| Сторінки (10/980): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
сонце біжить босяком по струмку –
ловить мене за руку…
біжімо!.. знизу… із глибини
долини –
вгору,
до середи́ни
крутого схилу пагорба!..
наздоганяй!.. людино
… наввипередки!.. – радіє верба…
на сере́дину пагорба!
осьде – від кромки озерця…
вискоком, по артерії звивистій,
хто прудкіший!... до серця –
до срібного джерела!
зо швидкістю світла…
зо швидкістю зору мого
у струмок,
без меж і думок,
щасливо закохано-го…
…так нам утрьох легко усе дається,
так нам славно
вольготно диха-ється,
і ніхто із ритму весняного – не зіб`ється…
поверхнею водною
співучою
первородною
до джерела –
зо швидкістю світ-ла,
погляду-зору…
тільки ще ми… –
а сонечко вже виграє!
переможно сяє
джмеликами
золотими
у пелюстках джерела –
у долонях джерельного янгола
срібно-прозорих
на рухливому тілі живої води
ряхтять сліпучо сонце-сліди…
поверхнею грають,
не потопають…
отакі секрети до решти прості
диво-ходження по воді -
без винятку всім доступ-ні:
зібрати,
знайти у собі стільки Радості!
коли ноги людські, яко проме-ні…
невагомоступні
…бринить стиха
у погі́дному сміху
сяє душа струмка,
добропривітна і невагомо-легка`,
як ніби мамина з неба рука –
правиця-ластівка…
01.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2013
цілу ніч
дихало серце теплом її,
а думки віщували розлуки…
на ранок прокинувся –
інеї…
запосіли колючі інеї…
заховав під ковдру холодні руки…
любов і страхи твої…
втрати…
інеї…
одночасно холоду і тепла
результати…
усміхнися собі у дзеркалі…
самому собі – на тлі
дзеркального плеса холодного,
непорушного-
мертво-безводного…
невіри облущене срібло
густо і дрібно
засипало скло,
закосичило рясно скроні –
безсонні твої,
безборонні…
…але –
збитошний сонячний зайчик
заховався у теплій долоні
і вушком веселим пряде…
переміна швидка гряде…
де ви, де?..
ненаглядні мої
благородні шовко́ві іне-ї…
28.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
…а за дельфінів і коней,
собак, котів, корів, свиней,
і рибу…
всю…
качок, курей,
оленів, лебедів-гусей –
відповімо!
*Достоту…
…як звали першого
того́!
який відважився безумно –
убив і з`їв,
на стежці розвитку її – розумну,
іншу живу,
із почуттям самозбереження – істоту?...
з провини крово-плотоїда,
либонь, нас викинуто з раю –
в мучилище,
де кожна іскорка життя
вречевлена
собі подібних пожирає –
вбиває-гасить-поглинає …
в основі ж ми
оснащені програмами…
є потенційно, тобто, здібними –
прогодуватись навіть не плодами,
не травами –
а пахощами,
духо-аромата-ми…
меню людське
приблизно мало бути б десь таке :
на перше – повіви бузків,
піснями солов`їними
збагачені;
на друге – подихи садів
квітучих,
радістю медовою присмачені
а на десерт – напої
на концентратах-ароматах
землиці рідної
весняної
святої…
…зимою –
духмяні трунки і п`янкі настої
на хвої
молитви лісової…
домашні пахощі добірні
законсервовано-ефірні…
пахучі
невмирущі сухостої
27.02.2013
*Достоту - справді, дійсно, істинно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404600
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.02.2013
…мама
вдома
на ту годину були,
дві дорослі доньки
у гості прийшли:
мама – сміялися,
з онуками гралися,
забавлялися,
щебета-ли,
з доньками весело
розмовля-ли…
яблучко
впало
з яблуні
коло ґанку –
прикотилося під поріг,
до маминих босих
ніг…
мама
яблучко
нагнулися-підняли,
у долонях теплих
потримали,
об фартух біленький
витер-ли,
запах
перкалі́вки ранньої
удихну-ли:
таке!
яблучко те кругленьке –
в золотаву цяточку,
налите-біленьке…
роздивились-глянули…
мама
яблучко
піднесли до вуст,
мама
яблучко
відкусили –
соковитий хруст…
мама
впали –
покотився надкушений плід
стежкою до воріт…
рипнула
хвіртка –
невидима сила…
чиясь невловима
для ока
рука
хвіртку вчинила…
три дні
у напів-сні
мама жили́ –
не пили, не їли,
і не говорили…
на четвертий –
маму
хоронили…
…впало
яблучко
з яблуні –
у лип-ні
навік
зупинився днів
маминих лік…
прикотилось яблучко
ви́стрибом
під поріг
і до босих ніг
моїх –
п`ю
яблучний сік…
14.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401131
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.02.2013
пустотливі струмки
збирають
розсипані білі коси
зими –
бавляться з ними:
сплітають у колоски –
веселі
в`юнкі коси́чки…
вплітають
срібні нитки,
закосичують
у дрібні
кришталеві дзвіночки –
і бринять, і сяють
стрімкі́ колоски,
у всі низи́ни
і долини́ –
розсипаються сріблом
живим
до річки…
…як ніби домовички́
і домови́чки –
грайливі
заплітають удосвіта,
невідь для чого,
білим коням
шовко́ві
розсипчасті білі гриви…
…прокинулась,
глянула у вікно,
устала з ліжка по́хапцем
на землю холодну – боса:
щось не так…
провела долонею –
дивний знак!..
хто?.. посплітав і мені
у колосочки дрібні
по подушках білих
пухнасто-тілих
русяво розсипані
і розмаяні
сонні коси…
…може, ти?..
приходив до́світком
уві сні…
…бринять
у моїй оселі
кришталево-сріб-ні
коси́чки веселі…
10.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2013
…в скарбниці – шурхіт,
мелодійний передзвін…
щораз,
коли торкнеться ненароком –
перстом, чи думкою, чи оком
скарбниці він…
життя! достойне значення свого` –
а не якесь там… плазування нице –
у шепоті… у шерхоті…
у срібнім гомоні
його,
до серця доторка́нної! –
скарбниці…
тут - вся любов… усе тобі спасіння…
свобода, радість, воскресіння-вознесіння,
у срібнім гомоні – можливості без меж!
і творчі – теж…
тут – право вибору… і ТУТ – свобода волі:
захочеться – купи отару-хмару
чистопорі́дних
ви́соколікві́дних
золотору́нних і опасистих овець;
захоч –
придбай шматочок поля:
якраз ділянка на прикметі є,
гончар тамтешній продає
(біблейського народу пра-отець –
Адам,
подейкують,
неоддалік покоїться десь там)…
…вузенькою терасою збігає –
лине
південно-східним вкісом у Гінно́м-долину,
сусідить із низиною Кедро́н
земелька та, як наче кров - червона,
в північних при́ярках-відно́жинах Сіону:
якраз навпроти
подібного
до черепа людського
(як збоку глянути) –
горбка Голготи…
за безцінь взяти
безплідне поле те,
придбати…
і продавати
міським властям
по клаптику –
для поховань розп`ятих…
не докладаючи і дещиці зусиль –
можна прибуток сталий мати…
яка ідея! – заробляти
на вигоді розташування,
шматка дешевої землі
з Голготою,
Єрусалимським
місцем страти –
так ромірковував Іскаріот Іуда:
але ж…
ці галілейські диваки…
засмаглочолі волоцюги і рибалки…
раби! –
бездумно тратять гроші на хліби́
і рибу –
годують натовпи роззяв,
що дармового прагнуть чуда
ласо…
а треба б – зовсім навпаки:
хоча б по асу
мідному
збирати
із публі-ки,
кількоро-тисячної часом…
відомо ж: ас до аса –
дена́рій береже!
та галілейським цим приблудам
про бізнес прибутковий
і оборотний капітал скарбниці
хоч і не згадуй ані-же!
…лиш балачки
і ефеме́рні мрії! –
роздумував,
нудьгуючи в світлиці
золотокудрої Марії
у домі Симона з Витанії – Іуда…
дитя комерції
від крові і від плоті,
Іуда знав,
що багатіти треба – на голоті…
ментальність і модальність:
де гроші –
там відповідальність…
велика…
за бариші
хороші
а ці…
чи ж ми́слимо?!. – Марія
пахучим
найдорожчим ми́ром
із нарду щирого, –
Ісусу ноги миє…
які витрати!
тим паче, Він
і не збирається
на трон
Давидів воссідати,
зате погрожує
твердиню віри –
Храм пра-отців
зламати…
і зруйнувати…
рибалки й теслі
епохальних перехресть…
Безсрібника –
незрячі міхоноші!
не марно ж учать мудреці,
що «галіле́янин
понад усе шанує честь,
а іудей –
понад усе шанує гроші», –
прислів’я давнє,
занотоване в Толмуді,
на гадку навернулося Іуді…
…для чого,
хто б її спитав,
посудинку із алебастру
розбивати?..
весь мир за раз
на голову
Ісусу,
та ще й на ноги! –
виливати?..
косами
власними,
прекрасними,
ті ноги – витира́ти…
…Він не збирається,
недавно Сам казав,
на трон Давидів воссідати…
…чому б ті пахощі і не продати
за срібняки?
а виручку –
три сотні щонайменше! –
в калитку щільно впакува́ти…
нехай і довелось би,
далебі,
якісь нікчемні мідяки –
голо́ті,
про лю́дське око,
і старцям міським - роздати…
…пройшли роки,
минулися віки –
і що ж?...
з Іудиної легкої руки
все продають –
і честь, і душі –
усе! що мають…
чого ж не мають –
у ближніх одбирають –
крадуть!
і – продають:
збирають срібняки
у капшуки
складають – добро кують…
чи вже сягнула меж
продажно-бізнесова гра:
на душах –
цінники в копійко-грамах…
планета
стала Полем Гончара,
Землею Акелдама…
09.02.2013
*Поле Акелдама́, Земля́ Кро́ві чи Земля́ Гончара (Горше́чника) – це місце традиційно пов`язують зі зрадою Ісуса Христа, яку скоїв Іуда Іскаріот: коли Іуда повернув первосвященикам 30 срібняків, вони не поклали ті гроші у церковну свою скарбницю, бо це була «ціна невинної крові», а купили на них землю гончара, де згодом хоронили подорожніх… Назва цієї ділянки землі нагадує про кров Христа, оскільки це поле придбано за гроші, отримані Іудою за зраду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399521
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 09.02.2013
ромашка
біля стежки – я…
любов загублена твоя…
життя проя-вленого клаптик:
небесний поклик,
символічний знак…
…ти!
знаєш, як:
у безвісті і бе́змірі галактик,
де розсипаються пацьорками світи,
і кільчаться квазари і комети –
знайти
мою
блакитно-зеленаву,
якщо із космосу погляну-ти,
планету –
у миті лету…
за мить!
до мене
…і трав
панбархат-оксамит
зелений
до ніг
твоїх
всіма відливами
можливими
колоратурно заряхтить…
струмочок –
мелодійними напливами,
блискучими руладами
і трелями щасливими
ввіллє у груди пахощів…
сріблястими
завоями грайливими
розчеше говірлива течія
ен-вимірно заплутані тривоги –
і я!
смарагдовими косами плющів
твої,
омиті миром, витру ноги…
о, знаю…
аби допомогти
мене знайти – я маю
тебе
по імені назвати…
покликати
…та імені твого –
єдиного!
ніяк не пригадаю
я тут
навчилась забувати…
перлину!
імені твого – безцінну!
не можу
у земному прояві згадати…
поміж стежок
і трав земних
знайти
і як же звати
тебе, мій Друже,
а може?.. може…
яка печаль! –
на жаль…
29.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013
день який!
ясний…
сріблом-злотом
гаптований –
по небесній блакиті,
янге́ликами
розшитій…
…красу отаку по миті
хочеться
переживати –
по кожній дрібній
невловимій
окремій миті
із насолодою смакувати…
нитку по ниточці
по́вагом перебрати –
всотати,
у себе
трансформувати…
…на білому тлі,
на сніжній
крохмальній
хрумкій про́стині́ –
тіні:
сяйвом живим насичені
сапфіри прозоро сині,
зірча́сто-лазур-ні –
поусюдно щедро розсипані…
у невира́зних бга́нках-складка́х,
ямка́х і запа́динках –
не однорідні…
явні
настільки,
аж дивно мені
взуто ступати
по живій під ногами си́ні–
сапфірових ро́зсипах…
як
у чарі́вному сні
скільки краси!
і радості
даровано
провідчути людині
…поталанило нині
й мені
заверлочитись срібною ниткою
у Богородичнім
гаптуван-ні…
26.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2013
який
колір
у сили,
що кличе
до революцій –
розво́гнено-крило:
чорний
чи білий?...
боротьба…
заради свобо-ди…
але:
історія всіх народів
у кривавій
тій
боротьбі –
а де ж
Свобода?
у вині? у хлі-бі?...
жодного
на планеті нема
вільного! щоб
народу…
сама лише боротьба…
«вичави
із себе раба»!
воістину –
гарні слова,
а ти?..
буремний "ду́ше зі споду" -
пізнав Свободу?
ти!...
із себе
раба
можеш
вичави-ти?..
понукаєш
у пащу до хаосу йти?
вбивати і гинути…
а де будеш ти,
коли кров народна
рікою хлине текти?..
і чорна рать -
з насолодою
страждання і муки
народу
всядеться
серед хаосу
пожира-ти…
бунтує
іецехо́ре –
одвічне сім`я зла…
вимагає
кровавої жертви
для кровоїда
Гагтунгра-ідола…
…все,
що прагне
пожадливо крові –
протибо́рне
і протилежне
Любові.
Свобода –
це не віко на труні,
не кров,
що запеклась
на знамені́…
Свобода –
в іншій площині…
…Христос
любив людей…
і ті, хто знав Христа,
засвідчили,
що мова
Христова
завжди була спокійна,
тиха і проста…
у кожнім Слові –
цілющий Дух
сердечної турботи і Любові…
Він кликав до Свободи –
усі народи…
але
на ешафоті –
лиш сам вознісся
у людській
стражде́нній плоті,
до решти випив
сам!
скорботну чашу мук,
себе! оддав
мучителям до рук…
не убезпе́чився
за бруствером,
чи в бункері-кремлі…
допоки послідовники
зубовно скрежетали б,
купаючи ідею
у власній
і дітей-братів своїх –
паруючій кривлі…
Христос любив людей –
і за Свободу
своє життя – не учнів!
не народу! –
приніс в офіру…
і я -
Христовим заповітам
вірю…
21.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394907
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2013
уламком зірки білим
обледені́лим
упала в наше озеро зима:
завчасна схима –
нага́льна і
самозаглиблено
німа
…приблудна тиша
зази́вно
лащиться до ніг,
безмовним ху́тром
стелиться догі́дно,
в глибинній пам`яті води –
сліди:
чийсь безтурботний сміх
бринить
підлідно…
снить рогозо́вий
зламаний
смичок
органну
ре-мінорну фугу…
з блідого перламутру
ґудзи-чок
скотивсь за виднокрай –
у невиразну тугу
з-за виднопру́гу
відкрила скойку
перламутрову на мить
поза́хідна
перлі́вниця…
від літніх радощів-дощів
холодним гребінцем
вичісують вітри
сіді
вербові ко́си
розвінчано-
простоволо́са
прозора схимниця
сидить – схилилася
блідим лицем
до стежки,
де ступала боса,
веселим стиглим промінцем
збивала роси...
…проворна
чорна
шмигнула
межи вербами ангора:
вечірню штору
з густого плюшу
спустила
обважніло без шнура
і молитовна
фуга ре-мінору
твоїм
органним голосом
проникла
у озера
заледені́лу душу …
…дрібне –
мине…
*літа́вця
космічна криця –
забудеться…
на швидкоплинних
пажитях земних –
все
повтори́ться…
(*літа́вець – метеорит)
21.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2013
погляду тво́го
музи-ка
тонально близька́
до музики
сонцем!
наскрізь пронизаного
струмка:
з висот Олі́рни –
нит-ка
невловимо ефірна…
осяя́нно тремка…
музика
сонячних переливів
на атла́сній
поверхні струмка –
крил твоїх
музика!
невловимо-
тонка́…
…Південним Хрестом
розпросторилось
понад сонними
кронами
відчуття –
неодмінна
конечність життя,
як поняття буття
земного…
і – мого…
музика…
осяя́нно тремка…
Світлом!
наскрізь пронизаного
струмка…
незбагненна
мелоді-я…
ти?..
я...
17.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013
снігу душа –
біла…
цьогоріч
у особливо натхненну силу
вступила:
долину –
песцями срібними,
накликала-заселила…
кру́пнозерни́стим ся́євом
запорошила…
гостро-ламані риси
світу людського – ізгладила,
заокругло-пом`якшила,
злагідни́ла…
на усе – ризу
парчевоткану святу
біло-з-відливами-золоту
опустила –
прагнення… свідчення про Чистоту…
істинну Красоту…
...іссопом обіцяним окропила
…мій горо́д, уся долина і схили –
як Чаша Грааля – через вінця – біло…
біло-біло -
пухнасто…
як безтілесний дух,
пливу, загрібаючи пух,
невидимим настом…
хочеться впасти
у необмежену
білість пухку…
падаю…
зорі так падають
у душі філіжан-ку,
переповнену щастям…
лежу…
атла́с і оксамит
білі –
невагомо погойдують
плавно-обтічні лінії
і краї
фізичного мого тіла…
повнота життя!
радість снігобуття! –
у плоть земну проникають:
мене
на сніжинки окремі
живі
довершені –
розсипають…
теп-ло…
як у тиглі,
плавиться у мені
невидиме срібло…
спостерігаю…
вся –
на окремі сніжинки розсипана –
сяю…
у пелюстках
білого блиску-вогню –
тихо бриню…
ніби псалми співаю…
ефіром витаю…
снігобуття
у людино-життя-сприйняття –
вплітаю…
наразі
радісно відчуваю:
жито моє
озимо-городнє
мною-ковдрою-білою
вкрите,
мною –
пухово-теплою
обігріте
повільно вві сні підростає…
росте!
і сниться йому,
несвідомому,
сниться щось –
поза формами і умовами,
понятійно щось – золоте!..
до урожаю...
…лежу
на шматинці моєї землі,
занурена в пух лебединий:
жива,
щастям наскрізь пронизана
невагома сніжино-людина…
серед атла́су білого,
безтурботно лежу:
атла́с білий –
ані бганочкою
під собою не бри́жу…
вольготно лежу –
хрестом…
розкинувши руки…
звуки…
сторонні якісь… чужі –
утробно-ущільнені звуки…
розсуваючи
небо кри́лами –
напружено-м`язо-си́лими –
важко несуть себе
понад нами –
людино-біло-снігами –
класичних два чорних круки…
(…скільки марних зусиль
у порівнянні з нами –
невагомо-людино-снігами…)))
перший минув
і нічого примітного не побачив…
але другий – услід йому,
чую,
двічі коротко кряче…
і перший, ведучий, крук
зійшовши із курсу сво́го
прямого,
рішуче зайшов на круг…
на круг – наді мною,
живо-ю…
хрестом на снігу
розпласта-но-ю…
ворухнулася –
тої ж миті крук
обірвав
чорно-спіральний свій
недовершений круг,
вернувсь
на прямий маршрут
мова кру́ча –
не наші слова,
але –
я почула,
як перший
кинув товаришеві,
зневажливо-односкладно: «Жива…»
і наліг на крило…
ніби й нічого між нас не було…
я
все зрозуміла…
але…
такій
«взаємопроникності»
зовсім чомусь не зраділа…
…може, дещо поспівчувала…
круків
поглядом провела,
встала,
не обтрусившись,
до хати борзенько пішла…
14.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2013
двома
льодяни́ми кружа́льцями,
розтрі́сканими
дзеркала́ми,
відли́плими
клаптями амальгами
облущених
лже-почуттів –
із
стебли́стих очиць
прозирну-ло
старанно приховане
зло
непорушно свинцевим
поглядом,
червоно-брунатним
кі́птявим про́тягом
себе
вида-ло…
ненароком?
тамувалося – до пори, до строку
…між сухими пташиними пальцями –
скальпель холодний затисло,
підійшло:
інтелекту цинічного п`яльцями
холодно обійняло –
обмежило,
спробу молитви – закреслило,
загальмувало,
па-ра-лізува-ло:
*ігва-зло –
поглядом
інфра-фізичним
себе вияви-ло…
вречевленим у метал *рарругом
в`їхало:
споришів о́бруси поздирало,
дрібне
життя трав`яне
почавило…
і потоптало –
дозволу
не питало…
о…
якою зверхністю
і зневагою,
до усього світу мого –
живого-земного
дихало…
віяло-засівало…
до хати йшло
хата
двері сама зачинила:
«…куди?
до мене не йди!
я – очищена і омита
оберегом Святої Води!..»
дух дверей
неввічливо вмовк:
володіння свої
на сталевий замок! –
і поламав ключа…
(…наївна моя
домашня мале-ча…)
ігва-зло –
інтелектуально-бездушний плід
поєднання Нергала з Ліліт –
технічно вправне було:
замка́ без ключів одчинило –
ввійшло
стало
посеред хати –
Кристала Живого
скальпелюва́ти…
живцем
скальпелюва-ло…
і не знайшло,
що шукало:
із глибини Кристала –
Світло!
але світла ігва-зло
інфра-розумом
не сприйняло…
…забив перетинчасто крилами
у дворі
металевий рарруг!
то спускався –
із неба,
проз дах старенький – до хати
невидимий Друг
Біло-Крилатий –
світ живий,
і вічний Кристал
у мені
в глибині –
захищати…
Друг
заслонив од ігви мене,
ворухнув непомітно крилом
і полився
джерельним струменем
світло-акордний псалом:
сяєвом
умить наповнився
простір хати –
і кинулось ігва-зло
чимдуж
утікати…
і втекло…
в інфра-фізичне
високотехнічне своє –
пек-ло…
дух дверей
закивав кулаком услід,
запечатав
силою ритуального дуба
між одвірками – про́сві́т:
щоб ніколи більше
увійти не могло
у псаломно освячену хату
людино-демоно-ігва-зло…
…у хаосі лже-пророків,
плутани́ні образів, знань і ідей –
застереження:
інтелект холодний,
жорстокий і безсердечний
вирізняє ігва-людей…
12.01.2013
*Ігви – головна з расс антилюдства, високоінтелектуальні демонічні істоти, мешканці «вивороту світів» - за твердженням Даниїла Андрєєва в книзі "Роза мира".
*Рарруги – друга із рас антилюдства – розумні істоти, еволюціоновані крупні хижаки давніх геологічних ер, які пройшли незчисленні інкарнації у шарах демонічної матеріальності (там же).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2013
а може…
у тому був якийсь
провіденційний скритий смисл…
щоб ми
у просторі і часі
отак немислимо зустрілися,
зійшлись
стежками
допитливо наблизились,
словами,
лякливими руками
одне до одного торкнулись –
думками
одне від одного
сахнулись
відчуттями
і розійшлись…
ми – не домовились…
бо – не пора…
триває споконвічна гра…
у нас і поза нами…
у кожного своя – ме́та-мета́…
різниця?
різниця до первісного проста:
творити!
оддати радісно й забути…
щоб знов творити:
бо – любити…
чи навпаки –
все намагатися обмежити, зім`яти,
прорахувати,
привласнити,
контролювати,
у себе поглинати,
в собі, наче в узилищі, тримати –
пожадно й ненаситно споживати…
тягар надмірний волочити –
нудьгу нездібності любити…
ти
я
ме́та-Ідея:
углиб – увись…
стежки наблизились –
і розійшлись:
різно-направились…
взаємно різновбереглись…
…хоча,
можливо,
був у тому
якийсь –
провіденційно-скритий
смисл…
07.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390463
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.01.2013
знання потойбічні,
метафізичні,
на самій поверхні
приховані –
одкрилися нині мені
у
кульбабовій
насіни-ні…
квітка
кульбабова золота
до Сонця схожа,
до Зірки, отже, --
не випа́дком
і неспроста́…
закон аналогій
такий…
строгий…
стійкий:
люди – зірки
люди – квітки
люди си́́віють, достигаючи,
люди – кульбаб-ки…
дозрівши –
чекають потоку свого`
попутного…
руху повітря дочасного,
щоб возне́стись
од рідного ложа
о́дра – можна сказати…
линути і витати,
пориватися ввись…
увись…
у ви́шніх світах
засіятись…
невагома, крізна і летка́
парасолька –
лине…
лине…
піднімаючи в небеса
свою насінину:
…то Янгол-Хранитель
білий
несе
у наступне життя
душу людську
дозрілу
чи НЕ дозрілу…
у цьому – і таємниця:
вирішить все вага…
угору чи вниз
майбутня
дорога…
у вишні
чи нижні світи…
наскільки заважиш ти?..
скільки буде в тобі-насінині
радості невагомої,
і чистоти…
чи навпаки – нена́тля
і тягаря марноти́…
краса і радість –
вишні Світи
отакі
прості таємни-ці:
де
впаде
насінина –
там і пустить
майбутні твої корінці…
03.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389513
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.01.2013
…це ти
розпрозо́рив над яблунею хмарки
і вгніздив між дрібні квіточки –
срібні дзвоники-зірочки –
магічну кулю – кульбабку білу,
те́пло-пухнасто-дозрілу,
щоб у сни магнетично світила…
по́вню
ти
постукав у шибку
гілочкою бузку:
у світло-ліловому гроні –
щастя бузкового
повні
атла́сні твої долоні…
віриш
у щастя бузкове…
трипелюсткове…
а я знаю –
наразі зима…
щастя нема…
дочекаємося весни…
збудуться віщі сни…
місяць – кульбабкою уповні́…
щастя бузкового
трипелюсткового
жменями сиплеш у вікна мені…
30.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2012
...люди, які страждають на хронічну самотність – а їх мільйони, навіть мільярди (бо й ті нещасливці, що киплять у вирі політичних чи й шоу-бізнесових вакханалій, нічим особливо не різняться од інших, що каламутно втупляться у екрани і знічев`я додивляють за ними, як за кишінням черви́ ) – нагадують скупих лицарів, самовільно заточених у комори, обвішані почорнілим від часового пилу павутинням, чи в льохи́, із ослизлими стінами…
сидять – на сундуках і мішках незчисленних скарбів – золота-самоцвітів – і скиглять, і скаржаться, що ніхто їм сухарика не принесе, аби погамували голод їхній, ніхто краплини води не подасть, аби позбулися спраги…
а ще більше нагадують вони тіні, котрі никають межами світів, сподіваючись, що у сусіда яка подія станеться: корова ратиці відкине, чи хата займеться… щоб хоч якось розважити себе… а тоді – вмостяться розпачливо-розчаровано на самому краю свого безпро́світу, на якомусь холодному, гострому, сірому камені, пригнічено втоплять відсутній погляд свій у каламуть, зневажаючи і обтяжуючись сіризною і пустельністю безкінечних своїх володінь… просторів необмежених своїх, пажитей – світу свого, Вселенної власної… подарованої…
ну, якщо вже така пустельна і неприваблива дісталася, «випала» безмежність твоя – то встань, потягнися з дрімоти солодко, візьми заступа, принеси відерце води, викопай ямку і посади хоч куща якого, чи билину яку посій…
доглянь за ним, познайомся з ним, подружись… полюби його – і стане вас у тій пустелі вже двійко… і це вже буде не зовсім пустеля – вічна мерзлота…
бо з`явиться у твоїй одноманітності нудотній перша барва… перший живий кольоровий мазок… стане вже оком за що зачепитися… і думкою… і серцем… стане з ким словом перекинутися, поговорити… кому порадіти…
а кущ підросте у теплі піклувань твоїх, зацвіте-запахне, викоханий тобою… з вітром заговорить, кине затінок на сірий престол твій…
…а тоді прилетить до куща яка пташка… може, гніздечко собі зів`є… пару до себе прикличе… молитвам – досонцесхідним і досонцезахідним – тебе навчить…
а тоді й мурашка окрема приб`ється… бджола на розвідку прилетить… джміль здалеку загуде…
…росі буде на що впасти, то вона і впаде: засяє-заряхтить, задзвенить собі… милуйся і слухай… учися…
бо нікому із них не буде самотньо… ніхто в телевізорі каламутному життя свого топити не стане… чи в скаргах-бурчаннях безпросвітних… як ніби із кишковика…
Сонце – вже не буде безжально напікати потилицю, а проз тінисте шатро куща твого – осонням лагідно цілуватиме… у «маківочку»… у щічку… у скроню… вітерець легенький – леготом – за вушком лоскотне – зрадій!
пелюстка яка у косах заплутається – шовкові коси твої, дощиком вимиті… а пелюсточку відпусти – у неї своя дорога… то вона так, перепочити у косах твоїх примостилася… думала – то срібляста паволока струмочка джерельного з вітром шепочеться…
подумала так пелюсточка – аж ось і джерельце – із під сірого каменя твого на світ Божий пробилося… уже й русельце собі майструє – трудиться… щоб напився ти, щоб ожив-стрепенувся, розпушився… ніжки свої омив – від пилу пустельного і пороху перетрухлого внутрішнього твого… сердечного… душевного…
погладь атласною долонею правиці твоєї, покуйовдь витонченими, як у скрипаля, пальцями твоїми тонкорунне срібло струмка… як ніби це відданий друг і товариш твій, як ніби це – собака твій… може коллі…
коллі! і приб`ється до оази підкущевої твоєї ізвідкись невідь собачка сама, і вмоститься біля підніжжя, омитого струмком – не сірого вже і безродного – а смарагдово-самоцвітного престола твого… і торкнеться доброзичливо носом вологим і прохолодним об стопи твої, потреться об видовжені і кволі гомілки твої, обнюхає підколінну западинку твою… покладе лапу теплу на стегно схудле твоє, позирне розумно-осмислено ув очі твої… лизне довірливо в носа… чи в долоню…
…а тоді запросить тебе пройтися удвох стежкою: ти – попереду, друг-товариш твій – слідом… запропонує погратися у квача, пововтузитися у піску безтурботно…
принесе тобі звідкись кийочка – кидай!.. він знову тобі принесе… апорт!
…а далі – стрепенеться тілом, по собачому, бо звичка така… розчеше об повітря хутро – із чорними підпалинами вогненно-руде своє, з «коміром» і маніжкою – розкішно білими… і витрусить на пісок учорашньої пустелі твоєї якого реп`яха, парасольку яку з насіниною молочаєвою… волотце яке – трав`яне… озирнешся – а вже пустеля твоя – зеленіє, живе, соком смарагдовим світ благословляє, міниться квіточками простенькими розмаїто – радості, радості скільки у Всесвіті твоєму…
і для чого тобі штучні пристрасті – безкінечно-серійні «мильні» чужі… і що тобі до корови і хати сусідської?... хай жує собі жуйку свою корова та… хай струменять тихим зорінням вечірні вікна хати тієї… ти – у своєму раю… у власному затишку…
…а де пес, туди й кіт до мисочки з крапелькою молочка пробереться… буде до каганчика мружитися, казки тобі вечорами баяти… чого б іще тобі треба? – візьми! посій, осели… все в тебе є.. все – твоє… все – у тобі… і пустеля безплідна – також…
право вибору...
а де Право Вибору – там Бог… Він не на сьомому небі… Він – у пустелі занедбаній твоїй… чекає… коли ти зволиш душею безсмертною ворухнути, щоб усе – Все! увесь спадок земний дістався за Обітницею тобі…
де Бог – там Любов… прийми її… і засяє небо над головою – зорями… і сонцями… і світами щасливими… і таємницями, які тільки і мріють, щоб Ти їх пізнав…
крила! крила! – розгорнуться крила – твори! хочеш – думай, хочеш – пиши, хочеш – співай-танцюй… сади! сій! поливай! вигадуй! – Твори!
Право Вибору… завжди належить То-бі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2012
...змахнув
ребром долоні
перлів із неба,
неначе крихт
із поверхні стола –
накреслив
сяйвом небесним
стежку до тебе:
«…іди… щоб щаслива була…»
і –
крило до крила
…обхопили
кущі й дерева
гілка́ми,
наче цупкими руками,
округлі й пухкі́
балабухи білі –
із алмазного пилу
до самого ранку ліпили –
готували мені
короваї
весіль-ні
…по усіх шибках,
дзеркалах,
гранях античних
богемського скла –
зима
грайливими блискітками
каліграфічно вивела:
«…йди… щоб щаслива була…»
…зібралася-вийш-ла,
коло хвіртки постояла
і –
не пішла
26.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
«…время узнавать и удивляться…» -- любив повторювати друг і однокурсник мій Саня Стариков… і от, зізнаюся Вам, ця пора – дізнаватися і дивуватися – настала для мене… і особливо насичено цей процес триває саме зараз… не знаю, чи з віком це пов`язано, чи з іншими якими умовами… таке враження, що питання, які я ставила усе життя, познаходили, врешті, свої пари-відповіді у космічному інформаційному полі (чи Просторі), і поприводили їх (відповіді), щоб показати мені, ніби то я їхня потенційна свекруха)))... добре все-таки, що я не вмерла в 38 моїх років, як то було мені добряче засвітило, а, з Божою допомогою, викарабкалася… бо не дізналась би про себе найцікавішого…
...на сьогодні мене найбільше вражає останнє моє відкриття – може саме тому, що останнє, найсвіжіше… я зрозуміла, допетрала, догнала, «розколупала»… чи просто – отримала відповідь на одне з найважливіших питань мого життя: ЛЮБОВ… але про любов, як явище – іншим разом, а зараз – про ті об`єктивні (чи суб`єктивні все-таки…) причини, які стали мені зрозумілими, у зв`язку з якими усі мої «спроби», а їх було чимало, завершилися одним і неодмінно тим же – провалом… одне слово, я знаю тепер, за що мене «ушибла» Афродіта… і то щораз «ушибала»… у греків давніх вислів такий крилатий є – «ушиблений (забитий, прибитий) Афродітою», це про того, кому у любовних справах більш не щастило, чим щастило… мене, у такому разі, можна вважати «ушибленою» без єдиного промаху… чи, точніше сказати – «ушиблюваною»… щораз… поза винятками…
виходило так, що я – мало коли і де могла прошмигнути, не будучи обласканою чоловічою увагою зацікавленою, але особисте моє життя, чи інтимне (я сказала б, уточнивши) – стовідсоткова «осєчка» (осічка, затинка)… ясно ж, що такий відвертий блок не міг мене не зацікавити: от чому?.. хіба не варто дізнатися…
я дізналася… ось уже… після останньої дуже… дуже… не маю слів, щоб визначити наскільки жахливої – «осєчки-затинки»… дасть Бог – таки останньої… бо скільки ж уже можна «ушибати»… «ушибатися»… врешті, після цього гіркого досвіду і з`ясувала я сама для себе оте – ЧОМУ?... вирішили, мабуть, Ті… Вони… – а… хай уже дізнається і схолоне… і – розтлумачили… прислали відповідь)))
і так: якщо результат постійно повторюється і він незмінний, отже – причина так само стабільна, думала собі я… оскільки в любовних моїх неудачах єдиною стабільною, чи постійною величиною, поняттям – є я сама (бо інші учасники подій, звісно ж, були величинами змінними…), отже – причина в мені… багато в чому я себе звинувачувала (це не означає – жалкувала…), а ще більше в чому – підозрювала… роками… роздумуючи і аналізуючи… препаруючи невтомно «бренні останки» любовей великих і крилато-вознесених моїх… прикріплювала до себе цінники і ярлики, якими щедро обсипали мене і ті, хто любив, і ті, хто ненавидів… але, відкинувши емоції і амбіції, я намагалася «вивести формулу» таких несхибних, як часовий механізм, чи як доля, фатум, «лиха година» – хай як завгодно, але – невдач…
думаю, Ті, Хто чекав од мене результатів, Хто вчив мене, хотів домогтися розуміння – спеціально так щедро «поставляли» матеріал для майбутніх досліджень… ніби старалися одразу ж виключити будь які намагання пояснити цей процес – випадковостями… ні – суцільна закономірність виходила… але то таке…
важливіше, що мої спроби самозвинувачень, як то: дурний характер, нездібність приховати правду, відсутність хитрощів виключно жіночих, непрактичність, занадто відвертість, занадто чистодуховимогливість (чоловік мій називав цю якість – чистоплюйством…) – ох, безкомпромісність, принциповість, врешті – нездібність прикинутися безпомічною і глупою… глибокозаглядність, чутливість, самонавіювання, само- і взаємокопання, самострахи`, комплекс неповноцінності – з повним набором «супутніх товарів», самокритиканство, розумування, філософствування, витання в небесах… багато ще чого… але все то було – не те… не те… не в тому була причина… в якийсь момент я почала звинувачувати себе у необ`єктивності, спробі завести «дослідника» в оману – самозахищаючись, самообілюючись, виправдовуючись підсвідомо… але і «комплекс вини» відповіді – повної – не давав…
відповідь прийшла недавно… вона мене вразила…. вона мене – освітила… заспокоїла і… зробила щасливою… вона мені все пояснила… вона поставила все на законні місця… тепер я знаю… я – не погана, я – нормальна… тільки я трішечки… як це сказати – більше, чим треба було б…
причина випрозорилася, розвиднилася – дуже і дуже простою, як просте все, що стало зрозумілим, що явило себе: формула, якої я домагалася все життя, звучить наступним чином – Рівень Сприйняття… Точка Вияву…
і все…
…мама моя мене любила і знала… вона казала, журячись: ніхто тебе, Валю, терпіти не буде – будЕш сама… ніколи не навчишся слухатись… одночасно ж, мама сказала мені, вже зовсім дорослій, коли і мене Бог онуками благословив, інше… вона сказала якось, що всіх своїх дітей (нас… мене, моїх сестер і брата) любила однаково, але з чотирьох її дітей – я! любила її найбільше… отже, і ЦЕ вона знала… як я любила її!.. панічно, істерично, але – глибоко сховано, замуровано, затаєно у собі… і все життя моє… і тепер… але саме я «поїхала з дому в світ», «між люди», а всі інші троє жили з нею і коло неї до самого того липневого останнього її дня… мама моя – найтонша і найболючіша нота, мелодія сердечного жалю мого… востаннє я приїхала, коли вона вже лежала, задихаючись, на одрі… вона не говорила і майже не поверталась до свідомості, але мене упізнала – вона чекала мене… за чимось – їй самій відомим… за голосом?.. за зміною енергополя довкола неї?... за якимось своїм уже, нам недоступним, кольором, шелестом, шепотом, дзвоном?.. я взяла її за руку – так вона ухопилася у відповідь за мою… так… як за життя хапаються… чи за надію останню… і я відчула, як!.. вона радіє мені… чи сподівалася вона, що я витягну її назад, у життя?.. чи сподівалася – що допоможу їй перейти… я допомогла… але – чи та це була допомога, якої вона чекала од мене?... НЕ зна-ю… так, я ділилася з нею життєвою силою власною – ну, є такі прості способи… всі їх знають… я переливала в неї свою енергію… і вона стала дихати легше… і рівніше… у той же час… я брала її серце в свої долоні і казала йому – мАминому! серцю – казала: «заспокойся… заспокойся… не треба боротися… треба спочити…» і от, мамине серце послухалося… бо це ж я була неслухняною, а не вона… тоді я бачила, що так краще, чим, витягши її із вмирання – приректи на кілька років мук і того ж таки вмирання, але дуже повільного… звичайно ж, ми з сином перенесли її у велику кімнату, розчинили всі вікна, заслонивши «марльою» від всіляких непрошених мух-комарів, звичайно ж, коло мами постійно стояв хтось із дітей-онуків-правнуків з саморобним опахалом і дув на неї вітерцем… звичайно ж, син мій привіз лікаря, звичайно ж лікар повідомив – мені, делікатно, з натяками – що це все… і що це – кращий варіант… бо гірший – шість років у такому от стані… звичайно ж медсестра ввела щось заспокійливо-снотворне – лікар призначив… вона буде наче у півсні, сказав лікар… не так буде мучитися… і це було важливо… і я не переймала маму - на її дорозі «від нас» і не навертала її в життя… я просила Бога не продовжувати їй мук… чи правильною була молитва моя?... чи не зрадила я її?... чи не рано згодилася?.. чи не занадто поспішно відпускала?... не знаю… єдине, що знаю – якби така ситуація торкалася мене особисто, я обрала б три доби, а не шість отаких років…
ду-уже далеко відхилилася я від обраної теми моєї… але… хоч раз у житті дали Ви мені право, чи нагоду… сказати вголос про те, про що я і собі пошепки думати заборонила…
…чоловік мій про мене казав інакше… він казав: «…ты родилась либо слишком рано, либо слишком поздно – твое время давно прошло, или очень не скоро еще наступит»… мав на увазі – «нє от міра сєго», либонь… та я й не сприймала цю фразу за комплімента, бо він просто правду сказав… і ще одне важливе він мені сказав-порадив-зауважив: «Не ходи з відтритою душею, – сказав мені чоловік мій, Женя мій… – бо у відкриту душу дуже зручно плювати… і не думай, що хоч би хтось від такого задоволення відмовиться»… а ще він сказав якось, що мені треба навчитися «йти на компроміси»… (він бажав мені добра, але через багато років по його смерті, була ситуація, коли я згадала цю пораду і спробувала, скуштувала, дослідила, змусила себе «компромісно» сприймати вчинки іншої людини, яка була тоді зі мною поруч… це була велика помилка моя… такий шлях завів мене швиденько і прямо в могилу… не зовсім прямо, а досить довго і «мучітєльно»… компроміси із «Синьою Бородою» – якого ще результату можна було сподіватися… одне слово – експеримент виявився зовсім невдалим, майже, як у Марії Склодовської-Кюрі… ну, і у самого П`єра Кюрі також…)))
Шеф… (так ми називали його на роботі, поза очі, з симпатією, ще – «шефчик»… звали його… красиво його звали… гармонійно звучало ім`я-по батькові його… для мене – і до сих пір, як музика з неба…) – то шеф мій коханий нічого ніколи «зауважного» мені не сказав… він… врешті, не про це зараз мова – якось він сказав мені таке: «Ви, Валечко, до всіх людей ставитеся – як до рівних собі…», мене така новина дуже здивувала: а як же іще можна ставитися до людей? тільки як до рівних собі… бо «всі ми – подібні Богу і рівні між собою»… на що Шеф мій легенько заперечив: це так… але ж серед усіх цих «подібних і рівних» є багато… не дуже «рівних», а то й зовсім «кривих»… навіть – відвертих ідіотів…» – сказав мені Шеф… я запам`ятала… але ставлення до «всіх людей» не змінила… та чи й можливо це… усім же Сонце однаково світить і для всіх однаково дощ іде… хоча слова Шефа мого частенько згадувати довелося…
важливо іще на цю тему – Святе Письмо… звідти найголовніша теза: «Бог є Любов», яку протягом життя я «прочитала» у трьох різних смислах, і істинним, як на мене, виявилося останнє прочитання – з логічним наголосом на слові «Бог…»; і слова Христа про те, що «…зрада – у серці вашому…»
ну, іще фраза із Гумільова: «Пусть не запятнано ложе царицы – грязные к ней прикасались мечты…» але це вже, все таки, з іншої моєї опери «про любов»… хоча – хай і тут побуде…
хто іще мені і про мене що говорив – не так важливо…
то отже, виходячи із усіх, викладених вище думок, гадок, передумов, зАсновків, «прєдпосилок» – висновок про мою стовідсоткову «ушибленість Афродітою» виявився дещо несподіваним, і навіть, здавалось би, поза всіма цими вихідними «площинами»… але, усі приведені «аргументи» знаходять у ньому ніби «фокус» для себе… (до речі, так само «панічно» я любила свого чоловіка і сина… мама приїхала, коли син у мене з`явився і ми вже з ним «познайомилися тісно» – подивилася-подивилася на те все і сказала: «…не можна ТАК любити дитину… нікого і ніщо ТАК любити не можна… відберуть…» – тут важить слово ТАК любити… ну, можливо іще одне – ВІДБЕРУТЬ…
і ТАК… як же?... у цьому і виявилася відповідь… саме у цьому – ТАК…
я сприймаю людей, яких люблю – на рівні душі… душею… душею люблю їх… усвідомленою моєю душею, відкритою… (пригадаймо, про всяк випадок, застереження мого чоловіка… дивитися вище… але тут не про те… хоча…)
… якщо душа в тілі людському «прописана» для більш-менш постійного перебування (бо вона переміщується туди, куди й увага…) – «усередині голови» (скажіть подумки, кілька разів, зосереджено і уважно прислухавшись, «Я – Є» – і відчуєте, що вона справді там… ), не випадково, отже, кажуть, що «очі – дзеркало душі» – то, можу сказати, що я «влюбляюсь», закохуюся – на «рівні очей»… я, виходить, люблю «очима» (я це знаю за собою – таки очима, а точніше – на рівні очей, я так і казала завжди про моє сприйняття людей… чоловіків – на рівні очей…) – і вище… бо в моменти натхнення (а моя закоханість – завжди натхнення) – душа виходить за межі фізичного тіла і «вмощується», «прописується» НАД головою… туди душа переміщується, до речі, в момент «творіння» віршів, інших «видів мистецтва», тому стан «закоханості» дуже схожий «за якістю переживань» зі станом творчого натхнення… піднесення... у мене – саме так… просто ейфорія безплатна і «безхімічна» – у чисто духовному вигляді…
на перших порах і об`єкт моїх високих почуттів «транслює» свою взаємність з такої ж «висоти», з такого ж «високого» рівня… бо й він у стані «творчої наснаги»… але люди влаштовані так, що «свято» у серцях їхніх швидко втрачає свої барви – ефект звикання, мабуть… чи втоми… чи енергетичного недопостачання якого… натхнення закоханості у них переходить у щось більш приземлене… відповідно, душа повертається в «центр голови», а тоді – на рівень сердечної чакри, а тоді і на рівень шлунка (сонячне сплетіння), і ще нижче… і десь там і звиває собі постійне гніздечко «нормальна міжстатева земна любов»… от двоє нормальних людей – закохавшись взаємно – спочатку разом «злітають» душами і почуттями «в небеса», тобто, за межі своїх фізичних тіл (це зараз називають цинічно «конфєтно-букєтним» періодом…), а тоді, приблизно одночасно, чи одна слідом за іншою душі їхні – опускаються кудись там – на рівень сердець, шлунків чи «домашнього сексу» – і, таким чином, ці двоє відчувають між собою – ВЗАЄМНІСТЬ… тією чи іншою мірою… добре, якщо «застрягають» обоє на рівні сердець – там турбота, пошанування – тиха лагідність – любов сердечна… сім`я, родина, щастя, затишок і все прекрасне…
я ж! застряю назавжди ТАМ! в небесах! над собою! і над ним, Обраним… і ну давай там жайворонком видзенькувати і альбатросом ширяти… отже, почуття (читай душа) моєї «ситуативної половинки» – зіслизають на якийсь «тілесний рівень»… а мої – транслюються усе з тих же, першопочаткових «висот»… от і виходить – ЩО?.. так, звичайна картина – «безвідгомінна (бєзотвєтная) любов»… мої натхнено-святкові душевно-любовні хвилі – не зустрічаючи відгуку (бо інша душа уже, склавши крила, заховалася в «своє тіло»), осиротіло мерзнуть і холонуть, розсіваючись-розвіваючись у здвінкій порожнечі… як результат, на рівні свідомості виникає відчуття – «розлюбленості», невідгомінності, «бєзотвєтності», самотності… а той, інший, Обраний, щиро і обожнювано-коханий… транслюючи на «тілесних» рівнях, також не знаходить відгуку, бо «приймач-передавач» (тобто, моя душа) – занадто високо… вона не чує… вона – в небесах… і йому, тобто, коханому чоловікові, на тілесних рівнях його переживань – також не дістається сподіваного резонансу… і він почувається «недолюбленим» і ображеним …
от що означало, коли останній мій «обранець» скаржився на мої «крила» і на те, що в стані постійного «свята» він перебувати (вібрувати) не може…
отак… нормальні люди не можуть постійно літати… вони політали трошки – і за стіл, в ліжечко… а я – не можу не літати… таким чином – ми «розминаємося», перестаємо відчувати, бачити – втрачаємо одне одного з поля «взаємності»… і то досить швидко… але ніяк не можемо втямити – ЧОМУ?.. чому… усе ж… ніби…
а, виявляється: я – літаю, а Він – уже ходить… і нам… безнадійно, одне слово, бо «на падолі земному – крилатий велетень (альбатрос, тобто) не має змоги йти», ну а Обранець, хоч яким би коханим він був – не може літати, бо крила уже «відстібнуті», посипані нафталіном і акуратно упаковані в сундучок… на випадок… наступної потреби…
хто ж із нас поганий чи гарний?... і за що ж мені дорікати і ненавидіти мене?... помщатися?.. за те, що у мене крила «незйомні»?.. прирощені назавжди?.. ну, таке «каліцтво» своєрідне, от і все…
та й мені – чи ж ображатися на тих, Обраних моїх?.. – люди так влаштовані… вони не літають… вони – живуть на землі… і це – правильно…
одне слово, за все моє життя я не зустріла чоловіка, який любив би душею, на рівні душевного відгуку, відгомону, душевної взаємності (…хіба один-єдиний з усіх, але… там були свої «але»…) от і вся, виявляється, причина… от і вся – формула…
а любити не ТАК, а правильно (прагматично, практично, звично, кухонно-побутово) – не навчилася я… якщо цьому можна «навчитися»… навіть тепер, розуміючи причини і знаючи у чому справа, я знаю так само чітко, що – спуститися на «нижчі поверхи» я все одно не змогла б… добре, що вже не доведеться й пересвідчитися… знала б я раніше… ніяких би «спроб» не було… а для чого? для чого? все одно – приречено на різнорівневість… і то у невзабарному результаті… але, як казала мудра і швидка до слова мама моя – «якби мені ті літа, а цей розум»… а, може, саме тому і «відповіли» так пізно, тільки тепер от… все має свою причину…
зроблено, любцю моя, ще одне потрясаюче відкриття стосовно даної теми… але про нього – наступним листом… умовна назва того відкриття – МАНЕКЕН…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387649
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.12.2012
...коли сусідка принесла мені перших курчат -- це були дві курочки і два півники… ясно, що одному півникові не світило велике майбутнє, а... бульйон йому світив...
ні, не для мене -- я ніколи не вб"ю і не з"їм живу істоту -- а в принципі -- одного треба буде комусь оддати, а той хтось і покладе його в бульйон...
і от... один був червоненький, класичний, і я знала, що він залишиться, а другий білий... от білому бульйон і світив... і так мені шкода було на нього дивитися -- як він, нічого не знаючи, росте і зовсім не журиться, хоч доля його вже вирішена...
і почала я до нього більш прихильно ставитися, нещасненького такого... скоро він уже був ручним -- всі ходили, а цього я носила на руках... швидко він зрозумів винятковість свою, але не зрозумів її причин... коли підросли -- розбилися на пари -- білий з біленькою курочкою, червоний з червоненькою... і все було в нас добре, поки всім їм виповнилося по рокові -- наступної весни... в якийсь момент білий почав переслідувати червоного... той довго уникав конфлікту -- вів себе досить інтелігентно... але білий усе помітніше насідав...
я попередила білого, щоб він не вівся агресивно, але те, що я перестала "носитися" з ним, його також доймало... він не збирався бути рівним, він хотів бути обраним і то в усіх відношеннях...
в якийсь момент червоний вчинив спротив нахабству білого (не було вже в нього можливості не помічати тих наскоків... далі вже довелось би згоджуватися на приниження, а він боягузом не був, був інтелігентом...) -- і почалася війна!
страшна! кривава... і саме так -- на смерть...
білий, вигодованець мій, фізично переважав на силі -- червоний поклав умерти але не поступитися гідністю півнячою... я дуже скоро стала на сторону червоного, бо білий був агресором...
як я тільки не намагалася примирити чи якось розвести їх -- безнадійно... білий скрізь знаходив червоного і лупив його... поки я добігала до них -- у червоного вже юшила кров з голови широкою хвилею (бив тільки в голову -- де основа черепа, знав, як вбити), але червоний вже не відступався...
скоро білого почала "футболити" ногою я, вриваючись між них і рятуючи червоного... тоді білий почав відслідковувати мене і також нападати... врешті, білий наш півень почав нападати на всіх -- на сина мого... там, правда, він знайшов спокійну і доброзичливо-непоступливу силу... син сам жартома наступав на білого і той не сходив з дороги -- ліз у поєдинок... єдине, що ненадовго його охолоджувало -- коли син носив його головою до низу, тримаючи за ноги, а тоді просто викидав, як непотріб, на очах у всіх... пару годин після такого приниження білий (звали його Петро Олексійович) відсиджувався десь під калиною і ставало у нас тихо... але дуже скоро він знову виходив на стезю війни проти всіх, а насамперед проти червоного (звали його Арсеній Петрович)... війна була страшна і кривава і я не знала, що мені робити, куди мені білого того подіти, але зарізати його, чи віддати комусь, щоб хтось зарізав і з"їв я не могла... ворога треба перемогти, але не вбити...
врешті ситуацію врятувала сусідка: бачачи ті постійні війни, в яких ми з червоним зазнавали поразки -- я психо-моральної, червоний -- фізичної, вона сказала, що забере білого до себе, але ні в якому разі не в бульйон, а щоб курей її водив -- у неї багато курей... я віддала білого з радістю... вона зарізала свого півня, а мого бандюгу возвела на трон у власному курятнику...
Ви думаєте, це його примирило зо світом?.. аж ніяк... він там не їв, сидів окремо від курей -- знати їх не хотів, а коли виходив -- біг до нашої огорожі, і кликав червоного на бій... врешті якось переліз через огорожу і знов перетворив мого червоного півня на кроваве місиво -- я була на той час на городі... коли прийшла і побачила -- взяла до рук перше, що потрапило і втрутилася...
на той момент я вже також дозріла до однозначного рішення і, переслідуючи білого півня по всій вулиці, він перелетів через огорожу і тікав од мене, вирішила його обов"язково вбити... він це добре зрозумів, бо тікав, аж порох з під шпор летів, і ховався за всіма плотами... я кидала вслід йому каменюками (у нас дорога крупним щебнем встелена), потрапляла в чужі плоти і ворота, розуміла, що можу пошкодити чужу власність і будуть неприємності, але мета в мене була чітка і одна -- вбити білого свого півня... для якого я зробила все можливе і неможливе, щоб він був вдоволений долею своєю...
врешті я його не вбила, бо не поцілила каменем... після цієї сцени (уявіть собі, як я бігаю з каменюкою по всій вулиці, при тому вдягнена в сам купальник -- з города в двір прийшла, жара в той день стояла...) білий перестав приходити до нашого двору і навіть познайомився з курми, до яких його приставили... але... Наталю, дивно було дивитися, як він ставав на горбку через дорогу навпроти хвіртки нашої і дивився в двір -- додому хотів...
а як тільки я виходила на вулицю і йшла мимо нього, він так показово і брутально залазив у мене на очах на якусь курку -- мені щось доводив.. щось своє, ПІВНЯЧЕ...
якось я заговорила до нього, йдучи мимо, мирно так, як і колись -- о!! він з такою ненавистю кинувся у відповідь до мене битися! я його не боялася, тому просто відфутболила, як і завжди, і більше вже ніколи не пробувала помиритися з ним... він завжди відслідковував, не приховуючись, кожен мій рух... сусідка, треба додати, тримала його тільки заради обіцянки мені не зарізати його, бо він вів себе там жахливо -- бив кота їхнього, бив собачку їхню дворову, навіть на вівчарку їхню ж нападав, бив сина дорослого сусідчиного, і на господаря нападав... кидався на всіх, хто у двір заходив, і хто мимо по вулиці йшов... оце таке я вижаліла маленьким і виносила на руках...
ясно, що у червоного півня був неодноразовий струс мозку, тому в нього постійно боліла голова -- він постійно потрясав головою, ніби намагався той біль струсити... я дивилася на нього, як він мучиться головним болем постійно і думала, що гуманніше, мабуть, було б його зарізати, щоб не мучився... але така гуманність мені не підходила, і він жив собі інтелігентно і спокійно на тлі болю постійного... і от 30-ти градусні морози зимою не вбили його, а спека і духота 30 ж градусна липнева -- розправилася з ним...
звідки я знаю, що інсульт -- він вмер миттєво, впав з вишок і вмер... голова в нього вся посиніла -- то був удар, крововилив... я -- медсестра ЦО, маю медосвіту... орієнтуюся... хвилин за 10 до його смерті я ще бачилася з ним... гарний був півень мій... він сприймав мене -- за щось схоже на товариша, якщо у них таке поняття можливе... бачив, що я про його курей також турбуюся і вболіваю, але не претендую... тому...
н-да... син якраз був у мене... ми з сином червоного нашого й поховали... вистелила йому ямку листками хрону (потім подумала, що ніби трохи цинічно звучить -- півень з хроном, і вкрила його листками лопуховими... так звучить нейтрально ніби ...)
...отакі тут баталії відбулися... півнячі... нормальна людина просто зварила б гарного борщу з того білого півня і навіть уваги не звернула б, а тут... але бачите, навіть сусідка моя вже перейнялася дивацтвами моїми... дуже складно зі мною всім... дуже...
от я пишу Вам ці мої історії і думаю: який висновок можете Ви зробити про мене -- людину Вам не знайому, але яка на повному серйозі описує подібні події -- мало того, бере участь у півнячих боях... вважатимемо, що я розказую Вам напівказки... хоча все це -- правда...
от я Вам про Маврика розкажу -- як він мене порятував... то навіть містика відверта...але абсолютна правда... скоро розкажу, якщо Вам іще не набридло марення отаке...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
...напишу тут: ...і от я йду польовою дорогою... пізня осінь - поза сумнівом листо́пад... недавно, видно, пройшов дощ - світ такий... свіжий і небо... живе небо... густо-зелене озиме жито по обидві сторони від дороги - обабіч, як ніби вічнозелений газон - роззираюся...
поле, яким іду, облямо́ване прямокутником соснового лісу, я у звичній своїй осінній одежі - шарудить шкіряний плащ мій (із неякісної шкіри зшитий, а найшвидше з "кожзаму", церати, тобто, добре під шкіру підробленої), шарф бордовий на голові... чобітки мої - до решти стесані підбори - усе цілком реальне... місце тільки не знайоме і нове...
гарно так і комфортно йти мені... дивно трішки, як я тут опинилася... але одразу ж пригадується, що я тут не надовго - на тиждень-два зупинилася у селі недалеко від цього поля, від цього лісу святково-свіжого - у якоїсь доброї старенької бабусі - і блукаю собі околицями, роздивляюся на красоту всіляку світу Божого...
нікого і ніде... тиша і самота солодко і радісно цілковиті... одне слово, душевне тихе щастя і комфорт... гармонія… іду повільно... затишно іду... коли дивлю́ся - вишка така посеред поля, як козаки колись "горою" називали, із дощок збита, майданчик невеличкий нагорі... (знаєте ж... чата ще називали, звідки спостерігали, чи не кури́ться земля крайнеба, чи татари не сунуть підступною хмарою до села… якщо закуриться - підпалювали діжку зо смолою - сигнал подавали всім, щоб зброю до рук брали і коней сідлали - до бою готувалися спішно... а ще такі вишки робили, щоб спостерігати на випадок польових пожеж, коли хліби́ достигають - у переджнив"я...)
піднімаюся на ту "гору" - з висоти краєвид уцілому охопити можна... стою на тому майданчику наверху, тримаюся за теплу до рук дощаницю - дивлюся-надивляюся: гарно так усе скрізь... затишно так.. вітерець не дихне... хмари прозоро-сизі тануть на очах, і чиста пізньоосіння холодна синь глибока все більше запановує проз них... і тут помічаю, що увесь цей світ, цей прекрасний і дивовижно-простий, вишукано-витончений і природний такий, непідробний такий світ - вібрує... звучить ніби...
не так, щоб десь там грубо музика грала, чи радіо яке, ні... він сам собою, внутрішньо, об"ємно увесь звучить і вібрує, у ньому живе - живий ніби ритм...
ах, який ритм, а слова ж які... вслухаюся усією шкірою, кожною клітиною плоті моєї і крові моєї, і фіброю душі моєї - таку красоту і таку гармонію уперше відчуваю....
зачарована і вражено-подивована, захоплена і щось на кшталт натхненної невагомості розправляє у мені всю свободу внутрішнього польоту... я звучу разом і в унісон із усім тим прекрасним світом... звучу і вібрую в ритмі вишуканому його...
"на що це схоже", - думаю... чимось віддалено нагадує танго... але куди там танго - тут невагомість і прозорість така, святковість - бо радість в усьому, як ніби шовкова тонесенька хустинка, витаючи прозоро, опадає згори додолу... "Це вірш!", - догадуюсь, - я, ніби всередині вірша якогось опинилася... мені не знаного, але довершеного і вишукано-простого...
і тут хтось грубо потрясає мене за плече і, ні сіло-ні впало, питає: - Ти голову підняти можеш?.. від несподіванки такої жахливої, від обурення грубощам неможливим таким, я хочу повернути голову, аби побачити - хто це таке амікошонство собі дозволяє?! і відчуваю, що голову я якраз-то повернути і не можу... кілька разів силюся, а вона - ані руш... рівно тільки стоїть, не повертається... "та що ж це..." - думаю... і навіть страх починає полонити мене... урешті від тривоги тієї розклеплюю повіки - реанімація... мене будять після наркозу... трясуть за плече - одне слово, вдома...
але, коли вже голова повернута, процедури усілякі здійснені, мене зоставлено і все стихає, обережно прислухаюся у собі і чую ще відгомін того світу-ві́рша, в якому побувала... у реанімації в основному сплю, бо "колять" морфій, а через добу, уже в палаті госпітальній - так вийшло, що я там сама, записую на серветці того вірша, в якому побувала (олівець у ті часи був зі мною скрізь і завжди - в палаті, правда, була тоді зі мною шарикова, ні, гелева ручка - тонесенько так писала і легесенько на серветці... а може й шарикова все-таки...) - не всього, звичайно, але фрагмент з того вірша, яким звучав ТОЙ світ... мені його тільки до паперу пришпи́лити, раділа я, щоб не зник, а потім його пригадаю і відновлю...
я діставала ту серветку, яку ховала між сторінками книжки, що була зі мною в госпіталі (книжки завжди і скрізь зі мною були...) перечитувала фрагмента того справді не земного вірша - таку насолоду і затишок переживала... і це - у після операційній палаті госпітальній...
десь під вечір прийшла до мене дочка - Роксана звуть її... я так зраділа, достала ту серветку і кажу, ось я тобі вірша абсолютно неймовірного прочитаю, кусочок із вірша, осьо послухай - і починаю, розгойдуючи рукою, ніби у ТОМУ ритмі намагатися ТАК! прочитати ті слова... одна спроба, друга... і відчуваю з жахом, що не виходить його прочитати ТАК... тоді бачу, Роксана дивиться на мене занадто уважно і спокійно... добре, врешті кажу я, потім колись тобі його прочитаю... і ховаю ту серветку між сторінки...
виявилося, що в цьому світі ТОЙ фрагмент ТОГО вірша не читається і не звучить... я швидко зрозуміла, що у нас тут зовсім інший ритм, світ наш вібрує у зовсім іншому ритмі і ТОЙ вірш тут не живе... 17 років по тому я віршів не писала... так, як раніше - строфічно, класично-ритмічно писати не могла, бо чогось мені стало здаватися таке писання скучним занадто... а Овен ніколи не робить того, що йому робити скучно...
протягом тих мовчазних у поетичному смислі рокі́в (вірші я всере́дині себе бачила, просто не записувала їх, не матеріалізувала - мені і так цікаво, для чого фіксувати, думала собі...) я ловила себе на думці, що, якщо я іще буду писати вірші, то це будуть зовсім інші вірші...
і от, три роки тому, так склалися обставини мого життя, що я знову
опинилася у поетичній течії... струї... і от пишу тепер у цьому моєму "рваному", як я його називаю, ритмі і стилі... здогадуєтеся чому?.. бо він чимось віддаленим нагадує мені ніби відгомін ТОГО ритму Того світу...
настільки, наскільки ТОЙ ритм може хоч якось "звучати" у нашому світі...
чи могла б я писати класичною строфою, рахуючи склади́, розставляючи наголоси, вимучуючи рими?... - могла б, звичайно, але сама тільки думка про таке наганяє на мене сіру скукоту... ні... не хочу...
у цьому моєму стилі - свобода... та й нічого я не вигадую, не підбираю, не вимучую... я - бачу... і чую - першу фразу, а тоді швиденько так слова висипаються, римуючись настільки, наскільки треба, щоб "тримати правий край"... не скажу, що я не працюю - напруження, зосережденість, концентрація - але це механізм, який запускається, коли починається процес - сам починається, і де й коли захоче... тому знову я скрізь ношу з собою олівця простого і блокнотика - і на підвіконні біля ліжка, де сплю, і на городі, коли за рослинами своїми доглядаю, і навіть у лісі, коли біжу своїм ранковим годинним маршрутом... є ще в мене годинний луговий маршрут... багато про все це (писання віршів) знаю, бо спостерігаю за собою все життя - я собі сама дослідник і піддослідна...
а тому, коли мене починають повчати, чи "підказувати" - я тільки осміхаюся дещо скептично і раджу вчителям моїм просто не читати цього всього, та й по тому... самі ж бачите - такі вірші цікаві і подобаються тим, хто йде за ними, а не намагається тягти їх за собою... хто сприймає такі вібрації, ритм... і таких людей чималенько є... до речі, там, на сайті, де ніхто нікого не "товче", у мене є послідовники... дізнаюся я про своє "учительство" чисто випадково - візьме та й напише мені хто, що читає мене "всю" і "вчиться"... я бажаю успіхів... зайду коли, гляну, як там "самонавчання" те просувається, похвалю за якийсь вдалий рядочок, чи образ - але ніколи не брешу... і ніколи не повчаю... бо це процес і він триває у своїм часі і за своїм законом...
ві́рші живуть не в нашому світі... наш світ і наш звичайний стан називають бета-ритмом... а вірші живуть у альфа-ритмі... хто вміє "переключатися", той поет, а хто не вміє - критик і поучитель... є іще тета-ритм, там прозріння живе, там ідеї живуть... щоб туди потрапити - треба добре "ноги витерти"... але дехто впадає туди і без підготовки, небагато, правда, таких...
отака вийшла у мене історія... той, хто справді Поет - знає, що він усього лише секретар, вправний приймач... а віршів ніхто не пише - вони приходять самі, треба тільки вміти їх почути і встигнути їх одягнути у точно дібрані-підігнані слова наші... а хто цього не знає, той "хоче бути поетом", що також добре, бо якщо буде вперто і вірно, віддано! хотіти, то йому відкриють...
вірю, що Ви мені вірите і не запідозрите ні у шизофренії, ні у самосвятстві... думаю, Вам цікаво буде все це прочитати... у крайньому разі - Ви запитали, я розповіла - обом приємно і це добре, праж??
Боже мій! уже половина четвертої!... чи добраніч Вам бажати, чи вже й доброго ранку? а, побажаю Вам і того й іншого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386998
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.12.2012
вишиваю словами
барвисто
думок візерунки:
добираю
тони і відтінки, і сутінки
за́полочі-муліне́:
перейшло
від бабці, від мами
уміння моє основне…
поєднуйтеся, відтінки!
у вишивання-гаптунки,
увиразнюйте одна іншу
якнайвигідніше, нитки
…стібок до стібочка –
«гладьою»…
на бігу узори вигадую:
дво-фіолет винограду,
у-три-відтінки зелені листки –
рівно стеляться ниточки…
польові квіточки:
синім, жовтим –
з відливами!
угорі, над ними,
на білому полотні –
два голубочки
розкриле-ні:
це – ми,
як були ще колись
щасливими…
перед тим, як зробились
чужими людьми
…в`юнкою вервечкою
на домашнім тканні –
вусики
розплелись виноград-ні,
світло-зелено-ясні`,
як ті, що лі́та минулого
снувалися по вікні…
по домотканому полотні –
хмарки летять голубі…
отака собі
гладь простенька моя,
бавовняна,
невибаглива-я…
17.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2012
тре-ба
лад навести у не-бі:
десь залатати, підшити,
зібрати до купи
сузір`я розбите –
підклеїти, доліпити…
і на місце, те саме,
над хатою –
почепити:
хай собі сяє
старенька моя
Кассіопе-я –
нікому ж
не заважає…
тре-ба
Сонце із-поміж перин
лебединих
знайти,
розшукати –
вимити,
до блиску натерти,
відполіру-ва-ти…
сяй, Сонечку!
і світи:
до всіх справедливе ти…
тре-ба
стежку промести
не-бом,
золотим піском посипати,
воло́шками заквітчати –
прекрасну
жовто-гарячу айстру
із далекого апоа́стру
щодень
з-за воріт виглядати…
додому чекати
сніговії-хурделиці
посклика́ти,
до прив`язей – прив`язати,
двері в хлівах на за́суви
позасува́ти –
досить уже
снігам іти!
сяй, Сонечку,
і світи:
до всіх однаково
лагідне ти
…тебе –
із морозу до теплої хати
тре-ба
вийти у двір – погукати:
сяй, Сонечку, і світи –
ти…
15.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
...білим, білим, білим
полем, схилом, долиною…
заснуюсь вітерцеві в кучерик
невидимою павутиною
полечу-полину
із пагорба на санчатах – дитиною,
серед білого-білого небосхилу – били́ною,
горностаєвою пелериною,
сніжинкою невагомою балериною…
поли-ну,
тебе поки-ну
полечу…
куди захо-чу –
кульбабковою насіниною
…із неба зіроньку
проз шибки тобі вкину:
дрібнесеньку…
жартома…
ви́зирнеш за вікно
подивовано,
а нікого ніде й нема…
біла, біла, біла
на підвіконня
лебідка сіла
із перебитим крилом…
журливий псалом…
ли-не
пір`їною
лебединою
над густо-молочним оніксом,
оправленим сріб-лом –
зсутенілим
без світла
селом…
16.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
одгортаю сніг, одкидаю:
обійстя – як хмара біла…
лапки зігріти,
на комині всіла
зима…
зви́сока поглядає:
за мною
спостерігає…
біла мана́
із комина:
«…стежки вистеляєш…
на когось, либонь, чекаєш?..»
ану -
за годину
проз шибку
вигля-ну –
від стежок моїх
сліду нема…
ревнива зима:
скрізь
рівненько завія-но
білим
лапатим сном…
удвох:
я – поглядом у вікні,
зима – на комині,
у теплі…
у -
від соснового жару -
струме-ні…
наче ми –
ідеально закоха-ні,
і на острові
білому
усамітнені…
у безгомінні…
задумливо і замріяно…
ані духу людського нема:
на білому острові – двоє нас:
я
і кохана моя
зима…
10.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2012
(oduvan4ikу)
кульбабкові
серпаночки крізні́ –
над травами
буйно-зеленими
у травні…
легкі́,
леткі́,
повітряно-пухнасті ку́льки…
наче зірки,
вибагливо розшиті,
розсипані недбалою рукою
на темно-синьому,
з відливом,
оксамиті –
нічного неба тлі…
кульбабки білі…
як перший сніг
в густо-смарагдовій озимині́ –
в моїм
доглянутім
озимім житі…
…покинувши,
з благословення Бога,
свої
намо́лені чертоги
(ненадо́вго),
небесні па́житі
і справи –
спускаються до нас
на променях
щотравня –
апостоли, пророки і святі,
в духовній чистоті
і славі:
погубляться,
як діти, у пахучих травах,
наївно-нелукавих…
…кохані божі діти –
на мить їдну
відлучаться
од молитов за нас,
на Землю спустяться –
спочити
і розбредуться,
заблукавшись ніби,
порозкида́ють
безтурботно по траві
ознаки святості -
кульбабкові
прозоро-невагомі
ореоли-німби…
07.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2012
вода
прийшла у двір до мене –
з такої глибини:
де а́рхігли́ни –
віки й віки!
архіпіски́…
у підсвідомості
антропоге́ну
геологічні досі бачить сни…
з таких глибин – і в хаті
вода свята!
як символ Благодаті:
Життя і Чистота…
не обминула ти
двора мого,
моєї хати,
Жива Вода –
ніби Пречиста
Божа Мати…
правічно молода
…тепер же я – володарка
часткова
доісторично-
кайнозойського струмка…
у пору голоцену
з нього пила
прадавня шаблезуба кіш-ка –
проворна і витка,
картато-мідно-золота
(чия проекція
сягнула в наші дні:
її
пластичні лінії
я вгадую у плавній течії
дороги лісової
і в масті мого –
мідно-золотого
домашньо-незалежного кота…)
…тепер,
діждавшись темноти
до мене в двір
заходять натовпом попити
із
ДО-палеолі́ту,
ще не польовані
людськими зграями –
могутні мамон-ти…
проз
плетиво сучасних верховіть,
вони
поглянуть похапцем на зорі…
і скотиться,
впаде в струмок
чия важка сльоза!
тому вода моя –
ровесниця алма-за –
така
незатуманено-прозора,
як погляд
із глибин тисячоліть…
…
протягом голоцену
льодовики тали
і знов наступали:
інші струмки оживали,
і
умовкали…
у глибині
підтало-
зальодованих днів
струмок мій
стиха бринів
і, врешті,
із плейстоцену
в антропоген
прибринів…
…пахне вода моя
рідкісно-небувало:
архільодом!
напровесні талим…
диво!
поселилося в хаті зі мною:
пахне одежа,
постеля,
я…
кава ранкова моя –
весною!
першими числами березня…
після-
льодовиковою
епохально-геологічно-земною!
весною…
о7.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2012
несподіваний мій сніговію!
завітав
після довгих чекань –
і радію…
веселись, білокриль,
снігодую!
я синичку з долоні
годую…
ні за чим
не шкодую;
ні за ким
не жалкую…
прослизнула у двір
горностаєм –
зима
кіт
до пічки інтимно муркоче,
мружить
закохано очі…
…хто правди найбільше хоче –
того правда знайде сама…
04.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
на диво
вуста твої
окре́слені примхливо:
як пензликом із колонка́ –
вибаглива,
старанна лінія тонка́,
м`яка,
блідо-рожева бга́нка…
солодка забага́нка,
обведена продумано красиво…
у їхній посмішці… такій…
туманно-світанко́вій,
розведено-медовій,
засерпанко́ваній…
приховувано-стриманій,
дозованій!
лякливо-обережній,
обмеженій,
до себе зверненій,
в самій собі прихованій
такій…
за паволокою –
зневага і неспокій
цей рот-метелик
нервово крильцями тремтів,
щось про любов
заучене
замучене
освідчитись хотів:
таке щось
ритуальне і забуте,
з екранів чуте…
не провідчуте…
не так хотів, як мусив…
в метеликах,
як погляд не відводь,
присутня гусінь…
04.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012
я
у Яві земній –
сутня –
у плоті́…
об`ємно,
тілесно,
фізично,
тактильно –
всіляко:
«я є!» – у живому житті…
всіма
відчуттями п`ятьма
(шістьма…) –
на Землі присутня
як і всі ми –
під впли́вами
мирських приваб і принад…
а водно́час:
зміщена кимось
у часовому вимірі,
наче фігурка шахова –
на декілька кроків назад…
я –
чийсь
спогад…
виходить, я –
не до решти сама
своя…
спо-гад…
спога-ди
залишаємо
одне в одному
навзаємні сліди…
у реальності сій
живі й сутні –
водночас
частково відсутні:
бо ми всі –
чиїсь спогади…
незабутні
заспиртовані
у чиїхось зга́дках
(вигад-ках!..)
сидимо непорушно
у
часових клітка́х –
там не співаємо…
на волю вибратися
ча́ємо…
навіть смерть на хресті
із кліто́к часових
не звільняє:
над пам`яття́ми
людськими
смерть!
влади не має…
не збагне пальпа́ція логіки
сутності краму,
знаного нами,
яко Простір-Час…
отакий
езотеричний фокус…
потаємне знання…
чи незнання –
блукаємо навмання
…а, може, ймення,
слово саме «Ісус» –
абревіатура,
«скорочення»:
ІС-нуючий
У
С-віт-лі …
(і в Світі,
тобто, на Землі…)
…ІС-нуючий незримо серед нас:
і явно,
і спо́гадно водноча́с…
02.12.2012
́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2012
(завіса перша)
…вже й мого
сина
життя
спішить до половини,
а що моє:
давно униз
з горбочка
покотилося навскіс
…якось
удвох собі із сином
левадою
блукали без причини,
впивались запахом ясмину,
і не помітили були,
яким випадком забрели,
коли!
утрапи-ли –
в жахливий
дантів ліс…
і нагодились
акурат на ту годину,
коли у лісі тому,
мовчазному
двоногі звірі
полювали на людину:
бач, увійшла
без дозволу вона
у ліс привласнений –
і в тім її вина…
в людській подобі
зажерлива
привладна звірина
вчинила лОви:
принюхавшись,
по сліду йшла,
знайшла,
з рушниці встрелила
як вепрові,
людині тій
у лоба,
ще й розчленила тіло безголове,
як ніби дикого загнала кабана…
в людській подобі…
зажерлива
привладна звіринА:
за ребрами –
бездушна порожни-на,
гніздо пихатості
нечистої і злоби…
такі жахи
(мабуть,
заради вступу – чорні…)
явив безпрИстрасний
примарний ліс –
куди там дантова
плямиста і проворна,
витка середньовічна рись!..
(…давно вже рись
містично-комедійна та,
як вид, перевелась «на пОль-та»…)
…заледь оговтались
від тої дивини:
чи нам однакові
вже сняться сни?..
коли невдовзі із хащовини
почувся тріск… і рик,
страшний і грізний –
ведмідь поранений?
чи тур? чи бик?..
тут розпанахав
простір дикий рев,
аж листя
обтрусилося з дерев…
ховатися, моя дитино, марно:
спішить до нас,
за класикою жанру,
страшний і зголоднілий дантів лев…
аж ось і він,
як лісовий пожар, поміж стволів
сторчмагривасто
безутримно мчиться,
а поруч –
із ДО-дантових часів –
стара, як світ,
коростява вовчиця…
худа й голодна
од прежда віка –
ця рангова цинічна самка
ніколи і нічим
не насититься…
вовчиця й лев –
зажерливість і влада
людська, земна:
одвічна пара –
не розлий-вода…
симбіотично-
нерозділена вона –
лісів розкрадених
примара
…отак без приводу
накинулась на нас
захланна лісова худоба:
мирської влади –
заздрощ і жадоба.
лев і вовчиця
в лісі тім були
не звірі –
симво-ли!
не Роду лЮдського,
але людськОї зграї –
що боже все
в людині зневажає,
все відбирає,
все
ненаситно поглинає,
все нищить і вбиває,
ні міри, ані ситості не знає…
і не спізнає
…наблизивсь лев
і звівся з ревом на дибки –
заніс над головами
нашими
кігтисті владні
«длані» –
а ми дивилися, як дві
вологоокі лані,
хоч мали б
(за правилами жанру)
з усіх «копит» –
пуститись навтьокИ…
замість бадьоро накивати
із того місця,
душі в п`яти
мерщій сховати –
бовванами двома стояли
і дивувались ми
здичавілої влади –дія-ми
брутальними…
відверто агресивними
…о, Боже…
нИшечком сказала я, –
Ти всім нам –
справедливий Судія…
в ту ж мить
ми опинилися за лісом,
мов хтось
невидимий
навпіл роздер
обстріпану
стару завісу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381333
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.11.2012
образ твій –
сусальний листок…
промайнув у вікні
житній
брунатний паросток
ви́сходивсь у мені
вітер
скинув на дах
розбив
іменне сузір`я - я!...
знадвору
ві́дсвітом
на семи вітрах,
у вікні
дотліває
Кассіо...пе...я…
на семи вітрах
на самому дні
зда́леку…
снився мені –
сичем
на коми-ні
лунає музика сфер
у мовчанні семи струн
бог скандинавський вмер –
щоб збагнути значення рун
29.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2012
врешті решт –
ми окремо з тобою,
і взаємно щасливі
обоє
володіємо,
чим уміємо…
невдоволень відкинуто
ноші:
ти
я
безвідносно хороші…
тобі
дісталися гро́ші -
гроші́...
мені –
необмежений простір
моєї
душі…
25.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2012
(gala.vitі...)
моє
тіло
лісом бігло
весело –
так воно рухові
тому
раділо!
маршрутом знайомим –
вирвалося, урешті,
із дому:
так воно руху
того хо-тіло…
а душа,
певна
само-розумності тіла –
взяла
свідомість мою
на кри́ла,
підняла,
лагідно обійняла
і всередину себе самої
впустила:
удвох-разом
вони полетіли:
не низом,
і не вгорі,
а в самій
пло́ті Часу –
у
Часово́му Просторі…
неймовірна «плоть» часова́ !
на дотик
пластично-тривка…
несказанно краси-ва!
змішано двокольорова така:
наче небесна синь весняна,
ні, не синь – бездонна голубизна
і білизна́ –
м’яко і тепло молочна,
розводами змішана
і до решти спресова-на…
водно́час – летка…
туманна…
не пружка́,
не ворушка́…
наблизишся –
наче безкраїй тунель
перед зором повільно світає,
Плоть Часу погойдується,
розріджується,
у сто́рони розтікає –
увіходити
дозволяє…
там,
у ча́совій глибині –
живі… ті-ні…
здалеку – нечіткі…
знайомі мені –
рідні такі!
споглядаю…
радість
непереда́вану переживаю:
наче світло живе
в одкритих долонях тримаю…
наче світло живе – п`ю і вдихаю,
наче світлом живим
себе – маю…
тіні поволі тануть,
тіні зникають –
я…
ні, не букет, але сніп ромашок,
обіру́ч обхопивши,
тримаю,
справжню вагу снопа
відчуваю:
атла́сність рома́шкових пелюсто́к,
на пелюстки
обтрусився подекуди –
жовтогарячий крихкий пилок…
запах вологий
живих квіток…
у Просторі Часу –
явно, реально стою…
сніп ромашок тримаю…
автобуса…
із райцентру… до дому…
(тоді… чи тепер?..) чекаю…
у містечку –
затрималась ненароком…
о… я ці ромашки впізна́ю!
…усього лиш за пару кроків:
зараз мені –
справжній!
у Часовому Просторі
десь так, у межах…
вісімнадцяти років
…а
у «домашній»
реальності даній -
самостійне моє тіло
лісом біг-ло:
обминали калюжі і бакаї́
лісової дороги
ноги –
самозрячі! ноги мої…
душа свідома –
неоддалік,
зверху над тілом
летіла…
веселе моє,
безна́глядне тіло
чоловіка
стороннього
випадком на стежці зустріло,
розминулося ввічливо з ним –
услід
НЕпоглядам навзаємним
пахну́ло чомусь на мить
ефірним
ароматом трояндо-вим…
тіло – бігло…
а ті,
угорі –
душа і свідомість –
обидві разом,
мало чи не з екстазом –
всотували у себе
пізньо-осінню вбогу красу:
із такою пристрастю
допалися
роздивлятися
попід соснами
у
світло-зелених розетках гладушника
зібрану
кришталево-алмазно-розплавлено-зо́лотобілу
крупнозернисту
передгрудневу росу…
діамантові сльози зірок небесних
нічних
холодним огнем
космічним креснуть*
у розетках гладушника,*
не до пори – ясно-зеле-них…
ні…
не вдається мені,
мушу, врешті, сказати –
хоча наближено змалювати,
передати
те
галограмно-об`ємне живе бачення…
схоже, та
неземна красота –
поза словесним
нашим
двомірно-інформативним
значенням…
24.11.2012
(*креснуть – спалахують; *гладушник-чистотіл )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379960
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 24.11.2012
прикладаю до себе вухо:
наслухАй!
уповільнивши подих:
слухай…
побачиш Бога у собі́ –
вухом…
епоха техніків
одійшла:
починається ера Духа
…летить Ра́дова
з гір донебесних –
кисе́листо
розступаються
кам`яні береги́:
радість така
Ра́довій –
до снаги!
сила гірської води
геть змітає
глибасті сліди
за Конем Залізного віку,
стирає кинджальні карби-зарУбки…
рве, як оброті,
гатки й мости
ти –
залізо-бетонно-відлите,
віджите,
вишло, як Афродіта,
але не з піни морської,
а наче з опалуб-ки
аляповатої
заводської –
і намагаєшся вчити,
як душу Живу знайти –
за допомогою м`ясорубки…
слухай:
епоха техніків
одійшла -
починається ера Духа
19.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378761
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.11.2012
«…а буде Син, і буде Мати…»
Тарас Шевченко
мій син
управляється вміло,
сміло,
із сімома
кінь-ми –
висо́ко-окта́но-годовани-ми
земельку сонну ворушить –
пу́шить…
на рідній землі
зо своїми сьома кінь-ми,
напито-бензинови-ми,
творчо
трудимось ми…
іду за сином
і сьома кінь-ми
умовними -
слі́дом:
рухами –
певними
і широкими –
має син мій багато
спільного
з дідом його,
моїм татом…
засіваю житом
вира́зно окреслені,
чітко відбиті
вервечкою
на свіжій ріллі,
сину, твої сліди –
будь
щасливим завжди...
...скоро весна,
а там - літо:
будемо пу́шити
по стерні
...пахне хлібом
землиця волога...
чого б іще у Бога
і просити мені?
18.11.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2012
настане пора – я тебе обійму на прощання,
до самого-самого теплого серця мойого тебе пригорну:
моя ти любове, моє ти безмірне кохання -
журливо всміхнусь і легенько востаннє зітхну…
розправлю в потоках ефіру тобою даровані крила:
нема каяття – і не треба мені вороття!..
я так тебе лагідно, так навзаємно любила –
єдине моє, незрадливе, натхненно-прекрасне Життя
…із небуття
дароване Богом Всевишнім
Життя…
06.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375920
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.11.2012
любиш тілом –
а тіло в`яне…
тіло стомлюється
і звикає…
давши плід –
себто, людський
продовживши рід, –
емоційну напругу,
як листя осіннє,
скидає…
потрудилося – спочиває…
фізичне тіло –
інстинктивне,
земне своє діло
знає
і в небесах не витає…
любов
(назвем її «істинна») –
це не емоції, не думки,
не інтелект холодний…
любов
(назвем її «істинна…») –
це Відчуття…
вимір тонкий,
сфера буття
душі людської –
ще її називають
«Істинним Я»…
а дальше – просто:
щоб душею любити,
треба, всього лиш,
душу власну
у самому собі знайти,
як Землю Саннікова,
чи галактику паралельну –
відкрити…
ти…
щоб душею когось любити
мусиш спершу
душу свою – УСВІДОМИТИ,
а свідомість –
ОДУХОТВОРИТИ…
в результаті зусиль
таких
любов отримаєш сущу
НЕпроминущу!
вовіки-віків невмирущу –
без болю зубовного в серці
і забуття…
і Безсмертя –
не тільки душі,
але й власної
особистос-ти…
ні…
не хочу себе відчувати
тим
організмом
одноклітинно-простим,
яким,
на рівні інстинктів
і холодного інтелекту,
ти
був здібний мене
(і себе!)
сприйма-ти…
...хочеш справді Любити? –
спершу маєш
душу в собі знайти,
відкрити,
усвідомити,
а свідомість свою –
одухотвори-ти…
06.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375801
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.11.2012
багато слів
про душу,
про любов…
а де вона
душа ота в людині?..
де саме? – в серці?..
у нозі-руці?..
у клітці
заре́берній,
чи де-інде у черевній
а, може,
підчере́пній порожнині?..
потреба знати
зрозуміла і проста:
яка ж вона,
з якого саме краму
покроєна і зши-та?..
душа – це ефемерне щось,
таке…
щось нетривке…
крихке
чи має форму,
і вона стійка…
чи не стійка?..
хоч би яка…
а, може,
душа –
іще одна
всього лишень
уявно-поетична вигадка…
душа оця…
пізнати хочу я:
по суті і з лиця –
яка ж вона?
інформаційна
і енергетична
безсмертна матриця
моя…
…і чи душа моя
насправді – я?
чи це про мене,
колись довершену,
натхненна Божа мрія
і – Іде-я…
04.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2012
вже третій дощ
так художньо і заповзято
змиває з міста
осінні залишки
тепла і краси...
(gala.vita)
скільки минуло дощів?..
скільки іще їх мине?..
за́ким ти
назовсім
забудеш мене…
заким змиють за́лишки,
крихти! дрібні
осінні
ночі і дні,
ночі і дні
дощі проливні…
у тобі…
в мені…
дощі і дощі…
перейдуть у сніг
поступово
і непомітно
сміх –
морозним туманом із вуст
тепло –
птахом знеможеним
перелітним
готичних ліній
обривки
вітражного шкла
скалки́
уламки
і шматинки́
холодні
красиві руки
за печатями сімома
невідворотна зима
потойбічні гілки
у шибки́
такі
хрумкі
озерця слюди
…дощі і дощі
змивають сліди
сніги
запорошують спогади:
…готичність ліній
…шовко́вий іній
….холодні руки
краса гордині
краса розлуки
31.10.2012
https://www.youtube.com/watch?v=Ts5W5mvk-yo - тут пісня на слова цього вірша з відеорядом, (музику і виконання згенерував ШІ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2012
«Любовь — это активная заинтересованность в жизни и развитии того, к кому мы испытываем это чувство»
«…две противоположные формы любви: любовь по принципу бытия или плодотворную любовь, и любовь по принципу обладания или неплодотворную любовь. Если первая «предполагает проявление интереса и заботы, познание, душевный отклик, изъявление чувств, наслаждение и может быть направлена на человека, дерево, картину, идею. Она возбуждает и усиливает ощущение полноты жизни. Это процесс самообновления и самообогащения»[ИскусствоЛюбить 7], то вторая означает лишение объекта своей «любви» свободы и держание его под контролем. «Такая любовь не дарует жизнь, а подавляет, губит, душит, убивает ее»[ИскусствоЛюбить 8].
.
«…ошибочное представление, согласно которому любовь можно иметь, привело их к тому, что они перестали любить. Теперь вместо того, чтобы любить друг друга, они довольствуются совместным владением тем, что имеют: деньгами, общественным положением, домом, детьми. Таким образом, в некоторых случаях брак, основывавшийся сначала на любви, превращается в мирное совместное владение собственностью, некую корпорацию, в которой эгоизм одного соединяется с эгоизмом другого и образует нечто целое: «семью».
Когда пара не может преодолеть желания возродить прежнее чувство любви, у того или другого из партнеров может возникнуть иллюзия, будто новый партнер (или партнеры) способен удовлетворить его жажду. Они чувствуют, что единственное, что им хочется иметь, — это любовь. Однако для них любовь не является выражением их бытия; это богиня, которой они жаждут покоряться. Их любовь неизбежно терпит крах, потому что «любовь — дитя свободы» (как поется в одной старинной французской песенке), и тот, кто был поклонником богини любви, становится в конце концов настолько пассивным, что превращается в унылое, надоедливое существо, утратившее остатки своей прежней привлекательности.
Все это не означает, что брак не может быть наилучшим решением для двух любящих друг друга людей. Вся трудность заключается не в браке, а в собственнической экзистенциальной сущности обоих партнеров и в конечном счете всего общества.
Приверженцы таких современных форм совместной жизни, как групповой брак, смена партнеров, групповой секс и т. д., пытаются, всего лишь уклониться от проблемы, которую создают существующие для них в любви трудности, избавляясь от скуки с помощью все новых и новых стимулов и стремясь обладать как можно большим числом «любовников» вместо того, чтобы научиться любить хотя бы одного».
«…В противоположность симбиотическому союзу любовь — это единение при условии сохранения собственной целостности, индивидуальности. Любовь — это активная сила в человеке, сила, которая рушит стены, отделяющие человека от его ближних; которая объединяет его с другими. Любовь помогает ему преодолеть чувство изоляции и одиночества, при этом позволяя ему оставаться самим собой и сохранять свою целостность. В любви имеет место парадокс: два существа становятся одним и остаются при этом двумя»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012
[i]Вірі Гурневич[/i]
Королева була холодною,
довершено благородною
таку упізнаєш здаля:
правила –
без короля…
Королева любила біле
іншого – не розуміла,
як уміла
Королева сприймала відтінки
і су́тінки всіх кольорів –
тільки на білому тлі,
чи у кришта́лі:
у прозорих глибинах
її льоді́в…
(дальтонізм своєрідний
поеток і вдів..)
Королева
між вічних мерзлот жила –
така їй місія
випала:
могла би молитися,
і проситися
до тепла,
до квіток і зела́,
та Королева
гідна призначення свого
була…
долю
з достоїнством прийняла
і з достоїнством голову
ви́соко нес-ла…
Королева
сі́яла в небі зірки,
щоб цвіли,
як ніби дрібні квітки:
рясно і біло…
суворі північні вітри́ –
рідні дядьки –
цілували їй руки
невміло,
розказували
героїчні казки́…
придворні дами –
хурделиці і завії,
вмочали пальчики
у небесні зірки,
як у срібні
коновоч-ки –
сотали із них
тонесенькі
срібні нитки
і гаптували
на білому тлі –
довершено білі лілії;
самими кінчиками
кришталево-магічних ножів
висікали у прозорі́ні
делікатно-видовжені
плавні лінії
придворні лицарі і пажі…
із тих
ідеальних ліній
Королева
писала на всіх шибка́х
ідеї
дивні свої
і мрії:
як ніби папороті
живі,
тільки суціль у крихкому
зерни́стому
інеї…
являлися
з-під її руки
і неповторно витончені
сніжинки –
чимось схожі
на довершено-точні
білі квітки –
зітхали мовчки
її дядьки,
дивлячись на оті
сніжинки-квітки:
«…далось же їй
оте щастя колишнє
навіки у пам`ятки́…» –
журились по́тайки
холодні вітри –
сніжної Королеви
суворі дядьки…
що приносили їй звідусюди
героїчні свої
казки
коли ж западала ніч,
у тиші довершеній
кришталево-дзвінка,
у спочивальню
до Королеви
щоразу входила
дівчинка –
зовсім маленька
і зовсім собі така
босоного-роззуто-сільська…
русява і кароока,
сторожка́ !
як лісовий птах –
вмощувалась
у головах,
дихала тепло
Королеві на сонні вії
(усі діти
так затишно дихати
вміють…) –
і танули доокруж
вічні льоди й інеї…
з-під снігової ковдри
прокльовувалась
безстрашно
квіточка –
три пелюсточки
біло-тендітні…
Королева
сяяла уві сні –
тулила до серця
холодного
первоцвіти дрібні
під-
сНІЖНІ…
20.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2012
дві жінки,
одна́ково змучені,
занедбані
і брудні,
попритулялись
до муру в`язничного –
стоять
у камері при вікні,
дивляться в скло,
що, може,
із добрий десяток ро́ків
потому,
як мите було…
одна – сердиться:
проз оці ґрати,
тричі по тричі кляті,
і порохне́чу бридку
таку,
проз павутину чорно-липку́
(згинути б напріч
отому
огидному павуку!) –
і неба край-оком не бачиш…
хіба не заплачеш?..
проз павутину липку́!
інша відказує:
глянь!
он-до видно
малесеньку зірочку!
…там,
на вулиці,
отже, вечір
безхмарний…
мабуть, гарний…
нині, мабуть,
буде і ніч весняна́
ясна́,
там…
за мурами…
щедро заквітчана,
зоряна!...
прохолодно прозора
і кришталево дзвінка
така
квітнева оця
бу́де ТАМ
нічень-ка…
не клич біди павуку…
може й він
не з доброї волі
живе у в`язниці отут,
а не десь –
між травами на лугу,
чи між квіто́к у полі…
чи у за́куточ-ку
чиєїсь теплої хати…
хати!..
де сіли б до столу
вечеряти
діти…
і мама з татом…
– Спати!!!
розходьтеся спати!
…багато
на світі лю́ду…
одно –
вбачить зірку
у тьмаве
в`язничне вікно…
інше –
у ключі джерельнім
не побачить нічого,
окрім як бруду
…хоч до дірок!
у чотири руки
три!
балконні
й кухонні свої шибки́,
хоч
які хочеш купуй
замшево-дорогі
до окулярів твоїх
євро-сервет-ки –
у небі
не знАйдеш зірок …
ти – такий:
не побачиш
те,
чим бачать зірки, –
од природи
у тобі
незряче…
…хто із нас кращий,
чи згірший, може?
всі – ув`язнені
світу сього́,
засмучені діти
Божі…
18.10 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371829
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.10.2012
як добре
пізньої осені на городі –
нікого ніде нема:
цілковито сама,
як зима…
небо таке –
однотонно-сірень-ке,
як пелюшка ба́єва
на дотик – лагідне і м`яке,
простеньке…
повна долина заду́ми,
по самі-самісінькі вінця,
наче глиняна філіжан-ка –
молочно-кавових
передчуттів
хтось над душею
невидимо пролетів!..
тиша
гойднулася, як фіра́нка,
торкнула слуху
ба́єво-теплим крилом –
то обізвалась корова
із протилежного берега за селом,
обізвалася
так доречно - у тон:
розпливчасто-чорно-біло…
каже, уже звечоріло,
каже,
у надрах її молоко
дозріло –
також по самі вінця…
нагадайте про мене, каже,
господині моїй,
отій
забу́дькуватій
заклопотаній жінці…
десь далеко
хтось кинув дошку…
ко-рот-ко й чіт-ко
когось висварив молоток…
перегу́кується соба́ками
кожен віддалений
напівсонний куток:
служба така – гавка-ти…
сіреньку небесну пелюшку
не склепиві́ч
стерегти,
і підслі́пуваті
у надвечір`ї
людські хати…
стерегти
зовсім вечір, а скоро і ніч…
пора і мені
до своєї хатини йти…
будем удвох собі каву пити,
у теплі і затишку
побрехеньки котові
упівуха
слуха-ти…
позіхання в долоні ховати
а за тим уже й спати…
спати…
щоб назавтра
ранесенько-рано
переддосвітом встати…
15.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371102
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.10.2012
отакий собі вийшов імпро́віз
у само́му фіналі п`єси…
навіть можна сказати –
джаз…
двох стежок
розкручені перевесла
не скрутиш назад…
скільки стане снаги́
і за́палу – відрікайся,
злослов,
ненавидь!
маєш потребу –
кайся,
не маєш –
так
ізгорить…
…з ревом і гуркотом
репнули
і розве́рзлися
осно́вополо́жної тверді
краї
як ситець злежаний,
розлізлися і роздерлися
навзає́мні
ілюзі-ї…
де у початку була
тріщинка,
як волосина
тоненька,
на перспективу –
безодня лягла
суперечлива,
про́тиречи́ва…
не сталося дива
безодня –
тому що без дна
вона,
репнула
і розверзлася з гуркотом
твердь земна…
і космічна
вічна
не обійти,
не перестрибну-ти
магма кипить
на умовному дні
безодні –
не пере-пливти…
можна краєм
прірви крихким
бігати,
у безвість кричати,
магму пекельну
спрагло ковтати,
молитися
чи проклина-ти…
все одно:
у безодні
відсутнє дно…
не передбачено
не за-програмова-но
а можна піти…
від краю:
повернутися спиною
і піти…
як позитивна частка
на грані Ді́рчастої Чорноти́ –
стати світлом
і у Просторі
зникнути…
у безвихідь
Чорної Дірки
не втрапи-ти
стане духу!
у перспективі
від-безо́днього руху
перед зором душі
відкриваються
безмежно цікаві світи:
їх можна – творити,
вигадува-ти…
знівелюється зло.
а гарне все,
що відбуло́ –
можна й далі собі…
люби-ти
отака сталася
необережність:
розкололи навпіл
вселенську Безмежність
і навіть у Вічності
одне одного нам –
вовіки-віків амінь! –
не зустріти…
...ти знаєш:
безодні
рвані краї і кути
до купи не зсунути,
не стулити –
не відомо Природі такої Сили…
володіємо, чим маєм –
не оглядаймося ж
навза́єм,
лебедю мій чорнокрилий...
15.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2012
небо широке,
низка світів – безмежна…
є де літати…
взаємно і незалежно
не заважати,
не тертись крильми…
ми
атоми:
народились самотні-ми:
хай негативними,
зате – вільними…
ми -
атоми…
обзивають нас –
радикалами,
бо здібні
найтісніші зв`язки
розривати,
полишати
найдорожчі серцю сполу́ки,
як тільки сполуки ті,
для нас –
природно прості,
у якийсь момент
прагнуть стати
НЕ
добровільни-ми
лЮбе ядро…
чиниш
винятково саме лиш добро,
бо ти –
позитивне завжди
але
у природних сполуках
зв`язки –
бувають стабільними
за умовами
виключно добровільними…
втрати…
з кращих намірів
спроби ядра
во ім`я добра
свої атоми
контролювати
негативність їхню природну
неугодну
підправляти,
орбіти підрівнювати,
корегувати
лагідно –
диктувати
так
нерозривні сполуки
змінюють
суть…
власну –
щасну
на протилежно-нещасну
такий
світ наш
молекулярно-крихкий…
чи справді
у його основі,
невловимій і невагомій –
НЕзалежність
і ДоброВільність любові?...
12.10.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370343
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2012
щит
між Землею і Сонцем –
втруча́ння сторо́ннього
щит…
кра́деним світлом відби́тим
ноча́ми
примарно блищит(ь)…
сі́м`я вороже!
прикидається справжнім,
живим,
ніби може
ізсере́дини себе світи-ти!
отим
замилуєшся по́части
блиском –
маре́вно-відби-тим…
блідим,
світло!
торкнувшись поверхні
щита – мертвої,
віддає внутрішню силу –
надаре́мна жертва!
ніщо іще мертвого
не наси́ти-ло…
до «життя ізсере́дини»
не воскресило!
а що намагалось –
саме
згину-ло…
сяє по́вня
світлом зіпсованим,
жадно-ви́смоктано-загіпсованим,
перевернуто-беззмістовним,
цинічним,
тимчасовим,
безсило-невічним…
не спрИйнятим,
примітивно
перейменованим –
блиском відби-тим
як ти!
символ
примарної красоти:
отака
ілюзорна довершеність,
плавність ліній,
ошатність форми крихка́…
ви́тонченість
мінерально-безкровна,
без внутрішнього
наповнення,
вогню і життя –
буття-небуття
грань
несвідома…
а́мфорна ви́довженість,
інеє́ва тендітність –
дзвінка порожнеча
внутрішня
і
почуттєва бездітність…
як ске́льце,
викинуте і розбите,
під повнею
може яскраво сяяти і світити
безсилим залежним блиском
колишнього світла,
двічі відбитим…
жадібно і бездумно
спожитим…
повня – ти…
привид мертвої красоти…
здібність звабити, спокусити
але
вічно-мерзлотна нездібність
люби-ти
берегти…
розвиватися і рости –
жи-ти!
…я –
самодостатня
ілюзі-я…
07.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2012
сорок
три
дні…
а попереду – вічність…
скільки у вічності днів?..
ранків?.. смеркань?..
ночей,
позбавлених відпочинку
і снів?
хвилин,
безкінечних
митей?..
хтось
когось
не так зрозумів,
то чи вистачить вічності –
«так» зрозуміти?..
якщо хтось
когось
НЕ-долюбив,
то чи стане вічності –
долюбити?..
чи є у вічності почуття?..
затишку, спільності,
приналежності,
чи навіть,
скажімо,
втрати?...
може, вічність –
це забуття?
…чи небуття?
так, забуття…
а якщо небуття?..
епітет-оксиморон – «вічне життя»?..
чи відсутність потреби
без жодного смислу
хвилини і дні
рахувати…
03.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2012
подай же руку мені
як подавав уві сні –
рятівну
правицю…
липке, нав`язливе зло
знахабні-ло
уже на яву
сниться…
за закритими дверима
вже нема його давно
не вслухайся ж
бездиханно
так
напруже-но
за дверима –
зла нема,
ніч беззоряна сама…
там собако-ю,
там тремтливо
і наляка-но,
до порога
тулиться пітьма –
там нікого більш нема…
там – пітьма…
так би їй хотілося
до моєї хати
тінь свою всотати:
у теплі і затиш-ку
у кутку
на килимку –
подріма-ти…
молочка тепленького
з мисочки котячої
посьорба-ти…
зла – нема…
там пітьма…
крізь пітьму – твоя рука,
як лебідка:
лагід-на…
рятівна
01.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2012
шукала у лісі гриби,
а знайшла – зайця…
і так він чкурнув із-під ніг!
так
із місця рвонув
«у кар`єр»
і нога́сто побіг…
такий безоглядний
гнав його, поміж соснами, страх,
так злякався –
ніби у мене в руках
не блокнот і ручка
гелева,
а рушниця…
не знаю,
чи зможе той заєць
хоч би й коли
зупини́ться…
тепер
у своїх потаємних кущах
довго десь буде,
сховавшись, труси́ться
…часто не те, що шукаєш,
саме приб`ється до рук,
на берег тріскою
непотрібною викине
із житейської те-чії
журба і зажура –
де ви?..
де ви! –
рідні мої,
де ви – свої…
30.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2012
форкнув кінь –
і погасло сонце,
як свічка
повінчалися
вечір і ніч
і так
щоразу –
упродовж
тисячо-річ…
30.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2012
«…З усього вашого майна
в хвилині смерти
залишиться вам єдине –
те, що ви дали убогому!..»
(Митрополит Андрій Шептицький)
буде гроші
носити вітер
по усьому
білому
світу:
гнати
хмарами
брудними
проспектами
і тротуарами
засипа́ти канави,
завалювати по яругах,
хурде́лити по долина́х…
будуть гроші –
згірші наруги,
будуть гроші –
у головах,
будуть гроші –
у маре́вних снах…
буде грі́шми сме́рчити
й урага́нити,
золотими рублями в шибки видзе́нькувати
замість інеїв,
рос, снігів, і дощів
лізти в па́зухи,
в рукави, насипатись за ви́логи, проникати
під поли плащів…
набива́тися в очі і ніздрі,
напихатись в кишені і шлунки,
на гілках розпускатись квітами,
під ногами – ша́мкотно шарудітиме,
грішми оско́мно і сухо
скрипітиме на зубах
буде
грошей повсюдно –
страх!..
буде грішми мря́чити
і сочитися,
грішми їстися,
грішми питися,
бо не стане хліба-води:
замість сонця –
долар жмаканий
буде з неба до всіх іскритися,
золотими пісками
і злитка-ми
засипле живого сліди
о, наступництво! на срібняки недуже…
рабо-залежні жертви,
душепродавці во ім`я грошви́,
знали б, знівечені, ви,
що гроші –
самі по собі мертві,
гроші – не мають душі́,
гроші -
до всіх однако́во байдужі,
для усіх
однаково чужі…
гроші…
людино-збоченців
нерозкаяна ноша.
…утопаючи у гроша́х,
будуть жадібно рахувати,
у стовпчики нотувати,
щомиті в умі підбивати
мізерні щоденні трати:
за штучну ягоду,
спільно з`їдену,
за чашку кави
випиту –
ближнім борги виставляти…
ненави́діти і вбивати
…не вогонь! і не камені –
грошолюбне прокляття Іуди
шулікою з неба
на голови упаде!
…а, може, дасть Бог,
такого й не буде?..
але, роззирнешся довкола:
до того таки
іде...
28.09.2012
музику і виконання згенеровано ШІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2012
не бійся…
ми вже вибралися
із Чорного лісу –
вдома…
повік
не одчиним дверей
нікому
не жахайся спросоння
ранками,
то вітрець
гойдає фіранками:
із тієї кімнати
чужа ворожнеча
не буде зітхати –
стрима-но
і прихова-но
цідити
вицвілим зором
холодну зневагу
проз наше вікно
східно-прозоре
зло –
не приїде:
до кінця наших теплих літ
дух воріт
нікого не впустить
у закритий
подвір`яний світ
…дух споришів
позала́тує рани
потворних слідів
гостей незваних
під розлогим горіхом
душі
кохані мої спориші…
27.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2012
Карма осені
розквітає весною…
нега́дано,
несподівано і незван-но,
абсолютно
спонтанно!
дуже пишно,
і дуже швидко –
ані сумнівів,
ні засторог нема:
як
з прямовисного каменя,
із самої ма́ківки скелі –
головою у безвість
сторчма!
куди так вірити?
куди спішити! –
ох, пристрасть
весняна ота –
любити!
і що там
та висота…
любити!
істинно –
вогонь і мед!
ніжно і віддано,
щедро…
любити
вже
наперед
…була б то хороша справа,
якби світ
не такий лукавий
Карма осені
зав`язується
літом…
у-літ-ку
вже того цвіту,
безутримно-палко́го,
між листям – не густо видко…
вже по́віви лагідні –
невагомі ле́готи
переходять по́части
у громи і грози…
потаємні любовні ше́поти
прагнуть
до прози…
од піскі́в спекотно,
пустельно віє…
а ми
сприймати прозою –
не умієм…
б`єм
відчайдушно крильми –
здіймаймося!
не приростай
до земного па́долу –
бо це ж – МИ!
удвох! крилаті…
ми… літати…
а вітри́
все частіше з пустель,
а вітри
надувають за́суху,
спеку!
хоч і літаємо,
та не в парі тепер…
по окремих краях
небосхилів –
самотою далеко…
чим ти йому не мила?..
бо зростила
янгольські крила…
і у дитячій твоїй простоті
не помітила,
як у нього
стужавіли
кіг-ті…
закрючкува́вся дзьоб
і у горлянці
охрипли
пісні і щЕбети:
все частіше: «..а – я!..», «а – ти!..»
і цього вже – не зміни-ти…
і
перестань його клика-ти,
щоб до зірок
летіти:
він сам
тебе хоче навчити –
полювати!
кров гарячу, пульсуючу –
пи-ти!..
Лети!
до зірок
своїх нетутешніх
сама
лети…
цього вже
не змінити,
не вберегти…
Карма осені –
ось і вона,
отака величаво-сумна,
безутішна…
нерозкаяна,
грішна
листопад обстріпує крила –
із листопадом боротись несила…
полино́м
пахне осінь і б`янко:
три вдови за столом –
три чиїхось коханки…
три бермудські кути – три прикмети:
три вітри!
три вогні!
три поети!
а над ними –
три янголи білих,
що до смерті
колись
любили…
20.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2012
осінній світанок
падає на горо́ди,
наче блідий листочок
що дрімав
у моєму блокнотику –
витає
без дотику…
наче пір`їна з крила
журавлиного:
кружеляючи – лине…
не полетить
у теплі краї
пір`їна…
залишиться вдома
чекати зими:
з нею – і ми…
…якось прокинемось –
а вже за вікна-ми
біло:
стільки радості нам
налетіло!
…осінній світанок
обсипається з неба
як молочно-туманні
макові пелюстки
ми з тобою
дивимось у вікно –
про останню любов
кіно
на білому полі фіранки -
золоті підківки:
ми - наче дві
польові́
перестиглі маків-ки…
...сіється дикий мак
отак
20.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2012
які сумні
на смак
осінні помідори…
хоч теплий вересень,
але передчувають,
мабуть,
що все минуло…
як я люблю
той смак сумний
осінніх помідорів…
мабуть,
сама передчуваю,
що вже минуло –
те,
що ще почнеться…
19.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012
о, не торкайся імені мого́ –
тим!
ротом…
облізла і облущилась коро́стя-во
фініфть
і позолота…
і обнажились пі́дступів основи,
як гріш
на блюді…
…на доказ навзає́мної Любові –
Учитель
ноги вмив
Іуді
пудо́ві ро́ги не важкі волові:
усяк звикає
до своєї ноші…
Іуда ноги мити підставляє,
а на умі –
про гроші…
…Він знов своєї за вечерею завів:
Небесне Царство,
Світло і Свобода…
Іуда їв,
бо їсти захотів,
Іуда слухав
упіву́ха
і терпів:
а на умі –
з Каїфою
угода
шматочок хліба, де́щиця вина:
ковтнув і вийшов,
прихопив
скарбницю:
цієї ночі
буде не до сна…
цієї ночі
все
і окошиться…
Учитель знав…
Він наперед все знав:
тієї ночі
й спати не лягав….
Він бачив наперед,
що далі буде:
на вимитих Учителем ногах
пове́рнеться
Іуда.
вернувсь.
не сам.
у товаристві вояків:
кишеня
одстовбурчилась
од срібнякі́в…
а на умі – здійснилася пора!
таких жада́них
тетра-драхмо-жнив…
Іуда
цілуватися любив…
як це огидно
виглядало збоку:
Учитель
ледь помітно осміхнувсь
і нахилив для поцілунку що́ку…
…хоч на ногах – без бруду:
вже, що замислив,
те чини, Іудо…
(…а він так тішився
таємним розрахунком…)
Іуда цілуватися любив:
слизько́го рота
руркою стулив –
поліз
із поцілунком
(в примружених очицях –
радість зла:
оце Тобі – Любов твоя небесна!..
подивимося,
як то Ти воскреснеш…)
Учитель знав,
Він наперед все знав,
та ноги вмив,
і цілування те приймав…
переборов спокусу -
сахнутись!
як зміїного укусу…
цілуй, Іудо,
видавай на муки…
цілуйте ж!
пра-іудині –
пра-внуки…
у вашім
дріб`язковім
тетра-драхмо-бруді –
на тридцять срібняків
моліться!
та тільки знайте,
як Іуда,
не вдавіться…
17.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364814
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.09.2012
я
у долонях твоїх -
пташка…
не важко?
любити мене – не важко?
схиляю журливе чоло –
стільки!.. перебуло…
я
у долонях твоїх -
промінь…
нарешті вернулась додому…
Істинне!
Сонце зійшло:
не оддай мене більше нікому…
я у долонях твоїх,
як у ма-ківці…
у молочно-ліловій квіт-ці…
з ліловинкою –
місячно-білі
мак розливає квітки…
я у долонях твоїх –
комашкою…
донедавна
дрібною пташкою
билася з відчаєм об шибки
а ти –
увійшов,
розвіко́нив небо…
щаслива і вільна!
це ж треба…
Ти!
для чого ж тепер
утіка-ти?..
13.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2012
Сьогодні у нас на сайті -- СОНЯЧНИЙ ДОЩ! У пана ДОЩА -- день народження!
Сонця Вам, пане Василю! будьте завжди і в усьому щасливим. Хай вірші і Високі Ідеї злітаються Вам до скронь, як метелики, чи як пташки срібноголосі... Любові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2012
умирала собачка
на газоні міському,
неоддалік гастроному:
більш не цікавив її гастроном,
і те,
що в ньому…
і те, що люди,
у хрумки́х торбинка́х,
не́сли із гастроному –
собі
додому
вмирала собачка
у світлі брудному
міських ліхтарів,
як у липкІй калюжі:
моросило...
мря́чило…
подих у мені
зупинився і остовпі́в –
відсторонено і байду́же
я тротуаром брела,
і от:
випадково глянула –
і побачила…
собачка вмирала –
якраз випускала дух:
на волю!
душу свою собачу…
гамір столичний
наразі усох і вглух :
стою, як бовван,
у стрімкій людській
течії –
і бачу…
так просто вмирала собі собачка
на газоні волого-зеленім:
так – гідно!
так – чинно…
так… правильно,
так –
приро́допричи́нно…
без протестів і скарг,
без пози і суєти,
зовсім якось…
без особливого значення…
(з достоїнством…
не як ТИ! –
коли сталося нам розійтись,
щоб окремо – ЖИТИ!
перше,
чим двері навік зачинити, –
встиг усе зруйнувати,
із жадібності!
і мізерного звинувачення:
все – облаяти…
замість
гідно сказати,
щось на кшталт:
забувай! –
доНЕпобачення…)
мовчки вмирала собачка…
лишень її тіло,
дрібно-дрібно ніби тремтіло,
ніби… рухалося саме у собі…
ніби, з калюжі брудного світла
утекти хотіло…
а може воно
бігло вже
теплим і ситим,
веселим собачим раєм?..
звідки ми знаєм…
що стояла, дивилася,
переймалася –
мова тут не про те:
виявилось, що вмирання,
заняття таке…
природно-просте…
як робота,
що має
свого часу зробитися –
і по тому…
собачка вмирала…
а я – обкрунулася на підборах
і пішла додому…
а далі?..
для чого ж отак достеменно
фіксувати вмирання того
деталі?
я -
не прихильниця смерті…
на похорон не піду,
а як піду – не заплачу:
така людина…
але!..
як настане моя! Година,
поможи, Боже,
з такою ж
Гідністю вмерти,
як ота
Благородна душа собача…
невинна
10.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2012
якщо лісом іти
без мети –
просто йти:
так – уміти…
скільки див
і справжніх чудес
можна у лісі знайти –
зустріти:
в ритмі вальсу
колише гілля
вітер,
сяють
у сонячнім про́різі
поміж трав
розмаїти…
розпустили
хвилясті плющі
зелено-брунатні
коси,
тонконогі
ступають кущі
по плющевих озерах–
босі
на мережках стежок –
по-трипалі сліди,
і борозе́нки,
ворсистою гусінню
м`яко ме́тені…
хтось тут був,
хтось тут обіч ко́гось ходив –
у оксамити мохів,
і маре́вний березовий шовк
тіні ті́ней
вплетені
…і
розплетені
грубий слід
на тоненькій сосні –
мироточить живицею вавка…
у коновочки
сльози збирає рясні
і ховає
коновочки в гущавині
неутішна бездушна
Навка
десь там порух,
а десь там згук!..
ліс купається солодко
в літі…
між безпечних гілок,
наче зрада – павук
натягнув несподівані
сіті
о, ця пастка павуча –
тонка́ і липка́!
як людська
ненаситна жадоба…
під личиною мрійника
і романти-ка –
чорнохресна заздрощ і злоба…
обійти! не торкнутись
павучих тенет,
бо цей леп
од душі не відтерти
на ажурнім тканні –
делікатний такий силует:
он як тонко пряде,
як підступно
дочікує жертви…
обійти…
чим хутчіш,
чим хутчіш утекти:
краще в кігтях –
змагаючись - вмерти…
обійди,
закивало зусібіч зело…
от і мо́го
Престоль-ного
предковічного лісу
не обминуло
павуче
зло…
09.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2012
Народ шанує мову, прапор і герб
Найціннішим для громадян України державним атрибутом є українська мова. За результатами соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова разом з Фондом "Демократичні ініціативи", 36% респондентів заявили, що пишаються державною мовою. Ще 55% засвідчили позитивне до неї ставлення. Таким чином, 91%, або переважна більшість опитаних, доброзичливо ставляться до національної мови і не вважають її «засобом державного гноблення».
Кількість «рідномовно» налаштованих громадян з роками залишається майже незмінною. За результатами аналогічних соціологічних досліджень 2011 року гордість і позитивне ставлення до української державної мови засвідчили 92% респондентів. І відсоток тих, що ставляться до мови негативно, не міняється: таких -- 5%. Бажання змінити державну мову на якусь іншу висловило ще менше число респондентів: усього 3%.
Водночас цього року збільшилася кількість шанувальників державного прапора. Якщо торік пишалися синьо-жовтим стягом 26% громадян, то зараз — 38%. Негативно ставляться до цього атрибута лише 1% людей, а 1% — так негативно, що хотіли б прапор змінити.
Державний герб має менше шанувальників. Пишаються тризубом 30% громадян, ще 58% ставляться до нього позитивно. Негативно — тільки 4%, прагнуть його зміни — 3%.
Державний гімн викликає гордість в 30% громадян (проти 23% торік), позитивне ставлення — у 53%. Негативне — в 6%, як і роком раніше, аж до бажання перемінити — в 7% (проти 12% торік).
Найменше громадяни пишаються таким атрибутом і символом незалежної держави, як її грошова одиниця, гривня. Позитивне ставлення до цього атрибуту висловили менше чверті опитаних (23%). З іншого боку, дві третини (67%) ставляться до гривні все-таки позитивно. Негативно — тільки 3%; ще 2% хотіли б змінити гривню на іншу валюту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2012
красиво літо
переходить в осінь:
неспішно…
непо́спіхом…
за видноколом
полоскочується смішно
достиглим соня-хом
ані жалю, ні споминів нема…
всіляке коло –
то дрібно-дрібно
ламана
пряма…
16.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
ҐУДЗИЧОК
намагаюся поглядом
утримати сонце
і дістати
з-за горизонту,
як темно-червоного ґудзичка
від сорочки твоєї,
що
закотився під тумбочку –
зіслизнувши
із лілової нитки…
НАСНАГА
горіння –
не стільки результат тертя,
скільки жаги́ нестримної –
горіти!..
10.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2012
(Морському Левові)
вже йдуть сюди,
без оголошення війни,
вже тут! –
європи і америки –
чужі круки́…
злітаються
із щостежи́но-
заасфальто́ваних своїх,
фаст-фудівських
і паралоново-усміхнених пустель…
то й домотка́ні
(чи варто і казати про сусідських!..)
хижо закружляли,
закаркали,
як мухи трупні – металево загули:
наввипередки заганяють
мої ліси, мої неторкані луги
і луки,
озера, і озерця, і ставки,
діброви, і левади, й береги́
за мури – кам`яні й залізні,
зажерливі колючі огорожі…
спаси й помилуй Україну, Боже!
…оточують черво́нопрапорцями,
як диких –
законнопра́вих на планеті! – звірів,
як богостворених людей червоношкірих,
і як мустангів, неприборканих коней –
привне́сену окрасу первозда́нних прерій,
що стерлися з лиця Землі,
більш за життя вознісши волю і свободу
схоже,
таку куле́шу
знову затівають
самопривла́сники Землі,
і неба, й Сонця, і роси –
всього́ –
не ними
сотворе́-ного –
на згубу
автохтонному народу…
спаси
й помилуй Україну, Боже…
не віддавай їм Сво́го на поталу!
потопчуть, наслідять і перемнуть!
все перетравлять на послід,
на гній! все запаяють
в повітронепроникну плівку…
бо покручі!
бо вороги Живого!
бо ненависники спонтанної Природи! –
Всього́
Твого́,
ТрисилоТворчо-го
…трава і квіти,
верби й солов`ї,
зірки
й озонність післядощова́…
як все́ це
зробиться привласне-не,
чиєсь! –
чуже!
як БУТИ у такому світі зможе
душа
поето-ва?
спаси й помилуй душу
сущу!
даровану Тобою –
невмирущу!
не віддавай нас на поталу, Боже!
...Ти
не покинеш нас!
бо що Тобі варту́є
зректи:
«Хай стануть інші
Небо і Земля…»
і будуть
на іншій тій Землі,
під Небом іншим – люди
у злагоді і мирі жи-ти…
усе живе плекати й берегти,
бо в кожнім прояві Життя
і Красоти:
суть – Ти…
на тій Землі:
ні заздрощ, ні жадОби –
лише Твоєї Творчості
спонтанної
достойні Образи й Подоби…
скажи ж ізнов
і мов:
«Хай буде -- так! Я ЄСЬМ
вовік
для всіх живих істот моїх –
ЛЮБОВ…»
04. 08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355132
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.08.2012
(пану Василю Бур`яну – Дощу)
на свій відбиток
у небеснім плесі –
верба похила
задивилась із ставка…
а достеменно –
із кругленького
дукАчика-озерця…
сюди вода
з-поміж осок і ро́гоз притіка
потічком звивистим,
в`юнким русельцем
протореного в камені струмка,
що прозоріє стиха
із первозданно-юрського джерельця…
озерце
це
щось має спільного в собі
з єством Поета:
в його уяву, як у дзеркальце,
все втілене і неврече́влене –
сотворене: земля і небо,
Вселенна!
спішить
і прагне роздивитися на себе…
самопізнатися –
у образній співзвучності з Творцем
…струмочок – срібна витончена нить,
що між осок свідомості бринить,
канал духовного зв`язку,
стежина думки…
а юрських витоків неви́черпне джерельце –
це
палке, вразливе, вічно молоде
Поетове чутливо-мудре,
навіки-вічні незбагненне! Серце.
01.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2012
човняр, заглиблений у се́бе,
повільно веслами гребе
туманний ранок, непроглядне небо
сиджу на лавці
в носові́м «відсі́ку»,
дивлю́сь на воду – згадую тебе…
така вода
у річці відсторонено-сіда,
здається навіть: мертва і тверда́…
а в нашім озері – яка була вода...
смарагдово-цілющо-молода
…і я
…і ти
і ти! навчив мене
сторч головою
з берега стриба́ти
і плава-ти…
вільно і радісно –
без сумніву пливти
стулила очі…
і задрімала наче,
пташиною зіщулившись при дні
в чужім човні,
і ніби сон
привидівся мені:
і ліс… і озеро…
і ми у тому сні…
любові нашої
жалі́ і насолоди…
і найвагоміше
чомусь
тепер,
що ТИ!
навчив мене
сторч головою з берега
у воду стрИбати,
пірна́ти
і пливти́
…заледь зігнувши ноги у колінах –
спружи́нити,
себе од тверді одірвати,
підки́нути,
всі м`язи
разом
весело напружити,
і, не вагаючись,
у воду ластівкою впасти,
руками і ногами загрібати –
пливти... пливти
як пташка в небі – у воді літати.
…аж тут – шубовсть,
така оказія -
обіч човна
велике щось
у мертву річку впало…
вдивляюсь пильно:
аж то – я…
іще такого
споконвіку не бувало,
щоб хтось із лави тої –
дубово-витерто-твердої
підвівсь,
на борт човна хисткий заліз,
спружинився –
в тумані сірому на мить завис
і стрибнув, сто́рчма головою,
у непорушні води річки Стікс*…
човняр, уражений, завмер –
бо як він має діяти тепер?
в анналах
од прежда віка
інструкції на вчин такий нема…
подумати – з його човна
вона
у води Стіксу стрибнула сторчма́...
(при тому – веслами за звичкою ворушить
і човен оддаляється, пливе -
старий Харон
вже за свою злякався душу…)
аж тут розверзлася
чужого неба сірого - завіса,
і у розлом –
ні, не здалося! –
у непорушні води Стікса –
живе щось
і блакитне пролило́ся…
дивлюсь і бачу: я пливу -
не впоперек ріки –
уздовж! сама…
довкруж
на стрази дрібно розсипається
посріблена зсере́дини
жива пітьма…
Харонів човен
зникає точкою на горизонті,
як непотрібний чорний спомин…
а я пливу – уздовж...
по Стіксу...
порожня тиша мліє навкруги…
дивлюсь і бачу, як помалу
обабіч оживають береги…
вже й пагорби якісь видніють –
ввірвалось Сонце
й щедро осіяло
мої! на пагорбах квітучі,
мої! вовік непроминучі,
мої некошені луги:
життя!
життя! -
в живій воді
розходяться од мого тіла –
живі! круги
на небі –
спалахнули райдуги
і темрява наразі обміліла.
вода смарагдова цілується прозоро,
о, Господи!
це ж наше озе-ро...
як символ благодаті й повноти,
на березі
стоїш
такий красиво-досконалий – ти:
радієш,
що зумів навчити
мене
так швидко плавати…
і
з берега
у озеро
стриба-ти.
і я – щаслива й молода,
пливу –
до берега,
до тебе…
липневий ранок,
верби і вода…
здіймаєш плавно
вгору праву руку
і одкриваєш
на́встіж для обох
земне,
блакитне наше,
рідне!
небо.
…і так
зробились МИ
ще за життя –
безсмертними людьми.
двічінароджени-ми…
28.07.2012
*Стікс — уособлення мороку й жаху;одна з річок Аїду.«Піти на Стікс» — померти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353674
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 29.07.2012
(oduvan4iku)
якою сти́глістю стате́чною духмя́нять
мої липнево пригаса́ючі луги…
змарніли бар-ви
у затінках задумливо-вербових
ховаються од ґедзів корови́…
ще безтілесною –
та вже зглиби́мо-кришталевою габою,
ще не вловимою –
та вже присутньою в передчуттях журбою
запаволо́чилися схили навкруги
затумани́лись срібно-полинами
лобастих пагорбів пригірклі скроні
у лопухів – зшерша́віли долоні
коричневі́ють кінські щавелі́:
у їхніх ро́змислах гніді пасуться коні…
баскі, вітри́стогри́ві й молоді
заплутавсь пасмами дочасний теракот
у донебе́сній(!) груші-дички кроні:
у пору зрілості осмислено ввіхо́дять
мої прадавні недото́ркані луги́…
у гу́щаві наплу́тано-зеленій,
багря́нить цнотою
безплідний виноград дівочий
(...плоди - наступники любовної жаги́ ) -
о, Боже! – очі...
які блакитно-незбагненні очі!
усміхнено-осяяно-пророчі
звели до янголів
*петрові батоги…
27.07.2012́́́́
*петрові батоги – цикорій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2012
четверта, п`ятдесят чотири –
і ні секунди мінус-плюс…
це Той, Хто Любить Мене Щиро
ефірним
ароматом миру
краєчків
вій моїх торкнувсь,
обравши мить – римо́вану,
ритмічно-акценто́вану,
котрої са́ме
нині на світанні
я со́лодко і за́тишно
проснусь…
заради погляду мого́
найпершого,
спросо́нного,
здивовано щасливо-го! –
узяв насичену із помаранча стружку,
поклав жовтогарячою каймою
на східнім видноколі світло-смужку…
прокиньсь… проснись…
глянь у вікно і стиха осміхнись
...стріпнула віями сьогодні до схід сонця
і справді осміхнулася заледь Йому –
Тому,
Хто Любить Щиро…
з-під ковдри, спонад подушо́к,
дістав мене, як любе немовля!
дбайливо загорнув
у невловимі зором крила:
на дотик –
лагідний і невагомий білий шовк,
на відчуття –
Нечаяної Радості небесна світла сила…
ми бачили
удвох
здаля
як прокидається непо́спіхом Земля!
ворушаться
і потяга́ються зо сну поля…
як ластів`я у сховку крильця розправля,
як осідає на траву роса,
до верб і мальв
назад висотується з сутінків краса…
…мого життя римує,
осяває,
виразно акцентує кожну мить
Той,
Хто Мене відда́вна знає,
хто мене справді Щиро
Лю-бить…
24.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
гупають яблука
глухо
і лунко
у саду нічному,
місяцем уповні́
містично осяяні…
ніби ходить там хтось
неприкаяний…
ніби хоче сказати мені
вві сні
про самотню столітню втому…
ходить, ходить…
шукає і не знаходить
сте́жки у траві додому –
до дверей! до клямки! до рідної хати…
хоче
свою невідступну втому
із плечей пониклих здійняти
і на лаві укласти – приспа́ти…
гуп-гуп…
прокинуся,
гляну по́зирцем у вікно –
по́рожньо,
нікого не вид-но…
принишкне від погляду,
зачаї́ться
і знов рушає:
гуп-гуп…
так… безнадій-но
…про щось же гупають яблука за вікном…
ні-ні, не знаю…
домнешта старенька моя достигає,
літо минає
літ-то...
літо:
життя прожито,
а пари серцю
немає…
видно, гу́пає десь
по чужих садках –
мене
шукає
16.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012
злетілись зірки
до боввана-комина на хвилинку,
як метелики
до живокоста
синього –
роєм…
до одного
додати одну –
поза зошитом у клітинку –
не достеменно
двоє…
а
ранку пізнього
у високості,
вигоріло-злинялій од спеки –
порожні хмари
до пори, до строку
душно
мовчать:
запрягати й сідлати повітряні
висхідні потоки –
невагомі лелеки
літоростих вчать
лелечат…
невидима,
невідчутна,
прийдешня колись іще прохолода
засохлим
вербовим котиком
торкнулась
поверхні води…
скоро вересень
назавжди
15.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2012
(Лесі Геник)
сьогодні
луги мої пахнуть
некошеними
прив`яленими «на пні»
сіна́ми
і гречаною кашею
з пряженим
у печі молоком…
спека
тремтить понад схилами
невловимим
прозоро-блакитнуватим димком…
так і хочеться:
до дрібноти
змаліти,
оселитися
між пелюсток
невибагливо-ситцевих
лугових квіток
чи,
розкинувши руки, впасти
й розбитися…
закотитися
поміж трав доплі́чних
правічних
безслідно зникнути…
поєднатися
з ду́хами
луговими
чистими –
невелеречистими
і більше
ні з ким не знатися…
не йти
і не вертатися,
не зарікатися-одрікатися
…у при́хисток мій
під грушею-дичкою –
метеличок теракотовий
прилетів,
на передпліччя
літньо-оголене
делікатно всів:
Хто ти!..
гостю мій несподіваний –
помаранчево-теракотовий!..
розпорядник тутешніх життів?..
щось
сказати хотів?...
30.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
ранок
вусиком винограду
нао́сліп
спинається на віконце,
півнем сусідським
підхри́пуватим
задьо́ристо ноту бере,
промінцевими
пальчиками рожевими
вії́нки сонні перебира:
прокидайся, людино,
вставати пора!
онде у лісі
перезріває малина…
до куща жоржини
підбирається блекота…
а найперше –
час годувати! не гаючись
нестерпно за ніч зголоднілого
ліниво-рудого кота
13.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2012
заростають
споришем зеленим
пишним!
теплі ще
живі сліди…
мальва
на дорогу мовчки
вийшла –
китицями
вквітчано киває –
з-поза вигину дороги
виглядає:
«Де ти?.. Де ти…»
той,
кого немає…
той,
кого не буде й не було…
стежка
споришами зацвітає…
життєпишне молоде зело
в схованках смарагдових ховає
напівстерті
ще живі сліди…
вже ніхто
нікого не чекає:
інше Сонце,
інший білий світ…
тільки вперті
самовільні погляди
раз по разу
потайки втікають
до штахетяних прозірчастих воріт…
там ночами –
ревно і невтішно
янгол падший,
янгол грішний,
витонченотілий,
білий,
обезкрилий,
споришами навмання блукає,
щось
шукає…
залиши й покинь,
мій милий,
янголе безкрилий,
те, чого у темряві шукаєш,
тут, у споришах,
не загубили…
27.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2012
«…не рассказывай
ни о чем из прошлого...»
(Сергей Трофимов)
минулого
НЕ! закопане тіло –
роками гнило…
розклалося
і ядом трупним
майбутнє
на смерть отруїло
занадто
бридка й натуральна?
некрофілія моральна...
27.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2012
сидиш
скромненько
у куточку –
на по́кутті:
сміються очки…
бро́вки, як шнурочки…
такий… возне́сений!
такий коханий,
недорівня́ний –
ні з ким недорівня́ний у житті!
такий
поблажливо красивий –
божок спесивий.
а я перед тобою:
не на кри́лах,
не на колінах,
не ни́цьма навіть –
на одкритих ранах!
нажи́во-рваних,
незажива́них,
неви́гойних –
НЕ!співчува́них…
сидиш на покутті:
такий ласка́вий,
такий лукавий,
премно́голи́кий…
према́рносла́вий…
кумирцю мій!
мій любий ідоло́ньку…
одкрий долоньку –
візьми, зімни
і викинь додоло́ньку
мою душо́ньку…
а я!..
понад твоєю головою –
довершеністю пихи і краси –
проз вишиті журбою обруси,
проз сльо-зи,
дивлюся у куточок:
там колись висі́ли
намо́лені домашні образи́ –
й леле́чу!
до порожнечі:
- ...помилуй і спаси…
25.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2012
луги́ мої!
пахнуть меда́ми:
оксами́тово-барито́нно-
бджоли́но-мажо́рно гудуть…
щемлять галогра́мно
прудконогими тенора́ми…
басують по́части
густо-поважно джмелями,
корів перестигло-молочних!
заради розваги пасуть
хилитають
розвітрено-димко-подібним колоссям
неприборканих диких трав
яв…
а так ніби й прав!
не здалося – то еспарце́т!
вирвався
із колориту тоні́в
жовто-біло-зелено-
приглушених –
як
акрило-насичений фіолето-фальцет…
…невловимі
на́тяки м`яти:
так солодко…
хочеться спати…
піском гарячим
незрячим
відтирає од себе стежка
змарнілі чиїсь сліди,
молодим вужиком
стрімко звивається попід вербами –
до води…
десь
невидимо
форкнув кінь,
ширя́
безшелесно надтрав`ям
великої пташки
тінь…
ні людей –
ні сміття.
Буяй!
мезозойськими схилами пагорбів
медово-незмінне
лугове́ Життя!
24.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2012
завтра
Сонце зійде,
хоч ніхто вже його
не розбудить…
те, що було – відбуло
і не буде.
такі переміни дрібні –
але незворотні…
непомітно
змінився світ,
коли Сонце сідало
сьогодні.
втрати…
треба лягати спати…
вмовк
вогнекрилий глашатай:
інше Сонце завтра зійде –
і до цього треба звикати.
світає…
як же навчитися,
не журитись за тим, що цвіло й відцвіло,
а втішатися з того,
що Зараз і Тут
зацвітає…
21.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2012
у пиріжків із вишнями -
вогняне лоно,
темно-червоне…
солодке, духмяне…
бажане і жада́не...
одного з`їси – ще два захочеш:
борошно
і заквас-ка –
прадавнє
чародійство жіноче…
18.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2012
вийшла стежка
від мого ґанку
на світанку
одягла
з маками вишиванку
зачепив
горобець крилом
за фіранку…
загула
мосяжна бджола
у горіховім дзбанку
сумувала
прив`яла трава
у покосах
стежка пі́дтюпцем
стернями йшла
боса
недови́спаний
вітерець
в ко́сах
вийшла стежка
за край села
і побіг-ла
поспіхом
поміж сосен
десь за лісом
рі́зьбленим
з виднокраю
спиниться
під берізкою –
виглядає…
заросила росами
всю спідницю…
чого ходиш босою?
чом
не спиться…
18.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2012
погладила
кота супроти шерсті –
з випадку, не зо зла…
і вся любов його велика,
як шило із мішка,
поліз-ла…
куди й подівся
напівсонний мій «мурлика»!..
за мить їдну
спізнала всю ікласту вдачу!
сиджу –
покусана й подерта,
як газета,
закинута до клітки шимпанзе, --
і жалібно тихенько плачу…
життя –
байдужим слимаком кудись повзе
чемненько вибачаюсь,
любий пане –
мій котику коханий…
ти все забудеш,
я все пробачу:
і знов загоїться
любов наша
котяча…
17.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2012
дві металевих стрічки –
назустрічно заточених,
з двома кружечками
для пальців,
і посере́дині – гвіздочок…
протистоять
загострені штабки́
одна одній –
і, волею Руки, –
все покремса́ють
і поріжуть на шматки.
на ганчірки́ !
а от гвіздочок…
він – посередині:
рівновіддалений
від пристрастей земних,
навіть не дивиться на них…
смішних…
такі нові,
такі блискучі ножиці…
у необачній
самовпевненій руці
можуть позбавити людину –
безневинну!
щедрості…
відвертості…
само-безгрішності!
16.06.2912
(*вважаю за потрібне наголосити -- ці "речі" нікого конкретно не стосуються... якщо тут є о`брази, то вони -- збірні... і не обов"язково з власного досвіду... з шануванням -- В.С.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2012
ніхто не кращий
і не згірший серед нас:
всім однако́во світить Сонце,
дощі
на всіх, без винятків, ідуть…
хіба – закохані! –
Єдині! і найкращі в світі –
одне для одного…
і жодних дорівнянь
цим двом не треба –
чи хто дорівнює до чого
Сонце й Небо?..
питання
у особистім вподоба́нні.
а в коханні –
шкідливі
й недоречні дорівняння…
із попередніми зразками
дорівнюючи того, кого любиш, –
ти, власними руками і думками,
понищуєш усе
живе!
що сієш –
сам же необачно й губиш!
не розумієш?
дорівнювати чашку з молоком
до схожої, з якої вчора пив вино, –
це все одно…
як тільки ти
прикинув пильним оком,
що спільного
у цій сосні,
що виросла високо
й одиноко,
з тією,
що росла колись
за рогом твого дому:
в чомусь – така,
а в чомусь – не така…
а втім – сосна, воно і є сосна…
тобі про неї – все давно відомо…
знай!
ти уподібнився до трунаря
у фаховій його любові!
трунар,
побачивши людину –
в умі,
одразу ж прикида,
скільки піде
на її зріст і обсяг – дощок соснових…
а,
опинившись у сосновому бору,
береться рахувати –
це скільки ж трун
і для скількох мерців
з цих сосен
можна б назбивати
…або до гробаря,
що розбиває
у власному горо́ді
землю під грядки́:
два з половиною на півтора – це під капусту…
два з половиною на півтора – під огірки
і обрізає по периметру лопатою,
наче збирається
і в глиб
«на півтора»
копати…
15.06.2012
(*вважаю за потрібне наголосити -- ці "речі" нікого конкретно не стосуються... якщо тут є о`брази, то вони -- збірні... і не обов"язково з власного досвіду... з шануванням -- В.С.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2012
невігласе!
ти взявся за живе,
не поховавши в серці мертвого!
хочеш вливати молоде вино
в міхи зотлілі?
так чинять люди зла.
бо,
намагаючись ввіпхнути
усопшу тінь
у храм живої плоті,
ти душу поневолюєш людську,
щоб оселити мертвого свого!
чи відаєш, що чиниш?
чи знаєш ти,
що це брудна магічна дія –
підселе́нство!
це все одно,
як ніби ти живого,
який тобі ні в чім не завинив,
закопуєш живцем в чужу могилу.
якщо не маєш мудрості і знань,
щоб душу вмерлого
(чи недолюблено – недозабутого…)
з любові – одпустити,
то сядь у темряві свого підпілля,
вчепившись у невільника свого,
невидимого і нещасного,
й сиди:
ані себе, ані його
не одпускаючи
до Світла…
дізнайся!
так чинять – люди зла
а ти –
так не чини…
очистись перед таїнством любові,
як перед сповіддю –
і причастишся Світлом,
і наречену
Світлом причастиш…
омийся серцем!
і слізьми –
бо так струмки
весною омивають землю
од всякого непо́трібу минулого
і снігу,
що вчасно не розтанув…
15.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344152
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.06.2012
самотнє
і старе гніздо лелече
чекало щастя
з неба –
і знайшло:
коли дрімало ще в бруньках зело –
здалека
прошнурувалися
з помежи хмар лелеки
і пелюстками
зсіли на село…
в гнізді старому
зазоріла знов
турбота, лагідність,
непоказна любов…
радіє затишно
старе гніздо лелече –
світає ранками,
вербовим котиком,
як пензликом,
малює в чистім небі
зорівечір…
все до ладу́, усе до часу:
початок червня –
а вже двоє лелечат
боки
гнізду старому
крильцями лоскочуть…
ще тиждень, два –
і двійко малечат
у небі крилами
невміло затріпочуть –
батьки-лелеки
триматись
на крилі навчать…
і гідно
поведуть у вирій
своїх
окріплих вчасно лелечат…
усе до часу.
…а наше літо –
у бур`янах намарне одцвіло:
ми запізнились –
наші лелечата
уже не встигнуть стати на крило:
було цвітіння –
плоду
не дало
15.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2012
Великий Де
за Потреби,
нам непідзвітної, –
зводить
і розводить людей…
відповідно:
…без волі Божої –
волосина жодна
нікому
з голови не впаде…
отаке
відмінних систем
споріднене бачення.
деталі –
не мають значення
14.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2012
на схилі пагорба
хмарами –
чебреці…
простота
і вишуканість лілова -
купаються промені
вра́нішні,
як у пря́женому молоці,
у не́-показній
запашній
чебрецевій любові…
на гребені –
на біло-блакитному тлі
молода
велика
чорно-ряба корова…
символом!
перетікання енергії
сонячної
через траву в молоко – стоїть…
достеменно відточені
лінії
і пропорції тіла її…
щемлять у травах,
у різноцвітті – коники
стрибунці…
як рана, що гоїться…
рвана рана
у пів серця…
смішний вітерець
лоскоче корову за вухом –
забула корова про пашу:
як ідеально порожня
арійсько-трипільська чаша
насторожено дослухається…
мудрість нечутну
ввічливо слуха…
все тут –
куди лиш погляд
звернеться чи упаде́,
вільно росте
і саме для себе цвіте -
повнокровне і молоде!
ні пристрастей, ні суєти…
ані слова
поруч
із реп`яхом рожево-ліловим
замість ґудзика у петлиці,
приліг,
на мить земну - відпочи-ти
Всюдисущий Великий Де...
14.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343887
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.06.2012
Моя дорога -
стежка в лузі:
мені -
ні з ким не по доро-зі...
12.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2012
напруга –
сягає
межі
сягає
краю
вечір
розправився
з днем:
у небі
і
заре́берній порожнечі –
вогнем
обманом
точені бритво-ножі –
чужі!
скоро –
ворон…
напруга –
плазмо-дуга…
повітря
розбилось:
молекули…
електрони…
іони –
напруга!
проводить струм
друга…
плазмо-дуга…
ми…
у стані
плаз-ми!
четвертої форми речовини –
із чиєї
вини?
11.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2012
йшли лісом двоє –
Інтуїція з Розсудком.
аж дивляться –
із під трухлявої колоди
так, ніби вогничок живий
зоріє…
спинились,
бо обом цікаво стало:
чи справді диво,
чи, бува, здалося?
Розсудок рушив
до трухлявої колоди –
йому
за край плаща
вхопилась Інтуїція:
«Не йди…
туди…
там – щось недобре…»
«Чого б то? я маю знати
звідки там вогонь…»
«Не треба знати те,
чого не треба
знати…»
Розсудок подививсь на неї пильно,
заледь зневажливо,
вона знітилась…
Пішов.
Підходить упритул –
аж там
чарівна скринька…
відкрите віко –
переливаються і сяють діаманти!
смарагди манять глибиною…
рубіни,
золоті прикраси
відбірні перли естетично обрамляють…
десь з дОбра пригоршня
чудес тих самоцвітних
уже й під скринькою в траві –
не помістились…
«Тут скарб! -- зрадів Розсудок, --
пощастило!...
і дітям, і онукам стане…»
і нахилився взяти скриньку.
«А не бери!
і навіть не торкайся…
тут щось лихе!» --
собою заступила
Розсудкові до скарбу підступ
Інтуїція.
«Чи ти здуріла?
одійди!»
«…ні, не бери!»
Розсудок трохи повагався,
тоді сказав: «Ходімо..»
(задумав потім повернутися,
без неї…)
пішли обоє стежкою своєю.
за кілька кроків
Розсудок зупинивсь і оглянувся:
а замість скриньки
із самоцвітами –
клубок гадюк отруйних
в`ється…
«Це неможливо, --
вирішив Розсудок, --
як ти вгадала?..»
«Не знаю… інтуїція, мабуть…»
чи варто знати те, чого не варто знати?..
це так у казці,
а в житті живому
Розсудок не почув би Інтуїції,
яка й сама не знає
звідки знає…
10.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2012
уже в самому слові –
засторо́га…
отак, не додивившись за собою,
і не помітивши,
втрапляєш у полон…
Хтось!
або щось яскраве
«захопить» душу,
щоби добровільно
у пастку замани́ти
(цікаво,
чужомовні: «вос-хищенье»
і «восторг» -
про те ж, по суті…)
клітка!
у клітці тій, щоправда,
відкриті дверці –
хочеш? іди на волю…
позбувай…
а вчасно не піде́ш –
зачиняться дверцята,
і клітка
ґратами зростеться …
тоді
захоплення
переметнеться в одержимість
а там вже – не відпросиш,
не відмолиш:
екзорцизм
07.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2012
я вожак
я хижак
я веду за собою первісну зграю
я за кожного
я за всіх –
і найкволі́ших своїх –
головою відповідаю!
я небезпеку найменшу –
чимось,
ужи́вленим
за мечови́дною кісткою –
відчуваю…
задля́
виживання зграї
рішуче стану до бою –
без вагань
ризикну собою:
кожен у групі моїй –
довго і сито живи!
не підходь!
і не дивися у нашу сторону
шаблезубі тигри,
спритні левиці, могутні леви́ !
я оком і носом побачу,
вухом і шкірою вчую,
здогада́ю…
підповзу гадом,
соколом долечу!
і вполюю
заради зграї
найнедоступнішу дичину́
…щоб якось,
погожого ранку,
на самім
вразливім краю
сторожко́го сну,
увійшла
зблизька стріла
у засмаглу мою,
од своїх - неприкриту, спи-ну.
08.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2012
додому вернулась
з такого страшного і темного бору!
три роки шукала
загублену стежку до рідного двору…
блукала
у чужому бору:
боялася – на чужині вмру.
як передати
у серці зотлілому свято?!
…ніби воскресли,
у тілах і в любові,
ріднесенькі мама і тато!
і наша кохана
старенька,
під житньою стріхою,
хата…
мама
сіяла жито у нас на горо́ді,
снопи в`язала…
мені
співала пісні́,
а тато
власнору́ч
вшива́в нашу хату:
до́мцю моя! домови́нко…
біла моя пелюстинко!
цілує одвірки й пороги
твоя необачна доця –
розка́яни-ця!
у зловісних ворожих борах
безталанна
блукалиця…
трави мої! квітки!
полини́ і люби́стки –
як же я вас люблю!
хоч до вас
голову прихилю –
смачно і вічно
посплю…
…вишні мої, вишні!
заколисані зради колишні
…запахущі мої чебреці!
цілющі і безборонні,
кращу долю
віщуєте по руці,
і, як мама,
тихенько цілуєте в скроні…
07.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2012
двоє
несуть у ряднині щось важке,
за два кінці́ вчепився у ряднину
кожен ...
то важче буде тому з них,
хто ростом нижчий:
вага бездумна,
але Центр Ваги –
рухомий
і завжди прагне
ближче до землі…
тягар завжди впаде на плечі тому,
хто підставляє плечі під тягар…
турбота –
уміння «вирівнятись»,
розділивши ношу
на двох –
по рі́вну…
відомо:
шлюб –
це два воли в ярмі одному,
що спільно тягнуть плуга
чи підводу з сіллю…
якщо один із них недотяга́є,
то другому –
удвічі важче жити…
06.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2012
МОРЕ
…пестило береги
забавлялось порожніми мушлями
полірувало й обточувало камінці…
вітер
необачно пожартував
усе
летить шкереберть –
не скоро вляжеться буря!
перечікує у безпеці
Вітер
Водо! знай межі!
Божа Заповідь –
Береги…
ЗАКОНОДАВЕЦЬ МОД
зотлілих…
04.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2012
НЕ ХОККУ
у жодному разі
форма – майстерність
форма і зміст – довершеність
Істина – понад усе
Творчість
ПОРА
і на лівому березі по́суха,
і на правому березі град:
як не кинь – усе клин…
усе невлад, невпопад
суцільний клубок присосок
і щупалець суєти
Розведемо мости
СЕРЦЕМ ЗРЯЧИМ
сказала мама:
«…такою ти вже, Валю, й подерешся...»
такою і "дерусь"*
Слухняність
ДО ЯНГОЛА
мій янголе!
коли ти відлітаєш в емпіреї,
тобі здається,
що я отак сиджу біля відкритого віконця,
дивлюсь на зорі і тебе чекаю…
я виживаю!
і не дивуйся,
якщо одного разу
вікно моє
знайдеш забитим
Навхрест…
ТУРБОТА
гарчить і завиває бензопилка –
голодний вовк…
червонопа́щі
з тріском поглинають живі верхівки і гілки
кострища
людина доглядає ліс…
01.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2012
КУТ ЗОРУ
цікаво – не на екрані,
а у вікні…
гілка абрикоса
небо
Повільні пори року і доби
ПОВОРОТИ
найбільші і найпихатіші у парнику́
стають найменшими і найкволішими під сонцем
Закоренілість
СОФІТИ
сороки помічають, що блищить,
а Сонце світить – звично і щодня:
така банальність
31.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2012
СВЯТОШІ
сердитий і суворий пастор
всіх без розбору посилає
до Письма Святого...
а, може, кожного б – за руку лагідно…
чи на долонях серця?..
Самосвятство
БІЛИЙ ВАЛЬС
чом плачуть заміжні жінки на весіллі,
коли наречена в білім
танцює з коханим нарЕченим
свій невагомий вальс?
сльози горохом… закушений німо рот…
ніхто їхніх сліз не бачить...
за чимось
плачуть
АМБІЦІЇ
висимо над прірвою,
кожен гойдається на нетривкій павутині –
і ліктями одне одного,
й іклами…
вітер
пташка бриє крилом
30.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2012
ВРАНЦІ
ліс
розливає по бочка́х дубових
зелене молоде вино.
зозуля
у підрахунках збилася давно…
Не-витоптано
ПРОЦЕС
«великого вибуху» таки не було:
все «тверде» виникло,
як із сметани масло…
Вібрації
ПИТАННЯ
у нас все добре –
чом же ми не разом?..
Звички
ДОВГА РОЗЛУКА
давно пішов і не вернувся дощ
земля стужавіла
Чекання
великі краплі
пристрасно вдаряються об землю
і розбиваються об заскорузлу твердь
земля стужавіла…
Образа
28.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2012
ЗАХОДИТЬ СОНЦЕ
всі кольори, відтінки, півтони і сутінки Вогню
на небо вилились з-за того краю лісу
дванадцятеро слухають Учителя
жар жевріє, згасаючи,
досмажується без уваги риба…
Вечір.
«ПРЕСТОЛ ВСЕВИШНЬОГО»
латиницею
дві короткі букви «V»
наших імен накреслюють початки.
ми – W…
Кассіопея
ПЕЛЮСТКИ ЗА ВІТРОМ
люблю-люблю,
люблю-люблю-люблю…
дрібні плоди де загусте цвітіння…
27.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2012