Innessanew: Божественно-одухотворено!!!... Надземні відчуття і почуття - наче береш участь у кожному подиху Землі і, водночас, залишаєшся непомітною, присутньо-невидимою... Космічне відчуття ЛЮБОВІ!!!
18.10.2013 - 14:01
так... "Космічне відчуття ЛЮБОВІ..." і воно Вам знайоме, виходячи із опублікованого нині вірша...))) рада Вам завжди...
Innessanew: Одкровенно-щиро...
Листопад-листоноша,
самотній старий пілігрим,
погасив каганці
і тепло захололо між нами... - а ці рядочки - просто НЕЙМОВІРНІ!
18.10.2013 - 11:57
Інночко, дякую сердечно! Люблю твої світлі і щирі коментарі!
Innessanew: Розторочивши усе те полотно життя дійсно можна чекати другого народження. Завмерти, прислухаючись до себе, - і народитися іншою... Але ж непрості ці процеси... Сили і натхнення Вам, Валю! Яскравих крил і захоплюючого польоту навесні, або й раніше)..
А ще дуже цікаво Ви написали про ставлення до людей. Актуальна для мене ця тема... Ось і молитва до неї:
Молитва про дарування розуміння
Даруй, Господи, мені недостойному благодать розуміння, щоб розпізнати все те, що є Тобі приємним, і не тільки розпізнавати, але й виконувати його та не приставати до порожнього або гріховного, щоб співстраждати зі страждаючими і бути милосердним до всіх грішників.
Амінь.
І зрозуміла, що кожній людині, як і лялечці ніхто не має права надламувати кокон, вона має сама його пробити - і лише тоді полетить. У цей час треба її підтримувати, але не робити її завдання за неї, бо і сам станеш "менше людиною" із-за чужої ноші, і вона так і не злетить туди, де могла б опинитися...
Можливо, трохи щось не так написала - не ображайтеся - це лише моя думка.
Дякую Вам за вірші і роздуми - дуже цінно!!!
Радості!
18.10.2013 - 10:13
"- ..ну,шо?.. будемо сповідатися?.." - питає пастор барона Мюнхгаузена під фінал стрічки-історії про цього дивака, який хотів бути собою, а "не таким, як усі".
- "Я робив це усе життя,- відповідає барон, - але ви мені ніколи не вірили..." - чогось цей епізод сплив на поверхню - у відповідь на Ваші слова про "розторочення життя і нове народження"...))) не раз і не два "вдруге народжуємося" всі ми за одне своє земне життя - у тому і смисл його... вчитися-пізнавати-самопізнаватися... рости-розвиватися... стосовно "торочення" мого життя - то я цим займаюся постійно - із задоволенням і радістю (часом із світлим сумом - у залежності від внутрішнього освітлення, настрою, тобто)... моє життя мені подобається і я йому вдячна (як і вдячна ЖиттяПодателю) - багато в ньому було різних подій - але воно було мені завжди цікавим... крім того, свого часу не тільки мною було воно проаналізоване - зважене! - і визнане таким (не знаю, яким саме конкретно, але таким) - яке мало досить вагомих причин бути ПРОДОВЖЕНЕ... ось уже 19 років продовження те триває, удруге подароване (не фантазую. була ситуація і виявилися свідки, які "бачили" те, що з моєї пам"яті стерто...) це цікаві роки - я багато дізналася і зрозуміла - багато більше, чим за попередній відтинок життя мого... мені немає чого скаржитися - я жила... і була собою - попри все...
...щодо "виколупування із лялечки" - Ви абсолютно праві, якщо лялечку одкрити дочасно, навіть із найкращими намірами - то там не виявиться метелика - там виявиться так-но згусток слизу... усе має статися свого часу - у пору свою - такий Порядок, і ніхто не має порушувати установлений Хід Подій... усе отримане з інших рук, за рахунок сторонніх зусиль - тільки псує характер людини, спрямовуючи її (людину) і його (характер) на експлуататорсько-споживацькі орієнтири... та й занадто турбота навіть - гальмує ріст і розвиток... тут я з Вашою думкою цілком солідарна - всі мають дати всім свободу...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Спасибо, Инессочка! 
Люблю твої світлі і щирі коментарі! 
