Люба Скоробогата: Мені здається, що біда не так в людях(бо вони від природи трохи байдужі),а в тому, що зараз нелегко донести слова,вірші до них. Зрозуміло - хто шукає, той знайде, але таких небагато. А як,щоб інші почули? Немає літературних газет чи журналів,які б мали всеукраїнську популярність. Їх купують здебільшого якраз ті, що шукають. Тому важко
Натхненення вам,Олександре
08.08.2014 - 20:28
та на цю тему можна говорити й говорити... біда в тому, що біда (даруйте за тавтологію)...
Дякую!
Люба Скоробогата: Цікава думка. Мабуть,так і є. Тільки побільше б людей йшло вперед. Вірші ж мають і магнетичну силу, і вдосконалюючу функцію(звісно,маю на увазі не графоманські чи ненависницькі вірші)
Люба Скоробогата: Наші долоні стислись в кулак долі,
В раменах – меч, а не рабів ниття.-
Слава Україні! Слава її лицарям!
Чарівна патріотична лірика, Павле
Люба Скоробогата: Може,Олександре, вірші ще доженуть людей?
Любов же не може бути непомітною чи хоча б невідчутною(при непомітності).
07.08.2014 - 22:32
Будемо сподіватись) вірші щораз попереду, люди розвертаються і тікають, але втомляться бігти з боку в бік, бо вірші завжди попереду і якщо людина йде вперед то не омине їх) пригадались мої ж рядки "а час біжить та не наздоганяє віршів"
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
