Олекса Терен

ОКСАНІ

Коли  природа  спочивала,
Оксану  мати  сповивала
Між  тонів  сірих,  непривітних,
Дощів,  туманів  придосвітніх.
Де  все  живе  тепла  шукало
Її  оселю  зігрівало
Оте  невидиме  шатро,
Що  із  собою  в  світ  несло
Щось  ніжне,  чисте  і  жада́не
У  материнську  любов  вбране.

Роки́  пливли  собі,  шуміли,
Птахи́  у  вирій  відлетіли
Забрав  й  Оксану  вир  життя...

Десь  на  бруківках  міста  Львова
Вже  закладалася  основа,
Фундамент  з  назвою  майбутнє
Де  ще  одне  ім'я  присутнє.
Вже  нероздільне,  на  роки́,
Олег,  що  попросив  руки́
І  ру́ки  їх  сплелись  замка́ми,
До́чки  прийшли  до  тата  й  мами...

Тут  вже  й  онуки  на  порі
Світло  дають  новій  зорі,
Що  вишита  з  любов'ю  мами,
Звучить  чарівно  голосами
Такої  дружної  сім'ї
Заслуга  звісно  тут  й  її.

Ще  Сонце  світить,  скрипка  грає,
Оксану  весь  загал  вітає!
Нехай  прийде  мирна  пора.
Любові.  Радості  й  Добра!

                                 Щиро.
                                               Від  Олекси  і  Терези.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2026

ДРУЖБА

                             [i]Ольберту  Володимиру  в  ювілейний  рік  [/i]

Ми  друзями  були
                           і  залишились,
Тій  дружбі  понад
                             півстоліття  вже,
Стежки  так  наші,  
                           зорі  так  зложились
І  пам'ять  все,  
                             що  цінне,  береже.

Ритми  ударів  барабанних,  
                             що  руками
Творили  ми  в  аудиторії  
                               між  парт,
Синхронні  звуки
                               не  заглушені  роками
В  заплічнику  життя  
                                 той  юний  гарт.

Коли  закінчується  дощ
                               то  не  потрібна  парасоля,
Юність  закінчилась
                               та  дружба  поруч  йде,
Вже  так  розпорядилась  
                               доля
Й  над  нами  купол  той  незримий
                               все  буде́.

Взаєморозуміння
                             і  бажання  спілкуватись
У  сонце,  вітер,
                               дощ  і  заметіль,
Рукостисканням  жаль
                               не  часто  обмінятись
Та  є  між  нами  
                                 та  спожита  сіль.

Якою  ми  ділились
                                   в  місті  Лева
У  стінах  альма-матері  
                                 колись,
Ти  у  Стрию́  мене  занесло  
                               до  Борщева,
Долі  в  нас  різні
                                 та  в  одну  сплели́сь.

12.11.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2026

КРУГООБІГ АРМАТУР В ПРИРОДІ

Задумали  будувати  
Велику  будову
Арматури  звісно  треба
Багато  в  основу.
Стіни  гожі,  вікна,  двері  
Змалювали  на  папері,
А  хто  має  будувати?  
Молодих  де  в  наш  час  взяти?
Набрали  пенсіонерів,  
Всім  за  шістдесять
Й  два  молодих,  щоб  скріпити
Ту  пенсійну  рать.
Три  Василі,  три  Степани,
Ігор,  Кавун,  три  Івани,
Володимир,  Паша,
Славко  й  дідо  Саша,
А  ще  Фахраддин,  він  такий  один.
Зібрали  старих  й  сказали:
"Будут  файні  гроші,
Дамо  гривні  на  їду,  
Спецовку  й  кальоші.
А  гроші,  як  вам  давати?  
Що  тиждень?  Що  два?
Ми  подумаєм  й  вам  скажем
На  то  є  пора.
А  пока  беріт  щось  сво́є,
Старі  штани,  капці
Ще  дамо  вам  рукавиці
Й  без  каски  йдіт  в  шапці.
Від  семої  до  шестої,  година  обіду
Ну  і  алкоголю  варто
Би  не  було  слІду".

З  понеділка  приступили
Дружно  роботяги
І  з  Андрієм  розпоча́ли
Трудові  звитя́ги.
Андрій  з  нами,  як  прораб,
Та  разом  працює,
Робит  всьо,  як  і  старі
Він  не  ґонорує.
Ще  Михайло  є  над  нами
Він  нам  замість  тата  й  мами.
Коли  є,  коли  нема
Він  тут  главний  над  всіма́.
Він,  як  тато,  всім  керує
І,  як  мама,  всіх  "годує".

Обідаєм,  що  принесем,
Чебурек  в  "Ґрузіна",
Бограч,  перше,  друге,
Кава  й  капучіна.

Якщо  взєти  Кавуна,
Він  фрукт  особливий,
Руки  в  бо́ки  чи  на  крижі
І  хід  неквапливий.
Там  посто́яв,  там  потримав,
Тамка  дов  пораду,
Та  ру́ки  не  при  роботі
То  збоку,  то  ззаду.
Не  витримав  довго  з  нами:
"Мало  заплатили!"
Й  пішов  на  другі  об'єкти
Прикладати  сили.

Одні  ріжут  арматуру,
Гнут,  несут,  складают.
Другі  в'єжут,  берут,  варут
Стіни  заливают.
Ростут  стіни  і  риштовка,
Сонце  припікає,
Каждий  на  руках  й  твари́
"Морський"  загар  має.

Воду  п'єм  "Артезіанську"
Самі  си  купуєм
Аби  був  її  запас  
Ретельно  слідкуєм.
Під  стіну  на  перекур,
Коли  Сонце  гріє,  
От  тоди  вже  наш  Степан  
Словами  й  засіє.
А  він  знає  все  й  про  всіх,
Вміє  розказати  
Й  як  то  може  хлоп  то  всьо  
Так  запам'єтати?

Всяке  є  в  нас  на  будові,
Є  ружні  трафунки,
Часом  з  криком  виясняют  
Між  собов  стосунки.
Кому  їхати  в  Чортків,
Хто  лишитьсє  вдома.  
-  Не  так  несеш  арматуру!
Вот  якого  гро́ма!
Я  ти  змірєю,  як  хоч,
Де  маєш  тримати.
Я  не  буду  через  тебе  
Руки  надривати!

Крановий  Василь,  що  траба  
Всьо  нам  поскладає,
Опалубку,  арматуру  
Вгору  піднімає.
Чалки,  стропи,  крюки,  ланц,
Шпильки,  пешки,  краби,
Дошки,  ящики,  кути..,
Всілякі  варцаби.

На  будові  чисто  в  нас  
Всьо  сє  прибирає,
А  Фахраддин  арматур  
На  купки  складає.
Відходи  не  пропадут  
Всьо  йде  на  "державу"  
В  нас  культурні  люди  
Не  ґару  п'ют,  каву.

При  будові  виноград,
Грушки,  сливки,  япка
Й  черешень  вже  сє  наїли  
За  горіхи  бабка  
Кричит  аби  не  збирали  
(  хоч  ті  при  дорозі)
Гонит  Івана  з  машинов,
За  врожай  в  тривозі.
Славко  яблок  наносив,
Смачна  мармуляда
У  ящики  поскладов,
Заповнена  й  ляда.
Всьо,  що  скосєт  при  будові,  
Ігор  бере  в  міхи,
Троха  яблок  гниличок  
Свиньом  для  потіхи.

Арматур  дванадцєть  метрів,
Штуки  дві  по  п'єть  і  пів  
Вполовину  перерізов  
Ну,  а  де  сє  метер  дів!
Вот  до  чого  довела  
Вже  старих  робота  
Метер  з  метром  сє  не  сходит  
Вот  така  гризота.
Забирают  всьо  зпід  рук  
Вот  метер  й  зникає,
Штефан  бідний  того  всього
Вже  не  доганяє.

Щоб  робити  вверху,  внизу  
Одним  словом  всюди,
То  для  того  спеціально  
Є  навчені  люди.
І  ті  люди  то  є  ми,
Всього  сє  навчили  
По  риштовках  й  між  дротів  
Арматур  крутили.
В  арматурний  влізеш  пліт  
Чуєш  крижі  й  спи́ну  
Й  в  позі  гаком  так  працюєш  
Не  єдну  годину.

Впав  в  нас  лебідь  коло  хати  
Й  почали  го  всі  спасати,
Дали  хліба  і  води  
Би  не  сталосє  біди.
Так  Штефан  з  ветеринаром  
Повезли  на  во́ди  
Аби  чєсом  не  зазнала  
Сіра  птаха  шкоди.
Не  було  їх  десь  з  годину,
На  ренген  возили?
А  ми  з  другим  Степаном  
Арматур  носили.

Паша  і  Володя  в  нас
Більше  по  верхах  
І  не  каждий  там  залізе  
Хіба  злетит  птах.
"Безсмертний"  часом  з  Чорткова  
Прийде  на  підмогу,
А  він  там  межи  хмара́ми  
Вже  знає  дорогу.

Діди  наші  ого-го  
Силу  мают  від  того́,
Що  риштовку  пхают,
Як  перекладают.
Би  раз  лишній  не  складати  
По  висотах  не  шугати  
То  дают  нагрузку  спи́ні,
Що  ми  і  зробили  нині.
Шість  метрів  у  висоту,
П'єть  метрів  в  долині  
Суне  п'єтеро  старих  
Від  моци  аж  сині.
Каждий  тужитьсє  і  пхає,
Непідйомне  піднімає  
Бо  стара  закалка,
Руки  в  всіх,  як  чалка.
-То  є  живий  кран!
Як  каже  Їван.

Вот  доперли  вже  до  стелі  
Хату  накриваєм,
Вже  скоро  кінец  будові,
Спецовку  чекаєм.
Троха  старих  сє  цофнуло,
Послабли,  лишили,
А  нам  то  всьо  докінчити  
Аби  Бог  дов  сили.

Будували,  будували  
І  нарешті  збудували!
Вже  господар  в  хаті  
Ми  раді  й  багаті.

Вот  такий  то  кругообіг  
Арматур  в  природі.
Буде,  що  всім  пригадати
Якось  при  нагоді.

01.11.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2026

ГРУБКА

-  Я  тако  ти,  Йване,  скажу  
Вот  надходит  вже  зима  
Клепки  в  декого  напевно,
Як  не  було  так  й  нема.
Як!?  Заходити  в  зиму́
І  грубки  не  мати
Чи  не  вміти  розпалити  
Й  від  диму  вмлівати!?

-  Ая...  Ая.  І  я  видів,
Як  єдні  палили  
Й  повну  хату  аж  під  стелю  
Диму  напустили.

-  Єдно  з  другим  си  гадає,
Шо  то  проста  справа  
Але  в  грубі  розпалити  
То  вам  не  забава,
Всьо  сє  робит  попорєдку,
А  не,  як  небудь
І  того  процесу  тра  
Всім  вловити  суть.

Першим  ділом  -  попільник,
Тра  попіл  забрати
Би  повітрє  могло  вільно
Вогонь  піддувати.
Закриваєм  піддувало,
Накладаєм  дров
І  не,  як  небудь,  а  на́вхрест
Маленьков  горов.
Під  ту  "гору"  тра  ґазету
Помнєту  покласти,
Як  є  шубер,  то  відкрити
Від  диму  напа́сти.

Ну,  а  тепер  основне,
Би  диму  не  бу́ло
Тра  би  в  комені  повітрє
Догори  цофнуло.
Для  того  скрути  ґазету,
Кінец  підпали
Й  ту  ґазету,  як  найдальше
В  грубку  заложи.
Видиш,  що  тамка  вогонь
Вже  догори  пнетьсє,
Можеш  скраю  підпалити,
Вже  дим  не  верне́тьсє.
Най  сє  добре  розгорит,
Закривай  дверцєта,
Аж  так  відкрий  піддувало,
Тріщу́т  дровенєта!
Буде  тобі  те́пло  в  хаті
Не  наїшсє  диму,
Бо,  як  вмієш,  то  здолаєш
Димову  проблєму.

І  не  будеш  нарікати,
Що  грубка  нездала,
Що  бригада  грубарів
Не  так  ї  поклала.

-  Так,  Їване,  нинька  грубка
То  альтернатива
Бо  зігрієшсє  зимов,
А  то  річ  важлива.
Заготуй  си  дровенєт,
Ріщечка,  ґазету
І  не  будеш  замерзов
Вкутаний  в  верету.

-  Ая..Ая.

01.11.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2026

ГОСПОДАР ЗАМКОВОГО ЛІСУ

Господар  За́мкового
                                         лісу
В  шафран-алізоринових  
                                       тона́х,
Туману  скинувши  
                                         завісу,
Малює  ли́стом  
                                         по  верхах.

Багряним,  амара́нтовим,
                                         вохристим,
Воща́ним,  бурштино́вим,
                                         злато-чистим..,
Зібравши  всю  
                                         палітру  кольорів,
Не  білим  цвітом,
                                       а  веселкою  розцвів.

В  наповненому  
                                       тишею  узліссі  
Вже  осінь  переходить  
                                         Рубікон,
Відсутня  суєта  
                                       й  нерозуміння
Беззаперечний  править  
                                       тут  Закон.

Міняється  усе,
                                     спочинку  жде  природа
Й  радує  око  ще
                                     дерев  осінніх  врода...

29.10.2026  р.
                 

                             


                               

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2026

ГАРМОНІЯ ВСЕСВІТУ

Дуб  віковічний  
               обніміть  руками,
Єднаючись  
               з  тими  роками,
Що  відшуміли,  
               відгули
Комусь  відрадою
                 були́,
Щастям  комусь,
                 комусь  журбою...

І  він  поділиться  
                 з  тобою
Тим,  що  давало
                 силу,  волю
Прийняти  все,  
                 що  випало  на  долю.

Сила  -  приносить  силу.
Віра  -  віру  дає.
Надія  -  приносить  надію.
Життя  -  життя  подає.

24.10.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2026

ВИБІР

Того́,  що  бу́ло,
                   вже  немає.
А  що  буде́?
                   Та  хто  ж  то  знає...

Життя  -  це  
                   просто  одна  мить
І  вона  тліє
                   чи  горить.
Вибір,  панове,
                   тут  за  нами
Під  цими
                   диво-небесами.

14.10.2026  р.

                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2026

ПОДАРУНОК

Подаруй  собі,  людино,
Що  ти  до  вподоби,
Тай  зроби  си  празник  
Не  лиш  для  вонтроби.
Бо  то  не  буває  пізно,
Буває  не  тра,
А  ти  всьо  чекаєш  
Прийде  та  пора,
Коли  я  собі  позволю  
Те,  що  забажаю.
Але  зараз  нє,  не  час  
Ще  роботу  маю.

Тра  зробити  ще  сево,
Тай  се  би  сє  здало,
Свині,  сотики,  грєдки..,
Вічно  всього  мало.
Насадиш  того  всього́
Ще  й  вічна  будова  
Причинити  для  пацєти,
Телитьсє  корова...

За  вікном  тече  ріка  
Й  час  твоєї  Долі,
А  ти  крутишсє  привично  
У  суєтнім  колі.
Припнєв  себе  й  не  пускаєш,
Як  то  всьо  без  мене?
Завалитьсє!  Пропаде!
Й  засохне  зелене!

Подаруй  собі  хоч  день,
Глянь,  як  Сонце  сходить  
Усе  живе  навкруги  
До  життя  приводить.
Відірви  погляд  від  ніг,
Узри  синь  без  меж  
Це  ж  не  тільки  для  птахІв,
А  й  для  тебе  теж.
До  природи  сходи  в  гості  
Раз  не  до  роботи,
Вдихни,  землю  обніми,
Скупайся  в  щедро́тах,
Які  в  себе  забираєш  
В  щоденних  турботах.

Проведи  Сонце  за  обрій,
Подякуй  Світилу,
Що  тобі  по  Землі  грішній  
Ще  йти  дає  силу.

P.s.

Ти  зроби  си  
                                   подарунок,
Бігме,  то  вартий  
                                   трафунок!

19.09.2026  р.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2026

ВНУТРІШНІЙ ГОЛОС

Ви  накрутіть  себе  
                                   на  щастя,
А  не  на  злобу
                                   чи  нервоз,
Ви  накрутіть  себе  
                                   на  радість,
А  не  на  нервів  
                                   передоз.

Добрі  думки  
                                 зігріють  душу,
Зупинять  розпач,
                                 хаос,  біль..,
Ні,  не  потрібно
                                 посипати
На  голі  нерви  
                                   гірку  сіль.

Всевишній  день
                                   новий  дарує,
А  ми  у  коконі  
                                     турбот,
Внутрішній  голос
                                     чи  відчує?
Все  розмаїття  
                                     тих  щедро́т,
Які  зада́рмо
                                     нам  даються
Щоб  жили  ми,
                                       не  існували,
У  так  неле́гкому
                                     житті
Самі  себе
                                   не  бичували.

Ви  накрутіть
                                   себе  на  стан
Затягувань
                                   душевних  ран...

13.09.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2026

ТРОЯНДА

А  я  росла,    
                           втішалась  небом,
 Сонцем,  світанками,
                           дощем...
Мене  зірвали,
                           вдарували
І  кинули.  
                           Який  то  щем...

Тепер  от  небо
                             біля  мене
Але  в  калюжі
                               на  землі.
Мене  швирнули
                               об  асфальт.
Ой,  як  же
                                 боляче  мені...

08  09.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2026

ПРОЩА

Назбирайте  букет
                 дум  приємних,
Гожих  дум,  
                 які  гріють  нутро,
Залишивши  сумні  
                 за  порогом,
І  внесіть  їх  в
                   душевне  шатро.

Покладіть  той  букет
                     на  покутті
І  відчуєте  справжнє  
                   тепло,
Не  тілесне  -  глибинне,
                   спокійне,
Щоб  для  вас  тим  
                   елеєм  було.
Який  зцілить,  
                 приглушить  тривоги
В  життя  море  
                   внесе  тиху  гладь  
І  зійде  так  жадана
                   над  вами
Справжня  Божа,  
                   земна  благодать.

Проща  тілу  й  душі
                     необхідна
Так,  як  спраглому
                     чиста  вода...
Назбирайте  букет
                     дум  приємних
І  в  життя  ввійде
                     легша  хода.

23.08.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2026

ЛІГУМІНА

-  Що,  Їване,  як  життє?
Давно  м  тє  не  видів.

-  Та  тако.  З  тої  спеко́ти
Більше  м  в  хаті  нидів.  

-  Які  нинька  врожаЇ?
В  полю  щось  вродило?
Як  там  збіжє?  Щось  зібров,
Чи  Сонце  спалило?

-  Шо,  Штефане,  ти  сказати?
Нє,  нема  чо  нарікати
Трошка  сє  зібрало
Буде  шинка  й  сало,
На  черзі  барабольки́,
Морква,  бурак,  фасольки,
Гарбузи  і  дині..,
Що  ще  тра  людині?

-  Помідори  сего  року
То  вродилисє  нівроку.
Вот  на  поли  посадив
Не  в'єзов,  водов  не  лєв
Й  вросли  по  півкилі
На  природній  силі.
Так,  Їване,  й  між  людьма
Чим  більше  трєсешсє,
Вважєти  берешсє,
Лиґаєш  піґу́лки
З  шуфляди,  з  шкатулки,
Травиш  тото  тіло.
Й  би  не  йшло,  а  сіло,
Лєгло,  не  робило,
Вагу  лишну  взєло...
Менше  догоджєти
Й  в  слабости  не  жити.

-  А  що  робиш  з  помідорів?
Як  ти  так  вродили,
Тра  ж  довести  до  ладУ
Аби  не  зогнили.

-  Троха  квашу,  мариную,
Тисну  сік,  сирі  ладую.
Ліґуміну  заварґаню,
Раду  си  даю,  Штефаню.
В  ліґуміну  всьо  кидаю,
Що  си  з  полє  пристараю.
На  рондель  волійки,
Цибулі,  морквиці,
Перцю,  помідорів,
Соли  і  водиці.
Накрив  кришков,  покипіло,
Можеш  братисє  за  діло.
Атаміни  споживати
Би  в  здоров'ю  шкандиба́ти.

-  Ая...Ая.

05.09.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2026

БІЛЬШ НІКОЛИ

Ніхто  не  сміє  нам  вказати,
Яких  Героїв  шанувати.
Які  знаме́на  нам  нести́.
В  якому  кра́ї  нам  рости.
Якою  мовою  навчати.
Кого  собі  у  друзі  брати.
Яких  співати  нам  пісень
І,  як  прожити  земний  день.

Не  під  ведмедем,  а  під  Возом
Великим  Возом  ми  росте́мо,
З  Чумацьким  Шляхом
Між  Галактик  
В  Земному  домі  всі  пливе́мо.
Різні  народи  і  порядки,
Правдивіші  Твої?  Мої?
З  своїм  Уставом  не  заходять  
У  Храм  чужий  бо  там  своЇ  
Віками  створені  канони,
Закони,  зви́чаї,  обряд,..
Не  гоже  лазити  сусідам  
У  Наш  вишневий  зелен-сад.

Гостям  ми  раді,  та  не  треба  
Нас  вчити,  як  себе  вести́,
Як  розмовляти,  чим  гордитись  
Чи  як  віночки  нам  плести́.

29.06.2026  р.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2026

ВЕРШИНА ЛІТА

З  діда-прадіда,  з  даве́н  
Цей  день  людям  знаний  
У  повір'я,  у  значимість  
Споконвіків  вбраний.
Найкоротша  літня  ніч,
Найдовший  день  в  році  
І  забави  незабутні
За  селом  в  толо́ці.

Вже  достигли  кара́вишні,
Вже  налили́сь  вишні,
Порічки,  смородина
І  йошти  не  лишні
До  перших  плодів  землі,
Суниць,  грибів,  меду,..
Яблука,  грушки,  айва,...
Іще  попереду.

Смарагду  відтінків  безліч,
Все  благоухає,
А  синева  неба  
Наче  й  дна  немає!
Розлилося  суголосся
Птахів  над  лісами,
Вже  озимина  колише  
Зелен-колоса́ми.
Напоїли  дощі  землю,
Плоди  визрівають
І  на  добрий  урожай  
Надію  плекають.

Дивовижний  літній  день  
Тут  під  небесами  
Всевишній  подарував
Нам,  земляни,  з  вами.

Найкоротша  літня  ніч,
Найдовший  день  в  році...

24.06.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2026

БУКЕТ

Назбирайте  букет  дум  
                                               приємних,
Гожих  дум,  які  гріють
                                                 нутро,
Залишивши  сумні
                                                   за  порогом
І  внесіть  їх  в  душевне
                                                   шатро.

Покладіть  той  букет
                                                 на  покутті
І  відчуєте  справжнє
                                                   тепло
Не  тілесне    -    глибинне,
                                                 спокійне,
Щоб  для  вас  тим
                                                   елеєм  було.

Який  зцілить,  приглушить
                                                   тривоги
В  життя  море  внесе
                                                     тиху  гладь
І  зійде  так  жада́на
                                                     над  вами
Справжня,  Божа,  земна
                                                     Благодать.

Назбирайте  букет  дум  
                                                     приємних...

21.06.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2026

ПІСНЯ ПРО БОРЩІВ

І  ст.

Прадавнє  місто  ти  живеш  в  мені́,
Старий  Борщів  нам  шле  у  даль  вогні,
Вабить  Нічлава  подихом  Карпат,
Ти  оберіг  наш,  ти  нам  всім,  як  брат.

Приспів.

В  серці  було́,  у  серці  є  і  бу́деш,
Своє  тепло  з  роками  не  розгубиш,
Для  нас  ти  є  основою  основ,
За  тебе  хлопці  проливають  кров.

ІІ  ст  

Борщів,  Борщів  ти  вишиваєш  ранки,
Замковий  ліс  дарує  всім  світанки,
Вабить  нас  Кут  цілющим  джерелом,
"Народний  дім"  просвітницьким  крилом.

ІІІ  ст.

Торує  Доля  різні  нам  дороги
Та  повертаємось  на  ці  пороги,
Що  вивели  в  такий  нетеплий  Світ  
Тут  і  складемо  наш  життєвий  звіт.

ІV  ст.

Та  повертаються  нажаль  і  На  Щиті,
Літа  віддавши  за  Свободу  молоді,
На  України  Сході  щоби  тут
Не  зачепив  оселю  раші  спрут.

09.06.2026  р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2026

МІСЦЕ ПАМ'ЯТІ

Відвідайте,  де  б  не  бу́ло,
                           те  місце  спочи́ну,
Тих,  що  у  свій  час  складали  
                           велику  родину.
І  не  тільки  у  дні  свят  
                         (  коли  так  годиться)
Чи,  якщо  рідна  душа  
                         вам  вночі  присниться.

Відвідайте  просто  так,
                         душею  торкніться,
Пригадайте,  пом'яніть,
                         тихо  помоліться.
Й  відчує  душа  спочила,
                         що  ще  пам'ятають,
Що  стежки  до  вічних  місць  
                         не  позаростають.

Виправдання  тут  не  діє,
                       що  в  нас  все  час  браку,
І  розквітне  синьо-синьо  
                       барвінок  в  подяку...

05.05.2026  р.
                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2026

ВІН СКОЛИХНУВ ЦЕЙ СВІТ

                           "Я  сколихнув  цей  світ".
                                                             Іван  Марчук  

Це  не  роки́,
                 це  океан  натхнення,
Вже  звершеного
             й  звісно  сьогодення.
Де  "спльонтано"  тих
             міріад  відтінків,
Що  стеляться  мов  
               ки́лим  із  барвінків.

Колише  він  цей  світ  
               незвіданим,  незнаним,
Щоб  пробудився,  
               щоб  узрів,  алмаз  огранив  
Того  небаченого  
               розмаїття  див,
Що  на  Землі  
               Всевишній  сотворив.

Це  "Погляд  у  безмежжя",
               це  крок  у  майбуття,
Правдивий,  незалежний  
                 у  променях  життя.

Нехай  дива́  дарує
                 Художника  рука,
Нам  жити  випало,  панове,
                 в  Епоху  Марчука!

28.04.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2026

ЩОСЬ НЕ ТАК

Щось  не  так  з  нашим  Світом.

Ми  за  мир  -  воюємо,
Відпочити  щоб  -  працюємо,
За  здоров'я  -  п'є́мо,..
Не  туди  бредемо.

Суцільні  антагонізми,
Як  розумні  організми  
(що  так  себе  нарекли),
Від  нормального  втекли?
Не  змалюєш  чорним  біле,
Криком  тишу  не  збагнеш,
Вірність  зрадою  дося́гнеш?
Молодим  в  літа́х  буде́ш?

Вко́тре  цвіт  Земля  кидає,
Незмінні  закони.
Homo  sapiensu  нудно  -
Творить  перепони.
Суперечить  сам  собі,
За  маревом  пнеться,
Потім  в  відчаї  питає:
"Звідки  ж  все  береться?!"

Жили  тягнемо  за  гріш,
Проблеми,  проблеми,..
Краплями  пройдемо  між,
Сухими  буде́мо?

26.04.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2026

СЛАВЕНЬ УКРАЇНИ

             
     [i][/i]Оптимістичний  варіант

Відродилась  Україна!
І  Слава!  І  Воля!
Вже  нам,  браття  українці,  
Усміхнулась  доля.
Вже  коло́сяться  жита́
Під  небом  на  сонці,
Вже  пануємо  ми,  браття,
У  своїй  сторонці.

Пр.

Вберегли  ми  душу  й  тіло,
Здобули  Свободу!
Й  доказали,  що  ми,  браття,
Козацького  Роду!

18.04.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2026

БДЖОЛА Й ОСА

                 [i]Ми  такі  "браття",
                       як  бджола  й  оса  "сестри".[/i]

Ззовні  наче  й  однако́ві  -
Крила,  талія  і  жало.
Тільки  спільного  немає
Зовсім,  а  не  просто  мало.  

Дім  свій  творить  бджола  з  воску,
А  оса  з  паперу,
Їх  принципи  існування
Різного  манеру.
Бджоли  дбають  про  свій  дім,
Про  Матку,  нащадків..,
Все  упорядковано,  держаться  порядків.
Кожен  знає  своє  місце,
І  свою  роботу:  годувати,  прибирати,
Нектар,  пилок  добувати,
Соти  будувати  і  мед  виробляти.
Всі  турботи  про  сім'ю,
Про  житла  добробут,
Щоб  надійним,  довговічним
Був  бджолиний  побут.

Зовсім  інше  у  оси
Там  другі  порядки,
Генетично  розвинуті
Злодійські  повадки.
Напасти  на  вулик  бджіл,
Вбити,  вкрасти  меду,
Розорити,  сплюндрувати...
Й  що  там  попереду
Їм  ба́йдуже.  Головне  сьогодні.
Дармового  віднайти,  аби  не  голодні.
Їх  все  тягне  на  солодке  
І  щоб  когось  вбити,
Бо  по-іншому  вони
І  не  вміють  жити.
Десь  під  стріхою  гніздо,
А  в  гнізді  нічого.
Тільки  "ізба"  паперова
Для  виводку  сво́го.

Так  вік  бореться  бджола
З  тою  "сараною",
Яка  нагло  в  вулик  пхає
Вічно  пику  сво́ю.

Тому  й  стоять  на  сторо́жі
"Воїни"  бджолині,
Щоб  не  лізли  в  вулик  оси
Ні  завтра,  ні  нині.
Як  гуртом,  то  і  долають,
Оту  "сестру".  Ката.
І  ми  з  вами  подолаєм
Так  званого  "брата".

09.04.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2026

ВІКТОРУ ЖАДЬКО

                                                       [i]Письменнику,  публіцисту,        
                           науковцю,  біографу  Т.Г.Шевченка[/i]

Не  бийте  бісером  
                                   об  сті́ну,
Воно  нічого  
                                   не  дає,
Це  два  світи,  
                                 що  несумісні,
Тому  й  творіть  
                                   Світу  своє́.
Не  переймайтесь,
                                     не  старайтесь
І  не  нервуйтесь  
                                     задарма́,
Не  об'єднати  
                                     протилежність,
На́різно  йдуть
                                     радість  й  сума́...

А  Ви  даєте
                                   Світло  людям,
Пізнання  Істин
                                   смолоскип,
На  амбразуру
                                   очерствіння
Кидаючись,
                                 щоб  не  прилип
До  Правди  чистої
                                 фальшивий,
Зумисне  створений
                                 ярлик,
Пишіть,  творіть
                                 і  для  нащадків
Мову  залиште
                                 не  язик.

27.03.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2026

ДЕНЬ ПОЕЗІЇ

У  День  поезії
                             іду  пекти  Паски.
Де  об'єднаються
                           два  берега  ріки.
На  перший  погляд  різні,
                         та  єдині.
Поживу  даючи́  тілу  й  душі  -
                         ЛЮДИНІ!

21.03.2026  р.

P.s.

На  світлині  -  творіння  моїх  рук  в  День  поезії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2026

РОЗДИБЕНДИ

-Вот  скажи  мені,  Іване,
Бо  передчуттє  погане.
Що  сє  творит  в  нас  з  селом?
Так  сє  здає,  що  облом.

-  Чо  так  думаєш,  Штефане,
Чо  тобі  надія  в'яне?
Село  собі,  як  село,
Таке  саме,  як  було́.

-  Е  нє,  Йване,  не  скажи,
Ти  до  купи  всьо  зложи.
Раньше  було  в  селі  люду,
Гамір,  живності  повсюду
І  корови,  і  телиці,
Бики,  кози  і  ягниці.
Качки,  кури  і  інди́ки,
Гуси,  пантарки́  і  крики,
Ре́ви,  му...  і  ку-ку-рі-ку...
Й  так  було  з  віку  до  віку.
Коні,  фіри  і  фірма́ни,
Воли,  ярма,  збруя,  сани...
Всьо  сє  вештало,  крутило,
Гомоніло  село,  жило!

А  теперка  тихо-тихо,
Розумію,  в  краю  лихо,
Але  хат  пустих  багато
І  в  хатах  лиш  мама  й  тато.
Всі  до  міста  сє  цофнули
Землю  й  хату  призабули,
Пустка  суне  на  село
Нема  того,  що  було́.

Але  ж  ти  в  селі  ґосподар,
Ти  життє  свого  володар.
Не  страшит  тє  світло,  газ
В  тебе  кухнє  й  кирогаз,
Кирницє,  пивницє,
Грєдки  і  теплицє.
Своє  всьо  на  своїм  ґрунті
Без  потреби  в  євро,  фунті
Нащо  тобі  ті  доля́ри?!
Всьо  ж  за  гривні  на  базари!
Не  боїшсє    -    склеп  закриют,
Шляхи  тебе  не  трафлєют!  

-  Так,  Штефане,  село  сила,
Не  раз  біда  нас  косила
Та  село  спасало,
Хлібец,  вода  й  сало.
Все  було  про  чорний  день
Й  ти  не  стов  без  "благ",  як  пень.
Жив  спокійно  далі
І  крутив  педалі.

Чи  то  хочут  так  владнати
Би  всьо  в  склепі  купувати?
А  де  взєти  гроші?!
Ви  мої  хороші.

-  До  добра  не  йде,  Іване,
Як  села  з  землев  не  стане  
Й  будеш  заглєдати,
Як  то  всьо  придбати.
Сидєчи  на  восьмім  пльонтрі
Без  води  і  газу
Й  світла  по  приказу.

-  Ая...Ая...

20.03.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2026

ВОЛОДИМИР ШУХЕВИЧ

                                     [i]Володимир  Шухевич.
                                     Дід  Романа  Шухевича.
                                     Етнограф,  письменник.  
                                     Сьогодні  177-ма  річниця  народження.

[/i]


Трудився,  дбав,
Щоб  рід  вкраїнський  
Правду  знав.
Про  славних  прадідів  коріння,
Щоби  прийдешні  покоління  
Науку  ту  вповні  прийняли.

А  ми  не  знаєм  і  не  знали,
Що  нам  скарби́  передавали,
Скарби́  Укра́їни  землі,
Що  карбувались  на  скалі  
Тих  давніх  днів  каменярами,
Щоб  ми  були  землі  синами,
Яку  для  нас  діди  плекали,
А  ми  онукам  передали.
Не  яничари,  не  сліпі,
Не  наймити  глухі  й  німі.
Не  вчили  й  дальше  не  вчимо
Й  в  борні  одвічній  бредемо́...

Читаймо,  нам  вони  писали,
Щоб  думи  наші  нам  не  вкрали,
Щоб  зрозуміли  хто  ми  є?
І  йшли  до  свого  по  своє́.

15.03.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2026

ВЕСНА ІДЕ

Весна  іде  
                 повільною  ходою,
Облітом  бджіл,  струмком,
                 (ще  не  росою).

Нічним  морозом,
                 вранішнім  теплом,
Дзюрчанням  вод,
                   прощанням  з  леду  склом.
Збільшенням  дня,
                   скороченням  пітьми,
Надій  на  рій  добра,
                   не  скроплених  слізьми,
На  віру  в  те,
                   що  світло  переможе
Й  любов  земна  все  ж
                   зверхність  взяти  зможе.
Над  лицемірством,  фальшу,
                   над  брехнею
Й  добро  між  нас
                   досягне  апогею.

Ми  врешті-решт
                 обнімемось  братами,
Укра́їни  землі
                 достойними  синами
І  до́чками,  які
                 залишать  слід,
І  на  землі  свої́й
                 продовжать  древній  рід.
Від  скіфів,  ру́сичів  
                 і  козаків
До  днів  сьогоднішніх,
               що  у  борні  нас  звів.

Весна  іде  
               її  не  зупинити.
Укра́їна  жила,
               живе  і  бу́де  жити!

СЛАВА  УКРАЇНІ!!!

08.03.2026  р.






 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2026

КОЗАЦЬКА СЛАВА

Чому  ми  скиглимо,  ридаємо,
Козацьку  Славу  не  згадаємо?
Яку  забрали,  сплюндрували
У  шаровари  повдягали
"Козак  гуляка,  більш  ніхто!"
Але  ж  не  так  воно  було́.
Бо  нам  історію  писали
Ті,  що  під  шкіру  кров  пускали,
На  паль  садили  й  в  Соловки
Загнали  пам'ять  на  віки.

А  ми  і  далі  мовчимо́,
Чого  дітей  своїх  вчимо?
Славну  історію  дідів?!
Чи  тих  болотяних  щурів,
Що  лізуть  "язиком"  з  смартфонів
І  не  шкодують  нам  патронів
Справжніх,  словесних,  вікових.
Бо  ми,  як  кістка  в  горлі  в  них,
Що  вольні  духом  були  й  є
Тому  то  й  дбаймо  про  своє́.

Нам  треба  вирвати  те  жа́ло,
Що  нас  вбиває  і  вбивало.
"Какая  разница!"
Вже  час!
Скільки  смертей  зійде  на  нас,
Скільки  дітей  зазнають  кари?!
Їх  гнали  й  гонять  в  яничари,
Щоб  діти  Матір  убивали,
А  ми  німими  вко́тре  стали...

Ми  на  свої́й  землі
Тут  правда  наша
І  Українська  Мова,  а  не  раша,
Має  нам  радувати  слух,
Скиньмо  кайданів  тих  ланцух.

13.02.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2026

ЛЮТИЙ 2026

Тут  чотири  понеділки,
Чотири  вівторки
Є  чотири  середи
Й  четвергів  чотири.
Є  чотири  п'ятниці,
Чотири  суботи,
Чотири  неділі.

Такі  маєм  квоти.

09.02.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2026

ШЛЯХ В ЄВРОПУ

Починали  непростий  шлях
З  третього  Майдану,
Заплатили  Сотнею
За  мрію  жадану.
Небесною  Сотнею,
Сіль-солей  Народу,
Торували  шлях,
Що  давав  Свободу.
Гірку  ціну  заплатили,
Тільки  нас  не  ждали
Й  щоб  колись  туди  ввійти
Завдання  давали.

"Зробіть  теє,  зробіть  цеє,
Зробіть  ще  оце..,"
Щось  зробили  та  Європа
Не  знесла  яйце.
Щоб  партнерством  розродитись,
Прийняти  в  родину,
Тільки  наймитами  гнули
І  дальше  гнем  спину.
На  труска́вках,  на  шпара́ґах
При  бабках  й  "спшонтанні",
На  будовах,  за  кермом..,
Та  не  в  об’єднанні.

Ми  просимось.  Нас  не  кличуть.
Ні  Захід,  ні  НАТО.
«Не  рівня  ви.  Вам  зробити
Ще  треба  багато».
Самі  б’ємось  на  полях
З  східною  ордою,
Не  спішить  Європа  й  НАТО
Ступити  ногою
На  землю  стражденну,
Що  кров’ю  стікає
Й  не  тільки  себе,
А  й  їх  захищає.

Скоро  піде  п’ятий  рік,
Ні  кінця,  ні  краю
Другу  Світову  (що  менша),
Якраз  пригадаю.
Коаліцію  створили  
В  перший  рік  війни,
Так  розширились  і  бились
Всі  зі  злом  вони.
Не  ляпали  в  кабінетах,
А  на  полі  бою,
Боролися  за  Свободу
Загальну  і  сво́ю.
І  перемогли  фашизм,
Плече  в  плече  ставши,
Не  язики,  -  зброю,  рать
В  бою  об’єднавши.

Нам  давали  й  дають  зброю,
Тільки  її  мало.    
Ще  казали  за  "поребрик"
Щоби  не  попало.

Один  Воїн  України
В  полі  з  автоматом
Б’ється  скоро  п’ятий  рік
З  Іудиним  «братом».
             
P.s.                                                                                                                      

Кажуть  може  у  30-тім
Європа  щось  вдіє
І  ота  Fata  Morgana
Вкотре  зажевріє…

31.01.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2026

РОЗМОВА З ПРИРОДОЮ

Йду  розмовляти  з  Природою,
З  мудрістю  тисяч  віків,
Те́пло  коли  й  з  прохолодою
Так,  як  колись  до  батьків
Йшов  босоніж  за  розрадою
В  перші  дитячі  роки́
І,  вдовольнившись  порадою,
Міцно  тримався  руки́.

Є  чому  вчитись  в  природи,
Бачити,  чути  її,
Твердь  привідкривши  і  во́ди
Відкриє  нам  й  тайни  свої́.

Я  йду  розмовляти  із  тра́вами,
Із  розмаїттям  тварин.
З  деревами.  В  росах  отавами.
До  інеєм  вкритих  билин.
Коли  замели  сніговії,
Морозне  повітря  іскрить
Я  вчуся  твердій  їх  надії,
Що  при́йде  відродження  мить.
Хурделиці,  віхоли  кануть
У  променях  Сонця  Весни
І  дні  благодатні  настануть,
І  з  фронту  повернуть  сини...

Усьому  свій  час  тут  під  зорями,
Під  Місяцем,  Сонцем,  дощем,
Під  грозами,  радістю,  болями..,
Що  серцю  приносять  той  щем.
У  Вірі,  Любові  й  Надії
Усе,  що  Природа  дає
Сприймаймо  належно  події,
Відкриймо  їй  серце  своє́.

23.01.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2026

ХОЛОДНА ЗИМА 2026

Не  збиваю  краски  я,
Кажу  так,  як  є,
Зима  в  двадцять  шостім  році
Вже  бере  своє́.
Випав  сніг  перед  Різдвом,
Перед  Новим  роком
І  морози  підійшли
Не  повзком,  а  кроком.
Зима  справжня,  як  колись,
З  снігом,  заметіллю
Де  морози  вже  під  двадцять
Тиснуть  по  довкіллю.
Снігу  гори  намело,
Скрипить  під  ногами
В  "Замково́му"  дітлахи
Юрбами  з  санками
Ковзаються  при  "Дубках",
Гамір,  крики,  сміх...
Знайшлось  місце  в  люту  зи́му
Дітлахам  для  втіх.

Інший  настрій  у  дорослих,
Бо  добра  немає.
Ожеледиця.  Війна.
Світло  пропадає.
Шість  годин  нема,  дві  є,
Зимні  батареї..,
А  на  дво́рі  місяць  січень,
Зима  в  апогеї.

Місяць  світить  в  чорнім  небі,
Зірки  миготять
І  нелегко  нам  збагнути
Кара?  Благодать?
Падає  на  грішні  душі
Під  Чумацьким  шляхом,
Тільки  пар  і  дим  кружляють
Засніженим  дахом  ...

20.01.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2026

ІГОРЮ ЯЦЕНТЮКУ

З  першого  дня  разом  з  сина́ми
Він  став  на  захист  Неньки-Мами,
Він  став  на  захист  України  
Нам  Богом  даної  країни.

Не  вибирають  рідну  матір,
Не  вибирають  рідний  край.
Це  просто  є  й  може  не  стати
Й  листя  не  дасть  зелений  гай.
Бо  його  вирвуть  із  корінням:
"Це  не  твоє́!  Облиш!  Віддай!
Не  бу́деш  ти  тут  більше  жити,
Тепер  не  твій  цей  земний  рай."
Одні  здаються  чи  тікають,
Чи  просто  в  спи́ну  із  ножем,
Коли  безкарно  обкрадають
Країну,  що  іде  вогнем.

А  інші  ціну  надвисоку  -
Сина  тримають  На  Щиті,
Що  найцінніше  для  Вкраїни
Віддав  у  молодім  житті.

Батько  Солдат  й  сини  Солдати
Але  душею  Генерали,
Прийшла  війна  і  вони  троє
Плече  в  плече  на  захист  стали
Того,  що  їхнє  споконвіку
Було  і  є,  і  все  буде́.
І  над  стражденною  землею
Ще  Сонце  праведне  зійде.

ГЕРОЯМ  СЛАВА!!!

13.01.2026  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2026

КОЗАК

Козак  наш  був  не  в  шароварах
Їх  шанував  й  боявся  Світ,
Бо  навкруг  себе  відбивав  тих,
Що  перелазили  наш  пліт.

З  заходу,  півночі  і  сходу
І  з  півдня  дерлася  орда,
Для  поневолення  народу,
Та  зупинялась  їх  хода.
Розбившись  об  силу  і  волю  
Народу,  що  свободу  мав,
Таку  от  маємо  всі  Долю  
За  що  нас  Бог  так  покарав?
Обдарувавши  тим  сусідом,
Що  все  вбиває  і  краде,
Історію  перевертає  
І  в  яничари  нас  веде.

ПРОКИНЬТЕСЬ!

Козаки  волають!
В  нас  всіх  тече  
Свята  їх  кров,  
Нас  не  здолали
Й  не  здолають
Це  є  основою  основ.
На  землі  древній  України,
На  землі  нашій,  на  своїй!
У  час  кривавої  війни
Впадати  в  відчай  не  посмій!

29.12.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2025

І. С. МАРЧУКУ

                   В  переддень  ювілейного  року
                   Генія  сучасності.

Марчука  у  кожну  хату!
Душу  має  він  багату
Спльонтану  з  різнокольо́рів
Із  наших  дивопросторів,
Українських,  розмаїтих
У  його  палітру  вдітих.

Там  Веселка  кольора́ми
Розійшлася  над  краями
І  дарує  людям  втіху,
Коли  ненці  не  до  сміху,
Коли  чорні  круки  Долі
Рвуть  края́ми...  Тихнуть  болі,
Дивлячись  на  праці  Майстра,
А  в  нього  їх  ціла  тайстра.
За  плечима,  за  роки́
Не  пускаючи  з  руки
Мольберт,  краски,  колунок
В  Світ  безмежний  його  крок.
Щоб  відкрити  людям  очі
Й  промінь  Сонця  серед  ночі
Проник  в  людські  душі
На  всій  Земній  суші.

Має  бути  місце  святу.
Марчука  у  кожну  хату!

31.12.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2025

ПІЗНА ВЕЧЕРЯ

-Чув,  Штефане,  я  в  тернеті,
Що  на́ніч  їсти  не  тра,
То  саме́  мені  торочит
Каждий  день  моя  стара.
Що  поправитисє  можна
Й  не  буде  сє  спати,
А  я  казов,  кажу  і  буду  казати!
Коли  хочу,  тоди  їм!
І  нема  ту  біди  в  сім.
Про  се  кажут  вже  й  дохтори,
А  не  тілько  я,
Ніби  в  мене  лєнія
Є  якась  своя́.

Вот  коли  ти  з'їв  обід,
То  хоче  сє  спати?!
Й  хоч-не-хоч  (як  є  можливість)
То  траба  лєгати.
Організм  "заправивсє",  
"Бензин"  не  шукає,
Й  рецептори,  що  хтє  їсти,
Зразу  відключає.
Вот  вони  і  хтєт  споко́ю
(ну  хоч  би  з  годину)
І  присилуют  до  сну
Ту  ситу  людину.

-А  ти  провду,  Йване,  кажеш
В  мене  таке  бу́ло,
Як  на  за́робітки  в  Польщу
Мене  потєгнуло.

Робивєм  коло  худоби,
То  неле́гка  штука,
Але  була  все  в  обід
В  мене  єдна  му́ка.
Я  з  ґосподарем  обідов
(їди  до  відвалу),
А  коли  наївсє,
То  конов  помалу.
Так  мені  сє  хтіло  спати,
Що  тобі  не  передати.
На  стрих  в  тюки  сє  запхаю
Й  хоч  п'єть  мІнут  подрімаю.

-  Ну,  а  я,  шо,  Штефку,  ка́жу?!
На́ніч  траба  їсти,
Би  на  стрих  не  лізти.
Бо  наїшсє,  хочеш  спати
І  не  тра,  щоби  лєгати,
Лиґати  піґулки
І  нічні  прогулки
По  стели  вочами
Замінєтьсє  снами.

Ясно,  міру  траба  мати
Й  всьо  в  вонтробу  не  кидати!
Вівсянка  то  сила!
(й  сало  не  могила).

-Так,  Їване,  так.
В  каждого  свій  смак.
Нутро  потребує
Й  най  си  посмакує.

p.s.          ВІВСЯНКА  

             Два  стакани  вівсянки  залити
             трьома  стаканами  кип'ятку.
             Помішати.Стоїть  прикрите  15  хв.
             Додати  стакан  молока,  поставити
             на  вогонь.  Закипить,  посолити  і
             додати  вершкове  масло.  Помішуємо
             дві  хвилини.  Кришка.  Витримка.
             Готово.  Смачного!

27.11.25  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2025

ДОРОГА

 [i]Присвячую  
               Владиці  Димитрію[/i]

Нас  Бог  веде  дорогою.
Чи  знаємо  куди?
Наївно  сподіваємось,
Що  наші  то  сліди.

Пробуджуємось  ранком,
Плануємо  свій  час,
Милуємось  світанком
Де  Сонце  гріє  нас...
Тільки  не  так  складається,
Як  думаємо  ми
(часто  таке  трапляється
між  нами,  між  людьми).
От  так  й  мене  сьогодні
Господь  направив  в  Храм,
В  Улашківську  Обитель
Отців  Василіян.  

На  дво́рі  дощ  осінній,
Все  сіре  і  сльота,
А  в  Храмі  Служба  Божа,
Владика  і  Свята
Недільна  Літургія
Єднає  душі  нам,
Вселяється  Надія,
Що  з  Богом  ти,  не  сам.
Й  мурашки  йдуть  по  тілу,
Церковний  хор  звучить,
Елей  душі  і  тілу,
Життя  прекрасна  мить.

Як  добре,  що  дороги
Ведуть  до  Храму  нас,
Єднаючи  з  Всевишнім,
Вагу  там  має  час.

16.11.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2025

МІНДІЧГЕЙТ

-Що  сє  творит  в  нашім  кра́ю?!
То  якісь  цуда́!
Вот  скажи  мені,  Штефане,
То  всьо  йде  куда?

Вже  всьо  вкрали,  обікрали,
Вже  сє  і  до  дна  дістали.
Так  ми  думали,  гадали
Та  дальше  крадут,  як  крали.
В  двадцєть  другім  Спартц  казала,
Що  крадут!  Ганьба!!!
Чи  ти,  бабо,  водуріла,
Чи  клепки  нема?!
Щоби  крали  при  війні?!
З  того,  що  дают?!
Як  таке  казати?!
Най  підут  знайду́т!!!

Та  вона  всьо  добре  знала,
Бо  з  наших  тере́нів
Й  розуміє,  як  сє  робит
Ту  між  "бізнесменів".
І  кричали  й  проклинали.
Зрадниця!!!  Услід  гукали,
Бо  правду  відкрила,
А  її  на  вила...

І  що  маєм  за  три  ро́ки?
Були  квіточки,  а  тепер
То  вже  система,
В  воєнні  ро́ки.
То  не  крадіж.  То  не  зрада.
Ворог  в  нашій  хаті,
Щоби  ми  навіть  забули,
Що  були  багаті.
Що  в  нас  землі  найродючі,
Моря,  ліси,  гори...
Неосяжні,  надпрекрасні
На  Землі  простори.
Владу  віддали́  чужинцям,
Про  себе  і  дбають,
Все,  що  краще,  забирають,
А  нарід  вбивають.
Обікрали  на  мільярди
і  що  з  того  ?  Пшик.
Крали,  крадуть.  Й  будуть  красти?
Невже  кожен  звик?!
По  інакшому  не  бу́де?
Народу  нема?
Українців  в  Україні,
А  суцільна  тьма?!

Двадцять  сьомого,  вже  вко́тре,
Будуть  роздирати
Й  нескорену  Україну
До  землі  згинати.
Щоб  віддали,  що  в  нас  взяли,
Щоб  війська  нестало,
Щоби  панам,  як  й  століття,
В  зуби  заглядали.
Щоби  з  нашого  нам  сто́лу
Тільки  крихту  да́ли,
Щоб  нащадки  знов  рабами
З  голоду  вмлівали...

Виявляється  туфта  це,
А  не  документ,
От  такий  в  верхах,
В  нас  асортимент
Вищих  посадовців,
Ніби  урядовців.

Не  з  такого  становища
Нераз  виходили,
Велич  Предків,  Козаків!
Додасть  снаги  й  сили.
Луг  Великий  зашумить,
Дніпро  збуреві́є
І  у  спалених  степах
Ще  зерно  засіє.
Відродиться    -  УКРАЇНА!!!
Справжня  не  чужинська,
Благословить  на  звитягу
Рука  Материнська.

Рука  Матері  Вкраїни,
Що  дає  нам  Силу,
Бусурманів,  яничарів
Звести  у  могилу!

СЛАВА  УКРАЇНІ!!!

23.11.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2025

ТАКЕ ЖИТТЄ

-Здоров,  Йване,  щось  ти  скажу
Читов'єм  в  тернеті
(таке  тобі  не  напишут
в  районній  ґазеті).
Ми  думаєм  лиш  тепер
Тако  тєжко  жити?
Нє,  так  каждий  у  свій  час
Мусів  вовком  вити.

В  43-тім  році  до  нашої  ери
Писов  Цицерон  на  древнім  папери.

Робит  бідак  без  кінцє
І  нема  на  нім  лицє,
Всьо  життє  тако  ґарує
Й  слова  доброго  не  чує,
А  багатий  живе  з  то́го,
Що  все  гробит  хлопа  сво́го,
Який  коло  него  є
І  всьо  сво́є  віддає.
Всьо,  що  має,  заробив,
Ніби  му  хто  розум  взєв,
Бо  він  пан,  а  ти  голота
Й  в  каждого  своя  робота.

А  вояка  тих  обох,  
Як  тра,  захищає
Тай  з  того  трафунку
Тоди  свій  зиск  має.
Платники  податків
Платєт  за  всіх  трох,
Банкір  обкрадає
Вже  всіх  чотирох.
Круг  пальцє  обводит
Юрист  п'єтьох  зразу,
А  шість  дохтору  платєт
За  біль  чи  заразу.
Сім  бандит  в  страху́  тримає,
А  політик  з  всіх  зиск  має,
Оббирає  тих  восьмох
І  скажи,  хто  тутка  лох?

І  так  є  тисячі́  років,
Скілько  вже  було  тих  кроків
Би  то  всьо  змінити
І  по  людски  жити.
Та  податки  накладают
Бідним,  не  багатим,
Бо  си  думают:  "А  як?!
Єнче  ми  всьо  втратим!
Хоч  голота  й  ніц  не  має
Та  їх  є  багато,
По  копійці,  по  копійці
Тай  нам  вічне  свято".

Так  думают  і  так  роблєт
Ті,  що  на  вершині,
А  ви  ціхо,  не  рипайтесь,
Десь  тамка  вдолині.
Таке  життє  між  людьми,
Таке  збудували,
Щось  сє  пірґали,  як  звикле,
Й  тихо  шляхували.

-Ая...  Ая.  Так,  Штефане,
Такі  в  Світі  блуди,
Таке  собі  приробили
На  сій  Земли  люди.

09.11.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2025

ЛЮБІТЬ МЕНЕ І УКРАЇНУ

                           [i]  Артему  -  воїну  з  2019  р.
[/i]
"Люби  мене  і  Україну"  -
                             розмову  воїн  
 З  матір'ю  веде,
                             коли  в  перерві
Між  боями
                             Starlink  обох
На  мить  зведе.

Сказати  хочеться    
                               багато,                          
Тільки  немає
                               отих  слів,
Щоби  тривогу
                               відвернути
Воїн  хоча  б  
                               на  мить  зумів.
ВІд  серця  матері,
                               бо  знає,
Що  їй  нелегко
                               в  тих  думках,
Душі  ж  частина
                               нероздільно
Перебуває  у  синах.

Для  матері  він
                           все  дитина,
Цього  ніхто  
                           не  відбере́,
Там  за  вікном  
                           воєнна  днина
Й  він  автомат  
                           до  рук  бере.

Бо  не  за  славу  
                           й  не  за  гроші,
Порядну  пасіку  
                         й  ставок,
А  за  дітей,  дружин,  
                         родину,
За  Наш  Народ  
                       її  синок.

Не  розірвати  
                     пуповину,
Що  з'єднує  
                     таких  людей.

ЛЮБІТЬ  МЕНЕ  І  УКРАЇНУ!

Це  квінтесенція  ідей.

01.11.2025  р.                    





             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2025

ПОДАРУЙТЕ СОБІ ДЕНЬ

А  ви  прожийте  день  
                 без  планів,
Ви  подаруйте    
                   собі  день,
Без  тих  надмірних
                   нервостанів
І  добротишу  
                   наберіть  до  жмень.
Там  Сонця  променя  
                   торкніться  золотого,
Вдихніть  на  повні  
                     груди  тишину,
З  потоку  вирвіться  
                       буденного,  нудного,
Направте  взір  
                       не  в  землю,  в  вишину.

Із  дому  вийдіть
                     і  пірніть  в  життя,
Таке,  яке  круг  вас
                       у  сьогоденні
І  не  забудьте  
                       винести  "сміття",
Що  вам  принесли  
                       клопоти  буденні.
Ви  просто  йдіть.  
                     Куди?  Душа  підкаже.
Там  ви  побачите,
                     що  небо  голубе!
Що  осінь  
                     кольорами  в'яже,
Щоб  показати
                     в  всій  красі  себе.

Зайдіть  в  той  день,
                 візьміть  його  на  згадку,
Відчуйте
                 життєдайний  дар,
Через  проблеми  
                 перекиньте  кладку
Й  душею  
                 зачерпніть  нектар!

Ви  подаруйте  собі  день...

22.10.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2025

ХЕЛЛОВІН

-Скажи,  Йване,  що  то  з  нами?!
Всіх  даруєм  гарбузами,
А  то  значит,  що  йди  гет
Й  не  сміти  на  мій  паркет?!
Кажут,  що  старі  все  ниют,
Молодим  мозґи  вправлєют
Ну,  а  шо  скажи  не  так,
Як  кругом  такий  бардак.

Сего  не  було  ніколи,
Ше  колим  ходив  ло  школи,
То  ми  всяке  витворєли,
Фіри  на  дах  виставлєли,
Фіртки  й  брами  смо  здоймали
І  по  ко́рчах  десь  ховали.
Але  то  всьо  наше  бу́ло
Зпоконвік  сє  не  забуло,
Так  робив  мій  прадід,  дід
Здавна  тєгнисє  той  слід.

Ну,  а  се  сє  звідки  взєло?
Щоби  зараз  нє  трафлєло.
Десь  най  сим  сє  контитуют
Але  нам  не  експортуют.
В  каждого  є  свій  звича́й,
Й  десь  його  не  позичай
Бо  се  сє  не  позичєє
Ну  се  бігме  шлях  трафлеє!
Хтось  буде  в  світа́х  водив
Козу  і  Маланку?!
Чи  віночки  з  Зеленсвєт
Приб'є  си  до  ґанку?

А  ми  взєли  гарбузи,
Вибрали  їм  вочи,
Засвітили  там  свічки,
Плакати  сє  хочи.
Ще  й  роки́  поназивали
Якимись  Биками,
В  нас,  що  сво́го  вже  нема,
До  к....ї  мами?!

-Та  не  злисє  ти,  Штефане,
Мо  ще  всьо  на  місце  стане,
Знов  будут  колядувати,
Мерли́х  звикле  шанувати,
Як  колись,  тихо  з  свічками,
А  не  з  тими  гарбузами.
Літают,  сміютьсє,
Скелетами  б'ютьсє,
Страшут  вовкулаками,
Лазєт  вурдалаками.
Мо  десь  в  Анґлії  так  й  траба
В  них  такі  звича́ї,
Але  нащо  нам  сево
В  нашім  древнім  краї?

-Ой  так,  Йване,
Тра  ставати,
Підем  гарбузи  ховати,
Бо  не  з'їсть  свинє  ні  кнур
Висадєт  гарбуз  на  мур
Й  бавлєтьсє  в  американців
Чи  яких  других  маланців.

Вам,  що  свого  мало,
Чи  вас  закарало?!
Чужим  не  втішайтесь,
Й  свого  не  цурайтесь.

21.10.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2025

СТАРА БДЖОЛА

Стара  бджола  до  вулика  не  повернула,
Ніч  провела  одна  на  самоті,
Вона  все  пам'ятає,  не  забула,
Ті  спільні  дні  у  гурті,  молоді.

Її  побачив  ранком  на  будові,
Не  десь  внизу,  а  метрів  висоти  семи,
Де  горизонти  вранішні  бузкові,
Сиділа  тихо,  не  рухнув  крильми.
Взяв  на  долоню,  дав  води  краплину,
Ледь  доторкнулась  й  тихо  поповзла,
Поклав  у  тінь,  поспілкувавсь  хвилину,
Життя  дорога  нас  отут  звела.
Та  жде  робота,  згодом  трудівницю
Відвідав  ще  раз,  а  вона  вже  "спить"...
Завершила  трудів  вервицю,
Така  була  її  остання  мить.
Все,  що  "записано",  зробила,
Земний  пройшовши  шлях,
По  собі  пам'ять  залишила
У  новостворених  роях.

І  буде  мед,  і  будуть  квіти,
І  розмаїтії  плоди,
Коли  усі  Природи  діти
Залишать  по  собі  сліди.

25.07.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2025

АНТАГОНІЗМИ

Щоб  оцінити  біле.  Чорне  треба,
Відчути,  мати  чи  пройти,
Щоб  порівняти,  щоб  збагнути
І  манівцями  не  іти.
Не  знаючи  чого  шукати,
Яке  воно  на  вид  чи  смак,
На  гра́блі  вкотре  не  ступати
Й  відчути  той  незримий  знак.

Що  таке  тиша  -  натовп  скаже
І  смуток  -  справжнє  щастя  дасть,
Що  таке  Сонце  -  дощ  покаже,
Здоров'я  -  зболена  напа́сть.
Життя  клубок  антагонізмів,
Все  пізнається  в  множині,
Від  ейфорій  до  катаклізмів
Немає  того  в  однині.

Тому  й  присутність  оцінити
Можливо  тільки  у  той  час,
Коли  одержите  відсутність,
Яка  і  об'єднає  вас.
(коли  там  є  чого  єднати)
Часом  разо́м,  та  в  самоті,
Бо  не  усім  дано́  пізнати
Справжнє  єднання  у  житті.

13.10.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2025

ВОСКОВА СВІЧКА

Ви  чули,  як  потріскує  
                           свічка?
Ні,  не  тріскає,  такий
                           в  неї  звук,
Неквапливо,  немов  
                         тиха  річка,
Віддає  тепло  бджіл
                         й  людських  рук.

Так  горить  для  людей
                         вже  віками
З  конопель  чи  з  сосни
                         її  ґніт,
Споконвіку  все  пахла
                       меда́ми
І  топила  у  людях
                       той  лід,
Що  приходив  у  душу
                       чи  тіло,
Був  назовні,  чи  десь
                       в  глибині,
Забирала  його,
                   щоби  гріло,
Щоб  душа  не  була
                 в  полині.

Коли  гірко  буває
                 і  темно,
Коли  холод  вповзає
               у  дім,
З  отим  звуком  не  так
             вже  і  щемно,
Помагає  він  вижити
             всім.
Вбереже  вас  ця  свічка
             від  грому,
Як  освя́тите  в
             церкві  її,
Оберіг  занесете
             додому,
Принесете  надію
           сім'ї.

Призабули...  

В  нас  блага
               за  гроші,
Натурального  майже
               нема...
Промайнули  дні  гожі,
             хороші,
А  попе́реду  довга
             зима...

10.10.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2025

В НАС МАЄ БУТИ ЧАС НА СЕБЕ

В  нас  має  бути
                     час  на  себе,
Щоби  побути  десь
                     на  самоті.
В  нас  має  бути
                   час  на  спо́кій,
Щоби  пізнати  сенс
                   у  швидкоплинному  житті...

06.10.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2025

ЦІННІСТЬ

Не  страшно  втратити  щось  цінне,
Душі  і  тілу  дороге,
Гірше  не  бачити  безцінне,
Що  поряд  нас  в  житті  іде.

Коли  це  є  -  не  помічаємо
От  є  воно  собі  тай  є,
Подумаєш,  десь  Сонце  ранком
У  мирних  днях  тихо  встає.
Батьки  з  постійним  піклуванням
"Крадуть"  у  тебе  вільний  час.
Вода  джерельна  прохолоду
Дарує  спраглим  повсякчас.
Ступаєш  там  де  заманеться  
У  тебе  дім  є  і  сім'я,
Дитина  в  радості  сміється,
Навкруг  засіяні  поля...

Й  ще  безліч-безліч  "діамантів",
Які  приховують  свій  блиск,
В  ми  мов  в  катрана́х  бреде́мо,
Шукаючи  примарний  зиск.

Нічого  вічного  немає,
Рано  чи  пізно  все  минеться,
Нехай  душа  в  суєтних  буднях
До  справді  цінного  торкнеться.

28.09.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2025

ЖИТТЯ НЕ ПРОСТО ВДИХ І ВИДИХ

   "Те,  що  віддаєш,  завжди
                                     повернеться  до  тебе".
                                                                                             В.Черчілль

Життя  не  просто  вдих  і  видих,
Там  миті  є,  що  захоплюють  дух,
Від  вражень,  поступу,  емоцій,
Від  слів  надприємних  на  слух.  

Коли  ти  живеш,  не  існуєш,
Той  час  мов  джерельна  вода,
Ним  спрагу  душевну  вгамуєш,
Там  впевнена,  горда  хода.
Без  фальші,  лукавства  і  злоби,
Без  заздрощів,  ліні  і  чвар,
Без  зайвих  утіх  для  утроби,
А  справжній,  життєвий  нектар.

І  ба́йдуже  де  ти  і  хто  ти,
Різниці  нема,  яких  фах,
Ти  сам  шлях  під  Сонцем  торуєш,
Тримаючи  Долю  в  руках.

14.09.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2025

СТРАХ

-Чи  не  страшно,  діду,  вам?

-А  чо  сє  бояти?!

-  Ну  та  як.  Ви  вже  старі,
Вже  час  сє  збирати.
Вже  роки  летєт  згори
Й  тра  фінішувати.

-  Нє,  не  страшно.  Щось  ти  ска́жу
І  на  цеглі  ти  докажу,
Що  то  значеннє  немає
Скілко  тут  сє  шкандиба́є,
Скілько  вже  зробив  єс  кроків
Й  скілько  пролетіло  ро́ків.
Бо  то  сенсу  ніц  немає,
Коли  цегла  пролітає
Чи  якийсь  другий  трафунок,
Й  єнчий  часу  вже  рахунок.

-  Та  хіба  цегла  літа́є?!

-Так.  Й  таке  в  життю  буває.

Всяко  є  і  не  збагнесє
Звідки  тото  всьо  бересє.
Я  так  лиш  примі́ром  кажу
І  до  цегли  суть  прив'яжу.

Вот  дивисє,  ми  з  тобов
Йдем  вночи  з  роботи,
Відробили  свою  зміну,
Вже  нема  гризоти.
Звізди  світєт.  Місєць  гріє.
Десь  пес  заснув  в  буді
Й  траба  статисє  тогди
Вот  такому  цуді.

Летит  цегла  десь  з-за  хмар
І  валит  нє  просто  в  твар.
Вот  був  дід  і  вже  нема,
Вот  така  прийшла  сума́.
Й  що  поробиш,  так  сє  стало
Скажут,  що  років  немало
Дідо  ту  пожив  і  руки  зложив.

Ну,  а  що  як  цегла  та
Прилетит  до  тебе?
І  таку  молоду  душу
Бог  возьме  до  себе.
Де  тоди  твої  роки́?
І  причім  тут  мо́ї?
Й  то  на  скілько  хто  здоптов
Вже  сандали  сво́ї.

-  Хіба  може  таке  бути?!

-  Всьо  в  життю  буває.

Ще  раз  кажу,  се  примір
Й  най  Бог  відвертає.
Я  до  того  ти  веду,
Що  страху́  не  маю
Від  того,  що  так  давно
Тутка  пробуваю.
Жити  траба  каждим  днем,
А  буде,  що  бУде,  
На  сім  Світі  віки-вічні
Ніхто  не  пробуде.

Не  рахуй  свої  роки́,
Бо  то  марне  діло,
Викинь  дурне  з  голови
Й  по  життю  йди  сміло.

21.09.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2025

СКЕПТИКАМ

Кепкуйте,
                 а  я  буду  писати,
Мережити,
                 творити  Сло́ва  Храм,
Собі  не  залишу́
                 нічого
Те,  що  зведу  із  нього,
                 все  віддам.

З  духовного
               зведу  матеріальне,
Думку  запишу,
               щоб  жила  сама,
Ішла  між  люди
               й  в  формі  діалогу
Вела  розмову  тихо
               між  двома.

28.08.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2025

СОНЦЕ

-  Здоров,  Йване!  Як  робота?
Чи  плявдує,  чи  гризота?
Сонце  сильно  докучєє?
Шлях  тебе  ще  не  трафлєє?

-  Шо  тобі,  Штефку,  сказати,
До  всього  тра  щастє  мати,
До  роботи,  до  погоди,
До  дощу  й  до  прохолоди.

-  Помінєвсє  клімат,  Йване,
І  передчуття  погане,
Шо  чекают  катаклізми
На  всі  живі  організми.

-  Як  смо  були  бахурєма,
То  погода  не  проблєма,
Пекло,  гріло,  дуло...
Нам  всьо  єдно  було.
Ну  а  нинька  Сонце  праже
Хмарина  сє  не  покаже,
Вітер  не  подує,
Вот  так  хлоп  й  ґарує.

-  Й  чим  сє  тамка  контитуєш,
Коли  кажеш,  що  ґаруєш?

-  Всьой  в  роботі,  як  в  смолі,
(  хоч  й  не  тиснут  мозолі)
Тра  сє  наробити
Аби  толь  встелити.
Перше  влєли  на  панелі
Із  смоли  мастила
Би  потому  сє  до  неї
Перша  толь  вчепила.
Далі  дамо  другу
І  так  йдем  по  кругу.
То  всьо  траба  вогнем  гріти
Зверха  ще  ти  Сонце  світи,
Поверх  сорок  без  тінИ,
Плюс  ще  пражишсє  в  вогни,
Грієш  смолу  й  толі
І  бредеш  поволі.
Ще  вогнем  стики  стєгаєш
Хочеш  гаком,  хоч  клєкаєш
І  так  цалий  день
Пекельний  вогень.
Нас  тамка  лиш  двоє
Пражит  тіло  своє.

-  А  я  виджу  ти  зчорнів,
Як  той  негр  з  Сахари,
Думов,  що  ти  може  їздив
З  Ганьков  на  Канари?

-  Їжджу,  Штефку,  на  колінах
Тай  грію  суглоби,
Тече  вода  із  чола
Й  лєю  до  вонтроби.
Та  до  восени  вже  йде,
Бузьки  відлетіли,
Нарікати  нема  чо,
Маєм,  що  хотіли.

04.09.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2025

БДЖОЛА СТВОРІННЯ НЕПРОСТЕ

Бджола  створіння  непросте,
Робоча  -  двадцять  й  день  росте.
Яйце,  личинка,  лялечка
І  до  роботи  змалечка.

На  третій  день  вже  чистить  соти,
Кормить  личинок  молочком,
Повно  у  вулику  роботи
Потрібен  догляд  за  гніздом.
Тягнути  соти,  прибирати,
Кормити  матку,  трутнів,  плід,
Температуру  сталу  дати
Й  по  третім  тижні  у  політ!
Ще  нектар  в  мед  переробити,
З  пилку  надкорисну  пергу,
Прополісом  щілини  зшити
До  всього  маючи  снагу́.

Коли  в  гнізді  срок  відробили,
Стають,  невтомні,  накрило
І  вже  літа́ють,  що  є  сили,
Сімейство  з  медом  щоб  було́.

Так  майже  сорок  днів  в  роботі,
Без  сну,  передихнувши  ніч
В  відведеній  їм  часом  квоті
Стирають  крила,  ясна  річ.
Їх  сторожа  не  пустять  в  вулик,
Вони  падуть  або  летять
Подальше  і  не  повертають...
Отак  живе  бджолина  рать.

Від  Сотворіння  до  сьогодні,
Себе  тримаючи  і  Світ,
Запиленням  земного  цвіту,
Дарують  нам  землянам  плід.

Бджола  створіння  непросте...

18.07.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2025

КОЛИ ВЖЕ СТАНЕМО НАД ПРІРВОЮ

Коли  вже  станемо  над  прірвою
І  краю  край  там  узримо,
З  надією  вже  безнадійною
Й  війну  війною  назвемо́,
Тоді  й  піде́мо  всі  до  бою,
Назад  дороги  не  буде́,
Візьмемо  все  своє  з  собою  
Те,  що  у  бій  нас  поведе.
Вже  не  за  себе,  за  онуків
Бо  ми  проспали  мирний  час,
Не  дослухаючись  до  звуків,
Коли  набат  звучав  для  нас.

Немає  іншої  країни,  
Немає  іншого  Дніпра
І  заграниці  для  заміни,
Немає  в  чужинІ  добра.

Коли  вже  станемо  над  прірвою
То  зрозуміємо  тоді,
Що  "друзів"  ніби  і  багато,
Раду  ж  даси  лиш  сам  собі.

22.05.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2025

РОБОТЯГИ

Мужики-трударі  на  землі,
             під  землею,  вгорі...
В  дійсність  втілюють  все,
             що  десь  думка  несе,
Що  під  зорями
               бачимо  зримо.

Йдуть  у  спеку  й  мороз,
           вітер,  дощ  серед  гроз,
Задум  їхні
           народжують  руки,
Щоб  спожили  
           і  діти  й  онуки.

В  них  засмага  не  пляжна,
Вена  рук  такелажна,
Мовчазна,  чоловіча  робота,
Яка  кроком  по  кроку,
День  за  днем,  рік  по  року
Видає  нагора́  результат.

Їхня  спільність  міцна,
Їхня  щирість  без  дна,
Вони  крутять              
                         цю  дивну  планету.
Там  не  ждуть  похвали,
Та  не  треба  й  хули,
Просто  вдячності
                         їм  на  палету.

10.05.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2025

ПОДАТКИ

-Шо,  Їване,  як  здоров'є,
Курей  твоїх  поголов'є
Вже  сє  несе,  чи  лиш  так
Бис  не  забув  яйцє  смак?

-Шо,  Штефуню,  ти  сказати,
Гріх  на  то  всьо  нарікати
Бо  сего  то  троха  є,
Та  глодже  нутро  моє́
Думка  про  пода́тки
Й  всілякі  вида́тки.

-Шо  тє  може  там  глодати
І  шо  в  тебе  можна  брати,
Як  нічо  не  маєш,
Чо  переживаєш?!  

-Та  не  в  мені  єднім  справа
Під  Сонцем  таких  орава,
Ну  вот  подивисє,
А  потому  злисє.

Платимо  податок  з  гро́шей,
Які  заробили,
За  які  ти  ґарувов,
Витєгов  си  жили.
Далі  платиш  з  тих  гро́шей,
Як  си  щось  купуєш,
На  якесь  там  ПДВ
Вже  кудась  фундуєш.
І  потому  з  тої  речі,
Яков  володієш,
Знов  податок  заплати,
Так  грошима  й  сієш.
За  землю,  за  хату,
За  труби,  за  дроти,
За  сеє,  за  тоє...
Та  купа  гризоти!
Ти  купив  то  всьо  за  гроші
Й  з  них  сплатив  податки.
То  виходит  три  рази́  
Хлоп  має  вида́тки?!

-Ну  ти,  Йване,  й  закрутив,
Шо  ми  можем  знати,
А  не  сплатиш,  щей  пеню
Можут  ти  впаяти.
На  сім  Світі,  хоч-не-хоч,
Мус  за  всьо  платити
Й,  як  той  вуж  на  рондли,
Щодень  сє  крутити.

30.03.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2025

ПО ШОПЕНГАУЕРУ

-Здоров,  Йване.  Як  життє?
Я  не́  ка́жу  про  ниттє.
Чим  сє  нинька  контиту́єш?
Пірґаєшсє  чи  ґару́єш?

-Я  тако  скажу,  сусіди,
Ми  й  самі  си  робим  бІди.
Казов  колись  Шопенга́вер
(тато  був  банкір  не  бавер)
То  фільозоф  знаний
Й  радник  непоганий.

-І  шо  ти  нарадив,  Йване,
Чим  заго́їв  твої  рани?
Чим  ти  душу  звеселив?
Що  тє  мудрого  навчив?

-Ну,  приміром,  для  старих
Би  не  було  ниттє  в  них.

Тра  менше  ілюзій
Й  не  буде  контузій.
Діти  нам  нічо  не  винні
Й  чо  сє  сподівати,
Що  довіку  коло  нас
Все  будут  скакати.
Сво́є  в  них  тепер  життє,
Не  надоїдай,
Тихо  дуй  си  в  дві  дєри
Й  своє  місце  знай.

Далі.  Друзів  траба  мати
І  поза  сімйов,
Би  було  з  ким  говорити,
Вот,  як  ми  з  тобов.

І  самому  тра  побути,
Не  надокучати,
Би  для  роздумів  можливість
Спокійно  си  мати.

Траба  мати  троха  гро́шей
(так,  про  чорний  день),
Хто  ти  дасть,  як  тобі  тра
Й  ти  вже  старий  пень?
Незалежним  траба  бути
Й  в  позу  не  ставати,
Ніби  тобі  хтось  задурно
Має  щось  давати.

Ще  не  траба  гнатисє
Бути  молодим,
Кілько  с  назбиров  років,
То  й  йди  з  скарбом  тим.
Вічно  молодим  не  будеш,
Ми  тамка  вже  бу́ли
І  того  нектару
У  свій  час  сьорбну́ли.
Чо  марікува́ти,
Не  тра  сє  бояти
Бо  старість  то  дар,
Достиглий  нектар.

А  ще  тра  сє  далі  вчити,
Нове  розумом  спожити
Бо  то  є  багатство
Не  мозґів  ледацтво,
Щось  мудре  пізнати
Й  в  склероз  не  впадати.

І  звичайно  сила  тиші,
Внутрішнього  миру,
Період  свободи,
Відсутність  пориву,
Метушні  без  краю
І  думок  розмаю.

Вот  такого  вчит  фільозоф,
Коли  стов  вже  сивим,
Вот  таке  життє,  Штефане,
Вмій  бути  щасливим.

ХРИСТОС  ВОСКРЕС!!!

20.04.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2025

"КВІТИ" ВІЙНИ

Ви  запитайте  у  солдата:
"Думки  про  що  там  на  війні?"
Коли  навкруг  усе  палає,
Коли  й  повітря  у  вогні.

Він  там  чекає  просто  тиші,
Щоб  не  ревло́  і  не  гуло́,
Щоб  не  шипіли  в  небі  дрони
Й  червоних  "квітів"  не  було́.
Касетних,  фосфорних,  фугасних...
На  чорнім  фоні  й  голубім,
Де  душу  ріже  рев  худоби
У  мертвих  селах  над  тим  всім.

Там  і  залізо  душу  має,
Свого  солдата  стереже,
Коли  не  треба,  не  поїде
Обом  майбутнє  вбереже.
Туди  нелегко  повертатись
(це  зовсім  непрості  слова)
Та  друзі  там  й  в  руках  солдата
Ота  гетьма́нська  булава,
Що  бореться  на  самім  вістрі,
Вона  воює,  не  блистить,
Жертовна  місія  солдата
Вкраїнську  землю  захистить.

І  прийде  ранок,  прийде  тиша,
Над  житом  небо  голубе
І  найрідніші  в  світі  руки
Обні́муть,  воїне,  Тебе.

22.03.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025

АНАТОЛІЮ СКРИЦЬКОМУ

На  пару  днів  із  бою,
З  війни  прийшов  солдат,
До  рідного  порога,
Де  не  звучить  набат.
В  очах  безмежна  втома:
"Чому  ми  там  одні?
Чому  нас  не  замінять
В  пекельному  вогні..."

Тут  мир,  війни  немає,
Тут  гамір,  навіть  сміх,
Він  третій  рік  воює,
Невже  один  за  всіх?
Він  не  виходить  з  дому,
Навкруг  якесь  не  те,
Тут  не  живуть  війною...
Там  ж  віхола  мете.
Жорстока  і  безжальна,
Калічить  й  нищить  плоть
Під  рев  гармат  у  полі
З  наказом:"Не  відходь!!!"

А  за  вікном  весна,
Лелеки  повернули,
Два  світосприйняття
В  один  і  той  же  час.
Й  в  сумних  очах  солдата:
"Ви  зрозумійте  нас..."

10.03.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025

КОМПЕТЕНТНІСТЬ

-Вот  скажи  мені,  Штефане,
Чи  колись  кінец  настане,
Чи  так  довго  бу́де,
Що  невчені  люди
Будут  керувати
Й  вказівки  давати
(в  чім  анальфабети).
Чи  якісь  секрети
Вони  такі  знают,
Шо  всюда  сє  пхают?

Вот,  приміром,  нє  поставлєт
Керувати  шпитале́м.
Як  ти  думаєш?  Чи  більше  буде
В  хворих  й  лікарів  проблем?
До  хірурга  прийду  я
Й  буду  му  казати,
Шо  він  має  бідакови
В  шлунку  відтинати.
Які  пити  всім  піґулки,
Шо  в  защик  набрати,
Як  то  траба  класти  пломби
Й  пеньки  корчувати.

-  Шо  ти,  Йване,  терендиш!
Де  тому  сє  взєти?
Та  то  траба  клепку  мати,
Би  таке  щось  втєти.
Тра  сє  вчити  пару  літ,
Захистити  синий  квіт,
Попрахтикувати,
Аж  тоди  сє  брати
До  справи-поради,
Бо  не  даш  си  ради.

-А  шо  в  нас  сє  нинька  діє?
Жне  зовсім  не  той  хто  сіє,
Тай  сіют  не  так
І  жнут  аби-як.

-  Так,  Їване,  так,  Їване,
Відчуттє  маю  погане,
Корабель  на  рифи  йде,
А  штурвал  в  кого  буде?
В  кока?  Капітана?
Чи  бурє  багряна
Понесе  на  скали,
Бо  так  скерували?

-  Не  тонули  й  не  потонем,
Рифи  оминемо,
Бо  надіялись  на  себе
І  тепер  буде́мо.
Виправимо  корабель,
Вийдем  на  фарватер
Недарма  віки  нас  вчила
Наша  Альма-матер!

22.01.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025

ЗАВОРІТ ГОЛОВИ

-Будь  здоров,  сусіде  Йване,
Тобі  мозок  ще  не  в'яне?
Ще  сє  в  чімось  розумієш?
Чи,  як  я,  вже  тумані́єш?

Вжем  не  раз  за  розум  бровсє,
Вже  не  раз  я  заріковсє,
Шо  не  буду  сє  дивити,
Слухати  й  переставлєти
В  голові,  шо  там  несут,
Бо  по  провді  то  є  цуд!

-Ну  і  шо  тє  так  затєло?
Шо  тє  там  за  розум  взєло?

-Всі  чекают  "ігурацію",
Обертают  ситуацію,
Каждий  каже,  шо  си  хоче
В  голова́х  не  мозґи,  клочє!
Чув  єс,  шо  тамка  казали?
Шо  Канаду  би  забрали!
Гренландію  і  Панами
Той  кавалок  з  канала́ми!!!
Шо  то  сє  на  Світі  діє?!
Шо  в  них,  в  тих  мозґах  сє  сіє?!
Во́йні  конец  за  добу́!
Чи  всьой  Світ  летит  в  трубу?!

Двадцєть  першого  нас  во́зьмут
Гамери́ки  штатом
Й  розцюлюємсє  (вже  вко́тре)
Але  з  другим  "братом".
Всьо.  Войні  тоди  конец.
Казали  за  до́бу,
Заберут  з  наших  полів
Враз  тоту  худобу.

-Язик  в  тебе  без  кісток,
Ну  ти,  Штефцю,  втєв.
Тобі,  шо  хіба  з  горєчки
Сей  сє  сон  приснив?

-  Нє,  а  чо?  Каждий  щось  блеє,
Шо  сє  купи  не  чіплєє,
Всьо  берем  на  віру,
А  з  нас  дерут  шкіру.
Чи  хтось  знов,  шо  так  сє  стане?
Шо  стілько  цвіту  пов'яне
І  не  дасть  плодів
Лиш  ридання  вдів...

А  ми  все  чекаємо...
Хтось.  Щось.  А,  що  -  знаємо?!
Рішаймо  самі.  По́ки  не  в  ярмі.

17.01.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2025

БЕЗ КРИЛ

Самі  обрубуємо  крила
Власних  надій  і  сподівань,
Себе  постійно  позбавляєм
Тих  давніх  мрій  і  побажань.
Занурившись  в  сує́тні  будні
Так  швидкоплинного  життя,
Із  гирями  проблем  і  нервів,
Бредем  крізь  терни  навмання.
А  поруч  кетяги  калини,
А  поруч  Сонце  золоте,
А  поруч  посмішка  дитини
Та  в  голові  не  те,  не  те...

Ми  спішимо,  ми  всі  в  ґалопі,
Несе  бурхлива  течія́,
Десь  по  світах,  чи  тут  в  Європі,
Нам  ранить  душу  печія́.

Без  крил  не  вирватись  з  "полону",
Не  осягнути  велич  див,
Ми  дивимось,  але  не  бачим,
Те,  що  Всевишній  сотворив.

20.12.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2025

IQ

-  Часом,  Йване,  тай  не  спитьсє
(а  не  спитьсє,  дурне  снитьсє),
Встанеш,  лупаєш  вочима
Ту  проблєма,  там  проблєма...
Сам  си  раду  ще  даєш,
Та  чим  більше  пізнаєш,
Шо  сє  творит  в  білім  світі,
Коли  Землє  по  орбіті
Крутитьсє  й  летит  кудась
(  се  змінити  нам  всім  зась).
Але  туткаво  під  боком
З  каждим  роком,  каждим  кроком
Не  туда  кудась  несе,
Побалакаєм  про  се.

-  Шо,  Штефане,  говорити,
Чи  ти  можеш  шось  змінити?
Хто  тебе  послухає?!
Чи  в  карок  почухає.

-  Ну  за  себе  я  не  кажу,
Я  вже  тутка  давно  лажу.
Ті  ж,  що  мают  керувати,
Мают  й  добру  клепку  мати.
Скажеш.  Ну,  а  як  се  взнати?
На  IQ  (ай-к'ю)  тра  тестувати.
А  в  нас  знаєш  шо  зробили?
Тест  на  IQ  відмінили.
Не  для  нас,  звісно,  Їване,
Нам  свого  розУму  стане,
Для  тих,  шо  в  верхах  керуют
І  нас  з  тобов  зецеруют.

-  Ну  тай,  шо?!
Певно  так  траба,
А  тебе,  шо  душит  жаба?

-  Ніц  мене  не  душит!
Думка  сє  ворушит.
ПримІром  на  дохтора
Вчитьсє  неборака
Й  шо  вже  лікувати  може,
То  яка  ознака?
Та,  шо  здов  екзамени!
І  має  диплома!
А  не  здов,  то  дальше  вчитьсє
Або  сидит  дома.
За  штурвал  пілота  пустєт?
Як  анальфабета,
Коли  ніц  не  петрає,
Як  в  столярці  тета!
Сєдиш  ти  в  такий  літак?
Такий  дохтор  злічит?
Та  тебе  або  нестане,
Або  тє  скалічит!

-  Ая,  Ая...  Провду  кажеш,
Ту  ж  ціла  держава!
Хіба  може  керувати
Людьми  якась  ґава?

-  Здов  IQ  десь  коло  сотки,
Можеш  керувати,
А,  як  ти  нічо  не  знаєш
Ще  й  не  хочеш  знати,
Чо  сє  пхаєш  межи  люди?
Та  йди  до  худоби!
Вона  ніц  тобі  не  скаже
Їй  всьо  до  вподоби.  

Се  тобі  не  жарти,  Йване,
Велика  біда...
Й  куда  такі  заведут,
Вот  скажи    -    куда?..

IQ  (ай-к'ю)    -  кількісна  оцінка
               рівня  інтелекту  людини.

16.12.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2025

ПОЕТАМ

Пишіть,  друзі  мої,
Якщо  пишеться,
Може    щось  по  нас
Тай  залишиться.
Прочитає  хто
Думу  давнюю,
Пригадає  мо  
Днину  славную.
Днину  славную,
Чи  не  славную,
Як  вже  вийде  там,
Що  судилось  нам.
Складуть  літопис
Із  віршів  отих
І  судитимуть
Нас  усіх  по  них.
Нас  судитимуть
Судом  праведним
Нема  місця  тут  
Людям  завидним.
Дав  Бог  кожному
Крихту  талану
І  дорогу  дав,
Різну  -  не  одну.
Та  дороги  всі  
В  одну  сходяться
Між  поетами
Так  вже  водиться,
Бо  торуєм  шлях,
Щоб  почули  нас,
Як  сьогодні  ні,
То  в  прийдешні  дні.
Слово  праведне
Проросте  зерном,
А  пусте  простим
Зійде  бур’яном
Його  виполять,
Не  жаліючи,
Тому  думаймо,
Слова  сіючи,
Щоби  нива  та
Колосилася,
А  бур’ян-трава
Не  пробилася.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2024

ХІБА Ж Я ДУМАВ…

Хіба  ж  я  думав,
                         як  писав,
Про  це  десяток
                         літ  назад,
Що  не  анархія
                         прийде,
А  стелиться
                           дорога  в  ад.

Чому  ж  так  сталось,
                       як  гадалось?
Дореготались,
                         дожил́и́сь,
Рі́ки  сльоза́ми,
                         не  водою,
Кров'ю  червоною
                           взяли́сь.

Що  шукати
                             винуватців?
Коли  вже
                             звершилось,
Розікрали,
                               розтерзали,
А  що  ж  
                               залишилось?
Залишилась,
                               повернулась
Давняя  Руїна,
                               от  таку  
Гіркую  Долю
                               має  Україна.

Ти  відро́дишся,  як  Фенікс,
Ціна  ж  надвисока!
Не  затягнеться  враз  рана,
Глибока,  глибока...

28.11.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024

НАПОВНЕННЯ

Напів  наповнений  стакан  з  водою.
Чи  повен  пів?  Чи  пів  порожній?

Тримаючи  його    рукою,
Земний,  тут  тимчасовий,  подорожній
Тестує  якість  існування
У  той  відміряний  всім  нам  мізерний  час
Волею  долі  поселивши  нас
На  цій  планеті,  що  в  світах  одна,
Чи  ж  вип'є  чашу  кожен  з  нас  до  дна?

При  чому  тут  вода?
При  чому  тут  стакан?

Він  розуміння  додає,  що  той  дурман,
Що  нищить  нас,  заходячи  у  тіло,
Щоб  нас  не  гріло,  а  боліло,
Коли  тримаємо  в  со́бі  весь  рій  проблем,
Де  вже  фактично  стоїмо,  а  не  ідем.
Якщо  з  проблемою  стакан

В  руці  тримати,  та  недовго,
То  й  рішення  прийде
(пізніше  безумовно)
І  буде  місце  спо́кою  й  прозрінню,
Радості  теплій  і  терпінню.

Якщо  ж  тримати  той  стакан  в  руці  з  пів  днини,
Рука  затерпне  і  лихі  години
Вас  вимучать,  при  тій  самій  проблемі,
Та  вибір  все  ж  ще  є
Й  в  цій  непростій  дилемі  -
В  со́бі  тримати?
Може  відпустити?
Повірте,  час    покаже,
Що  з  тим  всім  робити.

Якщо  ж  стакан  проблем
Тримаєте  в  со́бі  постійно,
То  мучите  нутро  уже  надійно.
Рука  болить,  німіє  тіло,
Проблеми  важчі,  серце  заболіло,
Світ  посірів,  зайшло  за  обрій  Сонце
Й  безвихідь  стукає  в  віконце...

Проблеми  не  тримайте,  відпускайте,
Відомо,  що  від  нервів  вся  біда,
Прийде  весна,  зігріє  літо,
Пройде  зима,  минуться  й  холода...

26.11.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024

ЧОМУ У СЕРЦІ УКРАЇНА

Чому  у  серці  Україна?!
Нам  Богом  обрана  країна...

Оті  лани  і  осоко́ри,
Плакучі  верби,  древні  гори,
Лелеки  в  небі  голубому,
Що  повертаються  додому.
Той  жайвір  літньої  пори,
Що  поливає  нас  згори,
До  щему,  піснею  своєю,
Коли  хліба́  до  апогею
Доходять  й  хвиля  з  вітром  йде,
Земля  вродила,  хліб  буде́...

Ті  ночі  всіяні  зірками,
Чумацький  шлях  вгорі  над  нами.
Ходили  ними  чумаки
Прості  і  мужні,  що  віки
Возили  сіль  і  сіллю  стали
Землі  своєї,  що  плекали.

Тут  жили  вольні,  древні  Скіфи
Реальність  це,  не  просто  міфи,
Бо  у  віках  лишили  слід
Від  Пекторалі  до  робіт
Гончарних,  з  міді,  срібла,  злата...
З  давніх-давен  була  багата
НАША  земля  крамом  і  людом
Й  щоденним  мозолем,  не  чудом,
Землі  платили,  що  кормила
І  не  особно    -      в  серці  жи́ла.

З  собою  брали  у  похід,
Як  оберіг,  в  нетеплий  світ,
Їх  думка  гріла  і  земля  
Та,  що  лічила  від  нуля
Відміряні  їм  земні  кроки,
Давала  ті  живильні  соки,
Як  древу  дужому  коріння
Із  покоління  в  покоління.

Не  вирвати  її  у  тих,
Чиє  коріння  в  землях  цих!

Чому  у  серці  Україна?!
Нам  Богом  обрана  країна...

31.03.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024

СПОРІДНЕНІСТЬ

Зелене  дерево  
                     зимою  завмирає,
Додавши  стовбуру  
                       річних  кілець,
А  от  людина  
                       зразу  кільця  має
І  неповторність,
                       що  дає  Творець.

Там  все  написано,
                       та  нам  не  прочитати,
Це  лабіринт,
                       яким  ідем  життям
І  не  потрібно
                         зразу  знати
Про  те,  що  на  Землі
                         судилось  нам.

В  дерев  по  колу,        
                     ми  ж  все  манівцями,
Шукаєм  вихід
                       в  лабіринтах  дня,
Не  знаючи,  це  план,
                       чи  збій  програми?
Дорога  правильна,
                       чи  йде́мо  навмання?

А  в  планах  тупики
                       і  повороти,
Прямі  і  звичний
                       рух  по  кругу,
Тестує  нас  життя,
                     та  всі  "пілоти",
Повернуться,  в  свій  час,
                     на  злітну  смугу...

Стоять  дерева,
                 нам  ж  шляхи  відкриті,
Від  нас  також  залежить
                 те  куди  піде́м,
Будем  тинятись,
                 відчаєм  прибиті,
Чи,  врешті-решт,
               всі  на  пряму  зверне́м.

17.11.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

А МЕНІ ТОГО ТРА?

Запитов  щось  Йван  в  Петра,
А  той  каже:

-  Мені  тра?!
Ще  тобов  сє  переймати,
Нащо  мені  тото  знати.

Але  Йван  не  відстає
Й  таки  Петра  дістає  :

-  Ти  скажи  мені  єдно,
Як  так  сталосє  воно,
Що  нема  корів  в  селі,
Хрєк  не  рохкає  в  дворі,
Гусак  не  ґелґоче..,
Всьо  подерли  в  клочє!

-  Ну,  а  мені  того  тра?!

Чує  Йван  знов  від  Петра.

-  Не  хочут,  тай  не  тримают,
Тепер  люди  вже  всьо  мают,
Замість  слухати  тебе
Я  піду  си  в  АТеБе
Й  куплю  си,    шо  хочу
Й  тим  сє  не  морочу.
Провда  гроші  траба  мати,
Аби  слину  не  пускати
З  наїдків,  напитків
Й  не  зробити  збитків.

Ну,  примірОм,  вот  в  ПольщИ
Хочеш  вий,  а  хоч  кричи,
Не  будеш  пацє  тримати
І  запхают  тє  за  ґрати,
Бо  просте  місце  на  гній
Потребує  певних  дій.
Проект  й  дозвіл  має  бути
І  влада  не  хоче  чути,
Що  пацє  єдне,
Возьме  тай  штрафне.

-Не  віриш?!

Вот  я  знов  єдного  пана
(мов  ферму,  корови)
Й  прийшло  му  до  ґлови
Два  пацєтка  мати
Би  вуджєнков  смакувати.
Ну  то  мусів  сє  ховати,
Межи  бики  свині  пхати,
Бо  якби  то  взнали
Враз  замельдували.
Дозвіл  мов  на  гній  корів,
Але  не  свинєчий,
А,  як  маєш  ще  конє,
Май  на  гній  й  конєчий!

Порєдки  такі  в  Європі
Й  коли  йдем  туда
Будут  й  в  нас  такі  цуда́,
Які  діют  тамка.
Вже  ржавіє  клямка,
В  стайни  пусто,  тихо..,
Се  добре?  Чи  лихо?

-Ну,  а  мені  того  тра?!
До  худоби  йти  пора!

13.11.2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

РУКА В РУЦІ

Прикро...
Коли  так,  за  пустяк,
Відкинувши  чисту  основу,
Зерна  не  бачити  й  полову,
Розпорошивши  над  мукою,
Дрова  засипавши  золою,
Щоб  не  горіли,  задихались,
Щоб  тіні  в  променях  вбачались,
Світло  заповнила  пітьма
Й  прийшла  непрохана  сума́.

Слова...Слова...Дії...  Події...
Адже  вже  звершились  надії,
Чи  ж  гоже  їх  переглядати?
До  них  вже  нІ́чого  додати.
Надії,  мрії...  Ось  вони,
Тримай.  Одержав.  Не  гони.
А  оціни,  насолодившись,
Гармонії  в  душі  добившись.
Гармонії  душі  і  тіла,
Що  нероздільно  одна  ціла,
Тих  вибраних,  що  йдуть  в  роки,
Тримаючись  рука  руки...

16.10.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024

НЕ НЕРВУЙСЄ

-  Чо  ти,  Йване,  сє  нервуєш,
Якщо  щось  не  то  почуєш?
Чи  тє  в  крижох  заболит,
Чи  в  п'єті  десь  засвербит.
Тра  спокійно  то  сприймати,
Негатив  всьой  відкидати,
Як  горохом  від  стіни,
Контитуй  сим  день  при  дни.

-  Файно  кажеш  ти,  Штефане,
Але  чи  ти  нервів  стане
Тото  всьо  переварити,
Як  сє  хоче  вовком  вити?

-Які  мудрі  не  буде́м,
Звідси  живі  не  підем,
З  сего  світу,  Йване,
Коли  час  настане.
То  чого  сє  нервувати,
Маєш  мені  що  сказати?
А  я  тобі  скажу,
Зараз  тє  розважу.
Вот  приміром  (як  бим  мов)
Мільйон  би  ти  вдарувов.
Взєв  бис  го,  Їване,  
Як  таке  настане?

-  Взєв  бим,  Штефку,  чо  би  нє,
Може  б  тоди  на  конє
Подібний  не  був
І  людинов  сє  відчув.

-  Але  є  єдна  умова
(аби  злетіла  підкова),
Рано  жити  не  буде́ш.
То  возьме́ш  чи  не  возьме́ш?

-Чи  я  вар'ят  аби  взєти,
Як  зовтра  не  буду  жити!

-  То  твій  ранок  варт  мільйона!!!
Як  промінь  Сонцє    корона
Проб'є  темінь  ночи
Й  твої  ясні  вочи
Вздрут  той  ясний  день,
Чи  ж  ти  який  пень?
Би  сє  нервувати,
А  не  цінувати,
Що  ти  Бог  дає,
Се  ж  життє  твоє́!

Не  нервуйсє,  Йване,
Зовтра  ранок  стане...

29.09.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024

ЯК ТО БУДЕ

-  Будь  здоров,  сусіде  Йване,
Як  то  бу́де,  як  то  стане?
Час  нинька  тєжкий,  сам  знаєш,
Хоч-не-хоч  переживаєш,
Думки  лізут,  ти  їх  гониш,
Думати  ж  не  заборониш?

-  Шо  там  думати,  Штефане,
Якось  буде,  якось  стане,
Та  ще  так  не  бу́ло,
Би  якось  не  бу́ло,
А  шо  має  бути,  
Думков  не  збагнути.
Від  думок  ти  трісне  динє,
Червоне  не  стане  синє,
Дощ  не  пІде,  коли  сухо,
Само  не  почує  вухо
Бо  с  глухий,  як  пень,
Й  ніч  не  прийде  вдень.

А  ти  сє  нервуєш,
Всьо  плани  будуєш,
Але  ради  їм  не  даш
Хоч  си  твар  об  стіл  розкваш.
Сам  накручуєш  себе,
Шлях  трафлєє  вже  тебе
І  шо  се  ти  дало,
Вже  ти  легше  стало?
Ще  налиґайсє  піґулок
Й  заберут  тє  у  притулок
Там  всі  про  всьо  знают
Й  не  переживают.

-  Але,  що  буде́?

-  Що  має  бути,  то  й  буде́.

-  А,  що  має  бути?

-  Що  буде,  то  й  має  бути.

-  Але  як?

-  Як  має  бути,  так  й  буде.

На  що  впливаєш,  про  то  дбай
Й    "компутер"  свій  не  забивай,
Бо  не  перегрузиш,
Як  сє  так  вовтузиш.

26.09.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024

МОВЧАННЯ

(Коломийка)

Мовчіть,  люди.  Мовчіть,  люди.
Мовчіть  не  сплітайте,
Бо  хто  мовчить,  не  говорить
Той  розумний,  знайте.

Як  прийдете  межи  люди,
Зробіть  мудру  пику,
Скрутіть  тихо  си  в  кишені
Лиш  дулю  велику.

Бо  мовчання  (усі  знають)
Золото,  брильянти
В  спілкуванні  між  людьми
Найкращі  вар'янти.

Мовчіть,  люди.  Мовчіть,  люди.
Мовчання  то  сила,
Мольфарка  сего  єдна
З  Коломиї  вчила.

А  хто  буде  приставати
Підбивать  в  розмову,
Мовчіть,  мовчіть,  як  затєтий,
Не  піддайтесь  слову.

Бо  вилетить,  не  злапаєш
Накличеш  мороки,
Най  си  краще  пащикуют
На  вербі  сороки.

P.s.

Так  нас  вчили,  так  навчили
Так  ми  грека  й  граєм,
Бо  мовчали  й  мовчимо,
Тай  маєм,  що  маєм.

14.09.24  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024

УРОЖАЙ 2024

-  Здоров,  Йване,  як  ся  маєш,
Який  урожай  збираєш,
Коли  тако  пече  й  виє,
Землю  пражит,  рве  і  риє?

-  Я  тако,  Штефане,  скажу,
Най  сє  дивним  не  покажу,
Бігме  люблю  сю  роботу
(єнчі  ж  мают  за  гризоту)
На  городі  щось  робити
З  сапов  й  рискалем  ходити,
Садити  і  споглєдати,
Як  почне  "проізростати".
Вот  дивисє,  як  наш  люд
Нарікає,  та  то  цуд!
Перед  садженнєм  -  аврал!
Як  збираннє  -  то  завал!
Вся  родина  в  нервах,  в  крику
Бо  мают  "біду"  велику
Позбирати,  що  зростили,
Що  сіяли  і  садили.
Та  чи  ж  краща  є  пора
Коли  вже  йде  нагора
Твої  праці  результат,
Та  то  є  свєто  із  свят!

Я  всьо  більше  роблю  сам
(поки  сам  си  раду  дам),
Бо  города  з  десєть  сотих
Тут  тобі  не  платєт  злотих
Й  тих  рєдків  не  кільометри
І  тобі  не  траба  перти
Під  наглєдом  пана.
З  вечора  до  рана
Спиш  (як  вдастьсє)  вдома
Й  не  бере  тє  втома.
На  городі  можеш  стати
За  воронов  заглєдати,
Можеш  сісти  і  клєкнути,
Не  наймитом  ж  в  себе  бути?!
Аби  си  тєгнути  жили
Й  шляхувати,  що  є  сили.

Як  тако  сє  розібрати
І  то  всьо  порахувати  -
Пару  ж  днів  роботи!
А  не  рік  гризоти.
Десь  за  тиждень  посадиш,
Сапов  зо  два  тижні  б'єш,
Кропиш,  тиждень  позбирати
Ну  й  під  зиму  ще  звороти.
Та  то  більше  балачОк
Чим  роботи  й  терплєчок,
То  лиш  місєць  рити,
Не  рік  цалий  нити!

-  Так,  то  так,  Їване,
Чи  ж  здоров'є  стане
Всьо  самому  обробити
І  крижі  си  не  зломити?

-  Як  хтось  схоче  помочИ,
Не  збираєсє  втечи,
То  сє  не  пручєю
Разом  жну  і  рию.
Фасулі  сє  вдали,
Гарбузи,  як  гори  стали,
Бараболі,  -    таково,
Кукурудза  є,  -  а  во!
То  чо  нарікати?
(в  добрий  час  сказати).

Нє,  -  з  городом  тра  дружити,
Аби  зимов  щось  спожити,
Бо  то  своє,  свіже
Й  в  кишени  не  ріже.
Помідора,  вогирок,
Морква,  кріп  там,  кабачок,
Цибулє,  кмін,  бурєчок..,
Під  руков  всьо,  якийсь  крок.

Що  си  пристараєш,
Тай  маєш,  що  маєш.
Кажу  ти,  не  марікуй
Май  город  й  в  дві  дєрки  дуй.

10.09.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024

ПАМ'ЯТІ ІРИНИ ФАРІОН

Завжди  була
                                 на  мовнім  фронті,
Будила  українство
                                 в  нас,
Згасла  зоря
                                 на  горизонті...
Нам  прокидатися
                                 вже  час.

20.07.24  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024

ЯК МАЛО ПОТРІБНО ДЛЯ ЩАСТЯ

Як  мало  потрібно  для  щастя...
Душевного  краплю  тепла
І  вже  не  турбує  негода,
Й  спадає  щоденна  зола.
З  коптіння  у  праці  й  турботах,
В  проблемах  і  суєті,
Щоденно-рутинній  гризоті
На  людях  чи  десь  в  самоті.

Не  можемо  вийти  з  ґалопу,
На  швидкості  бачимо  даль
Ідемо  з  Європи  в  Європу,
А  в  нас  ж  є  своя  Пектораль.
Її  треба  тільки  підняти,  
Вона  поруч  з  нами  навкруг
У  безліч  смарагду  відтінках,
Які  відкриває  нам  луг,
Дарують  ліси  і  приліски,
Дарує  нам  наша  земля,
Прийміть  ті  щедроти  за  даність,
Щоб  десь  не  тужити  здаля...

28.07.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024

БУДЕННІСТЬ

А  важче  жити
                         нам  робиться  все  легше,
Життя  частина  
                         йде  на  помилки́,
Недобрі  вчинки,
                           просто  бездіяльність
І  розуміння
                           йде́мо  не  туди...

02.07.24  р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024

РАЦІОНАЛЬНІСТЬ

Вот,  Їване,  ти  сє  вчив
До  школи  у  ВУЗ  ходив,  
То  скажи  мені  простому,
Що  не  знов  де  класти  кому,
Що  ти  дала  та  наука?
Яка  така  вумна  штука
Помагає  тобі  жити
Й  ти  сє  мусів  довго  вчити?

Вчивсє  ти  п'єтнадцєть  років,
Зробив  в  школи  купу  кроків
Чи  я  щось  не  розумію,
Нема  в  голові  волію,
Сінус,  косінус  придовсє?
Ти  з  котанґенсом  здибо́всє?
Що  ти  вчив  п'єтнадцєть  літ,
Можеш  собі  дати  звіт?

Я  тако  ти,  Йване,  скажу,
Най  сє  дивним  не  покажу,
Траба  вчити,  що  сє  здасть
Й  як  прийде  яка  напа́сть
Ти  си  сам  міг  дати  раду,
А  не  ждати  на  пораду
Би  тебе  нагодувати,
А  би  с  міг  на  ноги  стати.

Нє,  там  читанка,  рахунки
Всі  історії  трафунки,
Географію,  хтось  ноти...
Пару  років  й  до  роботи!
Би  щось  корисне  робити
Хто  барз  вумний,  йде  сє  вчити
В  него  варит  голова,
Знає  вумні  він  слова
З  сего  бу́де  і  хліб  їсти
Але  нащо  там  всім  лізти?!

Вчиш,  чого  тобі  не  тра,
Пухне  з  формул  голова,
Не  придастьсє  то  ні  ра́зу
Не  прийми  лиш  за  образу,
Не  тебе  лиш,  всіх  так  вчут
Ма́рне  не  дні,  роки́  йдут.
Вивчивсє,  а  мізер  траба,
Як  казали  дід  і  баба:
"Траба  вміти  всьо  робити,
Тоди  й  буде  легко  жити".

На  непо́тріб  час  вбиваєм,
Що  непо́тріб  добре  знаєм,
Та  за  течіє́ю,  
               долею  своє́ю
Платимо  сповна,  
               а  вона  одна...

17.07.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024

ДВІ ДУШІ

Дві  хатини,  дві  -  ЛЮДИНИ!
Дві  душі  народу,
Черкащина  й  Буковина
Дали  в  нагороду
Нам  щоб  знали  чиї  діти,
Де  наше  коріння,
Щоб  єднались,  щоб  братались
Усі  покоління.

Кирилівка  й  Чортория
Прості,  тихі  села
Їх  на  шани  п'єдестал
В  свій  час  доля  звела,
Бо  плекали  і  зростили
Тараса  й  Івана,
Доля  яких  білим  й  чорним
Стіжком  й  хрестом  брана.

У  Тараса,  при  хатині,
Широка  долина,
А  в  Івана  пагорб  дужий,
Наче  полонина.
Села  рівні,  непримітні
Та  при  їх  оселях
Оази  створив  Всевишній,
Неначе  в  пустелях.
Тарас  думав  хто  в  долині
Небо  підпирає,
Іван,  що  рідна  земля
В  височінь  здіймає.

Мандрували  їхні  душі
Горами  й  степами,
Вбираючи  ту  красу,
Яку  тут  віками
Берегли  і  шанували,
Щоб  правнукам  дати
І  в  лихі  години
Хто  ми  й  чиї  знати.

Було  добро  в  їхніх  долях,
Та  горя  багато
Не  давали  їм  творити
Сатрапи  завзято.
Зась  писати,  малювати,
Україну  величати
В  віршах  і  з  кіноекрана,
В  їхніх  душах  рана  рвана
Пекла  й  доконала
І  обох  у  сорок  сім
В  засвіти  забрала.
Та  залишили  нам  в  спадок
Велич  й  силу  духу,
Подолаєм  (  куди  ж  дітись)
Й  чергову  розруху.

Відвідуймо  місця  сили,
З  джерел  пиймо  воду,
Примножуймо  Славу
Древнього  народу!

16.06.2024  р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024

ПРІОРИТЕТИ

Весь  люд  дивно  живе,
Чи  ж  збагне  він  про  те,
Що  щось  робить  не  так
Й  чи  буде  тому  знак?

Важливіший  в  нас  шлюб  -
                 не  кохання,
Як  одягнений  -
                 не  спілкування,
Навчання́  -  не  знання,
Біг  життям  навмання
І  багатство,  що  більш
                 за  потребу...

Ритуал  важливіш
                 за  померлих,
А  за  душу,  -
               що  зовні  в  нас  є,
Упаковка,  обгортка,
               а  хто  ж  вміст  пізнає́?
Вибираєм  не  тих,
Що  приводить  до  лих
І  є  наслідком
               дій  по  приколу.

Так,  -  життя  непросте,
Але  знаймо  про  те,
Що  ми  ще  
               не  закінчили  школу  ...

04.06.2024  р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024

ЖУРАВЛІ ПОВЕРТАЮТЬ ДОДОМУ…

                   [i]50-ть  років  закінчення  школи.
[/i]
"Журавлі"  повертають  додому,
До  старого  та  свого  гнізда
І,  як  пам'ять,  за  ними  крокує
Літ  прожитих  півста  череда.

В  тому  домі,  що  школою  зветься,
Де  пройшли  надщасливі  роки,
Як  прислухатись,  то  озоветься
Давній  гамір  мов  потиск  руки.
Щось  прожито,  в  душі  ж  залишилась
Та  шкільна,  неповторна  пора
Сивочолі  вернулись  додому
Де  вже  інша  живе  дітвора.

Однокласники  це  особлива,
Життям  сплетена,  дружна  сім'я,
А  хто  радо  їх  всіх  зустрічає?
Їй  Улашківська  школа  ім'я!
Тут  теплом  ми  наповнили  душу,
Тут  початок  дороги  в  життя,
Ми  вернулись,  на  мить,  та  вернулись...
Надприємні  душі  відчуття.

01.06.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024

ВОЇН

                                 Назару  Євдокімову


Прийшов  воїн  в  рідну  хату
З  кривавого  бою,
Обняв,  що  є  найрідніше,
Що  завжди  з  собою
Носить  в  серці  у  окопі
Під  шквальним  вогнем,
За  що  йде  на  люту  смерть
З  відкритим  лицем.

Тиха  ніч  лягла  на  дім
Травень  теплом  гріє,
Місяць  хмарами  пливе,
Обрій  златом  сіє...
Зайшов  тихо  у  кімнату,
Спить  дочка  й  дружина,
Присів  й  дивиться  на  них,
Чи  ж  мирна  людина
Збагне,  зрозуміє
Ту  велич  буття?
Що  ціннішого  немає
За  ці  два  життя,
Які  він  оберігає
Далеко  від  дому
І  всього  на  десять  днів
Отут  скине  втому.

Який  простий  й  надвеличний
Час  у  ці  хвилини,
Коли  бачить  мирний  сон
Дружини  й  дитини.
Залишилось  пару  днів,
Яка  ж  їм  ціна?
Невже  може  душа  просто
Їх  спити  до  дна?
Ні.  Залишить  на  ковток,
Коли  канонада
Буде  небо  розривати
Із  вражого  "града".
Вбереже  отой  ковток
Воїна  родині
І  таких  ще  сотні  тисяч,
Що  служать  країні.

Слава  Вам  Захисники!!!
Вам  Героям  Слава!!!
Не  пройде,  коли  Ви  є,
Кривава  заграва.

24.05.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024

ПАМ'ЯТІ ДМИТРА КАПРАНОВА

Дмитра  Капранова  не  стало...
Та  залишилися  слова,
Записані,  промовлені  й  немало
У  тих  словах  історія  жива.
Розтерзана  історія  народу,
Яку  Брати  збирали  по  крупині,
Про  ту  омріяну  свободу,
Яка  потрібна  не  рабу  -  Людині!

Було  нелегко,  бо  те  слово  правди
Крізь  терни  пробивалось  на  загал,
"Допомагали"  прорашистські  зайди
Укра́їнства  блокуючи  портал.
Письменник,  воїн,  патріот,
Еліта  справжня  України  
Єднав  роз'єднаний  народ,
Братів  не  стало  половини...

Найкращі  йдуть,  нам  залишаючи  сліди,
Ні  не  прості,  а  шлях  широкий,
Творінь  його  дозріли  вже  плоди,
Їх  жде  політ  високий.

18.04.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024

ШЛЯХ

Хочемо  чути,
                 що  бажаємо,
Що  не  бажаємо,
                 те  відкидаємо.
Приємні  нам  
                 спокійні  речі,
Які  не  тиснуть
                 в  груди,  в  плечі,
Які  нам  мозок
               не  виносять,
Про  них  з  усіх  усюд
               голосять.      

Отак  присплять  
               лукавим  словом,
Елейним  посміхом
               в  вустах:
"Все  добре,  а  буде
               ще  краще!"
І  рвуть  нас  тихо
               по  кусках...
Щось  не  доказують,
               жаліють?
Цілеспрямовано  так
               діють?

Та  реагуймо  адекватно,
На  віру  брати  не  поплатно,
Аналізуймо,  співставляймо,
Раціональності  зерно  шукаймо
Й  контур  побачимо  дороги,
Яка  веде  до  Перемоги.

07.03.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024

ПОВАЖНИЙ ВІК

Не  міняється  нутро
З  роками,  панове,
Те,  що  було,  залишилось
Бо  не  тимчасове.
Це  не  одна  ностальгія
Й  роки,  що  минули,
Про  теперішнє,  прекрасне
Думки  не  заснули.

Ні.  Просто  ідуть  роки,
А  думка  не  тліє,
Бачить,  чує,  відчуває,
Життя  дню  радіє.
Як  десять,  п'ятьдесять,  сорок...
Просто  надцять  літ
Був  прекрасним,  є  і  буде  
Цей  наддивний  Світ.

Таж  весна,  що  завтра  прийде
В  барвах  смарагдових,
Спів  птахів  і  шум  вітрів
В  верхах  смерекових.
Дзюрчання  води  в  потоці,
Курли  журавлине,
Першоцвіту  запах,
Шатро  тополине...

Не  міняється  природа.
Поновляє  шати.
Собі  трошки,  трошки  нам
Краси  вдарувати
Прагне,  маючи  надію
На  взаємні  кроки.
Не  рахуючи.  Для  чого?
Такі  дивні  ро́ки...


25.02.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024

ПЛЕЯДА

Розстріляне  відродження.

Пам'яті  УКРАЇНЦЯМ.  
Людмилі  Старицькій-Черняхівській,  
Вероніці  Черняхівській  і  Олександу  Черняхівському.

Сіль  -  солей  українства
З  корінням  і  гілками,
Ще  з  малечку,  з  дитинства
(та  все  між  ворогами).
Було  в  них  вузьке  коло,
Та  які  ж  титани!
Кожен  виводив  соло
І  полов  бур'Яни.
У  змосковщенім  народі,  
Згоюючи  рани,
Щоби  у  Земній  природі
Щезли  врешт  тирани.      
Була  співавтором  у  батька,
Допомагала  корифею,  
Історію,  драматургію..,
Наблизила  до  апогею.
Косачі,  Лисенки,  Грушевські..,
Їх  коло  спілкування,
Дружба  із  Лесею,
На  краще  сподівання.

Та  "чума"  вже  розповзалась
Українським  полем
І  душевним,  так  тілесним,
Наповнялась  болем.
Вероніку,  дочку,  гілку,
Поетку,  надію...
У  тортурах,  зґвалтовану,
Сховавши  подію,
Вже  причинну  розстріляли,
Сказавши,  що  в  лагерях
І  шукала  її  мати,  
Аж  до  смерті  в  Сибірах.
Батько  вмер  з  тої  розпуки,
Людмилу  забрали
І  в  вагоні,  для  тварин,
В  Казахстан  заслали.
Десь  "померла"  у  дорозі,
Під  укіс  швирнули,
Нема  місця,  нема  знаку,
Нащадки  забули...

А  забули,  бо  не  знали,
З  пам'яті  прибрали,
Будівничих  України
В  нащадків  стирали.
А  була  ж  в  Центральній  Раді
Всі  роки  буремні,
Творила  Універсали,
Ознаки  писемні,
Незалежної  країни,
Що  прагнула  -  ВОЛІ!
Чи  ж  думала,  що  за  сто  літ
Знов  гіркої  Долі
Дочекає  Україна
Від  східного  ката,
Й  чорним  горем  обернеться
Вже  чергова  дата.

А  в  нас  знову  в  Авдіївці
Чекали  на  рашу,
Знов  паплюжать  яничари
Мову  й  гідність  нашу.
Двісті  літ  нас  вчив  Шевченко,
Свого  не  цуратись,
З  москалями,  людьми  злими,
Вовіки  не  знатись.
Одна  сім'я.  Скільки  ж  було
Вирвано  і  стерто,
А  ми  знову  на  граблі
Наступаєм  вперто.
На  одні  й  ті  ж  самі,
Чи  це  фатум?  Рок?
Лиш  від  нас  залежить
Наш  поступу  крок.    

23.02.2024  р.

(світлина  -  Людмила  Старицька-Черняхівська,
дочка  Михайла  Старицького,  внучка  Лисенка.  
Вероніка  Черняхівська  (дочка).  
Олександр  Черняхівський  (чоловік).  Київ,  1925  рік.).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024

КОНЕЙ НА ПЕРЕПРАВІ НЕ МІНЯЮТЬ

"Коней  на  переправі
                           не  міняють",
Тим  більш  в  негоду
                           і  коли  штормить.

Упряж  надірвана,
                           підкови  напівстерлись
І  "вохналі"  нема  чим
                           замінить.
Не  видно  берега,  перекіт
                           грому,  блискавиці.
То  дощ,  то  сніг,  то  Град
                         забубонить,
Вривається  у  плоть
                         і  підрива  основи,
Не  перший  раз...
                         та  нам  -
"Своє  творить!"

08.02.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024

ВЕЛИКА МІСТЕРІЯ

                                           "І  мертвим,  і  живим,  
                                               і  ненародженим..."

                                                                               Т.Г.Шевченко

                   "Коли  хтось  каже:  "Я  люблю  Бога",
                       а  брата  свого  нена́видить,-  неправду  мовить".

                                         Перше  послання  Іоанна  Богослова
                                         (Апокаліпсис)  Гл.4.  В.20.



Березень  не  за  гора́ми,
Засяють  світлиці...
За  розумними  реча́ми
(що  знімуть  з  полиці),
Ми  полинемо  думками
На  Чернечу  го́ру.
Туди,  разом  з  нами,
В  цю  святкову  по́ру
З  усіх  закордонів
Й  всі  скитальські  ду́ші,
На  звук  передзвонів
По  небу,  по  суші
На  свято  з'єднання
Із  усім  народом,
На  День  поминання
Велетенським  ходом
Прийдуть  по  науку
(та  чи  зрозуміють?),
Чи  подадуть  руку?
Й  засіявши  ниву,
Розвіють  розпуку...

Ду́ші  прийдуть  козаків,
УПА  й  сучасних  воякі́в.
Колись  оспіваних  Шевченком,
Ведених  Орликом  та  Дорошенком.
Військо,  що  "як  море  червоне,
Перед  бунчуками,  бувало  горить,
А  ясновельможний  на  воронім  коні,
Блисне  булавою  -  море  закипить".

"Ясновельможнії  гетьма́ни.
Чого  ж  ви  чванитеся,  ви!
Сини  сердешної  Укра́йни!"

Чи  ж  розтопляться  і  розпливуться
На  Чернечій  горі  "Де  лани  широкополі...",
Внутрішні  кордони,
Що  створились  нашим
Покаліченим  життям
У  душах  наших?

Чи  ж  станемо  один  народ,
Що  поклоняється  Пророку,
Без  тих  партійних  перешкод
Й  збере́мось  разом  на  Толо́ку?
Чи  тільки  раз  в  дев'ятий  день
Весни,  нам  єдність  засіяє
І  не  збагнем  пророчих  вчень,
Що  нам  Шевченко  посилає:

"Обніміте  ж,  брати  мої́,
Найменшого  брата  -
Нехай  мати  усміхнеться,
Заплакана  мати,
Благословить  дітей  свої́х
Твердими  руками
І  діточок  поцілує
Вольними  устами.
І  забудеться  срамотня
Давняя  година,
І  оживе  добра  слава,
Слава  України,
І  світ  ясний,  невечірній
Тихо  засіяє...
Обніміться  ж,  брати  мої,
Молю  вас,  благаю!"


05.02.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024

СВІТЛО В ЇЇ РУКАХ

                                                           "Світло  в  Її  руках"-  Іван  Марчук.

                                                                                   Смуток  в  Її  думках...
                                                                                   Горе  в  Її  очах...
                                                                                   Кров  у  Її  сльозах...
                                                                                   Чому  ж  наяву?  Не  в  снах...


Тіло  -  земля.
Душа  -  це  пісня  й  мова.
Курли...  Над  степом  журавля,
Народні  зви́чаї  -  основа!
Той  стержень,  що  іде  з  даве́н,
Той  ГЕН,  що  всіх  нас  воєдино
Єднає  в  націю,  в  народ,
В  одну  укра́їнську  родину.

Продамо  землю,  віддамо?!
Ще  стихне  пісня,  рідна  мова...
Те,  що  посієм,  зберемо́,
Зерно  вкрадуть,  а  нам  полова.
Гірка  полова,  полини́
І  знову  в  наймити  до  пана?
В  полі  розтерзані  сини...
Теперішнім  гетьма́нам  шана.
Що  з  багатющої  землі,
При  волі,  жебраками  стали,
Чи  наїстеся,  врешті-решт,
Чи  вже  останні  дні  настали?!
Чиї  ви  діти?  Де  ваш  рід?
Хіба  ж  так  з  Матір'ю  годиться?
Чи  ви  спите?  Чи  ми  спимо?
Той  летаргічний  сон  скінчиться?!
Й  прозріємо  в  диму́  і  кро́ві,
В  сльозах  дитячих...  У  війні!
У  битві  між  Життям  і  Смертю,
Там  де  солдати  у  броні.

Бронь  надміцною  має  бути
Із  сплаву  тилу  й  передка,
Набат  однаково  всім  чути,
Потрібна  віра  і  рука.
Яка  дає,  допомагає,
Піклується,  а  не  краде!
Це  зрада  й  про́щення  немає,
Й  на  зайд  прокляття  упаде.
Усіх  невинно  вбитих  жертв
Й  солдата  без  боєприпасу,
Не  зачіпайте  голий  нерв
Й  народного  терпінь  запасу.

Для  фронту  все!
Для  Перемоги!
Від  НАС  жде  
Україна  допомоги.

17.01.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024

НЕ РАХУВАВ РОКИ Й НЕ РАХУВАТИМУ

Не  рахував  роки  
                                 й  не  рахуватиму,
Життя  терпке  
                                 вино  ковтатиму
І  не  вгамую  
                                 спраги  днями,
Під  голубими  
                                 небесами.

Секунд,  хвилин..,  
                                   мов  зерен  в  полі,
Не  надивлюсь  
                                   на  згаслі  зорі
Їх  вже  немає,  
                                   світло  бачу!
Рідній  землі  
                                   добром  віддячу
За  ро́си,  ранки,  
                                   вечори,
За  надпрекрасності  
                                   пори,
Які  міняються  
                                   так  зримо
Й  не  залишають,  
                                   невмолимо,
З  їм  притаманною
                                   красою,
Що  обдаровує
                                   собою
Циклічно  під  
                                   Чумацьким  шляхом,
Який  крилом,  
                                     неначе  птахом,
Бере  з  собою  
                                     в  чорну  даль,
Всесвіту  Всесвітів
                                     спіраль.

Не  рахував  роки
                                             й  не  рахуватиму...

16.01.2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024

ЗДИБАНКА

Зди́балисє  два  старих
При  ставі,  не  в  хаті,
Присіли  си  в  будний  день
(їм  не  тра  при  святі),
Бо  вже  мают  купу  часу,
Обдибали  обійсьцє,
Дітиска  вже  там  керуют
Їм  зали́шили  пацє.

-  Ну  шо,  Міську,  як  життє,
Як  здоров'є  в  тебе,
Щось  давно  я  тє  не  видів
Ту  при  ставі  в  себе?
Раньше  с  бігов  сю́да-ту́да
Не  мож  го  здогнати,
А  теперка  тормознув
Й  не  виходиш  з  хати?

-  Шо,  Олексо,  ти  сказати,
Дриґи  вже  не  ті,
Вже  сходилисє  шарніри
І  сходи  круті
Не  возьмеш  з  єдного  маху,
А  лиш  з  патичком,
Не  дай  Боже  зашпортовсє,
Вот  тоди  облом.
Ну,  а  як  там  твої  зуби,
Ще  з  єден  лишивсє?

-  Нє,  недавно  мідним  тазом
Востатний  накривсє.
Можу  йти  вже  до  зубного
Й  не  тра  сє  бояти,
Лишив  зуби,  най  си  робит,
А  я  йду  до  хати.
Вот  скажи  мені,  Михайле,
Скілько  зубів  маєм,
Як  під  Сонцем  за  роки́
Туво  шкандибаєм?

-Шо  питаєшсє  немудре!
Ясно  тридцєть  два,
Се  то  саме,  як  в  нас  є
Літо,  восінь  і  зима.

-Е  нє,  друже,  не  прави́й  ти,
Як  порахувати,
То  людина,  як  акула,
Може  зубів  мати.
На  день  нинішний,  примі́ром,
В  мене  восемдесєть  два!
Ясно  не  за  єден  раз,
В  три  захо́ди,  а  не  два.

Лишим  зуби  ті  й  шарніри,
Вот  помарікуєм
Й  для  старих  (хоча  б  в  уяві)
Життє  побудуєм.
Та  єнакше  ніж  теперка,
Дітьом  не  до  то́го
Бо  на  голові,  повір,
Мают  купу  сво́го.

-  Ну  і  шо  ти  придумаєш,
"Дім  перестарілих"?
Де  ти  вже  і  сам  не  сам,
А  лиш  ноль  п'ять  цілих!

-  Ну,  по-перше,  як  назвеш,
Так  воно  й  поїде,
Ти  назви  ще  "Фініш"!
Ну  і  хто  там  пі́де?
А  назвати  "Однодумці"
(є  ж  про  що  згадати),
Се  щоб  не  шуков  ти
П'ятий  вугол  хати.
Не  жахалисє  ми  й  діти,
А  що  ж  воно  бу́де?!
Ніби  се  не  по  людски́!
Шо  то  скажут  люди?!

-Теперка  по  заграницьох
Наймитуют  до́чки,
А  хто  ж  їх  бідних  доглєне,
Коли  збіжут  ро́чки?..

-  Жили  б  старі  (ну  хто  хоче)
З  старими  у  купі,
Де  чистенько,  тепло,  гоже,
Фрикадельки  в  зупі...
Чи  так  тєжко  се  зробити,
За  ті  роки  праці,
Щоб  не  лячно  у  майбутнє
Ступать  небораці.

Діти,  внуки  відвідуют,
Одні  другим  раді
Й  не  стоїт  суспільна  думка
Сему  на  заваді.
Всьо  надійно  має  бути,
А  не  абияк,
Старість  ка́ждого  чекає
Й  якість,  а  не  брак,
Має  бути  в  тій  оазі
Для  всіх,  бо  ми  ж  люди!
Щоб  на  старість  не  душили
Гіркі  сльози  груди...

-Файно,  Олексо,  малюєш,
Та  чи  стане  краски?
Й  у  таку  чорну  годину
Всім  Божої  ласки.

-Ну  за  нас  мова  не  йде,
Що  си  збудували,
То  нинька,  вчора  і  поза...
"Радо"  споживали.
Споживаєм,  смакуємо,
Перспектив  не  чуємо,
Все  чогось  чекаємо
Тай  "маєм,  що  маємо".

-Добре,  друже,  йдемо  тхаті
Годуєм  пацєт,
Би  було  собі  й  на  фронт,
Нинька  не  до  свєт.

Подумай  си,  молодь,
Зроби  щось  для  себе.
Повір,  тоті  "гожі"  ро́ки
За  горбом  вже  в  тебе.

11.01.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024

У ВОГНІ

Ти  бредеш  у  вогні
По  бурхливому  морі
У  одвічній  борні
Крок  в  затишші,  крок  в  горі...

Скільки  бу́ло  Гетьма́нів,
Стільки  бу́ло  й  думо́к,
Вольових  отаманів
Й  тих,  що  правили  крок
Не  туди  куди  треба,
А  в  обійми  катів
І  здіймались  до  неба
Душі  рідних  братів.
Розтеклись  ріки  крові,
Правив  бал  яничар,
Кляп  вкладав  рідній  мові,
Ми  ж  дробились  від  чвар.

Все  ж  своє  пробивалось,
Та  коли  проросло,
То  безжально  стиналось,
Щоб  бува  не  зійшло,
На  широкому  полі
У  безкраїх  степах
Просте  прагнення  волі
Без  кайдан  на  руках.

-Не  праві  попередні!
Все,  що  бу́ло  -  в  нулі!
Не  такі.  Посередні,..
І  ті  ж  самі  граблі
Вко́тре  спини  скородять,
І  на  круг  веде  блуд,
Сурми,  дзвони  вже  дзвонять
На  історії  суд.

То  чому  вчить  історія?
Та  нічому  не  вчить,
Знову  фантасмогорія,
Стара  рана  ятрить.
Вко́тре  сва́римось,  ділимось,
Вчора  ж  ра́зом  були...
Одностайне,  ми  справимось!
Знати  б  як?  Не  коли.

04.01.2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024

2024

Ще  один  рік  Війни,
                                     не  свята,
Гірка  Кутя  в  нас,
                                     небагата.
Ми  боремось,
                                     нелегко  це,
Чи  призабули  
                                     вже  про  це?
Потрібно  діяти,
                                     не  спати
І  хто  чим  може,
                                     помагати.
Щоби  не  стати
                                     знов  рабами,
Щоб  не  кидали
                                       нас  у  ями,
Живими,  мертвими,
                                       в  мішках,
Щоб  не  розвіявся
                                         наш  прах
По  Сандармохах,  
                                         Соловках.
Щоб  не  клював  нам
                                         очі  птах
В  вщент  знищених
                                         містах  і  селах...
А  ми  чекаємо  тих
                                         свят  веселих?

2024  рік.  33-й  рік  Незалежності.

То  що,  мають  розіпняти,
Як  Христа,  вже  нас?
Щоб  очистились,  Воскресли!!!
Час,  панове,  час...

ВСЕ  БУДЕ  УКРАЇНА!

31.12.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024

ІДЕАЛЬНА ЧИСТОТА

(продовження)

-Тату,  ще  хотів  спитати,
Чо  ти  все  тікаєш  з  хати?
Коли  мама  з-за  границі
Приїжджєє  й  всі  полиці,
Кре́денси  і  плитки  з  ґлянцем
Протирає  зразу  пальцем.
Тебе  поглядом  шукає,
Ніби  щось  сказати  має.
Дивитьсє  в  шафу,  під  лужком.
-Чо  сево  горнє  не  з  вушком?!
-Чия  лижка  і  мишчина!?
-Й  чо  тако  вбрана  дитина!?

-В  ідеальній  чистоті
Всі  мами  там  ходєт
і  такі  самі  порєдки,
І  дома  заводєт.
В  нас,  Васильку,  ґосподарка,
Стайнє,  город  і  гіблярка,
Кури,  свині  і  єндики.
В  дідорни  ведра  і  цьвєки,
Мішки  в  дєрках,  вохналі...
Так,  як  звикле,  на  селі.
Я  сто  раз  зайду́  до  хати
Й,  що  час  маю  заглєдати?
Що  на  шафу  муха  сіла
Тай  зробила,  що  хотіла.

Чисто  в  хаті,  без  болота.
Ще  мені  єдна  гризота.
Вот  в  нас,  в  креденсі  по  мисці,
По  видельці  і  по  лижці,
Наїмосє,  позмиваєм
І  ніц  більше  не  чіпаєм,
Бо  всьо  решта  стоїт  збоку
Є  того  "трошка"  нівроку.

-Наша  мама  цалі  дні
В  прибиранні  і  пранні.
Вже  до  хати  не  зайдеш,
Коли  тапки  не  вбере́ш,
Ще  десь  коло  брами
І  ходиш  круга́ми.
-Ту  не  стань!  Ну  куда  преш!
Ще  не  висхло!  Куда  йдеш!?

-Так,  синочку,  вже  й  не  знати,
Як  до  хати  сє  дібрати.
Вже  на  лужку  не  сідай.
Туво  їж.  Кришки  змітай...
Що  поробиш.  Чистота!
Нинька  на  дворі  сльота,
Йдем  в  дідорню  щось  робити,
Не  будем  мамі  мішєти.

16.12.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023

МРІЇ

Йде  Василько  з  татом  в  гори,
Ноги  заплітає,
Щось  собі  там  думає
Тай  тата  питає:

-  От  я  скоро  виросту
(  а  воно  так  бу́де)
Можу  йти  тоді  де  схочу?
Ну  практично  всюди?

-  О  ні,  сину,  то  не  так,
То  лиш  твої  мрії,
Зараз  тобі  розіб'ю  я
Ті  марні  надії.
Коли  виростеш,  то  жінка
Скаже  куди  йти,  що  робити,
Говорити..,  з  ким  дружбу  тобі  водити.
Запитає  де  ти  був,
Чому  не  ті  капці  взув,
Коли  маєш  ти  прийти
(  не  до  когось  там  зайти),
Що  ти  ще  зробити  маєш,
Чому  гривню  десь  ховаєш,
Копійки  не  віддаєш.
Ти  ще  спиш  й  вже  винуватий,
Бо  лінивий,  не  завзятий,
Ти  суцільне  щось  не  те
Й  хата,  стайня  -  то  святе!
Що  за  цим  -  то  марний  вІдок
Я,  Васильку,  є  в  сім  свідок.

-  То  що,  не  треба  женитись,
Щоб,  як  білка,  не  крутитись?

-  Не  поможе.
Бо  дзвонити  мама  буде  день  і  ніч.
Не  голодний?  Тепло  вбраний?
Має  знати  увсебіч.
Скаже,  як  маєш  робити,
З  яков  дівчинов  ходити,
Бо  сеся,  якась  не  та,
Має  бути,  як  свята,
Й  не  тебе  слухати,  маму,
І  тобі  лиш  дати  гаму.
А  коли  підуть  онуки,
То  тебе  в  обидві  руки
Візьме  теща,  мама,  жінка,
От  тоді  твоя  печінка
Все  відчує  й  будеш  знати
Хто  господар  твої  хати.
А,  як  вип'єш  десь  сто  грам,
Будеш  сам  робив  си  гам.

Так  що,  сину,  приготуйсє,
Поки  час  є,  перевзуйсє,
Тай  ходи  собі  де  хоч
І  голову  не  мороч.

14.12.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023

КВІТКА ПАПОРОТІ

ЧарІвна  квітка  папороті
Ми  знаємо,  що  є.
Вдивляємось,  надіємось
Усе  життя  своє.
В  оте  "fata  morgana",
У  надпрекрасну  мрію,
Не  цього  року,  другого,..
Все  ж  справдимо  надію?
Невже  так  може  бути,
Чому  не  талани́ть?
І  з  року  в  рік  все  ваще
Шукати  між  суцвіть
Надщедрої  природи
Омріяну,  свою́,
Не  у  важкодосяжному,
В  земному  щоб  "раю́".

Тихо  забрали  обере́ги,
Квітучі  маки,  коноплІ,..
Що  нас  єднали  і  тримали
На  рідній,  не  чужій,  землі.
Ми  з  покоління  в  покоління
Палили  Ватри,  що  ж  тепер?
Мішає  дим.  За  цеє  кара!
Війт  був  колись,  тепер  от  мер
І  "губернатор"  ще  неда́вно
В  нас  правив.  А  ми  де?  В  тюрмі?
Що  не  позбудемось  усього,
Що  нас  тримало  у  ярмі.

Якої  ще  біди  нам  треба
Щоб  повернутись  до  свого́?
Почути.  Вивчити  Шевченка
І  зрозуміти  врешт  його  -
"В  своїй  хаті,  своя  правда..."
А  ми  все  шукаємо...
І  се  не  так,  і  те  не  так,
А,  як  тоді?  Ми  знаємо?!

ЧарІвна  квітка.
Чи  ж  знайде́мо?
Чи  вічно  в  пошуку  буде́мо...

10.12.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023

ЗАЗДРІСТЬ

Заздрість,  заздрість...
Біда  бу́де!
Коли  цим  займуться  люди,
А  надто  мужі  державні,
Бо  внаслідують  прадавні
Вождів  хиби  та  гріхи.
Які  рід  людський  косили,
Не  знайшовши  в  собі  сили
В  час  розпуки  об'єднатись,
Не  за  чуби  вперто  братись,
Не  за  свої  чуби  -    вражі!
Щоб  підкинути  їм  сажі.

Давно  топчуть  чорноземи,
Мало  нам!  То  ще  проблеми
Собі  створимо.  Так  бу́ло!
Пригадайте.
Не  здригнула  вашу  душу
Предків  кара.
Вже  сучасні  яничари
Творять  чергову  розруху,
Щоб  не  вистачило  духу
Нечисть  голими  руками
Зупинити  і  степами
Гнати  аж  за  Чорне  море,
А  не  жати  горе,  горе...

Схаменіться!  Можновладці!
На  одній  ми    Долі  кладці.
Розхитаємо.  Впаде́мо.
Об'єднаємось.  Буде́мо!

04.12.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023

НАПАДКИ НА УКРАЇНСЬКУ УКРАЇНУ

Вибивали  з  нас  мову  століттями,
Виривали,  вбивали,  топтали,
Щоб  забули,  не  знали,  цуралися,
Щоб  з  убивцями  породичалися.
Їх  назвали  якимись  "братами",
Та  були  нам  століття  катами
Від  Батурина  до  Сандормоху
Й  Ірпіня  у  новітню  епоху.
Виривають  нам  серце  й  тепер,
Щоб  вернути  у  есесесер.

В  горлі  кісткою  мова,  та  зась!
Не  одну  вже  стерпіла  напа́сть,
Те,  що  вічне,  не  можна  здолати,
Її  гордий  політ  перервати,
Серед  мов  велелюдного  Світу
І  Шевченка  основ  Заповіту!

17.11.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023

КОЗАКИ

[i]Флору  і  його  побратимам  Козакам.[/i]

Начувайтесь,  вражі  діти,
Козаки  ідуть,
З  під  вод  вийшов  Луг  Великий,
Оголивши  лють.
Не  дражніте  козаків,
Бо  то  вольні  люди,
За  що  творите  й  творили
вам  відплата  буде.
Характерники  вони,
З  характером  люди,
Під  водою,  над  водою
Спокою  не  буде
вам  ординці,  бусурмани
Й  здожене́  відплата,
За  всі  сльози  матерів,
Кров  сестри  і  брата.

"Реве  (не  стогне)  Дніпр  широкий,
Сердитий  вітер  завива...  "
В  руках  надійних,  віковічних
Шаблі́,  канчук  і  булава!

СЛАВА  УКРАЇНІ!!!

13.11.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023

НАБАТ

Вам  віділлються  сльози  вдів
І  зубів  скрежіт  побратимів,
Від  ваших  надпродажних  слів
І  недобра́них  Джавелінів.

Загинув  воїн  (  снайпер  вбив),
Та  тіло  не  вдало́сь  забрати
І  крисі  тиловій  тепер
Вдова  не  може  доказати,
Навіть  за  свідченнями  тих
Хто  там  з  ним  був,  в  бою  останнім,
Що  він  поклав  життя  за  нас
В  бою  жорстокім,  невблаганнім.

Душить  сльоза  вдовині  груди,
Переповняє  горя  жбан,
Невже  перевелися  люди?
І  залишивсь  бездушний  клан,
Який  одів  катран  на  очі
Й  не  бачить  дійсність  по  боках,
Каже,  що  день  посеред  ночі,
А  завтра  у  чиЇх  руках?
У  тих,  що  думають  про  себе?
Чи  в  тих,  що  захищають  нас?
Цей  клан  обернеться  до  тебе?
Чи  знов  змарнуємо  свій  час.
Як  марнували  тридцять  років.
"Какая  разница.  Якось..."
"Все  для  народу.  Десять  кроків."
Й  залитись  кров'ю  довелось.

Слова  ...Слова...
І  звук  набата.
Плече  в  плече.
Брата  до  брата.

06.11.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023

СЕРЦЕ МАТЕРІ

Серце  матері  сяє,
Бо  щасливе  без  меж!
Коли  Світу  являє
Своє  чудо  з  чудес.
Ще  з  дитинства  омріяне
У  тих  перших  ляльках,
Що  вбирала,  леліяла...
Потім  юною  в  снах
Часто  диво  те  бачила,
Знала.  Бу́де.  Прийде.
Доля  час  вже  призначила
Й  щастя  в  душу  ввійде.
З  першим  криком  і  дотиком
Материнських  грудей
Й  оберегом  від  прикростей
Поведе  між  людей.
Дні  і  ночі  в  тривозі,
У  вікні,  на  порозі
Виглядає,  чекає,
Жде  дзвінків  і  вісток.
Чи  не  холодно,  голодно,
Чи  бур'я́ни  прополено?
На  життєвих  дитини
Кам'янистих  стежках.

Серце  матері  крає,
Гіркне  тиха  сльоза,
Коли  щирість  зникає
Й  вже  дитина  не  та...
Йдуть  якісь  звинувачення,
Надірвався  зв'язок,
Вже  холонуть  побачення
І  зноба́  від  думок.
Ні,  вона  не  осудить
І  сльозу́  проковтне,
Почуття  не  пробудить,
Що  було́,  не  верне́...

Тихо,  тихо  у  домі.
Лиш  годинник  -  Тік...Так...
-  Що  не  так  я  зробила,
Поступила  не  так?
І  провину  шукає
Не  в  дитині,  в  собІ,
І  в  молитві  до  Бога
Побажає  тобі,
Що  постійно  бажала
(ти  ж  для  неї  -  усе!)
Ще  надію  плекає,
Що  таки  принесе
Доля  радісну  звістку,
Покладе  на  плече
І  дитина  обніме
Й  біль  гіркий  відпече.
Сльози  радості  при́йдуть
Щирі,  теплі,  ясні́
І  розквітне  знов  мати,
Як  бутон  по  весні.

Не  просте  серце  матері,
Там  джерел  глибина.
Обніміть.  Зрозумійте.
Як  прийде  сивина.

17.10.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023

СКАРБИ

Маєш  хату,  хлів,  кирницю,
Дріб,  дідорню  і  пивницю,
Аґрус,  йошту,  пузичкИ
На  городі  бурєчки,
Кукурудзу,  бараболі,
Кабачки,  горох,  фасолі,
Цибулю,  петрушку,
Кріп,  яблінку,  грушку,
Помідори,  вогирки,
Гарбузи  і  закрутки,  
Капусту  на  крижівки.
Кухню  маєш,  п'єц,  тандир,
Молоко,  сметану,  сир,
Моркву,  сливку,  виноград,
Айву,  хрін,  грєдки  і  сад..,
І  як  даш  сим  скарбам  лад,
То  будеш  мов,  що  спожити,
Як  сніги  почнут  стелити
Мерзлу  землю  й  твою  хату,
Поклади  си  ще  загату
Тай  не  чекай  на  зарплату,
На  пенсію,  дивіденди,
Нащо  тобі  ті  проценти?
Споживай,  що  пристаров,
Думай  трошка  головов.

Хтось  тобі  щось  в  писок  вложи,
Чи  ворожка  приворожи,
Би  всьо  було  гладко,  рівно?
Не  сміши  мене,  Петрівно.
Життє  нинька  нелегке,
Воно  всьо    якесь  крихке,
Порох  тра  сухим  тримати,
Би  з  чєсом  не  ґарувати
Тай  продукт  не  змарнувати.
Щедро  вро́дила  землицє
Всьо,  що  траба,  як  годитьсє,
Воко  радує  і  твар
Подивисє  на  базар,
Що  вартує  там  товар?
А  ти  всьо  то  маєш  даром
І  смакуєш  тим    нектаром,
Який  нам  природа  дала,
То  ти  кажу  абис  знала:
-Суши,  копти,  маринуй,
Соли,  квась,  в'єжи,  шинкуй...
В  бочки,  слоїки,  пуделка,
Ринки,  хустки,  ціціделка...
Бо  з  чєсом  то  дасть  сє  чути,
Знає  хтось,  що  може  бути?

"Коли  маєш  в  торбі,
Сідаєш  на  горбі".
На  руках  є  мозолі,
Буде  хліб  й  сіль  на  столі.

07.10.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023