| Сторінки (10/980): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
зір у мене слабкий…
і люди здаються –
схожими на зірки́:
привабливо-романтичні,
поки на відстані,
при наближенні –
розпливчасті і холод-ні…
ні…
на відстані
випро́станої руки –
зірки
23.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2013
довго –
більше десятка літ
(…од її пло́та і од її воріт
не зали́шилось і пам`яття́…) –
змагалася
невеличка покинута хата,
за право своє – існувати,
у спориша́х обІйстя
чоти́рику́то стояти…
ловити шибка́ми
сліпува́тими
сонячні-місячні промінці́
і у крону клена –
то безлисту, а то зелену –
золотих і срібних «зайці́в»
запускати…
на трубі-ко́мині –
у на́строї вітряні́ –
полонези-ноктюрни
грати…
заради втіхи,
прозі́рчастим
капеже́м із-під стріхи
на весну́ гадати –
си́тцево і суко́нно,
двері-на́встіж-віко́нно-одкри́то –
жити…
доокру́ж при́зьби
пе́стити і лелі́яти квіти…
така
природна Воля кожної Су-ті –
залишатися у Бутті…
невеличка хатина та –
людьми покинута,
себе стерегла,
у руїни відсто́ювала
із, самій здавалося їй,
надмі́рною силою:
хоч
руйнувалась пома́лу, але –
залишалася гідно красивою…
холод-спека, дощі-вітри́-хмари,
як москалі-тата́ри,
розтрі́скували-розколу́пували,
облу́щували до ребе́р
біле колись її тіло,
тепер,
пташками-людьми покинуте –
облу́плено-потемні́ле…
щоразу, мимо йдучи,
думала я: тримайся…
може, знайдуться люди
і щасно усе буде…
але –
що́ мої співчутливі думки́…
їй би – круто замішаної гли́нки!
свіжо-га́шеного вапе́нця –
раділа б тоді віка́ми
усіма
білими чотирма
бока́ми – до сонця...
…напризволя́ще покинута
хатина та
спроквола́ розсувалася,
але не здавалася,
поки живий був дах…
та услід за прова́леним да́хом –
зусилля пішли прахом…
навіть коли вже попа́дали сті́ни –
ще трималася на стовпа́х,
як на ми́лицях…
довго билася
у агонії…
врешті, під купою дра́нки і глини –
зникли її,
давно здичаві́лі дрібні арґо́нії…
у розхри́станому обІйсті –
сама руїна:
чи не сниться де́сь там,
кому́сь там, у якомусь чужому далекому місті –
блискавкою пронизана
батькова-материна раїна*…
...символічним здається мені,
що уперто стоять – не рухнули спільно із хатою,
двері – колись вхідні́…
міцно за́мкнені –
стережуть останнє своє – поро́га,
він, старе́чий, хранить
дорогі і па́м`ятні
сліди і до́тики босоногі…
трагі-комедії любить життя:
ко́мин-труба
випа́дком упав – горизонтально-стро́го
і заліг у купі рештків-сміття́,
як ствол гармати –
же́рлом промо́висто наці́лився на дорогу –
минуле чиєсь захищати,
чи гостей довгожданих стрічати?..
не все прощається… і не всіма…
я́дер, правда, таких нема,
щоб із труби-гармати
у байдужість людську
ціля́ти…
…прощавай, хато
біла,
сестро́ моя –
із глини вийшла...
так само я
22.11.2013
*раїна - пірамідальна тополя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2013
ніч
Возом Великим
у двір заїжджає –
по
вершині ши́ферній
старого мо́го хліва-сараю…
по вузенькому гре́беню,
гострому стрімчаку́
по
хвилястих ска́тів-плато́ -
сти́ку
придивляюся: ні… зато́чує…
вза́токи Возом у двір здає́,
ди́шло, наче шию гуса́чу, круто
ви́гнуто…
і дишлом, ніби стерно́м, – ві́ссю
задніх коліс –
управляє…
треба ж… робота майстерна яка…
мов на дорожну смугу - призе́млення літака
…цікава у ночі із Возом гра,
наче кіно…
завтра
знов
повільно дивитимусь у вікно…
…що не кажи,
замислова́та виходить «картин-ка»:
у небі над нами – порожній Великий Віз –
без ко́ней і Візника́…
20.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
со́мна́мбули –
невільники по́вні,
нічні блука́льці – ловці́
ілюзорних райдуг,
примру́жено-глауко́мних:
во́дить на манівці
неви́дима сила –
і до нас води́ла...
шо́ри, оброть, батіг, вуди́ла…
маре́вна сила,
непевні слова нав`язує і нани́зує:
не дивись угору,
не глянь дони́зу –
ступай одчайду́шно
по гнилому даху-карнизу,
а осту́пишся –
воля твоя така,
ви́щерблена і крихка́…
ви́дива, міражі…
пото́птані о́рдами хра́ми –
сухо лу́зкають під ногами
слів оскве́рнених вітраж́і…
ле́за, грані, кинджали-ножі,
у табакерці се́рця –
клубками
змії-вужі…
розта́нули,
розчини́лися у колоїдному молоці́
правдолю́бці і правдоно́сці:
ша! глаша́таї, тихо…
буди́ти сомнамбул – і вам, і їм же самим на лихо!
сіль землі
зникла у мо́році,
у тума́нному розчинилася молоці́:
ведуть до прірви упевнено
сліпців – сліпці…
…а ви́дасть себе
випадково який зря́чий –
кри́кне,
що па́губу спільну бачить,
за мить і зникне –
у золотій чи у залізній клітці,
зо свинцево-обтічною кулькою в серці,
чи у скроні:
зрячі серед сліпців –
небезпечні і безборо́нні…
Слово –
доспі́хи лицарські із Вогню і Криці,
маяк…
сві́тла стру́мінь двосі́чний,
ключ дові́чний
у джерельній крини́ці…
Поет -
*вежа сторожова́ !
під ногами – землі́ основа,
ореолом Сонця уві́нчана голова́…
неприборкана сила
се́рця навстіж одкри́того –
Слово-си́стола!
правди градом
по «гранях гранітних»
голі́в
і «котлетами заяло́жених» роті́в кори́тах…
у результаті?
ізловчи́лися та́ті
сліпі-підслі́пуваті –
на дрібні мутнова́ті напівслівця́:
благородний звір – сам іде на ловця…
…і поси́палися
на противагу Слову –
слова́, слова, слова,
сла́ва…
чіпка і лукава,
поло́ва…
отруйні заздрощі – си́тява похвала́:
му́скусно ляскають
у спітн́ілі липкі́ долоні –
не пробира́є? не пробива?..
лицар ду́ха, кажете… зрячий?
ну, побачимо – чи побачить…
«…лицарю, вам сюди, сюди…
обере́жненько, тут у нас бутафорські схо́ди…
усього три умовні сходи́нки…
ведуть до спальні…
там чекають на вас рю́шики, і про́стині-фіранки́,
як зимо́ві ра́нки
на Евересті – хрумкі-крохма́льні…
сюди, сюди – у будуар:
такому достойному лицарю –
по достоїнсту щедрий дар…
…там на ві́кнах – скла́дчасті плю́ші
і шовки́ неваго́мо-прозорі,
ну, і яка вам різни́ця,
чи запа́лює десь там і хтось там – зорі і душі?..
заплю́щуйте очі – вам насни́ться…
…а ще там, на столику –
(заува́жили то́нкощ ампір-есте́тики
грифо́но-но́гого слоноко́стого сто́лика?..) –
під вуале́ткою – пістоле́тик,
у пістолетику – ку́ль-ка…
пахне мускусом?.. у по́тиску липнуть доло́ні?...
не зважайте – у вас же таке
висо́ке
і світлоно́сне чоло́…
і симпатично-наївна ви́ямочка на скро́ні…»
18.11.2013
*вежа сторожова́ - тут у прямому смислі, споруда, висока башта, до будь якої організації-секти вжитий вислів стосунку не має (а)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2013
...трохи смішним здається
накре́слення букви «я» –
Кирила-Мефодія
випадко́ва іронія-самоіроні-я?..
чи підкинута кимось пото́му "купю́ра" -
для нас,
продумана хитро "редакція":
там, де було від Початку "Аз" -
упосліджено стало "я"...
літера «я» – розмісти́лася у абетці
у само́му майже кінці́ –
порожній круже́чок на па́личці,
наче бу́льбашка мильна – на соломи́нці…
і – уперто ви́ставлена «друга ніжка»:
така якась… по дитячому показна́,
демонстративна,
як у рюшах крохма́лених чоловіча маніжка…
самовпевнена, егоцентрична «ніжка» ця
нагадує щойно народженого баранця́,
що підвестись уперто спина́ється –
та но́ги, на м`якеньких іще ра́тицях
(чи копитцях?..) -
сли́зькаються…
од напруги тремтять – роз`їжджаються…
15.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2013
розкинув ши́роко руки
пліт –
ловить останні вербові листки,
що пу́рхають мимо воріт,
заклопо́тано, як сини́чки…
чи, із далекого ирію,
ластівки́…
непосидю́чі
хре́стички чорні,
гомінкі́ і прово́рні…
за плотом не заховатися,
авоською не піймати:
жбурляє вітер у вікна ха́ти
чорні хре́стички –
дві,
перекреслені одна о́дною, па́лички –
символічні взає́мо-пере́тинки…
останні листки́,
синички і ластівки́…
дошку́льні на́тяки – печальні думки:
люди –
скрізь і усюди –
люди…
і ні́куди йти
одійди,
чужої підступності мо́рок:
умерла в сорок…
виніс мене… вивів за руку –
не одпусти!
це пізня осінь
по вологому бру́ку
пише чорні хрести…
14.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2013
налашту́ю Всесвіт
на пасте́ль –
м`яко-ніжно-стри́мані
ла́гідні тони́ :
ві́дсвітом розми́того
трав`яно́го
з відчуття́м небе́сного –
синьо-голубого
проникають пли́нно
спо́глядно-глиби́нно
через ясно-жовту
пластику пустель…
Усесвіт – пастель…
…налаштую Всесвіт на акварель:
на дові́льно ламану лінію, безли́сто-осі́нню, –
почеплю́, як сливу…
одійду́ – поди́влюся, оціню́ :
який же красивий!
…без причин і ро́здумів – серцем навмання́
зміню́ темп і ритміку ди́хання:
нині
Усесвіт, як слива – ви́вірено-обті́чний,
окру́гло-продовгува́то-логічний,
урівнова́жено-гармоні́чний
а колір! – терако́т із бузино́ю…
основних – синього і червоного
філігра́нна пропорція,
терпеливо і делікатно ді́брана мною…
пове́рху сливку-Усесвіт –
оздобимо голубим,
чисто-прозорим,
як наче заго́рнемо у шмати́нку неба –
і не розпи́туй мене,
чому голубий,
так-но торкне́шся – зник-не…
розтане, як дим чи вода,
і не залишить на пальцях сліда́ – так треба…
голубий пове́рху – зорова́ ілюзія…
як і ти, як і я…
пізній романтик твій листопа́д-менестрель:
сьогодні Усесвіт для тебе
у маля́рській техніці – акварель…
а завтра, можливо,
поздира́є вітер оці шпалери,
прозоро-красиві,
принципово
переосми́слить дизайн…
і я напишу тобі іншу казку,
скажімо –
«Усесвіт-гри́зайль…»
…сиджу наверху́ – на даху́,
на коньку́…
у обні́мку із ко́мином –
сонце за обрій заходить:
яка глибина́, прозо́рість…
відтінки, су́тінки, кольори!
незбагне́нно красиво виходить…
бери – повтори́
обрій-и́рій…
ну що тут скажеш…
по бла́ту –
відбі́рної са́жі, аби писати
глибокі і теплі
монохро́мні квадрати ночі –
гото́вий надати-підки́нути
знайомець-комин …
але!..
що спільного
несуть у собі лелечі
і джерельні ключі?..
певно, гомін…
гомін…
акварельно-пастельно-гризайлевий
гомін…
пророчий
12.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2013
п`єдестал обмежує про́стір:
два на два
і – цілко́м досить,
більше не треба…
куми́рова кам`яна голова,
навпіл!
розпоро́ти собою дерза́є небо
розбіглися, наче сахнулися,
на відстань безпечну – дере́ва,
не сіється і не проклю́неться усюдисуща трава,
на ребри́сто-квадра́тно-цеме́нтнім,
як ві́ко судме́де́кспертного стола – постаменті,
для задобрення ідола,
фанати складають ритуальні жертви –
квіти:
мусять
повільно-публічно од спра́глої муки – мерти…
неперебо́рна пече́рна потреба –
боятися-поклоня́тися,
на рівні чиїхсь підошов
почува́тися,
дивитися знизу –
цілувати санда́лію, лобиза́ти ризу –
життям залежати од чужого капризу
аби лиш самим не йти,
звіту собі не склада́ти
їсти, жити – а не рости…
вічні інфант-ти
людина –
здібна сказати «ні…», «не…»
розсмію́ся лихому
у личину пихату
і - налякано зник-не
09.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2013
я – темний дух.
я – невагома те́мінь!
як дим…
здійма́юся, як дим,
яду́ч і нелюди́м…
я – дух протесту,
дух неприйняття́
фальшивих злигоднів життя…
я – дух гордині
в людині
я – чад,
що підіймається із аду,
я – ад…
я нездоланна сила –
без влади
я чад горі́ння сірки і смоли,
я – твердь!
і непосту́пливість скали́
я темний дух,
що пнеться вгору:
під сте́лю, під склепі́ння…
я – ні насіння, ні коріння
я – вгору.. вгору…
там! Хтось невидимий,
нечутний
щось нерозбірливе говорить - ні...
про щось мовчить мені,
мовчить –
НЕ вчить…
зове і кличе,
кигиче,
курличе –
плаче?..
…сміється наче –
всміхається
вертається…
я до склепіння приникаю вухом –
всім своїм зором, всім своїм слухом…
я серцевина - альфа і омега - чаду,
що піднімається від аду,
обмацую, обнюхую, об..! – я знайду́ шпари́ну
в склепі́нні – я себе покину:
шукай тоді мене!
…якщо цей плач,
цей сміх…
цей спів згори́ - не промине:
НЕ ОДРЕЧИСЬ МЕНЕ!!!
06.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2013
яко намо́лені прапори́,
полоще-розві́шує осінь
вогкі
листопа́дові ра́нки,
висо́тами неба міряє
потаємні свої глиби́ни – медитати́вне озе́рце…
сьогодні, грою випа́дку, на де́нці
моєї призе́мистої філіжа́нки
зібралася гуща кавова у чіткий
ідеально окре́слений символ – двоєди́не серце…
розлягло́ся
на все порцеля́нове дно –
так і лежить до за́раз
у філіжанці моїй воно…
Хто!..
надіслав мені зра́ння
про любов неча́яну –
із майбутнього послання́ ?...
повідо́млен-ня…
поза сумніви прочита́вся
цей промо́вистий Знак,
але не думала,
що все і насправді станеться – так…
«…на сьогодні у нас любов…» –
іронійна думка метеликом ворухну́лася…
за таких обставин – це і справді було б диво:
любов… така велика… і така ідеально красива…
неймовірно, але несподіване Диво –
справді ста́лося…
наче сон – збуло́ся…
у події реальні вплело́ся,
матеріа-лізува́ло-ся:
чуже зло,
як на скалки́, на дру́зки побите скло,
що стежки мої босі було
рясно засі́яло –
зникло!
Світло!
Любові Божої Світло
у серця́ людей увійшло –
возсія́ло!
у простих
правдивих словах Силу свою яви́ло –
і, як тінь, посоромлено одійшло –
чуже і лукаве зло:
Сонце зійшло!
і за мить
безпорадно пропало,
як сніг торішній, розтало
зача́те людськими неправдами,
і поро́джене ними – зло
за́здрісне і лукаве
Велик Господь!
Неруши́м і Велик Господь
У Любові Його і Славі
...Могущ!
Всюдисущ
……
це – не вимисел,
поки що, може, й не вірш… але чесне сві́дчення,
зізнання́,
Волі Божої я́влення, Його Надихне́ння –
на кору́гвах, серцями намо́лених,
одно́го
осіннього теплого дня…
04.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2013
ми – раби, і чого ще од нас хотіти,
покірні
перед чужим пого́ничем,
як безпорадні діти…
уміємо одкрива́ти і закрива́ти роти́ –
молочко сса-ти…
і... не́ рости
отака наша доля… такий наш уді́л і наді́л –
і ніяких діл…
насмокчемося-обкаляємось,
прийде́ – прибере́:
на ключе́ві хресті́в перелітних
удру́ге за нас
умре
03.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458390
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2013
І
«…то яке там сьогодні у нас число, бароне?.. перше?..»
«…та хоч і десяте…»
«…не десяте, а перше!.. і не треба
нам тут милостиню подавати…
то яке сьогодні у нас число!?.»
«перше…»
«яке?.. голосніше кажіть, хай усі почують...»
«…перше»
«ну, от… і не треба так трагічно, мій любий…
у нас тут, знаєте, і Галілей одрікався…»
ІІ
ваша величносте – Більшість!
ваша величносте – Зграє!
ну,
звичайно ж, сьогодні перше число –
тридцять другого травня – для вас не буває…
…а ти думав, бароне,
що білим воронам
кліто́к не має?
що, може, їх доля, ти́тули, му́ри –
врешті, любов! – оберіга́є…
«…Ка́рле, стань – як усі… не дражни гусей
і не сміши людей –
ну, не надо́вго… прикинь-ся…» –
ото, бароне, і любов уся…
стань таким –
зручни́м, м`яки́м,
брехли́вим-лука́вим…
може, сягнеш дешевої слави?
стань, як ема́левий чайник –
аляпова́то-звичайним,
опа́лубочним, штампо́ваним,
із шлако-блоків муро́ваним,
може, виб`єшся у начальники…
стань! – брехливим-лукавим…
підхва́люй, де треба,
де треба – хвали́ !
на людях дурничок своїх не мели́…
…біле пір`я – Огонь! Вода!
біле пір`я –
непо́тріб, ганчі́р`я…
який там полі́т… яка свобо-да!...
у тебе он Марта – неві́нчана-молода…
які там я́дра, і які там о́лені-коні…
чорна зграя – сі́дало: забор-она на забороні!
МИ – ку́ми-куми́,
ми – її непохи́тність Чорна Ворона…
Марта, Марта… твоя мадонна…
молода
чорна ворона…
«…то яке там сьогодні у нас число, бароне?..»
ІІІ
…на тому, мій любий, і казочка вся:
у них
і Галілео – каявся…
одрікав-ся
03.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2013
одним біда – ві́д ума,
іншим біда – бе́з ума:
людина завжди прагне то́го,
чого́ у неї нема…
а я, роздавши усе,
а найменшенькому - надію,
блаженно всміхаюся і радію:
більше за тимчасовий не́жить –
у цьому світі
ніщо мені не належить…
03.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458240
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.11.2013
…якщо людина
перейде́ боло́том –
то
забрудни́ть собі но́ги
(залежно, звичайно, від того,
наскільки глибоке боло-то…)
людина вимиє ноги
і, окрім досвіду,
у собі́ не залишить нічого
болото ж
бу́де ще довго
услід гойда́тися,
чва́кати і плюватися,
випуска́ти
сі́рководне́ві бульки́ –
тому болота́ - це річки́,
що у собі заму́лили
усі джере́ла й поті́чки –
у ру́сі-ро́звитку зупинили-ся:
у цьому й мораль сеї притчі
вся
03.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2013
*"To err is human, to forgive diviné" -
«Усе минає. І це мине́ »*…
вельмишановний царю Соломоне,
хоч я не Савська… і не цариця,
але осмілюсь долучи́ться:
усе мине́ – і знову повтори́ться…
до́ки людина
в СОБІ причину
своїх трагедій-негара́здів не збагне…
02.11. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2013
дощ
пальчиком теплим льняним –
конопляним?.. –
доторка́є лиця –
йому, непосиді, здається,
що сплю і не чую:
отак-о
потайки забавляється…
льняним… доторкає лиця…
вітер
у кулачок сміється,
паничем-іпомеєю в`ється,
ло́скітно дмухає,
чіпає за кінчики вій –
бешкетнику любий мій…
думає, що сплю і не чую
паничем-іпомеєю в`ється
сон-це!
цілується –
палко й одкрито,
полові́є жито –
хвилями
схилами
у долину
лине –
наввипередки з ялівцем-чебрецем
палко й одкрито
літо-літо!..
квіти
де ти?
рясно-зе́лено-розмаїто
гречка піниться молоком біло,
пахне долина медом…
залишуся тут… посплю…
огорни мене уночі
картатим пледом…
жито… де ти... кручені паничі...*
01.11.2013
*кручені паничі - іпомея
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2013
ранім-ранком,
стежкою
у старому лісі:
все –
у росі́
проз ла́пи сосно́ві – сонце…
промені – під го́стрим кутом:
кожна кра́пелька сяє щирим золотом…
сяє!
присутність Духа Святого
явля́є,
Світло! - фокусу́є і розплітає
на прозі́рчасті кольори́ – діамантом…
ранком,
у травневому лісі –
світлозву́ками
сонце грає в росі:
гармонійні акорди і гами
веселкою
семистру́нною
бринять розси́пчасто під ногами…
ранкова роса -
природний о́сад...
і нічого дивного:
взаємодії
тепла і холоду конденсат...
уважно якщо ж придиви́ться,
увібрати її
проз довірливо-навстіж одкриті зіниці –
проя́вить себе
вселенської Єдності пли́нна Краса
і Відпові́дностей таємни́ці:
людство –
на поверхні планети – роса,
сві́тлому́зика –
гама кольоро́воголо́са…
і кожна окрема краплинка –
вбирає і відбиває
Істину Божу,
під - самій тільки їй одній -
власти́вим куто́м,
і сяє-звучить
у Гармонії – щирим золо-том,
мі́ниться і ряхти́ть
неповторно огра́неним
діамантом…
……..
ні,
я – не вчитель, не філософ, не маста́к…
можливо – не поет… різномані́тності зара́ди –
антропо́морфізо́ваний пита́льний знак…
роси́ короткоча́сної крапли-на…
може й невдало, але саме ТАК
за Творчим Замислом – огранена…
31.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
(...майже за Сведенборгом)))
скаржаться люди на ду́хів-при́видів,
що ті їх ля́кма-ляка́ють:
невідь ізвідки беруться –
невідь куди зникають…
дивуються ду́хи-при́види,
що бояться їх лю-ди –
бо і самі – ду́хи… хіба не знають?..
і, часом, коли замисляться,
чи кого із покійних своїх згадають –
засина́ють повільно чи прокида́ються –
то у світі ду́хів
при́видами з`являються:
ходять самотньо, своє щось думають,
нікого-нічого не помічають,
а як тільки до них обі́звешся –
неввічливо мо́вчки зникають…
…не шоко́вані, осмі́люся сподіватися,
ортодоксальні мої «аmí»?..
ну, не будемо сперечатися:
умремо – побачим самі…
29.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457317
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.10.2013
(…майже за Сведенборгом)
ад –
це ніби вселенська яма,
де
неприборканих пристрастей
са́мо-взає́мо-їду́че гасять вапно́…
коли,
у своєму неістовстві,
надто плюється-розбризкується,
так
бурхливо кипить і клекоче воно –
Бог
одчиняє прорізь-вікно,
і у яму, занадто розбурхану,
проникає Світло –
як холодна вода,
щоб умить охоло-ло
неістовство ада…
ад
ніколи не вийде
за йому встановлені межі
Богові – все належить…
29.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457290
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.10.2013
на шпилі́́
у цьому селі -
на видноко́лі,
на горбку́-висоті́,
на – зусібі́ч видноті́,
у ви́рубаній під корінь
непорочній сосновій цно́ті…
церкву нову́ поставили
щедро оздо́били –
хрест «золотий»
пудовий
на «золотому» купо-лі…
символом світла –
церкву нову опра́вили
…на гроші
нуво́риша-односельця:
сяє!
сама до себе сміється,
очі сліпи́ть
у променях сонця –
нова церко́вця…
а людські серця́
на сяяння – так-но мру́жаться
і одвертаються,
у зви́чній темряві зостаю́ться
знавісні́ло, мов хижаки́,
голодні тхори-вовки,
традиційно за ме́жі б`ються,
пожа́дно скубу́ться –
заздрять, судять, брешуть, крадуть
і – ненави́дяться…
мало! Мало!.. – гризуть і підо́рюють
міжусо́бні ме́жі,
навза́єм точать двос́ічні ножі́
…на церковній межі́ –
бетонні відбійники-сторожі́…
о́біч –
нічи́я берізка о́сінню золоти́ться –
але
і до неї ніхто не йде,
і під нею
ніхто не молиться…
...а-ні Ісуса -
ні Веле-са...
27.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2013
…не кінь, не о́лень, не буй-тур, не як…
опе́рення – яскраве і чуже
і амплуа папу́же:
а-ля цинічно-лицемірний Растіньяк –
(без «де» і не коньяк)
уява – імпотентно-хвора
і пласка́…
чи варто, друже,
тобі зважать на кізяка́,
що причепивсь нахабно до підбора…
26.10 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456695
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.10.2013
не маю
ані му́за, ані му́зи…
навіть коня́ки
з дерев`яними крильми нема:
сама, сама
туги́ми,
поре́паними п`ятами
наги́ми
товчу об камені
і об стежки́ –
натхнення висікаю…
хоч кри́хітки –
але сама…
сама – літаю і витаю,
зате ні оброті, ні шпор і ні сідла
не знаю…
античні римляни і греки –
може, і родичі які,
але далекі…
щоранку –
очі роклепи́вши –
в одне й те саме їх занурюю вікно –
через шибки́ і абрикосові гілки́ –
дивлю́сь у небо:
там є усе,
що для натхнення треба
27.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456486
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.10.2013
слава – то дивная птиця:
обмина́є живих –
на могилах гнізди́ться…
за́ким
собою стане вино́ –
має вистояться
воно:
хочеш на смак відчути,
пахощів удихнути? –
мусиш на́пій давній знайти,
порохи́ сторіч із посу́дини здути,
серветкою білою ви́терти
і для себе – одкри-ти…
світ
іздаве́н знає,
уславля́є,
деліка́тно-мисте́цьке боге́мське скло –
і яка світу різниця,
ким воно ви́гадане було:
либонь, богемцями –
давніми чехами-німцями…
…ісконні арії – кельти-гали,
Геракла –
витязя-напівбога – нащадки,
люди-о́лені –
стрункі і спри́тні,
безстрашні мисливці і вояки́ –
Дельф і Риму руйнівники́ –
прада́вні, до початку ери нашої – бо́йки…
друїди і сонцеприхильники:
камінні хрести,
де на пере́тині ліній - коло -
це їхні соля́рні знаки -
непідвладні вікам сліди,
символи віри,
що Світло - скрізь і завжди,
а Сонце себе не вичерпає ніколи...
…а на початку нашої ери
окрепли, «вбилися у палки́»
мі́ста Рема і Ромула – імперато-ри…
розбиті Цезарем, але не підкорені бойки –
хвиля́сто-косі і довгову́сі -
русі -
безстрашні воїни-гали
себе і родини свої,
од рабства рятуючи – повбива́ли,
і так
навічно вільними стали…
на початку нашої ери...
решту ж на́ріду
імператори-цезарі
із рідних гальських земель зігна́ли –
і в необжиту долину Дунаю
спровади-ли…
і до нашого ча́су -
од тих далеких перших віків,
зветься долина Богемською -
тобто, "землею бо́йків"…
до нашого ча́су...
а до чого тут знамените богемське скло –
пала́ців і за́мків,
епохи двоти́сячо-лі́тньої,
пласта́ культури її –
ви́шукана і ви́тончена окраса?
богемське скло
зрі́дка
фахівці називають іще –
бойкі́вським вальдгла́сом…
24.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2013
виставля́ю
на о́гляд
нікче́мність свою,
мізе́рність свою нав`язливо демонструю,
недосто́йність при кожній нагоді –
підкре́слюю, наголо́шую,
ні́би-то усвідомлю-ю…
на те,
що Бога-Творця заперечую,
критикую,
принижую
отаким - Його Творчості результатом –
не думаю…
що "храм" і "брата"
плюндрую -
і не зважа-ю…
бо – розраховую,
сподіваюсь-приховую
хитрість тварну свою,
на́мір лукавий – обійти Бога…
щоб пожалів
калі́чку ницу-убогу,
безпомічну і маню́ню –
і подав, недолугій, –
спасенний карт-бланш,
ордер у рай, скромну таку собі – милости-ню…
(...для чого ж нікчеми в раю́ ? -
себе не пита-ю...)
а в глибині́,
у мені – усере́дині!
за ширмою
лукавого самона́клепу
здіймає сталево-квадратну щеле́пу
гординя –
нелюбов-зневага, безпідставна владна претензія –
вияв ни́зького, інстинкти́вного,
чере́вного «я»
22.10.2013
«Gnothi seauton" - відомий вислів Хілона (Фалеса), найчастіше цитується як «Пізнай самого себе»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455903
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.10.2013
КЛЮЧІ
ключі́
леле́чі
уночі́ курли́чуть –
кличуть...
кричу́: – я з вами хо́чу!
та не лечу́
…серцем – пла́чу,
очима – мовчу́
ПОВНЯ
чи дощ – пори́вами, морськими напли́вами -
йде,
чи вітер – у ко́мині спо́минами
гуде?..
по́вня –
у фіра́нках, як у долонях…
кров
си́стольно вібрує у скро́нях
безсонням
22.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013
куди ж вони йдуть
із дому –
ці
старенькі чиїсь бабці́,
старі
матері́ –
до решти ви́смоктані і непотрібні нікому?
чому із дому сво́го
тікають –
у сві́ті чужому
приту́лку шукають?
…ну от, знову,
оголошення на стіні:
може, хто бачив,
у остані дні –
холодні осінні,
куди подалась така-то?..
і фото…
все покинула – власну хату,
де ма́ла право віка́ доживати,
пішла – у чому була,
нічого у путь свою не взяла
…навіть долівки не підмела,
хліба не напекла,
по́суду не помила,
вечеряти родичам не зварила –
наче пта́ха, пола́манокри́ла,
пі́шки-кульга́во у ирій останній свій,
без "пашпорта", побрела…
яка зла…
запові́ту не́ зали́шила:
панікують насту́пники –
невісточки́ і синки́-ону́ки:
тепер же бабину хату
(без довідки про кончи́ну)
їм не продати…
шукають… не називають справжню причину –
чому! із дому пішла…
кажуть – із розуму ви́жила…
…куди ж вони йдуть – знева́жені,
не шано́вані, грубим словом ображені,
ніби ре́чі – зно́шені,
ніби трави, колись соковиті –
тепер поко́шені…
поко́шені… як і їхні старі хати́ –
скільки ж то треба образ терпіти,
до якого ві́дчаю треба дійти,
щоб на́ніч у світ холодний піти…
куди ж піти? -
куди ви́діти?..
і десь на свободі –
у полі, чи попідти́нню, на чиємусь горо́ді -
несва́реній вмерти?...
чи, може, прибитись куди, як листок,
і якось дожи́ти?
перший вечір...
і перша ніч просто неба - де?
де - перша паморозь до сивин припаде?...
то куди піти?
з дому?..
нехай навіть розум частково втра́тити –
але чому несвідомо, чи пі́дсвідо́мо –
не додому - а з дому?..
тікати!
у холодні чужі світи…
дорогі сусіди…
кохані онуки… любі ді-ти…
20.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2013
поставлю крапку
і сягну забуття…
одзолоти́лася
ли́стом дрібним абрико́совим
і обси́палась блиском сусальним
на коси осені…
чи можливе
отаке диво?
вийти за сферу, за коло,
за грань Буття –
у принципах неможливе -
і ні для кого, й ніколи…
вийти геть за-Буття,
тобто,
за краї́ безмежності Бога -
дитячі наші страхи́, земні наші тривоги…
«Аз – Єсьмь» – і одмінити Слово Боже
жодна гординя не може:
суще – все у Бутті:
і світлоносне,
і зловороже…
Є!
а існування у Бозі своє
кожен по своєму усвідомлює…
…"Життя допи́тливе – радісно проникає
у всеможли́ві фор-ми":
дзбани і глечики,
ку́хлики, келихи, ку́бки – вічні Храми! -
ми…
19.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455287
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2013
стою
на краєчку-краю тума́ну,
го́ю
себе, як одкриту рану…
незажи́ва-ну
нівелюю,
розмиваю себе думками –
ви́гадками:
«…я хочу до мами!»
як недоречну
на білому ватмані пляму,
розтушовую себе-рану
пензликом
із підше́рстка тума́ну
розторо́чую,
розплітаю
на окремі цупкі́ нитки –
слова-події-роки-
мотиви-вчинки:
життя власного полотно –
домотка́ним
видалося воно…
ви́няньчу,
ви́гою себе-рану,
обсную́ся
волокнами
із пасе́мець туману –
ля́лечкою
заколишусь-розтану-засну…
колись
метеликом стану
ближче туди уже –
під весну́…
чекати, чекати…
спати,
забуватися-забувати…
17.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2013
http://wild-primat.narod.ru/source/books/Erich_Fromm_Man_for_Himself.htm
3) Плодотворная
ориентация
б) Плодотворная любовь
и мышление
Человеческое существование характеризует тот факт, что человек одинок и
обособлен от мира; не будучи в состоянии вынести обособленности, он вынужден
искать родства и общности. Есть много способов реализовать эту потребность,
но только один из них не приносит вреда человеку как уникальному существу;
только один из них позволяет ему раскрыть свои силы в самом процессе
отношений. Парадокс человеческого существования в том, что человек должен
одновременно искать и близости, и независимости; общности с другими -- и в
то же время сохранения своей уникальности и особенности[49]. Как мы показали, ответ на этот
парадокс -- и на моральную проблему человека -- дает плодотворность.
Плодотворные отношения с миром могут осуществляться посредством
деятельности и посредством постижения. Человек производит вещи, и в процессе
созидания он применяет свои силы к материи. Человек постигает мир, ментально
и эмоционально, при помощи любви и разума. Сила разума дает ему возможность
проникать вглубь и постигать сущность предмета, вступая в активные отношения
с ним. Сила его любви дает ему возможность разрушить стену, отделяющую
одного человека от другого. Хотя любовь и разум -- это всего лишь две
различные формы постижения мира, и одна невозможна без другого, они являются
выражениями различных сил, силы чувства и силы мышления, и, следовательно,
их нужно рассматривать по-отдельности.
Понятие плодотворной любви имеет мало общего с тем, что часто принято
называть любовью. Вряд ли какое-нибудь другое слово окружено такой
двусмысленностью и путаницей, как слово "любовь". Его используют для
обозначения почти каждого чувства, не сопряженного с ненавистью и
отвращением. Оно включает все: от любви к мороженому до любви к симфонии, от
легкой симпатии до самого глубокого чувства близости. Люди чувствуют себя
любящими, если они "увлечены" кем-то. Они также называют любовью свою
зависимость и свое собственничество. Они, в самом деле, считают, что нет
ничего легче, чем любить, трудность лишь в том, чтоб найти достойный
предмет, а неудачу в обретении счастья и любви они приписывают своему
невезению в выборе достойного партнера. Но вопреки всей этой путанице и
принятию желаемого за должное, любовь представляет собой весьма
специфическое чувство; и хотя каждое человеческое существо обладает
способностью любить, осуществление ее -- одна из труднейших задач. Подлинная
любовь коренится в плодотворности, и поэтому собственно может быть названа
"плодотворной любовью". Сущность ее одна и та же, будь это любовь матери к
ребенку, любовь к людям или эротическая любовь между двумя индивидами. (Что
сущность ее та же и в любви к другим, и в любви к себе, это мы рассмотрим
позднее).[50] Хотя
предметы любви различны, и соответственно различны глубина и качество любви
к ним, определенные основные элементы присутствуют во всех формах
плодотворной любви. Это -- забота, ответственность, уважение и знание.
Забота и ответственность означают, что любовь -- это деятельность, а не
страсть, кого-то обуявшая, и не аффект, кого-то "захвативший". Элемент
заботы и ответственности в плодотворной любви замечательно описан в книге
Ионы. Бог повелел Ионе пойти в Ниневию предостеречь ее жителей, что они
будут наказаны, если не исправят своих неправедных путей. Иона уклонился от
своей миссии из боязни, что люди в Ниневии раскаются, и Бог простит их. Он
был человеком с развитым чувством порядка и закона, но без любви. Однако его
попытка к бегству привела его во чрево кита, символизирующее состояние
изоляции и заточения, которое он навлек на себя отсутствием любви и
солидарности. Бог спас его, и Иона пошел в Ниневию. Он проповедовал ее
жителям то, что Бог велел ему; чего он опасался, то и случилось. Люди
Ниневии раскаялись в своих грехах, исправили пути свои, и Бог простил их и
решил не разрушать город. Иона был разгневан и разочарован; он хотел, чтоб
восторжествовала "справедливость", а не милосердие. Наконец, он обрел
некоторое успокоение в тени дерева, которое Бог взрастил, чтоб защитить Иону
от солнца. Но когда Бог иссушил дерево. Иона впал в уныние и гневно выражал
Богу свое недовольство. Бог отвечал: "Ты сожалеешь о дереве, над которым ты
не трудился и которого не растил; которое в одну ночь выросло и в одну же
ночь пропало. Мне ли не жалеть Ниневии, города великого, в котором более ста
двадцати тысяч человек, не умеющих отличить правой руки от левой, и
множество скота?" Ответ Бога Ионе следует понимать символически. Бог
объясняет Ионе, что сущность любви -- "трудиться" ради чего-нибудь и
"взрастить" что-нибудь, что любовь и труд -- нераздельны. Человек любит то,
ради чего он трудится, и человек трудится ради того, что он любит.
История с Ионой дает понять, что любовь нельзя отделить от
ответственности. Иона не чувствовал себя ответственным за жизнь братьев
своих. Он, как и Каин, мог бы спросить: "Разве сторож я брату моему?"
Ответственность -- это не обязанность, наложенная на меня извне, она -- мой
ответ на чью-то надобность, небезразличную мне. Ответственность и ответ
имеют один корень; быть ответственным -- значит быть готовым к ответу.
Материнская любовь -- самый общераспространенный и самый общепонятный
пример продуктивной любви; сама ее сущность -- забота и ответственность.
Рождая ребенка, материнское тело "трудится" ради него, а после рождения
материнская любовь состоит в напряженных усилиях взрастить дитя. Материнская
любовь не зависит от того, удовлетворяет ли ребенок определенным
требованиям, чтоб быть любимым; материнская любовь безусловна, основана
только на материнском отклике на надобности ребенка[51]. Неудивительно, что материнская любовь
была в искусстве и религии символом высшей формы любви. На иврите любовь
Бога к человеку и любовь человека к ближнему обозначается словом рахамим,
корень которого рэхэм означает материнское лоно.
Но связь заботы и ответственности в любви между индивидами не столь
очевидна; принято считать, что влюбленность -- это уже вершина любви, в то
время как на самом деле -- это начало и только возможность обретения любви.
Принято считать, что любовь -- это результат таинственного влечения двух
людей друг к другу, некое событие, совершающееся само собой. Да, одиночество
и сексуальные желания делают влюбленность легким делом, и здесь нет ничего
таинственного, но это тот успех, который так же быстро уходит, как и пришел.
Случайно любимыми не становятся; твоя собственная способность любить
вызывает любовь так же, как и заинтересованность делает человека интересным.
Людей беспокоит вопрос, привлекательны ли они, при этом забывается, что суть
привлекательности -- в их собственной способности любить. Любить человека
плодотворно значит заботиться о нем и чувствовать ответственность за его
жизнь, не только за его физическое существование, но и за развитие всех его
человеческих сил. Плодотворная любовь несовместима с пассивностью, со
сторонним наблюдением за жизнью любимого человека; она означает труд, заботу
и ответственность за его развитие.
Несмотря на универсалистский дух монотеистических западных религий и
прогрессивные политические концепции, обобщенные в идее, что "все люди
сотворены равными", любовь к человечеству еще не стала привычным делом. На
любовь к человечеству смотрят, как на достижение, в лучшем случае, следующее
за любовью к индивиду, или как на абстрактное понятие, осуществимое лишь в
будущем. Любить одного человека -- значит быть связанным с его человеческой
сутью, с ним, как с представителем человечества. Любовь к одному индивиду,
если она отделена от любви к людям, можно отнести лишь к чему-то
поверхностному и случайному; она непременно остается чем-то мелким. Хотя
можно сказать, что любовь к взрослому человеку отличается от материнской
любви настолько же, насколько взрослый человек отличается от беспомощного
ребенка, все же следует сказать, что это отличие носит лишь условный
характер. Все люди нуждаются в помощи и зависят друг от друга. Человеческая
солидарность -- это необходимое условие раскрытия любой единичной
индивидуальности.
Забота и ответственность -- составные элементы любви, но без уважения и
знания любимого человека любовь вырождается в господство и собственничество.
Уважение -- это не страх и не благоговение; оно обозначает в соответствии с
корнем этого слова*
/respicere -- зн. вглядываться/, способность видеть человека таким, каков он
есть, понимать его индивидуальность и уникальность. Нельзя уважать человека,
не зная его; забота и ответственность были бы слепы, если бы их не
направляло знание индивидуальности человека.
=с. 101=
Для понимания плодотворного мышления предварительно следует уточнить
различие между разумом и сообразительностью.
Сообразительность -- это человеческий инструмент достижения
практических целей, дающий возможность раскрыть те стороны вещей, знание
которых необходимо для манипуляции вещами. Сама цель или,-- что то же
самое,-- предпосылки, на которых покоится "сообразительное" мышление, не
подлежат сомнению, признаются само собой разумеющимися и как таковые могут
быть или не быть рациональными. Это частное свойство понимания особенно ясно
видно в его крайнем проявлении, в случае параноика. Например, его исходная
посылка, что все люди в заговоре против него,-- иррациональна и ложна, но
его мыслительные процессы, построенные на этой предпосылке, могут сами по
себе демонстрировать замечательную сообразительность. В своей попытке
доказать этот параноидальный тезис он приводит в связь факты наблюдений и
делает логические заключения, зачастую столь убедительные, что трудно
доказать иррациональность его исходной посылки. Использование обычной
сообразительности при решении проблем, конечно, несводимо к таким
патологическим феноменам. По большей части наше мышление необходимо связано
с достижением практических результатов, с количественными и "поверхностными"
аспектами явлений, оно не вдается в проблему правильности полагаемых целей и
предпосылок и не пытается понять природу и качество явления.
Разум имеет третье измерение -- глубину, благодаря которой он проникает
в суть вещей и процессов. Не будучи оторванным от практических жизненных
целей (и я покажу сейчас, в каком смысле это верно), он представляет собой
не просто инструмент непосредственного действия. Его назначение --
познавать, понимать, схватывать суть, вступать в отношения с вещами путем
постижения их. Он проникает вглубь вещей, чтобы раскрыть их сущность, их
скрытые связи и не лежащие на поверхности значения, их "смысл". Он не
двумерен, а, так сказать, "перспективен", по выражению Ницше; то есть, он
схватывает все возможные перспективы и измерения, а не только практически
уместные. Иметь дело с сущностью вещей -- значит иметь дело не с чем-то "за"
вещами, а с существенным, родовым и всеобщим, с наиболее общими и
распространенными чертами явлений, освобожденными от всего поверхностного и
случайного (не поддающегося логическому учету).
Теперь мы можем приступить к рассмотрению некоторых более специфических
свойств плодотворного мышления. При плодотворном мышлении субъект не
безразличен к предмету, а находится под его воздействием и заинтересован в
нем. Предмет не воспринимается как что-то мертвое и отчужденное от тебя и
твоей жизни, как что-то, о чем ты думаешь только отстраненно; напротив,
субъект глубоко заинтересован в своем предмете, и чем теснее они связаны,
тем плодотворнее работает мышление субъекта. Именно взаимосвязь между
субъектом и объектом стимулирует мышление сильнее всего. Для субъекта
человек или любое явление становятся объектом мышления потому, что они ему
интересны, с точки зрения его индивидуальной жизни или с точки зрения его
человеческого существования. Прекрасной иллюстрацией этому служит история о
том, как Будда открыл "четыре истины". Он увидел мертвеца, больного человека
и старика. Он, юноша, был глубоко поражен неотвратимостью человеческой
судьбы, и его реакция на это наблюдение оказалась стимулом для размышления,
в результате которого Будда создал свою теорию природы жизни и путей
спасения человека. Такая реакция не была единственно возможной. Современный
врач в такой же ситуации начинает думать о том, как бороться со смертью,
болезнью и старостью, но его мышление также задано его общей реакцией на
предмет.
В процессе плодотворного мышления думающий мотивирован своим интересом
к объекту; он захвачен им и взаимодействует с ним; он заботится о нем и
отвечает за него. Но плодотворное мышление характеризуется еще и
объективностью, уважением думающего к своему объекту, способностью видеть
объект таким, каков он в действительности, а не таким, каким хотелось бы
думающему. Эта полярность между объективностью и субъективностью характерна
для плодотворного мышления, как и для плодотворности вообще.
Быть объективным можно, только если мы уважаем вещи, которые наблюдаем;
т. е., если мы способны видеть их в их уникальности и взаимосвязи. Такое
уважение по существу не отличается от уважения, которое мы рассматривали в
связи с любовью; в той мере, в какой я хочу понять нечто, я должен уметь
видеть его таким, каково оно по своей природе; хотя это верно в отношении
всех объектов мысли, это особенно важно при исследовании человеческой
природы.
Другой аспект объективности дает о себе знать, когда плодотворное
мышление имеет дело с живыми и неживыми объектами: речь идет о видении
целостности феномена. Если наблюдатель изолированно рассматривает один
аспект объекта, не видя целого, он не сумеет надлежащим образом понять даже
один этот аспект. На это, как на наиболее важный элемент плодотворного
мышления, указал Вертхеймер. "Природа плодотворных процессов,-- пишет он,--
часто такова: сбор данных и исследование начинается с желания достичь
действительного понимания. Определенная область в зоне рассмотрения
становится решающей, на ней сосредотачивается внимание; но она не
изолируется от других областей. Развивается новый, углубленный структурный
подход к ситуации, включающий изменение значения функций, классификацию
данных и т. д. Руководствуясь тем, чего требует структура ситуации в
решающей области, разум вырабатывает приемлемый прогноз, который -- как и
другие части структуры -- нуждается в прямой или непрямой верификации. Имеют
место два направления: получение логичной картины целого и уяснение того,
какие требования структура целого предъявляет к его частям"[52].
Объективность требует не только видеть объект таким, каков он есть, но
и видеть себя, каков ты есть, т. е. осознавать, каким образом ты, как
изучающий, связан с объектом своего изучения. Плодотворное мышление,
следовательно, определяется природой объекта и природой субъекта,
вступающего во взаимоотношения с объектом в процессе мышления. Эта двойная
детерминация и составляет объективность, в отличие от ложной субъективности,
когда мыслящий не контролирует себя соотнесенностью с объектом, и в
результате мышление вырождается в предвзятое мнение, в принятие желаемого за
должное, в фантазию. Но объективность не является, как это часто
подразумевается в связи с ложной идеей "научной" объективности, синонимом
абстрактности, отсутствия интереса и заботы. Как можно проникнуть сквозь
поверхностную оболочку вещей в. их причины и взаимосвязи, не имея живого и
достаточно сильного интереса к такой трудной задаче? Как могут цели
исследования формулироваться без учета интересов человека? Объективность
означает не отстраненность, а уважение, т. е. способность не искажать и не
фальсифицировать вещи, людей, себя. Но не субъективный ли подход
наблюдателя, не его ли интересы служат причиной искажения мышления во имя
получения желаемых результатов? Разве не отсутствие личного интереса служит
условием научного исследования? Идея, что отсутствие заинтересованности
является условием достижения истины, это ложная идея[53]. Вряд ли найдется какое-либо
значительное открытие или изобретение, на которое мыслителя не вдохновил его
интерес. В самом деле, без заинтересованности мышление становится бесплодным
и бессодержательным. Дело здесь даже не в том, имеет место интерес или нет,
а в том, какого он сорта и какова его связь с истиной. Всякое плодотворное
мышление стимулируется интересом изучающего. Не интерес сам по себе
извращает идеи, а лишь те интересы, которые несовместимы с истиной, с
раскрытием природы объекта в результате изучения.
Утверждение, что плодотворность -- это внутренне присущая человеку
способность, вступает в противоречие с идеей, что человек от природы ленив,
и к активности его нужно понуждать. Это старая мысль. Когда Моисей просил
фараона позволить евреям уйти, чтоб они могли "в пустыне принести жертву
Господу", фараон ответил: "Вы праздны, всего лишь праздны". По мысли
фараона, рабский труд -- это дело; а поклонение Богу -- безделье. Ту же идею
поддерживали все, кто хотел получать прибыль от активности других людей и не
видели пользы в плодотворности, которую они не могли бы эксплуатировать.
Наша культура, кажется, дает наглядный пример прямо противоположного. В
течение последних столетий человек Запада был одержим идеей труда,
потребностью в постоянной деятельности. Он почти не способен оставаться без
дела хоть на короткое время. Однако это лишь видимость. Лень и вынужденная
активность являются не противоположностями, а двумя симптомами нарушения
правильного функционирования человека. У невротика мы часто обнаруживаем в
качестве основного симптома неспособность выполнять работу; а у так
называемого заорганизованного человека -- неспособность наслаждаться досугом
и покоем. Вынужденная активность не противоположна лени, а является ее
дополнением, и обе противоположны плодотворности.
Если плодотворная активность парализована, это ведет к неактивности и
сверхактивности. Голод и принуждение никогда не бывают условиями
плодотворной деятельности. И напротив, свобода, материальная обеспеченность
и организация общества, в котором труд может быть полным смысла проявлением
способностей человека, составляют факторы, способствующие проявлению
естественного человеческого стремления плодотворно употребить свои силы.
Плодотворная деятельность характеризуется ритмичной сменой активности и
покоя. Плодотворный труд, любовь и мышление возможны, только если человек
может, когда необходимо, оставаться в покое и наедине с самим собой.
Возможность прислушаться к самому себе -- это предпосылка возможности
услышать других; быть в мире с самим собой -- это необходимое условие
взаимоотношений с другими людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
2) Типы характера:
неплодотворные ориентации
а) Рецептивная
ориентация
При рецептивной ориентации человеку представляется, что "источник всех
благ" лежит вовне, и он считает, что единственный способ обрести желаемое --
будь то нечто материальное или привязанность, любовь, знание, удовольствие
-- это получить его из этого внешнего источника. При такой ориентации
проблема любви состоит почти исключительно в том, чтоб "быть любимым", а не
в том, чтоб любить. Такие люди склонны к неразборчивости в выборе предмета
любви, потому что быть любимыми кем-то -- это для них такое захватывающее
переживание, что они "бросаются" за всеми, кто предлагает им любовь или то,
что похоже на любовь. Они чрезвычайно чувствительны ко всякому отдалению или
отпору со стороны любимого человека. Такова же их ориентация и в сфере
мышления: если это интеллигенты, то они становятся самыми лучшими
слушателями, поскольку ориентированы на восприятие идей, а не на их
создание; предоставленные самим себе, они чувствуют себя парализованными.
Для этих людей характерно, что их первая мысль -- найти кого-то другого, кто
даст им нужную информацию, вместо того, чтобы самим сделать хоть малейшее
усилие. Если это люди религиозные, то их понятие о Боге таково, что они ждут
всего от него, и ничего от собственной активности. Не будучи религиозными,
они относятся к людям и институтам совершенно так же: всегда ищут
"магического помощника". Они демонстрируют своеобразный вид верности, в
основе которой благодарность к тому, кто питает их, и страх потерять его.
Поскольку они нуждаются во множестве тех, кто обеспечивает их безопасность,
они вынуждены быть верными многим людям. Им трудно сказать "нет", и они
легко попадают в конфликт между верностью и обещанием. Раз они не могут
сказать "нет", они любят говорить "да" всему и всем, и в результате паралич
их критических способностей делает их слишком зависимыми от других.
Они зависят не только от авторитетов, дающих им знания, помощь, но
вообще от людей, способных оказать какую бы то ни было поддержку. Они
чувствуют себя потерянными, будучи предоставленными самим себе, поскольку
считают, что ничего неспособны делать без посторонней помощи. Эта
беспомощность имеет решающее значение в тех действиях, которые по самой
своей природе могут совершаться только самостоятельно -- принятие решения
или принятие ответственности. В личных отношениях, например, они спрашивают
совета у того самого человека, относительно которого они должны принять
решение.
Люди рецептивного типа очень любят поесть и выпить. Они стремятся
преодолеть тревожность и подавленность путем поедания пищи и выпивкой. Рот у
них очень характерен, зачастую он очень выразителен: губы приоткрыты, как
будто постоянно ждут кормежки. В их снах поедание пищи -- это частый символ
любви, а чувство голода -- выражение фрустрации и разочарования.
Вообще, мироощущение у людей рецептивной ориентации оптимистичное и
дружелюбное; у них есть определенное доверие к жизни и ее дарам, но они
становятся тревожными и приходят в смятение, когда им грозит утрата
"источника питания". У них часто есть искренняя сердечность и желание помочь
другим, но делают они что-то для других также ради того, чтоб добиться их
расположения.
б) Эксплуататорская
ориентация
Эксплуататорская ориентация, подобно рецептивной, имеет в качестве
основной предпосылки ощущение, что источник всех благ находится вовне и
ничего нельзя создать самому. Отличие между двумя этими ориентациями,
однако, в том, что эксплуататорский тип не надеется получить что-либо от
других в дар, а отнимает у них желаемое силой или хитростью. Такая
ориентация распространяется на все сферы действий.
В области любви и чувств такие люди склонны присваивать и красть. Они
испытывают влечение только к тем людям, которых они могут отнять у кого-то
другого. Условием привлекательности для них служит привязанность человека к
кому-то другому; они не склонны влюбляться в непривязанного ни к кому
человека.
Мы обнаруживаем ту же установку и в области мышления и интеллектуальной
деятельности. Такие люди будут склонны не создавать идеи, а красть их. Это
может проявляться прямо в форме плагиата, или более скрыто, в форме
парафраза идей, высказанных другими людьми, и настаивании, что эти идеи новы
и являются их собственными. Поразительно, что зачастую люди больших
умственных способностей следуют этим путем, притом, что если б они
положились на собственные таланты, они вполне могли бы сами создавать свои
идеи. Отсутствие оригинальных идей или независимого творчества у иных
одаренных людей часто объясняется ориентацией их характера, а не каким-то
врожденным отсутствием оригинальности. Это положение сохраняется и в
ориентации в сфере материальных вещей. Вещи, которые они могут отобрать у
других, всегда кажутся им лучше тех, какие они могут создать сами. Они
используют и эксплуатируют все и всякого, из чего или из кого они могут
что-то выжать. Их девиз: "Краденый плод -- самый сладкий". Поскольку они
хотят использовать и эксплуатировать людей, они "любят" тех, кто прямо или
косвенно может стать объектом эксплуатации, и им "наскучивают" те, из кого
они уже выжали все. Крайний пример -- клептоман, который наслаждается только
теми вещами, какие можно украсть, хотя у него достаточно денег, чтоб купить
их. Символом этой ориентации, кажется, может служить язвительная гримаса,
которая часто бывает отличительной чертой таких людей. Не ради игры слов
стоит отметить, что они часто делают "язвительные" замечания в адрес других
людей. Их установка окрашена смесью враждебности и манипуляции. Каждый
человек рассматривается как объект эксплуатации и оценивается по его
полезности. Вместо доверчивости и оптимизма, свойственных рецептивному типу,
здесь мы обнаруживаем подозрительность и цинизм, зависть и ревность.
Поскольку они удовлетворяются только вещами, которые могут отнять у других,
они склонны переоценивать то, что принадлежит другим, и недооценивать свое
собственное.
в) Стяжательская ориентация
Стяжательская ориентация совершенно отлична от рецептивного и
эксплуататорского типов, сходных в том, что оба надеются получить вещи из
внешнего мира. Данная же ориентация дает людей, мало верящих в то, что они
могут получить из внешнего мира что-то новое; их безопасность основывается
на стяжательстве и экономии, а траты они воспринимают как угрозу. Они
окружают себя как бы защитной стеной, и их главная цель -- как можно больше
в свое укрытие приносить и как можно меньше из него отдавать. Их скупость
распространяется как на деньги и материальные вещи, так и на чувства и
мысли. Любовь для них -- это, по существу, обладание: сами они не дают
любви, но стараются получить ее, завладевая "любимым". Ориентированный на
стяжательство человек часто демонстрирует особый вид верности людям и даже
воспоминаниям. Его сентиментальность превращает прошлое в золотой век; он
держится за прошлое и предается воспоминаниям о прежних чувствах и
переживаниях. Такие люди все знают, но они бесплодны и неспособны к
плодотворному мышлению.
Их также можно узнать по выражению лица и жестикуляции. У них плотно
сжаты губы; у них характерные жесты погруженных в себя людей. Если у
рецептивного типа жесты как бы манящие и плавные, у эксплуататорского --
агрессивные и резкие, то у стяжательского -- жесты чопорные, как будто эти
люди хотят обозначить границы между собой и внешним миром. Другой
характерный элемент их установки -- педантичная аккуратность. У стяжателя
всегда упорядочены вещи, мысли и чувства, но опять же, как и в случае с
памятью, его аккуратность бесплодна и ригидна. Он терпеть не может, если
вещи не на своем месте, и будет автоматически приводить их в порядок.
Внешний мир для него -- это угроза вторжения в его оборонную позицию;
аккуратность означает подчинение себе внешнего мира путем водворения его и
удержания на надлежащем месте, чтоб избежать опасности вторжения. Его
маниакальная чистоплотность -- это еще одно выражение потребности
устраниться от контакта с внешним миром. Вещи за пределами его собственного
мира воспринимаются как опасные и "нечистые"; он аннулирует угрожающий
контакт путем маниакального омовения, похожего на религиозный ритуал
омовения, предписанный после контакта с нечистыми вещами и людьми. Вещи
нужно класть не только на надлежащее место, но и в надлежащее время:
навязчивая пунктуальность -- это характерная черта стяжательского типа; это
еще одна форма подчинения себе внешнего мира. Раз внешний мир воспринимается
как угроза оборонной позиции, то логической реакцией будет упрямство.
Постоянное "нет" -- это почти автоматическая защита от вторжения; упрямо
стоять на своем -- вот ответ на угрозу атаки извне. Такие люди склонны
считать, что обладают только неким ограниченным запасом силы, энергии и
ментальных способностей, и этот запас тает, исчерпывается и никогда не
пополнится. Они не могут понять, что все жизненные субстанции обладают
функцией самовосполнения, и активность и трата сил увеличивают энергию, в то
время как инертность ее парализует; для них смерть и разрушение обладают
большей реальностью, чем жизнь и развитие. Акт творчества -- это чудо, о
котором они слышали, но в которое не верят. Их высшие ценности -- порядок и
безопасность; их девиз: "Нет ничего нового под солнцем". В отношениях с
другими людьми близость для них -- угроза: или отстраненность, или обладание
людьми -- вот в чем безопасность. Стяжатель склонен к подозрительности и
имеет особое чувство справедливости, выражаемое так: "Мое -- это мое, а твое
-- это твое".
г) Рыночная
ориентация
Рыночная ориентация развилась в качестве доминирующей только в
современную эпоху. Чтобы понять ее природу, нужно принять во внимание
экономическую функцию рынка в современном обществе, не только задающего
модель данной ориентации характера, но и являющегося основой и главным
условием ее развития у современного человека.
Товарообмен -- один из старейших экономических механизмов. Традиционный
локальный рынок, однако, существенным образом отличается от рынка, каким он
стал при современном капитализме. Товарообмен на локальном рынке давал
возможность встретиться для обмена товарами. Производители и потребители
были знакомы; они представляли собой сравнительно небольшие группы; спрос
был более-менее известен, так что производитель мог производить товары,
ориентируясь на этот определенный спрос.
Современный рынок[32]
уже не место встречи, а механизм, отличительная черта которого --
абстрактный и безличный спрос. Производитель работает на этот рынок, а не на
известный круг потребителей; вердикт рынка основывается на законах спроса и
предложения: и рынок определяет, какой из товаров может быть продан и за
какую цену. Независимо от того, какова полезная ценность, например, пары
ботинок, если предложение превышает спрос, эти ботинки будут обречены на
экономическую смерть; их вообще можно было бы не производить. Рыночный день
-- это "судный день" для меновой ценности товаров.
Читатель может возразить, что такое описание рынка грешит
упрощенностью. Производитель пытается определить спрос заранее, а при
монопольных условиях даже обретает некую степень контроля над ним. И тем не
менее, регулирующая функция рынка была и все еще остается достаточно
властной, чтоб иметь глубокое влияние на формирование характера городского
среднего класса, а благодаря социальному и культурному влиянию последнего --
на все население. Рыночное понятие ценности, превосходство меновой ценности
над полезной привело к сходному понятию ценности в отношении людей и, в
частности, в отношении человека к самому себе. Ориентацию характера,
коренящуюся в восприятии себя как товара, а собственной ценности как
меновой, я называю рыночной ориентацией.
В наше время рыночная ориентация получила ускоренное развитие с
развитием нового -- "личностного рынка", который является феноменом
последних десятилетий. Клерки и продавцы, администраторы и врачи, адвокаты и
художники -- все представлены на этом рынке. Правда, их правовой статус и
экономическое положение различны: одни -- независимы, взимая плату за свои
услуги; другие работают по найму, получая жалование. Но материальный успех у
всех зависит от признания их личности теми, кто платит за их услуги или
нанимает на работу за жалованье.
Принцип оценки и на личностном рынке, и на товарном один и тот же: на
первом на продажу предлагаются личности, на втором -- товары. Ценностью в
обоих случаях является меновая ценность, для которой полезная ценность
необходимое, но не достаточное условие. Правда, наша экономическая система
не могла бы функционировать, если бы люди не были искусны в том деле, какое
им надлежит исполнять, и обладали лишь приятной личностью. Даже самые
изысканные манеры в обращении с больными и самый красиво обставленный офис
на Парк-авеню не принесут успеха нью-йоркскому врачу, если он не обладает
минимумом знаний и опыта. Какой бы обаятельной личностью ни была секретарша,
это не спасет ее от потери места, если она не умеет быстро и грамотно
печатать на машинке. Однако, если мы зададимся вопросом, каков удельный вес
мастерства и личностной ценности как условий успеха, мы обнаружим, что
только в исключительных случаях успех оказывается преимущественно
результатом мастерства и каких-то других человеческих качеств, вроде
искренности, порядочности и честности. Хотя соотношение мастерства и
человеческих качеств, с одной стороны, и "личности" -- с другой, как
необходимых условий успеха, изменчиво, "личностный фактор" всегда играет
решающую роль. Успех зависит, по большей части, от того, насколько хорошо
человек умеет продать себя на рынке, насколько хорошо он умеет подать себя,
насколько привлекательна его "упаковка"; насколько он "бодр", "крепок",
"энергичен", "надежен", "честолюбив"; к тому же, каково его семейное
положение, к какому клубу он принадлежит, знается ли он с нужными людьми.
Тип желательной личности зависит от достигнутого человеком уровня в той
специальной области, где он работает. Биржевой маклер, продавец, секретарша,
железнодорожный служащий, преподаватель колледжа или управляющий отелем --
каждый должен предложить требуемый тип личности, который, вне зависимости от
его особенностей, должен удовлетворять одному условию: пользоваться спросом.
Тот факт, что чтобы добиться успеха, недостаточно обладать умением и
умственным багажом для выполнения поставленной задачи, но нужно еще быть
способным вступить в состязание со многими другими, формирует у человека
определенную установку по отношению к самому себе. Если бы для достижения
жизненных целей было достаточно полагаться на то, что ты знаешь и умеешь
делать, самооценка была бы пропорциональна собственным способностям, т. е.
собственной полезной ценности; но поскольку успех зависит, по большей части,
от того, как ты умеешь продать свою личность, то ты воспринимаешь себя как
товар, или, вернее, и как продавца, и как товар одновременно. Человек
заботится не о своей жизни и счастье, а о том, чтоб стать ходким товаром.
Это чувство можно было бы сравнить с чувством товара, например, с чувством
сумок на прилавке, если б они могли чувствовать и мыслить. Каждая сумка
старалась бы быть как можно "привлекательнее", чтобы привлечь покупателей, и
выглядеть как можно дороже, чтоб получить цену выше, чем ее соперницы.
Сумка, проданная по самой высокой цене, чувствовала бы себя избранницей,
поскольку это означало бы, что она самая "ценная" из сумок; а та, которая не
была продана, чувствовала бы себя печальной и прониклась бы сознанием
собственной никчемности. Такая судьба могла бы выпасть сумке, которая,
несмотря на свой отличный вид и удобство, имела несчастье выйти из моды.
Подобно сумке, человек должен быть в моде -- на личностном рынке, а
чтобы быть в моде, ему нужно знать, какой вид личности пользуется повышенным
спросом. Это знание сообщается в общем виде на протяжении всего процесса
воспитания, от детского сада до колледжа, и восполняется в семье. Однако
знания, полученного на этой ранней стадии, недостаточно; оно подчеркивает
только некоторые общие качества, такие, как приспособляемость, честолюбие и
чуткость к меняющимся ожиданиям других людей. Более точную картину моделей
успеха дают другие источники. Иллюстрированные журналы, газеты, кинохроника
на разный лад демонстрируют портреты и жизненные истории преуспевающих
людей. Ту же функцию выполняет и реклама. Преуспевающий служащий, чей
портрет помещен в рекламе мужской одежды, это образец того, как нужно
выглядеть и каким быть, если хочешь заработать "большие деньги" на
современном личностном рынке.
Самое важное средство передачи обычному человеку образа желательной
личности -- это кино. Молодая девушка старается в выражении лица, в
прическе, в жестах подражать высокооплачиваемой звезде, считая все это самым
многообещающим путем к успеху. Молодой человек старается быть похожим на
героя, которого видит на экране. Хотя обычный человек имеет мало контактов с
жизнью самых преуспевающих людей, его отношения со звездами кино -- дело
другого рода. Да, он не имеет реального контакта и с ними, но он может снова
и снова видеть их на экране, может написать им и получить их карточку с
автографом. В отличие от тех времен, когда актер был социально унижен, но,
тем не менее, передавал своей аудитории творения великих поэтов, наши
кинозвезды не служат передаче великих творений или идей, их функция --
служить как бы связующей нитью между обычным человеком и миром "великих".
Даже если обычный человек и не может надеяться стать таким же преуспевающим,
как они, он может стараться подражать им: они его святые, и благодаря своему
успеху они воплощают определенные нормы жизни.
Поскольку современный человек воспринимает себя и как продавца, и как
товар для продажи на рынке, его самооценка зависит от условий, ему
неподвластных. Если он "преуспевает" -- он ценен; если нет -- он лишен
ценности. Степень неуверенности, являющейся результатом данной ориентации,
трудно переоценить. Если человек чувствует, что его ценность определяется не
его человеческими качествами, а успехом в рыночной конкуренции с ее
постоянно меняющимися условиями, его самооценка непременно будет шаткой и
постоянно будет нуждаться в подтверждении со стороны других людей. Если
человек вынужден неуклонно пробиваться к успеху, и любая неудача являет
жестокую угрозу его самооценке, то результатом будет чувство беспомощности,
неуверенности и неполноценности. Если превратности рынка выступают мерилом
ценности человека, чувства собственного достоинства и самоуважения
разрушаются.
Проблема не только в самоуважении и самооценке, но и в восприятии себя
как независимого существа, в идентичности самому себе. Как мы увидим
позднее, зрелый и плодотворный индивид черпает свое чувство идентичности в
ощущении себя творцом, когда он сам и его силы -- это нечто единое; такое
самоощущение можно выразить короткой фразой: "я -- то, что я делаю". При
рыночной ориентации человек сталкивается со своими собственными силами, как
с товаром, отчужденным от него. Он не един с ними, и они скрыты от него,
потому что значение имеет не его самореализация в процессе их использования,
а его успех в процессе их продажи. И его силы, и то, что ими создано,
отчуждается от него, становится чем-то от него отличным, чем-то, что другие
будут оценивать и использовать; в результате его чувство идентичности
становится таким же неустойчивым, как и самооценка; заключительная реплика
во всех возможных здесь ролях: "я -- то, чего изволите". Такое самоощущение
Ибсен выразил в Пер Гюнте: Пер Гюнт пытается открыть свое Я и обнаруживает,
что оно подобно луковице -- можно снимать слой за слоем, а сердцевины так и
не найдешь. Поскольку человек не может жить, сомневаясь в своей
идентичности, он должен, при рыночной ориентации, черпать чувство
идентичности не в самом себе и в своих силах, а в мнении других о себе. Его
престиж, положение, успех, известность другим как некоего определенного лица
становятся замещением подлинного чувства идентичности. Такая ситуация ставит
его в полную зависимость от того, как другие воспринимают его, и вынуждает
придерживаться роли, однажды уже принесшей ему успех. Раз я и мои силы
отделены друг от друга, то, конечно, мое Я определяется ценой, какую за меня
дали.
Способ, каким человек воспринимает других, не отличается от способа
самовосприятия[33].
Других, как и самого себя, воспринимаешь как товар; они тоже представляют не
себя, а ту свою часть, какая идет на продажу. Различие между людьми сводится
к простому количественному показателю большей или меньшей успешности,
привлекательности, и так и оценивается. Этот процесс не отличается от того,
что происходит с товарами на рынке. Произведение живописи и пара ботинок
могут быть выражены в их меновой стоимости и сведены к их цене; множество
пар ботинок будет "равно" одному произведению живописи. Так же и различие
между людьми подводится под один общий знаменатель, их цену на рынке. Их
индивидуальность, то, что в них своеобразно и уникально, лишается ценности,
это -- балласт. Значение, каким наделяется слово "своеобразие", служит явным
показателем такой установки. Вместо определения величайших достижений
человека, достижений, развивших его индивидуальность, оно стало почти
синонимом слова "странность". Слово "равенство" тоже изменило свое значение.
Идея, что все люди сотворены равными, подразумевает, что все люди имеют одно
и то же неотъемлемое право считаться целями, а не средствами. Сегодня
равенство стало эквивалентом взаимозаменяемости, а это уже прямое отрицание
индивидуальности. Равенство вместо того, чтоб быть условием развития
своеобразия каждого человека, означает изжитие индивидуальности,
"самоотказ", характерный для рыночной ориентации. Равенство связывалось с
различием, а стало синонимом "без-различия"; и в самом деле, безразличие это
как раз то, что характеризует отношение современного человека к самому себе
и к другим.
Такая ситуация по необходимости окрашивает все человеческие отношения.
Когда индивидуальным "я" пренебрегают, отношения между людьми по
необходимости должны стать поверхностными, потому что в отношения вступают
не сами люди, а взаимозаменяемые товары. Люди не в состоянии, да и не могут
позволить себе считаться с тем, что в каждом из них уникально и
"своеобразно". Однако рынок порождает своего рода товарищество. Каждый
вовлечен в одну и ту же конкурентную борьбу, участвует в одной и той же
погоне за успехом; все встречаются с одними и теми же требованиями рынка
(или по крайней мере верят, что это так). Каждый знает, что чувствуют
другие, потому что все в одной лодке: предоставленные самим себе,
страшащиеся неудачи, жаждущие угодить; в этой борьбе не щадят и не ждут
пощады.
Поверхностный характер человеческих отношений побуждает многих
надеяться, что они могут обрести глубину и силу чувств в индивидуальной
любви. Но любовь к одному человеку и любовь к ближнему неразделимы; в любой
из культур любовные отношения -- это только более сильное выражение формы
родства со всеми людьми, преобладающей в данной культуре. И потому иллюзия
-- ожидать, что одиночество человека с рыночной ориентацией можно излечить
индивидуальной любовью.
Мышление так же, как чувствование, определяется рыночной ориентацией.
Мышление берет на себя функцию быстро схватывать ситуацию, чтобы иметь
возможность успешно ею манипулировать. При широком и эффективном образовании
это ведет к высокому уровню сообразительности, но не разума[34]. Для манипуляции необходимо знать лишь
поверхностные свойства вещей, верхи. Истина, добываемая проникновением в
сущность явления, становится вышедшим из употребления понятием,-- истина не
только в донаучном смысле "абсолютной" истины, догматически сохраняемая без
учета эмпирических данных, но также и истина, добытая человеческим разумом в
результате наблюдений и открытая проверкам. Большинство тестов на
сообразительность ориентированы на этот вид мышления; они проверяют не
столько способности разума и понимания, сколько способность быстрой
ментальной адаптации к поставленной задаче; "тесты ментального
приспособления" -- вот самое подходящее для них название[35].
Этому мышлению свойственно оперирование категориями сравнения и
количественного измерения, а не тщательный анализ того или иного феномена и
его качеств. Все проблемы равно "интересны", и нет смысла углубляться в
разграничение их по степени важности. Само знание становится товаром. И
здесь человек отчужден от своих сил; мышление и знание воспринимаются как
инструмент для производства результатов. Познание человеком самого себя,
психология, которая в великой традиции западного мышления считалась условием
добродетели, правильной жизни, счастья, выродилась в инструмент для лучшего
манипулирования другими и самим собой в рыночных изысканиях, в политической
пропаганде, в рекламе и т. д.
Наконец, этот тип мышления имеет глубокое влияние на нашу систему
образования. От начальной до высшей шкалы цель обучения состоит в том, чтоб
накопить как можно больше информации, главным образом полезной для целей
рынка. Студентам положено изучить столь многое, что у них едва ли остается
время и силы думать. Не интерес к изучаемым предметам или к познанию и
постижению как таковым, а знание того, что повышает меновую стоимость -- вот
побудительный мотив получения более широкого образования. Мы обнаруживаем
довольно большой энтузиазм к познанию и образованию, но вместе с тем
скептическое и презрительное отношение к якобы непрактичному и беспомощному
мышлению, которое имеет дело "только" с истиной и не имеет меновой ценности
на рынке.
Хотя я представил рыночную ориентацию как одну из неплодотворных, она
настолько отличается от других, что ее следует выделить в особую категорию.
Рецептивная, эксплуататорская и стяжательская ориентации имеют одно общее
свойство: каждая из них представляет одну из форм человеческих установок,
которая, доминируя в человеке, является специфичной для него и его
характеризует. (Позднее будет показано, что четыре эти ориентации не
обязательно обладают уже описанными отрицательными качествами[36]). Рыночная же ориентация
не развивает что-то, уже потенциально наличествующее в человеке (если мы не
сделаем абсурдного заявления, что "ничто" -- это тоже часть человека); сама
ее природа в том, что не развивается никакого специфического и перманентного
вида отношений, но сама изменчивость установок и составляет единственное
перманентное свойство такой ориентации. При этой ориентации развиваются те
свойства, которые можно пустить на продажу. Доминирует не какая-то одна
частная установка, а пустота, которую можно скорейшим образом наполнить
желательным свойством. Но такое свойство перестает быть свойством в истинном
значении этого слова; оно только роль, претензия на свойство, готовое тут же
замениться другим, более желательным. Так, например, иногда желательна
респектабельность. Служащий в определенных сферах предпринимательства должен
впечатлять публику той надежностью, степенностью и респектабельностью, какие
в самом деле отличали многих предпринимателей девятнадцатого века.
Подыскивается человек, способный внушать доверие, поскольку он выглядит так,
как если б и в самом деле обладал указанными свойствами; что этот человек
продает на личностном рынке, так это свою способность соответствовать
желательному образу; что он представляет собой вне этой роли -- не имеет
значения и никого не касается. Его самого интересует не собственное
достоинство, а то, что он сможет за себя выручить на рынке. Предпосылкой
рыночной ориентации является пустота, отсутствие всякого специфического
свойства, которое не может быть предметом обмена, поскольку любая устойчивая
черта характера в один прекрасный день может вступить в конфликт с
требованиями рынка. Какие-то роли могут не согласовываться с особенностями
человека; следовательно, нужно расстаться с ними -- не с ролями, а с
особенностями. Рыночная личность должна быть свободна, свободна от всякой
индивидуальности.
Описанные ориентации характера ни в коем случае не следует отделять
друг от друга, как может показаться возможным из этого краткого обзора.
Например, у человека может преобладать рецептивная ориентация, но обычно она
соединяется с какой-то другой или со всеми вместе. Хотя позднее я рассмотрю
различные сочетания ориентаций, в данный момент я хочу подчеркнуть, что все
ориентации имеют свою долю в человеческом жизнеустройстве, а доминирующее
положение той или иной специфической ориентации в большой степени зависит от
особенностей культуры, в которой живет индивид. Хотя более подробный анализ
связи различных ориентаций с социальными моделями следует оставить
исследованию, предметом которого станут проблемы социальной психологии, я
хотел бы высказать здесь предварительную гипотезу касательно того, как
социальные условия способствуют преобладанию того или иного из четырех
неплодотворных типов. Следует отметить, что значение анализа взаимосвязи
ориентации характера с социальной структурой не только в том, что он
помогает нам понять некоторые из наиболее важных факторов формирования
характера, но также и в том, что он раскрывает роль специфических ориентаций
(в той мере, в какой они присущи большинству членов некоей культуры или
социального класса), как мощных эмоциональных факторов, действие которых мы
должны знать, чтобы понять функционирование общества. Учитывая
общепризнанность воздействия культуры на личность, я хотел бы отметить, что
взаимоотношение между обществом и индивидом не следует понимать в том
смысле, что культурные модели и социальные институты просто "воздействуют"
на индивида. Взаимодействие идет глубже; вся личность обычного индивида
штампуется по образцу отношений, принятых меж людьми, и здесь настолько
велика решающая роль социально-экономической и политической структуры
общества, что, в принципе, из анализа одного индивида можно вывести
представление о всей социальной структуре, в которой он живет.
Рецептивную ориентацию можно часто обнаружить в обществах, где за одной
группой закреплено право эксплуатировать другую. Поскольку эксплуатируемая
группа не имеет ни сил изменить ситуацию, ни идеи об изменении, она будет
склонна почтительно взирать на эксплуататоров, как на своих благодетелей, от
которых она получает все, что может дать жизнь. Независимо от того, как мало
раб получает, он считает, что собственными силами не мог бы добиться и
меньшего, поскольку структура этого общества внушила ему, что он неспособен
что-то организовать и действовать активно и разумно. Что касается
современной американской культуры, то на первый взгляд кажется, что
рецептивная установка здесь полностью отсутствует. Вся наша культура с ее
идеями и практикой отвергает рецептивную ориентацию и делает акцент на том,
что каждый должен сам о себе заботиться, отвечать за самого себя и
полагаться на собственную инициативу, если он хочет "чего-то достичь".
Однако, хотя рецептивная ориентация не поощряется, она вовсе не отсутствует.
Необходимость приспосабливаться и угождать, рассмотренная на предыдущих
страницах, ведет к чувству неуверенности, которое служит источником
изощренной рецептивности у современного человека. Она особенно проявляется в
отношении к "экспертам" и к общественному мнению. Люди надеются, что в
каждой сфере деятельности есть эксперт, который может сказать им, как
обстоят дела и как нужно действовать, а все, что требуется от них,-- это
слушаться эксперта и довериться его идеям. Есть эксперты по науке, эксперты
по счастью, а писатели становятся экспертами в искусстве жить уже лишь
потому, что они авторы бестселлеров. Эта трудно различимая, но довольно
распространенная рецептивность принимает несколько гротескные формы в
современном "фольклоре", развивающемся при активном содействии рекламы. Хотя
каждый знает, что в реальности схемы "быстрого обогащения" не работают,
множество людей предается мечтам о легком жизни. Рецептивность проявляется и
в отношении к техническим новинкам; автомобиль, не требующий переключения
скоростей, авторучка, с которой не нужно возиться, чтобы снять колпачок,--
вот наугад выбранные примеры такой фантазии. Более всего рецептивность
преобладает в схемах, касающихся счастья. Вот характерная цитата: "Эта
книга,-- говорит автор,-- расскажет тебе, как стать вдвое счастливее,
здоровее, энергичнее, увереннее, способнее и беззаботнее, чем ты был прежде.
Тебе не нужно следовать трудоемкой ментальной или физической программе; тут
все намного проще... Предложенный здесь путь к обещанной выгоде может
показаться странным, поскольку мало кто из нас может вообразить достижение,
не требующее усилий... И все же это так, в чем ты скоро убедишься" [37].
Эксплуататорский характер с его девизом: "Я беру то, что мне нужно",
заставляет нас вспомнить о предках, пиратах и феодалах, а затем о
магнатах-грабителях девятнадцатого века, эксплуатировавших природные ресурсы
континента. "Парии" и "авантюристы", по терминологии Макса Вебера,
капиталисты, скитающиеся по земле в поисках наживы, были людьми такого
сорта, чьей целью было купить подешевле, а продать подороже, кто безоглядно
добивался власти и богатства. Свободный рынок, как он сложился на основах
конкуренции в восемнадцатом и девятнадцатом веках, взрастил этот тип людей.
Наш век увидел возрождение голой эксплуатации в авторитарных системах,
которые пытались эксплуатировать природные и человеческие ресурсы не только
в своей стране, но и в любой другой, куда у них хватало силы вторгнуться.
Они провозгласили право силы и рационализировали его указанием на закон
природы, заставляющий выживать сильнейшего; любовь и порядочность были
названы слабостью, размышление -- занятием трусов и дегенератов.
Стяжательская ориентация существовала бок о бок с эксплуататорской в
восемнадцатом и девятнадцатом веках. Стяжатель был более консервативен,
менее заинтересован в безоглядном добывании, чем в методическом решении
экономических задач, основанном на крепких принципах и сохранении добытого.
Для него собственность была символом его "я", а ее защита -- высшей
ценностью. Эта ориентация в значительной мере обеспечивала ему безопасность;
собственность и семья, защищенные относительно стабильной ситуацией
девятнадцатого века составляли безопасный и управляемый мир. Пуританская
этика, с ее акцентом на труде и успехе, как несомненных благах, укрепляла
чувство безопасности и стремилась придать жизненный смысл и религиозное
значение человеческой деятельности. Такая комбинация стабильного мира,
стабильной собственности и стабильной этики обеспечивала представителям
среднего класса чувство общности, уверенности в себе и гордости.
Рыночная ориентация не имеет истоков в восемнадцатом и девятнадцатом
столетиях; она вполне современный продукт. Лишь с недавнего времени
упаковка, ярлык и фирменная марка стали важны как для товаров, так и для
людей. Проповедь труда утрачивает силу, первостепенной становится проповедь
продажи. В феодальное время социальная мобильность была крайне ограничена, и
человек не мог задействовать свою личность на то, чтобы преуспеть. Во
времена конкурентного рынка социальная мобильность стала довольно
значительной, особенно в Соединенных Штатах; если ты "выполнил взятые
обязательства", ты можешь преуспеть. Ныне возможности отдельного индивида,
способного сделать карьеру самостоятельно, без посторонней помощи, в
сравнении с предшествующим периодом сильно уменьшились. Тот, кто хочет
преуспеть, должен влиться в большие организации, а его способность играть
роль, которой от него ждут,-- одно из главных его достоинств.
Обезличивание, бессодержательность, утрата смысла жизни, автоматизация
индивида ведут к растущей неудовлетворенности и потребности искать более
адекватный образ жизни и нормы, которые могли бы привести к этой цели.
Плодотворная ориентация, которую я собираюсь теперь рассмотреть,
демонстрирует такой тип характера, при котором рост и развитие всех
возможностей человека является целью, которой подчинены все остальные
действия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2013
сльози
у тебе тонкі́,
як золоте руно –
приємно
часом сплакну́ти,
рясно-розчу́лено,
сентименталь-но…
голлівудські тривожать сни?
ну то сплакни…
зволо́жиш очі,
носовичка́ намочиш
…і крокодили плачуть
вряди-годи –
задля́ насолоди
справжня сльоза
чоловіча,
наче і́скра – мечем об меч ви́січена…
вагою – у незворотну втра́ту…
на смак –
як
мовчання Всесвіту
…якось
випадком бачила,
як чоловік плаче:
зо́всім не так, як ти,
зовсім іначе –
на Т-подібній споруді розі́п`ятий наче:
вже коли
недре́мна на ча́ті сторожа
підступний на́тиск ворожий,
полігши, стримувати не може –
увірве́ться до серця
жаль невимовний
і біль –
наче пожежа,
нічна, непогамо́вна –
тоді, по щелепі,
як по лезу ножа,
ско́титься
важка́ чоловіча сльоза –
у сльозі тій
розпла́влена суть і сіль…
а ти
підсоло́нену воду точиш –
розжало́бити хочеш…
...приник-ни
плечем
до одві́рка –
сплакни,
чи зайдися плаче́м
гірко…
«сонячний дощик» швидко пройде…
як натурально:
«…ніколи, ні з ким і ніде…»
10.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2013
приснилось,
що я Вас люблю́ :
як! могла я тоді піти…
як могли Ви мене одпустити…
але – утримати,
означало б – нево́лити,
споживати,
привласнити –
НЕ любити
образ довершений Ваш,
як у кулі магічній
із гірського чистого кришталю –
у серці моєму
неодмінно продовжує жити
все іще Вами сню…
болю́…
без покаянь-дорікань –
я Вас завжди люблю…
...лицем до лиця -
щастя не бачиться...
07.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2013
ми зрослися з тобою серця́ми -
навіть серце у нас єдине:
за зіницями-криниця́ми -
таємниця природо-людини...
30.11. 1987
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2013
у мене спи́на – плавно-поло́га
і заву́жені круто зручні́ боки́,
дотик у мене – те́пло-вологий,
коли
цукру привабливі грудочки́
беру жартома
оксамитово-замшевим ротом
із одкрито-розгорнутої руки –
твоєї лагідної долонь-ки…
елегантно-грайливо умію ступати,
і весело мчати - із вітром навви́передки!
можу і ве́рхи тебе поката́ти* –
але…
не поспішай у ве́ршни-ки…
ти!
справді хочеш
бути зі мною щасливим?..
то –
одрости собі гриву
і вітром її заплети…
як діти,
будемо разом удвох
життю радіти...
06.10.2013
*покатати - повозити кого-небудь для розваги; катати якийсь час
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013
ві́рші
живуть на межі
поміж двома снами:
вужі,
ножі,
коржі́,
сторожі́,
завали,
бедлами…
скільки майстерно розбитих сердець
валяється трепетно під ногами…
прокинься, проснись,
дивись –
не спіткнись…
05.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2013
вітряні́ млини
махають крильми́
услід за лелеками –
як і ми
вітряні млини
стануть колись людьми
білими,
як і ми –
дерев`янокрилими…
05.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2013
рубіни, топа́зи, сапфі́ри – кору́нди,
діаманти і ізумру́ди! –
усі багатства земні́
так са́мо легко доступні
мені,
як і Туманності Андромеди…
золото – ранками плавиться у вікні,
о́сенями – ллється на коси,
розтікається-шарудить стежка́ми,
додається у амальга́ми
озер і струмкі́в, джерел-ви́токів –
розтума́нює риси,
розмиває рубці і шрами
і
світ невлови́мо допи́сує…
романтичним фле́ром,
як ніби лелечим перо́м
…умостилася
на найвищім щаблі́
тра́па –
на само́му коньку́, на верху́
да́ху –
філіжанку кави тримаю
замріяно –
у пальцях липких од фарби олійної –
забулася, що фарбую,
що втомилася-спочиваю –
геть одірвалася од землі,
як лелека –
з да́ху
видно далеко…
…каву холодну п`ю
і думаю:
отак би кинути в землю квача,
здійнятися з да́ху
і прибитися
до якого ключа –
зга́ряча і з одного ма́ху…
здійнятися
і у теплі краї понадхма́рно леті́ти –
туди, де сонячно, де тра́ви і квіти…
вічні тра́ви…
думаю, си́дячи на даху́
із миттєво проча́хлою кавою –
от цікаво,
яка
грань тонка́
поміж я́вою і уя́вою –
и́рій, квітки, трава,
завтра-учора…
між ба́жаним і нездійсне́нним…
і чому, вмираючи, сказала Аврора
са́ме такі́ - недоречні останні слова:
«…залишіть зелене…»
04.10 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2013
М.А.
коли чашу свою
я до решти доп`ю
і об стіл мармуро́вий
її розіб`ю –
свою чашу…
зна-ю –
ще остання-одна,
по ту сторону сна,
зустріч відбудеться наша
…були коханцями,
розсталися не обвінчані…
кажуть –
не удостоїмось раю,
а я знаю:
десь, на ми́сичку,
на забутому ви́ступі,
на тоненькому вістрі-кінчику –
як на відве́деному мізи́нчику
небесної тве́рді –
збоку і скраю,
зустріч наша на нас чекає…
мить настане –
і вийдемо
із окремих світі́в,
як із чужих хаті́в,
як наче із двох туманів…
і очима карими
у карі очі глянем –
і видно до решти стане,
які ми
щиро і навзає́мно кохані…
…де немає умовностей і личин –
для розлуки причин нема
після довгої, як зима, розлуки
поєднаємо крила-руки
…золотистим житнім покосом
спільним
ляжуть за нами сліди
вільні
і довірливо босі –
веселі й узгоджені наші сліди
назавжди
...очі у нас у обох карі –
заживемо собі у парі
на ві́стрячку,
скраю,
на само́му мізи́нчику раю –
десь, серед лісу соснового,
на галявині, на лужку –
як на дрібні́й зеленій шмати́нці,
поруч смарагдового озе́рця –
житлоплощею на два закоханих се́рця
у загубленій білій хати́нці
будемо вічно жити ми –
янголами-анахоре́тами*…
..будуть дощі
мак молотити над нашим дахом,
білочка буде
горіхи ховати між сухими тра́вами на горі́,
журавель-лелека
над криницею у дворі живим пта́хом
буде по́вагом походжати і про своє туркота́ти,
а сосни пахучими ла́пами
будуть осо́кам коси чеса́ти
і запліта́ти…
елегантний біло-рудий собака
і золотаво-рудий обіч із чорним-чорним - коти
будуть у розкошах жити,
бузки́ і вишні будуть цвісти,
сяяти і майорі́ти
різні квіти…
вужі, метелики, їжаки,
синички і ластівки́ –
хто молочко із тарі́лочки
пити,
а хто насіння із наших долонь лу́за-ти…
я і ти – ми
будемо вільними
і двоєди́ними…
я і ти… у любові-співтворчості-простоті…
на тоненькому ві́стрячку,
на мізи́нчику вічнос-ті…
обтру́ситься попелом су́єтне і земне
і́стинне
не мине
23.09.2013
*анахорет – пустельник, відлюдник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2013
своєрідно
світ наш задумано
і облаштова-но:
знову колосом стане зерно,
далі – знову
ви́лущиться із поло́ви…
неодмінно
збереже і відно́вить себе,
що перви́нне,
а от
рукотво́рне, втори́нне –
похідне́ –
хистом самовідно́влення
не наділене…
закономір-но
оцтом стане за часом вино…
а одним-одна
насінина –
кісточка виноградна –
по суті своїй безсмерт-на…
…і любов, і дружба земна –
кіне́чна…
доводиться ви́знати –
короткоча́сна…
хоч як дорожи-бережи – все одно
перейде у оцет солодке вино
сумно…
печально
але неодмін-но
усе похідне –
мине,
бо…
не первин-не?
не-першо́сотво́ре-не?..
живемо у дивному світі –
що ніби тане…
тане! – в руках,
зникаючи невблаганно…
усе, що любимо, і що маємо –
птах!
наче казковий, міфічний –
Алкіо́н-птах символічний,
і ми його відпускаємо… відпускаємо…
відпускаємо…
поорані
тайно́писами долоні –
порожні…
порожні…
20.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450191
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2013
Каштани багряніють у пожежах.
У різні боки – іскри-кожушки…
(«Між іншим», Окрилена)
десь,
за вікном у тебе,
каштани цокають –
відлу́нюють кроки
тієї поха́пливої ходи́,
що назавжди
цокають
ко́рочки-каблучки́
об камі́нні стежки́ –
лунко і гостро:
усі ми тут
запізнілі гості,
дзвонарі́ лунко́ї ходи,
що назавжди
…то весело,
то заклично,
а то й несподівано зло,
як шамани,
б`ють ритмічно
у бубни і барабани –
чаклують каштани
десь
за твоїм вікном…
свічки́ білі –
давно догоріли,
уже й молитви́ дозріли –
уклі́нно-іко́нні, завіко́нні…
б`ють дрібно
підковами срібними
ще невидимі за туманами
розтрино́жені білі коні
...пове́рху твого безсоння,
на стіні́,
десь - над стелею,
десь понад ко́мином – угорі́
цокають-цокають-цокають
каштанові дзиґарі…
18.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2013
прогризли миші,
неля́кані,
дрібними зубками
у ла́нтуху-мішку́ – дірки́ дрібні́
і сиплеться, і ллється
зо всіх прорі́х зерно –
прово́рно і прозоро …
неупи́н-но
уже втопають ночі,
в`язнуть дні
в осипаному з лантуха зерні…
…вмостився ранок винозо́рий*
на підвіконні,
заси́лює цупкі нитки́
у золоті голки́
і подає мені -
накласти на дрібні дірки́
блакитні!
шо́вкові латки́…
17.09.2013
*винозорий - далекозорий, з гострим зором.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2013
…висипа́ють
камінням битим
дорогу до лісу,
і я знаю, що ця дорога –
на цвинтар для друга мого́,
молодого,
соснового,
бурштиново-сонячного…
...тремчу
останнім твоїм цвіркуном
під колючим терном,
обсипаюся у тобі
шурхотом і журбою:
прощавай ненадовго, лісе –
друже єдиний мій,
з ласки Божої –то і я,
слідо́м за тобою…
13.09.2913
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2013
без про́диху трудяться павуки
і паву́чки-майстрині:
тчуть білі ажурні сонцесхожі серве́тки –
і складають, рахуючи, у соснові скрині:
робота потрібна
і плодотвор-на…
але всі – як одна
...арахно,
до безкінечності ж відміні
безмежні –
внутрішні світи́:
для чого ж вам,
достойним павукам,
копіювати
одне у одного сюжети
і о́брази запозичати –
повторювати-множити?..
хоч як не вуалюй і не крути,
це все одно назветься плагіатом…
невже сама в собі не бачиш ти
свого(!) нюансу красоти,
щоб пережити… провідчути!
і висловити-передати,
якщо потребу маєш ткати?
чужі метафори старанно приховати,
думки-ідеї перефразувати –
це не творити,
а компілювати:
як ніби кимось їдене уже
приготувати
і пригощати-цитувати…
за власне видавати
оригінальне те, що у самій собі
можеш побачити,
осмислити
і відтворити-описати –
тільки ти:
до безкінечності ж відмінні
усього мислячого внутрішні світи…
…може б мені в ганчірочку мовчати,
але натура, знаєш… змушує
єство моє –
щоб підказати… щоб допомогти…
шукати! – а там уже:
знайти чи не знайти…
арахна обізвалася: «…це ти,
дитя обмеженого спектру сліпоти?
як самовпевнено берешся!
арахну вчити
як слід їй прясти,
і як слід їй тка-ти…
слова твої –
відлуння пустоти
одноманітними здаються результати
мого ткання? –
бо так їх бачиш і сприймаєш ти…
…якщо знадво́ру вдень на вікна хати
поглянути –
здадуться темними і непрони́кними вони,
одноманітними,
як наші схематичні павути́ни…
якщо ж дивитися у вікна з хати, із середи́ни,
відкриються ен-вимірні світи,
відкриються живі картини:
ввійди в моє буття,
людино,
і позирни, як я – ізсереди́ни
у концентричних кіл глиби́ни
моєї павутини:
якраз закінчую прекрасне полотно –
невже тобі не видно,
яке – у колориті і деталях,
довершено узгоджене воно?..
ось тут у мене, бачиш, пліт вербо́вий
красиво і майстерно спле́тено,
проз нього виноград пробрався:
яка тендітна і витка його лоза…
яка листків доло́нистих затишна гущавінь
і кетягів прозоро золотиста по́вінь…
тепер уліво відступи на крок –
і замість винограду з плотом –
побачиш мій
майстерно витканий,
до зубчиків і про́жилків, листок –
у сонячній
пасте́льній позолоті…
і ще на крок…»
«…чекай, я зрозуміла…
арахно, ти майстриня справді вміла,
але ж…
листок і небо, виноград і пліт –
існують поза павутиною твоєю…
твій витвір – лиш обра́млення,
деталіза́тор, при́від…
усе це – не твоє!
у всього цього – інший Автор є…»
«…якраз у тому й діло:
не трафаретну норму –
я тчу
таку сонцеподібну,
прозоро-абсолютну форму,
яка вміщає в себе об`єктивний світ…
і суб`єктивний всесвіт…
ми тво́римо для зрячих:
кому дано – той суть саму
проз форму-схему,
проз образ, проз абстракцію побачить…»
«…тебе послухати – себе забути…
майстерно тчеш і мовиш ти…
про форму ста́́ло-ідеальну «назавжди»,
про суть буття,
про особисте сприйняття́,
про все́світи –
та з толку і з пуття
мене красотами-зворотами не збити:
твоя майстерність «досконало повторити»
чужу ідею, візерунок слів,
оригінальний вдалий вислів –
це що завгодно – тільки не «творити»…
у павуків, либонь, свої закони
але – так бачу:
усі запозичальники,
без посилань тим паче,
«постопники» –
давно і правильно зовуться епігони*…
хоч як пояснюй, обґрунтовуй і верти
арахно, вибач і прости:
чи знаєш, чи не знаєш,
але по суті – епігонка ти…
11.09.2013
*Епігонство (грец. έπίγονοζ — народження, пізніше — нащадок) — наслідування, що характеризується несамостійністю художнього мислення, поверховим копіюванням певних літературних творів попередників. Епігони найчастіше йдуть шляхом зовнішнього копіювання форми літературного твору, повторення його проблематики, сюжетного й композиційного вирішення теми, «перетравлювання» чужих вдалих образів і висловів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448437
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.09.2013
Все я знаю, коли я помру
Стану гномом в атласнім жилеті,
По мені буде гном'ячий труд
Золотить на сервізах букети.
Не герой, не пророк, не мудрець,
Що я вмію? Сміятись і плакать.
Пломенітиме мій каптурець
Між бокалів, як квіточка маку.
Я любитиму цукор і кмин,
Малиновий лікер і гостинці,
Серед довгої мами-зими
Буду спать в порцеляновій скриньці.
Я навчуся хороших манер,
В порцелянових дам делікатних,
Заведу собі тростку й лорнет.
А також - цвіркуна-музиканта.
І з маркізом зіграю в пікет,
А з маркізою вивчу дуетик,
І тихенько поскаржусь валету,
Що безсмертя моє залегке.
І століття, і друге, і третє,
В час, коли за віконечком сніг
У старенькім картатім жилеті
Буду жити на радість поетам
І малятам казки бубоніть.
О, не плачте, живі, по мені...
....сьогодні 40 днів по новопреставленій Ірині- небо одчинилося для Поета...
пісня "Гном" на слова Ірини Жиленко - із альбому "Білий вовк" Олександра Ігнатуша
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448066
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.09.2013
за усі пра-минулі віки,
мільйо́но-роки́
творчо
не зрушилися павуки…
і паву́чки
тчуть-плетуть-розвішують
білі неводи, павутини-сітки́,
як рибалки…
чи художники –
полотна-малюнки
на щорічні
верніса́жі-про́да́жі-ви́ставки
… одноманітно округлі,
наче со́нця копії схематичні…
вивірені
геометрично-практично
доро́бки-здобу́тки….
творчі замисли і думки́
сфокусовують павуки
виключно
на ло́влю-прибу́тки…
без про́диху трудяться павуки
і паву́чки-майстрині:
тчуть білі ажурні сонцесхожі серве́тки –
і складають, рахуючи, у соснові скрині:
робота потрібна
і плодотвор-на…
але всі – як одна
правила
інстинкти-лека́ла
добротного ремесла…
раз і назавжди встановлені
десь-кимось-колись давно –
ара́хно!
мільйонороки́ «як усі» неодмінно –
це дуже гарно,
і справді майстерно, ну, просто – відмінно!
але…
вийди за трафарети:
мистецтво і творчість –
це так, як більше ніхто, а тільки-но – ти…
уяви себе зіркою…
відпусти…
і у космосі власному вільно лети:
поза правилами
і поза межами ти –
вільно лети…
ле-ти...
ти!
04.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2013
скаже: «…ходімо» –
на дальній куток стола
одкладу шиття,
різнобарвні бля́шки і ске́льця
застри́бають коло ніг
моїх –
слі́дом… за ним…
рукавом полотняним
вишитої сорочки –
рубці і зморшки
зітру
з лілейного мого лиця,
і – за поріг…
де там! – про шати
згадувати,
про взуття –
скаже: ходімо…
простоволоса, боса,
і не спитаю куди...
звісно ж – до нас, додому…
ви́збирає долівка
розсипані
різнобарвні мої сліди,
і не розкаже – де я – нікому…
ходімо…
і голос твій
тишею пролунає…
сріблом струмка засяє –
одразу його упізнаю:
без тіні сумніву
одкладу на край недошите шиття,
без огля́дки і без жалю́
обтрушу́ із подолу пла́хти життя
проминуле
і обмануле,
осінь і втому –
нарешті додому…
удвох із тобою…
до рідного нашого дому…
бузковим щастям у шибку війни́…
ми оддавна такі
бли́зькі –
ти бачиш мої сни…
01.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2013
Ірина ЖИЛЕНКО
ОСІННЄ ДЕРЕВО
Втомилось дерево. І кволо
розтисло волі кулачок.
Ковзнула трепетно додолу
остання з царських сорочок.
Ні, дерево не підхопило
свій одяг, не знітилось, ні.
Воно його переступило,
в своїй прекрасній голизні
знайшовши втіху потаємну,
і гордість, і нову красу,
майбутньої поеми тему,
і ціль, і суть…
Крізь вікна, темні од негоди, —
струнке, затяте, голосне, —
воно — від імені природи,
воно — як стовпник благородний —
навчає розуму мене.
Явившись з піни листопаду,
немовби вирвавшись з-за грат,
кричить: «Навчись переступати
розкішний прах своїх утрат!
Не голоси за промннулим,
прожитим днем не дорожи.
То лиш очищення від мулу,
лиш омовіння від іржі.
Усе, що можна в нас забрати, —
не варто нас… Нехай мине!»
«Все правда, дерево, все правда,
от тільки серце в нас чудне.
Все розуміє, всі пророчі
премудрості. Про ціль. Про суть.
А все ж — як із порізу, точить
одна за одною — сльозу…»
1980
...01 серпня цього року Поет Ірина ЖИЛЕНКО полишила світ наш земний... "Вікно, розчинене у сад" - навстіж одчинилося у Вічність...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446350
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.08.2013
м`якою
мітелочко-ю
із воло́тець очерету торішнього,
обережно-неспі́шно,
обмітає княгиня
невагомо-сап`янові пелюстки́
то́нкого теплого пилу –
що
розпаші́ло-розво́гнені по́льки і гопаки́,
ані чуть не шкодуючи жару на закаблу́ки,
на червоні-зелені шевро́ві і хро́мові чобітки́ –
шалом нестримним своїм – од глиняної долі́вки
здійняли́-натруси́ли…
обмітає…
обережно-неспішно,
порох-пил із верстака́ дубового,
майстерно горі́шиною
інкрустованого,
із давніх часів
химерно потрі́сканого,
лако́ваного…
княгиня-дружина, княгиня-молода мати…
має роботи – край непочатий:
порфі́роро́дним своїм
князю й княжатам
власно́ру́ч су́кна-поло́тна тка́ти,
кроїти-шити,
золотом-пу́рпуром гаптувати,
я́хонтами прикрашати…
поназліта́лись
у ткацькій справі помічники́ –
дрібні-невидимі павучки́
і паву́чки,
із туману-ку́же́ля прядуть нитки́-
павути́нки:
снують-осно́вують срібну основу
на раму лісу, прозірно-соснову…
…скінчилися танці,
безтурботні і запальні́:
довшають ночі –
коротшають дні…
княгиня-жона…
пальчиками
тендітними
вільно зсу́кана пряжа:
від обІймів тепліша,
од любовних ніжностей м`якша –
полотняна сорочка біла наті́льна княжа…
а поверху друга – яскрава і розмаїта,
із паволо́ки заморської і оксамиту,
доокруж горловини – по ви́коту
золотим гаптуванням розшита…
…як же пасує тобі
гаптований злотом і пурпуром стрій,
княже коханий мій…
як прилягає щільно
до теплого тіла твого́,
атла́сно-шовко́вого,
мною виткане полотно…
на перехрещенні кожному
нито́к-думо́к –
любов-но
княгиня-молода мати…
вечорами і ранками недосипа́ти –
на верстаку́ дубовому,
часом і пряжею відполіро́ваному,
ритмічно сту́кати –
щорічне ткання́
любим княжатам на пишне вбрання
тка́ти:
донькам – берізкам-верби́цям –
золота парча до лиця…
кожному княжичеві-синочку –
клену, ясену і дубочку –
дивити́сій – злототкану туні́ку-сорочку
пора справляти…
кожнісінькій лЮбій дитині –
по обмере́женій золотом суконній свитині…
а горобині й калині –
ще й наплі́чники-комірці́,
хай червоніють оздоби-рубіни –
ярі́ють і княжать на сон-ці!
собі ж княгиня – кохана жона і молода мати
справить пишну пурпурову далма́тику,
на голові – завІй синій і вінець із діамантів-рос…
…а свекрусі – білий о́брус
у подарунок ви́тче…
і білу-білу,безпро́сипно-білу намі́тку:
посередині неживу́ квітку -
сніжинку
білу, довершено-ви́тончену
29.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2013
на городі жито
серпом жала,
перевесла крутила,
снопи в`язала,
у копичку
невеличку складала…
задзвонив мобільний –
не відповідала))
26.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2013
серпень…
ще днями –
смажить і пече:
жагучі пристрасті,
хоч перейшли у звичку –
палають ще…
як любощі тілесні,
не вінчані,
не вічні,
не скроплені гісопом, ні дощем…
а но́чі…
як сон зітре умовностей личини,
задавнені коханці
одне від одного одве́рнуться плечима,
розко́тяться на розпашілім ложі –
чужі…
на серпень схожі…
серпень…
іще в одчинене за звичкою вікно –
палає днями,
а ночами – приховано
зітхає-дихає самотньо-хо́лодно:
невідворо́тності осінні
проз ковдру й сон – як льодяні ножі…
чужі…
вже не коха-ні,
а лише коханці…
уранці –
сльози і роса,
бала́чка спроквола́ між «так» і «ні»
впівголоса,
туман-на
і розмита:
хоч – плач,
минулася весна…
минулось літо
23.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444867
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.08.2013
сиджу
на краю перини,
звісивши ноги,
безтурботно ногами пого́йдую…
внизу – річки́ і доро́ги
переплелися, як мамине муліне́,
стежки́… гукають мене –
не розшукую поглядом,
щоб упізнати колишню свою:
пацьорки гладенькі нанизую
на тоненькі шовкові промені –
умощуйся поруч,
і,
якщо маєш охоту, помагай мені…
виснуть
із перини моєї,
напружено-густо-синьої,
низки́ і разки́ рясно –
поверхні земної сягають,
сміхом мі́няться-грають,
напувають струмки і зело́ –
новеньким червінчиком сяє
недавнє моє село…
…на даху́ знайомої хати –
символ домашнього щастя крилатий –
невидимий людям бусол…
набираю у пе́ліну
розмаїтих пацьо́рок-бу́син:
червоне, оранжеве, жовте, зелене…
і розсипаю небом,
веселкою!
як по бабціному *рябцуну́…
така
кольорова звістка
тобі од мене
*рябцун – різнобарвний (смугастий) домотканий килим.
19.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2013
тобі
пасувала б тога…
статурою
справді нагадуєш
молодого безсмертного стихійного бога….
стоїш красиво
на тлі води –
од вершини пагорба
ведуть до тебе
мармуро́ві, цяцько́вані золотом, схо́ди…
граційною
срібною змійкою
лину схода-ми
мармурови-ми –
зіходжу з неба
до кромки моря,
вітати свого́ лица-ря,
благородно-прекрасного, як різдвя́на зоря́…
на простягнутих
перед себе руках
несу
пурпуро́вого згортка –
то́га, ма́нтія, єпитрахи́ль, омофо́р, наки́дка…
цей наплі́чний
величний покро́в
символізує заступництво і Господню Любов
ткала
розкішні строї
і власноруч розшивала –
щодень, щовечір…
возлагаю
на досконалі твої,
величаво окреслені плечі:
на овальному полі
тоги-плаща-накидки,
на пурпуровомі тлі
розсипані візерунки –
срібними рибами і золотими птаха́ми
навшпи́ньки стаю –
на рожеві пальчики
себе спина́ю –
дотягуюся-дістаю
і,
замі́сто фі́були-за́стібки,
скріпляю краї́
на правім раме́ні твоїм –
живою гілочко-ю
з трьома квітками -
бурячково-ліловими реп`яхами…
13.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2013
кінь
глухо об ночі копитом б`є,
оксамитово-ні́здро форкає –
спати нам не дає…
десь
картопли́ння вологе тліє,
тягне у сни гірко –
прихиляю кватирку,
вітерець бавиться, одчиня…
визирну в сад –
нема коня…
неспроста́…
старенька домне́шта
зірка́ми достиглими обліта...
хтось
зореливи безсонні обтрушує
у двоєдину нашу, щасливу душу –
лі́-та, літа́…
10.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2013
ти був,
як амфора антична…
із моноліту
магми-граніту-до-палеоліту* виточена,
настільки досконало витончена
що видавались пли́нними боки́,
ніби ажурними здавались
її немислимо тонкі́ камінні стінки –
аж наче біло-матово-прозорі:
суцільна таємниця й дивина́ –
така посу́дина крізна́ –
робота майстра неземна:
замість олії чи зерна,
вина́,
тримали в ній, либонь, і берегли
розмито-катарактно-зорі**
жовтневі зорі -
про «чорні дні»...
зоста́лась дещиця при дні –
бринять із амфори понині –
туманно-срібні
і дрібні́…
…ти – випадкова зна́хідка
у руслі пересохлого струмка…
і неспроста
од тебе мріло-струменіло
магічне світло
природою воно було
з глибин віків, віків –
тисячо-зим-і-літ,
із товщ пісків, пісків
одвічних –
якою силою магічною
з епох геологічно до-античних
тебе випадком ви́вержено в світ?..
…ще не торкнулася рука
піском замуленого ві́нчика
як з глибини
відточеної шти́вно горлови́ни
холодна, вогка і прудка
слизнула ящірка…
майнула хвилькою під ка-мінь,
ляклива
і проворна тінь
звичайна собі ящірка була,
у амфорі заму́леній жила,
у цій обставині – ані добра, ні зла…
античну вишуканість форми
свого житла́
інакше ящірка сприймала,
і поціновува-ла
чого ж сахнулася – жахнувшись, я?..
слизьке́ у ви́тонченім – не-гармонія?
дисинергі́я?...
несприйняття́, вибагливість надмірна…
моя
…ти був, як амфора антична:
на позір – камінь, діорит-граніт!
а суть крихка:
зсередини – шмигнула ящірка…
ляклива і слизька́
***
…те, що захоплює, засліплює –
туман і видимість – мине,
як все лукаве і земне…
шмигне-майне
любов себе не презентує,
з поливою не подає –
для чого їй? вона – насправді Є…
06.08.2013
*Палеолі́т (від грец. παλαιός — давній і грец. λίθος — камінь)
**катаракта - ще стародавні греки називали цю хворобу — kataraktes, що в перекладі означає водоспад. При катаракті зір затуманюється, і людина бачить, як ніби крізь воду чи запітніле скло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2013
сонми білих
і сонмища чорних
у рівновісному проти-стоянні
привиділися мені
у напів`яві удосвітній – напів-сні…
і до чого воно сниться –
вселенська оця
шахівниця?..
двови́мірна площина
умовна
стара́нно розграфлена-розлінована:
усередині кожного з нас вона –
чорно-біла війна…
віч-на?..
04.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441368
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.08.2013
на бігу́
вишиваю гладдю
стежку-мережечку на лугу
стигло збитими росами –
добіга́ю до небокраю:
«…підсади́...»
як тендітно ви́різьблений молоди́к,
ти
понад травами срібно сяєш,
мене чекаєш…
ноги стрункі
такі
підгинаєш –
напів-присідаєш:
ступнею холодно-босою
на тепле твоє коліно
поспішно і мокро ступаю,
(...що таке –
обережність і страх?..)
цупка́, як заповзятий реп`ях,
дотягуюсь і чіпляюся
у гриву стрімкого коня –
білого, у золотих яблуках…
горностаєм-ла́скою* розтікаюся
на пру́жно вигнутій спині
баско́го липневого дня…
28.07.2013
*ласка – невелика хижа тварина з тонким і гнучким тілом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2013
пам`ять води –
всюди…
сіль –
кристалічний
інформаційний носій…
сіль і вода – первозданний,
необмежений океан,
тіло людське –
крові-води-рідини солоної жбан…
із
незначними домішка-ми:
хто ми? звідки ми?
так і зали́шились первозданними
прообразами-океанами?..
де́щиця глини, сіль і вода –
тілесна людська природа...
для їди
присолюємо завжди
плоть угото́вану і плоди –
для поживи:
без солі і без води
тілесне життя неможливе…
рослини вийшли на сушу – прі́сними,
ми –
солезалежни-ми…
…прі́сність небесних дощів і манни…
сіль і вода – потреба-зов
доутробного океану?..
sol*, colo, сонце – слова-синоні-ми:
взаємосимволи
за системою світознань утраченими
прадавніми:
Сонце духовне - Господь Ісус,
Сіль Неба, Землі і Космо-су…
…у трудах –
через по́ри шкі́ри –
солона роса
їсть прісново́дні очі,
у журбі – солона сльоза,
щомісячно три магічні ночі –
припливи-одпливи у океані
і мізках наших - у ритмах по́вні:
прозріння інформативні -
інтуїтивні, пророчі…
де ява? – напівсонно-маре́вний стан…
транслює незабутні впливи
дітям-бризкам своїм – Океан…
…перешкоди у мережі́…
викривлення зловорожі…
чужі
26.07.2013
*лат. sol - сонце, і язичницьке наше прадавнє Коло (сolo) – сонце і сіль, звідси – Коломия – місце, де мили Коло (Сolo), сіль, тобто… у римській міфології sol - сонячне божество. Імператор Авреліан ввів у Римі у 227 році культ бога Сонця Незборимого (Непереможного - Sol Invictus), день якого святкувався 25 грудня; у скандинавській міфології Sol - богиня сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439740
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 26.07.2013
бджоли…
облюбували фрагмент…
одну
нескінчен-ну
янтарно-прозоро-чисту фразу музичну –
атла́сну і бархатисту - псало́мну:
гармонійно, хором церковним,
гудуть
баритонно-то́нно, пли́нно-медово-ритмічно
до косми́н моїх, сонечком зранку умитих,
вітром
розтріпаних розмаїто
заздра́вно гудуть, піднесе-но…
літургій-но
на тлі шурхітливо-достиглого жита –
суб-трансформо́ваного у золоте полотно
жито…
як золота опра́ва…
кві́ткослужі́ння бджолиного
до щільників з Дара́ми:
нетлінні янтарні меди́ –
спільна бджолина справа
…щільники, наче храми,
тихо і солодко світяться зи́мами і ноча́ми
косми́но-греча́но-ли́повими бурштина́ми –
запеча́таними до пори меда́ми…
ми
класифікуємо їх комахами:
хоча
у порівня́нні з нами,
людьми,
мали б зватися предковічними
аборигена-ми,
від Початків – земляна-ми
…яко бджоли – нектар квітко́вий перетворюють у меди́,
так і поети-люди
мають приховано-вро́джені хоботки́,
щоб занурювати у зірки,
висотувати ідеї-думки
і перетворювати у рядки, переносити на сторінки,
запеча́тувати у щільники́ -
строфи-катрени-стовпчи-ки…
сло-во!
духом Божим розквітає згори –
Істини і Любові Дари́…
…не до смаку? – обминайте…
не потребуєте? – не споживайте…
ві́рші-вірші́…
обереги моєї душі…
19.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438319
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2013
липневий ранок
на поверхні листочка кожного
сміється умито…
до хмаринок маленьких,
пухкеньких,
біло-невинно-голеньких
лоскочеться жартома
вусате жито
сяє промінням одбитим
кожен листочок «з лиця» -
життям соковитим іскриться,
повниться…
а зі споду, із вивороту,
під кожним листочком – нічна пітьма
гається – неохоче тане-ховається…
такий!
усіх можливих
відтінків-сутінків-переливів
зеленого –
контраст об`ємно-м`який…
перспективно-глибокий
такий
всеможливо-зеленого глибина…
кожна крона – у собі самій не чує дна,
кожна
світло-відтінена
крона…
кожнісінький кущик,
дерево і деревце
підставляє ло́скітно сонцю лице –
грає і міниться щастям
щонайдрібніший листочок!
водно́час
дозбирують руки-гілки
і тендітно нанизують у разки
порозгублені чорні перлини ночі:
поспішно ховають у па́зухи –
під листки
перламутру чорного півпрозорі мазки,
прохолодні дотики на ранково-теплому тілі…
радісний спокій і дрібна метушня:
пора
збирати розсипані перли дня –
золотаво-блакитно-рожевувато-білі
09.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436278
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.07.2013
зовні мармур –
«мур-мур»
і позолота:
не озирайся –
йди,
бо озирнешся – і,
як дружина Лота,
станеш
стовпом соляним назавжди…
зовні лише! мармур,
а всере́дині –
порожня луна,
тисячократ-на…
фасадне мур-муркотіння,
а за личиною –
рик! і знавіснілі голодні тіні…
…навчишся бачити проз лаштунки-завісу –
почнеш боятися голосів людських
у соборно-храмовій безпорадності лісу…
мур-мур…
штучний мармур –
наклеєний глянець, «гламур»,
а за привабами – залізобетон,
мертвотно-сіря́тинний однотон...
личина, фарба! марафет… полива –
гра
підміни понять із уявою
підступно зрадлива…
мур-мур –
лицемірний фасад,
а за фасадом – ад:
мимо йди,
бо… назавжди
ад – це
таке місце,
де брехня полюбила зло –
не від Початків було,
але – стало…
…справжній мармур,
як і Божа людина –
прозірчасто-плинний із середи́ни:
на дотик – живе Тепло,
на позір – загусле, вречевлене Світ-ло
03.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435027
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2013
само-заглиблено
наливаєш плоди –
скоро-скоро з літечка в осінь,
не озирнувшись, підеш босий
і такий молодий –
випадковий
за моїм вікном, абрикосе…
отак, півжартома,
доля сама
цупкою вервечкою нас поєднала:
хіба для щастя взаємного мало?...
живемо удвох із тобою
по різні сторони їдно́го вікна:
перетинка поміж нами – тонесенька і крізна…
що мені, що тобі – до ши́́бки
відстань простягнутої руки -
гі́лки…
щоранку,
одкривши очі – одразу гляну у небо
проз шибку крізну́́ і
проз крізного тебе –
туманним зором,
випадковий мій,
візаві завіконно-прозорий…
ти щоночі,
зо свого боку, дивишся
у освітлене допізна вікно
і звично
не помічаєш мене давно…
цікаві склались взаємини:
живемо зближено-розокремлено…
на відстані не простягнутої руки-
гі́лки:
я і ти…
два взаємно закриті світи:
між нами – крізні́,
але непрони́кні шибки́…
нетривкі, скляні –
хто я тобі? і хто ти мені?...
одчиняю на́встіж вікно –
і не ближчаємо все одно…
перетинка щоміж нас – не скло,
а взаємо-не-сприйняття,
відповідно Порядку
земного буття…
я люблю́ соковиті твої плоди:
і в порі дозрівань засушливій -
принесу відерце води…
пий,
абрикосе мій…
ти скажеш мовчки:
і для чого тут воду лити?
на вологу зберуться кроти –
і почнуть мені корені рити…
але не почую,
буду себе за добро хвалити,
любити:
допомогла!..
від за́сухи врятувала –
поли-ла…
і соковиті плоди
самовдоволено їсти
ти,
не зрозумівши турботи,
подумаєш: хоч якийсь маю од неї толк –
забирає моїх діто́к
і несе у далекі світи –
либонь же, садити-сіяти…
бо упали б,
дозрівши, купами з віт-тя
і на смерть боролися
поміж себе
за простір життя…
за місце під сонцем,
за клаптик неба…
а так – є у ній хоч якась потреба…
…дивимось, та не бачимо,
наслуха́ємо, та не чуємо –
неруши́міші за віконні шибки́
між само-свідомостями перетинки…
де розуміння нема навза́єм,
там одне одного ми по суті не знаєм…
не - спів-почуваєм…
…та любов між нас таки є,
бо ніхто – як слід жити і думати –
іншого не повчає…
є!
...і говоримо
із приємністю
одне одному –
всяк
про своє…
29.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434311
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.06.2013
у янгола тво́го
у небесних черто́гах,
у простенькій хатині –
білі стіни,
сяють
у
рожевувато-молочнім зорі́нні
під ногами
соснові дошки пахучі –
не паркети
скрипучі
лаковані…
на овальних столах – букети
ніколи не в`януть:
довершені
у поє́днанні кольорів –
міняться-тануть…
у хаті –
усто́яні аромати
любистків і м`яти,
акценто́вані
чебреців по́вівами
псаломно-церковними…
щовечора янгол
твори́ть свічечку на вікні,
щоб із те́мені
не загубився ти –
втрапив
до чертогів зайти…
у нього,
янгола тво́го,
під вишнями біла хата –
привітність сама, чистота
і вишукана простота …
…попідпирали мальви
плетений лозами тин:
можеш будь-коли увійти,
з янголом за́тишно говорити…
за умови всього однієї –
сердечної чистоти…
твоєї
до хати,
з ві́дсвітом стін
молочно-рожевува́тим,
можеш будь-коли, любий ти,
за бажанням власним
і серця правдивої чистоти – прийти,
на по́кутті сісти,
солоде́нького вишнячку́ випити,
задушевно погомоніти…
усміхнуться до тебе квіти,
як діти…
любов лагідна
долоньками обгорне́
і
ніколи не промине…
аж за́ки у серці твоєму
тінь промайне –
згадкою
про минуле твоє земне…
тої ж миті
у янгола тво́го
стане обличчя сумне:
посіріють стіни
янгольської хатини,
потьмяніють полив`яні глечики,
відцвітуть у букетах квітки
стане хмара перед вікнами темна, у шибки
дощ забринькає затяжни́й:
у безпросвітну пізню осінь –
без проміжку! – із весни...
одчиняться на́встіж двері –
до хати
мокрий вітер
горіхове листя лапа́те
намете –
вітер
знає причину,
він
з обличчя твого личину
здере і кине:
не сховаєшся за личиною ти
перед янголом лицемірити…
облетять і обтрусяться мальви
обабіч плота,
облущиться лицемірства твого
лукавого
позолота:
ні, не янгол образився,
але сам ти
од світла його відмовився:
одвернув лице…
бо –
де думки твої,
там і воля, і твоє сер-це…
у світлі правди
не вийде лукавити,
лицемірити,
на два світи́
одним серцем жи-ти:
де думки твої – там і ти:
із потьмареного чертога
мусиш вийти
і геть піти –
не щирий думками
і не чистий серцем ти
у світлі істинної чистоти…
янгол
відновить своє житло́
все там буде, як і до тебе було:
воскресне
рожевувато-молочне світло,
розписані од руки –
засяють поли́вою глечики,
усміхнуться лілово бузки́,
троянди, лілії, рома́шки-воло́шки
і сокирки́…
зади́хають па́хіллям полини́ і люби́стки,
защебечуть синички і ластівки́,
запурхають
невагомокрило метели-ки…
…і свічечка
затріпоче вогником на вікні –
у
чеканні…
23.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2013
яка щаслива –
росами змита,
сонцем і за́тінками перевита
трава
лісова,
незаймано соковита…
іду стежко-ю
і жалкую:
така трава!..
ах, і чому наразі я не коро-ва…
мати б
отаке продовгува́те
і собі лице,
щоб втопити його по самі вуха
у бездонно смарагдове радісне царство оце…
і носом, і ротом,
і шорстким язиком
неймовірно зеленої свіжості аромати
у себе, в себе!
усім єством –
з насолодою поглинати…
вбирати, пере-жувати…
…у корови – верхніх зубів зовсім нема…
їм смакоту і радість зелену – очи-ма…
скільки сягає зір – трава, трава –
красива,
аж ореолець тремтить над нею
сяючим туманце́м –
щаслива
падаю у живі крепдешини
з усіма
зеленого переливами
і тумані́ю - сер-цем…
20.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2013
духи пекла у лісі:
замість дерев –
пеньків розпечені до біла́ пате́льні:
отакі
естетичні смаки пекельні…
духи пекла:
у лісі розводять кострища,
вогни-ща –
зяє димами
розверзла пекельна паща…
палає соснова жива живиця –
не на сонці літньому плавиться….
тріщить у червоно-чорнім вогні
і торішня, і молодесенька хвоя:
звідки я?! – хто я?!..
тут я – заради чого?!..
як невинність і Красоту
захистити собою?..
ховаю очі – нікчемна й убога:
ключі від пекла –
бринять на лівому
мізи́нці у Бога…
серце моє – під корінь,
у попіл! – з лиця землі:
на хороми заморські,
скрипучий паркет сосновий,
на ліниво-розбещені меб-лі…
приречена і чужа… ніколи не звикну:
пі́шки за небокрай -
і в призахідних сонячних парусах
зникну.
іти-іти… і дивитися:
незримою стежкою посеред трав –
іти…
Сказав:
«Живіть - як діти…»
якби ж то почули –
як у раю би жили:
але не можуть
без вічно палаючої
смоли…
19.06.2013
(с. Велика Офірна, Київщина)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432388
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.06.2013
залишилась сама
на краю́ біди,
навіть за краєм…
стільки любила і пестила,
а ніхто не подав води –
і в подальшому не чекаю…
ні, не обра́за,
але тверезий ро́змисел це:
світ заклопотаний
одвертає лице,
як дзеркальце…
за дітей ще – же́вріюче молила,
але … зда́леку якось,
ніби проз товщу, із безпросві́тного дна…
що вмирала – безпри́страсно розуміла,
цілком усвідомлювала…
…згорнулася
на терновому о́дрі,
як у безмежному Всесвіті – сама-одна…
терпіла,
приймала тілесну муку –
без жодних видінь і чудес
відчула –
як тепла чиясь Рука
лагідно узяла
мене за руку…
спокоєм уповила́
лагідність,
затишок і тепло…
невидиме зором світло…
півдоби, кажуть, мене не було:
бездиханне тіло
усю ніч самотою на одрі проле́жало –
не боліло…
Хто за руку тримав - і не спитала,
бо
знала...
…розклепи́вши уранці повіки,
побачила… полотно:
воно
символічною зна́чимістю одразу
глиби́нну свідомість вразило:
у обра́мленні білого прямокутника –
волошково-синє, світлом насичене, тло
і абсолютно точно
у прямокутник вписане ідеально –
ясно-червоне коло…
…біла рам-ка,
волошкове тло
і вписане ідеально
між гранями прямокутника –
ясно-привітне червоне Ко-ло…
у свідомість, сповиту Тишею, мов дитя
у сонні байкові пелюшки –
вистрелив єдиний паросток думки:
ЖИТТЯ!..
…а тоді уже, слі́дом,
прийшов розсудок з інобуття́
і розтлумачив,
що саме дух,
повернувшись передніше нього до тіла –
побачив:
зимовий ранок,
госпіта́льна палата,
тіло «в койці»,
до сходу повернуте випадково(?) лицем…
перший «предметний» погляд
ухопив
прямокутне біле вікно –
було воно
синім небом задрапіроване рівномір-но,
а червоне Коло проявилося - Сон-цем…
…залишилося відчуття –
відсутності
і стертого за́пису
на "магнітній плівці"
мого
внутрішнього часу:
відчуття
частково стертого запису –
на тонесенькій плівці мо́го
життя…
земного
16.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431845
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 16.06.2013
як тільки береги,
потоптані й пом`яті
(в траві – пляшки, сміття і «мат на маті»…)
покинуть люди, гуси і качки
і ґерели́цями потягнуться «до хати» :
наїстися і спати –
у озері купаються зірки…
з-під верб,
тихесенько і плавно,
йду у воду,
на ви́диху занурююся, а́ки безтілесний дух,
стелюсь поверхнею і лащусь, як вербовий пух,
не наполохати б невинну насолоду
необережним по́рухом руки –
у озері купаються зірки…
лежу, розкинувшись на плесі – як латаття,
зринає із глибин моїх тугий клубочок білої лілеї:
розтулю очі і не втямлю – де я?..
…за обережним по́рухом руки
пливуть (по небу чи по озеру?..) зірки –
спішать наввипередки…
наздоженуть:
щоб обтруситися й обсохнути з води -
переберуться на моє чоло,
умостяться гуртом, як низка діадеми:
уже й не силюсь розібрати – де ми?
яка різниця – де б уже й було…
…та ж ніби в озері –
онде знайомі верби
полощуть в срібнім ку́пелі гілки…
сторожко снять мальками ластівки́
на приозернім яворі…
стара
небесна твердь скрипить навстріч Зорі –
в нічному озері,
мов срібні качечки,
пірнають і хлюпочуться зірки
…невже заснула на плаву?
таки, **похоже, сниться…
а в тім, яка різниця…
15.06.2013
*ґерелиця – табун, зграя диких або свійських птахів
**похоже на те — цілком імовірно, може статися
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2013
свобода наша –
загалом людська –
іде босоніж по мечу двосі́чному
(не вічному?..)
босоніж по відточеному лезу,
по вістрю, невловимій грані
двом протилежностям
належного клинка –
хибка́… хистка́…
свобода вибору і волі
у нас така –
людська…
і не самі!
по вістрю, по відточеному лезу
ступаємо босоніж у пітьмі:
обабіч грані –
дві сили,
урівноважені в протистоянні –
усяк до себе,
у протилежні два боки́
нас перетягують –
узявши з двох сторін
за протилежні наші –
праві й ліві – ру-ки…
потявши крила
наші – чорно-білі…
…які могутні сотворіння Божі ми –
Небесну твердь
утримуємо втятими крильми…
…ми –
не янголи,
і янголами, кажуть, не були
ніколи,
хоч янголи – були людьми…
Боголюбивими…
були Людьми!
які обрали Світло і Тепло,
читай – Життя
в Любові й Істинах Небесних,
удруге - духом - народились Го́рі,
возстали і воскресли…
вознеслися… як зорі…
і сяють, увібравши в себе,
проміння Благ і Мудростей Божественних…
…і ті були людьми,
які за пристрастями власними,
за якістю сердець лукавими
обрали заздрість, ненависть – брехню і зло
і стали демонами –
духами
пекельни-ми…
ми «однорідні» –
та неоднозначні ми:
пшениця вперемі́ш із плевела-ми…
нас доглядають,
наче мислячу розсаду,
для висадки подальшої:
за власним розсудом –
хтось обере безмежні Небеса,
хтось обере безмежні хащі аду…
вістря, грань, межа,
мембрана між світами –
ми
свободу вибору і волі маємо –
тому майбутнє «кожному своє»,
ступнями босими
на лезі протиріч –
за покликом сердечним обираємо…
щодень, щомить, щоніч…
…Любов дарує, і нікого не карає:
сама людина власну приналежність
і схильність власну – серцем обирає
Свобода Вибору –
на грані, на клинку…
ми! обираємо
між правим і «не-правим» боком –
вже тут і зараз –
як ніби між «високо» і «глибоко»:
і кожен сам собі – і у собі
Всевидяче Небесне Око…
заплутався у павутинні протиріч? -
поклич: «О, Боже…» -
Він – Рівновага і Клинок*…
Він завжди поруч,
Він із тобою і в тобі…
і у твоїм двобою
з самим собою –
Він допоможе:
непроминуще в Духу
Слово Боже…
14.06.2013
*клинок - те саме, що лезо.
**автор художньої роботи "Наскрізний Меч" - gala.vita, 2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431460
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 14.06.2013
зійдуть Серпи,
пожнуть відполовілі ниви,
задумливо-грайливі
і мрійливі –
чи ми щасливі?...
чого шукали-во́ліли-хотіли –
знайшли-зустріли?..
у потаємних сутінках зіниць -
взаємності для тіла?..
півділа…
дотичності до зору, слуху –
не все! не все!
не зовсім те! –
зовсі́м не те…
взаємності для духу!
…граційно межі обмива́є жито,
простеньким ситчиком полощеться-цвіте:
спочинь, поспи –
зійдуть Серпи…
ми – від Початків, але без Кінця:
лицем до Сонця!
лицем до Сонця!..
хотіла –
Світла і Тепла,
знайшла?..
знайшла.
12.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430954
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.06.2013
залишиться хата…
і тиша –
об`ємна, жива – у хаті…
до чужих – сторожка`,
до тебе – завжди привітна, м`яка
тиша у хаті –
особлива така…
довкола хати – квітки
з бур`янами наввипередки…
як здичаві́лі зірки,
по́хапцем п`ють росу:
всю оцю безтолкову красу –
під бензокосу…
стежки
погубляться і травами заростут(ь) -
ніхто вже не́ зауважить:
«…не наступи на квітку тут…»
де захочеться – будеш іти,
блукати
і
у траві наступиш
на кущик м`яти:
прохолодно-свіжим
розпли́вчастим ароматом
обізве́ться до серця тво́го
скрізь натикана безтолково
холодна м`ята
ма-ти
м`яту любила –
скрізь насадила…
і подумаєш: «…треба таки
обережніше тут ступати…»
мати
сказала, що йде
у внутрішні, вишні світи
безкраї –
м`яту садити
і квітки сія-ти…
щасливий,
хто Причини Речей знає…
04.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2013
нульовий результат - зеро́:
німці присвоїли ліс,
французи привласнили озеро…
вже замість лісу – тільки-но лисі пеньки
і продовжують завивати
голосами огидними бензопилки́,
як голодні вовки
на по́вню…
замість озера – каменоломня…
каменоломня
і порожні пеньки соснові –
зажерливі чужаки
на дешеви́зні
підривають Основи
мастодонти їхні –
многотонні ваговики`
наха́пане
пруть за грани́ці:
вщент розбиті
дороги й містки –
гранітний порох і прах
і пересохлі крини́ці
по мовчазних навколишніх се-лах
…а зовсім неоддалік, в столиці,
де́сь-там за стінами
і під стінами – крикуни
перед камерами скубуться:
«Держава!» «Нація!» -
пограбунок і окупація –
без видів на контрибуцію…
ґедзі!
позліталися кров чужу пити –
огидні,
як усі паразити
…я лісом ішла
(бігла) –
зграя ґедзів напала,
хмарою налеті-ла
я зупинилася, зачекала,
щоб перестали літати –
лякати…
щоб повсідалися
на руках-ногах –
із на́міром
кров дармову смоктати
гілку соснову взяла
і всіх кровоїдів по черзі - побила
і потопта-ла…
дальше пішла
(побіг-ла)
Україно! Прокинься-проснися!
Та хоча б ворухнися!
Чи навіки заснула під опієм ти?!
Живцем їдять тебе ґедзі –
І чужі, і свої – парази-ти…
31.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428515
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.05.2013
вродилося золоте теля –
радо брика́є! -
до зеніту од небокраю…
ніч-породі́лля
теля
молозивом напуває:
п`є, на очах росте –
рожеве молозиво
довкруж розфиркує-розливає…
…пеститься золоте теля
ПрісноДіві-Владичиці до руки,
ту́рить-потура́є
золотими ніжками
ніжними
рожево-моло́зивні,
жовтаві хмарки́…
31.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013
нічні метелики -
мерехтять
у полоні шИбки,
пухкі́, як сніжинки
за ними -
фалдами пишними
оксамитове чорне тло…
вимикаю світло:
облиште
ілюзорно крізні́ шибки́ –
летіть на зірки,
нічні
метели-ки…
…яко ду́ші,
що давно колись
од Любові Істинної одреклись –
упоко́ю вночі не мають,
у шибки́ б`ються – шукають…
де їхні втрати?
розмаїті квіти?.. –
шукають Огню,
щоб за мить згоріти
30.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2013
щоразу ди́влюся проз гілки
підвіконного абрикоса – у небо
і не бачу гілля́ –
бачу небо,
бо у небі (хоч звіддаля…) -
зору мого потреба…
(…як слово «сте́ля» -
не включає до складу сЕбе
наявного значення основної
власної складової –
«сволоки́»...
отакі уваги нашої
вИбірки…
психологічні канони…)
проз абрикосову крону
густу
роздивляюсь – на красоту:
бачу
мінливі леткі хмарки́,
бачу,
як вишивають хрестиком ластівки́
легкокрилі свої ви́шивки…
як бриють крилом небесні стежки
два неодмінно-щоденні круки́…
уночі,
проз абрикосове дерево бачу зірки.
…тіні,
що при місяці уповні́
перегойдуються по стіні…
але самі по собі гілки́ – завжди́ поза зором,
неявні наче, ніби вони прозорі…
…так
двоє закоханих
дивляться одне у одного –
яко у дзеркала́ взаємні:
закони сприймань потаємні –
бачать
одне у одному
тільки біле і голубе –
кожен у кожному бачить себе…
марення-мрії,
легенди про себе - свої,
аж затинаються радістю,
як щовесняні затьохкані солов`ї…
кожен у іншому
знаходить прекрасне своє,
але зовсім не те,
що насправді є…
справжнє виявиться – невдовзі…
як різкий поворот
на рівній дорозі…
мало хто втримається,
щоб із усього лету
не шкеребертнуть - у рів:
«…і для чого я тебе стріла?...»
«…і для чого я тебе стрів?..»
cонця́ і планети
за мить - на колючі друзки́:
отак
виявляють себе гілки́,
проз які ми, не помічаючи,
дивимось
на зірки…
…мати –
постійно десь є…
по суті ж її помічати
починаємо,
коли матері нестає…
23.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013
...якщо у моря є дно,
то воно
і в неба бути повинно:
світ первопричинно
симетрично
влаштовано…
все - одно...
сили творчості - сили руйнації:
боротись немає рації –
різниця у мотивації
сумна картина:
світ розхристаний свій,
якого ще не покинув,
на очах зазнає деградації –
логічної раціо-налізації…
22.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
…ластівки́
по блакитній канві
вишивають дрібні
чорні хрестики
два круки́,
мов пришпилені на гвіздки
до висоти –
два великі чорні хрести:
…під одним упокоїлась – я,
під іншим – ти…
літаки –
металеві блискучі хрестички…
майже прозорі,
наче креветок мальки
у блакитному морі…
20.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2013
занадились сухі дощі
у двір до мене
порожні пригорщі
як здуті вени
на руках старечих –
за шибкою покручена лоза…
минулоріч іще – смарагдово-зелена.
бездомний вечір
про-за
весна
минула осторонь:
сухі дощі з потрісканих долонь
фаянсового неба…
уже не треба
проз цвіт і юні трави прозира
зима – сердитоока і стара
…сни на яву́:
грядущу зиму – не переживу…
19.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2013
певно,
ти справді красивий…
за жіночими мірками –
солодкува́то-гі́рклими…
естетичні
дивацтва ж мої
прагнуть невидимої,
невловимої,
особливої,
вільно-плавної –
лінії…
словами – не переда́вано-ї…
звідки вона, і що вона? –
сама не знаю…
але скрізь,
де лиш намітиться-промайне –
її помічаю…
…інколи прозирне
випа́дком
у важких довільних скла́дках
грубого полотна –
вона…
у переливах
бархату-плюшу
асоціацією
затуманить душу –
аж очі вологі за повіки ховати мушу…
торкне увагу
м`якою
полохливою змійкою
у русе́льці струмка –
і безшелесно травами утіка…
непоясне́нну мою
лінію
прокреслить на мить
і
у повітрі загубить
не пійманий зором
стрімкий птах…
а ще вона є,
де вітер хвилями виграє`,
у межі б`є –
у висо́ко-густих житах…
на порі цвітіння
…у готично видовжених
передвечірніх ті́нях…
…у задумливім плині
од верховіть до землі
золотих і багряних листків осінніх…
моя
лінія –
у всіх вербово-березових
«плакучих» гілках,
придорожних в`юнках,
у річкових те́чіях,
лісових плющах –
у всьому,
що спада́є вільно
і безтурботно в`ється…
невагомо-прозоро вита́є-ллється…
…у ве́люнах і серпа́нках,
бинда́х-стрічка́х,
у віконно-розкрилених фіранка́х…
серпневих ранках,
…у шовковисто-пружних
коса́х…
…її
плавні ви́гини –
у котячій грації
польової стежини…
…як це може людина
любити саму лише
невловимо-довершену лінію?.. –
не скажу`, бо не знаю…
проте, скрізь її передчуваю,
і, несподівано уловивши, –
натхненно
яву сю – переживаю…
зізнатися маю:
особливу симпатію
відчуваю,
коли споглядаю,
як одежа твоя
плавно і вільно тебе облягає…
часом
сяйне-війне-прозирне-заграє –
ця,
заледь анемічна,
аристо-кратична,
естетична зваба моя –
вишукано-готична
у силуеті твоєму туманному – лінія…
понадви́слівно! витончена і мила:
ніби підказує,
натякає мені,
уявно дописує,
додає,
домальовує –
ефірно-обті́чні,
невагомо-величні
за плечима твоїми - крила…
до часу прихова-ні
27.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2013
«…через два мільярди років
Сонце перетвориться в алмаз,
що буде сяяти в центрі колишньої Сонячної системи
вже вічно…»
(Ольга Шнуренко)
...у центрі нашого Всесвіту –
Вічний Алмаз!
досконалої Форми
і абсолютної Чистоти…
Він
од Початку Початків
не знає домішок –
ідеально Прозорий…
наші Світи –
еманації Красоти
із Глибин Алмаза –
довершеність кожного Образа…
Його незбагненно прекрасні Ідеї-Думки
і є – розмаїті наші Галактики…
ми – люди-алмази,
Його подоби і образи,
замисли Світлогри –
наші аури –
білі –
переплетені гармонійно
у кожній душі і в кожному тілі
усіх його Проявів – Кольори…
у наших Світах –
досконалість
і вишукана Простота…
…звемось людьми…
Я і Я, поєднавшись, стають – Ми:
обираємо одне одного назавжди –
наші серця на знають зра-ди
розлучаємось інколи, та
не розстаємося! Ми,
уміємо бути разом –
двоєдино-вільними,
як білий
двокрилий птах, –
і не тільки у різних
наших Галактиках –
еманаціях
багатомірних Алмаза,
але навіть,
коли ми порізно –
у нижніх чужих світах…
люди-алмази –
у глибинах наших сутностей
ми завжди нероздільно разом…
якщо хтось із двох,
заради Мети,
рішиться
у нижні світи
зійти –
інший,
не мавши змоги
себе одночасно втілити,
фізично явити,
буде спільно
осмислено-добровільно
невидимим поруч іти
проз усі спокути,
щоб підтримати, допомогти,
підказати,
уберегти,
направити,
захистити –
освіти-Ти…
у нижніх світах –
ми рідкісні гості…
у нас Все Живе – живе
за Законами Справедливості…
Все!
гідно Сутність свою несе –
Все!
що у Всесвіті нашім Є,
себе усвідомлює,
пізнає…
взаємно
Все у Все проникає…
…у нас пташки,
камінці і квітки
мову Єдину знають,
між собою,
і з нами, людьми,
на рівних спілкуються-розмовляють:
ніхто нікого не їсть,
не стріляє,
не топче і не зриває –
не поглинає –
всяк іншого
шанує і поважає
у нас
ніхто не вмирає –
переходимо, за бажання,
заради росту-самопізнання
в інші Галактики-Виміри –
Алмаза Вічного
Промені-Кольори:
не смерть-вмирання – але
приємні подорожі…
непорушні Закони Межі
нам не відомі –
з інших вимірів
можемо будь коли
повертатись назад – до дому…
наші серця
не підвладні жодній пітьмі,
у нижніх світах ми
найчастіше буваєм самі –
але не буваєм ніколи самотні-МИ…
невільнику смерті і меж! Ти
намагаєшся нас оцінювати,
судити? –
не осоромся…
колись доростеш
теж…
25.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2013
не вірмо тому,
кому аплодує публіка,
сторінки газет
і інтернет…
він
може й сам не знати,
що
між чужих генералів пихатих –
усього лиш корнет…
чи, може,
у оркестрі ворожім,
диригентській слухняний паличці, –
дерев`яний кларнет…
23.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2013
вже зараз хочеш
живим до раю?..
хто ж тебе не пускає?...
грай…
ігри – це і є рай…
грайся,
Боже дитя,
у безтурботне своє життя…
знати
стала пора:
життя – безтурботна,
весела гра…
якщо ж
ти обрав собі гру похмуру –
хто тобі – гуру…
23.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2013
Дух Божий – над Водами…
золота Світлоносна Куля
над планетою-океаном,
що отримає згодом іме́ння – Земля…
безкінечно Жовте
над
необмежено світло-Синім…
мова
двокольору нашого
символізує момент
земного пе́редТворіння…
21.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420020
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.04.2013
ходила
по підлозі сосновій,
не новІй…
боса –
пахли
любистком і чебрецем
коси
бриніли
загайні струмки
проз хату –
останні…
позіхали
зо сну бузки
брунькато:
сталося! – на світанні…
злетілися ластівки́:
деруть-розтинають лілові
тума́ново-світанкові
шовки́ –
на пелюшки́…
молода Мати
буде мати
у що немовля своє
вповивати…
…обіперся
на ціпок мохастий
горіховий пліт –
яко пра-дід:
на щастя! –
молиться-замовля
новонароджене немовля
побла́гослови́вся
у квітневім світанні
причілок хати …
молода Мати –
(літ і літ!..)
вповила
у пелюшки лілово-туманні
свій
новонароджений Все-Світ…
із-під ніг
соснові дошки
і собі – величаву…
славу!
співати –
Життя!
поклала
молода Мати
на дубову лаву
виростати
своє
дитя…
20.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2013
…із потойбіччя скоринки земної,
зо сну,
а, може – передбуття,
ріжеться, протикається,
виникає-вирі́зьблюється поволі
у світ невідомий
кволе ще,
сили власної несвідоме,
не спізнале свого призначення,
сором`язливе наразі життя:
прокидаються корінці –
підземні блукальці
і пілігрими –
життя земного пода́телі,
споконвічні,
мудрі і незборимі…
…нарікають
захряслі у самосвятстві люди,
у гордині немудрій – судять:
дії природні – одвічні
мудро прості і таємно магічні
словами порожніми
гу́дять…
готові усіх і уся повчати:
як сходити, як рости,
цвісти –
плодоноси-ти…
як дихати, думати,
із якої ноги ступати,
говорити-мовчати,
молитви́ складати…
…запізніла весна –
неспішний природний вихід
життя зо сна:
ні трави, ні квіток нема
тривожність сама…
із-під земної скори́нки –
кволо-тонесенькі голочки́,
ниточки́,
на гілках зага́яних –
ще ті́льки накльовуються бруньочки…
життя
випростується зо сну
у цьогорі́ч запізнілу весну…
радійте і веселіться, люди!
але ж ні…
самовдоволено-невдоволе-ні…
життя! брутально-лайливо «будять»:
траво!
треба так-о – швидко рости,
чи примітивна і недолуга ти?!
квітки!
пора цвісти! –
і лізуть пальцями заскорузлими
розколупувати
бруньки-пелюстки…
самозванці-критики
…регоче
спільна в`язниця –
плосковимірна,
ілюзорнолиця,
дзвякають брязкальця на ковпаках
в`язнів –
у власній уяві великих
і благообразних
блазнів:
цікава облуда, западня хитра:
у кожного блазня
на голові
щонайскромніше – митра…
блазні
розумово сліпі і німі –
у в`язниці ревнивій
контролюють
кожен іншого
і тримають у бруді – самі…
ґвалтують-повчають,
тому́ –
а чому́ ?..
– самі не знають…
до всіх і вся – у претензії…
сундуків Пандори роздутих
сізіфівські носії…
«…ах!.. «сундуків Пандори
сізіфівські»!... – так не можна казати!...» –
а чи не пішли б ви у сад –
погуляти…
гетьте! у сад!
соловей і ворон –
піє кожен на свій,
Богом указаний, лад…
у хи́стах своїх обоє ростут(ь)!
і хто їм суддя і повчитель тут?
Прокрусти!
від землі і до неба…
нічого живого не пу́стите
ви́рости
над ваші мізерні потреби:
усе живе «підрівнюєте»
до недорослих себе…
повільно цьогоріч росте трава?
нігтями-кігтями –
уже нині
витягніть швидше її з-під землі…
великі у вашій спітнілій гордині -
перед Богом станете
самих найменших – малі…
18.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419298
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.04.2013
2. ДЕРЕВА...
що ж… логічно розпочати і другу частину обіцяної Вам оповіді про дерева (щонайменше, хоч би заради симетрії…))) – поетичним епіграфом… зізнаюся, для мене цей вірш – швидше «резонанс», чим епіграф… таким чином:
Деревья
Я знаю, что деревьям, а не нам,
Дано величье совершенной жизни,
На ласковой земле, сестре звездам,
Мы — на чужбине, а они — в отчизне.
Глубокой осенью в полях пустых
Закаты медно-красные, восходы
Янтарные окраске учат их, —
Свободные, зеленые народы.
Есть Моисеи посреди дубов,
Марии между пальм… Их души, верно
Друг другу посылают тихий зов
С водой, струящейся во тьме безмерной.
И в глубине земли, точа алмаз,
Дробя гранит, ключи лепечут скоро,
Ключи поют, кричат — где сломан вяз,
Где листьями оделась сикомора.
О, если бы и мне найти страну,
В которой мог не плакать и не петь я,
Безмолвно поднимаясь в вышину
Неисчислимые тысячелетья!
Николай Гумилев)
…на планеті нашій, якщо ми справді живемо «на планеті», як нам видається, – дерева і все рослинне царство – аборигени… ми ж – із власної волі, чи не з власної – окупанти… хто надумає сперечатися, що дерева-трави оселилися тут набагато задовго до нас… спочатку рослини «навидихали» атмосферу, відсоток кисню у якій уможливив наше тут існування в принципі… от ми їм і подякували… і продовжуємо дякувати – ми їх бездумно і без найменшого відтінку співчуття – винищуємо… як білі люди чомусь вважали законним своїм правом винищити червоношкірих, вдершись на одвічні їхні території…
ми до таких крайнощів дійшли у егоїзмі безмежному своєму, що не вважаємо їх (рослин) – живими… у крайньому разі, настільки живими, щоб зважати на їхнє право – бути…
…є така думка, не традиційна, звичайно ж, точніше – глибоко-традиційна, але не сприйнята «культурою» людської «цивілізації», тим паче – останніх століть… то є таке «свідчення», що зрізані і потяті кожною людиною дерева – а це момент насильницької, передчасної смерті для дерев тих, – то душі вбитих тією чи тією людиною дерев, довгі роки, аж поки не настане термін «запланованого» для них «згори» завершення земного циклу – життя їхнього, тобто, до часу «назначеного» – залишаються поруч із людиною, яка вкоротила їм віку… душі убієнних дерев увіходять до помешкання людини-вбивці свого і стоять там… обступають мовчки довкола стола, де вона (людина) споживає страви свої, довкола ложа, де шукає спочинку для членів тіла свого – і мовчки дивляться на неї… невидимі… без осуду, без нарікань чи звинувачень… але журбу їхню та людина відчуває, смутно, підсвідомо – і позбутися її не зможе аж ніяк… як не зможе і пояснити собі «джерела`» трансляції журби передсмертної, чи посмертної тієї… причин присмаку печалі на дні свідомості (хай підсвідомості) своєї… бо не фізичними органами відчуттів сприймається присутність убієнних дерев, але ж людина – не тільки фізичне тіло… фізичне – це найменше з того, чим людина є…
ще радянські учені-дослідники у популярних на тоді виданнях опублікували деякі результати експериментів із рослинами, метою яких було з`ясування чутливості, «нервової діяльності» рослин… мене «потрясла» одна з таких публікацій… суть експерименту полягала у тому, що до «тіла» польового маку прикріпили мініатюрні датчики, які фіксували електричні коливання, на зразок тих приладів, які «малюють» криву кардіограми чи енцефалограми під час досліджень роботи людського серця чи мозку…
датчики сприймали коливання «енергії життя» рослини і прилад «малював» на шкалі своїй відповідний «графік»… роздивившись на графік її життєпроцесу, рослинку, обплутану датчиками, викопали з корінчиком і… поставили у стаканчик з окропом – і от прилад їхній зафіксував, як той мак «кричав»… стрілка приладу вжахнулася, заметалася в усі можливі для неї сторони – від максимуму до максимуму – зашкалюючись! і, врешті, зупинилася на позначці «ноль» – мак вмер… у муках…
та ж таки група вчених обчіпляла датчиками деревце – зафіксували діаграму електроколивань «аури» дерева за нормального (звичного для нього) стану… стану спокою, а тоді котрийсь із вчених підійшов до того деревця – прилад «показав» повну «байдужість» піддослідного (дерева тобто) – воно не реагувало на факт наближення до нього людини… не бачило її і не відчувало… але, коли той чоловік почав ламати гілки тому дереву – прилад зафіксував «панічну реакцію» – стрілка на шкалі заметалася, дерево сильно занервувало і сильно «розпереживалося»…
оскільки цей експеримент відбувався на території дослідного інституту, то, завершивши даний епізод, вчені просто забули зняти з дерева датчики… минуло кілька років, і хтось випадково помітив, як нервує стрілка на шкалі вимірювального приладу, до якого мали дотичність залишені на тому дереві датчики… визирнувши, що там відбувається, вчений побачив, як стежкою прямує той із групи дослідників, котрий ламав колись гілки – дерево упізнало його! І боялося… тоді вже придивилися до шкали приладу уважніше, і пересвідчилися, що покалічене колись людиною дерево упізнавало її (конкретну людину) щораз, як тільки вона наближалася… на інших же «мимоходів» не реагувало…
отак все це виглядає насправді… а тепер, нарешті, про «мої дерева»… моїх близьких і любих друзів… не зрадливий, щирих і справжніх Друзів серця мого… мовчазних словесно… і непорушних з місця тілесно…
ВЕРБА
У кінці городу нашого, на березі Жилки, росла верба… особлива тим, що росла вона не стоячи, як усі інші дерева, а… напівлежачи… видно, коли була молоденькою вербицею, хтось надломив, чи зігнув її тільце… можливо, вітер… то на місці надлому (чи нахилу) вона вже не розігнулася, не випрямилася, а так собі і росла… таке лихо могло скоїтися з вербою задовго до мене, бо коли я підросла настільки, що сама вже подорожувала в беріг наш, верба ця була цілком дорослим деревом... мала могутнього ствола, який ріс, як і належить справжній вербі, трохи з нахилом у сторону Жилки, а тоді, десь на рівні метра-півтора від підніжжя, повертав під кутом градусів у 45 і напівлежав у повітрі, утворюючи своєрідного висячого моста над річечкою… кроною верба моя усе-таки тягнулася до неба, тому місточок висячий той вербово-живий чим далі, тим вище здіймався вгору… тож перебиратися через Жилку по вербі моїй похилій – не виходило… над протилежним берегом вона «висіла» надто високо… це був живий місточок не на протилежний беріг річечки, а – в небо… у точці повороту ствола до позиції «напівлежачи» – виростали на ньому (стволі) – лози… справжній кущ із густих прутиків завжди стримів із зігнутої, ніби у попереку, верби… цікаво так виходило, наче кущ забрався на дерево, там собі і примостився…
у тому кущеві-верхолазові я і звила собі кубельце… чи престол… приходила до моєї дорослої подружки-верби часто-густо, забиралася на зігнуту її спину і вмощувалася між вербових літоростів… «балакала» з вербою… мовчки, подумки… і вона мене слухала… це відчувалося – її увага до мене… те, що вона мене любила – навіть казати зайве… було у вербових тих почуттях щось суто-материнське… верба няньчила мене…
коли йшла я у якихось справах стежечкою мимо – верба відчувала моє наближення і раділа – досить відчутно і не таячись… можете запитати, люба Наталю – от звідки я знала, що верба раділа – адже дерева не виявляють своїх емоцій ні рухом, ні «мімікою», тим паче звуками – радісними вигуками там, чи ще якось… ні, нічого дивовижного з вербою моєю не відбувалося… вона на мене реагувала «внутрішньо-емоційно», а я ті її реакції – відчувала… відчуваємо ж ми, дорослі люди, ставлення до нас оточуючих… хіба не доводилося Вам, Наталю, питати себе інколи, чому так не комфортно почуваєтеся поруч із якоюсь, може навіть сторонньою, людиною, чи так само безпричинно почуваєтеся комфортно поруч із кимось іншим, хто ніби і не реагує радісно на Вашу присутність… цей механізм «зчитування» невербальної, глибшої навіть – сутнісної інформації наявний у кожній людині, варто тільки його у собі зауважити… визнати наявність…
фахівці дійшли висновку, що істинну інформацію одне про одного ми зчитуємо протягом перших тридцяти секунд у момент знайомства – візуального контакту… відчуття – позитивне чи негативне – і є конкретним попередженням підсвідомості за принципом «свій-чужий», ну, чи «друг-ворог»… більше того, таке зчитування відбувається і поза візуальним контактом – у неіснуючому світі інтернет-простору, наприклад… тому маємо собі на сайтах друзів… ну, і недругів – куди тут уже правду дівати… і це при тому, що всі ми розкидані у просторі і ніколи не зустрінемося фізично…
діти ж мають усередині себе щось на зразок флюгера – і «крильця» того внутрішнього пристрою, чи устрою, – надзвичайно чутливі… діти завжди знають, як до них ставляться насправді – хоч як би там дорослі і прикидалися, намагаючись видаватися добренькими… помічено ж, що «дітей і собак обманути не можливо»… справа у тому, що діти не сприймають личин, вони бачать за «вивіскою», бачать там, де суть…. крильця їхніх внутрішніх флюгерів реагують просто: – холодний вітер дує з півночі і «внутрішній флюгер» робить обертові рухи у відповідну сторону; теплий «вітер» з півдня – флюгер «крутиться» у протилежному напрямку… от і все… у яку сторону повертається «флюгер» – такі й відчуття переживає дитина: позитивні – якщо до неї звернені справді дружба і симпатія, чи неприємні, коли прикидаються і лестять… діти часто плачуть у відповідь на лукаві до них загравання… так вони висловлюють свою «незгоду» із спробами дорослих дезорієнтувати їх (дітей)… бо вони довіряють своїм почуттям-відчуттям (аж поки самі навчаться лукавити), і це справді орієнтир безпомильний… ну, коли крильця флюгера не вловлюють жодних потоків – отже, зчитується байдужість…
приблизно так і я відчувала щораз «теплий вітер з півдня», коли доводилося йти мимо верби моєї… заклопотана якимись своїми дитячими справами, я могла навіть і забути, що вона стоїть там, на самому краєчку берега нашого, але, найчастіше уже «розминувшись» з нею, так якось, ніби спиною «зауважувала» – о! верба… і оглядалася… і здіймала руку, вітаючи її, і думкою пояснювала, що кудись там поспішаю наразі, тому не заходжу до престола мого… (Мавка із Лесіної «Лісової пісні» зовсім не випадком називає вербу «матінкою»… є в цих добрих і життєздібних, пишних і розкішний деревах щось неприховано материнське… така якість енергії їхньої… «присмак» лагідний, теплий і безкорисливий… солодкий… турботливий…
навіть у глибоко занесені зими я «докопувалася», тонучи у снігу, до вербиці моєї… вмощувалася на «законному» своєму місці і вона раділа мені… так було мені затишно… верба муркотіла вітання свої – дрімотливі… може, я снилася їй у такі мої візити…
коли уже вчилася у 9-10 класах, досить підрісши і подорослішавши, я неодмінно «возсідала» на вербі своїй… цікаво, але ніде більше не могла «вивчити», запам`ятати, засвоїти «німецькі тексти» – уроки ті, які здавалися позбавленими смислу, бо їх, не розуміючи, про що йдеться, доводилося «зазубрювати» – «німка» наша (учителька німецької мови) вірила, що така «методика» справді дасть результат – знання іноземної мови… жодних знань це не дало – і нікому з учнів загальноосвітніх шкіл, інакше всі масово володіли б іноземними, зате «тексти» зубрити доводилося щотижня… тільки на вербі я їх і «освоювала», при тому – хвилин за десять – увесь абстрактно-невідомий текст чужою мовою – і настільки надійно «записувалися» ті тексти у пам`яті, що «німка» не мала зі мною проблем з даного приводу… і я з нею також…
розсталися ми в вербою любою моєю, тільки коли я поїхала з дому… у світи подалася… уже не берегові́, а – людські…
для мене приватно, люба Наталю, саме верба є «рослинним» символом України… материнсько-жіноче начало (кажуть: дівка, як верба – хоч де посади – приживеться…), невибагливість і життєздатність… незнищенність, красота, лагідність і гідність…
люблю верби скрізь і завжди… і так уже буде до решти…
ГРУША…
…росла на межі… таке враження, що ніхто її там і не садив – сама звідкись узялася, прилетіла, засіялась і виросла… хоча стверджувати цього факту не маю підстав… тим паче, що груша наша – до сортових належала… хтось колись посадив, виходить… може, дід Іван, якого не стало на світі задовго до народження мого… застрелили його "наші"... бо у Бога вірив...
на пору знайомства нашого, груша була вже повноцінно-дорослим деревом… смачніших грушок, навіть таких само, як ті, що дозрівали у вересні «на межі», так ніколи і ніде більше скуштувати й не довелося… плоди її були, як ніби золотаві гладущички, ущерть наповнені солодким соком… вкусиш грушку ту – сік так і бризне в усі сторони… настільки соковитими були грушки наші… ніби напівпрозорі посудинки найвитонченішої роботи, переповнені грушевою радістю і любов`ю, бриніли рясною «післязливою» на гілках і гілочках найтендітніших того ідеального, самим собою сформованого, дерева… я, замість напитися води – ходила грушками «напиватися»… а якою щедрою була груша!.. «родила» вона через рік, зате грушок на ній було – море!.. вистачало всім – і людям, і дітям, і бджолам-осам, що вилися і загрозливо гули під грушею постійними роями – також вважали ті врожаї «своїми», і курям-качкам-гусям домашнім, і навіть свиням – увесь світ ласував від щедрот груші нашої єдиної… ну, звичайно ж, і сусіди, якщо хотів хто пригоститися… йшли собі до груші і пригощалися – хто з кошиком, хто із відром… всім вистачало… наступного ж року груша відпочивала від щедрот своїх минулорічних, але я її любила і у безплідні її лІта…
чи вона мене вподобала, чи я її… але повадилася я до груші на гостину заявлятися… вибиралася (а не просто було, бо найнижча гілка росла досить, для тодішньої мене, зависоко над землею… я до неї «до-під-стрибувала», хапалася руками – інколи ця процедура вимагала тривалих «допідстрибувань» – і, крекчучи від натуги, трохи себе «підтягувала», тоді «йшла» по стовбуру знизу вгору, пару раз переступивши ногою за ногу, як муха по стіні, провисаючи донизу спиною-дугою, як ніби клунка якого на грушу хто причепив… нарешті, прицілившись, «просиляла» поверх гілки котрусь із ніг, а слідом за ногою вже, якимось дивом, «висаджувала» туди ж і «решту себе»… далі все було просто – далі гілки росли «драбинкою»… я забиралася у крону і вмощувалася на дуже зручній грушевій «руці», що росла майже під прямим кутом… обіймала грушу «за талію» і так, тримаючи руки калачиком, зімкнувши пальці у замок, сиділа собі, споглядаючи звисока за довколишнім красиво-неспішним життям… коли починали зріти сусідські сливки (поруч із нашою грушею росла їхня слива), я пригощала себе жменьою-другою тих кісточкових-кислющих ягід, бо слива простягала їх до мене з усією її доброзичністю… це не було крадіжкою – ніхто у нас за тими сливками-грушками не доглядав особливо, то ж було село, а не дачі городян…
по кількох роках такої «тісної» нашої дружби, звички у груші дещо помінялися… у роки законних її відпочинків од минулорічного плодоносіння, почала вона відпочивати – не вся… у ті безплідні її роки, що раніше були зовсім безплідними – ні грушечки єдиної на ній не виростало – тепер же вона почала зав`язувати на двох (усього лише) гілках смачні свої грушечки… вони (гілки) були «довгорукими» і схилялися, під вагою врожаю так, що якраз ніби на мій ріст було й розраховано… один рік груша «родила» вся – для всіх, другий рік – тільки на двох гілках «виростала» грушки – для мене…)))
звичайно ж, навіть урожаю з тих двох гілок вистачало всім – і мені, і всій родині нашій, хто тих грушок хотів, і бджолам-осам-джмелям… і сусідам – тільки вже не з кошиками чи відрами ходили вони туди у «неродючі» роки, а набирали собі у фартухи чи в пелени… мама моя дивувалася попервах таким перемінам у «норові груші», бо вона знала її багато раніше за мене… і груша завжди строго «родила через рік», а тут – таку турботу дивну стала виявляти – дві гілки, облиті і обсипані плодами – у «порожні» роки… я не казала нікому, але собі – знала: груша чинить отак… заради мене… заради її до мене симпатії і навіть любові… мабуть, коли я сиділа у неї «на руках» у роки безпліддя її і думала інколи, які ж смачні були того року і будуть на той рік її грушки… і як «скучно», що їх зовсім немає цього року, от і доводиться їсти «чужі» сливки – виходить, вона мене чула… подумала собі над такою моєю «журбою вересневою» і… перейшла в режим додаткового «двох-гілкового» плодоносіння…
...я була дитиною і просто знала, що груша це робить саме для мене, більше того – такі її вчинки здавалися мені тоді настільки природними… що ж тут дивного – груша мене любить… от і все… у тому ж, що вона любить мене – не мала жодного сумніву, бо я відчувала і знала про її любов… я й сама її ТАК САМО любила…
…одного особливо затишного вересневого вечора я забралася «на руки» до моєї груші, всілася там зручненько, обвила її «калачиком» і довго споглядала, як сідає сонце… а тоді почали й зірки виявлятися спроквола… спочатку вони сором`язливо прокльовувалися через полотняну небесну скатертину, щомиті скатертина та усе багатшала, ставши нарешті дорогоцінним темно-синім, із чорними відливами, оксамитом… і на цьому оксамиті-бархаті, швидко набираючи сили – засіяли і замінилися ясно і радісно такі крупні і мерехтливі зорі, що аж не могла я одірвати від них зору захопленого мого… груша стала, як сама найсправжнісінька фея – зірки грали і мінилися у густій її кроні, прозирали до мене між її листочків, аж блищали сріблом тремтливим листочки ті… і так було все прекрасно, що, врешті, і мені в коси тих зірок натрусилося… і я сама засяяла вся – разом з небом і грушею моєю… і сусідською сливою також… справжнє чудо відбувалося тоді на межі між нашим і сусідським городами…
…коли я прокинулася, в першу мить думала, що я іще сплю і бачу той-таки, засипаний зорями, сон, у другу ж мить – добре, що так швидко, зрозуміла, що сплю я, і от якраз прокинулася, – не в ліжку своєму, а сидячи на груші… руки мої розслабилися у сні, і я майже не трималася за стовбур сестриці любої моєї (груша ставилася до мене, як ніби рідна старша сестра…) була вже ніч… і саме ночі я насамперед і злякалася, бо ночей боялася, особливо дитиною… я тінню зісковзнула з груші моєї і ласкою прошмигнула до хати, щоб ніхто не почув, бува, що я так пізно прийшла… хоча мама моя думала, що я просто загаялася у подружки і однокласниці моєї, що жила од нас через дорогу, тому шукати мене звечора і не кинулася…
наступного дня залізла я на грушу і почала роздумувати – як же, заснувши минулої ночі на такій висоті, звідти не впала… а впасти мала б однозначно, бо, крім як руками за стовбур, нічим я більше «за грушу» не трималася… а руки сковзнули зо стовбура, це я побачила і відчула, коли прокинулася на груші минулої ночі… пробувала, всівшись якнайзручніше, відпускати поволеньки руки, але одразу ж починала хилитися навзнак, бо спиною там обіпертися не було мені об що… вночі ж, сплячи на тій таки гілці (як пташка якась) – я не впала… врешті, відповідь знайшлася: коли я заснула і відпустилася ствола, розімкнувши сонного «калачика» рук – груша зрозуміла небезпеку, яка загрожувала мені, і якимось, тільки їй відомим, способом продовжувала «тримати» мене на собі, як ніби справді – «на руках»… навіть зараз пояснити, як я не впала тоді з груші – іншим способом не виходить… але я звідти – не впала… може, Янгол-Хранитель мій груші допомагав…
останній мій «візит» на грушу прийшовся, коли вже я приїхала на два дні до дому із Києва, навчалася тоді на третьому курсі журфаку Нацуніверситету столичного… була заміжньою… то був вересень, (а в грудні, усередині грудня, мав народитися – і народився – син мій)… отже… я приїхала до дому на пару днів… ну, і пішла провідати «сестрицю мою», грушу мою… навіть не пригадаю точно, як таке сталося, але коли тато мій вийшов глянути, де це я так надовго пропала – він, при всій його мовчазності і стриманості емоцій зазвичайній, аж «заговорив», побачивши мене вже на груші, в обіймах традиційних… «шо це ти робиш?» – спитав вражено тато, – "...як це ти туди вибралася… почекай, не злазь, я зараз драбину принесу…" але драбини нести не довелося: моя груша «легенько зсадила мене з себе», так само легенько і обережненько, як перед цим «висадила» на ту ж таки саму «мою» гілку… чесно кажучи, як я злазила (удвох із сином, який мав скоро народитися) – вже добре пам`ятаю, хоча якийсь момент «зісковзування» – був таки присутнім у дії тій, а от як «туди залізла» – не дуже… таке враження, що груша наче взяла мене легенько невидимими якимись «руками» і «висадила» на себе… (звичайно, ж, люба Наталю, насправді нічого подібного не відбувалося, якось я сама "на грушу" досталася)…
…видно, скучала вона за мною… і, мабуть, навіть більше, чим я ТОДІ вже – за нею…
рік останньої нашої зустрічі був якраз роком її спочинку від плодоносіння, але дві «мої» гілки, як і раніше, були залиті і засипані найсмачнішими у світі грушками… – для мене… сподівалася, що приїду… чекала… і я приїхала…
…розкажу Вам іще про клена, і про «сердите» одне дерево, про "велике дерево" і ще про дещо… але вже наступним листом… хоча… трохи задовгою виходить «казка» моя, чи не втомила я Вас часом?...
11.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013
…ворушать про́тяги
у безладі
розмаяні листки,
старий павук
віньєткою
ґратча́стою –
вхідні
прикрасив двері,
сплелися ув одне
стихійно-кавові сніданки і вечері…
попалено (у пил і прах!)
і вкотре поодновлено містки,
тріщать по швах
запруди і засіки –
асоціяцій повені і стоси…
…розчублені і розкуйовджені,
три дні
не чесані,
в усі боки від голови стирчли́ві коси…
… за спиною ж, на бі́леній стіні -
чуприни жма́каної тіні
незграбні –
кривляють символи страшні,
смішні,
прекрасні!
невдало-перекреслені,
гротескні –
за спиною, на біленій стіні
кіс розкуйо́вджених
проекції непоясне́нні…
…і проступає істина повільно
просві́тчасто –
в дешевому вині…
…громадяться нахабно на столі
з недопалків і по́суду – тороси…
свавільна гра
реальних тіней на стіні
перед світанком
розмивається і блідне:
у галактично-вимірнім
поетовім помешкан-ні
володарює осінь –
творчо-плідна…
08.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
1. СВІТ…
...почну цю «казку» для Вас про «мої дерева», віршем Ніколая Гумільова, бо він (вірш) у цій першій частині, де йтиметься про «початки», надзвичайно промовисто і доречно «стає»… думала зробити для Вас переклад, але – передумала…))) хай буде мовою оригіналу:
ДЕТСТВО
Я ребенком любил большие,
Медом пахнущие луга,
Перелески, травы сухие
И меж трав – бычачьи рога.
Каждый пыльный куст придорожный
Мне кричал: «Я шучу с тобой,
Обойди меня осторожно
И узнаешь, кто я такой!»
Только, дикий ветер осенний,
Прошумев, прекращал игру, —
Сердце билось еще блаженней,
И я верил, что я умру
Не один, — с моими друзьями.
С мать-и-мачехой, с лопухом.
И за дальними небесами
Догадаюсь вдруг обо всем.
Я за то и люблю затеи
Грозовых военных забав,
Что людская кровь не святее
Изумрудного сока трав.
Николай Гумилев
...отак висловив сю тему Гумільов…
дерева – живі… вони не просто ростуть і розвиваються, цвітуть і плодоносять… видихають кисень, який вдихаємо ми… вони одухотворені, сутні… вони – особистості, індивідуальності… кожне із них - суб`єкт, а не лише об`єкт, засіб... вони сприймають, відчувають і мислять… переживають… спілкуються… і з нами також – тільки за відповідних умов… нам заради такої радості варто дещо враховувати…
і насамперед те, що дерева завжди стоять на одному місці, а ми – ні… дерева нас не бачать – не встигають нас усвідомити, сприйняти! можливо, вони навіть не знають, що ми також на планеті є … але можуть дізнатися… можуть навіть полюбити кого із нас і справді подружитися – упізнавати і радіти, відчувши наближення, а тоді і присутність обраного… і дарувати нам навзаємну чисту радість і справді щастя…
…щоб дерево Вас побачило і, можливо, полюбило – треба… зупинитися біля нього і постояти… довгенько… можна обіпертися об стовбура плечем, обхопити його руками, притулитися спиною… чи посидіти біля підніжжя, хоч і навпочіпки… справа в тому, що ми для них занадто швидко рухаємося, переміщаємося у просторі, і вони не встигають нас помітити… розпізнати… ми для них, як ніби для нас – автівки, що проносяться трасою, а ми стоїмо на обочині… і ще, мабуть, швидше – може, як молекули повітря – ми їх не сприймаємо взагалі, а вони ж є… літають доокруж…
перше моє знайомство з деревами було – приголомшливо прекрасним! тоді була весна, думаю, травень… можливо, початок червня… і то були - верби…
із першого по́зіру здалося мені, що то – хмари… і я дивлюся на них зверху… як ніби із висоти пташиного польоту… чи, може, янгольського іще... пишні, розкішні, кучеряві хмари… такі – округло м`які… пружні́… радісно-живі і щасливо сяючі… ні, передати словами те бачення просто неможливо… бо… тоді я, мабуть, узріла ті верби не лише земним оком, а й тоншим органом сприйняття, я побачила ті верби у двох планах, як розумію тепер і можу висловитися – у земному і тонко-матеріальному їхньому вияві… окрім вільноростих, досконалих «твердих» форм, побачила душу – неперевершено прекрасну душу! тих перших усвідомлених мною дерев… діти уміють так бачити…
перше враження од верб так і залишилося одним із найкрасивіших моментів мого життя… наймиліших спогадів… власне, то був момент, коли я освоїла власну душу, стала собою – такою от… вічно закоханою у красоту… в дерева і траву, квіточки всілякі невибагливі і простенькі…
років три… з рештою незначною… було мені тоді… чи кінець травня, чи початок червня стояв на порі… бабця мої, янгол мій земний, сказали, що, коли висохне моє пальто – у мене було дуже красиве пальтечко – із ясно-червоного бархату (думаю, то був плюш…) і я його дуже любила – воно «гладилося» долонями, як котик… пальто випрали і воно сушилося, вивішене на шнурку для білизни серед двору – то коли пальто моє висохне – ми «підемо у світ…», так сказали мої бабця… зауважу лише, що той бабцін «світ» став для мене поняттям на все життя – поняттям Справжнього Живого Світу…
пальто сушилося не поспішаючи, три дні висіло воно і погойдувалося собі спроквола на високому тоді для мене шнурку… і три тих дні я стояла під ним і чекала… не знаю, як тоді відгадали бабця у мені головну із пристрастей майбутніх моїх – пристрасть до споглядання, а отже – подорожей… бо зовсім не було у них інших якихось причин йти в береги`, як тільки справді «вигуляти» мене трохи… може, вони самі знали радість споглядання і хотіли навчити тому рідкісному і щасливому хисту мене… їм це вдалося – із першої ж спроби…
яким слимачком повільним повзе час, коли доводиться чекати… три дні я терпеливо дочікувалася того «слимачка», при кожній нагоді допитуючись у бабці, чи не висохло вже моє пальто… бабця щораз уважно обмацували одежину зо всіх країв і «компетентно» оголошували, що ні, ще мокре… і я продовжувала чекати, не відходячи…
врешті – пальто висохло, бабця зняли його із шнурка, вдягнули мене у те сухеньке і красиве пальтечко, самі вбралися у святкову спідницю, пов`язалися білим, теж святковим (як на Великдень…) фартухом, біленькою із дрібними квіточками, ситцевою хустиночкою (тут я до решти пересвідчилася, що відбувається на той момент щось особливе, надзвичайно важливе і навіть величне…), взяли мене за руку, і ми, повільно і торжествено, як два нарядні кругосвітні лайнери, «вийшли» з гавані рідного двору і «лягли на означений курс» – відправилися «у світ»… для мене та подія була занадто зна́чимою, настільки, що не просто було повірити, ніби це насправді відбувається…
тому, коли ми зустріли на дорозі бабціну знайому – котрусь із сусідок наших, але до того я її ще не бачила, і та запитала, куди це ми ТАК ідемо удвох – я нашорошила «усі вуха», бо малося до решти з`ясуватися, куди ж ми йдемо… бабця, абсолютно серйозно (до речі, діти відчувають і розуміють неоднозначність казаного дорослими, коли ті обіцяють їм якісь дрібниці, не збираючись тих обіцянок виконувати – заради того лише, щоб дитина заспокоїлася і «відчепилася» зі своїми вічними забаганками…) – і от бабця мої, без найменшої тіні сумніву відповіли, що «ми з Вальою ідемо в світ..» та чужа жінка так перейнялася серйозністю чину і з такою важністю відказала «а-а…», тобто, що тепер вона вже знає і розуміє, куди ми насправді йдемо, що я остаточно повірила у винятковість події…
(до речі, діти прекрасно розрізняють нюанси мови дорослих – я відчула деяку «гротескність» цього діалогу, знала, що наявні смішинки у інтонаціях направлені на мене… ніби вони обидві доброзичливо впевнені, що я чую слова, але прихованої суті розмови за словами не ловлю… проте я її «ловила» – і все ж перебільшена важність інтонацій не заперечувала і не робила умовним значення фраз… тому я до решти пересвідчилася, що ми справді йдемо «у світ»… діти читають дорослих елементарно – «з чистого листа»… у дітей відкрита свідомість, розширена… вони швидко і безпомилково орієнтуються у тонкощах «дорослого» світу, у якому ростуть і «вчаться», призвичаюються до умовностей, серед яких потрапили жити, народившись…)
бабця мої були педагогом від природи… вони дали мені кілька простих уроків, які не тільки запам`яталися на все життя, але навіть сформували основні позитивні риси натури моєї…
переговоривши отак із сусідкою, ми продовжили свою подорож… навіть зараз я вдячно відмічаю ту обставину, що ми йшли тоді – з моєю «швидкістю»… тому я почувалася абсолютно комфортно і затишно… я відчувала, як мене шанують… визнають… це був вияв справжньої дружби… таке лагідне відчуття рівності і повноцінності у тій нашій з бабцьою парі… я переступала повільно, звичайно ж… але те бабці зовсім не заважало – вони нікуди не поспішали і не нудилися від такої ходи – вони йшли ЗІ МНОЮ, а не я підбігала б за ними, як це доводиться робити усім діткам… діти не оцінюють себе «знадвору», а всередині себе почуваються такими ж «логічно і формально» довершеними, як і дорослі… різниця виявляється у якихось спільних діях – як от у ходьбі «за руку», наприклад… коли ти не встигаєш ЧОМУСЬ іти так швидко, як від тебе чекають… такі «бігання слідом» дуже не комфортні, але діти не вміють ображатися на своїх дорослих, вони їм багато і багато чого одразу ж вибачають… бо люблять їх…
оскільки того ранньо-літнього сонячного дня ішла я дорогою по вулиці нашій уперше в житті, то «світ» уже давав себе знати, цікавивши мене на кожному кроці… але я не роздивлялася, бо розуміла, що «світ» – ще не тут, а десь – там… це тільки шлях до того дива, куди ми йдемо… то вулицю нашу я побачила уперше периферійним зором, як заставку, пролог до «світу»… що насправді так і є…
по́вагом проминули ми з бабцьою кілька сусідських дворів, і десь так у шостий-сьомий від хати нашої – завернули (очевидно ж, я не рахувала тоді ті двори, бо не знала навіть, що є такий принцип пізнавання реальності – рахунок)… ніякої загорожі не було, і ми вільно увійшли у двір, що ховався від дороги за вольготно розрослими кущами бузку… дворик був такий акуратний, невеличкий, увесь затінений кронами розлогих незалежних дерев, що, ніби береги, обмежували його тихе плесо (самих дерев я не усвідомила на той момент, але знала звідки тінистість дворика того)…
у глибині двора, ліворуч, заплуталася у тонких вишневих гілочках хатина… я одразу відчула симпатію до тієї хатинки, і сприйняла її за живу істоту… вона здалася мені котиком, що вмостився собі затишно між того вишневого плетива подрімати… господиня була у дворі, але я її з першого враження не зауважила, бо хатину роздивлялася, усвідомлювала… тому вона, господиня, ніби зіткалася нізвідки, і мене те зовсім не подивувало… являтися нізвідки – нічого дивного у тому я не вбачала…. добра жінка, чимось навіть схожа на бабцю мою, щось спільне уловила я в них обох – спокійну доброзичливість, либонь… привітавшись, господиня хатини-котика і двора-озерця спитала бабцю, знову ж таки – «куди це ми ТАК удвох ідемо…» либонь, оте «ТАК» було досить виразним… я знов чекала на бабціну відповідь, але вже не з такою «нашорошеною» увагою, бо мала певність у «справжності» походу нашого…
повторився такий само діалог… вивідавши, що ми йдемо «у світ», господиня осміхнулася стиха і сказала, на знак згоди із затією нашою: «ну йдіть, ідіть…», інтонаційно це означало, що вона прихильно ставиться до нас із бабцьою і до походу нашого, поділяючи і розуміючи важливість події, що відбувається… навіть жалкуючи заледь, що сама не може піти з нами, а ще радіючи, що стежка «у світ» стелиться саме через її сонний дворик, мимо її, згорнутої у клубочок, «м`якенької» хатини…
отримавши ще одне благословіння, ми з бабцьою пішли собі дальше – «у світ»… минули садок, так чогось він запам`ятався мені сплутаністю тонких гілочок вишневих, як ніби коси русяві той садок розпустив, а вітерець, бавлячись, перевив і поплутав коси ті (через занадто тінистість садочка – листочків на гілочках вишневих було, виходить, мало, тому й склалося враження у дитини, що то ніби коси, вільно розмаяні, розвітрені, поплутані… – а?... уважність яка сприйняття дитячого… тільки зараз і розтлумачила собі ту «аналогію»…)
проз русокосий вишняк, вийшли ми на город, що, як і наш, збігав із горбочка донизу, у береги… стежечка, що ділила город навпіл, як ніби акуратний проділь, була вузенька, то ми вже не трималися за руки, але я йшла попереду, бабця ж мої – слідом за мною… картопля посходила і попідростала, на рівненькі пасемцями розчесала вологувату землю… (вологуватою земля може здаватися тому, що на Поділлі у нас такі щирі чорноземи, що аж лисніють глибокою і теплою чорнотою своєю до світсонця…)
верби я осягнула на відстані… з висоти… зір мій виявився на рівні їхніх крон, схожих на живі, веселі, округло-подушкасті ніби, перинасті безтурботні літні хмари… саме безтурботність! красоти буття – побачила я, дитина, зупинившись вражено у тій «точці» стежки, де вона зібралася вже збігати плавно вниз до берегів… зупинившись саме там – я опинилася «площинно», «лінійно» відносно верб, що розкошували внизу, у берегах, на одному рівні з кронами і верхівками, а може навіть трохи й вище – он звідки враження «пташиного польоту» над вербовими хмарами…
важко прикинути, на який час я «застрягла» у тій точці «пташиного польоту» і усією відкритою навстіж свідомістю поглинала оту дивовижну красоту… колір… чи можна назвати його зеленим?.. у зеленого стільки відтінків, тонів і сутінків, і переходів-переливів... і вони не названі, не висловлені, не обумовлені – щоб сказати словом, узагальненим для всіх, який то був колір… їх, кольорів, було там безліч… якого кольору вербовий листочок на сонці, якого – в тіні, якого – в осонні?... з лицьової сторони, з вивороту?.. а ще тло, на якому вони жили і мінилися – небо! волошково-сапфірове, блакитно-голубе, а ще й хмарки білі – з усіма переливами, відтінками, сутінками і рефлексами… і вся оця неймовірна краса і розкіш погойдувалася плавно і ніжно-задумливо, як ніби пливла, ніби летіла, ніби витала у переливах вальсу… а понад усім цим – із самих лиш флюїдів ткана, невагома і невловима діадема, як корона сонячна, як світіння довкола пломінця свічки – віяло і сміялося Світло і Радість Буття!.. верби – сяяли… прозоро-золотисто… над ними і в них самих, у розкішних їхніх кронах – ніби сочилося, мерехтіло, мріло і мінилося – переливалося дивовижне світіння – сама Богом Живим дарована необмежена Свобода, сама безкінечна Радість світилася, тремтіла і струменіла у вербах тих… і понад ними…
…бабця мої, зупинившись за мною, і не ворухнулися… може, вони також «бачили» ту неймовірну красу Божу… врешті, я оглянулася до них і, вказуючи рукою на вербове світлокипіння і радостипереливання, спитала: «…бабцю, це – Світ?» – «..це Світ…» – потвердили бабця мої…
і ми пішли вниз стежечкою, щоб не тільки побачити, а й побувати у тому чарівному Світі… город той, як і наш, закінчувався бережком – цю місцину й називали в селі Берегами, бо Жилка, хоч і зовсім річечка мініатюрна, але характер і норов мала справжні… веснами вона розливалася і, таким чином, тримала у недоторканості свої береги, які підсихали тільки тоді, коли городи вже «посходять», тому перекопувати чи переорювати ті клаптики берегів, що малися у кінці кожного городу – не було господарського сенсу…
ми зійшли в беріг… і одразу ж я опинилася всередині щастя непереда́ваного і дива «неописа́нного»… трава берегова́ (не болотяна, а саме берегова), перевита і переплетена яскравими береговими ж квіточками – впустила мене всередину себе, як ніби я увійшла у живий смарагд… трава була удвічі вищою од мене ростом, але – вона не закривала мені світу, навпаки – ніби до решти відкривала Його… трава була висока, густа і прозора водночас… я бачила проз неї всю красоту світу, бо й вона була Світом і його Красотою…
навіть зараз відчуваю ту зовнішню тендітність кожної окремої, готично видовженої, травинки, і внутрішню цупкість… життєздатність і тривкість… росла трава густо-густо, і високо, ніби кожна окрема травинка натхненно висотувала себе ізсередини себе ж – угору, звівшись радісно навшпиньки… ніби кожна хотіла визирнути з-поміж сестер і родини своєї, аби побачити більше і дальше… і увесь цей прекрасний виструнчений насичено-зелений береговий народ, і кожна окрема жива травинка раділи і тішилися мені – так щиро і з таким інтересом і цікавістю мене приймали, роздивлялися… з такою привітністю і доброзичністю… і кожен той зелененький промінець намагався лагідно торкнутися моїх рук, поцілувати в щічку, лоскотнути в носика, заплестися грайливо у коси… і кожен радісно і весело кивав до мене своїм колосочком, простягав видовжені тендітні і елегантні, делікатні долоньки-листочки… погойдував, поколихував мене у своєму окремому ритмі, у той же час – спільному для нас усіх…
мабуть, так сонячно і світло радів світ першолюдині… на зорі Творіння… і я відчула ту радість, і сама відкритим навстіж серцем раділа кожній тоненькій "рисочці", сповненій життя, – ми були чимось рідним і Єдиним… але я знала, що я – не трава… і не травинка… але ми – Єдине, десь глибше, дальше, чим там, у «точці нашого перетину» – у берегах…
«…бабцю, як їх звуть…», – згадала я про безшелесну мою кохану супутницю, янгола мого «во плоті́ »… – «це – трава», – сказали бабця… «… і це трава?...» – «… а це квітки – незабудки…» – якими ніжними були ті незабудки, і якими весело-блакитними поглядами зазирали вони з цікавістю у мою душу… одні були блідими, майже білими, тільки з ледь вловимим блакитним відтінком… інші – як небо – голубими… «…а це зірочки…», - сказали бабця, не чекаючи на моє запитання… ах, зірочки ті… справді на зірочки небесні схожі… яскравинки такі – іскринки насичено-темно-лілові, чи світло-бурячкові – як можна колір той висловити?..
душевно і духовно я від початків тісно переплетена із душею рослинного царства – з елементалями – царством Природи взагалі – струмочками, озерцями, річечками, вітерцями і вітрами, пагорбами і рівнинами, долинами… небом і світлом, Сонцем і Місяцем… зірками… але дерева, трави і кущі – це родинна приналежність, життєва потреба і необхідність душі моєї… ліс… все життя шукаю я лісу… зелених живих крон над голову мою…
зовсім не розуміючи чому, дитиною я «жила» у городі нашому… коли картоплі́ підростали і розросталися – я ховалася під їхніми «кронами» і цілі дні проводила у тому єдино доступному на тоді «лісі»… можна сказати, що я виросла «в картопля́х» – і там мене постійно й знаходила мама моя… на густі мої коси вона пов`язувала біленьку хустинку, щоб сонце голову не напекло… я ж, добравшись до картопляного зеленого царства мого, ту хустинку з голови «здирала» і викидала… от по тій білій «ознаці» серед картопляного шалу мама і віднаходила мене щораз… хустинка біла, як пташка, сиділа, розкинувши кінці по темно зеленому картоплинні, і стерегла моє «лісове» життя… кличучи маму, коли наставав час мене з того лісу виплутувати…
…коли ми з чоловіком моїм отримали квартиру на столичній Троєщині – цей мікрорайон ще тільки будувався, ми оселилися у першому, зданому в експлуатацію будинку, навіть у першій половині нашого будинку – другу добудовували, коли ми вже там «давно» жили – то коли ми оселилися на Троєщині – я не могла зрозуміти, чому так некомфортно тут почуваюся… хоча район столичної «спальні» мені припав до серця – недалечко од нас – ліс, а ще Десенка і Дніпро… з протилежного боку – поля, луги і Десна… але щораз, вийшовши з дому, я починала страждати непоясненно – журбою такою глибокою, нерозгаданою, притаєною, але яка обіцяла перейти у відчай навіть…
аж поки одного разу не забралася з дитячим візочком, у якому дихали свіжим повітрям діти мої – син і дочка, маленькі ще тоді – у решту села, яке донищувало, живцем дожо́вувало місто, розростаючись на очах… і там, на сільській напівживій іще вулиці, рівновага моя одразу ж відновилася… я роззирнулася – що так освітило і розпогодило моє серце і дискомфорт зник?.. виявилося, усього лишень – я стояла під деревом на сільській вулиці тій, під кленом, чи ще якимсь звичайним – живим! і зеленим великим деревом… тоді я зрозуміла, що мені для життя конче необхідні крони дерев над головою… я – не з пустельного племені кодом генетичним, а з лісового народу… як тільки Троєщину нашу обсадили липами – озеленили, я перестала мучитися там через внутрішню мою печаль непоясненну…
...отакий "вступ" вийшов... у наступному листі - вже про "мої дерева" конкретно...)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2013
квітень....
пробіг –
плямистий, мов олень,
четвертий день…
щоправда лиш – не біло-золотий,
але контрастно чорно-білий,
як телевізор,
архаїчно застарі́лий…
цього́річ квітень мій
не зрозумілий:
іде селом,
немов брюнет простоволосий,
яскраво-чорнокосий –
та!..
недоречно
передчасно посивілий…
…городи, межі і чужі поля –
все навкруги:
чорніє
пасмами земля –
біліють пасмами
атла́сними
нетанучі сніги…
06.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416066
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.04.2013
коли народилась людина –
Бог сказав їй:
…дитино,
нічого не бійся,
Я буду з тобою
скрізь і завжди –
упевнено йди…
а щоби сумніви міг побороти
і доказ Моєї присутності
неодмінно знайти –
щоразу, коли озирне́шся ти –
поруч із твоїми слідами
побачиш Мої сліди…
упевнено йди…
сину...
…пішла людина
стежечкою у траві:
пі́дтюпцем, пі́дско́ком,
безтурботним кроком…
веселі джмелики
і метелики
медозбо́рили у її серці
і голові…
йшла-ішла – підросла
і подумала ненароком:
«…зажди,
чи справді поряд
із моїми слідами -
помітні Його сліди?...»
огляну́лася упіво́ка
і побачила
обіч відбитків од ніг своїх
два Божих сліди – чітки́х і надій-них…
безтурботно
стебелинку в зубах затисла
і далі собі пішла…
і так щоразу:
хоч прямо іди,
хочеш, звертай куди,
лужком-бережком,
чи самим краєчком води –
оглянешся, а за тобою слі́дом
за́вжди чотири вірні сліди́…
…аж якось настала
сіра днина,
і пробила
важка година:
прийшла до краю пустелі
людина…
…обминути пустелю?
але до Мети
конче треба її – пустелю –
навпростець перейти…
іди…
за тобою – чотири сліди…
маєш сумніви, може?..
озирнись: оті два – твої,
а обіч іще два –
Божі…
пустеля мертва,
пустеля безводна…
удень – пекельна,
уночі – холодна…
важко і страшно,
та мусиш ти,
людино,
пустелю свою перейти…
людина постояла
на краю
і у безвість пустелі
рішуче пішла –
сміла
і певна Бога була…
…піски і піски,
як віки́,
засмагло-лиці –
ні де́ревця аніде,
ні криниці…
голод і спрага –
хоч би ковточок водиці…
до решти змучившись,
озирнулася з відчаєм проти ночі –
а на пісках жагучих
два власних
кволеньких слідочки –
Бога поруч нема…
людина
серед пустелі – сама…
що тут робити –
лягати вмирати,
чи йти…
ногу за ногу плутано переставляти…
падати і вставати…
зовсім утративши сили –
повзти…
обра́зу і відчай
у серці
людина перемогла –
якось пішла…
врешті,
скінчилась пустеля –
чиясь
випадкова оселя
подорожнього прийняла:
зігріла,
нагодувала і напоїла,
окраєць хліба
у дорогу дала…
перепочила людина,
ожила́,
стежку свою упізнала
і дальше поволі пішла…
…довго мере́жилися стежки,
зацвітали і обсипались плодами садки –
людина упевнено йшла,
про пустелю свою
і не згадувала…
не озиралася позад себе,
бо не мала такої потреби...
якось же із цікавості,
чи жартома,
голова
напівобернулася ніби сама
і глянули очі туди,
де, звичайно ж, мали б стелитися
два самотніх
людських сліди –
О!.. – вирвався подив щирий,
бо слідів
стелилося слідом –
знову
чотири…
і сказала людина: – Отче!
я дорікнути Тобі не хочу…
але
за півкрок до загину,
у найважчу мою хвилину,
серед пустелі безплідної
Ти самотою мене покинув…
умираючи без ковтка води –
я озирнувся з надією,
і за собою побачив
тільки два мої,
безпорадні і кволі, сліди…
«…людино,
люба Моя дитино…
сину...
були надаре́мними відчай і страх:
озираючись у пустелі
без надії і без води, –
ти узрів
на пекучих її пісках –
тільки Мої сліди:
на той час –
Я давно уже
ніс тебе
на руках…»
01.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414785
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.04.2013
мудрість,
мов сторінки, гортає
епохи-світи…
шукає –
хоче знайти,
хто готовий її
розпізнати:
може, я?
може, ти?..
ми?..
поруч із на-ми
ступає
нечутними кроками –
днями-роками,
стежками вузенькими,
і шляхами широкими…
нечутно руки` торкає:
упізнай…
прийми мене –
і лихо всіляке земне
тебе обмине…
і втрачене Царство Небесне
любов`ю
у серці воскресне…
люди ж
мудрості не приймають –
паперовим божкам
кровожерним
супер-жертовники
воздвигають…
жадають
і проклинають…
гроші-ідоли
око і вухо людству
затьмари-ли…
люди
багатства земні збирають –
накопичують і складають…
радіє іржа,
міль і черва`,
миші,
тлін-порохня-ва`:
скільки роботи! –
їж і точи
од черева...
забирайся
у ящики-коробки,
банки і сейфи-скрині –
невпинна,
тваринно-первинна
ненасить
у людині…
вже нема де складати,
а все іще – треба! треба!
на небо
підеш голеньким,
як і прийшов
у світ сей –
із лона неньки…
кому ж усе це,
ненаситно набуте,
дістанеться? –
частенько
у простір німий питаєш…
будуть мати,
за що одне одного ненави-діти
онуки і діти…
жадно ділити-рвати
…якщо дітей і онуків маєш…
…а з собою
у вічну Путь забереш
лише ті здобутки,
що помістяться у душі…
але тих багатств
аж ніяк
не придбати за гро-ші…
так і станеш – голеньким,
без чинів і регалій,
брехні і прикрас – перед Богом,
і зізнаєшся
сам собі,
у порожнечу душі убогу:
…я
не любив нікого…
я
не здобув нічого…
окрім тліну і порохні –
ніщо, за правом наступництва,
не належить мені…
озирнешся,
а багатства твої земні
черевні-наживні –
у вогні…
куди іти?
де багатства твої –
там і ти…
27.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412932
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.03.2013
(Тімоні...)
із гнучкої лози,
зелененької рогози
я сплету для тебе
колисочку…
солодко буде
у колисочці плетеній спати,
барвіночку мій…
котик рудий
буде колисочку колихати,
мружитись - вуркотати…
казки
казати
буде колисочку
із лози-рогози
вітерець торкати –
колискових до сну співати…
буде мальва рожево-бліда
молода
під вікном стояти,
квітки
у шибки розтуляти –
тебе забавляти…
буде місяць,
проз мальву,
у віконечко заглядати –
колисочку
за вервечки тримати,
сріблом-золотом вистеляти…
зірочки з неба –
для тебе
будуть персте́ники дарувати…
із покуття –
Божа Мати
буде тебе, мій журавлику,
любов`ю вірною
благословляти…
24.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013
плела з лози кошика –
а вийшла колиска…
причеплю
на вервечках до сволока,
колихати котика…
і думок низку…
котика мого
золотаво-рудого…
люлі-люлі, мої вервечки –
не знаю втоми…
а казав – підеш недалечко
з дому…
люлі-люлі, руденький котику –
спати…
вже мені тебе у віконечко
не виглядати…
18.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410302
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.03.2013
Любов – Джерело:
із Висот,
не доступних уяві, –
Джерело
випромінює Світло-Тепло…
Тепло-Світло,
Першозадуму відповідно –
без Початку і без Кінця –
життєдайним потоком вливається
у серця..
у серцях
всього сущого і живущого –
Світло-Тепло
безкінечно помножується…
і
повертається
до Триєдиного Бога –
у лоно Отця…
поТроюється
і знов
випромінюєть-ся…
таким чином,
схема ця
безкінечно повторюється –
безкінечно і безупинно:
Світло-Тепло-Любов
у серці людини
помножується…
і випромінюється –
весело ллється –
радісно віддається
Джерельно посилене
і освячене –
у світ
повертається…
все
воздається…
без початку і без кінця…
просто
задумана і налаштована
схема
безперебійна ця…
наочний приклад:
зірки
на небі нашому сяють!
Світло-Тепло-Любов у себе вбирають,
всотують –
у власних серцях помножують
і
випромінюють-повертають –
небеса осявають…
зігрівають
…зірки і Сонця`…
для всього живого – Єдина
схема ця –
зірка ти, чи людина…
(…а те, що Сонце світиться,
бо водень у гелій,
на атомарному рівні, у ньому перекидається –
висмоктана із пальця
науковоподібна
нісенітни-ця…)
наше Сонце –
Світлом-Теплом Любові Джерельної –
животворить
і животворить-ся…
там, де Любов –
поглинається…
вбирається жадібно
тільки в себе –
не помножується,
не повертається –
за такою схемою живиться,
паразитує зло:
поглинає
людськими інстинктами
зіпсоване
Світло…
у зваблених злом серцях
Світло у темряву –
трансформується…
так Чорна Дірка
до решти і до кінця
живу висмоктує Зірку…
але –
люди усі – діти Божі
Світло темряву
переможе…
…
любов наша –
Світло із Джерела:
радісною була,
як висхідна сила –
розгортала навзаєм крила…
коли, під нашепти зла,
ми якість її змінили –
я
любов свою зберегла –
не прогнала…
слідом не прокляла,
не зненавиділа –
люблю собі,
тихо і затишно – як і любила…
любов моя –
лагідна і красива…
усього лиш – поруч тебе нема…
але я
незалежно від тебе – щаслива,
і
не сама
18.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410165
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.03.2013
…як і всі:
я шукала у світі – Світла,
а знаходила – блиск…
при наближенні – він погасав,
над моїми палкими молитвами
сміючись:
щоразу зникав
блиск –
ілюзорно-лукав…
я вперто шукала
у світі – Світла!
пересипа́ла піски пустель
невтомно,
як порохи
чужих перина́стих постель,
бездомно…
я шукала у світі щастя:
і як завжди – назавжди…
а знаходи-ла –
дзеркала́:
блискучі плеса-поверхні
без води –
скляні і мертві
я шукала у людях тепла
і, нарешті, його знайшла:
у себе вдома –
сухих
гілок горіхових
назбирала,
голіруч наламала
і у пічці хатній
вогонь розвела –
роз-пала́ла…
…засміявся живий вогонь
радо:
«…ну, вмощуйся
і близенько тулись,
як колись, –
кохана моя
зрадо…»
і
з надійних його долонь
випурхнуло
Тепло
і Світло…
«…довго ж тебе, дитинонько,
не було…
далеко ж тебе, пташинонько,
світами носи-ло…»
тесаний татів столітній поріг
котом незалежним
під ноги ліг –
заступник і оберіг…
Світло й Тепло
під стелю бі́лену
вознеслося-потекло:
як у храмі
запахло
насушеними чебрецями,
любистками-чорнобривцями,
полина́ми…
не пожовклими перкаля́ми,
не злежаними
крепдешинами-си́тцями…
як у храмі! –
ожило бабціними молитва́ми,
маминими піснями –
народними,
словами одвічними і почуттями –
чесними і благородними…
…а знадвору зима
неодступна
гострим кігтем
вікна шкребе,
наполохані тіні
злякано стінами блудять...
світ
шукає тривожно себе -
в людях…
16.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2013
…назавжди` покидають чужі:
як два холодні ножі –
взаємо-поло́мано-крилі,
крешемо іскри злі,
од гніву білі
у любовнім двобою –
такі
невпізнанно змалі́лі
ми – ще донедавна
небеснокрилі – з тобою…
…блискавичні ви́пади,
контраргументи
безсоромно голі –
антагонізм, боротьба…
прозирає відверта зло́ба:
дві медузи-горгони
у перехресних
поглядах із-під лоба…
у вогняно́му колі –
філігранні Туше-уколи:
«На віки-віків! – Ніколи!!»
…а третім у цій війні
міжусобно-страшній,
жорстокій –
несприйня́тний на дотик,
невлови́мий оком,
нерозрізни́мий на смак-нюх –
веселиться нечистий дух:
дрібний
нікчемно-огидний,
безпро́світно-темний –
підлоско́чує
нашу не́нависть навзає́мну...
нашіптує заздрісна блудь:
«…іще цим йому
межи очі блю́знути не забудь!..»
«…а ти – рази́, поціляй у чоло!..
скільки від неї
обра́з пережито було!..
будь чоловіком достойним ти –
знай на рівних відповісти`…
чи слабак?..
згадай-но борщу
поза-позаминулорічного
недоладний смак!
і додай, що все вона завжди робить
криворуко
і безтолково отак…»
радіє і тішиться,
пританцьовує дух зла:
потирає азартно долоні –
у липкому його полоні
двоє –
взаємно-обдурено-безборонні…
кромсаємо
одне одного без ножа –
наші пристрасті
для нечистої раті –
ї-жа…
«…не здавайся –
не відступайся!
скажи, що знайдеш собі дру́гого –
кращого,
не такого як цей – недолугого…»
нацьковує ненаситне зло:
«…і ти не змо́вчи, зізнайся,
що таких, як вона,
у тебе – хоч греблю гати! – було…
і що ти
УЖЕ знайшов собі другу…»
(людоїдна репліка вбік):
«…і на́ново все піде
у обох просторік –
по раз назавжди́ нака́таному,
нечистим духом обмеженому
колу-кругу…»
замість ло́ю –
таргани в голові…
обоє
нерозумно-бездумно-наївні…
на смерть – наче два бойові,
заради розваги, стравлені півні,
звелися
і власноруч
точимо з себе кров
у демонячій катівні
примітивній:
трансформуємо!
світлу сердечну любов –
дар Божий! –
у гаввах* –
червону росу –
взаємні образи і страх:
їдло` вороже…
…інстинктивні
стихійні емоції –
провокації…
страждання-ненависть-страх –
гаввах!
15.03.2013
*Гаввах ("червона роса") – тонкоматеріальне випромінювання людського страждання, що виділяється нашою істотою як за життя, так і в низхідному посмерті. Гаввах поповнює збиток життєвих сил для багатьох категорій демонічних істот і самого Гагтунгра – головного планетарного демона (Д.Андрєєв «Роза мира»).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409144
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.03.2013
яка недочасна краса
біла
налетіла
вальсами Штрауса...
кружеляла, витала, раділа…
зима
попрощатися гарно хотіла:
яка краса!
у ліхтаревому світлоколі
невагомо весільно біло -
замерехтіло
вальсами Штрауса…
метелико-крило
шурхотіло -
прощалася…
делікатно і гречно –
цієї зими
більше ніколи не буде
ремствують люди:
чого вернулася?..
розлюблено недоречно…
13.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013
…у Всесвіті
є Галактики,
підлеглі процесу руйнації –
що тут уже й казати
про окремі народи і нації,
планети-світи…
безмежні Галактики! –
підвладні занепаду темноти…
…у Всесвіті є Галактики
і несть їм числа!
безмежні Галактики Світла!..
Галактики Радості, Розвитку,
Росту – Любові-Тепла..
там жодна душа,
і щонайменша,
іншу душу в любові не зрадила…
там жодна душа,
і щонайбільша,
іншу душу не поневолила…
чужого не побажала,
силою не взяла…
не привласнила,
не заграбаста-ла…
…колись і наша між ними цвіла –
благословенням Творця
світилась і сяяла
від Початків
і, відповідно до Задуму, – без кінця…
ромашкою
на моріжечку росла
між сестер-Галактик,
що від начала-начал
не спізнали зла…
колись була…
нині ж
наша Галактика –
не така й не така…
на пограниччі
між Світлом і тьмою
теперішнє місце її –
ефект *дисинергії:
внутрішнього боріння
сліпоти-прозріння…
на гострім краю –
неоднорідно-крихка…
чи має гарантію
наша
Галактика…
ЗНАЮ! –
МАЄ…
безмежно велика…
багатопланова, многолика…
більша багато від суми,
що дали б складові її:
у підмурівках –
ефект Галактичної
*синергії…
і вона залежить від того,
що мають-тримають
її складові –
«у голові»…
…настає Час!
дізнатися –
що в голові
у кожного з нас…
місія –
моя-твоя,
поза винятків – значима і не легка`,
скажімо відверто –
ноша наша важка,
відповідальна ноша:
Стежка!
у грядуще подальша Стеж-ка,
якою прісно ступатиме
наша Галактика…
поки-ще, здебільшого – світло-хороша…
сила зла,
що від Бога Всевишнього геть одійшла,
від Любові Його відпала –
нашу Галактику
облюбувала,
у нашу Галактику
підступом зваби – проник-ла…
у Землю – корінням пагубним
засіялась-проросла…
сила зла –
сама у собі творчо безплідна,
але облесливо-заздрісна…
позбавлена хисту,
нездібна
у своїй основі
відкинуто-зрадженої Любові –
Творити,
зате уміє
звабити-обдурити,
вкрасти-привласнити,
на злочин підбити –
на власний кривий копил
Божі творіння-замисли
перекроїти
і – перешити…
нищити-мучити –
щоб існувати-жити…
протистояння Добра і зла –
непримиренна дилема,
ця галактично-вселенська тема
жодного з нас не обминула…
краєм не обійшла
Вселенська тріщина і розколина
кожне серце людське прониза-ла
знаємо чи не знаємо –
а за долю Галактики спільної
кожен окремо і скопом усі –
якістю наших думок і сердець – відповідаємо…
отака першоявна модальність:
той, хто Любить – приймає у Дар,
добровільно і радісно,
посильну Відповідальність…
наші серця –
оголошене і роз`ятрене поле бою:
за долю Галактики ми
відповідальні з тобою…
синергія:
наших зусиль осмислено-добровільних
з Богом і Сином Божим – спільних
во ім`я Подвигу і Спасіння – взаємодія…
людства земного розве́снення –
порозуміння-гармонія,
лепти кожного з усіма – поєднання…
і не способом додавання-складання,
але у вищий ступінь
піднесення!
Світлих Вселенських Сил – надія…
…чи – дисинергія:
внутрісистемне протистояння,
складових єдиного
протидія…
трансформація
Світла в пітьму –
зрада!
Богові і серцю власному…
шкурна рація –
руйнівні енергозатрати,
потреба збочена темну рать годувати
супротивним стіканням крові
у нетривкій
поперемінній
взаємно лукавій змові...
ніщо, одречене од Любові,
не спроможеться вічно тривати…
вісь
протистояння Добра і зла
Всесвіт наскрізь –
згори донизу
роздвоїла…
тріщиною пронизала
все
обирає,
все – що Свободу Волі і Вибору
має…
третього не дано:
у Вись – чи на дно…
Бог-Любов невичерпно і щедро Себе віддає,
із середини Себе світить і сяє…
пестить, леліє, турбується, зігріває
ворог – усе «що не він»
жадібно в себе засмоктує,
поглинає,
зваблює, мучить, живцем пожира-є…
…діти Божі – високотонні люди:
співТворці Любові Натхненної,
співЛицарі!...співБудівничі Вселенної –
диригенти Оркестру Сфер!
іже єсі на Землі вже тепер…
10.03.2013
*прісно - вічно, завжди.
*дисинергі́я — зниження ефективності функціонування системи в результаті негативного впливу один на одного її складових елементів.
*синергі́я (грец.συνεργία, від грец. syn — разом, ergos — діючий, дія) – сумарний ефект взаємодії двох або більше факторів, особливий тим, що результат такої взаємодії істотно перевершує ефект простої суми складових компонентів взаємодії (тобто, двоє РАЗОМ - набагато більші і сильніші, чим двоє по одному окремо... тут 1+1 дорівнює не два, а... 4 (2 у квадраті, 2 у другому ступені)))- дисинергія ж - це 1-1... = 0... навіть "ноль зі знаком мінус"...)
*рація - розрахунок, користь, вигода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407964
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 11.03.2013
вицвіле
перетрухле горе
твоє…
низькотонне,
як на лубку` –
море
незграбно картонне:
не відпуска-є…
порохня́віє –
дихати не дає,
радіти-любити,
повноцінно жити…
горе затхле твоє –
зла
личина,
давно безпричинна…
вимагає
зашкарубле горе –
виплекане-показне:
«…твоя повинність – няньчити
і щомиті жаліти мене…»
давно затягнулася
непроглядним туманом
горя твого
рана-
первопричина,
але
присохла струпом
паразитична личина –
стала пере́сту-пом* …
проз горе трухляве твоє,
як через призму зла,
радість життя
і любов покалічена –
ненаситно-жертовно витекла…
плотолюбно дивишся,
потребуєш нахабно-відверто,
щоб кожна –
наступна
зваблена жертва
хотіла! і прагнула
у відчаю вмерти…
тебе, нещасливця,
собою наситила –
від образ надуманих
врятува-ла…
і так щоразу – казка ця
про (незалежно від статі)
Синю Бороду,
як на платівці заїждженій,
повторюєть-ся…
руку тобі подай –
ти відкинеш геть!
покусаєш-порвеш
дружньо подану руку,
каменем – у лице:
«Не лізь! і не чіпай
пещену,
на кривлі злеліяну
тлусту муку…
годуй собою, доступнице,
плотолюба – годи-співчувай!»
…справжнє горе – не показне,
не вибагливе,
мовчазне…
спаси і помилуй, Боже!
хай воно
кожного з нас обмине…
* переступ - злочин.
05.03.2013
*Горе - емоційний тон (0.5). Хронічне Горе просить співчуття, нічого не даючи замість, і допомоги, не схвалюючи і не приймаючи її. Людина, що зависла у хронічному тоні горя, постійно чимось незадоволена, існує на тлі прихованої чи явної потреби в жалості до себе. Часто такі особи намагаються чіплятися за минуле і вишукують наймізерніших, а то і відверто надуманих причин для постійних образ. Такі суб`єкти вкрай деструктивні, любити іншу людину (не залежно від статусу..), тваринку, предмет чи будь-що інше у світі – не здібні в принципі. Здібні лишень споживати, експлуатувати, користуватися... Від партнерів вимагають постійних співчуттів-покаянь-задобрювань, саморуйнації. Підсвідомо, а то й свідомо вимагають самопожертви, вищим проявом якої вважають смерть партнера «во ім`я любові» до них…
http://shkolazhizni.ru/archive/0/n-10242/
http://kurdyumov.ru/esse/esse07/7esse04.php
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407652
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2013
коли на небі немає зірок –
я бачу похмурі сни…
отакий зв`язок
міцний,
либонь, і вони…
…макро- і мікро-безмежність –
взаємозалежність…
не показна –
ДоброВільно взаємна,
радісна…
зрідка – лагідно-світло-сумна…
але завжди – високо-тонна,
природ-на
втомився бути самотнім ночами ти?..
небо зоряне через шибку до серця впусти –
сяй і світи!
сяй
і світи…
07.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013
…шовко́вію шкірою,
атла́сно дотикові́ю…
зло́тося́ю
пелюстям лататтячка,
до́вго-тичи́нко-ві́ю…
обліпили шибку зірки
проро́щеним маком…
на лівій руці –
позолочені два годинники
символом-знаком…
чутливим краєчком
вказівного пальця
делікатно торкаю зірки́ –
гладенькі,
наче вербові котики…
на мої дотики
розпускають шибки́
срібними колами хви́льки –
десь аж об рами га́сяться
потривожено сонні брижки…
ховаються у бережки́
…зірки,
як у любовнім екстазі метелики
білі –
після спраги липневої,
після теплої зливи
на вологій землі
живим простирадлом тремтливим –
вікон моїх шибки́
гірляндами обліпили
зірки…
…і ти сяєш?
розбита моя
і склеєна –
Кассіопея?..
і ти!.. –
сяй і світи…
…зірки –
пророщеним маком
по березневій ріллі…
як у дзеркалі! –
у моїй свідомості сонній
споглядають самих себе
проз незасло́нні
шиби
віконні
06.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013
з літа насушені чебреці
пахнуть свічками і ладаном…
намоленим
цвіркунами храмом…
теплим причасним вином,
настояним полинами…
церковними співами:
комариними
виги́нистими диска́нтами
і розважливими
бджолино-джмелиними
баритоно-баса́ми…
…щаслива рідкісна здібність –
у собі зберігати,
на порох уже перетлівши, –
пережитої радості аромати…
либонь, це і є результати
хисту-таланту ЖИТИ!
яко Благо – життя приймати…
…сухі чебреці пахнуть ситчиком
зелененьким
з дрібнесенькими квіточками…
оголеними
безтурботно руками,
коротенькими шортами і спідничками…
округло-привабливими колінцями,
засмаглими
пружно-легки́ми ногами…
виднокраями –
п`яльцями-вінцями…
вигорілими
до золотого відливу
ко́сами,
«долонями ніг»,
довірливо босими…
вітерцем грайливим
ти – не хочеш,
чи не умієш бути щасливим?..
…у тобі – вічний лід і невтішний вечір,
затаєна,
прихована ворожнеча…
ні, я – не жертва,
тобі – не офіра…
наче сухі мої чебреці,
сама у собі – я пахну миром…
…ніби спонтанна липнева злива –
сама у собі я сонячна
і незалежно щаслива…
з літа
насушені чебреці
пахнуть
торішнім раєм
псаломно благоухає
кожна ламка стеблина,
лілово-зелена…
...любові моєї перлина
сяє! –
від мучилищ твоїх захищена,
ніби у скойці, усередині мене…
02.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2013