четверта, п`ятдесят чотири –
і ні секунди мінус-плюс…
це Той, Хто Любить Мене Щиро
ефірним
ароматом миру
краєчків
вій моїх торкнувсь,
обравши мить – римо́вану,
ритмічно-акценто́вану,
котрої са́ме
нині на світанні
я со́лодко і за́тишно
проснусь…
заради погляду мого́
найпершого,
спросо́нного,
здивовано щасливо-го! –
узяв насичену із помаранча стружку,
поклав жовтогарячою каймою
на східнім видноколі світло-смужку…
прокиньсь… проснись…
глянь у вікно і стиха осміхнись
...стріпнула віями сьогодні до схід сонця
і справді осміхнулася заледь Йому –
Тому,
Хто Любить Щиро…
з-під ковдри, спонад подушо́к,
дістав мене, як любе немовля!
дбайливо загорнув
у невловимі зором крила:
на дотик –
лагідний і невагомий білий шовк,
на відчуття –
Нечаяної Радості небесна світла сила…
ми бачили
удвох
здаля
як прокидається непо́спіхом Земля!
ворушаться
і потяга́ються зо сну поля…
як ластів`я у сховку крильця розправля,
як осідає на траву роса,
до верб і мальв
назад висотується з сутінків краса…
…мого життя римує,
осяває,
виразно акцентує кожну мить
Той,
Хто Мене відда́вна знає,
хто мене справді Щиро
Лю-бить…
24.07.2012
Божественно-одухотворено!!!... Надземні відчуття і почуття - наче береш участь у кожному подиху Землі і, водночас, залишаєшся непомітною, присутньо-невидимою... Космічне відчуття ЛЮБОВІ!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... "Космічне відчуття ЛЮБОВІ..." і воно Вам знайоме, виходячи із опублікованого нині вірша...))) рада Вам завжди...
Прекрасно! Така піднесеність і таке світло струменять з цих рядків-захоплює!Не кожен здатен так відчувати абсолютну Любов,як ото Ви...Як правило,люди більше зациклюються на земних почуттях,тому і почуваються нещасними і зрадженими.А у Вас-така гармонія з Космосом...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий мій Одуванчику! а де ж ТОЙ кленовий листочок?.. невже сумуєте трішечки?.. я дещо недомагала... народ на вихідні приїжджав... трохи довелося поклопотатися... але поза всіма моїми турботами і іншими справами -- я Вас неодмінно і лагідно люблю...
стосовно вірша -- любові в світі -- моря і океани... все залежить від нашого бажання відчувати і приймати її... сумніви породжують недовіру... але ми з Вами сумнівів не знаємо...
Як є любов-то й ранок, мов кришталь,
дзвенить і будить промінцем щасливим.
для двох сердець весь світ здається милим,
а як нема - наче гіркий мигдаль...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
який симпатичний і поетичний експромт Ваш, пане Ігорю... пишаюся, що "запаралелив" вірш мій таку кришталево-дзвінку строфу Вашу... дякую...
у невловимі зором крила:
на дотик –
лагідний і невагомий білий шовк,
на відчуття –
Нечаяної Радості небесна світла сила…
Такі світлі і дотикові Ваші образи...
Пробуджують сяйвом
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже-дуже вдячна Вам за такі слова, прочитання образів і відчуття... це саме головне, що слід знати -- як відлунює вірш, торкнувшись внутрішнього світу людини...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже, дуже Вам вдячна, люба моя пані Макієвська! і за першовізит і за підказку! отак я опростоволосилася з тим одіялом...
забудете мені таку невправність, сподіваюся...