синяк

Сторінки (16/1506):  « 11 12 13 14 15 16»

Карантин

Потрібен  в  душах  карантин

Хай  зникне  там  усе  погане:

"Лише  любов  лікує  рани..."

Як  научав  нас  Божий  Син.

Самі  ми  зраджуєм  себе

Як  варвари  ми  дім  свій  нищим,

Вже  душі  стали  попелищем

Куди  ж  це  зло  нас  приведе.

Ми  Бога  кличемо  тоді

Коли  гріхи  нас  полонили,

Самі  ми  вибратись  не  в  силі

І  гинемо  в  цій  боротьбі.

Питаєм:  "  Чом  караєш  нас?"

Та  Бог  мовчить  -  це  ми  ділами,

Останній  приближаєм  час

І  далі  грішимо  так  само.

То  може  карантин  -  добро...

Спинімося...  Спасаймо  душу!

Бо  каяття  мов  дощ  у  сушу

Зерно  добра  щоб  проросло.

Галина  Грицина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020


Калина

Старенька  лавочка  в  затінку
Де  кущ  калиновий  цвіте,
Сидить  там  посивіла  жінка,
Що  лиш  у  споминах  живе...
І  згадує  роки  ті  давні:
Калину  цю  садили  вдвох,
А  ягоди  такі  рум"яні
Гарячі,  як  серця  обох.
Загинув  милий  на  війні...
Вона  лишилася  вдовою,
А  син  маленький  сиротою,
Коханий  повертався  в  сні...
Тужили  -  небо  і  калина,
Та  дошкуляв  у  серці  біль,
Горнула  до  грудей  дитину
І  виглядала  звідусіль.
Минула  молодість  як  сон
Чекала,  та  не  дочекалась...
Вже  своїм  шляхом  син  пішов,
Вона  з  калиною  осталась.
Така  жіноча  доля  -  ждати:
У  серці  віра  ще  жива,
Цвіте  калина  біля  хати
Так  само  як  колись  цвіла.
Галина  Грицина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020


Розмова

Переболіло...  Перейшло...
Наче  гроза  понад  селом,
Спинилася  -  майже  над  краєм
Щось  у  душі  спитати  маю...
Спочинеш,  стомлена  душа?
Ляжуть  слова  в  рядок  вірша,
Може  чиюсь  омиють  душу
Стануть  дощем  комусь  у  сушу?
Чи  то  полинеш  в  небеса,
Моя  окрилена  душа...
Поглянеш  на  земні  тривоги
Смішні  вони  мабуть  для  Бога?
Ніхто  не  запитає  все  ж:
"Який  ти  біль  в  собі  несеш?",
Перетерпиш  всі  пересуди
Життю  радіти  знову  будеш.
Бо  ти  ж  бо  -  вічна  -  жити  маєш
Чому  ж  як  боляче  -  ридаєш...?
Галина  Грицина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020


Життя

Хтось  пнеться  угору,  хтось  ходить  по  колу,
Хтось  вибратись  хоче  на  шлях,
Когось  зачарує  краса  ця  навколо
А  хтось  наче  в  храмі  застигне  в  полях.

Когось  не  зупинить  ні  совість,  ні  горе
Хтось  брата  чи  друга  продасть  за  мідяк,
А  хтось  перейти  може  гори  і  море
Зробивши  добро  людям  -  запросто  так.

Живуть  ті  і  інші  -  усіх  сонце  гріє
Земля  родить  хліб  і  воду  дає,
Одні  віддають  лиш  на  Бога  надію
А  хтось  так  вважає,  що  сам  Богом  є.

Хто  я  і  хто  ти  -  зупинися,  людино
Оглянься,  подумай  -  навіщо  живемо,
Життя  немов  спалах,  неначе  хвилина
І  з  чим  ми  усі,  на  суд  Божий  прийдемо.
Галина  Грицина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020


Сьогодні почалась війна

 Сьогодні  почалась  війна...
Тоді  пішли  всі  воювати,
Така  страшна  була  ціна...
Бо  ворог  рвався  в  нашу  хату.
Не  одружилися  сини
Не  докохали  ще  дівчата,
Війна  не  визнає  вини
Та  завжди  буде  винувата.
Чотири  роки  зло  і  смерть
Закрили  небо  для  країни,
Мільйонами  життів  і  жертв
І  море  сліз  і  душ  в  руїнах.
Здавалося  б  достатньо  вже,
Щоб  на  віки  запам'ятати
П'ять  років  смерть  знов  стереже
Чиєсь  життя...  І  знову  втрати...
Могили  -  рани  на  землі
Ти,  Боже,  змилуйся  над  нами,
І  знову  линуть  "  Журавлі"
І  "Плине  кача"  -  за  синами.
Галина  Грицина.  Написано  22червня  2019р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020


Плач

Колись  ми  писали  і  говорили  про  війну  в  минулому  часі.
Але  не  тепер...

Кричу  до  неба  -  чи  почує  хто...?
Мій  крик  душі  -  коли  душа  ридає,
Скільки  дітей  загинуло  в  АТО...
Тепер  ООС,  а  миру  все  ж  немає...
Як  не  назвеш,  а  все  одно  -  війна
Тіла  калічить,  а  ще  більше  душі,
Вже  сьомий  рік  біду  несе  вона
Душа  ридає  -  але  жити  мусиш...
Не  обминеш...  Не  допоможе  й  сон...
Бо  навіть  тиша  б"є  в  душі  набатом,
Смерть  і  війна  -  у  них  один  закон,
В  статистиці  смертей  не  так  й  багато...
І  що  в  загальному  -  чиєсь  одне  життя...?
Життя  розділене  навік  на  -  "до  "  і  "після",
А  кожній  матері  то  -  рідний  син-дитя...
Безсилля  у  душі  -  в  цьому  трагічність...
Галина  Грицина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020