| Сторінки (12/1172): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
/рондель/
Захід сонця у свічках люпинів…
Мить – і врода звітриться ота.
Невблаганні до людей літа –
День за днем стирають без упину.
Квіти гордо випростали спини.
Стихло все. Завмерла суєта.
Захід сонця у свічках люпинів…
Мить – і врода звітриться ота.
Пораюю – й вишукане згине,
Швидкоплинний час жартує так.
І радію зараз, ніби птах,
Величі рожевій… білій… синій –
Захід сонця у свічках люпинів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
/канцони/
-1-
Розважливий, затишний та величний,
Пишаєшся улітку – від троянд.
Тобі ще не писала я посвят.
Хоч у мені – де б не жила – ти вічно.
Ось площа і фонтанів водоспад,
Літак, що до небес піднявся б радо.
Тебе знайду я без координат –
Ти юності далекої свічадо,
Люблю тебе, мій рідний Краснограде!
-2-
Знайомих півзабуті бачу личка,
Якесь хлоп’я штовхає самокат.
Ось зграйками зібралося дівчат –
І, думаю, маршрут у них – на річку.
Так час нещадно крутить циферблат,
Міняючи сезони та наряди,
Все ближче і мені до п’ятдесят.
Іде війна… Розлука. Біль і втрати.
Та ми стійкі й незламні, Краснограде.
- 3 -
Живеш життям, таким неначе звичним –
В мозаїці дворів, садів і хат.
Алея ж Слави вистроїлась вряд,
А із портрета – мужності обличчя.
… Яких знайти тут слів? Яких розрад?
Фортецею нам за своє стояти.
Мені ти став дорожчим у стократ,
Для тебе, рідний, ці слова присвяти:
Живи у мирі, славний Краснограде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
/четверик/
Я сьогодні прийшла б, та, напевне, уже не до тебе.
Повернулась на місце, де я почувалась щаслива.
Обіймаються хвиля спекотна і берег тужливо,
Тільки біла троянда в піску – незамінним тотемом.
Повернулась на місце, де я почувалась щаслива.
Вітровій догоджав: колисав теплу згадку на хвилі,
А солоні краплини з минулого били навиліт,
Як же так розтрусили життя, розлюбили коли ви?
Обіймаються хвиля спекотна і берег тужливо:
Ми ж обітниці вірності, клятви кохання давали…
Час, амбіції, гонор – руйнують красу ідеалів.
Вітер, мов докоряв : ну чому ж розійшлися й коли ви?
Тільки біла троянда в піску – незамінним тотемом.
Перше світле кохання в обіймах, на диво гарячих.
Йду, а берег самотній, як ти, мій далекий диваче.
Тільки спогадом разом у хвилі любові сягне́мо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
/квартон/
Ви запізнились на десяток літ,
Хоч я й не замінила Вас ніким
І очі повертаю ще услід –
Наразі аргумент мені слабкий.
На теплий голос більше не здригнусь,
Ви запізнились на десяток літ,
На виклик Ваш не відповім чомусь.
Слова, слова… моїх фантазій плід.
Не з Вами їм сніданок і обід.
Я стала незворушна і стійка.
Ви запізнились на десяток літ,
Таких важливих, довгих від чекань.
Втікала я від болю та образ,
Від себе, щему, мрій зболілих, від
Усього, що нагадувало Вас –
Ви запізнились на десяток літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2024
(дощовий діалог)
- Солоні каплі на склі.
Нічний озноб.
- Якщо слова замалі –
Торкну вікно.
- Гірчить патьоків мотив,
- Намарний плач.
- Мене ти в дощ відпустив…
- Згадалось, бач.
- Чому ж в понурій сльоті
Твій силует?
- Я нагадати хотів
Минуле… Ет!
- Всотало краплі крізь скло
Моє вікно.
- Кохання зникло, пройшло
Для нас давно.
- Скрегоче спогад густий –
Не проженеш.
Мене ти в дощ відпустив.
- Жива?
- Авжеж!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
Горював старий колодязь:
Не було людей давно.
Заросло усе в господі
Ржа в цебрі проїла дно.
Заплели тенета хмелю
Необжиту глушину
Вила пусткою оселя –
Третій рік в журбі минув.
Та вслухаються і нині
Бідолахи у вітри.
Може вийде господиня,
все навкруг причепурить?
На селі полив – то праця:
Помідорчик побурів…
Воду діставала вранці,
Щоб нагрілась у відрі.
Натягає воду в ночви,
Та як сонечко спаде,
Голосом дзвінким жіночим
Кошеня позве руде.
Разом – тішаться врожаєм.
Бабця гладить мовчуна
І городець поливає –
Все ж – удвох, а не одна.
… За межу пішла. Вертати
Не дано у цей їй світ.
Всиротіли сад і хата.
І сумний голодний кіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
/рондель/
По колії мчить, поспішає життя,
І десь на зупинці когось ти вже втратив.
Події мелькають. Обличчя і дати.
Секундами – кращі роки мерехтять.
Ритмічність вагонна – зі серцем злиття.
Боїшся за справність подертих канатів.
По колії мчить, поспішає життя,
І десь на зупинці когось ти вже втратив.
Господь – незворушний і мудрий суддя –
Експреси життєві Йому зупиняти.
Відсутній чомусь у людей навігатор,
Маршруту не знаємо й час прибуття.
По колії мчить, поспішає життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
/алфавітний вірш/
Абрикосова пахучість –
Бабчин чарівний рецепт.
Вранці не до сну онучці –
Грам вареннячка оце б…
Ґанок полонили оси,
Дражнить запашний нектар.
Ех, все вариш? Може, досить?
Є ж така вже смакота!
Жалібниця оченята
Зводить хитро на рідню:
Ич, гаряче! Так багато!
І цукрове… Як люблю!
Їла б день і ніч медове –
Йой! Не слухають мене:
Кашу просять їсти знову,
Ліпше б пінку. То – смачне!
Мед нагадує й сиропи
Найсолодше із варінь.
Отаке бабуся робить
Під закрутку дітворі.
Розпахтілося наповну,
Суміш бабця геть несе.
Та закручує любовно
У банки… ну майже все.
Файна з неї господиня,
Хліб із печі – напоказ.
Ці смаколики й донині
Чимось теплим гріють нас.
Шик полиць сьогодні наче,
Щезло тільки справжнє щось.
Юнь із Чупа-Чупсом бачу,
Як не дивно – з абрикос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024
Тому мовчанню більше не боліти —
Зачерствіло воно, пішло в непам’ять.
Я за розлуку трохи вдячна навіть,
Душа моя не ходить з Вами слідом.
Солодка ж бо отрута серцеїда.
Думок своїх ніколи не віддам я,
Тому мовчанню більше не боліти —
Зачерствіло давно, пішло в непам’ять.
Вітрисько шарпав обгорілі квіти.
Слова із віршів, завчені напам’ять,
За звичкою ще промовляю Вам я
У спекотливо-безвідрадне літо.
Тому мовчанню більше не боліти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
У чебрецевому диханні –
Липня крисаня солом’яна.
Спекою дуже натомлений,
Та щось наспівує стиха нам.
Ноти медово-розтоплені
Бджолами томно розносяться.
Липня крисаня в захопленні:
Адже тепла справді досить всім.
Звуками срібно, розмірено
Дзенькає поле косарками.
В мирну добу щиро віримо –
Липень киває крисанею.
Зе́рно – знеможене ко́хане:
Леле! Плюс сорок на вулиці!
Переджнив’яному оханню
Жовта крисаня дивується…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Вигоріло все. Переболіло.
Спопеліло. Зникло між вітрів.
Парашутик озирнувся білий
І «прощай» мені прошепотів.
Потерпання і життєві драми
Пухом огортали височінь.
Кожен рвав стосунки і не тямив:
Ми від себе, власне, втікачі…
Скривджене дівча в дорослім тілі
Загрубіло від нещадних ран.
Вигоріло все. Переболіло.
Пустка. Безнадія. І жура.
У повітрі – незабутні дати
І апатія глухоніма.
Перестала болі відчувати.
Збайдужіла. Все. Мене нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
Що відчуває жіночка за сорок?
Вона, мабуть, бажає бути скарбом.
Не схожа ні на кого із акторок,
Фігура та вбрання – не як у Барбі…
Її краса не в зачісці й статурі –
Турботою-любов’ю сяють очі.
Вона не із фатально-згубних фурій,
Хоч має власні загадки жіночі.
Тверезо розглядає перспективи,
Ще вірячи в життєві повороти.
Питає в себе: чи вона щаслива?
Почути «так» у відповідь не проти.
Коханню серця вірна до останку,
Дивуються навкруг, шепочуть люди.
Тепло її душі – прання й сніданки,
Родина, навіть фахові здобутки.
…Залементує заздрість: нащо фото?
За сорок – так чинити не годиться!
Із Музою в поезію польоти?!
Без розуму, здається, молодиця…
…Натхненний борщ умлів серед конфорок.
І пиріжки. Ліпила між катренів.
Складає знов добродійка за сорок
Поезії химерно-незбагненні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Чи всесвіт мовчання пробачить?
Наважишся, врешті, на фразу?
Загралися в ігри дитячі,
А треба лишень бути разом.
Навіщо незгоди і битви?
Для рідних вони неприйнятні.
Як хочеться просто любити
У злагоді та благодаті.
Обоє ми – недосконалі,
Мовчання страшніше отрути.
Стають неважливі деталі,
Улюблений голос почути б!
Спікає безмовність нещадно,
Мов кисню забракло неначе.
Неспинно благати я ладна:
Прости! І тебе я пробачу…
І промінь народиться десь там,
Надією сповняться висі.
Життя моє! Радість! Мій всесвіт!
Я ревно молюся: озвися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024
Яка краса! Услід дощу –
Витіюваті білі хмари.
Ловлю я риму, наче марю.
Впіймаю – вже не відпущу.
Веселка барвами цвіте,
Між баранців місток вовтузить.
А з нею – метушлива Муза
Проміння купчить золоте.
Натхнення подихом легким
На хмарку моститься зручніше.
Услід дощу – ясняться вірші
Із райдуг невагомих рим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
Сяє борошно з пшениці –
Буде файне тісто.
Розкачаєш варени́ці
З гідністю, врочисто.
На́чинка пісна, скоромна,
А не в Піст – і шкварки.
Руки зморщені, невтомні,
Вправна куховарка!
Йде картопля та капуста,
Ліпимо з грибами.
За́смажка – з приємним хрустом,
Вчила ще праба́ба.
А солодкі? З маку й вишень,
Із м’якого сиру.
У макітрі білі й пишні –
Мало замісили…
Мну балабушку останню:
Я стара́нно вчуся.
Всі секрети частування
Перейму, бабусю!
Зварені. Лежать у мисці.
Масло зверху тане.
За столом сім’я. На місці –
Збирана сметана.
Начиняється смаколик
Чим багата хата.
Справжня у бабусі школа –
Нумо куштувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024
У кольорі не бачу більше снів,
З тих пір, як захистилася межею.
Незгасний захід сонця відгорів,
Прощальну пісню пари журавлів
Й палітру снів не згадую уже я.
Кришились мрії, бились, ніби скло,
Як на подвір’ї дощ роси́в березам.
І по щоках моїх чомусь текло:
Життя взяло прискорений галоп,
Навскач сяйну́ло кольором і щезло.
Ген-ген уже із юності громи
Й барвисті зливи, що із них скубу я.
Кохання билось дужими крильми,
Між тих видінь лишились юні ми –
У поглядах, що слів не потребують.
А тільки часто відголоски злив
Роз’ятрюють безбарв’я світ до крові.
І рвуться нерозв’язані вузли
Рокі́в, які окремо прожили –
Та снів чомусь не бачу кольорових…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024
А вітер шептав… Біла магія
Лилася, топилася в погляді.
В очах – чи спокуса чи лагідність?
Присохну-зав’язну я. Ох тоді…
І списами – блиски під віями
Дивують між буднями-прозами.
Колись про таке тільки мріяла –
Чутким тиховієм доносило.
Життя має присмак і музику,
Ти вір, насолоджуйся нотами.
У погляд занурся спокусливий,
Хай потім сумління колотиме.
А хвиля підняти спішитиме
Химерне, навіяне спрагою,
Ті очі не будуть фальшивими,
Побачиш: вони – біла магія…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
Безкраї простори і плескіт розбурханих вод,
І чайки, що просто на хвилі чатують на здобич.
Безмежжя природи… То пінної хвилі оздоба,
Натхнення поета проллється поривом от-от….
Погода мінлива. Та купчастість-перистість хмар,
Відтінки води – є для них невимовним контрастом,
Так хочеться трохи краси до поезії вкрасти,
У хвилях із Музою ніжимося крадькома.
Ось вигини берега серед піску й розмаїть.
Засмага золотить… несе в недосяжне і мрійне.
Вона вириває із міста задушних обіймів
Усі сподівання і приспані ма́ри мої.
Із Музою вдвох ми торкнемо таємних глибин,
Бо море рятує… Зелене… бурхливе… цілюще…
Хай звільнить свідомість із вічно закритої мушлі,
І винесуть хвилі на берег забуті скарби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
Життя – зигзаги й повороти,
Вервечка із падінь і злетів.
Виважування «за» і «проти»,
«орел» чи «решка» на монеті.
Обличчям – густина мережив.
І як її, невчасну, згоїш?
Від чого плетиво залежить?
Страхи, хвороби, згустки болю.
Дорога робить різко вигин –
Кривулі, злами, зміни курсу.
Нерозуміння та інтриги
На шкіру борозен натрусять.
Як не заплутатися, Боже?
Чому душа гріхом німіє?
Зашкопиртала… Йду, як можу,
Підводне струшую каміння.
Крокую (маю ще боротись!)
Хоч тисне ліве підребер’я.
Долаю скрути й повороти –
Куди фортуна не поверне
Усоте
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
А хто я є? Час не щадить нікого,
І круг рідні́ помітно поріді́в.
Теплі́є погляд: у забутий спогад
Покликав запорошений архів.
Доскіпливо дивлюся фотокартки:
Потерті, чорно-білі, застарі.
Бабуся тут мале іще дівчатко…
Цікаво, а який-то, справді, рік?
Моменти урочисті, достовірні:
Як на родини, у садочок йшли.
До школи, в РАГС - змістовні фотозбірні.
Зі скринь, горищ – у спалаху світлин.
То хто ж я є?Тягну побляклі знімки,
Із мудрістю старою – тет-а-тет.
Між поколінь зв’язки зростають стрімко:
Містком надійним є той раритет.
Бо чорно-білі сповіді – безцінні,
Підписані, датовані колись.
Об’єднують родинні мрії-цілі
Реліквії… Літописи дивись.
Не вічна пам’ять… Хто це голопузий?
(Не знаю, як у спогад не сигналь!)
Не розповість минувщину бабуся –
Із фото посміхнеться лиш, на жаль…
Важливість дат, емоції і жести,
Обличчя, одяг, побут – от і до.
Все пережите – не безликі тексти,
А фотокнига невгасимих доль.
Напіввідкрила я завісу… Трохи…
З альбомом очевидніше стає:
Світлини бережуть в собі епоху
Й пояснюють доступно, хто ти є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
Золото хлюпало з моря кульбаб,
Сонце бузком підіймалось яскраве.
Розкошував-раював у хлібах
Вічний романтик, замріяний травень.
Слухав затишшя у зародку дня,
Сніг пелюстковий на маківці танув,
Мить – і почнеться людська метушня.
Залементує розбурханий ранок.
Сонячний вітер почне власну гру:
Хвилі покотить пухких парашутів,
Вуличок гамір, авта звичний рух…
Стійте! Так хочеться травню гукнути.
Сі́м'ям кульбаби – роки́ час подме:
Не забувайте радіти, любити,
Не розгубіть крихту щастя… момент,
Адже життя – найкоштовніший витвір.
Трунок і мед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
Хата під соломою
В затінку бузковому –
З пам’яттю спадковою,
Росами ранковими
Йти невипадково нам.
Що, літа, ви стелитесь
В ноги чорнобривцями?
В раї дідусевому –
На гнізді веселики
Часто будуть снитися.
Мостять гнізда ластівки
На добро під хатою.
Спогадами частими
Непогасним щастям тим –
Будемо багатими!
Краю рідний, житнице!
Хмари порозходяться.
Стежці рідній – витися:
Із акацій китиці –
Білим на колодязі…
/Надихнула картина чудової української художниці Nadia Vnukova «Теплий травневий вечір.
с. Вовківці. Хата діда Сотули.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
Дозволь бути поруч, не крийся в оффлайні.
Себе бережи. Не для себе – для мене.
Не будьмо суворі та світле не краймо,
Колючість ожин – у життя б’є шалено.
Війна смертоносна. Перегляд моралі.
А далі що буде – не знаємо досі.
Як бачиш, непросто, І та досконалість,
Що мариться людям – поняття відносне.
А ти говори… Щоб устигли сказати,
Про власні думки, сум'яття́, хвилювання.
Про мрії порив і про плани на завтра,
І де ти, і з ким. Тож – емоцій вулкани!
Не бійсь помилок. Їх робили учора.
Любов не замінять ні гроші, ні статки
В оффлайні зв’ язок. І роки біжать скоро,
Прощай неодмінно, щоб щастя пізнати..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
/квартон/
Чому, скажіть, чому я не троянда?
Невже у мене справді нижчий рівень?
Як і вона, я з гострими краями,
Та все ж не дотягнула до царівен.
Яскрава в мене грація травнева…
Чому, скажіть, чому я не троянда?
Рожева зі шипами королева
У квітнику красується… Не я там!
Меди мої – спокуса і принада.
Та де ж він, де – мій янгол-покровитель?.
Чому, скажіть, чому я не троянда?
Чагарником усе життя кровити…
Всередині – я добра і шляхетна,
Я берегиня, німфа чи дріада.
Про Неї ж пишуть оди всі поети…
Чому, скажіть, чому я не троянда?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Півонії, підв’язані снопами
Вітрець чіпає, ох і баламут!
Не спить село. По холодку сапали.
Зі сходом сонця – на городах тут.
Ізвечора розсаду поливали…
Капуста щось не підіймає вух.
Чорно́зему дощу було замало.
Тож посуха. Горох - і той пожух.
Когут наш переспівує «сусіда» –
Хрипить упертюх, майже голос зник.
Але красунчик... Ніде правди діти:
Такий один господар на курник.
Бочки́ редиска вигріла червоні.
Прорвали моркву, згодом – буряки.
Світанок серед пахощів півоній
Дбайливий, гожий, теплий і близький.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Де лілово-сині сокирки́
Притулили небо й пасовище,
Бабця йде городом напрямки –
Стежкою веде в життя колишнє.
Босі ноги гріє теплий ґрунт,
Зве вона його «домашнім раєм».
Із бабусі приклад я беру –
Ніжками роздолля відчуваю.
Зупинились разом на межі,
Щоб почути, як виводить жайвір.
Медоносне хмаровиння бджіл,
У співзвуччі настрою вражає.
Рве козе́льки млосний степовій,
Укриває в пух зелені схили,
До землі вклоняється старій
Широчінь, яку вона любила.
На́спів – невгасимий і близький:
Я сюрчу в акацієвий пищик.
І голублять сині сокирки
Небо із ліловим пасовищем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2024
/віланела/
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Тривозі ж – цілу ніч волати.
Десь озиваються гармати,
Густіє кров, неначе ртуть –
Комусь прийшлось життя віддати.
У сні захисника-солдата –
Плугатарі з плугами йдуть,
Як солодко про це згадати!
Козак лишився б… Зачекати
На наречену молоду
( Ич, розспівалися дівчата!)
Та треба землю захищати.
Відводити страшну біду.
… А десь в тилу, ладнає мати
Вечерю в рідному саду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024
/глоса/
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть.
Співають, ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
(Т.Шевченко.)
Завзятий джмелик волохатий.
Пірнає в медонос чимдуж,
І ваблять аромати руж.
Садок вишневий коло хати,
Яка ідилія в саду!
Лірично-тепла… Задивився:
Бджола співає чорнобривцям,
Хрущі над вишнями гудуть,
Здається, віковічний дуб
Торкає хмари-пароплави,
А сонце золотиться ставом.
Плугатарі з плугами йдуть.
Заморені, вертають тато
Із косовиці навпрошки –
Немов у чарах парубки:
Співають ідучи дівчата,
Дух роду, сила та могуть –
Квітує рідна Україна,
Хай вкупі будуть всі родини,
А матері вечерять ждуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024
Слабуєте знову.
І труситься тіло старе.
Надумано стільки –
З недугами часто не спиться:
«Така, нездорова,
Я стала сім'ї тягарем…»
Немислимий біль той,
Журбує щодень трудівниця.
Так, неідеальна.
Бо так облаштований світ.
Заплакані очі.
Свої неприємності-грози.
І те, за що жаль нам:
Недоліків-огріхів слід.
Сумління жіноче
Простити за хиби всі просить:
«Робила ремонти.
Варила борщі. Був город.
Квартира і гроші.
Жіноча краса. Радість. Діти.
Садити, полоти,
Онукам надбати добро
Я більше не можу,
Бо ноги не хочуть ходити.
Люблю ж то так само…»
Закрапають сльози тихцем.
Дай Бог пережити
Гіркі негаразди життєві.
Не будете, мамо,
Для нас тягарем – вірте в це!
Онуки і діти,
Усі ми, допоки ще є Ви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024
/терцина/
У степу, розпеченім до краю,
різнотрав’я змучене, безсиле
на яскравім сонці догоряє.
А будяк – несхитні квіти вкрили:
притаманна міць чортополоху,
стійкість, впертість і голки, як шило.
Аристократичний? Анітрохи!
Де шляхетність, ґрація і врода
у хребта відлюдного, сухого?
Сонцежар і вітер не зашкодять,
бо колючка дивну має впертість:
Самота – не вирок, а свобода.
Проростає у безводній тверді,
в реп’яхах – затято-непохитна,
Не для неї бесіди відверті.
Межи скрут і бід ефектно квітне,
в’їдлива, дошкульна, неконтактна.
Має квітка степу* своєрідний
нешаблонний, вщипливий характер.
*будяк, чортополох, колючка, татарник, реп’ях
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2024
А ліс, мій любий, з нами постарів,
Зелена юність не буває вічно.
І перші павутинки на обличчі –
Немилосердність диких чагарів.
Зробились давні спогади крихкі,
Здича́віли, відлю́дні, наче со́ви.
Хоч віти, мов рукава вітряків,
Відлічувати час назад готові.
…Хвоїни-шпи́льки в’язнуть у смолі
На сосонках рівненьких, ніби струни.
У зелені – хмільна далека юність,
яку ледь бачу в непроникній млі.
А перелісся між гущавини
Відкритися не хоче іншим людям,
Живе у ньому те напівзабуте,
що ліс обом сьогодні прочинив.
Там зазирає в очі кожен рік:
Грибні дощі, життєві бурі-крени.
Риплять дерева сиві – не зелені,
Про сокровенне тужно і смиренно:
Бо ліс, мій любий, з нами постарів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Ти з місячного сяйва?
Пілігрим?
Бо ковзаєш між бурями й громами…
Ведеш до раю
Візерунком рим,
Міцний зв’язок невидимий між нами.
Доріжка срібна
Та звучання флейт –
Це все, що треба нашому дуету.
І так потрібна
Ти – із роду фей –
Думкам сумбурним вічного поета.
Несеш серпанок
Чуда-таїни,
Трояндами вкладаєшся у віршах,
Я прошу, Панно,
тільки не змінись –
Ти для свого Поета наймиліша.
Хмільна спокусо,
З легкістю хмарин
Зірки-бажання кидаю в траву я.
Бентежна Музо,
Чудо-пілігрим,
Щодня тобі радію і дивуюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Борошна сліпуча білизна́,
Бабця чисто вбрана коло столу,
Сивочола, ставна, чепурна,
«А чи вдасться паска? Бог то зна!»
Кутаєш, аби не захололо.
Ось жовтки звільняєш від білка,
(Так робила ще твоя прабабця.)
Щоб пухка була, а не глевка,
Хай підходить десь до обідка,
Пасочки, знай, протягів бояться…
Пахне здоба. Забиває дух.
Солодить родзи́нковим узваром.
Тісто сходить ніжне, наче пух,
А бабуся не зняла фарту́х –
Все щось випікає, смажить, варить…
Дивовиддя з року в рік старе,
Де мала й всьому, здається, вчуся.
Великоднє свято до дверей,
І жура ванільна пробере –
Не пече для нас уже бабуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024
Споконвіку обряд цей близький:
Великодні підходять свята,
І молитву шепочуть вуста –
Господиня вчиняє паски…
І не сплутає світ нас ні з ким,
Від війни б утікати… Та – ні:
Вдома пахнуть опара й ваніль,
Україночки місять паски.
А на фронті синочок стійкий
просить: «Боже! Мій край захисти!
Бо за спинами нашими – тил,
У матусі вдаються паски.»
У тилу – живемо завдяки
Силі й мужності рідних солдат.
Їм – сітки і посильний донат,
І ще теплі, домашні паски.
Захисти, Отче, тіло й думки –
Ллється вгору потік молитов.
На життя, на добро і любов
Хай підходять у хаті паски.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024
Паско файна, ладься, із легкого тіста!
Примовляє бабця, вдягнена врочисто.
Настрою докласти треба в рухи звичні,
щоб заграла Паска сонечком величним.
Місить спозаранку тісто якнайкраще,
Жовте від шафрану, як любив мій пращур.
Праця без спочинку, бабці ж не звикати:
Ось ваніль, родзинки – пахне медом хата…
Ніби сонце гляне пасочка «четверна»,
а «п’ятнична» – шана родичам померлим.
У Суботу ставить – піч запалить свічка,
Паска зі хрестами й колосом пшеничним,
З крилами зозульки – дай нам літ, крилата!
Хрестить всі каструльки із печі лопата.
У вогні – свячена із верби лозина.
Може напечеш нам – щоб на мирну днину?
З «Отче наш» саджали і виймали з печі.
Тих пасок чимало – щастя для малечі.
Для онуки праця… З погляду м’якого
Розумію бабцю – далі ґоґоль-моґоль.
Рівно та доладно нанесу вершечок,
Сяє тепла радість у очах старечих.
…У чеканні звістки, що зійде над світом,
Писанки барвисті, крашанки – говіти.
Ось на рушникові пасочка рум’яна –
будьте всі здорові, добрі християни.
«Хай скінчаться війни, – наче каже бабця. –
Бо життя безцінне. Файна паско, ладься!»
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Удень сьогодні сонячно і жарко,
Свічки каштанів, пісня солов’їв.
Граційний Квітень йшов розкішним парком,
який прикрасив рідний наш Зміїв.
Прощався з нами. Травню естафету
з прийдешніми святами передав.
Раділо око скошеним кюветам
і освіжали аромати трав.
Посидів із містянами на лаві,
Прибратися пособив двірнику.
Стрункій студентці підморгнув яскравій,
Напився кави десь у холодку.
Весняне місто… Та чоло він хмарив:
Війна посеред квіту і краси.
Дивився на алеї й тротуари,
для краю ніби захисту просив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
Не у цьому житті…
Йде війна. Про кохання не час нам.
І тривкий сум душі
Розчиню у буденності днів.
Та без цих почуттів
одинока я стану й нещасна.
Тож прошу Вас: лишіть
крихту спогадів сильній мені.
Не у цьому житті
безпорадною бути, слабкою.
Пережити війну
допоможе стосилля і міць.
Ми вже зовсім не ті,
кожен погляд – горить гіркотою.
В очі я зазирну
задля світла в нечулій пітьмі.
Хоч ніхто не хотів –
перехрестя двох доль розійшлися.
А літам вести лік
невідправлених досі листів.
Та без цих почуттів
незбагненних, рождених у висі,
Час обох нас обрік
на всі виклики у самоті.
…Ми – не в цьому житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
Берези весняне́ шепочуть,
каштан – у спалаху свічок.
П’янку красу зловили очі.
а у думках: води б… ковток…
У ранах заніміло тіло,
чомусь не відчувалось ніг.
Матуся вижити веліла,
то як ослухатися міг?!
Трава засяяла росою,
стікало з пагона й листви,
мов шепотіло: пий, герою!
Десь мама молиться: ж и в и!
З каштану квіт летів молочний,
не вщухли вибухи та гул.
А вітер ніс: «Живи, синочку!»
Благання найрідніших губ.
Лежав, запитував у Бога:
невже загину в двадцять п’ять?
А з-за беріз ішла підмога:
ще зможеш, синку, воювать.
Роса сміялася щасливо,
яких іще потрібно слів?
Молитва мами – справжнє диво,
Ти завдяки їй уцілів.
Береза весняне́ шепоче,
Каштан – у спалаху свічок.
І залляло росою очі,
Як мамі дякував синок…
(дякую за світлину "Українській правді".)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
Лиманський дворик – у гінких березах,
що з кожним роком затіняють стіл.
Скрип білокорих – мрії, що не щезли,
про мир і спокій під гудіння бджіл.
Вітрець шепоче ледь розквітлій вишні:
«Скажіть, красуне, чи я милий Вам?»
Смішний горобчик цвірінчить потішно.
Он хмара суне – не на дощ бува?
З вікна доносить мелодійні ноти –
сусідський хлопчик розтягнув баян.
Із абрикоси – білі привороти,
молочну вроду розгубив Лиман.
Хоч поруч горе. біль що ранить лезом:
Жорстокість, безлад, ві́йни, смерті лють.
Лиманський дворик і гнучкі берези
Весну в підмерзлих душах бережуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024
Берези пишнокосі та стрункі,
Двори – у вогняни́х, рясних тюльпанах,
І аромати радісних бузків,
Які розквітли сьогорі́ч зарано –
Це ти, Лимане…
Лиманці – працелюбні та прості,
Йдуть на городи, тільки сонце встане.
Черемха пахне в зелені густій.
Від насолоди серце – ніби п’яне –
Весній, Лимане!
Десь кажуть. забарилися дощі.
Зате вітри шумлять… Куди не гляну –
Любистку кучерявляться кущі,
У квітнику невіста, біла панна,
Цвіти, Лимане.
Із клубу – голос пісні долина,
Бурхливі ноти хва́цького баяна.
Ми – мріємо. Хоч поруч і війна,
Хоч ще тривогу чути аж до Занок –
Живи, Лимане!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Моросить краплина,
Склом тече.
В тебе не єдина –
Біль мечем.
Накрапає слізний –
Жаль дівча…
Розпізнала пізно
Фальш в очах.
Душу рве погода
Отака.
Рюмсання. Розводи
По щоках.
Грому ноти гнівні…
Болю… чи
Він святу наївність
Намочив?
Хоч разом були б – ну
Він не з тих.
Співчутливо схлипнув
Дощ і стих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024
Чи ти тепло знайти в собі зумів,
Чи зрозумів життя людського сенс?
Веселкою, між сонця і громів,
На батьківський поріг душа несе.
Рвуть стежку полини та чебреці,
І під ногами шовк із ковили.
Біжу я із ромашками в руці
Шляхами, що життя мене вели.
Спішу до двору, аж не чую п’ят,
Не впізнаю з роками я людей.
Мій друг, найвеселіший із хлоп’ят,
По стежці сина власного веде.
Ліс постарів, неначе занеміг.
(Любило молодняк дівча мале!)
І тільки мама вийде на поріг,
А тато десь у небі журавлем…
Букет ромашок мамі піднесу
Із купою схвильованих вітань.
… І падає з тополі білий сум
За всім, що розгубили крізь літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024
Вітами яблунь, мов рукавами
Вітром тягнуся, бунтівником.
Видихну: «Як Ви?» Квіт поміж нами
У завірюсі сниться обом.
Ноти любові зводять долоні:
Дотики-іскри… Потиск-вогонь.
Сни кольорові – біло-червоні
Квіти зумисне трусять: схолонь…
Падає чисте, світле, єдине:
в згадці мене Ви бачите – мить.
За особисті хиби-провини
Квіт яблуневий землю сніжить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Коли неосмислено раниш,
по крихті роздрібнюєш сон.
Сиренами, криками сов
Неспокій озветься, товариш.
Скубеш пасма дум із подушки:
Насмикаєш за ніч – мільйон.
Війною стривожений сон
не вразь іще й ти, легкодушно.
Чужими? Ворожими є ми?!
Накриє лавина гризот.
Невже ображати приємно?
Безсоння... Світанок от-от.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Жовті ця́тки на горбах і схилах –
Вітер на кульбаби дме прудкий.
А черемха, наче забілила
Наболілі від війни думки.
Глянь, які тюльпани розмаїті!
На дощі нарцис-вродливець змок.
І біліє у вапня́ній свиті
Запашний, уквітчаний садок.
Ранок жайвір нотами заводить,
Когути підтягують пісні.
Порядкують люди на городах,
Просять в Бога мирні,теплі дні.
Бджоли тягнуть вихори мелодій,
і нектарний мед несуть мерщій.
Селянин - у клопотах, роботі:
Ґрунт – як пух, чудові йдуть дощі.
Перекус нехитрий всухом’ятку,
В холодку, як мить одна, минув.
… Ніби сонця, щедрі жовті ця́тки
і черемха слухали весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
Пелюстки́ оси́пались додолу.
Білий квіт із весен полишав.
Оцвіла. Лишилась напівгола
неприкрита, зболена душа.
Вітер шарпав, обривав і зносив.
Неістотне падало, тонке.
Забілило дивно білі коси –
То вінок? Чи юності букет?
Не збулось... Роса бринить на віях.
(А наснились відблиски світань.)
Білий квіт у людях не старіє –
У тобі весніє він, поглянь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
А я до Вас – крізь зими.
Топлю сніги та кригу.
І віршами своїми
нову чаклую книгу.
Білявою весною
до Вас біжу садами.
Під вишнею постою,
де вірші Вам складала.
Верну Вам ніжність літа,
чуттів забуту спеку.
У ліриці зігріте,
заб’ється щось… далеке.
Іду до Вас осіння
та власне-першоцвітне
в катрені світлотінню
продовжує щеміти.
Іду до Вас незмінно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2024
Не розгубіть схвильоване тепло,
що, як весни́, з надією чекали.
Воно, як сік березовий текло,
Та застигало мороком окалин.
І щось квітневе рвалося із мряк,
таке хмільне… таке недосконале…
Та як забути? Чи зітерти - як?
Усе, що двом життя подарувало?
Веселкою до серця потягнусь,
в міцних обіймах – то громів пере́стук.
Рука в руці у темряві спокус,
а сонячне… Чи заблудилось десь там?
Я за квітневе – долі посміхнусь,
Іде садком назустріч мій товариш.
О доле, не чіпай мою весну!
Невже без мрій зоставиш і зістариш?!
Сплітають зморшки очі та чоло,
А душі – ще у сонячнім вогневі.
Не розгубіть життям весни́ тепло,
Бо молодість – вона і є квітне́ва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Абрикосовий цвіт у кохання:
справжнє, знаю, повік не відпустить.
Казка перша, надумана, рання,
облітає пониклим пелюстям.
Справжнє,знаю, повік не відпустить:
у цвітіння вертатиме спогад:
Абрикосовий сніг білить густо,
розчаровано впавши під ноги.
Казка перша – надумана? Рання?
Чи мороз по беззахисній стукнув?
Закружляла в повітрі востаннє
наречена в омріяній сукні.
Облітає поникле пелюстя,
невимовно привабне медами.
У нектарі чуттів тих гублюся:
абрикоса своє нагадала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Скрижанілі непорозуміннями.
Збайдужілі, змучені проблемами.
Вдвох весну зустріти не зуміли ми.
Тінями лишилися окремими.
Руйнувалися містки і падали,
Береги самотні розділялися..
Закривалися ми барикадами
не живі, здається, а зі сталі всі.
Кожен обростав та жив образами,
І шукав у комусь винуватого.
Хоч і розум часто нам підказував,
та щодня сварились удвадцяте ми.
Шрамами укрилося суцільними,
Рознеслось мрійливе пустоцвітами.
Вдвох весну зустріти не зуміли ми.
…Хто ж бо знав, що довго так болітиме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Весняна ніч – краплини губить::
чорнила плавання…
Вона та я – два однолюби
в життєвій гавані.
Сріблясто-сяюча подушка –
Наївні промені.
А світ чорнів, такий бездушний,
І гріли спомини.
А всі слова й безглузді вчинки –
потьок люстерковий.
Все, що раніше лебедине –
тепер нестерпне їм.
Весняна ніч холола-гусла,
спліталась хмарами.
Щеміло й накрапало густо,
Хоч тепле марилось.
І місяць бачив це, і люди
спинялись вражено:.
Любити вчились однолюби
Себе зневажених.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Мастила веселковою палітрою
Весна. Тріумфувала злива, плакала.
Неслась молитва, у війні обвітрена:
«О Боже, хай це буде добре знакове!»
Яскравий снопик постелив надією
на мир... Жорстокість зникне із жадобою.
І прийде день, якому всі зрадіємо,
Про це морзянку дощ рясний видзьобує.
Дивилися на диво люди зболені,
(Душа із небом наче так балакала..)
Людина бачить те, що їй дозволено…
«О Боже! Хай це будуть добрі знаки нам.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Обійме вітер лісу свіжий дух,
У першоцвітах – пахощі смоли
І пряність глиць.
Зраділі верби укриває пух:
До літепла з тобою дожили
І громовиць.
Ще трохи: дощ поллє… а там – гриби!
Скоріше б він гараздами росив
І світ будив.
Щоб весни знову мирними зробив:
Земля зітхнула, люди і ліси,
Поля й сади.
Щоб рій новин безрадісних ущух,
щоб повернулись діти до родин,
А бій не тряс.
… Обійме вітер лісу свіжий дух,
Зірвавши з неба сотні намистин:
Потрібен час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Дощ зі снігом.
Безбарвно-похмурий вокзал.
Мжить мої зледенілі думки,
що набігли
в рядки, як мереживо шпал:
міжсезоння, війна, час такий…
Безнадійно,
здається. цей світ захворів,
хоч весна ледь торкнула крижин.
У лінійку,
контрастом сумних поїздів,
журавлиний вертається клин.
Семафори
сигнали про мир подадуть:
дочекайся на свій паротяг.
Запроторить
зло в пекло Всесильна могуть..
Прости, Боже… й даруй нам життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Клич гідних на подвиг,
слабкі – непорушні.
Бо мужніх, терплячих,
вбивають, як бач.
Та вільний народ ми!
Страждаємо дуже:
жахіття, звірячість
і світ-споглядач …
Нещадні удари,
поранені й мертві –
радіти б тепліні,
гудінню бджоли.
Клич мудрих, Кобзарю:
до неба йдуть жертви,
твоїй Україні
нестерпно болить.
Речуть заповітом
думки Мудрецеві,
палке, полум’ яне
б’є слово тверде.
Ти вір: мирноквіття
в садочку вишневім
збіліє… Й веснянку
нам хрущ заведе.
Затягнуть дівчата,
у такт соловейку,
Схвильована мати
обійме синів.
І ось, біля хати,
щаслива сімейка,
вечеряти сяде
під мирні пісні.
Так буде, Тарасе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
А Жінка – вона, як море:
стобарвність у ній, сейсмічність.
Шаленство, спромога шторму,
химерна та екзотична.
Щодня, щохвилини різна:
спокійна, до дна прозора.
За мить – каламутить грізно,
стихію не упокориш!
Мінлива та неосяжна,
намиста – блискучі мушлі.
Бентежна у макіяжі,
чутлива, великодушна..
Торкає кайму піщану
вражаюча хвиля пінна:
У сукню розкішну вбрана
утіха, сновидь, перлина.
Яка ж у тобі родзинка?
Ти пристрасть і міць тайфуну?
Хвилює, як море, Жінка –
Стрімка, дивовижна, юна.
Яке ж ти ребро Адама?
Бентежність і розмаїття…
Кохана, дружина, мама –
найкраща у цілім світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
Падали стіни,
кров замастила
перекриття.
Чорні руїни
криком безсилим
м’яли життя.
Сива Одеса.
Горя чимало,
пошук людей.
Зламані весни.
…І обіймала
мати дітей.
Цілі родини –
в небо по східцях.
Хто завинив?
Боже єдиний,
Ангели всі ці –
жертви війни…
Як тут не вити
з розпачу й болю?
Душі – в розла́м.
Мати і діти…
Зламані долі
силою зла.
(Малюнок з Міжнародного проєкту «Діти проти війни»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
/квадратне римування/
Немов солодкі півники
Бурульки лиже сонечко,
Живуть надії зранені,
як парость у мені.
І віриться: що днів лихих
не знатимемо, донечко,
здається, зла це танення…
ти вір у світлі дні.
Вертають гуси гамірні:
За краєм дуже скучили,
І сльози аж вичавлює
Бентежно-теплий клин.
Зривають мрійні наміри
дні лютого розлючені
і змішують з печалями
тужливий дим руїн…
Бурульки ж – як льодяники
Тепло тихенько злизує.
І на тину виспівує
Рудий сусідський кіт.
Недобре – має танути,
війна й вітри пронизливі.
Співай і ти щасливої,
Гони думки гіркі…
Май, доню, силу проліски,
яка воює з кригою.
З тендітно-нескоримого
чіпкий її росток.
Запише пам’ять болісна
рядки, що стануть книгою:
несамовиті зими в ній
життєвих помилок.
Ще рідне нищать танками,
кровлять щоденні вибухи
І мін у полі хлібному
накидав хижий звір.
Та першоцвіт веснянкою
озветься за відлигою,
проклюнеться, окріпне він –
ти тільки, люба, вір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024
(квадратне римування)
Простий рецепт:
у складові любові
безмежну ніжність
я додам, коханий.
Люблю усе,
Пов’язане з тобою:
Розталу сніжку,
як весни зітхання.
І кави дух,
що буду готувати.
Стілець – не твій –
та все, чомусь, навпроти…
І вітру дмух,
що не змітає дати,
І змерзлість вій –
докору-суму дотик.
Ллє голубінь,
тривожить мерзлі зими.
Лід розтає –
Веснію у рядку я.
Пишу тобі
відверте і незриме –
Інгредієнт,
що крізь роки смакує,
…Бо ти десь є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
Тугою лютого лівосторонньою
Здавлює груди, відлунює ранами:
(Кажуть, для віку ще надто зарано те…)
Знову в метро йдуть ночами безсонними,
мами із дітьми… і звуть їх мадоннами.
Зорі рум’янило…
Тугою лютий зависне окопами,
Разом зі зливою слізно ридатиме,
Серце країни - з синами-солдатами.
гордість за подвиг щоденний охоплює:
у небезпеці - лишатись хоробрими,
з болем і втратами.
Вільним же мир і в неспокої сниться нам,
Сонячним зайчиком ллє підвіконнями.
З вірою - ликами грає іконними -
Пройдуть страхи, що зібрав між ключицями
Смуток… А має надією битися
Лівосторонньою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
Стрілки життя розведено,
Біль до валіз спаковано.
Пустка торкне зсередини,
Тепле проллє зі схованок.
Гуркіт сердець із потягів,
що врізнобіч роз’їхались,
Як же згадали потім ви
З жалем? Чи, може, втіхою?
Стали роки зимовими,
здужали над обітами.
Біль у валізи сховано,
скільки ж іще терпіти нам?
Душі людські – трансформери:
Жухли в нещадній осені.
Тільки луна платфомою:
в жертву любов приносили.
Пам’яттю закривавиться
Колії пульс тремтячої.
У самоті на лавочці
Стигло кохання втрачене.
Двоє блукали вербами,
не досягнувши спокою.
Стрілки життя розведено
вартістю зависокою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
Як у повені ріки
повноводої
ми пірнаємо в літа́,
долі просимо.
Розливаються роки́…
Спішні ходики
рвуть оте своє «тік-так»,
ніби з осудом.
Вагота́ квітучих снів –
зайві клопоти.
Вже б зійти на мілину,
пограбованій.
Ви ж суперником весні –
ворохобите,
повертаючи з півсну
го́йні* повені.
Забрунькують вишняки
серед паводі.
Квіт зиму́ порве страшну –
часомірити
Зайвину́ своїх років
тут зоставимо,
тільки б кожен ризикнув
на довіру ту.
…Розливаються роки́ –
не набавити…
*гойні – цілющі для зраненої душі.
(квадратне римування)́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
/ віланела/
Дарує зима заметілі,
Завії, рясні хуртовини –
Пасують убори їй білі.
Вітрів холоди знавіснілі
Здіймають буран щохвилини,
Дарує зима заметілі.
Здуває крихти обважнілі
Зі скла. Замала комірчина –
Пасують убори їй білі.
В ній двоє, коханню зраділі,
Живуть почуття-величини,
Дарує зима заметілі.
Любов – молода та незріла,
У щасті несе до вершини,
Пасують убори їй білі.
На шибці, в теплі помутнілій,
Скляніли два серця єдині,
Дарує зима заметілі.
Закохані, мов прикипіли.
Глінтвейн. Він. Вона – дві жарини.
Дарує зима заметілі.
Пасують убори їй білі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
/четверик/
Примостився спогад на ослінчик,
Чай пахкий усім лили спочатку.
Долю чи урок життєвий, слід чийсь –
Від бабусі всотує дівчатко.
Чай пахкий усім лили спочатку,
Латаних коржів пекли чимало.
У минуле починали мчати
Повісті, що бабця вік тримала.
Долю чи урок життєвий, слід чийсь,
Все, що стало з нашою ріднею –
Як цікаву істину засвідчить
Бабця… От і я пишу про неї.
Від бабусі всотує дівчатко
Тогочасне, пережите,вічне.
Притчі все продовжують звучати
У мені, вмостившись на ослінчик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Істото-зернинко,
в гігантському світі
при темряві й світлі –
будь завжди Людиною.
Тут сенси єдині:
душевні перлини всім
у спадок лишити.
Яскрава піщинко,
в життєвих болідах
ти є індивідом –
а отже, Людиною.
Літа швидкоплинні:
здається, хвилина і –
задув іскру вітер…
Крок. Рік. Іменини.
ще п’ять – учнем піде,
миттєвість – освіта,
і пара з дитиною.
Завдання людини –
лишитись Людиною,
й закласти це в дітях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
Жаром не розхристує, не рве,
А сніжить пройдешнє, сипле сіллю.
Мріяне – потріпане – осіло
Безпричинно. Кажуть, вікове.
Музика приваблює журна́.
Не троянди тішать – синь волошок.
Притьмом зустрічаєш листоношу:
Власні вірші скрасили журнал.
Згадуєш: ото було раніш…
У село біжиш – дойма́є місто.
Думаєш: а приспане дитинство
Зачастило у зворушний вірш.
Вгамувався пульс шалений мій:
Учорашнє, тернами ожини,
Краяло, марудило, сніжило
Душу, коси… Паморозі мрій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
Страждає, б’є в обличчя косо
Жура зими.
Осмута нот мінори просить -
Окремо ми...
Чи фальш, чи панацеї соло
Розквасить бруд.
Я за кохання вдячна солод
І сіль облуд.
Вітрисько краплі меланхолій
Збиває з листь.
І росить хлющ самотні долі,
Що розійшлись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
Рядки торкнуться:
Хто тут винний?
Рве пуповину
Зла війна,
Роки в розлуці
Ти одна,
А я тривожуся щоднини.
Будуєш власні
Піраміди
Новий світ цідиш –
Хоч не рай…
Та власне щастя
Не минай –
Душі моїй не дай щеміти.
Чужі слова,
Думки стотонні,
Бо закордоння
Теж не мед –
Хвилює вітер,
з дому дме –
Несе мої обійми, доню…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
(вільний переклад французької лірики Karolin Audace)
Французьке небо… Зорі менуетом
Кохання чари в небі заплетуть.
Тисячолика, кличеш знов мене ти –
Душа цвіте благословенням тут..
Лавандові поля, краса Луари,
Щемкі пейзажі… Вид річок-дзеркал.
Вздовж авеню гуляють ніжні пари,
Піщані пляжі й гори – у зірках.
Париж. Це місто зваби та кохання,
А Сена – з таємниць уся сама.
Бруківок шарм і затишні кав’ярні,
Французький темпераментний роман.
Садів та замків історичні сплети
Минуле. Елегантність. Поль Верлен.
Собори – з віри й каменю сонети,
Будівлі та славетність дат, імен..
О Франціє, прекрасна насолодо,
Вино та сир, гурманська таїна –
Парфумів незбагненно-звабний доторк.
Мистецтва смак і доброго вина.
Пошириться спокусою шанелі
Розлив хмільних, тендітних почуттів,
Солодкі радості земні, шалені,
Обійми найзвабливіші в житті.
Розносить приспів лагідним норд-вестом,
Звучить Піаф, Каас чи Джо Дассен.
О Франціє! Ти – втіха, рай, блаженство.
Любов і мрія. Млість. Моє ти все…
оригінал:
Ma France
Ma France, sous le ciel d’une danse éternelle,
Où le charme s’épanche, où l’amour se révèle.
Terre aux mille visages, aux couleurs infinies,
Ma France, pays béni, où l’âme s’épanouit.
Des champs de lavande aux vallées de la Loire,
Chaque coin respire, chaque coin miroir.
Les montagnes majestueuses, les plages dorées,
La France, en sa beauté, est une étoile adorée.
Paris, la cité des lumières, ville de l’amour,
Où le Seine murmure des secrets chaque jour.
Les rues pavées, les cafés, l’effervescence,
La France, en son cœur, est une douce romance.
Des châteaux aux jardins, l’histoire s’entrelace,
Témoins d’un passé où l’élégance trouve sa place.
Les cathédrales, symphonies de pierre et de foi,
La France, en ses édifices, célèbre sa gloire.
Vin et fromage, festins pour les papilles,
Savourer la vie, c’est la plus belle des quilles.
L’amour de la gastronomie, des arts et des vins,
La France, en ses saveurs, révèle des destins.
Que dire de l’amour, ce doux sentiment,
Qui se répand comme un parfum enivrant.
La France, pays d’étreintes et de tendresse,
Éveille les cœurs, en une douce allégresse.
Ainsi chante la France, mélodie éternelle,
Où la beauté et l’amour s’unissent en ritournelle.
Dans ce pays béni, où chaque coin respire,
L’âme s’épanouit, ma France, source de délices.
Karolin Audace
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
Гортаю спомин
Півзабутий.
Навшпиньках – лютий,
Плаче сніг.
Уже нікому
Й уві сні
Солодкі миті не відчути.
Торкаю спогад…
Руйнування…
Сльоза остання –
Не зберіг.
Але нічого!
Мабуть, гріх
І згуба у жазі кохання.
На згадку – шрами:
Не почута.
Сумним етюдом
Краплі стріх.
Сюжет із нами
Нагорі –
Жарини, що вгасили люди,
Мокрінь з-під ніг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
Лютий на серце ліг вогко та гірко –
Ба́йдуже сяйво йому білизни́.
Сльози згубила заплакана гілка,
Кажуть, шість тижнів іще до весни.
Лютий на серці скінчиться – побачиш!
Так передчув у Гайдарах Тимко.
Не помилися про мир лиш, байбаче,
Після днів лютого довгих стількох.
Лютий – та серце брунькує надію,
Бо у війні ти немовби закляк.
Кожен за мирне життя світле мріє,
Добре і тепле сильніше однак.
Лютий зі серцем зітхнули-затерпли:
З неба доноситься рев літака.
Виє сирена… Та поруч Евтерпа
Ліру стривожено стисла в руках.
Зло і Добро у рішучому ґерці –
Лютий, весну пропусти, змилосердься!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
Теплий хлібець надкушу зі хрустом
І примружусь … Вихор задоволень!
Аромат далекий не відпустить:
Світле… рідне… з часом не схололе…
Зелені потрібно кроленятам,
Ось дідусь мішок набив щосили.
Я біжу до нього пособляти
І кричу щасливо: вже скупилась!
Пахне стежка слідом косовиці,
аж бентежить час у круговерті .
Рік за роком по маршруту мчи́ться
пам’ятне таке щось, незатерте.
Повернути б час отой якби нам:
з дідусем йти в поле шовковисте.
Хрустом – свіжоспечена хлібина,
смутком – неповернення в дитинство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
Чи у селі робили ви пікнік?
Не знайдете смачнішого в Європі.
Вогонь розводив дід у вихідні:
Дрібну картоплю вкинути у попіл.
На шпички сало з проріззю ладнав,
Димок ішов – облизувались діти.
Цибуля в «шашлику» мала, дрібна –
Розпочинала на вогні пахтіти.
І смажили скоринку ми, малі,
Гаряче куштували щохвилини:
Який смачний був підгорілий хліб
І з сіллю, мов вуглини, картоплини.
Не брав ніякий вірус і мікроб –
(Задумайтесь дорослі вже про це ви!)
Чорніли щоки, ніс, і рот, і лоб…
Раділо з нами серце дідусеве…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
Хвіртку прочиню у ранок,
де дитинства зливи плачуть:
білий не для них окрайчик
я несу в руці дитячій –
сердяться-гримлять вулканно.
Не шаблонно-магазинний –
від бабусеньки смаколик.
Не забудеться ніколи
і тривожить серце кволе
дух дитинства зі скоринки…
Як любила у бузкові
заховатися в наметі,
щоб шукали рідні: де ти?
Ти ж, як з іншої планети
дражниш зливу цю ранкову.
На окрайці – стиглі сливи,
Із варення, ароматні.
Після зливи пахне м’ята.
Час завмер на циферблаті:
Я за хвірткою щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2024
Від бабусі спадок –
З тих часів рецепти.
Так! Її оладок
Скуштував оце б ти!
Набіжить нізвідки
Спомин… Аж заплачу:
Пахне сковорідка
Солодом дитячим.
Чай із різнотрав’я,
Збираний з любов’ю.
Про буденні справи
Затишні розмови.
Злизую згущенку,
що зробили з цукру.
Хто, скажіть, іще так
Балував онуку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2024
Час поспішає… Крізь сніг, бездоріжжя,
Зимним Дінцем розкидає крижини,
і під вітрами рясна хуртовина
дні на секунди безрадісні ріже.
Час аж летить… І квапливому сниться
Зимний Дінець іще той, довоєнний,
Де не тривожать природу сирени,
Пурхає спогад, і тішить водицю…
Час – ніби кров, що пульсує в судинах:
Виром подій, та весна змінить лютий…
Знову Дінець заясніє, розкутий –
і заколише любов лебедину.
Час поспішає…
(Дякую за натхненне фото "Медіа-Зміїв")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
Босі ноги. Праця.
І тепло ріллі…
Полем йдуть прабабця
Й бабця ще малі.
«Дай нам, Боже, сили!»
Лине в небеса.
Землю розпушили,
Місце для розсад.
Вправно та майстерно,
З шаною землі,
Сіє мати зерна –
Краплі на чолі.
Не топчись! Город бо –
Годувальник наш.
Не сприйме́ природа
Зло, нещирість, фальш.
Доброму – віддячить,
Дасть рясних щедрот.
Ув очах дитячих –
З давнини город.
Не зречуться гря́дки
Мешканці села
Бабця – онучатку
Переповіла…
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
Хрумкіт снігу
І душевний лоскіт
Стежки, що до рідного веде.
Топлять кригу
Сльози – краплі воску:
Не сховаєшся од літ ніде…
Ні стежини,
Ні старої хати,
Ні обійстя за садком нема…
Сніжна днина
Буде сумувати
Крізь замети – спогадом зима.
Замість пустки
Наче кличе в гості
Прабабуся, лагодить обід.
Снігу хрускіт.
Рве душевний лоскіт
Наш колодязь… Воду тягне дід…
Ось на лаві
Ладить самокрутку:
«Доброго зростили тютюну!»
Сніг яскравий
Гладить рідним смутком:
Близько так… лиш руку простягну….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
Шалений зліт…
між нот – бентежна ніжність звуків…
Якийсь глибин-
ний поклик душ і дивина…
Тонів жалі –
Ти, Вальсе, в серце, ніби стукав:
Мотив аби
дві долі разом поєднав.
А піаніст
Тебе скоряв у звукотембрах.
Вражали слух –
ті незбагненності звучань.
Музи́ка ніс
Тобі любов – дарунок неба,
Що між розлук
Все полихає, як свіча.
Торкнувся він
Тебе в ося́йному кружлянні.
Під віхол біг
Іскрився місяць-діамант.
Фужер… камін…
Тобою приспані бажання.
А у тобі –
Кінця мелодії нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
Зоряний пил – шлейф од білої віхоли,
Блискітки грають пухкими заметами.
Наче по чорному срібним наметано:
В іскрах котячого ока ніч дихала.
Сніг між зіниць відбивався смарагдово,
Цвів у надії, що променем житиме.
Від чужаків нас укрив самоцвітами:
Місяць торкнув чи ти, юністю спраглою?
Ніч українська... Димок понад хатою.
Йшли хуртовини у танго з буранами.
Вторили, вчилися танцю старанно ми.
А сніговій ніч забавляв: "Кохатиму..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Кружляти
нудно так самій –
ходи до мене! Досить спати!
В каратах
сяйва занімів –
ніколи Він такій не зрадить!
Канати
рвав межи штормів –
вгортав у срібні перекати,
черпати
пил зірковий міг:
Вона дала снаги літати!
Як вати
на дахи намів
січневий вітер сніг лапатий.
Крилатий –
догоджав Зимі:
Вона любила снігопади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
(акровірш)
Терор… Горять квартири й пологовий,
Розбиті школи, підприємства міст.
Иріє в небо зіткане з любові
Мереживом розгублених намист.
А як шкода́ зруйнованої зґарди…
Й печуть хрести… У брязкоті монет…
Світ бачить (кажуть, він восьмимільярдний!)
Яке «сьогодні» маєш ти сумне.
Усіяні камінням рештки вулиць:
Криваве дійство зносять і вони.
Різдвяне місто завше, наче вулик –
Але людей ковтає вир війни.
Їх не стріпне ялинка новорічна.
Не в радість олів’є та холодці,
От миру б нам! Щоб ожили обличчя
УСІ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023
А на Різдво – трапляються дива:
Діду́х чарівний оживить минуле,
До мрії мчить закоханий Вакула,
Весела молодь Коляду співа.
Родинний стіл – заклепаний в ланцю́г:
На злагоду обряди ці нехитрі.
Вареники у глиняній макітрі
Смакує-дегустує сам Пацюк.
Горить Зорею щирість побажань,
Різдвяне диво, прошу, не сполохай.
Віщує долю мрійниця-Солоха
На мир, любов, на щедрий урожай.
…У сьогодення – заважкі слова:
Повсюди біль війни, біда, розруха.
Торкнуся до прадавнього Дідуха,
Хай зійде Зірка мирного Різдва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023
Хіба це сніг? У спалаху троянд,
Які мені даруєте щорічно –
Безгрішний і п’янкий пелюсткопад,
Ефірних почуттів незгасна вічність…
Розквітлий сад у кольорі троянд
Брунькує медоносні сподівання.
Купається у гамірних роях
Далекий квітень… Гоїть рани рвані.
Принадне літо в че́рвіні троянд:
Схід сонця білизні́ вдягнув рум’янець.
Невинна квітка – як любов моя,
Вона не відцвіте і не зів’яне.
І в осені – трояндовий розлив.
Крізь нього з Вами в юності гублюся.
Бог милосердний душі забілив
Цнотливо-ніжним крейдяним пелюстям.
…Хіба це сніг?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
Казка то, чи, може дійсність –
Кожен вирішить собі.
Колоритна особистість,
Запорожець їв обід.
Біля діжки по-турецьки,
Обійнявши живота,
Галушок пухкі опецьки
Зі сметаною ковтав.
Вуса – вибілила піна:
«Ич, вареник робить па!»
У достатку й вічній ліні
День і ніч нероба спав.
Чародій? Чаклун? Чи знахар?
За шістьох їв-пив меди́.
А у двері бідолаха
Тиснувся, зробивши вдих.
По найширших шароварах
Впізнавали Пацюка.
Дужий запах перегару
І нечистого лякав.
А сметанний ляп щоразу
Тер із вуса рукавом.
Чи то дійсність? Чи то казка?
Чи наснилось під Різдво…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2023
Яблука скліють. Мороз давить сутіні.
Сад рукави простягає до Господа:
То ж завели управителі ось куди.
Діти в окопах рятують майбутнє нам.
Скиглення дике сирен, люті вибухи,
Збризнуло сніг – та, на жаль, не калиною.
Душі невинні до неба полинули,
Пусткою сад, що для миру ти викохав.
Крові та болю сьогодні не доста всім?
Смерті людей ще когось можуть вабити?
Рветься життя – замороженим яблуком,
Сад рукави простягає до Господа.
(Надихнула картина українського художника Ігоря Роп’яника)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
Як хочеться у тихому світанку
Скарбам радіти, що зима дала.
Он як сніжить! Догідливо-стара́нно
Вгортає рань у білий маскхалат.
Їй (як і нам!) нажите б захистити
Від полум’я війни і руйнувань.
І сіє день і ніч небесне сито:
На сході знов циклон запанував.
Оздоблення дерев – найвища проба,
Але не в радість шати дорогі.
Допоки оборонці у окопах,
Жура блукає в розкоші снігів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
А Ваші очі - як зимове небо
У загадково-сніжній поволоці,
Вони іскряться полум’ям емоцій:
Ми на містку між напівсонних стебел.
В ялинах – снігурі рум’янощокі
Щось гомонять в осяйному безмежжі.
Радіємо красі із Вами теж ми,
Студений час залив холодний спокій.
Тамує сніг печаль і давні рани,
Невинність слів застигла у повітрі.
У вимірі ми іншім? Чи безвітря
Дало відчути, міст оцей – в нірвану?
Серця, неначе із орбіт зіскочать:
Усе було: розлуки, болі, втрати…
Дозволив міст казковий відшукати
Найбільш коштовне: незабутні очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
Зима й душа кружляють в унісон,
Виводить сніговій зразки симфоній.
Сніжить у діамантовім полоні
Занурився і ти в зимовий сон.
Мчиш, як усі, в замріяність чекань,
Пірнаєш, попри холод і тривоги.
Відчуй сезон у діалозі з Богом:
У роздуми веде душа палка.
Хоч мерзлота – поринь у вир натхнень,
Теплом зігріють витвори мистецтва.
Хай світлі ноти ллються прямо з серця,
Коли зима своїм крилом махне.
Проникне спокій. Затишок і мир
Засяють, наче паморозь коштовна.
І зарубцюють рани й кожен шов нам,
Лишаймося розумними людьми.
Бажаю в Новоріччя всім чудес,
Щоб змовкли і сирени, і снаряди,
А тішили казкові снігопади.
Цінуймо людяність – одвічний сенс.
Торкнеться сяйво почорнілих крон,
Які в сезон дрімають напівсонні.
Виводить сніговій зразки симфоній:
Зима й душа кружляють в унісон,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
Плахта із запаскою барвиста,
Натовпи прихильників довкруг.
Посиденьки… Жваве товариство…
Заграєш і з дяком, і з нечистим –
Ти, Солохо, свято? Чи недуг?
Причаруєш невимовним раєм
І пірнеш у марево інтриг.
З неба у рукав зірки збираєш,
Вкрасти хочеш місяць з небокраю,
Помелом роздмухуєш вітри.
Господиня. Вміла, чемна, ґречна.
(Вправно свій ховаєш темний бік.)
Хватка відьми, жінка-суперечка,
Тягне хлопів затишне гніздечко –
Фатум у кокетливій тобі.
Свербигуз і Чуб топтали стежку.
Голова із дяком – навпрошки́.
Загадковість ти, жага, пожежа…
Вигадка спокусниці безмежна:
Хтиві залицяльники – в мішки.
Слабкості і гріх. Курйози. Сором.
Дошкуляють погляди косі.
Щастя хочеш, жіночко за сорок?
Вид рум’яний знічено говорить:
«Жарти – від самотності усі…»
Все таємне стане явним. Ох і…
Хід не зміниш у Різдвяній грі.
Каяття було? Чи… ? Анітрохи?!
…Колоритна жіночко Солохо,
Ну? Кого тепер затягне гріх?
(Ілюстрація Костя Лавро «Ніч перед Різдвом», Україна)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
Моє засніжене село:
Морозяне, натхненне, зимне.
Під стріхою, в кукурудзинні,
Намерзла крига, ніби скло.
Рядок білизни закоцюб,
Укляк у неймовірну студінь.
Дзьобають кури щось на блюді
На зчищеному острівцю.
А вітер свище: ух та ух,
Сніг намітає без утоми
Хай буде завжди мирно вдома,
Дровітні й сіна свіжий дух.
Щоб тішили о цій порі
Рясні грудневі заметілі
Й сніжинки гожі лопотіли
Про мир. Удома. В Новий рік.
/Надихнув чудовий живопис Дмитра Артима, Україна./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
Бабусю, Ви весь час носили хустку.
Пухову, ситцеву, легенький шовк.
Та хльоскають роки, немов галузки –
Вже 32-й рік без Вас пішов.
«У холод захистить хустинка, спеку.
Віночком ляже навколо чола,» –
Як відголосся – спогади далекі,
Я в оповідках давнини росла.
«У квіти брали, з люрексу, тернову,
Мережану, сріблясту чи горох ,» –
Історії минулого в розмовах,
Які оздоби мав сільський народ.
Хустинки приміряли у дзерка́лах,
Тягли зі скрині в довгі вечори.
Підв'язувались, спереду в’язали,–
Ошатну моду вміли сотворить.
… Калина у снігу палає густо,
Перейдених не хоче знати літ.
Неначе біла із червоним хустка
Благословляє на добро свій рід.
/Картина художниці Марини Соченко, Україна./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023
(Присвячується проєкту Mili Dueli)
«Mili Dueli» –
Зламані мовні бар’єри.
Вірш без кордонів
Зброєю світла стає.
Вірші простелять
Стежку до нової ери:
В душах бездонних
Мега-цікавий проєкт.
Nermin Delić,
Між континентами світло
Конкурс поезій
Променем ллє крізь жалі.
З «Mili Dueli»
Світ позитиву ловіть ви,
Щоб воєн безум
Зник – як хвороба Землі.
Сонця мотиви
Сіють навкруг люди творчі.
Зникне насилля,
Біди, жорстокість і гніт.
Світ цей за тими,
Хто у красі жити хоче.
«Mili Dueli» –
Миру й добра макросвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023
Морози Варчини
Чи Бабин день –
А скільки втрачено,
Війна іде.
Раніш вареники
Й добірний мак.
Ішли хрещеники –
Свята, зима…
Просили Варку ми:
Позбав хвороб.
Тепер лиш цілими
Лишитись щоб.
Снять Україною
Малі й старі:
В чужі країни їх,
з тепла дворів.
Сміх вечорницями
Та ворожба –
Усе насниться нам
Вві сні хіба…
Де танці парами –
Плачі вдови.
Звемо Варвару ми:
Війну урви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023
/глоса/
«Сьогодні чергує повня
і пошту усім несе.
Пишу тобі лист зі словом
«Кохаю» – і крапка. Все…»
(Julia Styrkina)
Здається, що місяць зовні –
кульбабовий парашут.
Роздмухай зірки, прошу:
сьогодні чергує повня.
А небо – як чорна кава,
Морозива смак… Глясе…
Кохання іскрить зірками
І пошту усім несе.
Листи-міражі з любові,
солодкий магніт кульбаб.
І доки жар не ослаб,
Пишу тобі лист зі словом.
Освітить нічне шосе,
засяє умить зірками.
Кульбабова телеграма:
«Кохаю» і крапка. Все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
/телевірш/
Лапатий сніг – упав на спокій плеС,
Зіткав майстерно білий гобелеН.
Як цятка, ворон кряче на вербІ,
Із гілки чорний слід – сніжок побіГ.
Наш півень знов завів кукурікУ
Поміж заметів, між зимових куР*
Як у дитинстві, радісно тобІ:
Матуся щось ладнає на обіД.
І настрій до вельону – точно в тоН:
Стежини чистиш, намело ж отО!
Радіє сніг… Риплять сліди: хрум, хруМ!
Коли лопату батьківську берУ.
І як той сніг, між безлічі адреС
Твою шукає? Інтернет берЕ?
Його сніжинки – чарами довкіЛ:
Близькі,душевні, рідні та тривкІ.
В селі…
*ку́ра – курява, завірюха.
Телевірш - на відміну від акро, читається по останніх літерах рядка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023
/ квадратне римування/
Прадідівська хата –
Знову снами ходить,
Я мету з порога
Скіпочки дровець.
Як гостей чекати,
У свята й суботу,
Простелю під ноги
М’яту і чебрець..
Піл – то від Землиці
Сили Рід черпає.
Сволок – од нечистих
Вічний оберіг.
У вогнях Божниця,
Як частинка раю.
Я у снах – невіста,
Дівка на порі.
Хата є святиня:
Стіни – ліс і гори.
Сволок – Шлях Молочний,
Долі таїна.
Стеля – чи склепіння,
Чи Небесне море.
В Покуті – жіночність
І зоря ясна.
Різнотрав’ям пахне
Мазана долівка.
Млістю струмениться
Діалог близьких.
У новенькій плахті
Чепуриться дівка.
Йти на вечорниці –
Де мої стрічки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
У час війни, неспокою і кривд,
Коли в ціні підтримка й тепле слово,
Я дуже прошу: «Не ламайте крил!»
Навчитися літати важко знову…
По-іншому Ви бачите цей дощ?
Бажаю протиріччя обійти Вам.
Та не ламайте крил… Оцей рядок
Когось за мить наповнить позитивом.
Світогляд різний? Істина стара:
Під Сонцем кожному не бракне місця.
Ви не зминайте крил, в ім’я добра –
Для іншого – мелодія до сліз ця.
Багато поруч нас уподобань:
Бажаю, щоб жили усі й творили.
Цей дощ – твій сум? Чи мріяння гриба?
Думок немає хибних. Різні – крила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
То снігом, то дощем нас топить –
Військових бо у нас сім’я.
Щодня дзвоню-пишу з окопу –
Дружині. Воїну. Як я.
І дні рахую календарні
До звільнень, доки серце б’є.
Розлуки, люба, ці немарні –
Ми захищаємо своє.
У сні короткому насняться
Спокійні та щасливі дні.
І хоч обом нам не сімнадцять –
Юнацький безум, шал вогнів.
Тож виживи! Тебе благаю!
До Перемоги – крок у крок…
Зоря зійшла над нашим краєм.
Ти вір, кохана: на добро!
У парі – про хороше мріймо,
Незламна подруго моя.
Щодня – хоч подумки – в обіймах
Дружина. Воїн. Як і я.
Цей вірш написаний для моїх знайомих.
Він та Вона служать у різних частинах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023
Вийшов на хвилину на зв’язок.
Заявити світу, що живий.
Подрузі сказати, що: «Все ок!»
Ранок – не підняти голови…
Вдосвіта підбили другий танк,
Не пройти броні тут – як не пре.
День і ніч – гарячі від атак.
А довкруг – холодне все й сире.
У тривозі ціпеніє тил.
Гучно нині. Чути бух та бух.
Ти – не хибиш. Адже командир.
Вже ворожі танки – просто брухт.
Через дощ чи хвилювання змок –
Та відбили злу атаку ви!
Прошу, повертайся на зв’язок.
Заявити світу, що живий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023