| Сторінки (10/980): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
злочини
двомірно обмеженої площини
ховають вони
у масові мертві скиби й пласти
каральних законів
сучасні фашисти
повисходили на поверхні планети,
як зуби
переможеного, здавалось, дракона...
прикриваються білими строями
сучасні масові вбивці -
людської волі ґвалтівники і ловці....
а ми,
хоч і звемось націями і народами, -
а сунемо на заріз, як вівці
їхні плани цинічно прості
і до решти відверті:
вони вимагають і одного хотять -
негайної нашої смерті
від рукотворних-адресних вірусів
вимирають старі, а тоді й малі...
глобальним фашистам тісно
з людьми на Землі
промисел сатани -
перед людством і Богом
злочини
28.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021
тут стільки всього жило,
допоки не обезводніло
джерело -
рус-ло
допоки не пересохло
і висох-ло
...лежать на сухому дні
камені
потаємні,
як угоди прадавні
порушені
ночі і дні
лежать, видні,
перед всіма оголені
вірні
втраченій глибині
і невловимій тіні
долоні в долоні,
що скріпили давні угоди
каменів і води
назавжди
на пересохлому дні
мальовничі і живописні
камені -
гладенькі-обточені
лежать, наче зраджені,
і ховаються у прозоріні
без поверхні...
справжні
з пересохлого струмколожа
ка-мені
26.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021
одступлюся від себе на пару кроків
і скажу: прозирни...
подивися на себе збоку,
з відстані, зі сторони...
далі -
спостерігай і зауважуй деталі:
колір неба, крони і хмари,
шурхіт листка у леті,
жменя жолудів на тротуарі -
світло-коричневих, без беретів...
світлотіні, порухи, звуки,
запахи, аромати,
найдрібніші події довколишні всі -
це безпохибно вписані координати
особистого перебування в Часі...
особливо важливі поточні дані
слід іще мати -
під яким кутом
падають сонячні промені
на голову чи під ноги мені -
бо це безпомильно точні
просторові координати:
під яким кутом світло
з неба на мене падало
о тій чи о тій порі
назавжди дбайливо і радо
записується у повітрі -
у власному
космічному просторі
і у земній атмосфері...
...той, кому дозволено знати
мої просторово-часові координати
щомиті
може мене знайти
у безмежному Всесвіті...
...наші живі думки - то як метелики,
то як хижі птахи,
наші умовності, як стіна
непробивна,
але є в ній незамкнені двері...
...люди, мов невловимі запахи,
залишаємо наміри, вчинки, думки й імена
у повітрі
записаними
у земній атмосфері...
10.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
лісова душа моя у мені -
як пролісок в гущавині
білий
чи голубий:
...возлюби..
...не убий...
лісова душа моя у мені
знає казки прадавні
і пісні
радісні
і сумні -
мамині
зосереджено наслухаю
душу свою
лісову
і чую
роду правічного мову -
упізнаю,
знаю...
і у кожному слові
рідної мови
ми вдома разом усі знову
і всі молоді й живі
а над нами ліси-ліси -
світлих янголів голоси,
життя вічного рівні і яруси
золоті, пурпурові, зелені,
теракотові, ізумруд-ні...
ліси
всі потяті й порубані
ховаються у мені,
наче пролісок
білий
чи голубий:
...усім серцем своїм,
всім єством своїм - возлюби...
07.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
янголи смерті
здіймають білі сурми -
зима невдовзі
28.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021
вода
ловить сонячні
промені,
щоб у власній своїй глибині
по суті себе проявити,
відкрити,
вогнем золотим засяяти...
засвітити,
розплести-розсипати-замерехтіти
від начала начал
вода - рідкий кристал
...переходить дорогу
сиза голубка - горлиця,
мов ліловий опал,
відливає притлумлено-матово
у вересневих променях сонця
12.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
дорога об верби
чухає спину...
рано
з-під віадука-містка
череда чорноряба
суне в долину -
наче молочною парою
налиту по вінця туманом,
і зника,
мовби входить у річку
пряженого молока
не випадково зветься Молочною
за селом живописна ріка
12.09.2021
Молочна — річка в Київській області, права притока Росі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
не хились ні до кого
у кревній журбі,
як плакучій вербі,
ні і ні -
як Україні,
сліз ніхто не витре тобі
не заступиться, ні!
не захистить
від липкої брехні -
як первозданно чиста Вода
тече безмежним Космосом
відсторонено вічна Правда...
падай і припадай ниць -
відсторонена
від земних дрібниць
те-че...
поклади
покалічену цвяхами руку
на поникле моє плече
05.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
вересень
оголосить
безпечному літу осінь,
як безтурботній душі
легку ношу-борги...
на
протилежнім кінці дороги -
з того краю
дерева стоять
не зелені, а сині,
і здалеку видно мені
як я малію
і поміж ними зникаю
сині дерева -
ультрамарину глибока синь...
за небосхилом нова
відкривається перспектива
життя людське -
нетривке,
як осіння трава
пульсують у серці
почуті слова:
смертю смерть поборов
Божий Син
і я,
і ти -
молодші Його сестри-брати
Божі ді-ти...
30.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
засмійся
у личину нечистому – сміх
перемагає страх
перед тим –
Господь восхитить своїх:
забере до себе,
і не через смерть,
а в живих тілах
хистких же нас і недосконалих,
зоставлених на поталу,
не обмине уготована Чаша...
та ще багатьох порятує,
у кому істинно є –
Вірність
неподоланна наша
03.08.2021
*восхищати - церковнослов"янізм
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021
відмолилися над кульбабками,
відпсалмували
невтомні Божі служниці,
причетні до таємниці
життя вічного – бджоли
увірувавши,
перевдягли кульбабки
яскраві язичницькі
сонцепоклонницькі золоті вінки
на білі крізні
чистоти і святості ореоли
у спадкові глибини засвоєні,
визріваються нині
молитви й псалми,
довершено повні,
у кожній дрібній
кульбабковій насінині –
знання й розуміння любовні
як ми…
люди
у найближчі погожі дні
попливуть у потоках ефіру
парашутиків білих танці –
у їхнім житті єдині,
ніби вони – королеви бджолині…
…так збирають меди
і засівають віру
бджоли – маленькі непоказні
непорочні обраниці
усе мине –
залишиться Боже Слово
і не випадково
символізує душу людську
свічка із бджолиного воску
22.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021
шановні святі!
хто загубив пухового
білого німба?..
…дивиться німб,
а мудрої голови
під ним нема…
от і плаває по блакиті,
наче парусник без керма
на якусь хвилю
чи долю миті
і над моєю русою головою
завис променисто –
та не знайшов
потрібного змісту…
...у непокриту голову
сонечко припіка –
вчасно як прилетіла
біла
кульбабова парасоль-ка
23.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021
на березі одвічної ріки
аж сяють виполоскані піски,
в пісочницях малі янголики
виліплюють з вологого піску –
з долоньки на долоньку –
й печуть між верб, на сонці, пиріжки…
янголики малі
виліплюють з вологого піску –
з долоньки на долоньку –
красиві й досконалі
гладенькі кулі –
майбутні Землі,
округлі й білі,
як на капусті го́ловки…
…готові сушаться собі на сонечку –
на декотрих ще знати виїмки,
що залишили на вологому піску
проворні пальчики...
вербовий день благословляє ту красу:
гладенькі білі Землі – як на капусті головки,
розкотяться
по всьому Космосу…
22.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2021
забарвленням,
тілом і видом з лиця,
кажуть,
не відрізнити мене
від горобця
а що проклюнувся
не під стріхою, а на волі –
під небом безкраїм,
у безмежному полі,
кажуть, яка різниця…
у безмежному вільному полі,
дякую Богу і долі,
у густому зеленому вруні –
весняній озимині
на світ проклюнутись
випало щастя мені
і тільки-но перші промені
визирнуть на світанні,
здіймають мене у небесну вись
теплі повітряні струмені
і радісні,
наскрізь пронизані світлом, пісні
самочинно ллються в серце мені
благословенні
піднебесні пісні
спонтанні
про зорі і роси,
передранкові сонячні паруси,
про добірні,
любов`ю напоєні колоси,
незліченні
натхненні лики земної краси
кажуть, я високо надто літаю,
пнуся живцем до раю,
а оперенням і з лиця
не відрізниш од звичайного горобця….
і мої пісні
задуже піднесені і голосні,
складні
і нікому вони не потрібні
…а за оперенням
формою і лицем –
горобець-горобцем…
горобець чи жайворонок – все одно:
із високості, кажуть, мене і не видно,
може насправді мене нема,
лише вигадка півпоетична сама…
і більше нічого
світло-сяйво-яса
Любов і Краса –
співтворчість з Богом
19.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021
так
розчісує вітер
золотаві оливкові віти
плакучій вербі,
як
плину я у туманній юрбі
неодступним ламким променем,
мелодійною-хвилею-гомоном
слідом за тобою –
услід тобі
назирці
нагляд-ці
на вербах – перші листочки,
липкі і солодкі,
мов кукурудзяні пластівці
у медах ранніх і в кульбабовому молоці…
11.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
І
із-під снігу – мокра рілля,
як зо сну, розморена
і масна,
вбирає краплини тепла – весна
цьогоріч затяжна,
пізня й холодна
чорних гребенів вивітрені рядки –
у глибині
зародки
всеможливого зілля
все іще сплять безсвідомі
у набухлій ріллі –
ріднім домі
ІІ
на Бузівських ставках
і Гірському Тікичі
льодами сковані плеса,
зранку віз святого Іллі
протарабанив колесами
по кам`янистій тверді небесній –
і розсипались калачі…
перетинчасто-крилі вітряні млини
перетирають перисті льоди
на крупу і сніжне мливо,
кажуть, що грім на голе дерево –
до неврожаю садовини:
цього літа
очікується недорід
яблук, грушок і ягід…
ІІІ
біла чапля
вернулася здалеку до води,
а на плесах – льоди
люди…
наче льоди,
лише народившись - танемо,
танемо, наче айсберги
чи злежані оповесні́ сніги –
повільно танемо,
беремося водою
і проникаєм у ріллю –
матінку-землю,
щоб маками-волошками зійти –
рости-цвісти,
у небо парою з листка злетіти,
Любов свою знайти –
радіти
і у чертогах
Всевишнього Бога
вічно жи-ТИ
22.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2021
криві,
поламанокрилі,
занехаяні – чорні, пістряві, білі,
великі-малі –
котрі і зовсім сліпі, а ті напівзрячі,
сидять, потупившись, чи плутаються у траві,
дошкульні і прикрі мої невдачі…
відпочатку вони були –
ясні соколи і горні орли,
янголи
їх удачами кликали,
коли посилали
на щастя і радість мені…
але з підступної западні
чужа заздрісна сила
в необачну кожну удачу
камінцем на злеті пожбурила,
поцілила і підбила
знівечила…
поламала крила
руйнівна нав`язлива сила
кажу собі: не відводь понуро очей
од напівсліпих і незрячих своїх удач,
тих, що недобра сила
на невдачі перетворила,
насип їм зеренця понад жалі і розпач,
прийми до серця, поспівчувай-заплач
і янголи
знову дарують їм зір і крила:
удачі твої на березневому небі
білі і голубі
зір і крила дарують тобі
13.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021
і зауважила стиха мама,
ніби до себе сама:
«…я у всіх у вас винна і неправа,
і так уже воно й буде,
поки жива…»
і обізвалися
в маминих тихих словах –
не тільки слова…
мама
з Тепла і Світла життя ткала,
сама
з Тепла і Світла родом була:
усіх нас любила,
усіх нас прощала
і берегла –
усім нам терпіла, мовчала
і нікого
не винуватила
плодами духа жила
і нас вчила…
як уміла й могла
я ж завжди свавільна була:
доброго слова не слухала,
доброї ради не чула –
власною стежкою вперто ішла…
голубко-сиза-моя-горлице…
низенько схилилося сонце,
схоже,
настали останні дні –
людина людині
лютим робиться звіром,
втрачають люди
образ Божий,
подобу і віру,
свободу волі і вибору,
Духа плоди
геть відкинули лю-ди
відкинули заповіти і Боже Слово…
якщо і я в цьому пеклі,
що розверзлося на Землі,
то, виходить, не випадково…
у сирітському розпачу –
вголос кличу,
ув одчаю –
плачу-ридаю,
ховаю в долоні лице
…рідна моя заступнице,
коли уже змовляться геліасти
тільки чорні камінчики
на ліву шальку терезів покласти,
щоб осудити навік і проклясти́,
ти
станеш попереду мене, як сонце,
щоб виправдати і спасти,
бо всіх нас любила і любиш ти...
пришлеш мені звісточку –
зірочку-іскорку
і серце за мить воскресне:
пом`яни усіх матерів-батьків,
Господи наш святий,
У Царстві Твоєму Небесному
06.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021
голубів
наполохана зграя
рвучко на небо злітає:
і це – я…
голуби - чорні і білі,
насторожено-крилі,
білі і чор-ні
ховаються у мені
від людської агресії,
від людської брехні
украй
наполохані
та,
здійнявшись увись,
знову на землю сідають:
бо кому не пора –
звідси не випускають…
06.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
тонкостінний дзвін
із димчастого кришталю
прозорим куполом
спускається на землю…
я ще не сплю…
лелію
і тихо струменію
на тонкостінній
кришталевій прозоріні –
стріляють іскрами оздоби різьблені
і візерунки срібно сині –
наче розписані морозними вітрами
шибки віконні
рожеві тіні – тіні золоті:
на тонкостінних кришталях –
цвіт папороті
горить у різьбленому листі
прозорий дзвін зими
висить над селами-містами,
над усіма нами…
арктичні вітри
розгойдують срібне било:
бов-в-в!…
сльози витри –
спи, забудь про любов,
забудь усе, що любила…
а я не сплю –
лелію…
із ирію
вернутись мрію
розтріщини на льоду –
киплять під куполом кришталеві дзвони:
замість снігу, повсюдно в моєму саду,
як на Голготі, білі цвітуть анемони
скрізь-навздогін-навмання
у моєму саду
біле панує очікування
…не сплю,
здалеку ледве мрію*…
анемони – дочки вітрів,
скорбота Діви Марії
05.12.2020
* від мріти - ледве виднітися
Назва «анемона» у перекладі з грецької
означає «донька вітрів». Легенда,
пов’язана з цими чудесними квітами,
розповідає, що вони розквітли
на Голгофі після розп’яття Христа
на знак скорботи його матері Діви Марії.
А тому листки анемони, які складаються
з трьох частин, символізують Святу Трійцю.
Ще квіти анемони символізують очікування.
(за матеріалами з інтернету)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
дерева
плавають у сіризні
пізньої осені
як у тривожнім сні
всі кольори – притлумлені,
приглушені,
безпристрасні
та навіть у нагій своїй неславі
стоять нескорені і величаві
завмерши, споглядаю у захопленні:
красиві…
і гідно тануть
у неглибокій перспективі
наче людське життя –
без вороття
…печаль – від незнання:
усе вернеться й оживе,
лиш зміниться освітлення…
28.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
синя рілля –
і це не туман,
це небо
спустилося на поля…
наблизилась
лінія небокраю –
чекає
на відстані
простягнутої руки
безоглядні,
відлунюють потойбіч
кроки
27.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
дерева
у ранковій паморозі
звіддалеки́
махають крилами
білими,
як лелеки
чи як потонулі
у тумани минулі,
у глибокі спомини,
розпросторено-крилі
вітряні млини
білі паморозі
осідають у кожному з нас,
додають радощам і печалям
терпкуватих чар…
… у полотняних строях
сидить біля круга гончар –
білоголовий Час,
а ми – лиш кавалок глини
на гончарному крузі
…крізь
несправжні тумани
махають нам з далини
вітряні млини –
крилами
поломани-ми…
27.11. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020
в`ється дорога, як русло ріки:
на дорозі – калюжі і калюжки
відбивають небо, сонце і гідні до хмар
лип і дубів верхівки
певно вночі,
коли нічого ніхто не бачить,
відображають калюжі і калюжки
у собі зірки…
уявляю, як опівночі
кожна калюжа зірками сяє:
любов і красу тільки той сприймає
усередині кого вони є
…хочеш сказати,
що калюжа сама у собі красива?..
хочу сказати,
що калюжа – вода дощова
і чи треба
нагадувати, що дощі,
як і зірки – за походженням з неба…
22.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
на престолі весняного жайвора-солов`я –
дрімає груднева ворона…
обіч ріллі вирує дикої груші безлиста крона,
схожа на роздмухане вітром полум`я
здіймаються вгору
червонувато-корі
молоді гілки,
мов у химерному танці вогняні язики –
символ на зламі стежки і містики…
по мокрій ріллі – від кривавого колеса
вогняні сліди,
борозна кожна – крок-два і космічна траса,
нерухома тиша, мов зник час і більше немає часу,
і все в позачассі спинилося назавжди…
21.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
засніжені хатки
звіддалеки –
наче з вершкового морозива
брикетики,
а над дахами – височать шапки,
наче солодка вата,
пухната,
так і кортить злизати…
і затишок
рожево-ліловатий,
наче бджола,
ховається до хати,
бо йдуть морози…
а у світлиці
колиска, плетена з лози,
гойдається –
рости, дитино…
люлі-люлі, сину,
перезимують у твоєму серці
весни й любові теплі промінці:
а де любов зів`є собі житло –
туди ніколи не проникне страх і зло
18.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
…силуети-контури-обриси –
пообсипались літні прикраси,
долу пооблітали…
і видно стало,
як дерева – кожне свою –
окремішність будували,
упродовж років і років ростили,
плекали,
самих себе раз по раз повторювали,
розгортали:
обнажає осінь у кожнім опалім листі
скриті наявності
самоподібних структур – фрактали
і от – скоро зима…
ліс – це загалом дерева…
а не́ загалом – кожне
особистість окрема:
на всій планеті,
хоч скільки вишукуй,
однакових двох нема
…крони, полум`я, хмари, листки-квітки,
берегові лінії, гірські хребти, сніжинки, блискавки,
кристали –
світ довколишній усуціль
самоподібні структури – фрактали…
так і люди: руки-ноги,
тулуб і голова –
зовні усі схожі,
як дні туманні негожі...
а ближче підійдеш –
окремі і різні, як у молитві слова:
людство – гармонійна спільна молитва…
людей так само однакових двох не знайти,
кожна людина – іскра окрема Божа:
мініатюрні відтворення – я і ти –
не ідентичні Цілому, але схожі
ідентичних, тотожних людей нема –
бронхи, нерви, кровоносна система –
живі фрактали,
а ще морські зірки, мушлі, корали…
ти і я…
як і Всесвіт – самоподібні структури,
в основі природи яких – інформація
і золота пропорці-я
...я...
17.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020
продовгуваті човники –
золоті і оливкові –
переплутались
у вербовій
гриві
продовгуваті човники
о похмурій порі
спливають тихо
у туманнім
безвітрі
продовгуваті човники
падають на дорогу,
а видавалось з верхівки,
що під ними –
русло ріки
продовгуваті човники –
вербові листки
на дорозі розпластані –
безпорадні, як люди
у западні:
дорога – русло ріки
без води
14.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
сиплються
з гостролистого клена
білки-лисиці,
хутром вогненним
вистеляють землю на вулиці –
де кленів сховані корінці…
обтушковують, обкривають,
закутують, як турболива мати, –
вкладають назиму спати
під ногами – дрібні камінці:
уламки щита кристалічного –
геологічного
прадавно вічного –
щебінці
тримаю одного в долоні,
до серця ближчій – на лівій руці
тримаю в долоні уламка
зо Щита Українського – щебінця,
і щебінець дрібний у долоні охоче гріється…
щебінчику тепло в долоні моїй,
бо
не адамант – гордий і благородний,
то адаманта – грій долонею серця,
чи не грій –
він
неодмінно холодний
31.10.2020
справжні алмази не сприймають
людського тепла -
вони завжди залишаються холодними,
скільки б їх не тримати, затиснувши
в теплій долоні,
і це одна із ознак,
за якими розпізнають справжні
алмази - адаманти тобто (а)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
щойно звисали гронами,
милувалися до плющів,
умивались дощами і росами, –
а вже зрізані наголо з лоз і кущів,
звалені жужмом, і в чанах
чавлять їх п`ятами і підошвами босими
…все одно:
на оцет чи на вино,
щось та буде,
радіють люди…
дивлю́сь і дивуюся на Божі дива:
влітку – затінок і красота,
густа і вольготно виви́виста,
а восени –
смачна і корисна пожи-ва
…виноградні жнива…
округло-продовгуваті ягоди –
наче зорі, сповнені соком, скапують з лоз,
в саду удруге цвітуть троянди -
і це похоже на звук… похоже на голос –
Голос із глибини,
із сере́дини – з серцевини:
розходяться пелюстки –
червоні, рожеві чи білі –
з єдиного центру – сердечка квітки,
наче видимі звукові хвилі
наче пульсують у ритмі Всесвіту хвилі живі –
звукові…
ароматні і кольорові
через корені, по тоненьких гілках
пробираються хвилі
десь аж із глибин Землі,
десь аж звідтам, де камінь, вогонь і вода –
так зацвітає троянда…
…так проз
артерії-вени і капіляри лоз
дає Земля
і виноградам голос
хата-квітник-сад-город-виноградник і я –
все: ритм-звук-голос-вібрація…
10.10 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
обрій,
круглий, мов п`яльця –
стою на горбку,
роздивляюся
на мальовничу долину,
як на майстерну вишивку
обрій,
круглий, мов п`яльця –
стою на висоті,
як символічна ма́ківка
на соборі моєї пам`яті
обрій,
круглий мов п`яльця –
кажуть,
що до кінця
хто наближається,
для того стокротно швидше
Земля крутиться,
обертається:
понеділок – п`ятниця…
понеділок – п`ятниця
швидше Земля обертається
довкола Сонця і своєї осі:
понеділок – п`ятниця…
як білка в колесі,
мерехтять дні
осінь красивій долині
личить… пасує… приходиться…
йде… припада... до лиця
02.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
я дощ...
я такий дощ,
що
дзвонить у шиби вікон твоїх сонні,
шиби віконні,
скляні,
непроник-ні,
тільки знадвору, іззовні
доступні мені…
а ти – усередині,
у приміщенні,
у глибині,
у затишку – під надійною стелею
над пухкою, як піна на молоці, постелею
і ти
смакуєш поволі медові сни
у теплих сухих обіймах накрохмаленої піни
а я – всі дощі нічні,
щорічні,
самотні-пізні-осінні –
іду, холодна і мовчазна,
і мимохіть залишаю на шибі твого вікна,
як на екрані,
мокрі лінії, криві і марні –
лінії недотичні,
обособле-ні
27.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
у сливовій кроні,
у темно-зеленій гущавині –
глибокі й прозорі тіні…
наче зірки,
прозирають
із темно-зеленених нетрів сливки́,
округло-видовжені,
з голубим нальотом, бурувато-сині
наче маятник,
планета гойдається на волосині
вобіруч від сливи – яблуні
розпросторили вільно гілки
і розбігаються, мов рукавасті галактики:
сяють і міняться яблука,
як планети-сонця-зірки
і супутники
у молодому саду-Усесвіті
несповідимі наші путі
ми
усі, до найменшого, – пілігрими,
самих себе шукачі –
прощання-зустрічі
справжній Друже мій, візьмімо оте
з гілки яблуко
ілюзорно-вигадано-золоте
і розділімо навпіл – тобі і мені
по половині
і хоча надовго й далеко
нас розведуть стежки –
ми збережемо в серцях
золоті половинки
вічність мине –
а я не забуду тебе,
а ти не забудеш мене
ні…
ми, наче яблуко,
двоєдині
28.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
наче хвиля на житній ниві
грає вольготним пливом,
у межі б`є,
через пороги – польові дороги –
перекочує
і за обрії лине красиво,
і за обріями погасає –
так невидима киця –
чорна самиця –
небезпека і таємниця –
верхівками верб спускається,
плине, з гілки на гілку перетікає,
згори до лінії небокраю,
лінії, що завжди є і водночас немає
грайлива киця – чорна самиця – пума,
у щелепастій, срібно-ікластій,
вогненно червоній пащі
тримає сонця палку жарину,
граційно вигнувши спину,
чорна пу-ма
несе і кине
палаючу сонця жарину
за небокрай, що скрізь є і ніде нема
…невидима чорна пума…
28.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2020
як сонце – за горизонт зайти
без жалю і суєти,
на поверхні неба й води
залишити
ясно лілові розводи –
сердечної ніжності і красоти
розмиті сліди
вечірнім сонцем за горизонт зайти –
зорею ранньою над горизонтом зійти
висходити
для любові, радості, красоти –
вічнос-ти…
26.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869420
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2020
гусячий дощ
рушники полотняні тче
і з даху нишечком плаче
і я плачу –
за усім, що любила,
усім, що втрачене
за тим, що звалося
безкінечна пряма –
а зводить кінці
і змикається в коло:
кожна людина
у світі чужому сама…
що минулося,
не вернеться ніколи…
дощем гусячим виткані
рушники полотняні –
міцні,
як ті, на яких опускають труну,
коли покладають людину
на потрібну
для висходження глибину
наче житню
зерни-ну
13.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2020
не розкаже повік чужому
стежка ведмежа
де в лісі папороть зацвіла…
я вдячна хаті, що
як добротна одежа,
у мене була
рідна земля, костинь і лілії біля хати,
Україна-Мати
…кожен мусить з дому піти
у далекі чужі світи,
і додому не можна вернутись,
а тільки прийти
01.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2020
щоденні пасажирські поїзди
відходять від перонів назавжди:
пливуть, киваючись, за небокрай вагони,
як похоронні без вітрил човни
в обійми безвісті і глибини,
і виривають блискавичні погляди
мигцем картини,
як на полицях у вагонах всюди
дрімають люди –
куди?..
зникають люди,
як на воді після човнів сліди…
13.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020
усе благословенне
хай розвивається і росте:
Радосте!
наповни мене,
Любове, Господи мій – оселися в мені,
як світло з усіх чотирьох сторін на перетині
польових доріг – на перехресті
Любові і Радості,
Знання і Совісті
на польовім перехресті
доріг, що проз обрії літнього дня
линуть без меж,
на твердині віщого каменя
вибите істинне попередження:
направо пі́деш – Красу і Щастя зна́йдеш,
наліво підеш – Любов і Благородство знайдеш,
прямо пі́́деш – Творчість і Бога знайдеш
польове перехрестя...
куди хочеш - вільно йди:
Любов і Радість чекають на тебе усю-ди
30.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2020
перед Тобою
на колінах стою –
незахищеною
простір вирує – націлені
без промаху в серце мені
летять три стріли –
і
майже уже прилеті-ли
чорним вогнем оперені
невідворотні стріли
молись не молись, шепче пітьма,
спасіння нема,
пітьма радіє –
нема надії:
стріли,
в серце націлені, прилетіли
заплющені очі, похилена голова –
стою
перед Тобою,
вирок прийняти готова
…ні, не пасивна покірність раби,
а готовність прийняти
особисті сумні результати
нерівної виснажливої боротьби
невідворотним летом вібрує пітьма
шепче: бачиш сама – спасіння нема
двигтить
спресований простір, як смерч, гуде:
Господи! не покинь мене
ніколи і аніде
хліб і вино – причасний дар
і розв`язка долі близька:
та ув останню мить Твоя рука
перепиняє невідворотний удар
і розсипаються на друзки
смертоносні стріли –
не посміли
і наблизитись до Твоєї руки
радосте і спасіння моє!
віра – це все, що у мене є,
віра моя мене ряту-є
Ти мені –
символ
вічної Благостині…
01.01.2020
*Сабіанські символи: 24 градус Козерога
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020
золотою копо́ю
серед лану стою,
підперезана туго
ліловим шнурком небокраю,
до благодатного ирію
низку за низкою
перелітних пташок проводжаю:
щасти у дорозі
і назад прилітайте з весною! –
хресно
благословляю
летять і летять,
за собою журливо кличуть,
гомонять-курличуть арки-ключі –
лебедині, лелечі, гусячі…
і журавлині кли́ни
линуть
до ирію, до теплої за морями країни,
де вічне літо – злаки-трава
і квіти,
кущі-дерева – щедрі плоди:
горіхи-ягоди,
між цямрин, наче шовк у п`яльцях,
голубіють цілющі води
у польових криниця́х…
…там троянди ніколи не відцвітають,
і килимами – пружинисті спориші,
там безтурботними ластівками витають
предків і ненароджених ще нащадків – душі…
і кожна рідна душа, що до ирію відлетіла,
віднесла на крилах
крихту тепла
і світла – землю осиротила
…так само по крихті тепла
кожна пташка бере на крила
і за обрій щорік відносить –
холоднішає осінь…
та ясніє за небокраєм ирій
мій,
де між зелені-квітів – сонячний бог
і ми з тобою щасливі удвох
29.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019
мистець, що горнеться до влади –
за кістку з панського стола
кровного батька й рідну неньку зрадить
від Бога одречеться і од віри
ради гордині і бабла,
ради престижної (московської) квартири
а щоб набутого не відібрали владні боси –
усе життя
буде служить на задніх лапках, яко пси:
за шмат московської гнилої ковбаси –
чи думав хто, що матір продаси?
що у припадку рабської любові
спаплюжиш рід батьківський і над-рід,
і обкаляєш материну мову,
якою в українській хаті
Господь розверз тобі вуста –
німому немовляті
іуда ти іскаріот…
то от
годованцю імперського кремля –
тебе за зраду відринула сама земля:
на всіх її стежках позападали твої сліди,
де ти дитиною ходив;
а перші самі, ті, що тюп-тюп до мами –
наповнились ропою, мов сльозами
зневаженої рідної землі
і каменями стали на могилі,
всього, що тут тебе ростило і любило
…прости їм, Господи, прости-помилуй…
27.12.2019
іменитий радянський кіноактор,
виходець з українського села на Одещині,
а нині «корінний» москвич, насміхається
у відео над українським звучанням власного
прізвища, що закінчувалося в українському
звучанні на «вий»,
а тепер «велічаво оканчіваєтся на «вой»,
і над українською мовою своїх колишніх
односельців, отже – власних батьків-дідів
і прадідів –
прости, Господи, манкурта сього,
але такі як він уже вкотре Україну
кацапам підкладають: матеропродавці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019
і зізнались мені
у дружній приязні,
у спонтанному нашому зближенні
хвилі морські, що без примусу ззовні,
лишень із внутрішньої причини,
прихованої у первісно-глибинах, –
на берег вони
одна по одній розмірено плинуть,
шурх-шурх – галькою шурхотять,
лагідно пестять:
і споконвічні припливи-відпливи –
то їхньоі вдячності молитви
Отцю,
усього, що є, Творцю
і подумалося мені, що так само люди -
морський прибій на споконвічній тверді води,
хвиля за хвилею – без примусу молитви́:
Господи,
спаси нас усіх, помилуй і благослови…
24.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019
Небесні хори славлять Твоє Ймення,
Свій тихий голос долучу до них...
Анно Доміні
розквітають вечірні зорі
лататтям білим
на синьому плесі,
що угорі,
співають,
срібно дзвінко-голосі,
Славень-пісню
досконалості і краси,
незнаної, що над нами,
людської крилатої раси,
котра оселилась безсмертно
у довкола-планетнім ефірі,
яко ми у повітрі,
у нашій земній
повітряній атмосфері
співають зорі-білі-лотоси
на всі небесних сфер голоси
Славень-пісню Творіння, Радості і Краси -
людської крилатої раси Славень-пісню,
повік непомерхну
і я - водяна трава,
вистромляю голову над поверхню
із товщі ставкової каламуті:
Славень-пісні моєї слова
розсипані та не забуті
і я - устремлінь моїх неутомних
видовжую черешки,
щоб уловити серцем
чисті ефірні потоки
і розгорнути ніжні
білі атла́сні
тендітно видовжені пелюстки
над непроглядним мороком
забутого між осо́к ставка
срібна моя голова
бринить, як зірка -
десятипелюсткова,
біла атла́сна чашечка
збирає у чистих потоках слова
живому Богові притаманної мови
14.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2019
вийшла босою з хати
зо срібним відеречком у руці
Божа Мати
і стежиною у квітник –
зірколобого вечора напувати
матіоли густим ліловатим
солодким пінистим ароматом
великими ковтками
серпней вечір напій жадно п`є
і впертим лобом руку
лагідну підштовхує…
питва ж лілового
у срібному відеречку не убуває
не меншає
…. за гаєм
сонце наніч зачиняє
вікно своє черво́нно-золоте –
матіола в садках цвіте
27.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2019
у пересохлому серці
ожило джерело –
пересохле серце
воскресло
воскресле серце
зірки на небі побачило:
зірки на небі – джере́ла
Світла
пересохле серце осліпле було –
зірок на небі не бачило
і не чуло,
незрячі очі
у розпачі
зводило догори:
заговори до мене… заговори
…той, хто витерпить
на власному небі зірки мовчазні -
не обмацує, при духовній своїй мілині,
подорожні торби порожні
і не рахує останні пізні
осінні чужі дні…
лиш молитовно складає долоні,
щоб жило
у воскреслому серці Світло
і Тепло –
Любові Божої птаха двокрила:
…заговори до мене, заговори –
і
заговорила
19.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2019
напівнеба-крила
голубка біла
з півночі прилетіла,
з-поза хати –
хоче склювати
місяця золоту зернину,
акурат половину
місячного золотого зерна…
руки здіймаю –
вільна,
вільна,
як і вона
…здрастуй, госте,
біла-пухната,
напівнеба-крилата
радосте
07.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2019
шапка
з овечої чорної вовни,
зірок повна,
прикотилась і впала звисока
у гостролисті осо́ки
затріпотіли – б`ються в осо́ках зірки,
наче карасики чи окуньки, -
прагнуть ву́стриб дістатися до ріки,
до живої води,
попри гатки і неводи
розшнуровую
на черевиках шнурки:
воду срібну у золотому відерці
несу в лівій руці,
обережно скраю
довгоногим лелекою
босяком ступаю
по густій осоці́́,
де заплутались, як мальки,
і відчаялись достри́бати до ріки
дрібні зірки –
їх проворно виплутують з осоки́
самозрячі мої пальці,
що на правій руці
у срібній воді в золотому відрі
рясно і холодно сяють зорі
стою на кам`яному містку
і навмання
висипаю з відра у річку
зірок скупчення
розбігаються лоном живої Ріки
щасливі зірки -
у безмежних просторах космічні Галактики
…а шапка з овечої чорної вовни
зачепилася на вербі
і колишеться, снами солодкими повна
…за́тишних снів тобі…
21.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2019
високі стрімкі вітри
розмітають громі́здкі хмари
і малюють
на недосяжно блакитному тлі
півпрозорі лілеї, пери́сті і ніжно-білі
до близьких перемін,
як на небі, так на землі:
відступиться скоро липнева спека...
розкинувши вільно крила,
пливе між білих лілей лелека,
наче почесна чата
півпрозорого храму -
збирає волокна перистого краму
своїм неопереним лелечатам
06.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2019
розмашисто,
як великі кравецькі ножиці
у певній руці –
розполовинив поспіхом крук
неба скупо одміряне полотно
і поривчасто, як у старому кіно,
сягнув за виднокруг
і зник несподівано
розповзається обопільно-не-зметано
навпіл круком розкроєне полотно,
розвидняється неба глибоке дно,
де місяця, як золотого ґудзика,
вже на чверть
крізь петельку простромлено,
і навмисно
скрізь порозсипано
зірок дороге заморське намисто
13.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2019
сонні піски
уздовж берегової риски
пестять-голублять хвилі,
як лагідні-милі
мамині руки,
білі
у благенькому першо-теплі
ніжаться на верболозі котики
легкість і прозорінь у талій воді,
як на душі після сповіді
міниться день перламутровим шурхотом
над Пішохідним мостом
пари́ть, як сокіл, Михайлівський храм
у пахощах мирра –
Бог ступає невидимий по гладіні Дніпра
і на поверхні води
сяють золотом босі Його сліди
28.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2019
у моєму хрещатім соборі –
на престолі Отець-Син і Святий Дух:
і радістю сяють горіхово-карі зорі
з-під надвіконних дуг,
коли випрозорює ранок
ночі атласні шовки
і молитовно здіймає до неба
сонні мої повіки
і так віки́
розливається щастя весняне –
небесне-земне
і осяває, і зігріває собор-хрещатий-мене:
на рівнораменному перехресті вітрів,
з-під округло-високих віконниць-брів
іконописно-видовженого лиця,
сяють горіхово-карі сонця
…у дощових крапель – окремі красиві лиця...
як і у людства – безліч гарних різних облич:
на що людина з любов`ю дивиться –
у тому для неї справжні Краса і Велич
14.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2019
…і не чула я кращої музики –
ні в престижних концертних залах,
ні з динаміків на перонах-вокзалах –
тієї музики, що жебоніла-грала,
витікаючи з польової кринички
до русельця Жи́лки –
дитинства мого дрібної річки,
що на ступі́нь завширшки́
подекуди:
не знайшлося кращої музики
за ті щасливі
горлові переливи
джерельної,
між полів загубленої води…
назавжди
22.01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019
нас багато…
якби не так –
то і вас було б мало:
ми здаємося вам непотрібом,
як листя опале
але
ми потрібні,
аби
не загинули ваші корені
від морозів і лютої пагуби
цієї зими
ви і ми –
покоління за покоління-ми
16.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814052
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2018
кличе лебідь побратима:
пора, любий брате,
на крило ставати,
бо людиною лихою
крадеться зима
вже дозріла корали́на
матір-божими-слізьми,
важкими туманами
вщерть наповнилась долина
зове-кличе побратима –
та ні згуку, ні ячання
на заклик нема
спить товариш
і не чує у розпачі зову,
обронивши крила,
випроставши голову:
з-під грудей тягучі краплі
скочуються на траву
не клич мене, друже-брате,
щоб разом літати,
ронить наді мною сльози
коралина-мати
12.11.2018
коралина (Symphoricarpus, Juss) -
кущ родини жимолостевих з гарними
білосніжними ягодами; сніжноягідник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2018
…а ти
любиш букети
чи квіти?..
чим же, скажеш, відмінні
дані прикмети:
хіба у букетах стоять не квіти,
щоб їх окремо любити…
як сонце – водночас і гріє, і світить:
чи конче протиставляти – аби любити?
та я про своє знаю:
квіти – прибулиці з раю,
довго на волі живуть на землі,
а у вазах повільно вмирають
у вазах –
повільно і в муках одразу
то ти
любиш букети
чи кві-ти?..
14.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812824
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2018
на вологих стежках усюди –
теракотові і золоті,
перетинчасті
кленові сліди:
то гусячий смуток
потика́всь у кожен куток…
і залишив на мокрій траві
сліди перетинчасті
теракотово-золотаві
сила Світла
і сила Тепла
гусячий смуток покликала
і ув ирій вервечкою повела
бринить над хатою
смутку гусячого струна
срібна
сумна
переліт-на
…скоро весна
14.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2018
мов корабельні сосни,
пнуся вгору і вгору,
чи стелюся плющем без опори,
лозою на вітрі б́`ю поклони –
а восени,
у врожаїв прибуткову пору,
у ренклодів моїх порожні крони
наскрізно
і неодмінно…
скільки намірів і зусиль покладено
на обживання пустель і чужих святинь –
все одно
у кінці коридору тьмяніє вікно,
і вологі кутки запрядено
туманностями павутинь
…може, уперті земні труди –
як сади молоді,
і ще не приспіла пора плодів?
сонце-квіти-любов-краса:
«збирайте скарби свої на небесах»
31.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808916
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2018
над усіма суперечками
зі золотими сердечками
білі зійдуть сонця
у травні
то ж розкажи мені
про ті чудесні світи
звідки я і звідки ти –
звідки ми
насіялись тут польовими
ромашками
і садови-ми
17.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2018
бреде у безвість
колона слідом за колоною
бранців
пустельного само полону
«…якщо сіль вивітриться –
чим
зробиш її солоною?..»
якщо земля не дасть джерелу води –
кому знадобляться золоті жили і поклади?
фабрики і заводи…
зоставиш жадно нажите
і побредеш усюди,
а скрізь – такі як і ти
безбожні люди
їм і без тебе тісно
і обмаль води:
геть іди!
…а куди?
навпростець-навмання
пустелею вигнання –
до самопізнання-прозріння
за віщо, питаєш? яке коріння,
таке й насіння:
бо твої діди
і прадіди,
як от зараз і ти,
зазіхнули на клаптик землі
під хатою у сироти
і відмовили спраглому подорожньому
у ковтку води
22.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808401
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.09.2018
молоді півники,
золото-мідно-хвостаті,
визбирують
на жерстяній покрівлі хати
самосійні зірки,
наче катрану дрібні квітки
хрещаті
у борознах вилискує рілля –
мов котить срібні хвилі звіддаля
і шепче про Початок і Кінець,
і знов Початок…
місяць завис щербатий,
мов кинутий собаці жартома
блідий недопідсмажений млинець –
та ловкий пес гостинця не піймав
північний вітер – вісник і гонець:
прийде зима,
холодна і завзята
…рілля – початок і кінець,
і знов Початок…
27.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2018
за минулим жалі –
як білі
над океаном далеко
лелеки і журавлі,
чи в полі
трава і квіти –
під зиму в`януть, щоб напровесні зацвісти…
…і сказав мій Друг, який прозирає світи:
не плач, за минулим не треба плакати,
минуле життя – не втрати,
думай про нього,
як про майбутнє, що знову має прийти…
настати
…у ефірі - порціями одиниці-нулі:
біти-байти...
і
не випадково ж круглі
у годинників циферблати…
04.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785964
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.04.2018
за клуба́ми туману,
за сірими хвилями океану,
ти – маяк…
«…розкажи, – замовляєш, – про себе…»
а як?..
розказати про Всесвіт
у краплині роси?
про тепло і світло Любові,
ідеали довершеної Краси?..
спробуй, може про себе
розповіси…
але ті, хто пізнали власну найвищу суть –
не тут, не у нас на Землі, живуть
28.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784806
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2018
випадкових подій
хитромудрі вигадливі лінії…
як у дитячу долоньку,
ховається сонце у чашечку цинії
хто ти, де ти?
ми живемо на різних планетах…
а я все одно усміхаюсь щасливо до себе у дзеркалі –
живемо на різних планетах, у різних вимірах – на Землі
у порожнечу ночі – доне́схочу
лагідне щось і умовно римоване муркочу́…
а над Хавасу Фолс у віртуальній твоїй Америці
сходить сонце, і ранок, і день новий – як у іншій Галактиці
сходить сонце над Хавасу Фолс у величній красі…
ні, не шукаю кротовин у Просторі-Часі
як пророки, принесли лелеки з ирію радісну новину…
щаслива
у рідній бідній країні третього світу – добраніч – засну
23.03.2018
на фото з інтернету водоспад Хавасу Фолс в Аризоні, США
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2018
неодмінно й одразу,
тільки знайдеш між каміння алмаз –
приходить оцінник алмазів…
і йому не важать оди
хвалебні твої,
ні рубаї –
у нього власні підходи
і вивірені критерії
під землею – алмази, на небі – зірки:
у нього з ними прямі містичні зв`язки
він усе про алмази знає,
абсолютної
довершеності шукає
…у нього ніздря
напружена – як тятива,
у нього руки
дрібно тремтять і вуста
гублять окремі слова:
моя красота...
абсолютна… довершена чистота…
тривожна ніздря, як тятива лука:
…страсть і мука…
сторожко і обережно вощані пальці
беруть алмаз – наче крихке яйце-райце,
мовби там, у твердому прозорому камінці –
серце Всесвіту і власне його серце
опускають ніжно в чисту джерельну воду,
наче в купіль магічний наре́чену молоду –
зникає алмаз, прозоріший води,
оцінник вдоволено крекче і мружиться з насолоди
трепетно і обачно
возносить алмаз вище лиця –
до сонця
і, зупинивши подих,
довго прискіпливо дивиться –
вдивляється…
…як підбите крило, ослабнувши, опада рука:
у чистоті – мікроскопічна графітова домішка…
і втрачає оцінник
будь-який інтерес до оціненого алмазу –
і так щоразу:
непробивна
споконвічна стіна –
на Землі досконалість не абсолютна
просто:
99 і 9 десятих –
це дуже багато,
але не 100…
17.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782710
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2018
є гіркота
у насінині, що до сходу пророста –
може тому,
народжуючись, плачуть немовлята
15.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782397
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2018
і сказав мій Друг,
який прозирає світи:
не плач,
дерево неможливо вбити,
бо дерева живуть не тут –
серед потреб невгамовних
і нездоланних людських скрут
і я прозирнула на мить
істину, що наче відбилася у воді, –
безмежні ясні щасливі світи,
у яких дерева живуть насправді:
розкішні, пишні, вільні і завжди молоді
…не тут
дерева насправді живут(ь),
на Землю вони приходять за нами –
людьми – Божими сиротами,
улюбленими…
тільки не суттю своєю приходять,
а наче думками, болями наче
фантомними
як і ми…
це справді втішає, то чому ж я плачу,
коли повержене дерево бачу,
ліси дочасно потяті, беззахисні і молоді…
чи людину в біді...
15.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782324
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.03.2018
через шибу, як через тонкий лід,
прошкують зорі
до протилежної рами,
Всесвіт
пише собори і храми
на основі
із делікатного краму:
на монохромній палітрі -
від сніжинки слід,
що розтанула у повітрі
09.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781169
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2018
кожна земна історія
врешті трагедією окошиться:
драма – також трагедія,
поки ще не розказана до кінця…
…худа і бліда з лиця
у шубці білій, з песця,
на тротуарі сама
зима –
сніг,
горностаєм до ніг,
розтане –
водою стане,
у землю ввійде –
хто вона, що у білій шубці з песця?..
і де
йде
03.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780136
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2018
коли я про тебе думаю –
з північного небокраю
біло-лілово світає,
наче маківка
розцвітає…
і я знаю,
що коли я про тебе думаю –
до твого раю
ластівка прилітає,
у віконце тобі співає,
ніжністю обгортає:
ти зупинишся мимоволі,
згадаєш зоставлених на Землі,
згорнеш на грудях руки
і скажеш подумки:
як виразно пташина співає –
мов до рідної матері промовляє…
02.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779865
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.03.2018
у завитих тенетах плюща
поховалися, як пташки,
молоді і зрілі жінки –
приміряють чужі прізвища,
як поношене кимсь взуття –
у густих тенетах життя:
традиції-звички –
капці, туфлі, сап`янові чобітки,
царицині черевич-ки…
19.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777939
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.02.2018
не варто
долиною тіней блукати:
а ні згадувати, ні чекати…
…тут і зараз он -
їде тролейбус, повен людьми,
як інжировий плід насінинами
дрібно-дрібно-зернинами
а насправді
і тролейбус, і плід – набиті сюжетами,
несподіванками-поворотами,
випадковостями
і можливостя-ми
у тролейбусі чи у інжирині ми…
а все на нульовій відмітці -
вдома -
між (од мінус до плюс) двома
нескінченностями,
вічностями,
координатами
математично точними -
умовними
11.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776443
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 11.02.2018
на землі
чорні хрести доріг –
вістрями під кожен поріг,
у драглистій небесній імлі
чорні хрести ворон –
виснуть над німотою крон
і над кожним дахом
забобонним жахом
двоє на лавці,
худі-блідолиці, наче вигнанці,
пиво холодне п`ють,
без відтінків про щось балакають…
а праворуч лавки –
на сірому сірі стежки
поспліталися у допоміжні хрестики
чорні хрести
ставить на всьому зима дозріла,
хоча собою сама – біла
у місті відлига,
необхідності і терпіння нудьга
…здрастуй*, каже, а ось і я –
сіра в крапку твоя депресія…
упирається вістрям в поріг дорога хре́сна:
скоро – лютий, скоро - весна
28.01.2018
Академічний тлумачний словник подає
слова "здрастувати" і "здрастуватися",
а "здрастуй" - не визнає, але це не логічно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2018
сіє-віє-замітає,
просвітку не знає:
як ведмеді у барлогах,
при стежках і при дорогах
сплять засипані машини,
у загуслому повітрі – ні пташини…
навіть вправні літуни –
воро́ни і во́рони,
господарі висоти,
повсідалися рядками на дроти –
партитури заметілі чорні ноти
19.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2018
не вимкнуті вдень
електричні нічні ліхтарі
тьмаво тліють за звичкою угорі –
зайві не о своїй порі
в очужілім дворі
хай і не з їхньої вини
у світі змінились обставини:
не вимкнуті вчасно нічні ліхтарі,
як люди старі, вони
недоречні серед чужої днини
12.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2018
зітхає ліс
під вагою минулої заметілі,
то тут, то там обтрушують крони
руна білі
як мармурові колони,
охоплені снігом сто́вбури,
ніби вогнем холодним,
що палко тулиться до кори,
наче нічні
міфічні фавни-сатири,
зачаровані власним оргійним танком,
зненацька захоплені ранком –
поховалися за окоре́нки-сто́вбури
і прикидаються білим перка́лем-шовком
до пори…
видихає у лісі тиша
снігом розсипчастим з висоти,
і соснові гілки
вже протикають подекуди
проз горі́шні на кронах намети
зелені пухнасті білячі хвостики
містично біла арка-алея – тріумфально на́скрізна:
з одного краю – сніг і зима, з іншого – цвіт і весна
23.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767653
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.12.2017
якщо сніг буде віяти надто густо,
і зима віщуватиме златоусто,
і стане на серці самотньо-пусто –
підведи зір:
серед зір
засяє до тебе усміхнено
тепле домашнє вікно
і стане не так холодно
біла засніжена хата,
як посивіла мати…
…і запахне завія лапата
пиріжками з вишнями,
на сонці в`яленими,
торішніми
вишнями
21.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2017
у білий-білий пухнастий
безпечно впасти,
зле́жатися-залягти,
без болю
поволі розтанути,
у теплі м`які ґрунти
увійти,
насінину сонну знайти,
напоїти,
навесні зійти,
з долоні листка
парою в небо злетіти –
туди, де вдома,
туди, де Ти…
зійти
20.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2017
як у святковому храмі –
велично на лісовій поляні,
кущі і дерева в білому,
як спасенники покаянні
після причастя:
світяться тихою радістю,
сповнені тихого щастя
і я серед них говію:
окропи гісопом душу мою,
і стане – як в березовім гаю
опісля першого нічного сніговію
біло-біло, чисто,
благословенно-врочисто
12.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765531
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.12.2017
гойдається сніг колисковий:
білі тіні,
холодні і безгомінні
рип-рип – вервечка
притерлася до крючка
біля сволока
рип-рип – спливає життя
без вороття
вутлі борти човна,
без весел-стерна –
і хвиля навісна
минуле-майбутнє – де?
сніг
не знає, куди іде
07.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764522
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2017
сіре небо і сіра вода,
на пляжі вологий пісок – бурий:
меланхолійна погода,
день грудневий похмурий…
давно позвивалися худощаві димки,
що лизали, у закуточках пляжу
неввічливо смажені,
мариновані шашлики,
у тугі вовняні клубки – сині,
заклопотані господині –
одомашнені нині пляжні богині –
поховали пахучі димки-клубки
разом з одежею літньою в ящики-скрині…
вітер з річки
рве на кущеві
темно-зелену, кинуту кимось, стрічку,
і, зав`язла в піску, – зненацька
крикливо-пронизлива під вербою
яскраво-зелена забута дитяча цяцька
…стоїть на забутому пляжі тиша,
як покаянна самотня душа
ша – ша…
холодні хвилі мокрий пісок вору-шать
живою мережкою на піску
біла прозірчаста піна, хвилями збита, –
є вірогідність, що завтра зранку
тут народиться Афродіта
06.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2017
увесь день
розгулює містом сіро-смугастий півень,
дзьобає у калюжі,
сокоче – до розваги скликає гарем,
але його несучки, до закликів байдужі,
дрімають, зборені сльота́вим тягарем,
розважається півень – раз коло разу дзьобне
і поверхню дрібними кільцями сколихне,
калюжа морщиться – знов не засне…
а вряди-годи
холодна булька вискочить на поверхні води –
на безпросвітне небо сердито глипне
і невдоволено лус-не
…як несучки, настовбурчили мокре пір`я
дерева й кущі,
пообсипали під`їзди-подвір`я
дрібні, як пшоно, пізні грудневі дощі –
у вікна дзьобає сірий смугастий півень
увесь день
на мить розтулить вечір сонну очицю,
круглу й червону, як вовча ягода:
спи, під затяжні дощі солодко спиться –
то не півень, а до води вода…
і не питай спросоння:
хто там дзьобає у шибки й підвіконня
так пізно посеред ночі? -
то налетіли курчата білі, теж до розваг охочі…
03.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763826
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 03.12.2017
гарбузи –
оранжеві, жовті, червоні, зеленкуваті,
круглі і продовгуваті,
як у ковчегу Ноєвім –
лежать під стіною
у великій кімнаті
…наче парад планет у відкритому Всесвіті…
під міцною скоринкою – соковиті
запаси цілющої м`якоті
от і грудень: синьо-жовті синиці,
як незалежності нашої прапорці,
майорять до завіконної годівниці –
животворних щедрот літа
і для них
запасла гарбуза* помаранчево-золота,
округло випукло живота-ста
…як зима, біліють у годівниці гарбузові зернята
днини грудневої стежка
стрімка і кургу́за:
небосхилом, як городом до річки з горбка,
підстрибом котиться сонячна гарбуза –
щедроплідна, дорідна, здорова,
як священна космічна Корова
01.12.2017
*словники подають "гарбузу" як іменник
виключно чоловічого роду - гарбуз тобто,
але в розмовній традиції широко
використовується і "гарбуза", як іменник
в жіночому роді: у сприйнятті автора
"багатодітна" в плодороднім лоні її -
гарбуза зовсім не асоціюється
з чоловічим родом, тому - автор
вибачається за свідомо допущену
тут "родову" помилку...
врешті, якщо є гарбуз,
то для рівноваги і щедроплідності
має бути і гарбуза (гарбузиха...),
бо інакше виходить, що гарбуз
наш, як олімпійський Зевс,
має здатність самостійно виношувати
і народжувати собі потомків
(Діоніса - з стегна народив,
Афіну Паладу - з голови, здається...)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763362
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.12.2017
вікна міських будинків –
як очі у змій:
непроникно-глянцеві погляди
гіпнотично пильнують зусюди –
без повік і вій…
висотні міські будинки,
наче кобри, що відчули загрозу –
попідводилися
у готових атакувати позах,
у кільця доріг посплітали хвости,
повигиналися в дуги-мости –
якщо дивитися з пташиної висоти…
поміж ними і мій
розлігся стіною китайською – удав-змій
споглядає як, по-сусідськи добрі,
позводились на хвости висотки-кобри,
витягують голови догори-догори,
де майорять розцвічування прапори –
малино́ві-рожеві-лілові по-західні хмари
розписали небо арт-маляри
у настроєві трендові кольори
розмашистими мазками,
і зіп`ялися висотки-кобри -
осягають стріт-живописні твори
надчутливо роздвоєними язиками
12.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760029
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 12.11.2017
на перетині паралельних ліній
цвіт переходить в іній…
хвиля стає каменем,
ніч – днем
Любов же зостається собою:
Теплом і Світлом –
тобто Любов`ю
09.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759570
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.11.2017
…золото і вісон:
намалювала
на глянцевій білій поверхні
хату на троє фасадних вікон…
…у години вечірні,
коли світло вмикається у приміщенні –
відбивається хата моя у площині
віконного скла міської кухні…
а за склом – розсипами дрібні,
як далекі зірки і планети, міські вогники і вогні
за відповідної відстані,
під ретельно дібраним спрямуванням зору,
дивлюся через відбитий у склі
малюнок прозорий
на окремий вогничок, що знадвору:
треба мружитись і пригинатись мені,
щоб опинився вогничок
як ніби у крихітному вікні
хатини, що намальована
на протилежній глянцевій білій поверхні
...зникає у чорному завіконні
біле глянцеве тло,
і ніби в моїй ожилій хатині –
горить світло…
як і було –
затишно… тепло…
02.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2017
ховають прихатні бузки
широколисті зелені лаковані язики,
що ласо лизали сонячні літні меди –
назад у теплі бруньки:
зе́ло – досконалі творіння Твої, Господи,
скидають нарядні шати
і надовго мостяться спати
скоро-невідворотно
крізь запаковане щільно вікно
біла зима ввіллється до хати,
наче струмінь холодного молока
до скляного слоїка
28.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757904
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2017
химерною тугою
невимовно провідчуваю -
щорічна відправа осені
нагадує про вигнання з раю...
парки-ліси-гаї:
заполонили місто
утаємничені місти*
її
Містерії
осені
ритуальне таїнство-таємниця:
всі дерева, наче жерці і жриці,
посвяченики і посвячениці,
чи достойні ста́́рці-отці –
чинять обрядоді́ї культові:
возносять чаші, по самі вінця
повні багряними і золотими
напоями –
настояними на забудь-траві…
пий…
слухняно спиваю –
і забуваю
де шукати?..
не знаю,
не знаю –
зворотної стежки до літа-раю…
…линуть долу густі,
багряні і золоті,
зажури-туги Богопокинутості…
Богозоставленос-ті
де?
стежина до саду-гаю –
до рідного дому, якого немає…
23.10.2017
*місти – утаємничені учасники містерій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017
упала
на мармурову поверхню стола
кленова епістола,
золота…
на кінчику черешка,
де до листка кріпилася гілка –
округла виїмка
наче сльоза, тремтить краплинка
у виїмці неспроста:
притулиш до язика,
і назавжди знатимеш – отака
на присмак - осені гіркота
…гіркотинка…
20.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2017
вітри
гортають експресивно крони,
наче старі записники,
і кидають на тротуари і газони
листки –
невдалих поетичних спроб чернетки:
прозріння наступає восени
летять експромти і нотатки –
нечитані: багряні й золоті,
зачатки
спонтанності і щирості,
Бого-натхнення зав`язі і брості
недбало кинуті, валяються листки –
лі́та розтерзані чернетки
на мокрім тротуарі:
і ніби очі темно-карі –
нашвидкуруч накидані рядки
прощальної записки -
читають проз дощі-тумани,
короткозоро мружачись, каштани
прозріння наступає восени
15.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2017
зводу печі сягає вогонь,
луб`яне сито
пурхає птахою між долонь –
густо ллються просіяні заметілі…
у не́цьках кленових – намети білі
питльованої муки…
у мами – красиві руки:
як у лілеї білої,
ще нерозцвілої, пелюстки –
видовжені тендітно кисті
і лагідні,
як сонячні промінці
тонко окреслені пальці,
наразі згорнуті в кулаки –
виринають і поринають в пухкому тісті
видихає тісто
фонтанчики борошна – білі протуберанці
у ясеновій діжі
сонце зійде
назавтра вранці
горлице сиза, де ти?
запашні і щедрі твої буханці
на черенях космічних –
сонця і планети
07.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2017
і сенс, і смисл, і значення, і зміст,
аптечні мікро-об`єктивні гирі-ваги…
мені
не вистачило б, ні,
відваги
прожити це життя "на біс"
28.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754142
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 07.10.2017
ніч розмиває грані-краї
і стають півколом туманностей
візаві мої -
великі бетонні міські будинки,
наче галактики,
скупчені з пилу-газу і темної
містично-таємної матерії -
у щільному космосі
сяють вікна різноголосі
у розмитих туманностях, як зірки -
роздивляюсь, наче у планетарії
систем і скупчень взаємозв`язки
гравітаційні...
а там, де вдома нікого нема,
поглинула вікна космічна пітьма:
чорні вікна, як білі карлики -
нові зірки
потенційні
пливуть ґерелицею астероїдів і комет
фари і гальмівні вогні автівок по трасі
над ними вгорі
висять непорушні нічні ліхтарі,
як в Оріона на поясі
місто вночі - космос, зжатий у просторі-часі
торкаюся пальцем до вмикача світла -
хай і моє вікно засяє в темряву, як нова...
...у вазоні на підвіконні розквітла
вередлива троянда, блідо-лілова
25.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747783
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 25.08.2017
…і сказав мені давній друг,
що відійшли старі часи
безплатних турбот і послуг,
ціни на м`ясо-ковбаси
оптово-роздрібні –
мірило взаємин людських нині:
«…відкинь і забудь сентименти,
то колись було
і минуло,
що ми – ідеалісти-студенти…
інтелігенти…»
крупні купюри – дрібні монетки,
тісні квартири – вілли-маєтки,
навіть любов-кохання –
взаємне суціль споживання…
кожен ступі́нь – по золотому,
тому́…
найперший друг –
прейскурант послуг
...Цезар – Брут…
… давно і всюди
винуватять «такі часи» люди,
та часи, як і коні* – не винні:
цінності речовинні
за́стять духовне
не
десь і колись,
а зараз і тут –
у готовій пристати на те людині
23.08.2017
*Коні не винні — новела
Михайла Коцюбинського,
вислів «коні не винні» став крилатим
і означає лицемірне небажання
бачити справжніх винуватців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2017
…як до сірої-в-яблуках мами – лоша,
тулиться
під опіку берези моя душа
до неба здіймають душу тендітні віти,
колишуть і шепчуться: ти хороша…
а життя на Землі – не надто важка ноша,
якщо любиш і не боїшся жити…
«бути», а не «володіти»
…у беріз, як бані церковні,
округло-видовжені листки,
на корі – білім
березовім тілі –
усуціль символи-знаки,
руни –
з переказами давнини
під пологом тиші і таїни –
закарбовані дати і чиїсь імена,
давно втрачені:
для непосвячених –
відкрито-прихована
інформація…
і збережені
березами письмена
рунічної мови –
мені повністю не відомої –
вільно читає душа моя
читає на кожнім білім
стрункім березовім тілі
21.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2017
ні-чка…
ні-чечка…
медом гречаним густо стіка
з перевернутого догори денцем
полумиска
у сите кругле черевце
широкогорлого глека:
накрий і сховай
у темний закуток мисника
натомість
розливається по шибках,
як поверхнею вапняного молока,
нерозбавлена синька
21.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2017
…от і спробуй засни,
коли прохолодної тиші кришталь
стальними напи́лками
ограновують цвіркуни…
…шаль
з темно синього оксамиту,
павучками зірок рясно розшиту,
сливі на малахітові плечі
покладає осінній вечір:
красива
слива,
бо щаслива…
19.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2017
у темряві сільські хатки –
як світляки…
проціджені
крізь ситцеві, льняні
гаптовані фіранки –
домашні затишки:
погідно-жовті,
ліловаті –
від кольорів
узорів,
що на фіранках, у залежності –
заледь рожеві,
а найчастіше голубі:
світяться вікнами у темряві
хати, наче зірки на небі
в`язка й глибока
темрява сільська,
як чорне молоко, колоїдна…
згори до дна,
немов опара, однорідна
і пахне хлібом з печі
серпневий пізній вечір
…рогата люстра, як ніби німби,
кружала світла кидає по стелі,
в світлиці мати
розсте́лює постелі –
пора
влягатися малечі спочивати –
спати-спати:
пахучий і пухнатий,
ванільний сон заглядає до хати,
медовим пальчиком лоскоче вії…
…такі солодкі
у безпритульного блукальця будять мрії
освітлені сільські хатки,
що в темряві – як світляки…
тільки мовчать
на ті красиві вигадки-казки
міцно-щелепо-зімкнуті вхідні сінешні двері –
лобасто-тверді не-романтики,
напівзанурені у внутрішні хатні́
сільські домашні справжні атмосфери…
наполовину ж двері – у дворі,
пантрують звично,
щоб обминали безпритульні казкарі,
хати, де світло – електричне
і на похмілля злі госпо́дарі
08.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2017
я – чорна кішка
в темній кімнаті,
та кажуть люди –
мене тут нема:
безглуздя масове
сліпого натовпу –
острог для правди,
допр і тюрма
я чорна кішка
у власній хаті,
в темній кімнаті,
я – є, і певна себе сама:
дрімаю нишком
в кутку на ліжку
і чую – кажуть – мене нема…
…як око зряче –
окремо бачить:
де чорна кішка,
а де пітьма;
сліпці ж окаті
люто товкмачать,
що у кімнаті
мене нема
…
щодо моралі – усе просто:
заперечувати живе –
відбирати у нього
життєвий простір,
у могилу живцем
закопувати язиками…
а
відкинутий будівниками
дикий камінь –
став основою нового Храму
29.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745193
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 08.08.2017
їдь,
куди – невідь:
усе, що любила – вода вмила,
спливає ряскою по воді…
обернулася у воротях,
а на городі,
сором`язлива-несміла,
батистовою хустинкою
киває услід космина біла:
не гайся,
хутчій вертайся,
я уночі не спала –
ниткою срібною вишивала
твої ініціали
у кожному кутику
і «люблю» – золотом в осередку
30.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2017