Шевчук Ігор Степанович: СЕРЦЕ МОЄ ПРАВДУ СКАЗАЛО ПРО ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУКА,
у 1998 році
у "Син світла з глибин: Валерій",
що він більший за всі премії, все відоме, і за світові звання.
Підтвердження маємо нині:
"Його ім’я фігурує в дискусіях про можливе висунення когось із вітчизняних авторів на здобуття Нобелівської премії. Сам Шевчук до цього ставився з іронією. І недаремно. Чи не єдиний раз, коли Національна академія наук спромоглася докласти зусиль у цьому напрямку, номінантом став сумнівний поет-комуніст Борис Олійник. Натомість коли професор Пенсильванського університету Леонід Рудницький у 1990-х мав необережність повідомити Шевчука про свій намір номінувати його на Нобелівську премію з можливістю заручитися підтримкою академічних установ у США, Україні та Німеччині (Шевчук напередодні був із робочим візитом у Мюнхені), письменник категорично відрадив його. Ця історія настільки незрозуміла для людей, ув’язнених в утилітарному розумінні успіху, що багато хто ставить її реальність під сумнів. Але це правда."
(Валерій Шевчук: підсумок тисячоліття.
Володимир Шелухін, 09.05.2025, Збруч)
Шевчук Ігор Степанович: "Якщо перекласти ці три потреби лідера – надію, довіру, співчуття – на мову антропології лідерства, ми бачимо образ не героя-переможця, а радше провідника…(натхненного Духом Святим).
…із середньовічними чеснотами: віра, надія, милосердя.
…а інтегрує власні цінності у свої дії. …Це можна назвати зв'язком з собою, з Богом. І тоді все решта не важливо. Бо решта – це копіювання і споживацтво.
Наша цілісність залежить від вміння тримати єдність між нами та нашим покликанням…
Ми цілісні в тому, в чому майстерні.
Та ми зцілюємо, коли здатні визнавати відмінну майстерність в інших."
(пульс сучасного стану: про нових жінок-провідників,
які взяли відповідальність і Україну на свої плечі й серця, -
з досліджень теж жінки-авторки...)
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
