Олег Кокосенко: певне тому, хто втомлений приходить додому, відчуваючи прісний присмак кожного дня, як і попереднього і того що був перед ним. Та інколи, все ж таки щось в серці ворушиться, чогось ( чи когось) не вистачає, та це лише пусті думки вночі, перд сном, в темряві, в самотності.
\"вже звикла.\"
Олег Кокосенко: легкий вірш, приємний розмір, трохи наівний проте чи не таким він має бути коли \"Мого кохання квіти польові Ранкове сонечко з надією чекають… \" ))))
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
уч 
игра