Я мушу одягнути це в слова,
Щоб просто відпустити на свободу,
Щоб цим нікому не завдати шкоди,
Щоб від думок звільнилась голова.
Бо спокій мій бентежать дивні сни
Про речі вже, здавалося, забуті.
Один до одного і досі ще прикуті
Невидимими ниточками ми.
І те, що я чогось не визнавала,
Занурившиcь у інші відчуття,
Відкривши інші виміри життя,
Не значить, що цього не існувало.
Та я не хочу щоб ти просто зник,
Навік порвавши ниточки прозорі,
Лиш хочу, щоб ти навіть випадково
Ніколи не приходив в мої сни.
18.04.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449375
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2013
автор: Таня Кириленко