UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ЛЯЛЕЧКОЮ… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це однозначно - реалістичне зауваження Ваше, пане Віталію...))) 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
рада Вам, Адель... дякую...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
 буде колись же і весна... певно... дякую Вам за співвідчуття, пане Морський Леве...
@NN@, 18.10.2013 - 09:54
дякую за таку чудову відповідь  я згодна - заснути, коли прийде час, але не спати, коли потрібно жити, творити, любити, горіти... з приводу інших, то їхнє життя, вони будуть відповідати за нього спасай свою душу і біля тебе спасуться інші - слова Серафима(полум'яний) Саровського, а він умів горіти... туман у вас містичний, чудовий приємно було поспілкуватися  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"...не спати, коли потрібно жити, творити, любити, горіти..." - але... бурхлива зовнішня діяльність - це зовсім не активна життєва позиція - найчастіше це вияв страху перед життям, перед світом, невпевненості у собі - спроба заглушити, таким чином, послабити - внутрішню нервову напругу, некомфорт... - страх, одне слово, який є причиною усіх деструктивних психологічних (чи душевних, внутрішніх) процесів... а "пасивне" споглядання, скажімо (та ж таки напівмедитація, чи й медитація, напівсон-напівяв, ну, глибока задума ніби - занурення в себе) - це насправді активна творча і пізнавальна діяльність... усе залежить від суті процесу...)))вдячна і Вам, пані Анно, навзаємно... цікаво поспілкувалися..)))
Innessanew, 18.10.2013 - 09:33
Розторочивши усе те полотно життя дійсно можна чекати другого народження. Завмерти, прислухаючись до себе, - і народитися іншою... Але ж непрості ці процеси... Сили і натхнення Вам, Валю! Яскравих крил і захоплюючого польоту навесні, або й раніше)..А ще дуже цікаво Ви написали про ставлення до людей. Актуальна для мене ця тема... Ось і молитва до неї: Молитва про дарування розуміння Даруй, Господи, мені недостойному благодать розуміння, щоб розпізнати все те, що є Тобі приємним, і не тільки розпізнавати, але й виконувати його та не приставати до порожнього або гріховного, щоб співстраждати зі страждаючими і бути милосердним до всіх грішників. Амінь. І зрозуміла, що кожній людині, як і лялечці ніхто не має права надламувати кокон, вона має сама його пробити - і лише тоді полетить. У цей час треба її підтримувати, але не робити її завдання за неї, бо і сам станеш "менше людиною" із-за чужої ноші, і вона так і не злетить туди, де могла б опинитися... Можливо, трохи щось не так написала - не ображайтеся - це лише моя думка. Дякую Вам за вірші і роздуми - дуже цінно!!! Радості!    
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"- ..ну,шо?.. будемо сповідатися?.." - питає пастор барона Мюнхгаузена під фінал стрічки-історії про цього дивака, який хотів бути собою, а "не таким, як усі".- "Я робив це усе життя,- відповідає барон, - але ви мені ніколи не вірили..." - чогось цей епізод сплив на поверхню - у відповідь на Ваші слова про "розторочення життя і нове народження"...))) не раз і не два "вдруге народжуємося" всі ми за одне своє земне життя - у тому і смисл його... вчитися-пізнавати-самопізнаватися... рости-розвиватися... стосовно "торочення" мого життя - то я цим займаюся постійно - із задоволенням і радістю (часом із світлим сумом - у залежності від внутрішнього освітлення, настрою, тобто)... моє життя мені подобається і я йому вдячна (як і вдячна ЖиттяПодателю) - багато в ньому було різних подій - але воно було мені завжди цікавим... крім того, свого часу не тільки мною було воно проаналізоване - зважене! - і визнане таким (не знаю, яким саме конкретно, але таким) - яке мало досить вагомих причин бути ПРОДОВЖЕНЕ... ось уже 19 років продовження те триває, удруге подароване (не фантазую. була ситуація і виявилися свідки, які "бачили" те, що з моєї пам"яті стерто...) це цікаві роки - я багато дізналася і зрозуміла - багато більше, чим за попередній відтинок життя мого... мені немає чого скаржитися - я жила... і була собою - попри все... ...щодо "виколупування із лялечки" - Ви абсолютно праві, якщо лялечку одкрити дочасно, навіть із найкращими намірами - то там не виявиться метелика - там виявиться так-но згусток слизу... усе має статися свого часу - у пору свою - такий Порядок, і ніхто не має порушувати установлений Хід Подій... усе отримане з інших рук, за рахунок сторонніх зусиль - тільки псує характер людини, спрямовуючи її (людину) і його (характер) на експлуататорсько-споживацькі орієнтири... та й занадто турбота навіть - гальмує ріст і розвиток... тут я з Вашою думкою цілком солідарна - всі мають дати всім свободу... вдячна Вам за відгук і тему до розмови...
zazemlena, 18.10.2013 - 00:13
го́ю себе, як одкриту рану… незажи́ва-ну дуже сподобалось...тай висновок гарний - самій дати собі раду, перечекавши до "потепління"
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані zazemlena, Ви зауважили цінну "авторську позицію" - і я зраділа... донедавна я думала, що я "невротик" - бо вперто рятувати свою особистість в умовах "повальної" біороботизації і стандартизації людства - може тільки невротик, так вважає мій Друг Е.Фромм... але глянула на днях визначення цього терміну і стало ясно, що ні, не невротик я - щось іще інше...))) бо невротики - це ті, кому погано "самим з собою" - мені ж із собою гарно... і, головне, - невротики створюють проблеми - щоб інші їх вирішували - ну, це вже зовсім не про мене... я справді сама себе няньчу і гою... та нікого я ніколи не цікавила настільки, щоб хтось хотів мене зрозуміти і розрадити (за винятком одного-двох людей, та й ті втомилися врешті...)- тільки я сама можу себе вислухати, почути, пояснити і загоїти, домовитися із собою...))) хоча, це було б легко зробити й іншим, якби вони хотіли знати МЕНЕ, а не тільки "ПРО мене"... це - загальна тенденція сучасна, хоча я й пишу як ніби про себе приватно...тому особливо радію відгукам (як от Вашим...), коли бачу, що мене розуміють інші люди - по суті... вдячна Вам, вдячна...
@NN@, 17.10.2013 - 23:45
весна у вас, як воскресіння, і всі ми лялечки до пори до часу, і життя тільки домотканне, воно міцніше і цінніше, а туман... він зійде, загоївши рани...чекати, але спати це не вірно, нівелюю - ось що дуже сподобалосьвибачте, Валю, що уривками мої думкки і не до кінця розкриті, дуже потаємний ваш твір 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так...весна для мене, виходить, - символізує воскресіння... он у чому причина такої моєї відданості весні... сама отак уперше про цю мою любов подумала... дякую, це Ви мені "конкретно" підказали...)))...спати-чекаючи - але багато хто чекає уві сні - дерева (листяні), трави, квітки, чимало іншої живності впадає в стан анабіозу... жаби навіть...))) але, щоб ПРОСНУТИСЯ - і людина мусить ЗАСНУТИ... і Христос ненадовго заснув на Т-подібній споруді ТОДІ... і воскрес уже "обснованим" полотняними пасмами, як лялечка... сон - це стан... може, я впаду в летаргічний сон, а весною прокинуся...))) а може... "нівелюю" - розмиваюся, щоб злитися з туманом і зникнути в ньому... хоча я розумію, що маєте на увазі Ви... щось на зразок "позбуваюся гордині", але гординя - це зверхнє і зневажливе ставлення до інших людей (і світу) - ні, це не про мене... у мене установка інша: я вперто вважаю ВСІХ людей "подібними Богу і рівними між собою", що також є помилковим переконанням - бо чимало втратили самовільно не тільки образ, але й подобу Божу - полюбили темряву настільки, що самі стали нею... але - не я - Судія... я ж маю право "відвернути лице", тобто, як сказав хтось із мудрих старців християнських - "любити треба всіх людей, але це не означає, що з усіма треба вступати в зносини (чи підтримувати їх, коли вони обтяжливі для обох сторін)... десь так приблизно у мене виходить останніми роками... а ще Сенека зауважив приблизно таке: коли побуваю між людьми - повертаюся до себе менш людиною... не знаю, чому так стараюся пояснити себе Вам хоч наскільки це можливо... либонь, поважаю Вас... а може, усе та ж таки незжита потреба дитяча - знайти ближнього...))) думки уривками - це цікаво, це - живе враження, і спонтанне його висловлення - мені до смаку такі "рвані" думки...))) дякую Вам, пані Анно - Ви читаєте глибше, чим сам текст, і навіть поза образами-картинками... рідкісний хист...
Крилата (Любов Пікас), 17.10.2013 - 21:57
Не чекайте весни! Вилітайте метеликом! Хай життя буде веселим!!! Бажаю Вам цього! 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
оскільки лелеки і цьогоріч не беруть мене із собою у ирій, то знайшла собі альтернативу - "закуклитися"...))) а Ваш заклик гарний і слушний... бо Ви - Крилата... і холодами-зимами також... дякую.. симпатично мене усміхнули...
v1n, 17.10.2013 - 21:17
Знаєте, п.ВАЛЮ, вірш хороший. Але емоційний фон важкий мені. Може, настрій такий. А, може, уявляю ту...одкриту рану... полотно життя, гріхів, людей-мурах, сумбурно-мінорно, важко стало. Якесь таке сприйняття на підсвідомому рівні? Хоча... А вірш вартий уваги. Дяка!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...я справді випустила з виду можливе пониження Вашого емоційного фону, коли побачила і відчула цю картинку... каюсь... життя, навіть у раю - не Вічна весна, а то ризикує втратити привабливість... гріхи? не знаю, що маєте на увазі...дякую за візит Ваш  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
провела нині три ключі у ирій туманний - а сама так і залишилася на місці... чекати зими...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, що провідчули і висловили...
|
|
|
||||||||||||||||||||||
