| Сторінки (12/1172): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Злочинці взимку викрали шолом
Самого Олександра Македонського.
В Середній Азії злодійство це було –
Доцента слід бандитський знають, ось кого!
Він у в’язниці. Віднайти «общак»
Гримують «ватажком» Євгена Трошкіна.
Він «втратив» пам’ять і шукає артефакт –
Косий і Хмир за золото стривожені.
Курйози. Жарти. Серпантин пригод.
Проснулась совість злодіїв за втраченим –
І вже знешкоджені Доцент й «двійник» його:
«Чим більше їх здамо, то буде краще нам!»
За душу кульмінація бере –
Шолом над головою у професора,
Приїзд міліції… Сан Санича арешт…
Грабіжники, що вчителем «обтесані»…
Не розуміють ні Косий, ні Хмир,
Ні славний та смішний Алібабаєвич,
Що стали знову добрими людьми,
Тому ніхто їх більше не займає вже.
Із Трошкіна зняли перуку й грим,
Іде назустріч він до співучасників,
Які кричать: «Доцента хтось побрив!»
Цей фільм дасть фору гумором сучасним всім.
Дивуюся акторській справжній грі –
А 22-й входить у величності.
Здоров’я, настрою, добра на цілий рік,
Нехай здійсняться мрії новорічні всі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021
/вільний переклад вірша Миколи Діка «Ніч минулого»./
Згадайте: зустрічались ми у червні.
В примор’ї теплім місячна галера
Була уповні. Й вечір – нескінчений…
А ранок став для нас червоноперим.
Яка нам ніч припала – не згадаю,
Серцевий дріб і губ медовий присмак,
Кружляння в невагомості безкраїй
І ночі мить, яка горіла хмизом.
Нам заздрість зір було не побороти.
І коники, що слухали коханих,
Розписували все одразу в ноти:
Звук скрипок впівніч досить непоганий.
А хвилі шепотілися, чарівні,
Манила нас посріблена дорога.
І дві душі у загадкову північ
Ішли скоріш від привиду нічного.
Літа промчали… й ніч палка, безкрая
Лишилась в невідправлених конвертах.
А я наївно відповідь чекаю
Із юності в цілунках тих, нестертих.
Картина Моніки Луньяк, Польща.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2021
/вольный первод на русский собственного стихотворения/
Ночь. Не видно никого.
И луне морозной
Захотелось в Рождество
Погадать на звёздах.
Веселит Вертеп народ,
С Колядой стучится.
Сапоги Оксана ждёт,
Что дала царица.
Два кумца – пьяны слегка,
Заблудились? Точно!
С черевичками в руках
Мчит Вакула ночью.
В снежных шапках частокол –
Для гостей сигнал сей.
Вот к Солохе дяк забрёл
И в любви признался.
А пузатый дед Пацюк
(Врать я вам не стану!)
Ел вареники без рук
И макал в сметану.
Счастьем вспыхнула луна,
Победит добро же!
Светом огласив всем нам:
«Сын родился Божий!»
/Картина Ольги Ионайтис "Ночь перед Рождеством"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935008
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2021
Знаю: кохання свого не забудемо –
Складно іти, та рвемось заметілями.
Обрій закриє промерзлими грудами:
Нумо, серцями туди обгорілими!
Йти до кохання непросто і болісно,
Віхола схопиться давнього спогаду,
Сніг замітає нам шлях до любові знов,
Марно шукаєш стежину до нього ту.
Снігу й морозу любов не боялася,
Кригу байдужості в наших відносинах
Їй не знести… Крихта сонця – замало це,
Вирок нещадний для ніжної осені.
Та, як раніше, бреду сніговицями,
Вітру назустріч – до тебе все ближче я.
Місяць на небі нехай засріблиться нам,
Чуєш? Долаю дорогу під хвищами –
Йду до кохання…
/Дактиль/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
/ пентина/
За Смородиной-рекою чёрной
(Та, что разделила Явь и Навь),
Мост Калинов с цепью золочёной
Днём и ночью тайною обёрнут –
Охраняет Змей его с трёх глав.
В том краю свирепая Морана* –
Королева Смерти и Зимы,
Бродит в полном мраке неустанно
Со своею тёмною охраной
В вечном царстве холода и тьмы.
Хочет погубить Богиня Солнце –
Караулит утро каждый день,
Серп в руке огромный. Содрогнётся
Кто увидит Мира передел:
Ведь без Солнца в жизни – быть беде!
Подрезает Дева Нити Жизни,
Забирая души в снегопад.
Чёрная Луна над миром виснет –
Косит серп огромный всех подряд,
Никого болезни не щадят.
Все в молитвах к Солнцу – Светлой Силе:
Прекрати ты нечисти дебош!
Неужели столько натворили,
Что не хочешь нас спасти, Ярила?
Все погибнем, если не взойдёшь.
…Брызжет жизни луч над миром грешным,
Отступает мрак, трофей забрав.
Гнев Мораны – это неизбежность,
Человек, акценты все расставь:
Мор – то первый знак от Явь и Навь…
*Морана (Морена) - мифологическая Богиня Зимы и Смерти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934626
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.12.2021
/септима/
Грудневий день
Усіх нас грішних
У білосніжжі
Привітав:
«Варвара йде!»
Зима неспішно
Вкриває села та міста.
Світ християн
Чекає гостю
І сани мостить
Залюбки.
В молитві я
До Високості:
«Хай пройде час для всіх важкий!»
В снігах зимі
Як слід радіти,
Щоб дружба в світі
Знов була.
Щоб кожен міг
Лишити дітям
Добробут, спокій, мир і лад.
Моли Христа
За нас завзято!
Бо ти й на страту
Йшла за нас.
Пробач, свята,
Й Небесний Тату,
Що світ вгрузає в гріх щораз.
Врятуй людей!
Сліпих та хворих,
У вірі – поруч
Милість та.
В грудневий день
Сніг – омофором,
Варвара мчить в село й міста…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
Зима, раскрой объятья нам свои ты!
Смети застывшей осени пожар.
Пришла пора размеренной сюиты,
А не сезонов бунта-дележа,
Но кто-то нынче стужу задержал…
Мотивы вьюги, снежных полифоний
Под аплеманду страсти разожгут.
И с первым снегом, в декабре рождённым,
В куранте оживлённой мы потонем –
Луна подсветит белый твой дебют.
О ритмы сердца! Вы забарабаньте
От сказочно-шального мятежа,
Когда в роскошной, чудной сарабанде,
Как будто балерины на пуантах,
Снежинки в лунном свете закружат.
Спешит зима. Под старину гавота
Стеклит! Блестит! Порошит! Холодит!
И зрит луна с оттенком терракоты
На самую прекрасную из див,
Приход зимы сияньем возвестив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933981
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2021
Місяченька ніжний серп
В димарі відтанув.
Двійка оленів несе
Миколая сани.
У мішках лежить добро,
Що припас малятам.
Мусить він попід двором
Кожним зупиняти.
Всі ялинки у снігу –
Срібні піраміди.
А в світлиці цілий гурт,
Навіть сісти ніде…
Зачекалась дідуся
втомлена малеча.
І цукерки ще висять
На ялинці ґречній.
Ох, вечеря! Безліч страв!
Хоч пісна – багата!
Дід у гості завітав –
Мир заніс до хати!
«Світлом, місяцю, не сій,
Я пройду в дитячу.
Розкладу дарунки всі,
Щоб ніхто не бачив!»
«Так, дідусю! Зрозумів!
Зникну за сараєм!» –
Дід казковий сам, в пітьмі,
У димар пірнає…
..Т-с-с… дзвіночки дзеленчать
За порогом дружно –
Подарунок із санчат
Вже знайшов подушку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
«Мамо, – донька промениться, –
Ось притримай пса ти!
Йдуть дівки на вечорниці
Калиту кусати.
Ми балабушок зварили –
Запускай Рябка вже!
Чию з’їсть, ту першу милий
Рушником пов’яже.
Коси – стрічками в оздобі,
Ще й в новеньких плахтах –
У дворі кидаймо чобіт,
До кохання шлях той!
На гарячий віск сьогодні
литимемо воду.
Будуть під пісні народні
Жарти й хороводи.
А музи́ка як ушкварить –
Молодь веселиться!
Може, мамо, знайде пару
І твоя дівиця?
Поворожимо на дровах –
Роки молодії!"
Будьте з святом всі здорові,
Людоньки, з Андрієм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
Романс знайомий зледенілу душу грів.
Здавалось, чисті ноти юністю говорять.
І розчинялось серце в звуках переборів
Німим кіно перед очима… кожен рік.
Все застилала сліз чутлива пелена,
Але так хороше вела своє гітара,
Кохання те, що кожен сам собі намарив,
У цих акордах, певне, теж ти упізнав.
Проймала ніжність надзвичайно теплих струн,
Заворожили переливи оксамиту.
В мелодій світлі – вірю й досі – юні ми там,
Дозволь з собою нашу пісню заберу.
Душевним леготом несуть мотив роки,
Побачу підлітків щасливих я у ньому.
І молодію під романс до сліз знайомий,
Мов граєш ти його, закоханий такий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
Познайомимось, малята?
У історіях я – ас!
Машу можете не звати –
Я сама примчу до вас!
Серед двору літнім ранком
Завищало порося:
Сходами лечу із ґа́нку,
У дворі кричать всі: сядь!
Та зове кудись метелик –
Шлях крізь пасіку проліг,
Яблуками двір застелить –
До смаку мені, малій!
Хто тут в лісі? Що розводить?
Знову загадка якась?
Що за звір? Яка порода?
І – за яблуко взялась…
У дзижчанні знявся вулик –
Ледь в будинок встигла я.
В хаті все перевернула,
Словом, матінка моя…
Повернувсь ведмедик… лютий…
В хаті бруд і двір – верх дном.
Я ж на ліжку – мов батуті
Пострибаю все одно.
Завернув мене до пледу
(Мабуть, знову буде гра!)
Їде і мовчить ведмедик,
Ніби в рот води набрав…
На галявині залишив,
Сів на велик – і «бай-бай!»
Вдома в нього спокій, тиша
І без Маші справжній рай.
Прибирав Мишко до ночі,
Змовк в дворі бджолиний хор.
Потемніло. В лісі – вовчик.
Йде за мною… Форс-мажор…
Їде знов велосипедом,
Не згубити б той маршрут!
Я ж попереду ведмедя
Шмиг в будинок – ось я, тут!
А Мишко блукає лісом:
«Зникла я… В дитини – шок…»
Зовсім носа той повісив,
Як додому сам ішов.
Двері прочинив – о диво!
Машо! Шкодо неможлива!
… З цього дружба й почалась.
(А до вуликів вже – зась!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
Микола ДІК
/переклад з російської/
Ех, побувати б в небі поміж хмар оце!
Де світлячки Ведмедиці горять.
І гарцювати, поки не знебарвиться
Полярна вічносяюча зоря.
Торкнути щічкою пухке сузір’я те,
Помолодіти ще б хоч на життя…
Не боячись світанку кари – мріяти,
нехай бажання поночі летять!
Між зір – долають відстань бездоріжжями,
Чумацьким Шляхом – загадки-світи.
Коли світанки – пуп’янками ніжними –
Устигнути б нам юність віднайти!
На декілька годин у сні незгасному
Пірнути в світ наївної весни.
Де між рядками визнаного класика
Ніколи б ти, закоханий, не снив.
Ворожить там для всіх – Мала Ведмедиця –
Тріпоче серце юністю вгорі.
Закоханим до цього часу стелиться
На двох Полярний, дивний блиск зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2021
/онєгінська строфа/
За кілька тисяч днів – втомила пальці,
Та Вам пишу… слова мої живі:
Картини із минулого сочаться
Чорнилами – слід нитки по канві.
Куди пішла, омріяна любове?
У ковилу зі снів, на двох шовкову?
Чому ж бо серце сум терпкий обплів?
Невже тебе згубили в ковилі?
Там, у степу, як мавка у вінку я,
Кохання голос нашого не стих –
Рукописи продовжують нести,
Життя за нас історію друкує…
І сотні дум – під ковило́вий шум:
Вже кілька тисяч днів для Вас пишу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2021
Ще рань навколо, сонцем не зігріта –
Повіки розклепили вікна сіл.
Бо день новий нам запалив хтось Світлий,
У кого щиро віримо усі.
З молитвою, яскрава ніч перлиста
Збере із неба зір рясне драже.
У ліжку спить совине, пізнє місто,
А жайвори – у клопотах уже.
І кожному із «ранніх» так цікаво,
Які сюрпризи їм готує день?
Розбудить ранок ароматна кава
І нам його за руку приведе.
…Ще рань навколо, сонцем не зігріта,
Та ранок морок ночі поборов.
І з променем говорить нам Пресвітлий:
Хай день новий зустріне всіх добром!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
У вірші – мов в ріці:
Натхнення течією.
Ти в човен мій підсів,
Спасибі, що почув!
Вперед же, читачу,
За Музою моєю!
Барвінком простелюсь
У ліриці бентежній,
Дитинство та бабусь
Згадаємо удвох,
Бурхливості епох
І роздуми є теж в ній.
Ти ж часу не втрачай:
Живи яскраво, стрімко.
Роки спішать? Нехай,
Здаватися не смій!
Спасибі, друже мій,
За дружбу та підтримку!
До зустрічі, бувай –
Кохай! Цвіти! І мрій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021
/віланела/
Все в природі – у чеканні снігу.
Тиша… що здається, ти оглух.
Гороби́на розпашілась, стигла.
Де-не-де зриваються горіхи
Із верхівки і тривожать слух,
Все в природі у чеканні снігу.
За горіхом білочка – як шми́гне!
Лагідна, вертлява, спритна – ух!
Горобина розпашілась, стигла…
Ходить грудень, спершись на ґирли́ґу,
Замотавшись в за́тишний кожух –
Все в природі у чеканні снігу.
Враз до чабана хмарки набігли –
І посипався білявий пух.
Горобина розпашілась, стигла.
Дід збілілі брови дивно вигнув:
Видавив мороз сльозу скупу.
Все в природі усміхалось снігу,
Горобина розпашілась, стигла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021
Грудень. Забіліло рясно-густо,
Йде зима із віхолами в край.
Що ж, моя омріяна відпустко,
Снігові вітрила напинай.
Осене! Зворушливе прощання!
Бач, здружилися з тобою ми,
Та чекає гостя в білих санях
З норовливими, як сніг, кіньми.
У рум’янцях, свіжа, йде до хати.
Очі – ніби блюдця крижані.
І з порога стане усміхатись
Відпускниці-мрійниці – мені…
Хто ж тебе, студену, в тепле впустить?
Б’єш, хурделиш сотнями сніжин…
Здрастуй, грудень! Перший день відпустки!
Зимо, ти з добром прийшла, скажи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2021
Крізь заметів кучугури
Пробирався до села,
В сніг до пояса зануривсь
Добрий Дідо Миколай.
Для слухняних ніс гостинця,
Різку – неслухам припас.
Поспішає – не спізниться б –
Зачекались дітки… час!
Грає місяць блідочолий,
Мить чудес осяяв всю:
В білих шапках частоколи
Уклонились дідусю.
Скільки радощів малечі
У мішку дідусь несе:
Бажане й таке доречне,
Вимріяне дітьми все.
Хай святий і Вашу хату
Подарунком не мине.
Дасть здоров’я Вам багато –
Це дорожче від монет!
Люд отримає хрещений
Мирні та безхмарні дні,
ще й цукерок дітям жмені
й під ялинку – сувенір.
У очах – добро палає –
Жартівник дід, балагур.
Всі чекаймо Миколая,
Що бреде до нас в снігу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
Тридцять третій… Кривавиться пам’ять.
Озирнися в жорстоке минуле:
Бузувіри село нищать-давлять,
Серед вулиці мертві поснули.
Голод. Розпач. Худі та опухлі.
Вийми й душу, вандале, не гребуй!
Ні зернини в коморі та кухні.
Тридцять третій… І східці до неба…
Лободу варить мати причинна,
Ноги соває, ніби пудові.
Без емоцій, зів’яла дитина
«Хлібця…» – схлипне і змовкне з пів слова.
З безіменних могил в небо лине
українське село – нелюд душить.
Озирнися в минуле, Людино,
Пом’яни невідспівані душі.
Тридцять третій.
Не будьмо байдужі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
Букет трояндовий в піску
Лежить самотньо в хвилі слізній.
Ти сварку припини різку,
щоб потім не було запізно…
Я криками не захищусь –
Не бачу, справді, сенсу в цьому.
Ростуть бо квіти із дощу,
а не з розкотистого грому.
Слова складаю до ладу,
чи зрозумієш що із них ти?
Як ні, то вибач, я – піду,
бо ти не любиш ні на крихту.
Не хочу чути грубий крик
і звинувачення нервові.
Піду крізь осені вітри,
не завершивши цю «розмову»…
Зміню життя звичайний курс
(Хоч важко буде пережити!)
Та знай: назад не повернусь!
Лишу я хвилям білі квіти.
Подумай, а не гарячкуй,
Не кривдь, не ображай любові,
щоб не кровили на піску
слова образливо-тернові.
Замовкла. Враз забракло слів.
Дощ лоскотав обличчя: «Вперта!»
А ти стояв, мов онімів,
У хвилях розглядав букет той.
Обняв… і біль одразу вщух…
Ти певен?! Будеш вік любити?
«Не бути грому! Йти дощу!» –
А на піску сміялись квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021
/вільний переклад з російської вірша Николая ДИКА /
Не призначав я Вам побачень –
Не рвалась від зізнань душа.
Світанком я не Вас, пробачте!
Закутав у сріблясту шаль.
З очима, що до себе звали,
Не поєднав у пару Бог.
А так хотілося із Вами
Зустріти сонця схід удвох.
Але – так розсудила доля –
І я руки Вам не подав.
За це надалі мимоволі
В житті на Вас не мав я прав.
Я – з іншою. А Ви лишились.
«Учора» миттю те згорить.
Вже втома забирає сили
Й проводить з Вами вечори.
Та манить іноді, в шпарину
Старих гардин сумна канва.
Примара-спогад лебединий:
Знайомий, юний профіль Ваш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021
В поневіряннях серце утішав,
Давав наснаги з бідами боротись
Бабусин двір в чубатих споришах,
Дідівський з матіолами колодязь.
Ось на ряднині мостяться ляльки
Із кукурудзи… розпустили коси.
В дитинство, не захмарене ніким,
Мене так часто спогадом відносить.
Корова з сірників та жовтяка –
Фантазія не в силах зупиниться!
Вже тягнемо із нірки павука
Приманка - з пластиліну… ось на нитці.
Нудьга нам незнайома взагалі:
Ледь-ледь зажевріє на сході ранок,
Мандруємо в ослоні-кораблі,
аж доки нас дорослі не дістануть.
Щоранку подружка, моя душа,
Несе повидло – пристрасть, ще малі бо!
Бабусин двір в чубатих споришах
Так пахне молоком і з печі хлібом.
Дитинства стежка… Спогади старі
Ведуть в сади вишневі, білопінні.
І знову чую там, коло воріт,
Дідівського колодязя скрипіння…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021
/тріолет./
Хоч тридцять літ пройшло відтоді,
Життя не збавило свій темп.
Бабусю, в нашому городі,
Хоч тридцять літ пройшло відтоді
та Ваша жовта вишня родить,
ще й два десятки хризантем.
... Хоч тридцять літ пройшло відтоді.
Життя не збавило свій темп.
У вікнах бачу блиск і подив:
Від Вас чекають ті вістей.
Іду, мов сотні пішоходів,
У вікнах бачу блиск і подив,
Бо нові мешканці в господі,
Там інша дівчинка росте...
... У вікнах бачу блиск і подив
Від Вас чекають ті вістей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
Бабусин затишок… казковий мисник…
Я оповідки згадую старі,
Розказує онучці щось корисне
Ласкавий голос в тиші вечорів.
Продовжую полиці оглядати,
все, що гончар для творчості обрав:
Макітру в квітах, глечики, горнята,
Казан та ку́хлі, ще й миски́ до страв.
Грів кумане́ць поли́в’яний у центрі -
Усе навколо себе затінив.
Лив голос-шовк, і карбував моменти
Вживання предками старовини́.
Як бондарі та ложкарі трудились –
Був промисел із дерева такий.
Фантазія несла, мов на вітрилах,
Я уявляла но́чви та кадки́.
Кача́лки, ло́жки, це́бра, ополоник –
Виготовляли на селі майстри.
Несла цікава казка, напівсонну,
А голос говорив і говорив…
Згадаю – й серце мимоволі стисне.
Дитинство й мудрість там переплелись.
Бабусин таємничий дивний мисник,
Її уроки, пройдені колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
/вільний переклад пісні В.Єгорова./
Йдуть друзі ненавмисне вдалечінь,
В минуле йдуть – у вічні хуртовини,
І наші жарти – з друзями новими,
Старих же пригадаємо вночі.
Крізь сон приходять ті під сотні дум,
Асфальт зминають юні, невгамовні.
Їм на прощання – тиснемо долоні,
І руки обіцяють нам: «Прийду!»
Вони вростають у безхмарну синь.
А ми вві сні ще віримо в химери…
Та наяву – відкриті настіж двері,
І біль від неймовірних потрясінь.
Згубити нитку не дано, між тим.
Вона тремтить в мені, мов в ній душа є –
А друзі йдуть, на кого нас лишають?
Вони ідуть – заміни не знайти…
/Картина Мікаеля Кільмана, Швеція./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021
Ти – в стиглій осені вишите небо,
Жовто-блакитний омріяний простір.
Буду радіти я завжди за тебе,
Станеш блукати між снами чогось ти.
Доля до тебе рушник свій простелить,
Вишиє хрестиком трепетну радість.
Ти – бірюзовий в кульбабі метелик,
В жовто-бузковій гаптованій гладі.
Берег піщаний і озеро синє,
Блюдцем дрімаюче в жовтім тороччі.
Ти – моє сонце, що грає в росині
І джерело, що коханням дзюркоче.
Жовтогарячі й лазурні айстрини,
Лункість та галас… птахів веремія…
Буду за тебе радіти невпинно –
Все найтепліше любов’ю намрію.
Гріє крізь осінь серця несхололі
Вічне зізнання, в бурштин запеклося.
Любий! За тебе я дякую долі –
В небо подяка летить стоголоссям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021
Ось на мерзлій землі - слід морозу малює послання,
Одягає калину у шубку легку, пір’яну.
І в сріблястім наряді хизується модниця зрання,
Бо у бісер коштовний її листопад одягнув.
Там під інеєм віти – немов у лебедиків крила.
Тільки стовбур їх міцно від хибного кроку тримав.
Зранку паморозь біла у нас під ногами хрумтіла.
Ніби зараз не осінь, а справжня красуня-зима.
Все втирався в довіру, щось палко доводив калині,
Галасливий, осінньо-морозний, лункий вітровій.
А вона червоніла… та щічки вкривав срібний іній –
Скам'яніли фігури казкові… немов воскові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021
/переклад з російської вірша Миколи ДІКА «Безумные семнадцать»./
Ви за сімнадцять вибачте шалені,
За відчайдушні локони оті,
За юну, неціловану, зелену,
що вірить ще в три крапки у листі́…
Прошу: не треба молодість судити!
Вона промчить, як ураган із хуг.
То ж хай по власне обраній орбіті
летить і хмари зносить на шляху.
Не слухає, не бачить все одразу,
не вірить в розум – адже йде весна.
Нестримність є супутниця обра́зи,
бо спокою з наївністю не зна.
Побачить і навчиться - та пізніше.
сьогодні ж сліпо грається з вогнем.
Думки у юних зовсім-зовсім інші –
це ввечері чи впівніч – не мине.
Колись юнацьке спуститься з орбіти,
і досконалість сповнить до країв.
Наразі ж ті сімнадцять не судіть Ви –
а побажайте долі краще їм!
Сьогодні цим перекладом вітаю з майже 17-річчям
дорогу подругу Катрусю СОБОВУ. І бажаю їй здоров'я та мирного неба, любові та поваги близьких та друзів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021
(Вільний переклад з російської твору Николая Дика)
Жебраку у сквері щиро
Бідний – гріш поклав в долоню.
Усміхнувся він – знай наших!
Й десь неспішно потрусив.
Той осінній вечір сірий,
Літом став для них червоним,
Бідакам подарувавши
Ще на тиждень нових сил.
Вікна мружились і мліли
ситим та німим достатком.
А дахи дивились зверхньо
На жебрацькі два світи.
Душам в немічному тілі
Враз здалось, що до безхатька
У долоню змерзлу, зшерхлу
Ангел зринув Доброти.
Місто ж обмине цю сцену
(Мабуть, іншим животіє!)
Чом ростуть у злиднів крила?
І сміється в місяць світ?
Дві планети безіменні,
Справжні ниці «багатії»
Дві монети розділили –
Безталанні долі дві…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
/Секстина./
Маг-віртуоз у чарах, мов купав –
І ткала осінь неземні бажання…
Зойк скрипки розтинав осінній парк,
листки в’юнили жовтими стрижами.
І в сумі вітер вторив у димар:
ніщо людське чужим він не вважав-бо.
Він не вважав… а ті пориви нот –
як листя, що не має більше сили,
Змарніло та розсипалось давно
І тільки в скрипці жалем голосило.
Даремні мрії, осене, стринож:
Залиш хмільні в своїх туманах сивих.
У сивих – тих, що золото вбрання
Імлою, холоднечею притрусять.
Десь там, у них, живе душа моя –
Не вся, звичайно, та вже добрий кусень.
Її давно там спеленала я –
а з скрипалем тепер ми тільки друзі.
І тільки друзі між щасливих пар
Шукають те, що часу не збороти.
Хоч нарізно ідуть в знайомий парк,
та, ніби в листя, падають у ноти,
Під скрипки зойк – для всіх він просто шарм! –
Ридають двоє втомлено-самотніх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021
Як пахне літом пізнє почуття!
У той танок закохано-бентежний,
потрапили удвох з тобою теж ми –
серця осінні листопад притяг.
А поряд вже кружляв осінній лист –
суха печаль квітучих він садів лиш,
та ми йому, щасливі, так зраділи,
Як молодості, що цвіла колись.
Крізь відстань, час, обставини та сніг
у квіт вбереться гілочка суха та,
Не припиняй лише мене кохати –
радіймо в душах знайденій весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021
Що в тобі, мово? І звідки
Барви взяла ти оці?
В юної панни-лебідки
Серед густих чебреців?
Ллєшся, і ніжиш, і гладиш,
Піснею рвеш в голубінь.
Звідки взялися принади
Й чари – в звичайній тобі?
Лине розкотисто, лунко
Слово духмяно-хмільне –
Ти, мабуть, Мавка-чаклунка,
що зчарувала мене?
Навіть в журбі журавлиній
Слово сказав – обійняв.
Вся Україна в людині –
В звуках, як спів солов’я…
Сонячна і веселкова,
Мудрий зв’язок поколінь.
В серці навік колискова –
Світ би без неї змалів.
Мово! Ти – мама й кохана,
Донька чи син, побратим,
Сонечко! Річка! Каштани!
Все найдорожче – це ти…
Мовить нам серце поета –
Сльози біжать по щоці.
Рідна, скажи мені, де ти
Барви взяла всі оці?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
Когда луна выглядывает робко,
Надеясь, что повергнет в сон землян,
Многоэтажек серые коробки
Вдруг вспыхивают сотнями гирлянд.
Поток машин, что едут вереницей...
Глядит Селена, словно на невеж:
«Ну почему им, резвым, всё не спится?
Куда бежит немеркнущий кортеж?»
А ей бы возлежать на небоскрёбе…
(Богине он – удобнейший шезлонг!)
Но суета и шум её коробят,
Иллюминаций блеск, машин трезвон.
И в серебре доносится сердито:
«Ложитесь, люди! Дребезжит рассвет!»
С ней негодует весь небесный свиток,
Кипящим лунным гневом разогрет.
…Огни тускнеют. Лязг исчез трамваев.
Затихла людной страсти карусель.
Луна, вздохнув, кокетливо зевает:
«Ах, наконец-то! Доброй ночи всем!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930305
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.11.2021
/Вільний переклад Николая ДИКА./
Прошу: не йди назовсім, не щезай,
Не розчиняйсь у вулицях схололих,
Аж доки по кільцю старий трамвай,
Вражаючи постійністю околиць
Тебе самотню звозить й привезе –
Назад поверне, вірю, він щоразу
Нічному листю, що в воротях все,
Ще й у вікно мені моргне люб’язно.
Не вірю, що маршруту частота
Зазнає змін, де рейок шлях розлогий.
Не я один чекаю ревно так
На тих, хто в будень йде з свого порогу.
Хто – на годину, інші – в марноту,
Старіють і з’являються хвилини.
Та яблуні і в грудні зацвітуть,
Якщо потрібен ти душі єдиній.
Не буде змін у вічній метушні,
Хоч, як людей, час змінює міста ті:
Коли когось чекаєш день і ніч,
То він до тебе буде поспішати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021
/Вільний переклад пісні Олександра Сєрова./
Очі підійми свої в різдвяне небо,
Мрії загадай у сніжну голубінь.
Щастя я не мав у житті до тебе,
А тепер на двох – світло в усебіч –
Білі квіти ці тобі.
Приспів.
Так тебе кохаю я!
Почуття – мов в перший раз.
Замість гри бездушних фраз –
Біла хмара із троянд.
В пелюсток шалений блюз
Наше ложе я встеляв,
бо шалено так люблю:
Ти – навік моя…
Шкіри білизна і вабить, і тривожить,
Від духмяних кіс – гублюся, мов малюк.
Захопився я – на інших ти несхожа.
Перше почуття – справді з кришталю,
Так безтямно я люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Згадаймо з тихим болем їх,
З них кожен – серця шов.
І сльози свічки в полум’ї
За тих, хто відійшов.
Пом’янемо гостинцями
Їх Царство Вічне там.
З думками наодинці ми
в звертанні до Христа:
Хай Бог до них зласкавиться…
Молімось. Він велів.
Скорбімо. Вічна пам’ять всім.
Не треба зайвих слів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
/Переклад пісні М.Круга./
Тобі, любове до останніх днів,
Кладу світлину зжовклу до конверту.
Невинність вій у здивуванні брів
І вигин губ, цілунками не стертий.
Ти бережи в письмовому столі
Під ноти нескінченності мелодій.
Скажи ревнивій подрузі своїй,
що стрижка в неї вже давно не в моді.
Засвідчить фото в старомоднім тлі
Секрет очей, як у Марини Владі.
Хоч дівчинки тії давно згубився слід,
Світлина ж так – із юності привіт.
Ти бережи на власному столі,
Під ностальгічні ноти тих мелодій.
Скажи ревнивій подрузі своїй,
що стрижка в неї вже давно не в моді.
Ти збережи світлину на столі,
Під ноти нескінченності мелодій.
Скажи ревнивій подрузі своїй,
що стрижка в неї вже давно не в моді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
/глоса/[i]
«Перемовчи. Нелегко. І нехай.
Спливає тіло кров’ю і сльозами.
А словом – ні. Зарано ще вустами.
Спини. Припни. На волю не пускай.
Перенімуй, немов тебе нема.
Тебе нема, є біль, образа, відчай.
Перечекай. Ти маєш цілу вічність
На роздуми – попереду зима.»
Ірина Залюбовська.[/i]
Кохала. Й сподівалась, що кохав.
Дівочі мрії, чисті та амбітні,
Розси́палися пазлами в журбі тій.
Перемовчи. Нелегко. І нехай.
Надії не лишає… вислизає
Із рук кохання, від краплин сире.
Уже думок докупи не збереш.
Спливає тіло кров’ю і сльозами.
Слова останні памороззю стали.
Знесилена, сховалася за склом.
Відтала там очима. З них – текло…
А словом – ні. Зарано ще вустами.
Нестямний біль не зник, він загускав.
Забута, звикла зносити тортури,
Немов у глиб страждання хто занурив:
Спини. Припни. На волю не пускай.
У катуваннях змучилась… Дарма
Блукала в глибині свого митарства:
Як не вдалося пазл сьогодні скласти,
Перенімуй. Немов тебе нема.
Не осудила підступ чоловічий,
Шукала просто сильний антидот.
Відгородилась мурами гризот:
Тебе – нема. Є біль, образа, відчай.
Закрижаніло літо – ніби в січні.
Час видирав ретельно сотні жал.
Щоразу мов тебе попереджав:
Перечекай. Ти маєш цілу вічність.
Був падолист. З дерев вогонь знімав.
Його слова теплом знімілу вкрили:
«У тебе ще багато часу, мила,
на роздуми. Попереду – зима.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021
Николай ДИК
Переклад з російської Марини Зозулі
Не ображайтесь, не лукавить календар,
Світлин обличчя мають пожовтіти.
У плині днів, турбот – як не шкода́ –
Образа прийде ця вердиктом світу.
Не зможуть чари квітів обпекти,
Мороз під шкіру заповзе незвано.
Перейде вітер крижаний на «ти» –
Куток тепла Вам найдорожчим стане.
І раптом друзі йти кудись почнуть:
Одні – до інших, другі – в безкінечність.
Надія стане нічия. Мабу́ть,
Перепросити – справа недоречна.
Тривожним птахом, що вже сил не мав,
З календаря злетить листок самотній.
Образи не тримайте Ви дарма –
Бо кожен з нас живе в руках Господніх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021
Алла Рустайкіс
/переклад з російської Білоозерянської Чайки./
Я не встигла як слід скуштувати цю осінь,
А рясний сніговій укриває шляхи.
Він надії мої, ніби стежку заносить
І погрожує весь замести небосхил.
Приспів:
Сніговій, сніговій, не вкривай мої коси,
Відійди від дверей, не вкривай білим шир.
Сніговій, сніговій, якщо жінка попросить –
Літо бабине їй наостанок лиши.
ІІ
Ти не квап хуртовин – я іще не готова,
Ще бентежній душі не іти по слідах.
Той невипитий біль лебединого слова
Не тобі, а Йому з почуттями віддам.
ІІІ
Розітну неминучість колись вічносніжну –
І засипле домівку мою заметіль.
Тільки дуже прошу: не змети мою ніжність
І крилом крижаним не торкнися чуттів.
/Нани Брегвадзе «Снегопад». « Спасибо за нелётную погоду.» (1981)/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2021
[i]Кричала криком,
Не корилась злу,
Коли до тебе
Ворог сунув пащу.
Твій голос кликав
І тривожив слух,
Давив під ребра –
Та, на жаль, здаля ще.[/i]
Нарешті, квітнеш,
Бо свідомі ми.
Ллєш, солов’їна,
Майже в кожній хаті.
Вивчаймо рідне –
Й будемо Людьми.
І доньці з сином
Передаймо святість.
[i]Букет мелодій
В місті та в селі,
В буденних справах –
Сло́ва колорити.
Журитись годі!
І без зайвих слів
Умить яскраву
Пісню не спинити![/i]
Собі на носі
Чітко зарубай:
В словах народних -
Сила мами й тата.
Чужого досить!
Сором і ганьба.
Вже ліпше в рот нам
Всім води набрати!
[i]У калиновій
Власний родовід
Всі розпишімо –
світ тепер нещадний.
Бо в ріднім слові
Спогади живі.
Хай за плечима
Будуть у нащадків.[/i]
Візьму підручник –
Правильне, без плям,
Вкраїнське слово
Грає без упину.
І милозвуччя
Йде від А до Я.
Вивчай же мову,
Рідна Україно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021
Николай Дик
(Вільний переклад з російської мови Білоозерянської Чайки)
Яскравий місяць сонцю навзамін
На варту мчить – не спізниться ніколи.
І крізь віки по замкнутому колу
Йде день і ніч отой життєвий плин.
Сплітає долю вічний шовкопряд.
Він сіє думку: в спеку чи з снігами,
Усе важливе, що ми не встигали,
Тепер скінчити зможемо навряд.
Твій ранок не мудріший від зорі –
На завтра працю не лишай ти доти,
Аж доки не здаруєш всю турботу,
щоб клопотів позбутися скоріш.
Одне життя… а далі – епілог.
Це ко́лесо нам не крутити вдруге.
То дай нам Бог з коханою чи другом
І день і ніч життям іти удвох.
А під кінець зібрати врожаї́
( На самоті складніші неміч, слабкість.)
Поставити в житті останню крапку
Приємніше з супутником своїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021
І знову стогін рветься з-під пера,
Його відлуння перекаже степ наш.
« О, доле! За любов ти не карай, –
у думці шепочу, – туга нестерпна…»
Здається, мовить тихо ковила,
Бо я не маю сили говорити.
Самотній ґанок осінь замела.
«Ет, наламали дров, – процідить вітер, –
Коханий різав серце без ножа,
Давно спалити кораблі вже треба,
І дати нечестивцю відкоша,
А ти готова прихилити небо.»
«Як вирвати його із серця? Як?!», –
впаду в траву пожовклу та густу я.
Кричить у почуттях душа моя,
голосить, кличе, в горі лементує.
Вкраїнський степ затишно цебенить,
в шовки вгортає, щоб не гримав вітер:
«Пробач його… життя – коротка мить,
Ходи сюди, дай сльози, доню, витру…
Ти голову від суму не втрачай –
Ніч довго не триває горобина.
Прошу, всміхнись! Не личить ця печаль,
ще знайдеться лише твоє, дитино.»
…Відкривши друге дихання в мені,
розрадить степ теплом жовтогарячим.
І з вітром ти моє почуєш «Ні!»
А він від себе ще й додасть: «Удачі!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
/терцина./
Мово українська, солоде дитинства!
Промовляєш серцем в маминих устах,
Жебониш джерельно, милозвучно й чисто.
Лебедить молитва щира та проста:
Від дурного ока та лихого слова,
Наймиліші звуки чую крізь літа.
О, премудра нене! Згадую я знову:
- Розкидатись словом, доню, ти не смій!
Зрониш слово – думай, слово – не полова…
Карбувала розум із дитинства мій
Мудрість покоління, що зрікала мати,
І лягала в серце літеплом з-під вій.
- Будуть поряд, мила, різне ґерґотати :
Лаятися, кпити, драти язика –
Не неси сміття те до своєї хати…
Глянь, яка співуча, красна, гомінка
Українська мова – рідна, найсвятіша,
У житті хай буде замість маяка.
Фарб рясну палітру вислови у віршах,
Обійди балачку – ту, що ріже слух,
Намагайся словом запалити інших.
В мові – зміст народу і родинний дух,
Надбання коштовне, досвіду скарбниця,
Голос Кобзаревий, він – крізь час не вщух!
Змовкне на пів слові, хто духовно ниций,
Хто двох слів не зв’яже – набереться знань,
Не зміліє мудра, дорога криниця.
Будуть дивувати м’якістю звучань
Древнього фольклору чарівні глибини,
Колорит якого – мов дзвінкий ручай.
Пройде ніч над нами темна, горобина,
До гнізда повернуть діти з чужини –
Променем маяк їм завжди з України.
І уже не буде мору та війни,
Заведуть веснянку річка, степ і гори –
Справді, як за радістю скучили вони!
...Чуєте? Вкраїна з гідністю говорить
Музикою слова мам і татусів.
І стоїть за рідне захисник суворий,
Він – недремне око пращурів усіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
Упала зірка… покотилась… згасла…
Лишивши вірші між осінніх злив.
Пішла від нас раптово, передчасно,
І змовкла муза стомлена, коли
тільки вітри засмучено гули.
Душа, яка в поезії співала,
Злетіла ввись… і холод пронизав.
Згасило свічку незборимим шквалом,
Який невідворотністю терзав,
Тік стеарин… в розтоплених сльозах…
Та світлі вірші не лишають Всесвіт –
Вони між друзів та близьки́х живуть.
Тонка душа, вразлива, безтілесна,
Зібравшись в дальню подорож нову,
Зринає в небо… в вічну синяву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021
Наснилась донька Неба та Землі,
Щаслива у незгасній їх любові.
Мов ружа – в вишиванці, чорноброва,
Із нею поряд – сам Ярило зблід.
Пташиний ґвалт здійнявся до небес,
Водойми, ліс – уквітчано- веселі:
«Ти на добро з’явилась в світі, Лелю!»
Туркоче жайвір: «Славимо тебе!
О, Лелю! Юнкам принеси любов,
А ґаздам дай добробуту й врожаю.»
Рум’янець ніжний на обличчі грає,
Говорить Леля: «Збудеться, дай -бо’!
Ви тільки віру в серці не гасіть,
Зима – це ніч коротка, Горобина,
Дам лад усьому. Тільки відпочину –
Й спущусь до вас із Батькових воріт.
Втру носа я зимі – хай щезне лють.
Розкаже дятел втішним перестуком,
Як під гаївки уквітчаю луки:
Пливе вінок до того, що люблю…
Здоров’я зичу всім і довгих літ,
Дзвінку веснянку в душі та оселі,
І знайте: з Вами поруч світла Леля,
Не треба зла на матінці-Землі!»
…Прокинулася. Та очей той льон,
як промінь сонця, світить крізь верхівки.
І лебедить веснянку чи гаївку –
Хай буде в руку дивовижний сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021
Вірш для поета – білий журавель,
Який весна несе з коханням першим.
Під осінь лірик, голову задерши,
Вбирає сум, що вирієм пливе.
З’єднався з віршем… крила – їх розмах:
Величний, гордий, у натхненні дужий.
І неважливо – сонце чи калюжі,
Діймає спека чи сніжить зима.
Крилата муза, мов журавка та,
Невидима… кружляє – не спинити.
Їх дві душі лягають в кожен витвір,
Співець до серця пару пригорта.
Ти не сполохай риму їм, дивись!
Бо іноді вона примхлива панна,
Розсердиться – й розтане у туманах,
Прямуючи від них в безмежну вись.
Хай зачіпає слово за живе
І з хвилюванням стукає у груди:
«Яка краса, ви подивіться, люди!» –
радіє світу білий журавель…
Надходить ніч, без метушні й суєт,
Стихає шум в буденній каламуті.
Нарешті, можна власний світ відчути!
Зринають в небо Муза і Поет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021
/рондель./
Стрункі, замріяні тополі…
Верхівки – ніби купола,
Їм осінь зо́лота дала,
З туманів зріти блідочолих.
Сади в покорі похололі –
Вона зухвальцям лист зняла.
До неба тягнуться тополі
Верхівки – ніби купола.
Жагучій пані на престолі
Жовтневий вітер оду склав –
Вогню, шаленства справжній сплав:
Скриплять рядки їй мимоволі
Стрункі, замріяні тополі…
/Надихнула картина Віктора Крижанівського "Задумались"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021
/вільний переклад народної пісні./
Стривай, паровозе, спини ти колеса,
На гальма дави, провіднику.
Там матінки очі, глибокії плеса
Чекають на мене у садку.
Дарма сподівання на рідного сина –
Я, мамо, непевний шлях обрав…
Загроза і ризик – чомусь мої стежини,
Життя ж бо для мене – вічна гра.
Якщо ж до в’язниці потраплю за грати,
Розбити решітки до снаги.
Під місяць зрадливий я стану втікати –
Устигнути б в рідні береги…
Якщо ж вартовим я потраплю на очі –
Впаде із очей печаль скупа:
Тривога і постріл… щось груди лоскоче –
То я під острогом тим упав.
Чекатиму смерті у ліжку казеннім
І, як би я, рідна, не хотів,
Тебе не пропустять до біглого мене
Побачитись ще раз при житті.
Минає наш потяг долини і гори,
Летить він, не знаючи куди.
Та я поспішаю, голодний та хворий,
До матінки, де б я не блудив.
Встигай, паровозе, спинити колеса,
Щоб долю змінити заважку.
І доки ще не пізно зробити цю зупинку –
На гальма дави, провіднику.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021
[i]Пишу не я… це осінь кольорова,
ЇЇ ж бо зачин: пелюстки троянди
у млості кави нашої веранди.
Мені ж – розв’язка із глибоких ран тих,
Тернових.[/i]
Не лист це, а здається, серця сповідь
Й душі, що наскрізь світиться відверто,
що за святе кохання ладна вмерти.
І віршів з невідправлених конвертів
Розмова.
[i]Це не послання… осінь по дібровах
Зриває листя у туманах сивих.
Скуйовдить вітер падолисту гриву –
І Ви впізнаєте мене в поривах
З півслова…[/i]
Не я звертаюсь – повінь пурпурова,
Мої ж слова завмерли в безголоссі,
Рядками – я? Та ні, то Вам здалося…
«А я кажу – листи! – зрікає осінь –
З л ю б о в і.
/Художник Edward Cucuel./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021
[i]/вільний переклад слів пісні із к/ф «Жорстокий романс» /[/i]
Кошлатий джміль – на духм’яний хміль,
Чапля сіра – гульк, в очерет.
А циганська дочка все з коханим блука:
За живе мандрівний дух бере.
Так вперед, де циганські зірки кочові
Змінять сонце змарніле, бліде.
Чорні очі – печалі й журби вартові,
Ніби зорі оті де-не-де…
Щоб не дав для них Бог – по стежині удвох –
Не гадаючи в пекло чи рай.
За коханим їй йти в невідомі світи,
Хоч до краю землі, хоч за край.
Так вперед, де циганські зірки кочові
Світ побачень хмільних стережуть.
Де удосвіта, в штиль, на рожевості хвиль
Промінь сонця малює маршрут.
Так вперед, де б циганська зоря не зійшла,
З почуттям, що для милих – святе.
Там, де бурі імла, ніби Божа мітла,
Вічний пил океанський мете.
/Ілюстрація з к/ф "Табор уходит в небо"./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021
/Вільний переклад слів пісні С.Кузнєцова./
Місяць осені бродить у парку,
Де зустрілись з тобою дітьми.
Іще вчора було дуже жарко
І про осінь не думали ми.
Та вона нагадала про себе
Школярами та купою хмар.
Нам до школи сьогодні не треба –
Ходімо у парк!
Приспів:
Зовсім непомітно
Ми прийшли удвох в холодний парк.
Це – прощання з літом,
Осінь привела сюди.
Рідні сквер і ліс вдягнули золотий розкішний фрак
І осені дим, і осені дим, і осені дим…
Парк спустілий, людьми не зігрітий.
Але вірний та відданий друг.
Галасливо промчалося літо –
І затихло… зсіріло навкруг.
Пожовтіли самотні стежини
Листя ранок прощання нагнав.
Ллються, ллються краплинки
І в тому не їх вина…
Двірника ледве ноги тримають,
П’яну лайку доносить туман,
Краплі хлищуть сердегу нагаєм:
Ох, скоріше б настала зима…
Заважати не стали йому ми
Бубоніти під мокрим плащем.
Бо невдячну він справу придумав –
Змагатись з дощем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2021
/вольный перевод И.Я.Франко./
Зачем приходишь на заре
во сне?
Волшебным взором, точно стоном
Твои глаза влечёт
ко мне –
Они – как дно крыниц студёных.
Твои уста – немы в окне.
Какой упрёк, укор страданьем,
Несбыточный огонь желаний
В закате, средь страстей агоний
Появится – и снова тонет
во тьме.
Зачем приходишь на заре во сне?
Горда ты в жизни и надменна,
Сорвала бурю в сердце верном.
Кричит душа моя в огне
С гитарою наедине
в струне…
В пучине жизненных рапсодий
Идёшь ты улицей – проходишь,
Поклон мой вежливый – и что ж?
Ты не посмотришь, не кивнёшь.
Хоть знаешь, знаешь, точно знаешь,
Как без взаимности мне трудно,
Что так люблю я безрассудно
И как в гряде тех дней беспутных
Всю боль, стихи все при Луне,
Я сердце сжав, сложу на дне.
О нет!
Являйся ты хотя бы в светлом сне.
Мир без тебя, что слеп, бездушен –
Не нужен!
Так пусть же сердце, что в заботе,
как жемчуг, что застыл в болоте –
всё чахнет, сохнет, как труха,
Во сне на лик твой оживает,
хоть в жалости живей играет,
чтобы, как все, я отдыхал.
И того чуда золотого
узнает счастья молодого,
желанного и рокового
Греха!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928479
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2021
[i]Зжовтіло, зсохлось,
Ніби спалене живцем,
Віддати соки
Мало для берізки.
«О моє листя!- тужить деревце,-
Рве вітер коси… й гомоніти ні з ким.»[/i]
Природа – сонна.
Тільки ноту голосну
Взяла ворона –
Хриплий спів зимовий.
Берізка ж кличе лагідну весну,
Де солов’ї співають про любов їй.
[i]Ключем лелеки
За весною линуть вслід.
Вона далеко
Йде погостювати.
Стоїть Безлиста, ница, в сумі віт,
А люди й ті – сховалися до хати.[/i]
"Спи, сіромахо, -
вбогій відповім, -
повернуть пта́хи
Ве́сну променисту.
І в теплий дощ, під урочистий грім
Розкішні коси забуяють листям…"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021
[i]/секстина/[/i]
В білій шовковості кіс
Кінь розчинився, мов щез.
Білого вершника ніс
Риссю до білих вершин,
Падала білим дощем
Чуйність із білих хмарин.
Хто скривдив білу красу?
Спокій шукаєш чому?
Серце зім’яв білий сум,
аж крижаніла в Ній кров:
Вірила дарма Йому –
Іншу коханий знайшов…
Слалась туманом печаль
З білих шовків-скатертин.
В тихій задумі мовчав
Білої вершниці кінь:
Тільки б її віднести
Геть від сумних потрясінь.
«Щастя бажаю тобі!
Глянь, сяйва – біла краса…» –
й Та, попри тугу та біль,
Шию коня обійма…
Вершниця й білий рисак
В білий неслися туман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021
[i] /альба/[/i]
- Привіт, коханий! Віриш, моя любов – безкрая,
Ти тут – і вірне серце, як вперше, завмирає…
- Нарешті, люба, поруч, до тебе рвавсь, єдина,
Дай обійму: для щастя є лічені хвилини –
Поїду спозаранку.
І шепочу я палко хмільному небокраю:
- О вогняний розлучнику, чекай-но! Я благаю!
Два серця спраглих пристрасних палають в дві жарини,
А далі – знов розлука: сів на коня – й покинув…
Чекай, не йди, світанку!
( А́льба (окс. alba — «ранкова зоря») — ранкова пісня, скарга закоханих на
неминучість розлуки з настанням ранку. Обов'язковий елемент - форми слова "світанок", "зоря", "ранок" в кінці строфи.)
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021
/тріолет/
Наївні очі, в колір очерету,
Чужа, незрозуміла, дивна всім.
Душа правічних, чарівних лісів
Наївні очі, в колір очерету,
А людяність змагається в ній вперто.
Ось Лукаш із сопілкою присів.
Наївні очі, в колір очерету,
Чужа, незрозуміла, дивна всім.
Ні! Без кохання Мавці краще вмерти!
Ідеш за ним під осуд голосів..
Не рвись, наядо… будеш ним роздерта!
Та без кохання Мавці краще вмерти…
Він не такий… Його душа – шляхетна.
Надуманий він… не такий зовсі́м,
Ні! Без кохання Мавці краще вмерти!
Ідеш за ним під осуд голосів..
Отямся, німфо, безневинна жертво!
Душа правічних чарівних лісів,
Хай людяність змагається уперто
Отямся, німфо, безневинна жертво!
Наївні очі, в колір очерету
Зніміли у оскверненій красі
… Отямся, німфо, безневинна жертво!
Душа правічних чарівних лісів,
а це - вірш однойменний:
Наївні очі, в колір очерету,
Чужа, незрозуміла, дивна всім.
Душа правічних, чарівних лісів
І людяність змагаються в ній вперто.
Ось Лукаш із сопілкою присів.
Не рвись, наядо… будеш ним роздерта!
Чужа, незрозуміла, дивна всім,
Наївні очі, в колір очерету.
Ні! Без кохання Мавці краще вмерти!
Піду за ним… під осуд голосів,
Під погляди колючі та косі́ –
Він не такий… Його душа – шляхетна.
Надуманий він… не такий зовсі́м,
Отямся, німфо, безневинна жертво!
… Зніміли у оскверненій красі
Наївні очі, в колір очерету…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021
/Вільний переклад М.Цвєтаєвої./
Моє кохання душу Вам не рве,
І Ви не є герой мого роману.
Земля з-під наших ніг не попливе,
Бо я для Вас ніскільки не жадана.
Ви можете торкати за живе,
В сваволі грати у слова не стану.
Не з’явиться рум’янець із давен –
Той дотик рукавів – лише омана.
Подобається бачити мені,
Як іншу Ви стискаєте в обіймах.
І Ви мене не спалите в вогні,
Коли цілую іншого… не мій Ви.
Моє ім’я не вимовите – ні!
Вночі та вдень закохано-лелійно.
Вінчальні нам не зазвучать пісні
Під «Алілуя!» дивне, мелодійне.
Тож дякують Вам серце і душа
За те, що я пульсую в Ваших венах,
Що любите… за спокій мій і шал,
За нетривалі зустрічі шалені.
За наші не-гуляння в споришах,
За сонце не над нами те червлене,
За те, що вечір інший прикрашав,
І за чекання Ваші не на мене…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021
/онєгінська строфа/
Йдеш вулицею, жінко-таємнице,
Проміння ллєш, думки услід: «Роман…».
Така не одному поету сниться,
А поруч, у житті, його нема.
У молоко пірнаєш між туманів,
парфумів шарм оточує старанно,
заграви-очі – звабні, неземні,
А от у серці… в серці вічний сніг.
Залишила забутій і слабкій
палкий міраж загублених побачень.
У кризі спить із юним та гарячим
довіра в переплетенні клубків.
Ти конкуруєш з осінню красою,
І мариться, на відстані, тобою…
/Картина «Осінній вітер» Моніки Луньяк, Польща./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021
У смутку жовті стоптані алеї:
в осінню нічку хтось любов шукав.
Вона ж оси́палась… уже не склеїш,
Мінорить осінь… їй печаль близька.
Листом осіннім падає безсило
забуте, згасле, виснажене вщент.
Велике почуття сльзить, зніміло,
а так хотілось квітнути іще!
Якби ж назад минуле повернути,
що кожен у собі на дно сховав,
то не вплелись би в осінь ноти смутку,
відо́ме грало б лиш мені та Вам.
Зірвався лист пожовклий та тремтячий,
у прах йому зітліти в бур’яні…
Останнього ключа прощання бачу,
а все благаю: не щезай же… ні!
Блукаймо разом по алеях міста
В омані зір, дивацтвах ліхтарів.
Чому все так? Хто правду розповість нам?
Лист облітає... Не судилось… гріх…
/Надихнув пейзаж чудового художника Леоніда Афремова./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021
У будь-якому віці Ви красуня:
В життєві будні, файні чи невдалі,
Магнітом очі – подихи із юні,
Під нескінченне полум’я коралів.
В шнурочках брів – волошки дві ясняться,
Цей погляд – ніби відбирає мову.
Смаглява шкіра в білій вишиванці,
А голос, мабуть, пісня колискова…
В орнаментах святкової запаски,
У сіряку, вінку чи в грубій свиті,
В намітці й хустці – завжди Ви прекрасні:
Весела, ніжна, горда, працьовита.
Комусь Ви прикрашали світлом ранки,
Для нас же – залишились на портреті.
Звичайна україночка, селянка –
Вродлива, повна грації, шляхетна.
В саду, на полі, як жнете Ви жито,
В коморі, льоху, в сінях чи у клуні –
У тих волошках хочеться згубитись,
У будь-якому віці Ви красуня…
/Картина В.М. Ізмайловича "Українська дівчина"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021
В господарстві, як годиться,
Підсвинок і кури.
Тільки наші молодиці
Ладять манікюра.
Лаяв шеф наш бригадирку
Довгі нігті здер би –
Та тепер лиш скоса зиркав:
«Дояр» є на фермі.
Із доїльним апаратом
Дні пішли веселі:
І на фермі, кажуть жартом,
Ми – немов моделі.
А Ромашки та Мартусі
Блимають очима:
Де поділися бабусі?
Що за дами з ними?
Світські stories – теревені
Слухають всі масті.
Отаке до нас шалене
Привалило щастя!
Варта, як у депутата
В «дояра», повірте:
Хочеться його зламати
Нашим благовірним.
Свині порають, курчата –
(Знають «нігтів» ціни!)
Тож ходімо пантрувати –
В ніч сьогодні зміна!
P.S. Вітаю з Міжнародним днем сільських жінок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021
Заколисує дощ… краплі в такт
На зорі ведуть щось світанкове,
Богоматір вкриває Покровом,
Захищаючи села й міста.
І ми молимось, щоб омофор,
Який Матір над світом розкрила
Зміг спинити хворобу й злі сили,
Ось про це дзвонить ревно Собор…
На зимівлю йшла в рідні кути
У цей день наша сила козацька.
Хай Вкраїні шле мир він та щастя
Благодатний Покров золотий.
Тих, хто нас захистили грудьми,
Дочекаються жінка та мати,
І бодай їм війни більш не знати!
Щиро молимо Бога всі ми.
Ви прислухайтесь: голос дзвіниць
Кличе справжнє весілля до краю,
Кожна дівка намітку чекає –
Розпочався сезон вечорниць.
Наша молодь – для миру вона:
Їм творити, цвісти та кохати,
Діток, віри та злагоди в хату
І добробуту донькам й синам.
… Простираючи руки святі
Просить Мати примирення світу.
Будьмо всі Її світлом зігріті –
Миру Вам та любові в житті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021
/канцона./
Згустилося небо – на дощик.
Вздовж кладки завмерли бузки.
Той запах солодко-різкий
Повис… Дощ от-от заполоще.
Ось зблиснуло щось гонорове,
Розрізавши небо навкіс.
Бузок став немов сонцесховом –
І вже на малесенький міст
Краплинами падає млість.
/Надихнув живопис Романа Божкова./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021
/вільний переклад А.Ахматової./
Стисла руки у чорній вуалі –
Вид чому сторопіло-блідий?
Він прийняв усю терпкість печалі –
Напоїла ущент… не суди.
Як забути? Він вийшов непевно,
Перекошений… зник його світ.
Як спускалась – в очах було темно,
Бігла притьмом за ним до воріт.
Я кричала, що все було жартом,
Якщо піде - помру, згасну в тінь.
Посміхнувся печально: «Не варто…»
І додав ще: «Під вітром не стій.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021
/Вільний переклад вірша А.Ахматової/
Весь сад від музики лунав
Дівочим невгамовним горем,
Та свіжий, гострий запах моря
Від устриць з льодом… дивина́.
Він просто друг… Під серця звук
Торкнувся сукні. Я ж: Зігрій –но!
Та як несхожі на обійми
Байдужі ті торкання рук…
Так птахів люблять чи котів,
На вершниць дивляться – панянок.
І тільки усмішка вогня́на
Повіки бавить золоті…
А скрипки голос не згасав,
Виводив щось для двох старанно.
Благословляли небеса
Її… що вперше із коханим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021
/канцона./
Кружляє лист. Коштовна позолота
Осиротілу покриває пристань,
Краса її торкає за живе.
Любов згасає, опадає листям,
Так холодить самотніх жовтий дотик,
Палке перетворилось в снігове.
Бо кожен думав: інший хай позве -
Нове життя листом заграло чистим,
Вірш почерком веду каліграфічним
Про пристань у безсонні цілу ніч я.
Крізь призму років не забути вже
Самотній силует Ваш на узбіччі.
Порожній берег – як німотний присуд:
Розсипався кохання слізний бісер…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021
Сумує Осінь-чарівниця –
В диму уся вона віднині,
Цим трунком дихати боїться
І просить зглянутись хмарину,
Хай дощ приб’є отруйний дим цей.
Хоч у людей легені хворі,
Укриті брудом від горіння,
Та все ж палають, мов в Гоморрі
Сади, город у дні осінні –
Несуть задуху, чад і сморід.
Почуйте осінь! Буде пізно,
Як бумеранг той коло зробить!
Наблизились часи зловісні,
І навіть ця страшна хвороба
Ви вдумайтесь: із браком кисню!
Планета з відчаєм голосить:
Де ж у повітря дублікати?!
Шукає кисень міднокоса,
Тож припиніть життя халатне!
Рятуймо і себе, і осінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
/вільний переклад пісні «Здравствуй, мир!» Слова В.Кострова, музика Л.Квінт./
Світ прокинувся дитинно:
Сонце – в світлі синяви.
Скаче коник по рівнині
У шовковості трави.
Сяють грива і окрас той,
Срібна зірка на чолі.
Світе, хочеш мати щастя?
Мирним будь ти на Землі!
Приспів.
Хай живе добре все:
В колі друзів – світ пісень.
Бо життя пройде вмить,
Будьмо ж добрими людьми!
Добрий день, дім і даль,
Світла радість та печаль.
Прийде щастя земне,
А погане – все мине.
Якщо світ піснями дзвонить
І вві сні, і наяву,
Хай навчить усіх нас коник
В сонце вірити й траву.
І казки ловити й вірші
В невід справді золотий.
Хочеш бути найгарнішим?
Будь же мирним, світе, ти!
/Дякую за чудове фото М.Барській./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
/Вільний переклад В. Тушнової./
Кохання не зректись краси,
Воно – життя всього основа.
Чекати буду вже без сил,
Коли ти з’явишся раптово,
Кохання не зректись краси.
Ти прийдеш в ніч, коли вікно
Все від хурделиці збіліло,
Коли згадаєш, як давно
Ми одне одного любили –
Вночі збіліло все вікно…
І так захочеш ти тепла,
Що не хотів колись прийняти –
Залишиш чергу, що була
Із трьох осіб до автомату,
Ось так захочеш ти тепла.
Повзтиме, ніби на протест,
Трамвай, метро, не знаю, що там…
І сніговій все замете,
Та знайдеш ти мої ворота,
Бо я молитимусь за те…
В будинку тиша пробере,
Що шурхіт книги вловиш слухом,
Коли підійдеш до дверей,
Пробігши поверхи щодуху,
От так та тиша пробере…
За це, коханий, все віддам!
І віра з почуттям ростиме,
Тож і чекати не шкода́
Весь день під нашими дверима –
За це, коханий, все віддам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
/Вільний переклад М.Цвєтаєвої./
Зривається лист і вкриває могилу
В догоду зимі.
Послухайте, мертвий, послухайте, милий,
Ви все-таки мій.
Всміхнулись: в благенькій дорожній я свитці –
Мов місяць зіткав.
Без сумніву – мій Ви. Мені це не сниться:
Візьміть, ось рука!
В лікарню йду з вузликом, Вас не покину
в ранковій порі.
Ви просто поїхали в інші країни,
До теплих морів.
Я Вас цілувала! Скажіть, молодому
Навіщо білет на той світ?
Ви – вмерли? Не вірю! Вертайтесь додому
Й – живіть!
Хай листя обсипалось, змиті і стерті
На жалібній стрічці слова.
Якщо ж і для цілого світу Ви мертві –
Я теж нежива…
Я завжди Вас бачу та чую усюди,
З благанням вдивляюсь в людей.
Я Вас не забула і Вас не забуду
Ніколи й ніде!
Безмежне кохання покличе з далечі,
Бо Ви там один.
Цей лист – в порожнечу,
Цей лист – в нескінченність,
Цей лист – в нікуди́…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021
Жовтіє листям день, що так беріг:
Не вдіяти тепер із ним нічого.
Так облітає, сохне давній спогад,
В прощальний вальс при світлі ліхтарів.
Жовтіє сум задавнених світлин,
Обличчя я розгледіти не в змозі.
Згубили, розтрусили по дорозі,
Ті миті, де щасливими були.
В старих гірляндах сяяв Новий рік…
Альбоми всіх родинних фотографій
Ще інколи – запилені у шафі,
А хтось і зовсім викинув: старі…
В мобільному – нагадування дат.
(Їх пам’ять досить часто не тримає.)
Не розумію осені сама я –
За що вона вчинила листопад.
У навісному темпі - завжди біг,
Той ритм спіймати зараз все складніше.
Останній шурхіт листя. Мертва тиша.
...Здається, зовсім скоро буде сніг.
/Фото з мережі інтернет Ірини Філіпової./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
Ти безшумно ступаєш рядками,
Тільки зліва – штовхаєш під ребра.
Я цілую шматок твого неба,
Талісман ти, мій місячний камінь.
Розсипаються стиглі тумани.
Сум полохає листя торішнє.
Хвилювання і магія вірша –
Це слова твої ніжні, коханий.
Я тепер зрозуміла вже, хто ти –
Бо примарою ти між рядками
Все воюєш з думок вітряками,
Нарікаю тебе Дон Кіхотом.
Вхопиш мрію – на крилах за нею!
Хоч минуле зминають злі жорна.
Тільки ти, як раніше, пригорнеш
Між рядками – свою Дульсінею…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
Вкрилися намистом
бузинові шати –
в хаті б’є Пречистій
у тривозі мати.
Си́віє волосся
від новин з війною.
І збирає сльози
вечір з бузиною:
- Це чекання – хрест мій
на плечах старечих.
Як же важко, сестро,
у самотній вечір…
Де ж синочок-лицар?
Як він, наш солдатик?
Скільки літ не спиться:
ой, хоч би діждати…
- Не печалься добра,
люба господине,
вправний та хоробрий
хлопчик наш єдиний.
Почекай ще трохи,
день лічімо кожен.
Прийде перемога –
з нами сила Божа!
Повернути сина
до сім’ї й любові
молить Україна
Материнським словом.
Стогнуть серце й віти:
- Вийди цілим з бою…
Там, в дитині, світ їх –
мами з бузиною…
/Картина художника Олексадра Мицника «У городі бузина.»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
/Вільний переклад С. Єсеніна,/
Здійнялася пожежа в блакить,
З рідним краєм зв’язок розірвала.
Вперше в віршах – кохання звучить,
Вперше я не зчиняю скандалу.
Був увесь – як занедбаний сад,
До спиртного й жінок дуже ласий.
У хмелю та гулянках згасав,
А тепер до них справжня відраза.
Карі очі.. в них зо́лота гра…
Ніжний погляд – відлунням у віршах.
Тож молюсь, щоб минулого страх
Не дозволив тобі бути з іншим.
Мила пані, я раб твій, слуга:
Ти прислухайся серцем затятим,
Як нестримний поет-хуліган,
Вміє щиро й смиренно кохати!
Я б дорогу забув у шинки́,
Віршів світ… став би я безголосий.
Тільки б тонко торкатись руки
І волосся, що золотом в осінь.
Я б з тобою був вічно таким –
У світи вів тебе небувалі…
Вперше в віршах – кохання рядки,
Вперше я не зчиняю скандалу.
/кадр з міні-серіалу "Есенин" 2005р./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021
[i]Барвінок Ваш усе цвіте –
Милує око до морозів.
І я люблю його за те,
Що він – дитинства відголосся.[/i]
Бабусю, погляд Ваш горів,
Коли про квіти дбали сині.
Без Вас так порожньо в дворі –
З барвінку падають росини.
П-в.
[i]Не чує холоду барвінок до зими.
В уяві бачу я дитинство, мов в дзерка́лах.
Вертаю в день, де з Вами знову разом ми
Хрещату квітку біля тину вдвох чекали.
Тепер вже знаю, що життя – коротка мить,
І восени усе частіше я журюся.
Не чує холоду барвінок до зими –
Я зрозуміла тільки зараз Вас, бабусю…[/i]
[i]
...Ваш барвінко́вий синій тин
Немов зв’язок із небесами.
Хоч відійшли Ви в засвіти,
Та в синіх квітах – завжди з нами.[/i]
Бабусю, дякую за все!
І хоч в житті Вас не зустріну,
Відлунням голос донесе:
- Не чує холоду барвінок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021
[i]Під журливі ноти
листя облітає.
У Лимані - праця
спозаранку.[/i]
Розуміє жовтень:
Осінь золота є,
а у нас – в рум’янцях,
мов лиманка!
[i]Линуть в теплі далі
Журавлі й лелеки.
Крізь осінні зливи
сонця просять.[/i]
Тільки-но стрічали –
й знову шлях далекий,
Те «курли» тужливе –
їхні сльози.
[i]
В пісні переливах
буде сум їм братом.
Журиться пташина
між туманів:[/i]
«Людоньки! Щасливо
Вам відзимувати!»
І полинуть клином
із Лиману…
[i]Зимонька-майстриня
снігом вкриє дрібно –
не страшить негода
односельців.[/i]
Пісню журавлину
тягне голос срібний –
про весну виводить,
серце рветься...
/квадратне римування./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021
[i]/квартон/[/i]
Все буде згадкою про мене:
Розкішні клумби з морозця́ми,
Прощальний усміх теплих кленів,
Цей парк, що вже без нас із Вами.
Схід сонця, озеро в тумані,
Все буде згадкою про мене.
І ніжності слова останні
В зажурі ляжуть до катренів.
Сердечна зніченість шалена
Під звук дощу чи сум мелодій.
Все буде згадкою про мене –
Кохання в осінь не відходить.
В звичайний Ваш порожній вечір
Зворушать смутком лист червлений
Два силуети із далечі –
Все буде згадкою про мене…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021
Зарум’янилось віконце –
Осінь змінює плаття́.
Йде із Жовтнем-охоронцем
привітати освітян.
Від голів розумних й рук їх –
Стаємо усі Людьми.
Грає у святковій сукні,
Із калини – оксамит.
Педагог несе в свідомість
Зерна істини, любов.
Він в усі часи, відомо,
Завжди в ногу з часом йшов.
Освітянина таланти –
Ніби сонечко згори.
Милий, чемний та галантний,
Він – зразок для дітвори!
Сіє слово та культуру,
Поліглот – усе читав!
Осінь вид зняла похмурий –
В глянцю й лоску Золота.
Запалила щедро айстри –
Вірний Жовтень їх припас.
- Люди світла! Всім вам – щастя!
Хай усі цінують Вас!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021
[i]У недалекі весни босоногі
Ганяла по воді стрімкий кораблик.
Сусід з рогатки цілився з-за рогу,
А я сварила хлопчика-нахабу.[/i]
У літо юне мамин голос строгий
Вичитував нам за нічну гітару.
Ми дивувались: ну і що ж такого,
Запівніч «боєм» струнами ударив?!
[i]…Костюм солідний. Статус педагога.
Папери скрізь… Любов до біжутерій…
Це, мабуть, осінь до мого порога?
Піду, відкрию. Справді, хтось у двері…[/i]
Дивлюсь швиденько: чи блищить підлога?
Чи по місцях все? Й раптом – чую регіт.
Не бачать гості взагалі нічого:
Бринчить гітара… це – мої колеги!
[i]Вручили квіти...і в очах – волога.
Зими – не буде... осінь теж ослабне.
Бо юні серцем справжні педагоги,
А діти наші – у весну кораблик.[/i]
Ось на природі пахкотить тринога –
Чекає друзів-однодумців каша.
Щаслива, шепочу подяку Богу:
Спасибі за весну у душах наших...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021
[i]Я загубилась в хитросплетах лабіринту,
Шляхи знайти тепер непросто втікачу…
У плутанині замкнутих стежин тих
Все кличу в темряві тебе: «Почуй!»[/i]
Життя – спіраллю: то підйоми й справжні злети,
А то закрутить в скруту вузол протиріч.
І я кричу: «Почуй мене… ну де ти?»
Самотня й безпорадна в глупу ніч.
[i]Допоможи мені, не дай в пітьмі упасти,
Почуй думок тяжких шалено-впертий рій.
Бо ти ж, коханий - мій! Хоч я й у пастці!
Відлуння суперечить: мій, мій, мій…[/i]
Аж раптом бачу серед темряви, о Бо́ги!
В кінці тунелю рятівну ясну свічу...
Вже б’ється поряд вірне серце-вогник –
Почув…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
Бажаю Віри в Божу справедливість,
Щоб зникли війни й темрява нещасть.
Надію мати всім у дні щасливі,
І – щиро вірю – нам Господь воздасть.
Хвороби зникнуть спалахи раптові –
Природа теж навзаєм віддає.
Лише знаходьмо часточку любові
І милосердя тим, хто поряд є.
У день Любові, Віри та Надії
Й Софії – мами справжніх християн,
З небес молитви чують і радіють,
Що віримо у світле ти і я.
Із сонечком – тепло душі їх лине,
дарує осінь в пишному вбранні,
Молімось за щасливу Україну,
За мирні, світлі та квітучі дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
[i]Облітала любов
почуттєвим рясним листопадом
просто в ноги тому,
хто не бачив в ній більше краси.[/i]
І червоне, мов кров,
що застигла у жилах від зради,
листя вкрило пітьму –
в морок дощ все посохле косив.
[i]Одинак – жовтий лист
тріпотів уночі сумовито.
Світле й тепле з життя
хтось жорстокий зім’яв без жалю.[/i]
Все зітхав він: «Коли ж
і чому перестали любити?!»
А палке почуття
у безодні зникало калюж.
[i]Геть розмило стежки
по маршруту вчорашніх коханих.
У глибинах води –
краплі міряли відчаю дно.[/i]
Почуття-бульбашки
розривали сполоханий ранок,
Я благала: «Не йди!» –
та з тобою цей дощ заодно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021
Немов люстерко Осені – вода,
Етюд створила на озерній гладі.
Манірну панну теплий Вітер сватав ,
Осінній кралі в очі заглядав –
Вона ж – на сміх все… ох, вже ці дівчата!
Ліс у багрянці вітер пронизав –
Юнацька пристрасть… як не зрозуміти?
Сердешний тільки стогне сумовито:
Тверда красуня… маю гарбуза…
Ех, ті дівчата! Завиває Вітер…
Розкішна Квітко! В плесі тихих вод
Красу твою жагучу буду пити –
От тільки я для тебе епізод.
Останню згадку рве невгаслий сум
Солодку млість в прозорому люстерці:
Енергію у відданому серці
Навіки я, закоханий, несу
І все прошу, будь поряд, змилосердься!
В красі дзеркальній тихого озерця
Осіння пава ладить гардероб,
Дме вітер… не лишає вічних спроб –
Але ж красуня вперта… не здається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021
Ніколи книга не виходить з моди –
Словник, підручник, класиків шедевр.
Живий зв'язок – паперу теплий подих,
Той аромат, що з аркуша іде…
Бібліотека - світ палких фантазій,
Книжкове царство для чарівників,
Багатий серцем ти, якщо одразу
Опанувати зміст її зумів!
В романтику несуть легкі вітрила,
У казку ту, що між людей жива.
Мені весь світ Поезії відкрила,
Плетіння стерте… зернами - слова!
Хоч зараз світ сучасних технологій
Друковане в папері і жене –
Без книги людство сіре та убоге,
Без досвіду, культури, без манер…
Картки абонементні знов заводить
Бібліотекар й книгу видає.
Вона ніколи не виходить з моди –
Не мусить вийти, доки люди є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
Скільки книг завмерло на полицях,
Як перечитати їх усі?
Кожна праця думкою в’юниться,
Грає слово в величі-красі.
Кожен твір – немов до себе кличе:
Ось підручники, що в школі вчать,
Глибиною розуму сторіччя
Вабить том до себе читача.
Словники-джерела не змовкають,
Правила трактують для людей,
Бо глибинний досвід у віках є,
Він крізь книгу до сердець іде.
Про країни теплі та далекі,
Океани та материки
Дітям розповість бібліотека,
Про історій хід такий стрімкий.
А митці й письменники місцеві
Скличуть зал у творче рандеву,
Тут почуєте про них усе Ви,
Про таланти, що між Вас живуть!
Джерелу цьому не замулиться –
Зібрання сьогодні чимале!
Хай лунає ж слово в цій світлиці
Не один ще сотий ювілей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
[i]Хлипав дощ… так сумував за літом…
(От романтик наш дивакуватий!)
Досить вже холодним моросити –
Треба Осінь лагідно стрічати![/i]
Свої краплі теплі, життєдайні,
Подаруй під хвою, на грибниці,
У Лимані гриб – хіба що сниться,
Хай ростуть біленькі в ріднім краї!
[i]Ми під настрій з Осінню зберемось
В парк багряний – достигає глід мій…
Вересневі ніжні хризантеми
Освіжившись, яскравіше квітнуть.[/i]
Подивись в Її вогненні очі:
Пристрасть в них, натхнення для поета,
Злата шарм – і ти уже в тенетах,
Літа більше, мрійнику, не хочеш…
[i]Сонце блисне на краплини в косах,
Заблищать, мов кетяги рум’янці –
Знаю: ти, диваче, сам попросиш,
Щоб не гаснув з Осінню роман цей.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
Очисти серце від усіх страхів,
Від пошесті, що люд іде карати.
І захисти від скверни та гріхів,
Бо Ти - великий, мудрий Архістратиг!
Твоя могутність з вірою в добро
Підтримає зневірених та грішних,
Мечем своїм ти зло завжди боров,
Позбав нас бід і в слабкості – утіш нас.
Ти розметав, понищив ворогів,
Змирив у них ти демонів і злобу.
Зніми з людей жорстокість, бруд і гнів,
То ж від пороків наших всі хвороби…
Жадобу та бездушність сокруши,
Думки звільни від помислів лукавих.
Ти чудеса в ім’я Христа вершив,
Вождем був Сил Святих за Божу справу.
Ми Чуда просимо і молимо Тебе:
Надію на майбутнє світле дай лиш!
Летять слова хай щирі до небес –
Почуй людей, Архангеле Михайле!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
[i]За життя твоє, Квітко, не чула пісень
Україна, що голос виводив, мов скрипка.
Білий спів українського серця став скриком,
що Карпатами душу безмежну несе.[/i]
Тато – досить відомий скрипаль-музикант,
у війну із родиною став емігрантом.
Хоч в Америці свій розкривала талан ти –
та сопрано тягло океаном назад…
[i]Були опера, джинґли з реклами та блюз,
І за пісню «заморську» отриманий «Оскар»,
У родинному колі або коли тоскно –
Ти співала народну, вкраїнську чомусь.[/i]
Коломийки лунали та «Два кольори»,
Про рушник, козаченька та «Верше мій, верше»,
З твоїх уст Івасюк так звучав ніжно вперше,
Мовби ангел у тембрі твоїм говорив.
[i]Поламав, на півслові тебе обірвав
ураган... Незбагненна хвороба зловісна,
Над яскравим життям опустила завісу...
Тільки в пісні вкраїнській ти, Квітко, жива –
Розсипається краєм коштовне намисто,
То джерельно-замріяний голос твій, Цісик..[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
[i]Вечоріє... Стихли луки.
Напаслися наші гуси.
До малого посміхнуся:
- Час іти! Давай-но руку![/i]
Та уперся неслух, плаче,
Розганяє дружне стадо:
- Братику, візьму гіллячку
Й гнатиму, як гусеня те!
[i]Ліпить сонечко веснянки
Пастушку, що йде додому.
Ненька поспішає з ґанку –
В саж стелитиме солому.[/i]
Серце гупає щосили:
Край люблю свій до нестями!
Шиї гуси тягнуть мило:
- Привели дітей до мами!
[i]…Звечоріло. Сонце сіло
Спати з нашими птаха́ми… [/i]
/Художник Микола Пимоненко "Вечоріє" 1900 рік./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021
[i]А я у тебе виросла, бабусю,
І не забулося нічого, рідна!
Пташам малим до тебе притулюся:
Жили ошатно, чисто, хоч і бідно,[/i]
Смакую з хлібом молоко козине,
У насолоді припадаю банки.
А поряд Мурчик аж ковтає слину,
Його «Мур-няв» – знайомі ноти ранку.
[i]З рудим іде сніданок з апетитом,
Ти докоряєш: «З банки? Щоб прокисло?!»
А усміх каже інше: «Пийте, діти!»
Це найсвітліший спогад про дитинство.[/i]
І ось вже ситі на подвір’ї друзі,
Обійми-муркотіння ті: «Не сердься!»
Спасибі, що доглянула, бабусю,
Твоя любов живе зі мною в серці.
/Дякую за чудову картину художниці Анастасії Чудаковій./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
[i]Прошу, віддай! Тобі воно навіщо?
На волю хочу… Силою тенет
Тримаєш серце. Згляньтесь, сили вищі!
Верніть до тями змучену мене.[/i]
Твій поцілунок – і не стало волі,
Вже підсвідомо в тій жазі обійм.
Міцним арканом, сплетеним з любові
Затягуєш у пристрасті: ти – мій…
[i]Палає все… Хоч вдвох ми на вітрищі…
Невже жертовне серце не шкода́?
Прошу, віддай… тобі воно навіщо?
Віддай мене мені, прошу – віддай![/i]
/Надихнула картина південноафриканської художниці Марії Магдалени Остхейзен./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
[i]/акровірш./[/i]
Молю, щоб доля доброю була,
Оси́пала щедротами своїми:
Любов до віршів, твій палкий талан,
Юнацький хист нехай вплітає в рими.
Щоб не торкався біль твого чола,
Ота душа – вразлива та нестримна,
Безсилими сльозами не текла,
Довіри розгубивши всі сантими.
Одна у мене… захисту від зла,
Людей розпізнавати за дверима,
Я вчила… знаєш, доню, як могла…
Дитинство ж відлітало невловимо.
Ось зараз ти – троянда в дзеркалах –
Бутон, який от-от уже цвістиме.
Раптово виросла кровиночка мала –
О, як не стрітися з людьми тобі лихими?
Юрба бездушна, щоб бридким не обплела
Боюся я… й молитвами святими
Укрию від біди в краю тепла,
Лише, щоб допомогу прийняла –
А я з тобою, скільки сил, ітиму…
/Картина італійської художниці Елізабети Тревізан./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
[i]Сльози відчаю стікали по паркану,
В безнадії краплі хлипали весь час.
Біль душевний тис обох безперестанку –
Я прощалась… я втрачала, любий, Вас.[/i]
Гіркота текла, приреченість розлуки,
Мов вихлюпувала осені дощем,
Крізь паркан тулились із тремтінням руки –
Не могли все усвідомити іще.
[i]Не було у нас докорів, слів, емоцій,
Вкляклі душі розмовляли тет-а-тет.
Захлиналося в брудному водостоці
Почуття людьми надломлене, святе…[/i]
Крик душі гасила співчутлива злива –
У розпечене лила струмки води:
- Щастя Вам!
- І ти, кохана,будь щаслива!
От і все…
Тобі вже час…
Іди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
Від Луки нам розкаже Євангеліє,
Як у цей світ прийшов Іван-пророк.
В Єлизавети та отця Захарія
Знайшовся вже в літах малий синок.
Дружина праведна була безплідною,
Архангел Гавриїл серед псалмів
Розкрив у храмі Боже чудо гідним їм,
Та від зневіри батько онімів…
З уст ангела дізналась й Богородиця,
До родички вагітної прийшла.
Важка відчула: Духом Світлим повниться,
Хвала тобі, о Господе! Хвала!
Дав батько для майбутнього Хрестителя
Ім’я, як Бог велів тоді – Іван.
І сталось диво: зміг заговорити він,
Про Божу милість справдились слова.
Дитя росло й скріплялося у дусі, як
В пустелі голос Бог йому подав:
- Хрести людей, аж доки не з’явлюся я,
Змивай гріхи з них у ріці Йордан.
У проповідях щирих та достойних тих
Учив... На Сина Божого вказав...
За Нього поплатився головою він –
На блюді Іроду внесли її у зал.
Цар поступився чарам Соломеєним,
Чим вирок смертний власний підписав.
Померла танцівниця, вслід за нею всі –
Його цариця й нечестивець сам.
В народі зветься день Головосікою,
З молитвою віряни на вустах.
В скорботі перед втратою великою
Того, хто охрестив колись Христа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021
/Складне рондо або великий рондель./
Хмаро́к безкраї каравани
В ошатно-чистій білизні,
Як в дзеркалі, в очах коханих,
Все усміхаються мені.
Приходить часто уві сні
Ромашок снігова нірвана –
В красі застигли неземній
Хмаро́к безкраї каравани…
На пелюстках без перестану
Чаклую: любиш ти? Чи ні?
Промінням ллє пахучий ранок
В ошатно-чистій білизні.
Такі ми юні та смішні…
У квітах лагідних, медвяних,
Мов утопають літні дні,
Як в дзеркалі – в очах коханих.
Святково вквітчана поляна
У білосніжному вбранні -
Як острів посеред Лиману,
Все усміхається мені.
В далеких квітах – сни рясні
Малюють вранішні тумани:
Химера? Марево? Омана?
Та бачу часто вдалині
Хмаро́́к безкраї каравани...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
[i]Ми знали вдвох: розлука неминуча,
що час безжально долі розведе.
І плакав кущ трояндовий колючий:
"То де ж кохання те подіти, де?!"[/i]
Я в осінь йшла… залишивши із Вами
в недужім серці здавлений вогонь.
А пустку в грудях краплі заливали,
І ткаля-Осінь враз торкнулась скронь…
[i]Давайте зараз будемо відверті:
Нам відчай душі міцно охопив…
Думки та вірші, ввірені конвертам,
Так і не слали… холодили пил…[/i]
Без Вас життя до болю стало звичним:
Буденним, сірим, дощовим щораз.
Троянди ж пам’ять заганяла шпички,
Кровила, мучила та повертала час.
[i]Роки зривала осінь непомітно,
У гості дощ некликаний вчащав.
Цьогоріч йшли на зустріч наші діти,
До ще красивого розлогого куща…[/i]
/Дякую за натхнення художницям-близнючкам із Італії Anna Elena Balbusso./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
[i]/алфавітний вірш./[/i]
[b]А[/b]ж піниться крізь темінь море снів.
[b]Б[/b]лукала в ньому… Вас весь час шукала…
[b]В[/b]ві сні у нас цих зустрічей чимало –
[b]Г[/b]олубить пару Місяць, в воду сів.
[b]Ґ[/b]алера снів несе мене туди,
[b]Д[/b]е магнетичне все і надприроднє,
[b]Е[/b]нергію сердець, палких й сьогодні,
[b]Є[/b]днають тут Морфеєві сліди….
[b]Ж[/b]иття застигло біля їх воріт.
[b]З[/b]абути ж снів солодких глузд не хоче,
м[b]И[/b]нає день – і з Вами я щоночі.
[b]І[/b]люзія? Стрімкий душі політ?
[b]Ї[/b]х, сни, не можна вирвати з грудей,
[b]Й[/b] – що надважливо – іншим не відняти!
[b]К[/b]охання, наяву людьми закляте,
[b]Л[/b]ишає нам розчулений Морфей.
[b]М[/b]и поряд… геть усім наперекір.
[b]Н[/b]авколо нас – бурхливо-ніжні хвилі,
[b]О[/b]сь скоро ніч… і я прошу Вас, милий:
[b]П[/b]окличте серце втомлене до зір!
[b]Р[/b]озкриє Бог обійми сновидінь,
[b]С[/b]олоні хвилі здіймуть піну в морі.
[b]Т[/b]оркає чуйних біль чужих історій –
[b]У[/b] кожного на серці власна тінь…
[b]Ф[/b]ормально – з Вами нарізно давно:
[b]Х[/b]итросплетіння, що створили люди –
[b]Ц[/b]е те, що наяву залізно буде,
[b]Ч[/b]ужим у сни ж дістатись не дано.
[b]Ш[/b]укати в цьому марно пересу́д:
[b]Щ[/b]оночі кличе нас Морфей у вікна,
[b]Ю[/b]нацька мрія, знайте, вже не зникне,
[b]Я[/b]кщо обох веде один маршрут.
/ Фото Herri Susanto, Індонезія./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021
Граційний Вересень стрічає панну,
Аристократку він не бачив цілий рік.
Лілейна посмішка… в ній легінь танув,
Айстри́ни пізні – коло серця грів:
- Нарешті, повернулася, кохана!
Тендітні квіти простягла його рука.
Немов смарагди очі-океани:
- Ич, який гарний! Мабуть все ж чекав…
Йому б зірки́ в дарунок зняти з неба,
_
Красуні гладити волосся золоте.
А люди хай говорять: місяць – теплий,
Весна немов у вересні цвіте!
Але руда красуня – легковажна,
Любов її – зі складу ефемер.
Елегія дощу про це розкаже:
Римує Осені невтішний кавалер…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021
В струнах нежно плачет дождь
Под знакомый перебор,
О любви ты мне поёшь –
Только ливень ноты стёр.
Годы – птицы в перелёте –
Улетают, не щадя.
Но Вы всё же подпоёте
Той мелодии дождя…
Сколько времени прошло –
Голос сердца не исчез,
Ведь любви наш Ангелок
Под дождём пришёл с небес.
Ноты выбивают капли
Позабытые почти,
Чувства наши не ослабли,
Просто разные пути...
Ранит душу неба всхлип
На рассвете сентября –
Ведь с любви, что берегли,
Ты все ноты растерял…
Только в ливень плачут струны
О забытом второпях:
Возвращает сердцу юность,
Что-то важное в дождях…
/Переклад пісні "Співає юність" слова - мої, музика Віктора Оха./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923949
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.09.2021