогу  у  прийдешні  дні,
Які  судилося,  земні...

17.01.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023

ПЕРЕЛОМ

Так  закарбовується  лють,
Яка  нам  душу  рве  і  крає,
Вже  вкОтре  оголяє  суть
Ворожу,  що  і  дна  немає.
Вони  нас  нищили  віками
Ми  про  це  знали  та  мовчали
Самі  і  нашими  руками
З  нас  українство  виривали.
Здавалось  все,  знесли  дотла
Тепер  й  сліду  не  зостанЕться,
Та  якщо  є  душа  в  орла,
Зросте  і  сили  набереться.

Зціпивши  зуби  й  кулаки,
Криваві  сльози  осушивши,
Нестиме  Волю  крізь  роки
Козацьку  Славу  відродивши.

СЛАВА  УКРАЇНІ!!!

20.01.2023  р.

(світлина  з  всемережжя.  Дніпро.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023

ВАСИЛЕВІ

Що  пам'ятається  з  дитинства,
Оте  найперше,  там  на  дні,
Чому  і  що  закарбувалось
В  глибинах  пам'яті  мені?

Як  це  не  дивно,  не  родина,
А  мій  близький  сусід  Василь,
Його  вусатий  дід  на  лавці,
На  голові  з  соломи  бриль.
Від  брами  пхаєм  триколісний
Маленький  ровер  раз-по-раз,
А  до  трусів  шлейка  пришита
Через  плече  в  обох  у  нас.
Потім  мандруєм  в  кукурудзі
Такій  високій  і  густій,
Малими  разом  десь  бредЕмо
У  світ  лиш  нам  відомий  -  свій.
Як  палками  труси  з  шлейкАми
Запхали  в  фОсі  у  багно...

Скажіть,  чому  все  ж  залишилось
У  пам'яті  саме  воно?
Оте  найперше  спілкування
Там  на  подвір'ї  в  Василя,
Від  тих  подій  уже  роками
І  вічністю  нас  відділя.
Ти  залишився  молодим,
Ще  сорока  навіть  не  бУло,
І  дальше  я  пішов  один
Та  втрату  все  нутро  відчуло...

Приходжу  там,  де  вічний  спОкій,
Дивлюсь  у  очі  кам'яні
І  дякую,  що  хоч  недовго,
Та  справжнім  другом  був  мені.

08.07.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023

ГЕРОЇ

"Груз  200".  Ви  не  вникали,
Що  за  совка  отак  назвали
Й  повторюєм  за  москалями.
Невже  ж  не  бачимо  із  вами,
Що  це  не  -  ГРУЗ.  Вони  -  ГЕРОЇ!!!
Й  не  заслужили  назви  тої.
Це  в  тих  катів  може  і  груз,
Вони  ж  смертей  відкрили  шлюз,
Це  в  них  під  кодом  окупант
Ганьби  кінцевий  варіант.

ГЕРОЇ  -  в  нас,  бо  так  їх  звати
Й  не  гоже  грузом  називати...

СЛАВА  УКРАЇНІ!!!

03.12.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022

СТЕЖКИ

Часто  з  нас  роблять  баранів,
Хотів  ти  того,  не  хотів,
Але  отак  бредеш  в  рядах
Хоча  і  знаєш,  що  це  жах.
Що  так  воно  не  має  бути,
Стараєшся  хоч  щось  збагнути,
Зерно  логічнеє  вловити,
А  тобі  вказують,  як  жити.
Куди  іти,  куди  не  йти
І  який  хрест  тобі  нестИ.
Віки,  віки...  Не  тільки  нині
Страхи  навіюють  людині
І  не  одній,  зразу  загалу
Й  підпорядковують  помалу.

Створили  СНІД.  Як  всі  боялись!
ВІЛ  позитив  -  з  життям  прощались.
Жахіття!  Гіршого  нема.
Прийшов  "Ковід...",  а  ВІЛ  -  катма.
В  ліс  не  ходити!  Дисципліна!
Півправд  запущена  махіна
І  всі  покірно  -  маски,  тест...
Не  щеплений  -  майже  арешт.

Та  помішало  страшне  горе,
Змила  війна  сльозами  в  море
І  антисептики  й  вакцини
Тай  відчепились  від  людини.
Прийшла  по  справжньому  біда
Не  пандемією  хода,
А  тисячами  жертв,  смертей
Й  невигаданий  жах  оцей.
Він  визрів  і  його  прорвало,
Йому  все  мало,  мало  й  мало...

Не  позволяймо,  разом  з  вами,
Нас  гнати  хибними  стежками,
Які  собі  придумав  хтось
Й  покірно  людство  повелось.

25.11.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022

ВІЙНА

Якщо  світла  немає  у  домі,
То  подумати  треба  про  те,
Що  немає  теж  місця  і  втомі,
Холодильник  й  котел  не  гуде.
Посортуйте  в  думках  свої  дії,
Ви  ревізію  вчинкам  зробіть,
Ширше  двері  відкрийте  надії
І  в  житті,  що  є  цінним,  збагніть.
Там  в  окопах  теж  світла  немає,
Там  земля  від  снарядів  гуде
І  буденністю  скука  не  крає,
Дощ  і  сніг  прямо  в  очі  паде.
Ні,  немає  там  місця  комфорту,
Там  не  тратять  свій  час  на  ниття,
Люди  там  щонайвищого  ґарту,
Кожен  крок  їх  по  лезу  життя.  

Якщо  світла  немаємо  з  вами
Й  нас  не  тішить  оселя  теплом,
Перенестися  треба  думками
Де  добро  насмерть  б'ється  із  злом.

19.11.2022р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022

КРИВАВИЙ ЖОВТЕНЬ

Кривавий  жовтень  22,
Того,  що  було,  вже  нема,
Нема  чого  не  помічали,
Що  просто  собі  мали  й  мали.
Той  мирний  день  у  мирний  рік,
Без  пострілів  кінчали  вік
Двадцятий  у  здобутку,
Без  руйнувань,  сльози  і  смутку.

Та  тільки  зло  уже  не  спало
В  ніч  новорічну  трон  дістало
І  почалО  плести  тенета,
На  старт  встановлена  ракета.
Мокшу  щоденно  зомбували,
Розум  (чи  був?)  й  той  відібрали
І  настав  час  й  сказали:  "Фас!"
Тай  рушила  орда  на  нас.
Причина?  Ненависть,  абсурд,
Щось  повигадував  манкурт
Й  у  тризни  почались  жнива...

Та  піднялАся  булава
Волі  поборного  народу
На  віковічний  морок  з  сходу,
Який  прорвало  наче  чир
Вже  з  лігва  вирвався  упир
Й  не  заспокоїться  дідок,
Але  осиковий  кілок
Затесаний,  вже  взятий  в  руку
І  ми  проб'ємо  цю  тварюку,
Щоб  не  терзала  край  віками
Й  промовить  вольними  устами
Мати  усміхненій  дитині  -

ГЕРОЯМ  СЛАВА  й  УКРАЇНІ!!!

31.10.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022

НЕБО НАД СЕЛОМ

Я  бачив  небо  над  селом
Й  в  поклоні  доторкнувсь  чолом
До  пам'яті,  що  тут  шарами
Спресована  в  віках  роками.
Мов  книга,  що  лежить  до  часу
І  набирає  щораз  масу
З  нових  подій,  людей,  пригод
Де  поколіннями  народ,
Міняючи  облич  картину,
Що  заселяв  оту  долину,
Вважав  домівкою  її.
Сліди  лишаючи  свої
На  сторінках  книги  буття
Бо  б'є  тут  джерелом  життя
В  відміряний  кожному  час,
Який  єднає  усіх  нас
Кого  Серет  обняв  півколом
І  На  Горі  й  живучих  долом.

Немає  значення  коли,
Але  якщо  сліди  були
Твої  залишені  отут
Від  Оболоні  аж  по  Кут,
Відгомін  чутимеш  щораз
В  думках  відмотуючи  час...

19.10.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022

СЛОВО

Слово  і  ра́нить,  і  вбиває,
Дає  надію  й  воскрешає...

Рубці  наносить  незгладимі,
Мов  плями  на  душі  родимі,
Таврує  чисте  існування,
Як  свічка  гаснуть  сподівання
На  щось  омріяне,  жадане,
Леліяне,  думками  ткане.
У  тишині  ночей,  світанків,
Тих  неповторних  диво-ранків,
В  народженні  чогось  ново́го,
Щоб  приєднатися  до  тво́го
На  цій  Землі  подій  букету
Щораз  кида́ючи  монету.
Орел  чи  решка  па́де  долу
І  вирветесь,  чи  знов  по  колу
Піде  образа,  до́кір,  крик
(до  цього  майже  кожен  звик)
До  того  слова-леза-голки,
Що  розбиває  на  осколки
Твій  жбан  так  бажаних  надій
Й  міняє  звичний  хід  подій.

Слово  і  ра́нить,  і  вбиває,
Дарує  віру  й  воскрешає...

20.09.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022

ЩО ЗАПИСАНО…

"ЩО  ЗАПИСАНО  В  КНИГУ  ЖИТТЯ"

(по  одноіменному  оповіданні
М.М.Коцюбинського  "  Що  записано  в  книгу  життя")

                     І  

Злізла  баба  із  печі́
(заслабла  онука)
Десь  у  за́кутку  послалась,
Дивна  життя  штука.
Між  дверима  й  миснико́м
На  тонкій  ряднині
Товчуться  онуки  й  миші
По  ній  й  картоплині,
Що  замерзла,  як  вона,
Й  довгими  ноча́ми
Лежить  і  легенько  стогне
Всохлими  грудя́ми.

-Ох!  Деж  ділась  моя  смерть,
Про  бабу  забула,
Семеро  дітей  скосила..,-
Й  тут  з  лавки  почула:
-От  нема  на  вас  сконання,
Не  даєте  спати!,  -
То  невістка  почала́
Сердито  бурчати:
-Нема!,  -  каже  в  тон  невістці,
Облизує  ясна,
-От  кисленького  б  хлепнути
Й  розсолу..,  -  Нещасна.
От  кому  вона  потрібна?
Життя  з'їло  сили,
Як  лушпиння  із  картоплі
У  куток  забили.

Усім  баба  заважає,
Та  з  шкури  й  кісток,
Присохлого  живота
Чути  голосок:
-Мо-лоч-ка!...
Невістку  трясло  від  сміху
Грудьми,  лицем  й  животом,
Баба  у  кутку  кривилась
Лежачи́  під  мисником.
-Ноги  приберіть!,-  кричала,-
Не  дам  ради  порохам,
Зараз  викину  вас  в  сіни
От  так  разом  із  сміттям!
Питали  малі  онуки:
-Бабо!  Коли  помрете́?,-
На  шиї  тяга́ли  зморшки,
Ще  цікавило  їх  те:
-Чи  пташкою  душа  з  вас
Буде  вилітати?,-
Й  починали  кришки  з  хліба
В  очі  засипати.

                                 ІІ

Голосно  невістка  з  сином
Про  смерть  говорили:
-От  помре,  а  чим  ховати?,-
Й  видатки  підбили.
Розвага  одна  у  баби,
Курка  зозуляста,
Лиш  не  зачинили  двері,
(вона  гостя  часта)
Витягне  коротку  шию
Й  на  кришки́  чекає,
Баба  витягне  долоню,
Курку  пригощає.
Клянуть  курку:
-Щоб  ти  здохла!
-Краще  б  мене  кляли,
Щоб  скоріше  з  цього  світу
Вже  мене  забрали.

Міркувала  щось  там  баба
Днями  і  ноча́ми
Нарешті  перемоглася:
-  Сину!  Йди  до  мами.
Сядь,  Потапе,  коло  мене,  -
Він  не́хотя  звівся,
На  лаві  під  мисником
Проти  мами  всівся.
З  чоботом  перед  очима
-Пора  вже  вмирати.
-Знову  кликати  попа?!
Лиш  гроші  давати!
-Не  треба  мені  попа,
Бог  і  так  простить,
Ти  мені  допоможи,
Як  смерть  не  спішить.
Потап  підняв  брови.
-Що  ви  там  сказали?
-Одвези  мене  у  гай,
Морози  вже  стали.
Не  треба  багато  бабі,
От  раз-два  дихнула
Тай  швидко  заснула.

Не  хотів  слухать,  та  слухав
-Гріха́  не  буде́...
У  гаю́  чисто  і  біло,
Швидко  смерть  прийде.
Дерева,  як  свічі  в  церкві...
Засну,  не  осу́джу.
Й  Матір  Божа  не  суди
Сина,  а  нужду...
Все  пройшло.  Я  від  життя
Нічо́го  не  жду.
-Не  верзіть  казна-чого́,
Дає  Бог  життя
Прийде  час  й  у  вас  настане
У  небо  взяття,-
Гнав  від  себе  думки  син,
А  вони  рої́лись:
-От  нащо́  життя  старому,
Вже  б  заспокої́лись.
Старе  листя  опадає,
Росте  молоде,
Так  було́,  так  є,  так  бу́де
Все  вперед  іде.

                         ІІІ

День  був  тихий  і  важкий,
І  мати  мовчала.
-Ну,  опам'ятались  вже?
-Що  кажеш?,-  спитала.
-Вже  забули  ті  дурниці?
-Ох...  поможи  ,  сину...
-Знов  бере́тесь  за  своє́?!
-Одвези,  хай  згину.
А  тоді  присів  і  каже:
-Самі  захотіли?
-Сама.
-Добре  поміркуйте!,-
Й  всі  зашаруділи.
-Треба  літепло  загріти
(обряджати  бабу  в  смерть)
-Сорочку  чисту  дістаньте
(не  одіти  ж  бабу  в  дерть).

Лежала  баба  на  лаві
Суха  і  маленька,
З  хрестиком  на  грудях,
Як  курка  сивенька.
-А  може  б  ви  теє..,-
Тихо  захитала,
Цілували  усі  бабу
Злегенька  крихтала.
Потап  послав  по  верету
-На́що  тобі?
-Треба!
-Гляди  назад  поверни,
Вона  ж  йде  до  неба.
Потап  взяв  маму  на  руки
І  поніс  у  сани,
На  санях  було  сінце
(трохи  м'якше  стане).
-Добре,  бабо,  вам?,-
(не  мамо),
Але  не  поправив,
Коняка  рушила  задом,
Син  ходи  прибавив.

                           ІV

Їхати  три  верстви  бу́ло,
Ніч  впала  одразу
Мовчали.  Що  говорити,
Рушити  образу?
Між  нуждою  й  живим  тілом
Мами  в  зимних  са́нях.
-Чи  хочете  чогось?
-Га?,-
А  думки  в  терзаннях,
Не  помітили  коли
Обступив  їх  гай
-Не  змерзли?,-  спитав  у  баби,
-Ні.  Хватить,  ставай.
Баба  хотіла  піднятись
-Пождіть  ще,  полежте,-
Вибрав  місце  біля  дуба,
-Тут  добре  буде́,
Краще  ніж  у  церкві
(ніхто  й  не  знайде).

Наніс  сіна,  зробив  ложе
Поклав  стару  навзнаки́,
Накрив  ноги  веретою,
Та  віддала  в  дві  руки.
-Не  треба...  візьми  додому,
В  хозяйстві  придасться,-
Та  роздумав  і  прикрив
Маму  від  ненастя.
Руки  витягла  покірно
Поверху  ряднини,
Склав,  як  у  мерця  на  грудях,
Й  свічку  від  дитини
Прийняла́  між  пальці  мати.

-Щоб  іще  зробити?,-
На  коліна  став  у  сніг
Господа  молити:
-Простіть  мене,  мамо...
-Нехай  Бог  прощає
І  вдруге,  і  втретє..,-
Й  далі  промовляє:
-Не  ріжте  курки-зозулі,
Бо  буде́  нести́ся,-
Й  з  напівзгаслого  у  баби  ока
Сльози  полили́ся.

                         V

-Тепер  все?,-  він  встав  на  ноги,
Вклонився  й  по  сні́гу
Побрів  швидко  до  сане́й,
Вдарив,  додав  бігу,
Озирнувся,  свічка  рівно
І  тихо  палала,
Немов  зірка  з  інеєм
В  снігу  спочивала.

Стало  легко.
-А  но!  Стер-во!.,-
Й  хитався,  мов  п'яний,
Тут  прийшов  йому  на  пам'ять
День  в  дитинство  вбраний.
То  була  проста  неділя,
У  сонці  хатина,
Чиста,  біла  сорочина
Й  з  пиріжком  дитина...
Гарно,  як  тато  померли,
Багато  людей,
Їв  капусту,  пахло  медом...
Наївся  в  день  цей.

По  небу  пливла  хмарина,
Увесь  аж  здригнувся,
Може  мамина  душа?
Назад  озирнувся.
Думки  ринули  назад,
Лежить  в  гаю́  мати,
Як  підстрелена  пташина,
Й  в  сльозах  замерзати?!!
Тільки  свічка  плаче  з  нею,
Капа  віск  на  руки,
Хіба  може  людське  серце,
Знести  такі  муки?!!

Нараз  йому  стало  душно,
Озирнувсь  навколо...
"Одна  у  нас  мати  й  смерть,
Шануй  батька  сво́го..."
-Ану!  Стер-во!,-
І  почав  сани  розвертати,
Тай  понісся  у  туман,
Серед  клаптів  снігу,
Бо  не  владний  простий  люд
До  Божих  днів  бігу.  

08.09.2022  р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022

ЖИТТЄВА ПРИТЧА

Старий  батько  не  нажив
За  життя  нічого
І  промовив  при  кінці
Так  до  сина  сво́го:
"Цей  годинник  золотий,
Родинний,  ти  знаєш,
Віднесе́ш  його  в  ломбард
І  там  запитаєш,  
Скільки  ко́штує  і  з  ним
Назад  повертай,
І  про  ту  їхню  ціну
Мені  дати  знай".

Запитав,  вернувся  й  каже:
"В  10  оцінили,
Бо  його  за  всі  роки́
Вже  досить  зносили".

"Тепер  йди  до  ювеліра,
Хай  дасть  свою  ці́ну".
Пішов  син,  правда  скрививши
При  тім  трохи  міну.

"Оцінив  в  150  і  був  радий  взяти".
"А  тепер  його  в  музеї
Треба  показати".

Рад  не  рад  пішов  в  музей,
Назад  повертає
Фонтан  радості  з  очей,
Ледве  промовляє:
"Дають,  батьку,  500  тисяч!!!
Кажуть  унікальний!!!".

"А  тепер  послухай,  сину,  
Мій  ро́зказ  повчальний.

Не  лишайся  там  ніколи,
Де  тебе  не  цінять.
Витруть  ноги,  не  слухавши,
І  за  гріш  замінять".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022

ЗАЛИШКИ ЛІТА

Знову  йду  я,  вже  в  за́лишки  літа,
Зачерпну́ти  краси,  як  роси,
І  не  треба  для  цього  півсвіта,
Вже  достатньо,  що  ти  тут  єси.
В  даний  час,  просто  в  даному  місці
І  достатньо  всього  лиш  двох  ніг,
Щоб  зайти  у  поля  і  приліски,
Назбирати  із  трав  оберіг.
З  диких  квітів  із  кольором  неба
І  вже  зібраних  щедрих  хлібів,
Колір  яблук,  груш,  слив  дати  треба
І  вплести́  птаства  різного  спів.
Ще  вдихнути  просохлу  отаву,
Дати  тілу  природнє  тепло,
Це  ж  належить  усім  нам  по  праву
Не  важливо  -  це  місто,  село…

Зайдіть  в  літо,  облиште  ті  стіни,
Ще  зимою  набудетесь  в  них,
Прийдуть  інші,  та  тільки  не  бу́де
Дивних  днів  так  прекрасних,  як  цих.
Теплий  вітер  ще  трави  колише
В  небі  Сонце  таке  золоте,
Ще  Творець  наші  будні  нам  пише,
Щодень  дяку  складаймо  за  те,
Що  ще  ходимо  цим  білим  світом,
Чуєм,  бачимо  справжню  красу,
Насолоджуйтесь,  прошу  вас,  літом,
А  ще  свій  оберіг  принесіть,
Покладіть,  у  молитві,  в  покутті
Хай  ваш  дім  і  сім'ю  береже,
Це  ж  дарунок  від  Бога,  по  суті,
Літо,  літо...  Ти  справді  йдеш  вже?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022

НАРОДОВЛАДДЯ

                                                                                                                                                             Конституція  України
                                                                                                                                                     «Основний  Закон  України»
                                                                                                                                             (прийнята  на  5-тій  Сесії  ВР  України
                                                                                                                                                               28.06.1996  р.)

                                                                                               Стаття  1.
                                                                                                             «Україна  є  суверенна  і  незалежна,  
                                                                                           демократична,  соціальна,  правова  держава».

                                                                                                                                                                                                                                         
                                                                                                             «Демократія  –  це  влада  народу,
                                                                                                           створена  народом  і  для  народу».
                                                                                                                                                                                                                                               
                                                                                                                                                       Авраам  Лінкольн
                                                                                                                                               16-й  президент  США


Вот  скажи?  Хто  в  кого  робит
І  хто  кому  мозґи  гробит?
Хто  ту  має  владувати
Й  за  незроблене  питати?
Чи  то  влада  влади?
Створена  тов  владов,
Для  кого?  Для  влади?
Ну  бо  чо  сє  прут  в  ту  владу,
А  народ  все  суне  ззаду.
Певно  змащено  там  медом,
Лізут  боком  і  передом,
А  ми  раз  на  пару  років
У  краватці  пару  кроків
До  урни  пройдемсє,
Мо  не  обманемсє?

Сей  наобіцєв  нам  більше,
Ну  то  й  більше  бу́де,
Бо  він  кращим  з  кращих  є
Бивсє  в  моцні  груди.
А  сів  в  крісло.  Всьо  –  робота!
Нащо  му  тота  гризота
Слухати,  що  вуйко  хоче,
Най  голову  не  мороче.

-Бо  ту,  вуйку,  -  ВЛАДА!
Й,  як  не  як  –  ПОСАДА!
Посадили,  тра  сидіти,
Плани,  збори  ружні  звіти,
Державні  секрети…
І  чо  сє  ту  прети?
Нема  вам  роботи?
Йдіт  город  полоти,
А  ми  знаєм,  шо  робити
Й  як  ваше    життє  змінити,
Вам  не  конче  знати,
Нам  ту  керувати.

От  такі  керівники
І  все  з  нашої  руки,
Так  про  себе  дбаєм
Тай  маєм,  що  маєм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022

САКРАЛЬНІ ЦІННОСТІ

Тризуб  і  Синьо-Жовтий  стяг
Це  НАШЕ  й  не  прийшло  з  Варяг.
Предками  ро́джене  й  землею
Щоб  з  ідентичністю  своєю
Стояти  гордо  на  планеті,
Націй  Землі  гіднім  букеті.

СЛАВА  УКРАЇНІ!!!

24.08.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022

ХРАМ

В  Ягільниці  при  долині
Старий  храм  стоїть  й  донині,
Він  намолений  віками
Перше  з  дерева  руками
Майстри  клали  цю  твердиню,
Щоб  приборкати  гординю,
Людей  привести  до  Бога
Там  де  праведна  дорога.

Лянцкоронські  камінь  клали,
Герб  величний  вмонтували,
Вкарбувалися  події
Внебовзяттям  Свят.  Марії
Нарекли,  щоб  люди  мали
Й  Діву  Пресвяту  благали
Про  життя  у  благодаті
Й  ду́шами  були  багаті
На  тій  землі,  що  зродила,
Де  мати  дитя  сповила
На  щасливі,  світлі  днини
Гідні  не  раба  -  ЛЮДИНИ!

Загартований  вітрами
Але  й  досі  він  із  нами
Ягільниці  Божий  Храм,
Що  вселяє  віру  нам
У  щось  світле  і  високе,
Джерело  душ  надглибоке...

20.08.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022

ЗАМІШАНЦІ

Йой,  краю-розмаю
На  тя  поглядаю,
На  те  гори  й  дови,
На  гаї  й  діброви.
На  те  зелен-трави,
ПотІчки  й  отави,
Што  мі  тішат  око
І  в  душу  глибоко
Кла́дутся  шарами,
Дарунком  від  мами.
То  юж  биво  давній
На  тий  земли  славній,
Ходиви  легіни
В  травах  по  коліни.
Вплітави  ті  трави
Діво́чки  в  віночки
На  Йвана-Купала
Чути  співано́чки.
Тотим  щедрим  краєм
Ген  високим  плаєм,
Де  "Пшонтки"  високи,
Й  Камє́нєц  широки,
Дуб  "Поганин"  давни
І  Кичери  славни...

Лем  за  небокраєм
Жили  ту  звичаєм
Замішаньци-Лемки
Межи  поляка́ми,
Не  ділили  землю,
Жили  ту  віками.
Вкупі  празнува́ли
Єдні  й  другі  свята,
Русини  й  поляки
Йшли,  як  брат  до  брата.

Разом  ту  сме  жили,
Єдинов  родинов,
З  джерел  воду  пили
Поляк  із  русином.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022

КРАСНА

Там...  
Десь  там  Кра́сна  за  гора́ми,
Давно  в  ній  босими  ногами
Бігали  прадіди  й  батьки,
Століття  йшли,  пливли  роки,
Бескиди  небо  підпирали,
ПотІчки  Віслок  зустрічали,
Співали  літом  солов'ї,
Щедро  давали  мед  рої...

Прекрасна,  КРАСНА  тут  місцина,
Пагорби,  балки  -  так  долина,
Ліси,  гаї,  тихі  поля...
Багата,  щедра  тут  земля.
Морем  колишуться  жита́,
Над  ними  жайвір  проліта,
Що  з  голубої  висоти
Оспівує  земні  плоди,
Всевишнім  даній  благодаті,
Щоб  люди  тут  були  багаті
Душею,  тілом  і  думками,
Щоби  не  старілись  роками,
А  споживали  ті  дари,
Які  даються  всім  згори.

Чи  зупинився  час,  чи  ні,
Чи  може  мариться  мені?
Та  чую  їхні  голоси
І  дзвін  розбитої  роси,
Коли  біжать  в  росисті  ранки
Стрічати  Сонце...  І  світанки
Дарують  в  променях  життя.
Було...  Пройшло  без  вороття...
Та  залишилися  ті  гори,
Милують  око  всім  простори
В  кровІ  тече  цих  місць  вода,
Росте  смерека  молода...

02.07.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022

35 до 100

Шо  там,  люди,  свєткувати?
То  тако  траба  сказати
-  Слава  Богу,  що  живий,
Дуй  в  дві  дєрки  і  не  ний.

Коли  ти  ще  тєгнеш  ноги
(без  чужої  допомоги),
Щось  там  їш  (хоч  траба  ніж),
Би  єдзенє  перемнєти,
Де  зубів  в  сі  роки́  взєти?
Мішу  глину,  печу  хліб,  
По  подвіру  ходит  дріб,
Пам'єти  ще  троха  маю,
Щось  забуду,  то  вертаю
На  то  місце,  би  згадати
Лазиш  так  з  хати  до  хати,
Як  та  пі́тьма  (боронь  Боже)
То  вже  ніц  не  допоможе.
Нема  вже  тих  дриґів,  брате,
Ше  тако  можеш  гуляти,
Але  вже  не  підбіжиш
Тилько  гру́дєма  свистиш,
Як  прискоритисє  тра,
Вже  нема  того  нутра.
В  вочех  стов  якийсь  туман
Ту  шось  є,  чи  то  обман?
Пришчуришсє,  як  китаєц,
І  дивишсє  на  вокраєц
Байди  хліба.  Що  там  є?
Во  таке  життє  моє́.

Але  шкодувати  гріх
За  плечима  цалий  міх
Всього  то́го,  що  було́
Кроки  перші  і  село,
Серет,  Стінка  і  Левада,
Хліб  з  котлєтов,  мармуляда,
Школа,  войско,  інститут..,
Як  згадаю,  та  то  цуд!
Що  сє  хлопом  пережи́ло,
Де  й  куда  мене  носило.
Як  вивчивсє,  одруживсє
То  стаж  трудовий  почєвсє,
Відробив  його,  як  траба,
Нє,  мене  не  душит  жаба,
Маю  то,  що  заробив
Най  би  й  се  яко́сь  спожив.

Так  шо  дєкую  вам,  люди,
Якось  вже  воно  там  буди,
Бо  то  є  просто  життє
Й  в  нім  багато  терміттє...

15.08.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022

ТИ ДУМАЄШ ВІЙНА ДЕСЬ ТАМ?

Ти  думаєш  війна  десь  там?
Бо  тобі  бомби  не  мішають  снам.
Ти  думаєш,  що  ти  в  глибокому  тилу́?
Бо  раш-ракети  не  звели  твій  дім  в  золу.

Ще  в  кухні  в  тебе  запах  кави,
Думки  присутні  про  забави,
Про  відпочинок  в  час  -  ВІЙНИ?!
Коли  на  захисті  сини
Стоять  й  вгризаються  в  граніт,
Щоб  не  зазнав  народ  наш  бід,
Які  терпів,  зноси́в  віками  -
Та,  що  ж  це  коїться  із  нами?

Чи  ж  може  бути  мир  й  війна?
Навпіл  поділена  вона,
Та  чорна  дійсність,  бо  не  біла,
Рожеві  окуляри  вділа
Й  обманює  сама  себе,
Та  в  першу  чергу  всеж  тебе...

Фронт  ніби  має  кожен  свій,
Але  для  здійснення  надій
Усе  віддаймо  -  ПЕРЕМОЗІ!
Вона  вже  близько,  вже  в  дорозі.

07.08.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022

СВОБОДА, ГІДНІСТЬ І КУЛЬТУРА

                                     "Якою  мірою  міряєте,
                                       такою  відміряють  і  вам".
 
                                                                                 (Матв.  7:2)

Свобода,  гідність  і  культура
На  них  базується  натура
Той  стержень  внутрішній  ЛЮДИНИ,
Що  відрізняє  від  "тварини"
(бо  не  сповідує  основ)
В  якої  рабство,  ницість,  кров
Впресовано  в  огидні  душі,
В  повітрі,  морі  і  на  суші
Вже  розпорошують  свій  мо́рок,
Джин  вийшов,  вже  відкрився  корок.

На  тереза́х  біле  і  чорне
Витає  горе  непоборне,
Душі  і  тілу  вибирати
По  яку  сторону  ставати
СВОБОДИ,  ГІДНОСТІ,  КУЛЬТУРИ
Чи  рабства,  ницості  й  зажури.

07.08.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

                             "Так,  я  буду  сміятись,
                                 Серед  лиха  співати  пісні
                                 Без  надії  таки  сподіватись,
                                 Буду  жити!  Геть  думи  сумні!"

                                                                             Леся  Українка

Просто  Леся,  просто  Українка
Тільки  доля  зовсі́м  непроста,
Прославляла  Україну  жінка
Свої  ві́рші  вклавши  нам  в  уста.
В  нелегкий  час,  у  чужій  державі
Проростало  слово  крізь  імлу,
Крізь  єхидні  посмішки,  лукаві
З  чистоти  змітаючи  золу.

Ювілеї  -  добре,  тільки  треба
Спадщиною  жити  повсякчас,
"Мавкою"  всміхатися  до  неба,
Щоб  тепло  її  прийшло  до  нас...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022

ОДЯГ

                                           "Одяг  монаха
                                             Не  робить  його
                                             Монахом".
                                                                       Агата  Крісті.

Коли  формується  характер
В  людини  у  три  роки,
То  вже  тоді  й  закладені
Її  життєві  кроки.
Присутні  варіації,
Та  є  чітка  основа,
Яка  прив'язана  вузлом
До  сказаного  слова,
До  вчинку,  погляду,  до  дії
Та  й  просто  до  взаємодії.

Людина  виросла,  змужніла
В  що  вивчилась,  те  і  оділа,
А  мо  й  не  вчилась,  та  оділи
І  творить  те,  ну  що  звеліли.
Але  ж  нутро  зовсім  не  те,
Ким  ви  особу  цю  звете́.
Під  одягом  все  ж  наге  тіло
Й  душа,  що  творить  своє́  діло,
Уже  закладена  давно
Й  невже  змінилося  воно
Оте,  що  заплелось  у  гени,
Є  ж  "...  sapiens"  й  аборигени.

Не  судіть  по  одягу,
Не  судіть  по  рангу,
Бо  ніхто  не  відміняв
Закон  бумерангу.

31.07.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022

ДЕНЬ

Ми  живе́мо  від  дати  до  дати,
Спішимо,  пра́гнемо  всюди  встигати,
Всі  ми  дивимось  тупо  під  ноги
З  кола  того  нема  вийти  змоги...
Ми  фактично  живе́мо  тим  днем
У  якому,  можливо,  буде́м.
Голова  вщент  забита  майбутнім
В  сьогоденні  чи  буду  присутнім?
Чи  насправді  буде  завжди  так  -
В  голова́х  не  порядок  -  бардак...

А  десь  Сонце  народжує  день,
Різне  птаство  співає  пісень
І  осанну  щоденним  дивам,
Які  Бог  посилає  всім  нам.

Зупиніться!

Той  день  і  для  вас
Посилає  безмежжя  прикрас,
Хоч  частину,  та  дайте  душі,
Бо  не  варті  того  бариші.
День  зійде  і  пройде  із  зорею,
В  полудень  досягне  апогею,
А  де  ж  ми  в  цьому  диві  із  див?
Комусь  ба́йдуже,  хтось  вже  віджив...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022

СТОЛИЦЯ УКРАЇНСТВА - ЛЬВІВ, СТОЛИЦЯ УКРАЇНИ - КИЇВ

Не  чув  я  тут  того́  москальства
Ні  в  школі,  ні  в  селі,  ні  в  місті,
Усе  в  нас  було  -  УКРАЇНА!
Навіть  не  сто,  процентів  двісті.
І  в  Політехніці  у  Львові
Усе  теж  було  -  УКРАЇНА!
Предмети  всі  на  рідній  мові
Й  навіть  не  думала  дитина,
Що  можна  мріяти  чи  вчитись
Якимсь  чужим,  нерідним  словом,
Чи  за  своє́  у  себе  битись
Під  неба  рідного  покровом.

Мова  маркує  ідентичність,
Мова  це  нації  душа,
Мова,  мова  її  ВЕЛИЧНІСТЬ
Від  Запоріжського  Коша
Гуртує  нас  в  народ  єдиний
Й  гартує  так  вже  сотні  літ,
Щоб  говір  той,  не  наш,  москвинський,
Вко́тре  не  вів  до  смертних  бід.

Схаменіться,  яничари!
Не  вторіть  нікому,
Тілу  душу  поверніть,
Верніться  додому!

20.07.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022

ЦІНА

Гірку  ціну  ми  платимо  віками,
Все  тільки  кращим,  що  зійшло  між  нами.
Важкі  покоси  і  стерня  кривава,
І  знову,  вко́тре,  вогнева  заграва...
Народу  геноцид,  знищення  мови,
В  чисте  зерно  домішують  полови,
Терпкий  наш  хліб  на  зраненій  землі
Й  пора  сказати  вже  давно  собі.

Коли  буде́мо,  (як  ті  кращі)  -  ВСІ!!!
То  й  буде  ворогам  під  Сонцем,  як  росі.

28.06.2022р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022

ГРИГОРІЙ (ВАРСАВА) СКОВОРОДА

(до  рік  300-т  річчя  народження)

                                           «Не  тіло,  а  душа  
                                               є  людиною».
                                                                                 Г.Сковорода                                                                                                                                                                                                                              

Козака  син  і  козачки,
Син  свого  народу,
З  його  серця  –  Полтавщини
Черпав  краю  вроду.
Гострий  розум,  дивний  голос,
Світосприйняття,
Перед  Богом  рівність  всіх
І  скромне  буття.

«Вдячне  серце  –  рай  солодкий,
А  невдячне  –  мука…»
Вчитись  вдячності  за  все,
То  складна  наука
В  світі,  що  складається
З  двох  простих  натур  -
«Видиме  й  невидиме,
(а  між  цим  всім  мур),
Внутрішнє  і  зовнішнє,
Тлінне  і  одвічне
Де  йде  тіло  за  душею»,
Де  буття  логічне.
Тобто  «чиста  совість
Й  добрі  сподівання»
Всім  приносить  радість
У  барвах  пізнання
Величі  Природи,
Коли  ти  їй  брат
(не  варвар,  не  кат)
«Sapienti  sat!».

Чверть  століття  мандрував
Вчився,  вчив  і  сіяв,
Що  нащадки  зрозуміють
Все  ж  думку  леліяв.
Повернімось  до  коріння,
Свого  не  чужого,
Бо  вже  терна  пожинаєм
Від  облуду  того.
Без  коріння  упаде
Й  віковічний  дуб,
Тяжко  лісу  проростати
Крізь  суцільний  зруб.

                                                                                 p.s.      Музей  мокші    розбомбили,
                                                                                                   Статуя  вціліла
                                                                                                   Всюди  згарище,  руїни
                                                                                                   Вона  ж  біла-біла…
                                                                                                   Бо    не  знищити  душі  
                                                                                                   Нашого  народу,
                                                                                                   Що  цінує,  як  й  він  вчив,
                                                                                                   Над  усе  –  СВОБОДУ!

*«Sapienti  sat!»  -  Розумному  вистачить.

20.06.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022

БАТЬКОВІ

(до  Дня  батька  і  медичного  працівника)

В  основному  добрі  слова
Ми  кажемо  мамі
Але  й  батько  на  них  права
Має  такі  ж  са́мі.
Тому  розкажу́  про  батька,
«Дохтора»  сільського,
Який  знав  в  лице  усіх
Старого  й  малого.
В  кожній  хаті  був  нераз
Й  йому  були  раді,
Було  місце  там  добру
І  мудрій  пораді.

На  Поділлі  у  селі
Зразу  по  Іва́на
На  світ  Божий  появився,
А  земля  вже  вбрана
У  всі  відтінки  смарагду
Вже  й  волошки  в  полі,
Синіючи  між  жита́ми,
Шлють  дитині  долі.
Привітної  та  теплої,
Як  в  цю  літню  днину…
Інше  прийшло,  непривітне,
На  тую  дитину.
Голодомор  в  малі  ро́ки
(а  жорна  ж  побили),
Та  ні  разу  не  сказав  він,
Як  то  пережили.
Страшна  війна,  окупація,
До  Рейху  вербовка
На  зе́млі  чужі,  далекі,
Ерзац  перековка.
Пару  раз  тікав,  зловили
І  в  п`ятнадцять  ро́ків
Повезли  в  товарняках
За  тисячі  кроків.
В  землю  Саар,  під  Францію,
На  тяжкі  роботи
Попросту  бути  рабом
У  тої  німо́ти.

Якось  вижив,  повернувся
Йде  в  Одесу  вчитись,
А  тут  голод  в  сорок  сьомім
Й  треба  подивитись
На  що  схожий  був  студент
В  повоєнні  ро́ки
У  пошарпанім  костюмі…
Але  вперто  кроки
Він  торує  в  медицині
(сам  Філатов  вчив),
Що  то  пережив  студент?!
Але  закінчи́в.

Направили  в  Улашківці,
Починав  з  нуля,
Але  все  ж  за  пару  років
Лікарня  своя́
Вже  була  на  пару  сіл
В  тім  його  заслуга
Появилась  в  земляків
Медична  обслуга.
Кожну  середу  на  фірі
Села  об`їжджав
Кароль  "Карим"  і  "Гнідим"
Вправно  керував.
Як  зайде  «Дохтор»  до  хати,
Когось  полікує,
То  ще  часто  від  людей
Таку  річ  почує:
«Подивітьсє  до  ради́йка,
Бо  чогось  не  грає,
Й  телевізор  шаркотит
І  щось  там  мига́є».
І  ремонтував  ради́йко
Й  лагодив  антену,
Вирішував  медицини
Й  побуту  проблему.

Справжнім  був,  непоказни́м,
Був  з  усіма  рівний
І  Гавриловича  знав
Весь  на́рід  довкільний.
Бо  ішов  допомагати
В  ніч,  дощ,  вітер,  сніг
Й  не  було  в  окружних  селах
Напевно  доріг,
Де  би  «Дохтор»  не  бував,
Відвертав  тривогу,
Коли  молитовний  чув  
Клич  про  допомогу.

Двадцять  років  лікував
В  пам`яті  лишився,
Тільки  той  храм  медицини
Давно  розвалився.
Пустка  на  місці  лікарні,
Тільки  діти  грають
І,  що  їх  діди  родились
Напевно  не  знають,
Саме  ось  на  цьому  місці
«Дохтор»  всіх  приймав
Першим  їх  на  білім  світі
Тут  на  руки  брав…

В  основному  добрі  слова
Ми  кажемо  мамі
Але  й  батько  на  них  права
Має  такі  ж  са́мі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022

УПИРІ

Не  бу́де  Раю  на  Землі,
Не  бу́де  миру  й  благодення,
Коли  блукають  упирі
На  одній  шостій  сьогодення.
Бо,  де  зайдуть,  там  сіють  жах,
А  пожинають  смерть  й  руїни,
Вже  оскал  свій  давно  звернув
Упир  до  неньки  України.

В  очах  в  них  злоба  ні  за  що
На  наш  народ  і  не  збагнути
Те  дике  плем'я  без  душі,
Що  крик  дітей  може  не  чути.
І  материнських  море  сліз
Не  бачити,  просто  вбивати,
А  що  створив  вільний  народ
З  землею  "Градами"  рівняти.
От  просто  так,  щоб  не  було́,
Щоб  не  співав  нам  соловей...
І  в  цей  час  жаху  із  жахів
Їх  ще  сприймати  за  людей?

Ні,  це  не  люди,  упирі,
Це  язви  на  земній  корі
І  їх  на  ній  немає  бути,
Пора  б  вже  це  Землі  збагнути.

01.06.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2022

ДЯКУЄМО, ПОЛЬЩО!

За  все  тобі  дякуєм,  Польщо,  
За  те,  що  пустила  в  свій  дім,  
За  те,  що  теплом  поділилась,
Що  приклад  явила  усім.  
Як  жити  сусіду  з  сусідом,  
Коли  у  одного  біда,  
Коли  справжнім  проявом  дружби
Є  щирість,  хліб,  сіль  і  вода.  

Пробач  тих,  що  в  домі  твоє́му
Не  так  себе  вдячно  ведуть,  
Бо  от  за  цією  піною
Все  ж  є  та  надчистая  суть,  
Стосунків,  поваги,  подяки
Де  дії  важли́віше  слів,  
Уклін  доземни́й  тобі,  Польщо,  
З  Карпат  і  Херсонських  степів.  

Дякуємо,  Польщо!!!  

17.  05.  2022р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022

ГНИДИ

Підносять  вже  голови  гниди,
Хоч  воші  ще  лізуть  в  наш  край
Вбивають,  руйнують,  калічать
Травневий  паскудять  розмай.
Як  бджоли,  снують  волонтери
Для  них  допомога  -  СВЯТЕ!
А  гнидам,  щоб  тільки  урвати
Для  них  же  війна  са́ме  те,
Де  можна  побільше  хапну́ти,
Роздерибанити  враз...
Та  знайте,  не  тільки  прокляттям,
А  й  в  тризну  скарає  вас  час.
За  те,  що  в  дитини  забрали
Для  неї  призначений  крам,
За  те,  що  паскудите  ницо
Наш  чистий,  наш  людяний  ХРАМ!

Засяє  нам  Сонце  Свободи,
А  вас  всіх  з  дороги  змете
І  в  вольному,  синьому  небі
Колосся  зійде  золоте.

17.05.2022р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022

КУДИ ЙДЕМО

Куди  йдемо́  ми  по  житті,
Куди  веде  дорога,
Куди  те  тіло  во  плоті́
Веде  нас  від  порога?

Ми  розмірковуєм  над  цим?
Та  ні.  Все  не  до  то́го,
Навкруг  вита  сує́тний  дим
Й  не  зі́йдем  з  кола  цього.
Його  торуєм  з  року  в  рік,
А  там  одне  й  те  са́ме,
Може  звернути  врешті  вбік
Й  змінитися  нам  з  вами?
Щоб  зрозуміти,  що  душі
Потрібно  більш,  ніж  тілу,
А  в  нас  нікчемні  бариші
Займають  нішу  ці́лу
У  так  прекрасному  житті,
В  взаєминах  між  нами,
Чи  в  лихолітнім  каятті
Пробудимося  з  вами  ?
Й  збагнемо  в  тому  морі  сліз,
Смертей,  розрухи,  втрати,
Що  все-таки  коли  даєм,
Це  краще  аніж  брати.

Зверніть  душу  до  людей
(бездушні  вже  йдуть),
Невже  про́йдемо  крізь  пекло,
Щоб  збагнути  суть.

24.04.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022

ПОСТРІЛИ У ШЕВЧЕНКА

Три  постріли  у  Шевченка.  
Шевченко    стоїть.  
Пережив  він  разом  з  нами
Сонми  лихоліть,  
Які  творив  той  мокшаб,  
Здичавілий  мокші  раб.  
Рабом  був  і  рабом  є,  
"Що  навкруг,  то  все  моє!"
Скалить  зуби  на  Свободу,  
Бо  без  племені  і  роду.  
"Знищити,  завоювати,  
Ограбити  й  сплюндрувати"
Щоби  всі  були  рабами,  
Та  не  пощастило  з  нами,  
Бо  обламують  їм  зуби  
Триста  літ  вели  до  згуби
Україну,  як  шакали,  
Нападали,  відступали  
Й  далі  лізе  саранча
До  джерельного  ключа,  
До  степів  широких,  чистих,  
До  морів,  Карпат  врочистих,  
В  жовті  ниви,  сині  далі
Все  без  совісті  й  моралі.  

Дивлюсь  на  вас  плем'я  убоге,  
Ви  так  й  не  змінились
І  кровію  України
Досі  не  упились.  

Україну  не  скорити,  
(пора  б  уже  зазубрити)
Ми  не  житимем  в  ярмі,  
А  вам  гнити  у  тюрмі
З  покидьками  всього  світу,  
Абож  вийти  на  орбіту  
Й  щезнути  з  диво-планети,  
Осідлавши  всі  ракети.  

Ні,  не  беруть  кулі  Шевченка,  
Хоч  й  знищуєте  двісті  літ,  
Та  він  продовжує  політ
Над  нашим  чорнобривим  краєм,  
Який  розквітне,  
Ми  це  знаєм.  

13.  04.  2022  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022

Z - ЗНАК ЗВІРА

Ви  звірів  бачили  
                                       в  людській  подобі?
Дітей  вбиваючих  
                                       іще  в  утробі,
Їх  "Смерчі"  й  "Гради"  
                                         рвуть  наш  дім,
Де  було  затишно  
                                           нам  всім.
Тихо,  підступно,  
                                           як  шакали,
У  ніч  лютневу  
                                           нападали
"Без  обявления  войны"
Київ  бомбили  вже  вони
І  дальше  брешуть,  
                                           як  собаки,
Землю  мотаючи  
                                           на  траки,
Святую  землю
                                           України
Сіючи  смерть,  біль
                                           і  руїни.

Не  заглядайте  їм  у  очі,
Бо  там  лиш  тьма,  темніше  ночі,
Немає  в  звіра  співчуття
І  не  шукайте  почуття
У  їхніх  схиблених  мозгах
По  лікті  з  кров'ю  на  руках.

Даєм  собаці  по  мордяці,
Вона  вже  скиглить,
Хвіст  між  ніг,
Вже  застеля  металоломом
Вервицю  вкраїнських  доріг.

"Соко́ли"  в  небі,  партизани,
Тероборона  і  гетьма́ни
Сил  Збройних  неньки  України,
Коза́ків  славних  гідні  зміни.
Всі  рідну  землю  захищають
Й  вражу  орду  ту  подолають,
Як  мокшу  били  козаки,
Бо  Україна  на  віки!

"І  НА  ОНОВЛЕНІЙ  ЗЕМЛІ
ВРАГА  НЕ  БУДЕ  СУПОСТАТА,
А  БУДЕ  СИН  І  БУДЕ  МАТИ,
І  БУДУТЬ  ЛЮДЕ  НА  ЗЕМЛІ".

Слава  Україні!!!
Героям  Слава!!!


10.03.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022

МІСЦЕ ПРАВДИ

В  нас  в  кожного  в  житті  
                         є  місце  правди,  
Є  місце  сповіді
                           і  каяття,  
Це  місце  чисте,  
                             бо  без  фальші,  
Воно  мірилом  є  твого
                               життя.  

ЖИТТЯ  -  не  суєтного
                                 існування
На  цій  планеті,  
                                   що  дана́  тобі,  
Хіба  позволимо
                                     ось  так  безславно
Загадити  надчисте
                                       джерело  собі.  

Над  ним  пливуть
                                       пухнасті  хмари,  
Й  зорі  купаються  
                                         в  пітьмі,  
Ми  всі  
                                         прямуємо  до  нього,  
Вертаючи  своє  
                                           собі.  

23.  02.  2022  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022

50 НА 50

П'ятдесять  на  п'ятдесять,
Світ  на  терезах
І  хто  знає  у  маніяка,
Що  в  дурних  мізках.
Він  блейфує,  йде  вабанк?
Загнав  себе  в  кут.
Розплата  не  за  гора́ми,
Вже  гряде  KAPUT.

24.02.  -  2022  р.

12.02.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022

ПОРОЗУМІННЯ

Легко  події  
                         трактувати,
Тільки  всього́  
                         не  можем  знати,
Про  ті  обставини,  
                         причини,
Роки́,  століття  
                         чи  хвилини,
Що  дійству  
                       запередували,
А  ми  вже  вирок  
                       проказали
У  гніві  
                       і  всерозумінні,
Іншої  думки  
                       нетерпінні.

В  всіх  діях  
                     є  свої  нюанси,
Комусь  щось  крик,  
                     комусь  романси,
Сіре  комусь  
                     здається  білим,
Іншому  чорним  
                   віддає,
Відтінків  ми  
                   не  помічаєм,
Бо  кожен  бачить  
                   лиш  своє́...

Нелегко  всім  
                   порозумітись,
Таке  життя  
                   і  ні́де  дітись,
Та  не  рубаймо  
                   із  плеча,
Глибока  рана  
                   від  меча.

08.02.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2022

НАМ ЖИТИ ВИПАЛО В ЧАСИ…

Нам  жити  випало  в  часи́
Де  берегла  трава  роси,
Бо  не  збивали  її  коні
І  люди  у  борні  в  погоні,
В  крові  не  падали  в  отави,
Ще  не  здригалися  заграви.
Птахи  співали,  не  тікали,
Лани,  вродивши,  спочивали,
Віддавши,  не  згубивши  плід,
Врожай  давали  вид  і  рід.

Не  всім  отак  поталанило
Життя  батьків  й  дідів  косило
Немилосердно  і  жорстоко
В  тіла́  вгризаючись  глибоко,
Недолі  орючи  рови,
Тілам  пускаючи  крови́.
А  ми  забули  чи  не  знали,
Чи  грішним  нам  не  все  сказали
Щоби  не  зранити  нам  душі,
Щоб  на  стражденній  рідній  суші
Були  панами,  не  рабами,
Щоб  не  знущалися  над  нами
Чужинці,  зайди,  власні  гниди,
Щоб  не  дійшло  в  нас  до  кориди
Ставши  жертовними  биками,
Щоби  у  спинах  із  списа́ми
Ми  з  вами  кров'ю  не  стекли,
А  люд  героєм  нарекли.

Не  вберегла  трава  роси...
І  застогнала  від  коси,
Яка  не  жне,  а  рве  кусками
Серця  карбуючи  рубцями,

Зла  доля  догнала́  і  нас...
Випав  нам  теж  нелегкий  час.


07.02.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2022

БУЛО…

Було́  сусіди  приходили  
Великодніх  співали  пісень,  
На  Леваді  гаївки  водили
Був  малим  галасливий  той  день.  
Відбивалися  звуки  від  Стінки
Й  зачерпнувши  ріки  чистоту,  
Наче  коси  вродливої  жінки,  
Доповняли  картину  оту.  
Яку  зріли,  ціни  не  збагнувши,  
Вона  надто  простою  була,  
Тільки  втрату  душею  відчувши,  
Стиснув  зуби,  торкнувшись  чола,  
В  замок  зв'язаних  пальців  руками
Ти  відмотуєш  час,  як  клубок,  
Пересипано  все  це  роками,  
Що  пливуть  мов  вода  у  пісок...  

30.  01.  2022  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022

ХРЕЩЕНСЬКА ВОДА

Сьогодні  в  нас  Водохреща
Не  скверніть  його,
Де  записано  в  Писанні?
Нащо  вам  того́
Щоб  в  Хрещенську  Святу  воду
Лізти  тілом  грішним,
Не  христили  вас  малими,
Щоб  тепер  потішним,
Без  сорому  і  сумління
Лізти  у  Святе?

Зпоконвіку  з  льоду  Хрест
В  водоймах  рубали,
Ополонки,  при  молитві,
Святили  і  брали
Собі  воду  Хрещенськую
І  за  образа́ми,
Як  найбільший  оберіг,
Тримали  роками.
Обновляли  з  року  в  рік
Й  в  потрібну  хвилину,
У  радості  чи  в  біді,
Спожили  краплину.
А  не  пхались  у  Святе
Брудними  тілами,
Як  орда  колись  на  конях
Гуляла  церквами.
Вона  й  в  Святу  ополонку
Влізла  своїм  тілом,
А  ми  скачемо  за  ними?
"Моржі"  своїм  ділом
Хай  займаються  деінде,
То  є  їхня  справа,
Не  повинна  в  Святі  во́ди
Всеж  лізти  орава...

ХРИСТОС  ХРЕСТИТЬСЯ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022

ДРУЖБА

Дружба  з  дитинства
                             зцементована  часом,
Із  безлічі  зшита
                             пригод  і  подій,
Зсадин,  подряпин,
                             синців,  переломів,
Сонця,  дощу,  вітру,
                             снігу  і  мрій.
Там  школа  й  по  школі,
                             там  жайвір  у  полі,
Там  літом  не  час,
                             а  суцільна  ріка
Із  мандрів,  купання,
                             суниць  і  пірнання
У  справжнє,  цікаве,
                             правдиве  життя.

Та  дружба  з  тобою
                             в  заплічнику  тому,
З  яким  ти  крокуєш
                             тернистим  життям,
І  зустріч,  як  спалах,                          
                             що  час  повертає,
З'єднатись  дає
                             в  одне  ціле  рукам
Із  спільним  таким,
                             тільки  вам  двом  відомим,
Нерозривно-заплетеним,
                             міцним  відчуттям.

Та  дружба  не  тліє  -
                             горить,  не  черствіє
Її  не  шукають,
                             вона  просто  є
Одним  з  найцінніших
                             життєвих  здобутків,
Що  вносить  тепло
                             в  існування  твоє́.

07.01.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2022

СТЕЖКИ НАД СЕРЕТОМ

На  дворі  йде  зима,
А  чогось  вже  нема...

Вже  стежки  над  Серетом
Поросли  очеретом
І  тепло  відійшло,
Де  ступав  босоніж.
У  мінорнім  сонеті,
В  просто  білім  куплеті
Повертаю  з  думками
Й  крає  час  гострий  ніж.
На  шматки,  на  кусочки
Й  відкриває  ті  точки
В  які  древній  китаєць
Срібні  голки  впихав,
Щоби  тіло  зцілити
Давнє  щось  відновити
Від  початку  самого,
З  чистих  першоджерел.

Було  Сонця  багато,
Була  радість  і  свято,
І  у  бабки  Багрійки
Варениці  з  печі́,
Хрущі  в  травні  роя́ми
І  цвіркун  уночі.

Це  тривало  все  довго,
Світлий  день  був  без  меж,
Пори  року  мінялись,
Та  уже  не  зайдеш
В  те,  що  вічним  здавалось
(бо  буде́  без  кінця)
Й  що  не  зі́йде  та  радість
Із  твойого  лиця.

Але  я́кось  помало
І  того́  вже  нестало...
Ще  щось  є,  та  не  те,
Тільки  снігом  мете...


03.01.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022

ВІРНІСТЬ

(невигадана  історія)

Коли  над  Чортковом  займались
Прозорі  травневі  світанки,
Собою  красу  доповняли
Вродливі  чортківські  панянки.  
Що  йшли,  неквапливо,  у  справах
Повз  Ратушу,  Ринок  і  Храм
Юнак  завернув  на  бруківку
І  не  повірив  очам!..

Вродлива  білявка  всміхалась
Тим  променям,  Сонцю  й  теплу́
І  він  закохався  одразу
Та  жеврив  надію  малу,
Що,  більше  дізнавшись  про  неї,
Їх  Доля  примхлива  зведе
І  він  цю  красуню  ранко́ву
З  собою  в  життя  поведе.
Та  правда  про  неї  для  нього
Зросла  надгірким  полино́м,
Замі́жня  була  Ярослава
І  мрії  розвіялись  сном...
Лиш  матері  хлопець  признався,
Сказав,  що  ТАКУ  не  знайде
То  й  сенсу  немає  женитись
Й  священником  бачить  себе.
Не  знала  про  це  Ярослава,
Та  доля  їх  знову  звела,
Коли  приходила  до  Храму
Й  в  молитві  торкалась  чола.

Роки́  невблаганно  минали,
А  він  тут  поблизу  служив,
ЇЇ  духівник,  вже  під  старість,
Та  тайну  свою  всеж  відкрив.
Коли  не  з'явилась  у  Храмі,
Додому  на  сповідь  прийшов
Й  по  сповіді  сам  сповідався,
От  тільки  слова,  як  знайшов?
Подякував  їй,  що  ченцем
Він  став  винятково  з-за  неї
І  до  цих  пір  тільки  мати
Торкалась  до  тайни  цієї.

Відміряв  Господь  Ярославі
Пове́рх  дев'яносто  років
І  у  останню  дорогу
Її  той  "юнак"  і  провів.

Нечасто  в  житті  така  ВІРНІСТЬ
Насправді  стрічається  нам,
Коли  її  маєш  у  со́бі  -
Надчистий  той  внутрішній  ХРАМ.

31.12.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022

СВЯТО

За  вікном  кружляє  сніг  
Кличе  свято  на  поріг,  
Білим,  білим  замело
Свят  ждуть  місто  і  село.  
В  небі  дивна  зірка  сяє
Християн  всіх  сповіщає  -
Прийшло  чудо  із  чудес,  
Засія́ло  із  небес
Христос  -  Бог  рождається
Вже  Вертеп  збирається
Сповістить  нови́ну
Про  диво-дитину
Христа  рожденно́го
Від  Бога  самого,  
На  спасіння  Світу
З  Нового  Завіту.

Знов  ангели  чудяться,  
Люди  зі  сну  будяться,  
Царі  несуть  да́ри
Пророцтво  не  чари
Днесь  в  яскині  діється,  
Світ  добром  засіється
Бог  через  Марію
Нам  дає  надію,  
Що  ми  жити  взмозі
Не  в  пітьмі  й  тривозі.  

Радіє  малий  й  старий,  
Бо  Вечір  прийшов  Святий
Й  Зоря  сповіщає  -
ХРИСТОС  СЯ  РОЖДАЄ!!!  

25.  12.  2021  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021

ЯК ДОБРЕ, ЩО ХТОСЬ ПРОСТО Є

[i]"Як  добре,  що  хтось  просто  є..."
[/i]                                                                [i]Тереза
[/i]
Як  добре,  що  хтось
                                       просто  є    
Й  доповнює  життя  
                                       твоє́
Отим  незримим
                                       відчуттям,
Що  не  один  ти  тут,
                                       не  сам
В  такому  гамірно́му  
                                       Світі.
Ви  поруч,  на  одній
                                       орбіті
Із  радостями,  криком,
                                       біллю
В  душевних  ранах,            
                                       які  сіллю,
Нехотячи́,        
                                       та  посипали
І  з  комом  в  горлі,
                                       замовкали...

В  житті  усякого  
                                       бувало,
Та  доброго
                                       не  бракувало,
На  тих  протоптаних
                                       стежках
Де  у  натруджених  
                                       руках
Несли  нелегку
                                       спільну  ношу...


Я  не  благаю  
                                     і  не  прошу,
Але  всеж  хочеться
                                     мені,
Щоб  наяву,
                                   а  не  у  сні
Ті  добрі  дні
                                   довше  тривали
Й  тих,  кого  хочем,
                                   зустрічали
Під  куполом
                                   рідного  неба.

Невже  людині,  
                                   ще  щось  треба?..

22.12.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2021

ЗНОВ ЗАХОДЄТ СВЄТА

-  Знов  заходєт,  Штефцю,  свєта
Бідні  кури  ті  й  пацєта,
Нещасних  тако  годуют,
А  потому  замордуют.

Яке  свєто  без  гижок?
Ковбас,  зельцу  й  вуджєнок,
"Хлібцє",  "зайцє",  душинини,
Ребер,  кишки  й  солонини.
Ну  і  шо  ту  люди  вдіют?
Кугути  вже  менше  піют,
Не  рохкає  в  стайни  льоха,
Проріджуют  живність  троха.
То  всьо  немалі  видатки,
А  не  каждий  має  статки
Би  стіл  м'єсом  застелити
Ще  й  зверха  салом  прикрити.

А  кілько  траба  муки?
Би  змісити  в  дві  руки
На  пироги,  сухе,  юшку,
Налисники  і  фарш  в  вушку.

-  Хочеш,  можу  тє  навчити
Би  в  муці  сє  не  втопити,
Коли  місиш  пироги
Й  в  муці  з  твару́  до  ноги.
Траба  рівну  мірку  брати,
А  не  шуфлев  підсипати.

Вот  на  пів  кільо  мукиці
Двіста  п'єтдесєть  водиці,
Дрібку  соли  й  цукру  дати
І  волій  не  шкодувати
Добру  лижку  бовтанути
І  тов  лижков  крутанути.
Не  тра  зразу  руки  пхати
Би  си  пальці  зшмірувати,
А  по  хвили  кісто  мнесє,
Вже  до  шкіри  не  бересє,
Муки  ніц  не  добавлєєш,
Кісто  тачівков  тачєєш
На  тій  "дошці"  з  селікону
Що  прийшла  в  нас  з  закордону

Робиш  собі  в  чистоті,
Віник  стоїт  десь  в  куті,
Навіть  якби  й  прилипало,
То  в  тому  біди  є  мало,
Обертаєш  "дошку"  сміло
Се  тилько  прискорит  діло.
Кружки  шклєнков  вироблєєш
І  чим  маєш,  начинєєш,
Не  сохне,  кісто  легоньке
Й  на  зубах  (як  їш)  м'єгоньке.

Коли  всьо  росте  в  ціні,
Так  роби,  повір  мені.

-  То  не  свєта,  а  видатки,
Але  в  нас  такі  порядки
Має  бути  стів  накритий
Аби  гість  йшов  тхаті  ситий!

22.12.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2021

ПАМ'ЯТІ ПОЕТА

Ідуть  поети,  
               залишаючи  слова,
Промовлені,  записані,  
               почуті,
Написані  у  радості,
                 журбі,
У  покаянні,  смутку  
               і  покуті.

Не  замикалася  в  собі́  
             його  душа,
Ділилася  із  нами  
             сокровенним,
Бо  мала  здатність  
             розуміти  час
І  торувати  шлях  
             у  незбагне́нність.
Шкода,  не  був  знайомий  
             особисто,
Вірші  читав  завжди    
             від  А  до  Я,
Була  в  них  дивна  
             самобутність
Із  підписом    
             простим  А_  _  _Я.

Поки  живі  твої  
             слова,
Будеш  ти  ними  
             промовляти
Й  перечитавши,    
             зрозумієм,
Що  за  життя  
             прагнув  сказати.

Ідуть  поети,  
             залишаючи  слова...

16.12.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021

СВІТОСПРИЙНЯТТЯ

Яке  дивне  життя,
Як  міняє  події,
Що  було́,  вже  нема,
Вже  немає  й  надії
Щоб  ступити  на  стежку
Тих  вчорашніх  картин,
Які  квітом  цвіли,
Тепер  більше  полин...
Закарбованих  втрат,
Вже  змілів  ряд  бажань
Й  ейфорія  від  свят.

В  довоєнні  часи
Мали  майже  щодня
В  колі  друзів,  пригод
Де  брели  навмання
У  простори  без  краю,
В  дні  без  часу,  границь...
Щораз  тане  можливість
Для  зняття  їх  з  полиць,
Що  нам  пам'ять  вкладала
Так  рядок  за  рядком
Й  інколи  привідкривала
З  тихим  вранішнім  сном.

Яке  дивне  життя...
І  світо́сприйняття.

13.12.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021

РАДІСТЬ

Чи  вмієте  радіти  ви?
(немає  значення  від  чого),
Просто-смарагдовій  траві,
Чи  вдалого  доробку  сво́го.
Коли  приємний  він  тобі,
Коли  ще  й  корисний  загалу
Й  не  замикається  в  собі́
Тим  дням  суєтним  на  поталу.

А  як  міняється  враз  Світ,
Як  освіжає  кольори́!!!
І  голубий  наш  зореліт
З  собою  кличе  догори.
Там  де  окрилена  душа
На  струнах  вічності  цимбалить,
Немає  влади  тут  в  гроша́
І  заздрість  вашу  суть  не  жалить.

Тому  радійте,  як  радіється,
Поки  життя  ще  ситом  сіється.

02.12.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021

ЧЕКАВ ТЕБЕ

Чекав  Тебе,  
                           не  спав  ноча́ми,
Думки,  думки...
                         думки  роя́ми
Крутились,
                       путались  в  пітьмі,
Багатослівні
                         не  німі.
Заходили  в  часи
                         початку,
Де  я  ступив
                       на  оту  кладку,  
Що  об'єднала
                       береги
Я  вірю  -
                         це  був  знак  згори.
Та  усмішка,  
                           той  погляд  в  очі,
Початок  дня
                           в  залишках  ночі.

Чекав,  чекаю
                         і  чекатиму,
А  дочекавшись,
                         промовлятиму:
"Ну  що,  Тереню,
                       от  і  дома...
Тут  тепло  всім,
                     тут  щезне  втома".


28.11.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021

ПЕРЕДДЕНЬ

Сонце  грає  промінням
Ще  дарує  теплом,
Ще  чарує,  хто  бачить,
Збира  сум  над  чолом.
В  переддень  сніговіїв
Де  холодна  зима
Закує  все  морозом,
Де  тепла  вже  нема...

От  й  Михайло  приїхав
(та  на  сірім  коні)
І  від  того  не  тепло
Тай  не  зимно  мені,
Бо  вже  осінь  відходить
Відцвіло́,  віддало́,
Вже  нема  кольорів,
А  як  гарно  було́...
Вигравав  лист  червоним,
Жовтим  мов  золотим,
Відбуяли  смара́гди
Душі  щемно  за  тим.

Сонце  спати  лягає,
Гріло  нас  недарма́,
Щось  зростили,  зібрали,
А  вже  завтра  зима...

21.11.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021

ОСІНЬ ФАРБИ ЗБИРАЄ

Осінь  фарби  збирає
Для  прийдешніх  років,  
Сіро-синім  частує
Й  як  би  хто  не  хотів,  
Не  поверне  картину
Жовтнем  даних  чудес,  
Що  нам  осінь  малює
Від  землі  до  небес.  
Неповторно-казкову,  
Душі  гожу,  п'янку,  
Вітром,  променем  Сонця
Кличе  лист  до  танку́.  
Дивовижна  природа,  
Дивовижна  Земля
У  безодні  просторів
Мов  перлина,  одна...  

Та  верне́мось  на  Землю  
До  вже  тихих  лісів,  
Де  в  прощальному  вальсі
Падолист  відшумів.  
Віддала  плід  природа
І  спочити  лягла,  
От  якби  грішним  людям
Ще  свій  розум  дала́?  

Не  творити  законів,  
Просто  жити  по  тих,  
Які  з  створення  Світу
Заповів  Бог  для  них.  

29.10.2021  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021

РІЗНІ ПОГЛЯДИ

Здибалисє  Штефце  з  Штефком
На  вузькій  дорозі,
Як  здиба́лисє  нераз  -
Та  тепер  в  тривозі.
Як  то  дальше  людьом  жити,
Щепитисє,  не  щепити?

-Я  тако  ти,  Штефцю,  скажу
Ну,  як  тра,  то  тра,
Видно  прийшла  на  всьой  люд
Вот  така  пора,
Що  всім  траба  защик  брати
І  нема  чо  ту  гадати.

-  Нє,  чекай,  я  що  баран
Вірити  в  сей  балаган?
Чо  здорового  щепити,
Ту  заразу  в  него  лєти?
Захворів  -  то  защик  дайте
Й  за  вар'ята  не  тримайте,
Бо  се  грип,  а  не  чума,
Як  каже  моя  кума.

-А  мій  кум  все  в  масці  ходит,
Каже  се  повітрє  шкодит,
Коли  защик  ще  прийме,
То  го  на́пасть  не  возьме.
Вот  прийде  слабість  до  него,
А  він  має  франца  сего
Й  нутро  скаже:"Йди.  Вступисє!
За  нещеплених  возьмисє.
Я  маю  зарази  трошка,
Так  для  себе,  чайна  ложка".
Тому,  Штефцю,  ти  не  злисє,
А  йди  Фрайзером  штрикнисє.

-Нє,  чекай,  се  примусівка?
Заміж  мусит  вийти  дівка?
За  кого  їй  хтось  там  скаже
Й  навіть  твару́  не  покаже,
А  ти  хочеш  жий  не  жий
Не  збагну  я  сего,  вбий!
Знов  нас  к...  поділили,
За  вопшивку  смальцю  влєли,
Знов  в  нас  будут  "чорні"  й  "білі"
В  єднаковім  людскім  тілі.
Сварки  в  хатах,  колективах,
Розбрат  кормитьсє  на  жни́вах
І  так  в  нелегку  годину
Добиває  ту  родину,
Розриваючи  надвоє,
Бо  вони  ж  "праві"  обоє.

-Що  ми,  Штефцю,  можем  знати,
Лиш  так  можу  ти  сказати,
Ніби  всьо  до  того  йде,
Може  й  єнче  ще  буде́,
Мо  корони  і  нема
Й  всі  защики  надарма.

21.10.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021

НА ДОРОГАХ ЖИТТЯ

На  дорогах  життя  ми  стрічаєм  людей,  
Десь  на  мить,  десь  на  день
(й  довшим  термін  є  цей).  
Одних  неначе  й  не  було́,  
Не  зачепило,  не  взяло́...  

А  другі  протоптали  слід
Зайшли  незримо  у  твій  світ,  
Теплом  душі,    нехитрим  словом
І  залишилися.  
Чому?  
Хіба  оцінку  даш  всьому́,  
Що  з  нами  у  житті  буває
Й  чому  так  сталось?  
Хто  ж  то  знає...  
Може  це  сито,  може  драги,  
Що  до  взаємної  поваги
Отак  просіюють  людей?  
Ні,  дивовижний  Світ  оцей.  

Привіт  вам,  друзі,  однодумці,  
Несім  в  життя  заплічній  сумці
Отой  дарований  нам  скарб,  
Що  додає  в  палітру  фарб
Картини  з  назвою  -  ЖИТТЯ!  
Жаль,  час  немає  вороття...  

19.  10.  2021р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021

УРОЖАЙ 2021

-Ну  шо,  Ганю,  як  фасолі
Чи  вродили  бараболі,
Морква,  бурєчок,  капуста,
Чи  динє  вже  стала  тлуста?

-Та  шо,  Штефцю,  ти  сказати
Нє,  нема  чо  нарікати,
Сего  року  всьо  нівроку
Патісони,  кабачки,
Япка,  вишні  і  грушки.
Що  вродило,  то  вродило
Й  всьо  на  наші  руки,
Восени  ніхто  в  селі
Не  вмліває  з  скуки.
Викопов  барабольки
Тра  перебирати,
На  садженнє,  для  свині,
Решта  споживати.

-Так,  так,  Ганю,  а  ще  в  ліс
Не  гріхо́м  сходити,
Би  на  свєта  соснєнок
І  губ  закрутити.
Надушити  ще  вина,
З  яблок  мармуляди,
Наквасити  капустів
І  то  всьо  до  ляди.
Би  запа́стисє  на  зи́му,
Ніц  не  змарнувати
Ну  і  купу  закруто́к
Ще  тра  вштампувати.

-А  ще,  Штефцю,  кукурудза
Стоїт,  акі  ліс,
Шульок  сего  року  такой
Нівроку  си  вріс.
Буде  вже,  що  курці  дати,
Свини,  качці,  гусці,
Що  позичилам  вторік,
Віддати  Марусці.
Збіжє  такой  сего  року  
Вродило  наславу,
Спечесє  бала́бушків,
Зробитьсє  забаву.

-Вот  се  провду  ти  сказала,
Свєта  -  то  свєте
І  ґаруєм  цалий  рік
На  застіллє  те.
Бо  прийде  цьотечна  вуйна,
Шваґер,  тета,  зєть,
Дітлахи,  а  ще  сусіди,
Людей  з  двадцєть  п'єть
І  на  столі,  як  то  звикле,
Мишчина  на  мисці,
Що  там  не  буду  й  казати,
Знаєм  ще  в  колисці.

-Вот  ти  мені  порадь,  Штефцю,
Я  не  добіга́ю,
Що  з  дрібними  бурєчками
Я  зробити  маю,
Бо  в  ямі  мені  згниют,
Шкода́  й  викидати,
А  ще  дрібну  моркву
Не  знаю  де  впхати.

-Зроби  борщову́  заправу,
Я  реципес  дам,
Легше  борщ  тоди  варити
Він  варитьсє  сам.

Береш  всього  по  дві  кили,
Моркви  так  цибулі,
Помідорів,  бурєчків
І  трошка  фасулі
(я  фасулі  не  даю,
перец  замінєє,
бо  від  неї  та  заправа
чєсо́м  тай  стрілєє).
Бурєчок  тра  відварити
Так  цалий  з  фостами,
А  вистигне,  обібрати
Легонько  руками.
Треш  його  на  грубу  терку,
Помідори  кришиш,
Цибулю  півкільцями
Й  моркву  не  залишиш,
Нарізаєш  колами
І  до  банєка,
А  далі  приправу
Додає  рука.

Півлітри  волії,  так  само  води,
Стакан  цукру,  сто  грам  солі
І  оцту  туди
Сто  пєдесєть  грам  тра  влєти
Всьо  то  файно  помішєти,
Так  тушити  до  години,
Розки́даєш  по  баньках
Так,  як  є  вот,  закрутити
І  заправа  вже  в  руках.
Їсти  можна,  як  салат
Й  до  борщу  даєсє
Ніц  сє,  Ганю,  не  змарнує,  
Вік  живи,  вік  вчисє.

-Всьо,  нема  чо  ту  сидіти,
Тра  йти  щось  робити,
Би  не  згнило,  не  пропало
І  дав  Бог  спожити.

04.10.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021

ПОДОРОЖНІ

На  життя  перевалах
Чи  на  рівних  шляхах,
На  широких  просторах
Чи  вузеньких  стежках,
Когось  ми  обминаєм,
Обминає  хтось  нас
Трохи  поруч  йдемо́,
Та  роз'єднує  час
Подорожніх,  що  поруч
З  нами  йшли  по  житті.

Не  ті  лиця  навкруг
Ріки  теж  вже  не  ті,
Не  ввійдеш  двічі  в  них
На  просторах  отих
Куди  доля  тебе  поселила.
По  інерції  йдем
Буднів  втому  несем
Та  змінити  будь  що  вже  несила...

30.  09.  2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021

СПОРІДНЕНІ ДУШІ

Як  добре,  що  є  в  світі  люди
З  якими  хочеш  поруч  йти,  
Ти  їх  усмішкою  стрічаєш,  
Щось  загубив,  зможеш  знайти.  
Знайти  просте  порозуміння,  
Яке  буває  і  без  слів,  
Вони  не  лізуть  тобі  в  душу,  
Якщо  ти  слів  не  захотів.  

Коли  ж  відбулася  розмова,  
То  підсумок  майже  один
І  не  заб'є  нерозуміння
Між  вас  обох  розбрату  клин.  
Спокійно,  тихо  і  надійно,  
Щиро  без  фальші  і  лукавств
На  одній  ноті  у  мажорі
Де  позитив  ваш  об'єднавсь.  
Не  грає  ролі  вік  і  стать,  
Чини,  звання,  ранги,  пагони,  
Бо  не  зашкодять  спілкуванню
Таких  от  душ  ці  перепони.  

Спілкуйтесь,  люди,  та  з  добром,  
Тоді  і  зла  поменше  бу́де
І  на  озлобленій  Землі
Крихта  добра  таки  прибуде...  

21.09.  2021р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2021

ОБІДНІЙ СОН

-Знаєш,  Ганю,  що  сє  стало?
Не  тра  їсти,  що  попало
Вчорам  з'їла  їди  з  кило
І  в  обід  нє  заморило.
На  бамбетель  сє  поклала
(краще  би  я  не  лєгала)
Вот  віри  ніхто  не  дасть
Та  присниласє  напа́сть.

Рік  дві  тисєч  сто  десь  надцєть
І  мені  всього  сімнадцєть,
Весна,  травень,  всьо  цвіте,
Але  щось  воно  не  те.
Місєць  світит,  як  ліхтар,
Та  не  пискне  і  комар,
Соловей  не  тьохкає,
Цвіркун  не  торохкає,
Не  бренит  ні  джміль,  ні  муха,
Чи  мені  заклало  вуха?
Ранок.  Сонцє  промінь  грає,
Та  природа  не  співає
Тихо  ніби  в  банєку
Не  чути  й  ку-ку-рі-ку.

-То  лиш  в  сни  так  може  бути
Не  хочу  таке  і  чути.
А  ти  ,Штефцю,  менше  спи,
Через  обід  не  хропи
Й  не  буде  сє  дурне  снити,
Як  сє  то  могло  зробити?

-Як?!  
Пішлам  в  поле  ту  яко́сь,
(що  посіяв  наш  Янтось)
Сонєшник  стоїт  зелений,
Твар  до  Сонцє  обкруче́ний,
Файно,  Ганю,  як  в  раю
Тако  дивлюсє,  стою
На  благодать  оту  Божу,
Навіть  дихати  не  можу
Заперло  нє  від  краси
Вже  не  виджу  і  роси.
Вночи  чую  щось  гудит,
Кукурудзєник  летит
І  тако  сюда-туда
Думаю,  що  за  цуда́.
Рано  в  поле  знов  пішлам
Й  не  віру  своїм  очам,
Сонєшник  всьой  чорний  став,
Ніби  го  хтось  закарав.
В  горлі  першит,  як  від  соди,
Пішло  трохи  й  на  городи.

-І  я,  Штефцю,  тото  вздріла
Віри  дати  не  хотіла,
Як  тако  за  єдень  день
Сонешник  зчорнів  у  пень!
Чулам  поздихали  бджоли,
Що  крутилисє  на  поли,
Всякі  жучки,  мухи
Припинили  рухи,
Ну  і  хто  запилит  цвіт,
Як  пропа́де  тих  бджіл  рід?

-Чулам,  що  в  Китаю
(я  се  точно  знаю)
Вже  запилюют  вручну
Таку  дію  побічну́
Дают  хімікати
І  чого  чекати
Нам  за  пару  літ.
Куда  йде  той  світ?

-Не  дай  Боже,  як  в  тім  сни
Вот  ти  мені  поясни
Вони,  що  не  знают,
Що  й  себе  вбивают,
Споживши  тої  волійки,
(що  й  коштує  не  копі́йки)
Смальцю  вже  давно  нема
Волій,  казала  кума,
Волійом  й  не  чути,
Що  то  має  бути?

-Я  тако  ти,  Штефцю,  скажу
До  добра  не  йде
Й  не  дай  Боже,  як  в  тім  сни,
В  нас  колись  буде́.

19.09.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021

БУДЬТЕ ЩАСЛИВІ

                                           Людина  створена  для  щастя.
                                           Та  чи  пізнає?
                                           Як  вже  вдасться.

Будьте  щасливі,  вже  пора
Давати  щастя  нагора́
За  роки  праці,  суєти,
За  шлях  нелегкий  до  мети,
Яку  самі  собі  обрали
Щодень  трудами  наближали,
Збивали  руки  в  мозолі,
В  поклонах  небу  і  землі.

Мрії  здійсняються  й  не  дуже,
Кому  як  вийде,  земний  друже.
Майже  дійшов  і  що  ж  тепер?
Чекати  щастя  у  четвер?
Воно  само  тебе  знайде,
Чи  хтось  за  руку  приведе?
І  скаже:  "Ось  воно,  бери,
Ти  довго  йшов  так  догори".

Та  не  надійся,  бо  не  скаже
І  шлях  до  щастя  не  покаже,
Поки  його  не  зліпиш  САМ
На  зло  обставинам,  рокам.
Повір,  воно  у  кожній  днині,
Дітей  здоров'ї  у  родині,
Коли  тебе  чекають  дома
Й  щезає  в  рідних  стінах  втома.
У  співі  жайвора,  в  дощі,
Коли  шепочуть  щось  кущі
В  розмові  з  вітром  у  лугах,
Коли  стоїш  ти  на  ногах
В  безкрайнім  полі  в  соняха́х...

Повір,  що  щастя  навкруг  тебе,
Тільки  приблизь  його  до  себе.

12.09.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021

ТЕРНОПІЛЬ

Тернопіль  не  місто,  
                                       Тернопіль  -  це  стан!  
Форпост  України
                                         її  ятаган,  
Що  з  віку  у  вік
                                           береже  ті  скрижа́лі,  
Які  українство
                                           в  борні  і  надалі
Утверджує  з  правом
                                             на  древній  землі
Всім  дихати  вільно.  
                                               Тобі  і  мені.  

На  скропленім  кров'ю,  
                                               терновому  полі,  
Уклін  доземний
                                                 всім  поборникам  Волі!  

Тернопіль  не  місто,  
                                                 Тернопіль  це...  
02.  09.  2021р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021

ПОСИДЕНЬКИ

Їван  з  Штефком  по  обіді
Присіли  на  ловку
І  почєли,  як  то  звикле,
Тиху  словомовку.

-Що  ти,  Йване,  в  життю  видів?
На  роботі  вічно  снидів
Від  до́світа  до  смерку́,
До  ломоти  у  карку́.
А  прихо́дивєс  з  роботи
То  дома  повно  гризоти
Корова,  свинє,  пацєтко,
Кури,  гуси  і  телєтко
І  тому  тра  дати  лад,
Ще  си  посадивєс  сад,
Сам  собі  і  тєгнеш  жили
І  так  майже  всі  смо  жили.

-Я,  Штефуню,  так  ти  скажу
Тутка  я  вже  давно  лажу
Й  собі  думаю  чєсом,
Що  в  життю  нашім  облом.
Ми  з  тобов  вот  вже  старі,
Були  колись  бахурі,
Знаємсє  десєтки  літ
І  в  сім  місци  й  є  наш  Світ.
Ти  десь  був  дальше  району?
Хоч  раз  вирвовсє  з  полону?
Ґосподарки,  стайні,  хати,
Пробувов  відпочивати?

-В  тім  той  справа,  Йване,  нє
Бо  впріг  себе,  як  конє,
Катрани  вчепив  на  вочи
Так  ніби  сє  ніц  й  не  хоче,
А  тепер  ще  на́пасть  та
Тут  якась  є  дивота́.
Раньше  страшили  нас  СНІДом,
А  теперка  тим  Ковідом,
Як,  скажи,  так  може  бути,
Сего  не  можу  збагнути.
Здохла  миша  десь  в  Уханю
(може  я  не  то  варґаню)
Й  заразила  цалий  Світ,
Ну  а  де  подівсє  СНІД?
Чи  вже  єго  подолали,
Чо  нам  нічо  не  сказали?
Пам'єтаєш,  як  бойовсє
Того  СНІДУ  лю́дский  рід?
То  ж  була  біда  із  бід!

-Що,  Штефуню,  ти  сказати,
Що  простий  хлоп  може  знати,
Вот  той  грип  все  був  тай  бу́де
Чо  го  так  боятьсє  люди?
Та  він  вічно  мутувов,
Ве́сну  й  осінь  накривов
Хорували  на  го  люди
Й  не  заходили  в  сі  блуди.

-Що  нам  старим  ґарувати,
На  пенсію  виживати
Якось  мусим,  що  робити,
Траба  то  життє  дожити.
Ту  за  нас  вже  сє  не  йде
Хто  знає,  що  там  буде́,
Дали  нам  тих  гривень  пару,
Так  ніби  за  яку  кару,
Бо  стає  лиш  на  їду
Не  дай  Бог  яку  біду,
То  не  даш  си  ради  сам,
Вот  такий  то  в  нас  бедлам.

-Знає  шо,  Штефане?

-Га.

-Вот  болит  мене  нога.
Ратуватись  в  шпитали́?
Чи  пройде  небудь  коли?

-Ти,  як  хочеш,  вір  не  вір,
Наше  тіло,  як  той  звір,
Як  прийде  яка  напа́сть,
То  само  си  раду  дасть.

-Що  ти  там  верзеш,  старий,
Як  вже  випив,  то  не  пий,
Що  си  тіло  допоможе?
Як  ворожка  навороже!

-Вот,  приміром,  ти  сє  втєв,
Як  за  ніж  сє  гострий  взєв
Кров  тє  нагла  заливає,
Й  що  робити  тіло  знає.
Ти  там  зверха  щось  мастиш
Чи  зеленков  зелениш,
А  хто  зшиє  капіляри?
Нитки  купиш  на  базари?
Тіло  їх  само  зашиє,
Сукрицев  рану  залєє,
Піде  кров  по  цілих  трубах
Не  в  закльопках  і  не  в  шрубах.

-Що  патякаєш,  Штефане,
Кров  текти  не  перестане,
Як  ї  дохтор  не  зашиє
Вот  тоди  тє  кров  й  залєє.

-Вони  лиш  краї  стєгают
Твому  тілу  помагают,
Воно  само  заварит,
Своїм  клейом  замастит,
Зарубцуєсє  з  чєсо́м
Без  го  помочи  -  облом!

Так  ґазди  поговорили,
Самокрутки  докурили,
Тай  пішли  помало  тхаті
Когут  піяв  при  загаті.

30.08.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021

НЕ ОБОВ'ЯЗКОВО БУТИ ПОРУЧ, ЩОБИ БУТИ ПОРУЧ…

Надивіться  по  вінця  в  ті  очі,
Ви  надихайтесь  спільним  буттям,
Зачерпніть  у  долоні  всі  ночі,
Вирвіть  шлюзи  простим  почуттям...

Не  марнуйте  час,
                     він  йде
Й  "завтра"  його  
                     не  буде́,
Не  буде́  і  
                     не  повернеш,
За  ріг  долі      
                     не  завернеш.    
Час  розсіється  
                     туманом,
Не  загнуздаєш          
                     арканом    
Оті  швидкоплинні  
                     долі,
Які  ніби  йдуть
                     поволі,
Та  вже  перейшли  
                     в  галоп...      
Мовив  би  мудрий  Езоп  -
                   

Разом  пийте  нектар  часу
І  о́саду  чорну  масу
Не  торкайтеся,  не  гоже,
Спілкуванню  не  поможе,
Там  де  чисті  пливуть  во́ди
Додаючи  долі  вроди.

Не  обов'язково  бути  поруч,
Щоби  бути  поруч...

28.08.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021

Я ЙДУ ТВОРИТИ

Я  йду  творити
                   ХЛІБ  руками,
Не  для  наживи,
                   для  людей,
Де  мука́  білими
                   хмара́ми
Стелить  стежки
                   довгих  ночей.
Там  зустрічає
                   чисту  воду
І  сіль,  що  потом
                   є  Землі,
Що  перевестись
                   не  дасть  Роду,
Бо  людства  код
                   несе  в  собі́.

І  він  наро́диться,
                 я  знаю,
Цей  неповторний,
                 вічний  ХЛІБ,
Той  теплий  запах
                 я  вдихаю,
Де  Сонце  з  вітром
                 творять  сніп.
Де  океану  шум
                 колосся
І  дотик  рук
                 всіх  трудівниць,
Які  кладуть  його
                 в  колиску,
Струсивши  втому
                 з  своїх  лиць.

Я  йду  творити...

25.08.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021

ВИЙДІТЬ У ЛІТО

Ви  вийдіть  у  літо  де  трави  зелені
Колишуть  духмяні  вітри,  
Де  колесо  Сонця  у  синьому  небі
Збиває  пухнасті  ковдри.  
Вони  всім  дарують  тепло  й  прохолоду
І  квітів  безмежних  розмай,  
Джерельне  повітря  з  п'янким  ароматом  -
Надихатись  тільки  встигай.

Впадіть,  обніміть  рідну  землю  руками,  
Вона  заслужила  на  це,  
Торкніться  щокою  й  відчуєте  рідне
Її  материнське  лице.  
Чи  часто  ви  були  отак  наодинці?  
Вона  ж  так  чекає  на  нас,  
Ми  всі,  як  не  дома,  то  в  вічній  роботі
Відсутній  для  неї  в  нас  час.
Що  кращого  має,  те  літом  вдягає,  
Ми  ж  мало  звертаєм  увагу,  
В  нас  вічна  гризота,  
За  гріш  той  робота,  
Бере  суєта  перевагу.  

Поки  літо  ще  є,  
Візьміть  тіло  своЄ
І  зайдіть  з  ним  
До  неньки  у  гості,  
Час  летить,  не  іде,  
Відгримить,  відгуде,  
Добра  дайте  душі,  
А  не  злості...  

13.  08.  2021  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021

МУЗА

Стараюсь  писати  
                             вірші,
Які  наповнятимуть  
                             душу,
Чекатиму  Музу  
                             при  дні,
(прийти  ж  я  її  
                             не  примушу)...
Вона  невловима,  
                           мов  птах,
Примхлива,  чванлива,  
                           бажа́на,
Здається  вже  рідна
                           така
І  в  той  час  чужа,
                             і  незнана.

Не  можна  із  нею
                             на  Ти,
Не  ти,  а  Вона
                             вибирає
Той  час,  коли  знову
                             прийти
Й  думки  твої  в  ряд
                             поскладає.
Відчинить  замки  тих
                             глибин,
Де  слів  перли  і
                             діаманти,
Чи  граф  ти,  чи  
                             простолюди́н,
Вона,  вона  творить  
                             таланти.

В  усіх  іпостасях  
                           буття,
Де  звуки,  де  мить,
                             рідна  мова,
Приходь,  коли  матимеш
                             час,
Ми  разом  торкнемось
                             до  слова.

08.08.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021

СЕРПНЕВА НІЧ

Серпнева  ніч,  з  запахом  м'яти,  
Чекає  вранішню  зірницю,  
Хіба  можливо  передати
Красу,  що  йде  в  нас  крізь  зіницю?  
Тим  неймовірно  тихим  раєм
Пливе  із  Місяцем  в  човні
Плекає  мрію  про  навза́єм
Ми  ж  тут  під  небом  не  одні.  

Які  величні  осокори!  
Мов  шовком  стелиться  ріка,  
Безмежні  далі  і  простори,  
Птаха  крилом  стає  рука
Разом  з  душею  щоб  злетіти
У  ту  незвідану  красу,  
Що  допоможе  нам  збагнути,  
Що  є  цінніше  за  росу?  
Невинний  погляд  немовляти?  
В  радості  матері  лице?  
Яким  глаголом  описати,  
Те,    що  в  собі  ця  ніч  несе?  
Вже  сонми  літ  до  нас  приходить,  
Все  неповторна  і  нова
У  спраглі  душі  повертає
Такі  потрібні  нам  дива́.  

Ми  з  вами  всі  діти  природи,  
Вона  іде  до  нас  з  добром,  
Де  ще  знайти  такої  вроди?  
Як  ніч  вкраїнська  над  селом.  

04.  08.  2021р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2021

ЛІСОВА БАЙКА

Жили  собі  звірі  в  лісі,
Птахи  вили  гнізда  в  стрісі,
В  травах  коники,  жучки,
В  водах  риби  й  слимачки.
Жили  всі,  горя  не  знали,
Ще  ними  не  керували,
Не  створили  ще  Законів
Для  Свободи  перепонів.
Кожен  жив  з  своєї  праці,
Не  давав  ніхто  на  таці,
Був  один  Закон  природи  –
Відтворитись,  дати  сходи.

Та  один  раз  стрекоза
(чи  якась  друга  коза)
Заікнулась  за  спільноту
(бо  не  падка  на  роботу)  
-Що  отак  окремо  жити,
 Давай  будемо  дружити,
Спільне  буде  в  нас  усе
І  вперед  нас  понесе.
Звісно,  що  потрібен  штат
(ну,  керівний  апарат),
Щоби  те  все  направляти
І  куди  іти  вказати.

Сова  крильми  замахала
(вона  трохи  клепку  мала)
-А  хто  буде  направляти?
Хто  буде  вперед  нас  пхати?
До  чого  ми  ще  не  знаєм,
Але  щось  там  уявляєм.
-Як  хто  ?!
Ведмідь,  Вовк,  Лисиця
Все,  як  треба,  як  годиться
Може  хтось  щось  проти  має?
Нехай  сміло  виступає.

І  почалося  життя…
Для  верхів  все  краще,
Для  низів  пропаще.
Хочеш  ягідок?  Плати.
Контролюють  все  кроти.
Було  всіх,  а  стало  їх
Тобі  ж  дірка  й  пустий  міх.
За  Сонце  плати,  за  дощ,
За  нору,  гніздо,  за  хвощ,
За  газ,  той,  що  йде  з  болота
(на  болото  теж  є  квота).
Пчихнув  –  клеймо  на  чоло
Не  буде  вже,  як  було,
Вилікують  не  спитають
Вони  краще  тебе  знають,
Що  тобі,  баране,  треба
Скрутять  роги  і  до  неба
Літати  будеш,  як  птах
(звісно  тільки  по  первах).

-Й  взагалі,  вас  забагато
Тільки  портите  нам  свято
В  лісі  маєм  жити  ми
Ви  ж  десь  в  стайні  між  курми,
Щоб  яйце  і  вовну  дати
Так  навіщо  ж  вас  тримати?

Так  і  прем  в  світле  майбутнє,
Бо  нас  гонять  ззаду
І  на  коні  той  тепер,
Хто  має  посаду.

27.07.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021

ДЛЯ ЧОГО ?

Для  чого,  люди,  ми  живе́мо?  
Для  чого  топчем  Землю  цю?  
Чи  Істину  колись  збагнемо?  
Й  відкриєм  врешті  тайну  ту...  

Бог  дав  нам  тіло,  щоб  ходити,  
Він  дав  нам  душу  і  думки,  
Щоби  змогли  ми  сотворити
Свій  Світ  не  в  мить  цю  -  на  роки.  
І  от  коли  це  нам  вдало́ся,  
Коли  твій  Світ  вже  на  ногах,  
Невже  потрібно  ковирятись
У  гніві  сказаних  словах?  
Які  забудуться,  бо  пам'ять
Сама  зітре  отих  дій  шлак,  
Як  на  воді  щораз  щезає
Кругів,  що  від  удару,  знак.  

Й  зостанеться  ота  основа,  
Оте,  що  бу́ло,  є  й  буде́
І  ми  повернемось  до  слова,  
Яке  нас  поруч  поведе.  

18.  07.  2021р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2021

ЗОРЕХІД

Ми  дуже  мало  ходимо
(тай  погляд  наш  не  в  вись),
Життя  не  помічаємо
Нам  дні  в  роки  сплелись.

З  вікон  автомобілів
Ще  Світ  вітає  нас,
Та  тільки  не  покаже
На  швидкості  прикрас,
Якими  так  багатий
(в  ньому  ж  нема  дрібниць),
Безмежне  розмаїття
Чудес  з  його  полиць
Потрібно  нам  черпати
Й  спожити  до  схочу́,
Відчути,  що  з  Землею
По  Всесвіту  лечу-у-у-у…

У  неймовірнім  зореході
Чумацький  шлях  б’ючи́,
Тільки  чомусь  ногами
Щораз  менше  йдучи́.

12.07.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021

О, ЛЕМКОВИНО…

О,  Лемковино,  
                                 рідний  краю,
Я  в  далині,
                                 та  добре  знаю
Рідні  твоїй  душі
                                 простори,
Долини  і  Бескиди
                                 гори.

Де  журавель,
                                   злетівши  з  Сяну,
Десь  на  Дону
                                   шука  поляну,
Щоби  там  сісти,
                                   гніздо  звити
І  Рід  свій  древній
                                   відтворити.
Як  з  віку  в  вік
                                   (бо  так  було́),
Й  вкраїнським  духом
                                   тут  гуло́
На  Богом  даних
                                   нам  просторах
В  тих  долинах
                                   й  високих  горах.

О,  Лемковино,
                                   рідний  краю,
Тебе  в  душі,
                                   як  син,  тримаю...

10.07.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021

БЕСІДА

-Я  ти  тако  скажу,  Йване,
Вот  собі  хлоп  ходит,  ходит
І  ніхто  му  не  дого́дит.
Зле,  як  зимно,  зле,  як  спека
Ка́ждий  собі  грає  грека,
Вічно  єму  недогода
Все  му  чось  не  та  погода,
Невдоволений  життєм
Я  цалко́м  не  згідний  з  тим.

Та  то  ніґди  так  не  бу́де,
Як  собі  гадают  люди,
Би  всьо  було  рівно,  файно,
Всьо  робилосє  негайно,
Аби  мухи  не  кусали,
В  мороз  скули  не  скімали,
В  червню  в  карк  тє  не  пекло  –
Та  так  ніґди  не  було  !
В  життю  ружні  є  трафунки
Тутка  не  прості  рахунки,
Як  бис  хтів  і  так  сє  стало,
Забага́нки  тутка  мало,
Бо  всьо  є,  як  має  бути
Й  я  навіть  не  хочу  чути,
Як  хтось  стогне  задарма́
В  тебе  ж  волє,  не  тюрма  !

Де  хочеш  там  можеш  йти
Й  файне  місце  си  знайти,
Би  там  було  тепло,  гоже,
Би  було  м’єгоньке  ложе.
Але  й  так,  Йване,  нема,
Нема  в  світі  задарма́
Так  чи  так  платити  траба,
Як  казала  моя  баба
(а  вона  в  трох  клясах  була
і  від  свої  бабки  чула),
Що  в  життю  буває  так  –
(і  тому  в  Михальді  знак),
Як  є  добре,  буде  зле,
Так,  як  нинька,  не  буде́,
Бо  в  життю  сє  всьо  мінєє
Часом  тє  і  шлях  трафлєє
Й  ніц  не  зробиш,  тра  робити
І  гірку  водицю  пити,
Вмиватисє  солон-потом,
Бо  сє  впиниш  десь  під  плотом.

Будеш  себе  шкодувати,
То  нічо  не  будеш  мати.
Зимно  тобі  –  то  вберисє,
Як  горєчо  –  розберисє,
Всьо  сприймай,  як  Бог  дає,
Бо  то  є  життє  твоє́.

24.06.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021

НЕ ВІДКРИВАЙТЕ СВОЮ ДУШУ

Не  відкривайте  свою  душу,  
Мало  хто  жест  ваш  зрозуміє,  
Не  все    зерно  зросте  плодом,    
Яке  сівач  у  землю  сіє.  
Не  відкривайте  її  всім,  
Хтось  насміється,  хтось  з'язвить,  
А  ти  почуєш,    чи  побачиш
Й  душа  із  болем  забринить.  
Заб'ється  в  кут  у  мушлі  часу,  
А  так  хотілося  Парнасу...

13.06.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021

ДОВІРА

Ми  часто  сліпо  довіряєм,
Коли  потрібна  допомога,
І  чується  якийсь  неспо́кій
Чи  на  душі  жеврить  тривога.
Надіємось  –  вчитель  навчить,
Його  дитина  зрозуміє,
Вірний  діагноз  лікар  дасть
І  відвести́  біду  зуміє.
Надіємось  –  вони  ж  все  знають!
Пра́ва  на  похибку  нема,
Бо  там,  де  вчились,  добре  вчились,
Час  провели  все  ж  не  дарма.
Самі  екзамени  здавали,
(  ні,  не  за  гроші  з  заграниць)
Часом  у  книжку  заглядали
(а  мо  і  не  зняли́  з  полиць).
Ми  заглядаємо  їм  в  очі
І  віримо  понад  усе,
Вони  ж  все  знають  і  все  вміють
Біду  й  на  цей  раз  пронесе.

На  сто  не  вір  з  першої  спроби
Допуск  на  похибку  все  ж  дай,
Просто  все  знати  неможливо,
Як  маєш  час,  то  почекай.
Розставить  він  все  по  полицях,
Поможе  рішення  знайти
Оте  єдине,  надпотрібне
І  вкаже  шлях  куди  іти.
Не  всі  знайшли  свою  дорогу
Й  не  до  душі  всім  їхній  фах,
Де  треба  плавати,  як  риба,
(в  професії  )  чи  почуватися  мов  птах.

Коли  ж  збагнем,  що  віддавати
Знання  свої  все  ж  таки  дар?
Тільки  нелегко  він  дається
Тих  справжніх  знань  терпкий  нектар.


p.s.

В  нас  і  політики  всі  мудрі,
(розу́ми  вже  поїли  всі),
Та  все  не  вийдем  на  дорогу,
Як  не  в  кюветі  то  в  фосі́.

10.06.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021

ЯКЕ В ДИТИНСТВІ ДОВГЕ ЛІТО

Яке  в  дитинстві  довге  літо,
Який  безмежний  літній  день...
Там  починаєш  зустріч  з  Світом
Тобі  дарує  він  пісень.
Дарує  перших  друзів  справжніх
Ще  вибраних  не  по  потребі,
Бо  всі  тут  просто  народились
Зійшлися  так  зірки  на  небі.
На  вшивість  перші  проби  й  дим,
Там  перші  ґулі,  справжні  сльози
І  ясне  небо  там  над  цим
На  диво  там  прекрасні  грози.
В  яких  ти  мрієш  про  майбутнє
-  Воно  ж  буде́  не  грозове  ?
А  світле,  світле,  чисте  й  ясне...
Таке,  як  зараз,  та  нове.
Там  вічно  молоді  батьки
І  друзі  ще  не  залишають,
Ти  ще  не  знаєш  -  це  не  так,
Бо  всі  свою́  дорогу  мають.
Там  запах  яблук,  черешень,
Суниць,  що  в  лісі,  на  травині,
Там  справжнє  свято  кожен  день,
Яке  дарує  Світ  дитині.

В  дитинстві  зовсім  інший  Світ,
Бо  там  все  правильно,  як  треба,
Там  більше  спільного  навкруг,
Хватає  всім  Землі  і  Неба.  

10.06.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021

ДИЛЕМА

Ми  постійно  спішимо,
Постійно  і  всюди,
Не  встигаємо  вдихнути
Життя  в  повні  груди.
Нам  завжди  бракує  часу,
Але  ж  час  відносний,
Нема  значення  простий  рік
Чи  там  високосний.
В  порівнянні  з  Всесвітом,
Нас  ніби  й  немає,
Промінь  Сонця  життя  відстань
В  одну  мить  долає.
Небо  зір  над    головою  -
Все  ж  давно  минуло,
Їхнє  світло  з  сонми  літ
Землі  досягнуло.
Не  спішіть,  все  встигнемо,
Де  треба  дійдемо,
Нема  значення  в  галоп
Чи  пішо  підемо.
Озирніться  навкруг  себе
І  узріть  душею,
Збагніть  оту  неповторність
Природи  з  своєю
В  дивовижній  тій  оазі
Води  і  небес,
Гір,  лісів,  птахів,  комах...
Безмежних  чудес.

А  ми  вічно  спішимо,
Ми  спішимо  жити,
А  коли  вже  шмат  пройдем,
Починаєм  нити.
-  Та  я  ніби  і  не  жив!
А  коли?  Проблеми.
От  так  світом  й  бредемо́,
В  голові  дилеми.
-  Як  не  поспішу,  не  встигну,
А  Світ  почекає.
Ніби  життя,  швидкоплинне,
І  краю  немає.

Проблеми  були  і  будуть,
Треба  їх  долати,
Просто  бажано  нам  ЖИТИ,
А  не  виживати.

05.06.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021

ТРАВЕНЬ

Звертаюсь  до  Травня,  тож  знай
Вклоняюсь  тобі    за  розмай,
За  першу  весняну  росу,
За  ту  неповторну  красу,
Яку  ти  даруєш  щороку,
Даєш  підніматися  соку,
Що  з  сну  прокидає  природу,
За  буйно-смарагдову  вроду,
Якою  чаруєш  всякчас,
Коли  повертаєш  до  нас.

Байдужих  до  тебе  немає
Ти  в  ду́ші  заходиш  з  теплом,
На  краще  надію  даруєш
Тому,  що  приходиш  з  добром.
Землею  приймаєш  насіння,
Скропивши  дощами,  ростиш,
Ти  гнізда  листвою  вкриваєш
І  з  Місяцем  повним  не  спиш.

Які  килими́  з  різнотрав'я!
Які    різних  пта́хів  пісні!
Тобі  щиро  дякую,  Травню,
Тобі  й  життєдайній  Весні.

31.05.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021

НЕ ТРА ТІЛА ШКОДУВАТИ

Не  тра  тіла  шкодувати,
Казов  і  буду  казати,
Бо  то  всьо  є  ма́рний  вІдок
Я  тому  є  прємий  свідок.

Мусиш  рано  го  збудити,
Вмити,  дати  їсти,  пити,
Вбрати,  до  роботи  гнати
(чо  дармо  час  марнувати).
Пручєєсє  тото  тіло,
Ще  би  спати  троха  хтіло,
Валєлосє  ще  в  посте́ли,
Розглєдало  мух  на  стели,
Крутилосє  в  ружні  бо́ки,
Лиш  би  не  зробити  кроки
До  роботи  нелегко́ї
От  такі  то  дії  тво́ї.
Нащо?  Як  добре  лижєти
І  ніц  тако  не  робити.

Не  шкодуйте  го,  не  траба
І  най  го  не  душит  жаба,
Най  не  стогне  і  не  ниє,
На  долю  вовком  не  виє,
Бо  руханка,  то  життє,
А  лежаннє  -  терміттє.
Ніц  тото  тобі  не  дасть,
А  може  прийти  й  напа́сть
Заболєт  з  лежаннє  бо́ки,
Не  підут  живильні  соки
В  ружні  точки  твого  тіла...
Вставай!  Берисє  до  діла!

Не  тра  тіла  шкодувати,
Хто  ким  має  керувати?
Душа  тілом?  Навпаки?
А  не  йдут,  біжут  роки,
Ними  траба  користати,
А  не  дармо  час  вбивати.
Життє  скоро  йде,  панове,
То  най  бу́де  ґонорове!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021

Я ВКОТРЕ РОЗКАЖУ ПРО ХЛІБ

Я  вко́тре  розкажу  про  ХЛІБ,
Йому  дійсно  ціни  немає,
Безцінним  є  пшеничний  сніп,
Він  на  Землі  життя  тримає.
Хіба  зрівняється  щось  з  ним,
Що  споживає  грішне  тіло?
Тому  берусь  сказати  всім,
Щоби  нам  пам'ять  освіжило.

Забрали  ХЛІБ  і  тим  зламали
Спротив  заможного  народу,
Життя  в  мільйонів  відібрали,
Звели  ґоспо́дарів  породу.
От  й  пожинаємо  плоди,
Мало  хто  йде  у  хлібороби
І  чим  заманиш  їх  туди?
Де  вітер,  дощ,  сонце  і  грози.
Тай  до  пекарень  черг  нема
Щоби  ночей  не  досипати,
Щоби  смачний  і  свіжий  хліб
На  ранок  людям  дарувати.

Нема  в  матеріальнім  Світі
За  ХЛІБ  ціннішого  -  нема,
Нажаль  тоді  це  розумієм,
Коли  трапляється  сума́.

Вдихніть  із  хлібом  шум  дощів,
Які  зерно  те  напували,
Відчуйте  сонячне  тепло,
Що  їм  проміння  дарували.
В  хрусткій  скоринці  -  звук  вітрів,
Щем  жайвора  в  липневім  небі...
Ні,  не  найду  я  більше  слів
Хвали  оцій  людській  потребі.

Я  вко́тре  згадую  про  ХЛІБ,
Дійсно  йому  ціни  немає,
Хвала  натрудженим  рукам,
Що  хлібом  стіл  наш  накриває.

25.05.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021

ЧУЖИЙ РАЙ

Ми  розбрелися  по  світах
Добра  шукати,  та  чужого…
Здається  десь  солодший  мед
Шукаєм  там  раю  земного.
Ми  батракуєм  по  ночах,
Піт  заливає  сумні  очі
Одна  лиш  думка  гріє  всіх,
Що  в  світлий  день  чи  серед  ночі
Покинеш  той  батрацький  "рай"
З  його  таким  "солодким"  медом,
Просто  закутаєшся  весь
Думок,  таких  приємних,  пледом.

Там  безперечно  добре  –  їм,
Просто  вони  в  своєму  домі,
А  ми  ґаруєм  по  світах
В  фізичній  і  моральній  втомі.
Лиш  повернувшись,  свіжим  оком
Ти  зриш,  чого  не  помічав
І  вдячність  Богу  посилаєш,
Що  Він  тобі  цю  землю  дав.
Де  дихаєш  на  повні  груди,
Бо  це  твій  дім,  не  чужина,
Тут  перші  кроки  босоногі,
Твоя  пройде  тут  й  сивина...

Не  шукайте  ви  раю  чужого,
Повертайтесь  на  рідний  поріг
І  землі,  що  родила,  зростила
Поклоніться  уклінно  до  ніг.

16.05.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021

КУХНЄ

-  Я  тако,  сусіде,  скажу
Чєсом  тако  лажу,  лажу...
Тай  хочу  перекусити,
Ну  і  шо  маю  робити?
Поки  сво́ю  дочекаю,
Майже  з  голоду  вмліваю.
Щоби  того  сє  не  стало,
То  до  кухні  йду  помало
Й  в  голові  собі  складаю,
Що  зварґанити  там  маю.

-  Шо  ти  там,  Штефуню,  кажеш
Хіба  яйце  собі  всмажиш,
Вип'єш  горнє  молока,
Ну  вот  не  грай  дурака,
Бо,  що  хлоп  на  кухни  варта?
Се,  бігме,  не  наша  карта.

-  Як  то  так?  Нє,  зачекай,
Хочеш,  пальці  загинай,
Що  я  зроблю  ти  нараз
В  кухни  ж  не  дрова,  а  газ.
Вот  ти  їв  Батрацкий  хліб?
Галушки  клов  на  вокріп?
Якщо  нє,  слухай  мене
Може  й  голод  тє  мине.

Для  хліба  возьми  мукиці,
Налий  в  ню  трошка  водиці,
Посоли,  поташ  згаси
І  на  рондель  віднеси.
Кидай  пляцком  на  волію,
Так  зроби  ще  єдну  дію  -
Видельцем  зроби  дєрки,
Переверни  й  до  руки
Можеш  вже  го  сміло  брати,
Як  вистигне,  споживати.

Чи,  примі́ром,  галушки́.
Тут  та́кой  траба  муки,
Лижки  три  на  кип'яток,
Пару  міну́т  й  другий  крок  -
Тридцєть  дека  остуди
І  яйце  й  муки  туди,
Заміси  кісто  лаго́дне
Й  не  буде  тіло  голодне,
Лижков  опускай  в  вокріп
Маєш  вже  галу́шки  й  хліб,
А  додаш  там  троха  шкварків,
Яких  тра  тобі  подарків?

Всьо  можна  зробити,  Йване,
Як  ти  кістка  в  горлі  стане,
Як  закриют  в  селі  склеп,
То  почухаєш  си  леб,
Траба  всьо  вміти  зробити,
Бо  нелегко  в  наш  час  жити.

14.05.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021

ЙОЙ, ІВАНЕ

         До  85-ї  річниці  з  Дня  народження,
         єдиного  УКРАЇНЦЯ,  всесвітньо  
         признаного  Генія  сучасності.



Йой,  ІВАНЕ,  йой  ІВАНЕ,
Йой,  ІВАНЕ,  сину,
Як  жеж  файно  Ти  малюєш
Мене  -  Україну.

Як  жеж  файно  Ти  малюєш,
Пльонтаєш,  ваяєш,
Вроду  мою,  тобі  зриму,
Світу  представляєш.
Щоби  знали  континенти,
Яка  то    Вкраїна,
Що  то  маки,  що  то  глеки,
Гори  чи  долина.
Як  то  місяць  в  небі  сяє
Над  нашим  простором,
Срібло,  злато  розкидає,
Милується  взором
Того  краю,  що  немає  
Рівного  на  Світі,
Люде  горді,  працьовиті,
Землею  зогріті.

Україну  Ти,  ІВАНЕ,
Малюй  і  надалі,
Ні,  народ  Тобі  не  вчепить
На  груди  медалі,
Народ  Тобі  складе  дяку,
Бо  Ти  грієш  Душу,
Розливаєшся  в  ній  морем,
Квітом  стелиш  сушу.

Йой,  ІВАНЕ,  йой  ІВАНЕ,
Йой,  ІВАНЕ,  сину,
Як  жеж  файно  Ти  малюєш
Неньку  Україну!

12.05.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021

НЕЛЕГКО НАМ ЗМАГАТИСЯ З СОБОЮ

                 "Я  розумію,  що  єдина  людина,
                   з  якою  змагатися  є  сенс  -
                   це  я  вчорашня  ..."

                                     Таня  Мельник


Нелегко  нам
           змагатися  з  собою,
Бо  непростий  це,  
           надскладний  процес.
Когось  повчати,
           як  ступати,  просто
Важче  у  власних  вчинках
           бачити  прогрес.

Заставити  себе,  змінити,
           доказати..,
Собі  самому  
           вибрати  мету,
Усім  нутром  відчути
           і  ступити
На  праведну  дорогу,
         саме  ту,
Якою  ти  повинен
         йти  між  люди,
Де  нема  сорому,
         тривоги  і  ганьби,
Нелегко  це
         собі  сказати
Й  заставити  -
       о  так  роби  !

Змагатися  потрібно
       із  вчорашнім
Самим  собою,
       щось  ж  було  не  так?
І  щоб  змінитись,
       треба  власну  волю,
До  болю,
       сти́снути  в  кулак.

10.05.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021

НАМ З ТИМИ ДОБРЕ…

Нам  з  тими  добре,
Хто  нас  розуміє...

Тож  марне  витрачатись  на  слова,
Які  самі-собою  зрозумілі
(трапляються  в  житті  такі  дива́).
Диханням,  поглядом,  дотиком  чи  жестом,
Чи  ледь  помітно  порухами  брів,
Обоє  з  легкістю  спроможні  замінити
Потік  нікому  не  потрібних  слів.
Нам  часом  не  потрібно  і  пів  слова,
Бо  все  читається  в  примружених  очах,
Тому,  що  мовчазна  розмова
Не  потребує  поруху  в  губах.

Нам  з  тими  добре,  
Хто  нас  розуміє...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021

ДОБРО

Визріло  щире  Добро,
Пішло  поміж  люди,
Сподівається,  що  радо
Його  стрінуть  всюди,
Що  ввійде  в  кожну  оселю
Не  гостем  -  ріднею
І  поділиться  із  ближнім
Вдачею  своєю.

З  Добром  й  в  Добрі
Треба  жити,
Добром  накриватись,
З  ним  щодень  перебувати,
А  не  сподіватись,
Що  загляне,  не  полишить
Чи  пройде  десь  збоку,
А  поселиться  на  стале
У  вас  цього  року.

Не  пускайте  на  поріг
Заздрість,  ревність,  злість,
Нехай  вас  ниття  щоденне
Поїдом  не  їсть.
Впустіть  Добро,  поділіться,
(його  усім  стане),
Це,  як  букет  з  Незабуток,
Приємно,  хто  гляне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021

НЕ ЖАЛІЙТЕ

Не  жалійте  для  дітей
Часу  і  любові,
Бо  підуть  поміж  людей
Й  щоб  були  готові
Здолати  ті  перепони,
Що  будні  готують,
Нехай  мудрі  настанови
З  ваших  уст  почують.

Візьміть  внуків  на  коліна,
Щоб  відчули  ласку,
Щоб  виросла  гідна  зміна
Перетворіть  в  казку
Ту  науку,  як  їм  жити
Гідно  на  цім  Світі,
Добро  й  підлість  відрізнити
І  бути  в  зеніті
Повноцінного  життя,
А  не  проживання,
Внеможливити  ниття,
Щоб  світлі  бажання
Наповняли  їх  по  край,
Щоб  йшли  до  висот,
Любили  цей  дивокрай
Й  гордість  за  народ,
Якого  вони  частина,
Справжніми  булИ
Прості  слова  -  Я  ЛЮДИНА  !
Крізь  життя  несли.

Подаруйте  їм  свій  час
Вділіть  крихту  ласки,
Бо  залежить  і  від  нас
Дати  Світу  краски,
Щоб  змінити  сірі  будні
Й  в  мажорнім  сонеті
Оповісти,  як  їм  жити
На  дивній  планеті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021

ІВАНУ МАРЧУКУ

-  Ой,  Йване,  Іванку,
Де  ж  ти  лазиш  зранку?
Знову  долина́ми
Між  дерев,  верхами
Шкодиш  чорній  птасі!

Та  не  знала  мати,
Що  десь  на  Парнасі
Вибір  впав  на  сина,
Що  ота  долина
Є  початком  долі
В  мистецькому  полі.
А  воно  широке-е-е-е-е..,
Як  море  глибоке-е-е...
Спльонтане  з  відтінків,
Кольорів,  барвінків...
Технік,  жанрів...  То́го,
Що  для  сина  сво́го
Створила  природа
І  суха  колода
Веселкою  сяє,
Де  рука  МИТЦЯ
Полотна  торкає.

-  Ой,  Йване,  Йвано́чку,
Не  порви  сорочку!
Він  порвав  і  творить
На  ній  пльонтано́чку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021

РАНОК

Там  над  древнім  Галелеєм
Де  дуби,  модрини
Появлялося  Світило
Провісником  днини,
Починаючи  ходу
По  верхах,  по  кронах,
Пробиваючи  пітьму
В  променистих  гронах.
Мінялися  кольори
З  сірих  на  яскраві,
Відкривалася  палітра
В  червоній  заграві.

Тишу  пробивали  звуки
Перші,  полохливі
На  низьких  напівтонах
У  ранко́вім    зриві
Птахів,  тварин  і  комах
В  зелених  отавах,
Стаючи  гучнішими
В  росянистих  травах.
Купалися  у  Сереті
Промені  ті  й  звуки
В  тихоплинних  водах,
Де  неначе  руки
Омивало  жабуриння,
Що  за  течією
Граціозно  вигиналось
Космою  своєю.

Озивались  когути
З  Кута  й  Оболоні
Надривали  голоси
Крила,  як  долоні,
Розправляли  і  плескали
Вітали  Зорю,
Стоголосо  розносилось:
-  Ку-ку-рі-ку-ку  !!!
Розпливалось  по  вигону
Давньому,  при  школі,
А  було  ж  тут  ярмарко́вих,
Як  колосся  в  полі.
Давно,  давно  на  Іва́на
Ревло,  гомоніло
Усього  було  в  достатку,
Що  тіло  хотіло
Від  чобіт  до  капелюха,
Від  коня  до  гуски,
Коралі,  хустки,  дукати…
Нитки  і  мотузки.

Задів  промінь  оті  струни
Пішов  у  долину
Через  Місто  в  Дзюбів  луг,
Серет  вигнув  спину,
Завернувши  під  Стінкою,
Пішов  на  пороги.
Скрипів  тихо  старий  млин,
Чекав  допомоги
Від  води,  що  обертала
Колесо  зубате,
Щоби  при  його  підмозі
Зерно  зпетлювати.

Загорався  Святий  Ян
У  променях  златі
Щоб  душею  у  селі
Всі  були  багаті,
Окропилися  з  джерел
Святих  Підгорою,
Знамено  хресне  поклали
Правою  рукою.

Так  й  котився  Сонця  диск
За  Кляштор  ховався,
Щоб  спочити,  сил  набрати,
Щоб  й  завтра  почався
Знову  дивний  земний  день
Тут  під  небесами,
Щоби  ми  його  спожили
Вповні  разом  з  вами…

30.01.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021

ТИ Є

Ти  є  -  й  Тебе  немає…
Хіба  ж  так  може  бути?
І  чи  можливо  це  збагнути  ?
Те  -  де  проходить  ота  грань,
Єства,  бажань  і  сподівань,
Де  дотик  є  душі  -    не  тіла,
Де  свічка  ще  не  догоріла,
Яка  дарує  диво-час,
Який  без  меж  єднає  нас…

Немає    відстаней,  ні  часу
Відкинемо  ту    сіру  масу
Нікчемних,  непотрібних  дій,
Бо  час  цей  наш  –  не  тільки  свій…
Слова,  слова…  Та  не  сказати
І  неможливо  передати
Оту  безмежність  крил  душі,
Яка  лягає  у    вірші.
Прості  римовані  рядки,
Як  дотик  теплої  руки,
Мов  плескіт  тихих  хвиль  на  морі,
Де  засинають  ранком  зорі…

Нам  небо  шле
Свій  добрий  знак,
Тим  двом  серцям,
Що  б’ються  в  такт…

17.01.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021

НА ДУШУ ЧАСОМ КАМІНЬ ЛЯЖЕ…

На  душу  часом  
                           камінь  ляже,
Він  стисне  груди
                           мов  кулак,
Він  полином  гірким  
                           проллється
На  серці  викарбує
                           знак.
Ви  не  носіть  його  
                       у  со́бі,
Бо  він  роздавить  вас,  
                       тому  -
Розпорошіть  його,  
                     розбивши,
Зметіть  непрохану
                     суму́.
Нелегко  це,  
                   думки  прокля́ті,
Будуть  кружляти  
                   бумерангом,
Та  після  ночі,  
                     неодмінно,
Ви  насолодитесь
                     світанком.

Спожийте,  та  на  
                     повні  груди
Прозоро-чистеє
                     буття
І  зрозумієте  -
                     прекрасне,
Таки  прекрасне
                     це  життя.

23.01.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021

ЯК МИ БУЛИ БАХУРЄМА

Як  ми  були  бахурєма
Не  сиділи  в  хаті
І  на  ружні  там  трафунки
Все  були  багаті.
Чи  то  літо,  чи  зима
Не  загонєт  з  дво́ру
Мали  ми  Серет,  леваду,
Стайню  і  комору.
І  носило  нас  по  них
З  до́світа  й  до  но́чи
Аби  сє  дібрати  тхаті
Витріщувов  во́чи.

В  літі  майже  цалий  день
Були  на  Сереті,
При  худобі  на  леваді,
З  вудков  в  очереті,
Футбол,  «во́йна»,  лапанки́,
Буда  в  шкарпі,  в  лісі,
Ровер,  ножички,  рогатки,
Стріли  й  луки  в  стрісі.
З  води  в  воду,  в  порохи,
Будлаки,  кропиву…
На  мацаки́  брали  рибу,
Було  місце  диву.

А  приходила  зима,
Знов  не  всидиш  в  хаті,
Санки,  коньки,  шайба  з  блєхи
І  лижі  в  загаті.
Купа  дітей  летит  з  горба
На  санках  в  долину
Всі  в  снігу́  і  бурульках,
Видно  голу  спину.
Наїмосє  снігу,  леду,
Вип’єм  води  з  студні,
Пар  валит,  як  від  коней,
Файні  були  будні.

Лісові  горіхи  в  Стінці,
В  вересні  збирали,
Під  спортивне,  під  резинку
Повно  напихали.
Чорну  їли  ми  вурду,
Ягоди  і  япка,
Черешні  в  Локаційках,
«Пляцки»  пекла  бабка
На  блєті  нам  з  бараболь
Їли  й  реготали…
Ми  самі  своє  дитинство
Собі  будували.
Не  ходив  ніхто  за  нами
Де  воно  там  лазит,
Чи  си  щось  не  приробило,
Може  хто  образит  ?
Ми  робили  всьо  самі
Нам  хватало  духа,
А  приплентовсє  до  хати
Дістов  поза  вуха,
Почуховсє,  щось  там  з’їв,
А  з  ранє  за  сво́є,
Бо  колєґи  вже  чекают
І  дитинство  тво́є.

07.01.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021

ГІРКІ УРОКИ ІСТОРІЇ

ГІРКІ  УРОКИ  ІСТОРІЇ

Биймось,  браття  українці,
Биймось,  до  загину,
Втопім  у  своїй  кровІ
Себе  й  Україну...

Чотириста  років  тОму,
Триста,  двісті...  Нині,
Довбанім  себе  добряче
Граблями  по  спИні.
Довбанім  в  чоло  немудре  -
Але  чи  прозріємо  ?
Майже  півтисячоліття
Однаково  діємо.
Тетеря,  Юрій  Хмельницький,
Петро  Дорошенко,
СамойлОвич,  Многогрішний,
Михайло  Ханенко...
То  наші  славні  гетьмАни  -
Один  з  другим  бились,
Лівий  берег,  правий  берег
Все  Дніпром  ділились.
Кидалися  вліво,  вправо,
Від  турків  до  Польщі,
Та  від  чварів  попадали
У  пащу  до  мокші.
От  так  всіх  наших  гетьмАнів
Мокша  й  розтерзала,
Тортурами,  дибами...
Чи  в  Сибір  загнала.

Наші  дні.  Граблі  ті  сАмі.
Знов  два  таборИ,
А  москва  вже  на  границі,
Пре  знутра  й  згори.
Москаль  прийде  в  Україну,
Вискаливши  ікла,
Щоби  ні  одна  душа,  панове,
З  "обіймів"  не  втІкла.
І  потече  кров  рікою
У  Чорнеє  море,
Прийде  чергова  Руїна,
А  з  ним  людське  горе...

Між  собою  биймось,  браття,
Биймось  до  загину..,
А  хто  ж  буде  боронити
Неньку  Україну  !?

10.07.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2020

СТАРІ БАТЬКИ

Тримали  нас  батьки  за  руки
Вели  усіх  в  нетеплий  світ,
Щоб  ми  там  вижили  і  жили,
Щоби    продовжили  свій  рід.
Ми  йшли  разо́м  рука  об  руку,
Не  розбивались  об  розлуку,
Ми  спілкувались  на  словах
З  часом  частіше  у  думках…

Ідуть  роки,  ні  –  шаленіють,
Мужнієм  ми,  батьки  старіють
І  вже  твоя  рука  тримати
Повинна  ту,  щоб  дань  віддати,
Тепло  віддати,  піклування,
Безсонні  ночі,  спілкування.
Бо  вже  вони  стають,  як  діти,
Треба  доглянути  й  терпіти,
Так,  як  терпіли  вони  нас  -
Тут  на  Землі  всьому  свій  час.

Ні,  не  терпіти  –  бо  це  дань
І  втілення  тих  сподівань,
Які  батьки  тихо  леліють,
Коли  добро  в  серця  нам  сіють.

Візьміть  їх  руки  із  добром,
Наповніть  душу  їм  теплом.

21.12.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020

ДНІ

Ми  спішимо,
Ми  дні  рахуємо,  
Ми  Дні  народження  
Свої  святкуємо.
Круг  Сонця    бігає  Земля,
Його  відкриє  то  закриє,
Зігріє  нас  піде  в  поля,
Чи  завірюхою  завиє
Й  засне  натруджена  рілля…

Ми  ж  крутимось  довкруг  проблем,
Які  щодень  на  горизонті,
А  треба  жити,  просто  жити
В  для  тебе  створенім  П’ємонті.

Не  так  важливо  скільки  днів
Нам  всім  відміряно  в  житті,
Важливо  те  –  скільки  ЖИТТЯ
Ми  закладемо  в  дні  оті.

19.12.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2020

РІДНИЙ КРАЙ

Як  описати,  передати,
Словом  яким  намалювати  ?
Ту  неземну,  земну  красу
Прозорочисту,  мов  росу.
Ту  даль,  що  вабить  глибиною,
Маревом  вабить  за  собою
У  сині  гори  в  далині,
Які  виблискують  в  вогні
Проміння  Сонця,  що  сідає,
По  небу  зорі  розкидає
Тим  миготливим  діамантом,
Буття  довершеним  брильянтом.

Повітря  молока  парного
Вдихаєш,  п'єш  -  для  тіла  тво́го
Створив  Всевишній  ці  щедро́ти,
Тобі  теж  залишив  роботи,
Не  плюндрувати,  прикрашати,
Для  того  щоби  споживати
Нашим  й  прийдешнім  поколінням,
Щоби  живитися  корінням
Тим  Богом  даним  нам  розмаєм,
Який  зоветься  рідним  краєм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020

ВЕЛИКА ЖІНКА

«Замість  червоних  корогов,
Високо  знятих,  лиш  червона  кров
Річками  всюди  сумними  тече,
Стражденне  серце  тугою  пече…
«Яка  краса  –  відродження  країни»-
Яка  печаль  –  надій  сумні  руїни!..»

Олена  Пчілка  «  Червоні  корогви»
30.01.1918  р.

Вийшла  з  серця  України,
З  полтавського  краю
В  час  занепаду,  руїни  -
Та  в  квітах  розмаю
Із  теплом  вдихнула  рай
Не  природи  –  казки!
А,  вже  з  часом,  Зелен  Гай
Додав  душі  ласки.
Київ,  Волинь,  Колодяжне
Й  над  все  –  УКРАЇНА  !
А  навкруг  москва,  москва…
Й  червона  калина
Скапує  долу  сльозАми,
Не  сльозАми  –  кров’ю,
А  вона,  як  справжня  мати,
Напува  любов’ю
Дітей,  шестеро  дітей,
Вчить  рідної  мови,
Захищає  від  людей,
Від  тої  полови,
Яка  губить  зерно  правди
Про  коріння  роду,
Тай,  що  навчать  оті  зайди?
Щоб  не  дали  плоду?
Ті  суцвіття  українські
Бо  -  «Яка  ж  різниця…»
По  якому  розмовляти
«стог»  там,  чи  «Копиця».

Дала  псевдо  своїй  Лесі  
«  Леся  УКРАЇНКА»
Перша  –  вищій  поетесі,
Так  –  бо  перша  жінка
По  Шевченку  поетеса
Справжня  –  та  хто  ж  знає,
На  попсу  нам  наша  преса
Очі  відкриває.

Перша  жінка  Академік,
Журналіст,  прозаїк,
Фольклорист,  художник…
Багато  «мозаїк»
Сотворила  за  життя,
От  тому  і  «Пчілка»
Їй  не  личить  забуття,
Це  ж  корінь  –  не  гілка
Древа  нашого  живого
Його  треба  знати,
«  Орлове  гніздо»  знайти
Й  врешті  прочитати.

Є  автором  слова  «Мистецтво»,
Відкрила  Руданського  нам
ЇЇ  ж  «  Гарбуз  по  городу…»
Давно  ходить  собі  сам.

Скільки  від  нас  заховали,
А  ми  й  не  шукаємо,
Роду-племені  не  знали,
Тепер  пожинаємо…

12.12.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020

ДОТИК

Коли,  згадайте,  босоніж
Ваша  нога  Землі  торкалась
І  той  тонкий,  як  шкіра,  шар
Вами  на  дотик  відчувалась?

Ви  доторкніться  до  Землі
Й  вона  віддасть  свої  секрети,
Це  в  порівняння  не  іде,
Коли  на  вас  старі  штиблети.
Ступіть,  коли  коври  зелені
Застелено  на  чорнотУ,
Ви  наберіть  землі  у  жмені
Відчуйте  справжню  теплоту,
Яку  дарує  нам  планета,
Ви  доторкніться  хоча  б  раз,
Тоді  відчуєте,  як  втома,
Впаде  сама-собою  з  вас.

14.08.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020

НАДИХАЙТЕСЬ ЖИТТЯМ!

ЛЮДИ  !  
Нади́хайтесь  життям!
Воно  крізь  пальці  протікає.
Серце  відкрийте  почуттям,
Яким,  повірте,  меж  немає,
Не  закривайте  свою  душу
І  не  крадіть  в  себе  своє́,
Не  так  важливе  слово  -  МУШУ!
Бо  на  кону  життя  твоє́.

Нам  всім  відміряні  тут  дні,
У    буднях  непростих  земних,
Повірте,  все  ж    вони  одні
В  проміння    Сонця  золотих.
Відкиньмо  ту  відроблену  золу,
Що  наші  прагнення  тормо́зять,
Вийдем  на  Сонце  крізь  пітьму,
Хай  наші  нерви  не  ялозять
Не  варті  і  гроша́  думки,
Нехай  краще  шляхи  проложать
В  шляхетно-світлії  роки́
І  днів,  прекрасних  днів,
Примножать.

28.11.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020

СВОБОДА

Свобода,  панове,  свобода!
Та  дасть  її  тільки  природа
У  тишині  й  силаголоссі
Коли  хліба́  давно  в  покосі,
Коли  сльота,  дощі,  болото,
Коли  дерева  знявши  злото,
Листви  чарівної  печалі
Введуть  нас  в  неосяжні  далі
Зимової  білонавкру́ги,
Що  не  залишить  навіть  смуги
Периновкритої  землі
І  на  зажуренім  чолі
Її  турбот  затихнуть  болі
І  вко́тре  у  стражденній  долі
Такої  рідної  Землі
Прийдуть  ті  благодатні  дні
У  спо́кої  і  без  печалі,
Й  підемо  всі  в  нам  дані  далі.

26.11.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020

НОВИЙ ДЕНЬ

Уже  в  дорозі  новий  день
Із  темно-синьої  імли,
Із  царства  чорної  пітьми  
Приходить  промінь  на  пору,
Спинивши  холод,  дасть  теплу
Дорогу  світлу  в  щось  нове,
Що  з  ним  у  часі  попливе,
Як  неповторний  Божий  дар
Для  всього  сущого  нектар.
Щоби  спожили  по  краплині
Бо  він  залишиться  в  цій  днині
Не  буде  більш  під  небесами,
Бо  прийдуть  інші  панорами,
Інші  кольо́ри,  звуки,  зорі
І  хвилі  зміняться  на  морі…

Неперевершений  день  цей,
Та  для  допитливих  очей,
Простого  року,  день  простий,
Простого  місяця  та  спий
Ти  дар  цей  спраглими  ковтками,
Відчуй  себе  під  небесами
Й  ту  незбагненну  дивину,
Життя  земного  царину.

Народжується  щось  нове
В  якому  вкотре  оживе
На  голубій  диво-планеті
День,  просто  день
В  століть  букеті.

22.11.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020