Олекса Терен

ХЕЛЛОВІН

-Скажи,  Йване,  що  то  з  нами?!
Всіх  даруєм  гарбузами,
А  то  значит,  що  йди  гет
Й  не  сміти  на  мій  паркет?!
Кажут,  що  старі  все  ниют,
Молодим  мозґи  вправлєют
Ну,  а  шо  скажи  не  так,
Як  кругом  такий  бардак.

Сего  не  було  ніколи,
Ше  колим  ходив  ло  школи,
То  ми  всяке  витворєли,
Фіри  на  дах  виставлєли,
Фіртки  й  брами  смо  здоймали
І  по  ко́рчах  десь  ховали.
Але  то  всьо  наше  бу́ло
Зпоконвік  сє  не  забуло,
Так  робив  мій  прадід,  дід
Здавна  тєгнисє  той  слід.

Ну,  а  се  сє  звідки  взєло?
Щоби  зараз  нє  трафлєло.
Десь  най  сим  сє  контитуют
Але  нам  не  експортуют.
В  каждого  є  свій  звича́й,
Й  десь  його  не  позичай
Бо  се  сє  не  позичєє
Ну  се  бігме  шлях  трафлеє!
Хтось  буде  в  світа́х  водив
Козу  і  Маланку?!
Чи  віночки  з  Зеленсвєт
Приб'є  си  до  ґанку?

А  ми  взєли  гарбузи,
Вибрали  їм  вочи,
Засвітили  там  свічки,
Плакати  сє  хочи.
Ще  й  роки́  поназивали
Якимись  Биками,
В  нас,  що  сво́го  вже  нема,
До  к....ї  мами?!

-Та  не  злисє  ти,  Штефане,
Мо  ще  всьо  на  місце  стане,
Знов  будут  колядувати,
Мерли́х  звикле  шанувати,
Як  колись,  тихо  з  свічками,
А  не  з  тими  гарбузами.
Літают,  сміютьсє,
Скелетами  б'ютьсє,
Страшут  вовкулаками,
Лазєт  вурдалаками.
Мо  десь  в  Анґлії  так  й  траба
В  них  такі  звича́ї,
Але  нащо  нам  сево
В  нашім  древнім  краї?

-Ой  так,  Йване,
Тра  ставати,
Підем  гарбузи  ховати,
Бо  не  з'їсть  свинє  ні  кнур
Висадєт  гарбуз  на  мур
Й  бавлєтьсє  в  американців
Чи  яких  других  маланців.

Вам,  що  свого  мало,
Чи  вас  закарало?!
Чужим  не  втішайтесь,
Й  свого  не  цурайтесь.

21.10.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2025

СТАРА БДЖОЛА

Стара  бджола  до  вулика  не  повернула,
Ніч  провела  одна  на  самоті,
Вона  все  пам'ятає,  не  забула,
Ті  спільні  дні  у  гурті,  молоді.

Її  побачив  ранком  на  будові,
Не  десь  внизу,  а  метрів  висоти  семи,
Де  горизонти  вранішні  бузкові,
Сиділа  тихо,  не  рухнув  крильми.
Взяв  на  долоню,  дав  води  краплину,
Ледь  доторкнулась  й  тихо  поповзла,
Поклав  у  тінь,  поспілкувавсь  хвилину,
Життя  дорога  нас  отут  звела.
Та  жде  робота,  згодом  трудівницю
Відвідав  ще  раз,  а  вона  вже  "спить"...
Завершила  трудів  вервицю,
Така  була  її  остання  мить.
Все,  що  "записано",  зробила,
Земний  пройшовши  шлях,
По  собі  пам'ять  залишила
У  новостворених  роях.

І  буде  мед,  і  будуть  квіти,
І  розмаїтії  плоди,
Коли  усі  Природи  діти
Залишать  по  собі  сліди.

25.07.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2025

АНТАГОНІЗМИ

Щоб  оцінити  біле.  Чорне  треба,
Відчути,  мати  чи  пройти,
Щоб  порівняти,  щоб  збагнути
І  манівцями  не  іти.
Не  знаючи  чого  шукати,
Яке  воно  на  вид  чи  смак,
На  гра́блі  вкотре  не  ступати
Й  відчути  той  незримий  знак.

Що  таке  тиша  -  натовп  скаже
І  смуток  -  справжнє  щастя  дасть,
Що  таке  Сонце  -  дощ  покаже,
Здоров'я  -  зболена  напа́сть.
Життя  клубок  антагонізмів,
Все  пізнається  в  множині,
Від  ейфорій  до  катаклізмів
Немає  того  в  однині.

Тому  й  присутність  оцінити
Можливо  тільки  у  той  час,
Коли  одержите  відсутність,
Яка  і  об'єднає  вас.
(коли  там  є  чого  єднати)
Часом  разо́м,  та  в  самоті,
Бо  не  усім  дано́  пізнати
Справжнє  єднання  у  житті.

13.10.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2025

ВОСКОВА СВІЧКА

Ви  чули,  як  потріскує  
                           свічка?
Ні,  не  тріскає,  такий
                           в  неї  звук,
Неквапливо,  немов  
                         тиха  річка,
Віддає  тепло  бджіл
                         й  людських  рук.

Так  горить  для  людей
                         вже  віками
З  конопель  чи  з  сосни
                         її  ґніт,
Споконвіку  все  пахла
                       меда́ми
І  топила  у  людях
                       той  лід,
Що  приходив  у  душу
                       чи  тіло,
Був  назовні,  чи  десь
                       в  глибині,
Забирала  його,
                   щоби  гріло,
Щоб  душа  не  була
                 в  полині.

Коли  гірко  буває
                 і  темно,
Коли  холод  вповзає
               у  дім,
З  отим  звуком  не  так
             вже  і  щемно,
Помагає  він  вижити
             всім.
Вбереже  вас  ця  свічка
             від  грому,
Як  освя́тите  в
             церкві  її,
Оберіг  занесете
             додому,
Принесете  надію
           сім'ї.

Призабули...  

В  нас  блага
               за  гроші,
Натурального  майже
               нема...
Промайнули  дні  гожі,
             хороші,
А  попе́реду  довга
             зима...

10.10.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2025

В НАС МАЄ БУТИ ЧАС НА СЕБЕ

В  нас  має  бути
                     час  на  себе,
Щоби  побути  десь
                     на  самоті.
В  нас  має  бути
                   час  на  спо́кій,
Щоби  пізнати  сенс
                   у  швидкоплинному  житті...

06.10.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2025

ЦІННІСТЬ

Не  страшно  втратити  щось  цінне,
Душі  і  тілу  дороге,
А  не  помітити  безцінне,
Що  поряд  нас  в  житті  іде.

Коли  це  є  -  не  помічаємо
От  є  воно  собі  тай  є,
Подумаєш,  десь  Сонце  ранком
У  мирних  днях  тихо  встає.
Батьки  з  постійним  піклуванням
"Крадуть"  у  тебе  вільний  час.
Вода  джерельна  прохолоду
Тобі  дарує  повсякчас.
Ідеш  куди  тобі  збагнеться
У  тебе  дім  є  і  сім'я,
Дитина  в  радості  сміється,
Навкруг  засіяні  поля...

Й  ще  безліч  скритих  "діамантів",
Які  приховують  свій  блиск,
Ми  ж  наче  в  катрана́х  бредемо,
Шукаючи  примарний  зиск.

Нічого  вічного  немає,
Рано  чи  пізно  все  минеться,
Нехай  душа  в  суєтних  буднях
До  справді  цінного  торкнеться.

28.09.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2025

ЖИТТЯ НЕ ПРОСТО ВДИХ І ВИДИХ

   "Те,  що  віддаєш,  завжди
                                     повернеться  до  тебе".
                                                                                             В.Черчілль

Життя  не  просто  вдих  і  видих,
Там  миті  є,  що  захоплюють  дух,
Від  вражень,  поступу,  емоцій,
Від  слів  надприємних  на  слух.  

Коли  ти  живеш,  не  існуєш,
Той  час  мов  джерельна  вода,
Ним  спрагу  душевну  вгамуєш,
Там  впевнена,  горда  хода.
Без  фальші,  лукавства  і  злоби,
Без  заздрощів,  ліні  і  чвар,
Без  зайвих  утіх  для  утроби,
А  справжній,  життєвий  нектар.

І  ба́йдуже  де  ти  і  хто  ти,
Різниці  нема,  яких  фах,
Ти  сам  шлях  під  Сонцем  торуєш,
Тримаючи  Долю  в  руках.

14.09.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2025

СТРАХ

-Чи  не  страшно,  діду,  вам?

-А  чо  сє  бояти?!

-  Ну  та  як.  Ви  вже  старі,
Вже  час  сє  збирати.
Вже  роки  летєт  згори
Й  тра  фінішувати.

-  Нє,  не  страшно.  Щось  ти  ска́жу
І  на  цеглі  ти  докажу,
Що  то  значеннє  немає
Скілко  тут  сє  шкандиба́є,
Скілько  вже  зробив  єс  кроків
Й  скілько  пролетіло  ро́ків.
Бо  то  сенсу  ніц  немає,
Коли  цегла  пролітає
Чи  якийсь  другий  трафунок,
Й  єнчий  часу  вже  рахунок.

-  Та  хіба  цегла  літа́є?!

-Так.  Й  таке  в  життю  буває.

Всяко  є  і  не  збагнесє
Звідки  тото  всьо  бересє.
Я  так  лиш  примі́ром  кажу
І  до  цегли  суть  прив'яжу.

Вот  дивисє,  ми  з  тобов
Йдем  вночи  з  роботи,
Відробили  свою  зміну,
Вже  нема  гризоти.
Звізди  світєт.  Місєць  гріє.
Десь  пес  заснув  в  буді
Й  траба  статисє  тогди
Вот  такому  цуді.

Летит  цегла  десь  з-за  хмар
І  валит  нє  просто  в  твар.
Вот  був  дід  і  вже  нема,
Вот  така  прийшла  сума́.
Й  що  поробиш,  так  сє  стало
Скажут,  що  років  немало
Дідо  ту  пожив  і  руки  зложив.

Ну,  а  що  як  цегла  та
Прилетит  до  тебе?
І  таку  молоду  душу
Бог  возьме  до  себе.
Де  тоди  твої  роки́?
І  причім  тут  мо́ї?
Й  то  на  скілько  хто  здоптов
Вже  сандали  сво́ї.

-  Хіба  може  таке  бути?!

-  Всьо  в  життю  буває.

Ще  раз  кажу,  се  примір
Й  най  Бог  відвертає.
Я  до  того  ти  веду,
Що  страху́  не  маю
Від  того,  що  так  давно
Тутка  пробуваю.
Жити  траба  каждим  днем,
А  буде,  що  бУде,  
На  сім  Світі  віки-вічні
Ніхто  не  пробуде.

Не  рахуй  свої  роки́,
Бо  то  марне  діло,
Викинь  дурне  з  голови
Й  по  життю  йди  сміло.

21.09.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2025

СКЕПТИКАМ

Кепкуйте,
                 а  я  буду  писати,
Мережити,
                 творити  Сло́ва  Храм,
Собі  не  залишу́
                 нічого
Те,  що  зведу  із  нього,
                 все  віддам.

З  духовного
               зведу  матеріальне,
Думку  запишу,
               щоб  жила  сама,
Ішла  між  люди
               й  в  формі  діалогу
Вела  розмову  тихо
               між  двома.

28.08.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2025

СОНЦЕ

-  Здоров,  Йване!  Як  робота?
Чи  плявдує,  чи  гризота?
Сонце  сильно  докучєє?
Шлях  тебе  ще  не  трафлєє?

-  Шо  тобі,  Штефку,  сказати,
До  всього  тра  щастє  мати,
До  роботи,  до  погоди,
До  дощу  й  до  прохолоди.

-  Помінєвсє  клімат,  Йване,
І  передчуття  погане,
Шо  чекают  катаклізми
На  всі  живі  організми.

-  Як  смо  були  бахурєма,
То  погода  не  проблєма,
Пекло,  гріло,  дуло...
Нам  всьо  єдно  було.
Ну  а  нинька  Сонце  праже
Хмарина  сє  не  покаже,
Вітер  не  подує,
Вот  так  хлоп  й  ґарує.

-  Й  чим  сє  тамка  контитуєш,
Коли  кажеш,  що  ґаруєш?

-  Всьой  в  роботі,  як  в  смолі,
(  хоч  й  не  тиснут  мозолі)
Тра  сє  наробити
Аби  толь  встелити.
Перше  влєли  на  панелі
Із  смоли  мастила
Би  потому  сє  до  неї
Перша  толь  вчепила.
Далі  дамо  другу
І  так  йдем  по  кругу.
То  всьо  траба  вогнем  гріти
Зверха  ще  ти  Сонце  світи,
Поверх  сорок  без  тінИ,
Плюс  ще  пражишсє  в  вогни,
Грієш  смолу  й  толі
І  бредеш  поволі.
Ще  вогнем  стики  стєгаєш
Хочеш  гаком,  хоч  клєкаєш
І  так  цалий  день
Пекельний  вогень.
Нас  тамка  лиш  двоє
Пражит  тіло  своє.

-  А  я  виджу  ти  зчорнів,
Як  той  негр  з  Сахари,
Думов,  що  ти  може  їздив
З  Ганьков  на  Канари?

-  Їжджу,  Штефку,  на  колінах
Тай  грію  суглоби,
Тече  вода  із  чола
Й  лєю  до  вонтроби.
Та  до  восени  вже  йде,
Бузьки  відлетіли,
Нарікати  нема  чо,
Маєм,  що  хотіли.

04.09.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2025

БДЖОЛА СТВОРІННЯ НЕПРОСТЕ

Бджола  створіння  непросте,
Робоча  -  двадцять  й  день  росте.
Яйце,  личинка,  лялечка
І  до  роботи  змалечка.

На  третій  день  вже  чистить  соти,
Кормить  личинок  молочком,
Повно  у  вулику  роботи
Потрібен  догляд  за  гніздом.
Тягнути  соти,  прибирати,
Кормити  матку,  трутнів,  плід,
Температуру  сталу  дати
Й  по  третім  тижні  у  політ!
Ще  нектар  в  мед  переробити,
З  пилку  надкорисну  пергу,
Прополісом  щілини  зшити
До  всього  маючи  снагу́.

Коли  в  гнізді  срок  відробили,
Стають,  невтомні,  накрило
І  вже  літа́ють,  що  є  сили,
Сімейство  з  медом  щоб  було́.

Так  майже  сорок  днів  в  роботі,
Без  сну,  передихнувши  ніч
В  відведеній  їм  часом  квоті
Стирають  крила,  ясна  річ.
Їх  сторожа  не  пустять  в  вулик,
Вони  падуть  або  летять
Подальше  і  не  повертають...
Отак  живе  бджолина  рать.

Від  Сотворіння  до  сьогодні,
Себе  тримаючи  і  Світ,
Запиленням  земного  цвіту,
Дарують  нам  землянам  плід.

Бджола  створіння  непросте...

18.07.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2025

КОЛИ ВЖЕ СТАНЕМО НАД ПРІРВОЮ

Коли  вже  станемо  над  прірвою
І  краю  край  там  узримо,
З  надією  вже  безнадійною
Й  війну  війною  назвемо́,
Тоді  й  піде́мо  всі  до  бою,
Назад  дороги  не  буде́,
Візьмемо  все  своє  з  собою  
Те,  що  у  бій  нас  поведе.
Вже  не  за  себе,  за  онуків
Бо  ми  проспали  мирний  час,
Не  дослухаючись  до  звуків,
Коли  набат  звучав  для  нас.

Немає  іншої  країни,  
Немає  іншого  Дніпра
І  заграниці  для  заміни,
Немає  в  чужинІ  добра.

Коли  вже  станемо  над  прірвою
То  зрозуміємо  тоді,
Що  "друзів"  ніби  і  багато,
Раду  ж  даси  лиш  сам  собі.

22.05.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2025

РОБОТЯГИ

Мужики-трударі  на  землі,
             під  землею,  вгорі...
В  дійсність  втілюють  все,
             що  десь  думка  несе,
Що  під  зорями
               бачимо  зримо.

Йдуть  у  спеку  й  мороз,
           вітер,  дощ  серед  гроз,
Задум  їхні
           народжують  руки,
Щоб  спожили  
           і  діти  й  онуки.

В  них  засмага  не  пляжна,
Вена  рук  такелажна,
Мовчазна,  чоловіча  робота,
Яка  кроком  по  кроку,
День  за  днем,  рік  по  року
Видає  нагора́  результат.

Їхня  спільність  міцна,
Їхня  щирість  без  дна,
Вони  крутять              
                         цю  дивну  планету.
Там  не  ждуть  похвали,
Та  не  треба  й  хули,
Просто  вдячності
                         їм  на  палету.

10.05.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2025

ПОДАТКИ

-Шо,  Їване,  як  здоров'є,
Курей  твоїх  поголов'є
Вже  сє  несе,  чи  лиш  так
Бис  не  забув  яйцє  смак?

-Шо,  Штефуню,  ти  сказати,
Гріх  на  то  всьо  нарікати
Бо  сего  то  троха  є,
Та  глодже  нутро  моє́
Думка  про  пода́тки
Й  всілякі  вида́тки.

-Шо  тє  може  там  глодати
І  шо  в  тебе  можна  брати,
Як  нічо  не  маєш,
Чо  переживаєш?!  

-Та  не  в  мені  єднім  справа
Під  Сонцем  таких  орава,
Ну  вот  подивисє,
А  потому  злисє.

Платимо  податок  з  гро́шей,
Які  заробили,
За  які  ти  ґарувов,
Витєгов  си  жили.
Далі  платиш  з  тих  гро́шей,
Як  си  щось  купуєш,
На  якесь  там  ПДВ
Вже  кудась  фундуєш.
І  потому  з  тої  речі,
Яков  володієш,
Знов  податок  заплати,
Так  грошима  й  сієш.
За  землю,  за  хату,
За  труби,  за  дроти,
За  сеє,  за  тоє...
Та  купа  гризоти!
Ти  купив  то  всьо  за  гроші
Й  з  них  сплатив  податки.
То  виходит  три  рази́  
Хлоп  має  вида́тки?!

-Ну  ти,  Йване,  й  закрутив,
Шо  ми  можем  знати,
А  не  сплатиш,  щей  пеню
Можут  ти  впаяти.
На  сім  Світі,  хоч-не-хоч,
Мус  за  всьо  платити
Й,  як  той  вуж  на  рондли,
Щодень  сє  крутити.

30.03.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2025

ПО ШОПЕНГАУЕРУ

-Здоров,  Йване.  Як  життє?
Я  не́  ка́жу  про  ниттє.
Чим  сє  нинька  контиту́єш?
Пірґаєшсє  чи  ґару́єш?

-Я  тако  скажу,  сусіди,
Ми  й  самі  си  робим  бІди.
Казов  колись  Шопенга́вер
(тато  був  банкір  не  бавер)
То  фільозоф  знаний
Й  радник  непоганий.

-І  шо  ти  нарадив,  Йване,
Чим  заго́їв  твої  рани?
Чим  ти  душу  звеселив?
Що  тє  мудрого  навчив?

-Ну,  приміром,  для  старих
Би  не  було  ниттє  в  них.

Тра  менше  ілюзій
Й  не  буде  контузій.
Діти  нам  нічо  не  винні
Й  чо  сє  сподівати,
Що  довіку  коло  нас
Все  будут  скакати.
Сво́є  в  них  тепер  життє,
Не  надоїдай,
Тихо  дуй  си  в  дві  дєри
Й  своє  місце  знай.

Далі.  Друзів  траба  мати
І  поза  сімйов,
Би  було  з  ким  говорити,
Вот,  як  ми  з  тобов.

І  самому  тра  побути,
Не  надокучати,
Би  для  роздумів  можливість
Спокійно  си  мати.

Траба  мати  троха  гро́шей
(так,  про  чорний  день),
Хто  ти  дасть,  як  тобі  тра
Й  ти  вже  старий  пень?
Незалежним  траба  бути
Й  в  позу  не  ставати,
Ніби  тобі  хтось  задурно
Має  щось  давати.

Ще  не  траба  гнатисє
Бути  молодим,
Кілько  с  назбиров  років,
То  й  йди  з  скарбом  тим.
Вічно  молодим  не  будеш,
Ми  тамка  вже  бу́ли
І  того  нектару
У  свій  час  сьорбну́ли.
Чо  марікува́ти,
Не  тра  сє  бояти
Бо  старість  то  дар,
Достиглий  нектар.

А  ще  тра  сє  далі  вчити,
Нове  розумом  спожити
Бо  то  є  багатство
Не  мозґів  ледацтво,
Щось  мудре  пізнати
Й  в  склероз  не  впадати.

І  звичайно  сила  тиші,
Внутрішнього  миру,
Період  свободи,
Відсутність  пориву,
Метушні  без  краю
І  думок  розмаю.

Вот  такого  вчит  фільозоф,
Коли  стов  вже  сивим,
Вот  таке  життє,  Штефане,
Вмій  бути  щасливим.

ХРИСТОС  ВОСКРЕС!!!

20.04.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2025

"КВІТИ" ВІЙНИ

Ви  запитайте  у  солдата:
"Думки  про  що  там  на  війні?"
Коли  навкруг  усе  палає,
Коли  й  повітря  у  вогні.

Він  там  чекає  просто  тиші,
Щоб  не  ревло́  і  не  гуло́,
Щоб  не  шипіли  в  небі  дрони
Й  червоних  "квітів"  не  було́.
Касетних,  фосфорних,  фугасних...
На  чорнім  фоні  й  голубім,
Де  душу  ріже  рев  худоби
У  мертвих  селах  над  тим  всім.

Там  і  залізо  душу  має,
Свого  солдата  стереже,
Коли  не  треба,  не  поїде
Обом  майбутнє  вбереже.
Туди  нелегко  повертатись
(це  зовсім  непрості  слова)
Та  друзі  там  й  в  руках  солдата
Ота  гетьма́нська  булава,
Що  бореться  на  самім  вістрі,
Вона  воює,  не  блистить,
Жертовна  місія  солдата
Вкраїнську  землю  захистить.

І  прийде  ранок,  прийде  тиша,
Над  житом  небо  голубе
І  найрідніші  в  світі  руки
Обні́муть,  воїне,  Тебе.

22.03.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025

АНАТОЛІЮ СКРИЦЬКОМУ

На  пару  днів  із  бою,
З  війни  прийшов  солдат,
До  рідного  порога,
Де  не  звучить  набат.
В  очах  безмежна  втома:
"Чому  ми  там  одні?
Чому  нас  не  замінять
В  пекельному  вогні..."

Тут  мир,  війни  немає,
Тут  гамір,  навіть  сміх,
Він  третій  рік  воює,
Невже  один  за  всіх?
Він  не  виходить  з  дому,
Навкруг  якесь  не  те,
Тут  не  живуть  війною...
Там  ж  віхола  мете.
Жорстока  і  безжальна,
Калічить  й  нищить  плоть
Під  рев  гармат  у  полі
З  наказом:"Не  відходь!!!"

А  за  вікном  весна,
Лелеки  повернули,
Два  світосприйняття
В  один  і  той  же  час.
Й  в  сумних  очах  солдата:
"Ви  зрозумійте  нас..."

10.03.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025

КОМПЕТЕНТНІСТЬ

-Вот  скажи  мені,  Штефане,
Чи  колись  кінец  настане,
Чи  так  довго  бу́де,
Що  невчені  люди
Будут  керувати
Й  вказівки  давати
(в  чім  анальфабети).
Чи  якісь  секрети
Вони  такі  знают,
Шо  всюда  сє  пхают?

Вот,  приміром,  нє  поставлєт
Керувати  шпитале́м.
Як  ти  думаєш?  Чи  більше  буде
В  хворих  й  лікарів  проблем?
До  хірурга  прийду  я
Й  буду  му  казати,
Шо  він  має  бідакови
В  шлунку  відтинати.
Які  пити  всім  піґулки,
Шо  в  защик  набрати,
Як  то  траба  класти  пломби
Й  пеньки  корчувати.

-  Шо  ти,  Йване,  терендиш!
Де  тому  сє  взєти?
Та  то  траба  клепку  мати,
Би  таке  щось  втєти.
Тра  сє  вчити  пару  літ,
Захистити  синий  квіт,
Попрахтикувати,
Аж  тоди  сє  брати
До  справи-поради,
Бо  не  даш  си  ради.

-А  шо  в  нас  сє  нинька  діє?
Жне  зовсім  не  той  хто  сіє,
Тай  сіют  не  так
І  жнут  аби-як.

-  Так,  Їване,  так,  Їване,
Відчуттє  маю  погане,
Корабель  на  рифи  йде,
А  штурвал  в  кого  буде?
В  кока?  Капітана?
Чи  бурє  багряна
Понесе  на  скали,
Бо  так  скерували?

-  Не  тонули  й  не  потонем,
Рифи  оминемо,
Бо  надіялись  на  себе
І  тепер  буде́мо.
Виправимо  корабель,
Вийдем  на  фарватер
Недарма  віки  нас  вчила
Наша  Альма-матер!

22.01.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025

ЗАВОРІТ ГОЛОВИ

-Будь  здоров,  сусіде  Йване,
Тобі  мозок  ще  не  в'яне?
Ще  сє  в  чімось  розумієш?
Чи,  як  я,  вже  тумані́єш?

Вжем  не  раз  за  розум  бровсє,
Вже  не  раз  я  заріковсє,
Шо  не  буду  сє  дивити,
Слухати  й  переставлєти
В  голові,  шо  там  несут,
Бо  по  провді  то  є  цуд!

-Ну  і  шо  тє  так  затєло?
Шо  тє  там  за  розум  взєло?

-Всі  чекают  "ігурацію",
Обертают  ситуацію,
Каждий  каже,  шо  си  хоче
В  голова́х  не  мозґи,  клочє!
Чув  єс,  шо  тамка  казали?
Шо  Канаду  би  забрали!
Гренландію  і  Панами
Той  кавалок  з  канала́ми!!!
Шо  то  сє  на  Світі  діє?!
Шо  в  них,  в  тих  мозґах  сє  сіє?!
Во́йні  конец  за  добу́!
Чи  всьой  Світ  летит  в  трубу?!

Двадцєть  першого  нас  во́зьмут
Гамери́ки  штатом
Й  розцюлюємсє  (вже  вко́тре)
Але  з  другим  "братом".
Всьо.  Войні  тоди  конец.
Казали  за  до́бу,
Заберут  з  наших  полів
Враз  тоту  худобу.

-Язик  в  тебе  без  кісток,
Ну  ти,  Штефцю,  втєв.
Тобі,  шо  хіба  з  горєчки
Сей  сє  сон  приснив?

-  Нє,  а  чо?  Каждий  щось  блеє,
Шо  сє  купи  не  чіплєє,
Всьо  берем  на  віру,
А  з  нас  дерут  шкіру.
Чи  хтось  знов,  шо  так  сє  стане?
Шо  стілько  цвіту  пов'яне
І  не  дасть  плодів
Лиш  ридання  вдів...

А  ми  все  чекаємо...
Хтось.  Щось.  А,  що  -  знаємо?!
Рішаймо  самі.  По́ки  не  в  ярмі.

17.01.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2025

БЕЗ КРИЛ

Самі  обрубуємо  крила
Власних  надій  і  сподівань,
Себе  постійно  позбавляєм
Тих  давніх  мрій  і  побажань.
Занурившись  в  сує́тні  будні
Так  швидкоплинного  життя,
Із  гирями  проблем  і  нервів,
Бредем  крізь  терни  навмання.
А  поруч  кетяги  калини,
А  поруч  Сонце  золоте,
А  поруч  посмішка  дитини
Та  в  голові  не  те,  не  те...

Ми  спішимо,  ми  всі  в  ґалопі,
Несе  бурхлива  течія́,
Десь  по  світах,  чи  тут  в  Європі,
Нам  ранить  душу  печія́.

Без  крил  не  вирватись  з  "полону",
Не  осягнути  велич  див,
Ми  дивимось,  але  не  бачим,
Те,  що  Всевишній  сотворив.

20.12.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2025

IQ

-  Часом,  Йване,  тай  не  спитьсє
(а  не  спитьсє,  дурне  снитьсє),
Встанеш,  лупаєш  вочима
Ту  проблєма,  там  проблєма...
Сам  си  раду  ще  даєш,
Та  чим  більше  пізнаєш,
Шо  сє  творит  в  білім  світі,
Коли  Землє  по  орбіті
Крутитьсє  й  летит  кудась
(  се  змінити  нам  всім  зась).
Але  туткаво  під  боком
З  каждим  роком,  каждим  кроком
Не  туда  кудась  несе,
Побалакаєм  про  се.

-  Шо,  Штефане,  говорити,
Чи  ти  можеш  шось  змінити?
Хто  тебе  послухає?!
Чи  в  карок  почухає.

-  Ну  за  себе  я  не  кажу,
Я  вже  тутка  давно  лажу.
Ті  ж,  що  мают  керувати,
Мают  й  добру  клепку  мати.
Скажеш.  Ну,  а  як  се  взнати?
На  IQ  (ай-к'ю)  тра  тестувати.
А  в  нас  знаєш  шо  зробили?
Тест  на  IQ  відмінили.
Не  для  нас,  звісно,  Їване,
Нам  свого  розУму  стане,
Для  тих,  шо  в  верхах  керуют
І  нас  з  тобов  зецеруют.

-  Ну  тай,  шо?!
Певно  так  траба,
А  тебе,  шо  душит  жаба?

-  Ніц  мене  не  душит!
Думка  сє  ворушит.
ПримІром  на  дохтора
Вчитьсє  неборака
Й  шо  вже  лікувати  може,
То  яка  ознака?
Та,  шо  здов  екзамени!
І  має  диплома!
А  не  здов,  то  дальше  вчитьсє
Або  сидит  дома.
За  штурвал  пілота  пустєт?
Як  анальфабета,
Коли  ніц  не  петрає,
Як  в  столярці  тета!
Сєдиш  ти  в  такий  літак?
Такий  дохтор  злічит?
Та  тебе  або  нестане,
Або  тє  скалічит!

-  Ая,  Ая...  Провду  кажеш,
Ту  ж  ціла  держава!
Хіба  може  керувати
Людьми  якась  ґава?

-  Здов  IQ  десь  коло  сотки,
Можеш  керувати,
А,  як  ти  нічо  не  знаєш
Ще  й  не  хочеш  знати,
Чо  сє  пхаєш  межи  люди?
Та  йди  до  худоби!
Вона  ніц  тобі  не  скаже
Їй  всьо  до  вподоби.  

Се  тобі  не  жарти,  Йване,
Велика  біда...
Й  куда  такі  заведут,
Вот  скажи    -    куда?..

IQ  (ай-к'ю)    -  кількісна  оцінка
               рівня  інтелекту  людини.

16.12.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2025

ПОЕТАМ

Пишіть,  друзі  мої,
Якщо  пишеться,
Може    щось  по  нас
Тай  залишиться.
Прочитає  хто
Думу  давнюю,
Пригадає  мо  
Днину  славную.
Днину  славную,
Чи  не  славную,
Як  вже  вийде  там,
Що  судилось  нам.
Складуть  літопис
Із  віршів  отих
І  судитимуть
Нас  усіх  по  них.
Нас  судитимуть
Судом  праведним
Нема  місця  тут  
Людям  завидним.
Дав  Бог  кожному
Крихту  талану
І  дорогу  дав,
Різну  -  не  одну.
Та  дороги  всі  
В  одну  сходяться
Між  поетами
Так  вже  водиться,
Бо  торуєм  шлях,
Щоб  почули  нас,
Як  сьогодні  ні,
То  в  прийдешні  дні.
Слово  праведне
Проросте  зерном,
А  пусте  простим
Зійде  бур’яном
Його  виполять,
Не  жаліючи,
Тому  думаймо,
Слова  сіючи,
Щоби  нива  та
Колосилася,
А  бур’ян-трава
Не  пробилася.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2024

ХІБА Ж Я ДУМАВ…

Хіба  ж  я  думав,
                         як  писав,
Про  це  десяток
                         літ  назад,
Що  не  анархія
                         прийде,
А  стелиться
                           дорога  в  ад.

Чому  ж  так  сталось,
                       як  гадалось?
Дореготались,
                         дожил́и́сь,
Рі́ки  сльоза́ми,
                         не  водою,
Кров'ю  червоною
                           взяли́сь.

Що  шукати
                             винуватців?
Коли  вже
                             звершилось,
Розікрали,
                               розтерзали,
А  що  ж  
                               залишилось?
Залишилась,
                               повернулась
Давняя  Руїна,
                               от  таку  
Гіркую  Долю
                               має  Україна.

Ти  відро́дишся,  як  Фенікс,
Ціна  ж  надвисока!
Не  затягнеться  враз  рана,
Глибока,  глибока...

28.11.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024

НАПОВНЕННЯ

Напів  наповнений  стакан  з  водою.
Чи  повен  пів?  Чи  пів  порожній?

Тримаючи  його    рукою,
Земний,  тут  тимчасовий,  подорожній
Тестує  якість  існування
У  той  відміряний  всім  нам  мізерний  час
Волею  долі  поселивши  нас
На  цій  планеті,  що  в  світах  одна,
Чи  ж  вип'є  чашу  кожен  з  нас  до  дна?

При  чому  тут  вода?
При  чому  тут  стакан?

Він  розуміння  додає,  що  той  дурман,
Що  нищить  нас,  заходячи  у  тіло,
Щоб  нас  не  гріло,  а  боліло,
Коли  тримаємо  в  со́бі  весь  рій  проблем,
Де  вже  фактично  стоїмо,  а  не  ідем.
Якщо  з  проблемою  стакан

В  руці  тримати,  та  недовго,
То  й  рішення  прийде
(пізніше  безумовно)
І  буде  місце  спо́кою  й  прозрінню,
Радості  теплій  і  терпінню.

Якщо  ж  тримати  той  стакан  в  руці  з  пів  днини,
Рука  затерпне  і  лихі  години
Вас  вимучать,  при  тій  самій  проблемі,
Та  вибір  все  ж  ще  є
Й  в  цій  непростій  дилемі  -
В  со́бі  тримати?
Може  відпустити?
Повірте,  час    покаже,
Що  з  тим  всім  робити.

Якщо  ж  стакан  проблем
Тримаєте  в  со́бі  постійно,
То  мучите  нутро  уже  надійно.
Рука  болить,  німіє  тіло,
Проблеми  важчі,  серце  заболіло,
Світ  посірів,  зайшло  за  обрій  Сонце
Й  безвихідь  стукає  в  віконце...

Проблеми  не  тримайте,  відпускайте,
Відомо,  що  від  нервів  вся  біда,
Прийде  весна,  зігріє  літо,
Пройде  зима,  минуться  й  холода...

26.11.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024

ЧОМУ У СЕРЦІ УКРАЇНА

Чому  у  серці  Україна?!
Нам  Богом  обрана  країна...

Оті  лани  і  осоко́ри,
Плакучі  верби,  древні  гори,
Лелеки  в  небі  голубому,
Що  повертаються  додому.
Той  жайвір  літньої  пори,
Що  поливає  нас  згори,
До  щему,  піснею  своєю,
Коли  хліба́  до  апогею
Доходять  й  хвиля  з  вітром  йде,
Земля  вродила,  хліб  буде́...

Ті  ночі  всіяні  зірками,
Чумацький  шлях  вгорі  над  нами.
Ходили  ними  чумаки
Прості  і  мужні,  що  віки
Возили  сіль  і  сіллю  стали
Землі  своєї,  що  плекали.

Тут  жили  вольні,  древні  Скіфи
Реальність  це,  не  просто  міфи,
Бо  у  віках  лишили  слід
Від  Пекторалі  до  робіт
Гончарних,  з  міді,  срібла,  злата...
З  давніх-давен  була  багата
НАША  земля  крамом  і  людом
Й  щоденним  мозолем,  не  чудом,
Землі  платили,  що  кормила
І  не  особно    -      в  серці  жи́ла.

З  собою  брали  у  похід,
Як  оберіг,  в  нетеплий  світ,
Їх  думка  гріла  і  земля  
Та,  що  лічила  від  нуля
Відміряні  їм  земні  кроки,
Давала  ті  живильні  соки,
Як  древу  дужому  коріння
Із  покоління  в  покоління.

Не  вирвати  її  у  тих,
Чиє  коріння  в  землях  цих!

Чому  у  серці  Україна?!
Нам  Богом  обрана  країна...

31.03.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024

СПОРІДНЕНІСТЬ

Зелене  дерево  
                     зимою  завмирає,
Додавши  стовбуру  
                       річних  кілець,
А  от  людина  
                       зразу  кільця  має
І  неповторність,
                       що  дає  Творець.

Там  все  написано,
                       та  нам  не  прочитати,
Це  лабіринт,
                       яким  ідем  життям
І  не  потрібно
                         зразу  знати
Про  те,  що  на  Землі
                         судилось  нам.

В  дерев  по  колу,        
                     ми  ж  все  манівцями,
Шукаєм  вихід
                       в  лабіринтах  дня,
Не  знаючи,  це  план,
                       чи  збій  програми?
Дорога  правильна,
                       чи  йде́мо  навмання?

А  в  планах  тупики
                       і  повороти,
Прямі  і  звичний
                       рух  по  кругу,
Тестує  нас  життя,
                     та  всі  "пілоти",
Повернуться,  в  свій  час,
                     на  злітну  смугу...

Стоять  дерева,
                 нам  ж  шляхи  відкриті,
Від  нас  також  залежить
                 те  куди  піде́м,
Будем  тинятись,
                 відчаєм  прибиті,
Чи,  врешті-решт,
               всі  на  пряму  зверне́м.

17.11.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

А МЕНІ ТОГО ТРА?

Запитов  щось  Йван  в  Петра,
А  той  каже:

-  Мені  тра?!
Ще  тобов  сє  переймати,
Нащо  мені  тото  знати.

Але  Йван  не  відстає
Й  таки  Петра  дістає  :

-  Ти  скажи  мені  єдно,
Як  так  сталосє  воно,
Що  нема  корів  в  селі,
Хрєк  не  рохкає  в  дворі,
Гусак  не  ґелґоче..,
Всьо  подерли  в  клочє!

-  Ну,  а  мені  того  тра?!

Чує  Йван  знов  від  Петра.

-  Не  хочут,  тай  не  тримают,
Тепер  люди  вже  всьо  мают,
Замість  слухати  тебе
Я  піду  си  в  АТеБе
Й  куплю  си,    шо  хочу
Й  тим  сє  не  морочу.
Провда  гроші  траба  мати,
Аби  слину  не  пускати
З  наїдків,  напитків
Й  не  зробити  збитків.

Ну,  примірОм,  вот  в  ПольщИ
Хочеш  вий,  а  хоч  кричи,
Не  будеш  пацє  тримати
І  запхают  тє  за  ґрати,
Бо  просте  місце  на  гній
Потребує  певних  дій.
Проект  й  дозвіл  має  бути
І  влада  не  хоче  чути,
Що  пацє  єдне,
Возьме  тай  штрафне.

-Не  віриш?!

Вот  я  знов  єдного  пана
(мов  ферму,  корови)
Й  прийшло  му  до  ґлови
Два  пацєтка  мати
Би  вуджєнков  смакувати.
Ну  то  мусів  сє  ховати,
Межи  бики  свині  пхати,
Бо  якби  то  взнали
Враз  замельдували.
Дозвіл  мов  на  гній  корів,
Але  не  свинєчий,
А,  як  маєш  ще  конє,
Май  на  гній  й  конєчий!

Порєдки  такі  в  Європі
Й  коли  йдем  туда
Будут  й  в  нас  такі  цуда́,
Які  діют  тамка.
Вже  ржавіє  клямка,
В  стайни  пусто,  тихо..,
Се  добре?  Чи  лихо?

-Ну,  а  мені  того  тра?!
До  худоби  йти  пора!

13.11.2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

РУКА В РУЦІ

Прикро...
Коли  так,  за  пустяк,
Відкинувши  чисту  основу,
Зерна  не  бачити  й  полову,
Розпорошивши  над  мукою,
Дрова  засипавши  золою,
Щоб  не  горіли,  задихались,
Щоб  тіні  в  променях  вбачались,
Світло  заповнила  пітьма
Й  прийшла  непрохана  сума́.

Слова...Слова...Дії...  Події...
Адже  вже  звершились  надії,
Чи  ж  гоже  їх  переглядати?
До  них  вже  нІ́чого  додати.
Надії,  мрії...  Ось  вони,
Тримай.  Одержав.  Не  гони.
А  оціни,  насолодившись,
Гармонії  в  душі  добившись.
Гармонії  душі  і  тіла,
Що  нероздільно  одна  ціла,
Тих  вибраних,  що  йдуть  в  роки,
Тримаючись  рука  руки...

16.10.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024

НЕ НЕРВУЙСЄ

-  Чо  ти,  Йване,  сє  нервуєш,
Якщо  щось  не  то  почуєш?
Чи  тє  в  крижох  заболит,
Чи  в  п'єті  десь  засвербит.
Тра  спокійно  то  сприймати,
Негатив  всьой  відкидати,
Як  горохом  від  стіни,
Контитуй  сим  день  при  дни.

-  Файно  кажеш  ти,  Штефане,
Але  чи  ти  нервів  стане
Тото  всьо  переварити,
Як  сє  хоче  вовком  вити?

-Які  мудрі  не  буде́м,
Звідси  живі  не  підем,
З  сего  світу,  Йване,
Коли  час  настане.
То  чого  сє  нервувати,
Маєш  мені  що  сказати?
А  я  тобі  скажу,
Зараз  тє  розважу.
Вот  приміром  (як  бим  мов)
Мільйон  би  ти  вдарувов.
Взєв  бис  го,  Їване,  
Як  таке  настане?

-  Взєв  бим,  Штефку,  чо  би  нє,
Може  б  тоди  на  конє
Подібний  не  був
І  людинов  сє  відчув.

-  Але  є  єдна  умова
(аби  злетіла  підкова),
Рано  жити  не  буде́ш.
То  возьме́ш  чи  не  возьме́ш?

-Чи  я  вар'ят  аби  взєти,
Як  зовтра  не  буду  жити!

-  То  твій  ранок  варт  мільйона!!!
Як  промінь  Сонцє    корона
Проб'є  темінь  ночи
Й  твої  ясні  вочи
Вздрут  той  ясний  день,
Чи  ж  ти  який  пень?
Би  сє  нервувати,
А  не  цінувати,
Що  ти  Бог  дає,
Се  ж  життє  твоє́!

Не  нервуйсє,  Йване,
Зовтра  ранок  стане...

29.09.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024

ЯК ТО БУДЕ

-  Будь  здоров,  сусіде  Йване,
Як  то  бу́де,  як  то  стане?
Час  нинька  тєжкий,  сам  знаєш,
Хоч-не-хоч  переживаєш,
Думки  лізут,  ти  їх  гониш,
Думати  ж  не  заборониш?

-  Шо  там  думати,  Штефане,
Якось  буде,  якось  стане,
Та  ще  так  не  бу́ло,
Би  якось  не  бу́ло,
А  шо  має  бути,  
Думков  не  збагнути.
Від  думок  ти  трісне  динє,
Червоне  не  стане  синє,
Дощ  не  пІде,  коли  сухо,
Само  не  почує  вухо
Бо  с  глухий,  як  пень,
Й  ніч  не  прийде  вдень.

А  ти  сє  нервуєш,
Всьо  плани  будуєш,
Але  ради  їм  не  даш
Хоч  си  твар  об  стіл  розкваш.
Сам  накручуєш  себе,
Шлях  трафлєє  вже  тебе
І  шо  се  ти  дало,
Вже  ти  легше  стало?
Ще  налиґайсє  піґулок
Й  заберут  тє  у  притулок
Там  всі  про  всьо  знают
Й  не  переживают.

-  Але,  що  буде́?

-  Що  має  бути,  то  й  буде́.

-  А,  що  має  бути?

-  Що  буде,  то  й  має  бути.

-  Але  як?

-  Як  має  бути,  так  й  буде.

На  що  впливаєш,  про  то  дбай
Й    "компутер"  свій  не  забивай,
Бо  не  перегрузиш,
Як  сє  так  вовтузиш.

26.09.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024

МОВЧАННЯ

(Коломийка)

Мовчіть,  люди.  Мовчіть,  люди.
Мовчіть  не  сплітайте,
Бо  хто  мовчить,  не  говорить
Той  розумний,  знайте.

Як  прийдете  межи  люди,
Зробіть  мудру  пику,
Скрутіть  тихо  си  в  кишені
Лиш  дулю  велику.

Бо  мовчання  (усі  знають)
Золото,  брильянти
В  спілкуванні  між  людьми
Найкращі  вар'янти.

Мовчіть,  люди.  Мовчіть,  люди.
Мовчання  то  сила,
Мольфарка  сего  єдна
З  Коломиї  вчила.

А  хто  буде  приставати
Підбивать  в  розмову,
Мовчіть,  мовчіть,  як  затєтий,
Не  піддайтесь  слову.

Бо  вилетить,  не  злапаєш
Накличеш  мороки,
Най  си  краще  пащикуют
На  вербі  сороки.

P.s.

Так  нас  вчили,  так  навчили
Так  ми  грека  й  граєм,
Бо  мовчали  й  мовчимо,
Тай  маєм,  що  маєм.

14.09.24  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024

УРОЖАЙ 2024

-  Здоров,  Йване,  як  ся  маєш,
Який  урожай  збираєш,
Коли  тако  пече  й  виє,
Землю  пражит,  рве  і  риє?

-  Я  тако,  Штефане,  скажу,
Най  сє  дивним  не  покажу,
Бігме  люблю  сю  роботу
(єнчі  ж  мают  за  гризоту)
На  городі  щось  робити
З  сапов  й  рискалем  ходити,
Садити  і  споглєдати,
Як  почне  "проізростати".
Вот  дивисє,  як  наш  люд
Нарікає,  та  то  цуд!
Перед  садженнєм  -  аврал!
Як  збираннє  -  то  завал!
Вся  родина  в  нервах,  в  крику
Бо  мают  "біду"  велику
Позбирати,  що  зростили,
Що  сіяли  і  садили.
Та  чи  ж  краща  є  пора
Коли  вже  йде  нагора
Твої  праці  результат,
Та  то  є  свєто  із  свят!

Я  всьо  більше  роблю  сам
(поки  сам  си  раду  дам),
Бо  города  з  десєть  сотих
Тут  тобі  не  платєт  злотих
Й  тих  рєдків  не  кільометри
І  тобі  не  траба  перти
Під  наглєдом  пана.
З  вечора  до  рана
Спиш  (як  вдастьсє)  вдома
Й  не  бере  тє  втома.
На  городі  можеш  стати
За  воронов  заглєдати,
Можеш  сісти  і  клєкнути,
Не  наймитом  ж  в  себе  бути?!
Аби  си  тєгнути  жили
Й  шляхувати,  що  є  сили.

Як  тако  сє  розібрати
І  то  всьо  порахувати  -
Пару  ж  днів  роботи!
А  не  рік  гризоти.
Десь  за  тиждень  посадиш,
Сапов  зо  два  тижні  б'єш,
Кропиш,  тиждень  позбирати
Ну  й  під  зиму  ще  звороти.
Та  то  більше  балачОк
Чим  роботи  й  терплєчок,
То  лиш  місєць  рити,
Не  рік  цалий  нити!

-  Так,  то  так,  Їване,
Чи  ж  здоров'є  стане
Всьо  самому  обробити
І  крижі  си  не  зломити?

-  Як  хтось  схоче  помочИ,
Не  збираєсє  втечи,
То  сє  не  пручєю
Разом  жну  і  рию.
Фасулі  сє  вдали,
Гарбузи,  як  гори  стали,
Бараболі,  -    таково,
Кукурудза  є,  -  а  во!
То  чо  нарікати?
(в  добрий  час  сказати).

Нє,  -  з  городом  тра  дружити,
Аби  зимов  щось  спожити,
Бо  то  своє,  свіже
Й  в  кишени  не  ріже.
Помідора,  вогирок,
Морква,  кріп  там,  кабачок,
Цибулє,  кмін,  бурєчок..,
Під  руков  всьо,  якийсь  крок.

Що  си  пристараєш,
Тай  маєш,  що  маєш.
Кажу  ти,  не  марікуй
Май  город  й  в  дві  дєрки  дуй.

10.09.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024

ПАМ'ЯТІ ІРИНИ ФАРІОН

Завжди  була
                                 на  мовнім  фронті,
Будила  українство
                                 в  нас,
Згасла  зоря
                                 на  горизонті...
Нам  прокидатися
                                 вже  час.

20.07.24  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024

ЯК МАЛО ПОТРІБНО ДЛЯ ЩАСТЯ

Як  мало  потрібно  для  щастя...
Душевного  краплю  тепла
І  вже  не  турбує  негода,
Й  спадає  щоденна  зола.
З  коптіння  у  праці  й  турботах,
В  проблемах  і  суєті,
Щоденно-рутинній  гризоті
На  людях  чи  десь  в  самоті.

Не  можемо  вийти  з  ґалопу,
На  швидкості  бачимо  даль
Ідемо  з  Європи  в  Європу,
А  в  нас  ж  є  своя  Пектораль.
Її  треба  тільки  підняти,  
Вона  поруч  з  нами  навкруг
У  безліч  смарагду  відтінках,
Які  відкриває  нам  луг,
Дарують  ліси  і  приліски,
Дарує  нам  наша  земля,
Прийміть  ті  щедроти  за  даність,
Щоб  десь  не  тужити  здаля...

28.07.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024

БУДЕННІСТЬ

А  важче  жити
                         нам  робиться  все  легше,
Життя  частина  
                         йде  на  помилки́,
Недобрі  вчинки,
                           просто  бездіяльність
І  розуміння
                           йде́мо  не  туди...

02.07.24  р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024

РАЦІОНАЛЬНІСТЬ

Вот,  Їване,  ти  сє  вчив
До  школи  у  ВУЗ  ходив,  
То  скажи  мені  простому,
Що  не  знов  де  класти  кому,
Що  ти  дала  та  наука?
Яка  така  вумна  штука
Помагає  тобі  жити
Й  ти  сє  мусів  довго  вчити?

Вчивсє  ти  п'єтнадцєть  років,
Зробив  в  школи  купу  кроків
Чи  я  щось  не  розумію,
Нема  в  голові  волію,
Сінус,  косінус  придовсє?
Ти  з  котанґенсом  здибо́всє?
Що  ти  вчив  п'єтнадцєть  літ,
Можеш  собі  дати  звіт?

Я  тако  ти,  Йване,  скажу,
Най  сє  дивним  не  покажу,
Траба  вчити,  що  сє  здасть
Й  як  прийде  яка  напа́сть
Ти  си  сам  міг  дати  раду,
А  не  ждати  на  пораду
Би  тебе  нагодувати,
А  би  с  міг  на  ноги  стати.

Нє,  там  читанка,  рахунки
Всі  історії  трафунки,
Географію,  хтось  ноти...
Пару  років  й  до  роботи!
Би  щось  корисне  робити
Хто  барз  вумний,  йде  сє  вчити
В  него  варит  голова,
Знає  вумні  він  слова
З  сего  бу́де  і  хліб  їсти
Але  нащо  там  всім  лізти?!

Вчиш,  чого  тобі  не  тра,
Пухне  з  формул  голова,
Не  придастьсє  то  ні  ра́зу
Не  прийми  лиш  за  образу,
Не  тебе  лиш,  всіх  так  вчут
Ма́рне  не  дні,  роки́  йдут.
Вивчивсє,  а  мізер  траба,
Як  казали  дід  і  баба:
"Траба  вміти  всьо  робити,
Тоди  й  буде  легко  жити".

На  непо́тріб  час  вбиваєм,
Що  непо́тріб  добре  знаєм,
Та  за  течіє́ю,  
               долею  своє́ю
Платимо  сповна,  
               а  вона  одна...

17.07.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024

ДВІ ДУШІ

Дві  хатини,  дві  -  ЛЮДИНИ!
Дві  душі  народу,
Черкащина  й  Буковина
Дали  в  нагороду
Нам  щоб  знали  чиї  діти,
Де  наше  коріння,
Щоб  єднались,  щоб  братались
Усі  покоління.

Кирилівка  й  Чортория
Прості,  тихі  села
Їх  на  шани  п'єдестал
В  свій  час  доля  звела,
Бо  плекали  і  зростили
Тараса  й  Івана,
Доля  яких  білим  й  чорним
Стіжком  й  хрестом  брана.

У  Тараса,  при  хатині,
Широка  долина,
А  в  Івана  пагорб  дужий,
Наче  полонина.
Села  рівні,  непримітні
Та  при  їх  оселях
Оази  створив  Всевишній,
Неначе  в  пустелях.
Тарас  думав  хто  в  долині
Небо  підпирає,
Іван,  що  рідна  земля
В  височінь  здіймає.

Мандрували  їхні  душі
Горами  й  степами,
Вбираючи  ту  красу,
Яку  тут  віками
Берегли  і  шанували,
Щоб  правнукам  дати
І  в  лихі  години
Хто  ми  й  чиї  знати.

Було  добро  в  їхніх  долях,
Та  горя  багато
Не  давали  їм  творити
Сатрапи  завзято.
Зась  писати,  малювати,
Україну  величати
В  віршах  і  з  кіноекрана,
В  їхніх  душах  рана  рвана
Пекла  й  доконала
І  обох  у  сорок  сім
В  засвіти  забрала.
Та  залишили  нам  в  спадок
Велич  й  силу  духу,
Подолаєм  (  куди  ж  дітись)
Й  чергову  розруху.

Відвідуймо  місця  сили,
З  джерел  пиймо  воду,
Примножуймо  Славу
Древнього  народу!

16.06.2024  р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024

ПРІОРИТЕТИ

Весь  люд  дивно  живе,
Чи  ж  збагне  він  про  те,
Що  щось  робить  не  так
Й  чи  буде  тому  знак?

Важливіший  в  нас  шлюб  -
                 не  кохання,
Як  одягнений  -
                 не  спілкування,
Навчання́  -  не  знання,
Біг  життям  навмання
І  багатство,  що  більш
                 за  потребу...

Ритуал  важливіш
                 за  померлих,
А  за  душу,  -
               що  зовні  в  нас  є,
Упаковка,  обгортка,
               а  хто  ж  вміст  пізнає́?
Вибираєм  не  тих,
Що  приводить  до  лих
І  є  наслідком
               дій  по  приколу.

Так,  -  життя  непросте,
Але  знаймо  про  те,
Що  ми  ще  
               не  закінчили  школу  ...

04.06.2024  р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024

ЖУРАВЛІ ПОВЕРТАЮТЬ ДОДОМУ…

                   [i]50-ть  років  закінчення  школи.
[/i]
"Журавлі"  повертають  додому,
До  старого  та  свого  гнізда
І,  як  пам'ять,  за  ними  крокує
Літ  прожитих  півста  череда.

В  тому  домі,  що  школою  зветься,
Де  пройшли  надщасливі  роки,
Як  прислухатись,  то  озоветься
Давній  гамір  мов  потиск  руки.
Щось  прожито,  в  душі  ж  залишилась
Та  шкільна,  неповторна  пора
Сивочолі  вернулись  додому
Де  вже  інша  живе  дітвора.

Однокласники  це  особлива,
Життям  сплетена,  дружна  сім'я,
А  хто  радо  їх  всіх  зустрічає?
Їй  Улашківська  школа  ім'я!
Тут  теплом  ми  наповнили  душу,
Тут  початок  дороги  в  життя,
Ми  вернулись,  на  мить,  та  вернулись...
Надприємні  душі  відчуття.

01.06.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024

ВОЇН

                                 Назару  Євдокімову


Прийшов  воїн  в  рідну  хату
З  кривавого  бою,
Обняв,  що  є  найрідніше,
Що  завжди  з  собою
Носить  в  серці  у  окопі
Під  шквальним  вогнем,
За  що  йде  на  люту  смерть
З  відкритим  лицем.

Тиха  ніч  лягла  на  дім
Травень  теплом  гріє,
Місяць  хмарами  пливе,
Обрій  златом  сіє...
Зайшов  тихо  у  кімнату,
Спить  дочка  й  дружина,
Присів  й  дивиться  на  них,
Чи  ж  мирна  людина
Збагне,  зрозуміє
Ту  велич  буття?
Що  ціннішого  немає
За  ці  два  життя,
Які  він  оберігає
Далеко  від  дому
І  всього  на  десять  днів
Отут  скине  втому.

Який  простий  й  надвеличний
Час  у  ці  хвилини,
Коли  бачить  мирний  сон
Дружини  й  дитини.
Залишилось  пару  днів,
Яка  ж  їм  ціна?
Невже  може  душа  просто
Їх  спити  до  дна?
Ні.  Залишить  на  ковток,
Коли  канонада
Буде  небо  розривати
Із  вражого  "града".
Вбереже  отой  ковток
Воїна  родині
І  таких  ще  сотні  тисяч,
Що  служать  країні.

Слава  Вам  Захисники!!!
Вам  Героям  Слава!!!
Не  пройде,  коли  Ви  є,
Кривава  заграва.

24.05.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024

ПАМ'ЯТІ ДМИТРА КАПРАНОВА

Дмитра  Капранова  не  стало...
Та  залишилися  слова,
Записані,  промовлені  й  немало
У  тих  словах  історія  жива.
Розтерзана  історія  народу,
Яку  Брати  збирали  по  крупині,
Про  ту  омріяну  свободу,
Яка  потрібна  не  рабу  -  Людині!

Було  нелегко,  бо  те  слово  правди
Крізь  терни  пробивалось  на  загал,
"Допомагали"  прорашистські  зайди
Укра́їнства  блокуючи  портал.
Письменник,  воїн,  патріот,
Еліта  справжня  України  
Єднав  роз'єднаний  народ,
Братів  не  стало  половини...

Найкращі  йдуть,  нам  залишаючи  сліди,
Ні  не  прості,  а  шлях  широкий,
Творінь  його  дозріли  вже  плоди,
Їх  жде  політ  високий.

18.04.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024

ШЛЯХ

Хочемо  чути,
                 що  бажаємо,
Що  не  бажаємо,
                 те  відкидаємо.
Приємні  нам  
                 спокійні  речі,
Які  не  тиснуть
                 в  груди,  в  плечі,
Які  нам  мозок
               не  виносять,
Про  них  з  усіх  усюд
               голосять.      

Отак  присплять  
               лукавим  словом,
Елейним  посміхом
               в  вустах:
"Все  добре,  а  буде
               ще  краще!"
І  рвуть  нас  тихо
               по  кусках...
Щось  не  доказують,
               жаліють?
Цілеспрямовано  так
               діють?

Та  реагуймо  адекватно,
На  віру  брати  не  поплатно,
Аналізуймо,  співставляймо,
Раціональності  зерно  шукаймо
Й  контур  побачимо  дороги,
Яка  веде  до  Перемоги.

07.03.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024

СТАРІСТЬ?

Не  міняється  нутро
З  роками,  панове,
Думаєте,  що  старе,
То  щось  безголове?
В  чубку  одна  ностальгія,
Думки  про  минуле,
Про  теперішнє,  прекрасне,
Вже  думки  заснули?

Ні.  Просто  старіє  тіло,
А  думка  не  тліє,
Бачить,  чує,  відчуває,
Життя  дню  радіє.
Як  десять,  п'ятдесят,  сорок..,
Просто  надцять  літ,
Був  прекрасним  є  і  буде
Цей  наддивний  Світ.
Таж  весна,  що  завтра  прийде
В  барвах  смарагдових,
Спів  птахів  і  шум  вітрів
В  верхах  смерекових.
Дзюрчання  води  в  потоці,
Курли  журавлине,
Першоцвіту  запах,
Шатро  тополине...

Не  міняється  природа,
Поновлює  шати,
Собі  трошки,  трошки  нам
Краси  вдарувати
Прагне,  маючи  надію,
На  взаємні  кроки,
Не  рахуючи  (для  чого?),
Такі  дивні  ро́ки...

25.02.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024

ПЛЕЯДА

Розстріляне  відродження.

Пам'яті  УКРАЇНЦЯМ.  
Людмилі  Старицькій-Черняхівській,  
Вероніці  Черняхівській  і  Олександу  Черняхівському.

Сіль  -  солей  українства
З  корінням  і  гілками,
Ще  з  малечку,  з  дитинства
(та  все  між  ворогами).
Було  в  них  вузьке  коло,
Та  які  ж  титани!
Кожен  виводив  соло
І  полов  бур'Яни.
У  змосковщенім  народі,  
Згоюючи  рани,
Щоби  у  Земній  природі
Щезли  врешт  тирани.      
Була  співавтором  у  батька,
Допомагала  корифею,  
Історію,  драматургію..,
Наблизила  до  апогею.
Косачі,  Лисенки,  Грушевські..,
Їх  коло  спілкування,
Дружба  із  Лесею,
На  краще  сподівання.

Та  "чума"  вже  розповзалась
Українським  полем
І  душевним,  так  тілесним,
Наповнялась  болем.
Вероніку,  дочку,  гілку,
Поетку,  надію...
У  тортурах,  зґвалтовану,
Сховавши  подію,
Вже  причинну  розстріляли,
Сказавши,  що  в  лагерях
І  шукала  її  мати,  
Аж  до  смерті  в  Сибірах.
Батько  вмер  з  тої  розпуки,
Людмилу  забрали
І  в  вагоні,  для  тварин,
В  Казахстан  заслали.
Десь  "померла"  у  дорозі,
Під  укіс  швирнули,
Нема  місця,  нема  знаку,
Нащадки  забули...

А  забули,  бо  не  знали,
З  пам'яті  прибрали,
Будівничих  України
В  нащадків  стирали.
А  була  ж  в  Центральній  Раді
Всі  роки  буремні,
Творила  Універсали,
Ознаки  писемні,
Незалежної  країни,
Що  прагнула  -  ВОЛІ!
Чи  ж  думала,  що  за  сто  літ
Знов  гіркої  Долі
Дочекає  Україна
Від  східного  ката,
Й  чорним  горем  обернеться
Вже  чергова  дата.

А  в  нас  знову  в  Авдіївці
Чекали  на  рашу,
Знов  паплюжать  яничари
Мову  й  гідність  нашу.
Двісті  літ  нас  вчив  Шевченко,
Свого  не  цуратись,
З  москалями,  людьми  злими,
Вовіки  не  знатись.
Одна  сім'я.  Скільки  ж  було
Вирвано  і  стерто,
А  ми  знову  на  граблі
Наступаєм  вперто.
На  одні  й  ті  ж  самі,
Чи  це  фатум?  Рок?
Лиш  від  нас  залежить
Наш  поступу  крок.    

23.02.2024  р.

(світлина  -  Людмила  Старицька-Черняхівська,
дочка  Михайла  Старицького,  внучка  Лисенка.  
Вероніка  Черняхівська  (дочка).  
Олександр  Черняхівський  (чоловік).  Київ,  1925  рік.).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024

КОНЕЙ НА ПЕРЕПРАВІ НЕ МІНЯЮТЬ

"Коней  на  переправі
                           не  міняють",
Тим  більш  в  негоду
                           і  коли  штормить.

Упряж  надірвана,
                           підкови  напівстерлись
І  "вохналі"  нема  чим
                           замінить.
Не  видно  берега,  перекіт
                           грому,  блискавиці.
То  дощ,  то  сніг,  то  Град
                         забубонить,
Вривається  у  плоть
                         і  підрива  основи,
Не  перший  раз...
                         та  нам  -
"Своє  творить!"

08.02.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024

ВЕЛИКА МІСТЕРІЯ

                                           "І  мертвим,  і  живим,  
                                               і  ненародженим..."

                                                                               Т.Г.Шевченко

                   "Коли  хтось  каже:  "Я  люблю  Бога",
                       а  брата  свого  нена́видить,-  неправду  мовить".

                                         Перше  послання  Іоанна  Богослова
                                         (Апокаліпсис)  Гл.4.  В.20.



Березень  не  за  гора́ми,
Засяють  світлиці...
За  розумними  реча́ми
(що  знімуть  з  полиці),
Ми  полинемо  думками
На  Чернечу  го́ру.
Туди,  разом  з  нами,
В  цю  святкову  по́ру
З  усіх  закордонів
Й  всі  скитальські  ду́ші,
На  звук  передзвонів
По  небу,  по  суші
На  свято  з'єднання
Із  усім  народом,
На  День  поминання
Велетенським  ходом
Прийдуть  по  науку
(та  чи  зрозуміють?),
Чи  подадуть  руку?
Й  засіявши  ниву,
Розвіють  розпуку...

Ду́ші  прийдуть  козаків,
УПА  й  сучасних  воякі́в.
Колись  оспіваних  Шевченком,
Ведених  Орликом  та  Дорошенком.
Військо,  що  "як  море  червоне,
Перед  бунчуками,  бувало  горить,
А  ясновельможний  на  воронім  коні,
Блисне  булавою  -  море  закипить".

"Ясновельможнії  гетьма́ни.
Чого  ж  ви  чванитеся,  ви!
Сини  сердешної  Укра́йни!"

Чи  ж  розтопляться  і  розпливуться
На  Чернечій  горі  "Де  лани  широкополі...",
Внутрішні  кордони,
Що  створились  нашим
Покаліченим  життям
У  душах  наших?

Чи  ж  станемо  один  народ,
Що  поклоняється  Пророку,
Без  тих  партійних  перешкод
Й  збере́мось  разом  на  Толо́ку?
Чи  тільки  раз  в  дев'ятий  день
Весни,  нам  єдність  засіяє
І  не  збагнем  пророчих  вчень,
Що  нам  Шевченко  посилає:

"Обніміте  ж,  брати  мої́,
Найменшого  брата  -
Нехай  мати  усміхнеться,
Заплакана  мати,
Благословить  дітей  свої́х
Твердими  руками
І  діточок  поцілує
Вольними  устами.
І  забудеться  срамотня
Давняя  година,
І  оживе  добра  слава,
Слава  України,
І  світ  ясний,  невечірній
Тихо  засіяє...
Обніміться  ж,  брати  мої,
Молю  вас,  благаю!"


05.02.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024

СВІТЛО В ЇЇ РУКАХ

                                                           "Світло  в  Її  руках"-  Іван  Марчук.

                                                                                   Смуток  в  Її  думках...
                                                                                   Горе  в  Її  очах...
                                                                                   Кров  у  Її  сльозах...
                                                                                   Чому  ж  наяву?  Не  в  снах...


Тіло  -  земля.
Душа  -  це  пісня  й  мова.
Курли...  Над  степом  журавля,
Народні  зви́чаї  -  основа!
Той  стержень,  що  іде  з  даве́н,
Той  ГЕН,  що  всіх  нас  воєдино
Єднає  в  націю,  в  народ,
В  одну  укра́їнську  родину.

Продамо  землю,  віддамо?!
Ще  стихне  пісня,  рідна  мова...
Те,  що  посієм,  зберемо́,
Зерно  вкрадуть,  а  нам  полова.
Гірка  полова,  полини́
І  знову  в  наймити  до  пана?
В  полі  розтерзані  сини...
Теперішнім  гетьма́нам  шана.
Що  з  багатющої  землі,
При  волі,  жебраками  стали,
Чи  наїстеся,  врешті-решт,
Чи  вже  останні  дні  настали?!
Чиї  ви  діти?  Де  ваш  рід?
Хіба  ж  так  з  Матір'ю  годиться?
Чи  ви  спите?  Чи  ми  спимо?
Той  летаргічний  сон  скінчиться?!
Й  прозріємо  в  диму́  і  кро́ві,
В  сльозах  дитячих...  У  війні!
У  битві  між  Життям  і  Смертю,
Там  де  солдати  у  броні.

Бронь  надміцною  має  бути
Із  сплаву  тилу  й  передка,
Набат  однаково  всім  чути,
Потрібна  віра  і  рука.
Яка  дає,  допомагає,
Піклується,  а  не  краде!
Це  зрада  й  про́щення  немає,
Й  на  зайд  прокляття  упаде.
Усіх  невинно  вбитих  жертв
Й  солдата  без  боєприпасу,
Не  зачіпайте  голий  нерв
Й  народного  терпінь  запасу.

Для  фронту  все!
Для  Перемоги!
Від  НАС  жде  
Україна  допомоги.

17.01.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024

НЕ РАХУВАВ РОКИ Й НЕ РАХУВАТИМУ

Не  рахував  роки  
                                 й  не  рахуватиму,
Життя  терпке  
                                 вино  ковтатиму
І  не  вгамую  
                                 спраги  днями,
Під  голубими  
                                 небесами.

Секунд,  хвилин..,  
                                   мов  зерен  в  полі,
Не  надивлюсь  
                                   на  згаслі  зорі
Їх  вже  немає,  
                                   світло  бачу!
Рідній  землі  
                                   добром  віддячу
За  ро́си,  ранки,  
                                   вечори,
За  надпрекрасності  
                                   пори,
Які  міняються  
                                   так  зримо
Й  не  залишають,  
                                   невмолимо,
З  їм  притаманною
                                   красою,
Що  обдаровує
                                   собою
Циклічно  під  
                                   Чумацьким  шляхом,
Який  крилом,  
                                     неначе  птахом,
Бере  з  собою  
                                     в  чорну  даль,
Всесвіту  Всесвітів
                                     спіраль.

Не  рахував  роки
                                             й  не  рахуватиму...

16.01.2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024

ЗДИБАНКА

Зди́балисє  два  старих
При  ставі,  не  в  хаті,
Присіли  си  в  будний  день
(їм  не  тра  при  святі),
Бо  вже  мают  купу  часу,
Обдибали  обійсьцє,
Дітиска  вже  там  керуют
Їм  зали́шили  пацє.

-  Ну  шо,  Міську,  як  життє,
Як  здоров'є  в  тебе,
Щось  давно  я  тє  не  видів
Ту  при  ставі  в  себе?
Раньше  с  бігов  сю́да-ту́да
Не  мож  го  здогнати,
А  теперка  тормознув
Й  не  виходиш  з  хати?

-  Шо,  Олексо,  ти  сказати,
Дриґи  вже  не  ті,
Вже  сходилисє  шарніри
І  сходи  круті
Не  возьмеш  з  єдного  маху,
А  лиш  з  патичком,
Не  дай  Боже  зашпортовсє,
Вот  тоди  облом.
Ну,  а  як  там  твої  зуби,
Ще  з  єден  лишивсє?

-  Нє,  недавно  мідним  тазом
Востатний  накривсє.
Можу  йти  вже  до  зубного
Й  не  тра  сє  бояти,
Лишив  зуби,  най  си  робит,
А  я  йду  до  хати.
Вот  скажи  мені,  Михайле,
Скілько  зубів  маєм,
Як  під  Сонцем  за  роки́
Туво  шкандибаєм?

-Шо  питаєшсє  немудре!
Ясно  тридцєть  два,
Се  то  саме,  як  в  нас  є
Літо,  восінь  і  зима.

-Е  нє,  друже,  не  прави́й  ти,
Як  порахувати,
То  людина,  як  акула,
Може  зубів  мати.
На  день  нинішний,  примі́ром,
В  мене  восемдесєть  два!
Ясно  не  за  єден  раз,
В  три  захо́ди,  а  не  два.

Лишим  зуби  ті  й  шарніри,
Вот  помарікуєм
Й  для  старих  (хоча  б  в  уяві)
Життє  побудуєм.
Та  єнакше  ніж  теперка,
Дітьом  не  до  то́го
Бо  на  голові,  повір,
Мают  купу  сво́го.

-  Ну  і  шо  ти  придумаєш,
"Дім  перестарілих"?
Де  ти  вже  і  сам  не  сам,
А  лиш  ноль  п'ять  цілих!

-  Ну,  по-перше,  як  назвеш,
Так  воно  й  поїде,
Ти  назви  ще  "Фініш"!
Ну  і  хто  там  пі́де?
А  назвати  "Однодумці"
(є  ж  про  що  згадати),
Се  щоб  не  шуков  ти
П'ятий  вугол  хати.
Не  жахалисє  ми  й  діти,
А  що  ж  воно  бу́де?!
Ніби  се  не  по  людски́!
Шо  то  скажут  люди?!

-Теперка  по  заграницьох
Наймитуют  до́чки,
А  хто  ж  їх  бідних  доглєне,
Коли  збіжут  ро́чки?..

-  Жили  б  старі  (ну  хто  хоче)
З  старими  у  купі,
Де  чистенько,  тепло,  гоже,
Фрикадельки  в  зупі...
Чи  так  тєжко  се  зробити,
За  ті  роки  праці,
Щоб  не  лячно  у  майбутнє
Ступать  небораці.

Діти,  внуки  відвідуют,
Одні  другим  раді
Й  не  стоїт  суспільна  думка
Сему  на  заваді.
Всьо  надійно  має  бути,
А  не  абияк,
Старість  ка́ждого  чекає
Й  якість,  а  не  брак,
Має  бути  в  тій  оазі
Для  всіх,  бо  ми  ж  люди!
Щоб  на  старість  не  душили
Гіркі  сльози  груди...

-Файно,  Олексо,  малюєш,
Та  чи  стане  краски?
Й  у  таку  чорну  годину
Всім  Божої  ласки.

-Ну  за  нас  мова  не  йде,
Що  си  збудували,
То  нинька,  вчора  і  поза...
"Радо"  споживали.
Споживаєм,  смакуємо,
Перспектив  не  чуємо,
Все  чогось  чекаємо
Тай  "маєм,  що  маємо".

-Добре,  друже,  йдемо  тхаті
Годуєм  пацєт,
Би  було  собі  й  на  фронт,
Нинька  не  до  свєт.

Подумай  си,  молодь,
Зроби  щось  для  себе.
Повір,  тоті  "гожі"  ро́ки
За  горбом  вже  в  тебе.

11.01.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024

У ВОГНІ

Ти  бредеш  у  вогні
По  бурхливому  морі
У  одвічній  борні
Крок  в  затишші,  крок  в  горі...

Скільки  бу́ло  Гетьма́нів,
Стільки  бу́ло  й  думо́к,
Вольових  отаманів
Й  тих,  що  правили  крок
Не  туди  куди  треба,
А  в  обійми  катів
І  здіймались  до  неба
Душі  рідних  братів.
Розтеклись  ріки  крові,
Правив  бал  яничар,
Кляп  вкладав  рідній  мові,
Ми  ж  дробились  від  чвар.

Все  ж  своє  пробивалось,
Та  коли  проросло,
То  безжально  стиналось,
Щоб  бува  не  зійшло,
На  широкому  полі
У  безкраїх  степах
Просте  прагнення  волі
Без  кайдан  на  руках.

-Не  праві  попередні!
Все,  що  бу́ло  -  в  нулі!
Не  такі.  Посередні,..
І  ті  ж  самі  граблі
Вко́тре  спини  скородять,
І  на  круг  веде  блуд,
Сурми,  дзвони  вже  дзвонять
На  історії  суд.

То  чому  вчить  історія?
Та  нічому  не  вчить,
Знову  фантасмогорія,
Стара  рана  ятрить.
Вко́тре  сва́римось,  ділимось,
Вчора  ж  ра́зом  були...
Одностайне,  ми  справимось!
Знати  б  як?  Не  коли.

04.01.2024р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024

2024

Ще  один  рік  Війни,
                                     не  свята,
Гірка  Кутя  в  нас,
                                     небагата.
Ми  боремось,
                                     нелегко  це,
Чи  призабули  
                                     вже  про  це?
Потрібно  діяти,
                                     не  спати
І  хто  чим  може,
                                     помагати.
Щоби  не  стати
                                     знов  рабами,
Щоб  не  кидали
                                       нас  у  ями,
Живими,  мертвими,
                                       в  мішках,
Щоб  не  розвіявся
                                         наш  прах
По  Сандармохах,  
                                         Соловках.
Щоб  не  клював  нам
                                         очі  птах
В  вщент  знищених
                                         містах  і  селах...
А  ми  чекаємо  тих
                                         свят  веселих?

2024  рік.  33-й  рік  Незалежності.

То  що,  мають  розіпняти,
Як  Христа,  вже  нас?
Щоб  очистились,  Воскресли!!!
Час,  панове,  час...

ВСЕ  БУДЕ  УКРАЇНА!

31.12.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024

ІДЕАЛЬНА ЧИСТОТА

(продовження)

-Тату,  ще  хотів  спитати,
Чо  ти  все  тікаєш  з  хати?
Коли  мама  з-за  границі
Приїжджєє  й  всі  полиці,
Кре́денси  і  плитки  з  ґлянцем
Протирає  зразу  пальцем.
Тебе  поглядом  шукає,
Ніби  щось  сказати  має.
Дивитьсє  в  шафу,  під  лужком.
-Чо  сево  горнє  не  з  вушком?!
-Чия  лижка  і  мишчина!?
-Й  чо  тако  вбрана  дитина!?

-В  ідеальній  чистоті
Всі  мами  там  ходєт
і  такі  самі  порєдки,
І  дома  заводєт.
В  нас,  Васильку,  ґосподарка,
Стайнє,  город  і  гіблярка,
Кури,  свині  і  єндики.
В  дідорни  ведра  і  цьвєки,
Мішки  в  дєрках,  вохналі...
Так,  як  звикле,  на  селі.
Я  сто  раз  зайду́  до  хати
Й,  що  час  маю  заглєдати?
Що  на  шафу  муха  сіла
Тай  зробила,  що  хотіла.

Чисто  в  хаті,  без  болота.
Ще  мені  єдна  гризота.
Вот  в  нас,  в  креденсі  по  мисці,
По  видельці  і  по  лижці,
Наїмосє,  позмиваєм
І  ніц  більше  не  чіпаєм,
Бо  всьо  решта  стоїт  збоку
Є  того  "трошка"  нівроку.

-Наша  мама  цалі  дні
В  прибиранні  і  пранні.
Вже  до  хати  не  зайдеш,
Коли  тапки  не  вбере́ш,
Ще  десь  коло  брами
І  ходиш  круга́ми.
-Ту  не  стань!  Ну  куда  преш!
Ще  не  висхло!  Куда  йдеш!?

-Так,  синочку,  вже  й  не  знати,
Як  до  хати  сє  дібрати.
Вже  на  лужку  не  сідай.
Туво  їж.  Кришки  змітай...
Що  поробиш.  Чистота!
Нинька  на  дворі  сльота,
Йдем  в  дідорню  щось  робити,
Не  будем  мамі  мішєти.

16.12.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023

МРІЇ

Йде  Василько  з  татом  в  гори,
Ноги  заплітає,
Щось  собі  там  думає
Тай  тата  питає:

-  От  я  скоро  виросту
(  а  воно  так  бу́де)
Можу  йти  тоді  де  схочу?
Ну  практично  всюди?

-  О  ні,  сину,  то  не  так,
То  лиш  твої  мрії,
Зараз  тобі  розіб'ю  я
Ті  марні  надії.
Коли  виростеш,  то  жінка
Скаже  куди  йти,  що  робити,
Говорити..,  з  ким  дружбу  тобі  водити.
Запитає  де  ти  був,
Чому  не  ті  капці  взув,
Коли  маєш  ти  прийти
(  не  до  когось  там  зайти),
Що  ти  ще  зробити  маєш,
Чому  гривню  десь  ховаєш,
Копійки  не  віддаєш.
Ти  ще  спиш  й  вже  винуватий,
Бо  лінивий,  не  завзятий,
Ти  суцільне  щось  не  те
Й  хата,  стайня  -  то  святе!
Що  за  цим  -  то  марний  вІдок
Я,  Васильку,  є  в  сім  свідок.

-  То  що,  не  треба  женитись,
Щоб,  як  білка,  не  крутитись?

-  Не  поможе.
Бо  дзвонити  мама  буде  день  і  ніч.
Не  голодний?  Тепло  вбраний?
Має  знати  увсебіч.
Скаже,  як  маєш  робити,
З  яков  дівчинов  ходити,
Бо  сеся,  якась  не  та,
Має  бути,  як  свята,
Й  не  тебе  слухати,  маму,
І  тобі  лиш  дати  гаму.
А  коли  підуть  онуки,
То  тебе  в  обидві  руки
Візьме  теща,  мама,  жінка,
От  тоді  твоя  печінка
Все  відчує  й  будеш  знати
Хто  господар  твої  хати.
А,  як  вип'єш  десь  сто  грам,
Будеш  сам  робив  си  гам.

Так  що,  сину,  приготуйсє,
Поки  час  є,  перевзуйсє,
Тай  ходи  собі  де  хоч
І  голову  не  мороч.

14.12.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023

КВІТКА ПАПОРОТІ

ЧарІвна  квітка  папороті
Ми  знаємо,  що  є.
Вдивляємось,  надіємось
Усе  життя  своє.
В  оте  "fata  morgana",
У  надпрекрасну  мрію,
Не  цього  року,  другого,..
Все  ж  справдимо  надію?
Невже  так  може  бути,
Чому  не  талани́ть?
І  з  року  в  рік  все  ваще
Шукати  між  суцвіть
Надщедрої  природи
Омріяну,  свою́,
Не  у  важкодосяжному,
В  земному  щоб  "раю́".

Тихо  забрали  обере́ги,
Квітучі  маки,  коноплІ,..
Що  нас  єднали  і  тримали
На  рідній,  не  чужій,  землі.
Ми  з  покоління  в  покоління
Палили  Ватри,  що  ж  тепер?
Мішає  дим.  За  цеє  кара!
Війт  був  колись,  тепер  от  мер
І  "губернатор"  ще  неда́вно
В  нас  правив.  А  ми  де?  В  тюрмі?
Що  не  позбудемось  усього,
Що  нас  тримало  у  ярмі.

Якої  ще  біди  нам  треба
Щоб  повернутись  до  свого́?
Почути.  Вивчити  Шевченка
І  зрозуміти  врешт  його  -
"В  своїй  хаті,  своя  правда..."
А  ми  все  шукаємо...
І  се  не  так,  і  те  не  так,
А,  як  тоді?  Ми  знаємо?!

ЧарІвна  квітка.
Чи  ж  знайде́мо?
Чи  вічно  в  пошуку  буде́мо...

10.12.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023

ЗАЗДРІСТЬ

Заздрість,  заздрість...
Біда  бу́де!
Коли  цим  займуться  люди,
А  надто  мужі  державні,
Бо  внаслідують  прадавні
Вождів  хиби  та  гріхи.
Які  рід  людський  косили,
Не  знайшовши  в  собі  сили
В  час  розпуки  об'єднатись,
Не  за  чуби  вперто  братись,
Не  за  свої  чуби  -    вражі!
Щоб  підкинути  їм  сажі.

Давно  топчуть  чорноземи,
Мало  нам!  То  ще  проблеми
Собі  створимо.  Так  бу́ло!
Пригадайте.
Не  здригнула  вашу  душу
Предків  кара.
Вже  сучасні  яничари
Творять  чергову  розруху,
Щоб  не  вистачило  духу
Нечисть  голими  руками
Зупинити  і  степами
Гнати  аж  за  Чорне  море,
А  не  жати  горе,  горе...

Схаменіться!  Можновладці!
На  одній  ми    Долі  кладці.
Розхитаємо.  Впаде́мо.
Об'єднаємось.  Буде́мо!

04.12.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023

НАПАДКИ НА УКРАЇНСЬКУ УКРАЇНУ

Вибивали  з  нас  мову  століттями,
Виривали,  вбивали,  топтали,
Щоб  забули,  не  знали,  цуралися,
Щоб  з  убивцями  породичалися.
Їх  назвали  якимись  "братами",
Та  були  нам  століття  катами
Від  Батурина  до  Сандормоху
Й  Ірпіня  у  новітню  епоху.
Виривають  нам  серце  й  тепер,
Щоб  вернути  у  есесесер.

В  горлі  кісткою  мова,  та  зась!
Не  одну  вже  стерпіла  напа́сть,
Те,  що  вічне,  не  можна  здолати,
Її  гордий  політ  перервати,
Серед  мов  велелюдного  Світу
І  Шевченка  основ  Заповіту!

17.11.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023

КОЗАКИ

[i]Флору  і  його  побратимам  Козакам.[/i]

Начувайтесь,  вражі  діти,
Козаки  ідуть,
З  під  вод  вийшов  Луг  Великий,
Оголивши  лють.
Не  дражніте  козаків,
Бо  то  вольні  люди,
За  що  творите  й  творили
вам  відплата  буде.
Характерники  вони,
З  характером  люди,
Під  водою,  над  водою
Спокою  не  буде
вам  ординці,  бусурмани
Й  здожене́  відплата,
За  всі  сльози  матерів,
Кров  сестри  і  брата.

"Реве  (не  стогне)  Дніпр  широкий,
Сердитий  вітер  завива...  "
В  руках  надійних,  віковічних
Шаблі́,  канчук  і  булава!

СЛАВА  УКРАЇНІ!!!

13.11.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023

НАБАТ

Вам  віділлються  сльози  вдів
І  зубів  скрежіт  побратимів,
Від  ваших  надпродажних  слів
І  недобра́них  Джавелінів.

Загинув  воїн  (  снайпер  вбив),
Та  тіло  не  вдало́сь  забрати
І  крисі  тиловій  тепер
Вдова  не  може  доказати,
Навіть  за  свідченнями  тих
Хто  там  з  ним  був,  в  бою  останнім,
Що  він  поклав  життя  за  нас
В  бою  жорстокім,  невблаганнім.

Душить  сльоза  вдовині  груди,
Переповняє  горя  жбан,
Невже  перевелися  люди?
І  залишивсь  бездушний  клан,
Який  одів  катран  на  очі
Й  не  бачить  дійсність  по  боках,
Каже,  що  день  посеред  ночі,
А  завтра  у  чиЇх  руках?
У  тих,  що  думають  про  себе?
Чи  в  тих,  що  захищають  нас?
Цей  клан  обернеться  до  тебе?
Чи  знов  змарнуємо  свій  час.
Як  марнували  тридцять  років.
"Какая  разница.  Якось..."
"Все  для  народу.  Десять  кроків."
Й  залитись  кров'ю  довелось.

Слова  ...Слова...
І  звук  набата.
Плече  в  плече.
Брата  до  брата.

06.11.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023

СЕРЦЕ МАТЕРІ

Серце  матері  сяє,
Бо  щасливе  без  меж!
Коли  Світу  являє
Своє  чудо  з  чудес.
Ще  з  дитинства  омріяне
У  тих  перших  ляльках,
Що  вбирала,  леліяла...
Потім  юною  в  снах
Часто  диво  те  бачила,
Знала.  Бу́де.  Прийде.
Доля  час  вже  призначила
Й  щастя  в  душу  ввійде.
З  першим  криком  і  дотиком
Материнських  грудей
Й  оберегом  від  прикростей
Поведе  між  людей.
Дні  і  ночі  в  тривозі,
У  вікні,  на  порозі
Виглядає,  чекає,
Жде  дзвінків  і  вісток.
Чи  не  холодно,  голодно,
Чи  бур'я́ни  прополено?
На  життєвих  дитини
Кам'янистих  стежках.

Серце  матері  крає,
Гіркне  тиха  сльоза,
Коли  щирість  зникає
Й  вже  дитина  не  та...
Йдуть  якісь  звинувачення,
Надірвався  зв'язок,
Вже  холонуть  побачення
І  зноба́  від  думок.
Ні,  вона  не  осудить
І  сльозу́  проковтне,
Почуття  не  пробудить,
Що  було́,  не  верне́...

Тихо,  тихо  у  домі.
Лиш  годинник  -  Тік...Так...
-  Що  не  так  я  зробила,
Поступила  не  так?
І  провину  шукає
Не  в  дитині,  в  собІ,
І  в  молитві  до  Бога
Побажає  тобі,
Що  постійно  бажала
(ти  ж  для  неї  -  усе!)
Ще  надію  плекає,
Що  таки  принесе
Доля  радісну  звістку,
Покладе  на  плече
І  дитина  обніме
Й  біль  гіркий  відпече.
Сльози  радості  при́йдуть
Щирі,  теплі,  ясні́
І  розквітне  знов  мати,
Як  бутон  по  весні.

Не  просте  серце  матері,
Там  джерел  глибина.
Обніміть.  Зрозумійте.
Як  прийде  сивина.

17.10.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023

СКАРБИ

Маєш  хату,  хлів,  кирницю,
Дріб,  дідорню  і  пивницю,
Аґрус,  йошту,  пузичкИ
На  городі  бурєчки,
Кукурудзу,  бараболі,
Кабачки,  горох,  фасолі,
Цибулю,  петрушку,
Кріп,  яблінку,  грушку,
Помідори,  вогирки,
Гарбузи  і  закрутки,  
Капусту  на  крижівки.
Кухню  маєш,  п'єц,  тандир,
Молоко,  сметану,  сир,
Моркву,  сливку,  виноград,
Айву,  хрін,  грєдки  і  сад..,
І  як  даш  сим  скарбам  лад,
То  будеш  мов,  що  спожити,
Як  сніги  почнут  стелити
Мерзлу  землю  й  твою  хату,
Поклади  си  ще  загату
Тай  не  чекай  на  зарплату,
На  пенсію,  дивіденди,
Нащо  тобі  ті  проценти?
Споживай,  що  пристаров,
Думай  трошка  головов.

Хтось  тобі  щось  в  писок  вложи,
Чи  ворожка  приворожи,
Би  всьо  було  гладко,  рівно?
Не  сміши  мене,  Петрівно.
Життє  нинька  нелегке,
Воно  всьо    якесь  крихке,
Порох  тра  сухим  тримати,
Би  з  чєсом  не  ґарувати
Тай  продукт  не  змарнувати.
Щедро  вро́дила  землицє
Всьо,  що  траба,  як  годитьсє,
Воко  радує  і  твар
Подивисє  на  базар,
Що  вартує  там  товар?
А  ти  всьо  то  маєш  даром
І  смакуєш  тим    нектаром,
Який  нам  природа  дала,
То  ти  кажу  абис  знала:
-Суши,  копти,  маринуй,
Соли,  квась,  в'єжи,  шинкуй...
В  бочки,  слоїки,  пуделка,
Ринки,  хустки,  ціціделка...
Бо  з  чєсом  то  дасть  сє  чути,
Знає  хтось,  що  може  бути?

"Коли  маєш  в  торбі,
Сідаєш  на  горбі".
На  руках  є  мозолі,
Буде  хліб  й  сіль  на  столі.

07.10.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023

ШЛЯХ

Розумні  ми,  та  числом  заднім,
Коли,  що  було,  не  верне́ш.
Й  у  випадку  невідворотнім
До  крові  губи  загризеш.

Ми  не  цінуємо,  що  маємо.
Безцінного  не  помічаємо  в  простому.
Безжально  час  вбиваємо.
Признаймося  собі,  бо  більш  нікому.

Рівні  у  всіх  можливості.
В  народів,  націй  і  людей.
Тож  вибираймо  по  важливості
Шлях  поміж  безлічі  ідей.

04.10.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023

ЗВИЧАЙНИЙ ДЕНЬ

От,  що  ви  бачите  в  вікно,
Коли  встаєте  рано-вранці?
Чим  зустрічає  вас  Земля?
Де  кава  ще  не  в  філіжанці.

Дикі  черешні,  сосни,  клени,
Туї,  ліщина,  бузина,
Горіхи,  вишні,  осокори...
І  лісу,  лісу  дивина.
Замковий  ліс  у  перших  звуках
Господарів  величних  крон,
У  златопроменях  Світила
Виводить  День  земний  на  трон.
Так  дивовижно-неповторний,
Неперевершено-яркий,
Зелено-голубий  і  чистий
Він  вже  в  дорозі,  він  такий.

Звичайний  день  в  буремнім  році
Він  кличе  поруч  шлях  пройти,
Крізь  незрівнянне  розмаїття
Наблизивши  всіх  до  мети.

28.09.2023  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023

ВАС РОЗЛЮБИЛИ

Ви  все  б'єте́ся  над  питанням:
"От  за  що?"
Та  просто  так.
Бо  вас  попро́сту  розлюбили
І  є  цьо́го  це  дійства  знак.

Все  стає  зрозумілим,
Все  на  місце  стає
Ось  чому  так  дратує
Кожне  дійство  твоє.
Кожен  порух  твій  хибний
І  байду́же  який,
Всеодно  несуразний
Чи  прямий,  чи  кривий.
Твоє́  слово  невірне,
Твої  дії  не  в  такт
Тут  немає  надії
Це  вже  звершений  факт.

Тобі  все  пригадають,
Твої́  кроки  -  ніщо,
Ти  немаєш  здобутків,
До́кір,  до́кір  і  що?
Ти  ще  маєш  надію?
Ти  вишукуєш  слів?
Якби  ж  то  з  того  боку
Хтось  їх  чути  хотів.

Слова  б'ються  об  сті́ну,
Вони  йдуть  в  пустоту,
Просто  вас  розлюбили,
Прийміть  даність  оту...

12.09.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023

ДУША І ТІЛО

-Вот  ми  всі,  Їване,  знаєм,
Що  є  тіло  і  душа,
Але  єдно  без  друго́го
То  не  варта  і  гроша.
Чо  так  ка́жу?  Вот  дивисє
(а  не  знаєш,  тоди  вчисє).

-Так  приміром  душа  тво́я
Хтіла  би  злетіти,
Але  тіло  каже:  "Тпру-у-у!"
Траба  тут  сидіти.
Ти  не  птаха,  крил  не  маєш,
Чо  си  дурне  вибагаєш,
Коли  тіло  спит,  літай
Але  назад  повертай,
Бо  можна  навік  заснути,
Як  назад  не  повернути.

-А  тепер  другий  трафунок,
Виберем  єнчий  керунок.
Є  таке,  що  тіло  вже
Десь  хоче  рванути,
Не  сидитьсє  му  на  місци
Вже  го  всюда  чути.
Що  робит  тоди  душа
Би  єго  спинити?
Починає  грішне  тіло
До  землі  хилити.
І  хоч-не-хоч  вложе,
Ніц  му  не  поможе,
Би  не  було  більших  збитків,
Не  порушити  порєдків
Йде  перезагрузка,
Навиворіть  блюзка.

-Єдно  друге  контролює
Й  по  Земли  си  чимчикує,
Вочи  пишут  відео
В  пам'єть  закладают
Й  коли  тілу  траба,
Що  тра  й  витєгают.
По  двадцєть  п'єть  кадрів
Пишут  щосекунди
Й  залишєют  лиш  значне
Не  берут  єру́нди.
Є  там  звуки,  запахи...
Там  є  навіть  смак,
Молитви́,  рахунки...
"А"  і  м'єгкий  знак.

-Дивні  ми,  Йване,  створіннє
Й  звідки  тєгнутьсе  коріннє?
Давні,  перші,  нульові
Не  вкладесє  в  голові.
Хтось  то  всьо  придумов,  Йване,
Ми  лиш  споживаєм
Й  дуже  мало  (лиш  що  траба)
Ми  про  себе  знаєм.

17.09.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023

РОБІТЬ ТЕ, ЩО ЛЮБИТЕ

Робіть  те,  що  любите,
Любіть  те,  що  робите
І  бу́де  вам  щастя
На  рідній  землі.
В  гармонії  бу́дете
З  тілом  й  душею,
Й  не  бу́де  різниці
Ви  в  місті,  селі...
Ви  дома  у  себе,
Не  наймит  безправний
В  щоденному  смутку,
В  гіркій  чужині.
Із  снами  про  рідне
Й  дорогу  до  краю,
Де  ви  відірвали  
Себе  від  рідні.

Нелегко.  Шукайте.
Шукайте  й  знайде́те,
Ніколи  не  пізно
Залежить  від  вас.
Наш  час  різношерстний,
Воєнний,  тривожний
Та  дещо  під  Сонцем
Залежить  й  від  нас.

14.09.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2023

ПРИТЧА

Старий  батько  не  нажив
За  життя  нічого
І  промовив  при  кінці
Так  до  сина  сво́го:
-  Цей  годинник  золотий,
 Родинний  -  ти  знаєш,
 Віднесе́ш  його  в  ломбард
 І  там  запитаєш,  
 Скільки  ко́штує  і  з  ним
 Назад  повертай,
 І  про  ту  їхню  ціну
 Мені  дати  знай.

Запитав,  вернувся  й  каже:
-  В  10  оцінили,
   Бо  його  за  всі  роки́
   Вже  досить  зносили.
-  Тепер  йди  до  ювеліра,
   Хай  дасть  свою  цІну.
Пішов  син,  правда  скрививши
При  тім  трохи  міну.
-  Оцінив  в  150  і  був  радий  взяти.

-  А  тепер  його  в  музеї
   Треба  показати.
Рад  не  рад  пішов  в  музей,
Назад  повертає
Фонтан  радості  з  очей,
Ледве  промовляє:
-  Дають,  батьку,  500  тисяч!!!
   Кажуть  унікальний!!!
-  А  тепер  послухай,  сину,  
   Мій  ро́зказ  повчальний.

-  Не  лишайся  там  ніколи,
   Де  тебе  не  цінять.
   Витруть  ноги,  не  слухавши,
   І  за  гріш  замінять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023

КАРПАТИ

(присвячую  друзям  Ярославу  Новицькому  
і  Володимиру  Ольберту)

Ви  тримали  в  обіймах  Карпати?
З  діамантами  всипаним  небом.
По  росі  доводилось  ступати?
Прохолоди  устеленій  скарбом.
Де  немає  суєт,  тільки  гори..,
Вічні  гори  і  літній  смарагд,
Невимовно-красиві  простори,
Непотрібність  щоденних  вибагд.
Ще  помножте  це  все  на  здійсненність
Ваших  задумів,  мрій  та  бажань
І  відчуєте  в  дружній  розмові
Ту  життя  відшліфовану  грань.
Що  виблискує  чистим,  бо  справжнім,
Не  прикрашеним  боком  душі,
Тут  нема  лицемірства,  лукавства,
Бал  не  правлять  пусті  бариші.

Відкривається  суть.  От  для  чого?
Ми  торуєм  дорогу  життя.
Та  для  того  щоб  ЖИТИ!  Не  нити,
Щоб  поменше  було  каяття.
Від  неправильно  зроблених  кроків,
Не  просіяних  розумом  слів,
Від  змарнованих,  так  неповторних,
Надпрекрасних  земних  наших  днів.

28.08.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023

НА ДОБРАНІЧ

                         "На  добраніч".
                                                                   Іван

Яке  приємне  й  ємке  слово  -
                           "На  добраніч"!
Коли  тобі  добра  бажають
                             й  ти  комусь,
Якщо  хтось  поруч,  
                             чи  далеко,
Ти  не  мовчиш
                               і  я  навзаєм  відзовусь.

Це  час  конкретний,  
                               ось  у  цю  хвилину,
Добра  бажання
                                 лине  від  душі,
Ми  досягли  тепер
                                   такого  чину,
Якого  люд  не  мав
                                     у  давнині.

Добро  ми  просто
                                     можем  передати,
Словом,  екраном,
                                     дотиком  руки.
Правду  скажіть,
                                     приємно  засинати,
Коли  добром
                                     наповнені  роки.

ДОБРАНІЧ!!!

19.08.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023

СТРАХ

Є  різний  страх,
                           він  різного  ґатунку,
Та  є  смертельний,
                           ще  задовго  до  трафунку.

Сама  людина  
                           заганяє  себе  в  кут
Й  ніхто,  крім  неї,
                           вже  не  витягне  з  тих  пут.
Самонавіювання,                        
                           самомазохізм
Не  давнє  явище  і
                           не  анахронізм.
В  світі  сучасному
                           згадаємо  "Ковід..."
Й  скільки  накоїв  він
                           смертельних  бід.

Сама  себе  людина  
                           може  лікувати  й  вбити,
Ми  мізер  знаємо,
                           що  ми  насправді  є.
Зумів  Всевишній  
                           нас  такими  сотворити,
Та  тайну  нам  про  нас
                           не  віддає.

26.07.2023  р.






                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023

ОСНОВА

Не  гроші  -
     воля,  здоров'я,
Слово  основне.
     Слово  подяки
Розуміння,  співчуття.
Від  душі  мовлене,
   не  випадково,
Торкаючи  глибинні
   почуття.
Які  дрімають,  до  пори,
   до  часу,
Та  уособлюють  людське
   єство
І,  набираючи  критичну  
   масу,
Вертають  нас  у
   status  quo.

26.07.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023

БУЛИ СТЕЖКИ…

"Знаєте,  що  зміниться  завтра?  
Те,  що  зміните  ви".

Владика  Борис  Ґудзяк


Були  стежки,
                   якими  ми  ходили,
Ходили  часто,
                   пару  раз  на  день,
Оті  стежки  в  життя
                   нас  виводи́ли
І  вивели,  добра
                   сипнувши  в  жмень.
Верба  плакуча,  що  схилилась                                              
                   над  Серетом,
П'є  чисту  воду,
               листям  шелестить,
Ще  не  підібрані  
             слова  поетом,          
 Річка  пливе,  чому  ж
           так  час  біжить?  

Змінилися  стежки,
             змінились  люди,
Кругом  краса..,
             та  чорно  на  душі,
Нестерпний  жаль  і  сум
             стискають  груди
І  гіркоту  кидають
             спориші.

Все  зміниться,  все
               зміниться  на  краще,
На  землі  вольній,
               де  смарагд  в  воді.
Не  кине  Доля  нас
               напризволяще
І  бути  ПЕРЕМОЗІ,  не  біді.

22.07.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023

БЕСІДА НА ПРИЗЬБІ

-  Хочеш,  Йване  ще  пожити
Мусиш  тверду  їжу  пити,
Жувати  рідке
І  се  провда,  тай  таке.

-  Шо  ти,  Штефку,  там  торочиш!
Мені  голову  морочиш,
В  мозґах  тобі  сє  скрутило,
Щоби  ковбасу  сє  пило?
Їсти  молоко,  гарбату...
Так  фантазію  багату
Ти  ще  змалку    мов,  я  знаю,
Й  вІд  бахура  пам'єтаю..

-  Я  нічо  не  фантазую
Й  зараз  тобі  розтолкую,
Що  то  їсти,  що  то  пити
Нема  чо  дулі  крутити
Ніби  я  вже  звар'ювов
І  подавсє  головов.
Тверде  тра  довго  жувати
В  писку  його  смакувати,
Би  воно  аж  рідке  стало
Не  кавалком  в  живіт  впало.
Желудку  троха  поможеш,
А  як  зуби  є,  то  зможеш.
І  рідке  тра  смакувати
В  ґерґачку  не  заливати,
А  тримати  в  писку
То  й  досєгнеш  зиску.
Бо  відчуєш  страви  смак,
Слухай  мене,  роби  так.

-  Так,  ми  вічно  спішимо
По́хапцем  давно  їмо,
Кинув,  лиґнув,  влєв  і  впало
Нема  коли,  часу́  мало.
На́ніч  сє  напреш,  як  бик,
Каждий  вже  до  сего  звик.

-  Так  і  є.  Ми  вже  старі.
Вже  давно  не  бахурі.
Траба  зменшити  ґалоп,
Бо  вже  маємо  укрльо́п.
Життє  смакувати  траба
Мо  і  не  задушит  жаба.

15.07.2023  р.

"Олекса  Терен"

(світлина  з  всемережжя)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023

ПРОСТЕ ПИТАННЯ

Нас  просто  всіх  загнали  в  рамки,
Створінь  найкращих  на  Землі,
Задаймо  лиш  одне  питання,
Задаймо  просто  всі  собі.
Ми  плоть  від  плоті,
Рівні  з  рівних
На  цій  Землі  в  суцільній  тьмі.
Чому  хтось  вказувати  має,
Як  тут  поводитись  тобі?

Життя  коротке,  неповторне,
Його  не  всім  Всевишній  дав.
А  ми  чомусь  своє  віддали,
Позбавивши  законних  прав.

09.07.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023

ІДЕНТИЧНІСТЬ

Не  малюймо
           квадратні  хрести,
Адже  є  в  нас  
           своя  вишиванка.
Підійде  на  шеврон,  
           на  літак
Й  на  броню
           українського  танка.

Намалюймо  квадрат,
           наче  Сонце,
Із  промінням  в  всі
           сторони  Світу,
Бо  це  наша  в  Віках
           ідентичність
Від  Створіння,  Потопу
           й  Завіту.

04.07.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023

СЛОВА

Слова,  слова...
Слова  без  дії.
Пусті  слова,
Слова  надії.
Озвучені,  
Примарні  мрії...

Легко  берем
Слова  навіру.
Довірливі.
Втрачаєм  міру.
"Граблями"
Стелимо  дорогу,
Відкинувши  пересторогу.

Слова  просіємо.
Збагнемо.
Куди  ведуть.
Куди  ідемо.

26.06.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023

Бабка Багрійка

Була  в  кожного,  в  дитинстві
У  нас  бабка-оберіг,
Що  виводила  нас  в  люди,
Взявши  руку,  й  за  поріг
З  материнської  колиски
Перший  крок  робила...
В  нас  на  вулиці  Багрійка,
Бабка  да-а-а-вно  жи́ла.

Перший  спомин  не  лице,
То  спомин  події,
Десь  у  році  шістдесятім
Відбулись  ті  дії.
Пам'ятаю  привела
Мене  в  зал  великий,
На  стіні  портрет  висів
Діви  світлоликий.
Був  "портрет"  на  всю  стіну
В  золотім  промінні
І  маленький  "хлопчик"  був
У  тому  видінні.
Намальована  була
Всесвятая  Мати,
Улашківська  Чудотворна
Чи  міг  я  то  знати?
Про  ті  Веди,  про  Оклад,
Біло-срібні  хмари,
Для  малого  то  були
Дивні,  справжні  чари.
Може  бабка  про  це  все
Мені  і  казала,
Тільки  пам'ять  один  Образ
Той  закарбувала...

Маки  в  бабки  на  городі,
Коноплі  під  плотом,
Мур  із  плитки,  із  Серету
Ліплений  болотом.
І  постійно  у́смішка
В  бабки  на  лиці
Та  гостинці  всім  від  неї
В  дитячій  руці.
Пруньки-сливки,  варениці,
З  бляту  бараболі,
Гарбата  із  різнотрав,
Хліб  з  часником  в  солі...

В  бабки  все  стояв  вишняк
В  маленькім  віконці,
У  графінах,  бутилках
Доходив  на  сонці.
Коли  мала  "гризь",  то  пи́ла
Ковток  для  "сугрєву"
І  вже  старших  нас  навчила
Лікарському  диву.

На  кілограм  вишень  стиглих
Цукру  два  стакани,
Пересипати,  накрити
Й  позаздрять  гурмани.
Через  місяць,  півтора
Достигне  лікарство...

Ні,  все-таки  незабутнім
Є  бабчине  "царство".

22.06.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023

ПІТЬМА

Світ  не  здригнувся  ще!!!
                           Світ  спить,
Ще  його  спокій
                             не  ятрить
Волання  матері  
                             з  дітьми
В  Олешках,  в  кроці
                             від  пітьми.

Червоний  хрест
                             не  почорнів?
Там  люди  гинуть
                             без  човнів,
Ви  ж  мокші  гроші
                             даєте́,
Що  підірвали  ГЕС,
                             за  те?
Що  Чорне  море
                           чорним  стане?
Великий  Луг  вдруге
                           зів'яне...

Нащадки  шляхом
                           предків  йдуть,
Нас  на  заклання
                           знов  ведуть.
Світ  не  спішить,
                           чогось  чекає,
Горить  Укра́їна,
                           пірнає,
Та  Світу  ба́йдуже,
                           дріма,
Коли  вже  ним
                         повзе  ПІТЬМА...

11.06.  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023

МОДА

Єнчі  часи,  єнча  мода,
Нє,  за  патлами  не  шкода,
Відійшов  й  в  півметра  кльош,
Цайґ,  кремплін  і  макінтош.
Капелюх,  кірза,  кальош
Всьо  вже  накше,  хош  не  хош.
Всім  в  часи  ті  сє  здавало,
Що  акраз  найліпше  стало,
Що  лиш  в  сім  траба  ходити,
Лиш  такі  шєпки  носити.
Хоч  з  андатри,  хоч  з  крілє
(норка  лиш  на  весілє),
Шаль  махер  чи  з  кашеміру
І  сорочка  по  ковні́ру
Виложе́на  була  ззовні
Із  єлону  чи  з  бавовні.
Плащ  ґумовий,  вокуляри
Й  на  платформі  моцні  шкари,
Дипломат  в  руці  мов  бути
І  транзистор  би  всьо  чути.

В  дівчєт  чоботи-чулок
Й  міні  майже  по  пупок,
Джінси  внизу́  з  копійками
Чи  молнія  й  за  ногами
Цокотіло  і  курило
Хто  в  дудочці  -  всіх  смішило.
Як  се?  Во  тако  ходити?
І  навіть  си  клин  не  вшити!
Зуби  золоті,  шеньйон
Ще  хімію,  як  бальо́н,
Тра  на  голові  зробити
Би  по  моді  лиш  ходити.
В  штруксі,  замші  і  балоні
Плащ  в  рукави  по  долоні,
Пижик,  нерпа,  нутрія...
Вся  легка  індустрія
На  то  кантувала
Би  людина  вбрала,
То,  що  було  в  моді
(навіть  на  городі).

Нинька  ніц  сє  не  змінило,
Всьо  на  лисо  сє  зголило,
Всі  навиворіть  сє  вбрали
Й  в  дудочках  ходити  стали.
Кепка  -  чим  довший  дашок
І  мобілка,  як  шнурок,
Без  айфона,  нє!  Ні,  ні!
Всюда,  навіть  до  свині.
А  мо  хто  мені  позвоне,
Чи  SMS  забубоне?
А  забув  чи  розрядивсє!!!
Щитай  світ  вже  заваливсє.

Мода...  Мода...
Часу  шкода,
Аби  вгнатисє  за  нев.
От  такі  справи́  пся  крев.

07.06.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023

КИМ БУТИ? (Ігор Тальков)

Будеш  скромним  -  затопчуть,
Будеш  буйним  -  знесуть,
Як  розумним  -  прогонять,
Добрим  -  тоді  засміють.
Будеш  грішним  -  осудять,
А  квітучим  -  зімнуть,
Будеш  чистим  -  загадять
Ну  а  злим  -  прокленуть,

То  ким  бути  ?  Не  знаю.
Коли  з  долею  граю
Знову  й  знову  кажу́:
"Буду  тільки  собою,
 І  своє́  збережу".

05.06.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023

ПРОЖИЙТЕ ТАК…

Прожийте  так,
         щоб  бу́ло  що  згадати,
Не  тільки  біль,
         гризоту  й  суєту,
Прожийте  так,
         щоб  внукам  передати
Науку  -  ЖИТИ
         і  долати  гіркоту.
Буденності,  самотності,
         розпуки,
Коли  здається,
         що  усе  не  так,
Не  опускати  
         від  безвихідності  руки
І  справжнього  життя
         відчути  смак.
В  його  безмежно-розмаїтих    
         барвах
У  безлічі  відкритих
         нам  доріг,
У  радісних  душі
         і  тілу  справах,
Щоб  відшукати
         справжній  Оберіг.

Який  зігріє,  захистить
         й  на  ноги
Зведе,  коли  
         уже  немає  сил,
Розвіє  давні,
         приспані  тривоги
 Й  дасть  віру
       не  складати  крил.

Це  може  бути,
       що  завгодно,
Матеріальне
       і  неося́жне,
Від  нього  те́пло  буде
     (це  природньо),
Бо  хто,  що  сіє,
       те  й  собі  пожне...

Мій  Оберіг  -
       моє  село,
Його  не  покидав
       і  не  покину.
Й  куди  б  мене  
     життя  не  завело,
Вертатимусь  в
     Улашківську  долину.

20.05.2023  р.
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023

ПАМ'ЯТІ МИХАЙЛА ТЕСЛЮКА

Він  йшов  з  добром
Й  усмі́шкою  до  нас,
Коли  ж  прийшов  країни  важкий  час,
Хоч  мав  броню,
Пішов  у  20-ть  воювати
Для  нього  Україна  -  справжня  Мати.

Які  він  пік  хліби
Безсонними  ночами!
Скільки  б  створив  ще
Вправними  руками...
На  злеті  зупинив  політ  ординець
Тільки  за  те,  що  справжній  українець,
Тільки  за  те,  що  просто  хотів  жити
Й  сам  на  своїй  землі
Гідне  життя  творити.

Слова,  слова...
Михайла  вже  немає...
Й  біль  невимовний
Серце  в  куски  крає,
Що  опадає  в  травні  зелен-цвіт
Так  і  не  давши  бажаний  всім  плід...

ГЕРОЮ  СЛАВА!!!

10.05.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023

ЛОВКА

Шо  то  ґраса,  психа,  шубер,
Рондель,  стільчик  і  бамбетель,
Блят,  шуфриґель,  ціціделко  
Книдлі,  риґлі  і  пуделко.
Склеп,  мисник,  ванькир,
Тирба  й  "мудрий  сир",
Дефіляда,  карманадлі
Й  каламар  на  абецадлі...
І  ще  ружного  такого
Ти  всьо  взнов  від  діда  свого,
Як  не  в  свого,  то  в  сусіда
До  полуднє  чи  з  обіда.

Під  каштаном  в  Сендзюка
В  нас  ловка  стояла,
Центром  вулиці  була
Й  кажда  цьотка  знала,
Що,  як  нема  хлопа  в  хаті,
То  сидит  на  ловці
І  балакає  з  Омельком,
Чи  щось  каже  Словці.
Дід  Багрій  "воду"  шуков
Нам  тамка  в  колінах.
Як  розвішєний  тютюн
Пах  на  стайни  стінах!!!
В  Скрипнички,  Москалички,
Панькевичє,  Кишкана...
Хіба  була  в  цалім  селі
Гола  стіна  хоч  єдна?
На  тій  ловці  все  хтось  був,
Все  сє  тихий  говір  чув
Про  села  новини,
Про  стан  худобини
(пару  штук  тримали),
А  курей,  качок,  гусей
Вже  й  не  рахували.

Ввечер  вийде  кавалєрка
Троха  тутка  посидит,
Тютюну  з  стіни  закурит
І  на  "Місто"  вже  спішит,
Бо  нинька  індійский  фільм
І  місцє  не  бу́де,
Як  крутєт  "Квітка  в  пилюці"
Зійдутьсє  всі  люди.
А  вже  зовтра  тоту  "Квітку..."
На  ловці  розкажут
І  хто  з  старих  не  ходив
На  міґах  покажут.

Хрущі  в  травни  так  гули,
Що  зе́млю  вкривали,
На  тій  ловці  сє  від  них
Ледво  відбивали.
Тєжко  було  з  неї  нас
Загнати  додому,
На  крик  мамів  обзиватись
Не  хтілось  нікому.

Шо  шуфляда  і  брайтрура,
Нащо  сусликови  шнура,
Де  редиска  є  і  япка,
Що  спекла  Багрійка  Бабка,
Скілько  нині  вже  скуповсє?..
День  кінчєвсє  й  починовсє
З  тої  ловки  Сендзюка,
Що  була  немов  ріка,
Яка  вивела  нас  в  люди.
ВОНА  Є,  БУЛА  І  БУДЕ.

08.05.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023

ДУМКА

Треба,  люди,  просто  жити,
Що  потрібно,  те  й  робити.
Все,  що  радує  тут  нас,
Бо  спливе,  як  вода  час...

01.05.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023

ПРОКИНЬТЕСЬ РАНКОМ ІЗ ПТАХАМИ

Прокиньтесь  ранком  із  птаха́ми
Й  дослухайтесь  тієї  гами
Усеголосся,  розмаїття,
Тональностей,  звукосуцвіття
Де  щиглики  і  солов'ї
Відточують  звуки  свої.
Шукаючи  у  кронах  пари
Щоби  продовжилися  чари
На  диво-голубій  планеті
Одній  живій  в  Творця  букеті
Небесних  тіл,  що  осягаєм,
Братів  по  розуму  шукаєм?
Їх  там  немає,  вони  тут
Щебечуть,  тьохкають,  ведуть
До  спілкування,  до  розмови.
Різні  думки  в  нас,  різні  мови
Шукаємо  порозуміння,
Вчимось  в  них  вірності  й  терпіння,
Велінням  предків  йти  додому
У  рідні  гнізда  нести  втому,
Де  вона  щезне  мов  туман,
Добром  наповнить  душі  жбан,
Щлях  у  майбутнє  прокладе
Куди  нас  Доля  й  поведе.

Прокиньтесь  ранком  із  птаха́ми...

22.04.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023

ВОЛОДИМИРУ ДОМШИНСЬКОМУ

"Я  не  композитор,  я  записувач,
 Бо  мелодії  пишу  з  небес,
 Бог  диктує,  я  просто  записую..."
Всім  даруючи  крихту  чудес.
А  торкнеться  душі,  чи  залишиться
В  потаємнім  кутку  із  теплом,
То  виходить,  що  правильні  струни
Доторкнув  тим  душевним  смичком.

Крилом  чорним  торкнулася  доля,
Найдороще  забрала  з  життя,
Ні,  нелегко  було  повернути
Знову  нотам  глибин  відчуття.
"А  вже  осінь"  прийшла  в  його  сад
Та  залишиться  в  пам'яті  нам,
Та  мелодія  послана  Богом
Що  веде  у  рапсодії  Храм.

"Звучала  скрипка"  і  звучить
Над  Прикарпатським  зеленкраєм,
Надчистим  джерелом  дзюрчить
З  Долини  шириться  над  плаєм.
Дарує  чистоту  думкам,
Змиває  зашкарублі  шлаки,
Дає  задуматися  нам  -
Божественні  все  ж  нотні  знаки...

Як  добре,  що  "записувач"
Дає  нотам  порядок
Й  душі  своєї  крихту
Лишає  нам  у  спадок.

16.04.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023

УКРАЇНА

Воюємо  вже  сотні  літ
І  воюватимем  й  надалі
У  поколінь,  із  роду  в  рід,
Свої  тривоги  і  печалі.
От  тільки  ворог  в  нас  один,
ЗалИшився  (було  багато)
Й  нечасто  випадало  нам
Оте  просте,  те  мирне  свято...

Їм  там  на  ба́гнах  не  жилось,
Їх  жадність  й  ненависть  душила,
Ота  убогая  душа
Нам  вічно  прикрості  робила.
Це  легко  сказано,  тепер
Орда  вже  вко́тре  скаженіє
Розруху,  смерть  і  горе,  горе...
На  нашій  вольній  землі  сіє.

Відкриймо  очі,  час  жахливий,
Ні  не  панічний  та  важкий,
Швидкий  сценарій  не  можливий,
Бо  лютий  ворог  непростий.
Він  нівечить  міста  і  села,
Краде  дітей  і  сіє  зло
Бо  все  хотів  і  далі  хоче
Щоб  нас  тут  просто  не  було́...

Ми  не  сповідуєм  "царів",
Ми  виберем  своїх  "Гетьма́нів",
Як  вибирали  в  давнину
І  слугами  не  будуть  кланів.
Бо  звіт  прийматиме  -  НАРОД!
У  тих  кого  вони  обрали,
На  Запоріжжі  перші  ми
Таку  традицію  прийняли.

Шлях  нелегкий,  але  здолаєм,
Бо  вже  доказують  в  бою,
Хто  Україну  в  серці  має,
Той  не  віддасть  матір  свою.

19.03.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

                               Пам'яті  Володимира  Сакалюка.

Вже  йшла  родючість  по  Укра́їни  землі,
Усе  дозріло,  плід  дало,  буяло
Але  й  кропило  для  майбутньої  ріллі,
Кров'ю  кропило,  шматувало  й  рвало.


Там  під  Покровськом  "Сокіл"  воював
Він  захищав  Надійку  і  Інесу,
Він  своїм  тілом  Україну  прикривав,
Життя  ж  немає  у  неволі  сенсу.
Кращі  із  кращих  там  стають  стіною
І  не  пускають  морок  у  святе,
Святе  для  всіх  нас  слово  -  УКРАЇНА!
Вічна  всім  пам'ять,  хто  поліг  за  те.
Щоб  у  дітей  були  батьки  й  дитинство
На  своїй  рідній  не  чужій  землі,
Щасливі  очі  жінки  в  материнстві
Й  зерно  пшениці,  а  не  кров  в  ріллі.

У  вересневий  день  Земля  здригнулась,
Рядовий  "Сокіл",  ні  не  впав,  злетів
У  вічний  Честі  Пантеон  і  Слави
Життям  і  доблестю  він  це  довів.

ГЕРОЯМ  СЛАВА!!!

05.03.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023

НА БОЛОТАХ

Ті  з  болота  кажуть  нам,
Що  й  вони  слов'яни,
Можна  просто  доказати,  
Що  вони  не  з  нами.
Не  тільки  не  з  нами,
А  навіть  не  збоку,
От  подивимось,  наприклад,
На  місяці  року.

У  нас  Січень  -  бо  січе,
Гейнвар  по  татарськи,
У  нас  Лютий  -  бо  лютує,
Фєвраль  по  мокшанськи,
Березень  -  бо  сік  дає,
А  що  таке  март?
Квітень  -  бо  квітує,
А  апрєль  -  це  жарт?
Травень  -  трави  розкидає
Ну  а  май  -  це  що?
Червень  -  черешні  збирає,
А  іюнь  про  що?
Липень    -  липи  цвіт  дарує,
А  іюль  куди?
Орудує  серпом  Серпень,
Август  -  теж  туди?
Верес  з  Вереснем  прийшов,
А  сєнтябрь  із  чим?
Жовтень  -  бо  жовтіє  лист,
В  октябрє,  що  з  ним?
В  Листопаді  -  лист  паде,
А  в  ноябрє  що?
В  Грудні  -  земля  грудкою,
А  дєкабрь  про  що?

Хто  слов'яни,  де  слов'яни?
Ви  вже  зрозуміли,
Що  оті  там  на  болоті,
Зовсім  не  хотіли
Второпати  споконвіку
Просте    й  очевидне,
Українцям  зрозуміле
Бо  слов'янське,  рідне.

01.03.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023

ЖИТТЄВІ КОЛІЗІЇ

Череда  випадковостей,  
Доленосних  секунд,
Ланцюжок    послідовностей,
Як  фундамента  грунт
Для  дороги  життєвої,
Та  куди  заведе?
З  зміни  майже  миттєвої,
Чи  ж  тривала  буде?
Та  подія,  що  сталася
У  конкретний  десь  час
Й  нова  віха  почалася
На  Землі  тут  для  вас.
Ні  зійти,  ні  звернути
(проложився  маршрут)
Й  не  данО  нам  збагнути
До  свобод  чи  до  пут?

Все  відносне  під  хмарами,
Біле,  чорне,  пряме...
Дійсно  так,  чи  з  примарами,
Нас  за  душу  бере.
До  мурашок  чуттєве,
Без  суєт  і  страхів,
Щось  буденно-життєве
Й  в  основному  без  слів...

Перецінюймо  цінності,
Перемріюймо  мрії.
В  твердій  вірі  й  незламності,
Реагуй  на  події.

21.02.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023

ПОЖИВА

Даю  поживу  я  душі  і  тілу,
Слова  римую  і  печу  хліби...
Підтримую  ту  дивовижну  силу,
Яка  веде  людський  рід  щодоби
По  ще  незвіданих  шляхах  земних,
Що  стеляться  між  невагомим  і  важким,  
У  долях  зовсім  непростих  людських,  
Скоріше  непомітних  ніж  значних,
Між  берегів  примарних    сподівань,
Мрій,  мажень  й  розмаїття  вподобань...

17.02.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023

КОЛИ У СЕРЦІ УКРАЇНА

Коли  у  серці  Україна,
Хіба  ж  там  може  бути  щось?
Крім  вірності  дочки  і  сина,
Де  з  долею  клубком  сплелось
Коріння  прадідів,  батьків,
Нам  Богом  даної  землі,
Отих  прадавніх,  рідних  слів
На  потом  скропленій  ріллі.

Вона  в  нас  є,  була  і  бУде,
Та  найрідніша  нам  земля,
Яка  в  біді  нас  не  забуде,
Пригорне,  як  своє  маля.

Ми  виросли,  тож  захистити
Нам  неньку  треба  і  нарІд.
Чи  ж  можна  Матір  замінити?
Без  неї  осягнути  Світ.

02.02.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023

́НАШ ДІМ

О,  як  нена́видять  вони
Горду  вкраїнську  вроду,
На  сивому  Дніпрі  човни,
Волелюбивість  нашого  народу.
Справжнє  вкраїнське  слово,
Політ  над  плесом  журавля,
Хліба́,  що  морем  золотаво
Між  хат  наповнюють  поля.
Ті  величаві  осокори,
Струнких  смерек  розмай,
Рідні  Карпати  гори,
Наш  незрівнянний  то  край...

Чому?

Тому,  що  ненависть  ростили,
Плекали  злобу  з  віку  в  вік,
Щось  вкрали,  щось  заборонили,
Перекриваючи  вкраїнства  сік.
Рубаючи  під  корінь  все,
Що  було  чисте,  українське,
Що  віків  правду  нам  несе
(не  зашлаковане,  ординське).
Пора  вже  скинути  ярмо,
Прибрати  Авдія  конюшні,
Те  меншовартості  клеймо,
Що  недалекі,  добродушні...

Ми  надважку  платим  ціну.
Так  різну.  Та  платити  всім,
Пройшовши  крізь  страшну  війну,
Щоб  повернутися  в  СВІЙ  дім.

29.01.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023

ВОТ СКАЖИ МЕНІ, ЇВАНЕ

Вот  скажи  мені,  Їване,
Я  туман,  чи  ми  тумани?
Бо  тако  не  сплю  чєсом
І  в  думках  повний  облом,
Ну  дивисє,  як  то  є
Не  збагне  нутро  моє.

Возьмем  світло  чи  там  газ,
Що  послідні  соки  з  нас
Тєгнут  з  жилами  щорік
І  вкорочуют  нам  вік.
Платимо  більше  ніж  маєм,
В  колєйці,  в  черзі  вмліваєм,
Аби  справно  заплатити,
А  нема  вже  за  що  жити.

Під  землев  там  газу  тьма,
Пробив  дєрку  й  задарма,
За  якусь  копійку,
Тєгай  за  ту  дійку.
Чи  хтось  його  продукує?
Тилько  повітрє  надує,
А  ти  плати,  Йване,
Як  ти  грошей  стане.

Возьмем  світло.  Течут  води
І  турбіни  не  заводи
Круглий  рік  працуют
Й  світло  продукуют.
Вот  хтось  пхає  тоту  воду?
Тєгнут  соки  із  народу
Світло,  газ  приватні  стали
Наше  в  нас  тако  забрали,
Чи  він  той  газ  вироблєє?
На  турбіну  воду  лєє?

Нє,  щось  траба  заплатити,
Би  турбіну  помастити,
Би  газ  пхати  по  трубі,
Та  в  них  грушки  на  вербі
Ростут  ківі  і  банани,
А  ми  платимо,  Їване.
Платимо  вот  скілько  скажут
Й  собівартість  не  покажут,
Бо  ціна  мала  до  сміху,
Та  не  нам,  а  їм  на  втіху.
Кому?  А  хтось  знає,
Де  гривнє  сідає?

Краще  би  я  спов
Й  нерви  не  тріпов
Собі  й  тобі,  Йване,
А  мо  краще  стане?

25.01.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023

ВЕЧІРНЯ МОЛИТВА

Помолімся  кожен  вечір
За  наших  солдат,
Що  стоять  у  чистім  полі,
Де  звучить  набат.
Сумні  в  нас  часи,
Давно  невеселі,
І  потрібно  осягти
У  кожній  оселі.

Життя  йде,  та  маємо
Про  них  пам'ятати
І  уклінно  воїнам
"Отче  наш..."  сказати.

24.01.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023

ДУШЕВНІ РИФИ

Є  таке  місце  в  глибині
На  рифах  душ,  десь  там  на  дні,
Яке  веде  тебе  по  світу
І  задає  оту  орбіту,
Що  притаманна  лиш  тобі
Й  треба  признатися  собі,
Заносить  нас  на  віражах,
Коли  кермо  не  в  тих  руках,
Бо  ми  його  самі  віддали,
А  може  експопріювали?
Й  ти  (куди  хочеш)  вже  не  йдеш,
Тіло  колдобами  ведеш
Не  по  призначеній  орбіті.
Світило  де?  Було  в  зеніті?

Але  й  на  тих  кривих  стежках
Є  місце  де  скидаєм  втому,
Коли  вертаємось  додому.
Втома  спадає,  мов  луска,
Коли  натруджена  рука
Торкнеться  мокрого  чола
І  перепалена  зола
ОпАде,  весь  вогонь  віддавши,
Повітрю  чистому  проклавши
Дорогу  у  прийдешні  дні,
Які  судилося,  земні...

17.01.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023

ПЕРЕЛОМ

Так  закарбовується  лють,
Яка  нам  душу  рве  і  крає,
Вже  вкОтре  оголяє  суть
Ворожу,  що  і  дна  немає.
Вони  нас  нищили  віками
Ми  про  це  знали  та  мовчали
Самі  і  нашими  руками
З  нас  українство  виривали.
Здавалось  все,  знесли  дотла
Тепер  й  сліду  не  зостанЕться,
Та  якщо  є  душа  в  орла,
Зросте  і  сили  набереться.

Зціпивши  зуби  й  кулаки,
Криваві  сльози  осушивши,
Нестиме  Волю  крізь  роки
Козацьку  Славу  відродивши.

СЛАВА  УКРАЇНІ!!!

20.01.2023  р.

(світлина  з  всемережжя.  Дніпро.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023

ВАСИЛЕВІ

Що  пам'ятається  з  дитинства,
Оте  найперше,  там  на  дні,
Чому  і  що  закарбувалось
В  глибинах  пам'яті  мені?

Як  це  не  дивно,  не  родина,
А  мій  близький  сусід  Василь,
Його  вусатий  дід  на  лавці,
На  голові  з  соломи  бриль.
Від  брами  пхаєм  триколісний
Маленький  ровер  раз-по-раз,
А  до  трусів  шлейка  пришита
Через  плече  в  обох  у  нас.
Потім  мандруєм  в  кукурудзі
Такій  високій  і  густій,
Малими  разом  десь  бредЕмо
У  світ  лиш  нам  відомий  -  свій.
Як  палками  труси  з  шлейкАми
Запхали  в  фОсі  у  багно...

Скажіть,  чому  все  ж  залишилось
У  пам'яті  саме  воно?
Оте  найперше  спілкування
Там  на  подвір'ї  в  Василя,
Від  тих  подій  уже  роками
І  вічністю  нас  відділя.
Ти  залишився  молодим,
Ще  сорока  навіть  не  бУло,
І  дальше  я  пішов  один
Та  втрату  все  нутро  відчуло...

Приходжу  там,  де  вічний  спОкій,
Дивлюсь  у  очі  кам'яні
І  дякую,  що  хоч  недовго,
Та  справжнім  другом  був  мені.

08.07.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023

ГЕРОЇ

"Груз  200".  Ви  не  вникали,
Що  за  совка  отак  назвали
Й  повторюєм  за  москалями.
Невже  ж  не  бачимо  із  вами,
Що  це  не  -  ГРУЗ.  Вони  -  ГЕРОЇ!!!
Й  не  заслужили  назви  тої.
Це  в  тих  катів  може  і  груз,
Вони  ж  смертей  відкрили  шлюз,
Це  в  них  під  кодом  окупант
Ганьби  кінцевий  варіант.

ГЕРОЇ  -  в  нас,  бо  так  їх  звати
Й  не  гоже  грузом  називати...

СЛАВА  УКРАЇНІ!!!

03.12.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022

СТЕЖКИ

Часто  з  нас  роблять  баранів,
Хотів  ти  того,  не  хотів,
Але  отак  бредеш  в  рядах
Хоча  і  знаєш,  що  це  жах.
Що  так  воно  не  має  бути,
Стараєшся  хоч  щось  збагнути,
Зерно  логічнеє  вловити,
А  тобі  вказують,  як  жити.
Куди  іти,  куди  не  йти
І  який  хрест  тобі  нестИ.
Віки,  віки...  Не  тільки  нині
Страхи  навіюють  людині
І  не  одній,  зразу  загалу
Й  підпорядковують  помалу.

Створили  СНІД.  Як  всі  боялись!
ВІЛ  позитив  -  з  життям  прощались.
Жахіття!  Гіршого  нема.
Прийшов  "Ковід...",  а  ВІЛ  -  катма.
В  ліс  не  ходити!  Дисципліна!
Півправд  запущена  махіна
І  всі  покірно  -  маски,  тест...
Не  щеплений  -  майже  арешт.

Та  помішало  страшне  горе,
Змила  війна  сльозами  в  море
І  антисептики  й  вакцини
Тай  відчепились  від  людини.
Прийшла  по  справжньому  біда
Не  пандемією  хода,
А  тисячами  жертв,  смертей
Й  невигаданий  жах  оцей.
Він  визрів  і  його  прорвало,
Йому  все  мало,  мало  й  мало...

Не  позволяймо,  разом  з  вами,
Нас  гнати  хибними  стежками,
Які  собі  придумав  хтось
Й  покірно  людство  повелось.

25.11.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022

ВІЙНА

Якщо  світла  немає  у  домі,
То  подумати  треба  про  те,
Що  немає  теж  місця  і  втомі,
Холодильник  й  котел  не  гуде.
Посортуйте  в  думках  свої  дії,
Ви  ревізію  вчинкам  зробіть,
Ширше  двері  відкрийте  надії
І  в  житті,  що  є  цінним,  збагніть.
Там  в  окопах  теж  світла  немає,
Там  земля  від  снарядів  гуде
І  буденністю  скука  не  крає,
Дощ  і  сніг  прямо  в  очі  паде.
Ні,  немає  там  місця  комфорту,
Там  не  тратять  свій  час  на  ниття,
Люди  там  щонайвищого  ґарту,
Кожен  крок  їх  по  лезу  життя.  

Якщо  світла  немаємо  з  вами
Й  нас  не  тішить  оселя  теплом,
Перенестися  треба  думками
Де  добро  насмерть  б'ється  із  злом.

19.11.2022р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022