| Сторінки (6/578): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Маєш хату, хлів, кирницю,
Дріб, дідорню і пивницю,
Аґрус, йошту, пузичкИ
На городі бурєчки,
Кукурудзу, бараболі,
Кабачки, горох, фасолі,
Цибулю, петрушку,
Кріп, яблінку, грушку,
Помідори, вогирки,
Гарбузи і закрутки,
Капусту на крижівки.
Кухню маєш, п'єц, тандир,
Молоко, сметану, сир,
Моркву, сливку, виноград,
Айву, хрін, грєдки і сад..,
І як даш сим скарбам лад,
То будеш мов, що спожити,
Як сніги почнут стелити
Мерзлу землю й твою хату,
Поклади си ще загату
Тай не чекай на зарплату,
На пенсію, дивіденди,
Нащо тобі ті проценти?
Споживай, що пристаров,
Думай трошка головов.
Хтось тобі щось в писок вложи,
Чи ворожка приворожи,
Би всьо було гладко, рівно?
Не сміши мене, Петрівно.
Життє нинька нелегке,
Воно всьо якесь крихке,
Порох тра сухим тримати,
Би з чєсом не ґарувати
Тай продукт не змарнувати.
Щедро вро́дила землицє
Всьо, що траба, як годитьсє,
Воко радує і твар
Подивисє на базар,
Що вартує там товар?
А ти всьо то маєш даром
І смакуєш тим нектаром,
Який нам природа дала,
То ти кажу абис знала:
-Суши, копти, маринуй,
Соли, квась, в'єжи, шинкуй...
В бочки, слоїки, пуделка,
Ринки, хустки, ціціделка...
Бо з чєсом то дасть сє чути,
Знає хтось, що може бути?
"Коли маєш в торбі,
Сідаєш на горбі".
На руках є мозолі,
Буде хліб й сіль на столі.
07.10.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Розумні ми, та числом заднім,
Коли, що було, не верне́ш.
Й у випадку невідворотнім
До крові губи загризеш.
Ми не цінуємо, що маємо.
Безцінного не помічаємо в простому.
Безжально час вбиваємо.
Признаймося собі, бо більш нікому.
Рівні у всіх можливості.
В народів, націй і людей.
Тож вибираймо по важливості
Шлях поміж безлічі ідей.
04.10.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
От, що ви бачите в вікно,
Коли встаєте рано-вранці?
Чим зустрічає вас Земля?
Де кава ще не в філіжанці.
Дикі черешні, сосни, клени,
Туї, ліщина, бузина,
Горіхи, вишні, осокори...
І лісу, лісу дивина.
Замковий ліс у перших звуках
Господарів величних крон,
У златопроменях Світила
Виводить День земний на трон.
Так дивовижно-неповторний,
Неперевершено-яркий,
Зелено-голубий і чистий
Він вже в дорозі, він такий.
Звичайний день в буремнім році
Він кличе поруч шлях пройти,
Крізь незрівнянне розмаїття
Наблизивши всіх до мети.
28.09.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Ви все б'єте́ся над питанням:
"От за що?"
Та просто так.
Бо вас попро́сту розлюбили
І є цьо́го це дійства знак.
Все стає зрозумілим,
Все на місце стає
Ось чому так дратує
Кожне дійство твоє.
Кожен порух твій хибний
І байду́же який,
Всеодно несуразний
Чи прямий, чи кривий.
Твоє́ слово невірне,
Твої дії не в такт
Тут немає надії
Це вже звершений факт.
Тобі все пригадають,
Твої́ кроки - ніщо,
Ти немаєш здобутків,
До́кір, до́кір і що?
Ти ще маєш надію?
Ти вишукуєш слів?
Якби ж то з того боку
Хтось їх чути хотів.
Слова б'ються об сті́ну,
Вони йдуть в пустоту,
Просто вас розлюбили,
Прийміть даність оту...
12.09.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023
-Вот ми всі, Їване, знаєм,
Що є тіло і душа,
Але єдно без друго́го
То не варта і гроша.
Чо так ка́жу? Вот дивисє
(а не знаєш, тоди вчисє).
-Так приміром душа тво́я
Хтіла би злетіти,
Але тіло каже: "Тпру-у-у!"
Траба тут сидіти.
Ти не птаха, крил не маєш,
Чо си дурне вибагаєш,
Коли тіло спит, літай
Але назад повертай,
Бо можна навік заснути,
Як назад не повернути.
-А тепер другий трафунок,
Виберем єнчий керунок.
Є таке, що тіло вже
Десь хоче рванути,
Не сидитьсє му на місци
Вже го всюда чути.
Що робит тоди душа
Би єго спинити?
Починає грішне тіло
До землі хилити.
І хоч-не-хоч вложе,
Ніц му не поможе,
Би не було більших збитків,
Не порушити порєдків
Йде перезагрузка,
Навиворіть блюзка.
-Єдно друге контролює
Й по Земли си чимчикує,
Вочи пишут відео
В пам'єть закладают
Й коли тілу траба,
Що тра й витєгают.
По двадцєть п'єть кадрів
Пишут щосекунди
Й залишєют лиш значне
Не берут єру́нди.
Є там звуки, запахи...
Там є навіть смак,
Молитви́, рахунки...
"А" і м'єгкий знак.
-Дивні ми, Йване, створіннє
Й звідки тєгнутьсе коріннє?
Давні, перші, нульові
Не вкладесє в голові.
Хтось то всьо придумов, Йване,
Ми лиш споживаєм
Й дуже мало (лиш що траба)
Ми про себе знаєм.
17.09.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023
Робіть те, що любите,
Любіть те, що робите
І бу́де вам щастя
На рідній землі.
В гармонії бу́дете
З тілом й душею,
Й не бу́де різниці
Ви в місті, селі...
Ви дома у себе,
Не наймит безправний
В щоденному смутку,
В гіркій чужині.
Із снами про рідне
Й дорогу до краю,
Де ви відірвали
Себе від рідні.
Нелегко. Шукайте.
Шукайте й знайде́те,
Ніколи не пізно
Залежить від вас.
Наш час різношерстний,
Воєнний, тривожний
Та дещо під Сонцем
Залежить й від нас.
14.09.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2023
Старий батько не нажив
За життя нічого
І промовив при кінці
Так до сина сво́го:
- Цей годинник золотий,
Родинний - ти знаєш,
Віднесе́ш його в ломбард
І там запитаєш,
Скільки ко́штує і з ним
Назад повертай,
І про ту їхню ціну
Мені дати знай.
Запитав, вернувся й каже:
- В 10 оцінили,
Бо його за всі роки́
Вже досить зносили.
- Тепер йди до ювеліра,
Хай дасть свою цІну.
Пішов син, правда скрививши
При тім трохи міну.
- Оцінив в 150 і був радий взяти.
- А тепер його в музеї
Треба показати.
Рад не рад пішов в музей,
Назад повертає
Фонтан радості з очей,
Ледве промовляє:
- Дають, батьку, 500 тисяч!!!
Кажуть унікальний!!!
- А тепер послухай, сину,
Мій ро́зказ повчальний.
- Не лишайся там ніколи,
Де тебе не цінять.
Витруть ноги, не слухавши,
І за гріш замінять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
(присвячую друзям Ярославу Новицькому
і Володимиру Ольберту)
Ви тримали в обіймах Карпати?
З діамантами всипаним небом.
По росі доводилось ступати?
Прохолоди устеленій скарбом.
Де немає суєт, тільки гори..,
Вічні гори і літній смарагд,
Невимовно-красиві простори,
Непотрібність щоденних вибагд.
Ще помножте це все на здійсненність
Ваших задумів, мрій та бажань
І відчуєте в дружній розмові
Ту життя відшліфовану грань.
Що виблискує чистим, бо справжнім,
Не прикрашеним боком душі,
Тут нема лицемірства, лукавства,
Бал не правлять пусті бариші.
Відкривається суть. От для чого?
Ми торуєм дорогу життя.
Та для того щоб ЖИТИ! Не нити,
Щоб поменше було каяття.
Від неправильно зроблених кроків,
Не просіяних розумом слів,
Від змарнованих, так неповторних,
Надпрекрасних земних наших днів.
28.08.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
"На добраніч".
Іван
Яке приємне й ємке слово -
"На добраніч"!
Коли тобі добра бажають
й ти комусь,
Якщо хтось поруч,
чи далеко,
Ти не мовчиш
і я навзаєм відзовусь.
Це час конкретний,
ось у цю хвилину,
Добра бажання
лине від душі,
Ми досягли тепер
такого чину,
Якого люд не мав
у давнині.
Добро ми просто
можем передати,
Словом, екраном,
дотиком руки.
Правду скажіть,
приємно засинати,
Коли добром
наповнені роки.
ДОБРАНІЧ!!!
19.08.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Є різний страх,
він різного ґатунку,
Та є смертельний,
ще задовго до трафунку.
Сама людина
заганяє себе в кут
Й ніхто, крім неї,
вже не витягне з тих пут.
Самонавіювання,
самомазохізм
Не давнє явище і
не анахронізм.
В світі сучасному
згадаємо "Ковід..."
Й скільки накоїв він
смертельних бід.
Сама себе людина
може лікувати й вбити,
Ми мізер знаємо,
що ми насправді є.
Зумів Всевишній
нас такими сотворити,
Та тайну нам про нас
не віддає.
26.07.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
Не гроші -
воля, здоров'я,
Слово основне.
Слово подяки
Розуміння, співчуття.
Від душі мовлене,
не випадково,
Торкаючи глибинні
почуття.
Які дрімають, до пори,
до часу,
Та уособлюють людське
єство
І, набираючи критичну
масу,
Вертають нас у
status quo.
26.07.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
"Знаєте, що зміниться завтра?
Те, що зміните ви".
Владика Борис Ґудзяк
Були стежки,
якими ми ходили,
Ходили часто,
пару раз на день,
Оті стежки в життя
нас виводи́ли
І вивели, добра
сипнувши в жмень.
Верба плакуча, що схилилась
над Серетом,
П'є чисту воду,
листям шелестить,
Ще не підібрані
слова поетом,
Річка пливе, чому ж
так час біжить?
Змінилися стежки,
змінились люди,
Кругом краса..,
та чорно на душі,
Нестерпний жаль і сум
стискають груди
І гіркоту кидають
спориші.
Все зміниться, все
зміниться на краще,
На землі вольній,
де смарагд в воді.
Не кине Доля нас
напризволяще
І бути ПЕРЕМОЗІ, не біді.
22.07.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023
- Хочеш, Йване ще пожити
Мусиш тверду їжу пити,
Жувати рідке
І се провда, тай таке.
- Шо ти, Штефку, там торочиш!
Мені голову морочиш,
В мозґах тобі сє скрутило,
Щоби ковбасу сє пило?
Їсти молоко, гарбату...
Так фантазію багату
Ти ще змалку мов, я знаю,
Й вІд бахура пам'єтаю..
- Я нічо не фантазую
Й зараз тобі розтолкую,
Що то їсти, що то пити
Нема чо дулі крутити
Ніби я вже звар'ювов
І подавсє головов.
Тверде тра довго жувати
В писку його смакувати,
Би воно аж рідке стало
Не кавалком в живіт впало.
Желудку троха поможеш,
А як зуби є, то зможеш.
І рідке тра смакувати
В ґерґачку не заливати,
А тримати в писку
То й досєгнеш зиску.
Бо відчуєш страви смак,
Слухай мене, роби так.
- Так, ми вічно спішимо
По́хапцем давно їмо,
Кинув, лиґнув, влєв і впало
Нема коли, часу́ мало.
На́ніч сє напреш, як бик,
Каждий вже до сего звик.
- Так і є. Ми вже старі.
Вже давно не бахурі.
Траба зменшити ґалоп,
Бо вже маємо укрльо́п.
Життє смакувати траба
Мо і не задушит жаба.
15.07.2023 р.
"Олекса Терен"
(світлина з всемережжя)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
Нас просто всіх загнали в рамки,
Створінь найкращих на Землі,
Задаймо лиш одне питання,
Задаймо просто всі собі.
Ми плоть від плоті,
Рівні з рівних
На цій Землі в суцільній тьмі.
Чому хтось вказувати має,
Як тут поводитись тобі?
Життя коротке, неповторне,
Його не всім Всевишній дав.
А ми чомусь своє віддали,
Позбавивши законних прав.
09.07.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Не малюймо
квадратні хрести,
Адже є в нас
своя вишиванка.
Підійде на шеврон,
на літак
Й на броню
українського танка.
Намалюймо квадрат,
наче Сонце,
Із промінням в всі
сторони Світу,
Бо це наша в Віках
ідентичність
Від Створіння, Потопу
й Завіту.
04.07.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Слова, слова...
Слова без дії.
Пусті слова,
Слова надії.
Озвучені,
Примарні мрії...
Легко берем
Слова навіру.
Довірливі.
Втрачаєм міру.
"Граблями"
Стелимо дорогу,
Відкинувши пересторогу.
Слова просіємо.
Збагнемо.
Куди ведуть.
Куди ідемо.
26.06.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
Була в кожного, в дитинстві
У нас бабка-оберіг,
Що виводила нас в люди,
Взявши руку, й за поріг
З материнської колиски
Перший крок робила...
В нас на вулиці Багрійка,
Бабка да-а-а-вно жи́ла.
Перший спомин не лице,
То спомин події,
Десь у році шістдесятім
Відбулись ті дії.
Пам'ятаю привела
Мене в зал великий,
На стіні портрет висів
Діви світлоликий.
Був "портрет" на всю стіну
В золотім промінні
І маленький "хлопчик" був
У тому видінні.
Намальована була
Всесвятая Мати,
Улашківська Чудотворна
Чи міг я то знати?
Про ті Веди, про Оклад,
Біло-срібні хмари,
Для малого то були
Дивні, справжні чари.
Може бабка про це все
Мені і казала,
Тільки пам'ять один Образ
Той закарбувала...
Маки в бабки на городі,
Коноплі під плотом,
Мур із плитки, із Серету
Ліплений болотом.
І постійно у́смішка
В бабки на лиці
Та гостинці всім від неї
В дитячій руці.
Пруньки-сливки, варениці,
З бляту бараболі,
Гарбата із різнотрав,
Хліб з часником в солі...
В бабки все стояв вишняк
В маленькім віконці,
У графінах, бутилках
Доходив на сонці.
Коли мала "гризь", то пи́ла
Ковток для "сугрєву"
І вже старших нас навчила
Лікарському диву.
На кілограм вишень стиглих
Цукру два стакани,
Пересипати, накрити
Й позаздрять гурмани.
Через місяць, півтора
Достигне лікарство...
Ні, все-таки незабутнім
Є бабчине "царство".
22.06.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Світ не здригнувся ще!!!
Світ спить,
Ще його спокій
не ятрить
Волання матері
з дітьми
В Олешках, в кроці
від пітьми.
Червоний хрест
не почорнів?
Там люди гинуть
без човнів,
Ви ж мокші гроші
даєте́,
Що підірвали ГЕС,
за те?
Що Чорне море
чорним стане?
Великий Луг вдруге
зів'яне...
Нащадки шляхом
предків йдуть,
Нас на заклання
знов ведуть.
Світ не спішить,
чогось чекає,
Горить Укра́їна,
пірнає,
Та Світу ба́йдуже,
дріма,
Коли вже ним
повзе ПІТЬМА...
11.06. 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023
Єнчі часи, єнча мода,
Нє, за патлами не шкода,
Відійшов й в півметра кльош,
Цайґ, кремплін і макінтош.
Капелюх, кірза, кальош
Всьо вже накше, хош не хош.
Всім в часи ті сє здавало,
Що акраз найліпше стало,
Що лиш в сім траба ходити,
Лиш такі шєпки носити.
Хоч з андатри, хоч з крілє
(норка лиш на весілє),
Шаль махер чи з кашеміру
І сорочка по ковні́ру
Виложе́на була ззовні
Із єлону чи з бавовні.
Плащ ґумовий, вокуляри
Й на платформі моцні шкари,
Дипломат в руці мов бути
І транзистор би всьо чути.
В дівчєт чоботи-чулок
Й міні майже по пупок,
Джінси внизу́ з копійками
Чи молнія й за ногами
Цокотіло і курило
Хто в дудочці - всіх смішило.
Як се? Во тако ходити?
І навіть си клин не вшити!
Зуби золоті, шеньйон
Ще хімію, як бальо́н,
Тра на голові зробити
Би по моді лиш ходити.
В штруксі, замші і балоні
Плащ в рукави по долоні,
Пижик, нерпа, нутрія...
Вся легка індустрія
На то кантувала
Би людина вбрала,
То, що було в моді
(навіть на городі).
Нинька ніц сє не змінило,
Всьо на лисо сє зголило,
Всі навиворіть сє вбрали
Й в дудочках ходити стали.
Кепка - чим довший дашок
І мобілка, як шнурок,
Без айфона, нє! Ні, ні!
Всюда, навіть до свині.
А мо хто мені позвоне,
Чи SMS забубоне?
А забув чи розрядивсє!!!
Щитай світ вже заваливсє.
Мода... Мода...
Часу шкода,
Аби вгнатисє за нев.
От такі справи́ пся крев.
07.06.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
Будеш скромним - затопчуть,
Будеш буйним - знесуть,
Як розумним - прогонять,
Добрим - тоді засміють.
Будеш грішним - осудять,
А квітучим - зімнуть,
Будеш чистим - загадять
Ну а злим - прокленуть,
То ким бути ? Не знаю.
Коли з долею граю
Знову й знову кажу́:
"Буду тільки собою,
І своє́ збережу".
05.06.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
Прожийте так,
щоб бу́ло що згадати,
Не тільки біль,
гризоту й суєту,
Прожийте так,
щоб внукам передати
Науку - ЖИТИ
і долати гіркоту.
Буденності, самотності,
розпуки,
Коли здається,
що усе не так,
Не опускати
від безвихідності руки
І справжнього життя
відчути смак.
В його безмежно-розмаїтих
барвах
У безлічі відкритих
нам доріг,
У радісних душі
і тілу справах,
Щоб відшукати
справжній Оберіг.
Який зігріє, захистить
й на ноги
Зведе, коли
уже немає сил,
Розвіє давні,
приспані тривоги
Й дасть віру
не складати крил.
Це може бути,
що завгодно,
Матеріальне
і неося́жне,
Від нього те́пло буде
(це природньо),
Бо хто, що сіє,
те й собі пожне...
Мій Оберіг -
моє село,
Його не покидав
і не покину.
Й куди б мене
життя не завело,
Вертатимусь в
Улашківську долину.
20.05.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023
Він йшов з добром
Й усмі́шкою до нас,
Коли ж прийшов країни важкий час,
Хоч мав броню,
Пішов у 20-ть воювати
Для нього Україна - справжня Мати.
Які він пік хліби
Безсонними ночами!
Скільки б створив ще
Вправними руками...
На злеті зупинив політ ординець
Тільки за те, що справжній українець,
Тільки за те, що просто хотів жити
Й сам на своїй землі
Гідне життя творити.
Слова, слова...
Михайла вже немає...
Й біль невимовний
Серце в куски крає,
Що опадає в травні зелен-цвіт
Так і не давши бажаний всім плід...
ГЕРОЮ СЛАВА!!!
10.05.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
Шо то ґраса, психа, шубер,
Рондель, стільчик і бамбетель,
Блят, шуфриґель, ціціделко
Книдлі, риґлі і пуделко.
Склеп, мисник, ванькир,
Тирба й "мудрий сир",
Дефіляда, карманадлі
Й каламар на абецадлі...
І ще ружного такого
Ти всьо взнов від діда свого,
Як не в свого, то в сусіда
До полуднє чи з обіда.
Під каштаном в Сендзюка
В нас ловка стояла,
Центром вулиці була
Й кажда цьотка знала,
Що, як нема хлопа в хаті,
То сидит на ловці
І балакає з Омельком,
Чи щось каже Словці.
Дід Багрій "воду" шуков
Нам тамка в колінах.
Як розвішєний тютюн
Пах на стайни стінах!!!
В Скрипнички, Москалички,
Панькевичє, Кишкана...
Хіба була в цалім селі
Гола стіна хоч єдна?
На тій ловці все хтось був,
Все сє тихий говір чув
Про села новини,
Про стан худобини
(пару штук тримали),
А курей, качок, гусей
Вже й не рахували.
Ввечер вийде кавалєрка
Троха тутка посидит,
Тютюну з стіни закурит
І на "Місто" вже спішит,
Бо нинька індійский фільм
І місцє не бу́де,
Як крутєт "Квітка в пилюці"
Зійдутьсє всі люди.
А вже зовтра тоту "Квітку..."
На ловці розкажут
І хто з старих не ходив
На міґах покажут.
Хрущі в травни так гули,
Що зе́млю вкривали,
На тій ловці сє від них
Ледво відбивали.
Тєжко було з неї нас
Загнати додому,
На крик мамів обзиватись
Не хтілось нікому.
Шо шуфляда і брайтрура,
Нащо сусликови шнура,
Де редиска є і япка,
Що спекла Багрійка Бабка,
Скілько нині вже скуповсє?..
День кінчєвсє й починовсє
З тої ловки Сендзюка,
Що була немов ріка,
Яка вивела нас в люди.
ВОНА Є, БУЛА І БУДЕ.
08.05.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023
Треба, люди, просто жити,
Що потрібно, те й робити.
Все, що радує тут нас,
Бо спливе, як вода час...
01.05.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Прокиньтесь ранком із птаха́ми
Й дослухайтесь тієї гами
Усеголосся, розмаїття,
Тональностей, звукосуцвіття
Де щиглики і солов'ї
Відточують звуки свої.
Шукаючи у кронах пари
Щоби продовжилися чари
На диво-голубій планеті
Одній живій в Творця букеті
Небесних тіл, що осягаєм,
Братів по розуму шукаєм?
Їх там немає, вони тут
Щебечуть, тьохкають, ведуть
До спілкування, до розмови.
Різні думки в нас, різні мови
Шукаємо порозуміння,
Вчимось в них вірності й терпіння,
Велінням предків йти додому
У рідні гнізда нести втому,
Де вона щезне мов туман,
Добром наповнить душі жбан,
Щлях у майбутнє прокладе
Куди нас Доля й поведе.
Прокиньтесь ранком із птаха́ми...
22.04.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
"Я не композитор, я записувач,
Бо мелодії пишу з небес,
Бог диктує, я просто записую..."
Всім даруючи крихту чудес.
А торкнеться душі, чи залишиться
В потаємнім кутку із теплом,
То виходить, що правильні струни
Доторкнув тим душевним смичком.
Крилом чорним торкнулася доля,
Найдороще забрала з життя,
Ні, нелегко було повернути
Знову нотам глибин відчуття.
"А вже осінь" прийшла в його сад
Та залишиться в пам'яті нам,
Та мелодія послана Богом
Що веде у рапсодії Храм.
"Звучала скрипка" і звучить
Над Прикарпатським зеленкраєм,
Надчистим джерелом дзюрчить
З Долини шириться над плаєм.
Дарує чистоту думкам,
Змиває зашкарублі шлаки,
Дає задуматися нам -
Божественні все ж нотні знаки...
Як добре, що "записувач"
Дає нотам порядок
Й душі своєї крихту
Лишає нам у спадок.
16.04.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
Воюємо вже сотні літ
І воюватимем й надалі
У поколінь, із роду в рід,
Свої тривоги і печалі.
От тільки ворог в нас один,
ЗалИшився (було багато)
Й нечасто випадало нам
Оте просте, те мирне свято...
Їм там на ба́гнах не жилось,
Їх жадність й ненависть душила,
Ота убогая душа
Нам вічно прикрості робила.
Це легко сказано, тепер
Орда вже вко́тре скаженіє
Розруху, смерть і горе, горе...
На нашій вольній землі сіє.
Відкриймо очі, час жахливий,
Ні не панічний та важкий,
Швидкий сценарій не можливий,
Бо лютий ворог непростий.
Він нівечить міста і села,
Краде дітей і сіє зло
Бо все хотів і далі хоче
Щоб нас тут просто не було́...
Ми не сповідуєм "царів",
Ми виберем своїх "Гетьма́нів",
Як вибирали в давнину
І слугами не будуть кланів.
Бо звіт прийматиме - НАРОД!
У тих кого вони обрали,
На Запоріжжі перші ми
Таку традицію прийняли.
Шлях нелегкий, але здолаєм,
Бо вже доказують в бою,
Хто Україну в серці має,
Той не віддасть матір свою.
19.03.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Пам'яті Володимира Сакалюка.
Вже йшла родючість по Укра́їни землі,
Усе дозріло, плід дало, буяло
Але й кропило для майбутньої ріллі,
Кров'ю кропило, шматувало й рвало.
Там під Покровськом "Сокіл" воював
Він захищав Надійку і Інесу,
Він своїм тілом Україну прикривав,
Життя ж немає у неволі сенсу.
Кращі із кращих там стають стіною
І не пускають морок у святе,
Святе для всіх нас слово - УКРАЇНА!
Вічна всім пам'ять, хто поліг за те.
Щоб у дітей були батьки й дитинство
На своїй рідній не чужій землі,
Щасливі очі жінки в материнстві
Й зерно пшениці, а не кров в ріллі.
У вересневий день Земля здригнулась,
Рядовий "Сокіл", ні не впав, злетів
У вічний Честі Пантеон і Слави
Життям і доблестю він це довів.
ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
05.03.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Ті з болота кажуть нам,
Що й вони слов'яни,
Можна просто доказати,
Що вони не з нами.
Не тільки не з нами,
А навіть не збоку,
От подивимось, наприклад,
На місяці року.
У нас Січень - бо січе,
Гейнвар по татарськи,
У нас Лютий - бо лютує,
Фєвраль по мокшанськи,
Березень - бо сік дає,
А що таке март?
Квітень - бо квітує,
А апрєль - це жарт?
Травень - трави розкидає
Ну а май - це що?
Червень - черешні збирає,
А іюнь про що?
Липень - липи цвіт дарує,
А іюль куди?
Орудує серпом Серпень,
Август - теж туди?
Верес з Вереснем прийшов,
А сєнтябрь із чим?
Жовтень - бо жовтіє лист,
В октябрє, що з ним?
В Листопаді - лист паде,
А в ноябрє що?
В Грудні - земля грудкою,
А дєкабрь про що?
Хто слов'яни, де слов'яни?
Ви вже зрозуміли,
Що оті там на болоті,
Зовсім не хотіли
Второпати споконвіку
Просте й очевидне,
Українцям зрозуміле
Бо слов'янське, рідне.
01.03.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Череда випадковостей,
Доленосних секунд,
Ланцюжок послідовностей,
Як фундамента грунт
Для дороги життєвої,
Та куди заведе?
З зміни майже миттєвої,
Чи ж тривала буде?
Та подія, що сталася
У конкретний десь час
Й нова віха почалася
На Землі тут для вас.
Ні зійти, ні звернути
(проложився маршрут)
Й не данО нам збагнути
До свобод чи до пут?
Все відносне під хмарами,
Біле, чорне, пряме...
Дійсно так, чи з примарами,
Нас за душу бере.
До мурашок чуттєве,
Без суєт і страхів,
Щось буденно-життєве
Й в основному без слів...
Перецінюймо цінності,
Перемріюймо мрії.
В твердій вірі й незламності,
Реагуй на події.
21.02.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
Даю поживу я душі і тілу,
Слова римую і печу хліби...
Підтримую ту дивовижну силу,
Яка веде людський рід щодоби
По ще незвіданих шляхах земних,
Що стеляться між невагомим і важким,
У долях зовсім непростих людських,
Скоріше непомітних ніж значних,
Між берегів примарних сподівань,
Мрій, мажень й розмаїття вподобань...
17.02.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
Коли у серці Україна,
Хіба ж там може бути щось?
Крім вірності дочки і сина,
Де з долею клубком сплелось
Коріння прадідів, батьків,
Нам Богом даної землі,
Отих прадавніх, рідних слів
На потом скропленій ріллі.
Вона в нас є, була і бУде,
Та найрідніша нам земля,
Яка в біді нас не забуде,
Пригорне, як своє маля.
Ми виросли, тож захистити
Нам неньку треба і нарІд.
Чи ж можна Матір замінити?
Без неї осягнути Світ.
02.02.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023
О, як нена́видять вони
Горду вкраїнську вроду,
На сивому Дніпрі човни,
Волелюбивість нашого народу.
Справжнє вкраїнське слово,
Політ над плесом журавля,
Хліба́, що морем золотаво
Між хат наповнюють поля.
Ті величаві осокори,
Струнких смерек розмай,
Рідні Карпати гори,
Наш незрівнянний то край...
Чому?
Тому, що ненависть ростили,
Плекали злобу з віку в вік,
Щось вкрали, щось заборонили,
Перекриваючи вкраїнства сік.
Рубаючи під корінь все,
Що було чисте, українське,
Що віків правду нам несе
(не зашлаковане, ординське).
Пора вже скинути ярмо,
Прибрати Авдія конюшні,
Те меншовартості клеймо,
Що недалекі, добродушні...
Ми надважку платим ціну.
Так різну. Та платити всім,
Пройшовши крізь страшну війну,
Щоб повернутися в СВІЙ дім.
29.01.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023
Вот скажи мені, Їване,
Я туман, чи ми тумани?
Бо тако не сплю чєсом
І в думках повний облом,
Ну дивисє, як то є
Не збагне нутро моє.
Возьмем світло чи там газ,
Що послідні соки з нас
Тєгнут з жилами щорік
І вкорочуют нам вік.
Платимо більше ніж маєм,
В колєйці, в черзі вмліваєм,
Аби справно заплатити,
А нема вже за що жити.
Під землев там газу тьма,
Пробив дєрку й задарма,
За якусь копійку,
Тєгай за ту дійку.
Чи хтось його продукує?
Тилько повітрє надує,
А ти плати, Йване,
Як ти грошей стане.
Возьмем світло. Течут води
І турбіни не заводи
Круглий рік працуют
Й світло продукуют.
Вот хтось пхає тоту воду?
Тєгнут соки із народу
Світло, газ приватні стали
Наше в нас тако забрали,
Чи він той газ вироблєє?
На турбіну воду лєє?
Нє, щось траба заплатити,
Би турбіну помастити,
Би газ пхати по трубі,
Та в них грушки на вербі
Ростут ківі і банани,
А ми платимо, Їване.
Платимо вот скілько скажут
Й собівартість не покажут,
Бо ціна мала до сміху,
Та не нам, а їм на втіху.
Кому? А хтось знає,
Де гривнє сідає?
Краще би я спов
Й нерви не тріпов
Собі й тобі, Йване,
А мо краще стане?
25.01.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
Помолімся кожен вечір
За наших солдат,
Що стоять у чистім полі,
Де звучить набат.
Сумні в нас часи,
Давно невеселі,
І потрібно осягти
У кожній оселі.
Життя йде, та маємо
Про них пам'ятати
І уклінно воїнам
"Отче наш..." сказати.
24.01.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023
Є таке місце в глибині
На рифах душ, десь там на дні,
Яке веде тебе по світу
І задає оту орбіту,
Що притаманна лиш тобі
Й треба признатися собі,
Заносить нас на віражах,
Коли кермо не в тих руках,
Бо ми його самі віддали,
А може експопріювали?
Й ти (куди хочеш) вже не йдеш,
Тіло колдобами ведеш
Не по призначеній орбіті.
Світило де? Було в зеніті?
Але й на тих кривих стежках
Є місце де скидаєм втому,
Коли вертаємось додому.
Втома спадає, мов луска,
Коли натруджена рука
Торкнеться мокрого чола
І перепалена зола
ОпАде, весь вогонь віддавши,
Повітрю чистому проклавши
Дорогу у прийдешні дні,
Які судилося, земні...
17.01.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023
Так закарбовується лють,
Яка нам душу рве і крає,
Вже вкОтре оголяє суть
Ворожу, що і дна немає.
Вони нас нищили віками
Ми про це знали та мовчали
Самі і нашими руками
З нас українство виривали.
Здавалось все, знесли дотла
Тепер й сліду не зостанЕться,
Та якщо є душа в орла,
Зросте і сили набереться.
Зціпивши зуби й кулаки,
Криваві сльози осушивши,
Нестиме Волю крізь роки
Козацьку Славу відродивши.
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
20.01.2023 р.
(світлина з всемережжя. Дніпро.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023
Що пам'ятається з дитинства,
Оте найперше, там на дні,
Чому і що закарбувалось
В глибинах пам'яті мені?
Як це не дивно, не родина,
А мій близький сусід Василь,
Його вусатий дід на лавці,
На голові з соломи бриль.
Від брами пхаєм триколісний
Маленький ровер раз-по-раз,
А до трусів шлейка пришита
Через плече в обох у нас.
Потім мандруєм в кукурудзі
Такій високій і густій,
Малими разом десь бредЕмо
У світ лиш нам відомий - свій.
Як палками труси з шлейкАми
Запхали в фОсі у багно...
Скажіть, чому все ж залишилось
У пам'яті саме воно?
Оте найперше спілкування
Там на подвір'ї в Василя,
Від тих подій уже роками
І вічністю нас відділя.
Ти залишився молодим,
Ще сорока навіть не бУло,
І дальше я пішов один
Та втрату все нутро відчуло...
Приходжу там, де вічний спОкій,
Дивлюсь у очі кам'яні
І дякую, що хоч недовго,
Та справжнім другом був мені.
08.07.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023
"Груз 200". Ви не вникали,
Що за совка отак назвали
Й повторюєм за москалями.
Невже ж не бачимо із вами,
Що це не - ГРУЗ. Вони - ГЕРОЇ!!!
Й не заслужили назви тої.
Це в тих катів може і груз,
Вони ж смертей відкрили шлюз,
Це в них під кодом окупант
Ганьби кінцевий варіант.
ГЕРОЇ - в нас, бо так їх звати
Й не гоже грузом називати...
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
03.12.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Часто з нас роблять баранів,
Хотів ти того, не хотів,
Але отак бредеш в рядах
Хоча і знаєш, що це жах.
Що так воно не має бути,
Стараєшся хоч щось збагнути,
Зерно логічнеє вловити,
А тобі вказують, як жити.
Куди іти, куди не йти
І який хрест тобі нестИ.
Віки, віки... Не тільки нині
Страхи навіюють людині
І не одній, зразу загалу
Й підпорядковують помалу.
Створили СНІД. Як всі боялись!
ВІЛ позитив - з життям прощались.
Жахіття! Гіршого нема.
Прийшов "Ковід...", а ВІЛ - катма.
В ліс не ходити! Дисципліна!
Півправд запущена махіна
І всі покірно - маски, тест...
Не щеплений - майже арешт.
Та помішало страшне горе,
Змила війна сльозами в море
І антисептики й вакцини
Тай відчепились від людини.
Прийшла по справжньому біда
Не пандемією хода,
А тисячами жертв, смертей
Й невигаданий жах оцей.
Він визрів і його прорвало,
Йому все мало, мало й мало...
Не позволяймо, разом з вами,
Нас гнати хибними стежками,
Які собі придумав хтось
Й покірно людство повелось.
25.11.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
Якщо світла немає у домі,
То подумати треба про те,
Що немає теж місця і втомі,
Холодильник й котел не гуде.
Посортуйте в думках свої дії,
Ви ревізію вчинкам зробіть,
Ширше двері відкрийте надії
І в житті, що є цінним, збагніть.
Там в окопах теж світла немає,
Там земля від снарядів гуде
І буденністю скука не крає,
Дощ і сніг прямо в очі паде.
Ні, немає там місця комфорту,
Там не тратять свій час на ниття,
Люди там щонайвищого ґарту,
Кожен крок їх по лезу життя.
Якщо світла немаємо з вами
Й нас не тішить оселя теплом,
Перенестися треба думками
Де добро насмерть б'ється із злом.
19.11.2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022
Кривавий жовтень 22,
Того, що було, вже нема,
Нема чого не помічали,
Що просто собі мали й мали.
Той мирний день у мирний рік,
Без пострілів кінчали вік
Двадцятий у здобутку,
Без руйнувань, сльози і смутку.
Та тільки зло уже не спало
В ніч новорічну трон дістало
І почалО плести тенета,
На старт встановлена ракета.
Мокшу щоденно зомбували,
Розум (чи був?) й той відібрали
І настав час й сказали: "Фас!"
Тай рушила орда на нас.
Причина? Ненависть, абсурд,
Щось повигадував манкурт
Й у тризни почались жнива...
Та піднялАся булава
Волі поборного народу
На віковічний морок з сходу,
Який прорвало наче чир
Вже з лігва вирвався упир
Й не заспокоїться дідок,
Але осиковий кілок
Затесаний, вже взятий в руку
І ми проб'ємо цю тварюку,
Щоб не терзала край віками
Й промовить вольними устами
Мати усміхненій дитині -
ГЕРОЯМ СЛАВА й УКРАЇНІ!!!
31.10.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022
Я бачив небо над селом
Й в поклоні доторкнувсь чолом
До пам'яті, що тут шарами
Спресована в віках роками.
Мов книга, що лежить до часу
І набирає щораз масу
З нових подій, людей, пригод
Де поколіннями народ,
Міняючи облич картину,
Що заселяв оту долину,
Вважав домівкою її.
Сліди лишаючи свої
На сторінках книги буття
Бо б'є тут джерелом життя
В відміряний кожному час,
Який єднає усіх нас
Кого Серет обняв півколом
І На Горі й живучих долом.
Немає значення коли,
Але якщо сліди були
Твої залишені отут
Від Оболоні аж по Кут,
Відгомін чутимеш щораз
В думках відмотуючи час...
19.10.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022
Слово і ра́нить, і вбиває,
Дає надію й воскрешає...
Рубці наносить незгладимі,
Мов плями на душі родимі,
Таврує чисте існування,
Як свічка гаснуть сподівання
На щось омріяне, жадане,
Леліяне, думками ткане.
У тишині ночей, світанків,
Тих неповторних диво-ранків,
В народженні чогось ново́го,
Щоб приєднатися до тво́го
На цій Землі подій букету
Щораз кида́ючи монету.
Орел чи решка па́де долу
І вирветесь, чи знов по колу
Піде образа, до́кір, крик
(до цього майже кожен звик)
До того слова-леза-голки,
Що розбиває на осколки
Твій жбан так бажаних надій
Й міняє звичний хід подій.
Слово і ра́нить, і вбиває,
Дарує віру й воскрешає...
20.09.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
"ЩО ЗАПИСАНО В КНИГУ ЖИТТЯ"
(по одноіменному оповіданні
М.М.Коцюбинського " Що записано в книгу життя")
І
Злізла баба із печі́
(заслабла онука)
Десь у за́кутку послалась,
Дивна життя штука.
Між дверима й миснико́м
На тонкій ряднині
Товчуться онуки й миші
По ній й картоплині,
Що замерзла, як вона,
Й довгими ноча́ми
Лежить і легенько стогне
Всохлими грудя́ми.
-Ох! Деж ділась моя смерть,
Про бабу забула,
Семеро дітей скосила..,-
Й тут з лавки почула:
-От нема на вас сконання,
Не даєте спати!, -
То невістка почала́
Сердито бурчати:
-Нема!, - каже в тон невістці,
Облизує ясна,
-От кисленького б хлепнути
Й розсолу.., - Нещасна.
От кому вона потрібна?
Життя з'їло сили,
Як лушпиння із картоплі
У куток забили.
Усім баба заважає,
Та з шкури й кісток,
Присохлого живота
Чути голосок:
-Мо-лоч-ка!...
Невістку трясло від сміху
Грудьми, лицем й животом,
Баба у кутку кривилась
Лежачи́ під мисником.
-Ноги приберіть!,- кричала,-
Не дам ради порохам,
Зараз викину вас в сіни
От так разом із сміттям!
Питали малі онуки:
-Бабо! Коли помрете́?,-
На шиї тяга́ли зморшки,
Ще цікавило їх те:
-Чи пташкою душа з вас
Буде вилітати?,-
Й починали кришки з хліба
В очі засипати.
ІІ
Голосно невістка з сином
Про смерть говорили:
-От помре, а чим ховати?,-
Й видатки підбили.
Розвага одна у баби,
Курка зозуляста,
Лиш не зачинили двері,
(вона гостя часта)
Витягне коротку шию
Й на кришки́ чекає,
Баба витягне долоню,
Курку пригощає.
Клянуть курку:
-Щоб ти здохла!
-Краще б мене кляли,
Щоб скоріше з цього світу
Вже мене забрали.
Міркувала щось там баба
Днями і ноча́ми
Нарешті перемоглася:
- Сину! Йди до мами.
Сядь, Потапе, коло мене, -
Він не́хотя звівся,
На лаві під мисником
Проти мами всівся.
З чоботом перед очима
-Пора вже вмирати.
-Знову кликати попа?!
Лиш гроші давати!
-Не треба мені попа,
Бог і так простить,
Ти мені допоможи,
Як смерть не спішить.
Потап підняв брови.
-Що ви там сказали?
-Одвези мене у гай,
Морози вже стали.
Не треба багато бабі,
От раз-два дихнула
Тай швидко заснула.
Не хотів слухать, та слухав
-Гріха́ не буде́...
У гаю́ чисто і біло,
Швидко смерть прийде.
Дерева, як свічі в церкві...
Засну, не осу́джу.
Й Матір Божа не суди
Сина, а нужду...
Все пройшло. Я від життя
Нічо́го не жду.
-Не верзіть казна-чого́,
Дає Бог життя
Прийде час й у вас настане
У небо взяття,-
Гнав від себе думки син,
А вони рої́лись:
-От нащо́ життя старому,
Вже б заспокої́лись.
Старе листя опадає,
Росте молоде,
Так було́, так є, так бу́де
Все вперед іде.
ІІІ
День був тихий і важкий,
І мати мовчала.
-Ну, опам'ятались вже?
-Що кажеш?,- спитала.
-Вже забули ті дурниці?
-Ох... поможи , сину...
-Знов бере́тесь за своє́?!
-Одвези, хай згину.
А тоді присів і каже:
-Самі захотіли?
-Сама.
-Добре поміркуйте!,-
Й всі зашаруділи.
-Треба літепло загріти
(обряджати бабу в смерть)
-Сорочку чисту дістаньте
(не одіти ж бабу в дерть).
Лежала баба на лаві
Суха і маленька,
З хрестиком на грудях,
Як курка сивенька.
-А може б ви теє..,-
Тихо захитала,
Цілували усі бабу
Злегенька крихтала.
Потап послав по верету
-На́що тобі?
-Треба!
-Гляди назад поверни,
Вона ж йде до неба.
Потап взяв маму на руки
І поніс у сани,
На санях було сінце
(трохи м'якше стане).
-Добре, бабо, вам?,-
(не мамо),
Але не поправив,
Коняка рушила задом,
Син ходи прибавив.
ІV
Їхати три верстви бу́ло,
Ніч впала одразу
Мовчали. Що говорити,
Рушити образу?
Між нуждою й живим тілом
Мами в зимних са́нях.
-Чи хочете чогось?
-Га?,-
А думки в терзаннях,
Не помітили коли
Обступив їх гай
-Не змерзли?,- спитав у баби,
-Ні. Хватить, ставай.
Баба хотіла піднятись
-Пождіть ще, полежте,-
Вибрав місце біля дуба,
-Тут добре буде́,
Краще ніж у церкві
(ніхто й не знайде).
Наніс сіна, зробив ложе
Поклав стару навзнаки́,
Накрив ноги веретою,
Та віддала в дві руки.
-Не треба... візьми додому,
В хозяйстві придасться,-
Та роздумав і прикрив
Маму від ненастя.
Руки витягла покірно
Поверху ряднини,
Склав, як у мерця на грудях,
Й свічку від дитини
Прийняла́ між пальці мати.
-Щоб іще зробити?,-
На коліна став у сніг
Господа молити:
-Простіть мене, мамо...
-Нехай Бог прощає
І вдруге, і втретє..,-
Й далі промовляє:
-Не ріжте курки-зозулі,
Бо буде́ нести́ся,-
Й з напівзгаслого у баби ока
Сльози полили́ся.
V
-Тепер все?,- він встав на ноги,
Вклонився й по сні́гу
Побрів швидко до сане́й,
Вдарив, додав бігу,
Озирнувся, свічка рівно
І тихо палала,
Немов зірка з інеєм
В снігу спочивала.
Стало легко.
-А но! Стер-во!.,-
Й хитався, мов п'яний,
Тут прийшов йому на пам'ять
День в дитинство вбраний.
То була проста неділя,
У сонці хатина,
Чиста, біла сорочина
Й з пиріжком дитина...
Гарно, як тато померли,
Багато людей,
Їв капусту, пахло медом...
Наївся в день цей.
По небу пливла хмарина,
Увесь аж здригнувся,
Може мамина душа?
Назад озирнувся.
Думки ринули назад,
Лежить в гаю́ мати,
Як підстрелена пташина,
Й в сльозах замерзати?!!
Тільки свічка плаче з нею,
Капа віск на руки,
Хіба може людське серце,
Знести такі муки?!!
Нараз йому стало душно,
Озирнувсь навколо...
"Одна у нас мати й смерть,
Шануй батька сво́го..."
-Ану! Стер-во!,-
І почав сани розвертати,
Тай понісся у туман,
Серед клаптів снігу,
Бо не владний простий люд
До Божих днів бігу.
08.09.2022 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
Старий батько не нажив
За життя нічого
І промовив при кінці
Так до сина сво́го:
"Цей годинник золотий,
Родинний, ти знаєш,
Віднесе́ш його в ломбард
І там запитаєш,
Скільки ко́штує і з ним
Назад повертай,
І про ту їхню ціну
Мені дати знай".
Запитав, вернувся й каже:
"В 10 оцінили,
Бо його за всі роки́
Вже досить зносили".
"Тепер йди до ювеліра,
Хай дасть свою ці́ну".
Пішов син, правда скрививши
При тім трохи міну.
"Оцінив в 150 і був радий взяти".
"А тепер його в музеї
Треба показати".
Рад не рад пішов в музей,
Назад повертає
Фонтан радості з очей,
Ледве промовляє:
"Дають, батьку, 500 тисяч!!!
Кажуть унікальний!!!".
"А тепер послухай, сину,
Мій ро́зказ повчальний.
Не лишайся там ніколи,
Де тебе не цінять.
Витруть ноги, не слухавши,
І за гріш замінять".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Знову йду я, вже в за́лишки літа,
Зачерпну́ти краси, як роси,
І не треба для цього півсвіта,
Вже достатньо, що ти тут єси.
В даний час, просто в даному місці
І достатньо всього лиш двох ніг,
Щоб зайти у поля і приліски,
Назбирати із трав оберіг.
З диких квітів із кольором неба
І вже зібраних щедрих хлібів,
Колір яблук, груш, слив дати треба
І вплести́ птаства різного спів.
Ще вдихнути просохлу отаву,
Дати тілу природнє тепло,
Це ж належить усім нам по праву
Не важливо - це місто, село…
Зайдіть в літо, облиште ті стіни,
Ще зимою набудетесь в них,
Прийдуть інші, та тільки не бу́де
Дивних днів так прекрасних, як цих.
Теплий вітер ще трави колише
В небі Сонце таке золоте,
Ще Творець наші будні нам пише,
Щодень дяку складаймо за те,
Що ще ходимо цим білим світом,
Чуєм, бачимо справжню красу,
Насолоджуйтесь, прошу вас, літом,
А ще свій оберіг принесіть,
Покладіть, у молитві, в покутті
Хай ваш дім і сім'ю береже,
Це ж дарунок від Бога, по суті,
Літо, літо... Ти справді йдеш вже?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Конституція України
«Основний Закон України»
(прийнята на 5-тій Сесії ВР України
28.06.1996 р.)
Стаття 1.
«Україна є суверенна і незалежна,
демократична, соціальна, правова держава».
«Демократія – це влада народу,
створена народом і для народу».
Авраам Лінкольн
16-й президент США
Вот скажи? Хто в кого робит
І хто кому мозґи гробит?
Хто ту має владувати
Й за незроблене питати?
Чи то влада влади?
Створена тов владов,
Для кого? Для влади?
Ну бо чо сє прут в ту владу,
А народ все суне ззаду.
Певно змащено там медом,
Лізут боком і передом,
А ми раз на пару років
У краватці пару кроків
До урни пройдемсє,
Мо не обманемсє?
Сей наобіцєв нам більше,
Ну то й більше бу́де,
Бо він кращим з кращих є
Бивсє в моцні груди.
А сів в крісло. Всьо – робота!
Нащо му тота гризота
Слухати, що вуйко хоче,
Най голову не мороче.
-Бо ту, вуйку, - ВЛАДА!
Й, як не як – ПОСАДА!
Посадили, тра сидіти,
Плани, збори ружні звіти,
Державні секрети…
І чо сє ту прети?
Нема вам роботи?
Йдіт город полоти,
А ми знаєм, шо робити
Й як ваше життє змінити,
Вам не конче знати,
Нам ту керувати.
От такі керівники
І все з нашої руки,
Так про себе дбаєм
Тай маєм, що маєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Тризуб і Синьо-Жовтий стяг
Це НАШЕ й не прийшло з Варяг.
Предками ро́джене й землею
Щоб з ідентичністю своєю
Стояти гордо на планеті,
Націй Землі гіднім букеті.
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
24.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
В Ягільниці при долині
Старий храм стоїть й донині,
Він намолений віками
Перше з дерева руками
Майстри клали цю твердиню,
Щоб приборкати гординю,
Людей привести до Бога
Там де праведна дорога.
Лянцкоронські камінь клали,
Герб величний вмонтували,
Вкарбувалися події
Внебовзяттям Свят. Марії
Нарекли, щоб люди мали
Й Діву Пресвяту благали
Про життя у благодаті
Й ду́шами були багаті
На тій землі, що зродила,
Де мати дитя сповила
На щасливі, світлі днини
Гідні не раба - ЛЮДИНИ!
Загартований вітрами
Але й досі він із нами
Ягільниці Божий Храм,
Що вселяє віру нам
У щось світле і високе,
Джерело душ надглибоке...
20.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022
Йой, краю-розмаю
На тя поглядаю,
На те гори й дови,
На гаї й діброви.
На те зелен-трави,
ПотІчки й отави,
Што мі тішат око
І в душу глибоко
Кла́дутся шарами,
Дарунком від мами.
То юж биво давній
На тий земли славній,
Ходиви легіни
В травах по коліни.
Вплітави ті трави
Діво́чки в віночки
На Йвана-Купала
Чути співано́чки.
Тотим щедрим краєм
Ген високим плаєм,
Де "Пшонтки" високи,
Й Камє́нєц широки,
Дуб "Поганин" давни
І Кичери славни...
Лем за небокраєм
Жили ту звичаєм
Замішаньци-Лемки
Межи поляка́ми,
Не ділили землю,
Жили ту віками.
Вкупі празнува́ли
Єдні й другі свята,
Русини й поляки
Йшли, як брат до брата.
Разом ту сме жили,
Єдинов родинов,
З джерел воду пили
Поляк із русином.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
Там...
Десь там Кра́сна за гора́ми,
Давно в ній босими ногами
Бігали прадіди й батьки,
Століття йшли, пливли роки,
Бескиди небо підпирали,
ПотІчки Віслок зустрічали,
Співали літом солов'ї,
Щедро давали мед рої...
Прекрасна, КРАСНА тут місцина,
Пагорби, балки - так долина,
Ліси, гаї, тихі поля...
Багата, щедра тут земля.
Морем колишуться жита́,
Над ними жайвір проліта,
Що з голубої висоти
Оспівує земні плоди,
Всевишнім даній благодаті,
Щоб люди тут були багаті
Душею, тілом і думками,
Щоби не старілись роками,
А споживали ті дари,
Які даються всім згори.
Чи зупинився час, чи ні,
Чи може мариться мені?
Та чую їхні голоси
І дзвін розбитої роси,
Коли біжать в росисті ранки
Стрічати Сонце... І світанки
Дарують в променях життя.
Було... Пройшло без вороття...
Та залишилися ті гори,
Милують око всім простори
В кровІ тече цих місць вода,
Росте смерека молода...
02.07.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
Шо там, люди, свєткувати?
То тако траба сказати
- Слава Богу, що живий,
Дуй в дві дєрки і не ний.
Коли ти ще тєгнеш ноги
(без чужої допомоги),
Щось там їш (хоч траба ніж),
Би єдзенє перемнєти,
Де зубів в сі роки́ взєти?
Мішу глину, печу хліб,
По подвіру ходит дріб,
Пам'єти ще троха маю,
Щось забуду, то вертаю
На то місце, би згадати
Лазиш так з хати до хати,
Як та пі́тьма (боронь Боже)
То вже ніц не допоможе.
Нема вже тих дриґів, брате,
Ше тако можеш гуляти,
Але вже не підбіжиш
Тилько гру́дєма свистиш,
Як прискоритисє тра,
Вже нема того нутра.
В вочех стов якийсь туман
Ту шось є, чи то обман?
Пришчуришсє, як китаєц,
І дивишсє на вокраєц
Байди хліба. Що там є?
Во таке життє моє́.
Але шкодувати гріх
За плечима цалий міх
Всього то́го, що було́
Кроки перші і село,
Серет, Стінка і Левада,
Хліб з котлєтов, мармуляда,
Школа, войско, інститут..,
Як згадаю, та то цуд!
Що сє хлопом пережи́ло,
Де й куда мене носило.
Як вивчивсє, одруживсє
То стаж трудовий почєвсє,
Відробив його, як траба,
Нє, мене не душит жаба,
Маю то, що заробив
Най би й се яко́сь спожив.
Так шо дєкую вам, люди,
Якось вже воно там буди,
Бо то є просто життє
Й в нім багато терміттє...
15.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
Ти думаєш війна десь там?
Бо тобі бомби не мішають снам.
Ти думаєш, що ти в глибокому тилу́?
Бо раш-ракети не звели твій дім в золу.
Ще в кухні в тебе запах кави,
Думки присутні про забави,
Про відпочинок в час - ВІЙНИ?!
Коли на захисті сини
Стоять й вгризаються в граніт,
Щоб не зазнав народ наш бід,
Які терпів, зноси́в віками -
Та, що ж це коїться із нами?
Чи ж може бути мир й війна?
Навпіл поділена вона,
Та чорна дійсність, бо не біла,
Рожеві окуляри вділа
Й обманює сама себе,
Та в першу чергу всеж тебе...
Фронт ніби має кожен свій,
Але для здійснення надій
Усе віддаймо - ПЕРЕМОЗІ!
Вона вже близько, вже в дорозі.
07.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
"Якою мірою міряєте,
такою відміряють і вам".
(Матв. 7:2)
Свобода, гідність і культура
На них базується натура
Той стержень внутрішній ЛЮДИНИ,
Що відрізняє від "тварини"
(бо не сповідує основ)
В якої рабство, ницість, кров
Впресовано в огидні душі,
В повітрі, морі і на суші
Вже розпорошують свій мо́рок,
Джин вийшов, вже відкрився корок.
На тереза́х біле і чорне
Витає горе непоборне,
Душі і тілу вибирати
По яку сторону ставати
СВОБОДИ, ГІДНОСТІ, КУЛЬТУРИ
Чи рабства, ницості й зажури.
07.08.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
"Так, я буду сміятись,
Серед лиха співати пісні
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!"
Леся Українка
Просто Леся, просто Українка
Тільки доля зовсі́м непроста,
Прославляла Україну жінка
Свої ві́рші вклавши нам в уста.
В нелегкий час, у чужій державі
Проростало слово крізь імлу,
Крізь єхидні посмішки, лукаві
З чистоти змітаючи золу.
Ювілеї - добре, тільки треба
Спадщиною жити повсякчас,
"Мавкою" всміхатися до неба,
Щоб тепло її прийшло до нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
"Одяг монаха
Не робить його
Монахом".
Агата Крісті.
Коли формується характер
В людини у три роки,
То вже тоді й закладені
Її життєві кроки.
Присутні варіації,
Та є чітка основа,
Яка прив'язана вузлом
До сказаного слова,
До вчинку, погляду, до дії
Та й просто до взаємодії.
Людина виросла, змужніла
В що вивчилась, те і оділа,
А мо й не вчилась, та оділи
І творить те, ну що звеліли.
Але ж нутро зовсім не те,
Ким ви особу цю звете́.
Під одягом все ж наге тіло
Й душа, що творить своє́ діло,
Уже закладена давно
Й невже змінилося воно
Оте, що заплелось у гени,
Є ж "... sapiens" й аборигени.
Не судіть по одягу,
Не судіть по рангу,
Бо ніхто не відміняв
Закон бумерангу.
31.07.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022
Ми живе́мо від дати до дати,
Спішимо, пра́гнемо всюди встигати,
Всі ми дивимось тупо під ноги
З кола того нема вийти змоги...
Ми фактично живе́мо тим днем
У якому, можливо, буде́м.
Голова вщент забита майбутнім
В сьогоденні чи буду присутнім?
Чи насправді буде завжди так -
В голова́х не порядок - бардак...
А десь Сонце народжує день,
Різне птаство співає пісень
І осанну щоденним дивам,
Які Бог посилає всім нам.
Зупиніться!
Той день і для вас
Посилає безмежжя прикрас,
Хоч частину, та дайте душі,
Бо не варті того бариші.
День зійде і пройде із зорею,
В полудень досягне апогею,
А де ж ми в цьому диві із див?
Комусь ба́йдуже, хтось вже віджив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022
Не чув я тут того́ москальства
Ні в школі, ні в селі, ні в місті,
Усе в нас було - УКРАЇНА!
Навіть не сто, процентів двісті.
І в Політехніці у Львові
Усе теж було - УКРАЇНА!
Предмети всі на рідній мові
Й навіть не думала дитина,
Що можна мріяти чи вчитись
Якимсь чужим, нерідним словом,
Чи за своє́ у себе битись
Під неба рідного покровом.
Мова маркує ідентичність,
Мова це нації душа,
Мова, мова її ВЕЛИЧНІСТЬ
Від Запоріжського Коша
Гуртує нас в народ єдиний
Й гартує так вже сотні літ,
Щоб говір той, не наш, москвинський,
Вко́тре не вів до смертних бід.
Схаменіться, яничари!
Не вторіть нікому,
Тілу душу поверніть,
Верніться додому!
20.07.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022
Гірку ціну ми платимо віками,
Все тільки кращим, що зійшло між нами.
Важкі покоси і стерня кривава,
І знову, вко́тре, вогнева заграва...
Народу геноцид, знищення мови,
В чисте зерно домішують полови,
Терпкий наш хліб на зраненій землі
Й пора сказати вже давно собі.
Коли буде́мо, (як ті кращі) - ВСІ!!!
То й буде ворогам під Сонцем, як росі.
28.06.2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022
(до рік 300-т річчя народження)
«Не тіло, а душа
є людиною».
Г.Сковорода
Козака син і козачки,
Син свого народу,
З його серця – Полтавщини
Черпав краю вроду.
Гострий розум, дивний голос,
Світосприйняття,
Перед Богом рівність всіх
І скромне буття.
«Вдячне серце – рай солодкий,
А невдячне – мука…»
Вчитись вдячності за все,
То складна наука
В світі, що складається
З двох простих натур -
«Видиме й невидиме,
(а між цим всім мур),
Внутрішнє і зовнішнє,
Тлінне і одвічне
Де йде тіло за душею»,
Де буття логічне.
Тобто «чиста совість
Й добрі сподівання»
Всім приносить радість
У барвах пізнання
Величі Природи,
Коли ти їй брат
(не варвар, не кат)
«Sapienti sat!».
Чверть століття мандрував
Вчився, вчив і сіяв,
Що нащадки зрозуміють
Все ж думку леліяв.
Повернімось до коріння,
Свого не чужого,
Бо вже терна пожинаєм
Від облуду того.
Без коріння упаде
Й віковічний дуб,
Тяжко лісу проростати
Крізь суцільний зруб.
p.s. Музей мокші розбомбили,
Статуя вціліла
Всюди згарище, руїни
Вона ж біла-біла…
Бо не знищити душі
Нашого народу,
Що цінує, як й він вчив,
Над усе – СВОБОДУ!
*«Sapienti sat!» - Розумному вистачить.
20.06.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022
(до Дня батька і медичного працівника)
В основному добрі слова
Ми кажемо мамі
Але й батько на них права
Має такі ж са́мі.
Тому розкажу́ про батька,
«Дохтора» сільського,
Який знав в лице усіх
Старого й малого.
В кожній хаті був нераз
Й йому були раді,
Було місце там добру
І мудрій пораді.
На Поділлі у селі
Зразу по Іва́на
На світ Божий появився,
А земля вже вбрана
У всі відтінки смарагду
Вже й волошки в полі,
Синіючи між жита́ми,
Шлють дитині долі.
Привітної та теплої,
Як в цю літню днину…
Інше прийшло, непривітне,
На тую дитину.
Голодомор в малі ро́ки
(а жорна ж побили),
Та ні разу не сказав він,
Як то пережили.
Страшна війна, окупація,
До Рейху вербовка
На зе́млі чужі, далекі,
Ерзац перековка.
Пару раз тікав, зловили
І в п`ятнадцять ро́ків
Повезли в товарняках
За тисячі кроків.
В землю Саар, під Францію,
На тяжкі роботи
Попросту бути рабом
У тої німо́ти.
Якось вижив, повернувся
Йде в Одесу вчитись,
А тут голод в сорок сьомім
Й треба подивитись
На що схожий був студент
В повоєнні ро́ки
У пошарпанім костюмі…
Але вперто кроки
Він торує в медицині
(сам Філатов вчив),
Що то пережив студент?!
Але закінчи́в.
Направили в Улашківці,
Починав з нуля,
Але все ж за пару років
Лікарня своя́
Вже була на пару сіл
В тім його заслуга
Появилась в земляків
Медична обслуга.
Кожну середу на фірі
Села об`їжджав
Кароль "Карим" і "Гнідим"
Вправно керував.
Як зайде «Дохтор» до хати,
Когось полікує,
То ще часто від людей
Таку річ почує:
«Подивітьсє до ради́йка,
Бо чогось не грає,
Й телевізор шаркотит
І щось там мига́є».
І ремонтував ради́йко
Й лагодив антену,
Вирішував медицини
Й побуту проблему.
Справжнім був, непоказни́м,
Був з усіма рівний
І Гавриловича знав
Весь на́рід довкільний.
Бо ішов допомагати
В ніч, дощ, вітер, сніг
Й не було в окружних селах
Напевно доріг,
Де би «Дохтор» не бував,
Відвертав тривогу,
Коли молитовний чув
Клич про допомогу.
Двадцять років лікував
В пам`яті лишився,
Тільки той храм медицини
Давно розвалився.
Пустка на місці лікарні,
Тільки діти грають
І, що їх діди родились
Напевно не знають,
Саме ось на цьому місці
«Дохтор» всіх приймав
Першим їх на білім світі
Тут на руки брав…
В основному добрі слова
Ми кажемо мамі
Але й батько на них права
Має такі ж са́мі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022
Не бу́де Раю на Землі,
Не бу́де миру й благодення,
Коли блукають упирі
На одній шостій сьогодення.
Бо, де зайдуть, там сіють жах,
А пожинають смерть й руїни,
Вже оскал свій давно звернув
Упир до неньки України.
В очах в них злоба ні за що
На наш народ і не збагнути
Те дике плем'я без душі,
Що крик дітей може не чути.
І материнських море сліз
Не бачити, просто вбивати,
А що створив вільний народ
З землею "Градами" рівняти.
От просто так, щоб не було́,
Щоб не співав нам соловей...
І в цей час жаху із жахів
Їх ще сприймати за людей?
Ні, це не люди, упирі,
Це язви на земній корі
І їх на ній немає бути,
Пора б вже це Землі збагнути.
01.06.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2022
За все тобі дякуєм, Польщо,
За те, що пустила в свій дім,
За те, що теплом поділилась,
Що приклад явила усім.
Як жити сусіду з сусідом,
Коли у одного біда,
Коли справжнім проявом дружби
Є щирість, хліб, сіль і вода.
Пробач тих, що в домі твоє́му
Не так себе вдячно ведуть,
Бо от за цією піною
Все ж є та надчистая суть,
Стосунків, поваги, подяки
Де дії важли́віше слів,
Уклін доземни́й тобі, Польщо,
З Карпат і Херсонських степів.
Дякуємо, Польщо!!!
17. 05. 2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022
Підносять вже голови гниди,
Хоч воші ще лізуть в наш край
Вбивають, руйнують, калічать
Травневий паскудять розмай.
Як бджоли, снують волонтери
Для них допомога - СВЯТЕ!
А гнидам, щоб тільки урвати
Для них же війна са́ме те,
Де можна побільше хапну́ти,
Роздерибанити враз...
Та знайте, не тільки прокляттям,
А й в тризну скарає вас час.
За те, що в дитини забрали
Для неї призначений крам,
За те, що паскудите ницо
Наш чистий, наш людяний ХРАМ!
Засяє нам Сонце Свободи,
А вас всіх з дороги змете
І в вольному, синьому небі
Колосся зійде золоте.
17.05.2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022
Куди йдемо́ ми по житті,
Куди веде дорога,
Куди те тіло во плоті́
Веде нас від порога?
Ми розмірковуєм над цим?
Та ні. Все не до то́го,
Навкруг вита сує́тний дим
Й не зі́йдем з кола цього.
Його торуєм з року в рік,
А там одне й те са́ме,
Може звернути врешті вбік
Й змінитися нам з вами?
Щоб зрозуміти, що душі
Потрібно більш, ніж тілу,
А в нас нікчемні бариші
Займають нішу ці́лу
У так прекрасному житті,
В взаєминах між нами,
Чи в лихолітнім каятті
Пробудимося з вами ?
Й збагнемо в тому морі сліз,
Смертей, розрухи, втрати,
Що все-таки коли даєм,
Це краще аніж брати.
Зверніть душу до людей
(бездушні вже йдуть),
Невже про́йдемо крізь пекло,
Щоб збагнути суть.
24.04.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
Три постріли у Шевченка.
Шевченко стоїть.
Пережив він разом з нами
Сонми лихоліть,
Які творив той мокшаб,
Здичавілий мокші раб.
Рабом був і рабом є,
"Що навкруг, то все моє!"
Скалить зуби на Свободу,
Бо без племені і роду.
"Знищити, завоювати,
Ограбити й сплюндрувати"
Щоби всі були рабами,
Та не пощастило з нами,
Бо обламують їм зуби
Триста літ вели до згуби
Україну, як шакали,
Нападали, відступали
Й далі лізе саранча
До джерельного ключа,
До степів широких, чистих,
До морів, Карпат врочистих,
В жовті ниви, сині далі
Все без совісті й моралі.
Дивлюсь на вас плем'я убоге,
Ви так й не змінились
І кровію України
Досі не упились.
Україну не скорити,
(пора б уже зазубрити)
Ми не житимем в ярмі,
А вам гнити у тюрмі
З покидьками всього світу,
Абож вийти на орбіту
Й щезнути з диво-планети,
Осідлавши всі ракети.
Ні, не беруть кулі Шевченка,
Хоч й знищуєте двісті літ,
Та він продовжує політ
Над нашим чорнобривим краєм,
Який розквітне,
Ми це знаєм.
13. 04. 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
Ви звірів бачили
в людській подобі?
Дітей вбиваючих
іще в утробі,
Їх "Смерчі" й "Гради"
рвуть наш дім,
Де було затишно
нам всім.
Тихо, підступно,
як шакали,
У ніч лютневу
нападали
"Без обявления войны"
Київ бомбили вже вони
І дальше брешуть,
як собаки,
Землю мотаючи
на траки,
Святую землю
України
Сіючи смерть, біль
і руїни.
Не заглядайте їм у очі,
Бо там лиш тьма, темніше ночі,
Немає в звіра співчуття
І не шукайте почуття
У їхніх схиблених мозгах
По лікті з кров'ю на руках.
Даєм собаці по мордяці,
Вона вже скиглить,
Хвіст між ніг,
Вже застеля металоломом
Вервицю вкраїнських доріг.
"Соко́ли" в небі, партизани,
Тероборона і гетьма́ни
Сил Збройних неньки України,
Коза́ків славних гідні зміни.
Всі рідну землю захищають
Й вражу орду ту подолають,
Як мокшу били козаки,
Бо Україна на віки!
"І НА ОНОВЛЕНІЙ ЗЕМЛІ
ВРАГА НЕ БУДЕ СУПОСТАТА,
А БУДЕ СИН І БУДЕ МАТИ,
І БУДУТЬ ЛЮДЕ НА ЗЕМЛІ".
Слава Україні!!!
Героям Слава!!!
10.03.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
В нас в кожного в житті
є місце правди,
Є місце сповіді
і каяття,
Це місце чисте,
бо без фальші,
Воно мірилом є твого
життя.
ЖИТТЯ - не суєтного
існування
На цій планеті,
що дана́ тобі,
Хіба позволимо
ось так безславно
Загадити надчисте
джерело собі.
Над ним пливуть
пухнасті хмари,
Й зорі купаються
в пітьмі,
Ми всі
прямуємо до нього,
Вертаючи своє
собі.
23. 02. 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
П'ятдесять на п'ятдесять,
Світ на терезах
І хто знає у маніяка,
Що в дурних мізках.
Він блейфує, йде вабанк?
Загнав себе в кут.
Розплата не за гора́ми,
Вже гряде KAPUT.
24.02. - 2022 р.
12.02.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
Легко події
трактувати,
Тільки всього́
не можем знати,
Про ті обставини,
причини,
Роки́, століття
чи хвилини,
Що дійству
запередували,
А ми вже вирок
проказали
У гніві
і всерозумінні,
Іншої думки
нетерпінні.
В всіх діях
є свої нюанси,
Комусь щось крик,
комусь романси,
Сіре комусь
здається білим,
Іншому чорним
віддає,
Відтінків ми
не помічаєм,
Бо кожен бачить
лиш своє́...
Нелегко всім
порозумітись,
Таке життя
і ні́де дітись,
Та не рубаймо
із плеча,
Глибока рана
від меча.
08.02.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2022
Нам жити випало в часи́
Де берегла трава роси,
Бо не збивали її коні
І люди у борні в погоні,
В крові не падали в отави,
Ще не здригалися заграви.
Птахи співали, не тікали,
Лани, вродивши, спочивали,
Віддавши, не згубивши плід,
Врожай давали вид і рід.
Не всім отак поталанило
Життя батьків й дідів косило
Немилосердно і жорстоко
В тіла́ вгризаючись глибоко,
Недолі орючи рови,
Тілам пускаючи крови́.
А ми забули чи не знали,
Чи грішним нам не все сказали
Щоби не зранити нам душі,
Щоб на стражденній рідній суші
Були панами, не рабами,
Щоб не знущалися над нами
Чужинці, зайди, власні гниди,
Щоб не дійшло в нас до кориди
Ставши жертовними биками,
Щоби у спинах із списа́ми
Ми з вами кров'ю не стекли,
А люд героєм нарекли.
Не вберегла трава роси...
І застогнала від коси,
Яка не жне, а рве кусками
Серця карбуючи рубцями,
Зла доля догнала́ і нас...
Випав нам теж нелегкий час.
07.02.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2022
Було́ сусіди приходили
Великодніх співали пісень,
На Леваді гаївки водили
Був малим галасливий той день.
Відбивалися звуки від Стінки
Й зачерпнувши ріки чистоту,
Наче коси вродливої жінки,
Доповняли картину оту.
Яку зріли, ціни не збагнувши,
Вона надто простою була,
Тільки втрату душею відчувши,
Стиснув зуби, торкнувшись чола,
В замок зв'язаних пальців руками
Ти відмотуєш час, як клубок,
Пересипано все це роками,
Що пливуть мов вода у пісок...
30. 01. 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
Сьогодні в нас Водохреща
Не скверніть його,
Де записано в Писанні?
Нащо вам того́
Щоб в Хрещенську Святу воду
Лізти тілом грішним,
Не христили вас малими,
Щоб тепер потішним,
Без сорому і сумління
Лізти у Святе?
Зпоконвіку з льоду Хрест
В водоймах рубали,
Ополонки, при молитві,
Святили і брали
Собі воду Хрещенськую
І за образа́ми,
Як найбільший оберіг,
Тримали роками.
Обновляли з року в рік
Й в потрібну хвилину,
У радості чи в біді,
Спожили краплину.
А не пхались у Святе
Брудними тілами,
Як орда колись на конях
Гуляла церквами.
Вона й в Святу ополонку
Влізла своїм тілом,
А ми скачемо за ними?
"Моржі" своїм ділом
Хай займаються деінде,
То є їхня справа,
Не повинна в Святі во́ди
Всеж лізти орава...
ХРИСТОС ХРЕСТИТЬСЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022
Дружба з дитинства
зцементована часом,
Із безлічі зшита
пригод і подій,
Зсадин, подряпин,
синців, переломів,
Сонця, дощу, вітру,
снігу і мрій.
Там школа й по школі,
там жайвір у полі,
Там літом не час,
а суцільна ріка
Із мандрів, купання,
суниць і пірнання
У справжнє, цікаве,
правдиве життя.
Та дружба з тобою
в заплічнику тому,
З яким ти крокуєш
тернистим життям,
І зустріч, як спалах,
що час повертає,
З'єднатись дає
в одне ціле рукам
Із спільним таким,
тільки вам двом відомим,
Нерозривно-заплетеним,
міцним відчуттям.
Та дружба не тліє -
горить, не черствіє
Її не шукають,
вона просто є
Одним з найцінніших
життєвих здобутків,
Що вносить тепло
в існування твоє́.
07.01.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2022
На дворі йде зима,
А чогось вже нема...
Вже стежки над Серетом
Поросли очеретом
І тепло відійшло,
Де ступав босоніж.
У мінорнім сонеті,
В просто білім куплеті
Повертаю з думками
Й крає час гострий ніж.
На шматки, на кусочки
Й відкриває ті точки
В які древній китаєць
Срібні голки впихав,
Щоби тіло зцілити
Давнє щось відновити
Від початку самого,
З чистих першоджерел.
Було Сонця багато,
Була радість і свято,
І у бабки Багрійки
Варениці з печі́,
Хрущі в травні роя́ми
І цвіркун уночі.
Це тривало все довго,
Світлий день був без меж,
Пори року мінялись,
Та уже не зайдеш
В те, що вічним здавалось
(бо буде́ без кінця)
Й що не зі́йде та радість
Із твойого лиця.
Але я́кось помало
І того́ вже нестало...
Ще щось є, та не те,
Тільки снігом мете...
03.01.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
(невигадана історія)
Коли над Чортковом займались
Прозорі травневі світанки,
Собою красу доповняли
Вродливі чортківські панянки.
Що йшли, неквапливо, у справах
Повз Ратушу, Ринок і Храм
Юнак завернув на бруківку
І не повірив очам!..
Вродлива білявка всміхалась
Тим променям, Сонцю й теплу́
І він закохався одразу
Та жеврив надію малу,
Що, більше дізнавшись про неї,
Їх Доля примхлива зведе
І він цю красуню ранко́ву
З собою в життя поведе.
Та правда про неї для нього
Зросла надгірким полино́м,
Замі́жня була Ярослава
І мрії розвіялись сном...
Лиш матері хлопець признався,
Сказав, що ТАКУ не знайде
То й сенсу немає женитись
Й священником бачить себе.
Не знала про це Ярослава,
Та доля їх знову звела,
Коли приходила до Храму
Й в молитві торкалась чола.
Роки́ невблаганно минали,
А він тут поблизу служив,
ЇЇ духівник, вже під старість,
Та тайну свою всеж відкрив.
Коли не з'явилась у Храмі,
Додому на сповідь прийшов
Й по сповіді сам сповідався,
От тільки слова, як знайшов?
Подякував їй, що ченцем
Він став винятково з-за неї
І до цих пір тільки мати
Торкалась до тайни цієї.
Відміряв Господь Ярославі
Пове́рх дев'яносто років
І у останню дорогу
Її той "юнак" і провів.
Нечасто в житті така ВІРНІСТЬ
Насправді стрічається нам,
Коли її маєш у со́бі -
Надчистий той внутрішній ХРАМ.
31.12.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
За вікном кружляє сніг
Кличе свято на поріг,
Білим, білим замело
Свят ждуть місто і село.
В небі дивна зірка сяє
Християн всіх сповіщає -
Прийшло чудо із чудес,
Засія́ло із небес
Христос - Бог рождається
Вже Вертеп збирається
Сповістить нови́ну
Про диво-дитину
Христа рожденно́го
Від Бога самого,
На спасіння Світу
З Нового Завіту.
Знов ангели чудяться,
Люди зі сну будяться,
Царі несуть да́ри
Пророцтво не чари
Днесь в яскині діється,
Світ добром засіється
Бог через Марію
Нам дає надію,
Що ми жити взмозі
Не в пітьмі й тривозі.
Радіє малий й старий,
Бо Вечір прийшов Святий
Й Зоря сповіщає -
ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ!!!
25. 12. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
[i]"Як добре, що хтось просто є..."
[/i] [i]Тереза
[/i]
Як добре, що хтось
просто є
Й доповнює життя
твоє́
Отим незримим
відчуттям,
Що не один ти тут,
не сам
В такому гамірно́му
Світі.
Ви поруч, на одній
орбіті
Із радостями, криком,
біллю
В душевних ранах,
які сіллю,
Нехотячи́,
та посипали
І з комом в горлі,
замовкали...
В житті усякого
бувало,
Та доброго
не бракувало,
На тих протоптаних
стежках
Де у натруджених
руках
Несли нелегку
спільну ношу...
Я не благаю
і не прошу,
Але всеж хочеться
мені,
Щоб наяву,
а не у сні
Ті добрі дні
довше тривали
Й тих, кого хочем,
зустрічали
Під куполом
рідного неба.
Невже людині,
ще щось треба?..
22.12.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2021
- Знов заходєт, Штефцю, свєта
Бідні кури ті й пацєта,
Нещасних тако годуют,
А потому замордуют.
Яке свєто без гижок?
Ковбас, зельцу й вуджєнок,
"Хлібцє", "зайцє", душинини,
Ребер, кишки й солонини.
Ну і шо ту люди вдіют?
Кугути вже менше піют,
Не рохкає в стайни льоха,
Проріджуют живність троха.
То всьо немалі видатки,
А не каждий має статки
Би стіл м'єсом застелити
Ще й зверха салом прикрити.
А кілько траба муки?
Би змісити в дві руки
На пироги, сухе, юшку,
Налисники і фарш в вушку.
- Хочеш, можу тє навчити
Би в муці сє не втопити,
Коли місиш пироги
Й в муці з твару́ до ноги.
Траба рівну мірку брати,
А не шуфлев підсипати.
Вот на пів кільо мукиці
Двіста п'єтдесєть водиці,
Дрібку соли й цукру дати
І волій не шкодувати
Добру лижку бовтанути
І тов лижков крутанути.
Не тра зразу руки пхати
Би си пальці зшмірувати,
А по хвили кісто мнесє,
Вже до шкіри не бересє,
Муки ніц не добавлєєш,
Кісто тачівков тачєєш
На тій "дошці" з селікону
Що прийшла в нас з закордону
Робиш собі в чистоті,
Віник стоїт десь в куті,
Навіть якби й прилипало,
То в тому біди є мало,
Обертаєш "дошку" сміло
Се тилько прискорит діло.
Кружки шклєнков вироблєєш
І чим маєш, начинєєш,
Не сохне, кісто легоньке
Й на зубах (як їш) м'єгоньке.
Коли всьо росте в ціні,
Так роби, повір мені.
- То не свєта, а видатки,
Але в нас такі порядки
Має бути стів накритий
Аби гість йшов тхаті ситий!
22.12.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2021
Ідуть поети,
залишаючи слова,
Промовлені, записані,
почуті,
Написані у радості,
журбі,
У покаянні, смутку
і покуті.
Не замикалася в собі́
його душа,
Ділилася із нами
сокровенним,
Бо мала здатність
розуміти час
І торувати шлях
у незбагне́нність.
Шкода, не був знайомий
особисто,
Вірші читав завжди
від А до Я,
Була в них дивна
самобутність
Із підписом
простим А_ _ _Я.
Поки живі твої
слова,
Будеш ти ними
промовляти
Й перечитавши,
зрозумієм,
Що за життя
прагнув сказати.
Ідуть поети,
залишаючи слова...
16.12.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
Яке дивне життя,
Як міняє події,
Що було́, вже нема,
Вже немає й надії
Щоб ступити на стежку
Тих вчорашніх картин,
Які квітом цвіли,
Тепер більше полин...
Закарбованих втрат,
Вже змілів ряд бажань
Й ейфорія від свят.
В довоєнні часи
Мали майже щодня
В колі друзів, пригод
Де брели навмання
У простори без краю,
В дні без часу, границь...
Щораз тане можливість
Для зняття їх з полиць,
Що нам пам'ять вкладала
Так рядок за рядком
Й інколи привідкривала
З тихим вранішнім сном.
Яке дивне життя...
І світо́сприйняття.
13.12.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
Чи вмієте радіти ви?
(немає значення від чого),
Просто-смарагдовій траві,
Чи вдалого доробку сво́го.
Коли приємний він тобі,
Коли ще й корисний загалу
Й не замикається в собі́
Тим дням суєтним на поталу.
А як міняється враз Світ,
Як освіжає кольори́!!!
І голубий наш зореліт
З собою кличе догори.
Там де окрилена душа
На струнах вічності цимбалить,
Немає влади тут в гроша́
І заздрість вашу суть не жалить.
Тому радійте, як радіється,
Поки життя ще ситом сіється.
02.12.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021
Чекав Тебе,
не спав ноча́ми,
Думки, думки...
думки роя́ми
Крутились,
путались в пітьмі,
Багатослівні
не німі.
Заходили в часи
початку,
Де я ступив
на оту кладку,
Що об'єднала
береги
Я вірю -
це був знак згори.
Та усмішка,
той погляд в очі,
Початок дня
в залишках ночі.
Чекав, чекаю
і чекатиму,
А дочекавшись,
промовлятиму:
"Ну що, Тереню,
от і дома...
Тут тепло всім,
тут щезне втома".
28.11.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
Сонце грає промінням
Ще дарує теплом,
Ще чарує, хто бачить,
Збира сум над чолом.
В переддень сніговіїв
Де холодна зима
Закує все морозом,
Де тепла вже нема...
От й Михайло приїхав
(та на сірім коні)
І від того не тепло
Тай не зимно мені,
Бо вже осінь відходить
Відцвіло́, віддало́,
Вже нема кольорів,
А як гарно було́...
Вигравав лист червоним,
Жовтим мов золотим,
Відбуяли смара́гди
Душі щемно за тим.
Сонце спати лягає,
Гріло нас недарма́,
Щось зростили, зібрали,
А вже завтра зима...
21.11.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021
Осінь фарби збирає
Для прийдешніх років,
Сіро-синім частує
Й як би хто не хотів,
Не поверне картину
Жовтнем даних чудес,
Що нам осінь малює
Від землі до небес.
Неповторно-казкову,
Душі гожу, п'янку,
Вітром, променем Сонця
Кличе лист до танку́.
Дивовижна природа,
Дивовижна Земля
У безодні просторів
Мов перлина, одна...
Та верне́мось на Землю
До вже тихих лісів,
Де в прощальному вальсі
Падолист відшумів.
Віддала плід природа
І спочити лягла,
От якби грішним людям
Ще свій розум дала́?
Не творити законів,
Просто жити по тих,
Які з створення Світу
Заповів Бог для них.
29.10.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
Здибалисє Штефце з Штефком
На вузькій дорозі,
Як здиба́лисє нераз -
Та тепер в тривозі.
Як то дальше людьом жити,
Щепитисє, не щепити?
-Я тако ти, Штефцю, скажу
Ну, як тра, то тра,
Видно прийшла на всьой люд
Вот така пора,
Що всім траба защик брати
І нема чо ту гадати.
- Нє, чекай, я що баран
Вірити в сей балаган?
Чо здорового щепити,
Ту заразу в него лєти?
Захворів - то защик дайте
Й за вар'ята не тримайте,
Бо се грип, а не чума,
Як каже моя кума.
-А мій кум все в масці ходит,
Каже се повітрє шкодит,
Коли защик ще прийме,
То го на́пасть не возьме.
Вот прийде слабість до него,
А він має франца сего
Й нутро скаже:"Йди. Вступисє!
За нещеплених возьмисє.
Я маю зарази трошка,
Так для себе, чайна ложка".
Тому, Штефцю, ти не злисє,
А йди Фрайзером штрикнисє.
-Нє, чекай, се примусівка?
Заміж мусит вийти дівка?
За кого їй хтось там скаже
Й навіть твару́ не покаже,
А ти хочеш жий не жий
Не збагну я сего, вбий!
Знов нас к... поділили,
За вопшивку смальцю влєли,
Знов в нас будут "чорні" й "білі"
В єднаковім людскім тілі.
Сварки в хатах, колективах,
Розбрат кормитьсє на жни́вах
І так в нелегку годину
Добиває ту родину,
Розриваючи надвоє,
Бо вони ж "праві" обоє.
-Що ми, Штефцю, можем знати,
Лиш так можу ти сказати,
Ніби всьо до того йде,
Може й єнче ще буде́,
Мо корони і нема
Й всі защики надарма.
21.10.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021
На дорогах життя ми стрічаєм людей,
Десь на мить, десь на день
(й довшим термін є цей).
Одних неначе й не було́,
Не зачепило, не взяло́...
А другі протоптали слід
Зайшли незримо у твій світ,
Теплом душі, нехитрим словом
І залишилися.
Чому?
Хіба оцінку даш всьому́,
Що з нами у житті буває
Й чому так сталось?
Хто ж то знає...
Може це сито, може драги,
Що до взаємної поваги
Отак просіюють людей?
Ні, дивовижний Світ оцей.
Привіт вам, друзі, однодумці,
Несім в життя заплічній сумці
Отой дарований нам скарб,
Що додає в палітру фарб
Картини з назвою - ЖИТТЯ!
Жаль, час немає вороття...
19. 10. 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021
-Ну шо, Ганю, як фасолі
Чи вродили бараболі,
Морква, бурєчок, капуста,
Чи динє вже стала тлуста?
-Та шо, Штефцю, ти сказати
Нє, нема чо нарікати,
Сего року всьо нівроку
Патісони, кабачки,
Япка, вишні і грушки.
Що вродило, то вродило
Й всьо на наші руки,
Восени ніхто в селі
Не вмліває з скуки.
Викопов барабольки
Тра перебирати,
На садженнє, для свині,
Решта споживати.
-Так, так, Ганю, а ще в ліс
Не гріхо́м сходити,
Би на свєта соснєнок
І губ закрутити.
Надушити ще вина,
З яблок мармуляди,
Наквасити капустів
І то всьо до ляди.
Би запа́стисє на зи́му,
Ніц не змарнувати
Ну і купу закруто́к
Ще тра вштампувати.
-А ще, Штефцю, кукурудза
Стоїт, акі ліс,
Шульок сего року такой
Нівроку си вріс.
Буде вже, що курці дати,
Свини, качці, гусці,
Що позичилам вторік,
Віддати Марусці.
Збіжє такой сего року
Вродило наславу,
Спечесє бала́бушків,
Зробитьсє забаву.
-Вот се провду ти сказала,
Свєта - то свєте
І ґаруєм цалий рік
На застіллє те.
Бо прийде цьотечна вуйна,
Шваґер, тета, зєть,
Дітлахи, а ще сусіди,
Людей з двадцєть п'єть
І на столі, як то звикле,
Мишчина на мисці,
Що там не буду й казати,
Знаєм ще в колисці.
-Вот ти мені порадь, Штефцю,
Я не добіга́ю,
Що з дрібними бурєчками
Я зробити маю,
Бо в ямі мені згниют,
Шкода́ й викидати,
А ще дрібну моркву
Не знаю де впхати.
-Зроби борщову́ заправу,
Я реципес дам,
Легше борщ тоди варити
Він варитьсє сам.
Береш всього по дві кили,
Моркви так цибулі,
Помідорів, бурєчків
І трошка фасулі
(я фасулі не даю,
перец замінєє,
бо від неї та заправа
чєсо́м тай стрілєє).
Бурєчок тра відварити
Так цалий з фостами,
А вистигне, обібрати
Легонько руками.
Треш його на грубу терку,
Помідори кришиш,
Цибулю півкільцями
Й моркву не залишиш,
Нарізаєш колами
І до банєка,
А далі приправу
Додає рука.
Півлітри волії, так само води,
Стакан цукру, сто грам солі
І оцту туди
Сто пєдесєть грам тра влєти
Всьо то файно помішєти,
Так тушити до години,
Розки́даєш по баньках
Так, як є вот, закрутити
І заправа вже в руках.
Їсти можна, як салат
Й до борщу даєсє
Ніц сє, Ганю, не змарнує,
Вік живи, вік вчисє.
-Всьо, нема чо ту сидіти,
Тра йти щось робити,
Би не згнило, не пропало
І дав Бог спожити.
04.10.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021
На життя перевалах
Чи на рівних шляхах,
На широких просторах
Чи вузеньких стежках,
Когось ми обминаєм,
Обминає хтось нас
Трохи поруч йдемо́,
Та роз'єднує час
Подорожніх, що поруч
З нами йшли по житті.
Не ті лиця навкруг
Ріки теж вже не ті,
Не ввійдеш двічі в них
На просторах отих
Куди доля тебе поселила.
По інерції йдем
Буднів втому несем
Та змінити будь що вже несила...
30. 09. 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021
Як добре, що є в світі люди
З якими хочеш поруч йти,
Ти їх усмішкою стрічаєш,
Щось загубив, зможеш знайти.
Знайти просте порозуміння,
Яке буває і без слів,
Вони не лізуть тобі в душу,
Якщо ти слів не захотів.
Коли ж відбулася розмова,
То підсумок майже один
І не заб'є нерозуміння
Між вас обох розбрату клин.
Спокійно, тихо і надійно,
Щиро без фальші і лукавств
На одній ноті у мажорі
Де позитив ваш об'єднавсь.
Не грає ролі вік і стать,
Чини, звання, ранги, пагони,
Бо не зашкодять спілкуванню
Таких от душ ці перепони.
Спілкуйтесь, люди, та з добром,
Тоді і зла поменше бу́де
І на озлобленій Землі
Крихта добра таки прибуде...
21.09. 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2021
-Знаєш, Ганю, що сє стало?
Не тра їсти, що попало
Вчорам з'їла їди з кило
І в обід нє заморило.
На бамбетель сє поклала
(краще би я не лєгала)
Вот віри ніхто не дасть
Та присниласє напа́сть.
Рік дві тисєч сто десь надцєть
І мені всього сімнадцєть,
Весна, травень, всьо цвіте,
Але щось воно не те.
Місєць світит, як ліхтар,
Та не пискне і комар,
Соловей не тьохкає,
Цвіркун не торохкає,
Не бренит ні джміль, ні муха,
Чи мені заклало вуха?
Ранок. Сонцє промінь грає,
Та природа не співає
Тихо ніби в банєку
Не чути й ку-ку-рі-ку.
-То лиш в сни так може бути
Не хочу таке і чути.
А ти ,Штефцю, менше спи,
Через обід не хропи
Й не буде сє дурне снити,
Як сє то могло зробити?
-Як?!
Пішлам в поле ту яко́сь,
(що посіяв наш Янтось)
Сонєшник стоїт зелений,
Твар до Сонцє обкруче́ний,
Файно, Ганю, як в раю
Тако дивлюсє, стою
На благодать оту Божу,
Навіть дихати не можу
Заперло нє від краси
Вже не виджу і роси.
Вночи чую щось гудит,
Кукурудзєник летит
І тако сюда-туда
Думаю, що за цуда́.
Рано в поле знов пішлам
Й не віру своїм очам,
Сонєшник всьой чорний став,
Ніби го хтось закарав.
В горлі першит, як від соди,
Пішло трохи й на городи.
-І я, Штефцю, тото вздріла
Віри дати не хотіла,
Як тако за єдень день
Сонешник зчорнів у пень!
Чулам поздихали бджоли,
Що крутилисє на поли,
Всякі жучки, мухи
Припинили рухи,
Ну і хто запилит цвіт,
Як пропа́де тих бджіл рід?
-Чулам, що в Китаю
(я се точно знаю)
Вже запилюют вручну
Таку дію побічну́
Дают хімікати
І чого чекати
Нам за пару літ.
Куда йде той світ?
-Не дай Боже, як в тім сни
Вот ти мені поясни
Вони, що не знают,
Що й себе вбивают,
Споживши тої волійки,
(що й коштує не копі́йки)
Смальцю вже давно нема
Волій, казала кума,
Волійом й не чути,
Що то має бути?
-Я тако ти, Штефцю, скажу
До добра не йде
Й не дай Боже, як в тім сни,
В нас колись буде́.
19.09.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
Людина створена для щастя.
Та чи пізнає?
Як вже вдасться.
Будьте щасливі, вже пора
Давати щастя нагора́
За роки праці, суєти,
За шлях нелегкий до мети,
Яку самі собі обрали
Щодень трудами наближали,
Збивали руки в мозолі,
В поклонах небу і землі.
Мрії здійсняються й не дуже,
Кому як вийде, земний друже.
Майже дійшов і що ж тепер?
Чекати щастя у четвер?
Воно само тебе знайде,
Чи хтось за руку приведе?
І скаже: "Ось воно, бери,
Ти довго йшов так догори".
Та не надійся, бо не скаже
І шлях до щастя не покаже,
Поки його не зліпиш САМ
На зло обставинам, рокам.
Повір, воно у кожній днині,
Дітей здоров'ї у родині,
Коли тебе чекають дома
Й щезає в рідних стінах втома.
У співі жайвора, в дощі,
Коли шепочуть щось кущі
В розмові з вітром у лугах,
Коли стоїш ти на ногах
В безкрайнім полі в соняха́х...
Повір, що щастя навкруг тебе,
Тільки приблизь його до себе.
12.09.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
Тернопіль не місто,
Тернопіль - це стан!
Форпост України
її ятаган,
Що з віку у вік
береже ті скрижа́лі,
Які українство
в борні і надалі
Утверджує з правом
на древній землі
Всім дихати вільно.
Тобі і мені.
На скропленім кров'ю,
терновому полі,
Уклін доземний
всім поборникам Волі!
Тернопіль не місто,
Тернопіль це...
02. 09. 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021
Їван з Штефком по обіді
Присіли на ловку
І почєли, як то звикле,
Тиху словомовку.
-Що ти, Йване, в життю видів?
На роботі вічно снидів
Від до́світа до смерку́,
До ломоти у карку́.
А прихо́дивєс з роботи
То дома повно гризоти
Корова, свинє, пацєтко,
Кури, гуси і телєтко
І тому тра дати лад,
Ще си посадивєс сад,
Сам собі і тєгнеш жили
І так майже всі смо жили.
-Я, Штефуню, так ти скажу
Тутка я вже давно лажу
Й собі думаю чєсом,
Що в життю нашім облом.
Ми з тобов вот вже старі,
Були колись бахурі,
Знаємсє десєтки літ
І в сім місци й є наш Світ.
Ти десь був дальше району?
Хоч раз вирвовсє з полону?
Ґосподарки, стайні, хати,
Пробувов відпочивати?
-В тім той справа, Йване, нє
Бо впріг себе, як конє,
Катрани вчепив на вочи
Так ніби сє ніц й не хоче,
А тепер ще на́пасть та
Тут якась є дивота́.
Раньше страшили нас СНІДом,
А теперка тим Ковідом,
Як, скажи, так може бути,
Сего не можу збагнути.
Здохла миша десь в Уханю
(може я не то варґаню)
Й заразила цалий Світ,
Ну а де подівсє СНІД?
Чи вже єго подолали,
Чо нам нічо не сказали?
Пам'єтаєш, як бойовсє
Того СНІДУ лю́дский рід?
То ж була біда із бід!
-Що, Штефуню, ти сказати,
Що простий хлоп може знати,
Вот той грип все був тай бу́де
Чо го так боятьсє люди?
Та він вічно мутувов,
Ве́сну й осінь накривов
Хорували на го люди
Й не заходили в сі блуди.
-Що нам старим ґарувати,
На пенсію виживати
Якось мусим, що робити,
Траба то життє дожити.
Ту за нас вже сє не йде
Хто знає, що там буде́,
Дали нам тих гривень пару,
Так ніби за яку кару,
Бо стає лиш на їду
Не дай Бог яку біду,
То не даш си ради сам,
Вот такий то в нас бедлам.
-Знає шо, Штефане?
-Га.
-Вот болит мене нога.
Ратуватись в шпитали́?
Чи пройде небудь коли?
-Ти, як хочеш, вір не вір,
Наше тіло, як той звір,
Як прийде яка напа́сть,
То само си раду дасть.
-Що ти там верзеш, старий,
Як вже випив, то не пий,
Що си тіло допоможе?
Як ворожка навороже!
-Вот, приміром, ти сє втєв,
Як за ніж сє гострий взєв
Кров тє нагла заливає,
Й що робити тіло знає.
Ти там зверха щось мастиш
Чи зеленков зелениш,
А хто зшиє капіляри?
Нитки купиш на базари?
Тіло їх само зашиє,
Сукрицев рану залєє,
Піде кров по цілих трубах
Не в закльопках і не в шрубах.
-Що патякаєш, Штефане,
Кров текти не перестане,
Як ї дохтор не зашиє
Вот тоди тє кров й залєє.
-Вони лиш краї стєгают
Твому тілу помагают,
Воно само заварит,
Своїм клейом замастит,
Зарубцуєсє з чєсо́м
Без го помочи - облом!
Так ґазди поговорили,
Самокрутки докурили,
Тай пішли помало тхаті
Когут піяв при загаті.
30.08.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Надивіться по вінця в ті очі,
Ви надихайтесь спільним буттям,
Зачерпніть у долоні всі ночі,
Вирвіть шлюзи простим почуттям...
Не марнуйте час,
він йде
Й "завтра" його
не буде́,
Не буде́ і
не повернеш,
За ріг долі
не завернеш.
Час розсіється
туманом,
Не загнуздаєш
арканом
Оті швидкоплинні
долі,
Які ніби йдуть
поволі,
Та вже перейшли
в галоп...
Мовив би мудрий Езоп.
Разом пийте нектар часу
І о́саду чорну масу
Не торкайтеся, не гоже,
Спілкуванню не поможе,
Там де чисті пливуть во́ди
Додаючи долі вроди.
Не обов'язково бути поруч,
Щоби бути поруч...
28.08.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
Я йду творити
ХЛІБ руками,
Не для наживи,
для людей,
Де мука́ білими
хмара́ми
Стелить стежки
довгих ночей.
Там зустрічає
чисту воду
І сіль, що потом
є Землі,
Що перевестись
не дасть Роду,
Бо людства код
несе в собі́.
І він наро́диться,
я знаю,
Цей неповторний,
вічний ХЛІБ,
Той теплий запах
я вдихаю,
Де Сонце з вітром
творять сніп.
Де океану шум
колосся
І дотик рук
всіх трудівниць,
Які кладуть його
в колиску,
Струсивши втому
з своїх лиць.
Я йду творити...
25.08.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021
Ви вийдіть у літо де трави зелені
Колишуть духмяні вітри,
Де колесо Сонця у синьому небі
Збиває пухнасті ковдри.
Вони всім дарують тепло й прохолоду
І квітів безмежних розмай,
Джерельне повітря з п'янким ароматом -
Надихатись тільки встигай.
Впадіть, обніміть рідну землю руками,
Вона заслужила на це,
Торкніться щокою й відчуєте рідне
Її материнське лице.
Чи часто ви були отак наодинці?
Вона ж так чекає на нас,
Ми всі, як не дома, то в вічній роботі
Відсутній для неї в нас час.
Що кращого має, те літом вдягає,
Ми ж мало звертаєм увагу,
В нас вічна гризота,
За гріш той робота,
Бере суєта перевагу.
Поки літо ще є,
Візьміть тіло своЄ
І зайдіть з ним
До неньки у гості,
Час летить, не іде,
Відгримить, відгуде,
Добра дайте душі,
А не злості...
13. 08. 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Стараюсь писати
вірші,
Які наповнятимуть
душу,
Чекатиму Музу
при дні,
(прийти ж я її
не примушу)...
Вона невловима,
мов птах,
Примхлива, чванлива,
бажа́на,
Здається вже рідна
така
І в той час чужа,
і незнана.
Не можна із нею
на Ти,
Не ти, а Вона
вибирає
Той час, коли знову
прийти
Й думки твої в ряд
поскладає.
Відчинить замки тих
глибин,
Де слів перли і
діаманти,
Чи граф ти, чи
простолюди́н,
Вона, вона творить
таланти.
В усіх іпостасях
буття,
Де звуки, де мить,
рідна мова,
Приходь, коли матимеш
час,
Ми разом торкнемось
до слова.
08.08.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021
Серпнева ніч, з запахом м'яти,
Чекає вранішню зірницю,
Хіба можливо передати
Красу, що йде в нас крізь зіницю?
Тим неймовірно тихим раєм
Пливе із Місяцем в човні
Плекає мрію про навза́єм
Ми ж тут під небом не одні.
Які величні осокори!
Мов шовком стелиться ріка,
Безмежні далі і простори,
Птаха крилом стає рука
Разом з душею щоб злетіти
У ту незвідану красу,
Що допоможе нам збагнути,
Що є цінніше за росу?
Невинний погляд немовляти?
В радості матері лице?
Яким глаголом описати,
Те, що в собі ця ніч несе?
Вже сонми літ до нас приходить,
Все неповторна і нова
У спраглі душі повертає
Такі потрібні нам дива́.
Ми з вами всі діти природи,
Вона іде до нас з добром,
Де ще знайти такої вроди?
Як ніч вкраїнська над селом.
04. 08. 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2021