* * *
Спасибі тобі, вітре-брате,
За те, що зігрівав мене теплом…
Думки не спиняться орати…
Ти грієш, а вони печуть серпом.
Спасибі тобі, вітре-брате,
За втіху, що провадить звідусіль.
Ти втік, а чи мені кричати,
Коли слова пекучі ранять —
Коли на рану висипають сіль?
