| Сторінки (11/1057): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i]На світанку доторком незримим,
Перший промінь ледве спалахне,
Завітає сонцем світла рима
І розбудить, зніжену, мене.[/i]
Розквітає в ліриці-веселці
Кольорами, що поет уплів,
Все, що в себе увібрало серце,
І на що звичайних бракне слів.
[i]Ніби сон забутий, незбагненний,
Ллються дивні фібри з-під пера.
Шепіт хвиль доносить їх до мене:
Хміль кохання, біль душевних ран.[/i]
Хай веселкою наповнить ранок,
Розфарбує сіре в кольори.
З віршем день барвисто-ніжним стане,
Іскра Божа вічно хай горить!
/Фото Daily Blessings./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
[i]Від цього щему – серце кволе
То спиниться, то йде в галоп.
- Дощу! Дощу!, – благає поле,
Букета сині простягло.[/i]
…Та – зглянулась. Хмарок ватага
Закрила сонця промінці.
Краплини тішать поле спрагле,
Бальзам у бездощів’ї цім…
[i]В зеленій гладі оксамиту
По свіжості йду навпростець.
Як дощ – натхнення не спинити –
Це Зміївщина знаменита,
Природи доторк до сердець…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
Так швидко мерехтить життя –
немає еліксиру!
В Чудес Країні – закриття,
І наші сльози - щирі.
Аліс не буде, Королев,
Поїде світлий Кролик –
Верхівки тріпотять дерев
Під спогад згаслих ролей…
Дібрати б сонячні слова,
До серця вірний ключик!
Країна ДІТЬМИ ожива –
По- справжньому квітуча!
Сезон, повірте, нелегкий,
Весь світ в КОВІДній пащі –
Всерозуміючі батьки,
Спасибі! Ви – найкращі!
Колегам – дякую за все:
За труд, безсонні ночі,
Бо праця із дітьми – Ваш сенс,
Усім вклонитись хочу.
Дахи та вікна є нові –
Все – завдяки міськраді.
Подякуємо – голові
й шановній всій громаді.
Пані Тетяно! Нам завжди
Немов би справжня фея Ви.
Не раз Країну світлу Див
Рятує Тімофєєва…
Молитва лине до небес
Із слів тепла, любові:
- Дитино! Бережи себе
І повертайся знову!
Годинник Сонячний із Див
З завмерлим циферблатом:
Вертайтесь, любі, всі сюди,
Ми будемо… чекати… ☺️🤩🥳
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Скажи мені: ти чуєш серед тиші,
Як серце хвилі-спалахи колишуть?
Шепочуть губи тепло на світанні
Зізнання…
Ще для кохання завжди в нас слова є,
Скажи, прошу, невже все так буває?!
Черпали ми у нашім морі силу –
Любили.
Ще зорі у очах на двох розлиті,
Як доторк душ – напівзабуті миті,
Тремтіння рук схвильованих на шкірі –
Ми – щирі…
…У піні б’ється ніжне, первозданне,
Відлунням тане на зорі туманній,
Відносять хвилі часу, невблаганні,
Кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021
/Слова директора на закриття І піратської
відпочинкової зміни./
Схожий заклад наш на корабель,
Що пливе в майбутнє, в синю даль.
Будемо чекати всі тебе –
То ж зітри з очей своїх печаль.
Сміх дитячий та пісні дзвінкі,
Озера блакитно-ніжна шир.
І блищить сльоза морських вовків –
Частку серця кожному лишив…
Всі девізи, голоси команд,
Ще й піратська кличка за ім’я –
Меж для дружби нашої нема,
Ми тепер, немов одна сім’я!
Все тепло, повагу та любов
Вам у віршах повторю не раз:
- Любі діти! Повертайтесь знов,
Тут, на Білім, дуже люблять вас!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2021
Тут кедри й сосни дітям усміхаються,
В повітрі пахнуть щирість з добротою.
У кожного душа дитяча в раї цім,
Хоч і буває праця непростою,
Серця відкриті усміху дитячому,
Від ніжних личок, мов палає вогник.
У дітях позитиву стільки бачимо,
що без спочинку в нас ніхто не стогне!
Росте любов до «Білого»* та множиться,
Гуртується- гартується родина –
Словами передати все не можу це,
щомиті серце у дитинство лине…
Отож, квітуй у дітях, «Біле озеро»!
(В піснях… бо тут не звикли ми до тиші.)
З батьками ж разом в Бога ми попросимо
Здоров’я й миру діткам найріднішим!
*Зміївський позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Біле озеро»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2021
Линуть дзвони з сіл і міст –
Петра й Павла чтіте!
Завершився Петрів піст,
Зовсім скоро – сінокіс,
Вже пройшло пів літа!
Праведників знає світ –
Зроблено багато.
Зустрічаймо сонця схід
І молімося за рід
В це велике свято.
В храмах, в час святкових служб,
Богу шлють молитви.
Очі в Петрів день примруж:
Квітне в барвах ніжних руж
У к р а ї н с ь к е літо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021
Несе на крилах
І шепоче ніч:
Недолюбили…
Хоч були близькими…
І швидко мчать зайчатами прудкими
Захмарні мрії, линуть врізнобіч.
Уламки долі
Падають до ніг,
В краю магнолій
Квіти посушило.
І наше «Ми» не має більше сили –
Бо кожен знову все почати зміг.
…Не можу спати,
Душу ріже склом.
Прудкі зайчата –
Роздуми обсіли,
Що з Вами ми, на жаль, недолюбили,
Кохання пелюстками відцвіло…
Самотнє соло…
(Краще вже мовчіть!)
Думки ніколи
Вас не оминають:
… Магнолія цвіте в забутім краї
І часто сон зникає уночі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021
[i]Конституції закони
Поважай, бо ти живеш тут.
Суверенна та соборна,
Розквітай в хлібах безмежних.[/i]
Грій волошкою у житі,
Вишиванкою на тілі,
Жовтим соняхом з блакиті,
Незалежна! Рідна! Вільна!
[i]Май повагу в цілім світі,
Наша славна Батьківщино!
Українці працьовиті
Хай вертають у родини.[/i]
Разом – нам усе по силам:
Негаразди та хвороби.
Будуть завжди в тебе, мила,
Віра в завтра та добробут.
[i]Жовто-синій гордий стяг наш
Батько з миром вручить сину.
Збудеться усе, що прагнеш,
Вірю в тебе, Україно![/i]
/Фото з мережі інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021
[i]У пахощах полину й споришів,
В ранкових променисто-чистих росах,
Поезіє для щирої душі,
Ти мову серця вийти зовні просиш[/i].
І квітне слово в радощах й журбі,
чи першим проліском, чи пожовтілим листям,
чи ніжністю, що все несу тобі,
чи пам’яттю, що в ностальгії тисне.
[i]Горять медами в золотім ковші,
Частують солодом зворушливі катрени,
Поезія для творчої душі
Живи в мені… бо ти частинка мене….[/i]
/Фото Володимира Козюка./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021
[i]Всевишній в небі їх для пари створює:
І грає сонцями, у росах вмитими.
Літа замріяні палають зорями,
Душевним затишком і щастя митями.[/i]
Шукаю очі я далекі, сяючі,
І обіймає світ людей закоханих.
Червневим маревом шматочок раю чийсь.
Дивіться, щастя їх Ви не сполохайте…
[i]В своєму світі теж не знали горя ми,
Аж доки заздрощі все не порушили.
Кохання плакало із неба зорями –
І досі бродить десь людськими душами.[/i]
Червнева магія запахне зеленню,
Мед-конюшиною, барвінком, м’ятою –
а небо зорями густозаселене
В покоси падає, людьми відтятеє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021
[i]День прийшов Святої Трійці.
В квіти вбране кладовище,
Свічка плаче на божниці,
Шле молитву вище й вище
Поминаємо ми ближніх[/i]:
«Дай їм, Боже милосердний,
Благодаті неземної,
Вище Царство після смерті,
Грішних душ їх упокою”, —
Йде з молитвою людською.
[i]…Запашне татарське зілля
Устеляє рясно хату.
Від любистку розімліле,
Від лепехи і від м’яти
Серце хоче щебетати…[/i]
У святкові дні Русальні
Водять з піснею Тополю.
Щедре сонце ллє у спальню
Й розумієш мимоволі:
Справжнє Літо на престолі!
[i]
Культ дерев, рослин і квітів
У Зелених свят основі.
Йде до нас яке століття
В ароматі полиновім
Світ Природи, світ Любові –
Будьте з Трійцею здорові![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2021
[i]Вклоняються батьки сьогодні низько,
Бо випуску настав зірковий час.
Тече сльоза насправді материнська –
В обіймах вже востаннє рідний клас…[/i]
І зрадниця-роса тремтить на віях,
Розчулена… від неї не втечеш…
Дасть Бог – і ти за кожного зрадієш,
То ж не ховай заплаканих очей.
А дзвоник кличе серце в ті хвилини,
Де підлітки ще зовсім малюки.
Сьогодні ж «майже маму» клас покине,
Простеляться дорослі їх стежки.
Припухли очі кольору лаванди,
Усміхнені і лагідні завжди:
Із кульок в небо ринули гірлянди –
Останні в школі випуску сліди…
Тремтять у "мами" знічено троянди,
Уклін дітей за нелегкі труди…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021
[i]Файній дівчинці в вінку
Дар від сонечка – рум’янці.
Ось, погляньте, в холодку
Ця красуня в вишиванці.[/i]
Усміхнеться козаку
В капелюсі із соломи:
«Щось умнемо нашвидку?» –
Не відмовиться знайомий…
[i]Ллється пісенька дзвінка,
Виступ жовтої вільшанки.
А під прихистком стіжка
Тане бубликів в’язанка.[/i]
Б’ється серце у танку,
Щастям сповнює судини.
Маємо красу таку
Ми у кожному кутку:
Ти найкраща в світі, Україно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2021
[i]З дитинства вчили: хліба й крихти не зневаж!
Його охороняють Вищі сили.
В Отця Небесного насущного просили
Ще наші предки щиро з «Отче наш».[/i]
Без хліба – голод, це найбільша із святинь:
З опари хліб вчинивши на світанні,
Найкращі мрії про добробут й сподівання
Вкладала в працю кожна з господинь.
[i]На стіл хлібину під вишиваний рушник
Благочестиво клала українка.
Святково пахла запашна його скоринка –
Як хочеться, щоб звичай цей не зник![/i]
Весільний коровай – на долю молодих.
На входини йдуть з ним в новобудову.
І породіллі з немовлям: «Рости здорова!»
Вручають Божий дар цей – від біди.
[i]Красуні наші стрінуть в урочисту мить
Із хлібом-сіллю гостей у пошані.
А ось із хлібом проводжають шлях останній –
Традиції, що створені людьми…[/i]
Я прошу: не ганьби святого хліба ти!
Його не можна кривдити нікому.
Як знехтуєш ти ним отут, в житті земному,
У Божім Царстві матимеш крихти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2021
Йдемо із Богом в день новий:
Співає жайвір, пахнуть квіти.
Життя – Творець благословив,
Цей день, Його теплом зігрітий,
У спрагле серце ти лови!
Дзвенить косарка, мов бджола,
А небо на волошку схоже,
Пташина пісню завела…
За все – спасибі, щедрий Боже, –
Торкнусь в молитві я чола.
Проміння сонечко пряде
Затишне, ніби сміх дитини,
Вітає приязно людей:
Добридень, рідна Україно,
Хай з миром день новий іде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021
[i]Моє життя, моя родина,
Найкращий в світі колектив!
Хвилює думка всіх єдина:
Чи буде в таборі дитина?
Без неї дім осиротів…[/i]
Стоїть, мов пустка: де ж ремонти?
І серце стиснуло за мить.
Принишк пансіонат навпроти –
Природа, зе́лені щедро́ти,
Весь край одинаком стоїть.
[i]Світ в карантині. Бракне коштів
На відпочинок для дітей.
Від них же йдуть дзвінки та пошта,
Та як це витримати можна?
Аж серце рветься із грудей.[/i]
Сумує заклад безголосий.
З ним вітер плаче, мов дитя.
І тягнуть сосни віти в просинь,
В день Вознесіння Бога просять
Вдихнути в привиди життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
У вірші – душ уразливих мотив:
Поет розклав життя своє на ноти,
[b]ДО[/b] себе в душу чулих він пустив…
[b]РЕ[/b]сурси у мистецької спільноти
Геть різні, кожен має щось своє,
[b]МІ[/b]нор, мажор – душі чиєїсь дотик.
[b]ФА[/b]рбує майстер слово… додає
Своєму серцю глибшого звучання –
У кожного свій хист до цього є.
[b]СОЛЬ[/b]феджіо душі... Від нот здригання,
Комусь доступний неповторний звук,
Холоднокровний – відповість мовчанням.
Здається, вірші - серця перестук,
[b]ЛЯ[/b]гають в такт комусь добуті рими,
А хтось не любить оповідь просту.
[b]СІ[/b]м нот і слово – мандри пілігримів,
[b]ДО[/b]рога серця в місії святій.
Творцем дано митцям політ незримий –
Вразливість душ у вічній наготі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Дарує літо різнобарвні гами,
Душа, мов розчиняється в блакиті,
Цикорій стелить килим під ногами.
Він тягнеться до сонця батогами,
Жагу життя на волі не спинити!
Дарує літо різнобарвні гами…
А сонечко тріпоче край панами,
Я – мов ромашка… серед інших квітів,
Цикорій стелить килим під ногами.
Стрічають луки казкою, дивами:
Як хороше в дитинства теплім світі!
Дарує літо різнобарвні гами.
Виводить жайвір пісню над медами
В сільському різнотрав’ї-буйноцвітті,
Цикорій стелить килим під ногами.
Наспівуємо сонячні слова ми,
Загублені в квітучім оксамиті –
Дарує літо різнобарвні гами,
Цикорій стелить килим під ногами.
/Надихнула чарівна картина художниці Таланцевої Ольги./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
[i]Про все важливе та цікаве в світі,
Висвітлюють нам ЗМІ без перешкод.
Дай Бог Вам людям віддано служити,
Занурюватись у події миті,
Зайти у двері, що для всіх закриті –
Чекає об’єктивності народ![/i]
Пориви й вічний пошук – це Ваш стан.
(Політикам незламних не спинити!)
Оперативно в селах та містах,
Де обстановка, часом, непроста,
Стаття газетна, гострий репортаж –
У центрі всіх подій колеги спритні.
[i]Бажаємо добра Вам у новини,
Енергії, що ллється через край.
Хай журналістська впевнена родина
На владу нашу конструктивно вплине,
Щоб квітла в мирі ненька-Україна
В ім’я дітей, майбутнього, добра![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021
[i]Порхают руки парой лебедей,
Звучит рояль в волшебно-чистых нотах.
Струится звук, струну души задев,
Изящной дымкой тянется к тебе,
И нежность – морем плещет отчего-то.[/i]
Она спешит верхушками берёз,
Парит, благоухает в вечной сини.
Играет в совершенстве виртуоз,
От впечатлений щедрых – проблеск слёз,
Что спрятались в ресницах пелерине.
[i]Бесценный дар – водоворот стихий,
В нём чуткость, глубина интерпретаций.
Ты, словно с чувства скинув балдахин,
Решаешься на первые стихи.
…А лебеди всё кружат в белом танце.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915996
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2021
[i]А я і є клубок із протиріч,
Без фальші (що сьогодні неможливо!)
Ворона, яка любить темну ніч,
Гордячка, фантазерка, особлива…[/i]
Ґатунок поведінки – стиль дивацтв:
Для білої ворони зграя – підступ.
Енергія та світла голова –
Є все… та не приймає «Іншу» місто…
[i]Життя-вигнання… одинокість мрій…
Замо́к душі з нена́вистю оточень.
Ич, обступили… оглашенний рій –
І заклювати, білу пташку хочуть![/i]
Їх стадне гасло – «Бути, як усі!»
Ймовірно, звикли до стереотипів!
Клеймо несхожості – складний носій,
Любов шаблонів не для смолоскипу.
[i]Мій білий колір – їх несприйняття,
Нормальний стан для чорних рис пернатих.
От тільки творчість – фарбами в життя –
Поезія дає мені літати![/i]
Розкрию віршем різнобарвний світ,
Стихійність серця, враження малюнків.
Тому мистецтво – крил моїх політ,
У ньому бачу чистоту стосунків.
[i]Формальність зневажаю та шаблон:
Характер мій не вписується в рамки,
Цнотливо-чудернацький стиль ворон –
Чиєсь життя… мозаїка уламків.[/i]
Штовхають, злі… палає серце-хмиз,
Щоразу біль нестерпний зводить тіло.
Юнацький пил, понищений людьми…
Я ж – не загроза, люди, просто б і л а!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021
[i]Жага чуттєва в профіль і в анфас,
Душа пірнає з сонцем у глибини.
Тихіше… не сполохайте завчас
На водній гладі пару лебедину.[/i]
Рум’янцем невагомим по воді
Кохання стелить ніжністю цнотливо,
Відчую з ними незбагненне диво,
Як серцем хтось навік заволодів.
[i]Затишна м’якість заходу на двох –
Магічним пензлем над туманним плесом.
В заграві тьмяній – вічний діалог,
що б’ється лебединим полонезом.[/i]
…Поспішно сонце сіло, утікач,
В подушки-хмари, сонне, відпочити.
Ти за любов палку мене пробач –
У сутінках знайшла її, розлиту.
[i]Кохання колір, доки той не щез,
Черпала в романтичній срібній гладі.
Птахи навчили, вірністю багаті –
Танку душі, що зветься п о л о н е з.[/i]
/Надихнуло чудове фото невідомого автора з мережі інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021
[i]Холодні, злі хмари тепло не пустили,
В дощах, мов в сльозах, літо тоне.
Не слухають більше ні крила, ні стріли –
Мовчать Купідони.[/i]
Любов - та, що мчала від серця до серця
У сірій негоді безсила.
По-літньому вбрана дитина трясеться –
В сльоту застудилась.
[i] Убрання ошатно-тонке, благородне,
Розкисло, украй жалюгідне:
- Привіт! Літо знову без сонця сьогодні,
Ти ж – в одягу спіднім…[/i]
Під плащ заховаю тебе, бідолаху,
Змокріле дитя, нахололе.
Чому ти тремтиш, ніби спіймана птаха?
Не скривджу ніколи.
[i]Вже мліючи вдома, по-доброму глянуть
Два ока – здивованих блюдця.
В безпеці відчує себе, безталанне,
І очі… сміються…[/i]
Діждемося: пройде негода похмура,
Знов сонечко вийде гаряче.
Готуй свої стріли кохання, Амуре,
У пункти призначень!
[i]Зізнаюся чесно – теж долю зустріла,
(Амура ж тримала в долонях!)
Притулку віддячив одною зі стріл він –
Такі Купідони…[/i]
/Вінтажна листівка з мережі інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021
[i]Серед степу соняхи сторожко схилилися,
Соловейка співи – стежка світлих снів.
Скатертина сонячна спекою стомилася –
Старший син сніданок скуштувати сів.[/i]
Скривиться сердега стопці самогону
Славної слив’янки, свіжина своя.
Сало серед столу спритно стягне Соня*,
Селянин сміється – снідає сім’я!
[i]Сирником, сметаною, солодили сливами…
Схлипувало сонце, споглядало стіл:
Сховком стиглих соняхів, світом степу сивого –
Стільки стало сиротами справжніх світлих сіл.[/i]
*кішка
Надихнула картина Олександра Мицника «Борщ»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021
[i]Канва стежок у нашому ліску –
Мов на долоні перехрестя ліній.
Дає мені надію боязку,
Кохані очі стріну на стежині.[/i]
Тропу шукаю – лісову, в’юнку,
Сліпучо-сонячну, як синь - бузкову.
Тріпоче вітер квіти у вінку:
Зіткнуться долі ваші випадково…
[i]Безсило упаду в траву м’яку,
У лісове квітуче розмаїття:
Розходяться дороги пережиті,
Як же знайти нам стежечку вузьку?[/i]
… По бездоріжжю йду та по піску,
(Шукаю, ніби голку в купі сіна!)
Духмяна ніжність, що до мене лине,
На жаль, не перехрестя наших ліній –
Плач соловейка в синьому бузку.
[i]
/Надихнула картина латвійського художника Яна Барткевича «Бузковий ранок»./[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021
[i]Небо волошкове затуманилось,
Вся блакить геть затьмарилась хмарами.
Зрозуміли удвох, що не пара ми,
Бо лишила любов тільки рани нам.[/i]
А колись же були ми коханими!
Де ж відносин краса вмить поділася?
Заблукали чомусь за туманами,
Так, що з тіла немов вийшла сила вся…
[i]Так печуть, мов окропом, світлини ті –
Бризки щастя на них кольорові є.
Кожен з нас розглядає, покинутий,
І журбу, як можливо, вгамовує.[/i]
Ти і я… в самоті… мов дві гавані…
Ще не скоро полегкість дістанемо.
Чи отямляться знов долі зламані?
Чи повірять, чи стануть коханими?
[i]/Фото від Lei Shi//[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021
[i]Чекаємо всі літа ми
В бджолино-ніжних дзвонах,
В повітрі пахне квітами
Й покосами газонів.[/i]
В нім літеплу радітиме
Наш качур буйночубий.
Чекаємо всі літа ми,
Його ж бо – кожен любить.
[i]Тріпоче вишня вітами:
Так хочеться врожаю!
Плоди на сонці зрітимуть –
Їй літо догоджає.[/i]
В молитві Богу Світлому
Попросимо з любов'ю:
Щоб допоміг улітку нам –
Дав миру та здоров’я.
[i]То ж з мріями розквітлими
В бджолино-ніжних дзвонах
Усі чекаймо літа ми –
Щасливим будь, Червоне![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021
Шукаю загадковий світ-міраж,
Весна... а хтось – у спогадах осінніх.
Невже то я? Хотілось, щоб не я ж…
Впізнала за коханням власну тінь я.
Постава горда знітилась від кривд,
Стемніли почуття, навік роздерті.
та жевріло ще щось з мізерних крихт,
Хоча, напевне, мусило б померти.
У контурах окреслилась журба,
Лишивши попіл із кохання хмизу.
Та у вогні я ще жива – ти ба?
Прогіркле небо схвачувало риси
Тінь однієї із забутих примх…
Розради-втіхи… серед купи інших…
Що загубилась серед мрій своїх
Осіннім смутком у весняних віршах.
Шалений дощ розмазав макіяж,
І щезла чіткість від знайомих ліній.
Я вже не певна, хто там, у цій тіні?
То, сподіваюсь, все-таки не я ж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021
Під руку з Місяцем грайлива Нічка ніжна
Розсипала зірок безмірний глек.
Приспала хутір, втомлених лелек,
Під руку з Місяцем грайлива нічка ніжна.
Старого тину хворий поперек,
Підперла пара соняхів потішних.
Розсипала зірок безмірний глек
Під руку з Місяцем грайлива Нічка ніжна.
Удвох, під хатою, сидять кохані нишком,
Мов парочка зворушливих лелек.
Щоб не сказали люди слово зле –
Удвох, під хатою, сидять кохані нишком…
Весняна ніч, мала для них, але
Робота вранці – то ж прощання спішне.
Мов парочка зворушливих лелек.
Удвох, під хатою, сидять кохані нишком.
Усе забулося у снах своїх безгрішних,
За день зігравши тисячі ролей.
Травнева українська ніч – розкішна:
Затихло все… старе спить та мале,
Вона ж - із справжніх Сонних королев.
В дрімоті вірний пес і наша кішка.
... Блукає між заквітчаних алей
Під руку з Місяцем грайлива Нічка ніжна.
/Надихнув живопис Олександра Мицника "Хутір вночі"./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021
[i]Україно! Вишита колиско!
Мудрістю стіжок твій кожен грав.
Згадую так часто, як дівчиськом,
Я блукала в гладі серед трав.
В полотняній білій сорочині
З квітами небесних кольорів,
Ніби Мавка – з косами дівчи́на
(Я була такою в тій порі!)
Озеро, що зустрічало блиском,
Загубилось, зникло між латать.
Україно! Вишита колиско!
Згадую твою блакитну гладь.
Я зі скрині вишивку дістану –
Стиглість маків, золотавість жнив.
Прикрашає долю вишивану
Кожен хрестик – рік, який прожив.
Той орнамент, часто чудернацький,
Полотно вкриває навпрошки́.
І горить душа вогнями в маці,
Все мережить пройдені стежки,
…Україно! Вишита колиско!
Не вернути юності роки…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021
Яких дібрати вже мені ниток,
Гаптуючи своє палке кохання?
Відтінок фарб – душі барвистий тон –
Можливо, буде кольором світання?
Мережу для коханого слова,
Зворушливі та пристрасні, як море.
Всі тонкощі жіночого декору
У рукоділлі. Аж блакить співа!
Бентежна радість, що на двох одна,
Орнамент стелить у червоній гладі.
І оживають в сяйві полотна
Серця, коханню невимовно раді.
Ось – тепла ніжність, що завжди шукав:
Проста та справжня, і на двох – єдина.
Загубимося разом серед трав
У зелені розлогої калини.
Біжу назустріч щастю стрімголов –
У вишиванці ти, теплом розшитій.
Кохання, знаю, вічно буде жити –
Бо в кожний колір до́дана любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021
«Хай Бог Преславний миру дасть!» –
Молюся я за це щоранку.
Як оберіг від зла й нещасть
Вдягаю білу вишиванку.
Характер, український дух
В оздоблених майстерно квітах.
І тягне до краси магнітом:
У візерунках – Сонця рух.
Калина, маки, ружі квіт
Горять на грудях мальовниче,
Немов козацький славний рід
Онуків крізь століття кличе.
«За Україну – до кінця!»
Звучить в окопах наших нині.
Щитом закрили Україну
Хоробрі в сорочка́х серця.
А мати молиться щодня,
Щоб на війні страшній, зухвалій
Ця вишиванка, мов броня,
Її дитину захищала.
Орнаментом – країни шлях…
Коли ж і хто війну цю спинить?!
У вишиванці йде д и т и н а –
Тепло й любов у ній, безвинній,
З надією злились в очах…
/ Ілюстрації – з мережі інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021
Бабусю, Вами вишита сорочка –
Родинний скарб та справжній оберіг.
І як би швидкоплинно час не біг –
Тепло душі – у кожному рядочку.
Торкнеться тіла мальовниче диво
Орнаментом барвистим з муліне –
Немов до серця горнете мене,
Моя голубко, мудра, ніжна, сива.
Немає Вас… Та спогад буде не́сти
З мистецтвом вишиваним у село:
Над п’яльцями схилили Ви чоло,
Любов вкладаєте в дрібненький хрестик.
В раю Ви, певно, пташко сизокрила!
Біжить сльоза тремтлива по щоці, –
Я вишиваю вже своїй дочці
Сорочку… як мене бабуся вчили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021
[i]Ти просто не така, як всі,
Тому й Ворона.
Для тебе затишок лісів –
Комфортна зона.[/i]
Серед бездушності гріхів
Ти безборонна.
Брехня вбиває без цвяхів –
Сумує Чорна…
[i]Обвуглені душі дроти,
Сльоза солона.
Не може людяність знайти
Ворон Мадонна.[/i]
Не вірить людям ні на гріш
Душа бездонна –
Тому свій теплий щирий вірш
Складеш воронам.
[i]Цнотливість й сила вожака –
Злилися дивом,
Вороно, правильна така,
Ти – о с о б л и в а.[/i]
Живеш із вірою в добро,
Без негативу.
Найкраща в світі із ворон,
Бувай щаслива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
[i]Звиває вітер, ніби у плачі
Збиває з квітів вранішню росу.
Із тину кличуть синню паничі,
Доповнюють весни п’янку красу.[/i]
Хустина й плахта кольору небес,
Блакитні очі стомлені твої.
Чому дала образити себе?
Які в душі пережила бої?
[i]Не тішать квіти… і сумує синь…
Застигла тиша журиться… німа…
То як здолати силу потрясінь?[/i]
Яскрава квітко, завжди ти сама…
Прошу: минуле болісне покинь –
Забудь того, хто цю весну зламав.
/Надихнула картина Олександра Мицника "Кручені паничі"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
[i]М-оя журба – як вранішні тумани.
О-дна, без тебе… хоч ніхто не думав…
Я -просто звикла до печалі й суму.[/i]
Ж-иття немилосердно чуйність ранить.
У- серці свіже зарубцює з часом,
Р-озклавши все надумане в полиці,
Б-езбарвне небо… та веселка сниться,
А- ті тумани по тобі люблю я…
[i]С-вітанок кожен сповістить про світле,
Т-емніти серцю не дано, коханий.
Е-ге-ге-гей! Кричу я крізь тумани,
Л-оскоче сонце, серед мли розквітле.
И-ч, як не хоче морок розтавати!
Л-ягає… моститься на нашій стежці,
А-ле я знаю всі прийоми теж ці –
С-телю кохання, ніби руту-м’яту…
Я- знаю, справлюсь із жури імлою.[/i]
Т-оркнусь болючим – зразу відсахнуся:
У-се шукаю світ своїх ілюзій.
М-оє кохання, що жило тобою.
А- ти мовчиш… тобі байдужі рани,
Н-апевно, більше я тобі не люба.
О-сипле вітер вишню білочубу –
М-ою журбу, що стелиться туманом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
[i]Батькі́вський сад… іду ним навпростець,
Дерева пахнуть рідними медами,
Червоним оком ніжить воронець.[/i]
Виводять пісню бджоли з цвіркунами.
А затишок створили отакий –
Дбайливі, вмілі, щедрі руки мами…
[i] Забуті з вікон дивляться ляльки:
Онука виросла – їх не чіпає.
Зітхає сад… спішать кудись роки…[/i]
Думками все «гостюю» в ріднім краї,
Сумує мама в самоті моя,
Та нарізно чомусь життя минає…
[i]Для неї буду завжди я малям –
Щодня, по телефону, шле привіти…
А воронець в саду все буде гріти
Палахкотінням серця звідтіля.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
[i]Я стріну тебе. І знітиться серце раптово.
В очах – промінь сонця – жаданий дарунок небес.
Розквітне кохання, проллється повітрям бузковим:
Я стріну тебе…[/i]
Забута весна наповнить квітуче довкола
Солодким нектаром… для серця вона – рятівна.
І радо вирують думки, мов схвильовані бджоли –
Забута весна…
[i]Травневим теплом хлюпоче не втрачена ніжність
У кожному з нас, скільки б весен уже не спливло.
Квітує любов, укриває наш сад білосніжний
Травневим теплом[/i].
Ти тільки чекай – я стріну тебе в день весняний,
Бо видно вже доля на двох нам судилась така.
З’явлюсь я… хоч, може, вже промінь надії розтане,
Зустріну тебе й не покину ніколи, коханий, –
Ти тільки чекай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021
[i]Їй сім. В її житті – завжди війна,
Вона, як ноти, знає звук снарядів.
Їй обстріли вночі – не дивина.
Війна дитинству стала на заваді.[/i]
Жах пострілів з приходом темноти.
Страх за життя в очах вже не дитячих.
І укриття… в якому часто плаче –
Їм сонце може більше не зійти…
[i]Війна в Донбасі… пекло… люте зло…
Нестерпний біль, що криком рве назовні.
Сім років у жорстокості пройшло –
Погляньте у ці очі, смутку повні![/i]
У них – тривоги спалах, стрес від травм.
Обпалена душа, мов обпікає:
Маленька та беззахисна, слабка я!
Як вижити мені, дитині, там?!
[i]Дорога в школу йде крізь блокпости.
Не в дивину їй міни та розтяжки.
І просить Бога рідних вберегти
В молитві… МИРУ просить юна пташка…[/i]
Молюся й я, щоб квітами весна
Цвіла для всіх у мирному садкові.
Їй тільки сім. Хай піде геть війна,
Поверне світ дитинства та любові!
/ Фото Ешлі Гілбертсона, Німеччина./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
[i]Згадаю тих, кого уже нема,
Порину в теплі спогади дитячі.
Як скучила за Вами усіма –
Бо кожен свій куточок в серці мав,
За спокій всіх померлих свічка плаче.[/i]
Птахами піднялися до небес –
Хай буде добре Вам у Царстві Божім.
Простіть живих, благаємо, хороші!
Що рідко обіймаємо ми хрест.
[i]Хоч спогад серця трепетно несу –
До батьківщини – сотні кілометрів,
Тож на поїздки ми не дуже щедрі,
Лечу думками в край, де вічний сум…[/i]
Там плаче вітер… і печаль німа…
У щедрі квіти вбралось кладовище –
Погляньте, рідні, як же квітнуть вишні!
Летять молитви наші вище й вище:
За те, щоб вічний спокій дав Всевишній,
Усім, кого сьогодні вже н е м а…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021
[i]Скінчилася війна. Свою «Смуглянку»
Гвардійський полк почав… і рвались ноти…
Співали «старики» та «жовтороті»
Для льотчиків у вічному польоті
І згадували вечори в землянках.[/i]
Ішли бої за рідну Україну…
Винищувачі з зорями на крилах
Край від «бубнових» мужньо боронили.
Згасали зорі ген за небосхилом –
Таран… і льотчик разом з «птахом» гинув.
[i]«Ніч місячну» виводить сум оркестру,
І серце тихо крається від жалю:
Бій. Новачки тримають в небі залік.
Не стримує сльозу старий механік –
Знов втрати у «співочого» Маестро.[/i]
Скворцов. Смуглянка. Зоя та Маруся.
Ромео… скільки крові тут пролито!
Герої сплять у травах соковитих,
В повітрі їх безстрашне: «Будем жити!»
[i]Живі завмерли в невимовній тузі:
У піднебессі гаснуть зорі друзів…[/i]
/За мотивами художнього фільму Л.Бикова «В бой идут одни старики», 1973р./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021
[i]Гіркі слова печуть в душі полинній.
А я – невинна… Чуєте: невинна!
Пуста й холодна серця комірчина:
У грі чужій розмінний я пішак.
З характером довірливо-дитинним
Ллю сльози у засмученій хатині,
Відчувши зраду на собі отак.[/i]
Всі злободенні теми в цій картині:
Я порпаюся в гущі павутини,
Від болю серце рветься на частини,
Із бруду й фальші натягли ковпак.
Шукаю марно виходу шпарину,
Все грузну й в’язну глибше в клейковину –
Впритул до жертви підійшов хижак.
[i]Я почуваюсь в тілі мурашинім
Не за свої, а за чужі провини –
В сталеві сіті капає сльозина,
Бо душогуб – довершений мастак.
Та сітка обертається в драбину –
Душа наївна вибратись повинна!
…З-за хмари сонця усмішка: ще б пак![/i]
/у формі пасторели/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
Благословився день новий на луках,
Туман, мов молоко хто вилив з глека.
І я тримаю Вашу теплу руку.
А з нами поряд, біля скирт в перуках,
Милуються закохані лелеки –
Благословився день новий на луках.
Бузьків два серця – ніби запорука:
З коханим поряд – затишок й безпека,
І я тримаю Вашу теплу руку.
Одна любов… ні слова про розлуку…
Співають душі сонячно та легко,
Благословився день новий на луках.
Завмерла пара у ранкових звуках,
Кохання обіцяє справжню спеку!
І я тримаю Вашу теплу руку.
Солодкий щем у душі спраглі стукав,
Промінням сипав ранок наш далекий:
Благословився день новий на луках,
І я тримаю Вашу теплу руку…
/ Надихнула неперевершена картина латвійського художника Яна Барткевича./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021
Сердитий вітер нищить пелюстки,
Серед людей безжальність теж така є.
Не йди! Тужливо лине крик гіркий -
без відповіді, з квітами зникає.
Під ноги кине вирок білий сум:
Все, що раніш цвіло – в печалі в’яне.
Черемхи квіт я у собі несу,
з пелюсток тих душа моя зітка́на.
Жорстокість, лють – сліплять... один порив
Черемху рве засмучену та кволу.
Пелюсток біль – мов безголосий крик,
Летить з коханням знищеним додолу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
День другий Великодніх свят –
Ватага парубків до хати,
(Вода у цебрах - поливати.)
Покличте, матінко, дівчат!
Йдуть обливальники з відром
У двір, де розквітає дівка,
Заходять на поріг домівки –
Панянка мокне на добро!
Здоров’я й сила від води,
Очищення душі весняне.
На рушника подружжя стане –
Чекати шлюбу молодим.
Тож пригощала хлопців тих
Пасками й писанкою юнка,
Не шкодувала їм дарунків,
Щоби свати могли прийти
Цей звичай кличе з давнини
У Великодні дні весняні:
Хай із чудесним поливанням
Здорові будуть і кохані
Вкраїнські доньки та сини![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021
Несу я Великодній кошик
В світанні – запах абрикос…
Помилуй нас, Пресвітлий Боже,
У день Великий та хороший –
Воскрес Христос!
І лине дзвін лункий та чистий,
З людьми говорить: День!День!День!
«Христос Воскрес!» – селом і містом
Під ноти щедрі, урочисті
По світу звістка – радість йде.
Зі свічкою – красуня-Паска,
Тріумф у серці почуттів.
В молитві праведній, святій
Хай зійде людям Божа ласка –
Воскрес розп’ятий на хресті!
До ранку в службі Великодній
Молитви дістають небес.
Здійснилось чудо із чудес,
Великий день настав сьогодні –
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2021
Ти підсвідомо тягнешся до мене,
Мов загадка… космічне невідоме.
Твій світ для мене майже незбагненний
Коханням в серце б’є, немов судоми.
Ти – мука, пристрасть, іншопланетянин…
Ми на́різно – космічні два скитальці,
Представники чужих цивілізацій.
А разом ми – сплетіння душ вогня́не.
Мій Всесвіт почуттів такий вразливий,
Та не спиняє це тебе, Прибульця.
Мов спалах ллє метеоритна злива,
Коли сузір’я наші перетнуться.
Планети різні… та живу тобою…
Зійшлись серця, мов зорі двох галактик,
Бо вже не в силах нарізно палати,
Коханням завойовані без бою.
В падінні зірки – шепочу бажання:
«З тобою до останку пломеніти!»
…І править світом неземне кохання,
Я завжди поруч, любий мій Косміте*.
*косміт – іншопланетянин, чужинець, прибулець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021
[i]Голгофа... серед злодіїв розп’ятий.
Нестерпні муки змушують страждати.
Схилились християни у зажурі –
За рід людський приймаю Я тортури.
Монети срібні Юді замінили
Пошану й віру в мене – Сина Бога.
Вже не врятує зрадника нічого –
Впаде небесна кара – Божа сила.
Горітимеш за вчинок в пеклі, Юдо,
Бо Вчителя, мене, безжально зрадив.
Розкаєшся в гріху, та пізно буде.
І смерть за смерть – така твоя розплата.
Я тут, віряни, за гріхи всі ваші,
Моя Любов – в зневазі та насмішках.
До дна п’є Мати з гіркотою чашу –
Пречиста Діва у сльозах невтішних.
…Як боляче! Кровлять сльозами рани…
Стражданням, болю тим – межі немає.
Вбиває в тіло кат цвяхи старанно –
І відкриває Батько вхід до раю.
Вмираю… люди, я за вас вмираю![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
Ісус привів на Таїнство Вечері
Дванадцять учнів, й ноги їм омив.
Смирення та любов зайшли у двері,
Зійшло благословення над людьми.
Хліб розломив, роздав його для учнів –
Стражденне тіло за відпущення гріхів.
Вино дав – кров Його з великих мучень,
Так учнів він своїх благословив.
Причастя прийняли, дари Христові
Бо кожен свято за Учителем ішов.
Четвер – з покори й чистої любові,
Очищення душі... зняття оков.
Була вечеря разом ця остання,
І свідки Таїнства - Його товариші
Уздріли чистоту та покаяння,
Живімо й ми із Богом у душі!
За нас Син Божий в муках невимовних
Розп’ятий згодом буде на Хресті.
Молімося! СЕРЦЯ, ЩО ВІРИ ПОВНІ –
Це саме те, чого Ісус хотів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
[i]Ясну блакитнооку просинь
Гойдала на собі вода.
Весняний квіт на абрикосі
Моє кохання нагадав.
Як зустрічалися з тобою
Пройшло чимало довгих літ.
Під абрикосою старою,
Що сум лишила на землі.
У ароматах ніби тоне
Пелюсток плач – біжать літа…
Казав, любитимеш до скону,
До серця ніжно пригортав.
Хотіла берег я забути,
Який не виправдав надій.
Кохання впало білим смутком –
Ти розтоптав його тоді.
Несло кохання течією.
І загубився слід гіркий.
Під абрикосою тією
Згадаю юності роки.
Я обійму німого свідка,
(Як і тоді колись дівчам.)
Впаде на землю біла квітка –
Моя любов… моя печаль…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
[i]Чорнобиль. Вибух. Небезпечний попіл.
Зруйнований ущент енергоблок.
Розносить вітер з пилом ізотопи.
Життя людей – ціна їх помилок.
Ще довго катастрофу техногенну
Замо́вчить політичний інтерес.
По вулицях йдуть люди-манекени
Під променями, зоною ЧАЕС…
Отрута та забруднення навколо,
По всьому світу аномальний фон.
Віддалені країни б’ють на сполох,
Та катастрофа – з грифом заборон.
Парадом – школярі через Хрещатик
В пилу радіаційнім – без підозр!
Таємна смерть продовжує вражати,
І гинуть люди від високих доз.
…Чорнобилю, урок твій не забути:
Реактор, упакований в бетон,
І тридцять кілометрів – сірість зон –
Людська провина… помилка… спокута.[/i]
/Шпалери HD "Тінь Чорнобиля"./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
[i]Боцюни несуть людям
Мирні весни з теплом незабутнім.
І надія так сяє,
Наче пісня весняна, близька.
Все хороше розбудять,
Адже віримо в світле майбутнє –
Україна одна є
Для людини і для бузька.
Знову в нас чорногузи,
Бо до краю любов безкінечна.
Оглядають місцину
На старій, такій рідній вербі.
На омріянім лузі
Лине клекіт безжурно-лелечий –
Бо бусли Україну,
Як і люди, тримають в собі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
[i]Селянська хата, із соломи стріха,
А біля тину – зв’язані снопи.
Духмяний запах сіна із копиць,
П’янке повітря – дихав ним би, й дихав…
Врожаєм щедрим тішиться господар:
На продаж фрукти й овочі смачні.
О рідна земле! Справжня насолодо!
Свята любов, що змалечку в мені!
Село дитинства – для душі бальзамом,
Літають бджоли біля квітника.
Бентежна пісня радісна, близька –
Чутливе серце повниться сльозами.
…Ослін у хвіртці – на зразок базару –
Домашнє, свіже, майже все «за так»,
Голівки соняхів кивають в такт:
Скільки ж було в селі того «товару».
Під рушником – ковбаси, сало, яйця.
Вино домашнє (як хороше вдасться!)
Вінки цибулі, купки часнику,
Горох та перець, мед у щільнику.
На сушку – яблук назбирали битих,
(Відром несли помічники малі).
Дрібненький клаптик рідної землі
У пам’яті назавжди буде жити.
Хвилюють душу спогади мої,
Як чую спів розкішний солов’їв.
І з піснею мене в дитинство кличе
Село – забуте… тепле… мальовниче…
[/i]
/Картина "Вересень" Володимира Титуленка, Україна./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
[i]Верба-красуня коси розпустила –
Весна іде під захистом стихій.
Земля, Вода та Сонце – справжня сила,
А серце повне радості й надій.
Ісус з’явивсь в цей день в Єрусалимі,
Заїхавши туди на віслюку.
Тож в день святий ми Господа молімо,
Щоб зглянувся на долю Він людську.
Між нами й Богом – мури височенні:
Серця байдужі… мов сліпі й глухі…
Нехай же виб’є з нас верба свячена
Пороки, скверну, помисли гріхів.
Хай чистота наповнить все навколо,
І прийде милість з дзвонами церков.
Не буде сильний духом тілом кволий –
Щоб кожен з нас очищення знайшов.
Серцям бажаю вилізти із мушлі –
Природу цінувати перш за все.
Хай Божа ласка сповнить світлом душі,
Здоров’я й мир для людства принесе![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
[i]В дзеркальній гладі тихої води
Розгублені колись палкі сліди.
На дні кохання – сум терпкий дівочий,
Я озеру думки віддати хочу.
Таємну пристрасть із куточка див,
Де під вітрилом човник наш ходив.
Магічність днів і яснозорість ночі,
Хай вітер човен сумом не тріпоче
В дзеркальній гладі.[/i]
Весняний вітре, ти тепло збудив,
Тепер воно прим'яте, кровоточить.
Ти знав, що милий мій до зрад охочий,
Що будуть плакати невтішно карі очі…
Втоплю любов розбиту назавжди
В дзеркальній гладі.
[i]/Надихнула картина Гречановського Олександра
"У човні"./[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2021
[i]/Татові./[/i]
Як ти пішов, три роки вже пройшло.
Міцний наш лебідь склав навіки крила,
Коли матуся небеса молила,
Піднявся лебідь білий над селом.
Як ти пішов, закрила хмара світ,
Самотня хата – мов пташина клітка.
Лишилася згорьована лебідка –
Зарано закінчив ти свій політ…
Так порожньо в сімейному гнізді,
Вчувається у тиші стукіт серця.
У мами спогад зранений озветься
З часів тих, як були ви молоді.
Ти прилітаєш в наші світлі сни –
Несеш на крилах у знайомі весни…
Прокинусь – і в тумані лебідь щезне,
Як хочеться, щоб хтось тебе спинив!
Твоя душа в небесній висоті…
Та відчуваю, знаю – десь ти поряд.
І все шукаю у яскравих зорях
Сумного лебедя, що рано відлетів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2021
[i]Біленька хатка влітку серед мальв,
Напровесні - в бузкових ароматах.
Чому на серце вкралася печаль?
Немає там кому нас виглядати.
За душі рідних тихо помолюсь:
У засвітах прабабця, прадідусь,
У білій хатці в мальвах та бузкові -
Дитинства миті втрачено казкові...
Мов душі рідних із біленьких хат
Втрачає цілі села Україна.
Роса на квітах – ніби їх сльозини:
- Життя минає… не вернеш назад…
... Бузок схилився в сумі до криниці,
Картина ця щоночі буде сниться.
/Надихнула картина Демиденка Олександра "Пирогово. Сонячний день"./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2021
[i]Упаду в буйні трави –
Рідна земле, дай, змученій, сили.
Розірвалось намисто,
Обірвавши важливе в мені.
Відлітало кохання… я без слів залишитись просила,
Скам’яніло сльозами навіки воно в бурштині.
Будуть завжди журиться
Без проміння заплакані очі,
Поринаючи в спогад,
Де щасливі удвох ми були.
Я для тебе розквітла, ніби Мавка – весни чарівниця,
Та кохання застигло в намисті з густої смоли.
Розірвалась прикраса –
Розійшлися навіки стежками,
І хоч серце горіло –
Жоден зустрічі з нас не шукав.
Бурштинове намисто, що на серці лежало разками,
Розірвалось від болю і зникло у зелені трав.
Обійду я всю землю,
Намистини знайду серед стебел.
Я повинна, я мушу –
Не згубитись в краю самоти.
Невгасимим коханням все тягнуся, мій рідний, до тебе –
І прикраси цінніше любові, повір, не знайти…[/i]
/Надихнула картина художниці Анни Виноградової «Ранок папороті»/
[b]
Украшение[/b]
/квадратная рифма./
Обращусь к земле с болью:
Поддержи меня, матушка, силой.
От разорванных бусин
На душе луч тепла догорел.
Расставалась с любовью…
Лишь глазами остаться просила.
Ювелир был искусен:
Чувства стыли слезой в янтаре.
И в заплаканном сердце
Мысли рвались, роились в печали.
Вспоминая минуты,
Где так счастливы были тобой.
Под рукою умельца
Волшебством от любви расцветала –
Почему же кому-то
Разрешили порвать мы любовь?
Было общим решенье:
Разбежаться по разным дорогам.
И хоть сердце горело,
Больше встречи никто не искал.
С янтаря украшенье
Было связано, видно, так плохо,
Что под ветром апреля,
Разлетелось по всех уголках.
Я пойду следом бусин,
Отыщу среди зелени стеблей.
Знаю точно, сумею
Я собрать всё на сложном пути.
Завяжу снова в узел
Чувства те, что в разлуке окрепли –
Ведь на свете ценнее
От любви ничего не найти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021
[i]Кожен ранок по новини
Йшли дівчата й молодиці.
Тягне воду із криниці –
Й дізнається все дівчина.
Що вродило на городі,
Про страшну хворобу кума,
Хто женитися надумав,
А кому – вгодити годі.
- А чи чули ще ось це ви?
Бились два сусіди в п’янці.
Все про всіх ще рано вранці
Знало «радіо місцеве».
Йти від хати дві хвилини,
У жару чи в дні студені
Не змовкали теревені
Щонайменше дві години.
Баба бабі щось сказала,
По секрету, поміж нами –
І чутки ідуть хатами,
Згідно водного «каналу».
…До криничної цямрини
Йшли, ледь півень пробудиться –
Знали слідчі у спідницях
Де поминки, де хрестини.
Де ж устигло все згубиться?
Знищено зв'язок в родинах,
Не збираються віднині
Ні дівки, ні молодиці
На новини до криниці…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2021
Серед квіту матіоли, що росте під тином,
Руки стиснула від болю вражена дівчина.
Молодик зійшов над гаєм, серце бідне плаче:
Поруч з милим йде другая – як ти міг, козаче?
Чорні очі обіцяли: зроду не покину…
Вже на вулиці світало, вся в сльозах свитина.
Як же витримати долю? Знищити минуле?
Мов підрубана тополя в тузі дівка гнулась.
Почуття його схололи… чом вони пропали?
І журилась матіола квіточці зів’ялій.
Мов заклякло на порозі зраджене кохання,
Впали роси – чисті сльози – згасли сподівання.
Ранком очі зчервонілі вкрила від сторонніх,
Так у відчаї молилась – плакали ікони…
Мусив, каже, так вчинити – шлюб за розрахунком.
Рвались болем щастя миті… все, що стало трунком.
Не забуде зраду юність скривджена ніколи.
…Серед саду у красуні квітне матіола.
/Картина з інтернету, автора не вказано./
Как ты мог, казак?
/художественный перевод/
Под забором грустно ронит матиола цвет,
Девица ломает руки: милого-то нет…
Месяц выглянул: как можно с ней, любимой, так?
Почему ведёшь другую? Как ты мог, казак?
Говорил: люблю, не брошу… что на то сказать?
До рассвета плачут горько чёрные глаза.
Как судьбу такую вынесть? Прошлое простить?
Плачет тополь у дороги, ветви опустив.
У забора матиола вяла в эту ночь:
Чувства жаркие остыли – как тебе помочь?
От предательства разбита, трёт глаза ладонь:
Слёзы падают, как росы… погасив огонь…
Так в отчаяньи молилась девушка бога́м,
Распласталась пред иконой – чувства донага́,
Плачут свечи, сходят воском – по расчёту брак,
Боль звучит в немом вопросе: как ты мог, казак?
Счастье превратилось в яды́,
а любовь та – в гнёт,
… Матиола среди сада и сейчас цветёт…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2021
[i]Мутує вірус… ми сьогодні тільки разом
Повинні світ тримати на плаву.
Не допустить по всій країні біль Донбасу –
Відвести мудро третю світову.
У кожному із нас негаснуча надія:
Спинити руку, що здіймає ніж.
І щире серце у молитві дню радіє:
Не буде гірше… бо куди вже гірш?
Із телебачення вже котрий рік новини,
що після них я просто не засну.
Дай Боже милостивий, зберегти країну,
Вклади нам розум обійти війну!
В країні Незалежній, де зростають діти,
Сім років воїн землю боронить.
Несуть птахи весну і просять перелітні:
«Тримаймось миру! Досить вже війни!»
Щоб в золоті полів – свого не втратить сина,
Щоб він не впав від кулеметних черг,
Хай хліб ростить на славній мирній Україні –
А не сльозою матері тече.
Ми тридцять років будували незалежність,
Випробувань зазнали й лихоліть.
Дійте ж, керманичі, сьогодні обережно –
Задумайтесь про жертви людські теж Ви,
В ім'я майбутнього: війну – спиніть![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
[i]Згадай рибацький човен на воді,
Як першим почуттям серця кричали.
Вертали ми з уловом небувалим
на хвилях із безхмарних сновидінь.
Під сонячним мазком вода дзюрчить,
Малює нам тепло бентежно-раннє,
В два голоси сміялося кохання,
До берега на веслах ідучи.
Озерно-чисті, ніби з кришталю,
Вражали очі, виткані із сині.
Під бриликом – весняне ластовиння –
Здавалось, все життя його люблю.
В’юниться сріблом у човні улов,
Тріпоче серце рідне твоє близько.
І долітають з весел теплі бризки,
Як добре, що колись таке було!
Червоний човен, капелюху в тон,
Тепер старий, без нас осиротілий.
І тільки досить часто чайка біла
Доносить нам цей підлітковий сон.[/i]
[b]На вёслах юности[/b] /рус./
Ты помнишь нашу лодку на воде?
Как первым чувством нам сердца кричали?
Шли к берегу с уловом небывалым,
И с облака стрелой Амур задел.
Любовь, казалось, о себе кричит
В два голоса, идя на шумных вёслах,
Мы так с тобой изображали взрослых,
Что улыбалось солнце сквозь лучи.
Глаза твои, как в озере вода,
На носике – любимые веснушки,
Панамку ветер сносит на макушку –
Не позабыть миг счастья никогда.
На лодке рыба блещет чешуёй,
Прохладой с вёсел долетают брызги,
Ты их встречаешь громким, диким визгом –
Но всё равно рыбачишь ты со мной.
Был красный борт твоей панамке в тон.
Теперь он стар, на берегу скучает.
А нам с тобой несёт на крыльях чайка
Наш светлый, тёплый, подростковый сон
/Надихнула картина Шеррі Валентини Дейніс, Великобританія, 1956/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
[i]Під неозорим небом тісно двом,
З тих пір, як наші розійшлись дороги.
І мабуть, з цим не вдіяти нічого –
Ятриться рана невигойним швом.
Ти бачиш привид – втрачену любов
У небі синім вкрай, в листку торішнім,
Ошпарить слово в лексиці «колишні»,
Допоки спокій ти не віднайшов.
Про тебе звістка б’є, мов батогом,
З’їдає серце зболене іржею,
Й не стати ні чужою, ні твоєю –
Бо нам під небом дуже тісно двом.[/i]
/Ілюстрація з мережі інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
[i]Танок останній, ніби дотик серця,
Очей багатослівний діалог,
На глибу лайнер в темряві несеться –
Останній захід сонця багатьох.[/i]
Портрет красуні з «Серцем Океану»*,
Вантажний відсік… пристрасний роман.
Удар… Вода заповнює «Титанік»,
Закоханим лишилася корма.
[i]Та врешті все занурюється в воду,
Тримає їх дрібний обшивки край.
Стихає плач і стогін серед льоду –
Безжальна смерть збирає урожай…[/i]
Удвох коханим не плисти на шматі,
Джек в купелі лишився крижаній.
У тиші Роуз почала співати,
Благала: засинати ти не смій!
[i]Він говорив: ти мусиш далі жити!
- Не здамся, так! Я обіцяю, Джек!
…Став океан для нього вічним скитом,
Кохана ж спогад серця береже.[/i]
На місці катастрофи, вже сторічна,
У воду Роуз кине діамант.
З’єднає океан серця навічно,
Бо саме тут помре й вона сама.
[i]Враз оживе крізь час на дні «Титанік».
Їй Джек на шию вдягне медальйон.
Навіки разом на кормі кохані,
Серця яких так б’ються в унісон…[/i]
_______Сердце Океана_________
Последний танец на закате солнца,
Над головой – тревожный сгусток туч.
На глыбу лайнер в темени несётся,
Для многих солнца был последний луч.
И пишет Джек портрет необычайный…
В отсеке с грузом вспышкою – роман.
Удар. Водой заполненный «Титаник»
Идёт ко дну, осталась лишь корма.
Корабль сверхпрочный очень быстро тонет,
Влюблённых держит из обшивки край.
Стихают среди льда плачи и стоны –
У смерти нынче славный «урожай».
Вдвоём не поместиться на обломке,
Джек понял, что двоим не уцелеть.
Просила Роуз спутника негромко:
Не засыпай… прошу… во сне – нам смерть.
А он твердил: пообещай мне выжить!
Не сдамся, да! Держись, прошу я, Джек!
Уснул-таки… ушёл совсем неслышно…
Но не забыть любимого вовек.
Летят года… старушка вспомнит вечер…
И океану бросит медальон.
Ведь сердце Роуз он забрал навечно,
Уходит к Джеку и она сквозь сон.
…На дне играет весь в огнях «Титаник»,
И шепчет Джек, как искренне влюблён.
А бриллиант, по одному с преданий,
То их сердца, что бьются в унисон…
*«Серце Океану» – назва діаманту, який з'явився у фільмі «Титанік» (1997р.) Ілюстрація з фільму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
[i]Весна вдвоём – она всегда весна,
Тепло в цветке обычного жасмина.
Цена букета сердцу не важна,
Твоя любовь разгладила морщины.
Как в юности в тебя я влюблена,
И радости, и горе вместе делим.
Весна вдвоём – она всегда весна,
От солнышка до озорной капели…
Берёзок паре возраст нипочём:
Распустит косы милая блондинка,
Она всегда юна, когда вдвоём,
Ведь рядом есть вторая половинка.
Нам не нужны богатства, жемчуга –
Уютный плед, накинутый на плечи,
Расскажет, что тебе я дорога,
Любовью освятив весенний вечер.
Согреет теплотою твой жасмин,
Печаль, хандру навек от нас откинув.
… Несёт на крыльях журавлиный клин
Весну двоим… Ей не страшны седины…[/i]
/Вдохновила картинка с "Одноклассников"./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910398
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.04.2021
Благую весть архангел Гавриил
Провозгласил для набожной Марии
О том, что Бог её определил
К рожденью Сына Божьего, Мессии.
Что Дева без греха Дитя зачнёт,
Ведь Дух Святой проникнет светом в тело.
Как Богоматерь ждёт её почёт –
Сын будет души исцелять умело.
Грядут невзгоды страшные в пути –
Умрёт за род людской Он и воскреснет.
Но веру свято будет Сын нести,
Народ спасая от духовной бездны.
В конце туннеля виден яркий свет –
То прозревают люди понемногу.
В насилии и войнах правды нет,
Мы очень виноваты перед Богом.
Что неспроста нас косит страшный мор,
И бедные страдают, и вельможи.
Ведь совести живём наперекор –
Испытывать судьбу свою негоже…
Грехов, пороков у людей не счесть,
Мы нарушаем все законы Божьи.
Пусть даст надежду нам Благая весть,
Проникнув в душу массы толстокожей.
Наступят исцеление и мир,
О счастье пропоют нам птичьи стаи.
Давайте станем попросту ЛЮДЬМИ,
И каждый из себя пусть начинает.
P.S В цей день, рік назад, я прийшла в КП. Добре запам'ятала, що саме в це чудове свято я почала писати вірші для широкого загалу. Дякую, шановні одноклубники, за підтримку, адмінам - за такий чудовий сайт. Читачам - за увагу до моїх віршів. З повагою та вдячністю, Білоозерянська Чайка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910319
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.04.2021
[i]Благую вість архангел Гавриїл
приніс для Непорочної Марії,
що обранням небесних Вищих Сил
Їй Сина Божого ростить, Месію.
Марія без гріха дитя зачне,
бо Дух Святий засяє в Діви тілі.
Отець для Сина дасть життя земне,
хай світло сіє в душі зачерствілі.
Нестиме слово Боже нам Ісус,
За людство муки прийме та воскресне.
Пресвітлому з надією молюсь:
- Благослови щасливі, мирні весни!
Щоб кожен з нас святе не загасив,
не відмовляв нужденним в допомозі,
людей до милосердя кличе Син,
з насиллям нам усім не по дорозі,
Благая вість – одне з найбільших свят,
озветься в душах Богові відкритих.
Хай мир і спокій на землі царять –
Це Божа воля розлилась по світу![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
[i]Пірнаю
В загублених спогадів втрачений світ,
І бачу підводну примару –
Кохання, що звало у хмари,
Не втримали крила Ікара,
На дно потягнув їх образ вічний гніт
Й тримає…[/i]
У світі,
Де мляві медузи й кораловий ліс,
Ми втратили мрій субмарину.
У пустці сумній відпочину,
Занурюсь у кожну шпарину,
Бо це ж корабель, що до щастя двох ніс -
Розбитий…
[i]Старанно
Такий таємничий підводний ландшафт,
Вражає морськими дарами,
Загублене – стало тут храмом,
Аби із життєвої драми
На дні залишалась розбита душа
Коханих.[/i]
Проб’ється,
Дістане в глибинах сніп сонця мене,
Сполохає риб сонні зграї,
Тож час і мені – виринаю,
І я достеменно вже знаю,
Що вибрала сонячне, світле, земне –
Шлях серця.
[i]/На знімку - судно, затоплене в 1990 році біля узбережжя Іспанії для залучення підводних туристів./[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021
[i]Хвилюється море і штормом береться,
Тебе відшукати неважко, одначе.
Мов хвиля, торкнусь непокірного серця
Коханням – нестримним,
бурхливим,
киплячим.
Хвилюється море – не бачити штилю,
В шаленстві вітрів нами створена пристань.
Шум хвиль – у душі некерованій, милий,
Мої почуття білопінні та чисті.
Здіймаються хвилі в безладному русі…
Ти поряд – і море у повній покорі,
В блаженстві тепла я твого розіллюся.
Ти чуєш? Стихія з тобою говорить:
Кохання моє – це вируюче море.[/i]
/Картинка - інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
[i]Похмурий ранок залило дощем –
Рясним, весняним… безперервно хлище!
Б’є в підсвідомість: вихідний – поспи ще,
Але той сон кудись поспішно щез.
Піднявся вгору і махнув крильми,
Залишив вдвох з дощем мене раптово.
Старію… бачу сни не кольорові,
( підводка винна з чорної сурьми*?)
Але ж весна! І мокрий цей вікенд
Живому світу є бажа́ним раєм.
- Так дощ іде? Чи я таки дрімаю?
- Йде-йде! Киває липа, змокла вщент.[/i]
*сурьма – арабська чорна фарба для підведення очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
[i]Згорнеться Ніч, вся дощем розтривожена,
Скрутиться, зморена, десь коло груби.
І прислухається День насторожено:
Чи задрімала в теплі його люба?
День одягнувся в тон неба весняного,
Гумові чоботи, ще й дощовик є.
Та про запас парасольку дістане він,
Щось-бо не схоже, щоб хмари ці зникли.
Спиться під дощ Нічці в теплім калачику.
Вгрілася… Затишно… Вже не тремтіла…
Ввечері тільки кохані побачились –
Сукня в красуні була, мов з чорнила.
Свій дощовик День віддав з парасолею,
Ніжно торкнувся тендітного стану –
І розлилось почуття несхололеє
Шляхом Молочним:
- Щасливо, кохана![/i]
/Ілюстрація - Інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
[i]Бабуся з онуком писали листа,
Скрипів інструмент дерев’яний в руці.
Маленький онук нетерпляче питав:
Яка таємниця в її олівці?[/i]
Щоб гарно писав – я олівчик точу,
Біль терпить "писалик" покірно щодня.
Людей слово ранить, подібно мечу,
Терплячість - це перша порада моя:
[i]Шляхетним та людяним, хлопчику, будь
І помилки вчасно свої виправляй.
Підкаже все серце – єство, твоя суть,
Графіт – це душі твій оголений край.[/i]
А ще не забудь: слово б’є вогняне,
Глибокі воно залишає сліди.
Обдумуй всі кроки – і лихо мине,
Тож згубним шляхом, мій хороший, не йди.
[i]А схибиш – мерщій виправляй помилки,
І з вірою й совістю йди до мети.
Шлях кожного – ніби олівчик хиткий,
Зумій його, любий, достойно пройти.[/i]
Як будеш зростати зі світом в ладу,
Про руку Всевишнього ти пам’ятай.
Тоді, якщо в засвіти вже відійду,
Тебе Божа сила спрямує нехай.
[i]…І слухали мудрість онук й небеса,
Прості настанови – уроки оці.
На небі для хлопчика долю писав
Ясний білий Ангел… й точив олівці…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021
[i]На вістрі олівця –
Залишу біль розгубленого світу,
Горять пусті надії, ніби смолоскип.
Печаль, що рве серця
я гумкою із вірша наче витру,
Та ти залишишся, бо в душу вріс-прилип.[/i]
Рядками навпростець
Крик почуттів далеких і зігрітих
Складає в образ твій незгаслий силует.
Малює олівець
Все те, без чого дуже важко жити –
Клубок кохання двох – як вічний хитросплет.
[i]Забута тема ця
Враз оживе… обнулена? Зітерта?
(Душа поета надвразлива отака!)
На вістрі олівця
Все те, що вже не вирвати до смерті,
до нас притулиться коханням із рядка.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2021
[i]Як сонячно… тремтячі білі квіти
Зриває пустотливий свіжий бриз.
Із чайками кружляє, розігрітий,
То вгору з ними, то раптово – вниз.
Стою у пелюстковій заметілі,
Злилося небо з хвилями в очах.
В повітряно-легкім убранні білім
Для вітру я такий же білий птах.
Оману цю я словом не порушу,
Дарує спокій берег самоти.
Шум білопінних хвиль лікує душу,
Щось особисте тихо шепотить.
Морська душа змагається із вітром…
У щастя та піднесеності мить,
Злітає чайка біла у повітря –
Штормить…[/i]
/Надихнув повітряний живопис Willem Haenraets, Голландія./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
[i]Ти неси мене, не сердься,
Білогривий друже, кінь.
У печалі не покинь –
Ти неси мене, не сердься.
Вже залишилася тінь
Від розтоптаного серця.
Білогривий друже, кінь,
Ти неси мене, не сердься.
Очі друга – мов озерця,
Співчуття й тепла глибінь.
Погляд каже: відпочинь,
І журба твоя минеться…
Не уникнула падінь,
(У коханні, ніби в ґерці.)
Тішать степ та небосинь.
…Ти неси мене… не сердься…[/i]
/Надихнула картина Willem Haenraets, Голландія./
А це – варіант російською:
Белогривый
/триолет./
[i]Друг мой белогривый,
Унеси меня!
Упряжь на ремнях,
Конь мой белогривый.
Чувства-западня
Оказались лживы –
Унеси меня,
Конь мой белогривый!
Уноси меня в степи да заливы,
Мил был и черняв –
Бросил – не поняв,
А казалось мне, любовь красива…
Голову склоня,
Слушал всхлипы-взрывы
И не обвинял
Друг мой белогривый.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
[i]- Не відпускай! Міцніше обійми!
Послухаємо хвилі перекати!
У цьому краї – білі пта́хи ми,
Бо тільки вдвох уміємо літати.
Босоніж, в шовку мрій та ковили,
Два силуети, самоті зраділих.
- Коханий! Ми з тобою постаріли?
- Ну що ти, люба, як же ми могли?
- Посеред мрії, де любов жива,
Зійшлися ми – дві посивілі луни.
- В коханні ти моєму вічно юна,
Тобі, єдиній, серце відкривав.
- Залишимо тривоги та страхи,
Є ти і я… і почуття спізнілі…
І мліє серце в вечоровій хвилі,
Увись! Удвох! Як білі два птахи́… [/i]
Белые птицы
Не отпускай! Покрепче обними!
Давай услышим волн бурлящих силу!
Любовь давно летать нас научила –
Двух белых птиц, что рождены людьми.
- Пустынно здесь… вдали лишь корабли…
Мы босяком в песчаной карамели.
- Любимый! Ты скажи, мы постарели?
- Ну что ты, нет… да как же мы могли?
- Среди мечты ожившей волшебства
Сошлись с тобой, как две седые луны.
- В моей любви ты будешь вечно юной,
Только тебе я сердце открывал.
- Оставим страх и крыльями взмахнём,
Не нужно зрелых чувств своих стыдиться!
… Парят над морем две влюблённых птицы –
- Вперёд! К мечте! И навсегда – вдвоём!
/Надихнув повітряний живопис Willem Haenraets, Голландія./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
[i]/квадратне римування./
Світ воскрешав
Кохання згаслі тіні,
Сердець схололих
Смуток говорив,
Моя душа
Листком сухим, осіннім
Неслась додолу –
Осені надрив.
Мотив жури
Був досвідом безцінним,
Що кожен виніс
У осінній час.
І хоч вітри
приборкали жарини,
ми дуже винні,
що вогонь погас.
Брудне та жовте
Облітало листя,
В душі багряній
Запеклись слова.
Назавжди йшов ти
З вітром-танцюристом
В густі тумани –
Холод душу рвав…[/i]
/Надихнула картина Willem Haenraets, Голландія./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021
/рондель./
Йде зима по Україні,
Розкошує панна ця,
Все красуні до лиця,
В моді хутро соболине.
Мов спустилася хмарина
І лягла на камінцях –
Сніг легкий, немов пір’їна,
Ліг під пензлями митця.
Аж мороз іде по спині –
Полякались деревця
Хулігана-вітерця
Й заховалися в перині.
…Йде зима по Україні…
/ Побачила сьогодні чудову картину художника Віктора Крижанівського "Зимонька – була, була..." - і не втрималася... Публікую з дозволу автора. /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021
[i]/ Вірш написаний від імені чоловіка, надихнула картина французького психолога-художника CYRIL ROLANDO./[/i]
В очах, між чарів, смутку поволока,
Здригаєтесь від будь-якої фрази.
Чому з'явився сум гіркий, глибокий?
І хто Вас, незнайомко, так образив?
Чуттєво-ніжний ангел, біла муза,
Ваш магнетичний погляд брав гіпнозом.
Та в ньому зараз вгледіти боюся,
Інакший блиск... ці безпорадні сльози…
Візьму свої я найпалкіші вірші –
Росу печалі та тривоги витру.
Щоб в очі ті, для мене найгарніші,
Влилась промінням сонячна палітра.
Всі негаразди розчиню в повітрі,
Глибокі рани, знаю, зникнуть з часом.
Прошу Вас, просто у добро повірте,
І вибачте тому, хто так образив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021
[i]Живуть у кожній жінці дві богині –
Жорстока Калі і чарівна Ума.
Вони злилися міцно, воєдино,
Так захист світ від темряви продумав.
Якщо потрібно зло якесь спинити,
Приходить та, що жах в усіх вселяла.
Рішуча й войовнича Мати Світу –
Непереможна, гнівна, грізна Калі.
Здригнеться світ від праведної битви –
І згинуть не́чисті пороки грішні.
У мирний час, коханням обігріта,
З’являється із жінки Ума ніжна.
Красуня посміхається привітно.
в гармонії існують два начала -
Її любов - в сім’ї, у праці, в дітях.
…О сильні світу! Не чіпайте Калі…[/i]
/ Іллюстрація Cassiopeja Art./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021
[i]/Легенда о вулкане./[/i]
Среди сопок, на одной вершине
Жил могучий, добрый дух Узон.
Людям помогал нередко он –
Закрывая магму в горловине.
Был Узон Могучий полон силы,
Добродушен, мил, красив и юн.
Полюбил он девушку Наюн,
И она всем сердцем полюбила.
Великан забрал Наюн в жилище
Средь вулканов, скал семья жила,
Чтобы не нашли их духи зла,
Попросил, пусть люди их не ищут.
Пары не было от них душевней,
Великан с супругой был учтив.
Даже разрешил ей с гор сойти,
Повидаться с близкими в деревне.
Видит: люди, позабыв запреты,
С любопытства шли к ним по следам.
И окаменел он навсегда,
Слезы гор неслись к любимой:"Где ты?!"
... Тушит злые кратеры водою
Дух потоком вечных грустных слёз.
Их легенду лебедь нам принёс –
С добрых духов тоже он, не скрою.
Плачут птицы, говоря с собратом,
Тонет крик печали в синеве,
В унисон рыдающей вдове,
Озером с рассвета до заката...
/Фото озера-вулкана с сети интернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909073
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.03.2021
[i]Ким же я була тобі, Поете?
Не коханка… бо твоя душа
Билася в рядках таких відвертих,
Пристрасть, ніжність – все мені лишав.
Може, промінь я в веснянім листі?
Ямка-усміх на твоїй щоці?
Ніби зірка вогняна, іскриста,
Почуття піднесені оці…
Все жила бажаннями твоїми
Джерелом натхнення та тепла.
Поринала із тобою в рими,
Не дружина… просто… кимсь була.
Я втікати намагалась. Де там!
Марно. До душі вертала знов.
Падала коханням у сонети,
Гріла рубчик серця, кожен шов –
Не дано таке робити смертним!
Та одного разу ти пішов,
В самоті покинув, розпростерту
Ту, що дарувала лиш любов.
…Ким же я була тобі, Поете?[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
[i]/рондель./[/i]
Її краса затьмарить вроду феї,
Вибаглива, тропічна, ніжна пані.
Квітуча та розкішна орхідея
Пишається в яскравому жупані.
У догляді є в неї привілеї –
Значну увагу треба їй, коханій.
Її краса затьмарить вроду феї,
Вибаглива, тропічна, ніжна пані.
На підвіконні іншому – лілеї.
Які через вродливицю в вигнанні.
Вона одна – для істинних гурманів,
Не терпить поряд вроди нічиєї.
… Її краса затьмарить вроду феї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
[i]Веду зі світом власний діалог –
Поезією можна все відчути.
Мов в дзеркалі – світ радощів й тривог,
З рядками душу віддаєш саму ти.
У віршах – різнобарвність, серця ключ,
Емоції, надії, сподівання.
То пише наша Муза власноруч,
Звучить її мелодія кохання.
Хороші вірші йдуть із уст в уста,
У різних формах і на різних мовах.
В країнах різних, в селах та містах –
Читач їх розуміє з напівслова.
Мистецтвом рими зібрані думки
В майбутньому напишуть інші люди.
Хороші вірші збережуть віки –
І поетичне слово завжди буде![/i]
Зі святом, шановні одноклубники! Здоров'я, миру, весняного настрою та вірної Музи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
[i]Малюю в кольорове чорно-біле,
Несе натхнення, рветься від землі.
Із Музою ми знову полетіли
В повітрянім яскравім кораблі.
Лечу! З азартом та адреналіном!
Проблем, турбот зреклася багажу.
За край вхопила з римами хмарину,
В емоціях, від захвату – дрижу…
З дитинства мріяла я мати крила,
Як птахи, що у височінь летять…
Нарешті, мрію я свою здійснила –
Поезія – це мій аеростат.
З душі, немов зірвали вічні ґрати –
Підкорюємо «п’ятий океан».
Словами дуже важко передати
Вулкан емоцій, хвилювання стан.
Канцона, альба й інші дивовижі…
Сонет кохання… мудрі рубаї…
Так тільки Муза фарбами розпише,
Барвисті мрії й почуття твої!
Терцини, копли, серенади сила,
Майстерний віланели пірует.
Малює в кольорове чорно-біле –
В польоті вічнім мандрівник-поет…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
[i]Той аромат тривожить часто сни,
Вони з дитинства. Чую колискову.
Чебрець та м’ята пахнуть, полини́,
Тарань на нитці сохне… пів улову.
В дворі ж, на незаміннім таганці,
Постійно підкладаючи дрови́ни,
Бабуся смажить карасі й млинці –
Нагодувати чималу родину.
Із вогнища відставлений куліш.
Духмяно пахне він димком і салом.
Збиралася родина вся скоріш –
Бо стіл в садку бабуся накривала.
Шмат паляниці – наш смачний десерт,
Несе з собою, різала на кухні.
І запашний, густий, янтарний мед,
Ще й молоко у металевім кухлі.
Тривожать душу ті далекі сни…
Я їм, рожевим, тепло усміхнуся –
А у коморі пахнуть полини
Під колискову любої бабусі…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
[i]Я знаю, що прийду до тебе…
Прилину птахом перелітним,
Вогнями зір на чорнім небі
І першим проліском у квітні.
Я – аромат п’янкої липи,
(солодка зваба, ніжні квіти.)
Вночі я стану смолоскипом –
Твоє кохання розпалити.
Криниця я, що не міліє,
Птахів весняних перший щебет.
Я в снах – найбажаніша мрія…
Коханий, я іду до тебе![/i]
/Фото Caroline Henninger./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
[i]Погрязли мы в пустых заботах,
Вкус жизни напрочь тем отбив.
А ты меня не торопи –
Спешить весною неохота.
Обыденность. Проблемы. Срывы.
Без красок. В панцире-броне.
Скажи, ты видел: наша ива,
Как восторгается весне?
Ты замечал трезвон капели?
Проталины стыдливый вид?
Что песнь поют теплу, любви
Скворцы, что с юга прилетели?
Отбрось сегодня все сомненья,
Плохого в сердце не держи.
Пусть дарят свет стихотворенья,
Картины, песни – бьётся жизнь!
Забрезжит радость в ярких красках,
Взметнётся, как воздушный змей.
Наш мир – прекрасен, светел, ласков –
Лишь разглядеть его сумей![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908595
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.03.2021
Птахами в ирій полетіли
Старенькі бабця з дідусем.
На самоті хатинку білу
Лишили між людських осель.
Ніхто в ній світла не запалить,
Дровець в'язанку не внесе.
Барвінок зсушений, зів’ялий
В вікно киває: от і все…
Це ж восени садок уродить –
Онук там яблука збирав!
Сумує за життям природа,
Схилився сонях поміж трав.
Бур’ян розрісся пишно-густо,
Де мальва у старих цвіла.
Підпертий тин схиливсь до пустки –
Дві сиротини край села.
І знову чують: бабця взула
Старі зашиті шкарбуни.
Малює спогади минуле –
Із дідусем ще вдвох вони.
Завжди ладком, в повазі щирій,
так вік поважний і згасав.
Тож майже разом пару в ирій
Взяли прозорі небеса.
Садиба бачила багато:
Кохання світло й біль від втрат.
Тепер їй завжди виглядати
Птахів, що з вирію летять.
/Надихнула картина Івана Марчука "Птахи у вирій полетіли"./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
[i]Понад Россю, де косами трави шовково-духмяні,
Басурманин поганий на землю слов’янську ступив.
Але стали рішуче на захист відважні поляни,
Від хозар боронити свої городища й степи.
Захищали людей рідні стіни й дніпровські пороги,
(Та й за спиною кожен родину свою уявляв.)
Військо стало на захист свого – й здобуло перемогу,
Хоч і плакало небо від крові, здригалась земля…
Не побачить каган-кочівник перемоги на Росі,
Шаблі й списи безстрашно розбили ряди кінні вщерть.
Із мечами прийшли – то сплатити сповна довелося,
Завойовників завжди чекає поразка і смерть.
Здавна бачили води Дніпра й українські простори,
Як за волю боролися предки десятки століть.
Ці події доводять: сміливців ніхто не підкорить,
Непохитно наш воїн і зараз за рідне стоїть.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021
Розлучний дощ. Осмута за тобою.
У парку злива поливає квіт.
Бузок заводить, змучений, сумної ,
Весняний спогад тягне, як магніт.
Побачення в розквітлому бузкові –
Хвилює особливий аромат.
Повернуть мрії у літа казкові,
де ти і я… й веселки перекат.
Кохання перше – трепетне та юне,
Бузково-ніжне, щире та просте.
Ніхто не знав, що хмарою насуне
Розлука… І бузок наш відцвіте.
Згубили, змарнували теплу юність,
Лишили мрії під рясним кущем.
Тепер же, завдяки весні-красуні,
Роситься спомин, змочений дощем.
…Ти з’явишся у сквері хтозна-звідки,
В ілюзію повернеш боязку:
"Невже обом нам, вимоклим до нитки,
Потрібна юність, що живе в бузку?"
/Фото Олександра Шаварьова-Карапат./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
[i]- Краще смерть! Не піду за пога́нина!
Сльози гірко Предслава лила.
Билось пташкою серденько зранене:
Хан хазарський – породження зла!
- Із коханим стрічатиму ранки я!
Якщо ні – то дорога одна!
Я не стану для нелюба бранкою,
Бо чернігівська горда княжна!
Суне нелюд-каган на них битвою,
Так накликала панна біди.
Військо славне княжну боронити йде,
Мнуть хазари їх мужні ряди.
Плач Черніговом лине дзвіницями:
У бою гинуть батько і брат.
В башті тужить краса білолиця та,
Не повернеш загиблих назад.
І з високої башти у теремі
Жінка-воїн зірвалася вниз.
Норовлива душа над озерами
Затихала у величі тризн…
Плаче вітром крізь час нещасливиця,
У душі її – повно вини.
На Чернігів з гори** вічно дивляться
Повні сліз юні очі княжни.[/i]
*до 398 річниці надання Чернігову магдебурзького права (27 березня 2021 року.)
** гора - мається на увазі курган Чорна могила висотою 11м, де за легендою поховані батько та брат Предслави.
/ Картина Б.Ольшанського «Берегиня»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021
[i]А в заснеженной вьюгой душе – оттепель.
И весна моей жизни сродни торжеству.
Ведь дорогу во сне, по которой приходите,
Отыскала я в жизни своей наяву.
В уголке, где зимою всегда тьма кромешная,
Лучик света для почек, что в зиму мертвы.
Эта радость приходит ко мне с тем подснежником,
что пробился сквозь корку промёрзлой листвы.
А в заснеженной кем-то душе – таянье,
За падением снова последует взлёт.
И тепло в неё льётся волшебно-бескрайнее,
Кто любил, тот весенний восторг мой поймёт...[/i]
/Вдохновила картина "Оттепель в Гатчине" 1897г. Ричарда Бертгольца./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908045
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.03.2021
[i]Підтануло. І тьмяна талови́на*
Всю наготу назовні оголила.
Стидалася від сорому дитинно,
Та билось в ній життя нове щосили.
Вітрисько обдавав сердитим шквалом:
«Ще про тепло задумалась ти рано!»
Вона ж, як мати, на дитя чекала,
І якось вранці вкрилася… шафраном.
Підвів голівку, посміхнувся світу –
Бузковий настрій дарував блакиті.
Яскравий крокус уподобав вітер,
Став лагідний, приємний, не сердитий.
Під щедрий промінь сніг увесь розтанув.
А першоцвіт, у хвилюванні синім,
Співав з птахами щось своє, весняне
Й вклонявся низько рідній талови́ні.[/i]
* місце, звільнене від снігу, проталина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
[i]Прощенья просим в воскресенье –
Порой ведь поступаем грубо.
Тщеславны, злы, слепы, надменны
С родными – теми, что так любим.
Слова обид – острее бритвы,
От них – болезни урожаем.
Всё просим чуда мы в молитвах,
Святое часто нарушая…
Добро и милость в дефиците,
И часто речь похожа с лаем.
Потом взываем: «Нас простите!»
Так ничего и не меняя.
Период войн и эпидемий,
В валюте – совесть на продаже.
Ведь в нас самих сидит проблема,
И нужно начинать с себя же.
... Порой играем мы вещами,
Которые другого ранят.
Пусть Бог простит и я прощаю
Обиды, ссоры и обманы.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907952
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.03.2021
[i]Зима й Весна – двобій красунь,
Не вступить жодна, не здається!
Весна із холодом у герці,
Туман – її глибокий сум.
Блондинка рве, подібно псу,
Снігами дасть зеленій перцю.
Зима й Весна – двобій красунь.
Не вступить жодна, не здається!
Кусючу Зиму, мов осу,
Прошу: «Не гнівайся, не сердься,
Обидві ви мені до серця,
Я шану кожній принесу!»
Зима й Весна – двобій красунь…[/i]
/Фото MARfA із сайту Расфокус./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021
[i]Поём сегодня дифирамбы Вам
По случаю – у Вас ведь день рождения!
Я в Вашу честь пишу стихотворение,
Кумир шарад и мастер анаграмм!
Ведь метаграмота и сло́ва каламбуры
И острые, и меткие у Вас.
А Ваши омограммы, игры фраз
Полечат от хандры нас без микстуры.
В поэзии пусть ждёт большой триумф –
Ведь жизнь поэта далека от прозы!
Пусть анаграммы вдохновляют и курьёзы
Ваш нестандартный и глубокий ум![/i]
С Днём рождения!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907860
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.03.2021
[i]Средина марта. Но весна молчит.
В мороз свою капель куда-то прячет.
А мысли, как весенние ручьи,
Журчат, как будто будят с зимней спячки.
Мне солнце дарит робкое тепло,
В нагих деревьях ветерок резвится.
Все зимнее, надеюсь я, прошло.
И улыбаюсь миру сквозь ресницы.
Сорочий хвост на дереве озяб,
На стёклах луж воды не доискаться –
Не будем в марте мы грустить, друзья,
Ведь сердце снова бьётся, как в шестнадцать![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907755
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.03.2021
[i]Ви бачили колись, як плаче серце,
Коли його розтоптано, мов листя.
Що золотом вогненним в ноги пада?
Як серце жухне, втомлене від зради,
Лунають сумом інтервали терцій
Мінором у коханні світлім, чистім?
Як жовте листя, на вітру роздерте,
Несе немилосердно буревієм?
Він їх красу руйнує всю, ламає,
Жбурляє, б’є та нівечить нагаєм.
Додолу падає багряне майже мертве.
(І золото в жорстокості тьмяніє…)
Все ніжне, тепле, радісне й щасливе
Дісталося невдячному шаленцю,
А він чутливе розтоптав ногами.
Звучить кохання в сумовитих гамах,
І те, що б’ється ще – це просто диво.
…Ви бачили колись, як плаче серце?[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021