| Сторінки (12/1184): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Молюся Богу: душу не губи.
Навколо – чужина і потрясіння,
А серце плаче з розпачу й журби.
Я бачу сон. У затінку верби
Моя сім’я… ридаю на колінах –
В раю із ними й я була, якби
В полон нас не забрали для ганьби.
У полонянок – стогони, тужіння,
Сполохані, мов в клітці голуби…
У мене серце гідне – не раби…
Бо українське маю я коріння,
Характер мій, повірте, не з слабких.
Краса душі – це всі мої скарби,
Тож пересилю страх свій і тремтіння
Й навчатимусь чужому щодоби.
Султан Великий серцем полюбив
Мов мальву, що тяглася до проміння,
Під дією якоїсь ворожби.
- Чаклунка…відьма… Весь гарем трубив, –
З раби – Султана… шлюб і поклоніння…
Інтриги… Вороги́, мов яструби́…
Та серед виживання боротьби -
Той шепіт: О Хюррем… моє сп’яніння…
І вірші: Ти мене завжди люби…
Цнотливість душ у величі горіння…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Борщ – жіноча забаганка –
Вітамінний захисник.
Отже, слухай: спозаранку
Завітав до нас пічник.
То було під час сніданку
(Саме чистила часник!)
В борщ – жіночу забаганку,
Вітамінний захисник.
- Триста гривень! – просить з ґанку –
- Тяга є… Згорів сірник…
Й, мов нечиста сила, зник,
Як відкрила я горлянку.
Борщ – жіноча забаганка.
P.S. …до дверей кріплю в’язанку
Від злих демонів – часник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Христос сьогодні народився! –
Вклонились яслам мудреці.
Так сяє місяць білолиций
Події дивовижній цій.
А світ продовжує молиться:
- Славімо, люди, Сина всі!
Тепла у стаєнці не досить
В зимові люті холоди,
Соломою шпарини Йосип
Від протягу загородив.
Різдвяна Зірка всім розносить:
- Ісус родився! Диво з див!
Прозріють ті, хто заблудився,
У кого дух міцний змілів, -
Віншує в дідуху пшениця
Дух пращурів усіх часів.
Йдуть волхви й пастушки вклониться:
Ісус людей врятує всіх!
З ним прийде кара злу і вбивцям.
І перестане литись кров.
Засяє світлом серед див цих
Козацька слава корогов.
- Христос сьогодні народився,
Славімо, люди, всі Його!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021
Доносять пахощі ковша
Мед груш і яблук із узвару.
І спраглі тіло та душа
Стають чистішими в нектарі.
Багата на столі кутя,
І зорями горить ялинка.
Яка кутя – таке й життя –
Здоров’я й мир – його родзинки.
І свічку біля образі́в
На кращу долю запаліть Ви,
В ім’я відпущення гріхів…
Хвороби підуть геть і битви,
В Різдвяну ніч – не треба слів –
Схилімо голови в молитві.
P.S. …щоб Бог на милість змінив гнів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
Зажура висне у повітрі,
Збиває серця рівний ритм.
А перехожі, ніби тіні –
Снують в знекровленій палітрі.
Сумні пейзажі на картині…
Життя – суцільний лабіринт,
Роки сплітає в пасма скирт.
А ноти настрою – в пюпітрі.
Здоров’я просять люди й миру,
Принишклі, злякані з квартир –
Прості бажання ті, нехитрі…
Природа хвора і похмура –
Підвищилась температура…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
Зати́шні сни малюють Ваш портрет.
І проступають контури обличчя.
(На щастя, вже на них – імунітет!)
Малює сон красиво, симетрично,
Складають риси шарму весь букет:
Цікавий. Імпозантний. Романтичний.
Ось очі… упіймати б їх секрет!
Вони найважливіші у портреті,
Бо очі – із душею тет-а-тет…
Виводять сни художні піруети:
Ефект об’єму, тіні та контраст.
Довершить їх лиш лірика поета.
Кілька штрихів – душа дарує Вас,
Залишилось в ілюзії завмерти –
Це просто сон, що уявив фантаст,
А відтворила мрія… на мольберті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021
Ти був, як червоне вино –
Примхливий, міцний, досконалий,
Гармонія, пристрасть і погляд – бездонні вогні.
Цей дощ за вікном
Нагадує краплі зухвалі
З бокалу кохання, що й досі смакує мені…
Напою той присмак терпкий
Колись я вважала корисним.
Душевна надмірність тебе – тільки розпач і біль.
Крізь довгі роки́
Червоне на серце вже тисне –
Тож вміло дозую я ноти кохання, мов хміль.
А ти, як червоне вино –
Дорожче й міцніше з роками.
Тримається в душах кохання солодке на смак.
Не разом давно,
Та спогадом серця між нами
Той келих, налитий тобою… Не вип’ю ніяк…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2021
Як хочеться словами передати
Вогненний світ душі, палкий порив!
Біжать роки… годинник циферблатом
Годину… рік… життя розпорошив.
Як хочеться, щоб слова ніжні ноти
Чиєсь розгублене життя, якийсь надрив
Зігріли, надали би сили доти,
Поки б всі сльози він не осушив…
Як хочеться, щоб віршів поривання
Допомогли б невтішному плачу,
Зцілили хворого аби… без лікування,
Війну спинили, вибухів здригання…
Усі надії серця й сподівання –
До тебе, співчутливий читачу!
[i]З Новим роком! Здоров'я міцного, мирного неба, щастя у родини, добра та любові! Щиро дякую за підтримку, мої любі одноклубники![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
У перший день січнево-новорічний
Звертаємось до друзів та рідні.
І свідчать про любов вітання звичні,
Дозвольте це зробити і мені:
Хай Ангел поряд йде стежками Вашими,
Здоров’я! Віри! Чарівних чудес!
Зими бажаю, як у Простоквашино.
Імунітет – на негатив увесь!
На обрії нехай завжди чекає
Політ душі – поета світла суть.
Любіть людей! Природу дивну краю, –
Бо саме світло й створює красу.
Добробуту у сі́м’ї – якнайбільше,
Хай прийдуть мир та спокій в наші дні…
А Муза всім дарує теплі вірші
Та задушевно-трепетні пісні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
[i]В легенді християнській є сюжет:
Ялинка – символ Дерева життя там.
Архангел із мечем вхід стереже,
А грішникам нема куди вертати.[/i]
Різдвяна з Богом зійде благодать –
Дива поверне у вогнях ялина.
Верхівка-Зірка буде сповіщать
Про Сина Божого прихід людину.
[i]Давно той рай ми втратили колись,
Та Божа ласка до людей не гасне.
То ж в Новий рік ти Богу помолись
За віру в завтра – світле та прекрасне.[/i]
Під блиск гірлянди, ніби світло зір,
Молитва щира нас єднати буде:
Дай, Боже, Україні щастя й мир!
Нехай благословенні будуть люди!
[i]
Збере близьки́х це свято за столом,
Здоров’я зичу друзям та родині.
Серця хай по́внить праведне тепло,
Із Новим роком, рідна Україно!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2020
О вчителю! В тобі таїться все:
Дитяча віра, тепле серце мами.
Енергія до зір нових несе,
Плекаєш душу вчинками й словами…
Хай Бог тобі тих крил завжди дає
До творчості, взаєморозуміння.
Дитина серце віддає своє,
Коли в душі відчує це проміння.
В яскраву квітку – сповниться бутон
І пташеня – орлом могутнім стане,
Якщо із педагогом в унісон
Вогнем заб’ється серце полум’яне.
Як хочеться, щоб світ наш не мілів.
Щоб ми не йшли в нікуди та наосліп.
Хай підростають гідними малі,
Й не забувають людяність дорослі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2020
Із явора, калини, верболозу
Плели колиску-оберіг овалом.
Маля щоб від зуро́чень вберігала:
У світі заздрощів та лиха досить.
І люляла дитині породілля.
Таке просте, знайоме, тепле, рідне...
Під колискову мамину привітну
Подушка пахла чебрецевим зіллям…
Та колисанка — до дитинства ключик,
Молитва неньки кодом роду стала.
Дитина українське усотала
Під «Люлі-баю» материнське звучне.
Та де б людина не шукала долю,
У пам'яті — дитячий скрип колиски.
І з кожним - рідна Україна близько:
Частинка мами в діток із собою.
Несе молитва-пісня немовляті
Посил добра і щедрості, й любові...
З народження шануй глибинне слово -
У кожному із нас йому звучати…
/ світлина - інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2020
[i]Цікаво, що тобі, самотній, сниться?
Які тамують спрагу поряд люди?
Для нас ти глибиною завжди будеш,
Землі й води прадавня таємниця.
Черпаємо в минулому всю силу,
Пірнаємо в душі складні глибини.
Ти ж, як життя – невичерпно-невпинна,
Коріння, що на світ нас породило.
А сонце на проміння не скупиться –
Каркас увесь потріскався і тьмяний.
І може ти і непривабно вбрана,
Та маєш чисту, з джерела водицю.
Здається, ти застигла між часами –
Зникають села – лиш самотні хижі…
З колодязя ж вода – холодна й свіжа –
Ти ділишся святим, важливим з нами.
Життя летить… написане – вершиться…
(Не відрізниш ілюзії від суті!)
Знайти б усі ті істини забуті,
Щоб ожила духовності криниця.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020
[i]Про тебе думка гріє в холоди,
Зринає золотавим зорепадом.
Палка душа продовжує кохати –
Промінням Сонця ти в мені завжди.[/i]
Сріблиться променистий мельхіор.
Уламком щастя з нашої планети –
На небосхилі ми тепер дуетом,
Так мчить до тебе серця метеор…
[i]Краплини зір небесно-золоті –
Кохання, що дано було зустріти.
Частинку ту, єдину в цілім світі –
Буває, не розгледиш у житті.[/i]
Магнітом дві душі в одну летять,
Нікому почуття ці не спинити.
В коханні два стрімких метеорити
Черпають щедро Божу благодать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2020
[i]Тартаківський палац,
Епоха стильних вбрань,
розкішна велич поблизу Сокаля…
В тій пишності багатств
зітерта кимось грань –
застиг маєток-сирота в печалі.[/i]
Старий парк здичавів:
у залишку руїн
не видно ні магнолій, ні азалій.
Лиш привиди птахів
величності взамін
залишились в палацу арсеналі.
[i]Потоцький Казимир –
шляхетний пан-магнат,
будує дім із замкових підвалів.
І згадує пустир
минулий шик кімнат
та елегантну вишуканість балів…[/i]
Необароко стиль,
Балкон і ризаліт –
Архітектурні форми досконалі.
Вцілілий вежі шпиль,
Колони моноліт,
Декору залишки – як брама у порталі.
[i]Ти міцністю хором
Пройшов крізь спалах війн,
А в мирний час – залишений в поталі.
Та родовим гербом
Зоріє обрис твій –
Архітектура українського Версалю.[/i]
Тартаківський палац,
Крізь ауру століть,
Ти вибач нас – руйнівників-вандалів.
Хоч не повернеш час,
Ми не дамо зітліть
Перлині України під Сокалем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2020
Чекаємо чудес у Новім році
Усе погане - ли́шить високосний,
Де на поріг – не можна навіть го́стей.
Емблема року – щур китайський – в шоці.
Світ в масках… без обличчя… без емоцій…
Усе ж й цього нам в році ще замало.
Народ долає тільки пандемію –
Огнем пожеж планета вся чорніє…
Вже так багато їй заборгували.
Останні дні цього спливають року,
Рік Білого Бика іде на поміч.
І хай він буде кращим ніж цього́річ:
Чекаємо у ньому мир та спокій.
Напевне, ми загрузли у гонитві
Усяких благ… та тільки не духовних.
Нам міркувати треба, безумовно,
І не ходити більш по лезу бритви.
Чудес! Здоров’я! Зичу всім в молитві...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020
Кружляє сніг… і сяє мерехтливо,
Спокусник-місяць – з посмішкою в ріг,
Зима-красуня, хоч і вередлива,
Сніжинки розсипає на зорі.
Вони блищать нам срібним перламутром –
М’яким та теплим укривають хутром.
Зима сміється, стелить килими,
Бо добре бачить – небайдужі ми…
Чуття розводить в серці теплі гами,
Спустилось світле й чисте з висоти,
Як сніг, що нам, закоханим летить –
Воно нам теж дароване зірками.
Кружляє у повітрі дивина –
В коханні сніжнім пара неземна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
[i]Який чарівний ти, мій рідний краю,
Ти знаєш, а тобі зима – пасує –
В поезію красу твою вбираю[/i]…
Ялинка… мерзла гілка… галок зграя –
Тепла частинку кожного несу я,
Який чарівний ти, мій рідний краю…
[i]І вибілене поле це безкрає
До себе в серце віршем занотую,
В поезію красу твою вбираю…[/i]
Ось вечір сонце у Лиман ховає,
На спалах Муза в римі тріумфує –
Який чарівний ти, мій рідний краю…
[i]Зринає день новий, уже світає…
Тонке мереживо зі слів плету я –
В поезію красу твою вбираю…[/i]
Не знаю, звідки все взялось сама я,
Та рими на вікні мороз малює:
Який чарівний ти, мій рідний краю,
В поезію красу твою вбираю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
Як дихається в рідній стороні!
Ласкаве сонечко теплом торкає спину,
Волошки голубіють на стерні,
Так пахне м’ята й мед із конюшини, –
Душевно вітер в полі гомонів.
- Свободу чую! Рукавом млинів
Я граю радісно! Бентежно! Без упину!
… Як часто згадував я там, на чужині,
Простори неозорі Батьківщини…
Блакить привітна снилася мені…
Бриніли на схвильованій струні
В гнучких зелених вербах, ніби сніг, хатини…
Сум матіоли… спалахи нічні...
у серці – рідна ту́га лебедина –
Народні снились трепетні пісні…
Нарешті, вдома. Запах полинів
Вплітає чуйно дириҐент в оркестр бджолиний –
Вдихаю миті щастя запашні:
- Моя найкраща в світі Україно! –
Зраділий вітер вітряку дзвенів…
/Картина Володимира Орловського "Український пейзаж з вітряком" 1882р./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
Розсипає сумне сніговій
Під завісу самотнього вечора.
Хуртовину думок із далечі ту,
Розчиню у душі, ледь живій.
Все кружляє їх вічний танок,
до землі припадає заметами.
У снігу – я і ти – силуетами,
а сніжинками – рій помилок…
То ж не гріє вже тепле пальто,
сніг в волосся із міді вплітається.
І, мов пух, заметіль огортає ця,
Хоч не бачить, крім мене, ніхто…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
Нехай тепло дарує щедрий вечір,
Хай вбереже життя від зла й зневір.
Палають вірші, ніби сотні зір
І прозирає поряд місяць ґречний.
Хай буде щастя в українській хаті,
І має чай духмяний ніжний смак.
Нехай зустріне пару одинак,
Всі інші – будуть настроєм багаті…
Добро проміння ллє у дім, квартиру,
Доносять світло Муза і перо.
Живіть усі Ви, добрі люди, в мирі,
Хай в кожну хату стукає добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
[i]У блиску мішури та конфетті
Прикрашена святково пишна зала.
Мов віхола у блискітках тих грала –
це був Ваш перший вихід у житті.[/i]
Завмер схвильовано увесь оркестр,
Ви щось граційно кажете сусідці.
І ніби в сяйві – мармурові східці
Вітають кожен витончений жест.
[i]Прикрита заздрість з боку літніх дам,
Пікантний інтерес – від кавалерів.
Ваш милий усміх, ніби у Венери –
І кожне серце вже належить Вам…[/i]
Милуюсь відображенням дзеркал,
Тамую від краси такої подих.
Ви стоїте, замислившись, на сходах –
Хай буде нескінченним перший бал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
[i]Кохання – це сплетіння спраглих душ
і серце, що на двох бажає битись,
Це захистом в негоду тепла свита…
Сніданок в ліжко… що несеш чимдуж![/i]
Любов зламає будь-які льоди –
Така вона яскрава та шалена.
В дитині – спільні риси, наші гени,
в ній наше серце разом назавжди.
[i]Буває, що ті вічні та святі
Твої чуття – безжалісно роздерті.
Буває, люблять навіть після смерті –
Живе кохання поміж двох світів.[/i]
Воно – в сльозах невтішної вдови.
А ще – підводить хворого на ноги,
Хоч ти на півдорозі в царство Бога –
Кохання зцілить вірою: Живи!
[i]Яке воно?... Ще безліч запитань:
Взаємне? Чисте? Радісне? Жертовне!
Хай буде ним по вінця серце повне –
Коханням… із тепла та піклувань,..[/i]
/Ілюстрація - інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
[i]Палке тепло
у канделябрі тріпотіло.
Роялю тло
впивалось в чуйну душу, ніби птах,
стікаючи по змучених свічах,
Вздовж тіла…[/i]
Краса лилась
Коханням – в величі розкішним,
Ковшем тепла,
що барвами наповнив нотний стан,
В чуттєвості – останній віск розтав –
Неспішно…
[i]Під клавіш сніг –
всі незбагненні серцю гами.
І нот розбіг,
що квітне у схвильованих серцях,
в трояндових розсипавсь пелюстках –
Для Дами…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
[i]Святковим усміхом гірлянди
Пролився світлом небокрай –
Мандрує світом Миколай.
Дає він оленям команди,
А я в теплі смакую чай…[/i]
А вдома пахнуть мандарини,
Ялина вбрана чарівна.
- Ходи до мене, старина,
На чашку чаю із малини…
Святий Микола не минав.
[i]Як щедрий свята постановник,
Розкриє у санках брезент –
(Здоров’я у мішках везе!)
У погляді – сріблиться вогник –
В шкарпетки всім кладе презент…[/i]
Так кожен рік іду стрічати
Святого… місяць ледь поблід.
Чумацьким шляхом бачу слід,
То тягнуть олені санчата –
Не пропустіть його прихід!
/світлина - інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
[i]На нестримнім вітрові шаленім
Шерхне дощ… в крижину все скував,
Не дає зимі законних прав –
Все жбурляє з неба льоду жмені…[/i]
Б’ється серце знічено у мене
Від терпких, невиплаканих сліз –
Плакати не буду – навідріз…
У сльозах замерзлих - тільки клени.
[i]Всі сніжинки-лялечки різьблені
Гинули, утоптані в багно –
Тож почну життю радіти знов.
А тебе вже видихну з легенів…[/i]
Я засію душу безтілесну
ароматом щастя й дивних трав.
Пройде дощ, що кригою скував –
І настануть знов квітучі весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
Я взяла санчата
Взимку рано-вранці
Й вийшла погуляти
У червоній шапці.
Збіглись зайченята,
На санчата сіли –
Хочеться їм гратись
На сніжкові білім.
Зимний ліс усмішку
В вус сховати хоче:
Зайчик – це ж не кішка,
А від рук – муркоче.
Відпущу до мами,
Дам всім по морквинці.
Пригощу крихтами
Пташок на ялинці.
У людських долонях –
Доброта і ласка…
Шапочка Червона
Кличе всіх у казку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
Так грають пальці… співають очі…
А Ви завмерли в якійсь задумі,
Я навіть бачу гірчинку суму
На сокровенне моє, дівоче…
Ви б так хотіли мене кохати –
Мелодій ноти рвуть до нестями.
Щасливі разом були б ми з Вами,
Нам місяць вторить вилицюватий.
Надії пісню усе ж згасили –
Запікся погляд в ній винуватий:
- Пробачте, люба, я вже жонатий. –
Терпіти гру цю мені несила…
В ніч безпорадну – мелодій зграя…
Хоч грають руки… душі – немає.
І все, що мало двом стати раєм –
Карає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
[i]Моє дитя! Ти – Божа ласка з неба,
Зати́шне світло серця та надія!
Вкладу всю ніжність в доторку до тебе,
Хай мамине тепло тебе зігріє…[/i]
Усю любов, душі палкі молитви
Завжди – промінням – на твою адресу.
Тебе б до серця завжди так тулити –
Позбавити від болю, зла та стресів.
[i]Маленька, ледь тримаєш ще голівку…
Дай Бог, щоб все намріяне збулося!
… Ось круговерть життя, мов кіноплівка –
Ти, моя доню, майже вже доросла…[/i]
Складне життя – страшна хвороба, маски –
Ти бути обережною повинна.
Прошу в молитвах милості та ласки,
Для тебе, моя донечко єдина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
Сьогодні день, коли зустрілися із Вами,
В коханні закружляли, мов птахи –
Б’є вітер в шибку мерзлими сльозами
Та ожеледдю сковує шляхи…
І туга шириться за мрії горизонти,
Через роки́ усе ж болить душа…
Ви стоїте, зіщулившись, під зо́нтом,
А сльози дощ із краплями змішав.
Було б Вам краще рідну душу не стрічати,
В житті ж бо на любов немає прав!
На відстані міцнішав біль утрати –
Мов хтось жорстокий навпіл роздирав…
...Серцями поряд. Та як птахи перелітні,
крізь відстань, перепони різні й час,
Все віримо, що в іншому столітті
Нам доля подарує другий шанс…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
[i]Очі – зорепади
у бортпровідниці.
Переліт позаду –
та вона все сниться.[/i]
В літака салоні
Юна берегиня –
в білому блузоні
та костюмі синім.
[i]У ілюмінатор
Сонце заглядає:
В літаку дівчата,
ніби квіти з раю.[/i]
Вигляд бездоганний –
отака робота.
Графік ураганний…
Часом – крик пілота…
[i]Знов чекаю рейсу,
де тебе зустріну,
Люба стюардесо,
Квітка з України…[/i]
Ось уже посадка,
І знайомі крила –
Із пілотки прядка,
Йде красуня мила.
[i]Тане смуга злітна
З кіс твоїх-пшениці.
Всі найкращі квіти –
Для бортпровідниці…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2020
Сніг рипить веселим хрустом –
Будуть вечорниці.
Мамо, дай квітчасту хустку,
Та нову спідницю.
На щасливу світлу долю
Калиту спекли ми.
Наспіваємося вволю
З хлопцями сільськими.
Дай намисто із разками –
Так, своє… не сердься…
Причарую точно, мамо,
парубка до серця.
Я ж весела й працьовита –
Дай іще й сережки!
Маю так заворожити,
Хай не згубить стежку.
Он, у вишитій сорочці,
Серце парубоче –
Найгарніший з-поміж хлопців…
От за нього й хочу!
… Сніг рипить веселим хрустом,
Молодь вся в ударі…
Вишиванка й в квіті хустка
Танцюють у парі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
/Сонет тріолетно-октавний/
Кохання стріла я в шовковиці,
У квіті запашнім ряснім.
Заграли у душі вогні –
Кохання стріла я в шовковиці…
Я згадую тепер подробиці,
Коли заслав все білий сніг.
Кохання стріла я в шовковиці,
У квіті запашнім ряснім.
Теплом в душі́ палкі розмови всі,
Букет конвалій на вікні…
Самі думки мої щасливі ці,
Для серця бідного – тісні.
Читаю спрагло листування –
З шовковиці п’янке кохання…
/ тріолет – початкові 8 рядків, октава – завершальні 8 рядків. 13 і 14 рядки входять і в октаву і в тріолет, сонет – 14 рядків – три катрени і двовірш./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
Я розкажу тобі забутий сон –
Журба прощань застигла на долонях,
І змучений розлукою перон.
Серцебиттям – квапливий стук вагонів…
Я від’їжджаю в невідому даль.
Так плаче дощ на тій платформі сонній.
Болять мені жорстокість і печаль...
Хочу зійти на першій же зупинці!
Але я їду… стримуючи жаль.
Загартували сльози душу в крицю,
Самотність розливається дощем –
Все рідше наш перон далекий сниться…
Мабуть, прийшла пора отих прощень -
Примирення людське замість погорди.
У ностальгії – сну мінорний щем –
Грудневий дощ приніс туги акорди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
Розминулися дві долі,
Мають власні береги.
Сумно падають додолу
Від байдужості сніги.
Розійшлися дві дороги –
Серце вкрила заметіль.
Засріблився давній спогад
у холодному бутті:
Не сніжинки… рвало небо
З квітів білі пелюстки,
що вкривали шлях до тебе.
Йду по ньому крізь роки.
Хуртовина стогне в полі
Безкінечно дорогим.
Розминулися дві долі –
Не з’єднати береги…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2020
Шепоче полум’я до зір
Про вічне, тепле, незбагненне.
І ніжним дотиком до мене
Звучить гітари перебір…
Я струни чую ті, повір,
Тому не можу не кохати
Акорди в зорянім багатті
І очі, що ясніше свіч
Горять у пристрасті всю ніч –
Любові не буває забагато…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2020
Завмерло все у казці кришталевій –
«Відмінно» у Мороза за труди.
В кожухи білі вбралися дерева.
Іде зима… розкішна королева…
На Білому – замріяні сліди.
Завмерло все у казці кришталевій.
Стоять поважно красені місцеві –
Дуби столітні, в сивині діди,
В кожухи білі вбралися дерева.
Козачка** має взимку шаль парчеву,
В обіймах Сонця – справжнє диво з див…
Завмерло все у казці кришталевій.
Кущі химерні, ніби білі леви,
Чатують біля мерзлої води,
В кожухи білі вбралися дерева.
Сідає Сонце. У човні рожевім
З’являється яскравий молодик.
Завмерло все у казці кришталевій,
В кожухи білі вбралися дерева…
* Біле озеро в с.Задонецьке Зміївського району Харківської області.
** Козача гора в Коропових Хуторах Зміївського району Харківської області.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
/Надихнула чудова зворушлива проза Ніни Незламної "Нерозділене кохання": http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897434#com4230109./
В снігу жовтіли пізні хризантеми,
А в серці сніжна розлилась печаль.
Її не гріла навіть тепла шаль,
Сліпе кохання смутком рвалось в тему.
*
Розтанула нечутно зайва мрія,
У хвилі здивувань та потрясінь.
Все нездійсненне розтинало синь -
Червона шаль в самотності не гріє.
*
Губився світ ілюзій, ідеалів...
І серед сотень вже забутих тем,
Горів букет осінніх хризантем.
А вітер душу рвав червоній шалі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
Покладу я сувеніри в світлі зір –
Вір-не-вір…
Втішиться дарунками дитина.
Миколайчики, кутя, смачний узвар –
Крізь димар
Аромати зазивають на гостину.
Дід листи з бажаннями читав –
Безліч справ.
Просять всі здоров’я, щастя й миру.
Не радіє Україна... у війні –
Жде синів…
Господу її молитви линуть щирі…
У повітрі – особливий передзвін –
Крізь камін…
Янгол над оселями літає…
У молитві душі линуть до Христа,
А в листах -
Всі чекаємо чудес від Миколая…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Мов ля́льки-мотанки з тканини,
В снігу – ялинки молоді.
Невтомні руки у майстрині
Зимово-сніжних володінь.
*
А ліс красі такій зрадів!
Весіллю - бути! Всі ялини,
Завмерли в мерзлому грудді́…
Мов ляльки-мотанки з тканини.
*
Ошатні білі одежини
У пишнотілих юних дів.
Блищать на сонці, мов перлини,
В снігу – ялинки молоді.
*
У кришталевості рядів
Радіє сонце світлій днині –
Створити казку сніг зумів,
Невтомні руки у майстрині.
*
У білім квіті вся місцина.
Протру я очі від видінь –
То домоткана полотни́на
В зимово-сніжних володінь.
*
Під вечір ліс все лебеді́в,
А сніг вкривав всім шаллю спини.
Така зима на Україні!
…Ялини, в сяйві ліхтарів,
Мов ля́льки-мотанки з тканини….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
А Ви завжди зі мною поряД.
Увага Ваша – хвилі морЯ.
Щем спогадів та біль від муК
В рядки свої для Вас візьмУ.
Ділюся римою простоЮ,
Близьким вже кожен мені стаВ.
І гріє посмішка вустА,
Любов свою дарую ВаМ.
У серці завжди мій читаЧ.
Усі пера для нього пробИ.
Нехай міцнішає добробуТ,
В безхмарній сині – села та містА.
Здоров’я, злагоди, удаЧ,
І миру неньці УкраїнІ!
P.S. Шановні друзі! Якщо комусь цікаво, мою першу авторську книгу поезій «Я віршем доторкнусь до Вас» можна придбати, написавши адресу доставки мені на електронну пошту. Вартість примірника 65 грн. Перешлю Укрпоштою або Новою поштою. Дякую, шановні, що Ви є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Приєднуюсь до флешмобу
українська хустина
#флешмоб #українська_хустина
[i]Полотняна, ситцева, в мережці,
Домоткана, шовкова, фабрична.
Знаємо ми хустки усі теж ці,
Головний убір зручний і звичний.[/i]
Тож сьогодні, в свято Катерини,
Зодягну її в червоні маки.
Справжню святість неньки-України –
Стала хустка нашим модним знаком.
[i]Молодь одягає хустку творче –
Грає атрибутом досконало.
Віримо, що хустками від порчі
Божа Мати жінку захищала.[/i]
Українську вроду незрівнянну
Хустки прикрашали завжди різні.
Гріє взимку пухова, вовняна –
Наша хустка, мов душевна пісня…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020
"… Я їм тоді проспіваю,
Все, що колись ти для мене співав,
Ще як напровесні тут вигравав,
Мрії збираючи в гаю…
Грай же, коханий, благаю."
Леся Українка.
Укриють коси сумом посивілим
В тих снігах безмежжя виднокраю.
Зболілим серцем, в зраді обгорілим
Я їм тоді проспіваю…
Кохала, Лукаше… від того й гину.
Палка душа тобою ще жива.
Тож заспівай, коханий мій, єдиний,
Все, що колись для мене ти співав.
Хоч білий сніг ліг мороком у гаю –
Зима не має на кохання прав.
Тебе я, як раніше виглядаю,
Ще як напровесні тут вигравав.
Сопілки звуки ніжним дивоцвітом
Вторять серцю лагідно: кохаю…
то дай же слово, що лишимось в літі,
Мрії збираючи в гаю…
…Уже не літо. Мерзну я від зради.
квіт кохання крихтами жебраю.
Чому ти сумно віти мої гладиш?
Грай же, коханий, благаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
[i]Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні.
Сумні, немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
І.Я. Франко.[/i]
Палке кохання повне протиріч.
Так часто темрява вкриває дні.
Чому, скажи, приходиш ти щоніч?
Чого являєшся мені у сні?
Гадаєш, що мені звичайний друг…
Не чуєш трепет-сум вогненний…
Та свої очі, мов зелений луг,
Чого звертаєш ти до мене?
Так складно знов прийти до тями,
Їх часто бачу уві сні.
Збентежують, горять вогнями,
Чудові очі ті ясні…
У мріях-снах – рука в руці…
Але, на жаль, в житті це нездійсненне.
Ти тулиш очі-промінці,
Сумні… немов криниці дно студене.
Прилинеш в сон весняним вітром,
Розтанеш вранці у зимі…
Я ж буду все душею тліти
Чому уста твої німі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
Апетитно пахне з печі.
Під Вертепу сміх та спів,
Ждуть смаколики малечу,
Сяє Зірка у Святвечір -
Божий Син цей світ уздрів!
Людям день останній посту
Дозволяв дванадцять страв.
І прощати (хоч не просто!)
може, слово часом гостре,
хто раніше ображав.
На Різдво усі бажання,
добрі мрії – до снаги.
Йде Вертеп з колядуванням,
всім розносить віншування –
Сяє Зірка крізь сніги!
Дідуха під рушниками.
Вабить мед - кутя-нектар…
Ллється затірка мисками,
Пахне хлібом, пиріжками,
в кухлі – запашний узвар.
А вареники в макітрі
ще підсилять колорит.
Пахне святістю в повітрі.
Люди – в радісній молитві:
Народивсь Ісус на світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
Під уривчастий сніг, в холоднечу,
Згадка серця – далеке село…
Пахне, ніби скоринкою з печі,
Світлий спогад про рідне тепло.
Годувальниця-піч віковічна,
Прабабусин знайомий поріг,
В пе́чі - вогнище… чисте, величне,
На лежанці - дитячий нічліг.
Піч-вівтар – оберегом у хаті,
Дух родини та спів вечорниць,
Материнська любов, сила тата
І бабусин рецепт паляниць.
Святість в ній та достаток родини,
Вищі сили в жіночім кутку.
Аромат цей в тобі, зсередини,
Витинанку виводить легку.
Бачу усміх прабабці з далечі –
Рогачем чавунці дістає.
Тане, ніби скоринкою з печі
Босоноге дитинство моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
День морозний… лютує-іскриться
Сніговій, припадає до скла.
Я відкрию тобі таємницю,
Що роками в душі берегла.
Почуття мої світлі, окріплі –
По життю два надійних крила.
А надворі все сипле і сипле
Сніговій… припадає до скла…
Я відкрию тобі таємницю,
Що для мене цей сніг – в квіті сад.
Квітне вишня, яскрава дівиця,
В пишній розкоші білий наряд.
Запашну чарівну насолоду,
Що роками в душі берегла,
Не здолати морозам і льоду
Квіту серця… натхнень джерела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020
[i]П’ята ранку… ще зимова глупа ніч,
як люблю, у абсолютній тиші,
поспішаю я до рим палких навстрі́ч –
привітаю новий день у вірші.[/i]
Срібний Місяць створить затишок мені,
і принишкнуть зорі, наче миші.
Теж складають теплі вірші в вишині,
як люблю… у абсолютній тиші…
[i]На світанку – в сріблі сніжному земля,
як люблю, у абсолютній тиші…
білий сніг казками цілу ніч встеляв –
як про це о п’ятій не напишеш?[/i]
Чисті помисли та вчинки дасть нам Бог,
кожному свою він долю пише.
так міркуємо ми з Музою удвох,
як люблю… у абсолютній тиші…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
[i]Різдвяний сніг покликав Вас –
Геть забілив буденність сіру.
Ванільні запахи зефіру
В повітря просочились враз.[/i]
Геть забілив буденність сіру
Вершків знайомий аромат,
Мов повернув роки назад,
На зняту нам на двох квартиру.
[i]Ванільні запахи зефіру
І кава… що з вогню стеріг…
Ні, не зефір – то просто сніг
Торкає солодко за шкіру…[/i]
В повітря просочилось враз,
Іскрилось в білосніжній цноті
Щось світле… те, що не збороти –
Коштовне, чисте, як алмаз.
[i]…Здається, сніг покликав Вас…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
[i]Висхідний:[/i]
Сум…
Чому
в одному́
пульсує струм?
Я його зніму,
наперекір всьому́.
Виводить мене із дум
і знищує дику пітьму
моря пінного лагідний шум….
[i]Спадний:[/i]
Я жадаю води чистоти,
чари моря ті – ніжність рук.
Море, про́шу: відпусти –
мушу я доплисти,
хоч ціною мук,
і зберегти
світ, де ти…
тремтить
звук…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
[i]Розси́пав грудень
гарний настрій –
такий пухнастий,
чистий сніг.
Радіють люди:
їм до ніг
лягло іскристо-біле щастя.[/i]
В прозорих шатах
кришталевих
пани-дерева –
блиск і шик.
Немов із знаті,
модний лик
у день морозяний, грудневий.
[i]Всю пудру білу,
променисту,
як візажист той
він наніс.
Вкрив легкотілим
дивом ліс –
наповнив зиму справжнім змістом…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
[i]Будую подумки мости,
Вкладаю в дотик клавіш мрію,
Так хочу я тебе знайти –
Самотній сніг іскрить, біліє.[/i]
Заплющу очі… серцем йду…
Я поряд. Подих цей роялю
В заметах чую, по льоду,
Всі звуки чисті, небувалі.
[i]Не загуби мене в снігах,
Кохання тепле до нестями.
Лети за серцем, ніби птах
Над сніжно-білими чуттями.[/i]
Лапатий знову припустив…
З сніжинками у танці мрій ми.
Не чую холоду сльоти –
Бо знову у твоїх обіймах.
[i]… Відкрию очі – вдома я…
(годинник північ б’є настінний.)
З роялем мчить душа моя
До тебе… в зиму біло-пінну…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
Словами, що на світі не існують,
Душею розкривала вічні теми,
І досі світ співає: Алілуя!
Вмираючому лебедю твоєму…
Балет… сади… самотність і тюльпани…
Пуанти і душа – листок кленовий…
З легким, граційним, мов повітря станом,
Лебідка лине проти вітру знову.
Мов віхола – річні абонементи...
Збираєш континентами аншлаги.
Ти дихаєш, здавалося, балетом,
Із ним душа тримає рівновагу…
Все особисте принесла ти в жертву:
Спектаклі – це твої єдині діти…
Про Павлову писали всі газети –
Про творчу, ніжну, чарівну Сильфіду.
Пішла з життя… і тільки шлейф здогадок
Залишила коханому між думи…
Полинула за обрій снігопадом,
Одягши гордо лебедя костюма.
Твоє життя зірвало шквал овацій…
Фінальна сцена. .. Ти – в останній ролі…
Лебідка б’ється у прощальнім танці
Поміж віків, країн, стежок і долі…
( Світлина з інтернету - образ Умираючого лебедя у виконанні Анни Павлової, однієї з найвидатніших балерин XX століття.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
Розпорошило смутком мокрий сніг...
Шукаю Вашу руку в призмі літ,
циклон приносить вітер з далини.
і в осуд заплітає серця біг.
Впав сніжний доторк - слід від сивини…
Та наш зв’язок міцний, немов магніт –
І він зруйнує холод, вітер, лід,
Бо кожен з нас в душі тепло зберіг…
Невпинний мокрий сніг нас огортав.
Нестерпна у буденності сльота,
Вмивала щоки, билась об поріг...
Хоч сніг закрив останній ріст трави –
В душі, під снігом – завжди поряд – Ви...
/Художник Джеф Роуленд, Англія./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
В осінню ніч мені постукало Минуле,
Лило сльозу: за що все на віку йому?!
Та чай із тістечками смуток відштовхнули –
Тепер з ним сидимо... життя смакуємо…
- Підстав немає для пліток людей злослівних –
Немає смутку у душі… вже пусто там…
Розповідало так Минулому наївно
Солодке печиво із легким хрускотом.
Я знаю: впертою в житті була не раз ти –
І певна - що і зараз не зверне́мо.
Підсолодити пережиті негаразди?
Бо ти ж з дороги... – їли заварне ми…
Під чай духмяний плутались в історіях –
І тануло шкідливе все з варенням.
Не думали в той день ми про калорії –
А тішилися разом… сьогоденням. /переклад з російської/
Чаепитие
Ко мне сегодня постучалось Прошлое,
пришло в слезах, в мою жилетку плача.
Но чай помог с хрустящими пирожными,
теперь сидим, о жизни вот судачим…
- Нет больше пищи для зловонных сплетников,
поскольку больше нет душевной грусти,-
поведало об этом собеседнику
пирожное мое со сладким хрустом...
- Ты, Прошлое, всегда было напористым -
всю правду расскажу тебе, не скрою.
...Немного подсластить бы твои горести...
Ведь ты с дороги - кушай заварное!
...Мы пили чай в дымящихся историях,
Прощаясь с тем вредящим - уходящим.
Не думали в тот день мы о калориях,
а радовались вместе… настоящему.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
/ поетичний переклад слів пісні Майкла Джорджа «Сareless whisper»/
Я знаю, що це був танок останній,
Шепоче музика і щось в твоїх очах.
Колись я бачив це з кіноекранів,
Ті ноти - у знівеченім коханні...
Й провини страх…
Я винен сам у підлому обмані,
В житті, як в танці, вже не буде разом нас.
Зі мною в парі більше ти не станеш,
Хоч може, з часом і загоїш рани –
Я втратив шанс…
Твій шепіт не вернути безтурботний,
В очах порожніх смуток... невимовний біль.
Кохана, я для тебе на все згодний…
Та ти ідеш чомусь безповоротно
У заметіль.
Слова пробачення – завмерли в горлі,
Бо ці зізнання-хвилювання непрості.
Завдав багато я коханій болю -
мелодія лунає на танцполі,
- Прошу, постій…
Давай залишимося вдвох у танці,
Нехай чуттями заспіває небокрай.
Та невблаганні на щоках рум’янці
говорять, що немає в мене шансів…
… Не залишай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
КАРТИНИ ЩАСТЯ
Із суму вирвусь комірчини,
вдихатиму тепло в легені,
і світле тягнеться до мене –
пульсує щастя - не зупиниш.
В холодну та похмуру днину,
я настрій уявлю весняний –
вже пахне квітом із каштану,
а вітер просто гладить спину.
Радію я осінній сині,
не чую холоду шаленства,
навіє спокій із давен цей
щаслива посмішка в картині.
Зима. Під снігом сплять ялини,
сніг пригощає пластівцями.
Почуйте настрій цей серцями –
і щастя більше не покине.
Життю радійте щохвилини,
нехай усе в житті удасться –
ділюсь рецептом свого щастя
У вірші… в сонечку… в дитині…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
[i]/квадратне римування./[/i]
[i]Зустріч-карма,
боротьба і пристрасть та,
потяг сильний
душ споріднено-промерзлих.
Може да́рма
пам’ять серця повертав
світ живильний
почуттям, давно вже щезлим?[/i]
Танець-спалах –
ми згоріли вдвох дотла…
Світ кохання
був незримий, незбагненний.
Це тримало…
крізь роки́ я берегла
душ звучання
під емоції вогненні.
[i]Мимоволі
поза простір, поза час
знов фатально
рве любов з сердець хорали.
Примха долі –
танець світла вже без Вас,
Привокзальна
наші карми роз’єднала.[/i]
(Картина Моніки Луньяк. Польща.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Молитва ця повинна
лунати звідусіль:
- Спасибі Богу й Сину
за хліб святий і сіль.
- Бодай голод не знати!,–
дідусь хрестив весь стіл,
й ми слухали, малята,
про вимирання сіл.
Пройшли роки відтоді
та душу рвуть рядки,
Як рили на городі
з-під снігу буряки,
Зі шкірок картоплиння
спасав людей кандьор,
Як не було й зернини…
а смерть співала хор.
З’являлись людоїди
в страшні часи колись –
Страждання їх і біди
в свідомість не влились.
Ціна, щоб далі жити –
безтямність божевіль –
Вмирали їхні діти,
і нищив розум біль…
…Хай спочивають жертви
страшних тих лихоліть,
Сьогодні за всіх мертвих
Ви свічку запаліть.
Молитва допоможе
їм чути нас звідсіль:
- Спасибі тобі, Боже,
за хліб святий і сіль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
Серед шуму й розваг карнавалу,
Підкорю Вас своїм фіолетом –
Розплелися від шарму тенета,
Бо для Вас цілу ніч танцювала.
Серед блиску розкішної зали
Стали ми елегантним дуетом.
В сяйві ночі лишалась секретом
Та, що вічно, здавалось, кохала.
Очі-пристрасть чекали розв’язки,
І до неї лишалось так мало…
Та світання порушило казку.
Танцю рухи палкі, досконалі
Не зірвали із душ рівні маски…
Фіолет танув воском… від жалю…
(Світлина - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
Смакую я про тебе теплий спогад:
Кав’ярню жваву в людній метушні,
Вишняк без нас, коханий, спорожнів,
І білим сумом сипався під ноги.
Куди б не повела життя дорога,
Кохання наше житиме в мені.
Смакую я про тебе теплий спогад:
Кав’ярню жваву в людній метушні.
Наш столик, де черешні вид розлогий
та мелодійний вихор комашні,
Я часто бачу, любий, уві сні,
та вдіяти не можу вже нічого –
Смакую я про тебе теплий спогад…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020
Гавань тихая.
Тільки море і я – ми удвох,
В ньому дихає вічність епох,
Гавань тихая…
Усвідомити мить цю дав Бог –
Забуваю проблеми і лихо я.
Тільки море і я – ми удвох,
Гавань тихая.
Море дихає…
Видих-вдих – повний магії й чар.
Білі хвилі… мов піною з хмар,
Море дихає…
Відчуваю я кожен удар,
Ця стихія вже стала утіхою.
Видих-вдих – повний магії й чар –
Море дихає…
… Заколихує…
Понад хвилі здіймається пар.
Місяць, ніби самотній мольфар
В гавань тихую,
Старовинний узявши ліхтар,
Світить стиха їм.
Морський бриз всім дарує нектар –
Море дихає!
(Картина Моніки Луньяк.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020
[i]Місяць сріблом з рукава
у морозній тиші
сипле чари в ніч Різдва –
з небосхилу ніші…[/i]
Йде з вертепом Коляда –
Зірка аж іскриться.
Жде красуня молода
чобітки цариці…
[i]Захмелілі два кумці
заблукали в нічку,
Мчить Вакула… у руці –
сяють черевички .[/i]
Чари наших хуторів
у красі різдвяній…
До Солохи гість забрів –
клявся у коханні.
А старий пузань Пацюк
у Диканьці знаний,
Їв вареники без рук,
ще й вмочав в сметану...
[i]Місяць щастям спалахнув –
до́бре – переможе.
І розсіяв новину:
- Син з’явився Божий![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
Ні, це не зрада…
Мабуть, це Ваш страх.
Моя помада –
В тон тому настро́ю,
Для Вас кохання стало ніби грою.
Ми розминулись на семи вітрах…
Зимова казка
Збігла до кінця,
Така розв’язка
Stories притаманна –
Стрімкий роман розсіявся туманом,
Лишивши осад в зранених серцях.
Ніхто й нікому
Слова не давав,
Глибока втома –
Як фінал тих зречень.
У вирішальний, доленосний вечір
Ми розгубили правильні слова.
Була щаслива,
Вільна, наче птах.
Хоч били зливи,
Бурі й снігопади.
Це просто страх… а не зумисна зрада,
Залишив серце на семи вітрах.
(Ілюстрація - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
На серці – зимно…
Холод… заметіль…
Про щось інтимне
Сніг співає пісню.
Світає пізно…
Сніг жбурляє сіль …
Ця хуртовина –
Справжній водевіль
Танок невпинний
Сніжно-живописний,
Де вдвох – затісно
В світі божевіль.
Чиясь гординя
В серці, ніби цвіль,
Кохання тінню
Від нестачі кисню
Свій вирок зді́йснить -
Ри́неться звідті́ль …
Рве пуповину,
Вперто сипле сіль
Знов сніг жарині:
Вибач, ненавмисне…
Ми зовсім різні…
Й згарок, мов вугі́ль –
Резон - залізний…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020
Магазинів вітрини дзеркальні
Оживають, іскряться вогнями,
Сяє дивом ялинка в вітальні –
Помічаємо скрізь Дух Різдва ми.
Переливом – смарагди-пейзажі,
передсмак від різдвяних містерій.
Перша зірка нам радісно скаже,
що колядники стукають в двері...
Сніг змагається із ліхтарями,
В кого розкоші більше чи блиску,
У молитві усі до Творця ми –
На Різдво Бог до нас зовсім близько.
Зійдуть Дух Його, милість над світом
із печери, що зветься Вертепом,
Щоб Куті на вечерю радіти,
Душі линуть в оселю до тебе...
Благість Божа - молитвою всюди:
хоч би світ подобрішав дивами!
Вірте в краще й живіть з миром, люди,
Всім - Різдвяних чудес небувалих!
(Художник Стюарт Шервуд "Різдвяні ілюстрації".)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
Сніг раптовий, лапатий
Вранці вирішив квіти карати:
- Приготуйтесь до страти
Та благайте уклінно пощади!
Білосніжка-троянда –
У красі своїй – виклик для снігу
Холоднечі пихатій
Влаштувала весняну відлигу.
Хоч сніжинки, як змії,
Обвивають блондинку-красуню,
Сніг безсило тьмяніє –
І чомусь поступається юній.
Горда квітка-царівна
Злу бездушному в очі сміється:
- Ти сварливий та гнівний,
Я ж дарунок від щирого серця.
У мені жар кохання
Струменить іще змалку, з бутону,
Почуття нездоланні
Вмить зруйнують всі сніжні кордони!
Так трояндова пристрасть
Хвалькуватого враз розтопила.
Сірий став та нечистий,
Ніби влив хто у нього чорнила.
Впав красуні тендітній
Переможений, знічений в ноги,
Життєдайно-живильна
Квітці стала зі снігу волога.
Розквітає так ніжно,
Від кохання міцна та ошатна.
Почуття білосніжні
Сили злі подолати не здатні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
Світ зомбований КОВІД, війною,
Де скажіть, надію брати й силу?
Інеєм вже душі наші вкрило –
То ж не дивно – скроні сивиною.
Я знайду твій номер в телефоні –
І зустріну в глибині вокзалу.
Срібло у волоссі ще терзало,
Та рука була в твоїй долоні.
Піниться вино у нас в бокалах,
Знов троянди білі у вазоні…
Паморозь, що посріблила скроні –
Все в думках, як сніг, що не чекала.
Все життя, як спринтер в марафоні,
Кожен з нас у перегонах різних.
Тане сніг в теплі – але запізно –
Грає віртуоз на саксофоні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
[i]Ніби тінню йду небувалою,
Підкрадаюсь ходою тихою,
Стрілки часу так повертала я,
Де назвав ти своєю примхою.
Тільки в снах все – неконтрольоване:
Б’є кохання знов лихоманкою.
У тобі вже навік вмурована,
В серці слабкістю, забаганка я.
На шляхах, що ідуть зиґзаґами,
Ти зі мною за руку подумки.
Кличе голос мій...чуєш? Птахами...
А сніжинки ті – мої родимки.
І коли стають болі дикими –
Будні скриють їх... за гримасами,
Стогін серця… німими криками…
Зойк розпачливий - поза часом ми...
Знов напружилась атмосфера вся -
оточу тебе у тумани я.
Так, дивацтво я… так, химера я…
Та лишилася все ж коханою…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Немов красивий, нетривалий сніг
Затримав сонце в риболовній верші,
Палкі чуття, що склав мені до ніг,
Для мене пастка… й жертва я – не перша.
Зірвав у серці справжню заметіль,
І рвалась я, обманута, з капкану,
Бо фальш накрила почуття святі,
Відлига сліз… старі пекучі рани…
Ти щез із першим сонця промінцем,
Пухнастий сніг – міраж? А чи примара?
Згоріло серце в почуттях живцем,
І плакала розрадниця-гітара.
Під перебори ниткою журби
Свої я вірші в вершу заплітала,
Щоб перший сніг так душу не губив,
Чуттєву, ніжну, ніби сонця спалах.
Сріблився іній… пристрасть в дзеркалах…
На погляд твій закоханий так схожа…
Я знову все коханню віддала, –
Сміявся сніг щасливо з огорожі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
Пускало мильні кульки дитя в лузі,
В них – спогад – ми прийшли по кропиву,
Її збирає заклопотана бабуся,
Для неї кращі кущики дивлюся –
Бабуся – в рукавичках… голіруч не рву.
Укриті листя й стебла волосками,
Добряче жалять руки, мов вогні.
Та борщ із вітамінними листками,
З сметаною, яєчними жовтками –
Корисний людям для здоров'я навесні.
Милують око коси у берізки…
Я рву в мішечок зелень для кролів
та для вертлявої малої кізки,
Дідусь для мітел нарізає різки,
І гріють пахощі духмяної землі.
Веселка виграє в дощу краплинах,
Як в бульбашках, на різні кольори.
Весняне сонечко пече у спину,
Я - безтурботно-радісна дитина,
Ліс-молодняк стоїть... що зараз весь старий.
… Вже вдома борщ бабусин вистигає...
Скоринка хліба з печі запашна...
І пахнуть звіробій та м'ята в чаї...
Як шкода, що з життя тепло зникає –
Мій спогад - кулькою намріяна весна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
Кохання серця втрачено без шансів,
Не стріну я тебе за ворітьми.
Виводить вітер за вікном романси
Для гордої, холодної зими.
Душа моя змагається із вітром,
І хоч пройшло уже немало літ,
Зворушливий мотив ніхто не зітре,
Лунає самотою скрип воріт…
Зима печально у вікно загляне:
- Невже мені болить іще старе?
Повіє знову затишком різдвяним,
Смарагди-очі сяють між дерев…
З минулого дзвінок закалатає,
Згадаємо намріяні дива.
Кохання незабутнє і безкрає,
Глінтвейн духмяний з присмаком Різдва.
І пише вітер про кохання станси –
Розбити хоче він зимовий лід.
Знаходять відгук у душі романси,
Здається, ти стоїш коло воріт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
Колись була закохана, гаряча,
У погляді – чуттями пломеніла.
Але, мабуть, така у мене вдача,
Весь світ тепер холодний, сніжно-білий –
Так за кохання ти моє віддячив.
Кришталь студений ліг на голі плечі,
На шиї – засрібліли діаманти,
Лиш холодом спинила кровотечу,
(І не було в Сеньйори варіантів!)
Мій спокій – це суцільна холоднеча.
У кризі почуття живуть заснулі,
А сльози, що кипіли безборонно,
Перетворились в сяючі бурулі.
Тепер із них коштовна ця корона.
Вона – єдина згадка про минуле.
Більш не шукай в очах моїх прозорих
Емоцій, світла, що раніш горіли,
Вже наді мною їм не взяти гору.
І стережися зимний погляд, милий, -
Враз зраджена краса зітре на порох.
… Той сніг тепер в душі, у серці й тілі,
Бо я – Сеньйора…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020
Викради мене, благаю,
Від усього світу потай
В казки лісову дрімоту,
Де снігів блищать полотна –
Хай хатинка стане раєм.
На замріяній поляні –
Дім мисливський обігрітий,
Що сріблиться оксамитом,
В богатирських сніжних вітах
Справдить мрії всі різдвяні.
Ти поцуп мене у буднів
У чарівне царство снігу
І влаштуй душі відлигу –
Запали камін наш тихо.
…Я і ти – в краю безлюднім…
У різдвяну ніч кохання
Все відійде другорядне:
Почуття нам не підвладні,
Ми з тобою безпорадні
В мріях чарівних, незнаних…
Раю не знайти на мапі –
В казки ж бо – нема адреси.
Тільки нам знайомим рейсом
Хижка, ніби з піднебесся,
Нас зустріне в сніжних лапах.
На Різдво в казковім краї
Сосни чепуряться в іній,
Й гріє двох – тепло каміна.
Мій коханий, мій єдиний!
Викради мене, благаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020
Чи вимір різний в нас, чи площина,
Зоріє світлом поле капелюха -
Ваш погляд, від якого бракне духу,
Мов промінь сонця, дивна дивина...
У золото зухвале я пірну,
В алмазний погляд рис святих, тендітних.
- Вся справа – у брилі, – припустить вітер, –
Він створює спокусу чарівну.
Як пустотливі вії ведуть гру –
Танцює почуттів кардіограма.
Прошу, зніміть свій капелюшок, Дамо,
Бо я від чар тих, ангельських, помру.
Граційний жест – убору не стає –
Шовковим блиском шаленіють пасма,
Я розумію, почуття не згасли,
І загадка – в тій Панні саме є…
Переклад з російської:
Дама в шляпе
Мне кажется, мы с разных плоскосте́й.
А может, дело в разных измереньях?
Лучистый взгляд, скользящий с удивленьем,
под кареглазо-теплый фон полей.
Тот дерзко-золотой лучистый свет
Алмазы отразит на фоне фетра.
– Конечно, дело в шляпе, – шепчет ветер, –
И никакого шарма в Даме нет…
Короткий взмах – ресниц тех баловство –
И пляшет от любви кардиограмма.
Прошу я Вас: снимите шляпу, Дама!
Скорее уберите колдовство.
Один короткий грациозный жест –
И шелком по плечам шальные пряди…
Я понимаю: волшебство не снято.
…Наверно, что-то в этой Даме есть… ID: 883445
(Картина - Elzbieta Brozek.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020
[i]Пір’я, ніби із верстата
Сипле крізь небесні вра́та,
Чисте, біле, ніби вата,
Й м'яко почало вкривати
В білу ковдру – нашу хату…[/i]
Мурчик нявкав винувато:
- Я б не став курей чіпати!
Півень в них такий окатий,
Він мене б розніс на шмати.
Це не я зробив, крилатий!
[i]Півень у картатих шатах
Посміхнувся до маляти:
- Чом зіщуливсь, як на страту?
Ой малий ти, хоч пузатий!
В мене знають і курчата,
Що летить то сніг крилатий![/i]
Візьмуть хлопчики й дівчата,
Лижі, ковзани, санчата –
Й будуть зиму зустрічати.
Ти ж мерщій тікай до хати,
Он в віконце кличе мати,
Бо замерзнеш тут, хвостатий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020
У замерзлих віях – сум сльоти.
Цей тягар нести мені несила:
Нашу мрію залишаєш ти –
Мов у сніга відбираєш крила.
Двері смутком-стогоном риплять,
Хоч немає в них на те причини.
Заметіль залишить болі втрат –
Тільки потім, знічено, спочине.
Я все йшла… німіючи з туги,
Опустились плечі у печалі,
На обличчі плакали сніги –
Є в коханні винні й постраждалі…
Сніг так швидко замітав сліди,
гаснули сльозами білі крики.
… Йшов у тій розраді назавжди
Той, хто серце полонив навіки…
Сніг самотній захищав мене.
Я шукала відповідь у нього:
- Ну скажи, коли все це мине?
І чому сумую до знемоги?
Сніг втішав: «Скінчиться цей двобій…
Зарубцюються і стихнуть рани…
Знов кохання забринить в тобі –
Невзаємне ж навесні… розтане.
(Переклад моєї ранньої російськомовної лірики: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871571.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
Кохання перше – справжній перший сніг,
земля в казковій білосніжній крижмі.
По сніговиці ти назустріч біг –
Коханий, юний, невимовно ніжний…
Вже очі-в-очі почуття неслись
У пристрасно-чутливім сніговії.
Піднесено ясніла сніжна вись,
Бо від кохання все навкруг світліє.
Каскади віхол, силу завірюх
Здавалося, удвох не помічали.
Кохання, ніби перший сніжний пух,
В нім розкіш неба й велич небувала…
Я вірю: загадаємо колись,
як упаде сніжинка з неба рання,
щоб долі дві навік переплелись
У перший незабутній сніг кохання.
/світлина - інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
(Чосерівська строфа.)
Була б у мене рибка золота,
Я б знищила всі війни і ковіди.
Така земля, народ… За що – ці біди?!
Сидять принишклі люди по хата́х,
Дорогу смуток в серце протоптав:
Невидима чатує небезпека,
Немов страшне щось вирвалось із пекла…
А в полі, де завжди були жита,
В родючих землях – убивають сина.
Могили… Доль знівечених руїни…
В молитві сумом зціплені вуста:
Що ж це за час такий для всіх настав?!
Горить земля, немов суцільний хмиз,
І літаки зриваються униз.
Ведуть нас лідери все не туди кудись.
Шепоче рибка: не журись… молись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
(акровірш.)
[i]Колезі гострого пера,
А також надзвичайній жінці,
Творчих здобутків та добра
Разом ми зичимо – по вінця!
У Ваш, Катрусю, ювілей
Сердечно будемо вітати:
Юність та чистота лілей[/i]
Сьогодні цю прикрасять дату.
Осяйній Музі гумориста
Бажаємо із Вами йти,
Оскільки усмішки вогнисті
Ваші, Катрусенько, «кити»!
У колі нашому поетів
[i]Задаєте всім позитив:[/i]
Юрмляться із життя сюжети,
Всі грані гумор освітив…
І я з душею Вам бажаю
Легких із Музою доріг,
Енергія хай б’є безкрая,
Єднає слово, що лунає,
Миру й здоров’я на поріг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Нектар зі скрипки музикою стік,
Йшов втомленими, як і ми, снігами,
Залишив в неповторних серцю гамах
густе тепло, що не забути вік.
У край бажань, що так і не збулись,
Знайома скрипка голосом покличе.
У музиці замріяно-величній
знов оживає приспане «колись»…
У нотах – ту́га й невимовний жаль –
Смичок зайшовся в емоційнім русі.
За кожною струною – біль тягнувся –
шкодує все
за втраченим
скрипаль…
Сум викликав одну із тих примар,
що кожен заховав під вічні ґрати –
тепер його у нас не відібрати.
… Стікає почуттів п'янкий нектар .
(Іллюстрація - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Нахмарило… В незнаних хвилюваннях
Зриваюся, стривожена, на крик.
І серце розтинають запитання:
Чому в розлуці жар душі не зник?
Кричати хочу… може - винувата?
В риданнях битись від душевних втрат?
Втекти? Змиритись – і тебе – віддати?!
Горіти! Жити! Вірити! Чи – варт?
Кохати! Теплий промінь б’є крізь зорі,
Розводить хмари… тріпочу в вогні:
Її чекання – це мені докори?
Чекати треба? Відповім я – ні!
Кохай її… я не терплю брехні…
О ні! На жаль, ми в чомусь з нею схожі –
Без тебе жити я не вмію… чи не можу…
Нахмарило… В незнаних хвилюваннях
Кричать до тебе хмари з висоти:
- Кохаю! Й почуття ці – нездоланні!
Вона не зможе ТАК розповісти!
У віршах, що горять ясніше ватри,
Їй не купатись серед теплих злив…
Вона з тобою… Що вже тут казати? –
Вона не Я… Мене ж – навік згубив…
Та знаю: у тобі щемить утрата
Того святого, що є дивом з див…
(Переклад з російської мого вірша "А скоро дождь" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871200)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
[i]Вогнем-мечем у народ християнство
Суворі, міцні ввели хрестоносці.
В червоній цеглі – комтура убранство –
В долині Вісли орден став Тевтонський.[/i]
Кутками замку височіли вежі
Для захисту його, не для декору.
Ця готика у величі безмежна
В столицю форт перетворила скоро.
[i]І їздили безстрашні командори
На вибори Великого магістра.
Розширилися комплексу кордони –
Марієнбург став оборонним містом.
[/i]
Збирались на засідання конвенту
Тевтонські лідери, вельможі знатні –
Придворні танці та гучні бенкети,
Турніри лицарські тоді зачаті.
[i]На приступ брали форт, жили в осаді –
Була фортеця муром неприступним.
Та завдяки гуситів підлій зраді
Здалися мури, закровились в трупах…[/i]
Після заключення угоди у Торуні
Поляки Мальборк нарекли фортецю –
Бали величні… сяючі красуні…
Аж доки військо не здолало шведське.
[i]Готичні стіни витримали прусів,
Війну пережили, бомбардування,
Жив замок у розрусі та нарузі –
Підйоми, спади, війни, хвилювання…[/i]
Мальборк у Польщі - спадщина ЮНЕСКО –
Теперішнє, минуле і майбутнє
Зійшлись у часі магнетичним сплеском –
Червлені стіни в образі могутнім…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Ми часто плачемо без сліз
І свято молимось за тих,
Хто цю журбу, мов кат приніс,
Щоб свій же біль скоріш затих.
Всере́дині плачі живуть
І точать серце, ніби міль.
Вони змивають гнів і лють,
а залишають розпач-біль.
Як часто кажуть все без слів
Ті очі, що від сліз сухі,
Здавалось, голос занімів –
Але кати, на жаль, глухі…
Подібна тиша та мечу.
Що над тобою він заніс.
Знов в порожнечу я кричу –
Тріпоче вітер, мов свічу.
… Я часто плачу так… без сліз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Ми не залишимо про себе теплий слід –
Листів поштових з юності не буде,
Вже їх адреси не збирають люди,
А sms-ки замінили слів політ.
Ми загубили щось у часі назавжди -
Ту теплу щирість в почерку дитячім,
І юність, і любов, що серце плаче,
Не пригадаємо той запал молодий.
В щоденник записів не роблять від руки,
І фото – не в альбомі, в Інстаграмі,
Вечірки не в костюмах, а в піжамі,
Візит до рідних – це по вайберу дзвінки…
Епоха ґаджетів немов затерла нас:
Все не згадаємо, попри старання.
Листівку зберігаю я останню –
Вона - як юність та... і мій зірковий час…
Сучасний світ без цього ніби обмілів:
Без побажань яскравих звідусюди.
... На жаль, тепла не зберігають люди –
Здається, нам забракло щирих слів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
[i]Сьогодні, в День писемності і мови,
Всеукраїнський єдності диктант
Писала теж, з повагою до слова.
(Надію маю, що безпомилково.)
Бо рідна мова – справжній діамант.[/i]
Зійшлася разом ненька-Україна –
Відомі люди, учні та посли.
Лилася світом мова лебедина,
І пульсувала гордо кров в судинах –
Вкраїнське слово світом рознесли.
[i]Писали про нову книжкову еру,
Малкович наш – відомий на весь світ.
Лунало УКРАЇНСЬКЕ із етерів,
Безмежне! Рідне! Тепло! Атмосферно!
І лився ніжногранний дивоцвіт...[/i]
(Ілюстрація - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
Тартаківський палац,
Епоха стильних вбрань,
розкішна велич поблизу Сокаля…
В тій пишності багатств
зітерта кимось грань –
застиг маєток-сирота в печалі.
Старий парк здичавів:
у залишку руїн
не видно ні магнолій, ні азалій.
Лиш привиди птахів
величності взамін
залишились в палацу арсеналі.
Потоцький Казимир –
шляхетний пан-магнат,
будує дім із замкових підвалів.
І згадує пустир
минулий шик кімнат
та елегантну вишуканість балів…
Необароко стиль,
Балкон і ризаліт –
Архітектурні форми досконалі.
Вцілілий вежі шпиль,
Колони моноліт,
Декору залишки – як брама у порталі.
Ти міцністю хором
Пройшов крізь спалах війн,
А в мирний час – залишений в поталі.
Та родовим гербом
Зоріє обрис твій –
Архітектура українського Версалю.
Тартаківський палац,
Крізь ауру століть,
Ти вибач нас – руйнівників-вандалів.
Хоч не повернеш час,
Ми не дамо зітліть
Перлині України під Сокалем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
Ти для мене – небо волошкове,
Трави, що схилились до стежини,
Нерозквітлість хмар у стиглім житі,
Що веде замріяну розмову.
Наше щастя буде голубіти
Ароматом за́тишної днини
І медовим квітом конюшини,
Запашне, небесно-полино́ве.
У блакиті стелиться піснями –
Неба край торкає чебрецями.
Світ мого кохання – квітне знову.
У повітрі над житами гусне
Волошко́во-неозорий усміх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
Цікаво, чому в морі – піна?
Йому кораблі везуть мило?
Дізнатися хоче дитина.
А може веселі дельфіни
Своє дельфінятко помили,
І саме тому в морі піна?
Чи просто далекі пінгвіни
Нам кульки із мила пустили?
Дізнатися хоче дитина…
Несла в дзьобі мама чаїна
Їм мило і в воду впустила –
То в морі тепер - вічно піна?
Фонтани пускав кит… мив спину
І мило дощем розмочило? –
Дізнатися хоче дитина.
Я в море зайду по коліна,
Щоб всі таємниці розкрило:
Чому не кінчається піна?!-
Дізнатися хоче дитина.
(Картина Марії Магдалени Остхейзен.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
Мене повнить вітер
Тонким ароматом шовкового сну,
Він з пам’яті витер
Законів межу затісну.
І в волю бентежну
Я, сповнена мрії, пірну.
Собі не належу –
Між мною і небом – безмежжя…
Волосся тріпоче,
Немов трав’янисто-медові шовки́,
В повітрі дівочий
Повітряний образ легкий…
Знайди серед степу
В дитячій країні цей рай.
Тут фальші не треба –
Ту радість в півнеба
Шукай…
Художниця Марія Магдалена Остхейзен, ПАР.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
[i]А я достукаюся до тебе
у шибки скло рукавом кленовим,
дрібною мжичкою сію з неба,
пейзажем осені кольоровим.[/i]
А я пошкрябаюсь в двері рано,
не чуєш – гримне осінній протяг,
машин колесами тарабаню,
гучний сигнал дасть останній потяг.
[i]В тобі заб’юся наївним віршем –
закалатаю у серці щемом.
Я заспіваю птахів не гірше,
весною стану… дай Бог діжде́мо.[/i]
Я забряжчу від замка ключами
і засурмлю, голосніше го́рну,
як колискова прийду ночами,
а ти почуєш – й мене пригорнеш.
… Знай, я достукаюся до тебе.
(Ілюстрація - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
[i]У дощовій ріці
не стримуєш ридання,
розводи мнеш в невиннім папірці.
Намоклий лист – дрижанням у руці –
пішла любов… єдина і остання.[/i]
За декілька хвилин –
суцільна порожнеча,
троянди сум наповнить до глибин
і відчаєм пригнічених світлин
зведе згорьовані, пониклі плечі…
[i]Світ докорів-карань –
поповниться на жертву,
пече в руці останнє із послань,
а в голову б'є злива запитань…
… у відповідь – цей дощ і тиша мертва.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
[i]У нас один на двох з тобою дощ…
І тільки ми у ньому чуємо ці ноти,
На жаль, від нього не існує антидоту,
І хай весь світ сьогодні буде проти,
Та бродить спогад змоклий поміж площ.[/i]
Бруківка і скрипаль-аристократ
Сумну мелодію підтримують глибинну:
В негоду струни рвуть розбурхані краплини
Із віртуозом в спалаху єдинім,
Змивають біль від незбагненних втрат…
[i]Від хвилювання голос пересох –
Я відчуваю, через сотні кілометрів
Під парасолею, в улюбленому светрі,
Ти згадуєш приховано-секретне –
В цей особливий дощ… ми знов удвох.[/i]
... і пахне спогадом в руках гарячий чай,
думки обпалюють... удвох нас обпікають...
Вдаряють краплі з силою нагая,
а ми в обіймах неземного раю -
Ти грай, скрипалю, якнайдовше грай...
(Фото Едуарда Гордєєва "Дощ".)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
[i]А я тебе так довго виглядала
В осінню мряку у зарюмсанім вікні,
В таємних силуетах-тінях на стіні,
Ти був зразком для мене, ідеалом.[/i]
Здавалось, мав ти наді мною силу:
Як тільки в усмішці здригалися вуста,
Я забувала, що вже осінь і сльота,
Назустріч йшла… ні, бігла… ні – летіла…
[i]Як та любов з коштовної піали,
Натхненний дощ нічний у творчості митця,
Ми певно думали, він буде без кінця –
І в зливу почуттів удвох пірнали…[/i]
… Осінні краплі падали-ридали,
Без сил стихали у багні сирих узбіч,
Коли назавжди йшла в осінню слізну ніч
Від тебе та, що довго виглядала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Шапки дерев – в морози ледь пришерхлі,
Накриє густо вранішній туман.
Немов верблюдів суне караван,
Зорять верхівки сосен на поверхні,
Імла, як молоко, в траві розлита,
На обрії – понурий тьмяний ліс,
Її лілейним маревом розніс.
Природи дух осінній… був сердитий.
Зігнувшись сиротою край води,
Згорьовано тонка верба дрімає,
Благає слізно жовтня так: Не йди!
Птахи, зібравшись у великі зграї,
В завісі щільній плутають сліди –
То потай листопад зайшов до краю.
(Світлина - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Всотала пісню, певне, з молоком
У Маршинцях перлина Буковини
Й прославила у світі Україну –
Бо голос той, що живлять полонини,
Хвилює душу і бринить струмком.
Народна мудрість – вічне джерело,
В ній рідний край – розсипався піснями,
Та рута, що шукали вечорами,
Йшла поміж люди... й ноти журавлями –
назавжди стали творчості крилом.
З поті́чка – утворилася ріка –
Лірична, експресивна, повновода.
Карпатська сила в серці її гордім,
Міць, велич волелюбного народу,
Немов маяк для тих, хто заблукав…
Була опора – вірний чоловік,
Коханий, друг, навіки серцю любий.
Вже вправна осінь посріблила чуба,
Дружину він шанує і голубить,
Така любов від Бога… і навік.
Життя минає… пам’ять лиш жива –
Уже пішов – з ким в радості і в горі.
Руїни, сум... відлунням в кожнім творі…
Та ллється пісня сильна на просторі –
І вічна молодість її творить дива!
ID: 893584 автор: Білоозерянська Чайка
* На фото з інтернету – Софія Ротару – народна артистка України (1976), СРСР (1988), Молдавської РСР (1983), Герой України (2002). Нагороджена орденом Святого Миколая-Чудотворця (1998), орденом «Різдво Христове» 2 ступеня (2007), орденом «Співдружність» (2013).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
[i]Обрала ти одну із тих стежин,
Яка була завідома провалом –
Вогненна, сонцесяйна Мерілін,
Кіно для тебе стало ідеалом,
А популярність – буреломним шквалом –
Вогонь Монро спотворив Норму Джин.[/i]
Створила жінку-пристрасть ти сама,
Оволоділа шармом досконало,
Спокуса глибше в прірву затягала –
Жадали тіло… а в душі – пітьма…
Розбурхує у тиші стогін кров…
З тобою поряд – доза алкоголю,
І ти уже виходиш з-під контролю –
Нарешті, сон омріяний прийшов.
На ранок – зйомки… чоловіча хіть…
До болі звично входиш в нові ролі,
Зібравши у кулак останню волю –
Ікона стилю, символ всіх століть.
Коханців безкінечний серпантин…
(Так обіцяють все життя кохати!)
Чому ж тоді ковтаєш препарати,
Заморена, розбита Мерілін?
Принади тіла – ніби інструмент
І посмішка з-під вій з усіх екранів…
Навіщо ж ти пішла з життя так рано?
Америку до ніг клав президент.
[i]Та душу й тіло розп'яла́ межа:
Тріумф, краса Монро – зухвалим шалом,
Для сильних світу – хто тебе бажав…
А Норму Джин, що справжнє щось шукала,
В собі пошматувала без ножа.
…Останній кадр. Він став твоїм фіналом...[/i]
(Фото Но́рми Джин Мо́ртенсон (Мерілін Монро) з мережі інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
[i]Туманна смуга зоряно́ї вишиванки…
Дороговказом служить нам Чумацький Шлях.
Ночівля в шовкових, замріяних степах…
Чумацька пісня в золотавому серпанку…[/i]
Впряжу четвірку сіро-чорну, кучеряву,
Нали́гач-ремінь закріплю я на волах,
І вже рушаємо в запилених валках,
Сопілку й люльку приховавши за халяву.
[i]Різьблені ма́жі ледь скриплять у чистім полі –
Вози змастили дьогтем вправні чумаки,
Підводи з Криму їдуть чітко вздовж ріки,
Затарені вони під верх пудами солі.[/i]
Веземо в хурах – рибу, крам, гостинці пану…
Тужливу ноту в чоловічих голосах
В обійстя рідне серцю донесе в вітрах,
Вона – молитвою звучить в устах коханих…
[i]Із пра́солами ми пройшли доріг чимало –
Додому кличе щемно рідна сторона,
Мов оберіг – штани й сорочка з полотна,
Святі, невтомні материнські руки ткали,[/i]
Вечеря пізня... юшка, сало й паляниця,
Журлива пісня лине, повна одкровень…
Чумацький Шлях дім наближає кожний день –
Світанок в молитва́х благословиться…
(Художник Володимир Руденок "Чумаки".)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020
У вікно в’язниці – сірий бруд дахів.
Пише вірші Бонні в спалахах лампади…
Всі сумління серця вістрям голосів:
Клайд – її єдина втіха та розрада.
…І малює доля драму всіх часів.
Відчайдушна зграя стравлених вовків –
Гангстерів полює вся техаська влада.
Та чуття підводить рейнджерівських псів –
Вислизнула знову відчайдушна банда,
Час наблизив прірву скоєних гріхів…
Грабежі… розбої… пошуки шляхів…
І хоч модний одяг, і вогонь помади,
Капелюх і зброя – іскромет штрихів,
Сигаретним димом на коханців падав,
Огортав неспокій серце втікачів.
Підбирала зрада тисячі цвяхів…
А життя завмерло на плечі прикладом –
Клайд і Бонні* мчали у полон страхів
На шалені кулі… й впали листопадом…
… Шлейф тонких парфумів змерзлі душі грів…
* [i]Бонні Паркер та Клайд Берроу — відомі американські грабіжники, що діяли за часів Великої депресії. Відомі дванадцятьма пограбуваннями банків, грабежами невеликих магазинів та заправних станцій. Вважається, що банда винна у смерті щонайменше дев'яти офіцерів поліції та декількох цивільних. Самі Бонні та Клайд були вбиті техаськими рейнджерами. Їй було 24, а йому 25 років...[/i]
Фото - з інтернету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
[i]Шах Джахан, потомок Тамерлана,
Відданий всім серцем був дружині,
Бо Мумтаз, його ясна кохана,
Сонцелика, ніжна та жадана
У палаці – осяйна перлина.[/i]
Подвиги до ніг їй, перемоги,
Всі прикраси дарував правитель –
Та дружина вмерла при пологах…
Сумував шах в горі до знемоги,
Й вирішив звести святу обитель…
[i]Мармур мавзолею Тадж-Махалу,
По кутах – чотири мінарети
Сурами Корану розписали…
Квітнуть самоцвіти і кристали
Й бірюза, привезена з Тібету…[/i]
Перський сад… фонтани, кипариси…
Два надгробних камені у схроні…
В куполах – коханих чисті риси,
мов зімкнула Вічність руки в висі –
це кохані в величі на троні.
[i]…Зберігають стіни Тадж-Махалу
Дві душі, що віддано кохали...[/i]
*Тадж- Махал – символ кохання, що знаходиться в Індії. Висота мавзолею 72 метри, був побудований у 1632- 1653 роках. Відомий індійський поет Рабіндранат Тагор писав про Тадж-Махал, що цей мавзолей - «сльоза, що виблискує на обличчі вічності».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020