посполитий: Ні, я не відповім так. Ні я. ні мій ЛГ, ми не віримо у фатум чи долю... Звичайно ж. що народився він не для ями, не для Баби... До речі, чомусь більшість уявляє таких персонажів потворами. А я от думаю, що зло - воно прекрасне зовнішньо... Хоча... У кожного - свої смаки щодо краси) Але я не про те... А про що? Вже й сам забув... Буває так)
А, так, ще... Баба - це не зло... І не добро. Це - все. Все зразу... Сподіваюсь, що зрозумієш)
посполитий: Умгу... І ще в якомусь розділі не було, здається Спишіть то на неуважність чи лінощі автора (і те, й інше йому властиве) Дякую Вам Вікторіє за те, що читаєте такі довгі твори
посполитий: Я от вагаюсь - що написати? Не те, щоб не мав що чи не знав... Нікого не хочу образити, але ти знаєш про цей твір набагато більше за інших, якось так вийшло)Я не образився зовсім, то просто так недолуго намагався щось пояснити в попередньому коментарі.
Ти, певне, здогадалась, що саме в тій "тупості", безглуздості фіналу і був мій задум. Саме оте розпачливе - Ну як же так??? і намагався викликати в читача. Чи річ у моїй неприязні до "хепі ендів", чи в любові до "нестандартного", звичці перекреслювати літературні правили(чи тільки літературні?) Ниточка чийогось життя обірвалась напівслові і розділ обірвався напівслові... Немає навіть скромного абзацу пояснень та філософствувань з приводу - як та чому? Немає моралі, типу, от не живіть так, то й не помрете. Стало темно і...все.
Ну от... Замість комента цілий лист вийшов, а ще зовсім не сказав того, що хотів
Знаєш, а я люблю тебе, мій упереджений читачу
А з якого приводу жаль Сашка - напиши в приват. як не забудеш
посполитий: То Сашка таки не шкода?)
\"Тупо ось так...\" Знайома фраза... Сказана колись зовсім з іншого приводу...
Не може щастити завжди. я радий твоєму коменту. Так, фінал тупий. Не задум мій тупий, а фінал для ЛГ.
посполитий: Дякую й тобі!Твоя подяка - найвища похвала. Знаю, багато пунктуаційних огріхів, може, й синтаксичних. Що бачу виправляю... Ай! про що я? Ти і так все знаєш)
посполитий: Гарячі руки пустиш під спідницю,
Дозволиш зняти блузу та бюстгальтер,
А я, ковзнувши м\'яко по сідницях,
Стягну панчохи й... Інше, тобто - альтер)
Застигнуть губи в спразі поцілунку,
Закриються півсонні оченята...
Праребрала кохана... Ліпших подарунків,
Напевне, марно від життя чекати)
Вкладу розм\'якле тіло в теплу постіль,
Вдягну тебе в улюблену піжаму
І поцілую ніжно, тричі поспіль,
Так ніжно, люба, як в дитинстві мама
А вранці прошепчу тобі ласкаво -
Вставай, моя кохана, маєш вибір -
Холодне пиво чи гаряча кава,
Щоб повернутися в реальний вимір.
І будемо залИвно реготати
За пивом чи за кавою міцною...
Так, люба - то не гріх, перебирати,
Але безпечніше - завжди зі мною!)
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
