| Сторінки (10/980): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
світла
кожну окрему бризку
із шиби злизую – кінчиком язика,
наче кіт, що «полірує» до блиску
дно полу́миска з-під молока…
зголодніле
за́ ніч єство моє
кожну краплину світла
квапливо у себе всотує, убирає –
спішить пожадливо,
не встигає:
з даху капає, капає молоко –
прибува́є:
квітневими за́світами
швидко розви́днюється,
світає…
20.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
народжуюся щосвітанку
краплею меду
у філіжанку
зава́реного
на ясми́ні ранку
падаю
наскрізь бурштиновою
меду краплиною
на денце кожної чашки
просві́тчасто-біло-ясминової…
розливаюся
пахощами
поміж плота́ми
густими
ха́щами-за́ростями
людськи́ми
лю-ди!
загорожі і межі усюди…
страх-ворожість поміж людьми –
кігті-погляди
напогото́влені за плотами:
а все-таки – ми
співаємо,
як і пташки – грудьми́,
лишень гарчимо – живота́ми
…люди-на
ричить животом –
як звірина́
за плотом
але! – ми,
коли співаємо, то грудьми –
як пташки…
сердечними ча́крами
і
у ясми́нові ранки
додаємося
медовими крапля-ми
06.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2015
у циркульних дзьобах
несуть лелеки
магнітного меридіана нить
тривку:
у о́порі повітрото́ку
вібрує тонко і бринить
ізда́леку
невидима лелеча нить
грудні́,
джерельно-кле́кітні,
об`ємно-порожни́нні
лелечі голоси…
нанизані, як намисти́ни,
подвійним півразко́м
летять лелеки,
несуть у ци́ркульних дзьобах
Стожарів срібну волосину,
меридіа́нову
невидиму струну –
додому-предковічно-провідну́…
грудні,
джерельно-клекітні,
об`ємно-порожнинні
лелечі голоси…
…усівся на Чепіги Волопас,
заслухався… без догляду зірки́
порозбредалися на всі безмежні ко́смоси:
летять лелеки – рухається Час,
поску́пчувались у сузір`я Предки –
бринять ключів псаломні голоси́
26.03.2015
[i]Стожари(Волосожар) – скупчення зірок,
те саме, що Волосся Вероніки;
такі ж назви народ дав групі зірок
Плеяди, сузір'ю Оріон
Чепіги (Косарі) – в різних місцевостях України
так називають сузір»я Оріон;
Волопа́с (лат. Boötes від грец. Βοώτης,
«орач (на волах)») — сузір'я північної півкулі неба.
Спостерігається на всій території України
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015
має запас терпіння,
три́вкість обмежену –
скло,
останній дотик необережний –
на мстиві дрібні осколки,
ри́сячі кігті-голки́
перетворює те,
що за́вжди охоче і ве́село
у найтемніші за́кутки
пропускало світло…
кимось уже раніше
висловлено було:
«на терпіння не випробовуй
жінку і скло»*
26.03.2015
(*англійське прислів`я)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569443
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.03.2015
толочиш траву,
топчешся взуто на одному місці –
видивля́єшся у перспекти-ву
у пошуку істин
зглянься під ноги собі – у траві
сотні життів заклякли у жа́хові:
усілякі мурашки, жучки,
черв`ячки-метелики, інші букашки…
а ще – травинки,
кущів і дерев схо́ди-ростки́,
лісові чебреці-ромашки –
до Неба свого́ молито́вно хором:
"...спаси і помилуй!
од при́хистків одведи свавільну силу
сліпого підбора!.."
…кожному цінне власне життя, звісно,
що і найбільшій родині у хаті рідній не тісно…
у пошуках істин – обачно стежками ходи,
під ноги гляди – не чини нікому біди
16.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
"Генерал Ермолов в письме российскому императору писал: «… Посеяв на Кавказе хаос, мы незаметно подменим их ценности на фальшивые, и заставим их в эти ценности поверить. Путем подкупа мы найдем своих единомышленников, своих помощников и союзников среди них. Пройдут годы, и совершатся гибель этого самого непокорного на земле народа, необратимое и окончательное угасание его самосознания. Мы навяжем им светскую мораль и постепенно вытравим из них религиозную сущность
Мы будем насаждать пьянство и разврат, насилие и воровство, стяжательство и мошенничество, доносительство и предательство, и растлим их так, что от этого народа сохранится одно название. Мерилом порядочного образца для них станет соперничество в карьере, благоустройстве и накопительстве, так что они будут призирать друг друга. Среди них появятся гордецы и завистники.
Добропорядочность будет высмеиваться как непроходимая глупость, и они сами предадут её забвению. Тот, кто дерзнет выступать против этого, будет объявлен простаком и станет гоним. Цивилизацию мы будем насаждать ловко и незаметно. Начинать нашу затею следует с молодежи, и с малых лет разлагать, растлевать и развращать оную.
Мы обстряпаем из них предателей, доносчиков, соглядатаев, и превратим их в личности без веры и покаяния. Таким образом, мы будем расшатывать чеченцев из поколения в поколение, до тех пор, пока не добьемся желаемого. В конце концов, Великий Государь, если не мы, так наши потомки узрят, как верно оные будут служить короне Российской Империи и верноподданичиски воевать за то, чтобы именоваться россиянами…»
***Оце і є суть "русскаго мира". Чи варто й зауважувати, що викладений тут принцип - працює: огляньмося довкола себе і озирнімо самих себе... Думаю, зрозуміло, що наміри щодо Кавказу у даній ситуації - стосуються кожного народу - українців обов"язково. Орді багатьох серед нас вдалося розтлити, але не всіх. Одне слово, ДУМАЙМО, ДУМАЙМО і не піддаваймося ворогу кожен сам у собі, тоді станемо непереможними.
У цій записці генерала стисло викладено принцип ненависті-зла і аду, а з нами Бог.
Із тими хоч би, хто не повірив у їхні фальшиві цінності, з тими небагатьма, хто здібний іще утриматися від "соперничества в карьере, благоустройстве и накопительстве", від "призрения друг друга", від "пьянства и разврата, насилия и воровства, стяжательства и мошенничества, доносительства и предательства"... від гордині і заздрощів!!!!
"Добропорядочность будет высмеиваться как непроходимая глупость..." Тот, кто дерзнет выступать против этого, будет объявлен простаком и станет гоним..."
Так от...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
Мати пере пелюшки
із сіренької ба́єчки,
не оджавши,
розвішує на шнурки
лелечі:
уже поспіль другі сутки –
уночі,
удень і увечір,
вповива́ють усе небо – сутінки
із м`якої баєчки:
стікають-обка́пують
неоджа́ті пелюшки
на горо́ди і лужки́,
на дороги і стежки
поспіль другі сутки…
завтра випустять лелеки
шовкові шнурки –
розлетяться-розвітряться пелюшки,
сіренькі, із баєчки:
ви́ясниться сонце, зрадіє земля,
після купелю умито всміхнеться Маля
15.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015
монотонно
зо стріхи падають краплі,
камертонно
одзивається улого́винка,
ви́плескана у землі –
ніби то молоді ковалі
умостилися підвіконно
і видзвонюють ювелірно,
досекундно-співмірно,
у символічно просте
кова́делко золоте –
вико́вують змійку,
дзвінку,
на втіху березневому ранку
швидко-швидко
повниться улого́винка,
прото́рюється русе́лко:
ось – і вислизне срібна змійка
з-між кова́делка-молотка́,
і завесе́литься прудко,
справжнісінька і стрімка́ –
ген!
до квітневого ви́тока
15.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015
малинова патока
між пальцями проника,
русельце проторює на подобі струмка,
передпліччям до ліктя повільно стіка:
отямся, злижи кінчиком язика,
бо скоро на килим зака-
пає патока
мрії-ма́рення –
на житнім окрайці реальності
пласт варе́ння
13.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566371
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2015
хула огульна
однаково лукава,
як і огульна слава:
наріжний камінь ви-знання –
взаєморозуміння
12.03.2015
[i]
* хула і слава - вислів із поезій Расула Гамзатова[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566045
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2015
є вуста,
огуда з яких –
достойніша благословінь:
пахне́ і уразить ча́дом утроба ада,
та тя́га засмокче назад
чад у ад
12.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566016
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2015
олжу,
облуду
тримати можна,
як воду в долоні, щільно:
та – просочиться
між пальців,
як змій
10.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565544
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2015
озеро
споглядало небо:
зійшла перша зірка –
на озері одкрився лотос
09.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2015
підбирають малярі
до весняної блакиті
суголосні кольори,
м`яко молоком розмиті:
всі відтінки радості
на шовках блакиті
пластично поєднані,
плавно порозлиті –
між багетів-берегів
у плесі озернім
небописців-малярів
витвори модерні
дзеркально відбиті…
стане вечір на порі –
невидимі малярі
миють по роботі руки
у сонному озері,
сполі́кують пензлики
і квачі́ –
до приходу ночі
заґрунтовують шовки́,
беруть пензе́лики миті
наллють срібла у мані́рки
і на чорнім оксамиті
намальовують зірки́:
срібно скрапують сузір`я
у моє подвір`я…
07.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2015
метелик нічний
невтомно шукав світла
і стільки разів умирав ув огні,
що став світлячком
у новому народженні
06.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2015
сонце літнє –
ура́нішнє –
сліпучо одбивається у вікні;
опівдні
одбивається
у кожній поверхні:
примощуся
у горіховому осонні,
як сувої
пергаментні,
розгорну долоні:
одразу зайчата сонячні
заберуться у пригоршні –
двома розлогими лопухами
смакують літо долоні мої,
світла повні:
вбирають сонячні
про-мені
…сонце літнє –
вранішнє –
сліпуче одбивається у вікні;
опівдні
блиском сяють
усі поверхні:
…блиск – це те, що ніби-то є,
і водночас – його немає…
хто за поверхню лискучу
розмислом зазирає –
розуміє:
насправді блиску – не-Є,
але він – існує…
ілюзія… красота
відбита,
запозичена, показна,
од зовнішнього враження-світу
залеж-на
як на плесі – доріжка місячна:
приваблива і примарна
примар-на… при-марна…
по доріжці примарній іти
знають як діти,
сомнамбули і поети -
реальні для них уявні світи…
а блиск – про сокровенне своє
відверто висловлює:
здаватися – але не бути;
чи – хотіти бути не тим,
ким насправді є…
уміємо
яскраво блищати? –
це вже́ багато:
і я, і ти
научимося колись і світи-ти
26.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015
ракета
влу́чила у стовбур неба – реактивна,
злоби́ людської сила руйнівна́…
ура́жена,
стену́лася небесна крона –
увсебіч сипонулися зірки,
потрощені скляні осколки,
дочервона́ розпечені шматки:
зірки –
як бри́зки…
спустошене, осліпло небо –
зірок не треба…
ракета,
у небо влучивши,
поцілила осколком у поета:
і наче різномі́рне птаство –
різноголосе лісове перна́ство,
увсебіч розлетілися слова –
шануючи прості свої закони
слова знялися ввись – шукати крони
небесного понищеного дерева
воронка
замісто крони зяє:
немає слів –
і молитов немає…
регочеться кремлівський сатана –
тупа боєголовка термоядерна
…із-під уламків
розторо́щеного неба –
поетове повстало серце –
чи, може, сон це? –
зійшло, як Сонце!
окри́лки слів пови́збирало в себе –
зірок друзо́ччя гострокрає
уже, крива́влячись, збирає…
не-смертне серце –
прозірний обрис:
відкритий символ,
співмірний образ…
…он білий голуб
лине звіддаля -
і Небо інше,
і нова Земля
20.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2015
"Тліє листя, скручене в пергамент..."
Наталя Данилюк
небокраю
по́спіхом добігає
життя достигле моє –
як сонце, коли "на мороз" сідає:
на півнеба – роз`ятрена рана,
за тисячу років – неви́гоєна,
ординцями
мирозлобно запалена
…ллється
густо-червона крайнеба кров
на миролюбність
наших пагорбів і дібров
у півнеба – роз`ятрена рана
чи знов? під ордою покину тебе,
як і застала – Україно моя кохана...
…є потреба
у одірваного од гілки листка,
намагання-спроба –
згорнутися, умираючи, до першозго́ртка,
як у лоні бруньки давно – до першожмутка–
зародка-першоклубочка:
змаліти назад хоче
єство листо́че,
ніби чекає десь та –
звичайна-проста,
не розбуджена ще Теплом – його брунька…
отака
і у мене потреба:
навзнак упасти -
лицем до неба,
закотитися у який куток,
згорнутися
у першоклубок –
коліна до підборіддя…
і - одпустити повіддя,
очі міцно зімкнути –
забути, забути,
заснути,
небокраю сягнути –
за лінію перейти…
може ізвідтам уже побачити –
вільна і незалежна!
ти
19.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2015
не забувай,
що у серці твоєму
росте найкраща у світі квітка:
чорнобри́вчик, азалія, орхідея,
айстра, мак, аспарагус, нагідка –
іван-чай?..
молочай?
поливай
серце любов`ю-радістю поливай –
дбай
про квітку сердечну свою –
посла́нницю раю…
бо так-но квітка –
мак-молочай чи нагідка –
занедбається і зів`яне
серце – солончаком стане…
пустелею,
прямовисною скелею
…у серці моєму квітка,
знаю -
корінцем із раю...
дбаю:
любов`ю джерельною поливаю,
серце до Сонця лицем обертаю
у серці твоєму – квітка…
бачу і відчуваю:
зараз-зараз
я її угадаю
18.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
фрау шта́зі –
із дияволом
на короткій нозі:
минуле –
наче доза е́кстезі…
зсув реальності:
безпричинна довіра і
відчуття близькості
лискучі і шкіряні
перепончасті крила –
словоблудна дипломатична сила,
лукава
сумнівна слава
скупчення і сузір`я –
О́лбодя окровавлене пір`я:
перемовини-перемир`я…
облу́да екстезі…
потурання злу…
дияволу
на догоду –
цвіт і сила Народу:
реаліті-фентезі?
…про штазі –
можливо, плітки?..
нам щоразу
опавутинюють руки,
як павуки…
то́немо – пробі!
миротворці у павучій подобі
опавутинюють руки-ноги:
толерантне
ненадання допомоги
шмат сиру -
нобелівська
премія миру…
17.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560319
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2015
відпові́сти
Любов`ю на нелюбов –
тільки Бог може…
Любов –
Іпостась неодмінна Божа…
тому і сказано: «…Божі діти» –
Батька рідного
не слухатись, не любити,
бо – не розуміти
а для чого Йому
неслухняних,
нелюблячих нас –
любити-терпіти?
бо діти! –
мають рости,
розумнішати,
себе і світи
пізнавати –
жити:
навча́тись любити
стежками тернистими,
кам`янистими
йти,
серця́ і ноги до кривлі́ збивати,
падати і вставати,
не знати чого шукати
і нарешті – Любов у собі знайти
у ви́явах
Красоти-Простоти-Доброти –
навчи́тись люби-Ти…
Бог терпеливий знає,
чого кожен із нас шукає –
допомагає,
чекає…
чи міг би примусити?
міг би… але
рабський по́слух – із при́мусу,
а любові із примусу не буває…
куди б не водили наші стежки,
проз які нетрі і болота́
мета – проста:
кожна звивиста
плутана кам`яниста дорога
приведе до Любові Ісуса Хреста ,
до Любові взаємної – людини і Бога:
Любов – це
до Світла розвинуті ум і серце,
і кожна людська дорога –
до Отчого дому прагне, до Любові-Бога
14.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015
яблуньці цій
довго ще треба рости –
рано її формувати,
бо
зачепиш дочасу –
стане уперто
дикі гілки
із себе гнати –
загуща́віє хижо гілками –
садівники
називають такі гілки –
«вовка́ми»…
всі ми дерева у цьому світі –
сонцем зігріті,
дощами змиті...
та навіщось кожному треба
захопити кроною усе небо…
на те і –
садівники-лісники:
приходять і
свого часу
обтинають дикі гілля-ки:
формують
красоту і культуру крони –
зна-ють
Розвитку-Росту закони
…ввічливі і тендітні берізки
не потребують обрі́зки,
не одбирають у інших неба –
їм у обрізці нема потреби:
берізки стрункі –
від народження делікатні такі…
поруч дуби –
мідні козацькі чуби;
сос-ни! –
вічнозелені колючі сни
пропускають достатньо радощів –
світла-дощів
для черемх низькорослих,
кущів і плющів:
не залежно од висоти ствола –
усе прагне світла, води і тепла
неба! неба!
життєва потреба
…а яблуньці
дикій цій,
що до амбітної пнеться мети –
собою небо усе захопити –
довго іще треба рости…
рости і рости –
чекати
садівника,
чия уважна рука
буде її плекати,
вовчі гілки підчищати –
формувати…
може, вирішить щепу щепи́ти…
багато є спо́собів – окульту́рити
…і зародять колись на цій
яблуньці
сонцеподібні цілющі плоди –
від любові, землі і води
а ще – од мудрості садівника…
ситцева казочка
отака…
13.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2015
"Образи, обра́зи, образи́..."
Борис Мозолевський
на що похожі зимо́ві хмари?..
на срібноче́сані
густору́нні отари:
позбива́лися
купами ві́вці –
ягни́ці і баранці́,
плине пухкими ру́нами вовна
проз кришталеві холодні ножиці…
цупкі пальці
і тендітні рожеві пальчики
перескУбують на пучки-клаптики
кожне срібне руно
і вистеляють землю рівненько-рівно –
щоб не було їй зим-но
холод-но
…схожі
на перини і подушки́,
туго пір`ям де́ртим набиті –
туго, що аж тріщать напі́рники,
ладні по швах розійтися щомиті…
простих аналогій
довго хіба шукати?...
схожі зимо́ві хмари
на гори-торо́си вати:
небесний баво́вник
тучно вродив і багато
невтомно роздмухує вітер
пухнасті тороси вати –
гей-те Землю до сну вкривати!
ще:
зимові хмари,
наче білі сибірські коти,
повиляга́лися на хребти,
порозкидали безпечно лапи-хвости,
повиставля́ли
ситі і розімлілі
рожевувато-білі
розкуйо́вджені животи:
будуть лапами животи чу́хати –
пух на Землю трусити…
зе́ло до весни гріти
як іще
хмари зимові побачити?
по сво́єму прочитати,
замета́форити-передати:
візьму чашу небесного кришталю́
різцем алмазного променя
візерунчасто-біло оздОблю:
усе, що люблю́, що захочу –
по холодно-бездонно-блакитному полю
чаші небесного кришталю
виріжу, делікатно-майстерно ви́точу,
до ідеалу ви́тончу:
ближче до ві́нчика оселю́
безліч метеликів білих
опу́шено-крилих –
янголя зачудо́вано ви́дихне,
безліч метеликів крильцями ворухне
і пилок невагомий
на землю – ніжно-сніжно – полине…
…ближче до небокраю
чашу небесного кришталю
хмарами білих –
пе́реодцві́лих кульбаб оздОблю –
лагідно і лелі́тно
біло-прозоро-відкві́тно
у леготі-ле́ті невпинно
парасо́льчато-насіни́нно –
хай засіваються-мріються
упродо́вж усієї зими – на зем-лю
люблю…
…а, може, зимові хмари –
не коти́ і не отари,
а на плесах
небесних
латаття білого за́рості
у цвіту-пишно́ті…
водяної лілеї
неосяжні зору колонії:
символи Досконалості і Краси –
білі ло́тоси…
і у кожнім атла́снім ві́нчику
на пухко́му тичи́нковому ослі́нчику-
ліжничку́
дрімає у пелюстко́вому за́тінку –
Творчої Сили бог ведичний
предковічний…
аж поки весна
загуде бджолою – із пелюсткового сна
захо́диться Брахму будити:
прокидайся, Брахмо, настала пора Твори-ти
безкінечно прекрасні Усе́світи…
зимові хмари – наче біла рілля
ізвіддаля…
кучеряві білі дими́ –
із комині́в зими…
табуни́ коней
із шовко́вими гривами…
каравани вітрильників
із махровими ві́ялами-
вітрила-ми
…зимові хмари похожі на білі вибухи тиші,
чи ніби як на муку́ перетирають зерно
гострозубі дрібні миші
…душа –
освідомлена біла тиша,
незліче́нні рази́
може
гратися у аналогії-образи,
їх у неї - Великі Вози́,
бо Все у Єдності ме́жи собою де́що похоже
12.02.2015
Образи-обра́зи-образи́ * - рядок із поезії Бориса Мозолевського (згадаю із якого саме вірша - уточню...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015
Іде вистава. Люди грають ролі.
Любов і сльози, відчай і весна.
У центрі сцени, у освітленому колі,
У першій ролі зайнята – труна.
Стрункі красуні водять хороводи.
Герой у білому. І репліки, й цілунки…
Ми ж у цій дії так-но в епізодах
І нетерпляче визираєм з-за лаштунків.
Де ж диригент усього цього чину?
Невидимо-присутній, як акцент:
Чи добру, чи лиху напне личину,
Коли настане час і нам – у центр.
27.01.1990
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557704
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2015
як цигани
і старі цига́нки –
люльки́
розкурюють зранку
комини́-бовва́ни…
ще дрімають сільські хати́ –
позгорталися за́тишно у патлаті клубки,
як у будка́х приворі́тні собаки
чи на сіна́х у повітках – коти…
із ранкової дрімоти́
підійме котрась із хаті́в насторожене вухо,
тепле чере́вце об лапу задню почуха,
усере́дину себе уважно наслу́ха…
фіранкою білою ворухне –
світло в одному вікні увімкне,
одноо́ко поперед себе гли́пне,
ліниво дверима сіне́шніми рипне,
ши́роко хвірткою позіхне,
стулить вікно-око
і назад засне:
ніби у глечик з туманом бо́вкне
і безслідно на дно втоне́
до-о-овгі зимові сни…
що́-лише́
комини́-бовва́ни
прокидаються рано
і, як старі цига́нки-цигани,
роздувають свої люльки́-кальяни –
сосново-дубово-березові
димома́ни…
комини́-бовва́ни
03.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2015
понад усе
люблю Україну,
але
єдиного сина
не можу у жертву оддати:
я – Україні рідна дочка,
а синові – мати…
мати-мати –
хто там нас буде питати?..
«…чиї ж ви, хлопці, сини?..» –
«…ми сини – Матері-України»
на майдані
центральнім
у Фастові –
похорони:
Іван Ступак на війні загинув…
стали нині похорони –
усюдно по селах і містах України
…вибач мені, Боже:
Ти – Єди́норо́дного Свого
за нас оддав,
а я – єдиного свого –
не можу…
єдиного сина –
кохану мою дитину –
не можу…
не можу, Боже
…а хто – може?...
…і хто там нас буде питати…
...а сьогодні у Фастові –
просто батько, і просто мати –
мусять сина свого – Героя
землі українській оддати
скільки ще місяців,
тижнів,
днів
війни?
сини наші, сини –
Світла Воїни
03.02.2015
[i](матері Івана Ступака більше поталанило –
вона вмерла раніше; а от батько (лікар, хірург)
сьогодні провів свого сина Івана у останню путь…
батько, дружина, діти…)
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
першофлюгер явився
у образі прапорця́ на списі:
підказував у давнину мисливцю-вою,
як метати чим далі – за вітром – зброю:
у бою́
звірялися за прапорцем –
у спину ворога дме вітер, чи у лице,
приміряли, з якою силою
уцільно метнути свою
далекобійну зброю…
…у ході сторіч
творчо мінялася форма –
і яких тільки флюгерів зараз нема:
позабира́лися на високі дахи́
майстерно точені дерев`яні
чи із металу делікатно ко́вані
романтичні всілякі птахи́,
летять у ступах я́ги-відьми,
чи вітрильники
під усіма
надутими ніби вітрила-ми…
там – дитина бавиться із котом,
що зіп`явся на задні лапки…
тут-о –
шпацірує півень завитим у іпомею пло́том
різні форми, а суть одна:
із вітра́ми навіки поєднана,
вільним вітра́м неодмінно ві́ддана
душа флюгерна
не існує для них іншого –
меншого-більшого,
кращого-гіршого:
на стрижні, на витонченій осі́
серцями чуло у подихи вітру вслухаються,
за́вжди обличчями до вітрів обертаються
єдинодушні флюгери всі
тільки вітер…
єдиний вітер –
у безмежності і у вічності,
смішні спокуси і безсилі принади світу
перед флюгерним абсолютом Вірності
тільки Вітер – завжди і всюди
не прочитали
достеменно образу люди,
значення не сягли́
і зневажливо облихосло́вили –
у суті перекрутили,
звинуватили у непостійності,
приписали флюгерам власні
егоцентричні пристрасті-цінності…
взяли -
у не-Вірності
звинувати-ли
але
що флюгеру до людей,
до їхніх образів-без-ідей:
хто йому пастир, і хто – пресвітер?
у серці кованім – іскрою заповіту
нескінченна першооснова Все́світу –
вітер…
вітер
єдино-Вітер…
…коли до купки, до пу́ху-по́роху проржаві́є –
Вітер його
розвіє...
роз-ві-Є...
02.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2015
Гірський мій Ті́кичу,
дивлю́ся на спокійний плин –
на кожен русла плавний ви́гин –
і плачу…
воло́тцем очеретяним розчулено тремчу,
човном до берега приковано мовчу,
Гірський мій Тікичу
пливуть, як хмари, над тобою верби
у флері романтичної журби,
у паволо́ці злотору́сої задуми…
пірча́сту зграйку суму
плю́снули в небо дикі голуби
злітаються з горбка, із висоти,
полишивши обійстя і госпо́ди,
чорнорозкрилені, як во́рони, горо́ди –
спішать із Тікича Гірського воду пити,
допастися його снаги і вроди
…і на ту сторону з високого моста,
по са́мі вінця небокраю,
звивається між рівнопі́ль і грає
Гірського Тікича шовкова лента:
упійманим карасиком стриба́є
у перевитих променем осо́ках –
то зблисне ясно і сліпучо срібним боком,
то знову межи вербами щеза́є
… в обидві сторони з високого моста
не тільки оком – серцем зрячим
бачу:
така проста натхненна Красота…
і я –
не те, щоб навіть плачу,
а сльози, не питаючи, течуть,
як ти,
Гірський мій Тікичу…
24.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
де починаються порівняння –
починається оцінювання;
де починається оцінювання –
закінчується спонтанність;
де закінчується спонтанність –
закінчується творчість;
де закінчується творчість –
починаються змагання;
де починаються змагання –
закінчується дружба;
де закінчується дружба –
закінчується свобода;
де закінчується свобода –
починається страх…
де починається страх –
закінчується любов;
де закінчується любов –
зникає свято;
де закінчується свято –
починається нудьга;
де починається нудьга –
починається заздрість;
де починається заздрість –
починається зло;
де починається зло –
гасне світло…
де гасне світло –
закінчується радість, творчість, любов –
Життя…
20.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553204
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2015
переступило сонечко
зеніту умовну точку
голубінь!
одразу намітилась
у притаманні до́мішки сині
трохи зрушились
у позоло́тнім сяянні
делікатно зимою оздоблені
величаві соснові бані
і березові маківки́
наче приховані перші натяки –
на сто́рони і боки́ до-східні
засіялися дрібні
коротконогі тіні:
левади, горо́ди, лужки́,
хліви, хати, пові́тки
і під шапка́ми – стіжки́
заяскріли іще виразніше
голосніше-контрастніше –
пристрасні-ше…
переступило сонечко
зеніту умовну точку –
а більше
нічого й не сталося,
та усе – загодя наче,
поспіхом запрощалося…
…над хвиля́стими
шиферними даха́ми –
танцюють навшпинячки комини́ -
випи́сують кола, пружини і ви́гини
маркізе́товими
па́смами і стрічка́ми:
до сонця – прозірчасто-білими,
від сонця – лілово-блакитними,
а де вже лягли на дахи тіні –
стрічки вивива́ються із комині́в - сині…
мовчазні крила
позгортали схили,
на пухко́му – чітко розетками
зібрано-палі сліди собачі –
а, може, вовчі?..
стежка хіба знає,
хто тут блукає
по́ночі…
ліс німує, зміряний на поруби́,
журяться
осиротілі па́горби
довшають, довшають на́тяки
у долині –
переходять у синє рожеві тони́…
одчаяно різко сяють,
сліпучо до сонця гукають
нікельовані по облямівці начі́лки-фронто́ни
на розхрестях електроопор – дзвінкі́ чашки́
блищать і собі начи́щено,
мов золоті церковні підсвічники
…натяки-натяки…
тіні прозорі…
де я була, де я?.. –
рік уже, як втопилася
у моніторі…
08.01.2015
[i]Розетка (орнамент) — орнаментальна прикраса
круглої форми в плані, має вигляд
стилізованого зображення квітки
Фронто́н, начілок (фр. fronton, від лат. frons) (frontis) —
передня сторона, чоло — звичайно трикутне
завершення фасаду будівлі, портика, колонади,
що з боків обмежене двома схилами даху й карнизом
при основі.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
основну
новину́ –
головну
на кожну наступну
«завтрашню» днину
сповіщає
звичайний «ді́дівський»
непомітно-настінний одривний календар:
отакий винятковий пророчий дар
тільки «дідівський» одривний календар – має…
а сучасні, глянцеві, перекидні,
річні́-мі́сячні,
розцяцькові і престижні – ні…
…десь, на
цивілізаційній обочині,
у старенькій хатині
на давно біленій до Різдва стіні –
ще туляться, сірі і мовчазні,
забуті провісники одривні́
там, у хатині глиняній,
забутий на покутті – дідух столітній:
на усе ще хвацько-вусатих колосках житніх,
на сокирка́х-васи́льках, про́сі-вівсі́,
усілякому збіжжі-коло́ссі –
у ажурному павутинні
час заплутався
і дрімає-пока́шлює у теплому по́росі,
а з ним – календарі одривні,
настінні-щоденні,
годинники заводні –
з котами-зозулями-гирями – механічні…
заберешся одного разу
у отаку оазу –
побачиш на білій стіні
давно пожовклі прожиті дні
чиїсь одривні
і на кожнім вицвілому листочку
у непримітнім його куточку
знайдеш набиту
найдрібнішим друкарським петитом
основну
найважливішу завтрашню новину…
листок календарний
навздогін тобі
на долівку глиняну упаде -
із пророчим дрібненьким на́писом:
«ЗАВТРА СОНЦЕ ЗІЙДЕ...»!!!
05.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
…багато убрань у Душі:
тіла́ видимі і невидимі наші –
обладу́нки для подорожі…
а самобутньо Ду́ші – іскри Божі
безсмертні,
неодмінні, нетлінні,
неугасимі
зірки фейєрверку розсипані –
вічні
у Єдино-Огні…
у такім розумінні
усі ми – Богоподібні,
усі між собою – Рів-ні
04.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548741
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.01.2015
ласо-неси́то, мов кошеня,
вили́зують очі
скупі розво́ди молочні,
розлиті із білої чашки грудневого дня
на підвіконня
чорнори́зки-ночі…
наче дрібні пташки –
горобці-сини́чки –
спішно-охоче визби́рують очі
срібні проблиски мішури-ни́тки
межи м`якої ворси́
кашемірової ряси
ігумені-ночі
суконні крила, теплі і шереха́ті,
віють
солодкими снами по хаті…
ві-ють…
ховаються очі за повіки-вії
…дзвінка
скупа біла цівка
холодного молока
леліє
із темного черевця дзбанка
у порцелянову філіжанку
грудневого ранку –
янгол Світанку
цілує без дотику сонні очі,
за кінчики вій лоскоче…
мов кошеня, мружаться сито очі –
на одну тільки літеру «н»
одмінні од «н-очі»
19.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2014
ополо́нка,
бездонна ко́панка ночі
усеядно ковтає
предмети-речі –
охоче
і не жуючи́,
не смакуючи...
тане
кожної форми «азм є…» –
зника-є
у неоглядних просторах Великої Порожнечі:
площи́ни, лінії, матеріальні суті,
барви і кольори́ – світла позбу́ті,
втрачають себе у темній безвісті…
занурюються
і зливаються воєдино
книжки́ і полиці,
ша́фи, крісла, столи, стіни,
сирі дрова і холодні каміни,
тюлі-гардини,
вазони-герані
разом із підвіконнями,
лежа́нки з людьми́:
усьо́го стираються,
розмивають ме́жі і грані…
і тіла мого,
що спить, умостилося на старому дивані…
«Я» ж моє – є,
у безтілесному сні
неоддалік витає…
розмивання формальне –
матеріальне своє
відсторонено спостерігає
ніч і незбагненні справи її –
аналогії
існування Матерії:
Велике Усе у неосвітленім стані –
у потенції*,
у вічному Споко-ї…
Дух і Матерія…
Світло-Пітьма:
де Світло відсутнє – Життя нема…
проте – існування є…
коли Світанку пора настає –
і Світло у Темряву проникає
Усе однаходить себе, пригадує,
відновлює,
із Небуття постає…
із розмитості форм-кольорі́в
себе висо́тує…
от і моє,
на дивані забуте, проснулося тіло,
і першим тривожним ділом
воно –
уп`ялося погдядом у вікно:
просочується
світло перше бліде́ –
слава Богу за День, що знову бу́де…
барви, лінії, форми –
інди-відуа́льна
детальна земна Краса
воскреса
готуйся, Ноче,
іде твій Розмай-Коса…
10.12.2014
*у (в) потенції — в прихованому стані, не дістаючи зовнішнього вияву, застосування, втілення в життя і т. ін.
розмай-коса, чол., - брат нареченої, який розплітає їй косу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542778
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 10.12.2014
сметана
розли́лася на краю стола –
біла рана…
загус у повільному розтіка́нні світла
скупий
грудневий світанок –
зима…
причі́льна стіна…
вікно – невира́зна пляма
на підвіконні,
де золотим клубком
грався кіт жовтаво-рудий –
пустота…
нема золотого клубка,
нема жовтаво-рудого кота –
світанок
сметанно-блідий…
зібраний
із конопляного молока
01.12.2014
конопляне молоко - добре розтерте конопляне сім'я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
…яко дитина
ховає у кулачку лелі́тку –
ялинко́ву бли́скітку,
а стебло до пори у па́зусі – квітку,
а корінь –
листя ховає у собі, і стебло,
і квітку, і насіни́ну –
так і я – загорну́ у ві́рші
і збережу у душі́
усе, що Світло –
усе, що Тепло́ :
і найдрібніші
лагідні-щирі-правдиві людські слівця –
у душі перед лицем Господа –
засвідчаться,
наче Сонця́…
наче Жива Вода
…слово ж твоє лихе – жало,
шулікою,
каменем вогняним упало…
жало –
отруєне…
як і кожну олжу і зло,
кину його у озеро смоляне́ –
що кривими березами обросло:
там
портал
нена́висті + олжі = зла:
заздрощі ви́токи-антиджере́ла…
остерігайся
язика неприборканого всує,
бо кожне слово лихе
із пекла по́зови адресує:
кличе-розшукує,
засмокту-є,
бо – до свого своє…
…а лагідні,
світлоносні слова –
квіти…
пелюстки-крила,
дана їм така Сила –
возносити…
у Царстві Божому жити
27.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539764
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.11.2014
чорно-біла
графіка крон…
на верхівці берези –
двійко ворон
чорних,
із синім одливом,
погойдуються –
недосяжно-безпечно-щасливо…
густі вишняки́
і мали́нники –
поховали гілки
у хутряні́ накидки:
сонні бруньки
стиснуті у кулачки –
гріють майбутні листочки
і квіточки,
ласі рубінові ягідки…
небо – тоненька плівочка
молодого вершка́
на поверхні солодкого молока
кожна стежка – готова ско́взанка
у перехожих - на рипах взуття:
зимово́го життя
живопис і музика…
24.11.2014
*образок – малюнок, картинка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539227
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.11.2014
у ноосфе́рі,
планета́рній аурі,
у мента́лі
Землі,
на духовному плані буття її
витають-сяють рої
слів –
лелі́ток одухотво́рених,
од початку Віків творених,
чарівні розма́-ї…
живі істоти – слова:
відомо ж,
слово
може зцілити,
а може – убити…
…стримить
фізична моя голова,
наче комин-бовва́н,
чи верхівка березова
у ореолі духовному,
довершено повному –
слова
барвами
неймовірними
мі́няться-грають,
відтінками значень сяють,
на поверхню присутньої голови,
як на гілки і тра́ви,
інеєм ви́шуканим осідають –
вінчають…
найтоншими смислами
у відчуття проникають…
безви́мірна кількість відтінків-су́тінків кольорів
ментального плану слів…
аналогів
у досвіді наших п`яти почуттів
не мають
таке життя –
найчастіше не можемо передати словами,
до наших п`яти почуттів адапто́ваними,
витончені відчуття
віки і віки
ми – словесні дальто́ніки…
…прилетить сорока,
верхівку берези гойдне́,
здіймуться лелітки-слова ся́янням…
і навіть не знаю,
чи знову знайдуть у іншому світі вони мене…
а, може, і я стану словом –
скромним яким,
простим,
заради єднання понять –
навіть службо́вим…
може словом-буквою,
як «а» чи «і»…
буду тихенько сяяти
у теплій тілесній чиїйсь голові…
живій…
а, може, стану
зачарованим вигуком «о!..»
і притулю́ся лелі́ткою
до Наймення твого,
витатиму непомітно,
жовто-блакитно-лелі́тно-
невинно-дитинно –
«о!.. Україно…» –
доокруж Наймення твого
свято-го
24.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539176
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 24.11.2014
…як тебе згадаю –
туманом
на ріллю опадаю,
гублю́ життєсилу,
при-сутність міняю…
згортаю крила
і – грудкою до землі
наче побитий зненацька морозом
ключ лелек-журавлів…
мертвою грудкою до землі –
тільки згадаю тебе випадково,
оково…
страшно?..
спершу хіба
страша́ть отакі перепа́ди,
бо, здавалось би – назавжди…
а згодом бачиш,
що і ро́си, й тумани –
так-но окремі ста́ни
єдино-води:
чи веселим дощем танцюй,
чи нависни брезентом-хмарою –
все одно станеш парою…
стану па́рою! полечу в Небеса:
Любов, Істина, Свобода, Воля, Краса…
захочу – і знову туманом
невловимо-ліловим стану:
довкруж місяця – ореолом прозорим,
срібним інеєм – пилом зоряним
…а напровесні
із гілок ростану,
просочу́ся між землю і корені –
джерелом незамуленим стану:
буду з дна лісової криниці
серцем цілющим бити –
людей од спраги ціли́ти…
Бога любити
…на Благовіщення Богородиці
у криниці
зірка вро́диться…
…то отак я оце і люблю́ тебе:
од краєчків волосся і до підошов,
а найбільше за те,
що пішов –
на подолі шовко́вого неба
залишився од тебе
рубець-шов
22.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2014
…повсідалися рясно хлопці,
як горобці
на калині, –
на бойовій броні…
обличчя у всіх – благородні:
серйозні,
а у поде́котрих – сонячно-щиро усміхнені
чолові́ки-батьки-брати-сини…
недавно іще в миру́ трудилися,
училися,
кохались-любились-женилися…
і от вони
стали – воїни,
кша́трії… вої –
кіборги, ду́хи війни…
Герої!
славних прадідів
із Великих Могил емана́ції –
вос-кре́шений Дух Нації
…а учора ще пліснява,
зафутля́рено-пі́снява,
їх обзивала манку́ртами,
на рідній землі – чужаками,
безба́тченками-рабами,
поколіннями,
навіки захряслими у байдужій прострації…
перед
вос-кре́шеним Духом Нації
чи не пора прийти
із покая́ним словом
і публічно по́милку визнати
за друковані сто́си хули́ ?
тепер – соколи і орли…
буй-тури, леви…
ви
пристосуватися
до подій умієте –
уже славу їм пієте…
кайтеся!
зізнавайтеся,
що ніхто з вас не був прови́дцем,
а крикливими півнями істери́чили,
гралися-римувалися, розкидали слівцем,
у гордині своїй задава́лися,
що керуєте Сонцем:
Сонце ж без півня знає,
коли Пора настає
і Сонце
сходити має…
де ви нині –
крикливі півні,
із обтушко́ваних піделітних сараїв?
хто знає…
чи реальність наша умовна,
чи глухота-сліпота ваша повна,
метафізично-духовна…
глашатайство – тільки кредо,
показна, розхожа мрія –
чи мімікрія?
чи кров неприборкана, бунтівна,
вимагає жертви від інших вона?
кличе-зове
до пролиття крові –
як виправдання,
ра́ціо-наліза́ція
серцем нездібності до Любові…
…Світла Воїни –
на щастя, вони
як і тоді вас не чули,
так і зараз ви їм не треба:
за ними – Душа України,
над ними – одкрите Небо…
…повсідалися рясно хлопці,
як горобці
на калині, –
на бойовій броні́…
сонячно-щиро усміхнені –
обличчя у всіх – благородні…
відкриті
діти…
бійці
ізвідкись
у прорізь бійниці
смерть чатує щомиті:
чоловіки-батьки-брати-сини –
кшатрії-воїни…
пацани…
…і ті, хто прийдуть додому –
ніколи не вернуться
із війни…
…усвідомлення місії,
родові́дні рації,
незборимість
Духу Нації
20.11.2014
[i]
*е[i]манація - витікання, випромінювання, виділення чого-небудь звідкись.
*пацан-. те саме, що хлопчак
*рація – тут: розумна підстава, обґрунтування чого-небудь.
[/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538320
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2014
коні, коні, коні –
вогняні:
б`ють градом-копитами
по стерні…
стеляться гриви
чорні і сиві –
розпливчасто-маркізе́тові
і обважніло-волого-льняні…
вирують за́рості очере́тові,
рвуть повіддя лози й осо́ки…
дикий оскал орди:
рептилії-нелюди –
попіл-попіл-попіл
степи-поля…
гординя адська зиккура́ту-кремля –
у
термоядерний попіл
небо-Земля…
…а
старе дерев`яне колесо
рипить довкола не-затя́гнутої осі
у траві – зеленій, а то рудій:
радій!
своєї пори́ – зела́ благословляються колосом,
мовиться Слово пророче –
телетайпна стрічка Хо́ду Подій
у неодмінному поступальному русі
невтомно стрекоче
на арені – у фокусі
маріонетки скачуть – усяк відповідно до чину:
ті – змовляються, той – потаємне зло замишля:
підступність залякана із-за рогу стріля,
благородство – рятуючи правду, гине…
питання пропорції у духовнім єстві людини
…ко́титься-котиться-котиться
колесо дерев`яне –
приховане
явленим стане
розвіються
маркізетові і льняні́
дими осе-ні…
05.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534905
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2014
перешіптуються лукаво
непроглядно високі
сухі трави
плутають рухи і кроки
густо сплетені
непролазні осо́ки
натрушуються за комір,
жалять руки
виго́нисті колючки -
будяки
розла́писті…
змовляться в очереті
невиразні криві роти́:
ніхто не скаже нікому –
де ти…
за потяті «пру́тики» -
не одпустим тебе додому,
залишимо тут-таки, -
насміхаються хльостко лози, -
витри сльози…
і розказуй свої казки –
про плетені кошики
і колиски́…
...скоро
ударять морози
30.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2014
упаду
у пругку́ траву,
закину руки за голову…
на голубім атла́сі –
білі голу́бки і голубки́:
пливуть мінливі картинки,
образи-за́гадки –
розгадую залюбки́
… босі тендітні ступні́
мені
лоскочуть веселі м`які трави́нки,
вітерець торка́є за пальчики,
пестить-знайомиться-пізнає:
тепле щось і гладеньке,
отже – своє,
дмухає-заграє…
своє
цілу-є...
сни ситцеві
у дрібненьку квіточку –
простенькі-прості
на моїй Планеті
весна-літечко,
царство Краси і Радості
сосновий,
кленовий-березовий-липовий і дубовий
ліс –
за ніч одну під місяцем уповні
славно підріс –
на щастя собі і мені
на моїй Планеті
любові і місця досить усім,
тут не знають
про боротьбу виживання:
ніхто не гніти́ть нікого, не їсть-доганя…
он клишоноге смішне тигреня
безтурботно бавиться з ланеням:
спостерігають півсонно лань і тигриця
як дітвора їхня біля струмка вовтузиться
на моїй Планеті
для всіх усе є:
у ситчиковій Простоті
святій
усім всього вистачає –
і сонечка, і дощів…
на моїй Планеті
немає заздрощів,
а це означає, що зла нема
на моїй Планеті буває зима…
але тільки коли зими
я захочу сама
15.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2014
[i](моєму хулителю)
[/i]
Так.
у мене справді
Всесвіт власний є,
і
особиста моя Планета, і Сонце – моє:
(Голівуд ваш, повірте, відпочива-є…)
але
що вас у тім так дратує?..
доймає?
за живе дістає?
і ви собі майте, що душа бажає –
хто не дає?..
зізнаюся більше того –
у моєму Всесвіті Є
Бог Істини і Любові Бог –
і ми із Ним на́віч-ВІ́ЧНО
тільки удвох…
я – вмію, і я – літаю!
яке вам діло –
знаю чи уявляю?..
ну, не пустите отаку
мене-єрети́чку
до трафаре́тного вашого ра́ю…
не пустите по́тім –
при новій посаді, при солідній вашій роботі,
коли станете замість Петра
із ключем золотим на воро́тях…
у червоних чоботях…)))
11.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529261
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.10.2014
ох…
вітрила мої – си́тцеві,
бя́зеві і льняні́ –
при штормово́му вітрові…
рветеся, наче коні –
схарапу́джені…
ніку́ди не летимо!
на шнурку серед то́ку – со́хнемо…
романтики неутримні
мої…
але –
скільки уяви-енергії!
вітровійної синергії!
спонта́нності-рвучкості, дії-надії…
у квіточках лілових
скільки рішучої сили –
таки вітрила!
домаш-ні,
за́щіпками приборка-ні,
у воді кринич-ній –
випра-ні…
яблуні,
вишні і сливи
біля штахе́тяної загорожі
рвуть і собі гарячі гриви –
на щирі мої сердечні пориви
схожі:
учо-ра
зібралася на війну:
ніч - без сну…
забула чесно учо-ра,
що стара…
ох…
вітрила…
ситцеві і льняні,
ко-ні
схарапуждені…
24. 09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525578
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.09.2014
…і тільки відчувши утрату,
су́єтно і з одча́єм,
кинемося услід за тим, що втрачаєм,
чого насправді уже не маєм:
наче в щілину
дверну́ –
силимося зазирнуть,
щоб за краєчок халата
утри́мати –
зором-очима трима́ти,
не відпускати!..
коли зачиняються назавжди
двері палати,
де –
у халаті ба́євому,
давно злиня́лому-не-ново́му,
лікарня́ному,
так по земному
склавши на грудях поморщену втому,
на ліжку казе́нному
ще – мати
не втри́мати…
(а треба хіба трима́ти?..)
одійди,
погляд убік одведи –
двері палати
зачиняються назавжди
…вчися тепер згадувати,
а найкраще – вчись забувати
...тут
усього лиш для прикладу –
мати …
а тема у вірші сім –
ося́гнення
закономірностей втрати
24.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525555
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.09.2014
І. ШИРМА
ширма
сну-дощу-тума́ну
вводить в оману,
приховує плани –
безмежні плани буття
обмежує почуття
позбавляє свободи волі,
нав`язуючи програми,
гравітаційними кандалами
приковує до землі
ширма –
небо над нами
набите зірками:
зірки́ –
у ширмі дірки,
проз які проникає Світло –
вишніх Світів тло:
де за́вжди – весна-літо,
ранок-день…
серця́ для Любові одкрито,
те́та-ри́тми розлито
у самосу́тній музиці спі́льносу́тніх пісень…
шир-ма –
одділяє кожен
суб`єктивно-свідомий розум –
од свого ж Істинного Ума:
шир-ма –
іздавен у вжитку, но́шена-ла́тана,
не усуціль однако́во щіль-на:
то окрема
людська упертість
знаходить ізрі́дка у ширмі поте́ртість
і, не чекаючи смерті,
навчиться проз ширму проходити –
проника-ти
у безгранично доступні інші світи
подолати
туману-дощу-сну
густу пелену́-завісу,
оманливо непрохідну́
хащу-гущавину́
пра-лісу –
сягнути…
проникнути
на Поляну Радості і Красоти –
Любові
у Основі-Основ Світобудови:
удома в себе погостюва-ти…
ІІ. ЗА ШИРМОЮ
…дерева, кущі, трава –
квіти! –
і ти:
безтурботно іти,
буттю радіти,
а хочеш летіти – лети…
«…живіть, як діти…»
себе і безмежні світи
Радості і Красоти –
твори-ТИ!
усвідомлювати-відчувати,
пере-ЖИВА-ТИ…
…що відчуває троянда,
замисливши розцвісти?...
хочеш знати?
варто лише поду́мати –
от уже і троянда – ти,
та, що са́ме рішилася розцвісти,
зелені склепіння бубляшка розхилити,
рожевий краєчок пелюстки просунути
у потаємі світи –
на дотик, на запах, на смак, на по́зір відчути,
усвідомити,
а далі усі пелюстки розпросторити,
розгорнути
і закоханим серцем врости
у безмежні Світи Радості і Красоти,
Любові –
у Основи Основ Світобудови
власним єством – проникну-ти…
троянда ти –
цвіти,
рости…
сяй і світи…
…захочеш летіти – лети:
хоч трояндою, хоч метеликом, чаплею чи совою,
а хочеш – сама-собою…
лети!
все доступне тобі
у вимірах Радості-Красоти
і Любові – твори! власні прекрасні Світи:
хочеш летіти – лети…
…візьме́ш – домалюєш собі вітрила,
чи лебедині крила –
давно мати такі хотіла,
то можеш собі мати:
цікаво ж – летіти й крильми́ махати…
а може крила – як з літака?..
яка твоя думка – і реальність твоя така…
жодних обмежень – варто навчитися думати
про світи
Радості і Красоти:
думка твоя – це ти.
Щасти!
…не буде ніхто підглядати,
проти волі-бажань повчати,
як рими, скажімо, складні підбирати…
у якому ритмі вдиха́ти і видиха́ти:
кожен свої світи́
на власний розсуд і смак
може твори-ти:
так!
не будуть тебе заперечувати,
усі – прав́і:
заздрість і критиканство –
від ширми дубової у голові…
… якщо ж у тобі – страх,
то опинишся в інших світах:
там будеш ти
страха́ми своїми себе ж і страха́-ти,
аж поки навчишся КРАСИВО ми́слити –
думка твоя – це ти
і твої світи
ті, що хочуть війни –
у позамежжі Світів вони:
вмістилища темряви-зла-сатани…
…мої Світи:
буду цвісти-літати,
ві́рші бачити-чути-писати…
живими
фа́рбами-кольора́ми
неба́ призахідні малювати,
сяяти і світи-ти…
може, колись, на мить,
здумаю пережити,
як то було тобі мене –
НЕ!
любити…
але тільки на мить єдину
переживу й покину –
мої Світи
не там, де ти…
я –
віра Красива моя
22.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525051
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 22.09.2014
[i]Ой біда, біда, Чайці - небозі,
Що вивела діток при битій дорозі...[/i]
"Чайка" Іван Мазепа
…плачі́ сивокосі,
позби́вані
об ка́мені
сліди відчайбосі,
курний битий шлях –
квиль! чайко-небого
в перестояних житах,
що виводиш чаєнята
при битих дорогах…
плач і голоси́
...голоси в блакиті:
чаєнята молоді –
біле пір`я по воді
пика́ті і ситі
дикі кабани –
шуліки-коршуни!
ой, горе тій чайці-матері-вдові –
нема роду-допомоги
як нема ваги́
у житній поло-ві…
у полі криниця – ореол вінця:
Божа-Мати-Жалібниця
вмиє кров з лиця –
прире́чениця…
чи обрани-ця?..
Богородиця:
чаєня твоє заби́те
з Бога зро́диться
19.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2014
смерті нема
але є розлука –
німа,
обламанору́ка…
смерті нема –
є звичка жити
тут, удома… тут, на Землі:
учепившись судомно
за
проіржавілу гриву
заповзя́того неправди́во
поні –
у
гравітаційнім полоні
на
старенькій земній карусе-лі
жи-ти!
…по-тім
будуть сонця́ золоті духовні
і місяці́ срібно-духовно-по́вні
нам світити…
знову станемо вічними
я і ти –
ми…
буде Всесвіт
обертатися гідно
довкола своєї осі
і
галактики-кластери всі
у зоряному
різносяйно алмазному по́росі…
розмаїтій космічній росі…
обертатися гідно
довкола Своєї Осі
…на забутій у Просторі-Часі
гранітно-бло́ковій міжгалактичній трасі,
посередині, на vip-смузі,
поставлю крісло, плетене із соломи,
зручно всядусь у ньому – нога на нозі –
чашку кави
на потемнілій срібній підставі
Хтось
на поручень крісла мого поставить –
пахучо-ї!
як світанки колишні земні мої…
поскрипує,
стиха погойдує
крісло моє,
плетене із соломи –
насолода!
знов опинитися вдома
після походу
роздерто!
ілюзорні тенета
дзиґами
звідусіль кружеляють планети,
і кожна радіє-наспівує
ім`я твоє-моє –
Ким насправді ми Є…
Радість і Красота!
Єдність наша свідома –
МИ
Удома…
кажуть, що нам приснилася
земна історія вся
11.09.2014
(...з відтінком од Рея Бредбері)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2014
«…шось ти мерзнеш», – помітила мама:
«піду підкину у грубку дров…»
Дивовижно! –
такий
простий
побутовий намір,
а римується зі словом «любов»
07.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2014
Господи!
зглянься сюди,
Око Твоє Всевидяче не одведи –
бачиш: кремлівські нелюди
вбили і тіло людини –
брата-батька-мужа-воїна-сина
і Твоєї дитини –
на
ви́соково́льтні повісили проводи́:
навіть не звірі – відверті репти́лії-не́люди!
вбили і тіло людське знущально кинули в небо –
звідти, Господи! – ближче до Тебе
…мерзотно регоче
перед Лицем Твоїм
кремлівський Каїн –
людиноподібне вмісти́лище сатани –
Око Твоє Всевидяче
не одверни!
гинуть за правду і волю Сини
Матері-України
повстань, Господи, проти московської скверни!
розпинає одвічний ворог
дітей Твоїх на Те-подібних опорах
високовольтної мережі́
Україну, Господи, збережи
…з нами Любов і Світло Боже –
переможемо…
пере-можем
...поросте колись по окопах
вічно живий барвінок хрещатий:
блюзнірства - не можна прощати
06.09.2014
БЛЮЗНІРСТВО, а, сер. Зневажання чого-небудь святого
[i](В Старобешево садисты-психопаты из ДНР наслаждаются тем, что развешивают на линии электропередач тела военных и гордо пишут об этом в интернете.
Не новость, что против Украины воюют нелюди и зверье. Но вот такие факты мы тут тщательно собираем и документируем. Думаю, они еще сыграют свою роль. Чтобы потом через 20-30 лет никакая продажная сволочь не сказала, что "этого не было", как говорят сейчас про Голодомор 1930-х.)[/i] - из инета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2014
десь там,
піл Іловайськом,
сокіл мій
коханий-єдиний,
він любить мене й Україну,
бо
яка між нами різниця?..
присягав,
що живим пове́рнеться
десь там,
під Іловайськом,
у полях нежата пшениця
золотими слізьми
на землю криваво сльозиться –
хліб святий…
хоче
знищити Україну
московська орда-Батий
десь там,
під Іловайськом,
горить нежата пшениця…
соколе мій,
у тривозі-печалі давно не спиться…
а як очима зведу – щоразу сниться:
хрестиком
вишиваю сорочку білу – кому?.. кому…
чи ж повернешся ти додому…
а не вернешся – слідом полину,
вишиванку твою
нашому сину
покину
це тобі заповіт наш, сину,
храни,
як ми – люби-борони
родину,
хліб, вишиванку
і Україну
святу-єдину
05.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2014
Гірський Ті́кич,
як доля людська́ –
викрута́систа, різнопли́нна ріка…
усьо́го на половину
молодша Землі – планети…
де ти?
за якими порогами – ми?..
запрудами-греблями,
хвилями…
гарячі серпневі дні
на дво-мілья́рдно-рі́чному камені
засмагла моя рука
гріється, як трав`яна жабка,
сито-лискучо-м`яка…
лежить засмагла моя рука –
ліниво недба́ла:
доло-ня –
лицем до каменя,
теплом до тепла:
півстоліття і два мільярди...
бархатисто грудний і об`ємно гортанний говір води –
два мільяр-ди!..
неосяжна уяві абстракція
водопа-ди…
повільний плин – стрімка течія:
два мільяр-ди років,
безтурботна і молода,
співає протерозойським гранітам –
вода
на первозда́нно теплому камені
приємно дрімати мені:
долонею вниз –
ледарює на сонці засмагла моя рука:
павутинка…
пір`їнка…
травинка…
неіснуюча рисочка…
лапка –
тінь!.. од лапки метели-ка…
Тікич Гірський –
земної вічності Течія…
Зороастрового Коня
завивисто-плинна грива
непомітна
у Часово́му Просторі – я,
але помітно
ЗАРАЗ –
жива і красива…
12.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
перед світанком –
перед четвертою ранку
незбори́мо хочеться спати:
пові́ки важко злипаються –
хоч уставляй сірники…
збита з то́лку уява
запускає «галю́ники»…
усілякі страшил-ки
перед світанком
у дозорі нашому –
за́тишок,
поміж гілок і кущів, у високій траві –
гречано-медо́ві
удихаємо аромати –
не можна спати!..
зусібіч од розлитих по обрій полів –
драпірують марлею чату
м`які тумани,
забинто́вують на березах і со́снах рани
осколочно-рвані
липневий світанок –
уселе́нська тиша…
і листочком ніде ніхто не колише:
неугавні
вимерли цвіркуни,
комарихи – і ті
поснули, си́ті,
у непорушному придорожному житі
і тільки чата:
не спати! не спати…
просочується
крізь марлю туману,
як рана,
місцевого значення траса –
осідає роса:
у оптичний приціл - польова ромашка,
як домашнього молока повна чашка,
на майданчику снить гвинтокрил –
лопасті опустив, наче підбита пташка:
на все осідає роса –
на траву, на листя,
на щомиті готову до бою
зброю –
і
на нас
із тобою
бо що до того росі?..
перед росою – рівні усі
17.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
над го́ловами,
над лоба́ми спітні́лими,
над обличчями –
чорними-жовтими-білими,
у заду́шливому
ваго́нному штилі –
пливуть,
наза́вжди наповнені вітром
полотнища жовтувато-білі:
новенькі-нові,
пахнуть –
липові чи сосно-ві...
розтинає
упевнено порожнечу –
приховану ворожнечу –
ніс, майстерно обточений,
над байду́жими
головами чужи́ми –
погойдується корма́:
ані футів під кілем,
ні пасатів нема –
та
пливе ваго́ном кара́кка задумливо-мрійно –
каравельно... і санта-марійно...
гордо пливе і величаво –
чужу наслідує
волю, мрію і славу
...по дереву стальні різці
і вправних пальців
реміснича сила
соснові ці,
чи липові – зродила
надменні і виба́гливі вітрила...
«...купіть собі, пані, мрію –
каравелу «Санта Марію»...»
лукава...
наслідувана сла-ва...
з надутими
вітрилами із дерева
погойдується мрійно –
і караве́льно... і санта-марійно...
і ти:
ніяк не можеш зрозуміти,
що –
на парусах іти,
пливти,
летіти! –
це
насамперед – радіти,
любити –
жити!
а не наслі́дувати...
заздрити
і ненавиді-ти
15.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2014
пам`ять уже не та...
зовсім не та стала:
за чим у цей світ приходила?... –
забула,
як заора́ло
15.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511553
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.07.2014
…од війни до війни –
акура́т підростають сини…
04.07.2014
*акурат - якраз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509314
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.07.2014
́бу́деш іти стежиною
у грудях – вечір крижиною,
на́граний сміх у кроках –
торкнешся мене ненароком
…а, може,
то я – од роси делікатно нагнусь,
і ненароком тебе торкнусь…
попливуть
розтривожені почуття –
па́хощами
понад травою-кущами,
запульсують
артеріями і венами –
стежками
споришево зеленими
засміється до себе життя
соку током
усіма про́жилками і капіляра-ми,
коли
торкнемося одне одного ми
на стежці загубленій
ненароком
невловимо летка́,
альпійськими пахощами
заснуюся тобі у красиве волосся:
озирне́шся – порожня стежка,
дослу́хаєшся –
здалося…
і западе між нами
шереха́тими цвіркунами
небозора тиша,
примарно-міфічним блиском
сяйне ріка Галатеї…
…і зауважить сердито інша:
па́хне од тебе любистком –
ти знову думав про неї…
26.06.2014
Річка Галатеї: Галате́я (грец. Γαλάτεια) —
морська німфа.
У неї був закоханий
страшний сицилійський циклоп
Поліфем, але вона відкинула його
і закохалася у сицилійського
красеня-пастуха Акіда.
Поліфем підстеріг Акіда
і роздавив його скелею;
Галатея перетворила свого
нещасного коханого в
прекрасну прозору річку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2014
крячуть во́рони
на всі сторони –
"...зліта́йтеся в Україну!" -
скликають родину
люлі-люлі, сину
як довго-повільно
ростуть в лісі со́сни,
а в хата́х – сини…
стули о́чки щільно,
синочку, засни
спішать нас потя́ти
ординці прокляті,
давні вороги
люлі-люлі, сину,
чорні крила навкруги
… лиш по тому вже гаа́ги-
нюрнберги́
23.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
три ро́ки – три семими́льні кроки:
де пишні росли спориші́ –
усуціль подорож-ни-ки…
озера мої і струмки,
гра світлоти́ші:
подорожники, ви - хоро́ші…
а я люблю спориші́
03.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
доща́ми заві́зно*:
ще́ один заявивсь – одканка́нив
по крівлях залізних,
по долонях, полив`яно порцеля́нових
у травах по́тайки зашепотів,
про те, що давно одкри́ти хотів…
зараз іще де-не-де –
крапне́,
зні́гано аж – схлипне́…
кажуть, що дощ іде…
а він по різному вміє:
накрапа́є, ллє, моросить, сіє,
а насправді є
те, що він завше – пада-є…
*завізно - Дуже багато кого-, чого-небудь; переповнено, скупчено
01.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2014
на горищі - миші
з`їли книжку ві́ршів…
стали романтичніші
і світліші
у глибокім закапелочку душі
ми-ші
порушники тиші
не пропали задарма́
ві́рші
31.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502371
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 31.05.2014
десь у гаю, за вигоном,
зигзиця кувала,
мати порала города,
грядки́ поливала
посходили, як шнурочки,
ростуть огірочки:
пов`яжуться – дочекаюсь
із війська синочка
у затінку, коло жита
стала – спочивала:
...чи повернеться до літа?
думала-гадала
узялася невідь звідки
дивна біла птаха –
впала в жито, заплуталась,
квилить: Волноваха…
здіймись, птахо, над житами,
линь, біла птахо, линь –
до матері на Волинь
23.05.2014
*У Волинській і Рівненській областях - оголошено траурні Дні за загиблими під Волновахою українськими вояка́ми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2014
вітерець дихне –
спроквола торкне
у світанку ліловому ску́пані колоски –
наче зелені косички,
дрібно сплетені,
бездоганні
і
дото́ркнуті колоски
пускають прозорі димки́,
як безтурботні дитячі смішки́,
чи осяя́нні думки…
спонтанні
нива житня
вольготно розкинулась горілиць –
квітує-грає,
неутримно пи́рскає
прита́єними смішками –
золотими пилка́ми
на ясно́му блакитному фоні
… зосереджений чорнобривець
рота стуленого вмиває
пахучою лапкою на осонні
нива моя –
чорнобривець, жито і я…
…ні,
виходить, іще не всі
ми докупи тут зібрані –
у житах
майнула русява чиясь голова -
Алкіон-птах?
...то Русалка бавиться польова:
у насназі творчої гри –
розторочує світло на кольори́,
на кольорові нитки́ –
розмаїті,
щоб вишивати воло́шки і маки
у молодому житі
…розсотує на муліне́
ма́мине
невидимі сонячні про́мені…
узріла мене,
осміхнулась мені –
так весело і лукаво!
за тим –
подалась у луги-береги
чесати гребенем золотим
некошені трави
…діадема тремтить над її чолом,
вогні́є у ко́сах –
безцінно-ро́со,
на зап`ястях* –
смарагди гойдаються на ланцюжках,
вся - у коштовних ша́тах-жита́х-шовка́х
боса
21.05.2014
*зап`ястя - тут прикраса, яку носять на руці; браслет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2014
це ти
приходиш сюди
щоранку,
вишиваєш саду мого́
бати́стову вишиванку
Янголе Красоти –
це ти…
…гла́ддю шовко́вою – тра́ви
і молоденькі листки,
мов необачно лукаві
дитячі пальчики,
солодкувато-липкі́,
що пробралися крізь цупкі
бруньки
і повстромлялися у медову ситу,
па́хіллям на відсонні розлиту
солодкувато-липкі́ листки,
як необачні дитячі пальчики,
не облизані ще вітерцем, туманами не обмиті
…по зеленій гладі –
бісеру намистинки дрібні
майстерно наши́ті,
делікатно-недбало розсипані
кришталево-прозоро-срібні
і розмаїті
росинки-миті
це ти –ти!
Янголе Красоти,
повним хрестиком
вишиваєш лілові бузки
і золоті ореоли кульбабки
…цвіту па́леві пелюстки
пливуть у гладенькі зелені шовки́
з яблуневої гілки,
западають у скла́дки і бга́нки
сакральні хрестики
у Гармонії
вселенської вишиванки
…кулемети, ракети, танки…
10.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498228
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.05.2014
над жита́ми
моїми –
зелена
із синім густим одли́вом –
ізумрудно-грайлива,
смара́гдова паволо́ка
над жита́ми,
вгорі,
на блакитному тлі – хмаринка летка́,
ніби тендітна жіноча фігурка
відкілясь приблукала
випадкова хмаринка,
заледь рожева, а по краях – заледь золота…
і, наче тендітна жінка –
покрива́ла атла́сні із себе
на льоту розгорта…
як рожева пелюстка,
а по краях – сонячно-золота…
на блакитному тлі…
може, жила така
колись у цьому селі?
може, мрія
чия?..
…паволокою,
з яблуні цвітом,
димком-туманом
здійнялась од землі,
на льоту́ – тане…
Ляна?..
Ляна!
Фет-Фрумосова Косиндзя́на
кохана…
уже й розтанула казка, нема…
голубі́нь-глибінь атла́сна
сама
01.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014
набубня́віла
пу́п`янками абрикоса
день –
до дощу
небо –
імлисте і непроглядне
проз євровікна – світ
скоро пирс-не
сміхом і цвітом із віт
абрикоса,
сонце! ви́різьбиться
зашабло́нено золоте
швидко
зіржа́віє і одцвіте
абрикоса
облетить
до байдужих ніг
рожевува́то-моло́зивний
теплий сніг
а тоді – літо
усе це таке
нетривке́
…переношу погляд
на грань ви́димого світу –
до вічно-похмуро-зеленого
хвойного лісу:
весни́ ома́нлива
la comedia –
я…
наразі для мене
краще стабільна
вічно-похмуро-зелена
на
небосхилі заві́са
радості – не приє́млю:
розбурханий ад
на ону́чі дере́ мою землю
весни́ компроміси? байду-же…
нас – тільки Бог вбереже
07.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
присутність,
осі́лість,
ная́вність твоя у мені –
це навіть не те,
якби жив традиційно –
у час-од-ча́совім спо́мині…
ні…
образ твій
оселився, бачу, наві́чно –
обезсме́ртився у мені
листочком трі́йчатим із мезозоїв геологічних –
конюши́ни трилисничко́м
зберігся випа́дком у скам`янілому бурштині́…
29.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014
малює старість
свій портрет величний
на домотка́нім полотні
мого́ обличчя:
густими грубуватими мазками,
контра́стами
землисто-попеля́стими,
працює нерозба́вленими кра́сками
на перкаля́х мого́ простенького лиця́ –
хай ба́виться…
знічев`я розважається
...надто різкі малює тіні
на кожнім ви́гині
м`яких округлих ліній,
у кожній плавній улого́вині –
густі і темні прокладає тіні
од свого імені
але!
від перепи́сування то́го,
контрастного і руйнівно́го
нічого
по суті не міняється в мені…
всере́дині, у серцеви́ні,
у самосприйнятті́,
у самовідчутті́ і само-розумінні
…у затушованих туманами очах
живий огонь не вичах, і не зчах –
і поглядом прозорим
шукають очі – де квітки і зорі
ми
із квітками й зо́ря-ми –
взаємо-розуміючись говоримо…
23.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2014
здавалось би -
летимо по кругу,
насправді ж – проторюємо
висхідну́ спіра́льну дугу…
…одхилила віконну фрамугу,
у щілину одразу – зірки́,
наче вербові котики…
зацікавлено проснували гілки́,
повстромля́ли сіренькі носики
борзе́нько до хати
пробралися –
уро́зтіч порозбігалися,
порозсипалися
на ко́вдри і подушки́,
вовтузяться біля скроні,
лащаться до щоки,
торка́ють об ру́ки,
лоскочуться у долоні,
проти́скуються у пригоршні –
не дають заснути
мені
пустуни́ і пусту́нки
перламутрово-сріб-ні…
що тут уже й казати:
розсипа́йтесь, розко́чуйтеся
по усіх куто́чках
і потає́мних за́куточках
фраму́жно одкритої хати
…треба підво́дитися,
вставати,
між подушок мости́тися,
зручно всідати,
невеселі думки
у цупкі нитки
сука́ти,
у циганські голки засиля́ти,
живі жари́нки,
самосійні перлинки –
зірки́-вербові ко́тики
у разки́
низа́ти
позав`язуються думки
у тугі ву́злики,
причепурю́ся… на шиї
намистинки-перлинки –
Усесвіт безмежний сяє…
...сказав трьохсотлітній ворон:
умру –
швидко і скоро -
знає…
…десь найме́ншенька
закотилася і немає:
ма́цаю
під подушкою –
таки прини́шклася і дрімає
перламутрово-срібна крихіт-ка…
станеш у мене
на пальцеві безіменному
за персте́ника
21.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2014
яскраво-жовто-га́ряче
у плиті паленіє жар,
о́дсвітами рожевими
струменить у півтемряву
із одкритих дверцят:
заливає упевнено
топографічні плани і схеми
мого
зажуреного лиця
відчутно пашіє од жару лице:
дрова дубові стати урешті змогли
Сонцем! –
теплом і світлом,
чим і завжди́ усере́дині себе були…
тінь подо́вжилась
і зламалася на стіні за столом,
до ирію
ворушать крилами вишиті рушники,
переші́птуються тривожно кутки́,
у густих аспара́гуса косах
забринів небесноголосий
давній мамин псалом…
…люба моя хатино,
забудь про мене, так-но тебе покину –
і не утримуй ні за́тишком, ні теплом,
а-ні лелеками-журавлями:
простоволо́са-боса
подамся за небокрай полями –
краще у безвісті, на чужині,
бездомною пси́ною згинуть мені
без роду-нації,
чим опинитися в окупації
ординцями-москалями
12.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
па́хне
у подвір`ї моєму – сном,
надобра́нічним пря́женим молоком
пахне…
мале вітерча́ з-за причілка зітхне,
уві сні завовту́зиться, позіхне,
виноградним куче́риком ворухне́
і надалі засне…
на шнурку –
білизна під місяцем сонно сох-не
…роздивляються із під руки
на лілові трояндочки,
ви́цвілі маки і сокирки́ –
молоді зірки:
знадобилися б залюбки
квітчасті мої простенькі си́тчики –
простирадла і пошивки́ –
малим зірченятам
на пелюшки…
ба́вляться
зірченя́та дрібні́,
випро́стують срібні
цупкі́ па́льчики-про́мені –,
до рук упіймати пнуться квітки́ -
лілові трояндочки, сокирки́ –
на си́тчиках намальовані…
…оксамитово-скра́длива ніч
спиває непо́спіхом звідусіль
прохолодно-пряну воло́гу,
щоб на ранок – у всій росі
новопреста́витись Богу…
…а десь
комусь
у цей час не до сна,
комусь десь усюди затісно
і всього мало,
десь комусь позарі́з потрібна війна,
щоб люди людей – калічили і вбивали
кремлівські
розпа́лювачі війни –
не́люди,
вірнопі́дданці сатани
10.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014
планета
і життя на ній –
наче скляна блакитна кулька
у хвої новорічній,
на ялинці:
висить на волосинці,
яскрава і крихка –
чи мильна бульбашка…
…наче метелика ламкі́ тендітні крила
у лапах павіана гамадрила
..але
мале
буває більшим за велике,
крихке –
цупкішим за тривке:
таке
облаштування Всесвіту
урівноважено стійке́,
безмірно-значне, многолике
мембранно
бринить небесне і земне –
поєднано-одне,
тривожно…
та Слово Боже
не промине:
ми
з серед останніх – стали перши-ми
08.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014
поєдналася
у Родину
Єдину –
Україна
і вигнала з хати,
хижу і волохату –
зграю!
…орду
московську закляту,
поєднавшись зо світом усім,
виганяє
з прадіда-діда-батька-сина
Україна –
Родина
Єдина
05.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483602
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2014
пахне од печі хлібом…
снилася мама…
небом… небом… ішла сама
однотонним порожнім небом –
ма-ма…
під ногами босими – сіра безодня,
безрадісна і курна́…
глянула у вікно – сьогодні
перше березня:
от і весна
дочекалися…
та не всі
перше березня – от і війна,
традиційно: орди московської проти Русі́
… диких качок авіа-ла́нка
прорвалася через облогу,
либонь, із боєм…
до Бога
молитва наша, а сподіва́нка
на синів, що стають до зброї
…сину, сину, рушають зранку,
тут, у вузлику, хліб… вишиванка…
образок…
і
з чебрецем-євшан-зіллям ла́данка…
03.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2014
мокрий сніг
шарудить і скаржиться під ногами,
запа́лий і посірілий – нагадує про небуття…
як до нього
скаржилось і шаруділо
обсипано-висохло-поруді́ле
осіннє листя
поміж соснами
обвисають вогко
простирадла сірого сну –
можна торкнути пальцями
за обстріпаний край тума́ну
про́сікою бреду́,
ніби собою марю…
розмиваюсь у сірому на ходу,
втрачаю обриси – тану-тану…
перетікаю
у небуття туману
сіро-сіро-сіро…
волого:
ні псалмів, ні ладану-миру –
у сосновому храмі
порожньо і убого
і на душі…
де ви?.. де ви?..
повертайтесь до дому з ирію,
білокрилі надії на-ші…
12.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2014
частина І. Примітивно-етимологічне
мова дзво́на –
духовна,
триєдино-довершена
і сферично-об`ємно повна
«дзвін»
у нашій мові –
є смислови́м
звуко-наслі́дуванням у слові…
для порівняння: «колокол» –
із сусідської мови –
у їхньому слові
у понятійній його основі –
осмислення форми,
зовнішня, зорова́ озна́ка:
«коло-кол» –
кругле щось, приче́плене до «кілка́»…
іще варіант,
аби об`єктивно до решти було –
«коло кол» –
«із множи́ни кіл
утворене кругле тіло»,–
(як і, наприклад, округла людська голова…)
ще раз – ознака зовнішня, зорова…
правдиві свідки – слова…
етимологія: різні підходи,
і нічого дивного,
ми –
два абсолютно різні народи…
«колокол» –
кругле, і чепить на колу́ висо́ко:
тобто, формальне
зовнішнє сприйняття – оком;
«здвін» –
відображення звуку,
сприйняття суті предмета – вухом,
духовним слухом…
частина ІІ. Сакрально-зна́чиме
се́рця*
могутній удар:
бов-в-в!.. –
«Бог є Любов-в-в…»
бов-в-в!...
до Бога зов –
і водно́час відо́зва Його:
Любов-в-в…
у звучанні першого
довгого, рівного і густого
основного тону,
що виникає одразу
після удару серцем
об стінку дзвону –
має сакральне значення чисте об`ємне звучання це –
співвідноситься вібраційно із Богом-Отцем
другий тон
триєдиного звуку «бов-в-в!..» –
«Господь є Любов-в-в…» –
виникає слідом за мить:
ніби десь водопад
чи невидимий ліс шумить,
ніби щось неосяжне у повітрі плине-кипить,
усере́дині клі́тки грудної щось ніби дивне м`яко гуде –
таке, яке вічно єсьмь і вічно гряде,
щось незбагненно живе і повне,
ніби як трепет любовний...
…ця всепрони́кна лагідна складова́ –
вібраційна тональність Хрестова,
Сина Божого – Логоса-Слова
і третій тон триєдиного «бов-в-в!..» –
Бог є Любов-в-в… –
безпосередньо дзвін:
Духа Святого,
Життя Пода́теля закликає і презентує він…
безпосередньо дзвін…
частина ІІІ. Історично-символічне
імперія нужди,
неробства, дикості і зла –
гіпертрофо́вана горди́ня
імпе́рська, що себе одли́ла
у бронзі
найбільшого у світі,
дві-сотні-то́нного
але навік німого
«цар-ко́ло-кола́»
трагічна доля форми –
позбавленої смислу і душі:
гординею здаве́н грішать
сусіди східні наші…
як вони кажуть:
«много та дурного»,
але пишаються
на цілий білий світ,
що сотворили
найбільшого з усіх –
хоча і без`язикого й німого…
ця гли́ба, ку́па спла́ву –
символізує
імперії останньої несла́ву
…а відко́лота
від "цар-колокола"
одина́дцятито́нна частина –
натякає-символізує
на суверенну за всіх обставин
незалежну у Го́споді Україну
хоч би як їхній «Цар» хотів -
та: «ніколи, ніколи не буде Вкраїна
рабою московських катів…»
…над нами – наш, живий, сакральний триголо́сий Дзвін,
благослове́н одвічно і довічно він…
31.01.2014
серце* - металева, циліндричної форми частина дзвона, розташована у внутрішній його частині; язик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476190
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 31.01.2014
зсере́дини
Майдан – це Січ,
пала́нка Січова…
за мирної години
тут кожен сам собі –
указ і голова
у той же час –
це братська
туго поєднана родина
Майдан ізсереди́ни –
община:
там кожен кожному – Людина…
це пам`ять,
невмируща генетично,
зв`язок із предками ме́тафізи́чний,
це голос Крові –
Свободи, Гідності, Любові
Майдан – є символ України:
Свобода Духу у його основі
Майдан зсере́дини,
наче людський мурашник:
суцільно «наші»…
без жодної прину́ки
там кожен творчий труд
знаходить творчі руки,
всяка робота – і важлива, і вагома,
мета – конкретна і свідома,
Майдан –
це ніби ти нарешті
у себе вдома…
прийшов – роботу бачиш,
то бери її й роби –
о ні, вкраїнці не раби…
там – ноутбуки, телефони…
і замашні кілки,
якими б`ють
у «тулумбаси» самочи́нні –
заліза товстостінного листки́
жінки́,
вдягнули чисті фартушки,
розносять бутерброди всю́дно
і пиріжки
різноначи́нні,
узвар, чаї-напитки…
каву,
самодієво-лю́дно
боїв дими
і вогняні заграви...
спитаєш – скажуть,
не знаєш як чи де – підкажуть…
в Труді – єдині,
у боротьбі – єдині:
Майдан –
це гімн живій нескореній Людині,
Родині
і Общині -
Україні
Майдан – це Січ,
Паланка, Зе́рнятко усередині…
27.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
апостоле Пе́тре,
тримай ключі на готові,
змащуй пе́тлі
олією із оливи –
в Україні ізнову
готуються масові зо́рели́ви…
скоро уже, видать,
піде ордою злочинна рать
то щоб не рипіли райські ворота
як хлине юрбою,
хлине потоком,
гирлом-рікою,
хлине широким
вільним Дніпром –
непереможна
вкраїнська голо́та
…і ти, Хароне,
ки́дай човен та
пересідай на пором:
буде у раю завізно,
чекати пізно
Воля-Свобода:
богоугодна і благородна
мета народна
Зе́рнятка!
їм не оддамо,
хіба усі згинемо -
до єдиного
27.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
Зернятко, Зернятко
наше золоте:
житнє-пшеничне-
сонячне-просте…
посіялось Зернятко
у морози люті,
то швидко росте
росте-дозріває,
серця зігріває –
у Народну спільну Душу
всі душі єднає
під склепі́нням неба –
непокри́ті голови,
нам не хо́лодно…
…з-за півночно-східної
мертвої гори
здійнялися
беркути-сна́йпери
гострі кулі осами –
у груди і скроні:
ви́сипалось Зернятко
з мертвої долоні…
впало на вологий
од крові пісок –
вибилося Зернятко
в колосок…
засіялось Зернятко
по рідних полях –
золоти́ться волею
вкраїнска земля
засівайся, Зернятко,
в долоні й серця –
за свободу-волю
стали до кінця
нема переводу
козацькому роду:
благословив Бог Свободу
такому Народу
…сійся-родися,
жито-пшениця,
всяка пашниця:
Воля народу
во віки святиться
у вільній Родині –
Слава Україні
розкри́лилась маком
кров на знамені́ –
вічна слава всім Героям,
що впали в борні
26.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
над Києвом
дзвони дзвонять –
Йордана… Предтеча…
хрещаймося, браття, духом
у чистий свят-вечір…
над Майданом білий голуб!
хутенько з наметів –
щедрувальники вітати
прийшли з водометом:
у шоломах, з гранатами,
щити, пістолети,
а за ними – з кандалами,
танки, кулемети…
а ми вийдем – окропимось:
мирні Божі вівці…
до Дніпра – струмки криваві
по мерзлій бруківці
19.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473704
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.01.2014
«…коли
над вашими го́ловами
заносять дубинки, кийки, кулаки
народні захисники –
си́ловики́ –
го́лови
мають бути нічим не покриті,
бо
із першого разу
можуть вас НЕ захистити
голови – не опускати!
хустка́ми,
капелю́хами чи шапка́́ми –
не покривати!
стояти
із опущеними руками –
не заважати!»
витяг:
од 16.01 – «законоДАВЧА Інструкція»:
до виконання затверджено – Я
***
…б`ють, брате,
у підворітнях, на вулицях,
у засті́нках – жорстоко б`ють –
усюди – біль…
але у нас
є спільна мета
і благородна ціль:
ми – за Гідність,
за Бога-Любов
їм же –
гірше,
вони – ласі грошей,
і задоволення бачити кров
…а хто не знає,
що задоволення кожне –
ложне:
наси́тившись – проминає…
наситилися,
а тепер – мусять,
тільки мусять!
не залякають,
нас
не змусять,
груба фізична сила –
безкрила,
а більше вони
нічого не мають,
не знають…
…багато розли́то болю
ми -
за Гідність, Совість, Любов,
для кожного і для всіх -
Свободу-Волю
18.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2014
стежки,
як струмки –
всюди:
їх
замість води –
проторюють люди
польові стежки,
лугові,
лісові,
між-Зо́ряні –
павути́нки,
майстерні
вишукані стібки́
у
гармонійнім узорі
Вселе́нської ви́шивки…
стежки́ –
русе́льця тиші,
несподіванок
і романтики
бережуть твої
і мої сліди –
пам`ять стежок
вічна,
як і пам`ять води…
погу́блені
серед трав стежки,
зата́єні у жита́х польові дороги –
капіляри-про́жилки,
найкоротші вивірені шляхи
до людських осель
і до чертогів
Бога…
стежки...
тугі́ клубки,
безтурботні коти,
пругкі́ шовко́ві нитки́…
14.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2014
...ви нас – носака́ми кованих берців –
під серце,
вас ми –
козацькими ма́ршами
і бурхливими скерцо…
ви нас – поме́жи віч кулаком пудовим,
ми вас – правдивим словом
гукаєм до вас ми:
хлопці, будьте людьми!
братами…
матері-Україні синами
станьте плече до плеча з нами…
за те –
ви нас дубинками і кийками,
кованими підборами-каблука́ми…
наче голодні сторожові́ пси,
нацько́вуєтесь панами
промосковськими…
паханами
вважаєте нас «лохами»,
безсилими,
інтелігентами…
на відміну од вас – просто люди ми –
з окровавленими, непокритими го́ловами,
та не залякані вами
шануєте силу… але шоло́ми,
ваші пластикові кийки –
символи боягузства, не сили,
хіба нормальні чоловіки́
стануть озбройно із безоружними?
нами
у настановах Божих
і у єднані супроти зла – наша сила…
а таким, як ви
і псареві вашому завдяки –
уся українська земля –
суцільна братська могила…
у рідну землю поляжемо ми,
обійме́мось із попередниками-братами
а вас –
під шоло́мними номерами,
наче псів, позакопують,
на неозорих про́сторах
«братньої» Колими,
бо рідна земля погидує вами
11.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471882
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.01.2014
…ніби стоїш
у прони́зано-ли́повому осонні
на приміському пероні,
перед очима –
шви́дкісний потяг мимо
летить –
мов кіноплівка кадрами – мерехтить:
бачиш себе –
на живому осо́нценім тлі,
відображеною, мов у розбитому дзеркалі, –
у кожному кадрі-шклі,
у кожнім вікні, що пролітає, – вагоннім
бачиш себе – у осонні,
на розлогім липовім тлі –
множи́нно відбитою
у залитому сонцем шклі –
на кожнім
осліплено-миготли́вім кадрі віконнім
вагоннім:
ті, хто всередині потяга – всі –
то спільний,
суцільний,
загальний людський світ,
а твій, особистий –
відносно потяга – зовні:
тільки у кожнім вагоннім вікні –
бачиш себе – у відображенні…
ілюзорнім
на осмисленому
просторо́вому фоні
…твій світ
за́вжди любить тебе:
от скажеш: «…нині
небо таке – синє…»,
він
одразу ж пого́диться:
«…синє, синє – аж голубе…»
бо - любить тебе
а скажеш, приміром:
«…небо сьогодні – сіре…»,
світ закиває прово́рно
і підтакне́ :
«…сіре, сіре…
навіть і по́части чорне…»
бо не сприймає «не»
твій світ у всьому
пого́джується з тобою
із йому притама́нною
радістю і любов`ю
для нього істина
у останній інстанції є –
кожне слово твоє,
може, і не продумане, випадкове –
слово,
решта усе – загальне
і похідне́
твій світ не розуміє – «не»
подумаєш:
«…я не люблю́ зелене пальто!»
світ почує –
«…пальто… зелене…»
і скаже: «кохана моя турбо́то,
покладись на мене:
буде тобі пальто
і –
неодмінно! зелене…
цілко́м
покладись на мене…»
світ не знайомий із часткою «не»
кожне слово твоє – для нього ствердне,
беззапереч-не…
твій світ – однопо́люсний,
і стосовно тебе його полюс –
суцільний плюс…
що замовиш – усе буде так:
світ забага́нки твої
радісно вво́лювати мастак
залишилось одне,
дрібне́ –
бажати «без не»:
скажеш, приміром:
«…хочу миру!..»
світ і почує:
«миру… миру…»
а
із протилежної сторони –
ніби те саме:
«не хочу! не хочу війни…»
а вийде:
«…хочу війни…»
і розразиться
якась локальна війна –
чия у тому буде вина?
твій світ
відбивається у тобі,
як верба у воді –
у цілковитій злагоді,
у ствердній завжди
відпові-ді
11.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471781
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 11.01.2014
сонце пові-і-ільно
опускає ві-і-ї
перед тим,
як за обрій піти,
наче задумливо мріє…
приймає усе,
що за день
пощастило йому побачити –
пережити:
філософія Красоти́
витягуються,
тенді́тнішають-ростуть
усьо́го предметного ті́ні
і сам ти,
якщо "потилицею до сонця"
йти –
од ви́шуканости ліній
власної тіні –
її досконалости,
не зможеш очей одірвати…
філософія Красоти
зауважувати,
споглядати…
і думати:
«…щоб о-ТАК досконало творити –
треба ТАК досконало люби-ти!..»
блаженство – жити,
отак-о по стежині в`юнкій без мети
іти –
не потоптувати, не смітити,
не вимагати:
тіні готи́чні спостеріга́ти,
усвідо́млювати,
бути самій результатом
Твоєї Творчости –
філософії Красоти
…по́серед світу,
невдово́леннями зао́ханого,
зеленію, як цьогоріч зима
з теплого дива…
навіть і не скажу́ сама –
чому нара́зі така щаслива,
і у кого – так безкінечно і ніжно закохана…
10.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2014
…так безнадійно дивляться хрести,
на сонце, що схиляє
чоло до небокраю
на кладовищі,
за селом,
незримі сутінки стирають
із надмогильних каменів портрети:
повільно риси незнайомі тануть,
у каменях зникають –
кануть…
і тільки очі
вира́знішають – оживають ніби,
і на іконках
набирають світлосили – простенькі німби…
рух у повітрі невловимий:
ні-ні, я – мимо…
мимо
…солона риба,
окраєць хліба,
після круїзу по полях –
приємна втома:
мій стіл, стілець,
мій ноутбук, блокнот і олівець –
як гарно вдома…
09.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2014
на столах
із саморобних щитів –
кутя
між свічок просто неба зоріє…
у долонях київського Майдану –
Зе́рнятко народилось і зріє…
у долонях розкритих Майдану,
як у пречистому лоні,
у пере́співі різдвя́них дзвонів,
народилось Зерня́тко
і довірило себе людям,
як віфлиємське святе Немовлятко…
росте, теплом повста́нців зігріте,
Богоматері омофором укрите,
підошвами кованими не знищене,
героями-мудрецями,
усіма Святими Отцями
землі нашої–
молитовно-незримо захищене
Ірод –
кігтями і дзьобами,
кийками і пудовими кулаками
переслідує-палить, у обличчя людей б`є:
окрі́пнути Зе́рнятку не дає…
бережемо Зерня́тко,
як зіницю Небесного Ока,
денно-нощно стоїмо на сторожі –
лють Ірода
пекельно жорстока,
підступна і зловорожа…
нові виклики і загрози:
метеорологи
прогнозують морози –
Майдан потребує ліків, дров...
Совість, Гідність, Любов
08.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2014
поставив
на моє підвіконня ранок
необмиту чашку із-під домашнього молока –
скляний несполі́каний філіжа́нок…
молоко справжнє:
міцно за скло тримається,
на дно філажа́нкове не стіка –
туманно…
і слі́ду нема –
потопилися у молоці
кущі і трава,
хати і дерева –
верхівками так-но плавають,
наче повінню змиті копи́ці,
погубили підму́рки і корінці́
свої –
пірнають, купаються,
як у поросі теплому горобці –
аж бо́розни білі
гребена́сто ходять
по туманному молоці –
об краї
філіжа́нчасті розбиваються…
радіють волі хати́ і дерева
а я…
я відчуваю інші слова –
мають прийти у світ наш – інші слова!
такі – од яких щасливим обертом
кожна піде голова,
кожне серце – сонцем! сонцем у грудях заграє:
скоро-скоро вже
скаже
сповнені смислом духовним Слова
грядущий Поет –
бо грядущий Поет їх знає…
туман – збито́шна химера:
та пли́не, пли́не, просвічу-є
крізь туманний нинішній ранок
передба́чуваний довгожда́ний світанок – Духа Живого Ера
...грядуть Поети
Істини і Любові
у Слові -
філософи Красоти:
може - ти?..
05.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2014
ворушити
прадавні такі порохи́
під часови́ми пласта́ми…
вибач, не будемо ми
словами
занесені
вапняками-пісками
слова,
сказані чи не сказані нами,
ризикують
стати банальни-ми
словесами
ні…
не цікаве мені
давно засохне на пні
кожне слово твоє,
хай усе залишається
в тайні –
як є…
04.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2014
…снігу нема,
зате – який делікатний на всьому іній,
берізки – ніжність і ви́тонченість сама!
у білій, молочній, прозі́рчасто-ди́мчатій піні…
це – безсумнівно пророчий знак,
відвертий на-тяк,
що скоро прийде щаслива весна
у
пелюстко́во-мере́живному кипінні
…мріє усе доокруж – таке задумливо-миле,
посивіле-біле
і –
глибоким грудни́м contrálto
на верхівках різдвя́ного діапазону
звучать бархатно-чорно
медитативні воро́ни:
ні –
не контрастно-відлу́чені,
але са́мозану́рено-відсторо́нені
...дзьоб, наче кортик у піхви, захований під крилом –
гріється чорнопе́рим внутрішнім власним теплом
02.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2014
і чого б іще мені треба,
коли бачу серед зими – живу траву…
хіба –
пі́дтримки з неба,
щоб одібрав народ булаву –
символ державної влади –
із лабет прихильників ада:
ад – це розбі́й, насильство,
нена́висть,
брехня, пограбунок – зрада
така – не од Бога влада, ні:
запроданці – на духовному плані
бовваніють, як мертві скелі горди-ні
і безодні,
сповнені мороку…
простри
над воскреслим народом Руку:
морем світла Майдан наповнився,
наче єлеєм соборна Чаша –
благослови
прапори молитовні наші:
від нині
по суті уже – жовто-сині,
що береглись, як у бабціній скрині
святині народні-родинні,
до слушного часу – у кожній Твоїй людині
ладан, єлей і смирна:
істинна перемога – духовно мирна
01.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2014
…отак собі
ходиш по хаті
у махровому,
лагідному до тіла, халаті,
чи – ліловому
ба́євому, не ново́му…
думаєш про своє́,
нарізаєш до столу святкового
класичний салат «олів`є» –
а у небі, знадво́ру,
у цю ж таки
непримітну по́ру,
Зірка нова встає –
весело-радісно сяє,
у вікна твої заглядає -
віншу́є-вітає
…хтось у двері вхідні́ стукає:
одчиняй, господине, двері!..
не чекала так рано?
стрічай – це Нова історична Ера
уже колядує у тебе в сінях –
Ера Духовного Воскресіння…
увіходить до хати, у серце твоє,
і ти – зо своїм «олів`є» –
під Небом нови́м,
на Землі оно́вленій є,
БО –
турбота за ближніх,
а отже Любов –
то
основний інгріді-єнт
класичного твого салату…
…як чистота
і зимо́вої свіжості аромати –
основні відтінки халата
твого лілового…
баєвого-махрового,
передсвяткового
31.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2013
...но́сять трупики ялино́к -
скоро-скоро вже новий рік,
не дивись у віконце, синок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469148
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 29.12.2013
засвистіли но́жички,
фі́ночки-зато́чечки
в підворітнях но́чами –
нонсенс, божевілля:
влада чи́нна перейшла в підпілля,
догребла до точечки…
духи темряви орудують вночі,
нападають зграями, як шакали:
за нікчемні мідяки
партизанять лю́мпени –
Боже, схамени!
крези-багачі
залякують трудолюд, що пограбували…
вже бебехи як не репнуть –
а все мало, мало…
отака частушечка
виходить наразі:
не дай Бог – з Івана пана,
а із грязі в кня́зі…
29.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469101
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 29.12.2013
…по суті,
усе те саме,
нічого нового нема,
вісь, межа боротьби історично відо-ма:
Світло – тьма…
ще до трипільців –
світ розколовся і зяє:
протиборство межи формаціями двома
вісь-уклад
Родина – зграя…
таке наступництво маєм –
і нічого нового у Майдані нема…
Любов – страх:
герць, битва Ідей
Боголюдей – звіролюдей…
Ти Сам наразі усіх нас несеш на руках…
ми знаєм:
відступить зграя…
люди – родина Єдина
з діда-прадіда-батька-сина – Україна
22.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467789
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2013
переверні́ть
у собі прапори́ –
жовтим! кольором догори:
жовтий НАД синім –
такий Символ
хай утвердиться у кожній людині,
у кожному «Я» - всереди́ні…
жовтий символізує Духа:
Божий Дух домінує
над природним-синім
у Бого-людині,
де основа – Любов-Єднання,
і навпаки:
над жовтим – синій
домінує у людино-тварині,
де головне – жування,
конкуренція,
інстинкт виживання
…для перемоги у боротьбі –
внутрішній прапор
переверніть у собі:
і стане він знамено́м, символом
верховенства совісті –
над грі́шми і барахлом:
ознаменує
перевагу нетлі́нного
над іржею і попелом –
до Волі
духовно-внутрішній перелом…
синє небо
і достиглі пшеничні поля –
тут ні до чого:
синій – лоно, вода, першоЗемля,
а Жовтий –
символ присутності і верховенства
принципу Бога
пора
повернути лице
до сакрального прапора –
Жовто-Синього:
істинно символічного,
нашого предковічного…
21.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467461
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.12.2013
сніг тане… тане
здіймається
ледь присутнім туманом
проз хвою і крони –
як молитва вільна,
міжконфесійно-спільна
з Майдану…
тане сніг, тане...
туманце́м вповиває:
«Ще не вмерла..» Майдан співає –
мільйо́ноголо́со, спільно,
барика́дно-обне́сено-вільно
тане сніг, тане,
вітер а-ні дихне на грудневий сквер:
тиша така –
абсолютно-довершена і волога…
пощастило то́му,
котрий на Майдані вмер:
стояв, «Ще не вмерла…» співав,
долоню на серці тримав –
упав –
і долучився нечаяно
одразу до Світлого Воїнства
Господа нашого Бога…
відтепер –
у світлоносних ла́тах
у дозорі,
на ча́ті буде стояти,
на сторо́жі –
щоб не прийшли непомічено
до Майдану сили ворожі:
буде відтак
безіменний брат
і товариш ратний –
волю охороняти,
Свободу!
нескореного народу
тане сніг,
неупинно туманом з-під ніг – тане!
багато нас поруч із ним
на ча́ту невидиму стане:
бу́демо чатува́ти,
недремно стежити-стерегти́ –
скоро вже, невзаба́рі скоро
Посланець Господній
на підмогу має прийти:
Свободу!
Свободу –
ще не вмерла Душа Народу:
розси́палася, теплом розлила́ся
по наших серцях і змерзлих руках,
як Світло,
до часу приховане у свічках…
Свобода –
од берегів Борисфена піде́ і бу́де
для всього земного лю́ду
а поки сніг
поволі тане, тане, тане…
"і мертві, і живі, і ненароджені"
на чаті спільно станем…
…я знаю одне
заклинання магічне –
зло не вічне,
зло не вічне,
зло
не вічне…
18.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2013
не собо́рувана…
супроти традиції – не обмита,
кийками ординськими безоружно забита,
отак –
зо слідами проте́кторів-підошо́в на чолі
просо́чуся непомітно
проз асфальтові смо́ли,
проз ка́мені
мовчазні
до основи-основ землі –
ніким не підкореної ніколи…
шкода себе…
і всіх…
і їх…
але!
час за нами прийшов –
настав!
необминуч і кровав…
це – робота,
робота наша звична,
місія історична:
треба йти –
перемогти
чи у землю рідну лягти:
залякати не можуть
підошви кованих берців
ординських запро́данців,
газ, кийки, металево-щитовані загорожі,
продажні суди́:
так і раніше було,
та не буде завжди –
ЩО ВОНИ МОЖУТЬ?
убити?..
ситуативно перемогти?
але НЕ підкорити…
що ж,
колись все одно доведеться вмирати –
то чому й не сьогодні?
за свободу власну, за правду і волю Господню…
скромно і непомітно,
стати-перемогти,
а якщо доведеться – вмерти:
немає вищого перед Богом,
як за гідність людську – самопожертви…
жодні манкурти
не годні перемогти,
підкорити,
якщо усере́дині себе –
незалежний і вільний ти
кожен зараз вирішує сам,
така година –
живи, Україно!
цвіти…
я просто люблю тебе, Україно…
непомітно-звичайна твоя людина
треба йти…
не прощаюсь,
побачимось там
13.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465795
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 13.12.2013
…знов
перепо́внилася Терпіння Чаша:
нанаситна орди́нська «раша»
і продажна старши́на «наша» –
у день Собо́рний
заступника міста Києва і Ураїни-Руси́,
звитя́жця усякого зла,
Архістрати́га Небесних Сил
Михаїла –
провернули підступне своє
продажно-зрадницьке діло…
посрамити Віру нашу
і небесне Воїнство – захотіли?
познущатись у котре над нами –
са́ме
у листопадовий День Михаїла
Хра́мовий?..
знов
як лелеки – додому! – із чужого ирію –
рвемося із око́в:
безоружно б`ємо крильми
об сталеві орди́нські щити́ і ґрати –
кров…
на бруківці – холоне кров… неви́нна:
знов – під чоботом зради
ярі́є до неба калина –
ке́тяга-ми!
ко́вано-підкопи́тно-зім`я́тими:
але Єдин
Бог наш – Любов
завжди
так!
сотворені ми –
одвічно-свободолюбивими:
прагнемо
вільно у Бозі жити,
та самозванні «брати́»-
супостати
знов
у невільничі каземати
осклизло женуть отарами
безсловесними умирати…
…ординські щити і ґрати –
знов
молитва́ми б`ємося
до склепіння
монастирів і церков –
переповнена
Чаша Терпіння –
вопі́є невинна кров
на каміння
пролита,
сльози
сиріт і вдов –
прийди!
із неволі ординської ви́веди,
не допусти
пропас-ти…
Спас Ти!
дивись!
ми об`єдналися –
як було колись:
єдині!
Людина
радіє і співчуває людині:
ми – як одне Твоє Тіло:
десь
проли́лась невинна кров –
а скрізь,
у найда́льшій сільській хатині –
одізвалося-запекло-заболіло…
ми – Твоє окрива́влене Тіло…
пошли
у поміч нам
заступника Михаїла:
зло
знову ордою на нас пішло
не випадково у День Хра́мовий:
Сили Небесні – з нами!
…Воїн Світла Архістрати́г Михаїл –
поставлений над усіма янгольськими чинами
вірний сподвижник Божий –
духів Денниці ординсько-згорді́лих
із
жовто-блакитних Небес
геть!
скинути допоможе
а ми
будьмо єдиними -
«Будьмо уважними!
і непохитно станьмо у Вірі перед Господом нашим*…»
переповнилася
Терпіння Божого Чаша
01.12.2013
*Над всіма дев’ятьма янгольськими чинами поставлений Господом святий Архістратиг Михаїл – вірний слуга Божий, бо він скинув з Неба згорділих Денницю(ворога-зрадника) з іншими його ду́хами. А до решти янгольських Сил він вигукнув: «Будьмо уважні! Станьмо побожно перед Творцем нашим і не помислімо неугодне Богові!».
** вже понад тисячу років Архангел Михаїл є покровителем землі Руської, і, відповідно України, як духовної правонаступниці давньої Руси. Він - покровитель нашої столиці – Києва. 21 листопада - день святкування Собору Архистратига Михаїла та інших небесних сил безтілесних – саме у цей храмовий день «влада» оприлюднила свої підступні наміри щодо подальшої неєвропейської долі України...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463480
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2013