Innessanew: Если бы я исчезла Дымкой, росой с рассветом, Все бы осталось тем же. Так же, как прошлым летом, Пели бы птицы звонко, Пахло малиной сладко, Только мое бы Слово Стало предельно кратко. Без разговоров лишних, Без разговоров важных Все бы осталось прежним, Это совсем не страшно…
Innessanew: А ти так принципово
Поглянеш, гонорово
У монітор б'є погляду стріла -
Напишеш щось казково,
Та розпочнеш розмову.
Хай Сонце, Місяць... Чаю налила
І в сірість та буденність,
Похмуру сьогоденність
Яскраву світлу ниточку вплела...
04.11.2013 - 21:37
так хочеться в буденну сірість ниточку світлу вплести...
Innessanew: Питання без відповіді теж породжують мудрість... Дякую за цінні слова та яскравість думок-почуттів!..
08.10.2013 - 22:51
питання без відповіді - це тільки питання часу - відповіді обов"язково приходять... цим я не заперечую Вашу думку, а тільки намагаюся додати свою - паралельно...)))
дякую Вам, дякую, пані Innessanew
Innessanew: ... До діалогу хочеться додати... Вибачаюся одразу за це - лише з дозволу автора... Слова "смиренномудрість, терпіння, покора і як результат, народження ЛЮБОВІ", як написала нижче пані @NN@, бачу як "сприйняття без відторгнення, з розумінням". Адже лише завдяки такому ставленню "голова" і "серце" зможуть знайти спільну мову.
Та й усіх інших випадках - також. Відповідати треба не тим самим (око за око), а за велінням серця, з любов'ю і мудрістю.
08.10.2013 - 22:41
"...благо в гуманистической этике -- это утверждение жизни,
развертывание человеком своих сил. Добродетель -- это ответственность за
собственное существование.
Зло лишает человека сил; порок -- это
безответственность по отношению к самому себе...." од себе додам, що тільки людина (і кожна жива істота), яка усвідомлює власну самоцінність і має почуття власної ж гідності - може (здібна) сприймати іншу людину(кожну живу істоту) як самоцінну і варту шани і любові... раб ненавидить раба, бо бачить у ньому свою нікчемність... і єдності між рабами бути не може - єднатися (любити) і прагнути до єднання з усіма (ближніми) можуть тільки люди, які почувають гідними життя і любові - себе... в тому числі і Божої любові... - отже і всіх інших...
а помсту - "око за ока" - я не мала на увазі, і не маю взагалі...
дякую Вам за викладену думку і долучення до розмови... врешті - хоч позиції, можливо, різняться, але, думаю, причина основна в тому, що ми не домовилися про однозначність термінології...)))
Innessanew: Я, мабуть, натуманила слів.. То перепрошую)..
Бо мала на увазі не лише плинність, а те, що в оцет не переходить короткочасне - залишається все: опрацьоване і недопрацьоване - надалі... На душі...
Ех, знову не виходить чітко...
20.09.2013 - 14:30
люба пані Інесочко, все виходить! і те, що Ви, як я зрозуміла, з чистим серцем "захищаєте" духовну цінність земної дружби і любові - це ж прекрасно... бо вони справді Богом даровані нам для радості нашої... інша справа, як ми з дарами тими обходимося - але ж не всі поголовно і не всі, що важить, - одночасно...
не знаю, чим це може пояснитися, але я разів з десяток надсилала Вам відповідь на попередній Ваш відгук і тільки ту, що там збереглася зараз - вдалося переслати - всі попередні варіанти - зникали, залишаючи по собі тільки одне якесь випадкове слово з тексту - при тому вперте - яке не хотіло "стиратися", видалятися... тому відповідь моя Вам - там - така вийшла трохи формальна...
висловлена Вами думка-відгук - мудра... що лиш я кажу про кінечність усього земного, і про безкінечність справді духовного - "первозданного" Богом... але і те, і те - нам і наше... з любов"ю дане...
все у нас з Вами добре, як на мої відчуття...))) дякую Вам за інтерес і за висловлені ВАШІ думки...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Спасибо, дорогая! 
