Tychynin Herbert: Так, пані Світлано, Ви справжня профі та прекрасна Тичинознавиця (\"Тичинознивиня? Тичинознавка? пробачайте, іще не дізнався колись як правильно це висловити). Дякую Вам! іще й іще раз за увагу та підтримку. Тут я дійсно вкрав у Тичини вислов \"вітер стер\", здавалося, що добре заховав, але від Вашого ока та вуха не вдалося сокрити. Вітаю щиро, з повагою, дякую за Вашу промову у іншому місці німецькою мовою, сподіваюсь на зустріч колись у тевтонських полях, Герберт
Tychynin Herbert: Vielen herzlichen Dank! пане Михайло, за Вашу послідовну увагу та за комплімент німечькою мовою (даруйте, будь ласка, моє запізнення з відповіддю). Слідкую за Вашими діскусіями про \"чуття єдиної родини\" між дінозаврами, \"зеленим змієм\", птахами та людьми. Гарных Вам успіхів у всіх планах, з повагою, Герберт
P.S. Я той спірный пассаж у \"Арфах...\", що Ви свого часу схвалили, все ж такі трохі змінив, не обов\'язково, але якщо буде в Вас хвилинка, кіньте будь ласка одне око лише на те місце де в Тичини був \"Колос вій...\", чи воно стало адекватніше, вітаю ще раз і дякую...
Tychynin Herbert: З приводу віршування німецькою маю Вас, нажаль, розчарувати, пані Світлано, пробачайте. Не пишеться. Лише от зважився на ті переклади, що Ви можете побачити тут на сайті. Щодо \"загадочной русской души\" у поезії та менталітетах, то здається, \"вкаїнська душа\" аніяк не менш \"загадкова\". На мій погляд можна, дискутувати неабиякій вплив Пушкіна, Блока, Єсєніна у творчості Павла Тичини. Щоб Вас трохі розвеселити подам таку \"сумасбродну\" гіпотезу, що у відомому Вам, напевно, вірші Тичини: \"Зоставайся, ніч настала...\" там де йдеться про \"Спать мене поклала Тала...\" не можна повністю виключити, що Тала - це ТАтьяна ЛАріна, та йдеться, скажімо, про її знаменитий \"сон\". А коли серьозно, то оскількі Ви питали, що я іще пишу українською мовою, то якщо буде час і бажання, загляньте, будь ласка, на цьому сайті у бібліотеці до Павла Тичини, там у розділі \"Критика\" передруковано мою статтю із \"Дзеркала тижня\" 2010 року під назвою \"Кого ховає Тичина у \"Похороні друга?\"\" Коментатором статті там виступає мій тесть - Євген Сверстюк. Дякую іще раз за Вашу любов до Тичини, за теплу й послідовну підтримку, за дуже цікаве спілкування та за Вашу гарну творчість, Вітаю щиро, Герберт
Tychynin Herbert: Дорога пані Світлано, дякую Вам за коментар та за запитання. Тут Ви майже всі \"ремінісценції\" чутливо вгадали, додаю іще: \"Я Вас любил, любовь ещё быть может...\"; \"И ель сквозь иней зеленеет...\". Цей вірш-експерімент (сподіваюся дуже, що його не буде віднесено до категорії \"поліплагіату\", тощо...) народився на тлі моїх роздумів про ставлення С. Єсеніна до творчості Пушкіна. Я цілком свідомо позичаю тут мотиви з різних творів пробуючи шляхом, так би мовити \"остраненія\" (мабуть не зовсім вдалого, даруйте...) обнажить акцент на висловлюванні: \"сквозь иней вечно зеленеть\", як потенційної метафори нашого (людського) життя взагалі, в розумінні: /круглый год сквозь \"иней\" зеленеть/. Але саму тему взаємин Єсеніна и Пушкіна, яка мене дуже цікавить, охопити не просто. Цей твір, мабуть лише один маленький експеріментальний фрагмент спроби інтерпретації певних мотивів творчості шляхом віршовання, якій я далеко іще не засвоїв, але вважаю дуже цікавим, та потенційно продуктивним. З повагою, Герберт
Tychynin Herbert: Спасібі, сердечно! Ви ще й талант недірективного гіпнозу (лагідного, так ніби запрошення поступове, сходинками у транс) - поздоровляю! Отже, одразу міцно відпочув, що мозок над-то домінує, та вже на аутопілоті, не хоче віддати кермо почуттям, а сам то рігиднесенький, кволий, поволі. Віддаю кермо або почуттям вже силком, коли ні, той і вітер хай далі править цей аутобал, якщо розум настирний із худенькими емоціями не знайде консенсусу!.. Але я тепер знаю трохи, мабуть Ваш секрет. Коли в Вас також із собою так гарно вдається аутонаведення трансу, ріжного рівня глибини, то звідтеля Ваша гарна гнучкість перспектив. Але тепер кажу мозкові. Мовчі, несчастя..., вітаю, з повагою, Герберт
Tychynin Herbert: Слова, немов зірки, в моє безсоння...
Якась вийшла у Вас, пані Елено, в усіх вимірах твору кожна площіна його, як на мене, дуже лагідно гармонує із усіма іншими, та навпаки... І одночасно він і колисає, й хвилює, й вразумляє, й ласкає, й торбує, і відволікає, і концентрує, й т. ін. та усе, як на хвиленьках голублячих. Фінал, хоч не оминулося із журливими нотками, але прекрасний в Вас вдався, дякую за інспірації та насолоду, успіхів Вам, з повагою, Герберт
Tychynin Herbert: \"... я води Лети пью,
Мне доктором запрещена унылость.\"
(А. Пушкін)
Думаю, що нашим дорогим сестрам по Планєтє
Сподобатиметься, дедалі, дедалі, дедалі, дедалі...
Тут щось Пушкінське відчувається, лагидність рядків, пластика, мелодійність і короновано
Пушкінською, ніби, римою, що пошвкнута трохи...
Тому згадався той епіграв вище, гарных Вам успіхів творчіх, дедалі більше, Герберт
Tychynin Herbert: ...отже, я продовжую, пані Світлано - посудить, нащо мені бігти кудись й хапатися за оливця та \"віршомазати\", паперозабрудненням займатис і все такеє... коли стількі ДІЯМАНТІВ від ПОРОЕЗИИ на історико-архивному ландшафті світу починаючи взагалі вже не від Гомеру, а від Орфею, у нашому макрокосмосі, тоб-то від ПЕРШОГО (до речи, архімузичного! й філософськи надзвичайно потужного!) ПОЕТА, бо він будучи, крім іншого, щей нашим земляком - фракійцем з Болгарії тоб-то ненапевно, але може бути й праслов\'яніном. А я взагалі ув що як закоханий по справжньому, окрім моєї ех-супруги, що була справжньою Киянкою, та щей тою, де у сімь\'ї не говорили взагалі майже по російськи, а на фантастичній своєю елегантністю, в розумінні поєднання змістовности, мелодичности, чарівної своїм більшим значно притулком до - СТАРОСЛОВ\'ЯНСЬКОЇ з її звукописом (цю я загалом обожнюю - як саму´ - чисту поезію і красу та сконцентровану мудрість з її речитативно-музичну ритмомелодику, що це усе іще заглиблено у фолькльорі,сивій глибоко фіолькльорну та вважаю МАГІчНОЮ, казковою, Бояно-віщою!!) та звуком , яку я звичайно завжди дуже любив та й зараз вона є мій справжній найголовніший ресурс - бо в моєї крові тече пам\'ятью вітра, сняного моря, та моёї ПЕРШОЇЇ[(разом із, хоч нажаль і лише частково, але дуже поетичною - КАЗАХСЬКОЮ що із дитинства із маміним молоком разом всмоктані! уявить собі, що земляки мої у степах суховійних, суворих, але все \'дно дуже романтичних, бо там навчаешься сніти ліс, море, гори, що дуже розвинає фантазію інтелігентський дуже культурній український МОВІ та дочерідесь опосередковано просто кирпичами та золою, частково, як на смітнику, в підвалі, у підворотні... тощо, розпилені і чикають довго (напр. на їхне дедалі
Tychynin Herbert: Нажаль не знайщов, як поставити Вам 5/5 (мабуть заблоковано) - додам пізніше... Прекрасний твір! Хоч я не все і не завжди у змісті та стилі доганяю (не лише у Вас, соррі сердечно) - тут є цільність, характер, індівідуальний почерк і - (мій фаворит наразі, та власне козирь, що лишає поза сумнівом 5/5) - елегантна гнучкість перспективи, яка мені знайома, але не так віртуозно і хвацько-опановано, як у Вас - релексними широкими мазками впродовж твору - це одночасно і насолода формою від Вас, та також неабияке збагаччення інтелектуально-змістовне! Крім того мені соромно, що я за 50 років на Планеті досі, дурепа, не втямив, що души у людей та ін. співточенників мікрокосму - запашні!? Та щей прокурені голосові звязки матимуть (??) деякі душі, коли завтра піду перевірять (вже кортить мені, бо жити стане цікавіше, ніби відкриваються такі риси наче очевидні, що повз них я ходячи наспромігся зовсім не помітити - дякую Вам найтепліше за ці \"промивання\" сенсор-органів та й мозку звичайно! Не знаю, до кого Ви звертаєтеся наприкінці, але не перестану я якось вдивлятися цьму певному мєйнстріму у сучасній поезії різніх рівнів, у багатьох караїнах та сословіях - ЗВЕРТАТИСЯ прямо ДО ЧИТАЧА у формі \"НА ТИ/ВИ\" у керованому т. б. м. \"моно-діялозі\" послідовно ( й впевнено, мало не наставляючи-повчаючи, але як не менше - щось рекомендуючи?! - я власне вважав би це заповсякчас ризиком, бо сам не люблю, коли мене повчают і тому у своїх віршомазаннях балакаю сам з собою, або з кімусь певно мені відомим духом або людиною..) До речі - цікаво, чи души померлих, та також давно вже почивших теж пахнуть і хрипять на голос, чи щось змінюється після чек-ауту звідселя, скажімо вони покі пірнут до Чумацького Шляху туди й назад може встигають провітритись? Но Ваше домашнє ЗАВДАННЯ ІЗ ПОЛЮВАННЯМ НА ЛІБЕЛЛ і все такеє мені дуже зараз вже кортить почати виконувати, тоб-то все залежить тут від потужної фантазії та благовоління іскреннього до читача! Єдине, що я б Вам порадив, це іще трохи пошліфувати
Tychynin Herbert: Дякую, пані Світлано, за Ваше зацікавлення, але щодо поезій моїх українською мовою - вони усі на цьому сайті. Отже, насправді я є іще зовсім "зеленый" початківець! Розпочав писати тількі минулого року (тут і на стихи.ру). також я не вважаю себе 100%-поетом, а більше інтерпретатором, аналітиком - у тому сенсі, що вміти віршувати, це для мене інструмент, що поширює діапазон та якість аналізу поезії інших. Я переконавася чимраз ширше - на грунті власного досвіту, що більшисть з того, що ВЖЕ НАДРУКОВАНО у ПОЕЗІЇ -> ІШЕ ДАЛЕКО НЕ ПРОЧИТАНО і це включно з УСІМА СВІТОВИМИ ГЕНІЯМИ в исторії - від ГОМЕРА до В. СТУСА і П. ЦЕЛАНА (->обидва тягнуть, скажімо, безсумнівно, якщо зробити якісну філолог. експертизу - на НОБЕЛІВСЬКУ премію... Прі чьому Пауль Целан, етничний єврей, що народився близ Чернівців є тут дуже цікавим прикладом українця, котрий жив у Парижі, але писав по німецьки, тоб-то певний хист людини, що володіє вільно українською мовою може перекидатися відповидно на будьякі мови, Целан іще має в усій Європі та Світі славу дуже абстрактно-модернічного новатора та реформатора й натхненника інших своїми ідеями та техниками поетики, та також він має імидж та великий респект й повагу серед топ-інтелектуалів світу за його "до-незрозумилости-складну" й інтелектуально високоперевантажену поетику це дає вагомий авторитет скрізь на Заході) (-> дарую Вам та Вашим учням, коли бажаєте, той простий факт, що двоє останніх відомих у світі ГЕНІЄВ ВІД ПОЕЗІЇ трапились у другій половині ХХ сторічча й обидва походять з України!!! І то не є випадково, бо це особливий секрет власне структурно-лінгво-функціональний укорінений винятково в УКРАЇНСЬКИЙ мові як таковій(!)і Тичина цим найбільш потужно скористався, бо розгадавши цей секрет, мав хист ним необмежано користуватися інтелектуально та соціо-політично. Далі факти: зверх того Україна ощасливіла СВІТ у перший половині ХХ в. іще ТРЬОМА ГЕНІЯМИ світового маштабу: П. ТИЧИНА, Б.-І. АНТОНИЧ та В. СВІДЗІНСЬКИЙ! Вони не прочитані (?!) нащо...
Tychynin Herbert: Боротьба і любов... як би хотілося, щоб і тепер і в майбутньму вони єдналися дедалі частіше на користь гармонії та розквіту, а не навпаки... Відчуваю, пані Світлано, у Вашому гарному творі, співзвучність з акордами \"Золотого гомону\" Павла Тичини. Дякую Вам та бажаю нам усім, мати успіх на шляху зміцнення впливу культури та гармонії на розвіток подій у будьяких інших площинах. З великою повагою, Герберт
Tychynin Herbert: Іще раз перепрошую, пане Анатолію (дякуючи за Ваш комплімент), щоб не пожурив автор оригіналу... перевірьте, будь ласка, здається, що німці пишуть послідовно одним словом \"Donaukanal\". (мабуть в оригіналі:\"Danube Canal\"?...) А взагалі, оскільки протягом твору є вже багато німецьких слів, поданих українськими й німецькими літерами, можна було б, додаючи \"Schaum\" (щоб не перевантажити) залишити Вашу першу редакцію цього гідроніму, або кінцево українізувати його, вживши: \"в Каналі Дунаю\", або \"в Дунайському Каналі\" бо це, як на мене, алітеративно й римічно добре перегукується з \"і Schaum у філіжанках\" (мій власне, \"поетичний\", але, певно, не найприємлиміший варіант був би: \"в Дунайканалі\"). Загалом, моє втручання у Ваш переклад перевищує поволі обсяг будь якого коментаря, даруйте, але мені ций твір цікавий своїм філософським змістом, котрого я іще не зовсім ухопив, з повагою, Герберт
Tychynin Herbert: Яка це насправді, пані Мирослава, може бути казкова музика: \"Най прийде непомітно...\" Причому здається, що Ви викресали це, та також і усю мініатюру разом - ніби із пуху... Прексасно! Спасибі велике за прегарний подарунок, вітаю, усіх Вам благ, Герберт
P.S. Коли пан професор почне Вас тискати за цю геніальну "філігранку" (а футурум цього факту межує, у моїх очах, із абсолютною незаперечуванністю) спитайтеся в нього, як би він поставився до "зникомих крапок, що сбігаються на обрії? Обіймаю
Tychynin Herbert: Даруйте, пане Анатолію, але мені чомусь кортило б слово \"піна\" саме тут назвати \"шумом\"... дивіться:
і шум по філіжанках
більш не нагадуе шум
у Донау Каналі
час почасти завмирає у своїй колії
як і рух, що видає себе за Be-wegung
...
Вітаю тепло, Герберт
Tychynin Herbert: Вітаю Вас, пані Світлано, ізнову ж з теплою вдячністю за таке розгорнуте обговорення перекладу, що є для мене одним з найважливіших, оскількі орігинал твору я поруч із "Арфами..." та ще декількома ранніми фолькльорно-гипермузичними перлами Тичини довгий час досі вважав непідлеглими адекватному перекладу. Щодо "спотикання" я, власне кажучи, все зробив свідомо, розуміючи, що це ризиковано (у 3-тій строфі можна було дати: "Купает серце мне..."), але Ви мабуть помітили, що останній рядок скрізь в орігіналі йде з маленької літери, на відміну від усіх інших і це не випадково - П.Г. тут таким чином запрошуе до речитативного варіювання темпу, інтонациї (тощо) - останнього речення у кожній строфі. Я цим скористався задля виразності порушити дісципліну розміру. Загалом тут я протягом твору багато де радикально свідомо відхилився від орігіналу - значно посилив ріфмовку, "зламав" розмір й стільве забарвлення у 3-тій та 4-тій строфах гострими відхиленнями вже посередині строфи... і т. ін. - тому було дуже важливо почути іще раз Вашу оцінку - воно для мене дуже цінне, дякую!! Сподіваюсь на зустріч у Німеччіні, усіх Вам благ, Герберт ...Мало не забув Ваше запитання, даруйте - я даю усі переклади на СТИХИ.РУ, де не маю покі що багато коментаторів, але за свої твори маю вже трі номінації на премії "Поет года 2016", "Наследие 2017", "Русь моя 2017" (остання особисто Есенинська), так що мабуть колись у випадку перемоги зможу надрукувати збірку перекладів за рахунок спілки російських пісьменників... подивимось, вітаю...
Tychynin Herbert: Люба пані Світлано, в мене до Вас особисте позапротокольне прохання: я поправив на грунті Вашої \"голублячої\" критики, та також ище дещо замінив, Ви не могли б, якщо час дозволить тількі одним оком глянути, чи вдалося мені зробити твір стрункишим, пластичнішим загалом - як ціле? Або чи ті зміни взагалі на Вашу думку мають сенс. До речи моя хата в Німеччині (близ Люксембургу (тимчасовo не в Берліні) завжди для Вас відкрита, коли Ви дітей тут будете провідувать або й просто так, бо я маю тепер забов\'язок Вас навчати німецкої. Почнемо напевно із Гайне \"Лорелія\" чи подіб. Дякую наперед... Хай живе укрмова! Герберт
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
