Musissa: Я к кажу, що я тупая. Я граюся в ті самі картьожні ігри , що й мій чоловік , але виграю мало, а він - майже все. Тобто, діагноз я дала точний, не хизувалася! Треба ж було на дату загрузки вірша подивитися! Тепер - ніяких питань. Це саме такий віршик, як я писала, і тепер боюся тут виставлятися, бо...блін...я не знаю нічого про вірші і як іх правильно писати
Musissa: А я саме вчитувалась в оце, перед тим, як отримала твого листа з лінчиком до "Інтимна лірика". Перегукуються в моїй душі обидва вірші, як дві горлиці:
Ліна КОСТЕНКО
* * *
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про Вас?
Я Вас давно забути вже повинна.
Це так природно – відстані і час.
Я вже забула. Не моя провина, –
то музика нагадує про Вас,
то раптом ця осіння хуртовина.
Це так природно – музика і час,
і Ваша скрізь присутність невловима.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина!
Musissa: Про зелені цокаючі підкови дуже сподобалося, а вірш - як вірш, хороший вірш. Мені про мови (отой шедевр, який тобі здається невдалим) до душі припав. Головна мова - це мова Любові (байдуже, чи це - палке Кохання (безглузде), чи любов до лісу, чи до собачки, чи до ближнього (ближніх для мене дуже мало, ти туди входиш), який не завжди себе поводить так, як би тобі хотілося, Любов до Б-га). Г-сподь - це Любов, мова Любові - найголовніша (Інглиш до задниці, він у повсякденному житті і спілкуванні з найріднішими ніяк не працює, хоча я б хотіла навчитися ним розмовляти). Але то - інше, до цього віршу не має відношення. Я не зрозуміла про "середини", до якої добігає весна. Конкретно, що за середина, бо тупая я Я не хочу, що мені "середину" тулили, бо вона потім перекличеться з "половиною"
27.09.2013 - 01:36
1. Пояснювати вірші - дуристика.
2.Перше сприйняття - саме вірне!!!
3.Про "Шляхи і мова" Ти все зрозуміла саме так, як сказано (малося на увазі, говорилося у вірші), так як воно прийшло до мене.
4.Балачки під (!) віршами не мають нічого спільного з (!) віршами.
5."Середина-половина" була написана 15 квітня якогось там року, тобто в середині весни.
І опублікований тут так само.
Якби Ти читала цей вірш у середині квітня - питань, можливо б і не виникло...
6.вірш цей не вважаю вдалим, розміщений тут був усередині весни, "для пагаваріть".
7.Анекдот:
Стоять у центрі Львова на площі Ринок два вуйки.
Підходить до них іноземець і звертається до чоловіків на англійській мові.
Вуйки кліпають очима.
Іноземець говорить до них німецькою, потім французькою.
Потім італійською, угорською,іспанською...
Потім іде від них, махнувши рукою.
Діалог вуйків:
- Ти диви, куме, який розумний чоловік! Скільки мов знає!
- І шо це йому дало?
Musissa: Із далеких країв повертаюсь в улюблене місто, Де на мене чекають одвічні Софія і Брама, Володимир на схилах, мости в вечоровім намисті, Рідний двір, рідний дім... Де на мене чекатиме мама...
Musissa: Це - класика: ввести в шкільну програму і примусити останнього дундука декламувати на шкільному вечері поезії. Хвала!!!
Уточнення, дундук повинен бути дівчиною, вірші - жіночі
25.09.2013 - 23:05
примушувати дітей декламувати вірші у школі - злочин.
поезія - гармонія
людина, а так само дитина або відчуває гармонію, або ні.
або співіснує, співвібрує з цією гармонією, або ж ні...
навіщо ж знущатися над дітьми?
вірш невдалий.
ні за формою (суцільні дієслівні рими), ні за змістом.
Краще у школі вчити English, у міжнародних аеропортах ці знання допомагають значно більше, ніж знання віршів (повірте моєму гіркому досвіду)
Musissa: Не залежно від того, що тобі хтось колись наобіцяв (чи тобі те лише наснилося), дорога - лише туди: в квітучий сад над схилами Дніпра (для мене - наш ботанічний, коли квітне і пахне бузок )
Musissa: Вставлю своє (тут про це зайшла мова). Мій досвід спілкування з фотографами дає право запевнити п.Олю (хи-хи ), що ДУЖЕ рідко читач (глядач фотографій) вгадує, розуміє або відчуває саме те, що хотів показати/розказати/підкреслити автор. Таке буває між двома (!!!) і не більше дуже особливими одне для одного людьми. І обставини повинні сприяти (під час перегляду або прочитання - нога не болить, картопля на плиті не булькає, тощо). Як правило, кожен розуміє по-своєму, читає і відчуває СВОЄ. І цьому треба лише радіти, бо це і є те, що робить твір "універсальним", любим і доступним кожному. Хтось посміється, хтось поплаче, але байдужим не залишиться. У Вас, п.Олю (хи-хи знову ), є талант бути народною поетесою, як Пушкін. Якщо хочеш, щоб зрозуміли на всі 100%, то пиши прозу і тлумач кожне слово, але хто ту мульку читатиме???
24.09.2013 - 22:14
Що Тобі тут сказати...
Під цим віршем була ТАКА драчка!!!
Ти навіть не уявляєш...
Сайт трусило...
Я не видаляю коментарі. Принципово!
Але якщо людина іде з сайту (видаляє свій профайл), то і всі її/його коментарі щезають...
Якщо хтось почувається винним після того, що він нагородив у коментах - найлегше - видалити профайл, і зареєструватися під новим іменем...
Ігри сайту...
Так що Ти, Кротику, читаєш уже кастровані коментарі...
Поети - Цвєтаєва, Бродський.
А ми тут -так, гумус.
Будеш мене хвалити, всі Твої коменти видалятиму.
Картопля збігла. Іду плиту мити.
Musissa: Я вже рюмсаю просто так, хоча і вірш, звісно, додав...Бач, не сходили ми до лісу. Барсук прокинувся о 3-й ночі, нагнав мене, соромив, зараз лається, що через мене не виспався (на роботу теж не пішов). А я мовчу, як Партизан, бо не можу видати нашу Таємницю. Лише те, що посилатимеш і-поштою, буду йому показувати. Про Київ, хоча для фастівського борсука і те недоступне, не болить, як нам, чия молодість і пам"ять, і мрії зараз отак спаплюжені. Защо Бесарабку знесли, я навіть не просікла, коли була!!! Взнала після повернення і досі в шоці. Зараз поїду сфотаю наші каштани, душа просить. Рюмсається мені рясно! Бурсук щойно захропів непоетично так...
24.09.2013 - 21:58
Кротику!Додавання в обране - це гра цього сайту.
Вона мене давно "нє трогаєт". Я тут "пожила" трохи, я цю "кухню" добре знаю. Множаться клони, що самі себе додають в обране, піаряться таким чином: сьогодні я тебе в обране, завтра ти мене...
Справжньої поезії тут мало.
На жаль!!!
Але вона є!!!
Ось тут і потрібно бути справжнім кротом!
Коли твій непоетичний барсук прокинеться, хай надиктує Тобі вірш Бориса Чіпа про сніг.
Той вірш, що твій барсук так поетично читав у Городищі.
Надішли мені його і-поштою, будь ласка!
Я не змогла знайти цей вірш у мережі.
Не всі ж такі кроти, як Ти!
І не пиши сюда "многа букафф", все одно доведеться це все видаляти, бо кротиків, крім нас з Тобою тут багато шастає...
Будьмо!!!
Та це і не дивно...
Ти ж це місце знаєш...
Як до озера іти... І дуб старий, розлогий, що втрьох не обійняти...
Поплач ще тут: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289944
Я тут зараз не дуже буваю, часу бракує...
Ти пиши, я відповідатиму, як час матиму, по старим віршам народ не дуже шастає, можна спілкуватися.
Але потім "для вєчності" увесь "приват рзрюмсаний" треба до людського стану довести...
Рада Тобі!
Шустрик Ти!
Я знала, що Ти мене знайдеш.
Твій барсук мені казав, що Ти кого хочеш можеш в інеті знайти...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
, що й мій чоловік 
Я не хочу, що мені "середину" тулили, бо вона потім перекличеться з "половиною" 
". Вибачте 
), що ДУЖЕ рідко читач (глядач фотографій) вгадує, розуміє або відчуває саме те, що хотів показати/розказати/підкреслити автор. Таке буває між двома (!!!) і не більше дуже особливими одне для одного людьми. І обставини повинні сприяти (під час перегляду або прочитання - нога не болить, картопля на плиті не булькає, тощо). Як правило, кожен розуміє по-своєму, читає і відчуває СВОЄ. І цьому треба лише радіти, бо це і є те, що робить твір "універсальним", любим і доступним кожному. Хтось посміється, хтось поплаче, але байдужим не залишиться. У Вас, п.Олю (хи-хи знову 
