| Сторінки (12/1184): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Жіноче й чоловіче поєднала
Природа у чарівну ніч Купала.
Багаття і святкове деревце.
Вогонь, вода. Магічні два начала.
Очищує всіх полум’я оце.
Горять вогні… Вінки укрили плесо.
Солом’яні підпалюють колеса,
І пісня українська ллє дзвінка.
Дівки, неначе мавки безтілесі,
Залоскотати хочуть юнака.
Купало та Марена верховодять,
Роса купальська – на здоров’я, вроду.
Повсюди тайни… чари… ворожба…
Пірни до лісової прохолоди –
Ой, що це? Квітка… папороть? Ти ж ба!
Зірвала?! Геть біжи від злої сили!
Десь за вінком тебе шукає милий,
А ти назустріч… Мавка лісова!
…До ранку в хороводах не присіли б –
Питаю в долі: Де ж то мій Іван?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
Шкутильгає, йде старість на милицях
Самотою, бо рідних нема.
Спориші на подвір'ї журилися –
Доживає вік неміч сама.
Нарікає хатина калиноньці:
«Ох, нудне ж бо життя без новин!»
На ослоні кіт лагідний миється.
Господині друг відданий він.
Бабця бідкається: «Зникли сили всі…–
гладить Мурчика зшерхла рука, –
все життя я по правді, трудилася –
тільки доля, напевне, така…
Від хвороб я і літ натомилася,
а раніше було все не так!»
…Споришем дибуляє на милицях
Безутішна гірка самота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
Іржаве збіжжя під вітрами хвиль –
Вохристо-жовте дозріває жито.
Прапрадід урожай благословив,
Як вогняне тепло нам не любити?
Пірніть у горизонти стиглі ви:
Свобода! Радість! Взимку – хлібом ситі.
Волошки усміх, пахощі трави,
Остистий колос – незабутні миті!
Отчини у війні не віддамо,
Землі в невтомній праці хлібороба,
Бо не ділити нам її ні з ким!
Жнивують комбайнери за кермом,
Жага до праці в кожного з утроби,
…І гріють душу житні колоски.
/італійський сонет – abab abab cde cde/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
Ти білих коней, Зіронько, виводь,
Укрий людей від зла своїм вельоном..
Зі Сонцем ти біжи навперегони –
Бо день новий дарує всім Господь.
Жагучий промінь Сонця через край
Топи в росі на тихому світанні.
Пробудить він життя, палке кохання,
Та як наздоганятиме – тікай
І стань криницею. Святу росу
Віддай – поїти день, нести щедроти.
Босоніж відчуваю свіжий доторк,
Народжується так життєва суть.
Природи усміх… сяяння небес.
Вставай! Вставай! Припрошує Світило,
Щоби земля рясний врожай родила,
У праці день людський іде увесь.
Дзвенить бджола – духмяним буде мед.
І гордівливі па виводить лебідь..
Спалахує Зоря життя на небі.
Чиїсь – летять, лишивши слід комет…
…Пройдися по росі, лови момент!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
Привіт, незнайомий та рідний солдате!
Я зичу, снаряд щоб тебе обминав.
Як вулик заграє збезлюдніла хата,
Коли закінчиться жорстока війна.
Цигарку запалиш. Які маєш мрії?
Кохану згадав? Ти ж щовечора біг…
А може, у спогади вітер навіяв
Смачний полуничний від мами пиріг?
Чи мариш про сон у батьків до обіду?
Дзеркального коропа з вудки? Футбол?
Ти сниш, як і ми, про блаженне те літо,
Де піде війна. Будуть мир і любов.
Не знаєш мене ти. В листі ж пишу знов я
Про вдячність безмежну, пошану. Про те,
як щиро бажаю терпіння й здоров’я.
Гостинці везе відчайдух-волонтер.
Ріг місяця ніч обіймає окрайцем,
Тебе – ніби хрестить: «Щасти у бою!»
Бійцю український, я прошу: «Тримайся!
Молюся, Звитяжцю, за долю твою…»
/Дякую за світлину з моїми книгами Ірині Приходько./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Літо. Ягідна пора –
Море полуниці.
Плоду робиш реверанс –
Так у нас годиться.
Серед ягідних угідь –
Сонце балагурить…
Любиш джем? До нас ти їдь
Буде фізкультура.
Вже засмагла – в шоколад,
Грядка ж червониться…
Думаєш: коли ж на спад
Піде полуниця?
Розібрало поперек
І кавчать суглоби.
Ягідки дрібні збереш –
Станеш, ніби робот.
Ух, останній реверанс –
Йдеш, щаслива з ними.
Літо. Ягідна пора.
Смакота на зиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
А я бажаю, українці, миру вам
У кожен день.
Щоб шал війни навіки стих, не вирував -
Хай світло йде.
Щоб поціляти ворог більше не посмів
Погожу синь.
Безкрай із житніх та пшеничних колосків -
Лиш оком кинь.
Волошки в полі, зріє жито на ланах,
І – тато в дім.
Щоб переможний гімн скоріше залунав
Бажаю всім!
Ширяють ластівка і трійко ластів'ят
У голубінь.
Тримайся, земле рідна, зболена моя,
Добра тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
Скажіть, чи знаєте адресу.
Де луки – спалахом суцвіть?
Як можете, маршрут накресліть
Або зупинку ви назвіть.
Шлях завжди до тепла знаходить
Нектар шукаючи бджола.
І коник, що виводить оду.
Як довго ж я там не була…
У квітах щедрих розімлію:
Стрибаю, граюсь, тішусь… Ах!
У м’яті, пижмі, деревії,
У приставучих реп’яхах.
Ромашкам – пісеньку мугичу,
І вторить крекотом деркач.
Веселкове дівча в косичках,
Я не знайду тебе, пробач.
Суниця манить стиглим боком –
Чи хтось із нас таке забув?
Дитинство із медовим соком
Стоптав років хуткий табун.
Лишитись хочу наодинці,
Де літа й мальства віражі.
Дитинство – на якій зупинці?
Будь ласка, прошу, підкажіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023
Я полинові запахи вдихну –
А пряним шармом пахкотить левкоя.
Вплітає доля в коси сивину,
Хоч я не набулася молодою.
Ромашки ніжність – з юності привіт.
Пікантно-гострий щем безхмар’я літа.
І спогад б'є бар’єри вікові -
Не сміє мак огнистий догоріти.
Краса, як і життя – колись мине.
Летять роки, дрібнішає суцвіття…
Не будемо ми, доле, про сумне:
Левкої аромат – залишу дітям.
Дбайливий вітер ностальгію ніс.
Спішать літа... змиритись дуже важко.
Ти не торкайся, доле, сивим кіс –
Лиши мене на луках між ромашок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
Розлука розрі́зала простори неба
На темінь і світло… Веселку і грім.
Зазублені ножиці нами у грі.
Зітліло кохання, згнило без потреби.
І вогник якийсь у душі відгорів.
Гриміло вночі… вирувало без тебе.
А сотня зітхань світле гнала у ступор.
Волаючи зливами в темінь: не йди…
Щоками стікали краплинки води.
У блискавці світ мій безрадісно гупав.
Ти десь за межею по краю ходив,
Комусь посміхався удавано-скупо.
І скраю веселки вмостився, можливо,
Рясний горизонт і з тобою пливе.
А я пакувала прожите в конверт.
Та тільки не склеїти згаслого дива.
Прощання кромсало нетлінно-живе –
Я ж ревно молилась: лишайся щасливий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
/бездієслівна лірика/
Морський світанок.
Промені чуттів.
Мій… до останку…
В сяйві золотім.
У цноті рані –
Мрійні острови.
І щось незнане –
Штормом серед хвиль.
Ще небо тьмяне.
Та в один момент –
Жмут світла… танець…
Ніжний силует.
То ми, коханий…
Наші два світи.
Сердець торкання…
Іскри... Я і ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
/акровірш/
Здається, що день одягає жалобу,
Активне шосе – роковий фаталіст.
Колишню кохану відвозить автобус.
А долю питлює скрип жорен-коліс.
Ранковий маршрут не потішить сьогодні.
Тре очі червоні. Від сліз? Недосип?
Ич, ще й на дорозі роботи ремонтні.
Накрапує дощ… сум загуслий висить.
Образа трясе? Чи вибоїни – болем?
Юрба до душі залишалась глуха.
Людей не торкало чуття несхололе.
Едем розкришився… та щем не стихав.
… Скрізь літо. Краса. Хоч зім’ята й самотня –
Яскраву веселку напнуть ручаї.
Широка душа не пірне у безодню.
Усе буде добре! То день не її.
Літує земля. Квітку – жук уподобав.
І чисту сторінку альбом розпочав.
Красуню до щастя підвозить автобус,
Ирі́ють хмарки… Відлітає печаль.
/Надихнула чудова картина олійними фарбами Леся Шуліки "Шосе"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Ув оці чужому – піщинку помітно,
А щодо свого, то затишшя і гладь.
Як правити важко написане-рідне,
Та просиш найкращого: глянь і порадь.
І рій помилок відступає одразу,
Аж гордощі успіхів перших беруть!
Майстерність не прийде крізь біль та образи,
Дошкульні насмішки - не в користь перу.
Розгублена творчість – то зверхності «метра».
Ці поштовхи крилам не вкажуть на злет.
А кпини й наругу вразливим не стерти,
Як виграш – тактовне втручання, не зле.
Поллються свідомо і ямби, й хореї,
Такі недоступні недавно чомусь.
Але – не ламай… Творчі травми не склеїш,
Учитель для учня натхненник і Муз.
Вся істина, знаю, в полеміці, спорах.
Та проти слабкого – не кидайся в бій.
Як учень вершину Олімпу підкорить,
То честь і хвала буде, Майстре, тобі!
/амфібрахій/
Кадр із фільму "Джейн Остін" у головній роль Енн Гетевей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
/алфавітний вірш/
А в Україні знають смак життя,
Бо розуміють і красу, і цінність.
Ворожа зброя робить з поля мінне –
Гроза ж не вічна – руку світ простяг.
Ґазда у полі. Ризикує він.
Друг – у окопі, тил міцний – на ньому.
Електрик лагодить нічні сліди погрому.
Є світло – і за це – низький уклін.
Життя триває. Не здолати нас.
Зламав ти дамбу – захлинешся, кате!
Ич, хочеш в Україні панувати?
І все дарма. Свого край не віддасть.
Їв-пив у нас… із рук приймав хліб-сіль
Й тепер народ гостинний убивати?
Крізь тебе точно діє біснуватий –
Лихий поплутав – кажуть геть усі.
Мережиш думку мати за рабів
Народи світу, що не терплять гніту.
От лише Бога злу не обдурити –
Поверне все сторицею тобі.
Розкине Божа Мати омофор,
Свята молитва й віра нас тримають.
Твердого духу люди в цьому краї.
У світі ж – засудили твій терор.
Француз і німець, серб, грузин, словак,
Хорват, американець, молдованин –
«Царю» зелене світло не давали,
Чомусь авторитет не йде ніяк.
Швед, нідерландець, кіпріот, прибалт,
Ще й друг-поляк та житель Палестини –
Юрбою хрест важкий щодня нестимуть.
Я – з ними, міць добра зросла в стократ.
…. А ти – з проклять.
/Картина української художниці Марії Полякової "Мати"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
/квартон/
Усе життя – у цій світлині:
Твій потиск рук на тлі кори
Про трепет, шану говорив,
Про почуття на двох єдині…
Тривога й радість, ночі й дні –
Усе життя у цій світлині.
Таке живе, таке неспинне
І вічна молодість у ній.
Колись квітучий парк усох,
Та поруч – вірність лебедина.
Усе життя – у цій світлині,
Сумним не буде епілог.
Ми цінувати час повинні,
що утікає стрімголов.
Вкладай у кожну мить любов.
Усе життя – у цій світлині..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
На свята Зелені хату заклечаю
У квітки та зілля, у гілки дерев.
Причіпок і двері – у смарагдах чарів,
Аромат полину – темне прибере.
Зелень у оселі з божника до печі,
У любистку, м’яті вся долівка є.
Кажуть, що «клечання» душі із далечі
Пращурів гойдає, сили додає.
Клен, верба, береза, береста з горіхом,
Дуб, чебрець, лепеха, пижмо та аїр –
Від пожеж, недугів захистять від лиха,
Стануть оберегом надміцним твоїм.
Бога величаймо! Ладьмо між собою!
Щоб відвів від нас Він біди та печаль.
На врожай, добробут, на життя без воєн
На свята Зелені Літо Бог клечав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
Лимане! У твоєму я полоні:
Червневий день зустріла Зміївська,
Квітковий спалах сонячним гукав
І солодили запахи півоній….
Троянди вкрили двір, сади, газони –
Лимане! Красень ти о цій порі.
Бальзам жасмину в темінь вечорів
у солов’їнім гамірі стодзвоннім.
Лелека знов у колесі гніздиться,
Лимане, хоч війна іде тепер.
Та чарами стрічає синь озер –
Краси хай не торкнеться руйнівниця!
Вір: прийде мир, загояться всі рани,
Пісні лиманські зазвучать твої –
Переспівають навіть солов’їв,
Зустрінемо дітей, батьків, коханих.
…І напишу про щастя я, Лимане…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
Життя – миттєвість. Розчерком пера
Злі сутінки несе «людинобог»:
Земля димиться від війни та ран
Ціною болю та смертей стількох.
Крихти із правди – під кривавий бриз,
Такий суворий у епохи лик.
Задумайся, людино, придивись,
Врятуй себе між чорних душ цвілих.
Скажений грюкіт зброї ранок рве,
Не милує старих і малюка.
Що думав ти, вбиваючи живе,
Коли на кнопку смерті натискав?
«людинобоже», розбрат ти утнув –
Життя ж закон – на боці у добра.
Та світу жнивувати цю війну,
що ти накликав розчерком пера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
Здається, морква там, як мед родила,
а соняшник два метри ріс, гігант.
У сиве літо від війни змарніле
Дитячий спогад руки простягав.
І золотило усмішки-веснянки
Руденьке сонце мирне та палке,
Лунке «Кукуріку!» будило ранком…
А не сирени гул і жах ракет.
Картопельки нарила пів цеберки
Бабуся – як (по-мокрому!) змогла.
Медами пахне скошена люцерна –
Немає там війни, насилля, зла…
Казкам у сні моєму – оживати:
Вигадує їх бабця міх щодня.
Телесика – рятує гусенятко –
Не з’їсть його підступна, зла Змія.
Живі усі іще, кого ти любиш:
Там косу дід клепає дотемна…
Долають Змія хлопці з Вернидубом –
З дитинства вірю в добрий я фінал.
Зі споминів, де морква-мед родила,
Вертаю у реальність вкрай тяжку.
Безсоння… Та радію я, змарніла,
Що чую вранці крик «кукуріку»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
А ти чаклуєш щось нове –
Виношуєш якусь ідею.
Емоції вдихнеш у неї,
Бо віршем ти своїм живеш.
Уява, вимріяний світ
Зі сприйняттям чужим у герці?
Твори! Й прошу: на них не сердься,
На все у тебе погляд свій.
Оцінять інші глибину,
Хто бачить теми точно так ці,
Відкинь же негатив реакцій –
Якщо хтось навіть дорікнув.
Твоя ж бо Муза – з чарівниць,
Хай рима душу зігріває,
Твори! У ліриці дива є –
До світла і тепла тягнись.
А хто не має помилок?
Той, хто не створює поезій…
Ти кривди уникай і стресів,
Аби натхнення прибуло.
Ще буде критика… авжеж!
Інакше мислить – гляне криво.
Ти ж – справжня! Вільна! Особлива!
Бо віршем ти своїм живеш…
Твори!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023
Ворожа зброя нищить дитсадки,
Руйнує школи, гасить юні долі.
Царює зло. Засіло на престолі.
І нищить рід нескорений людський.
Ревуть сирени. До мурашок страх.
Війна дитинство змушує забути.
Відлунює у кожен місяць лютий.
З маленьким пацієнтом – медсестра.
Сильніший за фізичний – біль душі,
Коли безсила вправна медикиня.
У скроні б’є: малюк батьків покинув…
Чим завинив безгрішний ще, скажіть?
Їй раною ставав той ангел… нив…
Вона ж сама – чиясь дружина й мама.
У втомі чули шепоту слова ми:
«Спини насилля, Боже, й жах війни!
Верни дитинство радісне малим.
Щоб не сирену – добру казку слухать.
Прошу в ім’я Отця, і Сина, й Духу…»
Жіночий голос за дітей молив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023
«Ба*, скільки тут ми?
День уже чи два?
І далі треба
В темряві сидіти?»
А злі «салюти»
Мнуть старий підвал.
Б’є страх під ребра.
У тривозі – діти…
Тулила бабця
Двійко янголят,
Отцю молилась:
«Захисти невинних!
Війни позбався!
Хай моя земля
Примножить сили –
Милуй Україну!»
«Коли скінчиться
Звук сирени, ба?
Планшет без світла
Швидко мусив сісти…»
Крізь громовиці
Бабчині слова
Ніс Богу вітер:
« Порятуй дитинство...»
*розм. від «бабуся».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2023
Старий бузок замріявся під тином:
Краса на фоні зношеності літ.
Бабуся – намовля мені малій:
«Той аромат найкращий на землі,
Шануй бузковий край, люби, дитино…»
У бабці – копійчана хустка з ситцю,
Моторні руки, вправні, золоті.
Скрипить колодязь. Йде пора цвітінь.
Сьогодні – і бузки рясні не ті…
Немає і бабуні-трудівниці.
Бузковий спомин буде ворушити
Нектар, який ніколи не стихав:
Від «Цоб!Цабе!» сільського пастуха,
І крейдяної вбіленості хат,
Бо тільки кущ лишився… довгожитель…
/Надихнула світлина фотографа Вячеслава Мищенка/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
Молитвами засієш
Шлях поміж конюшини:
У волошок розливи –
Жовта стежка лягла.
Пахнуть жито і мрії,
що уквітчані в синє.
Я зітхаю щасливо:
Ти ведеш до села…
Трави шовком лилися,
Світлом рідним торкали.
І тополі тендітні
Потягнуло увись.
Споконвічна землице,
Знала плуг ти і рало,
Ще діди були ді́тьми,
Тож за рідне молись
Миром, сонцем зустрінь ти
Молоде покоління.
У волошках небесних
Вірне серце збентеж.
Українська стежино,
У житах – бачу тіні.
Сила роду не щезне:
Бо – додому ведеш…
/Картина Mariart "Стежка до села"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023
(слова для пісні)
Солом’яну крисаню вділа стріха –
Примітна у красі статурних мальв.
Співає колискову бабця стиха.
За мріями полинула у даль…
Як хочеться тим спогадом блукати,
Черешні запах чути у садах.
Віджи́ла, несучасна, вбога хата.
Та в ній душа щаслива й молода.
Приспів
І як оте обійстя не любити,
де вітер мальву гладить молоду?
Де шепотить про рідне стигле жито,
Де я назустріч спогадам іду…
Колиску правнук буде колисати
Запам’ятати мусить він усе.
Як добре, що нащадкам сниться хата,
Збудована родині дідусем…
Стрункі та гожі дідусеві скирти,
І пісня призабутих голосів…
Там український хліб, і спокій, мир там,
Життєва мудрість пращурів усіх.
Із глибини віків та хата сниться –
Джерельна чистота у ній, могуть.
Ковтаю аромати косовиці
І силу роду нашого, мабу́ть…
/Надихнула картина української художниці Новиченко Лариси "Хата. Мальви"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Життя – це не безжурні серіали,
Не гра, яка знесе підробність нот.
У нас війна – убивча, зла, реальна:
Дикунство, світом прокляте давно.
Ніхто із нас про жах такий не думав:
Жила країна, квітнула між мальв.
Ізюм, Дніпро, Гостомель, Харків, Умань –
Повсюди відчай, сльози, смерть, печаль.
Та Україна мужньо чинить спротив.
Бо вірить у добро та Вищий Суд.
Ми розпізнали всі фальшиві ноти –
Їх вороги зі «звільненням» несуть…
Міста і села – навіжений місить –
Забув, що є у світі бумеранг.
Життєвий шлях – насправді, компроміси.
Хто ж меч підняв – того чекає крах.
Чи зможемо колись війну простити?
Насилля? Смерть? Розстріляне вікно?
Дивись на Україну, мудрий світе!
Не допускай у грі фальшивих нот.
Всі перепони мусимо здолати,
Жага до волі нам дана Творцем.
Не прийме мій народ фальсифікату –
Ми вистоїмо! Віримо у це!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
Шкільний поріг. Злітають рушники –
Мов стелять дітям у життя дорогу.
Хай буде шлях благословенний Богом:
Не скривджений, не зраджений ніким.
Останній відлік йде шкільних секунд:
Яка красива юнь повиростала!
Молитва материнськими вустами
Благає стежку праведну людську.
Візьміть частинки трепетних сердець
Учителів… Бентежні їхні сльози
Найкращу долю для дитини просять –
Хай Матір Божа крізь літа веде!
Прощальний дзвоник вас усіх звільнив
Від зустрічей зі школою щоденних.
Ідіть в життя! Робітники та вчені –
Аби лише у мирі! Без війни!
Захисники… світ дивиться на них –
На щит міцний за волю України.
Подякуємо їм за це уклінно:
За сад, за ніч у хаті й випускний…
Майбутнє України! Роду міць
І віра у добро – н е п е р е м о ж н і!
Засвоїв той урок сьогодні кожен –
Весь світ це починає розуміть.
Шануймо край наш вільний і стійкий,
Спів жайвора над мирними полями!
Я вірю: ми – пишатимемось вами:
У добрий час злітають рушники!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023
В цукрово-ніжній запашній глазурі,
Мов паска – сад… Злетілися джмелі…
Пророчий голос щедрої зозулі
Віщує нам чимало славних літ.
Кує роки: весняно, гулко, щиро.
І кожен вірить: піде геть біда!
Пресвітлий Боже, до краси ще й миру
Благаю, Україні рідній дай…
Картопельку обіймуть огороди.
Кульбабці за люстерко блиск роси…
В безмежжі поля пишне жито вродить –
Війну б спинити! Мріє світла синь.
У сорочках хатинки чепуряться,
В доріжках домотканих – кілька призьб.
(Відпочивати людям після праці
По холодку, де яблуні сплелись.)
Примружить око кицька, квокчуть кури,
В бузковім царстві – тільки захмеліть.
Хай провіщають мир сади в глазурі,
Й лунке «ку-ку» вістить добро землі….
/надихнула картина Анатолія Меланія (Україна)./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
За Паскою, на Фоминому тижні,
Додому відпускає Бог померлих.
Роки без них – тугу й любов не стерли:
Пом’янемо в молитвах душі ближніх,
На Проводи – йдемо на кладови́ще.
Паски й гостинці – роздаємо бідним,
Життя покійних не пройшло безслідно,
І кожен з нас колись там буде, грішний.
Квітує все… от тільки небо – тужить.
Бо душі повертають в рай Господній.
За них в молитві ми – із духу й плоті,
за упокій церковна вранці служба.
Паски і крашанки, гостинці та лампади
На цвинтар – рідних провести в дорогу.
За Вічне царство – роздамо убогим,
Ми проти смерті зовсім безпорадні.
Гостинці, рушничок віддам, хустину –
Щоб наших рідних люди пом’янули.
Згадаємо історії минулі,
Тих днів, коли ще їх не відпустили.
Шануючи незгасну, світлу пам’ять,
Звернімося до Ангела в молитві:
«Молись Отцю, за тих, що мають жити!
Будь захистом! В серцях ти завжди з нами…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023
Бахмут. Дивують люди на нулі.
За побратима вмерти не шкода їм.
Своїх на полі бою не лишають:
Так не один поранений вцілів.
В завалах опинився командир,
Наказ : «Рятуйся!» віддає сержанту,
А той – давай щосили розгрібати.
Артою ворог знову зарядив.
Контузія. Раптова глухота.
Тремтіння рук. Але не кине «брата».
І знову й знову буде «прилітати».
Кривавий слід – в нозі страшний метал.
На людяність дивився Бог згори:
«Рятуйся, доки можеш сам, солдате!»
Сміявсь: «Майору буду хресним татом!
Таким-бо українця Ти створив!»
…Отець лишити на Землі велів
Захисників – незламних відчайдухів.
«Оберігайте світ, аби не рухнув!»
Бахмут Дивують люди на нулі.
/Історія сержанта Віталія Дем’янчука, який врятував свого командира , прикордонника Андрія Соломонюка. /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023
/переклад вірша Florentina Danu, Rumunija, Brașov /
Мені так часто говорили:
«В моїй душі багато світла,
Якби ж іще я мала крила –
То Ангелом спустилась білим.»
Хотіла б… Ангел злобу – знищить,
Замкне в міцний ланцюг печалі,
щоб душ ніхто людських не чавив.
Не попелив їх на кострищі.
Любов дарую людям – що ж ви?
Насію усмішок мільйони.
Болить мені: планета тоне,
Ненависть – жаром у підошви!
Безтямно йде сумна людина
Шляхи торує неповернень.
І віра слабшає до мене.
А від зневіри – крила гинуть…
То скільки б Ангел тут мій вижив?
Сум… крила падають… о Боже!
Він краще стане перехожим –
В сльозах і ранах… серед хижих…
Була б я ангелом…
Оригінал
Mi s-a spus deseori:
„În sufletul tău e multă lumină,
Dacă ai avea aripi
Categoric ai fi un înger coborât pe pământ.”
Oare?
De-aș fi un înger
Aș face să dispară toată răutatea pământului
Aș exila tristețea pentru vecie
Cu mii de lanțuri ca să nu mai frângă suflete după suflete.
De-aș fi un înger
Aș înzestra tot pământul cu iubire
Și i-aș impodobi grădinile cu buchete de zâmbete.
De-aș fi un înger
M-ar durea fiecare pas
Iar tălpile mi-ar lua foc de la atâta ură.
Pentru că lumea e oarbă e tristă e nechibzuită
Și se îndreaptă tăcută spre o cale fără întoarcere.
Credința în îngeri e din ce în ce mai firavă
Cu fiecare gând mai cade câte o aripă
De-aș fi un înger
Oare cât aș rezista
Într-o lume în care aripile cad una după alta
Iar îngerii devin doar niste trecători prin viață
Cu ochii triști și răni deschise...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023
Україно! Квітом абрикоси
Забіліли вулиці твої.
Поливає дощик. Божі роси
До рясних готують врожаїв.
Різнотрав’я квітень м’яко стелить:
Весняною зливою притис.
І, піднявши личко карамельне,
Засвітився сонечком нарцис.
Листя викидає сад фруктовий,
Крейдяна сорочка у дерев.
Все для паски придбане, готове –
Бо іде Великдень до дверей.
Часничок простяг зелені пірця,
Чути дзвін схвильованих церков.
і здається часом, що вже мир це:
понад лісом терен – молоком.
Зла реальність не дає заснути,
Скільки ж буде ця війна іти?
Куп’янську! Авдіївко! Бахмуте!
Ви закрили землю, мов щити.
...Дощик поливає абрикоси,
Тулить Україну до грудей.
Падають на землю Божі сльози,
Суд страшний за кривдниками йде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
/переклад вірша Мілана Шеля зі Словенії/
Бач, люди на екрані... Дорослі, їхні діти..
Чоловіки, батьки там, діди, брати, сини
Племінників, онуків, коханих – крізь жахіття.
Вокзалом прикордонним рятують від війни.
Ось батько руку сина через вікно тримає,
А поїзд обороти пришвидшує свої.
Обійми розірвала некликана війна їм.
Нові міста, дороги, і світ чужих країн.
Військовий зрілий в формі на камеру погляне
І скаже: війни людству приносять стільки зла.
Повторює: насилля - погано це… погано…
Як хочеться, щоб мир був! Забути біль і плач.
Жінки. Разом із дітьми. Вони, здається, всюди.
Рушає хтось на захід, а хтось підкорить схід.
У невідомість їдуть, дітей рятують люди -.
Ведуть шляхи незнані – часи тепер лихі.
Вражають кадри відео: не знаючи нікого,
впізнаю я у погляді біду усіх століть:
на склі – долонька в потязі, страх пса, кота рудого,
і малюком притиснутий розірваний ведмідь..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023
/вільний переклад вірша Ніколіна Савеська, Північна Македонія/
Була тобі зупинкою останньою,
яка ховала від утоми світу.
Й не знала, чи в мені шукав кохання ти?
Чи просто у комфорті ліпше жити?
Це сумно. Мрії бились об реальності:
постійності в коханні так замало...
Чомусь твої слова і вчинки марні всі,
Кривавив потиск рук... а я трималась.
Але я все одно тебе покинула.
І час поволі поглинав всі мрії.
Зітерті спогади не били силою:
програла битву… то ж вони не гріють.
Пішов… струснувши зранену за плечі ти,
Я на мільйон частин сіклась одразу.
Текло розчарування з мрій попечених.
Аж доки з дна, нарешті, піднялася.
Як довго ж я до себе поверталася!
Палка душа, ображена – хворіла.
У пошуку обходив ти квартали всі,
Бо ще не вірив силі перевтілень…
Повір, мене зустрівши, стане боляче:
в очах – зневага…Їм – тебе кохати?
Обіймів не чекай – уже не поруч я.
Без мене будеш… хоч і з усіма ти.
Тобі мою відсутність не заповнити.
І знаю: поміняємось місцями.
Благатимеш розбитої любові ти –
я обіцяю.
Оригінал:
RÉINCARNATION
Uvek sam bila poslednja stanica
na kojoj si stao kad bi se umorio od sveta
a ja nisam znala da li je tražio ljubav
ili samo privremena udobnost
tužno je, ali stvarnost je uvek rušila moje snove
u tebi nisam prepoznala večnost
dolazio si samo kad sam ja odlazila
krvarila sam od snažnog stiska tvojih ruku
ali ipak sam te ispustila
vreme te polako gutalo
i izbrisalo iz mojih sećanja
izgubila sam bitku
pobedio si me i tiho otišao
i razbio me na milion komada
godine su prošle dok se nisam dignula sa dna u koje si me ti gurnuo
dok ne vratim osobu koja mi je najpotrebnija
da se vratim sebi
a ti
jednog dana ćeš biti bolan
kada u mojim očima umesto ljubavi videti prezir
nikad više nećeš osetiti moj zagrljaj
i svi će biti blizu tebe
ali nijedno prisustvo neće ispuniti moje odsustvo
obećavam.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
На вокзалі - люду вдосталь.
Долі ж – не минути.
Краматорськ. Ракетний обстріл.
Жахом люди скуті.
Закривавлені платформи,
Стогони з вагонів.
Це ж яка така потвора
Била по перону?
Хтось у шоці. Без кінцівок.
Крик. І плач дитячий.
Рік пройшов. Та кадри ці він.
Уві сні ще бачить.
Вбитих, зранених – без ліку.
Поруч – перехожий
Мертвому прикрив повіки…
Де Ти, милий Боже?
Рік пройшов… У день скорботи
Молиться дитина.
У руках – вербовий котик:
«Миру Україні!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
/рондель/
На землю сходить сила Благовіщення,
Як віра в незбагненно-неземне.
І хай новини будуть тільки втішними,
Війна ж скінчиться, все лихе – мине.
Меди проллються над гінкими вишнями,
Веселий хрущ – хай крильця розімне.
На землю сходить сила Благовіщення,
Як віра в незбагненно-неземне.
Тривога людства лине до Всевишнього:
Невже війна у прірву зіштовхне?
Комахи ми, супроти Сили Вищої –
Благослови звільнитися з тенет!
На землю сходить сила Благовіщення…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
(вільний переклад вірша Пауліни Возар, Сербія, Čoka (Crna Bara)
Я йду… І все ж благаю: перед тим
Спали всі спогади, які на мене схожі.
Зів’ялій квітці – більше не цвісти…
Хай сльози болю рану не тривожать.
Одне бажання заповітне є:
Мені призначене – віддай вітрам буремним.
Закам'яніле – парость не дає…
Не згадуй імені мого даремно.
Прийми в дарунок декілька речей:
Розквітлий усміх (я ж ітиму наодинці!),
І поштовхом, що груди пропече,
Залишу радість – може знадобиться?
Одне прохання – доторком в уста:
Ти не шукай мене у схлипі весняному.
Мій погляд не зупиниться вже там:
в корі дерев, у схованці для грому.
Душа – життям новим колись задише,
а поки просить: тиші, тиші, тиші..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
/переклад вірша Amra Zahirović, Bosna i Hercegovina, Banovići/
Мирні тіні танцюють,як вітер гойдає гілки.
В онімілих глибинах, сховаю тебе у собі.
І не зможу знайти... а без тебе цей світ не такий.
Тільки знаю: ти тут. Серця солод, кохання глибінь.
Вечоріє. І вітер затих. Не веде дивну гру.
Замість гілки – ритм серця продовжує вітру мотив.
Довга ніч пам’ятає тебе, ніби пісню стару.
Я тікаю від дум. Тільки в них ти ще мій. Мій в них ти.
Ти щасливий із мрій – світ крокує для нас, для обох.
А в реальності – пустка, і проклята тиша удень.
Ти існуєш і я. Не існує лиш наша любов.
Ти для себе живеш, в інший бік мене доля веде...
Я чекаю тебе. Серце стомлене прошу, відкрий,
Коли вигоїш рани минулого… встигнути б лиш.
Я постійно чекаю під бурі й життєві вітри.
Засинаю, чекаючи голосу, в думах: коли ж?...
Хто ми зрештою? Маємо вдвох іще шквал запитань:
Ми з тобою – це «ми»? Або я – лише я, ти ж – це ти,
Ти – єдина поразка. Несу я тебе крізь літа,
Неможливе бажання, яке – так і не зберегти.
Моїх мрій нездійснених сльоза одиноких мовчань…
Ти – молитва незгасна, найбільше із розчарувань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Передзвони линуть велико́дні –
Чистять душі від страшних спокус.
Вірю: упадуть з дзвіниць сьогодні
Всі нечИ́сті – за добро молюсь.
Замурують зло церковні стіни.
Спинять пекло, кровопролиттЯ́.
«Отче, змилуйсь!» – в подиху єдинім
До небес лампади мерехтять.
Писанку малюю від стихії,
Розговітись – напекла паски.
Сподіваюсь. Вірю в Бога. Мрію:
Завесніє радістю таки!
Боже! Мирне сонце нам повернеш?
Хліб в поля? Блакитне сяйво плес?
Захистиш від заздрощів і скверни?
Великодня ніч… Христос Воскрес!
Хресною Ходою – знать церковна:
Особливе сяйво йде від риз.
Бризками освячує скоромне –
Боже Світло сіється згори…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
/квадратне римування/
Лети під стріху –
Щастя в дім заводь!
Твій щебет гріє
В дні війни тривожні.
Хай зброя стихне
Й захистить Господь,
Вертай надію
Людям, Пташко Божа!
Потоки крові…
Шлях людей важкий.
Спинити б ріки –
Врятувати грішних!
Ти з ран Христових
Рвала смерть – цвяшки.
За це довіку
В милості всевишній...
Війна… а в тебе
Трійко ластів’ят.
Летиш, безстрашна,
Дбаєш-грієш звично.
Весняний щебет
Слухає земля:
То Божа Пташка
Мир до хати кличе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
Моє дитинство, хмаркою прилинь!
Пухнатою, як лагідне ягня,
Метеликом, що зранку доганяв,
Ти де сховалось? Може, у курінь?
Знайти б тебе! У сіні між копиць,
У листянім розмаї халабуд,
Чому шепочеш: «Все пройшло… забудь?»
Ти просто сон чарівний, що наснивсь?
Та ні! Ти ж – ось! Мій брилик – навздогін…
Копилю губи (знаєш: не всерйоз!)
Сліпим дощем ти між весняних гроз.
Зеленкою – зі збитих двох колін.
Над нами – незабутня мирна синь…
І навпіл переділений калач.
Та не впіймати вже тебе, пробач:
Де ж ти сховалось? Мабуть, у курінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
Як тільки сонце припече сліпуче,
Біжу я до канави в очереті –
Прошепочу воді чарівне «Де ти?!»
І з’явиться на дні кирпата штучка:
У неї (як у мене!) є веснянки,
І хвостики, немов забрала в мишки,
Так морщить носик дівчинка потішно
Й чомусь постійно грає у мовчанку…
Я їй кажу: назвися для початку,
Тобі я пропоную вірну дружбу .
Скажи хоч слово, незнайомко. Ну ж бо!
Лише сміються теплі оченята.
Кумедно підіймаєш ліву ручку,
Коли свою я простягаю праву.
Мені з тобою весело й цікаво.
Дорослі! Тсс… Ти мій секрет, близнючко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
Ти захищав свій рідний край, Андрію,
Схиляє голову у сумі весь Лиман.
Про вільну, сильну Україну мріяв,
Й віддав життя – єдине, що ти мав.
У наступ йшов… відбили Балаклію,
Поранення, контузії були.
А материнські душі геть німіють –
Ідуть сини геройські в янголи ..
Бійцю! Тебе проводять односельці,
В почесній варті – мужній побратим.
Душа легка окрилено несеться –
У Вічності свій спокій віднайти.
А друзі, що воюють в цю хвилину,
Рубцюють біль у серці – ніби шви.
Лунає гучно: «Слава Україні!»
«Героям Слава!» мертвим і живим…
Хай ворога козацький дух розвіє,
Бо Харківщина – український край.
І дякує село тобі, Андрію,
Ти справжній воїн, хлопче, спочивай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
Як хочеться в минуле нам зганяти!
Поріг бабусин спогади зберіг ті.
Мене, маленьку, тішать козенята –
Збираю миті щастя я по крихті…
Поміж берізок – дві вертляві кізки,
Дідусь мітлу надійну в двір ладнає.
Мене ж лишити вдома просто ні з ким.
Отож йому вести козину «зграю»…
Кульбаби чую солод аромату –
Весняний шарм, що змушує завмерти.
Квиток дитинства – маю я віддати:
Скінчився термін у абонемента…
Далеких днів яскравих не відняти:
Усі були щасливі – не похмурі.
Замекає з дитинства козенятко –
В тепло забуте спраглих нас занурить.
…Як хочеться квиток в дитинство взяти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
Щитом – сухі ряди акацій ,
Неначе згорблені старі.
Який бентежний ліс уранці,
Щасливий, хто красу цю вздрів.
Кумедні, білі, мов курчата,
Розпушить котики верба.
Весна продовжує звучати
У зайчику, що пострибав…
А проліска міцну голівку
З-під листя вгору підняла.
Березова кора у цівках,
І пахнуть хвоя та смола.
За мир та волю молять люди:
Ген, першоцвіту день налляв!
Пісні пташині звідусюди,
Чекає рук свята земля…
Комахи щось ведуть бджолине,
Мотив – сам вітер їм приніс…
Із віт сосна дрімоту скине:
У сподіванні миру ліс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
У віршах на порталі
Поезії від Вільних
Війни страшні деталі –
Геройство й справжній біль в них.
В ній дух козацьких маршів
Сталевим грає м’язом,
Незламна віра наша,
Наука від Тараса…
Відстоїмо державу
Для миру й благодати:
Щоб в світі поважали
Стоять на смерть солдати.
Щоб мирне сонце вранці
Всміхалось в небі синім,
Й онук у вишиванці
Ходив тут, в Україні.
Іде війна за волю –
В ній кожен стане іншим.
У синьо-жовтий колір
Митець фарбує вірша…
Хай кулі Бог відводить,
Бійцям дарує пильність
І пише воям оду
Поет з порталу Вільних…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
Черпаю з вірша мудрість вічних догм.
Людських яскравих, самобутніх істин.
Бо Муза – це зоря цнотливо-чиста.
А дар писати дав людині Бог.
Черпаю з вірша мелодійний шарм,
Співає ліра в особливім ритмі.
З чуттєвістю продовжую творити –
В натхненні квітне трепетна душа …
Черпаю з вірша віру, міць, добро,
Кохання, пристрасть і вулкан емоцій,
Сльозу, яка бринить від щастя в оці,
Звучить рядок – життєвий ллє урок.
Черпаю з вірша і даю тобі
Солодкий, тільки мій, ліричний щебет,
П’янкі слова – благословення неба,
Бархани хвиль (якщо ж не заслабі!)
Черпаю з вірша сонячне… або
Близьке та рідне, бажане, звичайне.
Пишу про це… й молюся я ночами:
За рідних, мир, надію та любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
/копла/
Весняний хлюпіт дощ почав,
Розводи – в танці на воді,
а грім грозив.
У плюскоті – німа печаль
Порожніх, крадених надій:
Рясних сльозин…
Як бульбашка взаємне бо.
В любовнім сонячнім раю –
Б’є дощ косий.
Здавалось, почуття – у борг,
Вертали ж позику свою –
Дощ голосив.
І тонкосльозий лив потік,
Шукав утрату між імли –
Знайти не міг.
Чомусь найкраще у житті
Нам Вищі сили розвели:
Кохання – міф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
/глоса/
«Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
«І як ми будем, як тепер ми будем?!»
Такі вже рідні, і такі чужі.
Я Вами дуже тяжко відболіла…»
Ліна КОСТЕНКО
Весняний шарм бузкового етюду,
І пристрасть незабутніх вихідних.
Прощальний потиск рук…і жар від них…
Тепер пора прощатися нам. Будень.
А погляд говорив – забракло мови:
«Забути все? А як? Прошу, скажіть?!»
Роса застигла у очах бузкових –
На білих вікнах змерзли вітражі.
Немов пудове щось здавило груди,
Яскраву млість подарував бузок.
У відчаї дзвенів останній зойк:
«І як ми будем, як тепер ми будем?!»
… Букети Вам вже іншій дарувати:
Мій телефон для Вас – не в мережі.
Але вертають спогади затято
Такі вже рідні, і такі чужі.
Чи кличе аромат і Вас щосили
У вихідні бузкові навесні?
Цікаво: пам’ятаєте? Чи – ні?
... Я Вами дуже тяжко відболіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Хоч ти давно не наша, та дозволь
Згадати споконвічних старожилів.
Ти стільки років вірно нам служила
У затінку замріяних тополь.
Від глечиків – рябить ошатний тин:
Блакиттю барвінковою укрився.
А пахощі рясного чорнобривця
Продовжують життям за мною йти.
Розчулює побачення старе –
Рука дівоча у міцній юначій,
Весняна злива спогадами плаче,
Хоч вже усіх історій не збереш.
Жили тут люди добрі та прості,
Здобутки мали й втрачені надії,
Я так давно прийти до тебе мрію,
Торкнутись білизни забутих стін.
Тепер у тебе – надсучасний стиль,
Висока огорожа – справжні мури,
Та спогад геть про інше серце бурить:
Хатино, ти розлуку нам прости…
До тебе зі сльозами підійду,
Заплачу за померлими старими.
І десь з небес обізвуться незримо
До нас, хатино, бабця і дідусь….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
/ТАВТОГРАМА/
Весняний ліс… на повні груди
Вдихає свіжий аромат.
В зеленім фраку – ніби франт –
Він для Весни – розкішним буде.
«Вродлива панна – справжня згуба:
Ваблива, ніжна, чарівна.
Вогонь в очах – така вона!» –
Ведуть мурашки працелюбні.
Вертлявий заєць по купинах
Вертає – раптом злі вовки?
Весна… лякливі русаки
Вже вигрівають сірі спини.
В тріумфі – сонячне багаття:
Вільшаний ґвалт досяг житла.
Вільха сережки одягла,.
Вітрисько рве пейзаж строкатий,
Весела пташка щебетала
Весняно-трепетне тобі.
Возіння гумових чобіт –
В калюжах рюмсаних підталин.
В струмку – кораблик паперовий
Веде маленький капітан.
Всміхаються гучним котам
Вербові котики пухові…
Вищать домашні – чорні й білі –
Весняне вкрили деревце.
Виводять пристрасний концерт.
Вони – в коханні знавіснілі…
Вовняні хмари – теплим плачуть:
Воложать трепетних беріз,
Весільний одягають ліс.
Вінки плетуть із мати-й-мачух,
Весні – найкращій на землі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
Сонцезахід. Жахливість барв. Ніч. Етюд.
Україна. І ворог. Війна. Жах зброї.
Скрегіт серця. Журба. Безсоння… Бахмут.
Вибух. Гуркіт. Окоп. На нулі – Герої.
Кроки. Смерть. Гул ракет. Осколки. Біда.
Спалах. Струс. Скрізь земля. Мінуси. Каліка.
Морок. Кров. Вічний сон. Молоді. Шкода...
Мати. Сльози. Молитва. Політ. Владика.
Біль руйнацій. Жертви. Заграви пожеж.
Ніч атак. Безсоння. Арта. БеТееРи.
Наше військо. Людська хоробрість – без меж..
Тепловізор. Донати. Дрон волонтерів.
Доброволець. Чийсь брат. Чоловік. І син.
Юний. Зрілий. Чи літній. Чуб посивілий.
Міць та стійкість. Душевний порив. Посил.
Твердість. Віра. Рішучість. ТРО. Збройні Сили.
Щем. Печаль. Боротьба. І незламний дух.
Куп’янськ. Харків. Ізюм,Чугуїв – тривога.
Побратим. Рятівник. Медаль. Одчайдух.
Українська весна. Добро. Перемога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
13 березня - день пам’яті святих сестер-затворниць
Марини і Кіри Берійських
Уславлені у Божій вірі
Відлюдниці, в молитві втішні,
Марина й преподобна Кіра
Жили по 40 днів без їжі.
Носили нелегкі вериги,
Підкресливши гріхів носіння.
Затворниці земні інтриги
Змінили Богові служінням.
На муки за Христа готові,
У келіях жили дві діви.
В Господній волі та любові
За світ молилися жахливий.
Марино й преподобна Кіро,
В раю ви, Господом зігріті,
Просіть для нас, для грішних, миру –
Щоб згасло це війни жахіття.
Щоб кожен знов у добре вірив,
Не будьмо, люди, й ми байдужі:
Пом’янемо Марину й Кіру,
Їх праведні, жертовні душі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
Ошатне селище. Двори відмінні.
Залюблена у рідне я ще змалку.
Центральна – у весняному промінні.
Солодкі серцю милі, рідні Балки.
Ген, за зупинку – ліс шумить співоче,
Дарує людям стійкість першоцвіту.
Ти відведи війну з країни, Отче,
Дозволь громам весняним лиш гриміти.
Край трударів нехай живе щасливо.
Ось-ось – уже підспіють огороди.
Війну загасять теплі, мирні зливи,
Бо людям треба сіяти й полоти.
Війна… ще дуже важко всім морально.
Ковтаю спрагло пахощі вербові.
Від сонечка – у променях Центральна.
О Боже! Дай нам миру та любові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
Зміївщино! Міцна і незламна,
Зеленієш, бо сонце й весниться,
В білі котики вкрилась вербиця –
Та болять твої рани і шрами…
Шпак на гілці виводить грайливо
Серенади чудовій, єдиній,
Мальовничій моїй Зміївщині –
Хай розквітнуть поля й щедрі ниви.
Кожен так за весняним цим скучив!
«Миру й злагоди!» – пісня кричала.
І молились мої зміївчани
За Донець і за сонячні кручі.
Хто не любить красу – просто вбогий.
Я б писала про край без упину:
«Будь щаслива, моя Зміївщино!
Віри! Злагоди всім! Перемоги!»
/Дякую за світлину "МЕДІА-ЗМІЇВ"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
/вільний переклад Федеріко Ґарсія Лорки/
На крилах соловейка – вечірніх рос волога,
Спиває краплі місяць у світлі сонних мрій.
Під мармуром фонтану – зіркові діалоги,
У струменях цілунки рахують угорі.
І скромниці-дівчата прощаються у сквері,
зніяковілий погляд шепоче «Прощавай»
У сутінках дерева, що схожі на химери –
Під дзвони тихо тане надуманий мій рай.
Так, плачучи, тиняюсь у смутку тихих вулиць,
Незграбний Дон Кіхот чи… невтішний Бержерак.
У нескінченних вигадках – подумки рятуюсь,
А маятник-годинник твердить своє: тік-так…
Як голос мій торкнеться до ірисів – прив’януть,
під теплий захід сонця – оббризканий у кров.
Вбрання паяца й пісня… Від смутку – ніби п’яний:
Куди ти раптом зникла, моя палка любов?
Кохання вічно зболене , ти в гнізді павучім?
Чи сонце тягне в темінь у златі лап відтак?
Нездара безуспішний, немов хлопчак-Амурчик,
І сльози – ніби стріли, а серце сагайдак.
Нічого вже не треба, крім відчаю та болю.
Самотній хлопчик з казки кохання власне ніс.
Покинутий чомусь я залишився тобою –
Тепер моя домівка – забутий темний ліс…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
/ глоса за мотивами «Червоної рути» В.Івасюка/
А ніч на Купала здивує дарами,
Очистить від скверни священний вогонь
Мій Ладо, не йди! Так молила його
Щоб руту червону не рвав вечорами.
...Медово-червона, ясніша від зір,
Ця квітка кохання палає в уяві.
Вогонь із Купавою чарами править
Ти ж – в мене єдина, ти тільки повір
Там лісу і поля,й води сили ходять,
Протриматись треба до третіх півнів.
Та квітка для тебе потрібна мені:
Твоя дивна врода — то чистая вода.
Спокуса в очах – не знайду берегів,
Як в чарах хмільних у твоїх не втонути?
Ти - Мавка? Пильнуєш опівночі руту?
Кохання - бурхлива вода з синіх гір..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
Синь проліска – серед війни… отут..
З виттям хижацьким лютих канонад.
Війна… і ситуація складна.
Посеред пекла – зранений Бахмут…
У хижому вогні природа й люд.
Чатує смерть уже із трьох сторін.
Весняний пагін виліз між руїн –
Фортецею стоїть міцний Бахмут.
Криваві дні... Не до весни йому.
Не в зелені – закопчено-рудий.
Кричить: «Вогонь!» крізь гуркіт командир.
Здригається від гуркоту Бахмут.
Із кожним днем обмежують маршрут,
мов Апокаліпсис іде щодня.
Голівку синю пролісок підняв –
Вся Україна молить за Бахмут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Удвох. Скажіть, кохаєте? Невже Ви?
Тримайте руку трепетну мою.
Із Вами світом лагідно-рожевим
Іду... І злив життєвих не боюсь.
Примружилась рожева парасоля:
Закрила нас від заздрісних очей.
а дві душі, розчулені та голі,
Потік ловили… що на двох тече…
У проливні – «заговорила» зала,
( Краплини, кажуть, зараз вже не ті…)
Вони у дощ про головне сказали:
Є ти і я… і сила почуттів.
Хлистало… Весняніло від розмаю.
Бурхливо. Ствердно, наче перший грім.
Удвох. Невже Ви? Так, я Вас кохаю.
Веселка розливалася вгорі…
/ Картина Ніни Шаркаді «Двоє під парасолькою»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
/на роковини смерті бабусі/
На поріг – весна, та білі крила
Вас несли за обрій в сині далі,
Звільнена душа у рай летіла –
Ви весни, бабусенько, діждали!
Прожили життя… дітей навчили,
Берегинею були по суті.
Птахом залишили кволе тіло,
плакала весна в безсилій смуті…
Все життя Вас пам’ятаю, мила,
(бо уроки – із дитинства взяті.)
Янголом за дивним небосхилом
Ви лишились для свого дитяти.
Березень теплом манив щосили,
Дятел щось веселе в лісі стукав,
А душа – до Бога лебеділа.
Знаю: Ви молились – за онуку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Кров, а не сніг по землі – ручаями,
Зброя смертельну загрозу несе нам.
Навіть в кошмарі таке не уявиш.
Ти ,Україно, в огнях і сиренах.
Лютого майже остання сторінка,
Березень – прийде в квіту мати-й-мачух,
Котик пухнатий розправиться стрімко –
Мирну б весну українцю побачить…
Серцем молитву за рідне промовте:
адже для зла наступають дні судні.
Крокус з-під снігу зорить синьо-жовтий,
З вірою в мир, у весну і в майбутнє…
/дактиль/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Прощалася зима із нами,
Засніжена печаль лилася.
А ми тоді удвох не знали,
що в почуттів – її гримаси.
Сміялася, мела снігами
і кригою в життя вплелася.
Все тепле неземне зібгала:
Не бути нам з тобою разом…
У паморозі наша гірка –
кохання там розпочалося.
А зраджена зима прогіркла
Тужила про своє морозам.
Десь згублена ота жаринка,
що полум’я на двох розносить.
Кохання, що прийшло узимку.
бурульками ронило сльози.
«То що ж у нас не так, скажи-но?»
Ряснів останній сніг – зухвалець.
Лишали мокрий слід сніжинки –
Із нами так зима прощалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Відходить зимна Масляна
На зміну йдуть пости.
Благослови нещасних нас,
І, Господи, п р о с т и.
Наповнить світ смиренністю.
Сенс щирих молитов.
Звільни від зла й непевності,
Життя ж бо є любов.
Гріхи обсіли, зчерствіли,
Карає в смерть війна.
Веде життя шаленствами,
Пробач, Пресвітлий, нам.
Зі світу зійде темрява,
І запанує мир.
Всі молимося ревно ми:
Ти зглянься над людьми!
Пробач , о Боже Праведний,
Бездушних та глухих.
Добру цим світом правити,
Прости й мої гріхи.
Кому зробила боляче,
Пробачте мить образ.
Моє прощення сонячне
Дарую для добра!
У Прощену неділю цю
Звільнися з чорноти,
Душа добром наділиться,
Бог кожного простить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Ой вертали з вирію лелеки –
В Україну шлях їм неблизький.
У війну летіли, в небезпеку.
Прикипіли до осель бузьки…
Клекотом заходились самиці –
Тіні залишились від дворів.
в чорноті лелечий край димиться,
аж веснянка стихла угорі…
Сіє смерть війна і стільки ран тих,
Відчай, біль притупляться коли?
Тріпотіли крилами мігранти –
Між руїн і грізних попелищ.
Та не кинули людей цибаті,
Звили дім на зраненій вербі.
Відбудують добрі люди хату –
Лиш скінчиться цей священний бій.
Жебонів до милої веселик:
«Не сумуй, піднімемо пташат.
Знову нас на колесо поселять –
Бо широка у ґазди душа…»
…Перше сонце погорільців гріло,
Люди в Божі вірили дива.
Принесли птахи на білих крилах
Їм тепло весняних сподівань…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Весна не знала, що сліпа війна
Зламає мрії … і життя… і квіти…
Країна вся стривожено-сумна –
До перемоги просимо дожити,
Вже рік минав.
Природа зеленіла й проростала,
Весна не знала, що сліпа війна
Змете живе ракетами з підталин,
І запече Героїв імена –
Страшна ціна…
На таловинах – казка трав’яна,
Життя закличе проліском, щафраном.
Весна не знала, що сліпа війна
всю зелень перетворить на багряну,
Кровить вона…
Та Україна паростком до волі
Тяглася – голос впевнено лунав:
«Ми – не раби якісь покірні й кволі!» –
(Весна не знала, що сліпа війна…)
… Дивують світ весь верби та тополі –
Тож М И Р У нам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Чуттєво так прощалася зима:
Серцезворушним сяйвом горобин,
Вона була б прекрасною… якби
Війни страшної поруч ти не мав.
Рясні сніжинки – сріблом кришталю,
Чуттєво так прощалася зима.
Сліпучу вроду сніжності люблю,
що впала на замріяний Лиман.
Мороз в повітрі градуса тримав,
Сентиментальну вичавив сльозу.
Чуттєво так прощалася зима,
господар воза у колеса взув.
Чекаємо з ростками волю й мир,
О весно! Не в ракетах йди – в громах.
Пресвітлий Боже, зглянься над людьми!
Чуттєво так прощалася зима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Переспів твору Поля Верлена «Поетичне мистецтво»
У кожнім вірші – неповторна музика ,
Мелодії та чуйності – дует.
Повітряно-легкі слугують Музи нам,
Вони з поетом завжди – тет-а-тет.
Ти йди із ними, он тріпочуть крилами,
Знаходь слова без непорозумінь:
Тоді мелодії не будуть сірими,
Слова не перетворяться в німі….
За пеленою – блиск очей прекрасних тих.
Тремтить у звуках, розчинившись день,
Осіннє небо просить зір не гаснути,
І невагома синь зі словом йде!
У барвах вірш, не кольором – відтінками,
Митець так словом розписати зміг.
До мрії мрія – від валторн з сопілками –
Тікають з ним жорстокий дух, злий сміх.
Лазурні очі Музи – за коштовне нам.
Бо кожен вірш – то до нірвани крок!
Поетам бути завжди красномовними,
Енергією вабити добро.
Бажаю звуком вірша не сфальшивити,
Музичний слух цінується завжди!
І легкість рим неси для всіх красиво ти:
Строфа поета – справжнє диво з див.
Кохання, пристрасть у солодкім раї цім,
у ритмі – особливий світлий шарм.
ранковий вітер в музиці купається –
у м’яті й чебрецю дзвенить душа…
Якщо ж твій вірш до серця не доносить – це проза...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
На сороковий день після Різдва
Малий Ісус у храмі стрівсь зі світом.
Описано в Новому Заповіті:
Бог Симеону рай подарував.
Пророчить Анна про Месію вість,
Підтримує Марію-Діву Йосиф,
За первістка хвалу Отцю возносять
Всі – городяни, з сіл та передмість.
Богоприємець, взявши Немовля,
Відчує в Ньому Вищу силу й світло,
Став Симеон тоді Господнім свідком –
Бог через Сина люд благословляв:
«Хай кожен у душі з вас береже.
Закони, за якими треба жити:
Без зла та в мирі.. Ладьте, божі діти,
Не зазіхайте зроду на чуже…
Здорові будьте… Стрітенська свіча
Вірянам зцілить рани та хвороби,
якщо людина тільки добре робить.
Та стережись, як з Богом гру почав…
а Я побачу, як ви живете… »
… Прости нам, Батьку, всі земні провини,
І захисти стражденну Україну.
Даруй майбутнє для її дітей –
В ім’я Твоє, Святого Духу й Сина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
/анапест/
Ти рукою торкнувся гітари,
Зазвучав кришталевий мотив.
Чи ти грав? Чи, здавалося, марив?
Захотілось у ноти ввійти…
Грають боєм рясні звуки-хвилі,
Ось, у штилі, звучить перебір…
Ллє мелодія… двоє безсилі...
За ці чари я вдячна тобі.
У очах, твого світу порталах,
Розчинилася сотнею зваб.
Чи душа твоя справді кохала?
Я багато зчитати могла б…
Але – ні… Тільки пісня говорить,
Голоси в ній дуетом злились,
Рвуть два серця – Закоханих? Хворих? –
У захмар’я… У музики вись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
Коли ми постаріємо з тобою,
я буду чути з молодості сміх.
Хвороби й неміч голуби загоять,
затоплять душі юною жагою,
ллє почуття, приховане для всіх…
Хоч юність у вбрання вдяглася інше,
кохання вогник із душі не зник.
Як непідвладні часу наші вірші
(вони у серця потаємній ніші!)
І крилами тріпоче голубник.
Два голуби у парі в ніжній сині
своє кохання вічність берегли.
З тих пір, коли по пошті голубиній
отримала «Коханій і єдиній»
із зошита в клітинку перший лист.
Ми воркували на даху старому,
подібно парі вірних голубів.
Зі школи проводжав мене додому,
я не віддам цих спогадів нікому –
за світ на двох я дякую тобі…
У зморшках… та чуттями не погасли,
не вщухла спільна мрія ні на мить.
З коханим я і в старості – прекрасна,
бо почуття нетлінні поза часом.
.. І пурхають два голуби: «Л ю б і т ь!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
/ віланела/
Бог в маківку вкраїнця цілував,
Жагою волелюбною помітив.
У ньому – сила й мудрість вікова.
Дружина – ніби мавка польова,
Гаптує вишиванки в дивоквітах –
Бог в маківку вкраїнку цілував…
Кобзар лишив для нас святі слова:
Кайдани споконвічнії порвіте!
У ньому – сила й мудрість вікова.
Земля, родина – в глибині єства,
це чинники, що стали монолітом:
Бог в маківку вкраїнців цілував.
Війна…а сняться воїну жнива…
Міцний народ щитом стоїть над світом.
У ньому – сила й мудрість вікова.
О, Небо… Плачуть мати і вдова ...
Страшна ціна, та Україні – жити!
Бог в маківку вкраїнця цілував –
У ньому сила й мудрість вікова.
... Дай, Боже, миру українським дітям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023
Велично-сонний зустрічає ліс,
і вихором сніжинок грає лютий.
Цнотливу білизну дає землі,
щоб стежкою вести в напівзабуте…
Накриє річку панцир із крижин,
аби вода не бачила й не чула,
Як сніжний ліс у спалахах ожив –
відтворює краса моє минуле.
Сріблястий ліс закоханим радів,
та памороззю бавив теплі очі:
Зустрінуться два погляди – й тоді
Зимову казку ліс їм прошепоче...
Лілейні шати арками гілок
Сплітають спогад так, що стати ніде.
І хоч роками стежку замело –
Іде моя душа кохання слідом….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023
Зеленаві, з відтінками м’яти,
Твої очі тривожать мене.
Все, що хочу, дізнатися, як ти?
Хай погане усе – обмине…
Повторю я тобі чи не вп’яте:
Бачиш? Срібло хурделиці в такт
пише ніжно на крижмі: моя ти…
Серед битв і зловісних атак.
Нам в мороз найлютіший стояти.
Чуєш, серця мого перестук?
Ще хижак наступає на п’яти,
я ж у м’яті твоїй п р о р о с т у.
Принесу мир до рідної хати,
Обійму, моя рідна, тебе.
Українка так може кохати,
що торкнеться любов до небес.
Очі-зелень, із відблиском м’яти
Міражем принесе сніг на мить:
«Хай молитва тримає в боях тих,
Справжня відданість – серце веснить.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023
Не треба шукати захмарного щастя.
Воно – коло тебе, лишень роззирнись,
Ось– сонячний день, мирним хай він удасться,
Природа, родина – твій Всесвіт поблиз.
Цінуймо дари ці: хребти, ріки, плеса,
Красу, велич краю – і місто, й село…
Гармонію – щастя духовне й тілесне,
щоб сили й натхнення усім прибуло.
Захоплення, музика, спорт і мандрівки –
Всевишньому дякуй за кожне із благ.
Сьогодні війна… ворог нищить домівки…
Хтось втратив здоров’я, близьких, крім житла.
Країни дають нам свою допомогу,
Молитва зриває стривожену синь.
І мріємо всі ми про мир, Перемогу.
Про щастя для нас і нових поколінь.
І кожному, знай, по заслугам воздасться.
Страхи та хвороби – усі «в голові»,
З добра для людей, мабуть, зіткане щастя,
Працюйте, спілкуйтеся, дружно живіть.
Хай віра й надія – кріплять позитивом,
Даруйте родині тепло та любов.
Щоденно кажіть: «Я – живу! Я – щаслива!»
Людину для світла створив мудрий Бог…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023
Блищали лютневі пір’їни, мов перли,
Ні Він, ні Вона не уздріли їх там,
Трагічність моменту осяяв ліхтар:
Кричало прощання, а губи – завмерли.
Сльозини змішалися на парасольці,
І шарм снігопаду для мрійників зник:
Кохання забрав бо навіки від них
Сам лютий… не жалував змучених доль цих.
В клубкові думок кожен знічено борсавсь:
За щедре та світле – спасибі тобі,
Чому ж зараз кожному йти в інший бік?!
Розбиті серця били азбуку Морзе.
Останні обійми надій вщент розбитих…
І тихе: «Прощай!», ніби болісний схлип.
Чому саме так? Адже разом могли б…
А сніг одягав у свої оксамити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023
Ти, Зимо, у війні страшній невинна –
Мерзенне серце враже крижане.
Твої ж сніги – так схожі на сивини,
що фарбували майже рік мене.
Тебе із найдорожчим розлучили?
Приходять рідні очі тільки в сни?
Ти, як і я, щоденно просиш сили,
не здатися жорстокості війни?
Здригаєшся, як люди, від сирени –
Вдивляєшся в тривожну синяву.
Та й у надії схожа ти на мене:
Молюся я за мир і цим живу.
Зима вкривала світ під білу крижму:
І вторила: «О, Боже, борони!»
А знаєш, до лиця обом нам, Сніжна,
Відтінок зимний в колір сивини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023
Здається, вечір одягнув жалобу –
Тонув у морі відчаю та сліз.
Порожнім їхав рейсовий автобус.
Сумну самотність у нікуди віз.
Із ранку не заладилось сьогодні.
Червоні очі – сльози? Недосип?
Роботи на дорогах йдуть ремонтні,
Ще й дощ немилосердно моросив.
Вибоїни трясли, вертало
болем..
Але душа була чомусь глуха.
Маршрут відвозив світле й несхололе,
Від того, хто насправді не кохав.
Дивились очі із небес скорботні –
Лилися з неба справжні ручаї.
Зіщулилась ображена самотність,
То просто день не склався… не її.
Промерзла, і морозить у суглобах,
(Рука Господня гірше відвела!)
Порожнім їхав рейсовий автобус,
Віз одиноке серце до тепла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023
«Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Два кольори мої, два кольори…»
Дмитро Павличко
(28.09. 1929 – 29.01. 2023)
Крізь вітровії – час чкурнув навтьоки.
Завіз мене у далеч паротяг.
Хоч кожен день дає свої уроки,
Мене водило в безвісті життя.
Де б я не був, молився все до Бога,
Бо Україну музою обрав,
Щоб квітнула у диво-кольорах –
Та я вертався на свої пороги…
Жахи війни убивчі та раптові.
Проникли під сирен страшне виття.
На чорноземи – впали ріки крові,
Переплелись, як мамине шиття.
Ми ж віримо: йдемо до Перемоги,
Щомиті наближаючи цей день.
Бо праведним шляхом Творець веде
Мої сумні і радісні дороги.
Не може смертний знищити нетлінне,
Отець Небесний дух наш сотворив.
Ще заспіває вільна Україна
«Два кольори мої, два кольори….»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023
Клубок до горла та сердечний біль
Потокам сліз портал душі відчинять .
Ти думаєш: за що це все тобі?
Але в житті на все свої причини.
Та ти стоїш терпляче на ногах,
Хоч поливають стреси, ніби зливи.
Щоразу Бог тобі допомагав –
Веселка без дощу бо – неможлива…
Призначення у кожного своє,
А негаразди пройдуть… як і січень….
Господь науку кожному дає,
То ж не впадай в депресію та відчай.
Є плани щодо кожного в Творця,
Молись. Живи по совісті, правдиво.
Перечекай… скінчиться злива ця,
Добром розквітне… сонцем… позитивом.
Хай оберт знову день новий несе,
Радій дощу та посмішці малечі.
Май мир та спокій – щастя вічний сенс.
І дякуй Небу за буденні речі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023
/переспів французької лірики Жерара де Нерваля./
О Людино! Ти гадаєш, в Галактиці – вищий розум?
І тому ти наважився раптом світ Божий кроїти?!
Твоя сила – для людства усього смертельна загроза,
Косить смерть через гонор сьогодні… що робиш зі світом?
Все, що створене Вищим Єством ти умій поважати:
Кожну квітку, звірину – вони є душею природи;
Все прийшло в це життя для гармонії та благодати:
«Все – чутливе!», щоб кожен гармонію справжню знаходив.
Страхи смерті, мов тіні чатують весь час за тобою:
Як посмів ти підняти хаос між Господнього ладу?
Нечестиві думки замість спокою ладили зброю…
Де ж взялося в людині створіння брудне та мерзенне?
І закрите повіками око для чорної зради?
Чистий дух крізь каміння проб’є вкрай зіпсовані гени!
…Щоб скарати того, хто Господнім законам завадив…
------------------------------------------------------------
Піфагор
/вільний переклад французького вірша Жерара де Нерваля/
Ти мислиш, люде… почуттями тонеш
Свобода, що в тобі – кайдани рве.
Одного не цурайся ти закону,
що на Землі усе, як ти – живе.
І серце звіра має дух у світі,
Душа у квітки – світло вікове.
Вселенською любов’ю все зігріте;
метал і камінь – людяність зове!
Ти зв'язаний у Всесвіті. Незримо
Веде тим крокам Пильне Око лік,
Щоб ти не став від злості одержимим.
Як тільки в роль Творця ти хочеш вжитись.
І хижий погляд зблисне між повік –
Так чистий дух зростає, кришить плити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
Скажи мені, будь ласка, Боже милий,
Чи буде знову в світі все гаразд?
Коли людина людяність згубила,
Від заповідей відреклася враз?
З’явились крадії та лиходії,
Зневага проступила до батьків.
І кожен з нас про мир та волю мріє,
Щоб пережити дні війни тяжкі.
Вся Україна – у могильних плитах.
Ридають поруч згаслі матері.
А заповідь: «Нікого не убити?»
Той, хто прийшов – він нелюд? Озвірів?!
Життя щось дбали люди… і – вигнанці.
Допоки, Отче, так страждати нам?
Достойні й мужні – смерті не бояться.
Але скажи: навіщо ця війна?
Повідай, як нам ворога любити,
що «рятувати» із вогнем прийшов?
Від дронів і ракет – згасають діти.
В середині, в тобі – постійний шок…
Яка ж бо Сила ріки крові спинить?
Щоб світ впустити мир до себе зміг?
У вірі та надії Україна,
що винний відповість за смертний гріх.
…До Духа, до Отця молюсь, до Сина –
Врятуй нас, Боже Світлий, триєдиний…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2023
/вільний переклад французької лірики Karolin Audace /
З-за обрію зорить Чумацький Шлях,
Спіймати б мрії в небесах сакральні!
Бо сенс життя – лише в твоїх руках,
І саме ти даєш йому реальність.
Для двох над морем зіткана зоря
На щастя парі золотити буде ,
щоб світлом темінь кожен розчиняв,
Кохання в світі – незбагненне чудо.
Чумацький Шлях людей благословить,
Він – солод, щем, яскраве світло Боже.,
Гармонія й любов двох половин,
Це справжній шарм для душ, в люстерці схожих, .
Чумацький шлях із далечі встає,
І сяють зорі дивні, каламутні…
У Всесвіті й твоє десь місце є –
воно дає надію на майбутнє.
Чумацький Шлях – Галактики краса,
Послань із космосу таких чимало,
Блиск неосяжний пише в небесах,
щоб людяності ми не забували.
МЛЕЧНЫЙ ПУТЬ
/свободный перевод французского стихотворения Karolin Аudace/
Открывает горизонты Млечный Путь,
В небе ловит он мечты и тайны.
Каждый человек – творец чуть-чуть,
Воплощая чаяние в реальность.
А над морем льёт Звезда Любви…
Растворяя тьму небесным светом,
Как опору счастья для двоих,
Мир прекрасный создавая этот.
Млечный Путь пусть всех благословит
Сладостью души и Божьим светом.
Пусть очарованием любви
Будут судьбы всех людей согреты.
Горизонты открывая вдаль,
Во Вселенной нам напомнит место
Млечный Путь… в нём каждая звезда
Будущее светлое окрестит…
Млечный Путь – Галактики душа:
Всё в ней совершенно… безупречно…
Загляни, безбрежность вороша –
Ценность ощути и Человечность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023
В пухнастій шубці від зими-кравчині,
На сніжнім вишиванім полотні
Всміхаєшся ти сонячно й дитинно,
Моя матусю – рідна Україно,
Яка красива ти в зимові дні.
Яскрава на тобі зимова хустка,
Коралями – завмерли снігурі –
Мов намистини, обліпили густо.
А сніг рипить морозно-свіжим хрустом:
Ану, таку красуню обігрів!
Рясними будуть хай врожайні ниви –
Бо землероби споконвіку ми.
У дітях будь своїх завжди щаслива,
Прищеплюй їм всі цінності важливі,
Хай прийде переможний світлий мир.
Твої поля,, засніжені хатини -
любов душі, Пресвітле Янголя.
Стежки дитинства теплі, швидкоплинні
І слово рідне – поколінь святиня,
Хай буде гідним твій, красуне, шлях…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023
Щодня руїни – ніби в серце ніж,
та відбиваєш ворога ти вправно.
У шрамах лик твій мужній та незламний,
Наш Харкове, ти, мов Атлант стоїш.
Тримаєш небо – хоч ракети рвуть.
Містяни діють злагоджено, дружно.
Любов людей плекає справжню мужність.
Характер їхній – волю і могуть.
Пожежний, комунальник, санітар,
Військовий, волонтер – працюють гідно,
Ми не дамо тебе зламати, рідний,
і дай нам Бог утримати тягар...
Ти бачиш смерть. Той біль – мов сотні лез.
Та ти несеш виснажливий свій хрест.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023
Дощить? Та ні, від гіркоти сльозить:
гелікоптер летить в обійми смерти.
… Ридають люди й плюшевий ведмедик,
дітей везуть швидкі в своїх каретах,
і давить крик вагою чорних зим.
Дитсад. Ранковий гомін дітвори,
та рок – життя і смерті зітре грані,
Для когось стане день чомусь останнім,
А іншим – шок, пожежа, рятування –
це гвинтокрил упав на Бровари.
Іще не знають фахівці причин
обірваних життів в один момент тих.
Лежать у квітах іграшки кумедні,
втішає рідних непохитний медик –
сльозить… не допоможеш тут нічим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Фізичні муки… ще й в душі болить Вам.
Чи рік назад хто думав про біду?
Полон… а мами зболена молитва,
підтримує одна незламний дух.
На чужині – і сніг сумної віє.
Та Україна звільнить – не журись!
Хай в кожнім серці жевріє надія,
що все страшне загоїться колись.
Знущання. Тиск. І холод. Їжі обмаль.
Та крізь вікно – хмарок небесна гладь.
Ти дочекайся, воїне, свій обмін –
Молитви материнської не зрадь.
Вона – з тобою. Поруч. Дні та ночі.
Замолить відчай… відведе біду.
Ось, чуєш? Вітер шепотить: «Синочку!
Тримайся, рідний, я тебе діждусь…»
Слова крізь сльози рвуть опівніч тишу,
Вплітаються в тривожні ваші сни:
Чекайте! Україна не залишить,
Ви всі для неї – доньки та сини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2023
Як зберегти в собі людину,
коли невинна ллється кров?
В жалобі почорнів Дніпро,
зачувши стогони дитини.
Б’є звір у житлові масиви:
чи бачив світ таких нікчем?!
Кров мирних, як вода тече –
Тримайся, батьку, Дніпре сивий!
Працюють люди на завалах,
В очах утома, гнів і біль.
Відводив очі кожен вбік,
як неживого діставали…
Кривавили страшні руїни,
за мир Дніпро старий молив.
Під горем та вагою плит
стогнала ненька-Україна –
Б о л и т ь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Пам’яті Вахтанга Кікабідзе…
/вільний переклад/
Нехай з роками сивина –
Зимі мене не залякати.
Не йде печаль рокам сумна,
З роками я стаю багатим.
Нехай з роками сивина,
Не йде печаль рокам сумна –
Роками я тепер багатий.
У віку був весь час в рабах –
Бо звик у справи я впрягатись.
Нехай я грошей не надбав,
Роками став таки багатим.
У часу був я у рабах,
І хоч я грошей не надбав –
Роками я тепер багатий.
Для друзів років не шкода,
Хоч з віком ліки став приймати.
Та їх нікому не віддам
Роками я тепер багатий.
Для друзів років не шкода,
Нікому я їх не віддам,
Життя моє на них багате.
Колись промовить календар:
Твоя зоря, на жаль, погасла.
Дитячим я рукам віддам
Мої роки – моє багатство.
Як засумує календар –
Дитячим я рукам віддам
Мої роки – моє багатство...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2023
Удар. І хмарочос згорнувся вниз.
У пастці кам’яній – дорослі й діти.
Кричав від жаху зранений під’їзд,
не в силах жертв навіки відпустити,
і звіра кляв.
Від ран, каліцтв – здригалася земля.
Без снігу майже. Сива. Заніміла.
А ненаситний виродок стріляв
і нагло смертю сипав, здичавілий,
на янголят…
Стискалось серце. Стукала біда.
Вмивали сльози береги Дніпрові,
бо крові мирних нелюд зажадав.
Кришились стіни, ніби сірникові
на Василя.
«Птахи надію людям принесуть,
Болить бо Україні так від ран тих…
потвору ж – зачекався Вищий Суд.
Поверне зло до нього бумерангом!» –
Бог промовляв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2023
Батько заховалися ген за пирогами –
Символом багатства й щедрості вони.
Почет із «Маланкою» все жартує з нами,
В рядженому гурті – парубки-сини…
Йде Орач з чепігами, а Сівач – з сівцею,
Журавель – із Дідом, ще й страшний Ведмідь.
Віншування ллються нам, а ґазда за це їм
Міх гостинців сипле: «Діти! Розділіть!»
Другий гурт – дівчачий вже – з «Василем» блукальці,
Під вікном співають – їм до хати – зась!
Пахкотять гречаники на свинячім смальці,
Побажанням збутись – «мекає» Коза!
Дійство споконвічнеє дійде хай до тебе:
Міць, характер предків прийдуть з давнини.
Величчю вкраїнською справжнього Вертепу
Запалають, вірю, доньки та сини.
Знов Василь Маланку поведе між хатами,
Спалахом різдвяним стріне молодик.
Величальна предків коляда лунатиме:
«Миру, Україно! Віри в Новий рік!»
/Картина "Вертеп" Івана Горобчука./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Славні люди, українці!
Можна Вам защедрувати?!
В животрепетній щедрівці
Всіх гараздів зичу в хату!
… Щедрівочка щедрувала
Теплу радість віншувала.
Все молила Бога щиро:
Миру, миру, всім нам – миру!
Припадала до порога –
Вір, настане Перемога!
Сонце сяє між діброви:
Рік засіється добром вам!
Щоб родило людям хлібом,
повнився сарай і хлів їм.
щоб з кутею та узваром,
наш козак гопак ушкварив.
Діти мирно йшли до школи,
колосилось рідне поле.
щоб усе відбудували,
щоб з країн чужих вертали
на свої родючі ниви.
Щоб жили всі без війни ви!
Щоб з’єдналися родини –
З Новим роком, Україно!
Всім – здоров’я! Тихих ранків!
Щедрий вечір! Йде Маланка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Здавили нас війни вузли тугі,
Боронять рідне діти України.
Я ж подумки складаю щохвилини
Рядки, що ввійдуть в переможний гімн.
Мотив у ньому мужності й звитяг,
Козацький гарт і міць в глибинних нотах,
Верби й калини віковічний доторк,
Жага до волі, хоч ціна – життя.
Франко, Шевченко, Чорновіл і Стус –
Живуть сьогодні в правнуках-героях,
Вони – незламний дух передової,
На бойовому надскладнім посту.
Ти, Отче, бачиш наміри благі,
Ми – за своє. Чужих земель не треба,
Вся Україна молиться до Неба
За Переможний український гімн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
Не спиться. Сон війні віддам
під вітру жалібне виття.
Десь там – штурмують Соледар –
Снаряди рвуться і життя.
Весь край кривавих божевіль
від безпорадності завмер.
І гасне погляд сніжних вій,
у тих, кого збирає смерть.
За штурмом штурм у мерзлоті,
яскраві спалахи різкі,
там не лишилось цілих стін…
Звитяжний дух захисників
тримає пекло. Лють зими
Змішала вибухи і люд.
О Боже, Боже… де ж той мир?
Не сплю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2023
З розбігу у дитинство босоноге
Занурилась під сотні теплих дум.
Там, за селом, дрімали дві дороги –
Одною з них - з бабусею іду.
За обрій, розімлілий сіножаттю,
Сором’язливо сонця край сідав.
Ходили поруч бусоли цибаті,
а соловейки тьохкали в садах.
Чи думали тоді про нас, бабусю?
Чи щось згадалось власне, молоде?
Та я до тих доріг щораз тулюся,
Де мудрість Ваша стежкою веде.
Бо захід сонця неповторно-ніжний
і два шляхи – дитинства вартові.
Здається, що біжать дитячі ніжки
В козельково-ромашковій траві…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
Мороз припік. Промерзлий вщент окоп.
Зболіло серце матері за сина.
Воно, стражденне, молить щохвилини
про захист від снарядів та хвороб.
Щодня в молитвах мамине-палке,
Доноситься сльозами все омите:
Ми стоїмо щитом усього світу,
Закрий же, Отче, від страшних ракет!
Ти – Світло наше, захисти людей.
Геть виплакала очі я старечі.
Усі думки – за справжній мирний вечір,
Який додому сина приведе.
… Розчулений мороз мерщій втікав,
Гарячих слів не витримав, зухвалий.
А материнське світло так палало –
що десь зігрілись руки юнака…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023
Скоро Зірка в піднебессі
Сповістить прихід Христа –
На порозі мій похресник
Всіх з вечерею вітав.
Сніг для настрою мете їм,
(Поруч з ним – мала сестра)
Горщик в хустці із кутею,
І Різдвяних кілька страв.
Зайдуть урочисто в хату,
Сніг внесуть на хутрі шуб:
«То просили батько й мати,
До вечері й я – прошу!
Сніп-Дідух – несе достаток,
Білий хліб – укрив обрус,
Щоб у купі рік діждати,
Жити, як звелів Ісус!»
Гріш, смаколик… я – хрещена,
Обдаровую малят.
Зірка заяснить черлена:
Хай в житті панує лад!
… Хоч похресник мій жонатий,
Згадую Різдвяний шум.
Як « Просили батько й мати,
До вечері й я – прошу!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2023
Українську має кров –
Вдосвіта не спиться.
Трохи більша за відро
Бабці помічниця.
Жваво скаче від дверей,
Наче зверне гори!
Погодує всіх курей,
Випустить із двору.
Півень їй кукуріку
Радісно горлає:
Щиру, лагідну, стрімку
Знають у сараї.
Швидше, мабуть, від оси
Мчить маленька дзига.
Два рум’янці, дві коси –
День шалений плига!
Обрій тільки запалав,
Мчить когут до хати:
Просинайся, гей, мала!
Йди нас годувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2023
Захиснику! Бійцю! Солдате! Синку!
І донько української землі!
На фронті не уквітчана ялинка,
Сичать довкола хижі кулі злі.
Молитва щира лине до військових,
Коли годинник північ дзвінко б’є.
В гірляндах зір, що мерехтять казково,
Ви прочитайте «Дякую!» моє.
Вклонитися за хату теплу хочу!
За сон тривожний, та домашній мій.
Без сну й спочинку – ви на варті ночі,
За Україну йде щоденний бій…
Хто мусив цій війні життя віддати –
Нехай в раю свій спокій віднайде.
Чиясь дитино, ти була солдатом,
Лишайся вічно в пам’яті людей!
Печуть вогнем невинні мирні жертви,
І кров дітей, Господніх янголят.
Жагу до волі в нації не стерти,
Допоки є свята її земля.
Здоров’я вам, бійці та захисниці!
Палкі молитви чують угорі.
Задумане у ніч таку – здійсниться:
«До Перемоги в доленосний рік!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
У когось феєрверки й блиск гірлянд,
Шампанське, фотографії відверті.
а в Україні ж – знову рве снаряд,
І хтось рятує зранених від смерті.
Жульєн гурмана запахом манив,
Розкішні сукні… «Щедрик» в ресторані.
Не сплять до ранку втомлені сини,
І б’ють «Шахедів» на льоту старанно.
Магнат коханій віллу дарував,
Доньці вдягав на шию діаманти..
«Привіт усім! Живий!» - оці слова
Із фронту мріють чути жінка й мати..
Із сильних світу – хтось там зубожів,
А хтось – «піднявся» , дотягнув «по блату».
Багаті духом спали в бліндажі –
Щоб зранку стало сили воювати .
Йшов двадцять-двадцять третій по Землі,
Десь – бачив рай, деінде – світ жорстокий.
…Окоп у сяйві місяця білів –
І чулось українське: «З Новим роком!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022
А за вікном – похмуро і сльота,
Прогірклі думи про воєнну зиму.
І поряд негараздами отими
З Прийдешнім хтось із друзів привітав.
В душі у нас таке, як за вікном:
Сльозить від втрат, від вибухів смертельних.
Розбиті ТЕС, зруйновані котельні –
Стьмяніли фарби для людей давно.
Прильоти вражі – руйнівне лото.
Горіти в пеклі тим, хто смертю дмухав.
Стоїть народ. Його незламність духу –
Це віра в себе й силу молитов.
Бажань у нас Всевишній не питав:
Вони щодня в небес обитель линуть.
Усі думки за мирну Україну.
В ім’я дітей, із вірою в Христа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022