Я мушу одягнути це в слова,
Щоб просто відпустити на свободу,
Щоб цим нікому не завдати шкоди,
Щоб від думок звільнилась голова.
Бо спокій мій бентежать дивні сни
Про речі вже, здавалося, забуті.
Один до одного і досі ще прикуті
Невидимими ниточками ми.
І те, що я чогось не визнавала,
Занурившиcь у інші відчуття,
Відкривши інші виміри життя,
Не значить, що цього не існувало.
Та я не хочу щоб ти просто зник,
Навік порвавши ниточки прозорі,
Лиш хочу, щоб ти навіть випадково
Ніколи не приходив в мої сни.
18.04.2013
Все, що з нами відбувається, з ким ми зустрічаємось по життю - не просто так. І людина,зустрівшись з іншою людиною,тим паче, ще й впустивши її в своє життя (свій душевний простір) вже ніколи її не забуде. Можна,колись потім зустрівшись, не помітити (зробити вигляд, що ми, успішно, й робимо), але то не поможе.А сни - то підсвідомість, її не обдуриш. Бо з тією людиною ходить часточка й нашої душі. Згодні?
Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Абсолютно з Вами згодна! З кожним сказаним словом.
Дякую Вам
не послухався, таки приходить...
Гарно... 
