МАКСИМ САЛЬВА: А як на мене слабкувато. Я давно мрію зробити якийсь напівфентезійний екскурс в історію України від самих початків, від перших кроманйонців - з іменами, реалістичними подробицями, словами забутих мов. Чи то поетичний, чи прозовий. Дуже романтизую древню чсторію. Але це - перша несмілива спроба, начерк. До того ж розумію наскільки вузький сегмент зацікавлених у такому творі, до того ж дуже важкому до виконання. І скільки було б критики від спеціалістів, які справедливо скажуть, що про мову людей, що жили тут десятки тисяч років ми достеменно не можемо знати нічого. І все ж... було б цікаво це зробити.
Далі по плану в мене неоліт. Трипілля і арії-індоєвропейці.
МАКСИМ САЛЬВА: це оповідання один з ресурсів (не буду робити антиреклами) заблокував з причини "книги про неповнолітніх з віковим обмеженням 18+ неприйнятні".
Складний коктейль відчуттів з цього приводу. Я поставаи помітку 18+ через наявність ненормативної лексики і сцени насильства, цілком неминучі, коли пишеш про війну.
Що ж. Схоже, я видалю акаунт на тому ресурсі.
МАКСИМ САЛЬВА: Ще дитячого захоплення Ремарком мені ніколи не приховати й не позбутися. Хоч я, клянуся, не пригадаю вже жодного сюжету, жодного імені персонажу. Це було так давно. А все ж - дух, який колись повпливав на моє формування, залишився назавжди.
МАКСИМ САЛЬВА: нещодавно бачив вірш, де була пронизлива думка. Називався \"Що може бути страшніше війни?\".
Та от - страшніша за війну звичка до неї. Коли дійсно починаєш сприймати смерті як статистику... =((((
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
