хто-небудь змініть те, що відбувається зараз. деколи здається, що все прекрасне,яке стається навколо мене, - це моя власна вигадка. примарний фантом, який ніяк не може покинути мій мозок.
я зрозуміла, що я втомилася. за ці три з половиною місяці я сама себе змучила думкою, що це все доля.
а зараз мені на плечі насідає клята реальність.
два роки брехні за ради декількох днів правди.
чотири місяці за ради першого погляду.
я постійно запевняю себе,що усе це цього варте.
але я втомилась.
ей, скиньте хто-небудь мені зверху зайчика, який підіймає настрій. нехай він пограє зі мною в \"долоньки\".
якби ви тільки знали,як мало мені треба, щоб ці думки зникли з моєї голови.
якби ви тільки знали,як багато треба, щоб сталось це \"як мало мені треба\".
я виснажена.
я втомилась посміхатись і вигадувати собі щасливі хвилини майбутнього,які ніколи не стануться.
чомусь так виходить, що мені доводиться довго чекати, щоб щось отримати.
ніби якби це сталось раніше, то я б цього не цінувала? хто вигадав таку нісетнітницю? покажіть мені його.
molfar: Нехай завжди буде погідним небо
В твоєму серці, сповненім надій!
Веселкою хай доленька для тебе
Засвітиться! Із нею ти радій!
Напоїть душу хай раптова злива! –
Слова мої чуттями проростуть,
Аби сміялась і була щаслива,
Щоб сонячна і світла була путь!
Я ж буду поруч, чуєш? Не забудь…
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
