| Сторінки (12/1196): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i]Мутує вірус… ми сьогодні тільки разом
Повинні світ тримати на плаву.
Не допустить по всій країні біль Донбасу –
Відвести мудро третю світову.
У кожному із нас негаснуча надія:
Спинити руку, що здіймає ніж.
І щире серце у молитві дню радіє:
Не буде гірше… бо куди вже гірш?
Із телебачення вже котрий рік новини,
що після них я просто не засну.
Дай Боже милостивий, зберегти країну,
Вклади нам розум обійти війну!
В країні Незалежній, де зростають діти,
Сім років воїн землю боронить.
Несуть птахи весну і просять перелітні:
«Тримаймось миру! Досить вже війни!»
Щоб в золоті полів – свого не втратить сина,
Щоб він не впав від кулеметних черг,
Хай хліб ростить на славній мирній Україні –
А не сльозою матері тече.
Ми тридцять років будували незалежність,
Випробувань зазнали й лихоліть.
Дійте ж, керманичі, сьогодні обережно –
Задумайтесь про жертви людські теж Ви,
В ім'я майбутнього: війну – спиніть![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
[i]Згадай рибацький човен на воді,
Як першим почуттям серця кричали.
Вертали ми з уловом небувалим
на хвилях із безхмарних сновидінь.
Під сонячним мазком вода дзюрчить,
Малює нам тепло бентежно-раннє,
В два голоси сміялося кохання,
До берега на веслах ідучи.
Озерно-чисті, ніби з кришталю,
Вражали очі, виткані із сині.
Під бриликом – весняне ластовиння –
Здавалось, все життя його люблю.
В’юниться сріблом у човні улов,
Тріпоче серце рідне твоє близько.
І долітають з весел теплі бризки,
Як добре, що колись таке було!
Червоний човен, капелюху в тон,
Тепер старий, без нас осиротілий.
І тільки досить часто чайка біла
Доносить нам цей підлітковий сон.[/i]
[b]На вёслах юности[/b] /рус./
Ты помнишь нашу лодку на воде?
Как первым чувством нам сердца кричали?
Шли к берегу с уловом небывалым,
И с облака стрелой Амур задел.
Любовь, казалось, о себе кричит
В два голоса, идя на шумных вёслах,
Мы так с тобой изображали взрослых,
Что улыбалось солнце сквозь лучи.
Глаза твои, как в озере вода,
На носике – любимые веснушки,
Панамку ветер сносит на макушку –
Не позабыть миг счастья никогда.
На лодке рыба блещет чешуёй,
Прохладой с вёсел долетают брызги,
Ты их встречаешь громким, диким визгом –
Но всё равно рыбачишь ты со мной.
Был красный борт твоей панамке в тон.
Теперь он стар, на берегу скучает.
А нам с тобой несёт на крыльях чайка
Наш светлый, тёплый, подростковый сон
/Надихнула картина Шеррі Валентини Дейніс, Великобританія, 1956/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
[i]Під неозорим небом тісно двом,
З тих пір, як наші розійшлись дороги.
І мабуть, з цим не вдіяти нічого –
Ятриться рана невигойним швом.
Ти бачиш привид – втрачену любов
У небі синім вкрай, в листку торішнім,
Ошпарить слово в лексиці «колишні»,
Допоки спокій ти не віднайшов.
Про тебе звістка б’є, мов батогом,
З’їдає серце зболене іржею,
Й не стати ні чужою, ні твоєю –
Бо нам під небом дуже тісно двом.[/i]
/Ілюстрація з мережі інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
[i]Танок останній, ніби дотик серця,
Очей багатослівний діалог,
На глибу лайнер в темряві несеться –
Останній захід сонця багатьох.[/i]
Портрет красуні з «Серцем Океану»*,
Вантажний відсік… пристрасний роман.
Удар… Вода заповнює «Титанік»,
Закоханим лишилася корма.
[i]Та врешті все занурюється в воду,
Тримає їх дрібний обшивки край.
Стихає плач і стогін серед льоду –
Безжальна смерть збирає урожай…[/i]
Удвох коханим не плисти на шматі,
Джек в купелі лишився крижаній.
У тиші Роуз почала співати,
Благала: засинати ти не смій!
[i]Він говорив: ти мусиш далі жити!
- Не здамся, так! Я обіцяю, Джек!
…Став океан для нього вічним скитом,
Кохана ж спогад серця береже.[/i]
На місці катастрофи, вже сторічна,
У воду Роуз кине діамант.
З’єднає океан серця навічно,
Бо саме тут помре й вона сама.
[i]Враз оживе крізь час на дні «Титанік».
Їй Джек на шию вдягне медальйон.
Навіки разом на кормі кохані,
Серця яких так б’ються в унісон…[/i]
_______Сердце Океана_________
Последний танец на закате солнца,
Над головой – тревожный сгусток туч.
На глыбу лайнер в темени несётся,
Для многих солнца был последний луч.
И пишет Джек портрет необычайный…
В отсеке с грузом вспышкою – роман.
Удар. Водой заполненный «Титаник»
Идёт ко дну, осталась лишь корма.
Корабль сверхпрочный очень быстро тонет,
Влюблённых держит из обшивки край.
Стихают среди льда плачи и стоны –
У смерти нынче славный «урожай».
Вдвоём не поместиться на обломке,
Джек понял, что двоим не уцелеть.
Просила Роуз спутника негромко:
Не засыпай… прошу… во сне – нам смерть.
А он твердил: пообещай мне выжить!
Не сдамся, да! Держись, прошу я, Джек!
Уснул-таки… ушёл совсем неслышно…
Но не забыть любимого вовек.
Летят года… старушка вспомнит вечер…
И океану бросит медальон.
Ведь сердце Роуз он забрал навечно,
Уходит к Джеку и она сквозь сон.
…На дне играет весь в огнях «Титаник»,
И шепчет Джек, как искренне влюблён.
А бриллиант, по одному с преданий,
То их сердца, что бьются в унисон…
*«Серце Океану» – назва діаманту, який з'явився у фільмі «Титанік» (1997р.) Ілюстрація з фільму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
[i]Весна вдвоём – она всегда весна,
Тепло в цветке обычного жасмина.
Цена букета сердцу не важна,
Твоя любовь разгладила морщины.
Как в юности в тебя я влюблена,
И радости, и горе вместе делим.
Весна вдвоём – она всегда весна,
От солнышка до озорной капели…
Берёзок паре возраст нипочём:
Распустит косы милая блондинка,
Она всегда юна, когда вдвоём,
Ведь рядом есть вторая половинка.
Нам не нужны богатства, жемчуга –
Уютный плед, накинутый на плечи,
Расскажет, что тебе я дорога,
Любовью освятив весенний вечер.
Согреет теплотою твой жасмин,
Печаль, хандру навек от нас откинув.
… Несёт на крыльях журавлиный клин
Весну двоим… Ей не страшны седины…[/i]
/Вдохновила картинка с "Одноклассников"./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910398
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.04.2021
Благую весть архангел Гавриил
Провозгласил для набожной Марии
О том, что Бог её определил
К рожденью Сына Божьего, Мессии.
Что Дева без греха Дитя зачнёт,
Ведь Дух Святой проникнет светом в тело.
Как Богоматерь ждёт её почёт –
Сын будет души исцелять умело.
Грядут невзгоды страшные в пути –
Умрёт за род людской Он и воскреснет.
Но веру свято будет Сын нести,
Народ спасая от духовной бездны.
В конце туннеля виден яркий свет –
То прозревают люди понемногу.
В насилии и войнах правды нет,
Мы очень виноваты перед Богом.
Что неспроста нас косит страшный мор,
И бедные страдают, и вельможи.
Ведь совести живём наперекор –
Испытывать судьбу свою негоже…
Грехов, пороков у людей не счесть,
Мы нарушаем все законы Божьи.
Пусть даст надежду нам Благая весть,
Проникнув в душу массы толстокожей.
Наступят исцеление и мир,
О счастье пропоют нам птичьи стаи.
Давайте станем попросту ЛЮДЬМИ,
И каждый из себя пусть начинает.
P.S В цей день, рік назад, я прийшла в КП. Добре запам'ятала, що саме в це чудове свято я почала писати вірші для широкого загалу. Дякую, шановні одноклубники, за підтримку, адмінам - за такий чудовий сайт. Читачам - за увагу до моїх віршів. З повагою та вдячністю, Білоозерянська Чайка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910319
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.04.2021
[i]Благую вість архангел Гавриїл
приніс для Непорочної Марії,
що обранням небесних Вищих Сил
Їй Сина Божого ростить, Месію.
Марія без гріха дитя зачне,
бо Дух Святий засяє в Діви тілі.
Отець для Сина дасть життя земне,
хай світло сіє в душі зачерствілі.
Нестиме слово Боже нам Ісус,
За людство муки прийме та воскресне.
Пресвітлому з надією молюсь:
- Благослови щасливі, мирні весни!
Щоб кожен з нас святе не загасив,
не відмовляв нужденним в допомозі,
людей до милосердя кличе Син,
з насиллям нам усім не по дорозі,
Благая вість – одне з найбільших свят,
озветься в душах Богові відкритих.
Хай мир і спокій на землі царять –
Це Божа воля розлилась по світу![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
[i]Пірнаю
В загублених спогадів втрачений світ,
І бачу підводну примару –
Кохання, що звало у хмари,
Не втримали крила Ікара,
На дно потягнув їх образ вічний гніт
Й тримає…[/i]
У світі,
Де мляві медузи й кораловий ліс,
Ми втратили мрій субмарину.
У пустці сумній відпочину,
Занурюсь у кожну шпарину,
Бо це ж корабель, що до щастя двох ніс -
Розбитий…
[i]Старанно
Такий таємничий підводний ландшафт,
Вражає морськими дарами,
Загублене – стало тут храмом,
Аби із життєвої драми
На дні залишалась розбита душа
Коханих.[/i]
Проб’ється,
Дістане в глибинах сніп сонця мене,
Сполохає риб сонні зграї,
Тож час і мені – виринаю,
І я достеменно вже знаю,
Що вибрала сонячне, світле, земне –
Шлях серця.
[i]/На знімку - судно, затоплене в 1990 році біля узбережжя Іспанії для залучення підводних туристів./[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021
[i]Хвилюється море і штормом береться,
Тебе відшукати неважко, одначе.
Мов хвиля, торкнусь непокірного серця
Коханням – нестримним,
бурхливим,
киплячим.
Хвилюється море – не бачити штилю,
В шаленстві вітрів нами створена пристань.
Шум хвиль – у душі некерованій, милий,
Мої почуття білопінні та чисті.
Здіймаються хвилі в безладному русі…
Ти поряд – і море у повній покорі,
В блаженстві тепла я твого розіллюся.
Ти чуєш? Стихія з тобою говорить:
Кохання моє – це вируюче море.[/i]
/Картинка - інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
[i]Похмурий ранок залило дощем –
Рясним, весняним… безперервно хлище!
Б’є в підсвідомість: вихідний – поспи ще,
Але той сон кудись поспішно щез.
Піднявся вгору і махнув крильми,
Залишив вдвох з дощем мене раптово.
Старію… бачу сни не кольорові,
( підводка винна з чорної сурьми*?)
Але ж весна! І мокрий цей вікенд
Живому світу є бажа́ним раєм.
- Так дощ іде? Чи я таки дрімаю?
- Йде-йде! Киває липа, змокла вщент.[/i]
*сурьма – арабська чорна фарба для підведення очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
[i]Згорнеться Ніч, вся дощем розтривожена,
Скрутиться, зморена, десь коло груби.
І прислухається День насторожено:
Чи задрімала в теплі його люба?
День одягнувся в тон неба весняного,
Гумові чоботи, ще й дощовик є.
Та про запас парасольку дістане він,
Щось-бо не схоже, щоб хмари ці зникли.
Спиться під дощ Нічці в теплім калачику.
Вгрілася… Затишно… Вже не тремтіла…
Ввечері тільки кохані побачились –
Сукня в красуні була, мов з чорнила.
Свій дощовик День віддав з парасолею,
Ніжно торкнувся тендітного стану –
І розлилось почуття несхололеє
Шляхом Молочним:
- Щасливо, кохана![/i]
/Ілюстрація - Інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
[i]Бабуся з онуком писали листа,
Скрипів інструмент дерев’яний в руці.
Маленький онук нетерпляче питав:
Яка таємниця в її олівці?[/i]
Щоб гарно писав – я олівчик точу,
Біль терпить "писалик" покірно щодня.
Людей слово ранить, подібно мечу,
Терплячість - це перша порада моя:
[i]Шляхетним та людяним, хлопчику, будь
І помилки вчасно свої виправляй.
Підкаже все серце – єство, твоя суть,
Графіт – це душі твій оголений край.[/i]
А ще не забудь: слово б’є вогняне,
Глибокі воно залишає сліди.
Обдумуй всі кроки – і лихо мине,
Тож згубним шляхом, мій хороший, не йди.
[i]А схибиш – мерщій виправляй помилки,
І з вірою й совістю йди до мети.
Шлях кожного – ніби олівчик хиткий,
Зумій його, любий, достойно пройти.[/i]
Як будеш зростати зі світом в ладу,
Про руку Всевишнього ти пам’ятай.
Тоді, якщо в засвіти вже відійду,
Тебе Божа сила спрямує нехай.
[i]…І слухали мудрість онук й небеса,
Прості настанови – уроки оці.
На небі для хлопчика долю писав
Ясний білий Ангел… й точив олівці…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021
[i]На вістрі олівця –
Залишу біль розгубленого світу,
Горять пусті надії, ніби смолоскип.
Печаль, що рве серця
я гумкою із вірша наче витру,
Та ти залишишся, бо в душу вріс-прилип.[/i]
Рядками навпростець
Крик почуттів далеких і зігрітих
Складає в образ твій незгаслий силует.
Малює олівець
Все те, без чого дуже важко жити –
Клубок кохання двох – як вічний хитросплет.
[i]Забута тема ця
Враз оживе… обнулена? Зітерта?
(Душа поета надвразлива отака!)
На вістрі олівця
Все те, що вже не вирвати до смерті,
до нас притулиться коханням із рядка.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2021
[i]Як сонячно… тремтячі білі квіти
Зриває пустотливий свіжий бриз.
Із чайками кружляє, розігрітий,
То вгору з ними, то раптово – вниз.
Стою у пелюстковій заметілі,
Злилося небо з хвилями в очах.
В повітряно-легкім убранні білім
Для вітру я такий же білий птах.
Оману цю я словом не порушу,
Дарує спокій берег самоти.
Шум білопінних хвиль лікує душу,
Щось особисте тихо шепотить.
Морська душа змагається із вітром…
У щастя та піднесеності мить,
Злітає чайка біла у повітря –
Штормить…[/i]
/Надихнув повітряний живопис Willem Haenraets, Голландія./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
[i]Ти неси мене, не сердься,
Білогривий друже, кінь.
У печалі не покинь –
Ти неси мене, не сердься.
Вже залишилася тінь
Від розтоптаного серця.
Білогривий друже, кінь,
Ти неси мене, не сердься.
Очі друга – мов озерця,
Співчуття й тепла глибінь.
Погляд каже: відпочинь,
І журба твоя минеться…
Не уникнула падінь,
(У коханні, ніби в ґерці.)
Тішать степ та небосинь.
…Ти неси мене… не сердься…[/i]
/Надихнула картина Willem Haenraets, Голландія./
А це – варіант російською:
Белогривый
/триолет./
[i]Друг мой белогривый,
Унеси меня!
Упряжь на ремнях,
Конь мой белогривый.
Чувства-западня
Оказались лживы –
Унеси меня,
Конь мой белогривый!
Уноси меня в степи да заливы,
Мил был и черняв –
Бросил – не поняв,
А казалось мне, любовь красива…
Голову склоня,
Слушал всхлипы-взрывы
И не обвинял
Друг мой белогривый.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
Не відпускай! Міцніше обійми!
Послухаємо хвилі перекати.
Ми тільки вдвох уміємо літати:
У цьому краї – білі птахи ми..
Босоніж, у шовках із ковили
Два силуети, самоті зраділі.
Коханий! Ми з тобою постаріли?
Ну що ти, люба, як же ми могли?
В куточку мрії, де любов жива,
Зійшлися ми, як посивілі луни.
В коханні ти моєму вічно юна,
Тобі, єдиній, серце відкривав.
Тривозі не здавайся – бий крильми…
Є ти і я… і почуття спізнілі…
Купаймося у вечоровій хвилі!
Летімо ввись! Бо білі птахи ми…
Белые птицы
Не отпускай! Покрепче обними!
Давай услышим волн бурлящих силу!
Любовь давно летать нас научила –
Двух белых птиц, что рождены людьми.
- Пустынно здесь… вдали лишь корабли…
Мы босяком в песчаной карамели.
- Любимый! Ты скажи, мы постарели?
- Ну что ты, нет… да как же мы могли?
- Среди мечты ожившей волшебства
Сошлись с тобой, как две седые луны.
- В моей любви ты будешь вечно юной,
Только тебе я сердце открывал.
- Оставим страх и крыльями взмахнём,
Не нужно зрелых чувств своих стыдиться!
… Парят над морем две влюблённых птицы –
- Вперёд! К мечте! И навсегда – вдвоём!
/Надихнув повітряний живопис Willem Haenraets, Голландія./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
[i]/квадратне римування./
Світ воскрешав
Кохання згаслі тіні,
Сердець схололих
Смуток говорив,
Моя душа
Листком сухим, осіннім
Неслась додолу –
Осені надрив.
Мотив жури
Був досвідом безцінним,
Що кожен виніс
У осінній час.
І хоч вітри
приборкали жарини,
ми дуже винні,
що вогонь погас.
Брудне та жовте
Облітало листя,
В душі багряній
Запеклись слова.
Назавжди йшов ти
З вітром-танцюристом
В густі тумани –
Холод душу рвав…[/i]
/Надихнула картина Willem Haenraets, Голландія./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021
/рондель./
Йде зима по Україні,
Розкошує панна ця,
Все красуні до лиця,
В моді хутро соболине.
Мов спустилася хмарина
І лягла на камінцях –
Сніг легкий, немов пір’їна,
Ліг під пензлями митця.
Аж мороз іде по спині –
Полякались деревця
Хулігана-вітерця
Й заховалися в перині.
…Йде зима по Україні…
/ Побачила сьогодні чудову картину художника Віктора Крижанівського "Зимонька – була, була..." - і не втрималася... Публікую з дозволу автора. /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021
[i]/ Вірш написаний від імені чоловіка, надихнула картина французького психолога-художника CYRIL ROLANDO./[/i]
В очах, між чарів, смутку поволока,
Здригаєтесь від будь-якої фрази.
Чому з'явився сум гіркий, глибокий?
І хто Вас, незнайомко, так образив?
Чуттєво-ніжний ангел, біла муза,
Ваш магнетичний погляд брав гіпнозом.
Та в ньому зараз вгледіти боюся,
Інакший блиск... ці безпорадні сльози…
Візьму свої я найпалкіші вірші –
Росу печалі та тривоги витру.
Щоб в очі ті, для мене найгарніші,
Влилась промінням сонячна палітра.
Всі негаразди розчиню в повітрі,
Глибокі рани, знаю, зникнуть з часом.
Прошу Вас, просто у добро повірте,
І вибачте тому, хто так образив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021
[i]Живуть у кожній жінці дві богині –
Жорстока Калі і чарівна Ума.
Вони злилися міцно, воєдино,
Так захист світ від темряви продумав.
Якщо потрібно зло якесь спинити,
Приходить та, що жах в усіх вселяла.
Рішуча й войовнича Мати Світу –
Непереможна, гнівна, грізна Калі.
Здригнеться світ від праведної битви –
І згинуть не́чисті пороки грішні.
У мирний час, коханням обігріта,
З’являється із жінки Ума ніжна.
Красуня посміхається привітно.
в гармонії існують два начала -
Її любов - в сім’ї, у праці, в дітях.
…О сильні світу! Не чіпайте Калі…[/i]
/ Іллюстрація Cassiopeja Art./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021
[i]/Легенда о вулкане./[/i]
Среди сопок, на одной вершине
Жил могучий, добрый дух Узон.
Людям помогал нередко он –
Закрывая магму в горловине.
Был Узон Могучий полон силы,
Добродушен, мил, красив и юн.
Полюбил он девушку Наюн,
И она всем сердцем полюбила.
Великан забрал Наюн в жилище
Средь вулканов, скал семья жила,
Чтобы не нашли их духи зла,
Попросил, пусть люди их не ищут.
Пары не было от них душевней,
Великан с супругой был учтив.
Даже разрешил ей с гор сойти,
Повидаться с близкими в деревне.
Видит: люди, позабыв запреты,
С любопытства шли к ним по следам.
И окаменел он навсегда,
Слезы гор неслись к любимой:"Где ты?!"
... Тушит злые кратеры водою
Дух потоком вечных грустных слёз.
Их легенду лебедь нам принёс –
С добрых духов тоже он, не скрою.
Плачут птицы, говоря с собратом,
Тонет крик печали в синеве,
В унисон рыдающей вдове,
Озером с рассвета до заката...
/Фото озера-вулкана с сети интернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909073
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.03.2021
[i]Ким же я була тобі, Поете?
Не коханка… бо твоя душа
Билася в рядках таких відвертих,
Пристрасть, ніжність – все мені лишав.
Може, промінь я в веснянім листі?
Ямка-усміх на твоїй щоці?
Ніби зірка вогняна, іскриста,
Почуття піднесені оці…
Все жила бажаннями твоїми
Джерелом натхнення та тепла.
Поринала із тобою в рими,
Не дружина… просто… кимсь була.
Я втікати намагалась. Де там!
Марно. До душі вертала знов.
Падала коханням у сонети,
Гріла рубчик серця, кожен шов –
Не дано таке робити смертним!
Та одного разу ти пішов,
В самоті покинув, розпростерту
Ту, що дарувала лиш любов.
…Ким же я була тобі, Поете?[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
[i]/рондель./[/i]
Її краса затьмарить вроду феї,
Вибаглива, тропічна, ніжна пані.
Квітуча та розкішна орхідея
Пишається в яскравому жупані.
У догляді є в неї привілеї –
Значну увагу треба їй, коханій.
Її краса затьмарить вроду феї,
Вибаглива, тропічна, ніжна пані.
На підвіконні іншому – лілеї.
Які через вродливицю в вигнанні.
Вона одна – для істинних гурманів,
Не терпить поряд вроди нічиєї.
… Її краса затьмарить вроду феї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
[i]Веду зі світом власний діалог –
Поезією можна все відчути.
Мов в дзеркалі – світ радощів й тривог,
З рядками душу віддаєш саму ти.
У віршах – різнобарвність, серця ключ,
Емоції, надії, сподівання.
То пише наша Муза власноруч,
Звучить її мелодія кохання.
Хороші вірші йдуть із уст в уста,
У різних формах і на різних мовах.
В країнах різних, в селах та містах –
Читач їх розуміє з напівслова.
Мистецтвом рими зібрані думки
В майбутньому напишуть інші люди.
Хороші вірші збережуть віки –
І поетичне слово завжди буде![/i]
Зі святом, шановні одноклубники! Здоров'я, миру, весняного настрою та вірної Музи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
[i]Малюю в кольорове чорно-біле,
Несе натхнення, рветься від землі.
Із Музою ми знову полетіли
В повітрянім яскравім кораблі.
Лечу! З азартом та адреналіном!
Проблем, турбот зреклася багажу.
За край вхопила з римами хмарину,
В емоціях, від захвату – дрижу…
З дитинства мріяла я мати крила,
Як птахи, що у височінь летять…
Нарешті, мрію я свою здійснила –
Поезія – це мій аеростат.
З душі, немов зірвали вічні ґрати –
Підкорюємо «п’ятий океан».
Словами дуже важко передати
Вулкан емоцій, хвилювання стан.
Канцона, альба й інші дивовижі…
Сонет кохання… мудрі рубаї…
Так тільки Муза фарбами розпише,
Барвисті мрії й почуття твої!
Терцини, копли, серенади сила,
Майстерний віланели пірует.
Малює в кольорове чорно-біле –
В польоті вічнім мандрівник-поет…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
[i]Той аромат тривожить часто сни,
Вони з дитинства. Чую колискову.
Чебрець та м’ята пахнуть, полини́,
Тарань на нитці сохне… пів улову.
В дворі ж, на незаміннім таганці,
Постійно підкладаючи дрови́ни,
Бабуся смажить карасі й млинці –
Нагодувати чималу родину.
Із вогнища відставлений куліш.
Духмяно пахне він димком і салом.
Збиралася родина вся скоріш –
Бо стіл в садку бабуся накривала.
Шмат паляниці – наш смачний десерт,
Несе з собою, різала на кухні.
І запашний, густий, янтарний мед,
Ще й молоко у металевім кухлі.
Тривожать душу ті далекі сни…
Я їм, рожевим, тепло усміхнуся –
А у коморі пахнуть полини
Під колискову любої бабусі…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
[i]Я знаю, що прийду до тебе…
Прилину птахом перелітним,
Вогнями зір на чорнім небі
І першим проліском у квітні.
Я – аромат п’янкої липи,
(солодка зваба, ніжні квіти.)
Вночі я стану смолоскипом –
Твоє кохання розпалити.
Криниця я, що не міліє,
Птахів весняних перший щебет.
Я в снах – найбажаніша мрія…
Коханий, я іду до тебе![/i]
/Фото Caroline Henninger./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
[i]Погрязли мы в пустых заботах,
Вкус жизни напрочь тем отбив.
А ты меня не торопи –
Спешить весною неохота.
Обыденность. Проблемы. Срывы.
Без красок. В панцире-броне.
Скажи, ты видел: наша ива,
Как восторгается весне?
Ты замечал трезвон капели?
Проталины стыдливый вид?
Что песнь поют теплу, любви
Скворцы, что с юга прилетели?
Отбрось сегодня все сомненья,
Плохого в сердце не держи.
Пусть дарят свет стихотворенья,
Картины, песни – бьётся жизнь!
Забрезжит радость в ярких красках,
Взметнётся, как воздушный змей.
Наш мир – прекрасен, светел, ласков –
Лишь разглядеть его сумей![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908595
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.03.2021
Птахами в ирій полетіли
Старенькі бабця з дідусем.
На самоті хатинку білу
Лишили між людських осель.
Ніхто в ній світла не запалить,
Дровець в'язанку не внесе.
Барвінок зсушений, зів’ялий
В вікно киває: от і все…
Це ж восени садок уродить –
Онук там яблука збирав!
Сумує за життям природа,
Схилився сонях поміж трав.
Бур’ян розрісся пишно-густо,
Де мальва у старих цвіла.
Підпертий тин схиливсь до пустки –
Дві сиротини край села.
І знову чують: бабця взула
Старі зашиті шкарбуни.
Малює спогади минуле –
Із дідусем ще вдвох вони.
Завжди ладком, в повазі щирій,
так вік поважний і згасав.
Тож майже разом пару в ирій
Взяли прозорі небеса.
Садиба бачила багато:
Кохання світло й біль від втрат.
Тепер їй завжди виглядати
Птахів, що з вирію летять.
/Надихнула картина Івана Марчука "Птахи у вирій полетіли"./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
[i]Понад Россю, де косами трави шовково-духмяні,
Басурманин поганий на землю слов’янську ступив.
Але стали рішуче на захист відважні поляни,
Від хозар боронити свої городища й степи.
Захищали людей рідні стіни й дніпровські пороги,
(Та й за спиною кожен родину свою уявляв.)
Військо стало на захист свого – й здобуло перемогу,
Хоч і плакало небо від крові, здригалась земля…
Не побачить каган-кочівник перемоги на Росі,
Шаблі й списи безстрашно розбили ряди кінні вщерть.
Із мечами прийшли – то сплатити сповна довелося,
Завойовників завжди чекає поразка і смерть.
Здавна бачили води Дніпра й українські простори,
Як за волю боролися предки десятки століть.
Ці події доводять: сміливців ніхто не підкорить,
Непохитно наш воїн і зараз за рідне стоїть.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021
Розлучний дощ. Осмута за тобою.
У парку злива поливає квіт.
Бузок заводить, змучений, сумної ,
Весняний спогад тягне, як магніт.
Побачення в розквітлому бузкові –
Хвилює особливий аромат.
Повернуть мрії у літа казкові,
де ти і я… й веселки перекат.
Кохання перше – трепетне та юне,
Бузково-ніжне, щире та просте.
Ніхто не знав, що хмарою насуне
Розлука… І бузок наш відцвіте.
Згубили, змарнували теплу юність,
Лишили мрії під рясним кущем.
Тепер же, завдяки весні-красуні,
Роситься спомин, змочений дощем.
…Ти з’явишся у сквері хтозна-звідки,
В ілюзію повернеш боязку:
"Невже обом нам, вимоклим до нитки,
Потрібна юність, що живе в бузку?"
/Фото Олександра Шаварьова-Карапат./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
[i]- Краще смерть! Не піду за пога́нина!
Сльози гірко Предслава лила.
Билось пташкою серденько зранене:
Хан хазарський – породження зла!
- Із коханим стрічатиму ранки я!
Якщо ні – то дорога одна!
Я не стану для нелюба бранкою,
Бо чернігівська горда княжна!
Суне нелюд-каган на них битвою,
Так накликала панна біди.
Військо славне княжну боронити йде,
Мнуть хазари їх мужні ряди.
Плач Черніговом лине дзвіницями:
У бою гинуть батько і брат.
В башті тужить краса білолиця та,
Не повернеш загиблих назад.
І з високої башти у теремі
Жінка-воїн зірвалася вниз.
Норовлива душа над озерами
Затихала у величі тризн…
Плаче вітром крізь час нещасливиця,
У душі її – повно вини.
На Чернігів з гори** вічно дивляться
Повні сліз юні очі княжни.[/i]
*до 398 річниці надання Чернігову магдебурзького права (27 березня 2021 року.)
** гора - мається на увазі курган Чорна могила висотою 11м, де за легендою поховані батько та брат Предслави.
/ Картина Б.Ольшанського «Берегиня»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021
[i]А в заснеженной вьюгой душе – оттепель.
И весна моей жизни сродни торжеству.
Ведь дорогу во сне, по которой приходите,
Отыскала я в жизни своей наяву.
В уголке, где зимою всегда тьма кромешная,
Лучик света для почек, что в зиму мертвы.
Эта радость приходит ко мне с тем подснежником,
что пробился сквозь корку промёрзлой листвы.
А в заснеженной кем-то душе – таянье,
За падением снова последует взлёт.
И тепло в неё льётся волшебно-бескрайнее,
Кто любил, тот весенний восторг мой поймёт...[/i]
/Вдохновила картина "Оттепель в Гатчине" 1897г. Ричарда Бертгольца./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908045
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.03.2021
[i]Підтануло. І тьмяна талови́на*
Всю наготу назовні оголила.
Стидалася від сорому дитинно,
Та билось в ній життя нове щосили.
Вітрисько обдавав сердитим шквалом:
«Ще про тепло задумалась ти рано!»
Вона ж, як мати, на дитя чекала,
І якось вранці вкрилася… шафраном.
Підвів голівку, посміхнувся світу –
Бузковий настрій дарував блакиті.
Яскравий крокус уподобав вітер,
Став лагідний, приємний, не сердитий.
Під щедрий промінь сніг увесь розтанув.
А першоцвіт, у хвилюванні синім,
Співав з птахами щось своє, весняне
Й вклонявся низько рідній талови́ні.[/i]
* місце, звільнене від снігу, проталина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
[i]Прощенья просим в воскресенье –
Порой ведь поступаем грубо.
Тщеславны, злы, слепы, надменны
С родными – теми, что так любим.
Слова обид – острее бритвы,
От них – болезни урожаем.
Всё просим чуда мы в молитвах,
Святое часто нарушая…
Добро и милость в дефиците,
И часто речь похожа с лаем.
Потом взываем: «Нас простите!»
Так ничего и не меняя.
Период войн и эпидемий,
В валюте – совесть на продаже.
Ведь в нас самих сидит проблема,
И нужно начинать с себя же.
... Порой играем мы вещами,
Которые другого ранят.
Пусть Бог простит и я прощаю
Обиды, ссоры и обманы.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907952
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.03.2021
[i]Зима й Весна – двобій красунь,
Не вступить жодна, не здається!
Весна із холодом у герці,
Туман – її глибокий сум.
Блондинка рве, подібно псу,
Снігами дасть зеленій перцю.
Зима й Весна – двобій красунь.
Не вступить жодна, не здається!
Кусючу Зиму, мов осу,
Прошу: «Не гнівайся, не сердься,
Обидві ви мені до серця,
Я шану кожній принесу!»
Зима й Весна – двобій красунь…[/i]
/Фото MARfA із сайту Расфокус./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021
[i]Поём сегодня дифирамбы Вам
По случаю – у Вас ведь день рождения!
Я в Вашу честь пишу стихотворение,
Кумир шарад и мастер анаграмм!
Ведь метаграмота и сло́ва каламбуры
И острые, и меткие у Вас.
А Ваши омограммы, игры фраз
Полечат от хандры нас без микстуры.
В поэзии пусть ждёт большой триумф –
Ведь жизнь поэта далека от прозы!
Пусть анаграммы вдохновляют и курьёзы
Ваш нестандартный и глубокий ум![/i]
С Днём рождения!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907860
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.03.2021
[i]Средина марта. Но весна молчит.
В мороз свою капель куда-то прячет.
А мысли, как весенние ручьи,
Журчат, как будто будят с зимней спячки.
Мне солнце дарит робкое тепло,
В нагих деревьях ветерок резвится.
Все зимнее, надеюсь я, прошло.
И улыбаюсь миру сквозь ресницы.
Сорочий хвост на дереве озяб,
На стёклах луж воды не доискаться –
Не будем в марте мы грустить, друзья,
Ведь сердце снова бьётся, как в шестнадцать![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907755
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.03.2021
[i]Ви бачили колись, як плаче серце,
Коли його розтоптано, мов листя.
Що золотом вогненним в ноги пада?
Як серце жухне, втомлене від зради,
Лунають сумом інтервали терцій
Мінором у коханні світлім, чистім?
Як жовте листя, на вітру роздерте,
Несе немилосердно буревієм?
Він їх красу руйнує всю, ламає,
Жбурляє, б’є та нівечить нагаєм.
Додолу падає багряне майже мертве.
(І золото в жорстокості тьмяніє…)
Все ніжне, тепле, радісне й щасливе
Дісталося невдячному шаленцю,
А він чутливе розтоптав ногами.
Звучить кохання в сумовитих гамах,
І те, що б’ється ще – це просто диво.
…Ви бачили колись, як плаче серце?[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021
Ой, журились два журавлі –
Клин їх розчинився в імлі.
Інші, молоді, полетіли,
Їм дорога вже не під силу.
Старість вбила силу в крилі,
Поглядають сумно з землі.
А раніш – блукали світами,
Скільки весен вдвох повертали.
В молодості дітки малі,
Та невтомні два журавлі
Все життя у купочці, в парі,
Не боялись долі ударів.
Кожен вірну пару жалів –
Прихистили бідних в селі.
В зиму їх лишати негоже
Посланців весни, птахів Божих.
… Клин несе весну. На чолі
Син отих старих журавлів.
З хвилюванням мусить вертати –
Де тепер його мама й тато?
Придивився він до землі:
Там безжурні два журавлі,
Тріпотіли крильми старими –
Не здолати вірності зимам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
[i]В самій гущі винограду,
Щось на гілку раптом: плюсь!
Равлик в ноги кралі падав,
Ще й співав їй серенади,
Вкрай закоханий молюск!
Невагому парасолю
Над красунею тримав.
Говорив: «Моя ти доле,
Від кохання серце коле –
Я навіки твій слимак!
Черепашкові спіралі
Він, мов павич, вигинав.
Серце бідне аж пищало,
А вона в роси дзеркала
Заглядає геть сумна.
Наречений божевільний
Щупальцями м’яв листа,
Шал кохання наростав.
Просто равлики п о в і л ь н і –
Та вона сказала «Так»![/i]
/Фото Наталії Коломоєць./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Пригніченість зникає та зневіра,
Щоразу силу люд в собі знаходить.
Дух волі в нас, бо ми не маса сіра,
Та гідність працелюбного народу.
Шевченка розуміємо з роками.
Дух вірша – вихід нації з депресій.
Майдан (аби не стати кріпаками!)
Стояв з ним за народні інтереси.
Жертовність, витривалість Кобзарева –
Як спротив деспотизму й тиранії.
Людини совість чиста, кришталева,
До волі шлях… Поет про неї мріяв!
Звучать слова. Говорить в них минуле.
За правду у війні вони присутні…
Хай чує світ – ми Батька не забули:
За волю! Україну! За майбутнє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
[i]Над Лиманом знов щасливе сонце сходить,
Геть тікає сум самотніх довгих зим.
І шепочуть пісню дивну тихі води,
Як співали нам раніше молодим.
Знову берег тягне спогади магнітом,
Плаче, стогне дерев’яний чуйний пірс.
Скільки років будуть в серці світлом жити
Сльози суму із вербових довгих кіс?
Проводжають захід сонця люди інші,
Вже інакші зорі в мареві ночей.
І озерні води стали ще тепліші –
Та сльозою в них кохання все тече.
Над Лиманом знов щасливе сонце сходить
Наче кличе, так схвильовано зове…
І хлюпочуть пісню серця сиві води –
Проводжають нашу юність серед верб.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021
Душа тендітна тягнеться до світла,
Від теплого - розкриється тюльпаном.
Жіночим щастям так вона розквітла,
Краса її від того, що кохана
Хай буде жінка ласкою зігріта,
Вона ж бо невибаглива в потребах.
Зі снігу йде незламним першоцвітом,
Життя жагою тягнеться до неба.
Не називайте жінку ви слабкою,
Ми для родини зрушимо і гори.
Бо на плечах у «квітки» отакої
Робота, діти, дім, ошатність двору.
Тож крутимося ми без перестану,
(Про будні не одна такі розкаже.)
А свято - розквітає від тюльпанів:
Яскравих..сонцесяйних... з макіяжем,
Промінням - усміх березнево-щирий.
Весна, здається, жінку обіймає.
Я побажаю українці миру,
І щастя у тюльпановім розмаї...
Зі святом! Квітування всім бажаю!
/Фото Slava Kushvalieva /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021
[i]Як пахне сіном затишний сарай,
Терпку духмяність зберігають стіни.
Бабуся доїть кізку. Я – дитина,
До козеняти шепочу: Чекай!
Діжде́мося удвох з ним молока,
В цій справі заважати не годиться.
Біленька цівка падає в дійницю...
Як нетерпляче кожен з нас чекав!
Бабуся на малечу позирне –
Крізь марлю мусить молоко зцідиться!
П’ємо солодке, з пінкою, парне
Дівчатко, козенятко й наша киця…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2021
/копла./
Те щастя, що було на двох,
Відтворюю в уяві знов –
Цвіте каштан.
Мов років не було стількох,
Весни порив усе зборов,
Не стало ран.
Крихкий відновлюється міст,
Здавалось, в душах пусто там –
Зв’язок живий.
Змиває дощ журбу та злість,
Убралась в квіти самота,
Бо поряд Ви.
Мостила стомлена душа
В каштаново-блідих тонах
Життя канву.
Весняний дощ тепло лишав,
З душі моєї рідина
Лилась в черству…
/Художник Кирило Суханов ./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
[i]Дитинства спраглі, теплі роси…
Маленькою по них бреду.
От – у дитячому саду
Дідусь мене лишитись просить.
Примхливо я копилю губи,
Мені не до вподоби тут.
Тому з козою мій маршрут,
Що поряд дід припнув мій любий.
Сама дороги я не знаю,
тому я Марту відв’яжу.
(В оселю та не йде чужу –
Веде до рідного сараю.)
- Де ділась дівчинка прибула?!
Дорослих лемент не вщухав.
А я на свіжих лопухах
В сараї, стомлена, заснула.
…На полі – прикорінь козиний –
Дідусь нас зразу «розкусив».
Більш не чіпатиму кози,
Коли отримала лозини…
Я, переживши грім скандалу,
Вернула Мартин мотузок –
Але ніколи в дитсадок
Рідня мене вже не здавала… [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
[i]Вже березень… та сиплеться до ніг
Білявий красень впевнений і впертий.
Танок сніжинок в срібній круговерті –
Останній козир в рукаві зберіг.
Розлогий дуб – могутній восьминіг,
Всміхається красі такій відверто.
В розкішнім сріблі чистий, незатертий
Блищить коштовним сяйвом вранці сніг.
На землю тільки, стомлений, приліг,
Щоб відпочити з вранішніх концертів –
Й розтанув… залишивши на мольберті
Чуттєву згадку про весняний сніг.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
[i]С детства верить слепо
Не перестаю,
Что есть рай на небе –
Светлых душ приют.
Где-то в бездне синей,
Сбросив тела груз,
Льнёт душа к вершине –
За неё молюсь.
И в мольбе воздеты
Руки у меня,
Там, в потоке света,
За чертой – родня.
За усопших свечи
В каплях дождевых,
Слушает нас Вечность,
И рубцует швы.
…Где-то в синей бездне,
К Богу обратясь,
В Царствии Небесном
Молятся за нас.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906497
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.03.2021
[i]Я тридцять років говорю з тобою...
(Так вірю, що ти поруч весь цей час.)
Стікає свічка теплою сльозою,
Мій вогник віри у роках не згас.
Продовжують в житті моїм світити
І падати любов’ю в кожний вірш
З тобою разом вивчені молитви,
Твоє тепло, дароване раніш,
Для нас ти там заступницею стала,
Несе палку молитву білий птах.
Забракло слів… повір, їх так замало,
Хай мовить серце, як мовчать уста.
Моя бабусю, ангеле мій сивий,
Я дякую за всю любов твою.
Надію маю, що ти там – щаслива,
що ти, моя хороша, у раю.
Що ти живеш у Царствії небеснім
І бачиш наші радощі й жалі.
Бо пам’ять серця та любов не щезнуть
На небі і на грішній цій землі…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
[i]В натхнення незборимій силі,
Як в морі бачу я себе.
Мазками Муза на мольберт
Наносить шторму білі хвилі.
Несе вона у світлі мрії,
Мій світ рятує із руїн,
Знаходить істини мої,
А бриз морський печаль розвіяв.
В натхненні б’ється сила шторму,
Захоплення, шалений крик,
І запал, що в мені не зник
В самотній величі простору.
Немає розкладу в натхнення,
Є пристрасть від звучання слів,
Які душею переплів
В повітрі, що живе в легенях.
Поезії бурхливі води,
Небесний дар спрямую Вам.
… А бриз солоним обдавав
І ніжився від насолоди…[/i]
/Ілюстрація - інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021
[i]Лучистым счастьем теплится погода,
Весенний день снега и льды крушит.
Весна – это не просто время года,
Это, скорей, цветение души.
Дыханье свежим воздухом нальется,
Вдыхаю трав слащавый аромат.
Слепит глаза, лицо ласкает солнце –
Сезон тепла на радости богат.
Душа поёт весенних дней аккордом,
И ноты те – волшебно-хороши.
Идет Весна величественно-гордо –
И все мечты и радости вершит!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906283
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.02.2021
З приходом першого тепла
День пронизала блискавиця.
Весна у шати одяглась –
Кокетка-пані чепуриться.
Проміння-іскри із очей
Грайлива звабниця пускає.
Приваба дню вогнем пече –
В нім почуття бринить безкрає.
Весна для подружок-беріз
Нові прикраси дарувала.
День першоцвіти їй приніс,
З-під снігу зацвіло чимало.
Для неї – наймодніший спів
(Прохав сімейство солов’їне!)
Хотів догодити усім,
Укрив плащем зеленим спину.
Улещував, як міг, Весну –
Весь день коханням теплим дихав.
Та так в турботах і минув,
В жіночих нескінченних примхах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
/кансона/
[i]Дождь рисует круги на воде.
Робким шагом крадется весна.
Люди светом надежды полны,
Взаперти столько дней просидев.
Пусть погода еще холодна,
Верят все: дни зимы сочтены.
Этот праздник прихода весны
Дышит счастьем на каждом холсте.
Вёсен первые чудо-шаги,
Теплый отзвук в себе береги.
В трудный миг пусть спасеньем придет
Дождь, что в лужах рисует круги.
Счастья формулу не прогляди –
На воде её пишут дожди…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905987
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2021
[i]/акровірш/[/i]
[b]П[/b]розаїк наша і поет,
[b]А[/b] ще – і подруга чудова –
[b]Н[/b]езламної душі портрет
[b]І[/b] в Ніни – це першооснова.
[b]Н[/b]емає вже тепліших слів
[b]І[/b] рима б’ється з хвилюванням
[b]Н[/b]апевне, Клуб до Вас не цвів
[b]У[/b] прозі щирій про кохання.
[b]З[/b]доров’я зичу й теплоти,
[b]Ю[/b]рби Вам читачів до серця.
[b]В[/b] КП – 100 років ще цвісти.
[b]І[/b] хай Вам тепло тут живеться.
[b]Л[/b]егкої Музи та пера,
[b]Е[/b]нергії та позитиву!
[b]Є[/b]днає Клуб нас для добра,
[b]М[/b]ир творчості й таланту ниву!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
[i]Вона – легенда, жриця Терпсихори.
А Він – цар моря, геній-мариніст.
Кохання дні*, сум’яття, непокору,
До смерті кожен в чистоті проніс.
Він молодий був, запальний і ніжний –
Вся щирість серця, як конвалій сніг.
Вона ж була за сценою заміжня,
Обравши славу Прими, а не їх…
Удвох би їм, як дві зорі палати –
Марія ж просить, щоб навік ішов.
В прощанні – крик рожевого пуанта,
Що розтоптав, понівечив любов…
Лишилася на сцені горда Прима,
Цар моря серцем зболеним писав.
У полотні – вся туга незборима,
Стихійність, пристрасть, почуттів краса.
Сім’я… дві жінки… щастя для сторонніх…
А наодинці – у руках пуант…
Він подумки з Марією Тальоні,
Горить вогнем спокуси океан.
Йшла в небо... Про стосунки нетривалі
Дочці розкрила, сум душі пропік…
І попросила, щоб букет конвалій
Івану в квітні слала кожен рік.
… До смерті Айвазовський в тижні вербнім
Отримував букет, що гріє кров.
Так його Муза, джерело натхнення
Благала вибачень за знищену любов.[/i]
/Фото Приходько Ірини "Натюрморт з конваліями"/
* Історія кохання відомого художника-мариніста Івана Айвазовського та прими-балерини Марії Тальоні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
Сховалось сонце за туманні сині,
Бурхливі хвилі, втомлені, лягли.
І зазирнуло небо у глибини
Морської загадкової імли.
Романтик-місяць шхуні гладить спину,
Сріблить коштовним щогли та корму.
Здається, в неї – крила лебедині,
Які тріпочуть пристрасно йому.
Так часто море й небо у двобої,
Штормить простори їх душевний стан.
Навколо небо, що злилось з водою,
Посеред бурі – звичний капітан.
Той спокій руху, впевненість штурвалу,
Під грім та спалах, шмаття сірих хмар.
До неба пінні гребені злітали –
Помилуй! – Та мовчав небесний цар!
Тримався мужній та стійкий вітрильник –
І стихли хвилі… штиль… морський пейзаж.
В сміливці кожнім – море всереди́ні.
Скорив стихію вправний екіпаж.
Їх сила волі, злагода в команді
Потрібна, коли все – живий фонтан.
Життя рятує всім суворий, владний,
Та перш за все – безстрашний капітан.
Рожеве небо крізь туманні сині
Лебідці проторує довгий шлях.
І б'ється море в хлопців всереди́ні,
У кожного із них – навік в очах…
(Український художник Артерчук Віктор «Блакитна мрія»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021
Протистояння. В наступ йде Майдан,
Шалений обстріл снайперами вранці.
І косить Інституцьку смерть бліда –
Ведуть вогонь прицільний по повстанцях.
Пліч-о-пліч академік і студент,
На барикадах догоряють шини…
Вражаючий історії момент –
В руках народу – доля України.
Несуть герої мужньо власний хрест,
Чиїсь батьки, і діти, і кохані,
І Янголами Світла до небес
Летять за світле «завтра» над Майданом.
Тріпоче вітер синьо-жовтий стяг.
Країна згадує серця гарячі:
Людську відвагу, дух боїв-звитяг,
Під «Плине кача»** Україна плаче…
*20 лютого 2014 року.
**Пісня «Плине (пливе) кача» українська тужлива народна пісня. Стала широковідома після її виконання під час реквієму за загиблими учасниками Революції гідності.
/Картина української художниці Марії Федюк «Ангели Світла. Ангели Свободи.»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2021
/акровірш/
[i]Наливаються бру́ньки клейкі,
Енергійно виспівують бджоли,
Холод тане в дзюрчанні струмків,
А зима тихо сходить з престолу.
Йде весна… верби вкрилися в пух,[/i]
Вслала зелень махру-покривало.
Ех, і вітер розсерджений вщух –
Серед пролісків віє помалу.
Над ставком, де рясна рогоза,
Арендує житло рід качиний,
[i]Довгий, надто лінивий сазан,
Акробатом показує спину.
Розпустила над плесами вод
Українка-верба довгі коси.
Є у цьому одна з насолод –[/i]
Вона вроду свою бачить в просинь.
Срібна рибка б'є в дзеркало-брод -
Іскрометні стрижі ловлять миттю.
Мед зібрав комашиний народ,
[i]Квіти люблять метелики спритні.
Осокір скрив колиску з очей –
Хатку ремеза – все, як годиться.
А між рогозом річка тече …
Ніжить серце пташине водиця.
Навіть котик, шукаючи пару,
Яблуневим піддався нектарам…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
[i]Весна дарує всім тепло безмежне,
Кохання перше - молоді бруньки.
Тримай його в руках ти обережно,
Хай кріпне пагін сонячно-гінкий.
Твій крик душі – кораблик паперовий –
Струмками весен ранніх завітав.
І я відчула, ніби поклик крові
Мене до тебе кличе, Капітан…
В пралісу царство янгол-охоронець
Кохання човник радісно приб’є.
Весняним квітом тягнеться до сонця –
До тебе, любий, все єство моє.
Весна-красуня молодість поверне
В краю кохання, де серцебиттям
Пливе кораблик в чистоті озерній,
І квітне в веснах сила почуття.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
[i]Вступає у свої права
Грайлива пані таємнича.
Під пензлем – в зелені трава,
Веселик на тепло курличе.
У небі хмарок білизна
Розтопить чорноту сердиту.
Ледь чутно дихає Весна,
Купає очі у блакиті.
Майстриня свіжості в красу
Фарбує всі похмурі ранки.
Хай щезнуть холод, зло і сум
Під спів гаївки та веснянки.
Хто з нас оновлення жадав –
Підтримає та обігріє.
Вона ще зовсім молода,
Але пробуджує надії.
Розтануть відчаї, печаль –
Готуй вже віз та кидай сани!
Надії світлі зустрічай,
Іде Весна – тендітна панна…[/i]
/Світлина Leanne Marshall "The City Blond"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
Крізь всі рядки б’є полум’я, неначе
Хоробрий воїн в них, не квола жінка.
Пульсує кров, жага життя гаряча –
Така вона безсмертна Українка.
Талант та сила духу небуденна,
В тендітній пані – сила патріота.
А поруч – велич Моцарта й Шопена,
Фортепіано незабутні ноти…
Гармонія людини та природи,
Вся складність суперечливих стосунків,
Палка любов, яку в собі знаходить,
Ця хвороблива українська юнка.
В ній – магія поліського фольклору,
Пісні народні, думи та обряди,
Той чар озер, росистих луків, бору
Зерном чарівним в драму-казку падав.
Озвалась Мавка у народнім серці
В самопожертві та красі взаємин,
В поеті чуйнім – Муза її б’ється,
Щоразу Лесю іншою взнаємо.
Як світла чайка лине попід хмари –
Натхнення міцно розправляє крила,
Про справедливість для народу марить,
Хвороба – мрій про щастя не спинила.
І хоч від болю зводить губи й сушить –
Звучать теплом прості рядки відверті.
Очищують, підносять людям душі,
Проклавши шлях для Лесі у безсмертя…
*25 лютого – 150 років з дня народження Лариси Петрівни Косач /Лесі Українки./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021
До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав: 15.02.1989 виведення радянських військ з Афганістану.
Вони не обирали власну долю,
А підкорялись відданим наказам.
Афганістан ми згадуємо з болем,
Війни відгомін кожне серце вразив.
Так, час лікує тіло ветерана,
А от чи душу зцілить – невідомо.
Він побратима в «чорному тюльпані»
Зі скель чужинських віддає додому.
І тридцять років удові не спиться
(А чи вдова? Бо безвісти він зниклий…)
Чекає чоловіка молодиця,
Хоч до самотності із часом звикла.
Можливо, десь він інвалід-каліка?
По фото пам’ятають батька діти…
Війна, війна… несправедливий виклик –
Навіщо біль та смерть ідуть по світу?
…Від квітів на снігу – забило подих,
Живі схилились в сумі винувато.
Чужу війну й героїв справжніх подвиг
У шані до звичайного солдата
Ми мусимо... повинні пам’ятати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
Кохання справжнє не йде з роками,
Воно долає зло й перешкоди.
Не пристрасть сліпне в Вас до нестями –
Чеснота щира та боговгодна.
В два серця – ніжність, добро, жертовність -
Гартують силу родинну з часом.
Тримайте міцно своє, коштовне,
Меди спокуси минайте ласі.
Не забрудніть свій кришталь гріхами,
Не треба рідним ударів, болю.
Діліться щастям, теплом з коханим,
Бажаю стріти всім власну долю.
/Ілюстрація - з інтернету./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
[i]Пейзаж зимовий… паморозь рядка,
Над хатами угору йде димок.
У білій шубі наша Зміївська,
Красуні сніг цей – справжнє ескімо.[/i]
Мороз рум’янцем, чути ніжний хруст,
Підступний лід присипав сніжний пласт.
По вулиці заметеній пройдусь –
Здавалось, у красі – спинився час.
[i]Вітри із поля вибрали мішень –
Вони зі мною грають у сніжка́.
В сліпучім сяйві джерело натхнень,
Краса Лиману – рідна Зміївська.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
Сміливий вітер схилами співав
Траві шовковій тиху серенаду.
Крутилась від кохання голова
У чебрецево-дивних ароматах.
Стелилась в ноги шовком ковила,
Грав вітер теплий із її волоссям.
І раптом пісня інша ожила –
Дівоче, ніжне світом полилося.
Клубком звернувся в сірі типчаки,
Розтанув в насолоді чуйний вітер.
Про щось народне голос вів дзвінкий,
Лунав над схилом тембр той колоритний.
Здавалось, пісню журавлі несуть,
Душа жіноча щось благала небо.
Прислухайсь: український степ красу
В дуеті з вітром донесе й до тебе…
Автор: Білоозерянська Чайка
/ Надихнуло чудове фото Андрія Любарського «Ходосівські схили.» с.Ходосівка, Київщина./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Люблю Лиман. Це затишне село –
Чутливої краси бентежний подих.
Чи випав сніг, чи розлилися води,
Сум’яттям почуттів бере в полон.
Люблю Лиман в ошатності дворів,
що навесні в деревах буйночубих.
Такий охайний він та серцю любий,
В садах квітучих пишно забілів.
Люблю Лиман. Городи восени,
які частують щедрим урожаєм,
Добірне віниччя село збирає,
А на полях стрекочуть цвіркуни.
Люблю Лиман. Подібно журавлю,
Я віршами над озером літаю –
Чудові інші села та міста є,
Та я Лиман замріяний люблю.
/фото села - від пані Любові Тищенко/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
[i]В савані – дикім краї,
В чагарниках спокійних
День здобичі шукає
Красуня-звір граційна.[/i]
Поранена левиця,
Потрапила в капкани.
Аж стогне бідна киця –
Болять їй свіжі рани.
[i]Голодні левенята,
матуся йде на лови.
Де вже неситим спати?
Пішла, хоч нездорова.
[/i]
Бо у відсутність лева
На ній одній малята.
Савани королева
Готова полювати.
[i]Так дошкуляє спека
І мучить, хвору, спрага…
Ось стадо недалеко,
В очах – вогні відваги.[/i]
Порушити цю тишу –
Перетворитись в здобич.
Та дика кішка інша
Йде зраненій на поміч.
[i]Одна веде за вітром,
В атаку друга – миттю.
Той рик-тріумф в повітрі –
Їх сім’ї будуть ситі.[/i]
Залишити у скруті
І в звірів не годиться.
Стрибок – харчі здобуті!
Пирують дві цариці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021
[i]…Іду я вздовж пустої колії,
Забрали потяг вранішні тумани.
А з ним – і сподівання всі мої,
Бо втратив я тебе навік, кохана.[/i]
Гітари за плечима ніжний дзеньк,
Мов унісон розгубленій печалі.
Я був тобою сповнений щодень,
Подумав, що і ти цього бажала.
[i]Пліч-о-пліч йшли крізь смуги всіх невдач,
Й, коли гадав, що більше не сторонній,
Відлунням твоє знічене «пробач»
Байдужими акордами вагонів.[/i]
Розпеченим залізом скрегіт-скрип:
Напевно, ми з тобою справді різні.
Не чуєш під гітару серця крик –
Тобі я пісню написав запізно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021
А чи кохав? Чи просто жив в теплі?
Все думала… згубила часу лік.
Ковток вина, застиглий в кришталі,
Запізні сльози краплями на склі –
Одна. В жалі.
Твої чуття були прогірклі та цвілі,
І тане свічка на заставленім столі:
-То де ж кохання від якого ти хмелів?
Пішов в нікуди… без пояснень. Сніг білів…
Німий. Без слів.
А як же літо? Серед квітів та джмелів,
Ти залицяннями, мов чарами обплів.
Були ми поряд, ніби пара журавлів,
Тепер, із раною, без сил я на землі –
А ти – вцілів…
/Надихнула чудова проза пані Ніни Незламної: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902803
Дякую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
/сонет-пентолет, подвійний тріолет/
Дощем змиває спогади віддалені,
Що міцно вкорінились в голові.
Ви неймовірно болісне запалення,
Дощем змиває спогади віддалені –
В душі моїй, байдужістю пораненій,
Засмученій і майже неживій.
Дощем змиває спогади віддалені,
Що міцно вкорінились в голові.
Як ті дерева, бурею повалені,
Дощем змиває спогади віддалені –
Вас на воді малює віддзеркалення,
Немов мене під зливою провів…
Дощем змиває спогади віддалені –
Що міцно вкорінились в голові.
/Надихнула картина Моніки Луньяк, Польща./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
Місяць у повні.
В чорному морі зірковім
Нашій розмові
Певно, не буде кінця,
Промені світла з любові перлинно-коштовні
В зоряній єдності нам окриляють серця.
Зірка до зірки –
Рибкою блиснуть в безодні,
В темені водній
Замість промовчаних слів…
Стало супутнику в морі самотньо та гірко.
Світ без кохання земного, звичайно, змалів …
Він, срібноликий,
З моря піднявшись по пояс.
Враз заспокоївсь
В аурі сплетених душ
І поєднав наші долі під сріблом довіку…
Потім, щасливий, у морі пірнав він чимдуж –
Бачили в цьому ми перст неземного Владики.
/Картина арт-дуета Frank Moth, Греція./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
[i]Через багато років вірші ранні,
Здається, набувають інший зміст.
Неспокій та збентежене здригання
І з юністю моєю дивний міст,
Було багато ліри про кохання –
У юних – це природно – крові зов.
Палкі, нестримні, часом ураганні,
Коли порив сердечний не схолов.
І застрягав клубок чуттів в гортані,
Аж смуток-післясмак свій залишав.
Хвилюють й досі змістом вірші ранні,
А отже – не зачерствіла душа.
[/i]
/Шпалери - інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
Палке тепло
Від потиску долоні,
Як бите скло,
Що рани завдає.
Вже Ваше… то колись було «твоє»,
Коли була ще у твоїм полоні.
Імлистий слід
Пекучий та солоний –
Це живопліт
Між вчора та тепер.
Мрячить у спогадах забутий сквер,
Сльозами вмились посірілі крони.
Твоїх очей
Ледь видима усмішка
Чомусь пече,
як в свіжій рані – сіль,
Завдаючи мені забутий біль –
Такий різкий, раптовий та невтішний.
Твоє тепло…
Ох, вибачте… так, Ваше…
Вже відійшло
За почуттів межу.
Я більше їх в собі не розбуджу –
Мій дотик рук про це Вам сам розкаже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Багатство фасонів,
Плюмаж… кольори…
Каміння коштовне –
рубін, діаманти.
У розкоші тонуть
блискучі двори,
Шляхетністю повнять
Убори крислаті.
Кокошники й кло́ші –
Мистецтво прикрас.
Панами й берети
у стрічках та стразах.
Віддати б всі гроші…
так сяє алмаз
У милій «таблетці» –
об’єкт всіх фантазій…
Боярки й тюрбани,
«колеса» й брилі,
Незвичні й буденні,
прості й елегантні.
В мереживі й бантах,
великі й малі,
Мірила натхнення
та символи знаті.
В них смак та культура,
і менталітет.
Із фетру й соломи,
із хутра та повсті.
Чорніють в зажурі…
й весільний є тренд,
Носили їх вдома,
вдягали у гості.
Таку енергетику
моді несуть!
Для статі слабкої –
хара́ктерність стилю.
І сяє кокетливо
личко красунь,
Й нема супокою –
такі вони милі!
/Картина Ельжбети Брожек, Польща./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
[i]В небі зграя кружляла.
Я ж, не маючи крила,
Ніби з ними летіла –
Рвалась вслід усім тілом
Та невдало.[/i]
Горді в величі змахи…
Птахи зникнуть в тумані.
Відпускаю кохання –
Хай із ними розтане,
Я ж – не птаха…
[i]Заберіть його, браття,
З дужим, впевненим злетом,
Вирвіть серце із плетив,
Щоб цвіла в очереті
Я лататтям.[/i]
Тужно квилили сірі
Сповіді гарячковій,
Взявши рештки любові
Й сни мої кольорові
В теплий вирій.
/Ілюстрація з інтернету./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
А ніч Купальська дивовижна -
Безмежна сила трав, квіто́к...
Відвари звіробою й пижми
Готує «бабця» для дівок.
Ґазду до себе привернути? -
До сходу сонця, у росі,
Енергії барвінку й рути,
Євшану-зілля попросіть.
Живильна сила замовляння –
Заміжжя скорого гарант.
Ич, кличе магія світання!
І ро́си – ніби діамант.
Їх, трави, ворожбит натрапив,
Й, як папороть вдяглась в парчу,
Коли вдихнув цілющий запах –
Легенький шепіт враз почув…
Магічну мову звірів, пта́хів
На Йванів день він зрозумів.
Отож черпає силу знахар –
Природну мудрість з тих дарів.
Розрив-траву шукають люди –
Скарби комусь вона знайде.
Тирли́ч-трава – любов розбудить
У всіх байдужих в чарів день.
Фактично, в матінці-природі
Хвороби гинуть, як один –
Цілюща сила листя й плоду,
Чар-корінь...навіть, сік стеблин.
Шептунка трави носить в хату,
Ще місяць не добув свій строк…
Юрба стрибає над багаттям…
Я ж – в річку кидаю вінок…
/Картина Ракутова Сергія «Знахарка»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
[i]Бермудський Вас забрав трикутник,
Бо зникли, не сказавши й слова.
Скувала крига все зимова,
Страждання - слабкості супутник.[/i]
Рукою зачіски торкнуся,
Даремно згадую я досі,
Як бавили моє волосся –
Примарний світ пустих ілюзій…
[i]Ви зникли… Від тортур нелю́дських
Мій погляд вже не міг палати,
Змінила сукні на халати –
Я все жила отим, бермудським.[/i]
А потім в дзеркало уздріла
колись розкішну та жадану –
думками вирвалась з капкану,
від Вас тікала… в заметілі…
[i]Так зникла магії полуда –
і зрозуміла я відтоді,
що сукня личить моїй вроді –
халат залишила Бермудам…[i]
/Картина польської художниці Ельжбети Брожек./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
[i]Постукала вертка синичка в шибку,
Цей епізод мене не полишав:
а раптом, це чиясь прийшла душа?
Спустилась птахом на біляву липку?
Земне життя і незбагненна вічність…
Багато рідних перейшли межу.
Всі спомини коштовні бережу,
За царство їх – молитва в сумі свічки.
То, може, хтось із них – ота синиця?
І той прийшов, з ким бачились давно?
Синичка дзьобом стукала в вікно –
Й схотілося до шибки притулиться…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Біла сукня в трояндовій млості,
У чеканні завмерла альтанка,
Одяглася вона в вишиванку –
Гладь квіткова – для нашого гостя.
Аромати терпкі, незвичайні –
Вся тераса п’янить та дурманить.
Наш дует в мовчазнім хвилюванні
У думках розмовляє з коханим…
Прохолода бадьора та свіжа,
Ми щасливі… святково убрані…
Тільки сумніви вкрадливі ріжуть –
Забарився чомусь гість жаданий.
Заросились в саду черевички,
І не тішить красунь сад пахучий.
Біль у серці – трояндові шпички,
Жаль в душі – ніби справжні колючки.
Не діждали… і звузився простір…
Спохмурнів геть обдурений ранок.
Біла сукня для любого гостя
Тріпотіла на вітрі тюльпаном….
/Надихнула картина Ан Хі «На терасі»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Квітує пісня у духмянім полі,
Мотив – весняним настроєм засів.
Купаю ліру в сонячній красі,
Мелодію-нектар збирають бджоли.
Пісні, мов квіти – різні є в букеті:
Сумної про розлуку хтось завів,
І знітились волошки польові –
Затихли у печальних силуетах.
Ось – незабудка. Так дзвенить кохання…
Щасливі ноти рвуться до небес.
Вже сумнів в почуттях коханих щез –
Стрічають ранок в маковім світанні.
Про світле хтось та радісне співає,
Дитини пісню чуємо дзвінку.
Ромашкою у плетенім вінку –
Замилування українським краєм…
Хай не змовкають у серцях ніколи,
Теплом звучать – забуті чи нові,
Завжди з піснями-квітами живіть,
Щоб Вас ніяке лихо не збороло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
[i]На небі-рушникові
Хмарки біліють гладдю.
Поля соняшнико́ві,
Мов золоте багаття.
У сонячнім полоні
Зелено-жовті трави.
Соняшнико́ві коні
На них пасуться жваві
В тон рушнику – люпини
Синіють в позолоті.
Літує Україна
В блакитно-жовтих нотах.[/i]
/Надихнула картина "Серед соняхів" української художниці Катерини Лисової./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
[i]Серце пише,
Як душа від сліз стомилась.
Звечоріло.
За дверима
Музу втомлену колише:
Мов чужими
Стали крила…[/i]
Тут же в віршах
Небо голову схилило –
Задощило…
Змокла рима…
Мокра Муза ледве дише:
За плечима
Важко крилам.
[i]
…Вечір. Тиша.
На папері – що гнітило.
Ліра крила
Херувима
Підсушила – й знову пише
Світлі рими.
Пощастило…[/i]
/Ілюстрація - шпалери-фентезі./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
Нерівний бій курсантів-гімназистів…
В січневий день умились кров’ю Крути.
Не маємо ми права це забути –
П’ять тисяч… й проти них – звитяжних триста…
У вогнищі жертовнім юнь згоріла:
Не маючи ні досвіду, ні зброї
Квіт нації, нескорені герої
За волю віддали і душу, й тіло.
Страшна ціна за молоду державу –
Живим щитом навалу зупинили.
І згадує Аскольдова могила
В гвоздиках на снігу - той бій кривавий.
Він – українця незбагненна сутність,
Жага до волі, що зростає в дітях,
І знову рідний край їм боронити -–
Хай буде світлим молоді майбутнє!
/Ілюстрація з фільму "Крути 1918"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021
[i]Куди іду я стежкою життя?
Не знають тихі маки при дорозі,
Замріяно зітхають верболози:
Куди так роки поспіхом летять?[/i]
Спішу туди, де неба й трав злиття,
Де райдуга крізь дощик тонкосльозий
Відпочиває на духмянім стозі –
Громи примовкли… вже не гуркотять.
[i]На власну стежку вийшла ще дитям,
Раділа тата й мами допомозі.
До крові позбивала ноги босі –
Мінялась швидкість з силою тертя…[/i]
Кохання серце рвало на дрантя –
Хилилася, підкошена, в знемозі.
Та йшла вперед, крізь спеку та морози,
Мій кожен крок лунав серцебиттям.
[i]Ціную кожен день свого життя,
І вірю в кращий із усіх прогнозів.
А – скажете – каміння при дорозі?
Мій Ангел знов крило мені простяг…[/i]
/Надихнула картина Герхарда Несвадба «Пшеничне поле»./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021
[i]Розпочався спектакль.
Наростає емоцій напруга…
Декорацій душа, неповторний живий колорит…
Ми в театрі усі – Мельпомени великої слуги –
Кожен з нас увійшов у цей творчий та швидкісний ритм.[/i]
Розквітає театр.
Від майстерності вправних акторів,
Неповторність у часі відтворює п’єси момент.
Режисера команди виснажливі, навіть суворі –
Адже він постановник, а отже – всього дириґент.
[i]Хай чекає аншлаг
Кожен твір, режисера й актрису.
Хай прем’єри вдаються на будь-який вибір та смак.
І щоб юний глядач на мистецтво одвічне дивився,
Й була вкладена мудрість у кожен в театрі спектакль.[/i]
Тут важливі усі –
Від художника і до гримера –
Кожен з нас свої сили черпає із образних надр.
Композитор, співак, танцюрист, світлові режисери –
Хай живе український величний яскравий театр!
/На знімку – Харківський театр опери та балету./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
/музика - Віктор Ох, слова - Білоозерянська Чайка/
[i]В струнах ніжно плаче дощ,
Перебором кличе знов
В спогад серця – сльози площ –
В нашу втрачену любов.[/i]
Ро́ки – птахи перелітні –
Тануть вирієм в очах.
В них – кохання нерозквітле,
ще купається в дощах.
[i]Разом – змоклі ти і я,
Про́шу хмару: не розтань,
Бо кохання-янголя
Б'ється в краплях між світань.[/i]
Грай же дужче, гітаристе,
Щоб веселка – в небокрай.
Почуття юнацьке чисте
В дивних нотах нагадай...
[i]...Серце струни рвуть, пробач...
Краплі, мов серцебиття.
Під гітари срібний плач -
Розгубили почуття. [/i]
Та звучать гітари струни
У буденності речах.
Ти прислухайся: то юність
Нам співає у дощах.
/Фото Олександри Шаторної./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
У коси
Заплутався вітер,
І тиша німа.
Колоссям
Тужавіє літо –
Без тебе… сама…
Надвечір
Промінням додолу
Безсоння пірне..
А плечі
Зіщуляться болем:
Ти кинув мене…
Не думай -
То й швидше схолоне
Чуття вогняне́.
У сумі
Розраджує поле:
Все скоро мине.
Зажура
Квилінням тополі
На серце ковзне.
Понуро
Колишеться поле -
Співає сумне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
Букет кохання в трепеті полиннім –
Ти в погляді закоханім – єдиний.
Вже не забудемо з тобою літа ми,
Вплелось кохання у букет із квітами,
Що дарував мені ти на стежині,
Розлуку-шепіт ранків лебединих.
Лишаємо серця свої відкритими,
але у них, палких, довіку житиме.
Букет кохання…
Чуття безкрає… в ньому – ні хмарини,
Плету вінок, коханий, серця квітами,
Житами пишними, теплом зігрітими…
Удвох – в безмежному, своєму світі ми…
Фарбує світ уяви двом картину
Букет кохання…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
[i]Іній срібло на гілля́ розвішав,
Забриніло сумом в мертвій тиші.
Я без Вас, звичайно, стала інша –
Сніговієм сипалися вірші…[/i]
Кригу день той у душі залишив,
Намагалась повнитися ніша –
Та рубець на серці в тузі більшав,
Одинокий сніг валив густіший.
[i]Ревно я молилася в узвишшя,
А чомусь ставала все крихкіша,
Біль у серці не тривожив більше,
Але так і не ставало ліпше…[/i]
Рік за роком кожен з нас старішав.
Спомин серця – нашу білу вишню –
В срібній нитці іній долі вишив.
…Так і квітне у весняних віршах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
[i]Під розжареним променем спина -
Та гніздо в’ю з дерев і смоли.
Пісня серця в огні – до загину…
Сонце палить гнізда дереви́ну,
Оспіваю життя в нім, коли
Під розжареним променем спина.
Мене смерть, руйнування не спинять,
Навіть ті, хто мене спопелив!
Пісня серця в огні до загину.
І воскресне краса із вуглини,
Сяє знову крізь згарище мли
Під розжареним променем спина.
Силу знову я маю левину,
Скарби слова – мої янголи́ –
Пісня серця в огні до загину.
Моя місія тут – доброчинна,
Птаха Фенікс мене нарекли.
Під розжареним променем спина
Й пісня серця… ні, я не загину![/i]
/ картина "Жар-птиця", Brushme./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
[i]А ми в коханні – ніби білі лебеді…
Безтямно тягне пристрасть в шепіт хвилі.
В твоїх очах – всі сподівання неба ті,
Голубить сонце у блаженстві милім.
Ґелґочуть гуси… спека… перевтомлені…
Душа моя – з твоєю воєдино.
Енергія кохання – світлі промені,
Є ти і я… і вірність лебедина…
Життя розквітло барвами яскравими,
Заграла річка – по водоймі кола…
тИ поряд… і немов одні в заплаві ми.
І стихло на леваді зичне соло.
Їм всім здалися ми зарозумілими,
Й вони пішли, залишивши нам спокій.
Коханню силі тішились-раділи ми –
Луні від крил на бистрині глибокій…
Ми свій танок у літеплі виводимо,
На фоні хвиль, що променем золо́тить,
Обізвемось в митцях художнім подихом –
Поет змалює почуття польоти…
Розправилися крила – білі красені…
Солодкий щем розлився у повітрі.
Тендітна пара, що любов'ю вразила –
У сни летить… де тільки ми і вітер.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
У білих стрі́чках – урочистість саду,
Музи́ки в сірих фраках – солов’ї.
Весняні квіти раннє сонце гладить,
В солодкім шумі збуджених роїв.
А Муза знову у свої тенета
Спіймала бджіл розморені меди.
Духмяність слів, як першоцвіт в букетах,
Поет з горнятка серця націдив.
І дихає усе цим білоквіттям,
Продовжує краса весняна зріти
У квітах, трелях, сонечку – без меж.
Природа починає зеленіти,
В тріумфі Муза, весен Афродіта:
Крізь білі квіти – ти до мене йдеш…
[i]/Картина Клода Моне "Весна"./[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Місяць вповні
Простелить доріжку –
Я на зоряно-срібнім канаті
Віднайду в сяйві зір сни коштовні,
Чи то зоряні всі, чи то сніжні –
Головне, потім їх не злякати.
Парасолька
Слабка зорепадам,
Їй не втримати зір міріади –
Ті підда́ні нічні в царстві соннім
Кокетують із Місяцем радо,
Тільки цар рідним, відданим зрадив.
Світлом ллється…
Наспівує пісню…
Грає в нічку, закохано, гами…
Хоче вміло проникнути в серце.
- Припини, ловеласе, запізно.
Не отримаєш ти згоди Дами…
Безумовно,
Ти гарний, сліпучий,
Вулканічний і пристрасний кратер,
Та мене неземне Інше повнить,
Його сила бентежить і мучить:
Тільки Люди так можуть кохати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
[i]Над проваллям –
Сила мрій – два крила,
В Задзеркалля
Нас несе рятівним альбатросом.
Там життя для вразливих дорослих:
Без образи, без зради і зла…
Сонце сіє
Щедрі зерна тепла,
Стигла мрія,
Витікає з глибин водоспадом –
Кришталево-прозорим свічадом
Серце ніжність п'янка обплела.
Мрії крила
Небом носять мене,
Їхня сила
Плавно спустить з небес до підніжжя,
Ми зіллємося в подиху ніжнім,
Буде серце на двох в нас одне…
- Ти – несправжній?
Це ілюзія лиш?
Я уважно
В очі-зорі крізь мрію дивлюся
І тону в них, немов в завірюсі:
- Ти несправжній? Ну що ти? Облиш…
Стоголоссям
Почуття-ручаї
Мрію просять:
В водоспаді ілюзій дні сиві –
Залиши наяву їх пориви!
В справжнім світі вони – нічиї…
Все засяє
У красі в той же час.…
Водограєм
Забринить-заспіває кохання…
Сонця промінь проб’ється з туманів:
І освітить закоханих нас...
(Надихнула фантастична картина американського художника Джима Уоррена.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021
А як весілля в нас гуляли!
Бенкети правили селом.
Весільні дружки чи бояри
Грошима панну викупляли,
Ґазда майбутній бив чолом.
Для батька й матері дівиці
«Екзамени» були складні.
Єднали пару, як годиться –
(Життя ж бо – не коротка мить це!) –
З іконами і при рідні.
Ич, зерна сиплють під говірку,
І молоді – хліб-сіль їдять.
Їм навздогін лунає «Гірко!»
Й чарки наповнює горілка –
Ковток її – на благодать.
Легкий вінок знімають панні,
Мотають хусткою взамін.
Навік з дівоцтвом це прощання,
Очіпок – знак сім’ї й кохання,
Пісень журливих передзвін…
Рушник весільний вишива́ний –
Сім’ї нової оберіг.
Тож забирає зять прида́не
У віз свій – їдуть на нічліг.
Фірмо́ві господині страви…
Хороша пісня… солов’ї…
Це так село весілля править,
Частує місяць сріблом трави –
Шануймо звичаї свої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
До Дня Соборності України...
Століттями відірвані частини
Окремо – Захід і поріг Дніпра.
В серцях горить єднання України,
Твій прадід впав навіки серед трав…
В безмежжі степу сонечко сідало,
Як тільки смеркло – бій запеклий, згуб.
За незалежність люди помирали,
Пройшли крізь пекло за святий тризуб.
Були повстання, морок окупацій.
Та Акт між УНР та ЗУНР
Наш код несе, ми мусимо єднаться,
Щоб нас ніхто на карті не зітер.
Не зможуть! Україна незалежна.
В ній міць та віра, ми ж бо – козаки!
Не зруйнувати кату її межі,
Нам жити в мирі й славі на віки!
Ця єдність духу справді непоборна.
Козацький вишкіл в дітях не змалів.
Всіх ворогів ми за кордони згорнем,
Бо Україна - вільна та соборна -
В крові - незламність рідної землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
[i]У дзеркало дивлюся
І думаю: старію вже…
Вплелись до вроди
Дивні срібні пасма:
Життя спокуси…
Зморшки… безліч жертв…
Вітри негоди…
Смуток непригаслий…[/i]
Роки листками,
Так зів'яли від негод…
Сумні сонети
У душі лунають…
А зустріч з Вами –
Просто епізод,
Вже в серці злетів
Юності немає.
[i] …Та я ж – блондинка!
Макіяж… Намиста блиск…
І фарба на зрадливу
Цю сріблястість…
То все – сніжинки!
Й знову, як колись,
Радію диву
В сніжно-білім щасті.[/i]
І негативу –
Як і не було.
Співаю дзвінко
Про найкраще літо.
Так, я щаслива!
Всім вітрам на зло!
Я просто Жінка,
Що не хоче ще старіти…
* Ілюстрація - з інтернету.
/Квадратне римування/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
Над Йордану берегами
Пронеслась благая вість:
- Він тут є… Він поміж нами!
З Назарету світлий гість
З Трійці таїнства святої –
Й засвітилось над водою…
Обізвався Бог до Сина:
- Сину любий, зрозумій:
Я на світі – триєдиний,
Чутимеш Ти голос Мій,
Дух Святий – той голуб поряд –
Радощі розділить й горе.
Божий сину з плоті й крові!
На Землі твої шляхи:
Нести вчення із любові,
Людства взяти всі гріхи.
Джерело ти покаяння,
Віра й милість їм остання…
То ж в Хрещення – Боже свято –
Запасаймося води:
Зцілюватись, очищатись,
Як велів нам Поводир.
В небеса - усі молитви:
Просимо гріхи простити.
І міцнішає мороз, усміхається:
- З святом, люди! Вже Христос наш хрещається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
[i]А рими знову розривають груди,
Від Божих іскр палаючи вогнем.
Буває, з ними сон чомусь мине,
Якась нестримна - вдосвіта розбудить…
Рядки, мов зорі, заселили душу,
Від сили світла пульсом б’ється кров.
Лапатий сніг всю сирість поборов –
І я про це вже написати мушу.
Сліпуче хутро на деревах звабне,
Мов біла вовна, ватяно-густа.
Під срібних рим розбурханий фонтан
Танцює сніг, допоки не ослабне.
Кружляє Муза в кожушку картатім –
Найкраща подружка в краю натхнень.
Погляньте на танок Ви їх лишень –
Він здатний справжнім сяйвом здивувати,
Живуть із нами рими день у день.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021