Натаsha: Хм...прочитали б мою писанину індуїсти - закидали б камінням)) (у душі, а зовні вони пацифісти) у Вас про Саваофа ніц не сказано, а от коловрат зачепив і понеслась моя думка по колу вимальовуючи якусь Наталчину філософію))) оптимізм - це спеція, яка життю додає смаку, люблю спецію, люблю оптимізм і котів люблю дуже, але не всіх і одразу, а свого кота)) дивно , а чому виник цей міф про дев\'ять життів? Ніде не зустрічала...
Натаsha: І лусне розбите і пустить кров,
У землю, чи то у небо,
І пам\'ять прокинеться знов і знов,
Хоч розум кричить \"не треба!!!\"
Та зморена болем зітхне душа
І Бог, що помер, воскресне,
І Юдине щастя не у грошах,
І крига на серці скресне.
І велич повториться, і любов,
І Бог стане напівбогом,
А потім людиною стане знов,
Котом чи єдинорогом,
А потім і зовсім прийде кінець:
Розсиплеться дивним пилом,
Збере той пил небесний кравець
І душу покриє тілом.
Бог не тільки помер, він розсипався на частки. Була рада, що хоч одна частка пам\'ятає свою божественну сутність, а за котів не турбуйтеся, вони самі знають де знаходиться їхній рай і дев\'ять їхніх життів не дають забути про безсмертя))
Натаsha: Ви гарно пишете, можливо я й помиляюся, але мені, як читачу, подобається. Не зникайте. До речі, чекаю на колискову для бісів вищого порядку, Ви обіцяли)
Натаsha: Щиро дякую за таку високу оцінку! І я щоразу, перечитуючи вірші, особливо давні, думаю: \"хіба це я написала?\")) Всі поети мають Боже знамення, я ще тільки вчуся.
Натаsha: Красота! Заряд позитива и бодрости, а все потому, что зарядка огромная сила и озон в форточке спасибо Вам огромное! мне до пенсии ещё далеко, но мысли о ней уже посещают)) особенно в сложившейся политическо-экономической ситуации в державе...не дай Бог собаками придется за газ платить
Пенсионер-оптимист и собака)
Кручусь как белка в колесе: отчёт, ремонт,
Уйду на пенсию, встречай меня Итака!
\"Харе мечтать!\", - сказал известный фонд,
\"Две тысчи триста гривен и...собака!\"
(А мне до пенсии как до Луны пешком)
Надеюсь на большие перемены:
Наш новый гений, свергнет дураков,
И мой Дружок останется бесценен.
В честь гения, мы выстрелим салют,
Ведь знают все - друзей не продают.
Натаsha: На пенсии, казалось бы, свободен,
Жую недорогую колбасу,
Мне от нее живот частенько сводит,
И не привычно колется в носу.
Хотелось спать, но сон играет в прятки,
А там, во сне, космический полёт!
Мне шпора, господа, залезла в пятку,
Киркоров легкомысленно поёт.
Ноль три ноль ноль, пора бы провалиться
В здоровый сон с красивою мечтой,
Но дёргает за нервы поясница,
Покой пенсионеру только снится,
И сон, похоже, вышел на покой.
Натаsha: "Только где теперь взять огня?"
Обратился Дантес к Наташе.
"Не вините, прошу меня,
За всех мух и драконов павших,
И за пух, что летел в ночи,
И за Пушкина ловеласа.
Я взяла пистолет, ключи
...Зря Дантеса не дождалась я Спасибо Вам!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
спасибо Вам огромное! 
и добавить нечего, ну или...везучая однако поэтесса 
Спасибо Вам!