Лялі тепер не сидиться вдома, асфальтова стрічка-вервиця
Стала мало не рідною... Може, й щастя мандрує десь там.
Тримаєш в руках - вирветься, відпустиш - назад вернеться.
Воно ж завжди поряд в'ється і не чекає, як Ляля, на вЕсни.
Ляльці спокійно, хороше, хай навіть з неба борошном замете...
Хоче зима погратись - нехай танцює, хай розкидає іній!
Лялька мріє і вірить, в момент потрібний станеться саме те.
Бо той, хто насправді хоче, отримує. Перемагають сильні.
