| Сторінки (13/1210): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Заколисує дощ… краплі в такт
На зорі ведуть щось світанкове,
Богоматір вкриває Покровом,
Захищаючи села й міста.
І ми молимось, щоб омофор,
Який Матір над світом розкрила
Зміг спинити хворобу й злі сили,
Ось про це дзвонить ревно Собор…
На зимівлю йшла в рідні кути
У цей день наша сила козацька.
Хай Вкраїні шле мир він та щастя
Благодатний Покров золотий.
Тих, хто нас захистили грудьми,
Дочекаються жінка та мати,
І бодай їм війни більш не знати!
Щиро молимо Бога всі ми.
Ви прислухайтесь: голос дзвіниць
Кличе справжнє весілля до краю,
Кожна дівка намітку чекає –
Розпочався сезон вечорниць.
Наша молодь – для миру вона:
Їм творити, цвісти та кохати,
Діток, віри та злагоди в хату
І добробуту донькам й синам.
… Простираючи руки святі
Просить Мати примирення світу.
Будьмо всі Її світлом зігріті –
Миру Вам та любові в житті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021
/канцона./
Згустилося небо – на дощик.
Вздовж кладки завмерли бузки.
Той запах солодко-різкий
Повис… Дощ от-от заполоще.
Ось зблиснуло щось гонорове,
Розрізавши небо навкіс.
Бузок став немов сонцесховом –
І вже на малесенький міст
Краплинами падає млість.
/Надихнув живопис Романа Божкова./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021
/вільний переклад А.Ахматової./
Стисла руки у чорній вуалі –
Вид чому сторопіло-блідий?
Він прийняв усю терпкість печалі –
Напоїла ущент… не суди.
Як забути? Він вийшов непевно,
Перекошений… зник його світ.
Як спускалась – в очах було темно,
Бігла притьмом за ним до воріт.
Я кричала, що все було жартом,
Якщо піде - помру, згасну в тінь.
Посміхнувся печально: «Не варто…»
І додав ще: «Під вітром не стій.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021
/Вільний переклад вірша А.Ахматової/
Весь сад від музики лунав
Дівочим невгамовним горем,
Та свіжий, гострий запах моря
Від устриць з льодом… дивина́.
Він просто друг… Під серця звук
Торкнувся сукні. Я ж: Зігрій –но!
Та як несхожі на обійми
Байдужі ті торкання рук…
Так птахів люблять чи котів,
На вершниць дивляться – панянок.
І тільки усмішка вогня́на
Повіки бавить золоті…
А скрипки голос не згасав,
Виводив щось для двох старанно.
Благословляли небеса
Її… що вперше із коханим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021
/канцона./
Кружляє лист. Коштовна позолота
Осиротілу покриває пристань,
Краса її торкає за живе.
Любов згасає, опадає листям,
Так холодить самотніх жовтий дотик,
Палке перетворилось в снігове.
Бо кожен думав: інший хай позве -
Нове життя листом заграло чистим,
Вірш почерком веду каліграфічним
Про пристань у безсонні цілу ніч я.
Крізь призму років не забути вже
Самотній силует Ваш на узбіччі.
Порожній берег – як німотний присуд:
Розсипався кохання слізний бісер…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021
Сумує Осінь-чарівниця –
В диму уся вона віднині,
Цим трунком дихати боїться
І просить зглянутись хмарину,
Хай дощ приб’є отруйний дим цей.
Хоч у людей легені хворі,
Укриті брудом від горіння,
Та все ж палають, мов в Гоморрі
Сади, город у дні осінні –
Несуть задуху, чад і сморід.
Почуйте осінь! Буде пізно,
Як бумеранг той коло зробить!
Наблизились часи зловісні,
І навіть ця страшна хвороба
Ви вдумайтесь: із браком кисню!
Планета з відчаєм голосить:
Де ж у повітря дублікати?!
Шукає кисень міднокоса,
Тож припиніть життя халатне!
Рятуймо і себе, і осінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
/вільний переклад пісні «Здравствуй, мир!» Слова В.Кострова, музика Л.Квінт./
Світ прокинувся дитинно:
Сонце – в світлі синяви.
Скаче коник по рівнині
У шовковості трави.
Сяють грива і окрас той,
Срібна зірка на чолі.
Світе, хочеш мати щастя?
Мирним будь ти на Землі!
Приспів.
Хай живе добре все:
В колі друзів – світ пісень.
Бо життя пройде вмить,
Будьмо ж добрими людьми!
Добрий день, дім і даль,
Світла радість та печаль.
Прийде щастя земне,
А погане – все мине.
Якщо світ піснями дзвонить
І вві сні, і наяву,
Хай навчить усіх нас коник
В сонце вірити й траву.
І казки ловити й вірші
В невід справді золотий.
Хочеш бути найгарнішим?
Будь же мирним, світе, ти!
/Дякую за чудове фото М.Барській./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
/Вільний переклад В. Тушнової./
Кохання не зректись краси,
Воно – життя всього основа.
Чекати буду вже без сил,
Коли ти з’явишся раптово,
Кохання не зректись краси.
Ти прийдеш в ніч, коли вікно
Все від хурделиці збіліло,
Коли згадаєш, як давно
Ми одне одного любили –
Вночі збіліло все вікно…
І так захочеш ти тепла,
Що не хотів колись прийняти –
Залишиш чергу, що була
Із трьох осіб до автомату,
Ось так захочеш ти тепла.
Повзтиме, ніби на протест,
Трамвай, метро, не знаю, що там…
І сніговій все замете,
Та знайдеш ти мої ворота,
Бо я молитимусь за те…
В будинку тиша пробере,
Що шурхіт книги вловиш слухом,
Коли підійдеш до дверей,
Пробігши поверхи щодуху,
От так та тиша пробере…
За це, коханий, все віддам!
І віра з почуттям ростиме,
Тож і чекати не шкода́
Весь день під нашими дверима –
За це, коханий, все віддам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
/Вільний переклад М.Цвєтаєвої./
Зривається лист і вкриває могилу
В догоду зимі.
Послухайте, мертвий, послухайте, милий,
Ви все-таки мій.
Всміхнулись: в благенькій дорожній я свитці –
Мов місяць зіткав.
Без сумніву – мій Ви. Мені це не сниться:
Візьміть, ось рука!
В лікарню йду з вузликом, Вас не покину
в ранковій порі.
Ви просто поїхали в інші країни,
До теплих морів.
Я Вас цілувала! Скажіть, молодому
Навіщо білет на той світ?
Ви – вмерли? Не вірю! Вертайтесь додому
Й – живіть!
Хай листя обсипалось, змиті і стерті
На жалібній стрічці слова.
Якщо ж і для цілого світу Ви мертві –
Я теж нежива…
Я завжди Вас бачу та чую усюди,
З благанням вдивляюсь в людей.
Я Вас не забула і Вас не забуду
Ніколи й ніде!
Безмежне кохання покличе з далечі,
Бо Ви там один.
Цей лист – в порожнечу,
Цей лист – в нескінченність,
Цей лист – в нікуди́…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021
Жовтіє листям день, що так беріг:
Не вдіяти тепер із ним нічого.
Так облітає, сохне давній спогад,
В прощальний вальс при світлі ліхтарів.
Жовтіє сум задавнених світлин,
Обличчя я розгледіти не в змозі.
Згубили, розтрусили по дорозі,
Ті миті, де щасливими були.
В старих гірляндах сяяв Новий рік…
Альбоми всіх родинних фотографій
Ще інколи – запилені у шафі,
А хтось і зовсім викинув: старі…
В мобільному – нагадування дат.
(Їх пам’ять досить часто не тримає.)
Не розумію осені сама я –
За що вона вчинила листопад.
У навісному темпі - завжди біг,
Той ритм спіймати зараз все складніше.
Останній шурхіт листя. Мертва тиша.
...Здається, зовсім скоро буде сніг.
/Фото з мережі інтернет Ірини Філіпової./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
Ти безшумно ступаєш рядками,
Тільки зліва – штовхаєш під ребра.
Я цілую шматок твого неба,
Талісман ти, мій місячний камінь.
Розсипаються стиглі тумани.
Сум полохає листя торішнє.
Хвилювання і магія вірша –
Це слова твої ніжні, коханий.
Я тепер зрозуміла вже, хто ти –
Бо примарою ти між рядками
Все воюєш з думок вітряками,
Нарікаю тебе Дон Кіхотом.
Вхопиш мрію – на крилах за нею!
Хоч минуле зминають злі жорна.
Тільки ти, як раніше, пригорнеш
Між рядками – свою Дульсінею…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
Вкрилися намистом
бузинові шати –
в хаті б’є Пречистій
у тривозі мати.
Си́віє волосся
від новин з війною.
І збирає сльози
вечір з бузиною:
- Це чекання – хрест мій
на плечах старечих.
Як же важко, сестро,
у самотній вечір…
Де ж синочок-лицар?
Як він, наш солдатик?
Скільки літ не спиться:
ой, хоч би діждати…
- Не печалься добра,
люба господине,
вправний та хоробрий
хлопчик наш єдиний.
Почекай ще трохи,
день лічімо кожен.
Прийде перемога –
з нами сила Божа!
Повернути сина
до сім’ї й любові
молить Україна
Материнським словом.
Стогнуть серце й віти:
- Вийди цілим з бою…
Там, в дитині, світ їх –
мами з бузиною…
/Картина художника Олексадра Мицника «У городі бузина.»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
/Вільний переклад С. Єсеніна,/
Здійнялася пожежа в блакить,
З рідним краєм зв’язок розірвала.
Вперше в віршах – кохання звучить,
Вперше я не зчиняю скандалу.
Був увесь – як занедбаний сад,
До спиртного й жінок дуже ласий.
У хмелю та гулянках згасав,
А тепер до них справжня відраза.
Карі очі.. в них зо́лота гра…
Ніжний погляд – відлунням у віршах.
Тож молюсь, щоб минулого страх
Не дозволив тобі бути з іншим.
Мила пані, я раб твій, слуга:
Ти прислухайся серцем затятим,
Як нестримний поет-хуліган,
Вміє щиро й смиренно кохати!
Я б дорогу забув у шинки́,
Віршів світ… став би я безголосий.
Тільки б тонко торкатись руки
І волосся, що золотом в осінь.
Я б з тобою був вічно таким –
У світи вів тебе небувалі…
Вперше в віршах – кохання рядки,
Вперше я не зчиняю скандалу.
/кадр з міні-серіалу "Есенин" 2005р./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021
[i]Барвінок Ваш усе цвіте –
Милує око до морозів.
І я люблю його за те,
Що він – дитинства відголосся.[/i]
Бабусю, погляд Ваш горів,
Коли про квіти дбали сині.
Без Вас так порожньо в дворі –
З барвінку падають росини.
П-в.
[i]Не чує холоду барвінок до зими.
В уяві бачу я дитинство, мов в дзерка́лах.
Вертаю в день, де з Вами знову разом ми
Хрещату квітку біля тину вдвох чекали.
Тепер вже знаю, що життя – коротка мить,
І восени усе частіше я журюся.
Не чує холоду барвінок до зими –
Я зрозуміла тільки зараз Вас, бабусю…[/i]
[i]
...Ваш барвінко́вий синій тин
Немов зв’язок із небесами.
Хоч відійшли Ви в засвіти,
Та в синіх квітах – завжди з нами.[/i]
Бабусю, дякую за все!
І хоч в житті Вас не зустріну,
Відлунням голос донесе:
- Не чує холоду барвінок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021
[i]Під журливі ноти
листя облітає.
У Лимані - праця
спозаранку.[/i]
Розуміє жовтень:
Осінь золота є,
а у нас – в рум’янцях,
мов лиманка!
[i]Линуть в теплі далі
Журавлі й лелеки.
Крізь осінні зливи
сонця просять.[/i]
Тільки-но стрічали –
й знову шлях далекий,
Те «курли» тужливе –
їхні сльози.
[i]
В пісні переливах
буде сум їм братом.
Журиться пташина
між туманів:[/i]
«Людоньки! Щасливо
Вам відзимувати!»
І полинуть клином
із Лиману…
[i]Зимонька-майстриня
снігом вкриє дрібно –
не страшить негода
односельців.[/i]
Пісню журавлину
тягне голос срібний –
про весну виводить,
серце рветься...
/квадратне римування./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021
[i]/квартон/[/i]
Все буде згадкою про мене:
Розкішні клумби з морозця́ми,
Прощальний усміх теплих кленів,
Цей парк, що вже без нас із Вами.
Схід сонця, озеро в тумані,
Все буде згадкою про мене.
І ніжності слова останні
В зажурі ляжуть до катренів.
Сердечна зніченість шалена
Під звук дощу чи сум мелодій.
Все буде згадкою про мене –
Кохання в осінь не відходить.
В звичайний Ваш порожній вечір
Зворушать смутком лист червлений
Два силуети із далечі –
Все буде згадкою про мене…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021
Зарум’янилось віконце –
Осінь змінює плаття́.
Йде із Жовтнем-охоронцем
привітати освітян.
Від голів розумних й рук їх –
Стаємо усі Людьми.
Грає у святковій сукні,
Із калини – оксамит.
Педагог несе в свідомість
Зерна істини, любов.
Він в усі часи, відомо,
Завжди в ногу з часом йшов.
Освітянина таланти –
Ніби сонечко згори.
Милий, чемний та галантний,
Він – зразок для дітвори!
Сіє слово та культуру,
Поліглот – усе читав!
Осінь вид зняла похмурий –
В глянцю й лоску Золота.
Запалила щедро айстри –
Вірний Жовтень їх припас.
- Люди світла! Всім вам – щастя!
Хай усі цінують Вас!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021
[i]У недалекі весни босоногі
Ганяла по воді стрімкий кораблик.
Сусід з рогатки цілився з-за рогу,
А я сварила хлопчика-нахабу.[/i]
У літо юне мамин голос строгий
Вичитував нам за нічну гітару.
Ми дивувались: ну і що ж такого,
Запівніч «боєм» струнами ударив?!
[i]…Костюм солідний. Статус педагога.
Папери скрізь… Любов до біжутерій…
Це, мабуть, осінь до мого порога?
Піду, відкрию. Справді, хтось у двері…[/i]
Дивлюсь швиденько: чи блищить підлога?
Чи по місцях все? Й раптом – чую регіт.
Не бачать гості взагалі нічого:
Бринчить гітара… це – мої колеги!
[i]Вручили квіти...і в очах – волога.
Зими – не буде... осінь теж ослабне.
Бо юні серцем справжні педагоги,
А діти наші – у весну кораблик.[/i]
Ось на природі пахкотить тринога –
Чекає друзів-однодумців каша.
Щаслива, шепочу подяку Богу:
Спасибі за весну у душах наших...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021
[i]Я загубилась в хитросплетах лабіринту,
Шляхи знайти тепер непросто втікачу…
У плутанині замкнутих стежин тих
Все кличу в темряві тебе: «Почуй!»[/i]
Життя – спіраллю: то підйоми й справжні злети,
А то закрутить в скруту вузол протиріч.
І я кричу: «Почуй мене… ну де ти?»
Самотня й безпорадна в глупу ніч.
[i]Допоможи мені, не дай в пітьмі упасти,
Почуй думок тяжких шалено-впертий рій.
Бо ти ж, коханий - мій! Хоч я й у пастці!
Відлуння суперечить: мій, мій, мій…[/i]
Аж раптом бачу серед темряви, о Бо́ги!
В кінці тунелю рятівну ясну свічу...
Вже б’ється поряд вірне серце-вогник –
Почув…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
Бажаю Віри в Божу справедливість,
Щоб зникли війни й темрява нещасть.
Надію мати всім у дні щасливі,
І – щиро вірю – нам Господь воздасть.
Хвороби зникнуть спалахи раптові –
Природа теж навзаєм віддає.
Лише знаходьмо часточку любові
І милосердя тим, хто поряд є.
У день Любові, Віри та Надії
Й Софії – мами справжніх християн,
З небес молитви чують і радіють,
Що віримо у світле ти і я.
Із сонечком – тепло душі їх лине,
дарує осінь в пишному вбранні,
Молімось за щасливу Україну,
За мирні, світлі та квітучі дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
[i]Облітала любов
почуттєвим рясним листопадом
просто в ноги тому,
хто не бачив в ній більше краси.[/i]
І червоне, мов кров,
що застигла у жилах від зради,
листя вкрило пітьму –
в морок дощ все посохле косив.
[i]Одинак – жовтий лист
тріпотів уночі сумовито.
Світле й тепле з життя
хтось жорстокий зім’яв без жалю.[/i]
Все зітхав він: «Коли ж
і чому перестали любити?!»
А палке почуття
у безодні зникало калюж.
[i]Геть розмило стежки
по маршруту вчорашніх коханих.
У глибинах води –
краплі міряли відчаю дно.[/i]
Почуття-бульбашки
розривали сполоханий ранок,
Я благала: «Не йди!» –
та з тобою цей дощ заодно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021
Немов люстерко Осені – вода,
Етюд створила на озерній гладі.
Манірну панну теплий Вітер сватав ,
Осінній кралі в очі заглядав –
Вона ж – на сміх все… ох, вже ці дівчата!
Ліс у багрянці вітер пронизав –
Юнацька пристрасть… як не зрозуміти?
Сердешний тільки стогне сумовито:
Тверда красуня… маю гарбуза…
Ех, ті дівчата! Завиває Вітер…
Розкішна Квітко! В плесі тихих вод
Красу твою жагучу буду пити –
От тільки я для тебе епізод.
Останню згадку рве невгаслий сум
Солодку млість в прозорому люстерці:
Енергію у відданому серці
Навіки я, закоханий, несу
І все прошу, будь поряд, змилосердься!
В красі дзеркальній тихого озерця
Осіння пава ладить гардероб,
Дме вітер… не лишає вічних спроб –
Але ж красуня вперта… не здається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021
Ніколи книга не виходить з моди –
Словник, підручник, класиків шедевр.
Живий зв'язок – паперу теплий подих,
Той аромат, що з аркуша іде…
Бібліотека - світ палких фантазій,
Книжкове царство для чарівників,
Багатий серцем ти, якщо одразу
Опанувати зміст її зумів!
В романтику несуть легкі вітрила,
У казку ту, що між людей жива.
Мені весь світ Поезії відкрила,
Плетіння стерте… зернами - слова!
Хоч зараз світ сучасних технологій
Друковане в папері і жене –
Без книги людство сіре та убоге,
Без досвіду, культури, без манер…
Картки абонементні знов заводить
Бібліотекар й книгу видає.
Вона ніколи не виходить з моди –
Не мусить вийти, доки люди є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
Скільки книг завмерло на полицях,
Як перечитати їх усі?
Кожна праця думкою в’юниться,
Грає слово в величі-красі.
Кожен твір – немов до себе кличе:
Ось підручники, що в школі вчать,
Глибиною розуму сторіччя
Вабить том до себе читача.
Словники-джерела не змовкають,
Правила трактують для людей,
Бо глибинний досвід у віках є,
Він крізь книгу до сердець іде.
Про країни теплі та далекі,
Океани та материки
Дітям розповість бібліотека,
Про історій хід такий стрімкий.
А митці й письменники місцеві
Скличуть зал у творче рандеву,
Тут почуєте про них усе Ви,
Про таланти, що між Вас живуть!
Джерелу цьому не замулиться –
Зібрання сьогодні чимале!
Хай лунає ж слово в цій світлиці
Не один ще сотий ювілей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
[i]Хлипав дощ… так сумував за літом…
(От романтик наш дивакуватий!)
Досить вже холодним моросити –
Треба Осінь лагідно стрічати![/i]
Свої краплі теплі, життєдайні,
Подаруй під хвою, на грибниці,
У Лимані гриб – хіба що сниться,
Хай ростуть біленькі в ріднім краї!
[i]Ми під настрій з Осінню зберемось
В парк багряний – достигає глід мій…
Вересневі ніжні хризантеми
Освіжившись, яскравіше квітнуть.[/i]
Подивись в Її вогненні очі:
Пристрасть в них, натхнення для поета,
Злата шарм – і ти уже в тенетах,
Літа більше, мрійнику, не хочеш…
[i]Сонце блисне на краплини в косах,
Заблищать, мов кетяги рум’янці –
Знаю: ти, диваче, сам попросиш,
Щоб не гаснув з Осінню роман цей.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
Очисти серце від усіх страхів,
Від пошесті, що люд іде карати.
І захисти від скверни та гріхів,
Бо Ти - великий, мудрий Архістратиг!
Твоя могутність з вірою в добро
Підтримає зневірених та грішних,
Мечем своїм ти зло завжди боров,
Позбав нас бід і в слабкості – утіш нас.
Ти розметав, понищив ворогів,
Змирив у них ти демонів і злобу.
Зніми з людей жорстокість, бруд і гнів,
То ж від пороків наших всі хвороби…
Жадобу та бездушність сокруши,
Думки звільни від помислів лукавих.
Ти чудеса в ім’я Христа вершив,
Вождем був Сил Святих за Божу справу.
Ми Чуда просимо і молимо Тебе:
Надію на майбутнє світле дай лиш!
Летять слова хай щирі до небес –
Почуй людей, Архангеле Михайле!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
[i]За життя твоє, Квітко, не чула пісень
Україна, що голос виводив, мов скрипка.
Білий спів українського серця став скриком,
що Карпатами душу безмежну несе.[/i]
Тато – досить відомий скрипаль-музикант,
у війну із родиною став емігрантом.
Хоч в Америці свій розкривала талан ти –
та сопрано тягло океаном назад…
[i]Були опера, джинґли з реклами та блюз,
І за пісню «заморську» отриманий «Оскар»,
У родинному колі або коли тоскно –
Ти співала народну, вкраїнську чомусь.[/i]
Коломийки лунали та «Два кольори»,
Про рушник, козаченька та «Верше мій, верше»,
З твоїх уст Івасюк так звучав ніжно вперше,
Мовби ангел у тембрі твоїм говорив.
[i]Поламав, на півслові тебе обірвав
ураган... Незбагненна хвороба зловісна,
Над яскравим життям опустила завісу...
Тільки в пісні вкраїнській ти, Квітко, жива –
Розсипається краєм коштовне намисто,
То джерельно-замріяний голос твій, Цісик..[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
[i]Вечоріє... Стихли луки.
Напаслися наші гуси.
До малого посміхнуся:
- Час іти! Давай-но руку![/i]
Та уперся неслух, плаче,
Розганяє дружне стадо:
- Братику, візьму гіллячку
Й гнатиму, як гусеня те!
[i]Ліпить сонечко веснянки
Пастушку, що йде додому.
Ненька поспішає з ґанку –
В саж стелитиме солому.[/i]
Серце гупає щосили:
Край люблю свій до нестями!
Шиї гуси тягнуть мило:
- Привели дітей до мами!
[i]…Звечоріло. Сонце сіло
Спати з нашими птаха́ми… [/i]
/Художник Микола Пимоненко "Вечоріє" 1900 рік./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021
[i]А я у тебе виросла, бабусю,
І не забулося нічого, рідна!
Пташам малим до тебе притулюся:
Жили ошатно, чисто, хоч і бідно,[/i]
Смакую з хлібом молоко козине,
У насолоді припадаю банки.
А поряд Мурчик аж ковтає слину,
Його «Мур-няв» – знайомі ноти ранку.
[i]З рудим іде сніданок з апетитом,
Ти докоряєш: «З банки? Щоб прокисло?!»
А усміх каже інше: «Пийте, діти!»
Це найсвітліший спогад про дитинство.[/i]
І ось вже ситі на подвір’ї друзі,
Обійми-муркотіння ті: «Не сердься!»
Спасибі, що доглянула, бабусю,
Твоя любов живе зі мною в серці.
/Дякую за чудову картину художниці Анастасії Чудаковій./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
[i]Прошу, віддай! Тобі воно навіщо?
На волю хочу… Силою тенет
Тримаєш серце. Згляньтесь, сили вищі!
Верніть до тями змучену мене.[/i]
Твій поцілунок – і не стало волі,
Вже підсвідомо в тій жазі обійм.
Міцним арканом, сплетеним з любові
Затягуєш у пристрасті: ти – мій…
[i]Палає все… Хоч вдвох ми на вітрищі…
Невже жертовне серце не шкода́?
Прошу, віддай… тобі воно навіщо?
Віддай мене мені, прошу – віддай![/i]
/Надихнула картина південноафриканської художниці Марії Магдалени Остхейзен./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
[i]/акровірш./[/i]
Молю, щоб доля доброю була,
Оси́пала щедротами своїми:
Любов до віршів, твій палкий талан,
Юнацький хист нехай вплітає в рими.
Щоб не торкався біль твого чола,
Ота душа – вразлива та нестримна,
Безсилими сльозами не текла,
Довіри розгубивши всі сантими.
Одна у мене… захисту від зла,
Людей розпізнавати за дверима,
Я вчила… знаєш, доню, як могла…
Дитинство ж відлітало невловимо.
Ось зараз ти – троянда в дзеркалах –
Бутон, який от-от уже цвістиме.
Раптово виросла кровиночка мала –
О, як не стрітися з людьми тобі лихими?
Юрба бездушна, щоб бридким не обплела
Боюся я… й молитвами святими
Укрию від біди в краю тепла,
Лише, щоб допомогу прийняла –
А я з тобою, скільки сил, ітиму…
/Картина італійської художниці Елізабети Тревізан./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
[i]Сльози відчаю стікали по паркану,
В безнадії краплі хлипали весь час.
Біль душевний тис обох безперестанку –
Я прощалась… я втрачала, любий, Вас.[/i]
Гіркота текла, приреченість розлуки,
Мов вихлюпувала осені дощем,
Крізь паркан тулились із тремтінням руки –
Не могли все усвідомити іще.
[i]Не було у нас докорів, слів, емоцій,
Вкляклі душі розмовляли тет-а-тет.
Захлиналося в брудному водостоці
Почуття людьми надломлене, святе…[/i]
Крик душі гасила співчутлива злива –
У розпечене лила струмки води:
- Щастя Вам!
- І ти, кохана,будь щаслива!
От і все…
Тобі вже час…
Іди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
Від Луки нам розкаже Євангеліє,
Як у цей світ прийшов Іван-пророк.
В Єлизавети та отця Захарія
Знайшовся вже в літах малий синок.
Дружина праведна була безплідною,
Архангел Гавриїл серед псалмів
Розкрив у храмі Боже чудо гідним їм,
Та від зневіри батько онімів…
З уст ангела дізналась й Богородиця,
До родички вагітної прийшла.
Важка відчула: Духом Світлим повниться,
Хвала тобі, о Господе! Хвала!
Дав батько для майбутнього Хрестителя
Ім’я, як Бог велів тоді – Іван.
І сталось диво: зміг заговорити він,
Про Божу милість справдились слова.
Дитя росло й скріплялося у дусі, як
В пустелі голос Бог йому подав:
- Хрести людей, аж доки не з’явлюся я,
Змивай гріхи з них у ріці Йордан.
У проповідях щирих та достойних тих
Учив... На Сина Божого вказав...
За Нього поплатився головою він –
На блюді Іроду внесли її у зал.
Цар поступився чарам Соломеєним,
Чим вирок смертний власний підписав.
Померла танцівниця, вслід за нею всі –
Його цариця й нечестивець сам.
В народі зветься день Головосікою,
З молитвою віряни на вустах.
В скорботі перед втратою великою
Того, хто охрестив колись Христа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021
/Складне рондо або великий рондель./
Хмаро́к безкраї каравани
В ошатно-чистій білизні,
Як в дзеркалі, в очах коханих,
Все усміхаються мені.
Приходить часто уві сні
Ромашок снігова нірвана –
В красі застигли неземній
Хмаро́к безкраї каравани…
На пелюстках без перестану
Чаклую: любиш ти? Чи ні?
Промінням ллє пахучий ранок
В ошатно-чистій білизні.
Такі ми юні та смішні…
У квітах лагідних, медвяних,
Мов утопають літні дні,
Як в дзеркалі – в очах коханих.
Святково вквітчана поляна
У білосніжному вбранні -
Як острів посеред Лиману,
Все усміхається мені.
В далеких квітах – сни рясні
Малюють вранішні тумани:
Химера? Марево? Омана?
Та бачу часто вдалині
Хмаро́́к безкраї каравани...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
[i]Ми знали вдвох: розлука неминуча,
що час безжально долі розведе.
І плакав кущ трояндовий колючий:
"То де ж кохання те подіти, де?!"[/i]
Я в осінь йшла… залишивши із Вами
в недужім серці здавлений вогонь.
А пустку в грудях краплі заливали,
І ткаля-Осінь враз торкнулась скронь…
[i]Давайте зараз будемо відверті:
Нам відчай душі міцно охопив…
Думки та вірші, ввірені конвертам,
Так і не слали… холодили пил…[/i]
Без Вас життя до болю стало звичним:
Буденним, сірим, дощовим щораз.
Троянди ж пам’ять заганяла шпички,
Кровила, мучила та повертала час.
[i]Роки зривала осінь непомітно,
У гості дощ некликаний вчащав.
Цьогоріч йшли на зустріч наші діти,
До ще красивого розлогого куща…[/i]
/Дякую за натхнення художницям-близнючкам із Італії Anna Elena Balbusso./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
[i]/алфавітний вірш./[/i]
[b]А[/b]ж піниться крізь темінь море снів.
[b]Б[/b]лукала в ньому… Вас весь час шукала…
[b]В[/b]ві сні у нас цих зустрічей чимало –
[b]Г[/b]олубить пару Місяць, в воду сів.
[b]Ґ[/b]алера снів несе мене туди,
[b]Д[/b]е магнетичне все і надприроднє,
[b]Е[/b]нергію сердець, палких й сьогодні,
[b]Є[/b]днають тут Морфеєві сліди….
[b]Ж[/b]иття застигло біля їх воріт.
[b]З[/b]абути ж снів солодких глузд не хоче,
м[b]И[/b]нає день – і з Вами я щоночі.
[b]І[/b]люзія? Стрімкий душі політ?
[b]Ї[/b]х, сни, не можна вирвати з грудей,
[b]Й[/b] – що надважливо – іншим не відняти!
[b]К[/b]охання, наяву людьми закляте,
[b]Л[/b]ишає нам розчулений Морфей.
[b]М[/b]и поряд… геть усім наперекір.
[b]Н[/b]авколо нас – бурхливо-ніжні хвилі,
[b]О[/b]сь скоро ніч… і я прошу Вас, милий:
[b]П[/b]окличте серце втомлене до зір!
[b]Р[/b]озкриє Бог обійми сновидінь,
[b]С[/b]олоні хвилі здіймуть піну в морі.
[b]Т[/b]оркає чуйних біль чужих історій –
[b]У[/b] кожного на серці власна тінь…
[b]Ф[/b]ормально – з Вами нарізно давно:
[b]Х[/b]итросплетіння, що створили люди –
[b]Ц[/b]е те, що наяву залізно буде,
[b]Ч[/b]ужим у сни ж дістатись не дано.
[b]Ш[/b]укати в цьому марно пересу́д:
[b]Щ[/b]оночі кличе нас Морфей у вікна,
[b]Ю[/b]нацька мрія, знайте, вже не зникне,
[b]Я[/b]кщо обох веде один маршрут.
/ Фото Herri Susanto, Індонезія./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021
Граційний Вересень стрічає панну,
Аристократку він не бачив цілий рік.
Лілейна посмішка… в ній легінь танув,
Айстри́ни пізні – коло серця грів:
- Нарешті, повернулася, кохана!
Тендітні квіти простягла його рука.
Немов смарагди очі-океани:
- Ич, який гарний! Мабуть все ж чекав…
Йому б зірки́ в дарунок зняти з неба,
_
Красуні гладити волосся золоте.
А люди хай говорять: місяць – теплий,
Весна немов у вересні цвіте!
Але руда красуня – легковажна,
Любов її – зі складу ефемер.
Елегія дощу про це розкаже:
Римує Осені невтішний кавалер…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021
В струнах нежно плачет дождь
Под знакомый перебор,
О любви ты мне поёшь –
Только ливень ноты стёр.
Годы – птицы в перелёте –
Улетают, не щадя.
Но Вы всё же подпоёте
Той мелодии дождя…
Сколько времени прошло –
Голос сердца не исчез,
Ведь любви наш Ангелок
Под дождём пришёл с небес.
Ноты выбивают капли
Позабытые почти,
Чувства наши не ослабли,
Просто разные пути...
Ранит душу неба всхлип
На рассвете сентября –
Ведь с любви, что берегли,
Ты все ноты растерял…
Только в ливень плачут струны
О забытом второпях:
Возвращает сердцу юность,
Что-то важное в дождях…
/Переклад пісні "Співає юність" слова - мої, музика Віктора Оха./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923949
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.09.2021
[i]/квадратне римування./[/i]
Казкова мла
Із неймовірних плетив -
В блакитну вись,
мов сходинки-сліди.
«Ось ти й прийшла,
Натхненнице поетів!» –
Багрянець-лист
Під вітром шарудить.
[i]Ледь сіє дощ…
Він осені товариш.
Розносить сум
Зажурених скульптур.
Уламки доль
Складали влітку в пари,
Й тепер несуть
Цю вахту непросту…[/i]
А Муза де?
Відлунням – вітер: «Де ти?!»
У сяйві барв:
«Іду я – не тужи!»
До школи йде
Осінній щем поета –
Малий школяр
Зі жмутиком жоржин.
[i]І оживуть
Всі сироти-скульптури.
Заб’ють з малим
Емоції живі.
І на траву
Веселий – не понурий –
Вальсує лист:
- Натхненнице, привіт![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021
Осяйним залом крізь роки́ минаю час,
На білий танець запрошу Вас… Ви ж не проти?
І вже давно для нас лунає мрійний вальс,
Та тільки болем озиваються всі ноти…
Вам так пасує елегантний, модний фрак,
Ви не впізнали в першу мить солідну даму.
Нехай дорогу кожен сам собі обрав,
У мріях часто я кружляю так із Вами.
Чарує білий танець – в ньому – юні ми,
Немов одні у світі… в опустілім залі.
На сукні сріблом відливає оксамит.
А я ловлю слова, що так і не сказали…
Оркестре, прошу я тебе, подовше грай:
Нам не забути цей мотив тепер довіку.
Воскрес у почуттях із мрій палкий ручай…
…І грали й грали нам розчулені музики.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
[i]До Богородиці з куточків світу
Апостоли та праведники йшли.
Зійшов до Неї сам Христос-Спаситель -
Й забрали душу в Вічність янголи́.[/i]
Всі християни – у палкій молитві,
Їх Милосердний Бог благословив.
Пресвітла Мати буде в небі жити,
У Вічнім Царстві… з Сином… Диво з див…
[i]Три дні минуло. Тіло із гробниці
До Себе Син Великий повертав.
Щоб до апостолів Вона могла з’явитись
У сяйві слави… з Господом, відтак[/i].
Отож в Успіння християнська віра
Нам до спасіння вкаже вірний шлях:
Покаймося, щоб вибратися з прірви,
Щоб не загрузнути в своїх гріхах.
[i]У день цей сум, і радість разом будуть –
Нам Божа Мати в небі ходата́й.
Живіть по Божим заповідям, люди,
Щоб милосердя мати від Христа.[/i]
Просіть Ви, Мамо, зцілення для тіла,
Щоб душі мир та спокій огортав.
Щоб з Богом ми були, як Ви хотіли,
Заступнице Небесна, Пресвята!
[i]Навчіть людей любові Ви пресвітлої,
Бо в нас прогалини у цьому чималі.
Моліть за нас Христа… просіть Спасителя,
Щоб не покинув нас на небі й на землі![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
[i]/пентина./[/i]
Човняре, друже, ось сюди причаль,
Де з яблука самотні половини
Колись, коханням злиті воєдино,
Розпалися за лічені хвилини,
Розбився в друзки ніжності кришталь.
[i]Туман веде у незабутню даль.
Зринає щастя давньої світлини:
Солодкий запах літа… конюшини…
Рука в руці – кохання лебедине,
Я пам’ятаю дріб’язок… деталь…
[/i]
Ось, чуєш? Коник… Віртуоз-скрипаль
Сюркоче… розбавляє шум бджолиний,
Юнак читає вірша для дівчини…
О ні! Здається, марево з хмарини -
Зберу в хустину невимовний жаль…
[i]Човняре! Хоч хвилинку зачекай!
Уламки спогадів, як вічні тіні,
Торкають вітром, обіймають спину...
Втамую, дай, розчулені сльозини –
Від яблука оскому чи печаль…[/i]
ОСКОМА
Дружок-паромщик, вот сюда причаль –
Здесь разлучились яблок половины,
Сердца в любви – огромные рубины,
Вдруг разлетелись пухом тополиным,
Оставив беспросветную печаль…
Разрезал чувства ревности кинжал –
Обрывки фото с луговой картины:
Над клевером волшебный гул пчелиный,
А ветер обнимает наши спины,
Где ты, влюблённый, руку мне держал.
Вот, слышишь? Нам кузнечик заиграл…
Читаешь мне стихи, рюкзак откинув,
И чувства кружат, словно паутина,
Но в яблоке – прогоркла сердцевина,
Тот шаг… двоим сломавший идеал…
Не яблоко – сердца разбил причал,
От чувств былых – осколки и руины.
Паромщик, милый, правь на середину!
Пусть боль меня пришедшая покинет.
«Оскома…» – кто-то опытный сказал.
/Іллюстрація Allison Law./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
[i]Кохання, милий,
Не звести моє,
Роками сила
Ллє непереможна.
Як не гасила –
Промінь не дає.
«Заворожила!» –
Так сказав би кожен.[/i]
Жовтіє листя…
Вже мій шлях такий:
Святе та чисте –
На стежках осінніх.
До болю тиснуть
Списані рядки,
З минулих іскор –
Вітру голосіння…
[i]Дарунки-квіти
В серці зберегла,
Усе прожите –
На замку в шухляді.
Під стогін вітру
Доторкнуся скла:
Вже не спинити
Літа листопаду…[/i]
«В кров ноги збила,
Місяцю блідий!
Під небосхилом
Згубимося в травах…»
Кохання сила
Привела сюди:
ЗА-ВО-РО-ЖИ-ЛА,
Гра в любов – без правил…
[i]/квадратне римування/[/i]
Дякую М.Ведихову за чудовий пін "Пейзажі"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
О Україно, в тебе свято, ти ж – сумна…
«Зелене жито», хлібосольну, не заводиш…
В пшеничних косах – павутинка-сивина,
Іде війна… в твоїх очах печалі подих.
Природа краю дивних сповнена щедрот:
Лани буяють на родючих чорноземах,
На них працює з діда-прадіда народ –
І спокушає ця краса, як плід з Едему…
Тобі за тридцять. Не печалься, усміхнись!
Рясна краса нехай же вічно квітне, мамо!
За тебе, рідна, день і ніч стоять сини –
Козацька воля й дух, повір, у нас незламні![/i]
Матусю, голову велично підійми –
Такою прагнуть завжди бачить неню діти!
Ми щиро віримо у злагоду і мир,
Тож заспівай для нас своє «Зелене жито…»!
/Фото з Твіттера Пані із Тернополя./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
Під жовто-синім прапором
Йшла молодь в бій під Крутами,
Їх кров невинна крапала –
Не маємо забути ми.
Чомусь складною стежкою
Крокуємо з відвагою…
Та бути незалежними
Під вистражданим стягом нам!
З небес пшеничні величі
Бог милував щедротами,
І воля в нас не вмерла ще –
Терплячий ти, народе мій!
Як знаємо з історії –
Пережили багато ми,
Захистимо простори ці
Зі стягами підня́тими!
Всі віримо в майбутнє ми:
ворожа згине зграя та.
Бо прапору могутньому
на Україні сяяти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021
Де Харків ллється у красуню-Лопань -
величні арки й підвісні мости.
Отримав всі відзнаки ти Європи
За надсучасний неповторний стиль.
Парк Горького та Харківська канатка,
Кав’ярні… людна вулиця Сумська…
І «Металіст» наш – місце для фанатів,
З аеропорту – звуки літака…
Бульвар Французький… Ейфелева вежа…
Сквер «Стрілка» і Тераса харків’ян…
А Площа Конституції довершить
Місця, куди летить душа моя.
О Харкове! Красивий та незвичний –
Дизайн новобудов, старовини,
Ти - України рідної обличчя –
Одне з найбільших міст її міцних.
Тож з днем народження тебе вітаю -
Твій жезл та ріг достатку на гербі!
Пишаюся своїм багатим краєм
І зичу вроди й розквіту,тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021
[i]От і все… доспівано пісні,
У валізі - сукні у рядочок.
До сих пір не віриться мені,
Що молочку не везуть в три ночі…[/i]
Черепаха* віддана моя
На роздачі не стоїть в їдальні.
Без дітей замовк наш клуб… а як?
Серпня йдуть акорди вже фінальні.
[i]Наш педсклад (Чи друзі, чи рідня?)
Не біжить спросонку на планерку,
І міськрада не хвилюється щодня:
Як живеться нашим «піонерам»?[/i]
Не шкодуючи деззасобів і рук,
Прибиральниці з кімнат не йдуть дитячих,
На Зміїв пече на велику плаврук…
Наша старша – без вожатих плаче…
[i]Ось і все… та не сумуйте, гей!
Не фінал це… а лише – зупинка!
На той рік, під вечір, знов діджей
Наш танцпол порве під «Ягоду-малинку»[/i]
Я ж сьогодні всім Вам вдячно посміхнусь:
Ви у мене є! Як не радіти?!
Будемо чекати всі весну,
Дякую:
Батькам! Колегам! Дітям!
*Черепаха Галина Володимирівна - наша шановна шеф-кухар
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2021
[i]Не зупинити вже мене нічим.
Летіла чайкою між хвиль щодуху.
А свіжий вітер бризки в мене дмухав,
Немов мене розсудливості вчив.[/i]
Та що мені, замріяній, вітри?
Коли кохання розлилося морем.
Запал нестримний, світлий, неозорий,
Бурхливим злетом юну покорив.
[i]Немов до Сонця піднімусь чимдуж,
Цнотливокрила... розімкну обійми.
Дзвенить в повітрі потяг рідних душ –
Та це – лиш сон, а наяву – не мій Ви…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021
[i]Співає, трель виводячи,
Вівсянка на межі.
Цвіркун стрекоче сонячну
На стежечці-вужі.[/i]
Голубить сонце доню хай –
Селом йде навпрошки.
Повсюди, в колір соняха,
І стріхи, і стіжки.
[i]Голівки, вкриті золотом,
Спираються на тин.
Тут пахнуть медом, солодом
Замріяні хати.[/i]
Зустріне щемом вулиця,
В ній мальви, як вогонь.
До хати сонях тулиться –
З дитинства він, либонь.
[i]Зворушливо покотиться
Сльозина по щоці,
Про батьківщину ода ця –
Її лишу дочці.[/i]
Візьму я настрій сонячний,
Любов йому додам.
Цінуй це місце, донечко,
Тепло свого гнізда.
[i]Бо не пізнали й досі ми
Селянський труд важкий.
Відчуй ногами босими,
Бабусині стежки.[/i]
Мов велетенський соняшник
Зірвався зі стебла,
Всіх зігріває сонечко –
Тепло мого села…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2021
У тебе врода жінки-Берегині,
Ти так втомилась від війни та зла!
У смутку очі, наче небо, сині:
За тридцять років - ніби й не жила…
Волошко ніжна, в затишній леваді
Чому не квітнеш в ангельській красі?
застигла у зіницях... зникла радість?
Співочий голос від печалі сів?
І трудівниця… і розумна… і красуня…
ґаздиня… чом умилася слізьми?
навала люта лиховісна суне -
а ти, стражденна, молишся за мир....
О Україно, наша бідна мати!
Коли ж бо, врешті, вийдемо з руїн?
Всі тридцять років звикла ти чекати –
О найтерплячіша з обібраних країн…
Хай вибачить людські гріхи Всевишній,
Наділить край наш миром дорогим.
Розквітнеш ти у вроді щедрій, пишній –
Найкраща, найсвітліша з Берегинь!
/Надихнула чудова картина Олени Скиби./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
Спас Великий на порозі,
Треба Бога величати!
Мед та яблука в обозі –
Всі до церкви на посвяту.
Йде господар з урожаєм,
Перший сніп несе до храму.
Свята ліпшого не знаю,
Пахне Спас теплом, медами…
Ввечері сукали свічку,
(Немічним роздати й бідним.)
То ж зі святом Вас величним,
Люди добрі! Друзі! Рідні!
Всі подякуємо Богу
За плоди для нас дозрілі –
Негаразди та тривоги,
І недуги зникнуть в тілі.
Молитви в Преображення
Подарують всім святині:
Мир, здоров’я сьогоденню,
Розквіт рідній Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
Веде путівець красними місцями,
В полях строкатих ляжу горілиць:
Твердіні чари жахотять над нами,
Мов вервечка з серпанку таємниць.
Горить чуприна Місяця- Свічада,
У металевих відблисках софіт,
Примилився до Зіроньки він радо,
Благоволить й вона… іскриться гніт…
І легінь від безсоння буде мріти,
Не ремствуючи, сяючи, мов сніг,
Знаменами летять метеорити
За виднокраї обраній до ніг.
Рожевим квітнуть зіроньки ланіти,
Навідліг пурпур лине зоряниць.
О Україно! Ти – найкраща в світі,
В красі рахманній рідних вечорниць.
Ставок-люстерко… в помисловій гладі
Ясніють чотки зоряних суцвіть.
Вони горять так шпарко, мов багаття –
Тривку небес дарують доброхіть.
Усе вогненне – і чоло, й рамена,
Не осягнути й силою кебет…
Обіруч пара крізь віки шалена
Разом крокує під Парад планет…
Серед пшениць вкраїнських, стрівши долю,
Поверне красень з милою навспак.
Казково виглядають ясночолі:
Зоря-лебідка… Молодик-козак…
Шепоче про кохання їй, єдиній…
Поет оспівує кохання рай…
О ніченько, у рідній Україні,
Бальзамом душу й серце окриляй!
/Надихнула картина чудового українського художника Романа Свередюка./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2021
/акровірш./
В блакить очей ввірвалась зрада –
_
Мені зламала світ вона.
Останній промінь в море падав –
Їх, ніби в осуд, обминав..
Хвилює серце вбите й досі
_
Оман та міражів причал,
Чомусь сльоза закралась в просинь…
А ти мовчав… чомусь мовчав…
Хотіла все віддати хвилям:
_
Печаль, кохання та одчай,
Едем, який удвох любили –
Червоний, в ранах, небокрай…
Але душа «Лишись!» просила,
Літала… билась, ніби птах.
І я знайшла, зібрала сили,
_
Ціною іскор у очах.
В блакить вмішалися тумани,
І твій роман давно зачах –
То за печаль мою, коханий,
У кожного – окремий шлях…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
[i]На світанку доторком незримим,
Перший промінь ледве спалахне,
Завітає сонцем світла рима
І розбудить, зніжену, мене.[/i]
Розквітає в ліриці-веселці
Кольорами, що поет уплів,
Все, що в себе увібрало серце,
І на що звичайних бракне слів.
[i]Ніби сон забутий, незбагненний,
Ллються дивні фібри з-під пера.
Шепіт хвиль доносить їх до мене:
Хміль кохання, біль душевних ран.[/i]
Хай веселкою наповнить ранок,
Розфарбує сіре в кольори.
З віршем день барвисто-ніжним стане,
Іскра Божа вічно хай горить!
/Фото Daily Blessings./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
[i]Від цього щему – серце кволе
То спиниться, то йде в галоп.
- Дощу! Дощу!, – благає поле,
Букета сині простягло.[/i]
…Та – зглянулась. Хмарок ватага
Закрила сонця промінці.
Краплини тішать поле спрагле,
Бальзам у бездощів’ї цім…
[i]В зеленій гладі оксамиту
По свіжості йду навпростець.
Як дощ – натхнення не спинити –
Це Зміївщина знаменита,
Природи доторк до сердець…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
Так швидко мерехтить життя –
немає еліксиру!
В Чудес Країні – закриття,
І наші сльози - щирі.
Аліс не буде, Королев,
Поїде світлий Кролик –
Верхівки тріпотять дерев
Під спогад згаслих ролей…
Дібрати б сонячні слова,
До серця вірний ключик!
Країна ДІТЬМИ ожива –
По- справжньому квітуча!
Сезон, повірте, нелегкий,
Весь світ в КОВІДній пащі –
Всерозуміючі батьки,
Спасибі! Ви – найкращі!
Колегам – дякую за все:
За труд, безсонні ночі,
Бо праця із дітьми – Ваш сенс,
Усім вклонитись хочу.
Дахи та вікна є нові –
Все – завдяки міськраді.
Подякуємо – голові
й шановній всій громаді.
Пані Тетяно! Нам завжди
Немов би справжня фея Ви.
Не раз Країну світлу Див
Рятує Тімофєєва…
Молитва лине до небес
Із слів тепла, любові:
- Дитино! Бережи себе
І повертайся знову!
Годинник Сонячний із Див
З завмерлим циферблатом:
Вертайтесь, любі, всі сюди,
Ми будемо… чекати… ☺️🤩🥳
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Скажи мені: ти чуєш серед тиші,
Як серце хвилі-спалахи колишуть?
Шепочуть губи тепло на світанні
Зізнання…
Ще для кохання завжди в нас слова є,
Скажи, прошу, невже все так буває?!
Черпали ми у нашім морі силу –
Любили.
Ще зорі у очах на двох розлиті,
Як доторк душ – напівзабуті миті,
Тремтіння рук схвильованих на шкірі –
Ми – щирі…
…У піні б’ється ніжне, первозданне,
Відлунням тане на зорі туманній,
Відносять хвилі часу, невблаганні,
Кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021
/Слова директора на закриття І піратської
відпочинкової зміни./
Схожий заклад наш на корабель,
Що пливе в майбутнє, в синю даль.
Будемо чекати всі тебе –
То ж зітри з очей своїх печаль.
Сміх дитячий та пісні дзвінкі,
Озера блакитно-ніжна шир.
І блищить сльоза морських вовків –
Частку серця кожному лишив…
Всі девізи, голоси команд,
Ще й піратська кличка за ім’я –
Меж для дружби нашої нема,
Ми тепер, немов одна сім’я!
Все тепло, повагу та любов
Вам у віршах повторю не раз:
- Любі діти! Повертайтесь знов,
Тут, на Білім, дуже люблять вас!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2021
Тут кедри й сосни дітям усміхаються,
В повітрі пахнуть щирість з добротою.
У кожного душа дитяча в раї цім,
Хоч і буває праця непростою,
Серця відкриті усміху дитячому,
Від ніжних личок, мов палає вогник.
У дітях позитиву стільки бачимо,
що без спочинку в нас ніхто не стогне!
Росте любов до «Білого»* та множиться,
Гуртується- гартується родина –
Словами передати все не можу це,
щомиті серце у дитинство лине…
Отож, квітуй у дітях, «Біле озеро»!
(В піснях… бо тут не звикли ми до тиші.)
З батьками ж разом в Бога ми попросимо
Здоров’я й миру діткам найріднішим!
*Зміївський позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Біле озеро»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2021
Линуть дзвони з сіл і міст –
Петра й Павла чтіте!
Завершився Петрів піст,
Зовсім скоро – сінокіс,
Вже пройшло пів літа!
Праведників знає світ –
Зроблено багато.
Зустрічаймо сонця схід
І молімося за рід
В це велике свято.
В храмах, в час святкових служб,
Богу шлють молитви.
Очі в Петрів день примруж:
Квітне в барвах ніжних руж
У к р а ї н с ь к е літо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021
Несе на крилах
І шепоче ніч:
Недолюбили…
Хоч були близькими…
І швидко мчать зайчатами прудкими
Захмарні мрії, линуть врізнобіч.
Уламки долі
Падають до ніг,
В краю магнолій
Квіти посушило.
І наше «Ми» не має більше сили –
Бо кожен знову все почати зміг.
…Не можу спати,
Душу ріже склом.
Прудкі зайчата –
Роздуми обсіли,
Що з Вами ми, на жаль, недолюбили,
Кохання пелюстками відцвіло…
Самотнє соло…
(Краще вже мовчіть!)
Думки ніколи
Вас не оминають:
… Магнолія цвіте в забутім краї
І часто сон зникає уночі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021
[i]Конституції закони
Поважай, бо ти живеш тут.
Суверенна та соборна,
Розквітай в хлібах безмежних.[/i]
Грій волошкою у житі,
Вишиванкою на тілі,
Жовтим соняхом з блакиті,
Незалежна! Рідна! Вільна!
[i]Май повагу в цілім світі,
Наша славна Батьківщино!
Українці працьовиті
Хай вертають у родини.[/i]
Разом – нам усе по силам:
Негаразди та хвороби.
Будуть завжди в тебе, мила,
Віра в завтра та добробут.
[i]Жовто-синій гордий стяг наш
Батько з миром вручить сину.
Збудеться усе, що прагнеш,
Вірю в тебе, Україно![/i]
/Фото з мережі інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021
[i]У пахощах полину й споришів,
В ранкових променисто-чистих росах,
Поезіє для щирої душі,
Ти мову серця вийти зовні просиш[/i].
І квітне слово в радощах й журбі,
чи першим проліском, чи пожовтілим листям,
чи ніжністю, що все несу тобі,
чи пам’яттю, що в ностальгії тисне.
[i]Горять медами в золотім ковші,
Частують солодом зворушливі катрени,
Поезія для творчої душі
Живи в мені… бо ти частинка мене….[/i]
/Фото Володимира Козюка./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021
[i]Всевишній в небі їх для пари створює:
І грає сонцями, у росах вмитими.
Літа замріяні палають зорями,
Душевним затишком і щастя митями.[/i]
Шукаю очі я далекі, сяючі,
І обіймає світ людей закоханих.
Червневим маревом шматочок раю чийсь.
Дивіться, щастя їх Ви не сполохайте…
[i]В своєму світі теж не знали горя ми,
Аж доки заздрощі все не порушили.
Кохання плакало із неба зорями –
І досі бродить десь людськими душами.[/i]
Червнева магія запахне зеленню,
Мед-конюшиною, барвінком, м’ятою –
а небо зорями густозаселене
В покоси падає, людьми відтятеє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021
[i]День прийшов Святої Трійці.
В квіти вбране кладовище,
Свічка плаче на божниці,
Шле молитву вище й вище
Поминаємо ми ближніх[/i]:
«Дай їм, Боже милосердний,
Благодаті неземної,
Вище Царство після смерті,
Грішних душ їх упокою”, —
Йде з молитвою людською.
[i]…Запашне татарське зілля
Устеляє рясно хату.
Від любистку розімліле,
Від лепехи і від м’яти
Серце хоче щебетати…[/i]
У святкові дні Русальні
Водять з піснею Тополю.
Щедре сонце ллє у спальню
Й розумієш мимоволі:
Справжнє Літо на престолі!
[i]
Культ дерев, рослин і квітів
У Зелених свят основі.
Йде до нас яке століття
В ароматі полиновім
Світ Природи, світ Любові –
Будьте з Трійцею здорові![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2021
[i]Вклоняються батьки сьогодні низько,
Бо випуску настав зірковий час.
Тече сльоза насправді материнська –
В обіймах вже востаннє рідний клас…[/i]
І зрадниця-роса тремтить на віях,
Розчулена… від неї не втечеш…
Дасть Бог – і ти за кожного зрадієш,
То ж не ховай заплаканих очей.
А дзвоник кличе серце в ті хвилини,
Де підлітки ще зовсім малюки.
Сьогодні ж «майже маму» клас покине,
Простеляться дорослі їх стежки.
Припухли очі кольору лаванди,
Усміхнені і лагідні завжди:
Із кульок в небо ринули гірлянди –
Останні в школі випуску сліди…
Тремтять у "мами" знічено троянди,
Уклін дітей за нелегкі труди…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021
[i]Файній дівчинці в вінку
Дар від сонечка – рум’янці.
Ось, погляньте, в холодку
Ця красуня в вишиванці.[/i]
Усміхнеться козаку
В капелюсі із соломи:
«Щось умнемо нашвидку?» –
Не відмовиться знайомий…
[i]Ллється пісенька дзвінка,
Виступ жовтої вільшанки.
А під прихистком стіжка
Тане бубликів в’язанка.[/i]
Б’ється серце у танку,
Щастям сповнює судини.
Маємо красу таку
Ми у кожному кутку:
Ти найкраща в світі, Україно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2021
[i]З дитинства вчили: хліба й крихти не зневаж!
Його охороняють Вищі сили.
В Отця Небесного насущного просили
Ще наші предки щиро з «Отче наш».[/i]
Без хліба – голод, це найбільша із святинь:
З опари хліб вчинивши на світанні,
Найкращі мрії про добробут й сподівання
Вкладала в працю кожна з господинь.
[i]На стіл хлібину під вишиваний рушник
Благочестиво клала українка.
Святково пахла запашна його скоринка –
Як хочеться, щоб звичай цей не зник![/i]
Весільний коровай – на долю молодих.
На входини йдуть з ним в новобудову.
І породіллі з немовлям: «Рости здорова!»
Вручають Божий дар цей – від біди.
[i]Красуні наші стрінуть в урочисту мить
Із хлібом-сіллю гостей у пошані.
А ось із хлібом проводжають шлях останній –
Традиції, що створені людьми…[/i]
Я прошу: не ганьби святого хліба ти!
Його не можна кривдити нікому.
Як знехтуєш ти ним отут, в житті земному,
У Божім Царстві матимеш крихти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2021
Йдемо із Богом в день новий:
Співає жайвір, пахнуть квіти.
Життя – Творець благословив,
Цей день, Його теплом зігрітий,
У спрагле серце ти лови!
Дзвенить косарка, мов бджола,
А небо на волошку схоже,
Пташина пісню завела…
За все – спасибі, щедрий Боже, –
Торкнусь в молитві я чола.
Проміння сонечко пряде
Затишне, ніби сміх дитини,
Вітає приязно людей:
Добридень, рідна Україно,
Хай з миром день новий іде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021
[i]Моє життя, моя родина,
Найкращий в світі колектив!
Хвилює думка всіх єдина:
Чи буде в таборі дитина?
Без неї дім осиротів…[/i]
Стоїть, мов пустка: де ж ремонти?
І серце стиснуло за мить.
Принишк пансіонат навпроти –
Природа, зе́лені щедро́ти,
Весь край одинаком стоїть.
[i]Світ в карантині. Бракне коштів
На відпочинок для дітей.
Від них же йдуть дзвінки та пошта,
Та як це витримати можна?
Аж серце рветься із грудей.[/i]
Сумує заклад безголосий.
З ним вітер плаче, мов дитя.
І тягнуть сосни віти в просинь,
В день Вознесіння Бога просять
Вдихнути в привиди життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
У вірші – душ уразливих мотив:
Поет розклав життя своє на ноти,
[b]ДО[/b] себе в душу чулих він пустив…
[b]РЕ[/b]сурси у мистецької спільноти
Геть різні, кожен має щось своє,
[b]МІ[/b]нор, мажор – душі чиєїсь дотик.
[b]ФА[/b]рбує майстер слово… додає
Своєму серцю глибшого звучання –
У кожного свій хист до цього є.
[b]СОЛЬ[/b]феджіо душі... Від нот здригання,
Комусь доступний неповторний звук,
Холоднокровний – відповість мовчанням.
Здається, вірші - серця перестук,
[b]ЛЯ[/b]гають в такт комусь добуті рими,
А хтось не любить оповідь просту.
[b]СІ[/b]м нот і слово – мандри пілігримів,
[b]ДО[/b]рога серця в місії святій.
Творцем дано митцям політ незримий –
Вразливість душ у вічній наготі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Дарує літо різнобарвні гами,
Душа, мов розчиняється в блакиті,
Цикорій стелить килим під ногами.
Він тягнеться до сонця батогами,
Жагу життя на волі не спинити!
Дарує літо різнобарвні гами…
А сонечко тріпоче край панами,
Я – мов ромашка… серед інших квітів,
Цикорій стелить килим під ногами.
Стрічають луки казкою, дивами:
Як хороше в дитинства теплім світі!
Дарує літо різнобарвні гами.
Виводить жайвір пісню над медами
В сільському різнотрав’ї-буйноцвітті,
Цикорій стелить килим під ногами.
Наспівуємо сонячні слова ми,
Загублені в квітучім оксамиті –
Дарує літо різнобарвні гами,
Цикорій стелить килим під ногами.
/Надихнула чарівна картина художниці Таланцевої Ольги./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
[i]Про все важливе та цікаве в світі,
Висвітлюють нам ЗМІ без перешкод.
Дай Бог Вам людям віддано служити,
Занурюватись у події миті,
Зайти у двері, що для всіх закриті –
Чекає об’єктивності народ![/i]
Пориви й вічний пошук – це Ваш стан.
(Політикам незламних не спинити!)
Оперативно в селах та містах,
Де обстановка, часом, непроста,
Стаття газетна, гострий репортаж –
У центрі всіх подій колеги спритні.
[i]Бажаємо добра Вам у новини,
Енергії, що ллється через край.
Хай журналістська впевнена родина
На владу нашу конструктивно вплине,
Щоб квітла в мирі ненька-Україна
В ім’я дітей, майбутнього, добра![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021
[i]Порхают руки парой лебедей,
Звучит рояль в волшебно-чистых нотах.
Струится звук, струну души задев,
Изящной дымкой тянется к тебе,
И нежность – морем плещет отчего-то.[/i]
Она спешит верхушками берёз,
Парит, благоухает в вечной сини.
Играет в совершенстве виртуоз,
От впечатлений щедрых – проблеск слёз,
Что спрятались в ресницах пелерине.
[i]Бесценный дар – водоворот стихий,
В нём чуткость, глубина интерпретаций.
Ты, словно с чувства скинув балдахин,
Решаешься на первые стихи.
…А лебеди всё кружат в белом танце.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915996
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2021
[i]А я і є клубок із протиріч,
Без фальші (що сьогодні неможливо!)
Ворона, яка любить темну ніч,
Гордячка, фантазерка, особлива…[/i]
Ґатунок поведінки – стиль дивацтв:
Для білої ворони зграя – підступ.
Енергія та світла голова –
Є все… та не приймає «Іншу» місто…
[i]Життя-вигнання… одинокість мрій…
Замо́к душі з нена́вистю оточень.
Ич, обступили… оглашенний рій –
І заклювати, білу пташку хочуть![/i]
Їх стадне гасло – «Бути, як усі!»
Ймовірно, звикли до стереотипів!
Клеймо несхожості – складний носій,
Любов шаблонів не для смолоскипу.
[i]Мій білий колір – їх несприйняття,
Нормальний стан для чорних рис пернатих.
От тільки творчість – фарбами в життя –
Поезія дає мені літати![/i]
Розкрию віршем різнобарвний світ,
Стихійність серця, враження малюнків.
Тому мистецтво – крил моїх політ,
У ньому бачу чистоту стосунків.
[i]Формальність зневажаю та шаблон:
Характер мій не вписується в рамки,
Цнотливо-чудернацький стиль ворон –
Чиєсь життя… мозаїка уламків.[/i]
Штовхають, злі… палає серце-хмиз,
Щоразу біль нестерпний зводить тіло.
Юнацький пил, понищений людьми…
Я ж – не загроза, люди, просто б і л а!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021
[i]Жага чуттєва в профіль і в анфас,
Душа пірнає з сонцем у глибини.
Тихіше… не сполохайте завчас
На водній гладі пару лебедину.[/i]
Рум’янцем невагомим по воді
Кохання стелить ніжністю цнотливо,
Відчую з ними незбагненне диво,
Як серцем хтось навік заволодів.
[i]Затишна м’якість заходу на двох –
Магічним пензлем над туманним плесом.
В заграві тьмяній – вічний діалог,
що б’ється лебединим полонезом.[/i]
…Поспішно сонце сіло, утікач,
В подушки-хмари, сонне, відпочити.
Ти за любов палку мене пробач –
У сутінках знайшла її, розлиту.
[i]Кохання колір, доки той не щез,
Черпала в романтичній срібній гладі.
Птахи навчили, вірністю багаті –
Танку душі, що зветься п о л о н е з.[/i]
/Надихнуло чудове фото невідомого автора з мережі інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021
[i]Холодні, злі хмари тепло не пустили,
В дощах, мов в сльозах, літо тоне.
Не слухають більше ні крила, ні стріли –
Мовчать Купідони.[/i]
Любов - та, що мчала від серця до серця
У сірій негоді безсила.
По-літньому вбрана дитина трясеться –
В сльоту застудилась.
[i] Убрання ошатно-тонке, благородне,
Розкисло, украй жалюгідне:
- Привіт! Літо знову без сонця сьогодні,
Ти ж – в одягу спіднім…[/i]
Під плащ заховаю тебе, бідолаху,
Змокріле дитя, нахололе.
Чому ти тремтиш, ніби спіймана птаха?
Не скривджу ніколи.
[i]Вже мліючи вдома, по-доброму глянуть
Два ока – здивованих блюдця.
В безпеці відчує себе, безталанне,
І очі… сміються…[/i]
Діждемося: пройде негода похмура,
Знов сонечко вийде гаряче.
Готуй свої стріли кохання, Амуре,
У пункти призначень!
[i]Зізнаюся чесно – теж долю зустріла,
(Амура ж тримала в долонях!)
Притулку віддячив одною зі стріл він –
Такі Купідони…[/i]
/Вінтажна листівка з мережі інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021
[i]Серед степу соняхи сторожко схилилися,
Соловейка співи – стежка світлих снів.
Скатертина сонячна спекою стомилася –
Старший син сніданок скуштувати сів.[/i]
Скривиться сердега стопці самогону
Славної слив’янки, свіжина своя.
Сало серед столу спритно стягне Соня*,
Селянин сміється – снідає сім’я!
[i]Сирником, сметаною, солодили сливами…
Схлипувало сонце, споглядало стіл:
Сховком стиглих соняхів, світом степу сивого –
Стільки стало сиротами справжніх світлих сіл.[/i]
*кішка
Надихнула картина Олександра Мицника «Борщ»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021
[i]Канва стежок у нашому ліску –
Мов на долоні перехрестя ліній.
Дає мені надію боязку,
Кохані очі стріну на стежині.[/i]
Тропу шукаю – лісову, в’юнку,
Сліпучо-сонячну, як синь - бузкову.
Тріпоче вітер квіти у вінку:
Зіткнуться долі ваші випадково…
[i]Безсило упаду в траву м’яку,
У лісове квітуче розмаїття:
Розходяться дороги пережиті,
Як же знайти нам стежечку вузьку?[/i]
… По бездоріжжю йду та по піску,
(Шукаю, ніби голку в купі сіна!)
Духмяна ніжність, що до мене лине,
На жаль, не перехрестя наших ліній –
Плач соловейка в синьому бузку.
[i]
/Надихнула картина латвійського художника Яна Барткевича «Бузковий ранок»./[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021
[i]Небо волошкове затуманилось,
Вся блакить геть затьмарилась хмарами.
Зрозуміли удвох, що не пара ми,
Бо лишила любов тільки рани нам.[/i]
А колись же були ми коханими!
Де ж відносин краса вмить поділася?
Заблукали чомусь за туманами,
Так, що з тіла немов вийшла сила вся…
[i]Так печуть, мов окропом, світлини ті –
Бризки щастя на них кольорові є.
Кожен з нас розглядає, покинутий,
І журбу, як можливо, вгамовує.[/i]
Ти і я… в самоті… мов дві гавані…
Ще не скоро полегкість дістанемо.
Чи отямляться знов долі зламані?
Чи повірять, чи стануть коханими?
[i]/Фото від Lei Shi//[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021
[i]Чекаємо всі літа ми
В бджолино-ніжних дзвонах,
В повітрі пахне квітами
Й покосами газонів.[/i]
В нім літеплу радітиме
Наш качур буйночубий.
Чекаємо всі літа ми,
Його ж бо – кожен любить.
[i]Тріпоче вишня вітами:
Так хочеться врожаю!
Плоди на сонці зрітимуть –
Їй літо догоджає.[/i]
В молитві Богу Світлому
Попросимо з любов'ю:
Щоб допоміг улітку нам –
Дав миру та здоров’я.
[i]То ж з мріями розквітлими
В бджолино-ніжних дзвонах
Усі чекаймо літа ми –
Щасливим будь, Червоне![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021
Шукаю загадковий світ-міраж,
Весна... а хтось – у спогадах осінніх.
Невже то я? Хотілось, щоб не я ж…
Впізнала за коханням власну тінь я.
Постава горда знітилась від кривд,
Стемніли почуття, навік роздерті.
та жевріло ще щось з мізерних крихт,
Хоча, напевне, мусило б померти.
У контурах окреслилась журба,
Лишивши попіл із кохання хмизу.
Та у вогні я ще жива – ти ба?
Прогіркле небо схвачувало риси
Тінь однієї із забутих примх…
Розради-втіхи… серед купи інших…
Що загубилась серед мрій своїх
Осіннім смутком у весняних віршах.
Шалений дощ розмазав макіяж,
І щезла чіткість від знайомих ліній.
Я вже не певна, хто там, у цій тіні?
То, сподіваюсь, все-таки не я ж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021
Під руку з Місяцем грайлива Нічка ніжна
Розсипала зірок безмірний глек.
Приспала хутір, втомлених лелек,
Під руку з Місяцем грайлива нічка ніжна.
Старого тину хворий поперек,
Підперла пара соняхів потішних.
Розсипала зірок безмірний глек
Під руку з Місяцем грайлива Нічка ніжна.
Удвох, під хатою, сидять кохані нишком,
Мов парочка зворушливих лелек.
Щоб не сказали люди слово зле –
Удвох, під хатою, сидять кохані нишком…
Весняна ніч, мала для них, але
Робота вранці – то ж прощання спішне.
Мов парочка зворушливих лелек.
Удвох, під хатою, сидять кохані нишком.
Усе забулося у снах своїх безгрішних,
За день зігравши тисячі ролей.
Травнева українська ніч – розкішна:
Затихло все… старе спить та мале,
Вона ж - із справжніх Сонних королев.
В дрімоті вірний пес і наша кішка.
... Блукає між заквітчаних алей
Під руку з Місяцем грайлива Нічка ніжна.
/Надихнув живопис Олександра Мицника "Хутір вночі"./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021
[i]Україно! Вишита колиско!
Мудрістю стіжок твій кожен грав.
Згадую так часто, як дівчиськом,
Я блукала в гладі серед трав.
В полотняній білій сорочині
З квітами небесних кольорів,
Ніби Мавка – з косами дівчи́на
(Я була такою в тій порі!)
Озеро, що зустрічало блиском,
Загубилось, зникло між латать.
Україно! Вишита колиско!
Згадую твою блакитну гладь.
Я зі скрині вишивку дістану –
Стиглість маків, золотавість жнив.
Прикрашає долю вишивану
Кожен хрестик – рік, який прожив.
Той орнамент, часто чудернацький,
Полотно вкриває навпрошки́.
І горить душа вогнями в маці,
Все мережить пройдені стежки,
…Україно! Вишита колиско!
Не вернути юності роки…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021
Яких дібрати вже мені ниток,
Гаптуючи своє палке кохання?
Відтінок фарб – душі барвистий тон –
Можливо, буде кольором світання?
Мережу для коханого слова,
Зворушливі та пристрасні, як море.
Всі тонкощі жіночого декору
У рукоділлі. Аж блакить співа!
Бентежна радість, що на двох одна,
Орнамент стелить у червоній гладі.
І оживають в сяйві полотна
Серця, коханню невимовно раді.
Ось – тепла ніжність, що завжди шукав:
Проста та справжня, і на двох – єдина.
Загубимося разом серед трав
У зелені розлогої калини.
Біжу назустріч щастю стрімголов –
У вишиванці ти, теплом розшитій.
Кохання, знаю, вічно буде жити –
Бо в кожний колір до́дана любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021
«Хай Бог Преславний миру дасть!» –
Молюся я за це щоранку.
Як оберіг від зла й нещасть
Вдягаю білу вишиванку.
Характер, український дух
В оздоблених майстерно квітах.
І тягне до краси магнітом:
У візерунках – Сонця рух.
Калина, маки, ружі квіт
Горять на грудях мальовниче,
Немов козацький славний рід
Онуків крізь століття кличе.
«За Україну – до кінця!»
Звучить в окопах наших нині.
Щитом закрили Україну
Хоробрі в сорочка́х серця.
А мати молиться щодня,
Щоб на війні страшній, зухвалій
Ця вишиванка, мов броня,
Її дитину захищала.
Орнаментом – країни шлях…
Коли ж і хто війну цю спинить?!
У вишиванці йде д и т и н а –
Тепло й любов у ній, безвинній,
З надією злились в очах…
/ Ілюстрації – з мережі інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021
Бабусю, Вами вишита сорочка –
Родинний скарб та справжній оберіг.
І як би швидкоплинно час не біг –
Тепло душі – у кожному рядочку.
Торкнеться тіла мальовниче диво
Орнаментом барвистим з муліне –
Немов до серця горнете мене,
Моя голубко, мудра, ніжна, сива.
Немає Вас… Та спогад буде не́сти
З мистецтвом вишиваним у село:
Над п’яльцями схилили Ви чоло,
Любов вкладаєте в дрібненький хрестик.
В раю Ви, певно, пташко сизокрила!
Біжить сльоза тремтлива по щоці, –
Я вишиваю вже своїй дочці
Сорочку… як мене бабуся вчили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021
[i]Ти просто не така, як всі,
Тому й Ворона.
Для тебе затишок лісів –
Комфортна зона.[/i]
Серед бездушності гріхів
Ти безборонна.
Брехня вбиває без цвяхів –
Сумує Чорна…
[i]Обвуглені душі дроти,
Сльоза солона.
Не може людяність знайти
Ворон Мадонна.[/i]
Не вірить людям ні на гріш
Душа бездонна –
Тому свій теплий щирий вірш
Складеш воронам.
[i]Цнотливість й сила вожака –
Злилися дивом,
Вороно, правильна така,
Ти – о с о б л и в а.[/i]
Живеш із вірою в добро,
Без негативу.
Найкраща в світі із ворон,
Бувай щаслива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
[i]Звиває вітер, ніби у плачі
Збиває з квітів вранішню росу.
Із тину кличуть синню паничі,
Доповнюють весни п’янку красу.[/i]
Хустина й плахта кольору небес,
Блакитні очі стомлені твої.
Чому дала образити себе?
Які в душі пережила бої?
[i]Не тішать квіти… і сумує синь…
Застигла тиша журиться… німа…
То як здолати силу потрясінь?[/i]
Яскрава квітко, завжди ти сама…
Прошу: минуле болісне покинь –
Забудь того, хто цю весну зламав.
/Надихнула картина Олександра Мицника "Кручені паничі"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
[i]М-оя журба – як вранішні тумани.
О-дна, без тебе… хоч ніхто не думав…
Я -просто звикла до печалі й суму.[/i]
Ж-иття немилосердно чуйність ранить.
У- серці свіже зарубцює з часом,
Р-озклавши все надумане в полиці,
Б-езбарвне небо… та веселка сниться,
А- ті тумани по тобі люблю я…
[i]С-вітанок кожен сповістить про світле,
Т-емніти серцю не дано, коханий.
Е-ге-ге-гей! Кричу я крізь тумани,
Л-оскоче сонце, серед мли розквітле.
И-ч, як не хоче морок розтавати!
Л-ягає… моститься на нашій стежці,
А-ле я знаю всі прийоми теж ці –
С-телю кохання, ніби руту-м’яту…
Я- знаю, справлюсь із жури імлою.[/i]
Т-оркнусь болючим – зразу відсахнуся:
У-се шукаю світ своїх ілюзій.
М-оє кохання, що жило тобою.
А- ти мовчиш… тобі байдужі рани,
Н-апевно, більше я тобі не люба.
О-сипле вітер вишню білочубу –
М-ою журбу, що стелиться туманом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
[i]Батькі́вський сад… іду ним навпростець,
Дерева пахнуть рідними медами,
Червоним оком ніжить воронець.[/i]
Виводять пісню бджоли з цвіркунами.
А затишок створили отакий –
Дбайливі, вмілі, щедрі руки мами…
[i] Забуті з вікон дивляться ляльки:
Онука виросла – їх не чіпає.
Зітхає сад… спішать кудись роки…[/i]
Думками все «гостюю» в ріднім краї,
Сумує мама в самоті моя,
Та нарізно чомусь життя минає…
[i]Для неї буду завжди я малям –
Щодня, по телефону, шле привіти…
А воронець в саду все буде гріти
Палахкотінням серця звідтіля.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
[i]Я стріну тебе. І знітиться серце раптово.
В очах – промінь сонця – жаданий дарунок небес.
Розквітне кохання, проллється повітрям бузковим:
Я стріну тебе…[/i]
Забута весна наповнить квітуче довкола
Солодким нектаром… для серця вона – рятівна.
І радо вирують думки, мов схвильовані бджоли –
Забута весна…
[i]Травневим теплом хлюпоче не втрачена ніжність
У кожному з нас, скільки б весен уже не спливло.
Квітує любов, укриває наш сад білосніжний
Травневим теплом[/i].
Ти тільки чекай – я стріну тебе в день весняний,
Бо видно вже доля на двох нам судилась така.
З’явлюсь я… хоч, може, вже промінь надії розтане,
Зустріну тебе й не покину ніколи, коханий, –
Ти тільки чекай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021
[i]Їй сім. В її житті – завжди війна,
Вона, як ноти, знає звук снарядів.
Їй обстріли вночі – не дивина.
Війна дитинству стала на заваді.[/i]
Жах пострілів з приходом темноти.
Страх за життя в очах вже не дитячих.
І укриття… в якому часто плаче –
Їм сонце може більше не зійти…
[i]Війна в Донбасі… пекло… люте зло…
Нестерпний біль, що криком рве назовні.
Сім років у жорстокості пройшло –
Погляньте у ці очі, смутку повні![/i]
У них – тривоги спалах, стрес від травм.
Обпалена душа, мов обпікає:
Маленька та беззахисна, слабка я!
Як вижити мені, дитині, там?!
[i]Дорога в школу йде крізь блокпости.
Не в дивину їй міни та розтяжки.
І просить Бога рідних вберегти
В молитві… МИРУ просить юна пташка…[/i]
Молюся й я, щоб квітами весна
Цвіла для всіх у мирному садкові.
Їй тільки сім. Хай піде геть війна,
Поверне світ дитинства та любові!
/ Фото Ешлі Гілбертсона, Німеччина./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
[i]Згадаю тих, кого уже нема,
Порину в теплі спогади дитячі.
Як скучила за Вами усіма –
Бо кожен свій куточок в серці мав,
За спокій всіх померлих свічка плаче.[/i]
Птахами піднялися до небес –
Хай буде добре Вам у Царстві Божім.
Простіть живих, благаємо, хороші!
Що рідко обіймаємо ми хрест.
[i]Хоч спогад серця трепетно несу –
До батьківщини – сотні кілометрів,
Тож на поїздки ми не дуже щедрі,
Лечу думками в край, де вічний сум…[/i]
Там плаче вітер… і печаль німа…
У щедрі квіти вбралось кладовище –
Погляньте, рідні, як же квітнуть вишні!
Летять молитви наші вище й вище:
За те, щоб вічний спокій дав Всевишній,
Усім, кого сьогодні вже н е м а…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021
[i]Скінчилася війна. Свою «Смуглянку»
Гвардійський полк почав… і рвались ноти…
Співали «старики» та «жовтороті»
Для льотчиків у вічному польоті
І згадували вечори в землянках.[/i]
Ішли бої за рідну Україну…
Винищувачі з зорями на крилах
Край від «бубнових» мужньо боронили.
Згасали зорі ген за небосхилом –
Таран… і льотчик разом з «птахом» гинув.
[i]«Ніч місячну» виводить сум оркестру,
І серце тихо крається від жалю:
Бій. Новачки тримають в небі залік.
Не стримує сльозу старий механік –
Знов втрати у «співочого» Маестро.[/i]
Скворцов. Смуглянка. Зоя та Маруся.
Ромео… скільки крові тут пролито!
Герої сплять у травах соковитих,
В повітрі їх безстрашне: «Будем жити!»
[i]Живі завмерли в невимовній тузі:
У піднебессі гаснуть зорі друзів…[/i]
/За мотивами художнього фільму Л.Бикова «В бой идут одни старики», 1973р./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021
[i]Гіркі слова печуть в душі полинній.
А я – невинна… Чуєте: невинна!
Пуста й холодна серця комірчина:
У грі чужій розмінний я пішак.
З характером довірливо-дитинним
Ллю сльози у засмученій хатині,
Відчувши зраду на собі отак.[/i]
Всі злободенні теми в цій картині:
Я порпаюся в гущі павутини,
Від болю серце рветься на частини,
Із бруду й фальші натягли ковпак.
Шукаю марно виходу шпарину,
Все грузну й в’язну глибше в клейковину –
Впритул до жертви підійшов хижак.
[i]Я почуваюсь в тілі мурашинім
Не за свої, а за чужі провини –
В сталеві сіті капає сльозина,
Бо душогуб – довершений мастак.
Та сітка обертається в драбину –
Душа наївна вибратись повинна!
…З-за хмари сонця усмішка: ще б пак![/i]
/у формі пасторели/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
Благословився день новий на луках,
Туман, мов молоко хто вилив з глека.
І я тримаю Вашу теплу руку.
А з нами поряд, біля скирт в перуках,
Милуються закохані лелеки –
Благословився день новий на луках.
Бузьків два серця – ніби запорука:
З коханим поряд – затишок й безпека,
І я тримаю Вашу теплу руку.
Одна любов… ні слова про розлуку…
Співають душі сонячно та легко,
Благословився день новий на луках.
Завмерла пара у ранкових звуках,
Кохання обіцяє справжню спеку!
І я тримаю Вашу теплу руку.
Солодкий щем у душі спраглі стукав,
Промінням сипав ранок наш далекий:
Благословився день новий на луках,
І я тримаю Вашу теплу руку…
/ Надихнула неперевершена картина латвійського художника Яна Барткевича./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021
Сердитий вітер нищить пелюстки,
Серед людей безжальність теж така є.
Не йди! Тужливо лине крик гіркий -
без відповіді, з квітами зникає.
Під ноги кине вирок білий сум:
Все, що раніш цвіло – в печалі в’яне.
Черемхи квіт я у собі несу,
з пелюсток тих душа моя зітка́на.
Жорстокість, лють – сліплять... один порив
Черемху рве засмучену та кволу.
Пелюсток біль – мов безголосий крик,
Летить з коханням знищеним додолу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
День другий Великодніх свят –
Ватага парубків до хати,
(Вода у цебрах - поливати.)
Покличте, матінко, дівчат!
Йдуть обливальники з відром
У двір, де розквітає дівка,
Заходять на поріг домівки –
Панянка мокне на добро!
Здоров’я й сила від води,
Очищення душі весняне.
На рушника подружжя стане –
Чекати шлюбу молодим.
Тож пригощала хлопців тих
Пасками й писанкою юнка,
Не шкодувала їм дарунків,
Щоби свати могли прийти
Цей звичай кличе з давнини
У Великодні дні весняні:
Хай із чудесним поливанням
Здорові будуть і кохані
Вкраїнські доньки та сини![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021
Несу я Великодній кошик
В світанні – запах абрикос…
Помилуй нас, Пресвітлий Боже,
У день Великий та хороший –
Воскрес Христос!
І лине дзвін лункий та чистий,
З людьми говорить: День!День!День!
«Христос Воскрес!» – селом і містом
Під ноти щедрі, урочисті
По світу звістка – радість йде.
Зі свічкою – красуня-Паска,
Тріумф у серці почуттів.
В молитві праведній, святій
Хай зійде людям Божа ласка –
Воскрес розп’ятий на хресті!
До ранку в службі Великодній
Молитви дістають небес.
Здійснилось чудо із чудес,
Великий день настав сьогодні –
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2021