Олександр Яворський: Крім магнітів, міркую, там були запаси тротилу,
Які детонують на кожен захопливий вигук.
Тому обережно читаю я панночку милу,
Щоб не спопелив до кісток мене сонячний вибух.
Згоден, можна кожну людину охарактеризувати як книжку, а у кожного читача є свої уподобання за якими він і підбирає для себе це цікаве та захопливе “чтиво”. Тут щойно гасло у мене народилося: “читаймо, бо книжки того варті”)) Дякую, Оленко!
Олександр Яворський: Бути дерев\'яним це ж не просто так, це ж володіти міцною корою, яка захищатиме від зовнішніх подразників... Цікавий вірш, Любо, багатогранний, і сприймається кожним по своєму!
Олександр Яворський: що ж ти, Оленко, у людей мову відбираєш!? Так не можна! Від таких віршів душа стискається в сірникову коробку, а потім вивертається назовні. Дуже мені подобається! Знаєш, навіть настрій якийсь такий задає, меланхолійний чи як, хочеться читати ще раз і ще раз, пройматися, відчувати життя! Ех!.... Слів не вистачає)
Олександр Яворський: Настроєво! Головне, щоб після людини не залишалося скупе \"тире\" між датами, а у тебе, окрім материнської любові (і звісно ж усього іншого) о-о-о-онн (!!!) скільки розділових знаків у неповторних віршах!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Від таких віршів душа стискається в сірникову коробку, а потім вивертається назовні. Дуже мені подобається! Знаєш, навіть настрій якийсь такий задає, меланхолійний чи як, хочеться читати ще раз і ще раз, пройматися, відчувати життя! Ех!.... Слів не вистачає) 