Люба Скоробогата: Будь-яка робота здійснена творчо і вільно випромінює природність.І у Вашому вірші так тонко видна краса не тільки результатів,а й, не менш важливо, самої праці як процесу,як цілющої непримусової необхідності!Заняття,можливо,столітнього-тисячолітнього віку,математичної точності і водночас цього разу реалізоване по-новому!Чи кожен помітить унікальність?Але вона є і радість уже з цього )Жаль,що павуки слухають серця частіше,ніж люди...
13.09.2013 - 10:03
пані Любо, вибачайте, що реагую на відгук Ваш з деяким запізненням (зараз маю трохи домашніх справ забагато, тому відволікаюся від монітора надовго...)))
"...тонко видна краса не тільки результатів,а й, не менш важливо, самої праці як процесу,як цілющої непримусової необхідності!.." - о... ця Ваша думка - це основа моєї філософії, мого внутрішнього законопорядку - свобода (спонтанність) і радість процесу творчості, а отже - Богоспівтворчості...
дякую Вам, радію Вам щиро, як тільки може радіти людина справді БЛИЖНЬОМУ своєму...
Люба Скоробогата: Зачитуюся...У Вас княгиня і умілиця талановита,і по-простому турботлива...Весела,та серйозність свою не губить.Такою живою виглядає,справжньою! А з іншого боку ніжно-тонко,зовсім наче на підсвідомість,віє українським...Стільки краси княгиня робить та має,але думаю,що ні вона,ні її дітки,ані князь не полюблять більше осінь,аніж весну, навіть через золоту одіж!
30.08.2013 - 09:23
люба пані Любо! як гарно Ви мою княгиню прийняли і сприйняли - прочитали-почули-відчули... віє від неї українським - саме так... це наша княгиня - і багата, і красива, і турботлива про всіх, і - все сама вміє і робить, бо НЕ НАЙМАЄТЬСЯ І НЕ НАЙМАЄ... хіба зігріє князя ТАК натільна сорочка, яку чужа і байдужа рука витче і розшиє... ні, ТАК не зігріє...))) отак я бачу істинну владу порфірородну князівську - коли самі роблять усе для себе і для ближніх своїх - своїми руцями і серцем своїм... одне слово - сімейно-родовий устрій... Княгиня моя - господиня справжня, як і осінь - господарює вже... і Ви точно висловилися, що золоте ткання нікому із роду княжого не здасться привабливішим, чим весняні ситчики - живі і спонтанно-веселі, щасливі, просто-природні...
дякую Вам ще раз, і за те, що "читали повільно", бо "проскочивши" поспіхом по рядках... тут у мене мало що "до купи зв"яжеться"... )))
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
